Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сарди нці жителі острова Сардинія який розташований у західній частині Середземного моря та є автономним регіоном Італії

Сардинці

Сардинці

Сарди́нці — жителі острова Сардинія, який розташований у західній частині Середземного моря та є автономним регіоном Італії, а також люди, що походять звідти.

Сардинці
image
Кількість 1 661 521 (ISTAT)
Ареал image Сардинія
Мова Переважно італійська та сардинська мови. Також корсиканська, лігурійська та алгерський діалект каталонської мови
Релігія Переважно римо-католицизм

Походження

Доісторичний період

image
Мапа етнічних груп часів Нурагійської цивілізації, складена Птолемеєм

Перші поселенці прийшли у Сардинію в епоху Пізнього палеоліту та Мезоліту з Піренейського та Апеннінського півостровів. Під час Неоліту почали також приходити переселенці з берегів Егейського моря. В Енеоліт та ранню Бронзову добу тут почали заселятися представники «Культури дзвоноподібних келихів» з Франко-Іберійських територій та Центральної Європи, які принесли з собою нові технології виготовлення заліза, нові стилі в кераміці та, імовірно, Індоєвропейське мовлення.

Під час середньої Бронзової доби виникла Нурагійська цивілізація. В цей час населення острова було поділене на три великі етнічні групи: Іленси, Балари та Корси.

Невідомо якою мовою або мовами спілкувалися у Сардинії в Бронзову добу. Згідно з деякими дослідженнями прото-сардинська мова була схожа на Баскійську мову та мала деякі схожості з давньоіберійською та навіть етруською мовами. Інші дослідження кажуть що тоді було декілька мов, можливо пре-індоєвропейських чи індоєвропейських.

Давня історія

У 10-му столітті до нашої ери, фінікійці заснували міста і порти вздовж південно-західного узбережжя, такі як Кальярі, Bithia, Sulki і Tharros.

Південь від острова був частково захоплений карфагенянами в VI ст. до н. е. і був завойований римлянами в III ст. до н. е. Сардинія, за винятком центральної гірської місцевості, була сильно латинізована під час римського періоду. Сучасна сардинська мова вважається однією з найконсервативніших романських мов.

Середні віки

image
Чотири королівства у Сардинії середніх віків

Після занепаду Західної Римської імперії, Сардинією невеличкими проміжками часу керували вандали, візантійці, остготи, знов візантійці.

Протягом середніх віків острів був розділений на 4 незалежних королівства (сард. Judicados, італ. Giudicati): Кальярі, Арбореа, Торрес (Логудоро) та Галлура. Всі вони, крім Арбореа, підпали під вплив морських республік Генуї та Пізи і деяких впливових родин цих міст, наприклад Доріа та делла Герардеска. Доріа заснували міста Альгеро та Кастельгенуїз (сьогодні Кастельсардо), а пізанці заснували Кастель ді Кастро (сьогодні Кальярі). Знаменитий граф Уголіно дела Герардеска, згаданий Данте Аліґ'єрі у його Божественній комедії, підтримував заснування шахтарського містечка Вілла ді К'єза (сьогодні Іглезіас), яке стало італійською середньовічною громадою разом з Сассарі та Кастель ді Кастро.

У 1323–1326 сардинські території, що належали Пізі, завоювало Арагонське королівство. Після довгого конфлікту між Королівством Арбореа та Арагонським королівством (1353–1430) з'явилося Сардинське королівство у складі Арагонського королівства. Арагонці (переважно каталонці) почали масово поселятися у містах Кастель ді Кастро та Альгеро. Місцевий діалект каталонської мови досі є поширеним в Альгеро.

Новий та новітній час

image
Вигляд Кальярі у 1572 році

У XVI столітті та XVII столітті головні сардинські міста Кальярі (столиця королівства), Альгеро та Сассарі виявилися добре розташованими для торгівлі. Різноманітний склад їх населення свідчить про це: там були не тільки місцеві, але й люди з Іспанії, Лігурії, Франції та Корсики. В Сассарі та на території між Англоною та Галурою Корсиканці становили більшість населення принаймні з XV століття. Ця міграція з сусіднього острову, яка скоріш за все спричинила появу Тосканоподібних сассарського та галурського діалектів, продовжувалася до XIX століття.

