Уголіно дела Герардеска, граф Доноратіко (італ. Ugolino della Gherardesca; бл. 1220—1289) — повалений правитель Пізи, голова гвельфської партії міста. Фігурує в «Божественній комедії» Данте («Пекло» 32:124-33:90), де розповідається про його смерть разом з синами від голоду.
Уголіно дела Герардеска | |
---|---|
Народився | 1220 Піза, Тоскана, Італія |
Помер | 1289[1][2] Піза, Тоскана, Італія ·голод[1] |
Поховання | церква Святого Франциска[d] |
Країна | Пізанська республіка |
Діяльність | політик, солдат |
Титул | граф[d] |
Рід | d |
Діти | d, d, d і d |
|
Біографія
Народився у знатній сім'ї, відомій з VIII ст., нащадки якої продовжують жити в Італії до цього часу. Після того як у 1249 році король Енцо Сардинський (незаконний син імператора Фридріха II) був узятий в полон, Уголіно був назначений губернатором Сардинії (1252) і залишався на цій посаді, доки острів не був захоплений Генуєю (1259). Після цього він успадкував графський титул Доноратіко та став головою своєї родини. В 1271 році видав свою сестру (чи дочку) за Джованні Висконті, суддю Галури, представника пізанської гілки , які були на стороні гвельфів. Це викликало підозри гібелінів.
У 1274 році в місті почався безлад, який призвів до арешту Уголіно та Джованні Висконті. Їх звинуватили у заговорі з метою підірвати уряд Пізи та, отримавши підтримку від тосканських гвельфів, узурпувати владу. Уголіно був ув'язнений у в'язницю, а Джованні висланий та вмер. Уголіно скоро звільнили та також вислали з Пізи. У вигнанні він одразу розпочав інтриги з гвельфськими Флоренцією та Луккою. За допомогою Карла I Анжуйського він напав на рідне місто та змусив його до миру на невигідних умовах, змусивши також пробачити себе та інших гвельфів. Після повернення Уголіно спочатку тримався осторонь від політики, але наполегливо працював, щоб поширити свій вплив.
Граф Уголіно, разом з Андреотто Сарачині, був одним з командуючих флотом Альберто Морозині, подести Пізи, під час битви пізанців з генуєзцями (при Мелорії) (6 серпня 1284 року), після поразки, де 7 пізанських кораблів було потоплено та 28 захопленно (з 11 тис. полонених, включаючи подесту), зумів втекти з поля бою разом з декількома кораблями. Його вчинок був оцінений як зрада (в джерелах починаючи з XVI ст.), так як скориставшись ослаблення рідного міста у результаті поразки, він зумів захопити в ньому владу.
При владі
Став подестою Пізи у жовтні 1284 року, народним капітаном — з лютого 1285 року. В його правління були видані статути Пізи (1284). Його підтимували пополани. Він зумів встановити жорстку тиранію та, будучи главою гвельфської партії, боролися з гибелінами, бік яких традиційно тримала Піза. Ціною територіальних поступок він добився миру з ворогами Пізи, Флоренцією та Генуєю: аби попередити розгром Пізи гвельфською коаліціею, Уголіно поступився трьома замками Флоренції та п'ятеро замків Луцці, за що вороги оголосили його зрадником. Але місто він врятував. Він відмовився від деяких умов запропонованого Генуєю миру, так як це мало на увазі повернення полонених нею пізанців, більшість з яких було гибелінами та стали б перешкоджати його владі.
В 1285 році він поділив владу з своїм племінником (або онуком) Ніно Вісконті, сином покійного Джованні, проте скоро між ними почались суперечки. Архієпископ Пізи Руджері дельі Убальдині під маскою дружби з Уголіно та обіцяючи йому підтримку в боротьбі з Ніно, таємно вів інтригу проти обох. Зрештою, в 1287 році Ніно розпочав переговори з гібелінами, а Убальдо вигнав його з міста разом з рядом гибелінських родин, зруйнував їхні палаци та зайняв ратушу, де проголосив себе головою міста.
