Ки́ївська митропо́лія (грец. Μητρόπολις Κιέβου, трансліт. Mitrópolis Kiévou) — східно-православна митрополія з центром у м. Київ, що перебувала у складі Вселенського патріархату Константинополя після утворення в 988 році в результаті хрещення Руси Володимиром Святославичем до 6 січня 2019 року, коли нею був отриманий Томос про автокефалію. Використовувала у своїй літургії візантійський обряд, церковнослов'янську мову та юліанський календар.
Київська митрополія | ||||
---|---|---|---|---|
Головний храм історичної Київської митрополії. Сьогодні використовується лише як музей. | ||||
Засновники | св. Володимир Великий | |||
Дата заснування | 988 | |||
Статус | де-факто автономний | |||
У складі | Вселенського патріархату Константинополя | |||
Дата ліквідації | 6 січня 2019 | |||
Причина ліквідації | Надання автокефалії | |||
Чинний предстоятель | Митрополит Київський та всієї Руси Митрополит Київський | |||
Центр | Київ, де факто також, Новогрудок (1330 - 1448), Вільно (1448 - 1596), Радомишль (друга пол. XVIII ст.) | |||
Кафедральний собор | Собор Святої Софії | |||
Основна юрисдикція | Київська Русь, Королівство Русь, Велике Князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита, Володимиро-Суздальське князівство, Новгородська республіка, Велике князівство Московське | |||
Літургічна мова | українська | |||
Музична традиція | український наспів | |||
Церковний календар | юліанський |
У 1596 році була ухвалена Берестейська унія, після якої частина ієрархів утворила Руську унійну церкву під егідою папського престолу. Однак у 1620 році завдяки вимогам українського козацтва на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним в Руси-Україні було відновлено православну ієрархію.
У 1685 році Московський патріархат розпочав анексію Київської митрополії Вселенського патріархату, висвятивши митрополита Київського Гедеона в Московії. У 1686 через симонію Вселенський патріарх Діонісій IV (який пізніше через це отримав анафему) видав Синодальний лист, яким у порядку ікономії, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, надавав право ординації Київського митрополита Московському патріарху. Зобов'язаннями було те, що Київський митрополит повинен був згадувати Вселенського патріарха Константинополя як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя, однак жодна з цих умов не була виконана. Київська митрополія фактично перетворюється на одну зі звичайних єпархій Московського патріархату, коли Петро І в 1722 році обрав Варлаама (Вонятовича) в сані архієпископа, а не митрополита. Священний Синод Вселенського патріархату в процесі надання автокефалії Церкві України під час засідання 11 жовтня 2018 р. скасував Синодальний лист 1686 року через симонію та його грубе порушення.
Від часу свого заснування Київська митрополія слугувала колискою українського християнства для православних і греко-католиків. Спадкоємцями Київської митрополії вважаються автокефальна Православна церква України (визнається вселенським патріархатом та іншими помісними церквами),Українська греко-католицька церква свого права (визнається римо-католицькою церквою)
Також декларують себе спадкоємцями самоврядна з правами широкої автономіїМосковська церква в Україні та Російська православна церква. (не визнають цю спадковість один одного, оскільки кожна вважає такою саме себе).
Фактично Російська православна церква має спадкоємність від однієї з єпархій Київської митрополії. Так само, як і Білоруський екзархат з БАПЦ.
Спадковість від однієї з єпархій Київської митрополії також виводить Православна церква Польщі.
Історія
Раннє християнство
Християнство на території сучасної України прийшло ще за апостольських часів. Перекази твердять, що апостол Андрій Первозванний був на Київських пагорбах і проголосив своїм учням: «Чи бачите ви гори он ті — На горах цих засяє ласка Божа — тут постане місто велике і Бог побудує багато церков». Отож прихильники цієї версії вважають Українську Церкву апостольською й ставлять її в один ряд з іншими великими церквами. Багато джерел свідчать також про те, що апостол Андрій проповідував на північному узбережжі Чорного моря для народів Скитії. Крім того, апостол Павло проповідував на землях Македонії, Греції, Болгарського царства, а звідти християнство поширювалося на українські землі.
Київський князь Аскольд схилився до прийняття християнства. За переказами, на могилі Аскольда мала бути збудована церква св. Миколи, що засвідчило б, що він був християнином. Однак обмеженість у перейманні візантійського християнства Аскольдом, його нехтування специфікою слов'янського світобачення призвели до того, що 882 року новгородський князь Олег, використавши язичницьку опозицію, захопив Київ. Наступник Олега на київському столі Ігор I (913–945) толерантно ставився до християнства і не заважав його проникненню в країну.
По смерті Ігоря 945 року на чолі держави стає його вдова — княгиня Ольга. Під час її перебування 957 року в Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищого державного титулу «дочки» імператора, для чого Ольга приватно (найправдоподібніше в Києві у 955) прийняла хрещення. У своєму почті Ольга мала священника Григорія, про що докладно оповідає Костянтин Багрянородний. Після повернення з Константинополя княгиня починає проводити лінію на обмеження впливу язичництва у державі, порушивши «требища бісівські» і побудувавши дерев'яну церкву святої Софії. Однак заходи Ольги не дали бажаних наслідків. Не одержавши політичних переваг від Візантії, вона повернула свій погляд на Захід, запросивши священнослужителів з німецького королівства, що піднялося за Оттона І (936–973). За свідченнями німецьких хроністів, посли від княгині Ольги у 959 «просили посвятити для цього народу єпископа і священників». У відповідь прислали на Русь посольство на чолі з єп. Адальбертом. Проте вже 962 року він вернувся назад ні з чим. Діяльність Ольги не мала підтримки і розуміння в її найближчому оточенні. Навіть син Святослав, незважаючи на вмовляння матері, відмовляється від прийняття християнства, однак його сини Ярополк і Олег правдоподібно вже були християнами. Більше того, у 979 папа Бенедикт VII висилав послів до Ярополка.
Створення
988 року — після прийняття християнства як державної релігії у Руси була утворена Київська митрополія, яка була в підпорядкуванні Вселенського патріарха Константинополя:
Коли історичні дані, вийшовши з туману неясности, стають точними, то вони говорять нам про залежність нашої Церкви в ієрархічному управлінні від Царгородського патріярха. З огляду на те, що такі дані відносяться вже до часів князя Ярослава, сина і наступника на княжому престолі Володимирового, то цілком правильним, при відсутності інших відомостей, треба вважати, що ця залежність нашої Церкви від Царгороду була й при князі Володимирі, тобто від приняття ним і нашими прадідами Христової віри з Візантії | ||
— Іван Власовський, церковний історик |
За однією з версій, першим ієрархом був Михаїл Київський. Однак ряд дослідників дотримуються думки, що ним був Леон чи Леонтій (1004) або єпископ Настас Корсунянин. Першим Київським митрополитом, про якого згадують історичні джерела, став сучасник Ярослава Мудрого грек Феопемпт (1037–1048).
Князь Ярослав Мудрий 1037 року збудував новий катедральний собор Святої Софії та переніс туди митрополичу кафедру. Безперечним фактом є спроба Ярослава розірвати з візантійським патріархатом. За сприяння Ярослава Мудрого 1051 року митрополитом Київським і всієї Руси було обрано Іларіона — першого митрополита русина. Він провів реорганізацію церковної ієрархії, унормував і вдосконалив структуру митрополії, написав багато духовних творів. Церква від самого свого початку мала Св. Письмо — найперше й найголовніше джерело церковного життя — в добре зрозумілій мові, наприклад Остромирове Євангеліє, написане в Києві 1056 р., Київське Євангеліє 1092 р. тощо.
За Ярослава можна вже сказати про організацію Церкви. Наприкінці правління Володимира було п'ять єпископій: у Києві, Чернігові, Білгороді, Володимирі, Новгороді. За Ярослава засновано шосту — в Юр'єві, над Россю.
У Соборі в Барі (10-15.09.1089 р.), скликаному Папою Римським Урбаном II з метою примирення церков, брала участь делегація Київської митрополії, яку благословив Митрополит Київський і всієї Руси Іван III. Члени цієї місії були у м. Барі на освяченні перенесеної гробниці св. Миколая Мірлікійського (свято Миколи Теплого). З того часу і почалося піднесення культу св. Миколая в Руси.
Протягом домонгольського періоду відомі 22 київські митрополити. Більшість з них були греками, яких надсилали константинопольські патріархи. Вихідцями з земель Руси були митрополит Іларіон (1051–1062), Єфрем (1089–1097), Климент Смолятич і Кирило II (1233–1236).
Після руйнування Києва Володимиро-Суздальським князем Андрєєм Боголюбським (1169 р.), коли знищено та пограбовано багато церков та монастирів, значення Києва як духовного центру починає занепадати. Київські митрополити починають селитися у північних князів.Після взяття Києва монголо-татарами Київські митрополити остаточно обрали місцем свого перебування Владимир на Клязьмі на окраїні північно-східних колоніальних земель Руси. Це призвело до послаблення їхнього зв'язку з історично-культурним ядром держави та змусило галицько-волинських монархів розпочати процес утворення окремої Галицької митрополії для Королівства Руси.
У XIV — XV століттях на сучасні українські та білоруські землі у складі Великого князівства Литовського поширювалася духовна влада митрополитів, які, перебуваючи у Москві, продовжували вживати титул «митрополит Київський і всієї Руси». Їх намагалися використати у своїх політичних цілях московські князі, що призвело до утворення Литовсько-руської митрополії.
У 1448 році Собор московських єпископів без згоди Вселенського патріарха поставив на митрополита «Київського» єпископа Рязанського Йону. Ця подія вважається початком відокремлення Московської церкви. Після Флорентійської унії, ще до падіння Константинополя 1453 року, Церква Московії, що перебувала в юрисдикції Вселенського патріархату в складі Київської митрополії, відокремилася. Митрополит Йона, який помер 1461 року, був останнім митрополитом у Москві, що мав титул «Київського й усієї Руси». Наступник його на катедрі іменується вже «Московський і всієї Руси». Московська митрополія перебувала в стані невизнаної до перетворення її в Московський патріархат у 1589 році, тобто 141 рік.
Після фактичного відокремлення Московської митрополії 1458 року на митрополита Київського, Галицького та всієї Руси висвячено Григорія ІІ. Литовська митрополія припинила своє існування, увійшовши до складу Київської. Водночас довгий час столицею митрополитів був Новогрудок, а згодом — Вільно. До Київської митрополії увійшли: Київська, Брянська, Смоленська, Полоцька, Турівська, Луцька, Володимирська, Берестейська, Перемиська, Галицька, Холмська. Деякий час Київського митрополита визнавав своїм зверхником і Новгородський ієрарх.
Київські митрополити другої половини IV століття були прихильниками Флорентійської унії 1439 про об'єднання Католицької та Східної Православної церков і підтримували зв'язки з Римськими Папами, про що свідчить, зокрема, послання обраного на київську митрополію єпископа Мисаїла до папи Сикста IV від 1476 р. та від 1500 р. до Папи Римського Олександра VI. Згодом ці відносини перервалися через втручання Вселенського патріархату. У 1443 Флорентійську унію осуджено православними церквами (Александрійський патріархат, Антіохійський патріарха та Єрусалимський патріархат) на соборі в Єрусалимі. Ці події спричинили кризу в Київській митрополії.
1569 року була підписана Люблінська унія, відповідно до якої українські землі переходили від Великого князівства Литовського до Речі Посполитої. Після цього життя православної церкви значно ускладнилось. Зовнішні несприятливі чинники, зокрема активна діяльність католицького духовенства, єзуїтів і шляхти Речі Посполитої супроти української церкви, наклалися на внутрішні проблеми православної церкви. Митрополит Сильвестр до його призначення на митрополію був цивільною людиною та вимагав збирати данину з прихожан. Митрополит Іона (Протасевич), за свідченнями, продав митрополію своєму наступнику Іллі Кучі, за якого духовні звання та монастирі відкрито купувались і продавались. У такій ситуації в кінці XVI століття Україну відвідали два східні патріархи. Спочатку, 1586 року, прибув антіохійський патріарх Йоаким, який, ознайомившись із ситуацією, надав Львівському братству права ставропігії. 1589 року Україну відвідав Вселенський патріарх Єремія II. Він також підтримав православні братства та усунув з митрополичого престолу митрополита Онисифора, призначивши на його місце архимандрита Мінського монастиря Михайла Рогозу. Водночас патріарх призначив Луцького єпископа Кирила Терлецького своїм заступником — екзархом Київської митрополії.
Відразу після від'їзду патріарха Львівський єпископ Гедеон Балабан розпочав переговори з польським єпископом Соліковським щодо унії. До цього процесу долучилися й інші єпископи. Проте згодом Балабан відмовився від ідеї унії.
Розділення
Берестейська унія
У грудні 1594 року єпископ Терлецький від імені українського єпископату оголосив, що православна церква має намір об'єднатися з католицькою церквою за умови збереження православного обряду та стародавніх прав церкви.
У грудні 1595 року представники української церкви у Римі підписали умови злуки з католицькою церквою. Відповідно до них, зберігався східний обряд, права щодо вибору митрополиту та єпископів, зберігався православний церковний календар, нижче духовенство мало право брати шлюб тощо.
6 жовтня 1596 року в Бересті митрополит Рогоза скликав Собор, на який прибули єпископи, архімандрити, священики та миряни. На соборі було проголошена Берестейська унія. Більшість єпископів, на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою, та українська шляхта підтримували унію. З іншого боку, багато священиків, монастирі, козаки та міщани виступали проти унії. Відразу після собору митрополит Рогоза позбавив єпископського уряду львівського єпископа Гедеона Балабана та перемиського Михайла Копистенського, які виступили проти унії. Не підтримав унію і князь Костянтин-Василь Острозький. Окрім того, Львівське братство мало ставропігію та підпорядковувалось напряму Константинопольському патріарху. Екзархом патріарха для православних українців став єпископ Гедеон (Балабан). Активно заявили про себе Київське та Віленське братства, починають діяти православні братства у Могилеві, Мінську, Люблині, Луцьку та інших містах. Більшість монастирів, в тому числі: Києво-Печерський, Видубицький, Богоявленський, св. Троїці у Вільно, Почаївський та інші, також не підтримали унію.
Однак офіційно Київська, Володимирська, Турово-Пинська, Луцька, Холмська та Полоцькі прийняли унію. Київська митрополія опинилася майже без власної ієрархії. Така ситуація тривала до 1620 року, коли була відновлена православна ієрархія та Київська митрополія у складі Вселенського патріархату.
Прагнення об'єднання з Святим престолом реалізовано в Берестейській унії 1596 року, укладеної київським митрополитом Михайлом Рагозою і скріпленою буллою Папи Римського Климента VIII. У Києві існувала лише унійна Київська митрополія з 1596 до 1620 року. У XVII столітті Київськими унійними митрополитами були Михайло (Рагоза) (1596 — 1599), Іпатій (Потій) (1599—1614), Велямин Рутський (1614 — 1637), Рафаїл (Корсак) (1637 — 1642), Антін Селява (1642 — 1655), Гавриїл (Коленда) (1655 — 1674), Кипріян (Жоховський) (1674 — 1693), Лев (Слюбич-Залевський) (1694—1708).
На початку 17 століття до складу Київської унійної митрополії входили 9 єпархій:
- Київська архиєпархія,
- [pl],
- Смоленська архієпархія,
- Турово-Пінська єпархія,
- Берестейсько-Володимирська єпархія,
- Холмсько-Белзька єпархія,
- Перемисько-Самбірсько-Сяноцька єпархія (перейшла на унію 1692),
- Львівсько-Галицько-Кам'янецька єпархія (перейшла на унію 1700),
- Луцько-Острозька єпархія (перейшла на унію 1702).
Після церковного собору в Ужгороді 1646 року частина православного духовенства на Закарпатті також прийняла унію з Римом, але вийшла з-під юрисдикції митрополита Київської митрополії, 24 квітня 1646 року в каплиці Ужгородського замку з ініціативи єпископа-василіянина Василя Тарасовича (галичанина) 63 священики засвідчили єдність із Католицькою Церквою (укладена Ужгородська унія). 1663 рік — визначено умови, на яких Мукачівська єпархія може бути включена до Київської митрополії. Однак через спротив вдови Ференца ІІ Ракоці Мукачівська єпархія підпорядковується угорському Ягерському єпископу.
