Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хворо ба Ві льсона англ Wilson s disease синоніми гепато лентикулярна дегенерація гепатоцеребральна дистрофія псевдоскле

Хвороба Вілсона

Хвороба Вілсона

Хворо́ба Ві́льсона (англ. Wilson's disease; синоніми: гепато-лентикулярна дегенерація, гепатоцеребральна дистрофія, псевдосклероз Вестфаля) — спадкове захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкуванняimage, при якому мідь накопичується у тканинах. Проявляється у вигляді неврологічних та/або психіатричнихimage симптомів й уражень печінкиimage. Хворобу Вільсона лікують медикаментамиimage, що зменшують абсорбцію міді або видаляють її надлишок з організму. У деяких випадках необхідна трансплантаціяimage печінки.

Хвороба Вільсона
image
Кільце Кейзера — Флайшера у пацієнта з хворобою Вільсона
Кільце Кейзера — Флайшера у пацієнта з хворобою Вільсона
Спеціальністьендокринологія
Симптоминабряк, жовтяниця, d, d, Обличчя великої панди і кільця Кейзера — Флайшера
Причинигенетика
ПрепаратиТриетилентетрамін[1][2], Пеніциламін[2] і Триетилентетрамін[3]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-115C64.00
МКХ-10E83.0
OMIM277900
DiseasesDB14152
MedlinePlus000785
eMedicinemed/2413 ped/2441 neuro/570
MeSHD006527
image Wilson's disease у Вікісховищі

Захворювання виникає через мутації у гені протеїну ATP7B, АТФ-ази P-типу, що транспортує катіони міді. Одна ненормальна копія цього гену наявна в 1 зі 100 людей, у яких не розвинулись симптоми хвороби, — так званих носіїв хвороби. У дитини хвороба Вільсона може розвинутись лише у тому випадку, коли вона успадкує ген хвороби від обох батьків. Зазвичай симптоми починають проявлятися у віці від 6 до 20 років, але описані випадки у набагато старших людей. Хворобу Вільсона виявляють в 1-4 зі 100 000 людей. Її названо на честь Самуеля Александра Кінніера Вілсонаimage.

Історія

image
Александер Кіннієр Вільсон

Захворювання названо на честь британського лікаря (1878—1937), невролога, який 1912 року описав цей стан та патологічні зміни, що відбуваються при ньому в мозку та печінці. Роботі Вільсона передували відомості від німецького невролога Карла Вестфаля (у 1883 році), який назвав цей стан «псевдосклерозом», британського невролога Вільяма Говерса (1888 року) та Адольфа Штрюмпеля (1898 року), який зауважив, що при такому стані розвивається цироз печінки. Невропатолог Джон Натаніель Кернінґс 1948 року пов'язав накопичення міді у печінці з таким накопиченням у мозку. Прояв гемолізу було описано 1968 року.

Кернінґс, а одночасно з ним і новозеландський невролог Дерек Денні-Браун, працюючи у Сполучених Штатах, 1951 року першим заявив про успішне лікування хвороби хелатором металів димеркапролом. Це лікування стало одним з перших доступних і успішних в історії неврологічної науки, оскільки неврологи були здатні розпізнати й діагностувати захворювання, проте призначення лікування у той час було проблемою. Перший хелатор для перорального застосування, пеніциламін, був винайдений 1956 року британським неврологом Джошем Вальше. 1982 року Вальше запропонував для лікування триентин, а також він був першим, хто запропонував використовувати тетратіомолібдат у клініці. Лікування ацетатом цинку було започатковане у Нідерландах, де лікарі Шоувінк та Хуґенраад зробили це вперше у 1961 та 1970-х роках відповідно, але цю практику надалі розвинули Брювер зі співробітниками з Мічиганського університету.

Спадковий характер хвороби Вільсона та її зв'язок з мутаціями у ATP7B були з'ясовані у 1980-х та 1990-х роках.

Спадковість

Ген хвороби Вільсона (ATP7B) знаходиться у 13 хромосомі (ділянка 13q14.3) і його експресія в основному проявляється у печінці, нирках та плаценті. Ген кодує (ензим, що транспортує катіони), що транспортує мідь у жовч і включає її до складу церулоплазміну. Мутації цього гену можна визначити у 90 % випадках хвороби. Більшість з них (60 %) є гомозиготами за мутацією ATP7B (дві анормальні копії), і 30 % мають лише одну анормальну копію. У десяти відсотків хворих не відмічають мутацій.

image
Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороби Вільсона

Хоча описано лише 300 випадків мутації ATP7B гену, випадки хвороби Вільсона залежать від кількості мутацій, притаманних для певної популяції. Наприклад, у західних популяціях мутація H1069Q (заміщення гістидину глутаміном у білковій позиції 1069) присутня у 37—63 % випадків, проте у Китаї ця мутація є дуже рідкісною, а мутація R778L (аргінін на лейцин у 778 позиції) трапляється набагато частіше. Достатньо мало відомо про вплив різних мутацій, хоча, згідно з деякими дослідженнями, мутації у H1069Q зазвичай відтерміновують початок симптомів.