В 1713 році за Утрехтським мирним договором Іспанська імперія передала Сардинію австрійській династії Габсбургів, а потім і герцогу Савої, який отримав титул Короля Сардинії. За цього періоду лігурійські колоністи поселилися на островах [en] та Сант'Антьоко (на південному заході від Сардинії), які принесли з собою діалект «Табарчіно», на якому там досі розмовляють. Потім П'ємонтське Королівство Сардинія приєднало до себе весь Апеннінський півострів та Сицилію у 1861 після Рісорджименто (рух за об'єднання Італії) та проголосило себе Королівством Італія.

Починаючи з 1850 року, коли були модернізовані сардинські шахти, обмежені групи кваліфікованих спеціалістів зі Штирії та Фрайбургу почали тимчасово заселятися в регіоні Інглесьєнте, особливо в шахтарських містах Монтевіккіо, Гуспіні та Інгуртосу. Деякий німецький вплив досі помітний в архітектурі та топоніміці. Тим не менш одночасний потік мігрантів з Апеннінського півострова на Сардинські шахтарські території був більший та стабільніший. Вони в основному приїжджали з Ломбардії, П'ємонту, Тоскани та Романьї. Згідно з переписом населення 1882 року на шахтах південного заходу Сардинії працювало 10 000 працівників, третина з яких приїхала з Апеннінського півострова.

В кінці XIX століття громади рибалок із Сицилії, Торре-дель-Греко (Кампанія) та острова Понцо (Лаціо) мігрували на східне узбережжя Сардинії, в міста Тортолі, Сініскола та Ла-Маддалена.

В XX столітті відбулася величезна хвиля міграції з Апеннінського півострова під час фашистського періоду внаслідок державної політики. Люди в основному з Венето, але також з Марке, Абруццо та Сицилії приїжджали на Сардинію, переважно в нове шахтарське містечко Карбонія та села Муссолінія ді Сардена (зараз Арборея) і Фертілія. Після Другої світової війни Істрійські італійські біженці заселилися на узбережжі регіону Нурра, що на північному заході Сицилії. Сьогодні істрійська, венеційська та фріульська мови є поширеними у Фертільї, Терральбі та Арбореї. В той самий час італо-тунісці почали заселятися на малонаселеній території біля міста Кастіадас, що у провінції Кальярі.

Після Італійського економічного чуда почалося поступове переселення з внутрішніх територій на узбережжя та у міста і приміські території Кальярі, Порто-Торрес та Ольбії.

Демографія

Сардинія, маючи густину населення 69 чол./км2, що трохи більше третини середнього показника в країні, є четвертим найменш населеним регіоном Італії. Розподіл населення є аномальним в порівнянні з іншими регіонами Італії, що лежать мають вихід до моря. Всупереч загальній тенденції міські поселення переважають не на узбережжі, а в середині острова. Історичними причинами цього є постійні набіги Сарацинів у середні віки та болотистість прибережних рівнин. Ситуація змінилася з розвитком курортного туризму. Нині всі великі міста Сардинії розташовані на узбережжі, а середина острова малонаселена.

Це регіон з найнижчим сумарним коефіцієнтом народжуваності в Італії (1.087 народжень на жінку) та передостанній за народжуваністю. Тим не менш останнім часом населення збільшується через велику імміграцію, в основному з інших регіонів Італії, але також зі Східної Європи (особливо Румунії), Африки та Китаю.

Станом на 2013 рік у регіоні налічується 42 159 іноземців, що становить 2,5 % населення.

Середня тривалість життя

Середня тривалість життя становить 81,9 року (84,9 — жінки та 78,9 — чоловіки)

Сардинія є однією з так званих «Синіх Зон» — територій, де середня тривалість життя набагато більша ніж в інших місцях. Сардинці разом з рюкюсцями (Японія) мають найбільший відсоток людей, яким більше 100 років, в світі. Головними причинами такого довголіття є генетичні особливості сардинців, спосіб життя, зокрема правильне харчування, та соціальна структура.