У XVIII столітті головними завданнями унійних Київських митрополитів була оборона прав церкви від латинських впливів і польської та російської влади. Тоді ж українська церква починає відігравати дедалі активнішу роль у справі українського національного відродження. Особливо важливе значення в оформленні церковно-обрядового, духовного та культурного обличчя церкви мав Замойський синод (1720). З 1708 до 1838 року було одинадцять Київських католицьких митрополитів, дев'ять з яких носили титул Київських митрополитів, а два останні вважалися папськими легатами для з'єднання з Римом вірних у межах Російської імперії. Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) Київська унійна митрополія була поділена на три частини: в межах Речі Посполитої залишилися єпархії Київська, Володимирсько-Берестейська, Луцька, Пінська і частина Холмської; до Росії відійшла єпархія Полоцька, а до Австрії — Львівська, Перемиська і частини Кам'янецької, Луцької та Холмської єпархії.
Внаслідок другого і третього поділів Речі Посполитої (1793, 1795) з переходом більшої частини українських і білоруських земель до складу Російської імперії почалися постійні переслідування унійної церкви, що закінчилися у 1839 р. через акт Полоцького собору її ліквідацією. Однак унійна церква продовжувала існувати лише в межах Австрійської імперії, де 1774 року з ініціативи імператриці Марії Терезії отримала назву Греко-католицької.
Київськими греко-католицькими митрополитами XVIII ст. — першої половини XIX ст. були Ю. Винницький (1708 — 1813), Л. Кішка (1714 — 1728), А. Шептицький (1728 — 1746), І. Гребницький (1748 — 1762), П. Володкович, Л. Шептицький (1778 — 1779; був адміністратором митрополії з 1768), Я. Смогожевський (1780 — 1788), Т. Ростоцький (1788—1805), Г. Лісовський (1806—1814), Г. Коханович (1814), Й. Булгак (1814—1838).
На Львівському псевдособорі 1946 року радянська влада підпорядкувала греко-католиків Московському патріархату. Під радянською окупацією Українська греко-католицька церква піддавалася жорстоким репресіям, але продовжувала існувати в умовах підпілля. Наприкінці 1980-х в ході перебудови СРСР Українська греко-католицька церква й Білоруська греко-католицька церква відновилися.
Після отримання Томосу про автокефалію Православної церкви України почали виникати ідеї встановлення євхаристійного спілкування між ПЦУ й УГКЦ з метою подальшого об'єднаня в єдину Церкву України. Однак Митрополит Епіфаній зазначив, що це «питання майбутнього» й таке об’єднання лише залежатиме від загального православно-католицького діалогу.
Православна митрополія
Після укладання Берестейської унії 1596 року в Україні склалась складна релігійна ситуація. З одного боку — більшість єпископів, на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою, та українська шляхта підтримували унію. З другого боку багато священиків, монастирі, козаки та міщани — виступали проти унії. Відразу після собору, митрополит Рогоза позбавив єпископського уряду львівського єпископа Гедеона Балабана та перемиського Михайла Копистенського, що виступили проти унії. Проте, фактично вони залишались на своїх катедрах під захистом козаків, братств та під опікою князя Острозького.
У 1620 завдяки вимогам українського козацтва на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним в Україні було відновлено православну ієрархію. Київським митрополитом став Йов Борецький (1620 — 31). Православна Київська митрополія була визнана урядом Речі Посполитої у 1632 році. Православними Київськими митрополитами 17 ст. були Ісая Копинський (1631 — 33), Петро Могила (1633 — 47), Сильвестр Косів (1647 — 57), Діонісій Балабан (1657 — 63), Й. Тукальський-Нелюбович (1663 — 75). У 1675-85 містоблюстителем митрополичої Київської катедри був чернігівський архієпископ Л. Баранович.
З приходом Петра Молиги на митрополичий престол починається розвиток церкви. Починається розбудова шкіл та засновується Києво-Могилянська Академія, розвивається друкарство та культура. На новий рівень підноситься монастирське життя, отримують суттєву підтримку православні братства, реставруються старі та будуються нові храми, собори та монастирі. Зокрема, відбудовано Софіївський Собор, проведено розкопки Десятинної церкви, де знайдено мощі Св. Володимира Великого. Продовжувались спроби вести діалог з греко-католицькою церквою та Святим Престолом. Спільно з митрополитом Велямином Рутським, у духовенства обох конфесій постав план створення Українського патріархату. Однак, через ряд суб'єктивних та об'єктивних причин цей план не встигли реалізувати.
З 1647 року Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси обрано Сильвестра Косіва. Ані козаки, ані єпископи не звертались до короля за дозволом на вибір митрополита, а напряму отримали благословення в Вселенського патріарха Константинополя. Товариш та однодумець Петра Могили новий митрополит, у цей складний час, намагався продовжити справи свого попередника. Відповідно до Зборівської угоди (1649) православній церкві надавались значні права. А український православний митрополит мав посідати на сеймі Речі Посполитої друге місце, після католицького примаса. Проте, незважаючи на затвердження сеймом цієї угоди, вона, через продовження військових дій, не була виконана. Поразка козацького війська під Берестечком призвела до підписання 1651 року Білоцерківської угоди, значно гіршої ніж попередня.
Після цього Хмельницький починає вести активні переговори з представниками московського царя. Проте від самого початку перемовин, Москва особливе місце приділяла підпорядкуванню української церкви собі. Москва розглядала Переяславську угоду не тільки як політичний, а й як релігійний союз, і почала заходи щодо повного контролю над Київської митрополією. Незважаючи на наполягання московських представників, гетьман не включив до Переяславського договору про підпорядкування Київської митрополії московському патріарху. Крім того, й вище українське православне духовенство з осторогою ставилось до нового договору та зближення з Москвою. Посилаючи на свої обов'язки перед Вселенським патріархом Константинополя, митрополит Косів та присутні на раді єпископи відмовились присягати московському царю. Але московські урядовці проводили далі свою політику. У день приїзду царського посланця Бутурліна до Києва, 16 січня 1654 р., митрополит Косів правив у Софійському соборі молебень. По молебні Бутурлін з докором запитав митрополита, чому він про приєднання України «Его царскому величеству челом николи не бивал, и не писывал, и Его царской милости к себе не поискал».
Московський патріарх прийняв титул «патріарха Великої, Малої та Білої Руси». По московських церквах правили службу щоб «київський престол з'єднався з богопоставленим престолом московським», а московські воєводи почали заводити свої порядки по українських містах. Після всіх цих подій, не тільки українське православне духовенство, але й козацька старшина та гетьман почали переглядати свої відносини з Москвою. Після смерти, у квітні 1657 року, митрополита Косіва, Хмельницький не став повідомляти цареві про звільнення митрополичої кафедри, а сам призначив тимчасовим місцеблюстителем митрополії — чернігівського єпископа Лазаря Барановича та назначив вибори нового митрополита на 15 серпня. Але 27 липня 1657 року гетьман Богдан Хмельницький помер.
Відразу після смерті Богдана Хмельницького московські воєводи почали засилати послів до церковних ієрархів, Івана Виговського, козацької старшини, щоб вони не обирали митрополита без «благословенства» московського патріарха. Проте, московських військ в Україні було ще мало, а тиск не мав успіху, тому вибори Київського митрополита відбудуться за давніми українськими правами, а не за царським наказом. 6 грудня 1657 року Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси було обрано єпископа Луцького Діонисія Балабана. Але й після цього, Москва тиснула на Виговського, щоб він не посилав до Константинополя по затвердження на митрополії обраного Діонісія, а затвердив його у царя. На що їм відповіли, що від початку святого хрещення київські митрополити отримували благословення у Константинопольського патріарха. 1659 року — за нового гетьмана Юрія Хмельницького було підписано «оновлену» Переяславську угоду. Князь Трубецькой, користуючись боротьбою за владу серед козацької старшини та відсутністю на другій Переяславській раді української православної ієрархії (був лише москвофіл протопоп ніжинський М. Филимонович), включив пункт: «А митрополиту Киевскому, также и иным духовным Малый России, быть под благословением св. патриарха Московскаго и всея Великий и Малыя и Белыя России; а в права духовные св. патриарх не будет вступати». На цій основі князь Трубецькой своєю грамотою призначив єпископа Лазаря Барановича містоблюстителем Київської митрополії. Єпископ Методій одержав з Москви особливе доручення — впливати на настрій України й нахиляти її до Москви; щоб це завдання виконувати ліпше, Мефодію щедро видали грошей та «соболиную казну». Проте ні духовенство, ні старшина не визнали Мефодія. Гетьман Іван Сомко рішуче виступив проти нього. Вище духовенство голосно говорило, що Мефодій «вылгал» собі в царя єпископію, не маючи ніяких церковних заслуг.
Митрополит Київський Діонисій Балабан скинув Методія з посади, як поставленого в чужу єпархію, а єпископом Мстиславським призначив Йосипа Тукальського. Вселенський патріарх наклав анатему на Методія за те, що при допомозі світської влади сів він на престол Київської митрополії. Наслідком усього цього стало те, що навіть на лівобережній Україні його не визнали, а продовжували вважати своїм митрополитом — Діонісія.
10 травня 1663 року помер митрополит Діонисій. Його наступником став Йосиф Нелюбович-Тукальський. Проте, на територію, що знаходилась під московською владою його не визнали. Більше того, вище київське духовенство та наказний гетьман Сомко хотіли поставити на митрополита Барановича. Але Москва знову поставила місцеблюстителем — Мефодія, з якого, на прохання Москви, було знято навіть анафему Константинопольського патріарха. Після цього відбулась Чорна Рада, на якій гетьманом став промосковський Іван Брюховецький. Тим часом, на Правобережжі було обрано двох православних митрополитів — єпископа Йосипа Тукальського-Нелюбовича та єпископа Антонія Винницького. При цьому — обох кандидатів затвердив король. Оскільки Винницького підтримував гетьман Павло Тетеря, то Річ Посполита ув'язнили Тукальського, де він пробув 1664 до 1666 року.
Остання спроба об'єднати Київську митрополію в єдине ціле була зроблена після того, як Петро Дорошенко став гетьманом лівобережної України, й об'єднав два береги. На Київський митрополичий престол зійшов Йосиф (Нелюбович-Тукальський), обраний на митрополита ще в 1663 році на Соборі в Умані і затверджений у цьому званні королем Речі Посполитої. Митрополит Йосиф виступав за збереження канонічного зв'язку з Константинополем. Тому, прибувши до Києва, він наказав припинити поминання в церквах царя Олексія Михайловича і поминати лише гетьмана Петра. З єпископа Методія (Филимоновича) Йосип зняв мантію та панагію й заслав його в ув'язнення в . Під час правління митрополита Йосипа спроби переведення Київської митрополії під юрисдикцію Москви не мали успіху. Митрополит Йосип помер 26 липня 1675. З цього часу місцеблюстителем знову стає Лазар (Баранович), що не визнається на Правобережжі. Митрополичий престол залишався вакантним до 1685 року.
Анексія Київської митрополії Московським патріархатом
Після перемоги над гетьманом Дорошенком, й остаточним зайняттям лівобережної України й Києва, московська влада почала робити рішучі дії, щодо повного переведення Київської митрополії до Московського патріархату. Після смерті Тукальського митрополичим місцеблюстителем у Києві знову був призначений Баранович, що був ним до 1685 року.
У 1685 митрополитом став Гедеон Святополк-Четвертинський (1685 — 90) прийняв посвяту в Москвії з рук Патріарха Московського Йоакима, склав присягу на вірність Московському патріархату проти церковних канонів. З 1688 заборонено вживати титул «Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси».
У червні у Константинополі був скликаний Собор архієреїв, на якому було прийнято остаточне рішення з цього питання. Собор видав грамоту, яка веліла визнавати Гедеона (Святополк-Четвертинського) законним Київським митрополитом. Крім Патріарха Діонісія грамоту підписав також 21 митрополит. Крім того, Діонісій у червні видав ще дві грамоти, адресовані гетьману Самойловичу і всім вірним чадам Київської митрополії, в яких говорив, що дає право поставляти митрополита Київського і всієї України Московському патріархові, і наказує відтепер всіх новообраних митрополитів відправляти для посвячення до Москви, але Київський митрополит мав у першу чергу першим згадувати ім'я у диптху Константинопольського патріарха, щоб це було свідченням влади Вселенського престолу над Київською митрополією. Микита Алексєєв вручив Патріарху Діонісію за ці документи 200 золотих і «три сорока соболів», за що отримав від Діонісія власноручну розписку. Характерно, що у своєму листі до московських царів Константинопольський патріарх просив надіслати «жалування» також для решти архієреїв, що підписали акт. Навесні 1686, коли московські посли були в Османській імперії, в Москві вже велися переговори з особистими представниками короля Речі Посполитої на предмет підписання мирного договору. «Вічний мир» з Річчю Посполитою був укладений 21 квітня. Москва зобов'язалася розірвати мир з османським султаном і кримським ханом і негайно послати війська на кримські переправи для захисту Речі Посполитої від татарських нападів. Уряд Речі Посполитої зі свого боку гарантував, що православне населення на території Речі Посполитої не може бути примушене до греко-католицизму, а вище православне духовенство буде отримувати посвячення від Київського митрополита. Проте цей договір міг набути чинності тільки після його підписання королем Речі Посполитої. Оскільки Ян Собеський у той час був у військовому поході в Молдовському князівстві, то договір був підтверджений ним лише восени 1686 року. Тоді ж у Москві було ухвалено рішення спорядити військовий похід проти кримського хана, союзника Османської імперії. Це фактичне оголошення війни Османській імперії мало не перекреслило результати місії дяка Микити Алєксєєва. На зворотному шляху з Константинополя московський посол разом з грамотами був заарештований при проїзді через Крим. Московський уряд ледь зумів звільнити його, пославши кримському хану в обмін одного важливого татарського бранця. Як тільки в Константинополі дізналися про укладення Москвою «вічного миру» з Річчю Посполитою, положення патріарха Діонісія стало вкрай незавидним. Проти нього відразу ж склалася опозиція в Синоді. Незадоволені Діонісієм архієреї звинуватили його в таємних зв'язках з Москвою, наводячи на підтвердження факт передачі Київської митрополії Московському патріархові. У результаті Діонісій позбувся патріаршества через два місяці після офіційного вступу на Константинопольський престол. У 1687 році Константинопольський Собор засудив патріарха Діонісія за передачу Київської митрополії Москві, оцінивши цей акт як симонію, тобто хабарництво, і позбавив Діонісія патріаршого престолу. Таким чином вчинок патріарха Діонісія Собор визнав незаконною дією.
У 1721 згідно з «Духовним Регламентом» Київська митрополія була формально ліквідована як автономна церковна область і стала звичайною єпархією Московського патріархату. У 1722—1743 рр. у Київських митрополитів було відібрано митрополичий титул, і вони залишалися тільки архієпископами. За Катерини ІІ у 1770 з титулу «митрополит Київський, Галицький і Малої Росії» вилучено слова «і Малої Росії». Якщо у XVIII ст. більшість Київських архієпископів були за походженням українцями, то у XIX ст. — переважно росіянами.
1727 року, коли за правління Петра II, було відновлено гетьманство, то Варлаам Ванатович почав клопотатися про поновлення титулу митрополита й озвучив протести українського духовенства з приводу порушення прав і привілеїв Церкви України. 1727 року Російський Синод, всупереч усім обіцяним привілеям, даним Київській митрополії, призначив на Переяславську катедру московита Йоакима Струкова. Висвячено його в Петербурзі, без участі Київського митрополита в його обранні та затвердженні. 2 серпня 1730 року архієпископа разом з катедральним собором було викликано до Москви, де їх всіх заарештували, позбавили титулів та засудили на довічне заслання.
1731 року наступником Варлаама Вонятовича став Рафаїл Заборовський, якому 1742 року привернено титул митрополита. 1748 року новим митрополитом був призначений Тимофій Щербацький. Функції та права митрополита були дуже обмежені, тому Тимофій зосередився на розвитку Київської Академії та відновленні друкарні при Києво-Печерській лаврі. Але й він, обурений втручанням Москви у найменші справи митрополії, 1757 року написав листа до Синоду з проханням звільнити його з митрополичої кафедри. За нового митрополита — Арсенія Могилянського права Київського митрополита було ще більше обмежено. 1767 року, під час правління Арсенія, відбулися вибори до «Комісії для складання нових законів». В її наказах духовенства вимагалося повернути Українській Церкві її старі права. Звичайно, ці звернення справили негативне враження на імператрицю Катерину II. Важливим кроком у підготовці імперського уряду до повного поневолення України став Генеральний опис 1765–1769 років. Одночасно тривала політика активного змосковщення України та культурної асиміляції українського народу. Московський імперіалізм спирався в цьому на підтримку з боку московського духовенства. Одночасно, незважаючи на підпорядкування московській православній церкві та Синодові, українські єпархії все ще зберігали деякі особливості в організації та церковних обрядах. 1770 року синодом було заборонено використовувати титул «Митрополит Київський, Галицький і Малої Росії», а тільки — «Митрополит Київський і Галицький».