Нормальні варіації у гені PRNP можуть модифікувати перебіг хвороби шляхом відтермінування віку початку симптомів та їх тип. Цей ген продукує PRNP (PRioN Protein), який проявляє активність у мозку та інших органах, а також бере участь у транспортуванні міді. До розвитку захворювання також може бути причетний ген ApoE, але дослідження ще не підтвердили цю теорію.

Захворювання успадковують за аутосомно-рецесивним типом. Для того щоб успадкувати його, обоє батьків мають бути носіями пошкодженого гену. Більшість хворих не вказують на родинну історію цією хвороби. Людей з лише однією анормальною копією гену називають носіями (гетерозиготи), і у них спостерігають незначні з медичної точки зору порушення метаболізму міді.

Хвороба Вільсона є найпоширенішою з групи спадкових захворювань, які спричиняють накопичення міді у печінці. Усі ці захворювання можуть спричинити цироз ще у ранньому віці. До цієї групи хвороб також відносять індійський дитячий цироз (ІДЦ), тирольський ендемічний інфантильний цироз та ідіопатичний мідний токсикоз. Ці хвороби не пов'язані з мутаціями у ATP7B, наприклад, ІДЦ пов'язують із мутаціями у генах KRT8 та KRT18.

Патогенез

Мідь виконує багато функцій в організмі. В основному вона виступає як кофактор для деяких ферментів, таких як церулоплазмін, цитохром C-оксидаза, дофамін-β-гідроксилаза, супероксиддисмутаза і тирозиназа.

image
Структура білка ATP7B, у гені якого у хворих спостерігають мутації

Мідь всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Транспортний білок на клітинах тонкої кишки CMT1 (англ. Copper Membrane Transporter 1) переміщує мідь усередину клітин. Частина міді зв'язується з металотіонеїном, а інша — переміщується до комплексу Ґольджі за допомогою транспортного білка ATOX1. В апараті Ґольджі у відповідь на підвищення концентрації міді фермент ATP7A (англ. Copper-transporting ATPase 1) вивільняє цей елемент через ворітну вену у печінку. У гепатоцитах білок ATP7B зв'язує мідь з церулоплазміном і вивільняє його у кров, а також видаляє надлишок міді з жовчю. Обидві функції ATP7B порушуються при хворобі Вільсона. Мідь накопичується у тканині печінки, церулоплазмін продовжує виділятись, але з нестачею міді (апоцерулоплазмін) швидко руйнується у кров'яному руслі.

image
Нормальні поглинання та метаболізм міді, Cu — мідь, Цп — церулоплазмін, зелений прямокутник — AP7TB, що переносить мідь

Коли міді у печінці стає більше, ніж білків, що її зв'язують, відбувається їх окиснювальне пошкодження за рахунок реакції Фентона. Це призводить до запалення печінки, її фіброзу, а відтак до цирозу. Також з печінки у кров'яне русло виділяється мідь, незв'язана з церулоплазміном. Ця вільна мідь осідає по всьому організму, особливо в нирках, очах і головному мозку.

Основну роль у патогенезі грає порушення обміну міді, її накопичення у нервовій (особливо уражаються базальні ядра), нирковій, печінковій тканинах і рогівці ока, а також токсичне пошкодження міддю даних органів. Порушення метаболізму міді виражається у порушенні синтезу і зниженні у крові концентрації церулоплазміну. Церулоплазмін бере участь у процесі виведення міді з організму. У печінці формується крупновузловий або змішаний цироз. У нирках у першу чергу страждають проксимальні канальці. У головному мозку уражаються більшою мірою базальні ядра, зубчасте ядро мозочка та чорна речовина. Відкладення міді в десцеметовій мембрані ока призводить до формування кілець Кейзера — Флайшера.

Гепалентикулярна дегенерація починається у дитячому або молодому віці і характеризується хронічним прогресивним перебігом. У багатьох випадках появі симптомів ураження нервової системи передують вісцеральні розлади у вигляді порушення роботи печінки і шлунково-кишкових розладів (жовтяниця, біль у правому підребер'ї, диспептичні явища). Іноді розвивається виражений гепато-спленальний синдром.

З боку нервової системи на перший план виступають екстрапірамідальні симптоми у вигляді м'язової ригідності, гіперкінезів і розладів психіки. Пірамідні симптоми можливі, але зазвичай відсутні. Чутливість, як правило, не порушується.

Розпізнають 5 форм хвороби Вільсона:

Черевна форма — тяжке ураження печінки, що призводить до смерті ще до появи симптомів з боку нервової системи; хворіють діти. Її тривалість коливається від декількох місяців до 3—5 років.