Демографічні показники

  • Народжуваність: 8.3 (на 1000 жителів — 2005)
  • Середня тривалість життя]: 1.07 (народжень на жінку — 2005)
  • Смертність: 8.7 (на 1000 жителів — 2005)
  • Дитяча смертність (хлопчики): 4.6 (на 1000 народжень — 2000)
  • Дитяча смертність (дівчата): 3.0 (на 1000 народжень — 2000)
  • Коефіцієнт одрудень: 4.0 (на 1000 жителів — 2005)
  • Коефіцієнт самогубств: 11.4 (на 100 000 жителів)
  • Грамотність: 98,2%

Населення протягом років

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1485 157 578 —
1603 266 676 +69.2%
1678 299 356 +12.3%
1688 229 532 −23.3%
1698 259 157 +12.9%
1728 311 902 +20.4%
1751 360 805 +15.7%
1771 360 785 −0.0%
1776 422 647 +17.1%
1781 431 897 +2.2%
1821 461 931 +7.0%
1824 469 831 +1.7%
1838 525 485 +11.8%
1844 544 253 +3.6%
1848 554 717 +1.9%
1857 573 243 +3.3%
1861 609 000 +6.2%
1871 636 000 +4.4%
1881 680 000 +6.9%
1901 796 000 +17.1%
1911 868 000 +9.0%
1921 885 000 +2.0%
1931 984 000 +11.2%
1936 1 034 000 +5.1%
1951 1 276 000 +23.4%
1961 1 419 000 +11.2%
1971 1 474 000 +3.9%
1981 1 594 000 +8.1%
1991 1 648 000 +3.4%
2001 1 632 000 −1.0%
2011 1 639 362 +0.5%

Населення а статтю та віком

image

Поширеність у світі

Досить великі спільноти сардинців є в П'ємонті, Лігурії, Ломбардії, Тоскані та Лаціо. Сардинці та їх нащадки також живуть в Німеччині, Франції, Бельгії та Швейцарії. Серед обох Америк сардинці мігрують переважно в Південну, зокрема в Аргентину та Уругвай. Маленькі спільноти нащадків сардинців є в Бразилії (переважно в містах Белу-Оризонті, Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу), Великій Британії та Австралії.

Місцева влада Сардинії веде список усіх сардинських організацій за межами острова. Станом на 2012 там записано 145 організацій.

Мови

Італійська мова, яка була введена законом від липня 1760 як офіційна мова П'ємонтського королівства на зміну іспанській мові, та сардська мова є найбільш поширеними на острові. Однак досить сувору систему освіти сардинська мова непопулярна серед молоді, значно менше людей нині знають цю мову. В результаті цього логудорський та кампіданійський діалекти були визнані ЮНЕСКО як такі, що перебувають під загрозою. Іншими мовами, які також використовуються на Сардинії, є сассарійська, галурійська, алгерська каталонська та лігурійська. Вони також перебувають під загрозою.