Наступним кроком стала секуляризація церковних багатств. Українська церква володіла на той час величезними маєтками, на кошти яких монастирі проводили велику культурно-освітню роботу, утримували школи, шпиталі, допомагали знедоленим. Ще в середині 60-х років XVIII ст. Катерина II спробувала здійснити намір забрати ці землі, але зустріла сильний опір з боку духовенства. Однак вона від свого наміру не відмовилася. У 1780-х роках склалися сприятливіші умови для реалізації цього задуму і 10 квітня 1786 року імператриця видала указ про секуляризацію монастирських та церковних земель, внаслідок чого було закрито 46 монастирів. Митрополит Гавриїл Кременецький (1770–1783) систематично провадив централізаційну політику в Українській Церкві. Мало того, коли 1775 року, після руйнування Запорозької Січі, було утворено Херсонську єпархію (підпорядковану синодові), до неї було приєднано частину Київської митрополії.
Не минуло й ста років (1685–1783), як Українська Церква була переведена від автономного статусу у складі Вселенського патріархату Константинополя під деспотичну централізовану владу московських церковників. З 1721 року влада в церкві перейшла до імператора. Синод обирав кандидатів на митрополита, а затверджував їх імператор. Крім того, протягом 60 років ця цивільна влада належала імператрицям — Катерині І, Анні, Єлисаветі, Катерині II. Таким чином імперською православною церквою управляли жінки.
Цілеспрямованими діями російського уряду українське православ'я поступово втрачало свій зв'язок з українським народом, українською культурою та літературою. Ще в першій половині XVIII ст. російський уряд зажадав, щоб в Україні книжки видавалися не інакше як за суворим узгодженням їх з російськими текстами. Ця політика тривала аж до 1917 року. В українському православному Требнику 1695 року не було жодного з тих святих, що були додані в московських місяцесловах як московські святі. Лише 1784 року було наказано всім українським церквам прийняти російський Місяцеслов. Українське богослужіння було переведене на московський лад, українські богословські та церковні книги були заборонені.
Проте українці у жодному разі не хотіли відмовлятися від споконвічної віри та обрядів свої предків. Відтак, требник Петра Могили містив до сорока обрядів, яких не було у требнику московського друку. А київська друкарня продовжувала випускати свої давні книги, навіть незважаючи на заборону імперського уряду. Тоді указами Синоду від 1766 і 1775 років було наказано Печерській друкарні друкувати та продавати лише ті книжки, які друкувалися у московській друкарні. Архімандрит Києво-Печерської лаври у 1769 році просив у Синоду дозволу надрукувати українські букварі, оскільки народ не розуміє російських і не хоче їх купувати. Проте Синод не лише не дозволив, але наказав відібрати назад ті букварі, що були вже на руках. Аналогічна ситуація була й в освіті. Лише російською мовою проводилося читання усіх без винятку лекцій у Києво-Могилянській академії з 1784 року. Те ж саме було запроваджено й по всіх школах в Україні. 1800 року — Московський Синод видає указ, за яким забороняється будувати церкви в стилі українського бароко.[]1810 року — Києво-Могилянську академію закривають і на її місці створюють Духовну Академію, яка остаточно перестає бути осередком українського духовного життя.[]
Українська національна церковна історіографія завжди заперечувала передання Київської митрополії під омофор Московської православної церкви.
Новітній час
Після революції 1917 року створюється декілька православних церков, які вважали себе спадкоємцями Київської митрополії. У 1918 на помісному соборі український церкві надали автономію. Українська автономна православна церква у складі російської церкви існувала до 1921, з 1921 до 1990 вона булаУкраїнським екзархатом, як Білоруський екзархат. 27 жовтня 1990 року Архиєрейський собор Московського патріархату, що проходив 25-27 жовтня, скасував Український екзархат і знову заснував напівавтономну Українську православну церкву у своєму складі.
З 1924—1946 діяла обновленська автокефальна Українська синодальна церква.
З 1919 до 1937 існувала Українська автокефальна православна церква, яка, проте, не мала навіть канонічно поставлених єпископів, через що отримала назву «самосвятів».
У 1942—1944 роках на теренах України діяли Українська автокефальна православна церква, як архиєпархія Польської автокефальної православної церкви та Українська автономна православна церква.
У XX столітті Вселенський патріархат неодноразово виступали з критикою подій 1686 року. В 1924 році Вселенський патріарх Григорій VII дав Польській Православній Церкві томос про автокефалію, посилаючись на те, що приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату було проведено не за церковними канонами. Так у 1924 році у томосі Патріарха Григорія VII про дарування автокефалії Польській православній церкві де сказано що автокефалія надається
Патріарх Григорій назвав три підстави, що дозволили йому дарувати автокефалію Православній церкві в межах Польської республіки. Це, по-перше, необхідність узгодження церковних кордонів з новими політичними кордонами, по-друге, право Константинопольського патріаршого престолу надавати підтримку православним церквам, що «опинилися в скруті» і, по-третє, порушення канонічних правил, здійснене в 1686 році (православні єпархії Польщі, Литви та Білорусі в 1686 році були частиною Київської митрополії). Однак сам акт 1686 року патріархом Григорієм анульований не був. На території України він як і раніше визнавав законною юрисдикцію Московського патріарха.
дослухаючись гучного голосу канонічного обов’язку, що накладає на наш Святіший Вселенський Престол піклування про Святі Православні Церкви, які знаходяться у скруті; вбачаючи, що й історія свідчить на користь зазначеного (бо ж написано, що відчуження від нашого Престолу Митрополії Києва й залежних від неї Православних Церков Литви та Польщі, а рівно ж прилучення їх до Святої Церкви Москви, з самого початку були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами; також недотримано того, про що було спільно заявлено щодо повної церковної самодостатності Київського митрополита, який носив титул екзарха Вселенського Престолу). |
У 1990 році Вселенський патріарх Димитрій в листі до Московського патріарха писав, що Константинопольська Церква визнає Російську Православну Церкву в межах 1589 року. На таких самих підставах був даний томос про автокефалію Православній Церкві України в 2019 році. Тобто Акт «передачі» Київської митрополії Діонісія Константинопольский патріархат не визнавав.
15 лютого 1989 року за підтримки проукраїнських сил у Києві почав діяти ініціативний комітет із відновлення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні. Його основною метою було відродження УАПЦ та реєстрація громад Церкви. Після того, як 19 серпня 1989 року з юрисдикції Московського патріархату разом зі своєю парафією вийшов протоєрей Володимир Ярема, настоятель львівського храму Петра і Павла, автокефальний рух почав набирати широких обертів. Під час богослужінь на парафіях УАПЦ було прийнято поминати тодішнього Вселенського Патріарха Димитрія.
5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю близько 700 делегатів з усієї України, серед них було 7 єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Також було прийнято Статут Церкви. Сам митрополит Мстислав на цьому Соборі був відсутнім, а своє обрання Патріархом прийняв не одразу. Місцеблюстителем патріаршого престолу в Києві став на той час вже митрополит Іван (Боднарчук). 2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували Українську автокефальну православну церкву.
1992 року Митрополита Київського і всієї України Філарета Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) усунув з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ (МП) — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ). 1997 року за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» за «розкольницьку діяльність» (вимагав у Московського патріархату надання автокефалії УПЦ). У червні 1992 року була створена Українська православна церква Київського патріархату шляхом об'єднання частини Московського патріархату в Україні, очолюваного київським митрополитом Філаретом, та частини Української автокефальної православної церкви.
Великий резонанс мала заява, зроблена в березні 2005 року архієпископом Скопельским Всеволодом (Майданським), якого не без підстав вважали куратором «української політики» Константинопольського патріархату. На зустрічі з Президентом Віктором Ющенком він заявив, що Константинопольський патріархат ніколи не визнавав законності переходу Київської митрополії до складу Московського патріархату і тому Константинополь до цього дня продовжує вважати Україну своєю канонічною територією. Ця заява викликала жорсткі протести з боку Московської православної церкви, однак Константинополь не став нічого офіційно спростовувати (як і підтверджувати).
За часів предстоятеля митрополита Мефодій висловлювався за об'єднання православних церков України в єдину помісну Церкву. Згідно його Духовного заповіту, це має відбутись виключно з благословіння Вселенського Патріарха. Митрополит Мефодій вважав, що основною перепоною на шляху об'єднання православних церков в Україні в єдину помісну церкву є особистість патріарха УПЦ КП Філарета, який не погоджувався на об'єднання без гарантій йому особисто зберегти патріарший куколь за собою.
Так, у 2008 році на переговорах про вихід із канонічної ізоляції, представники вселенського патріархату запропонували УПЦ КП наступні умови:
- тимчасова відмова від статусу патріархату;
- входження до юрисдикції Вселенського патріархату як Київська митрополія з метою отримання томосу про автокефалію в майбутньому;
- формування канонічних керівних органів української церкви в юрисдикції Вселенського патріархату з благословення вселенського патріарха (зокрема, обрання Предстоятеля Церкви актом Вселенського патріарха з трьох альтернативних кандидатур, які висуває український єпископат).
Цю модель було запропоновано лише як перехідну до остаточного канонічного унезалежнення Української церкви — видання томосу про автокефалію. У ході переговорів українська сторона мала реальну можливість значно оптимізувати модель канонічної легітимізації УПЦ КП та УАПЦ. Однак для цього українська сторона теж мала піти на зустріч Константинополю, а саме погодитися, що предстоятель української церкви в складі вселенського патріархату обиратиметься Вселенським патріархом з трьох запропонованих українським єпископатом кандидатур. УАПЦ погодилися утриматися від висунення власних кандидатур. Отже в УПЦ КП була можливість висунути на посаду предстоятеля кандидатуру патріарха Філарета і ще дві кандидатури з числа єпископату УПЦ КП. Але цей варіант було відкинуто.
На 40-й день після смерті Блаженнішого Мефодія, був опублікований його Духовний заповіт, у якому наголошується продовження довголітнього курсу УАПЦ на встановлення співпричастя зі Вселенським Патріархатом. Також Блаженніший заповідав продовжити діалог з єпископатом Української православної церкви Київського Патріархату та україноцентричною частиною єпископату Української православної церкви (Московського патріархату) на чолі з митрополитом Олександром (Драбинком) про об'єднання в єдину помісну та канонічно визнану Вселенським патріархатом Православну Церкву, але не приймати рішень щодо поєднання з іншими православними юрисдикціями в Україні без канонічного благословення Вселенського Патріарха Варфоломія І.
Будучи місцеблюстителем Київського митрополичого престолу, митрополит Макарій чітко заявив про бажання об'єднати УАПЦ із УПЦ КП. Після свого обрання Предстоятелем УАПЦ також заявив, що готовий піти «до Онуфрія і вклонитися до нього в ноги, щоб він відійшов від Москви» задля створення Помісної церкви.
2008 року у Києві під час ювілейних урочистостей, присвячених 1020-річчю Хрещення Руси-України, Вселенський Патріарх Варфоломій I неодноразово іменував Константинопольський патріархат Церквою-Матір'ю по відношенню до Московського патріархату в Україні. А 26 липня 2008 року у своєму програмному зверненні до українського народу, сказаному на Софійській площі в Києві, Патріарх Варфоломій прямо назвав приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату анексією. При цьому він підкреслив, що його Церква погодилася «обмежити себе» заради того, щоб сприяти повнішому застосуванню «духовної спадщини Візантії», а також задля захисту православної ідентичності українського народу.
Патріарх Варфоломій поставив події 1686 року в один ряд з даруванням автокефалії ряду Помісних Церков на Балканах: Елладській, Сербській, Албанській.
Скасування Синидального листа 1686 року
Синодальний Лист 1686 ніколи не визнавався ні українським народом ні православним світом, й саме тому це так зване «приєднання» Київської митрополії завжди вважалося церковним анексуванням України Росією. Відповідно, 16 червня 2016 року Верховна Рада України затвердила звернення до патріарха Константинопольського Варфоломія I аби той скасував цей незаконний Синодальний Акт 1686 про церковну анексію України Росією та надав Томос Українській православній церкві, який би визнавав незалежність української церкви від Москви. Після повторного звернення Президента України Петра Порошенка й Верховної Ради України 19 квітня 2018 року Вселенський патріархат розпочав приготування до надання Українській православній церкві автокефалії.
У 2018 році Вселенський патріархат Варфоломія I, публічно оголосив, що «Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати канонічні території Київської митрополії будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита у Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні Вселенського Патріарха». Константинопольська Православна Церква вважає що Московський патріархат, якому у 1686 році було надані деякі права що стосувались адміністрування Київської митрополії, порушив їх. 11 жовтня 2018 року Вселенський патріархат, з посиланням на аналіз ситуації богословськими істориками й каноністами, визнала не дійсною і всі надані Московському патріархату в минулому права на адмініструванням Київської митрополії скасувала.
На цій підставі та на прохання частини українського православ'я й українського уряду у 2018 році Київській православній митрополії (яка утворилась із духовенства УПЦ КП, УАПЦ та частини УПЦ МП) як частині Київської митрополії Вселенського патріархату був наданий томос про автокефалію, який утворив Православну церкву України, та був обраний предстоятель Епіфаній з титулом Митрополит Київський і всієї України.
Перед обранням предстоятеля ПЦУ патріарх Варфоломій надіслав листа до митрополита РПЦ в Україні Онуфрія (Березовського): «у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклізіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року». Це відобразилось у річникові Константинопольського патріархату, виданому вже після того, як Православна церква України отримала автокефалію: архиєреї РПЦ в Україні названі в ньому лише за прив'язкою до місця перебування; наприклад, владика Онуфрій (Березовський) уже не згадується як митрополит Київський і всієї України, а названий «митрополитом у Києві». Увесь єпископат РПЦ в Україні у річнику Вселенського патріархату поміщений у списку єпископів Православної церкви Росії. Також патріарх Варфоломій зустрівся з Московським патріархом Кірілом й повідомив, що «Вселенський Патріархат вирішив використовувати всі шляхи, щоб вирішити питання надання автокефалії Православній церкві в Україні. Рішення було ухвалено в квітні. І [Фанар імплементує] це рішення» (згідно зі словами представника Варфоломія, митрополита Гальського Емануїла).
У рамках підготувань до надання автокефалії Православній церкві України Вседенський патріарх послідовно доводив, що має канонічне право на це рішення. Наприкінці вересня 2018 року Вселенський патріархат Константинополя оприлюднив корпус документів, які підтверджують, що зв'язок Московського патріархату з територією історичної Київської митрополії тримався на порушенні православного канонічного права.
У 2018 році Московський патріархат дуже болісно сприйняла скасування вселенським патріархатом незаконної грамоти Діонісія IV 1686 року (та пов'язаного з нею Синодального Листа 1686 року) й відмовилася визнавати це рішення, продовжуючи неаргументовано наполягати, що Московська православна церква в Україні є єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії.
На об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 було створено Київську Митрополію Української Православної Церкви (Православної Церкви України) — правонаступницю Київської митрополії. Томос про автокефалію Православної церкви України було підсано 5 січня й отримано 6 січня 2019 року на Фенері, що означало надання повної незалежністи як від Вселенського патріархату Константинополя, так і від будь-якої іншої помісної автокефальної східно-православної церкви. 31 січня 2019 року юридично зареєстрована Київська Митрополія Української православної церкви (православної церкви України).
Організація та структура
Київська митрополія користувалася автономією у складі Вселенського патріархату Константинополя. Першим митрополитом Київським та всієї Руси вважається Святитель Михаїл І. За князя Володимира, окрім Київської та Тмутороканської, існували Переяславська, Новгородська, Чернігівська єпархії. Згодом постали Ростовська, Володимирська, Білгородська, Полоцька, Турівська, Юріївська (на річці Рось), та інші. Хроніки свідчать, що на початку XI століття у Києві було понад 100 церков. Кафедральним собором за Володимира Великого стала церква Успіня Пресвятої Богородиці (Десятина церква), що була побудована 996 року. Настоятелем Десятинної церкви був єпископ Настас Корсунянин.
