Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куцевич Іва н Авра мович Ку н це вич Куче вич Куцьке вич Ми ньківський

Куцевич-Миньківський Іван

Куцевич-Миньківський Іван
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куцевич.

Іва́н Авра́мович Ку(н)це́вич (Куче́вич, Куцьке́вич)-Ми́ньківський (Ми́ньковський) (поч. XVII ст. — поч. 1657 р.) — паволоцький полковник, активний учасник Хмельниччини.

Іван Куцевич-Миньківський
козацький полковник, керівник Паволоцького полку
травень 1648 — жовтень 1649
квітень 1651 — вересень 1651
НаступникСтепан Хмелецький
Народився? кінець XVI століття
Помер1657(1657)
Національністьукраїнець
ДітиДавид Іванович, Петро Іванович, Семен Іванович, N Іванівна
Релігіяправославний

Ранні роки та походження

Іван Аврамович Куцевич-Миньківський народився, очевидно, в кінці XVI століття в родині священика з с. Миньківці. Про його народження в кінці 16 століття свідчить той факт, що перед повстанням Хмельницького він вже мав статус старого і заслуженого жовніра Речі Посполитої А 1650 року про нього повідомляли як про «старого війта Іванця».

Належав до старовинної української православної шляхти з Волині. Шляхтичі Миньківські (Миньковські) спочатку були власниками маєтку с. Миньківців Кременецького повіту, а потім с. Миньківців, с. Вербівки, с. Верхівні під Паволоччю — після отримання посади паволоцького війта. Збіднілий шляхетський рід Миньківських «спеціалізувався» на юридичних справах і дав чимало канцеляристів. Як стверджують історики, на початку XVII ст. формувалися перші своєрідні шляхетські «династії», для котрих хліб юриста став сімейною традицією. До таких належала і родина Миньківських.

З цієї родини відомі возний генеральний Київського воєводства (1611) Іван Миньківський та возний генерал Волинського воєводства (1649) Микола(й) Минковський. 1609 року Стефан Миньківський отримав в заставу с. Миньківці князя Романа Ружинського. Миньківський у травні 1619 р. сповістив про крадіжку прав на с. Миньківці. Переяславську угоду від 8 червня 1630 р. підписав, серед інших, один із запорізьких генеральних старшин Михайло Минковський.

Війт міста Паволоч

Миньківський цікавився історією, церковними справами, мав глибокі юридичні знання. В його особі щасливо поєднувалися воїн, адміністратор, юрист, дипломат і канцелярист. Не випадково протягом тривалого часу він обіймав посаду війта міста Паволоч, тобто, кажучи сучасною мовою міського голови або мера.

Іван Куцевич-Миньківський ще перед початком Хмельниччини докучав своїм сусідам численними наїздами, звичайно в спілці з підстаростою й державцем Паволочі від Яна Замойського, Яном Томіславським. Типовим прикладом таких наїздів можна вважати напад селян і міщан Паволочі, Котельні й Лісівців на чолі з паволоцьким війтом на маєток шляхтича А. Бонковського в с. Конлівці (Кіловці — тепер с. Миролюбівка), здійснений орієнтовно влітку 1648 року.

Роки Хмельниччини

З перших днів Хмельниччини представники однієї родини Минькіських потрапили у ворожі табори: Олександр і Григорій стали ротмістрами корогви у князя Чарторийського (1653), Міхал перебував у посполитому рушенні під час Берестецької битви (1651). Паволоцький війт Іван Куцевич-Миньківський рішуче став на сторону повсталого українського народу, сформував Паволоцький полк, який і очолив. Правда, є ще відомості про сотника М. Менковського (можливо, Міхала), від якого Богдан Хмельницький у жовтні 1655 року отримав повідомлення про вторгнення кримського хана Мехмеда III Ґерая в Україну, про перебування останнього з військом на Волині в районі Чолганського Каменя і його план атакувати козацько-московські полки. Можливо, тут ідеться про вищезгаданого Міхала, який на той час перейшов на бік Хмельницького, а можливо про ще одного представника родини Миньківських.

Заснування Паволоцького полку

Після Корсунської битви (26 травня 1648 р.) повстали майже всі українські землі, в тому числі й Паволоч. Тоді паволоцький війт Миньківський підняв повстання в цьому місті, арештував польських урядовців, в тому числі державця Паволочі, свого колишнього товариша, шляхтича Яна Томіславського. Місто стало одним з важливих центрів становлення козацької державності. Тут І. Куцевичем-Миньківським було сформовано Паволоцький полк]], який він і очолив принаймні з липня 1648 року. Звідси Богдан Хмельницький вирушив у похід під Пилявці, причому в його війську був і Паволоцький полк. Після Пилявецької перемоги повстанці, в тому числі, очевидно, й Миньківський, дійшли до Львова та Замостя.

Організатор розвідки та безпеки

Іван Куцевич-Миньківський і чигиринський городовий отаман Лаврін Капуста стали організаторами системи розвідки, безпеки війська та держави Богдана Хмельницького. Контррозвідувальні заходи здійснювалися з метою збереження в таємниці власних військово-політичних планів, а також запобігання спробам організувати змови та замахи на гетьмана та його оточення. Загальне керівництво всіма видами таємної служби здійснював сам Хмельницький..

Події 1649 року

У лютому 1649 р. у Переяславі проходили українсько-польські переговори, внаслідок яких було підписано короткотривале перемир'я. Брав у них участь й І. Миньківський, котрий належав до радикальної течії повстанського табору і прагнув війни з Річчю Посполитою до переможного кінця. Дипломат Речі Посполитої Войцех М'ясковський занотував у своєму щоденнику під 26 лютого 1649 р.: «За часом нам дуже шкодив і паволоцький війт…». Дипломатичні доручення українського уряду Миньківський виконував і пізніше. Згідно зі статейним списком московського посла Григорія Унковського, 26 квітня 1649 року біля Чигирина, куди він прибув для переговорів з Хмельницьким, його зустрічали представник гетьмана Силуян Мужиловський, гетьманський хорунжий, а перед самим містом гетьманич Тиміш Хмельницький, паволоцький війт, осавул і два писаря, та інші особи з гетьманського двору, також сотники й отамани, всього 20 душ… 27 квітня до Унковського прийшли два писарі, осавул Михайло Лучченко, війт з Паволочі (І. Миньківський), чигиринський отаман, які й запросили посла до гетьмана.