Народні костюми

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сардинці

Примітки

  1. Statistiche demografiche ISTAT
  2. Manlio Brigaglia — Storia della Sardegna, ст. 48-49-50
  3. Giovanni Ugas — L'alba dei Nuraghi, ст. 22-23-24
  4. Contini & Tuttle, 1982: 171; Blasco Ferrer, 1989: 14.
  5. Story of Language, Mario Pei, 1949
  6. Romance Languages: A Historical Introduction, Cambridge University Press
  7. Il progresso sociale della Sardegna e lo sfruttamento industriale delle miniere — Sardegnaminiere.it [ 2015-04-04 у Wayback Machine.] (італ.)
  8. E al ritorno conquistarono le terre abbandonate — La Nuova Sardegna (італ.)
  9. ISTAT Numero medio di figli per donna per regione 2002–2005 [ 2012-02-14 у Wayback Machine.] (італ.)
  10. ISTAT Tassi generici di natalità, mortalità e nuzialità per regione 2002–2005 [ 2012-02-14 у Wayback Machine.] (італ.)
  11. Rapporto Istat — La popolazione straniera residente in Italia al 31º dicembre 2013 [ 2015-07-30 у Wayback Machine.] (італ.)
  12. ISTAT Sardegna: la Regione con meno persone economicamente dipendenti ma è quella dove si verificano più incidenti domestici (італ.)
  13. Sardinia, Italy — Blue Zones (англ.)
  14. Susan Pinker: why face-to-face contact matters in our digital age — The Guardian (англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Sardi nci zhiteli ostrova Sardiniya yakij roztashovanij u zahidnij chastini Seredzemnogo morya ta ye avtonomnim regionom Italiyi a takozh lyudi sho pohodyat zvidti SardinciKilkist 1 661 521 ISTAT Areal SardiniyaMova Perevazhno italijska ta sardinska movi Takozh korsikanska ligurijska ta algerskij dialekt katalonskoyi moviReligiya Perevazhno rimo katolicizmPohodzhennyaDoistorichnij period Mapa etnichnih grup chasiv Nuragijskoyi civilizaciyi skladena Ptolemeyem Pershi poselenci prijshli u Sardiniyu v epohu Piznogo paleolitu ta Mezolitu z Pirenejskogo ta Apenninskogo pivostroviv Pid chas Neolitu pochali takozh prihoditi pereselenci z beregiv Egejskogo morya V Eneolit ta rannyu Bronzovu dobu tut pochali zaselyatisya predstavniki Kulturi dzvonopodibnih kelihiv z Franko Iberijskih teritorij ta Centralnoyi Yevropi yaki prinesli z soboyu novi tehnologiyi vigotovlennya zaliza novi stili v keramici ta imovirno Indoyevropejske movlennya Pid chas serednoyi Bronzovoyi dobi vinikla Nuragijska civilizaciya V cej chas naselennya ostrova bulo podilene na tri veliki etnichni grupi Ilensi Balari ta Korsi Nevidomo yakoyu movoyu abo movami spilkuvalisya u Sardiniyi v Bronzovu dobu Zgidno z deyakimi doslidzhennyami proto sardinska mova bula shozha na Baskijsku movu ta mala deyaki shozhosti z davnoiberijskoyu ta navit etruskoyu movami Inshi doslidzhennya kazhut sho todi bulo dekilka mov mozhlivo pre indoyevropejskih chi indoyevropejskih Davnya istoriya U 10 mu stolitti do nashoyi eri finikijci zasnuvali mista i porti vzdovzh pivdenno zahidnogo uzberezhzhya taki yak Kalyari Bithia Sulki i Tharros Pivden vid ostrova buv chastkovo zahoplenij karfagenyanami v VI st do n e i buv zavojovanij rimlyanami v III st do n e Sardiniya za vinyatkom centralnoyi girskoyi miscevosti bula silno latinizovana pid chas rimskogo periodu Suchasna sardinska mova vvazhayetsya odniyeyu z najkonservativnishih romanskih mov Seredni viki Chotiri korolivstva u Sardiniyi serednih vikiv Pislya zanepadu