Предстоятелі
- Див. Список митрополитів Київських
- Див. Митрополити Української греко-католицької церкви
- Див. Митрополити Православної церкви України
Єпархії
Духовна влада Київської митрополії поширювалася на всі єпархії, що були утворені на землях Руси-України та її колоніях. Напередодні монголо-татарської навали їх було 16: Київська (988), Чернігівська (991), Білгородська (991), Володимирська (992), Новгородська (992), Ростовська (992), Полоцька (992), Турівська (1005), Перемишльська (1026), Переяславська (1036), Юр'ївська (1036), Галицька (1134), Смоленська (1137), Рязанська (1198), Суздальська (1213).
Див. також
Зауваження
- У Московському патріархату вживається термін «самоврядна Церква з правами широкої автономії». Однак у Православ'ї існують тільки автокефальні (грец. Αυτοκεφαλία), автономні (грец. Αυτονομία) та напівавтономні (грец. Ημιαυτονομία) статуси.
- РПЦ претиндує тільки через свої парафії на території України, тобто через перебування у своєму складі УПЦ (МП)
Примітки
- Радомишль – резиденція уніатський митрополитів (1729-1795) [ 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]. - ugcc.church
- . Архів оригіналу за 7 Січня 2022. Процитовано 8 Серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 27 Грудня 2018. Процитовано 8 Серпня 2021.
- (PDF). Нація і держава. 29 липня 2008 р. Архів оригіналу (PDF) за 7 Серпня 2021. Процитовано 08.09.2019.
- . nv.ua. Архів оригіналу за 8 Листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2019.
- . Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2019.
- Православна Церква України: шлях крізь віки (Короткий історичний нарис) [ 27 Червня 2021 у Wayback Machine.] - pomisna.info
- Історія [ 25 Червня 2021 у Wayback Machine.].- ugcc.church
- Хронологія історії Української Православної Церкви [ 15 Липня 2021 у Wayback Machine.].- orthodox.org.ua/
- Власовський, Іван. Нарис історії Української Православної Церкви. Том 1. - С. 35-37. - http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=6&parent=640&id=36[недоступне посилання]
- невідомо чи був затверджений патріархом
- . Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 8 Серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 8 Серпня 2021.
- Огієнко, 1993, с. 179..
- Текст грамоти див.: Там же. С. 186—189. Цю Соборну грамоту треба відрізняти від тоді ж виданої Патріаршої грамоти, котрою Гедеон затверджувався у сані митрополита. Остання була підписана лише патріархом Діонісієм. Її текст див.: Там само. С. 184—186.
- Там само. С. 182—184, 189—191.
- . ec-patr.org. Архів оригіналу за 7 Жовтня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
- (PDF). 2020. с. 65. Архів оригіналу (PDF) за 7 Серпня 2021. Процитовано 7 Серпня 2021.
{{}}
:|first=
з пропущеним|last=
() - Там само. С. 177.
- Соловьев С. М. Op. cit. Кн. VII. С. 378.
- Яковенко С. Г. Op. cit. С. 541.
- Терновский, 1872, с. 147..
- Терновский, 1872, с. 146..
- Ісіченко, 2008, с. 305..
- Полонська-Василенко, 1964, с. 114..
- . cerkvarium.org. Архів оригіналу за 26 Лютого 2020. Процитовано 15 вересня 2019.
- Штогрін, Ірина (10 серпня 2009). . Радіо Свобода (Ukrainian) . Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 11 Вересня 2018. Процитовано 4 березня 2016.
- . velychlviv.com. Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 8 Серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- «РПЦ розкритикувала прохання Ради про автокефальну церкву». ВВС. 16 червня 2016. оригіналу за 17-06-2016. Процитовано 17 червня 2016. (рос.)
- . Українська правда. 22 квітня 2018. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 21 Жовтня 2018.
- . www.ukrinform.ua. Архів оригіналу за 2 Липня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
- (PDF). ec-patr.org. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2018. (гр.)
- . Українська правда. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 Жовтня 2018. Процитовано 21 Жовтня 2018.
- . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 Квітня 2021. Процитовано 29 серпня 2019.
- . РБК-Украина. Архів оригіналу за 17 Квітня 2021. Процитовано 29 серпня 2019.
- Щорічне видання Вселенського патріархату не визнає титулів єпископів МП в Україні | Андріївська церква (укр.). Процитовано 5 лютого 2020.
- . ТСН.ua (укр.). 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 31 Серпня 2018. Процитовано 12 грудня 2018.
- . suvd.com.ua. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 грудня 2018.
- Хіти тижня. Сюрприз для Московського патріархату: Оприлюднено план української держави на випадок, якщо УПЦ МП не схоче міняти назву у зазначений термін [ 5 Лютого 2019 у Wayback Machine.], 02.02.2019 // Патріоти України
Джерела
- Історія Церкви в Україні о. Юрій Федорів. Рік видання: 2007. Видавництво: Свічадо
- П'ятницький Іван Костянтинович. Очерк истории киевской митрополии в период времени отдельного ее существование от митрополии московской, 1459—1686. Могилев-на-Днепре, 1891.
- Тимошенко Л. Організаційна структура Київської митрополії в другій половині XVI ст.: становище та функціонування інституцій [ 13 Квітня 2018 у Wayback Machine.] // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. Л. Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. — Вип. ХІХ-XX. — Дрогобич: Коло, 2017
- Київська митрополія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Київська митрополія [ 18 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
- Митрополія Київська, або Руська // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 986-987. — 1000 екз.
- Київська митрополія та інші православні церкви перед 1686 роком (карти)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kiyivska mitropoliya znachennya Ki yivska mitropo liya grec Mhtropolis Kieboy translit Mitropolis Kievou shidno pravoslavna mitropoliya z centrom u m Kiyiv sho perebuvala u skladi Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya pislya utvorennya v 988 roci v rezultati hreshennya Rusi Volodimirom Svyatoslavichem do 6 sichnya 2019 roku koli neyu buv otrimanij Tomos pro avtokefaliyu Vikoristovuvala u svoyij liturgiyi vizantijskij obryad cerkovnoslov yansku movu ta yulianskij kalendar Kiyivska mitropoliya grec Mhtropolis Kieboy Mitropolis KievouGolovnij hram istorichnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi Sogodni vikoristovuyetsya lishe yak muzej Zasnovniki sv Volodimir VelikijData zasnuvannya 988Status de fakto avtonomnijU skladi Vselenskogo patriarhatu KonstantinopolyaData likvidaciyi 6 sichnya 2019Prichina likvidaciyi Nadannya avtokefaliyiChinnij predstoyatel Mitropolit Kiyivskij ta vsiyeyi Rusi Mitropolit KiyivskijCentr Kiyiv de fakto takozh Novogrudok 1330 1448 Vilno 1448 1596 Radomishl druga pol XVIII st Kafedralnij sobor Sobor Svyatoyi SofiyiOsnovna yurisdikciya Kiyivska Rus Korolivstvo Rus Velike Knyazivstvo Litovske Korolivstvo Polske Rich Pospolita Volodimiro Suzdalske knyazivstvo Novgorodska respublika Velike knyazivstvo MoskovskeLiturgichna mova ukrayinskaMuzichna tradiciya ukrayinskij naspivCerkovnij kalendar yulianskij U 1596 roci bula uhvalena Berestejska uniya pislya yakoyi chastina iyerarhiv utvorila Rusku unijnu cerkvu pid egidoyu papskogo prestolu Odnak u 1620 roci zavdyaki vimogam ukrayinskogo kozactva na choli z getmanom Petrom Konashevichem Sagajdachnim v Rusi Ukrayini bulo vidnovleno pravoslavnu iyerarhiyu U 1685 roci Moskovskij patriarhat rozpochav aneksiyu Kiyivskoyi mitropoliyi Vselenskogo patriarhatu visvyativshi mitropolita Kiyivskogo Gedeona v Moskoviyi U 1686 cherez simoniyu Vselenskij patriarh Dionisij IV yakij piznishe cherez ce otrimav anafemu vidav Sinodalnij list yakim u poryadku ikonomiyi obranogo soborom duhovenstva ta viryan jogo yeparhiyi nadavav pravo ordinaciyi Kiyivskogo mitropolita Moskovskomu patriarhu Zobov yazannyami bulo te sho Kiyivskij mitropolit povinen buv zgaduvati Vselenskogo patriarha Konstantinopolya yak svogo Pershoiyerarha za bud yakim bogosluzhinnyam progoloshuyuchi ta pidtverdzhuyuchi svoyu kanonichnu zalezhnist vid Materi Cerkvi Konstantinopolya odnak zhodna z cih umov ne bula vikonana Kiyivska mitropoliya faktichno peretvoryuyetsya na odnu zi zvichajnih yeparhij Moskovskogo patriarhatu koli Petro I v 1722 roci obrav Varlaama Vonyatovicha v sani arhiyepiskopa a ne mitropolita Svyashennij Sinod Vselenskogo patriarhatu v procesi nadannya avtokefaliyi Cerkvi Ukrayini pid chas zasidannya 11 zhovtnya 2018 r skasuvav Sinodalnij list 1686 roku cherez simoniyu ta jogo grube porushennya Vid chasu svogo zasnuvannya Kiyivska mitropoliya sluguvala koliskoyu ukrayinskogo hristiyanstva dlya pravoslavnih i greko katolikiv Spadkoyemcyami Kiyivskoyi mitropoliyi vvazhayutsya avtokefalna Pravoslavna cerkva Ukrayini viznayetsya vselenskim patriarhatom ta inshimi pomisnimi cerkvami Ukrayinska greko katolicka cerkva svogo prava viznayetsya rimo katolickoyu cerkvoyu Takozh deklaruyut sebe spadkoyemcyami samovryadna z pravami shirokoyi avtonomiyiMoskovska cerkva v Ukrayini ta Rosijska pravoslavna cerkva ne viznayut cyu spadkovist odin odnogo oskilki kozhna vvazhaye takoyu same sebe Faktichno Rosijska pravoslavna cerkva maye spadkoyemnist vid odniyeyi z yeparhij Kiyivskoyi mitropoliyi Tak samo yak i Biloruskij ekzarhat z BAPC Spadkovist vid odniyeyi z yeparhij Kiyivskoyi mitropoliyi takozh vivodit Pravoslavna cerkva Polshi IstoriyaRannye hristiyanstvo Vibir religiyi knyazem Volodimirom hudozhnik Hristiyanstvo na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini prijshlo she za apostolskih chasiv Perekazi tverdyat sho apostol Andrij Pervozvannij buv na Kiyivskih pagorbah i progolosiv svoyim uchnyam Chi bachite vi gori on ti Na gorah cih zasyaye laska Bozha tut postane misto velike i Bog pobuduye bagato cerkov Otozh prihilniki ciyeyi versiyi vvazhayut Ukrayinsku Cerkvu apostolskoyu j stavlyat yiyi v odin ryad z inshimi velikimi cerkvami Bagato dzherel svidchat takozh pro te sho apostol Andrij propoviduvav na pivnichnomu uzberezhzhi Chornogo morya dlya narodiv Skitiyi Krim togo apostol Pavlo propoviduvav na zemlyah Makedoniyi Greciyi Bolgarskogo carstva a zvidti hristiyanstvo poshiryuvalosya na ukrayinski zemli Kiyivskij knyaz Askold shilivsya do prijnyattya hristiyanstva Za perekazami na mogili Askolda mala buti zbudovana cerkva sv Mikoli sho zasvidchilo b sho vin buv hristiyaninom Odnak obmezhenist u perejmanni vizantijskogo hristiyanstva Askoldom jogo nehtuvannya specifikoyu slov yanskogo svitobachennya prizveli do togo sho 882 roku novgorodskij knyaz Oleg vikoristavshi yazichnicku opoziciyu zahopiv Kiyiv Nastupnik Olega na kiyivskomu stoli Igor I 913 945 tolerantno stavivsya do hristiyanstva i ne zavazhav jogo proniknennyu v krayinu Po smerti Igorya 945 roku na choli derzhavi staye jogo vdova knyaginya Olga Pid chas yiyi perebuvannya 957 roku v Konstantinopoli bulo dokladeno chimalo zusil shob zdobuti najvishogo derzhavnogo titulu dochki imperatora dlya chogo Olga privatno najpravdopodibnishe v Kiyevi u 955 prijnyala hreshennya U svoyemu pochti Olga mala svyashennika Grigoriya pro sho dokladno opovidaye Kostyantin Bagryanorodnij Pislya povernennya z Konstantinopolya knyaginya pochinaye provoditi liniyu na obmezhennya vplivu yazichnictva u derzhavi porushivshi trebisha bisivski i pobuduvavshi derev yanu cerkvu svyatoyi Sofiyi Odnak zahodi Olgi ne dali bazhanih naslidkiv Ne oderzhavshi politichnih perevag vid Vizantiyi vona povernula svij poglyad na Zahid zaprosivshi svyashennosluzhiteliv z nimeckogo korolivstva sho pidnyalosya za Ottona I 936 973 Za svidchennyami nimeckih hronistiv posli vid knyagini Olgi u 959 prosili posvyatiti dlya cogo narodu yepiskopa i svyashennikiv U vidpovid prislali na Rus posolstvo na choli z yep Adalbertom Prote vzhe 962 roku vin vernuvsya nazad ni z chim Diyalnist Olgi ne mala pidtrimki i rozuminnya v yiyi najblizhchomu otochenni Navit sin Svyatoslav nezvazhayuchi na vmovlyannya materi vidmovlyayetsya vid prijnyattya hristiyanstva odnak jogo sini Yaropolk i Oleg pravdopodibno vzhe buli hristiyanami Bilshe togo u 979 papa Benedikt VII visilav posliv do Yaropolka Stvorennya Div takozh Kiyivska mitropoliya 988 1240 ta Kiyivska mitropoliya 1458 1596 988 roku pislya prijnyattya hristiyanstva yak derzhavnoyi religiyi u Rusi bula utvorena Kiyivska mitropoliya yaka bula v pidporyadkuvanni Vselenskogo patriarha Konstantinopolya Koli istorichni dani vijshovshi z tumanu neyasnosti stayut tochnimi to voni govoryat nam pro zalezhnist nashoyi Cerkvi v iyerarhichnomu upravlinni vid Cargorodskogo patriyarha Z oglyadu na te sho taki dani vidnosyatsya vzhe do chasiv knyazya Yaroslava sina i nastupnika na knyazhomu prestoli Volodimirovogo to cilkom pravilnim pri vidsutnosti inshih vidomostej treba vvazhati sho cya zalezhnist nashoyi Cerkvi vid Cargorodu bula j pri knyazi Volodimiri tobto vid prinyattya nim i nashimi pradidami Hristovoyi viri z Vizantiyi Ivan Vlasovskij cerkovnij istorikHreshennya Rusi Pidgotovchij eskiz freski V M Vasnecova Volodimirskij sobor u Kiyevi Za odniyeyu z versij pershim iyerarhom buv Mihayil Kiyivskij Odnak ryad doslidnikiv dotrimuyutsya dumki sho nim buv Leon chi