Під час військових дій 1649 року, в переможному поході Хмельницького на Збараж та Зборів у козацькій армії було двадцять два полки, серед яких і Паволоцький полк. Іван Миньківський міг брати участь в цих переможних походах козацької армії на чолі свого полку, проте ймовірно також, що він залишався в Паволочі, виконуючи обов'язки війта, або в Чигирині, займаючись питаннями розвідки та безпеки, а полк у поході очолював наказний полковник Адам Хмелецький.

8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський мир. Богдан Хмельницький після цього прибув до Паволочі, звідки розпустив свої війська по домівках. За умовами миру Паволоцький полк увійшов до складу Білоцерківського полку, який очолював полковник Михайло Громика. У Реєстрі 1649 року серед козаків Білоцерківської полкової сотні бачимо й Івана Куцевича-Миньківського, серед козаків Паволоцької сотні передостаннім записаний також Федір Миньківський, можливо, його брат чи родич.

Продовження державної служби

Проте, очевидно, Іван Куцевич і надалі перебував на посаді паволоцького війта, займався державними справами, часто бував у гетьманській столиці Чигирині. Історик С. Темберський називає його серед старшини в 1650 р. під ім'ям «Міньковський». Згаданий вище запис 1650 р. на книзі Баронія містить у собі автограф Миньківського із зазначенням: «Товариш Війська його королівської милості Запорозького».

6 серпня 1650 р. до Чигирина приїхав царський гонець В. Струков. Того ж дня до нього на подвір'я прийшов полковник із сотниками й отаманами, які розпитали про мету візиту (насамперед Струков мав домагатися видачі самозванця Тимофія Анкудінова, котрий видавав себе за сина царя Василя Шуйського) і пішли собі. Через якийсь час завітав старий війт Іванець (можливо, Куцевич-Миньківський) і повідомив, що Хмельницький поїхав з Чигирина в Суботів. Він підтвердив також, що дійсно Анкудінов перебуває в місті. Струков поспішив до Суботова, але гетьман вже був на переправі через Дніпро і передав, щоб посол їхав за ним до Ірклієва. У відписці царю путивльських воєвод С. Прозоровського та І. Чемоданова від 19 грудня 1650 року зазначається, що путивльський торгівець Федір Гурєєв зустрів у Каневі на ярмарку гетьманського писаря Івана Виговського та паволоцького війта Івана Куцевича-Миньківського, які йому говорили, що листи гетьмана до царя щодо прийняття його під протекторат Московського царства потрапили до короля у Варшаву. Паволоцький війт йому також повідав «про руского вора (Тимофія Анкудінова), что тот вор живет ныне у гетмана в пасеках и в ближних городех, укрываяся для того, как де по твоему государеву указу приезжают в Чигирин ис Путивля… для вестей и для управных дел путивльцы, и гетман де тому вору в те поры являтца при них не велит, бутто он тово вора от себя из Чигирина выслал». Очевидно, що Миньківський тут виконував спеціальне доручення Хмельницького і повідомляв «потрібну» гетьману інформацію московському вивідувачу.

Відновлення полку

Силою обставин Паволоч стояла на тодішньому кордоні між козацькою автономною територією та Річчю Посполитою, стала відігравати важливу роль. Миньківський виявив себе в нових умовах як добрий адміністратор. Заготовлених ним запасів провіанту вистачило і на наступний рік, ще й залишилося. З відновленням Паволоцького полку, Куцевич-Миньківський знову очолює його в квітні 1651 року. Вже у Берестецькій кампанії Миньківський посідав уряд паволоцького полковника. Різні частини полку в поході знову очолюють наказні полковники А. Хмелецький та О. Кривоносенко. Сам Куцевич-Миньківський, дізнавшись про втечу орди з поля бою, поспішив з 6-тисячним військом ополчення на допомогу обложеним повстанцям. Але на шляху до Берестечка його нібито розбив (до 19 липня 1651 р.) хан Іслям III Ґерай, хоча і був формально союзником козаків. Інша версія здається вірогіднішою. Після виходу з такого полону І. Виговський прибув до Паволочі, організувавши тут додаткові загони козаків, які стали громити ординців котрі, відступаючи, вели з собою ясир. Ординці були розбиті під Чудновом і Уманню, що змусило хана стати союзником Хмельницького. Дещо пізніше до Паволочі прибув гетьман, якого хан врешті випустив полону. Тут він, довідавшись про поразку своєї армії, зібрав 3 000 злотих для сплати ординським мурзам, а потім провів козацьку раду щодо організації відсічі ворожому наступу. В усіх цих подіях брав, очевидно, участь і Іван Миньківський. Після згаданої вище ради частини Паволоцького (імовірно, з одним із наказних полковників на чолі), Білоцерківського та Переяславського полків вирушили на північ для стримування наступу карателів князя Януша Радзивілла.

7 липня (17 липня) 1651 р. Б. Хмельницький рушив з Паволочі до Білої Церкви. Того ж дня, перебуваючи вже під самим містом, він видав Наказ білоцерківському, вінницькому, брацлавському, уманському та паволоцькому полковникам привести полки під Білу Церкву.

В кінці липня 1651 року І. Куцевич-Миньківський розгорнув в районі Паволочі велику активність у формуванні козацького полку. Проте міська верхівка не підтримала заходи полковника й відправила до власника міста — калуського старости Яна Замойського — делегацію з проханням надіслати залогу. Тому Куцевич-Миньківський був змушений зі своїми однодумцями відступити до табору Б. Хмельницького під Білу Церкву, а частина козаків полку розпочала на околицях міста бій із ворогом, проте зазнала поразки й також відійшла.

