Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпо л фр Organisation Internationale de Police Criminelle OIPC англ Inte

Міжнародна організація кримінальної поліції, Інтерпо́л (фр. Organisation Internationale de Police Criminelle, OIPC, англ. International Criminal Police Organization, ICPO) — міжнародна організація, що займається пошуком певного об’єкту, людини, сприяє пошукам поліції. Заснована як англ. International Criminal Police Commission в 1923, а з 1956 використовується поточна назва.

Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
англ. International Criminal Police Organization (Interpol)

Загальна інформація:

Тип:

міжнародна правоохоронна організація

Юрисдикція:

194 країни

Дата заснування:

7 вересня 1923

Девіз:

Об'єднаємо поліцію для безпеки світу
(англ. Connecting police for a safer world)

Структура:

Президент:

Кім Йон Янґ (в.о)

Генеральний секретар:

Юрґен Шток

Керівна організація:

Генеральна асамблея Інтерполу

Ключовий документ:

Статут Інтерполу

Кількість співробітників:

756 (2013)

Бюджет:

€78 млн.

Кількість відділків:

190 (194) національних офісів

Штаб-квартира:

Адреса штаб-квартири:

Ліон, Франція

Інше:

Робочі мови:

англійська
французька
іспанська
арабська

Вебсайт:

https://www.interpol.int

країни-члени

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)

До складу входять 195 країн світу, які фінансують організацію на суму $59 мільйонів шляхом щорічних внесків; За розміром друга міжнародна міжурядова організація після ООН. Штабквартира розташована в Ліоні, Франція.

Самі працівники Інтерполу не можуть безпосередньо виконувати поліцейські функції (права заарештовувати чи носити та застосовувати свою чи табельну зброю) на території країн-членів організації. Вони займаються лише координацією сил, щоб правоохоронці з інших країн набагато легше справлялись з такими речами, як особливості національного правосуддя, законодавства, мовний бар'єр.

Історія

У 1914 році за активної участі князя Монако Альбера I в князівстві відбувся 1-й Міжнародний конгрес кримінальної поліції, в якому взяли участь поліцейські з 24 країн. На конгресі була схвалена ініціатива про створення міжнародної комісії кримінальної поліції, проте Перша світова війна перешкодила виконанню планів.

1923-го року у Відні, на 2-му Міжнародному конгресі кримінальної поліції, у якому взяли участь 138 представників з 20 країн Європи, Азії та Америки, була створена Міжнародна комісія кримінальної поліції для координації зусиль окремих країн у боротьбі із загальнокримінальною злочинністю. Формально Комісія продовжувала свою діяльність і в роки Другої світової війни. Однак, за Статутом головою Комісії був голова поліції країни перебування, якою спочатку була Австрія, з 1938 року нацистська Німеччина (з моменту аншлюсу — приєднання Австрії до нацистської Німеччини), штабквартира Інтерполу була перенесена в Берлін, а президентами цієї організації були генерали СС Райнхард Гейдріх (1940—1942), Артур Небе (1942—1943) і Ернст Кальтенбруннер (1943—1945). В результаті більшість країн припинили свою участь і фактично Інтерпол перестав існувати як міжнародна організація.

Відтворення Інтерполу відбулося лише в 1946 році з перенесенням штабквартири в Париж. Діючий статут прийнятий 1956 року. Він же затвердив нову назву організації — «Міжнародна організація кримінальної поліції — Інтерпол».

Пізніше, в 1989 році штабквартира Інтерполу була перенесена в Ліон одночасно з будівництвом у цьому місті суперсучасного комплексу Генерального секретаріату.

На даний момент Інтерпол об'єднує 194 держави, включаючи Україну. На цю мить у ній на одну більше країн-членів, ніж в ООН.

Структура

До структури Інтерполу входять: Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет, Генеральний секретаріат та Національні центральні бюро (НЦБ).

Робочими мовами Інтерполу є англійська, французька, арабська та іспанська. З 1946 року офіційний друкований орган — часопис «International Criminal Police Review».

Місцезнаходження постійно діючих центральних органів Інтерполу, з 1989 року — Ліон, Франція.

Генеральна Асамблея

Генеральна Асамблея є вищим органом Інтерполу, вона збирається щорічно. Генеральна Асамблея складається з делегатів, призначених державами-членами Інтерполу. Головує на Генеральній Асамблеї президент Інтерполу. Право голосу на сесіях Генеральної Асамблеї має тільки один делегат від кожної країни. Рішення приймаються більшістю голосів, за винятком тих, де необхідно 2/3 голосів.

Головними функціями Генеральної Асамблеї є:

визначення принципів діяльності та загальних засобів, які повинні сприяти виконанню цілей організації;
прийняття рішень та надання рекомендацій членам організації з питань, що входять до її компетенції;
визначення фінансової політики організації;
розгляд та схвалення угод з іншими організаціями.

Генеральний секретаріат

Поточна робота покладена на постійно діючий Генеральний секретаріат, керує яким Генеральний секретар Юрген Сток.