Leontij 1004 abo yepiskop Nastas Korsunyanin Pershim Kiyivskim mitropolitom pro yakogo zgaduyut istorichni dzherela stav suchasnik Yaroslava Mudrogo grek Feopempt 1037 1048 Knyaz Yaroslav Mudrij 1037 roku zbuduvav novij katedralnij sobor Svyatoyi Sofiyi ta perenis tudi mitropolichu kafedru Bezperechnim faktom ye sproba Yaroslava rozirvati z vizantijskim patriarhatom Za spriyannya Yaroslava Mudrogo 1051 roku mitropolitom Kiyivskim i vsiyeyi Rusi bulo obrano Ilariona pershogo mitropolita rusina Vin proviv reorganizaciyu cerkovnoyi iyerarhiyi unormuvav i vdoskonaliv strukturu mitropoliyi napisav bagato duhovnih tvoriv Cerkva vid samogo svogo pochatku mala Sv Pismo najpershe j najgolovnishe dzherelo cerkovnogo zhittya v dobre zrozumilij movi napriklad Ostromirove Yevangeliye napisane v Kiyevi 1056 r Kiyivske Yevangeliye 1092 r tosho Za Yaroslava mozhna vzhe skazati pro organizaciyu Cerkvi Naprikinci pravlinnya Volodimira bulo p yat yepiskopij u Kiyevi Chernigovi Bilgorodi Volodimiri Novgorodi Za Yaroslava zasnovano shostu v Yur yevi nad Rossyu U Sobori v Bari 10 15 09 1089 r sklikanomu Papoyu Rimskim Urbanom II z metoyu primirennya cerkov brala uchast delegaciya Kiyivskoyi mitropoliyi yaku blagosloviv Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ivan III Chleni ciyeyi misiyi buli u m Bari na osvyachenni perenesenoyi grobnici sv Mikolaya Mirlikijskogo svyato Mikoli Teplogo Z togo chasu i pochalosya pidnesennya kultu sv Mikolaya v Rusi Protyagom domongolskogo periodu vidomi 22 kiyivski mitropoliti Bilshist z nih buli grekami yakih nadsilali konstantinopolski patriarhi Vihidcyami z zemel Rusi buli mitropolit Ilarion 1051 1062 Yefrem 1089 1097 Kliment Smolyatich i Kirilo II 1233 1236 Pislya rujnuvannya Kiyeva Volodimiro Suzdalskim knyazem Andryeyem Bogolyubskim 1169 r koli znisheno ta pograbovano bagato cerkov ta monastiriv znachennya Kiyeva yak duhovnogo centru pochinaye zanepadati Kiyivski mitropoliti pochinayut selitisya u pivnichnih knyaziv Pislya vzyattya Kiyeva mongolo tatarami Kiyivski mitropoliti ostatochno obrali miscem svogo perebuvannya Vladimir na Klyazmi na okrayini pivnichno shidnih kolonialnih zemel Rusi Ce prizvelo do poslablennya yihnogo zv yazku z istorichno kulturnim yadrom derzhavi ta zmusilo galicko volinskih monarhiv rozpochati proces utvorennya okremoyi Galickoyi mitropoliyi dlya Korolivstva Rusi U XIV XV stolittyah na suchasni ukrayinski ta biloruski zemli u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo poshiryuvalasya duhovna vlada mitropolitiv yaki perebuvayuchi u Moskvi prodovzhuvali vzhivati titul mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Yih namagalisya vikoristati u svoyih politichnih cilyah moskovski knyazi sho prizvelo do utvorennya Litovsko ruskoyi mitropoliyi U 1448 roci Sobor moskovskih yepiskopiv bez zgodi Vselenskogo patriarha postaviv na mitropolita Kiyivskogo yepiskopa Ryazanskogo Jonu Cya podiya vvazhayetsya pochatkom vidokremlennya Moskovskoyi cerkvi Pislya Florentijskoyi uniyi she do padinnya Konstantinopolya 1453 roku Cerkva Moskoviyi sho perebuvala v yurisdikciyi Vselenskogo patriarhatu v skladi Kiyivskoyi mitropoliyi vidokremilasya Mitropolit Jona yakij pomer 1461 roku buv ostannim mitropolitom u Moskvi sho mav titul Kiyivskogo j usiyeyi Rusi Nastupnik jogo na katedri imenuyetsya vzhe Moskovskij i vsiyeyi Rusi Moskovska mitropoliya perebuvala v stani neviznanoyi do peretvorennya yiyi v Moskovskij patriarhat u 1589 roci tobto 141 rik Pislya faktichnogo vidokremlennya Moskovskoyi mitropoliyi 1458 roku na mitropolita Kiyivskogo Galickogo ta vsiyeyi Rusi visvyacheno Grigoriya II Litovska mitropoliya pripinila svoye isnuvannya uvijshovshi do skladu Kiyivskoyi Vodnochas dovgij chas stoliceyu mitropolitiv buv Novogrudok a zgodom Vilno Do Kiyivskoyi mitropoliyi uvijshli Kiyivska Bryanska Smolenska Polocka Turivska Lucka Volodimirska Berestejska Peremiska Galicka Holmska Deyakij chas Kiyivskogo mitropolita viznavav svoyim zverhnikom i Novgorodskij iyerarh Kiyivski mitropoliti drugoyi polovini IV stolittya buli prihilnikami Florentijskoyi uniyi 1439 pro ob yednannya Katolickoyi ta Shidnoyi Pravoslavnoyi cerkov i pidtrimuvali zv yazki z Rimskimi Papami pro sho svidchit zokrema poslannya obranogo na kiyivsku mitropoliyu yepiskopa Misayila do papi Siksta IV vid 1476 r ta vid 1500 r do Papi Rimskogo Oleksandra VI Zgodom ci vidnosini perervalisya cherez vtruchannya Vselenskogo patriarhatu U 1443 Florentijsku uniyu osudzheno pravoslavnimi cerkvami Aleksandrijskij patriarhat Antiohijskij patriarha ta Yerusalimskij patriarhat na sobori v Yerusalimi Ci podiyi sprichinili krizu v Kiyivskij mitropoliyi 1569 roku bula pidpisana Lyublinska uniya vidpovidno do yakoyi ukrayinski zemli perehodili vid Velikogo knyazivstva Litovskogo do Rechi Pospolitoyi Pislya cogo zhittya pravoslavnoyi cerkvi znachno uskladnilos Zovnishni nespriyatlivi chinniki zokrema aktivna diyalnist katolickogo duhovenstva yezuyitiv i shlyahti Rechi Pospolitoyi suproti ukrayinskoyi cerkvi naklalisya na vnutrishni problemi pravoslavnoyi cerkvi Mitropolit Silvestr do jogo priznachennya na mitropoliyu buv civilnoyu lyudinoyu ta vimagav zbirati daninu z prihozhan Mitropolit Iona Protasevich za svidchennyami prodav mitropoliyu svoyemu nastupniku Illi Kuchi za yakogo duhovni zvannya ta monastiri vidkrito kupuvalis i prodavalis U takij situaciyi v kinci XVI stolittya Ukrayinu vidvidali dva shidni patriarhi Spochatku 1586 roku pribuv antiohijskij patriarh Joakim yakij oznajomivshis iz situaciyeyu nadav Lvivskomu bratstvu prava stavropigiyi 1589 roku Ukrayinu vidvidav Vselenskij patriarh Yeremiya II Vin takozh pidtrimav pravoslavni bratstva ta usunuv z mitropolichogo prestolu mitropolita Onisifora priznachivshi na jogo misce arhimandrita Minskogo monastirya Mihajla Rogozu Vodnochas patriarh priznachiv Luckogo yepiskopa Kirila Terleckogo svoyim zastupnikom ekzarhom Kiyivskoyi mitropoliyi Vidrazu pislya vid yizdu patriarha Lvivskij yepiskop Gedeon Balaban rozpochav peregovori z polskim yepiskopom Solikovskim shodo uniyi Do cogo procesu doluchilisya j inshi yepiskopi Prote zgodom Balaban vidmovivsya vid ideyi uniyi Rozdilennya Berestejska uniya Dokladnishe Ruska unijna cerkva U grudni 1594 roku yepiskop Terleckij vid imeni ukrayinskogo yepiskopatu ogolosiv sho pravoslavna cerkva maye namir ob yednatisya z katolickoyu cerkvoyu za umovi zberezhennya pravoslavnogo obryadu ta starodavnih prav cerkvi U grudni 1595 roku predstavniki ukrayinskoyi cerkvi u Rimi pidpisali umovi zluki z katolickoyu cerkvoyu Vidpovidno do nih zberigavsya shidnij obryad prava shodo viboru mitropolitu ta yepiskopiv zberigavsya pravoslavnij cerkovnij kalendar nizhche duhovenstvo malo pravo brati shlyub tosho 6 zhovtnya 1596 roku v Beresti mitropolit Rogoza sklikav Sobor na yakij pribuli yepiskopi arhimandriti svyasheniki ta miryani Na sobori bulo progoloshena Berestejska uniya Bilshist yepiskopiv na choli z mitropolitom Mihajlom Rogozoyu ta ukrayinska shlyahta pidtrimuvali uniyu Z inshogo boku bagato svyashenikiv monastiri kozaki ta mishani vistupali proti uniyi Vidrazu pislya soboru mitropolit Rogoza pozbaviv yepiskopskogo uryadu lvivskogo yepiskopa Gedeona Balabana ta peremiskogo Mihajla Kopistenskogo yaki vistupili proti uniyi Ne pidtrimav uniyu i knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij Okrim togo Lvivske bratstvo malo stavropigiyu ta pidporyadkovuvalos napryamu Konstantinopolskomu patriarhu Ekzarhom patriarha dlya pravoslavnih ukrayinciv stav yepiskop Gedeon Balaban Aktivno zayavili pro sebe Kiyivske ta Vilenske bratstva pochinayut diyati pravoslavni bratstva u Mogilevi Minsku Lyublini Lucku ta inshih mistah Bilshist monastiriv v tomu chisli Kiyevo Pecherskij Vidubickij Bogoyavlenskij sv Troyici u Vilno Pochayivskij ta inshi takozh ne pidtrimali uniyu Odnak oficijno Kiyivska Volodimirska Turovo Pinska Lucka Holmska ta Polocki prijnyali uniyu Kiyivska mitropoliya opinilasya majzhe bez vlasnoyi iyerarhiyi Taka situaciya trivala do 1620 roku koli bula vidnovlena pravoslavna iyerarhiya ta Kiyivska mitropoliya u skladi Vselenskogo patriarhatu Mihajlo Ragoza Mitropolit Kiyivskij Galickij ta vsiyeyi Rusi Pragnennya ob yednannya z Svyatim prestolom realizovano v Berestejskij uniyi 1596 roku ukladenoyi kiyivskim mitropolitom Mihajlom Ragozoyu i skriplenoyu bulloyu Papi Rimskogo Klimenta VIII U Kiyevi isnuvala lishe unijna Kiyivska mitropoliya z 1596 do 1620 roku U XVII stolitti Kiyivskimi unijnimi mitropolitami buli Mihajlo Ragoza 1596 1599 Ipatij Potij 1599 1614 Velyamin Rutskij 1614 1637 Rafayil Korsak 1637 1642 Antin Selyava 1642 1655 Gavriyil Kolenda 1655 1674 Kipriyan Zhohovskij 1674 1693 Lev Slyubich Zalevskij 1694 1708 Na pochatku 17 stolittya do skladu Kiyivskoyi unijnoyi mitropoliyi vhodili 9 yeparhij Kiyivska arhiyeparhiya pl Smolenska arhiyeparhiya Turovo Pinska yeparhiya Berestejsko Volodimirska yeparhiya Holmsko Belzka yeparhiya Peremisko Sambirsko Syanocka yeparhiya perejshla na uniyu 1692 Lvivsko Galicko Kam yanecka yeparhiya perejshla na uniyu 1700 Lucko Ostrozka yeparhiya perejshla na uniyu 1702 Pislya cerkovnogo soboru v Uzhgorodi 1646 roku chastina pravoslavnogo duhovenstva na Zakarpatti takozh prijnyala uniyu z Rimom ale vijshla z pid yurisdikciyi mitropolita Kiyivskoyi mitropoliyi 24 kvitnya 1646 roku v kaplici Uzhgorodskogo zamku z iniciativi yepiskopa vasiliyanina Vasilya Tarasovicha galichanina 63 svyasheniki zasvidchili yednist iz Katolickoyu Cerkvoyu ukladena Uzhgorodska uniya 1663 rik viznacheno umovi na yakih Mukachivska yeparhiya mozhe buti vklyuchena do Kiyivskoyi mitropoliyi Odnak cherez sprotiv vdovi Ferenca II Rakoci Mukachivska yeparhiya pidporyadkovuyetsya ugorskomu Yagerskomu yepiskopu U XVIII stolitti golovnimi zavdannyami unijnih Kiyivskih mitropolitiv bula oborona prav cerkvi vid latinskih vpliviv i polskoyi ta rosijskoyi vladi Todi zh ukrayinska cerkva pochinaye vidigravati dedali aktivnishu rol u spravi ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya Osoblivo vazhlive znachennya v oformlenni cerkovno obryadovogo duhovnogo ta kulturnogo oblichchya cerkvi mav Zamojskij sinod 1720 Z 1708 do 1838 roku bulo odinadcyat Kiyivskih katolickih mitropolitiv dev yat z yakih nosili titul Kiyivskih mitropolitiv a dva ostanni vvazhalisya papskimi legatami dlya z yednannya z Rimom virnih u mezhah Rosijskoyi imperiyi Vnaslidok pershogo podilu Rechi Pospolitoyi 1772 Kiyivska unijna mitropoliya bula podilena na tri chastini v mezhah Rechi Pospolitoyi zalishilisya yeparhiyi Kiyivska Volodimirsko Berestejska Lucka Pinska i chastina Holmskoyi do Rosiyi vidijshla yeparhiya Polocka a do Avstriyi Lvivska Peremiska i chastini Kam yaneckoyi Luckoyi ta Holmskoyi yeparhiyi Vnaslidok drugogo i tretogo podiliv Rechi Pospolitoyi 1793 1795 z perehodom bilshoyi chastini ukrayinskih i biloruskih zemel do skladu Rosijskoyi imperiyi pochalisya postijni peresliduvannya unijnoyi cerkvi sho zakinchilisya u 1839 r cherez akt Polockogo soboru yiyi likvidaciyeyu Odnak unijna cerkva prodovzhuvala isnuvati lishe v mezhah Avstrijskoyi imperiyi de 1774 roku z iniciativi imperatrici Mariyi Tereziyi otrimala nazvu Greko katolickoyi Kiyivskimi greko katolickimi mitropolitami XVIII st pershoyi polovini XIX st buli Yu Vinnickij 1708 1813 L Kishka 1714 1728 A Sheptickij 1728 1746 I Grebnickij 1748 1762 P Volodkovich L Sheptickij 1778 1779 buv administratorom mitropoliyi z 1768 Ya Smogozhevskij 1780 1788 T Rostockij 1788 1805 G Lisovskij 1806 1814 G Kohanovich 1814 J Bulgak 1814 1838 Na Lvivskomu psevdosobori 1946 roku radyanska vlada pidporyadkuvala greko katolikiv Moskovskomu patriarhatu Pid radyanskoyu okupaciyeyu Ukrayinska greko katolicka cerkva piddavalasya zhorstokim represiyam ale prodovzhuvala isnuvati v umovah pidpillya Naprikinci 1980 h v hodi perebudovi SRSR Ukrayinska greko katolicka cerkva j Biloruska greko katolicka cerkva vidnovilisya Pislya otrimannya Tomosu pro avtokefaliyu Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini pochali vinikati ideyi vstanovlennya yevharistijnogo spilkuvannya mizh PCU j UGKC z metoyu podalshogo ob yednanya v yedinu Cerkvu Ukrayini Odnak Mitropolit Epifanij zaznachiv sho ce pitannya majbutnogo j take ob yednannya lishe zalezhatime vid zagalnogo pravoslavno katolickogo dialogu Pravoslavna mitropoliya Div takozh Kiyivska mitropoliya 1620 1685 ta Kiyivska mitropoliya 1686 1770 Svyatitel Petro Mogila Pislya ukladannya Berestejskoyi uniyi 1596 roku v Ukrayini sklalas skladna religijna situaciya Z odnogo boku bilshist yepiskopiv na choli z mitropolitom Mihajlom Rogozoyu ta ukrayinska shlyahta pidtrimuvali uniyu Z drugogo boku bagato svyashenikiv monastiri kozaki ta mishani vistupali proti uniyi Vidrazu pislya soboru mitropolit Rogoza pozbaviv yepiskopskogo uryadu lvivskogo yepiskopa Gedeona Balabana ta peremiskogo Mihajla Kopistenskogo sho vistupili proti uniyi Prote faktichno voni zalishalis na svoyih katedrah pid zahistom kozakiv bratstv ta pid opikoyu knyazya Ostrozkogo U 1620 zavdyaki vimogam ukrayinskogo kozactva na choli z getmanom