27 липня (6 серпня) 1651 року передові частини коронного війська, йдучи з-під Берестечка, стали табором в Паволочі. Сім корогв втекло до Таборівки. Куцевич-Миньківський повідомив про це козаків.. 3 (13) серпня 2 тисячі козаків і 500 татар на чолі з І. Виговським та паволоцьким наказним полковником А. Хмелецьким дощенту розгромили під Таборівкою вищевказані корогви

Білоцерківський мир та його наслідки

Пізніше головні події розгорнулися під Білою Церквою. Бої тут чергувалися з мирними переговорами, у котрих брав активну участь Миньківський. 28 вересня 1651 р. було підписано відомий Білоцерківський мир. З козацького боку його підписали гетьман Богдан Хмельницький, полковники М. Гладкий, І. Куцевич-Миньківський, Я. Пархоменко, М. Громика, Б. Худий, черкаський полковий суддя Я. Одинець та генеральний писар І. Виговський. Підпис І. Миньківського яскраво свідчить про його важливу роль в козацькій державі середини XVII ст., його хист юриста й дипломата.

Однак внаслідок поразки під Берестечком умови Білоцерківського миру були гіршими для козаків, ніж умови Зборівського. Паволоцький полк знову припинив самостійне існування, хоч його козаки й надалі брали активну участь у Визвольній війні, зокрема, відзначившись у Батозькій битві. Але відомості про Миньківського з цього моменту зникають у джерелах. Щонайменше з липня 1653 р. паволоцьким полковником став Михайло Суличич. Колишній же полковник, судячи з не досить ясного запису на книзі Баронія, що його зробив переяславський протопіп Григорій Бутович, став, імовірно, лубенським війтом.. Після укладення миру ординці повернули до Криму, прагнучи по дорозі збагатитися ясиром з числа мирного українського населення. Навздогін за ними вирушив паволоцький полковник Іван Куцевич-Миньківський і розгромив грабіжників під Уманню.

Однак внаслідок поразки під Берестечком умови Білоцерківського миру були гіршими для козаків, ніж умови Зборівського. Паволоцький полк знову припинив самостійне існування. Після відновлення у 1652 році цей полк очолив вже Степан Хмелецький, котрий раніше, як і його родич Адам Хмелецький, неодноразово займав уряд наказного полковника у І. Куцевича-Миньківського. Очевидно, що між останнім та Хмелецькими з часом виникли серйозні протиріччя.

Останні роки життя та смерть

Десь наприкінці 1652 — на початку 1653 року, формується чергова старшинська опозиція проти Богдана Хмельницького, яку очолили тодішній паволоцький полковник Степан Хмелецький разом з братами Григорієм та Іваном Гуляницькими. Щоправда, є ймовірність, що Хмелецького просто обмовив перед гетьманом колишній паволоцький полковник І. Куцевич-Миньківський. Останній, за однією з версій, зарубав у 1653 р. Степана Хмелецького, потім сам загинув у боях та чварах цього ж року.

За іншою версією, судячи з не досить ясного запису на книзі Баронія, що його зробив переяславський протопіп Григорій Бутович, Куцевич-Миньківський став, імовірно, лубенським війтом і навіть сотником Лохвицької сотні у 1678 році.

Проте, помер І. Миньківський, очевидно, навесні-влітку 1657 року, адже 19 (29) червня цього року Богдан Хмельницький видав 2 універсали, котрі стосувалися маєтностей небіжчика І. Миньківського. Припущення про дату смерті І. Миньківського посередньо стверджує і запис Г. Бутовича, який дістав у власність книгу Баронія 3 серпня1657 року.

Родина

Іван Куцевич-Миньківський був одружений ще перед 1648 роком. Мав трьох синів та дочку:

  • Давид Іванович Миньківський — помер бездітним.
  • Петро Іванович Миньківський — володів с. Миньківцями, Вербівкою і Верхівнею; «під час бувших в давніх роках з турками воєн… залишив у Речі Посполитій всі ті свої маєтності, перейшов з сином своїм Стефаном на Лівий берег Дніпра до Лубенського полку, де оселився в містечку Городищі…»
  • Семен Іванович Миньківський — помер бездітним.
  • N Іванівна Миньківська — згадується в 1659 р.

19 (29) червня 1657 р. в Чигирині діти колишнього паволоцького полковника Івана Миньківського отримали два універсали гетьмана Богдана Хмельницького: 1) «Маючи ми респект особливий на нащадків небіжчика Івана Миньковського, колишнього полковника Паволоцького, село Верхівню, його власне, його нащадкам зосталим повертаємо…». 2) «Маючи респект особливий на нащадків небіжчика Івана Миньковського, колишнього полковника паволоцького, село Миньківці, після небіжчика батька, дітям його як суксесорам, так і село Вербівку повертаємо…». Ці села залишалися в управлінні Миколи Івановича та Михайла Івановича Миньківських, їхніх опікунів, мабуть, до їхнього повноліття. 1 серпня 1659 року брати з сестрою отримали універсал гетьмана Івана Виговського, яким він окрім вищезазначених сіл підтверджував братам з сестрою володіння на «в місті Паволочі будинки, комори, млин, куплені їхнім батьком, з броваром і солодовнею, і всі хутори, фільварки й сіножаті, всі ґрунти коло Паволочі небіжчика батька».

Онук, Степан Петрович Петровський, став засновником козацької військової династії Петровських (Миньковичів-Петровських), які, як і він, займали різні уряди в Лубенському полку.

Онук, Василь Петрович Петровський, був Ходорківським сотником, паволоцьким полковником у 1663 р..

Поминання його роду у Межигірському монастирі: Клим, Данило, Марія, Кирило, Тимофій, Тетяна, Ганна, Євстафій, Севостян, Лука, Севостян, Зіновія, Стефан, Харлампій, Феодора, Варвара, Юліана, Ксенія, Февронія, Григорій, Максим, Григорій, Євдокія, Іван, Марія, Давид, Кіндрат, Іван, Гаврило, Ірина, Ірина, Трохим, Павло, Ксенія, Симеон, Фекла, Катерина, Євгенія, Іван, Марія.

Джерела

  • Іван Кунцевич-Миньківський — один з багатьох // Ю.Мицик. Полководці Війська Запорізького: Історичні портрети. Редкол: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — Київ.: Вид.дім «KM Academia», 1998. — Кн.1 — 400 с. [ 20 березня 2014 у Wayback Machine.]