Ригідно-аритмогіперкінетична, або рання форма відрізняється швидким перебігом; починається навіть у дитячому віці. У клінічній картині переважає м'язова ригідність, що призводить до контрактур, сповільнення рухів, хореоатетоїдних або торсійних силових рухів. Характерними є дизартрія, дисфагія, судомний сміх і плач, аффективні розлади і помірне пониження інтелекту. Захворювання триває 2—3 роки, закінчується летально.

Тремтливо-ригідна форма зустрічається частіше решти; починається в юнацькому віці, перебігає повільніше, іноді з ремісіями і раптовими погіршеннями, що супроводжуються субфебрильною температурою. Характеризується одночасним розвитком важкої ригідності й тремтіння; тремтіння є дуже ритмічним (2—8 тремтінь на секунду), різко посилюється при статичному напруженні м'язів, рухах чи хвилюванні, у стані спокою під час сну зникає. Іноді можна виявити атетоїдні хореоформні силові рухи; спостерігаються також дисфагія і дизартрія. Середня тривалість життя становить близько шести років.

Тремтлива форма починається у віці 20—30 років, перебігає досить повільно (10—15 років і довше); тремтіння різко переважає, ригідність появляється лише наприкінці хвороби, а інколи спостерігають гіпертонію м'язів; відмічають амімію, повільну монотонну мову, тяжкі зміни психіки, часто спостерігають афективні спалахи; можливі епілептиформні припадки.

Екстрапірамідно-кіркова форма зустрічається рідше решти форм. Типові для хвороби Вільсона порушення надалі ускладнюються пірамідними парезами, епілептиформними припадками і тяжким слабоумством (спостерігають обширні розм'якшення у корі великих півкуль). Триває 6—8 років, закінчується смертю.

Патологічна анатомія

У головному мозку при гепато-церебральній дистрофії розм'якшується сочевицеподібне ядро, особливо скорлупа, з утворенням дрібних кіст. Уражені й інші утвори: хвостате ядро, глибокі шари кори, мозочок, а зокрема зубчасті ядра, підгорбкові ядра; в інших ділянках головного мозку зміни виражені менше.

Усі зміни поділяють на ангіотоксичні та цитотоксичні. Перші проявляються атонією судин, особливо дрібних, та зміною їхніх стінок. У результаті виникають стази, поширений периваскулярний набряк з аноксією нервової тканини та її загибеллю; часто спостерігають крововиливи та їхні сліди у вигляді скупчень гемосидерину.

Цитотоксичний компонент полягає у поширених дистрофічних змінах макроглії нервових клітин, що часто закінчується їх загибеллю. Характерним є поява глії Альцгеймера, що утворюється зі звичайних астроцитів. Нерідко зустрічають змінені нервові клітини, дуже схожі на альцгеймерську глію; схожі клітини виявляють також в печінці і нирках. В основі цих клітинних змін лежить фактор однотипного порушення клітинного обміну, імовірно, обміну нуклеїнових кислот.

Чим пізніше починається захворювання, тим повільніше воно перебігає, тим більш дифузними є зміни в головному мозку і тим більше цитотоксичний компонент переважає над ангіотоксичним. Як наслідок атрофічного цирозу, печінка є зменшеною і горбкуватою; ділянки нормальної тканини чергуються з некротичними, дегенеративними ділянками і з «острівцями» регенерації; швидке утворення судин призводить до появи анастомозів між гілками ворітної і нижньої порожнистої вен.

Ознаки та симптоми

Основними місцями накопичення міді є печінка та мозок, а тому захворювання печінки і нейропсихіатричні симптоми є основними ознаками, відповідно до яких ставлять діагноз. Люди з проблемами із печінкою (зазвичай це діти та підлітки) звертаються за медичною допомогою частіше, ніж ті, у кого наявні неврологічні та психіатричні симптоми (зазвичай це люди у віці 20 років та старші). У декого ідентифікують хворобу лише тому, що їхнім родичам поставили цей діагноз. У багатьох пацієнтів діагностують захворювання, і виявляється, що у них були наявні симптоми, але правильний діагноз їм не могли поставити.

Ураження печінки

Ураження печінки може проявлятись у вигляді втомлюваності, схильності до кровотеч та психічних порушень (через печінкову енцефалопатію) та портальної гіпертензії. Остання — це стан, при якому тиск у ворітній вені є значно підвищеним, що призводить до варикозів стравохідних та інших вен, збільшення селезінки (спленомегалії) та накопичення рідини у порожнині живота (асциту). При огляді такого пацієнта спостерігають такі ознаки ураження печінки, як павукоподібні ангіоми (малі роздуті патологічні анастомози кровоносних судин, зазвичай у навколоключичній ділянці). Хронічний гепатит з високим ступенем прогресування спричинює цироз печінки ще до появи симптомів. Хоч більшість хворих на цироз є в групі підвищеного ризику гепатоцелюлярної карциноми (пухлини печінки), у хворих на хворобу Вільсона цей ризик є відносно низьким.