Petrom Sagajdachnim v Ukrayini bulo vidnovleno pravoslavnu iyerarhiyu Kiyivskim mitropolitom stav Jov Boreckij 1620 31 Pravoslavna Kiyivska mitropoliya bula viznana uryadom Rechi Pospolitoyi u 1632 roci Pravoslavnimi Kiyivskimi mitropolitami 17 st buli Isaya Kopinskij 1631 33 Petro Mogila 1633 47 Silvestr Kosiv 1647 57 Dionisij Balaban 1657 63 J Tukalskij Nelyubovich 1663 75 U 1675 85 mistoblyustitelem mitropolichoyi Kiyivskoyi katedri buv chernigivskij arhiyepiskop L Baranovich Z prihodom Petra Moligi na mitropolichij prestol pochinayetsya rozvitok cerkvi Pochinayetsya rozbudova shkil ta zasnovuyetsya Kiyevo Mogilyanska Akademiya rozvivayetsya drukarstvo ta kultura Na novij riven pidnositsya monastirske zhittya otrimuyut suttyevu pidtrimku pravoslavni bratstva restavruyutsya stari ta buduyutsya novi hrami sobori ta monastiri Zokrema vidbudovano Sofiyivskij Sobor provedeno rozkopki Desyatinnoyi cerkvi de znajdeno moshi Sv Volodimira Velikogo Prodovzhuvalis sprobi vesti dialog z greko katolickoyu cerkvoyu ta Svyatim Prestolom Spilno z mitropolitom Velyaminom Rutskim u duhovenstva oboh konfesij postav plan stvorennya Ukrayinskogo patriarhatu Odnak cherez ryad sub yektivnih ta ob yektivnih prichin cej plan ne vstigli realizuvati Z 1647 roku Mitropolitom Kiyivskim Galickim ta vsiyeyi Rusi obrano Silvestra Kosiva Ani kozaki ani yepiskopi ne zvertalis do korolya za dozvolom na vibir mitropolita a napryamu otrimali blagoslovennya v Vselenskogo patriarha Konstantinopolya Tovarish ta odnodumec Petra Mogili novij mitropolit u cej skladnij chas namagavsya prodovzhiti spravi svogo poperednika Vidpovidno do Zborivskoyi ugodi 1649 pravoslavnij cerkvi nadavalis znachni prava A ukrayinskij pravoslavnij mitropolit mav posidati na sejmi Rechi Pospolitoyi druge misce pislya katolickogo primasa Prote nezvazhayuchi na zatverdzhennya sejmom ciyeyi ugodi vona cherez prodovzhennya vijskovih dij ne bula vikonana Porazka kozackogo vijska pid Berestechkom prizvela do pidpisannya 1651 roku Bilocerkivskoyi ugodi znachno girshoyi nizh poperednya V yizd Hmelnickogo do Kiyeva Pislya cogo Hmelnickij pochinaye vesti aktivni peregovori z predstavnikami moskovskogo carya Prote vid samogo pochatku peremovin Moskva osoblive misce pridilyala pidporyadkuvannyu ukrayinskoyi cerkvi sobi Moskva rozglyadala Pereyaslavsku ugodu ne tilki yak politichnij a j yak religijnij soyuz i pochala zahodi shodo povnogo kontrolyu nad Kiyivskoyi mitropoliyeyu Nezvazhayuchi na napolyagannya moskovskih predstavnikiv getman ne vklyuchiv do Pereyaslavskogo dogovoru pro pidporyadkuvannya Kiyivskoyi mitropoliyi moskovskomu patriarhu Krim togo j vishe ukrayinske pravoslavne duhovenstvo z ostorogoyu stavilos do novogo dogovoru ta zblizhennya z Moskvoyu Posilayuchi na svoyi obov yazki pered Vselenskim patriarhom Konstantinopolya mitropolit Kosiv ta prisutni na radi yepiskopi vidmovilis prisyagati moskovskomu caryu Ale moskovski uryadovci provodili dali svoyu politiku U den priyizdu carskogo poslancya Buturlina do Kiyeva 16 sichnya 1654 r mitropolit Kosiv praviv u Sofijskomu sobori moleben Po molebni Buturlin z dokorom zapitav mitropolita chomu vin pro priyednannya Ukrayini Ego carskomu velichestvu chelom nikoli ne bival i ne pisyval i Ego carskoj milosti k sebe ne poiskal Moskovskij patriarh prijnyav titul patriarha Velikoyi Maloyi ta Biloyi Rusi Po moskovskih cerkvah pravili sluzhbu shob kiyivskij prestol z yednavsya z bogopostavlenim prestolom moskovskim a moskovski voyevodi pochali zavoditi svoyi poryadki po ukrayinskih mistah Pislya vsih cih podij ne tilki ukrayinske pravoslavne duhovenstvo ale j kozacka starshina ta getman pochali pereglyadati svoyi vidnosini z Moskvoyu Pislya smerti u kvitni 1657 roku mitropolita Kosiva Hmelnickij ne stav povidomlyati carevi pro zvilnennya mitropolichoyi kafedri a sam priznachiv timchasovim misceblyustitelem mitropoliyi chernigivskogo yepiskopa Lazarya Baranovicha ta naznachiv vibori novogo mitropolita na 15 serpnya Ale 27 lipnya 1657 roku getman Bogdan Hmelnickij pomer Dionisij Balaban mitropolit Kiyivskij Vidrazu pislya smerti Bogdana Hmelnickogo moskovski voyevodi pochali zasilati posliv do cerkovnih iyerarhiv Ivana Vigovskogo kozackoyi starshini shob voni ne obirali mitropolita bez blagoslovenstva moskovskogo patriarha Prote moskovskih vijsk v Ukrayini bulo she malo a tisk ne mav uspihu tomu vibori Kiyivskogo mitropolita vidbudutsya za davnimi ukrayinskimi pravami a ne za carskim nakazom 6 grudnya 1657 roku Mitropolitom Kiyivskim Galickim ta vsiyeyi Rusi bulo obrano yepiskopa Luckogo Dionisiya Balabana Ale j pislya cogo Moskva tisnula na Vigovskogo shob vin ne posilav do Konstantinopolya po zatverdzhennya na mitropoliyi obranogo Dionisiya a zatverdiv jogo u carya Na sho yim vidpovili sho vid pochatku svyatogo hreshennya kiyivski mitropoliti otrimuvali blagoslovennya u Konstantinopolskogo patriarha 1659 roku za novogo getmana Yuriya Hmelnickogo bulo pidpisano onovlenu Pereyaslavsku ugodu Knyaz Trubeckoj koristuyuchis borotboyu za vladu sered kozackoyi starshini ta vidsutnistyu na drugij Pereyaslavskij radi ukrayinskoyi pravoslavnoyi iyerarhiyi buv lishe moskvofil protopop nizhinskij M Filimonovich vklyuchiv punkt A mitropolitu Kievskomu takzhe i inym duhovnym Malyj Rossii byt pod blagosloveniem sv patriarha Moskovskago i vseya Velikij i Malyya i Belyya Rossii a v prava duhovnye sv patriarh ne budet vstupati Na cij osnovi knyaz Trubeckoj svoyeyu gramotoyu priznachiv yepiskopa Lazarya Baranovicha mistoblyustitelem Kiyivskoyi mitropoliyi Yepiskop Metodij oderzhav z Moskvi osoblive doruchennya vplivati na nastrij Ukrayini j nahilyati yiyi do Moskvi shob ce zavdannya vikonuvati lipshe Mefodiyu shedro vidali groshej ta sobolinuyu kaznu Prote ni duhovenstvo ni starshina ne viznali Mefodiya Getman Ivan Somko rishuche vistupiv proti nogo Vishe duhovenstvo golosno govorilo sho Mefodij vylgal sobi v carya yepiskopiyu ne mayuchi niyakih cerkovnih zaslug Mitropolit Kiyivskij Dionisij Balaban skinuv Metodiya z posadi yak postavlenogo v chuzhu yeparhiyu a yepiskopom Mstislavskim priznachiv Josipa Tukalskogo Vselenskij patriarh naklav anatemu na Metodiya za te sho pri dopomozi svitskoyi vladi siv vin na prestol Kiyivskoyi mitropoliyi Naslidkom usogo cogo stalo te sho navit na livoberezhnij Ukrayini jogo ne viznali a prodovzhuvali vvazhati svoyim mitropolitom Dionisiya Lazar Baranovich yepiskop Chernigivskij 10 travnya 1663 roku pomer mitropolit Dionisij Jogo nastupnikom stav Josif Nelyubovich Tukalskij Prote na teritoriyu sho znahodilas pid moskovskoyu vladoyu jogo ne viznali Bilshe togo vishe kiyivske duhovenstvo ta nakaznij getman Somko hotili postaviti na mitropolita Baranovicha Ale Moskva znovu postavila misceblyustitelem Mefodiya z yakogo na prohannya Moskvi bulo znyato navit anafemu Konstantinopolskogo patriarha Pislya cogo vidbulas Chorna Rada na yakij getmanom stav promoskovskij Ivan Bryuhoveckij Tim chasom na Pravoberezhzhi bulo obrano dvoh pravoslavnih mitropolitiv yepiskopa Josipa Tukalskogo Nelyubovicha ta yepiskopa Antoniya Vinnickogo Pri comu oboh kandidativ zatverdiv korol Oskilki Vinnickogo pidtrimuvav getman Pavlo Teterya to Rich Pospolita uv yaznili Tukalskogo de vin probuv 1664 do 1666 roku Ostannya sproba ob yednati Kiyivsku mitropoliyu v yedine cile bula zroblena pislya togo yak Petro Doroshenko stav getmanom livoberezhnoyi Ukrayini j ob yednav dva beregi Na Kiyivskij mitropolichij prestol zijshov Josif Nelyubovich Tukalskij obranij na mitropolita she v 1663 roci na Sobori v Umani i zatverdzhenij u comu zvanni korolem Rechi Pospolitoyi Mitropolit Josif vistupav za zberezhennya kanonichnogo zv yazku z Konstantinopolem Tomu pribuvshi do Kiyeva vin nakazav pripiniti pominannya v cerkvah carya Oleksiya Mihajlovicha i pominati lishe getmana Petra Z yepiskopa Metodiya Filimonovicha Josip znyav mantiyu ta panagiyu j zaslav jogo v uv yaznennya v Pid chas pravlinnya mitropolita Josipa sprobi perevedennya Kiyivskoyi mitropoliyi pid yurisdikciyu Moskvi ne mali uspihu Mitropolit Josip pomer 26 lipnya 1675 Z cogo chasu misceblyustitelem znovu staye Lazar Baranovich sho ne viznayetsya na Pravoberezhzhi Mitropolichij prestol zalishavsya vakantnim do 1685 roku Aneksiya Kiyivskoyi mitropoliyi Moskovskim patriarhatom Dokladnishe Aneksiya Kiyivskoyi mitropoliyi Moskovskim patriarhatom Gedeon Svyatopolk Chetvertinskij Pislya peremogi nad getmanom Doroshenkom j ostatochnim zajnyattyam livoberezhnoyi Ukrayini j Kiyeva moskovska vlada pochala robiti rishuchi diyi shodo povnogo perevedennya Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskovskogo patriarhatu Pislya smerti Tukalskogo mitropolichim misceblyustitelem u Kiyevi znovu buv priznachenij Baranovich sho buv nim do 1685 roku U 1685 mitropolitom stav Gedeon Svyatopolk Chetvertinskij 1685 90 prijnyav posvyatu v Moskviyi z ruk Patriarha Moskovskogo Joakima sklav prisyagu na virnist Moskovskomu patriarhatu proti cerkovnih kanoniv Z 1688 zaboroneno vzhivati titul Mitropolit Kiyivskij Galickij i vsiyeyi Rusi U chervni u Konstantinopoli buv sklikanij Sobor arhiyereyiv na yakomu bulo prijnyato ostatochne rishennya z cogo pitannya Sobor vidav gramotu yaka velila viznavati Gedeona Svyatopolk Chetvertinskogo zakonnim Kiyivskim mitropolitom Krim Patriarha Dionisiya gramotu pidpisav takozh 21 mitropolit Krim togo Dionisij u chervni vidav she dvi gramoti adresovani getmanu Samojlovichu i vsim virnim chadam Kiyivskoyi mitropoliyi v yakih govoriv sho daye pravo postavlyati mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini Moskovskomu patriarhovi i nakazuye vidteper vsih novoobranih mitropolitiv vidpravlyati dlya posvyachennya do Moskvi ale Kiyivskij mitropolit mav u pershu chergu pershim zgaduvati im ya u dipthu Konstantinopolskogo patriarha shob ce bulo svidchennyam vladi Vselenskogo prestolu nad Kiyivskoyu mitropoliyeyu Mikita Aleksyeyev vruchiv Patriarhu Dionisiyu za ci dokumenti 200 zolotih i tri soroka soboliv za sho otrimav vid Dionisiya vlasnoruchnu rozpisku Harakterno sho u svoyemu listi do moskovskih cariv Konstantinopolskij patriarh prosiv nadislati zhaluvannya takozh dlya reshti arhiyereyiv sho pidpisali akt Navesni 1686 koli moskovski posli buli v Osmanskij imperiyi v Moskvi vzhe velisya peregovori z osobistimi predstavnikami korolya Rechi Pospolitoyi na predmet pidpisannya mirnogo dogovoru Vichnij mir z Richchyu Pospolitoyu buv ukladenij 21 kvitnya Moskva zobov yazalasya rozirvati mir z osmanskim sultanom i krimskim hanom i negajno poslati vijska na krimski perepravi dlya zahistu Rechi Pospolitoyi vid tatarskih napadiv Uryad Rechi Pospolitoyi zi svogo boku garantuvav sho pravoslavne naselennya na teritoriyi Rechi Pospolitoyi ne mozhe buti primushene do greko katolicizmu a vishe pravoslavne duhovenstvo bude otrimuvati posvyachennya vid Kiyivskogo mitropolita Prote cej dogovir mig nabuti chinnosti tilki pislya jogo pidpisannya korolem Rechi Pospolitoyi Oskilki Yan Sobeskij u toj chas buv u vijskovomu pohodi v Moldovskomu knyazivstvi to dogovir buv pidtverdzhenij nim lishe voseni 1686 roku Todi zh u Moskvi bulo uhvaleno rishennya sporyaditi vijskovij pohid proti krimskogo hana soyuznika Osmanskoyi imperiyi Ce faktichne ogoloshennya vijni Osmanskij imperiyi malo ne perekreslilo rezultati misiyi dyaka Mikiti Alyeksyeyeva Na zvorotnomu shlyahu z Konstantinopolya moskovskij posol razom z gramotami buv zaareshtovanij pri proyizdi cherez Krim Moskovskij uryad led zumiv zvilniti jogo poslavshi krimskomu hanu v obmin odnogo vazhlivogo tatarskogo brancya Yak tilki v Konstantinopoli diznalisya pro ukladennya Moskvoyu vichnogo miru z Richchyu Pospolitoyu polozhennya patriarha Dionisiya stalo vkraj nezavidnim Proti nogo vidrazu zh sklalasya opoziciya v Sinodi Nezadovoleni Dionisiyem arhiyereyi zvinuvatili jogo v tayemnih zv yazkah z Moskvoyu navodyachi na pidtverdzhennya fakt peredachi Kiyivskoyi mitropoliyi Moskovskomu patriarhovi U rezultati Dionisij pozbuvsya patriarshestva cherez dva misyaci pislya oficijnogo vstupu na Konstantinopolskij prestol U 1687 roci Konstantinopolskij Sobor zasudiv patriarha Dionisiya za peredachu Kiyivskoyi mitropoliyi Moskvi ocinivshi cej akt yak simoniyu tobto habarnictvo i pozbaviv Dionisiya patriarshogo prestolu Takim chinom vchinok patriarha Dionisiya Sobor viznav nezakonnoyu diyeyu U 1721 zgidno z Duhovnim Reglamentom Kiyivska mitropoliya bula formalno likvidovana yak avtonomna cerkovna oblast i stala zvichajnoyu yeparhiyeyu Moskovskogo patriarhatu U 1722 1743 rr u Kiyivskih mitropolitiv bulo vidibrano mitropolichij titul i voni zalishalisya tilki arhiyepiskopami Za Katerini II u 1770 z titulu mitropolit Kiyivskij Galickij i Maloyi Rosiyi vilucheno slova i Maloyi Rosiyi Yaksho u XVIII st bilshist Kiyivskih arhiyepiskopiv buli za pohodzhennyam ukrayincyami to u XIX st perevazhno rosiyanami 1727 roku koli za pravlinnya Petra II bulo vidnovleno getmanstvo to Varlaam Vanatovich pochav klopotatisya pro ponovlennya titulu mitropolita j ozvuchiv protesti ukrayinskogo duhovenstva z privodu porushennya prav i privileyiv