Примітки

  1. Паволоч: 500 років в ліку писаного віку / Автор-упорядник В. П. Бленда. — К.: ХХІ ст..: діалог культур, 2009. — 182 с. — . — с. 80.
  2. Липинський В. Твори. Архів. Студії. Т. 3 Україна на переломі 1657—1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті. — Філадельфія: Східно-Європейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського, 1991. — с. 152.
  3. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: Т. 3: 1638—1657. — СПб.: Тип. П. А. Кулиша, 1861. — с. 427.
  4. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. ISBN 978-966-02-4850
  5. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 3 : Т. 4 : Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого. — Киев: Акц. Об. печ. и изд. дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1914. — с. 165.
  6. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 472.
  7. Щербак В. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV — середина XVII ст. — К.: Видавничий дім «KM Academia», 2000. — . — с. 150.
  8. Бачинська О. А., Чухліб Т. В., Щербак В. О. Українське козацтво. Золоті сторінки історії. ‒ К.: ПП «КРИСТАЛ БУК», 2015. ‒ с. 58].
  9. Липинський В. Твори. Архів. Студії. Том 2. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. — Філядельфія, Пенсильванія, 1980. — c. 205.
  10. Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654) // Нариси з історії України. Випуск IV. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1940. — с. 66.
  11. Національно-визвольна війна в Україні 1648—1657 років. Збірник за документами актових книг. — К., 2008. — . — с. 240.
  12. Кривошея В. Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького [1] [ 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  13. Ярошинський О. Б. Волинь у роки Української національної революції середини XVII ст. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2005. — . — с. 130.
  14. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 23.
  15. Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654) // Нариси з історії України. Випуск IV. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1940. — с. 247.
  16. Джеджула Ю. Таємна війна Богдана Хмельницького: Історико-документальна оповідь. — К.: Молодь, 1995. — . — с. 28.
  17. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — . — с. 48.
  18. Петровський М. Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654) // Нариси з історії України. Випуск IV. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1940. — с. 233.
  19. Реєстр Війська Запорозького 1649 року/Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін.— К.: Наукова думка, 1995. — . — с. 170.
  20. Реєстр Війська Запорозького 1649 року/Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін.— К.: Наукова думка, 1995. — . — с. 195.
  21. Липинський В. Твори. Архів. Студії. Том 2. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. — Філядельфія, Пенсильванія, 1980. — с. 483.
  22. Мицик Ю. А. Чигирин — гетьманська столиця. — K.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — . — с. 63.
  23. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. — Т. II. 1648—1651 годы. — М.: Издательство АН СССР, 1953. — с. 476.
  24. Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — . — с. 120—121.
  25. Петро Натикач. Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького на території сучасної Житомирщини [2] [ 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  26. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2015. Процитовано 10 травня 2012.
  27. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с. 148.
  28. . Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 10 травня 2012.
  29. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — c. 149.
  30. . Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 11 травня 2012.
  31. Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька.— К.: Вид. дім «КМ Академія», 2002.— . — с. 23.
  32. Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. — . — с. 12.
  33. Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Світ, 1990. — 408 с. («Пам'ятки історичної думки України») ISBN 5-11-000889-2. — с. 252.
  34. Заруба В. М. Козацька старшина гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — . — с. 255.
  35. Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. Т. 4. П-С. — К., 1914. — с. 25-26.