Країна	Прізвище	Термін
Австрія		1923–1946
Франція		1946–1951
Франція		1951–1963
Франція		1963–1978
Франція		1978–1985
Велика Британія	Раймонд Кендалл	1985–2000
США	Рональд Ноубл	2000–2014
Німеччина	Юрген Сток	2014–present

Виконавчий комітет

Тричі на рік збирається дорадчий орган Інтерполу — Виконавчий комітет, який обирається Генеральною асамблеєю у складі з 13 осіб. Основні функції Виконкому — контроль за роботою Генерального секретаря та виконанням рішень Генеральної асамблеї, а також підготовка програм роботи організації та винесення їх на розгляд Генеральної асамблеї.

Національні центральні бюро

У кожній з країн, що входять в Інтерпол, у структурі національних правоохоронних органів створені Національні центральні бюро (НЦБ), що є органами по взаємодії національних правоохоронних органів з НЦБ Інтерполу інших країн і Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Президенти Інтерполу

Йоганн Шобер (1923—1932)
(1932—1934)
^[de] (1934—1935)
^[de] (1935—1938)
Отто Штайнгойзль (1938—1940)
Рейнгард Гейдріх (1940—1942)
Артур Небе (1942—1943)
Ернст Кальтенбруннер (1943—1945)
(1945—1956)
(1956—1960)
^[en] (1960—1963)
(1963—1964)
(1964—1968)
^[de] (1968—1972)
(1972—1976)
(1976—1980)
(1980—1984)
(1984—1988)
Іван Барбот (1988—1992)
Норман Інкстер (1992—1994)
Бьорн Ерікссон (1994—1996)
Тосинорі Канемото (1996—2000)
Хесус Еспіґарес Міра (2000—2004)
Джекі Селебі (2004—2008)
Ку Бун Гюі (2008—2012)
Мірей Баллестразі (2012—2016)
Мен Гунвей (2016—2018)
Кім Йон Ян (2018—)

Завдання

Основним завданням є координація зусиль окремих країн і проведення єдиної політики в галузі боротьби із загальнокримінальною злочинністю.

Серед інших основних завдань можна відзначити координацію міжнародного розшуку, а також боротьбу з: торгівлею людьми, організованими злочинними співтовариствами, контрабандою наркотиків, злочинами у та високих технологій, , підробкою цінних паперів та дитячою порнографією.

Останнім часом велика увага приділяється громадській безпеці та боротьбі з тероризмом.

Інтерпол в Україні

Українські органи досудового розслідування (правоохоронні органи), у рамках Інтерполу, почали співпрацювати із закордонними колегами в 1990 році. Тоді Постановою Ради Міністрів СРСР № 338 від 7 квітня 1990 року створено Національне центральне бюро Інтерполу в СРСР.

У 1992 році Україна стала членом Інтерполу. Кабінет Міністрів України в 1993 році постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу».

Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні займається в основному боротьбою зі злочинами у сфері зовнішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу, особливо стосовно операцій з високоліквідною продукцією промислового та агропромислового комплексу, кредитно-фінансовій та банківській системах, а також злочинами міжрегіонального характеру, вчиненими із застосуванням вогнепальної зброї та вибухових речовин, незаконним обігом наркотиків, нелегальною міграцією, злочинами, пов'язаними з викраденням автотранспорту.

25 липня 2014 року, за поданням російської влади, хоча Конституція Інтерполу забороняє втручання або діяльність політичного чи військового характеру, Дмитро Ярош був поміщений у міжнародний список тих кого розшукує Інтерпол. Також Інтерпол відмовлявся подавати в міжнародний розшук екс-президента України Віктора Януковича, підозрюваного в організації побиття протестувальників під час Євромайдану. Зрештою Януковича було оголошено в міжнародний розшук 12 січня 2015 року. Проте вже 16 липня 2015 року був з нього видалений.

За даними Фонду відкритого діалогу, Росія та інші колишні радянські республіки, такі як Азербайджан, Білорусь та Казахстан, часто зловживають Інтерполом. У доповідях Фонду наведено такі 44 політично мотивованих випадки. З них 18 випадків від правоохоронних органів Росії, 10 — Казахстану та 5 — Білорусі.