У квітні того ж року він знов відмовився на мир с Генуєю, хоча ту вже влаштовували фінансові компенсації. Уголіно все ще боявся повернення захоплених пізанців, які теж бачили в ньому причину свого довгого перебування в полоні та поклялись помститись йому.
В 1288 році в Пізі почалося народне повстання через суттєве збільшення цін, яке викликало нестачу харчів. Під час одного з цих бунтів Уголіно вбив племінника настроєного проти нього архієпископа Руджері. 1 липня 1288 року, після того як він залишив збори, де обговорювався мир з Генуєю, на Уголіно та його послідовників напали. Він зник у ратуші та відбив всі напади. Архієпископ оголосив його зрадником та підняв народ, котрий підпалив ратушу. Уголіно здався, його син був вбитий. Руджері був проголошений подестом (але скоро був зміщений).
Примітки
- Lister R. The Paintings of William Blake — Видавництво Кембриджського університету, 1986. —
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- . Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 29 липня 2019.
- , NUOVA CRONICA, кн. 7. 121. КАК БЫЛИ ИЗГНАНЫ ИЗ ПИЗЫ СУДЬЯ ДИ ГАЛЛУРА И ГВЕЛЬФСКАЯ ПАРТИЯ И СХВАЧЕН ГРАФ УГОЛИНО
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уголіно дела Герардеска |
- Виссарион Белинский. Критика пьесы Н.Полевого «Уголино»
- О. Мандельштам. Разговоры о Данте
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ugolino dela Gerardeska graf Donoratiko ital Ugolino della Gherardesca bl 1220 1289 povalenij pravitel Pizi golova gvelfskoyi partiyi mista Figuruye v Bozhestvennij komediyi Dante Peklo 32 124 33 90 de rozpovidayetsya pro jogo smert razom z sinami vid golodu Ugolino dela GerardeskaNarodivsya1220 Piza Toskana ItaliyaPomer1289 1 2 Piza Toskana Italiya golod 1 Pohovannyacerkva Svyatogo Franciska d Krayina Pizanska respublikaDiyalnistpolitik soldatTitulgraf d RiddDitid d d i d Mediafajli u Vikishovishi Detal skulpturi Zhana Batista Karpo Ugolino grize palci 1861 Malij palac Parizh BiografiyaNarodivsya u znatnij sim yi vidomij z VIII st nashadki yakoyi prodovzhuyut zhiti v Italiyi do cogo chasu Pislya togo yak u 1249 roci korol Enco Sardinskij nezakonnij sin imperatora Fridriha II buv uzyatij v polon Ugolino buv naznachenij gubernatorom Sardiniyi 1252 i zalishavsya na cij posadi doki ostriv ne buv zahoplenij Genuyeyu 1259 Pislya cogo vin uspadkuvav grafskij titul Donoratiko ta stav golovoyu svoyeyi rodini V 1271 roci vidav svoyu sestru chi dochku za Dzhovanni Viskonti suddyu Galuri predstavnika pizanskoyi gilki yaki buli na storoni gvelfiv Ce viklikalo pidozri gibeliniv U 1274 roci v misti pochavsya bezlad yakij prizviv do areshtu Ugolino ta Dzhovanni Viskonti Yih zvinuvatili u zagovori z metoyu pidirvati uryad Pizi ta otrimavshi pidtrimku vid toskanskih gvelfiv uzurpuvati vladu Ugolino buv uv yaznenij u v yaznicyu a Dzhovanni vislanij ta vmer Ugolino skoro zvilnili ta takozh vislali z Pizi U vignanni vin odrazu rozpochav intrigi z gvelfskimi Florenciyeyu ta Lukkoyu Za dopomogoyu Karla I Anzhujskogo vin napav na ridne misto ta zmusiv jogo do miru na nevigidnih umovah zmusivshi takozh probachiti sebe ta inshih gvelfiv Pislya povernennya Ugolino spochatku trimavsya ostoron vid politiki ale napoleglivo pracyuvav shob poshiriti