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kucevich Iva n Avra movich Ku n ce vich Kuche vich Kucke vich Mi nkivskij Mi nkovskij poch XVII st poch 1657 r pavolockij polkovnik aktivnij uchasnik Hmelnichchini Ivan Kucevich Minkivskijkozackij polkovnik kerivnik Pavolockogo polkutraven 1648 zhovten 1649kviten 1651 veresen 1651NastupnikStepan HmeleckijNarodivsya kinec XVI stolittyaPomer1657 1657 NacionalnistukrayinecDitiDavid Ivanovich Petro Ivanovich Semen Ivanovich N IvanivnaReligiyapravoslavnijRanni roki ta pohodzhennyaIvan Avramovich Kucevich Minkivskij narodivsya ochevidno v kinci XVI stolittya v rodini svyashenika z s Minkivci Pro jogo narodzhennya v kinci 16 stolittya svidchit toj fakt sho pered povstannyam Hmelnickogo vin vzhe mav status starogo i zasluzhenogo zhovnira Rechi Pospolitoyi A 1650 roku pro nogo povidomlyali yak pro starogo vijta Ivancya Nalezhav do starovinnoyi ukrayinskoyi pravoslavnoyi shlyahti z Volini Shlyahtichi Minkivski Minkovski spochatku buli vlasnikami mayetku s Minkivciv Kremeneckogo povitu a potim s Minkivciv s Verbivki s Verhivni pid Pavolochchyu pislya otrimannya posadi pavolockogo vijta Zbidnilij shlyahetskij rid Minkivskih specializuvavsya na yuridichnih spravah i dav chimalo kancelyaristiv Yak stverdzhuyut istoriki na pochatku XVII st formuvalisya pershi svoyeridni shlyahetski dinastiyi dlya kotrih hlib yurista stav simejnoyu tradiciyeyu Do takih nalezhala i rodina Minkivskih Z ciyeyi rodini vidomi voznij generalnij Kiyivskogo voyevodstva 1611 Ivan Minkivskij ta voznij general Volinskogo voyevodstva 1649 Mikola j Minkovskij 1609 roku Stefan Minkivskij otrimav v zastavu s Minkivci knyazya Romana Ruzhinskogo Minkivskij u travni 1619 r spovistiv pro kradizhku prav na s Minkivci Pereyaslavsku ugodu vid 8 chervnya 1630 r pidpisav sered inshih odin iz zaporizkih generalnih starshin Mihajlo Minkovskij Vijt mista Pavoloch Minkivskij cikavivsya istoriyeyu cerkovnimi spravami mav gliboki yuridichni znannya V jogo osobi shaslivo poyednuvalisya voyin administrator yurist diplomat i kancelyarist Ne vipadkovo protyagom trivalogo chasu vin obijmav posadu vijta mista Pavoloch tobto kazhuchi suchasnoyu movoyu miskogo golovi abo mera Ivan Kucevich Minkivskij she pered pochatkom Hmelnichchini dokuchav svoyim susidam chislennimi nayizdami zvichajno v spilci z pidstarostoyu j derzhavcem Pavolochi vid Yana Zamojskogo Yanom Tomislavskim Tipovim prikladom takih nayizdiv mozhna vvazhati napad selyan i mishan Pavolochi Kotelni j Lisivciv na choli z pavolockim vijtom na mayetok shlyahticha A Bonkovskogo v s Konlivci Kilovci teper s Mirolyubivka zdijsnenij oriyentovno vlitku 1648 roku Roki HmelnichchiniZ pershih dniv Hmelnichchini predstavniki odniyeyi rodini Minkiskih potrapili u vorozhi tabori Oleksandr i Grigorij stali rotmistrami korogvi u knyazya Chartorijskogo 1653 Mihal perebuvav u pospolitomu rushenni pid chas Beresteckoyi bitvi 1651 Pavolockij vijt Ivan Kucevich Minkivskij rishuche stav na storonu povstalogo ukrayinskogo narodu sformuvav Pavolockij polk yakij i ocholiv Pravda ye she vidomosti pro sotnika M Menkovskogo mozhlivo Mihala vid yakogo Bogdan Hmelnickij u zhovtni 1655 roku otrimav povidomlennya pro vtorgnennya krimskogo hana Mehmeda III Geraya v Ukrayinu pro perebuvannya ostannogo z vijskom na Volini v rajoni Cholganskogo Kamenya i jogo plan atakuvati kozacko moskovski polki Mozhlivo tut idetsya pro vishezgadanogo Mihala yakij na toj chas perejshov na bik Hmelnickogo a mozhlivo pro she odnogo predstavnika rodini Minkivskih Zasnuvannya Pavolockogo polku Pislya Korsunskoyi bitvi 26 travnya 1648 r povstali majzhe vsi ukrayinski zemli v tomu chisli j Pavoloch Todi pavolockij vijt Minkivskij pidnyav povstannya v comu misti areshtuvav polskih uryadovciv v tomu chisli derzhavcya Pavolochi svogo kolishnogo tovarisha shlyahticha Yana Tomislavskogo Misto stalo odnim z vazhlivih centriv stanovlennya kozackoyi derzhavnosti Tut I Kucevichem Minkivskim bulo sformovano Pavolockij polk yakij vin i ocholiv prinajmni z lipnya 1648 roku Zvidsi Bogdan Hmelnickij virushiv u pohid pid Pilyavci prichomu v jogo vijsku buv i Pavolockij polk Pislya Pilyaveckoyi peremogi povstanci v tomu chisli ochevidno j Minkivskij dijshli do Lvova ta Zamostya Organizator rozvidki ta bezpeki Ivan Kucevich Minkivskij i chigirinskij gorodovij otaman Lavrin Kapusta stali organizatorami sistemi rozvidki bezpeki vijska ta derzhavi Bogdana Hmelnickogo Kontrrozviduvalni zahodi zdijsnyuvalisya z metoyu zberezhennya v tayemnici vlasnih vijskovo politichnih planiv a takozh zapobigannya sprobam organizuvati zmovi ta zamahi na getmana ta jogo otochennya Zagalne kerivnictvo vsima vidami tayemnoyi sluzhbi zdijsnyuvav sam Hmelnickij Podiyi 1649 roku U lyutomu 1649 r u Pereyaslavi prohodili ukrayinsko polski peregovori vnaslidok yakih bulo pidpisano korotkotrivale peremir ya Brav u nih uchast j I Minkivskij kotrij nalezhav do radikalnoyi techiyi povstanskogo taboru i pragnuv vijni z Richchyu Pospolitoyu do peremozhnogo kincya Diplomat Rechi Pospolitoyi Vojceh M yaskovskij zanotuvav u svoyemu shodenniku pid 26 lyutogo 1649 r Za chasom nam duzhe shkodiv i pavolockij vijt Diplomatichni doruchennya ukrayinskogo uryadu Minkivskij vikonuvav i piznishe Zgidno zi statejnim spiskom moskovskogo posla Grigoriya Unkovskogo 26 kvitnya 1649 roku bilya Chigirina kudi vin pribuv dlya peregovoriv z Hmelnickim jogo zustrichali predstavnik getmana Siluyan Muzhilovskij getmanskij horunzhij a pered samim mistom getmanich Timish Hmelnickij pavolockij vijt osavul i dva pisarya ta inshi osobi z getmanskogo dvoru takozh sotniki j otamani vsogo 20 dush 27 kvitnya do Unkovskogo prijshli dva pisari osavul Mihajlo Luchchenko vijt z Pavolochi I Minkivskij chigirinskij otaman yaki j zaprosili posla do getmana Pid