Cerkvi Ukrayini 1727 roku Rosijskij Sinod vsuperech usim obicyanim privileyam danim Kiyivskij mitropoliyi priznachiv na Pereyaslavsku katedru moskovita Joakima Strukova Visvyacheno jogo v Peterburzi bez uchasti Kiyivskogo mitropolita v jogo obranni ta zatverdzhenni 2 serpnya 1730 roku arhiyepiskopa razom z katedralnim soborom bulo viklikano do Moskvi de yih vsih zaareshtuvali pozbavili tituliv ta zasudili na dovichne zaslannya 1731 roku nastupnikom Varlaama Vonyatovicha stav Rafayil Zaborovskij yakomu 1742 roku priverneno titul mitropolita 1748 roku novim mitropolitom buv priznachenij Timofij Sherbackij Funkciyi ta prava mitropolita buli duzhe obmezheni tomu Timofij zoseredivsya na rozvitku Kiyivskoyi Akademiyi ta vidnovlenni drukarni pri Kiyevo Pecherskij lavri Ale j vin oburenij vtruchannyam Moskvi u najmenshi spravi mitropoliyi 1757 roku napisav lista do Sinodu z prohannyam zvilniti jogo z mitropolichoyi kafedri Za novogo mitropolita Arseniya Mogilyanskogo prava Kiyivskogo mitropolita bulo she bilshe obmezheno 1767 roku pid chas pravlinnya Arseniya vidbulisya vibori do Komisiyi dlya skladannya novih zakoniv V yiyi nakazah duhovenstva vimagalosya povernuti Ukrayinskij Cerkvi yiyi stari prava Zvichajno ci zvernennya spravili negativne vrazhennya na imperatricyu Katerinu II Vazhlivim krokom u pidgotovci imperskogo uryadu do povnogo ponevolennya Ukrayini stav Generalnij opis 1765 1769 rokiv Odnochasno trivala politika aktivnogo zmoskovshennya Ukrayini ta kulturnoyi asimilyaciyi ukrayinskogo narodu Moskovskij imperializm spiravsya v comu na pidtrimku z boku moskovskogo duhovenstva Odnochasno nezvazhayuchi na pidporyadkuvannya moskovskij pravoslavnij cerkvi ta Sinodovi ukrayinski yeparhiyi vse she zberigali deyaki osoblivosti v organizaciyi ta cerkovnih obryadah 1770 roku sinodom bulo zaboroneno vikoristovuvati titul Mitropolit Kiyivskij Galickij i Maloyi Rosiyi a tilki Mitropolit Kiyivskij i Galickij Nastupnim krokom stala sekulyarizaciya cerkovnih bagatstv Ukrayinska cerkva volodila na toj chas velicheznimi mayetkami na koshti yakih monastiri provodili veliku kulturno osvitnyu robotu utrimuvali shkoli shpitali dopomagali znedolenim She v seredini 60 h rokiv XVIII st Katerina II sprobuvala zdijsniti namir zabrati ci zemli ale zustrila silnij opir z boku duhovenstva Odnak vona vid svogo namiru ne vidmovilasya U 1780 h rokah sklalisya spriyatlivishi umovi dlya realizaciyi cogo zadumu i 10 kvitnya 1786 roku imperatricya vidala ukaz pro sekulyarizaciyu monastirskih ta cerkovnih zemel vnaslidok chogo bulo zakrito 46 monastiriv Mitropolit Gavriyil Kremeneckij 1770 1783 sistematichno provadiv centralizacijnu politiku v Ukrayinskij Cerkvi Malo togo koli 1775 roku pislya rujnuvannya Zaporozkoyi Sichi bulo utvoreno Hersonsku yeparhiyu pidporyadkovanu sinodovi do neyi bulo priyednano chastinu Kiyivskoyi mitropoliyi Ne minulo j sta rokiv 1685 1783 yak Ukrayinska Cerkva bula perevedena vid avtonomnogo statusu u skladi Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya pid despotichnu centralizovanu vladu moskovskih cerkovnikiv Z 1721 roku vlada v cerkvi perejshla do imperatora Sinod obirav kandidativ na mitropolita a zatverdzhuvav yih imperator Krim togo protyagom 60 rokiv cya civilna vlada nalezhala imperatricyam Katerini I Anni Yelisaveti Katerini II Takim chinom imperskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu upravlyali zhinki Cilespryamovanimi diyami rosijskogo uryadu ukrayinske pravoslav ya postupovo vtrachalo svij zv yazok z ukrayinskim narodom ukrayinskoyu kulturoyu ta literaturoyu She v pershij polovini XVIII st rosijskij uryad zazhadav shob v Ukrayini knizhki vidavalisya ne inakshe yak za suvorim uzgodzhennyam yih z rosijskimi tekstami Cya politika trivala azh do 1917 roku V ukrayinskomu pravoslavnomu Trebniku 1695 roku ne bulo zhodnogo z tih svyatih sho buli dodani v moskovskih misyaceslovah yak moskovski svyati Lishe 1784 roku bulo nakazano vsim ukrayinskim cerkvam prijnyati rosijskij Misyaceslov Ukrayinske bogosluzhinnya bulo perevedene na moskovskij lad ukrayinski bogoslovski ta cerkovni knigi buli zaboroneni Prote ukrayinci u zhodnomu razi ne hotili vidmovlyatisya vid spokonvichnoyi viri ta obryadiv svoyi predkiv Vidtak trebnik Petra Mogili mistiv do soroka obryadiv yakih ne bulo u trebniku moskovskogo druku A kiyivska drukarnya prodovzhuvala vipuskati svoyi davni knigi navit nezvazhayuchi na zaboronu imperskogo uryadu Todi ukazami Sinodu vid 1766 i 1775 rokiv bulo nakazano Pecherskij drukarni drukuvati ta prodavati lishe ti knizhki yaki drukuvalisya u moskovskij drukarni Arhimandrit Kiyevo Pecherskoyi lavri u 1769 roci prosiv u Sinodu dozvolu nadrukuvati ukrayinski bukvari oskilki narod ne rozumiye rosijskih i ne hoche yih kupuvati Prote Sinod ne lishe ne dozvoliv ale nakazav vidibrati nazad ti bukvari sho buli vzhe na rukah Analogichna situaciya bula j v osviti Lishe rosijskoyu movoyu provodilosya chitannya usih bez vinyatku lekcij u Kiyevo Mogilyanskij akademiyi z 1784 roku Te zh same bulo zaprovadzheno j po vsih shkolah v Ukrayini 1800 roku Moskovskij Sinod vidaye ukaz za yakim zaboronyayetsya buduvati cerkvi v stili ukrayinskogo baroko dzherelo 1810 roku Kiyevo Mogilyansku akademiyu zakrivayut i na yiyi misci stvoryuyut Duhovnu Akademiyu yaka ostatochno perestaye buti oseredkom ukrayinskogo duhovnogo zhittya dzherelo Ukrayinska nacionalna cerkovna istoriografiya zavzhdi zaperechuvala peredannya Kiyivskoyi mitropoliyi pid omofor Moskovskoyi pravoslavnoyi cerkvi Novitnij chas Svyato Uspenskij sobor Kiyevo Pecherskogo monastirya Pislya revolyuciyi 1917 roku stvoryuyetsya dekilka pravoslavnih cerkov yaki vvazhali sebe spadkoyemcyami Kiyivskoyi mitropoliyi U 1918 na pomisnomu sobori ukrayinskij cerkvi nadali avtonomiyu Ukrayinska avtonomna pravoslavna cerkva u skladi rosijskoyi cerkvi isnuvala do 1921 z 1921 do 1990 vona bulaUkrayinskim ekzarhatom yak Biloruskij ekzarhat 27 zhovtnya 1990 roku Arhiyerejskij sobor Moskovskogo patriarhatu sho prohodiv 25 27 zhovtnya skasuvav Ukrayinskij ekzarhat i znovu zasnuvav napivavtonomnu Ukrayinsku pravoslavnu cerkvu u svoyemu skladi Z 1924 1946 diyala obnovlenska avtokefalna Ukrayinska sinodalna cerkva Z 1919 do 1937 isnuvala Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva yaka prote ne mala navit kanonichno postavlenih yepiskopiv cherez sho otrimala nazvu samosvyativ U 1942 1944 rokah na terenah Ukrayini diyali Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva yak arhiyeparhiya Polskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi ta Ukrayinska avtonomna pravoslavna cerkva U XX stolitti Vselenskij patriarhat neodnorazovo vistupali z kritikoyu podij 1686 roku V 1924 roci Vselenskij patriarh Grigorij VII dav Polskij Pravoslavnij Cerkvi tomos pro avtokefaliyu posilayuchis na te sho priyednannya Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskovskogo Patriarhatu bulo provedeno ne za cerkovnimi kanonami Tak u 1924 roci u tomosi Patriarha Grigoriya VII pro daruvannya avtokefaliyi Polskij pravoslavnij cerkvi de skazano sho avtokefaliya nadayetsya Patriarh Grigorij nazvav tri pidstavi sho dozvolili jomu daruvati avtokefaliyu Pravoslavnij cerkvi v mezhah Polskoyi respubliki Ce po pershe neobhidnist uzgodzhennya cerkovnih kordoniv z novimi politichnimi kordonami po druge pravo Konstantinopolskogo patriarshogo prestolu nadavati pidtrimku pravoslavnim cerkvam sho opinilisya v skruti i po tretye porushennya kanonichnih pravil zdijsnene v 1686 roci pravoslavni yeparhiyi Polshi Litvi ta Bilorusi v 1686 roci buli chastinoyu Kiyivskoyi mitropoliyi Odnak sam akt 1686 roku patriarhom Grigoriyem anulovanij ne buv Na teritoriyi Ukrayini vin yak i ranishe viznavav zakonnoyu yurisdikciyu Moskovskogo patriarha dosluhayuchis guchnogo golosu kanonichnogo obov yazku sho nakladaye na nash Svyatishij Vselenskij Prestol pikluvannya pro Svyati Pravoslavni Cerkvi yaki znahodyatsya u skruti vbachayuchi sho j istoriya svidchit na korist zaznachenogo bo zh napisano sho vidchuzhennya vid nashogo Prestolu Mitropoliyi Kiyeva j zalezhnih vid neyi Pravoslavnih Cerkov Litvi ta Polshi a rivno zh priluchennya yih do Svyatoyi Cerkvi Moskvi z samogo pochatku buli zdijsneni zovsim ne u zgodi iz zakonnimi kanonichnimi pripisami takozh nedotrimano togo pro sho bulo spilno zayavleno shodo povnoyi cerkovnoyi samodostatnosti Kiyivskogo mitropolita yakij nosiv titul ekzarha Vselenskogo Prestolu U 1990 roci Vselenskij patriarh Dimitrij v listi do Moskovskogo patriarha pisav sho Konstantinopolska Cerkva viznaye Rosijsku Pravoslavnu Cerkvu v mezhah 1589 roku Na takih samih pidstavah buv danij tomos pro avtokefaliyu Pravoslavnij Cerkvi Ukrayini v 2019 roci Tobto Akt peredachi Kiyivskoyi mitropoliyi Dionisiya Konstantinopolskij patriarhat ne viznavav 15 lyutogo 1989 roku za pidtrimki proukrayinskih sil u Kiyevi pochav diyati iniciativnij komitet iz vidnovlennya Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Ukrayini Jogo osnovnoyu metoyu bulo vidrodzhennya UAPC ta reyestraciya gromad Cerkvi Pislya togo yak 19 serpnya 1989 roku z yurisdikciyi Moskovskogo patriarhatu razom zi svoyeyu parafiyeyu vijshov protoyerej Volodimir Yarema nastoyatel lvivskogo hramu Petra i Pavla avtokefalnij ruh pochav nabirati shirokih obertiv Pid chas bogosluzhin na parafiyah UAPC bulo prijnyato pominati todishnogo Vselenskogo Patriarha Dimitriya 5 6 chervnya 1990 roku v Kiyevi vidbuvsya Vseukrayinskij Pravoslavnij Sobor za uchastyu blizko 700 delegativ z usiyeyi Ukrayini sered nih bulo 7 yepiskopiv i ponad 200 svyashenikiv Sobor zatverdiv fakt vidnovlennya UAPC i obrav Patriarhom Kiyivskim Mstislava Skripnika Takozh bulo prijnyato Statut Cerkvi Sam mitropolit Mstislav na comu Sobori buv vidsutnim a svoye obrannya Patriarhom prijnyav ne odrazu Misceblyustitelem patriarshogo prestolu v Kiyevi stav na toj chas vzhe mitropolit Ivan Bodnarchuk 2 zhovtnya 1990 roku organi vladi Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki oficijno zareyestruvali Ukrayinsku avtokefalnu pravoslavnu cerkvu 1992 roku Mitropolita Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini Filareta Arhiyerejskij Sobor UPC za jogo vidsutnosti usunuv z posadi i obrav novogo predstoyatelya UPC MP Volodimira Sabodana sho buv na toj chas mitropolitom Rostovskim i Novocherkaskim RPC 1997 roku za podannyam yepiskopatu UPC MP Arhiyerejskij Sobor RPC vidav Akt pro vidluchennya vid Cerkvi monaha Filareta Denisenka za rozkolnicku diyalnist vimagav u Moskovskogo patriarhatu nadannya avtokefaliyi UPC U chervni 1992 roku bula stvorena Ukrayinska pravoslavna cerkva Kiyivskogo patriarhatu shlyahom ob yednannya chastini Moskovskogo patriarhatu v Ukrayini ocholyuvanogo kiyivskim mitropolitom Filaretom ta chastini Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi Velikij rezonans mala zayava zroblena v berezni 2005 roku arhiyepiskopom Skopelskim Vsevolodom Majdanskim yakogo ne bez pidstav vvazhali kuratorom ukrayinskoyi politiki Konstantinopolskogo patriarhatu Na zustrichi z Prezidentom Viktorom Yushenkom vin zayaviv sho Konstantinopolskij patriarhat nikoli ne viznavav zakonnosti perehodu Kiyivskoyi mitropoliyi do skladu Moskovskogo patriarhatu i tomu Konstantinopol do cogo dnya prodovzhuye vvazhati Ukrayinu svoyeyu kanonichnoyu teritoriyeyu Cya zayava viklikala zhorstki protesti z boku Moskovskoyi pravoslavnoyi cerkvi odnak Konstantinopol ne stav nichogo oficijno sprostovuvati yak i pidtverdzhuvati Za chasiv predstoyatelya mitropolita Mefodij vislovlyuvavsya za ob yednannya pravoslavnih cerkov Ukrayini v yedinu pomisnu Cerkvu Zgidno jogo Duhovnogo zapovitu ce maye vidbutis viklyuchno z blagoslovinnya Vselenskogo Patriarha Mitropolit Mefodij vvazhav sho osnovnoyu pereponoyu na shlyahu ob yednannya pravoslavnih cerkov v Ukrayini v yedinu pomisnu cerkvu ye osobistist patriarha UPC KP Filareta yakij ne pogodzhuvavsya na ob yednannya bez garantij jomu osobisto zberegti patriarshij kukol za soboyu Tak u 2008 roci na peregovorah pro vihid iz kanonichnoyi izolyaciyi predstavniki vselenskogo patriarhatu zaproponuvali UPC KP nastupni umovi timchasova vidmova vid statusu patriarhatu vhodzhennya do yurisdikciyi Vselenskogo patriarhatu yak Kiyivska mitropoliya z metoyu otrimannya tomosu pro avtokefaliyu v majbutnomu formuvannya kanonichnih kerivnih organiv ukrayinskoyi cerkvi v yurisdikciyi Vselenskogo patriarhatu z blagoslovennya vselenskogo patriarha zokrema obrannya Predstoyatelya Cerkvi aktom Vselenskogo patriarha z troh alternativnih kandidatur yaki visuvaye ukrayinskij yepiskopat Cyu model bulo zaproponovano lishe yak perehidnu do ostatochnogo kanonichnogo unezalezhnennya Ukrayinskoyi cerkvi vidannya tomosu pro avtokefaliyu U hodi peregovoriv ukrayinska storona mala realnu mozhlivist znachno optimizuvati model kanonichnoyi legitimizaciyi UPC KP ta UAPC Odnak dlya cogo ukrayinska storona tezh mala piti na zustrich Konstantinopolyu a same pogoditisya sho predstoyatel ukrayinskoyi cerkvi v skladi vselenskogo patriarhatu obiratimetsya Vselenskim patriarhom z troh zaproponovanih ukrayinskim yepiskopatom