Zahidnoyi Rimskoyi imperiyi Sardiniyeyu nevelichkimi promizhkami chasu keruvali vandali vizantijci ostgoti znov vizantijci Protyagom serednih vikiv ostriv buv rozdilenij na 4 nezalezhnih korolivstva sard Judicados ital Giudicati Kalyari Arborea Torres Logudoro ta Gallura Vsi voni krim Arborea pidpali pid vpliv morskih respublik Genuyi ta Pizi i deyakih vplivovih rodin cih mist napriklad Doria ta della Gerardeska Doria zasnuvali mista Algero ta Kastelgenuyiz sogodni Kastelsardo a pizanci zasnuvali Kastel di Kastro sogodni Kalyari Znamenitij graf Ugolino dela Gerardeska zgadanij Dante Alig yeri u jogo Bozhestvennij komediyi pidtrimuvav zasnuvannya shahtarskogo mistechka Villa di K yeza sogodni Iglezias yake stalo italijskoyu serednovichnoyu gromadoyu razom z Sassari ta Kastel di Kastro U 1323 1326 sardinski teritoriyi sho nalezhali Pizi zavoyuvalo Aragonske korolivstvo Pislya dovgogo konfliktu mizh Korolivstvom Arborea ta Aragonskim korolivstvom 1353 1430 z yavilosya Sardinske korolivstvo u skladi Aragonskogo korolivstva Aragonci perevazhno katalonci pochali masovo poselyatisya u mistah Kastel di Kastro ta Algero Miscevij dialekt katalonskoyi movi dosi ye poshirenim v Algero Novij ta novitnij chas Viglyad Kalyari u 1572 roci U XVI stolitti ta XVII stolitti golovni sardinski mista Kalyari stolicya korolivstva Algero ta Sassari viyavilisya dobre roztashovanimi dlya torgivli Riznomanitnij sklad yih naselennya svidchit pro ce tam buli ne tilki miscevi ale j lyudi z Ispaniyi Liguriyi Franciyi ta Korsiki V Sassari ta na teritoriyi mizh Anglonoyu ta Galuroyu Korsikanci stanovili bilshist naselennya prinajmni z XV stolittya Cya migraciya z susidnogo ostrovu yaka skorish za vse sprichinila poyavu Toskanopodibnih sassarskogo ta galurskogo dialektiv prodovzhuvalasya do XIX stolittya V 1713 roci za Utrehtskim mirnim dogovorom Ispanska imperiya peredala Sardiniyu avstrijskij dinastiyi Gabsburgiv a potim i gercogu Savoyi yakij otrimav titul Korolya Sardiniyi Za cogo periodu ligurijski kolonisti poselilisya na ostrovah en ta Sant Antoko na pivdennomu zahodi vid Sardiniyi yaki prinesli z soboyu dialekt Tabarchino na yakomu tam dosi rozmovlyayut Potim P yemontske Korolivstvo Sardiniya priyednalo do sebe ves Apenninskij pivostriv ta Siciliyu u 1861 pislya Risordzhimento ruh za ob yednannya Italiyi ta progolosilo sebe Korolivstvom Italiya Pochinayuchi z 1850 roku koli buli modernizovani sardinski shahti obmezheni grupi kvalifikovanih specialistiv zi Shtiriyi ta Frajburgu pochali timchasovo zaselyatisya v regioni Inglesyente osoblivo v shahtarskih mistah Montevikkio Guspini ta Ingurtosu Deyakij nimeckij vpliv dosi pomitnij v arhitekturi ta toponimici Tim ne mensh odnochasnij potik migrantiv z Apenninskogo pivostrova na Sardinski shahtarski teritoriyi buv bilshij ta stabilnishij Voni v osnovnomu priyizhdzhali z Lombardiyi P yemontu Toskani ta Romanyi Zgidno z perepisom naselennya 1882 roku na shahtah pivdennogo zahodu Sardiniyi pracyuvalo 10 000 pracivnikiv tretina z yakih priyihala z Apenninskogo pivostrova V kinci XIX stolittya gromadi ribalok iz Siciliyi Torre del Greko Kampaniya ta ostrova Ponco Lacio migruvali na shidne uzberezhzhya Sardiniyi v mista Tortoli Siniskola ta La Maddalena V XX stolitti vidbulasya velichezna hvilya migraciyi z Apenninskogo pivostrova pid chas fashistskogo