chas vijskovih dij 1649 roku v peremozhnomu pohodi Hmelnickogo na Zbarazh ta Zboriv u kozackij armiyi bulo dvadcyat dva polki sered yakih i Pavolockij polk Ivan Minkivskij mig brati uchast v cih peremozhnih pohodah kozackoyi armiyi na choli svogo polku prote jmovirno takozh sho vin zalishavsya v Pavolochi vikonuyuchi obov yazki vijta abo v Chigirini zajmayuchis pitannyami rozvidki ta bezpeki a polk u pohodi ocholyuvav nakaznij polkovnik Adam Hmeleckij 8 serpnya 1649 r bulo ukladeno Zborivskij mir Bogdan Hmelnickij pislya cogo pribuv do Pavolochi zvidki rozpustiv svoyi vijska po domivkah Za umovami miru Pavolockij polk uvijshov do skladu Bilocerkivskogo polku yakij ocholyuvav polkovnik Mihajlo Gromika U Reyestri 1649 roku sered kozakiv Bilocerkivskoyi polkovoyi sotni bachimo j Ivana Kucevicha Minkivskogo sered kozakiv Pavolockoyi sotni peredostannim zapisanij takozh Fedir Minkivskij mozhlivo jogo brat chi rodich Prodovzhennya derzhavnoyi sluzhbi Prote ochevidno Ivan Kucevich i nadali perebuvav na posadi pavolockogo vijta zajmavsya derzhavnimi spravami chasto buvav u getmanskij stolici Chigirini Istorik S Temberskij nazivaye jogo sered starshini v 1650 r pid im yam Minkovskij Zgadanij vishe zapis 1650 r na knizi Baroniya mistit u sobi avtograf Minkivskogo iz zaznachennyam Tovarish Vijska jogo korolivskoyi milosti Zaporozkogo 6 serpnya 1650 r do Chigirina priyihav carskij gonec V Strukov Togo zh dnya do nogo na podvir ya prijshov polkovnik iz sotnikami j otamanami yaki rozpitali pro metu vizitu nasampered Strukov mav domagatisya vidachi samozvancya Timofiya Ankudinova kotrij vidavav sebe za sina carya Vasilya Shujskogo i pishli sobi Cherez yakijs chas zavitav starij vijt Ivanec mozhlivo Kucevich Minkivskij i povidomiv sho Hmelnickij poyihav z Chigirina v Subotiv Vin pidtverdiv takozh sho dijsno Ankudinov perebuvaye v misti Strukov pospishiv do Subotova ale getman vzhe buv na perepravi cherez Dnipro i peredav shob posol yihav za nim do Irkliyeva U vidpisci caryu putivlskih voyevod S Prozorovskogo ta I Chemodanova vid 19 grudnya 1650 roku zaznachayetsya sho putivlskij torgivec Fedir Guryeyev zustriv u Kanevi na yarmarku getmanskogo pisarya Ivana Vigovskogo ta pavolockogo vijta Ivana Kucevicha Minkivskogo yaki jomu govorili sho listi getmana do carya shodo prijnyattya jogo pid protektorat Moskovskogo carstva potrapili do korolya u Varshavu Pavolockij vijt jomu takozh povidav pro ruskogo vora Timofiya Ankudinova chto tot vor zhivet nyne u getmana v pasekah i v blizhnih gorodeh ukryvayasya dlya togo kak de po tvoemu gosudarevu ukazu priezzhayut v Chigirin is Putivlya dlya vestej i dlya upravnyh del putivlcy i getman de tomu voru v te pory yavlyatca pri nih ne velit butto on tovo vora ot sebya iz Chigirina vyslal Ochevidno sho Minkivskij tut vikonuvav specialne doruchennya Hmelnickogo i povidomlyav potribnu getmanu informaciyu moskovskomu vividuvachu Vidnovlennya polku Siloyu obstavin Pavoloch stoyala na todishnomu kordoni mizh kozackoyu avtonomnoyu teritoriyeyu ta Richchyu Pospolitoyu stala vidigravati vazhlivu rol Minkivskij viyaviv sebe v novih umovah yak dobrij administrator Zagotovlenih nim zapasiv proviantu vistachilo i na nastupnij rik she j zalishilosya Z vidnovlennyam Pavolockogo polku Kucevich Minkivskij znovu ocholyuye jogo v kvitni 1651 roku Vzhe u Beresteckij kampaniyi Minkivskij posidav uryad pavolockogo polkovnika Rizni chastini polku v pohodi znovu ocholyuyut nakazni polkovniki A Hmeleckij ta O Krivonosenko Sam Kucevich Minkivskij diznavshis pro vtechu ordi z polya boyu pospishiv z 6 tisyachnim vijskom opolchennya na dopomogu oblozhenim povstancyam Ale na shlyahu do Berestechka jogo nibito rozbiv do 19 lipnya 1651 r han Islyam III Geraj hocha i buv formalno soyuznikom kozakiv Insha versiya zdayetsya virogidnishoyu Pislya vihodu z takogo polonu I Vigovskij pribuv do Pavolochi organizuvavshi tut dodatkovi zagoni kozakiv yaki stali gromiti ordinciv kotri vidstupayuchi veli z soboyu yasir Ordinci buli rozbiti pid Chudnovom i Umannyu sho zmusilo hana stati soyuznikom Hmelnickogo Desho piznishe do Pavolochi pribuv getman yakogo han vreshti vipustiv polonu Tut vin dovidavshis pro porazku svoyeyi armiyi zibrav 3 000 zlotih dlya splati ordinskim murzam a potim proviv kozacku radu shodo organizaciyi vidsichi vorozhomu nastupu V usih cih podiyah brav ochevidno uchast i Ivan Minkivskij Pislya zgadanoyi vishe radi chastini Pavolockogo imovirno z odnim iz nakaznih polkovnikiv na choli Bilocerkivskogo ta Pereyaslavskogo polkiv virushili na pivnich dlya strimuvannya nastupu karateliv knyazya Yanusha Radzivilla 7 lipnya 17 lipnya 1651 r B Hmelnickij rushiv z Pavolochi do Biloyi Cerkvi Togo zh dnya perebuvayuchi vzhe pid samim mistom vin vidav Nakaz bilocerkivskomu vinnickomu braclavskomu umanskomu ta pavolockomu polkovnikam privesti polki pid Bilu Cerkvu V kinci lipnya 1651 roku I Kucevich Minkivskij rozgornuv v rajoni Pavolochi veliku aktivnist u formuvanni kozackogo polku Prote miska verhivka ne pidtrimala zahodi polkovnika j vidpravila do vlasnika mista kaluskogo