svij vpliv Graf Ugolino razom z Andreotto Sarachini buv odnim z komanduyuchih flotom Alberto Morozini podesti Pizi pid chas bitvi pizanciv z genuyezcyami pri Meloriyi 6 serpnya 1284 roku pislya porazki de 7 pizanskih korabliv bulo potopleno ta 28 zahoplenno z 11 tis polonenih vklyuchayuchi podestu zumiv vtekti z polya boyu razom z dekilkoma korablyami Jogo vchinok buv ocinenij yak zrada v dzherelah pochinayuchi z XVI st tak yak skoristavshis oslablennya ridnogo mista u rezultati porazki vin zumiv zahopiti v nomu vladu Pri vladi Dzhuzeppe Diotti Ugolino z sinami 1820 Stav podestoyu Pizi u zhovtni 1284 roku narodnim kapitanom z lyutogo 1285 roku V jogo pravlinnya buli vidani statuti Pizi 1284 Jogo pidtimuvali popolani Vin zumiv vstanoviti zhorstku tiraniyu ta buduchi glavoyu gvelfskoyi partiyi borolisya z gibelinami bik yakih tradicijno trimala Piza Cinoyu teritorialnih postupok vin dobivsya miru z vorogami Pizi Florenciyeyu ta Genuyeyu abi poperediti rozgrom Pizi gvelfskoyu koalicieyu Ugolino postupivsya troma zamkami Florenciyi ta p yatero zamkiv Lucci za sho vorogi ogolosili jogo zradnikom Ale misto vin vryatuvav Vin vidmovivsya vid deyakih umov zaproponovanogo Genuyeyu miru tak yak ce malo na uvazi povernennya polonenih neyu pizanciv bilshist z yakih bulo gibelinami ta stali b pereshkodzhati jogo vladi V 1285 roci vin podiliv vladu z svoyim pleminnikom abo onukom Nino Viskonti sinom pokijnogo Dzhovanni prote skoro mizh nimi pochalis superechki Arhiyepiskop Pizi Rudzheri deli Ubaldini pid maskoyu druzhbi z Ugolino ta obicyayuchi jomu pidtrimku v borotbi z Nino tayemno viv intrigu proti oboh Zreshtoyu v 1287 roci Nino rozpochav peregovori z gibelinami a Ubaldo vignav jogo z mista razom z ryadom gibelinskih rodin zrujnuvav yihni palaci ta zajnyav ratushu de progolosiv sebe golovoyu mista U kvitni togo zh roku vin znov vidmovivsya na mir s Genuyeyu hocha tu vzhe vlashtovuvali finansovi kompensaciyi Ugolino vse she boyavsya povernennya zahoplenih pizanciv yaki tezh bachili v nomu prichinu svogo dovgogo perebuvannya v poloni ta poklyalis pomstitis jomu V 1288 roci v Pizi pochalosya narodne povstannya cherez suttyeve zbilshennya cin yake viklikalo nestachu harchiv Pid chas odnogo z cih buntiv Ugolino vbiv pleminnika nastroyenogo proti nogo arhiyepiskopa Rudzheri 1 lipnya 1288 roku pislya togo yak vin zalishiv zbori de obgovoryuvavsya mir z Genuyeyu na Ugolino ta jogo poslidovnikiv napali Vin znik u ratushi ta vidbiv vsi napadi Arhiyepiskop ogolosiv jogo zradnikom ta pidnyav narod kotrij pidpaliv ratushu Ugolino zdavsya jogo sin buv vbitij Rudzheri buv progoloshenij podestom ale skoro buv zmishenij PrimitkiLister R The Paintings of William Blake Vidavnictvo Kembridzhskogo universitetu 1986 ISBN 978 0 521 31557 9 d Track Q23674012d Track Q7298963d Track Q912887 Gran Enciclopedia Catalana Grup Enciclopedia 1968 d Track Q18696256d Track Q2664168 Arhiv originalu za 1 lyutogo 2009 Procitovano 29 lipnya 2019 NUOVA CRONICA kn 7 121 KAK BYLI IZGNANY IZ PIZY SUDYa DI GALLURA I GVELFSKAYa PARTIYa I SHVAChEN GRAF UGOLINOPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ugolino dela Gerardeska Vissarion Belinskij Kritika pesy N Polevogo Ugolino O Mandelshtam Razgovory o Dante