periodu vnaslidok derzhavnoyi politiki Lyudi v osnovnomu z Veneto ale takozh z Marke Abrucco ta Siciliyi priyizhdzhali na Sardiniyu perevazhno v nove shahtarske mistechko Karboniya ta sela Mussoliniya di Sardena zaraz Arboreya i Fertiliya Pislya Drugoyi svitovoyi vijni Istrijski italijski bizhenci zaselilisya na uzberezhzhi regionu Nurra sho na pivnichnomu zahodi Siciliyi Sogodni istrijska venecijska ta friulska movi ye poshirenimi u Fertilyi Terralbi ta Arboreyi V toj samij chas italo tunisci pochali zaselyatisya na malonaselenij teritoriyi bilya mista Kastiadas sho u provinciyi Kalyari Pislya Italijskogo ekonomichnogo chuda pochalosya postupove pereselennya z vnutrishnih teritorij na uzberezhzhya ta u mista i primiski teritoriyi Kalyari Porto Torres ta Olbiyi DemografiyaSardiniya mayuchi gustinu naselennya 69 chol km2 sho trohi bilshe tretini serednogo pokaznika v krayini ye chetvertim najmensh naselenim regionom Italiyi Rozpodil naselennya ye anomalnim v porivnyanni z inshimi regionami Italiyi sho lezhat mayut vihid do morya Vsuperech zagalnij tendenciyi miski poselennya perevazhayut ne na uzberezhzhi a v seredini ostrova Istorichnimi prichinami cogo ye postijni nabigi Saraciniv u seredni viki ta bolotistist priberezhnih rivnin Situaciya zminilasya z rozvitkom kurortnogo turizmu Nini vsi veliki mista Sardiniyi roztashovani na uzberezhzhi a seredina ostrova malonaselena Ce region z najnizhchim sumarnim koeficiyentom narodzhuvanosti v Italiyi 1 087 narodzhen na zhinku ta peredostannij za narodzhuvanistyu Tim ne mensh ostannim chasom naselennya zbilshuyetsya cherez veliku immigraciyu v osnovnomu z inshih regioniv Italiyi ale takozh zi Shidnoyi Yevropi osoblivo Rumuniyi Afriki ta Kitayu Stanom na 2013 rik u regioni nalichuyetsya 42 159 inozemciv sho stanovit 2 5 naselennya Serednya trivalist zhittya Serednya trivalist zhittya stanovit 81 9 roku 84 9 zhinki ta 78 9 choloviki Sardiniya ye odniyeyu z tak zvanih Sinih Zon teritorij de serednya trivalist zhittya nabagato bilsha nizh v inshih miscyah Sardinci razom z ryukyuscyami Yaponiya mayut najbilshij vidsotok lyudej yakim bilshe 100 rokiv v sviti Golovnimi prichinami takogo dovgolittya ye genetichni osoblivosti sardinciv sposib zhittya zokrema pravilne harchuvannya ta socialna struktura Demografichni pokazniki Narodzhuvanist 8 3 na 1000 zhiteliv 2005 Serednya trivalist zhittya 1 07 narodzhen na zhinku 2005 Smertnist 8 7 na 1000 zhiteliv 2005 Dityacha smertnist hlopchiki 4 6 na 1000 narodzhen 2000 Dityacha smertnist divchata 3 0 na 1000 narodzhen 2000 Koeficiyent odruden 4 0 na 1000 zhiteliv 2005 Koeficiyent samogubstv 11 4 na 100 000 zhiteliv Gramotnist 98 2 Naselennya protyagom rokiv Zmini naselennya Rik Naselennya Zmina1485 157 578 1603 266 676 69 2 1678 299 356 12 3 1688 229 532 23 3 1698 259 157 12 9 1728 311 902 20 4 1751 360 805 15 7 1771 360 785 0 0 1776 422 647 17 1 1781 431 897 2 2 1821 461 931 7 0 1824 469 831 1 7 1838 525 485 11 8 1844 544 253 3 6 1848 554 717 1 9 1857 573 243 3 3 1861 609 000 6 2 1871 636 000 4 4 1881 680 000 6 9 1901 796 000 17 1 1911 868 000 9 0 1921 885 000 2 0 1931 984 000 11 2 1936 1 034 000 5 1 1951 1 276 000 23 4 1961 1 419 000 11 2 1971 1 474 000 3 9 1981 1 594 000 8 1 1991 1 648 000 3 4 2001 1 632 000 1 0 2011 1 639 362 0 5 Naselennya a stattyu ta vikom Poshirenist u sviti