starosti Yana Zamojskogo delegaciyu z prohannyam nadislati zalogu Tomu Kucevich Minkivskij buv zmushenij zi svoyimi odnodumcyami vidstupiti do taboru B Hmelnickogo pid Bilu Cerkvu a chastina kozakiv polku rozpochala na okolicyah mista bij iz vorogom prote zaznala porazki j takozh vidijshla 27 lipnya 6 serpnya 1651 roku peredovi chastini koronnogo vijska jduchi z pid Berestechka stali taborom v Pavolochi Sim korogv vteklo do Taborivki Kucevich Minkivskij povidomiv pro ce kozakiv 3 13 serpnya 2 tisyachi kozakiv i 500 tatar na choli z I Vigovskim ta pavolockim nakaznim polkovnikom A Hmeleckim doshentu rozgromili pid Taborivkoyu vishevkazani korogvi Bilocerkivskij mir ta jogo naslidki Piznishe golovni podiyi rozgornulisya pid Biloyu Cerkvoyu Boyi tut cherguvalisya z mirnimi peregovorami u kotrih brav aktivnu uchast Minkivskij 28 veresnya 1651 r bulo pidpisano vidomij Bilocerkivskij mir Z kozackogo boku jogo pidpisali getman Bogdan Hmelnickij polkovniki M Gladkij I Kucevich Minkivskij Ya Parhomenko M Gromika B Hudij cherkaskij polkovij suddya Ya Odinec ta generalnij pisar I Vigovskij Pidpis I Minkivskogo yaskravo svidchit pro jogo vazhlivu rol v kozackij derzhavi seredini XVII st jogo hist yurista j diplomata Odnak vnaslidok porazki pid Berestechkom umovi Bilocerkivskogo miru buli girshimi dlya kozakiv nizh umovi Zborivskogo Pavolockij polk znovu pripiniv samostijne isnuvannya hoch jogo kozaki j nadali brali aktivnu uchast u Vizvolnij vijni zokrema vidznachivshis u Batozkij bitvi Ale vidomosti pro Minkivskogo z cogo momentu znikayut u dzherelah Shonajmenshe z lipnya 1653 r pavolockim polkovnikom stav Mihajlo Sulichich Kolishnij zhe polkovnik sudyachi z ne dosit yasnogo zapisu na knizi Baroniya sho jogo zrobiv pereyaslavskij protopip Grigorij Butovich stav imovirno lubenskim vijtom Pislya ukladennya miru ordinci povernuli do Krimu pragnuchi po dorozi zbagatitisya yasirom z chisla mirnogo ukrayinskogo naselennya Navzdogin za nimi virushiv pavolockij polkovnik Ivan Kucevich Minkivskij i rozgromiv grabizhnikiv pid Umannyu Odnak vnaslidok porazki pid Berestechkom umovi Bilocerkivskogo miru buli girshimi dlya kozakiv nizh umovi Zborivskogo Pavolockij polk znovu pripiniv samostijne isnuvannya Pislya vidnovlennya u 1652 roci cej polk ocholiv vzhe Stepan Hmeleckij kotrij ranishe yak i jogo rodich Adam Hmeleckij neodnorazovo zajmav uryad nakaznogo polkovnika u I Kucevicha Minkivskogo Ochevidno sho mizh ostannim ta Hmeleckimi z chasom vinikli serjozni protirichchya Ostanni roki zhittya ta smert Des naprikinci 1652 na pochatku 1653 roku formuyetsya chergova starshinska opoziciya proti Bogdana Hmelnickogo yaku ocholili todishnij pavolockij polkovnik Stepan Hmeleckij razom z bratami Grigoriyem ta Ivanom Gulyanickimi Shopravda ye jmovirnist sho Hmeleckogo prosto obmoviv pered getmanom kolishnij pavolockij polkovnik I Kucevich Minkivskij Ostannij za odniyeyu z versij zarubav u 1653 r Stepana Hmeleckogo potim sam zaginuv u boyah ta chvarah cogo zh roku Za inshoyu versiyeyu sudyachi z ne dosit yasnogo zapisu na knizi Baroniya sho jogo zrobiv pereyaslavskij protopip Grigorij Butovich Kucevich Minkivskij stav imovirno lubenskim vijtom i navit sotnikom Lohvickoyi sotni u 1678 roci Prote pomer I Minkivskij ochevidno navesni vlitku 1657 roku adzhe 19 29 chervnya cogo roku Bogdan Hmelnickij vidav 2 universali kotri stosuvalisya mayetnostej nebizhchika I Minkivskogo Pripushennya pro datu smerti I Minkivskogo poseredno stverdzhuye i zapis G Butovicha yakij distav u vlasnist knigu Baroniya 3 serpnya1657 roku RodinaIvan Kucevich Minkivskij buv odruzhenij she pered 1648 rokom Mav troh siniv ta dochku David Ivanovich Minkivskij pomer bezditnim Petro Ivanovich Minkivskij volodiv s Minkivcyami Verbivkoyu i Verhivneyu pid chas buvshih v davnih rokah z turkami voyen zalishiv u Rechi Pospolitij vsi ti svoyi mayetnosti perejshov z sinom svoyim Stefanom na Livij bereg Dnipra do Lubenskogo polku de oselivsya v mistechku Gorodishi Semen Ivanovich Minkivskij pomer bezditnim N Ivanivna Minkivska zgaduyetsya v 1659 r 19 29 chervnya 1657 r v Chigirini diti kolishnogo pavolockogo polkovnika Ivana Minkivskogo otrimali dva universali getmana Bogdana Hmelnickogo 1 Mayuchi mi respekt osoblivij na nashadkiv nebizhchika Ivana Minkovskogo kolishnogo polkovnika Pavolockogo selo Verhivnyu jogo vlasne jogo nashadkam zostalim povertayemo 2 Mayuchi respekt osoblivij na nashadkiv nebizhchika Ivana Minkovskogo kolishnogo polkovnika pavolockogo selo Minkivci pislya nebizhchika batka dityam jogo yak suksesoram tak i selo Verbivku povertayemo Ci sela zalishalisya v upravlinni Mikoli Ivanovicha ta Mihajla Ivanovicha Minkivskih yihnih opikuniv mabut do yihnogo povnolittya 1 serpnya 1659 roku brati z sestroyu otrimali universal getmana Ivana Vigovskogo yakim vin okrim vishezaznachenih sil pidtverdzhuvav bratam z sestroyu volodinnya na v misti Pavolochi budinki komori mlin kupleni yihnim batkom z brovarom i solodovneyu i vsi hutori filvarki j sinozhati vsi grunti kolo Pavolochi nebizhchika batka Onuk Stepan Petrovich