kandidatur UAPC pogodilisya utrimatisya vid visunennya vlasnih kandidatur Otzhe v UPC KP bula mozhlivist visunuti na posadu predstoyatelya kandidaturu patriarha Filareta i she dvi kandidaturi z chisla yepiskopatu UPC KP Ale cej variant bulo vidkinuto Na 40 j den pislya smerti Blazhennishogo Mefodiya buv opublikovanij jogo Duhovnij zapovit u yakomu nagoloshuyetsya prodovzhennya dovgolitnogo kursu UAPC na vstanovlennya spivprichastya zi Vselenskim Patriarhatom Takozh Blazhennishij zapovidav prodovzhiti dialog z yepiskopatom Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu ta ukrayinocentrichnoyu chastinoyu yepiskopatu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu na choli z mitropolitom Oleksandrom Drabinkom pro ob yednannya v yedinu pomisnu ta kanonichno viznanu Vselenskim patriarhatom Pravoslavnu Cerkvu ale ne prijmati rishen shodo poyednannya z inshimi pravoslavnimi yurisdikciyami v Ukrayini bez kanonichnogo blagoslovennya Vselenskogo Patriarha Varfolomiya I Buduchi misceblyustitelem Kiyivskogo mitropolichogo prestolu mitropolit Makarij chitko zayaviv pro bazhannya ob yednati UAPC iz UPC KP Pislya svogo obrannya Predstoyatelem UAPC takozh zayaviv sho gotovij piti do Onufriya i vklonitisya do nogo v nogi shob vin vidijshov vid Moskvi zadlya stvorennya Pomisnoyi cerkvi 2008 roku u Kiyevi pid chas yuvilejnih urochistostej prisvyachenih 1020 richchyu Hreshennya Rusi Ukrayini Vselenskij Patriarh Varfolomij I neodnorazovo imenuvav Konstantinopolskij patriarhat Cerkvoyu Matir yu po vidnoshennyu do Moskovskogo patriarhatu v Ukrayini A 26 lipnya 2008 roku u svoyemu programnomu zvernenni do ukrayinskogo narodu skazanomu na Sofijskij ploshi v Kiyevi Patriarh Varfolomij pryamo nazvav priyednannya Kiyivskoyi mitropoliyi do Moskovskogo Patriarhatu aneksiyeyu Pri comu vin pidkresliv sho jogo Cerkva pogodilasya obmezhiti sebe zaradi togo shob spriyati povnishomu zastosuvannyu duhovnoyi spadshini Vizantiyi a takozh zadlya zahistu pravoslavnoyi identichnosti ukrayinskogo narodu Patriarh Varfolomij postaviv podiyi 1686 roku v odin ryad z daruvannyam avtokefaliyi ryadu Pomisnih Cerkov na Balkanah Elladskij Serbskij Albanskij Skasuvannya Sinidalnogo lista 1686 roku Vselenskij patriarh Varfolomij I yakij u Pravoslav yi maye status Primus inter pares Sinodalnij List 1686 nikoli ne viznavavsya ni ukrayinskim narodom ni pravoslavnim svitom j same tomu ce tak zvane priyednannya Kiyivskoyi mitropoliyi zavzhdi vvazhalosya cerkovnim aneksuvannyam Ukrayini Rosiyeyu Vidpovidno 16 chervnya 2016 roku Verhovna Rada Ukrayini zatverdila zvernennya do patriarha Konstantinopolskogo Varfolomiya I abi toj skasuvav cej nezakonnij Sinodalnij Akt 1686 pro cerkovnu aneksiyu Ukrayini Rosiyeyu ta nadav Tomos Ukrayinskij pravoslavnij cerkvi yakij bi viznavav nezalezhnist ukrayinskoyi cerkvi vid Moskvi Pislya povtornogo zvernennya Prezidenta Ukrayini Petra Poroshenka j Verhovnoyi Radi Ukrayini 19 kvitnya 2018 roku Vselenskij patriarhat rozpochav prigotuvannya do nadannya Ukrayinskij pravoslavnij cerkvi avtokefaliyi U 2018 roci Vselenskij patriarhat Varfolomiya I publichno ogolosiv sho Konstantinopol nikoli ne vidavav dozvolu peredavati kanonichni teritoriyi Kiyivskoyi mitropoliyi bud komu krim prava hirotoniyi Kiyivskogo mitropolita u Moskvi na umovah jogo obrannya soborno v Kiyevi na miscevomu Sobori ta pri bezumovnomu zgaduvanni Vselenskogo Patriarha Konstantinopolska Pravoslavna Cerkva vvazhaye sho Moskovskij patriarhat yakomu u 1686 roci bulo nadani deyaki prava sho stosuvalis administruvannya Kiyivskoyi mitropoliyi porushiv yih 11 zhovtnya 2018 roku Vselenskij patriarhat z posilannyam na analiz situaciyi bogoslovskimi istorikami j kanonistami viznala ne dijsnoyu i vsi nadani Moskovskomu patriarhatu v minulomu prava na administruvannyam Kiyivskoyi mitropoliyi skasuvala Na cij pidstavi ta na prohannya chastini ukrayinskogo pravoslav ya j ukrayinskogo uryadu u 2018 roci Kiyivskij pravoslavnij mitropoliyi yaka utvorilas iz duhovenstva UPC KP UAPC ta chastini UPC MP yak chastini Kiyivskoyi mitropoliyi Vselenskogo patriarhatu buv nadanij tomos pro avtokefaliyu yakij utvoriv Pravoslavnu cerkvu Ukrayini ta buv obranij predstoyatel Epifanij z titulom Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Pered obrannyam predstoyatelya PCU patriarh Varfolomij nadislav lista do mitropolita RPC v Ukrayini Onufriya Berezovskogo u formi ikonomiyi ta milosti mi povidomlyayemo Vas sho pislya viboriv Predstoyatelya Ukrayinskoyi Cerkvi organom kotrij skladatimetsya z klirikiv ta miryan Vi ne zmozhete ekliziologichno ta kanonichno nositi titul Mitropolita Kiyivskogo kotrij Vi vse odno nosite zaraz u porushennya opisanih umov oficijnih dokumentiv 1686 roku Ce vidobrazilos u richnikovi Konstantinopolskogo patriarhatu vidanomu vzhe pislya togo yak Pravoslavna cerkva Ukrayini otrimala avtokefaliyu arhiyereyi RPC v Ukrayini nazvani v nomu lishe za priv yazkoyu do miscya perebuvannya napriklad vladika Onufrij Berezovskij uzhe ne zgaduyetsya yak mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini a nazvanij mitropolitom u Kiyevi Uves yepiskopat RPC v Ukrayini u richniku Vselenskogo patriarhatu pomishenij u spisku yepiskopiv Pravoslavnoyi cerkvi Rosiyi Takozh patriarh Varfolomij zustrivsya z Moskovskim patriarhom Kirilom j povidomiv sho Vselenskij Patriarhat virishiv vikoristovuvati vsi shlyahi shob virishiti pitannya nadannya avtokefaliyi Pravoslavnij cerkvi v Ukrayini Rishennya bulo uhvaleno v kvitni I Fanar implementuye ce rishennya zgidno zi slovami predstavnika Varfolomiya mitropolita Galskogo Emanuyila U ramkah pidgotuvan do nadannya avtokefaliyi Pravoslavnij cerkvi Ukrayini Vsedenskij patriarh poslidovno dovodiv sho maye kanonichne pravo na ce rishennya Naprikinci veresnya 2018 roku Vselenskij patriarhat Konstantinopolya oprilyudniv korpus dokumentiv yaki pidtverdzhuyut sho zv yazok Moskovskogo patriarhatu z teritoriyeyu istorichnoyi Kiyivskoyi mitropoliyi trimavsya na porushenni pravoslavnogo kanonichnogo prava U 2018 roci Moskovskij patriarhat duzhe bolisno sprijnyala skasuvannya vselenskim patriarhatom nezakonnoyi gramoti Dionisiya IV 1686 roku ta pov yazanogo z neyu Sinodalnogo Lista 1686 roku j vidmovilasya viznavati ce rishennya prodovzhuyuchi neargumentovano napolyagati sho Moskovska pravoslavna cerkva v Ukrayini ye yedinoyu kanonichnoyu pravonastupniceyu Kiyivskoyi mitropoliyi Na ob yednavchomu sobori 15 grudnya 2018 bulo stvoreno Kiyivsku Mitropoliyu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini pravonastupnicyu Kiyivskoyi mitropoliyi Tomos pro avtokefaliyu Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini bulo pidsano 5 sichnya j otrimano 6 sichnya 2019 roku na Feneri sho oznachalo nadannya povnoyi nezalezhnisti yak vid Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya tak i vid bud yakoyi inshoyi pomisnoyi avtokefalnoyi shidno pravoslavnoyi cerkvi 31 sichnya 2019 roku yuridichno zareyestrovana Kiyivska Mitropoliya Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini Organizaciya ta strukturaKiyivska mitropoliya koristuvalasya avtonomiyeyu u skladi Vselenskogo patriarhatu Konstantinopolya Pershim mitropolitom Kiyivskim ta vsiyeyi Rusi vvazhayetsya Svyatitel Mihayil I Za knyazya Volodimira okrim Kiyivskoyi ta Tmutorokanskoyi isnuvali Pereyaslavska Novgorodska Chernigivska yeparhiyi Zgodom postali Rostovska Volodimirska Bilgorodska Polocka Turivska Yuriyivska na richci Ros ta inshi Hroniki svidchat sho na pochatku XI stolittya u Kiyevi bulo ponad 100 cerkov Kafedralnim soborom za Volodimira Velikogo stala cerkva Uspinya Presvyatoyi Bogorodici Desyatina cerkva sho bula pobudovana 996 roku Nastoyatelem Desyatinnoyi cerkvi buv yepiskop Nastas Korsunyanin Predstoyateli Div Spisok mitropolitiv Kiyivskih Div Mitropoliti Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi Div Mitropoliti Pravoslavnoyi cerkvi UkrayiniYeparhiyi Duhovna vlada Kiyivskoyi mitropoliyi poshiryuvalasya na vsi yeparhiyi sho buli utvoreni na zemlyah Rusi Ukrayini ta yiyi koloniyah Naperedodni mongolo tatarskoyi navali yih bulo 16 Kiyivska 988 Chernigivska 991 Bilgorodska 991 Volodimirska 992 Novgorodska 992 Rostovska 992 Polocka 992 Turivska 1005 Peremishlska 1026 Pereyaslavska 1036 Yur yivska 1036 Galicka 1134 Smolenska 1137 Ryazanska 1198 Suzdalska 1213 Div takozhMoskovsko Konstantinopolska shizma 2018 ZauvazhennyaU Moskovskomu patriarhatu vzhivayetsya termin samovryadna Cerkva z pravami shirokoyi avtonomiyi Odnak u Pravoslav yi isnuyut tilki avtokefalni grec Aytokefalia avtonomni grec Aytonomia ta napivavtonomni grec Hmiaytonomia statusi RPC pretinduye tilki cherez svoyi parafiyi na teritoriyi Ukrayini tobto cherez perebuvannya u svoyemu skladi UPC MP PrimitkiRadomishl rezidenciya uniatskij mitropolitiv 1729 1795 24 Chervnya 2021 u Wayback Machine ugcc church Arhiv originalu za 7 Sichnya 2022 Procitovano 8 Serpnya 2021 Arhiv originalu za 27 Grudnya 2018 Procitovano 8 Serpnya 2021 PDF Naciya i derzhava 29 lipnya 2008 r Arhiv originalu PDF za 7 Serpnya 2021 Procitovano 08 09 2019 nv ua Arhiv originalu za 8 Listopada 2020 Procitovano 31 serpnya 2019 Ukrayinska pravda ukr Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 31 serpnya 2019 Pravoslavna Cerkva Ukrayini shlyah kriz viki Korotkij istorichnij naris 27 Chervnya 2021 u Wayback Machine pomisna info Istoriya 25 Chervnya 2021 u Wayback Machine ugcc church Hronologiya istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 15 Lipnya 2021 u Wayback Machine orthodox org ua Vlasovskij Ivan Naris istoriyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Tom 1 S 35 37 http www hram kiev ua index php mode books amp cat 6 amp parent 640 amp id 36 nedostupne posilannya nevidomo chi buv zatverdzhenij patriarhom Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 8 Serpnya 2021 Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 8 Serpnya 2021 Ogiyenko 1993 s 179 Tekst gramoti div Tam zhe S 186 189 Cyu Sobornu gramotu treba vidriznyati vid todi zh vidanoyi Patriarshoyi gramoti kotroyu Gedeon zatverdzhuvavsya u sani mitropolita Ostannya bula pidpisana lishe patriarhom Dionisiyem Yiyi tekst div Tam samo S 184 186 Tam samo S 182 184 189 191 ec patr org Arhiv originalu za 7 Zhovtnya 2018 Procitovano 28 grudnya 2018 PDF 2020 s 65 Arhiv originalu PDF za 7 Serpnya 2021 Procitovano 7 Serpnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a first z propushenim last dovidka Tam samo S 177 Solovev S M Op cit Kn VII S 378 Yakovenko S G Op cit S 541 Ternovskij 1872 s 147 Ternovskij 1872 s 146 Isichenko 2008 s 305 Polonska Vasilenko 1964 s 114 cerkvarium org Arhiv originalu za 26 Lyutogo 2020 Procitovano 15 veresnya 2019 Shtogrin Irina 10 serpnya 2009 Radio Svoboda Ukrainian Arhiv originalu za 4 Bereznya 2016 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 11 Veresnya 2018 Procitovano 4 bereznya 2016 velychlviv com Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 8 Serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 RPC rozkritikuvala prohannya Radi pro avtokefalnu cerkvu VVS 16 chervnya 2016 originalu za 17 06 2016 Procitovano 17 chervnya 2016 ros Ukrayinska pravda 22 kvitnya 2018 Arhiv originalu za 11 Zhovtnya 2018 Procitovano 21 Zhovtnya 2018 www ukrinform ua Arhiv originalu za 2 Lipnya 2018 Procitovano 12 grudnya 2018 PDF ec patr org 2018 Arhiv originalu PDF za 27 grudnya 2018 gr Ukrayinska pravda 11 zhovtnya 2018 Arhiv originalu za 11 Zhovtnya 2018 Procitovano 21 Zhovtnya 2018 www ukrinform ua ukr Arhiv originalu za 17 Kvitnya 2021 Procitovano 29 serpnya 2019 RBK Ukraina Arhiv originalu za 17 Kvitnya 2021 Procitovano 29 serpnya 2019 Shorichne vidannya Vselenskogo patriarhatu ne viznaye tituliv yepiskopiv MP v Ukrayini Andriyivska cerkva ukr Procitovano 5 lyutogo 2020 TSN ua ukr 31 serpnya 2018 Arhiv originalu za 31 Serpnya 2018 Procitovano 12 grudnya 2018 suvd com ua Arhiv originalu za 15 sichnya 2021 Procitovano 13 grudnya 2018 Hiti tizhnya Syurpriz dlya Moskovskogo patriarhatu Oprilyudneno plan ukrayinskoyi derzhavi na vipadok yaksho UPC MP ne shoche minyati nazvu u zaznachenij termin 5 Lyutogo 2019 u Wayback Machine 02 02 2019 Patrioti UkrayiniDzherelaIstoriya Cerkvi v Ukrayini o Yurij Fedoriv Rik vidannya 2007 Vidavnictvo Svichado P yatnickij Ivan Kostyantinovich Ocherk istorii kievskoj mitropolii v period vremeni otdelnogo ee sushestvovanie ot mitropolii moskovskoj 1459 1686 Mogilev na Dnepre 1891 Timoshenko L Organizacijna struktura Kiyivskoyi mitropoliyi v drugij polovini XVI st stanovishe ta funkcionuvannya institucij 13 Kvitnya 2018 u Wayback Machine Drogobickij krayeznavchij zbirnik Red kol L Timoshenko golov red L Vinar L Vojtovich G Gmiterek ta in Vip HIH XX Drogobich Kolo 2017 Kiyivska mitropoliya Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Kiyivska mitropoliya 18 Listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Mitropoliya Kiyivska abo Ruska Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1961 T 4 kn VIII Literi Me Na S 986 987 1000 ekz Kiyivska mitropoliya ta inshi pravoslavni cerkvi pered 1686 rokom karti