Близько 5 % усіх людей ставлять цей діагноз після виникнення у них гострої печінкової недостатності, часто у контексті гемолітичної анемії (анемія, яка виникає внаслідок руйнування еритроцитів). Це призводить до проблем в утворенні протеїнів (проявляється підвищеною коагуляцією) та порушень метаболізму у печінці. Пришвидшений метаболізм протеїнів призводить до накопичення продуктів обміну, таких як аміак, у кровоносному руслі. Коли це призводить до пошкодження мозку, то у людини розвивається хронічна печінкова енцефалопатія (психічні розлади, кома, судоми і життєво небезпечний набряк мозку).

Нейропсихіатричні ознаки

Приблизно половина людей з хворобою Вільсона мають неврологічні та психіатричні прояви. У більшості відзначають як легкі когнітивні порушення, так і зміни в поведінці. Зазвичай з часом виявляють нові симптоми, часто у вигляді паркінсонізму (брадикінезія та порушення балансу при ходьбі є звичайними ознаками паркінсонізму) та тремору рук, порушення експресії на обличчі, невиразної мови, атаксії (порушення координації) чи дистонії (скручувань та повторюваних рухів певної частини тіла). У деяких хворих спостерігають судоми та мігрень. У багатьох людей присутній так званий «wing-beating»-тремор; у решти людей він відсутній, проте його можна спровокувати, попросивши хворого витягнути руки вперед.

Хвороба Вільсона також може вплинути на когнітивні функції. Когнітивні розлади можуть мати двоякий генез: розлад лобової частки (може проявлятись у вигляді імпульсивності, апатії, порушенням можливості планувати та ставити цілі) та субкортикальна деменція (може проявлятись у вигляді сповільнення мислення, втрати пам'яті, без ознак афазії, апраксії чи агнозії). Є теорія, що ці когнітивні порушення напряму пов'язані з психічними розладами, які спричинює хвороба.

До психіатричних проблем, які зумовлює хвороба Вільсона, можна віднести зміни у поведінці, депресію, тривогу та психоз. Психіатричні зміни зазвичай проявляються разом із неврологічними симптомами і лише у рідкісних випадках без них. Часто ці симптоми важко визначити, або ж їм приписують інше походження. Саме через це рідко ставлять діагноз хвороби Вільсона за присутності лише психіатричних ознак.

Інші системи органів

Такі симптоми пов'язані з акумуляцією міді при хворобі Вільсона:

  • Очі: кільця Кейзера – Флайшера (КФ кільця), патогномонічна ознака, що проявляється у вигляді скупчень міді у формі кільця навколо рогівки у десцеметовій мембрані. Цю ознаку не виявляють в усіх хворих на хворобу Вільсона. Хвороба Вільсона також асоціюється із «соняшниковою катарактою», що проявляється у вигляді коричневої або зеленої пігментації передньою та задньої капсул кришталика. Ці симптоми не призводять до серйозних проблем із зором. Кільця Кейзера—Флайшера спостерігають у приблизно 66 % випадків хвороби (частіше у хворих з неврологічними симптомами).
  • Нирки: нирковий тубулярний ацидоз (другого типу), дефект реабсорбції бікарбонатів у проксимальних ниркових канальцях, що призводить до нефрокальцинозу (накопичення Кальцію в нирках), ослаблення кісток (через втрату кальцію та фосфатів) і часом до аміноацидурії (екскреція незамінних амінокислот, потрібних для синтезу білків, з сечею).
  • Серце: кардіоміопатія (слабкість серцевого м'язу) є рідкісним симптомом хвороби Вільсона; вона може призвести до серцевої недостатності (порушення насосної функції) та аритмій (включень нерегулярного та/чи анормально швидкого чи повільного серцебиття).
  • Гормони: гіпопаратироїдизм (недостатність прищитоподібних залоз, що призводить до зниження рівня кальцію), безпліддя та викидні.

Діагностика

image
Розташування базальних ядер — частини мозку, що ушкоджується хворобою Вільсона

Хворобу Вільсона можна запідозрити, ґрунтуючись на будь-якому з вище перерахованих симптомів або ж у випадку, коли у близького родича діагностовано це захворювання. У більшості пацієнтів спостерігають легку форму дисфункції печінки, яку при біохімічному дослідженні підтверджує підвищений рівень білірубіну в крові, висока активність аспартатамінотрасферази та аланінамінотрансферази. При тяжких ушкодженнях печінки можна спостерігати знижений рівень альбуміну через неспроможність ушкоджених гепатоцитів синтезувати цей клас білків; також протромбіновий час (тест на зсідання крові) може бути подовженим, оскільки печінка втрачає здатність продукувати фактори зсідання крові. Активність ферменту лужної фосфатази є відносно низькою у хворих із печінковою недостатністю, яку спричинює хвороба Вільсона. Пацієнтам з неврологічними симптомами зазвичай проводять магнітно-резонансну томографію, що дає змогу побачити підвищену активність базальних ядер за часом . Також МРТ може показати характерний візерунок «обличчя великої панди».