Petrovskij stav zasnovnikom kozackoyi vijskovoyi dinastiyi Petrovskih Minkovichiv Petrovskih yaki yak i vin zajmali rizni uryadi v Lubenskomu polku Onuk Vasil Petrovich Petrovskij buv Hodorkivskim sotnikom pavolockim polkovnikom u 1663 r Pominannya jogo rodu u Mezhigirskomu monastiri Klim Danilo Mariya Kirilo Timofij Tetyana Ganna Yevstafij Sevostyan Luka Sevostyan Zinoviya Stefan Harlampij Feodora Varvara Yuliana Kseniya Fevroniya Grigorij Maksim Grigorij Yevdokiya Ivan Mariya David Kindrat Ivan Gavrilo Irina Irina Trohim Pavlo Kseniya Simeon Fekla Katerina Yevgeniya Ivan Mariya DzherelaIvan Kuncevich Minkivskij odin z bagatoh Yu Micik Polkovodci Vijska Zaporizkogo Istorichni portreti Redkol V Smolij vidp red ta in Kiyiv Vid dim KM Academia 1998 Kn 1 400 s 20 bereznya 2014 u Wayback Machine PrimitkiPavoloch 500 rokiv v liku pisanogo viku Avtor uporyadnik V P Blenda K HHI st dialog kultur 2009 182 s ISBN 978 966 02 4655 3 s 80 Lipinskij V Tvori Arhiv Studiyi T 3 Ukrayina na perelomi 1657 1659 Zamitki do istoriyi ukrayinskogo derzhavnogo budivnictva v XVII im stolitti Filadelfiya Shidno Yevropejskij doslidnij institut im V K Lipinskogo 1991 s 152 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej T 3 1638 1657 SPb Tip P A Kulisha 1861 s 427 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 Arhiv Yugo zapadnoj Rossii izdavaemyj vremennoj komissiej dlya razbora drevnih aktov sostoyashej pri Kievskom Podolskom i Volynskom general gubernatore Ch 3 T 4 Akty otnosyashiesya k epohe Bogdana Hmelnickogo Kiev Akc Ob pech i izd dela N T Korchak Novickogo 1914 s 165 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 472 Sherbak V Ukrayinske kozactvo formuvannya socialnogo stanu Druga polovina XV seredina XVII st K Vidavnichij dim KM Academia 2000 ISBN 966 518 077 0 s 150 Bachinska O A Chuhlib T V Sherbak V O Ukrayinske kozactvo Zoloti storinki istoriyi K PP KRISTAL BUK 2015 s 58 Lipinskij V Tvori Arhiv Studiyi Tom 2 Uchast shlyahti u velikomu ukrayinskomu povstanni pid provodom getmana Bogdana Hmelnickogo Filyadelfiya Pensilvaniya 1980 c 205 Petrovskij M N Vizvolna vijna ukrayinskogo narodu proti gnitu shlyahetskoyi Polshi i priyednannya Ukrayini do Rosiyi 1648 1654 Narisi z istoriyi Ukrayini Vipusk IV K Vidavnictvo Akademiyi nauk URSR 1940 s 66 Nacionalno vizvolna vijna v Ukrayini 1648 1657 rokiv Zbirnik za dokumentami aktovih knig K 2008 ISBN 978 966 8225 25 3 s 240 Krivosheya V Personalnij sklad kozackoyi starshini armiyi Bogdana Hmelnickogo 1 11 serpnya 2017 u Wayback Machine Yaroshinskij O B Volin u roki Ukrayinskoyi nacionalnoyi revolyuciyi seredini XVII st K Vidavnichij dim Stilos 2005 ISBN 966 8518 22 5 s 130 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 23 Petrovskij M N Vizvolna vijna ukrayinskogo narodu proti gnitu shlyahetskoyi Polshi i priyednannya Ukrayini do Rosiyi 1648 1654 Narisi z istoriyi Ukrayini Vipusk IV K Vidavnictvo Akademiyi nauk URSR 1940 s 247 Dzhedzhula Yu Tayemna vijna Bogdana Hmelnickogo Istoriko dokumentalna opovid K Molod 1995 ISBN 5 7720 0922 2 s 28 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 ISBN 978 966 518 289 4 s 48 Petrovskij M N Vizvolna vijna ukrayinskogo narodu proti gnitu shlyahetskoyi Polshi i priyednannya Ukrayini do Rosiyi 1648 1654 Narisi z istoriyi Ukrayini Vipusk IV K Vidavnictvo Akademiyi nauk URSR 1940 s 233 Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 170 Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 195 Lipinskij V Tvori Arhiv Studiyi Tom 2 Uchast shlyahti u velikomu ukrayinskomu povstanni pid provodom getmana Bogdana Hmelnickogo Filyadelfiya Pensilvaniya 1980 s 483 Micik Yu A Chigirin getmanska stolicya K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 ISBN 978 966 518 289 4 s 63 Vossoedinenie Ukrainy s Rossiej Dokumenty i materialy v treh tomah T II 1648 1651 gody M Izdatelstvo AN SSSR 1953 s 476 Universali Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 Upor I Krip yakevich I Butich K Vidavnichij dim Alternativi 1998 ISBN 966 7217 53 1 s 120 121 Petro Natikach Nacionalno vizvolna vijna pid provodom Bogdana Hmelnickogo na teritoriyi suchasnoyi Zhitomirshini 2 13 listopada 2013 u Wayback Machine PDF Arhiv originalu PDF za 27 lyutogo 2015 Procitovano 10 travnya 2012 Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 s 148 Arhiv originalu za 13 listopada 2013 Procitovano 10 travnya 2012 Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 c 149 Arhiv originalu za 27 bereznya 2013 Procitovano 11 travnya 2012 Micik Yu A Uman kozacka i gajdamacka K Vid dim KM Akademiya 2002 ISBN 966 518 069 X s 23 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 s 12 Krip yakevich I P Bogdan Hmelnickij Vidp red F P Shevchenko I L Butich Ya D Isayevich 2 e vid vipravlene i dopovnene Lviv Svit 1990 408 s Pam yatki istorichnoyi dumki Ukrayini ISBN 5 11 000889 2 s 252 Zaruba V M Kozacka starshina getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 ISBN 978 966 383 297 5 s 255 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik T 4 P S K 1914 s 25 26

Дата публікації:
Топ