Країни-учасниці

Список країн-учасниць

Австралія [1] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Австрія [2] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Азербайджан [3] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Албанія [4] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Алжир [5] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ангола [6] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Андорра [7] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Антигуа і Барбуда [8] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Аргентина [9] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Вірменія [10] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Аруба [11] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Афганістан [12] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Багами [13] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бангладеш [14] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Барбадос [15] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бахрейн [16] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Білорусь [17] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Беліз [18] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бельгія [19] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бенін [20] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Болгарія [21] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Болівія [22] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Боснія і Герцеговина [23]
Ботсвана [24] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бразилія [25] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бруней [26] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Буркіна-Фасо [27] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бурунді [28] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Бутан [29] [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Ватикан [30] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Велика Британія [31] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Угорщина [32] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Венесуела [33] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Східний Тимор [34] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
В'єтнам [35]^{[недоступне посилання]}
Габон [36] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гаїті [37] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гаяна [38] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гамбія [39] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гана [40] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гватемала [41] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Гвінея [42] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гвінея-Бісау [43] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Німеччина [44] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гондурас [45] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Гренада [46] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Греція [47] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Грузія [48] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Данія [49] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Джибуті [50] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Домініка [51] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Домініканська Республіка [52] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Єгипет [53] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Замбія [54] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Зімбабве [55] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ізраїль [56]^{[недоступне посилання]}
Індія [57] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Індонезія [58] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Йорданія [59] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ірак [60] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Іран [61] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ірландія [62] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ісландія [63] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Іспанія [64] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Італія [65] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ємен [66] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кабо-Верде [67] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Казахстан [68] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Камбоджа [69] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Камерун [70] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Канада [71] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Катар [72] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кенія [73] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кіпр [74] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Киргизстан [75] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
КНР [76] [ 9 червня 2021 у Wayback Machine.]
Колумбія [77] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Коморські Острови [78] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Республіка Конго [79] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
ДР Конго [80]^{[недоступне посилання]}
Південна Корея [81] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Коста-Рика [82] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кот-д'Івуар [83]^{[недоступне посилання]}
Куба [84] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кувейт [85] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Кюрасао [86]^{[недоступне посилання]}
Лаос [87] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Латвія [88] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Лесото [89] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ліван [90] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Лівія [91] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ліберія [92] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Литва [93] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ліхтенштейн [94] [ 1 листопада 2021 у Wayback Machine.]
Люксембург [95] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Маврикій [96] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мавританія [97] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мадагаскар [98] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Північна Македонія [99]
Малаві [100] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Малайзія [101] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Малі [102] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мальдіви [103] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мальта [104] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Марокко [105] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Маршаллові Острови [106] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мексика [107] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Молдова [108] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Монако [109] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Монголія [110] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Мозамбік [111] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
М'янма [112] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Намібія [113] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Науру [114] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Непал [115] [ 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Нігер [116] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Нігерія [117] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Нідерланди [118] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Нікарагуа [119] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Нова Зеландія [120] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Норвегія [121] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
ОАЕ [122] [ 8 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Оман [123] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Пакистан [124] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Панама [125] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Папуа Нова Гвінея [126] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Парагвай [127] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Перу [128] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Польща [129] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Португалія [130] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Росія [131] [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Руанда [132] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Румунія [133] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сальвадор [134] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Самоа [135] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сан-Марино [136] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сан-Томе і Принсіпі [137] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Саудівська Аравія [138] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Есватіні [139] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сейшельські Острови [140] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сенегал [141] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сент-Вінсент і Гренадини [142] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сент-Кіттс і Невіс [143] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Сент-Люсія [144] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сербія [145] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сінгапур [146] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сен-Мартен (Франція) [147] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сирія [148] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Словаччина [149] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Словенія [150] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сомалі [151] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Судан [152] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Суринам [153] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
США [154] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Сьєрра-Леоне [155] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Таджикистан [156] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Таїланд [157] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Танзанія [158] [ 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Того [159] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Тонга [160] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Тринідад і Тобаго [161] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Туніс [162] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Туркменістан [163] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Туреччина [164] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Уганда [165] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Узбекистан [166] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Україна [167] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Уругвай [168] [ 30 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Фіджі [169] [ 29 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Філіппіни [170] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Фінляндія [171] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Франція [172] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Хорватія [173] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Центральноафриканська Республіка [174] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Чад [175] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Чорногорія [176] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Чехія [177] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Чилі [178] [ 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Швейцарія [179] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Швеція [180] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Шрі-Ланка [181] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Еквадор [182] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Екваторіальна Гвінея [183] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Еритрея [184] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Естонія [185] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Ефіопія [186] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
ПАР [187] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Південний Судан [188]
Ямайка [189] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Японія [190] [ 10 грудня 2019 у Wayback Machine.]

Див. також

Примітки

http://www.interpol.int/content/download/25671/352500/version/4/file/INTERPOL%20Annual%20Report%202013_EN_LR.pdf

Література

Б. І. Гуменюк, О. В. Задорожній. Інтерпол // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т. 1 — 760 с. —
Використання можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у боротьбі зі злочинами : навч. посіб. / В. А. Некрасов, В. Б. Смелік, С. Є. Житняк ; М-во освіти і науки України. — К. : КНТ : Скіф, 2008. — 163 с. ; 20 см. - (Проблеми оперативно-розшукової діяльності. Попередження та розкриття господарських злочинів, ). — Бібліогр.: с. 155—163 (112 назв) та в підрядк. прим. — 1 000 пр. — . —

Посилання

www.interpol.int — офіційний сайт «Інтерпол».
Інтерпол [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
// Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — .

Це незавершена стаття про міжнародну організацію.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttp://www.interpol.int/content/download/25671/352500/version/4/file/INTERPOL%20Annual%20Report%202013_EN_LR.pdf