Немає прямого тесту для діагностування хвороби Вільсона, проте рівень церулоплазміну та міді у крові, а також кількість міді, що виводиться з сечею за 24 години, разом допомагають скласти висновок про кількість міді в організмі. «Золотим стандартом» чи найкращим аналізом є біопсія печінки.

image
Церулоплазмін

Церулоплазмін

Рівень церулоплазміну є анормально низьким (<0,2 г/л) у 80—95 % випадків. Проте він може бути у межах норми в людей із запальними процесами в організмі, оскільки церулоплазмін є «стрес-білком». Низький рівень церулоплазміну також притаманній хворобі Менкеса та ацерулоплазмінемії, які є пов'язаними з цим явищем, проте ця ознака характерніша все-таки для хвороби Вільсона.

Поєднання неврологічних симптомів, кілець Кейзера — Флайшера та низький рівень церулоплазміну є чільними ознаками, що вказують на хворобу Вільсона. У багатьох випадках для уточнення діагнозу потрібні додаткові аналізи.

Мідь у крові та сечі

Рівень міді у крові є низьким, що може видатись парадоксальним, оскільки хвороба Вільсона — це захворювання надлишку міді. Однак 95 % міді у плазмі крові переносить церулоплазмін, рівень якого є звичайно низьким при хворобі Вільсона. Для діагностики також проводять забір сечі, яку зберігають у посудині, що не містить у своєму складі міді. За 24 години перевіряють рівень міді: вище 100 мкг/24год (1,6 мкмоль/24год) підтверджує діагноз хвороби, а рівень вище 40 мкг/24год (0,6 мкмоль/24год) є зоною ризику виникнення цієї хвороби. Високий рівень міді в сечі не є унікальною (патогномонічною) ознакою хвороби Вільсона, натомість це явище також спостерігають при автоімунному гепатиті та холестазі (а також будь-якій іншій хворобі, що перешкоджає потраплянню жовчі у дванадцятипалу кишку).

Для діагностики у дітей інколи використовують пеніциламіновий аналіз. 500-міліграмова доза пеніциламіну дитина споживає перорально, і після цього проводять забір сечі за 24 години. Рівень вище 1600 мкг (25 мкмоль) свідчить на користь хвороби Вільсона. Дорослим такий тест не проводять.

Біопсія печінки

Гістохімічні методи визначення рівня міді у крові чи сечі самі по собі є ненадійними і завжди потребують проведення додаткових аналізів. Тож опісля підтвердження хвороби Вільсона усіма доступними тестами, вирішальним дослідженням є забір маленької частинки печінкової тканини шляхом біопсії печінки. Печінкову тканину досліджують патоморфологічно — мікроскопічним шляхом на перевірку рівня , цирозу та кількості акумульованої міді. Рівень 250 мкг міді на грам зневодненої тканини печінки підтверджує хворобу Вільсона. Зрідка спостерігають низький рівень міді; у такому випадку сукупність даних біопсії та інших досліджень все ж дає змогу поставити діагноз гепатоцеребральної дистрофії.

На ранніх стадіях захворювання біопсія звичайно знаходить значний стеатоз (накопичення ліпідів у клітині), підвищений вміст глікогену в гепатоцитах та ділянки некрозу (смерті клітин). У пізніших стадіях захворювання, спостерігають зміни, схожі зі змінами при автоімунному гепатиті: інфільтрація запаленими клітинами, частковий некроз та фіброз. На останніх стадіях захворювання, як правило, біопсія виявляє цироз.

Генетичний аналіз

Аналіз мутації гену ATP7B та решти генів, пов'язаних з накопиченням міді в печінці, є варіативним при діагностиці захворювання. У випадку підтвердження мутації варто перевірити близьких родичів хворого (як мінімум покоління пробанда) на присутність прихованого захворювання. Важливим фактором при аналізі геному є різниця у поширенні генів хвороби Вільсона за регіонами планети. Так, у країнах Західного світу, таких як Сполучені Штати та Велика Британія проведення генетичного аналізу може бути затрудненим, оскільки в цих країнах популяції є досить змішаними.

Лікування

Зауважте, !
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Дієта

Загалом, рекомендують харчуватись їжею з низьким вмістом міді, уникати споживання грибів, горіхів, шоколаду, сухофруктів, печінки та молюсків.