Dosit veliki spilnoti sardinciv ye v P yemonti Liguriyi Lombardiyi Toskani ta Lacio Sardinci ta yih nashadki takozh zhivut v Nimechchini Franciyi Belgiyi ta Shvejcariyi Sered oboh Amerik sardinci migruyut perevazhno v Pivdennu zokrema v Argentinu ta Urugvaj Malenki spilnoti nashadkiv sardinciv ye v Braziliyi perevazhno v mistah Belu Orizonti Rio de Zhanejro ta San Paulu Velikij Britaniyi ta Avstraliyi Misceva vlada Sardiniyi vede spisok usih sardinskih organizacij za mezhami ostrova Stanom na 2012 tam zapisano 145 organizacij MoviItalijska mova yaka bula vvedena zakonom vid lipnya 1760 yak oficijna mova P yemontskogo korolivstva na zminu ispanskij movi ta sardska mova ye najbilsh poshirenimi na ostrovi Odnak dosit suvoru sistemu osviti sardinska mova nepopulyarna sered molodi znachno menshe lyudej nini znayut cyu movu V rezultati cogo logudorskij ta kampidanijskij dialekti buli viznani YuNESKO yak taki sho perebuvayut pid zagrozoyu Inshimi movami yaki takozh vikoristovuyutsya na Sardiniyi ye sassarijska galurijska algerska katalonska ta ligurijska Voni takozh perebuvayut pid zagrozoyu Narodni kostyumiMaska z Fonni Kostyumi z Fonni Kostyumi z Marakalagonis Kostyumi z Kalyari Kostyumi z Buzaki Kostyumi z Olbiyi Kostyum zi Sennori Kostyum z Oristano Povsyakdennij narodnij kostyum z Dorgali Kostyumi z Kuartu Sant Elena Kostyumi z Selardzhusu Kostyumi z Selardzhusu Kostyum zi Settimo San P yetro Kostyumi z Dolianova Kostyum z Nuragusu Licari z Teuladi Kostyum z Lakoni Kostyum z Tonara Licari na svyati Sa Sartiglia v Oristano Kostyumi z Buzaki Kostyumi z Orgozolo Kostyumi z Orgozolo Kostyumi na svyati Sagra del Redentore v Nuoro Kostyumi z Ovodda Mamuthone ta Issohadore tradicijni karnavalni kostyumi z Mamoyada Issohadore tipova maska dlya sardinskogo karnavalu Mamoyada Mamuthone insha tipova maska dlya karnavalu Mamoyada Boe ta Merdule Ottana Maska dlya svyata Sartiglia Kostyum z Atcara Kostyum z Olyena Kostyum z Orune Kostyum z Ittiri Kostyumi z Sassari Cholovik v nacionalnomu kostyumi yakij graye na muzichnomu instrumenti Launeddas Kostyum z Kossoyine Kostyum z IziliDiv takozhVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sardinci Sardiniya Sardska mova Algerskij dialekt Sardinskij nacionalizm ItalijciPrimitkiStatistiche demografiche ISTAT Manlio Brigaglia Storia della Sardegna st 48 49 50 Giovanni Ugas L alba dei Nuraghi st 22 23 24 Contini amp Tuttle 1982 171 Blasco Ferrer 1989 14 Story of Language Mario Pei 1949 Romance Languages A Historical Introduction Cambridge University Press Il progresso sociale della Sardegna e lo sfruttamento industriale delle miniere Sardegnaminiere it 2015 04 04 u Wayback Machine ital E al ritorno conquistarono le terre abbandonate La Nuova Sardegna ital ISTAT Numero medio di figli per donna per regione 2002 2005 2012 02 14 u Wayback Machine ital ISTAT Tassi generici di natalita mortalita e nuzialita per regione 2002 2005 2012 02 14 u Wayback Machine ital Rapporto Istat La popolazione straniera residente in Italia al 31º dicembre 2013 2015 07 30 u Wayback Machine ital ISTAT Sardegna la Regione con meno persone economicamente dipendenti ma e quella dove si verificano piu incidenti domestici ital Sardinia Italy Blue Zones angl Susan Pinker why face to face contact matters in our digital age The Guardian angl

Дата публікації:
Топ