Ліки

Ліки від хвороби Вільсона діють за двома основними механізмами: одні підвищують екскрецію міді з організму, а інші натомість зменшують всмоктування міді з продуктів харчування у кишці.

image
Формула молекули D-пеніциламіну

Ведучими ліками є пеніциламін. Він зв'язує (хелатує) мідь, що призводить до виведення її з сечею. Таким чином, моніторинг кількості міді в сечі може бути корисним для перевірки ефективності лікувального процесу. Проте у 20 % випадків вживання пеніциламіну відзначають побічні ефекти, такі, як медикаментозний вовчак (що спричинює біль у суглобах та висип на шкірі) чи міастенію (нервовий розлад, що породжує м'язову слабкість). У хворих з неврологічною формою захворювання у половині випадків спостерігають парадоксальне погіршення симптомів. Хоча цей феномен характерний і для інших засобів лікування хвороби Вільсона, у цьому випадку зупиняють прийом пеніциламіну і призначають інші препарати. Хворим зі стійкістю до пеніциламіну часто призначають триентину гідрохлорид, який теж має хелативні властивості. Багато лікарів рекомендують триентин як основний препарат, проте використання пеніциламіну все ж є ширшим. Іншим лікарським засобом, що зв'язує мідь у кишечнику є тетраетилмолібдат, проте його використання є ще на етапі експериментального дослідження, але деякі дослідники вже повідомляють про його позитивний ефект.

image
Формула молекули триетилтетрааміну (триентину)

Після повернення усіх показників до норми, хворим призначають Цинк (зазвичай у вигляді препарату ацетату цинку) на заміну хелаторам для забезпечення сталого рівня міді в організмі. Цинк стимулює металотіонеїн, білок ентероцитів, що зв'язує мідь та запобігає її всмоктуванню і, відповідно, транспорту до печінки. Цинкову терапію проводять допоки не рецидивують симптоми хвороби або рівень міді в сечі не підвищиться.

У рідкісних випадках тяжкої неврологічної форми захворювання, коли ліки для перорального застосування не є ефективними, використовують препарат димеркаптол. Його вводять внутрішньом'язово щодекілька тижнів. Димеркаптол має низку неприємних побічних ефектів, зокрема, таких як біль у місці ін'єкції.

Людям з латентною формою хвороби (наприклад, тим кому діагностували хворобу через те, що їхній родич захворів) проводять загальний курс лікування, оскільки накопичення міді може принести шкоду організму у довгостроковій перспективі. Проте не є до кінця зрозумілим, якому препарату потрібно надавати перевагу в лікуванні таких хворих: пеніциламіну чи ацетату цинку.

Фізіотерапія

Фізіотерапія є корисною для пацієнтів з неврологічною формою захворювання. Лікування хелаторами міді може зайняти до шести місяців до початку отримання ефекту, а фізіотерапія може допомогти боротись з атаксією, дистонією та тремором, а також запобігти розвитку контрактур, що можуть перейти у дистонію.

Трансплантація

Трансплантація печінки є ефективним засобом для лікування хвороби Вільсона, проте використовують її лише в окремих випадках, що пов'язано з ризиком даної процедури. Як правило, її проводять людям із гострою печінковою недостатністю, що не піддається медикаментозному лікуванню або людям із розвиненою хронічною печінковою недостатністю. Трансплантацію печінки не проводять пацієнтам із тяжкими нейропсихіатричними захворюваннями, при яких ця операція не дасть вагомої користі здоров'ю.

Прогноз

За відсутності ефективного лікування хвороба Вільсона швидко прогресує і зрештою призводить до смерті. Якщо вдається вчасно діагностувати захворювання та розпочати лікування, то у більшості хворих не змінюється їх якість життя і вони мають змогу продовжувати жити повною мірою.

У тварин

Спадкові накопичення міді було описано у бедлінгтон-тер'єрів, у яких він впливає, як правило, тільки на печінку. Це пов'язано з мутаціями у генах COMMD1 (або MURR1). При невільсонівських захворюваннях, пов'язаних з накопиченням міді (наприклад, при дитячому індіанському цирозі), не спостерігають мутації у гені COMMD1, тож генетичний генез цих захворювань поки що неможливо визначити.

Див. також

Примітки

  1. NDF-RT
    d:Track:Q21008030
  2. Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
    d:Track:Q56863002
  3. Inxight: Drugs Database
    d:Track:Q57664317
  4. Терапія хвороби Вільсона // Медицина світу, 2006
  5. . mdovidka.com. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  6. . www.thelancet.com. Архів оригіналу за 31 січня 2010. Процитовано 11 січня 2016.
  7. Wilson, S. a. Kinnier (1 березня 1912). . Brain (англ.). Т. 34, № 4. с. 295—507. doi:10.1093/brain/34.4.295. ISSN 0006-8950. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  8. WIlson's disease. Archives of Neurology. Т. 57, № 2. 1 лютого 2000. с. 276—277. doi:10.1001/archneur.57.2.276. ISSN 0003-9942. Процитовано 12 січня 2016.
  9. Cumings, J. N. (1 грудня 1948). . Brain (англ.). Т. 71, № 4. с. 410—415. doi:10.1093/brain/71.4.410. ISSN 0006-8950. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  10. McIntyre, N.; Clink, H. M.; Levi, A. J.; Cumings, J. N.; Sherlock, Sheila (23 лютого 1967). Hemolytic Anemia in Wilson's Disease. New England Journal of Medicine. Т. 276, № 8. с. 439—444. doi:10.1056/NEJM196702232760804. ISSN 0028-4793. PMID 6018274. Процитовано 12 січня 2016.
  11. Cumings, J. N. (1 березня 1951). . Brain (англ.). Т. 74, № 1. с. 10—22. doi:10.1093/brain/74.1.10. ISSN 0006-8950. PMID 14830662. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  12. Denny-Brown, D.; Porter, Huntington (13 грудня 1951). The Effect of BAL (2,3-Dimercaptopropanol) on Hepatolenticular Degeneration (Wilson's Disease). New England Journal of Medicine. Т. 245, № 24. с. 917—925. doi:10.1056/NEJM195112132452401. ISSN 0028-4793. PMID 14882450. Процитовано 12 січня 2016.
  13. Vilensky, Joel A.; Robertson, Wendy M.; Gilman, Sid (24 вересня 2002). Denny–Brown, Wilson’s disease, and BAL (British antilewisite [2,3-dimercaptopropanol]). Neurology (англ.). Т. 59, № 6. с. 914—916. doi:10.1212/WNL.59.6.914. ISSN 0028-3878. PMID 12297577. Процитовано 12 січня 2016.
  14. WILSON'S DISEASE - The Lancet. www.thelancet.com. Процитовано 12 січня 2016.
  15. TREATMENT OF WILSON'S DISEASE WITH TRIENTINE (TRIETHYLENE TETRAMINE) DIHYDROCHLORIDE - The Lancet. www.thelancet.com. Процитовано 12 січня 2016.
  16. Harper, P. L.; Walshe, J. M. (1 грудня 1986). . British Journal of Haematology (англ.). Т. 64, № 4. с. 851—853. doi:10.1111/j.1365-2141.1986.tb02250.x. ISSN 1365-2141. Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  17. Walshe, J. M. (1 липня 1996). . QJM (англ.). Т. 89, № 7. с. 553—556. doi:10.1093/qjmed/89.7.553. ISSN 1460-2725. PMID 8759497. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  18. Bull, Peter C.; Thomas, Gordon R.; Rommens, Johanna M.; Forbes, John R.; Cox, Diane Wilson (1 грудня 1993). . Nature Genetics (англ.). Т. 5, № 4. с. 327—337. doi:10.1038/ng1293-327. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  19. Tanzi, R. E.; Petrukhin, K.; Chernov, I.; Pellequer, J. L.; Wasco, W.; Ross, B.; Romano, D. M.; Parano, E.; Pavone, L. (1 грудня 1993). . Nature Genetics (англ.). Т. 5, № 4. с. 344—350. doi:10.1038/ng1293-344. Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  20. . doi:10.1136/gut.2005.087262. PMC 1856673. PMID 16709660. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  21. . Архів оригіналу за 25 квітня 2017.
  22. Prion protein gene codon 129 modulates clinical course of neurological Wilson disease.
  23. Roberts, Eve A.; Schilsky, Michael L. (1 червня 2003). . Hepatology (англ.). Т. 37, № 6. с. 1475—1492. doi:10.1053/jhep.2003.50252. ISSN 1527-3350. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  24. Иванова-Смоленская, И. (2006). Болезнь Вильсона-Коновалова.
  25. Гусев Е. И., Коновалов А. Н., Гехт А. Б. Неврология: национальное руководство. — Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2014. — С. 553. — .
  26. Lorincz, Matthew T. (1 січня 2010). . Annals of the New York Academy of Sciences (англ.). Т. 1184, № 1. с. 173—187. doi:10.1111/j.1749-6632.2009.05109.x. ISSN 1749-6632. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  27. . ukrhealth.net. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  28. Pagonabarraga, J. (2012). Practical neurology. Philadelphia. с. 282. ISBN .
  29. Yanoff, Myron (2008). Ophthalmology. Edinburgh. с. 411. ISBN .
  30. Das, Shyamal K.; Ray, Kunal (1 січня 2006). . Nature Clinical Practice Neurology (англ.). Т. 2, № 9. с. 482—493. doi:10.1038/ncpneuro0291. Архів оригіналу за 11 січня 2010. Процитовано 12 січня 2016.
  31. Ferenci, Peter (22 червня 2006). . Архів оригіналу за 30 вересня 2015.
  32. Walshe, J. M. (1 липня 1996). . QJM: An International Journal of Medicine (англ.). Т. 89, № 7. с. 553—556. doi:10.1093/qjmed/89.7.553. ISSN 1460-2725. PMID 8759497. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
  33. Wilson's disease: clinical management and therapy - Journal of Hepatology. www.journal-of-hepatology.eu. Процитовано 13 січня 2016.
  34. Sternlieb, I; Twedt, D C; Johnson, G F; Gilbertson, S; Korotkin, E; Quintana, N; Scheinberg, I H (1 січня 1977). . Proceedings of the Royal Society of Medicine. Т. 70, № Suppl 3. с. 8—9. ISSN 0035-9157. PMC 1543595. PMID 122681. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 12 січня 2016.
  35. Sluis, Bart van de; Rothuizen, Jan; Pearson, Peter L.; Oost, Bernard A. van; Wijmenga, Cisca (15 січня 2002). Identification of a new copper metabolism gene by positional cloning in a purebred dog population. Human Molecular Genetics (англ.). Т. 11, № 2. с. 165—173. doi:10.1093/hmg/11.2.165. ISSN 0964-6906. PMID 11809725. Процитовано 12 січня 2016.
  36. The canine copper toxicosis gene MURR1 does not cause non-Wilsonian hepatic copper toxicosis - Journal of Hepatology. www.journal-of-hepatology.eu. Процитовано 12 січня 2016.

Джерела

  • Richard K Gilroy, Rahil Shah, Michael H Piper Wilson Disease. Updated: Jan 11, 2016 Medscape. Pediatrics, Neurology & Neurosurgery / Chief Editor: Julian Katz [1] [ 24 січня 2016 у Wayback Machine.]
  • МОЗУ, НАКАЗ від 26 липня 2016 року N 769 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хворобі Вільсона» Ел.джерело [ 10 січня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

  • Міжнародна асоціація щодо хвороби Вільсона [ 22 травня 2012 у Wayback Machine.]
  • Хвороба Вільсона UK [ 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
  • Реєстр випадків хвороби Вільсона [ 26 квітня 2012 у Wayback Machine.] (Організація геному людини)
  • Хвороба Вільсона на сайті mdovidka [ 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
  • Хвороба Вільсона на сайті ukrhealth.net [ 8 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Hvoro ba Vi lsona angl Wilson s disease sinonimi gepato lentikulyarna degeneraciya gepatocerebralna distrofiya psevdoskleroz Vestfalya spadkove zahvoryuvannya z autosomno recesivnim tipom uspadkuvannya pri yakomu mid nakopichuyetsya u tkaninah Proyavlyayetsya u viglyadi nevrologichnih ta abo psihiatrichnih simptomiv j urazhen pechinki Hvorobu Vilsona likuyut medikamentami sho zmenshuyut absorbciyu midi abo vidalyayut yiyi nadlishok z organizmu U deyakih vipadkah neobhidna transplantaciya pechinki Hvoroba VilsonaKilce Kejzera Flajshera u paciyenta z hvoroboyu VilsonaKilce Kejzera Flajshera u paciyenta z hvoroboyu VilsonaSpecialnistendokrinologiyaSimptominabryak zhovtyanicya d d Oblichchya velikoyi pandi i kilcya Kejzera FlajsheraPrichinigenetikaPreparatiTrietilentetramin 1 2 Penicilamin 2 i Trietilentetramin 3 Klasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 115C64 00MKH 10E83 0OMIM277900DiseasesDB14152MedlinePlus000785eMedicinemed 2413 ped 2441 neuro 570MeSHD006527 Wilson s disease u Vikishovishi Zahvoryuvannya vinikaye cherez mutaciyi u geni proteyinu ATP7B ATF azi P tipu sho transportuye kationi midi Odna nenormalna kopiya cogo genu nayavna v 1 zi 100 lyudej u yakih ne rozvinulis simptomi hvorobi tak zvanih nosiyiv hvorobi U ditini hvoroba Vilsona mozhe rozvinutis lishe u tomu vipadku koli vona uspadkuye gen hvorobi vid oboh batkiv Zazvichaj simptomi pochinayut proyavlyatisya u vici vid 6 do 20 rokiv ale opisani vipadki u nabagato starshih lyudej Hvorobu Vilsona viyavlyayut v 1 4 zi 100 000 lyudej Yiyi nazvano na chest Samuelya Aleksandra Kinniera Vilsona IstoriyaAleksander Kinniyer Vilson Zahvoryuvannya nazvano na chest britanskogo likarya 1878 1937 nevrologa yakij 1912 roku opisav cej stan ta patologichni zmini sho vidbuvayutsya pri nomu v mozku ta pechinci Roboti Vilsona pereduvali vidomosti vid nimeckogo nevrologa Karla Vestfalya u 1883 roci yakij nazvav cej stan psevdosklerozom britanskogo nevrologa Vilyama Goversa 1888 roku ta Adolfa Shtryumpelya 1898 roku yakij zauvazhiv sho pri takomu stani rozvivayetsya ciroz pechinki Nevropatolog Dzhon Nataniel Kernings 1948 roku pov yazav nakopichennya midi u pechinci z takim nakopichennyam u mozku Proyav gemolizu bulo opisano 1968 roku Kernings a odnochasno z nim i novozelandskij nevrolog Derek Denni Braun pracyuyuchi u Spoluchenih Shtatah 1951 roku pershim zayaviv pro uspishne likuvannya hvorobi helatorom metaliv dimerkaprolom Ce likuvannya stalo odnim z pershih dostupnih i uspishnih v istoriyi nevrologichnoyi nauki oskilki nevrologi buli zdatni rozpiznati j diagnostuvati zahvoryuvannya prote priznachennya likuvannya u toj chas bulo problemoyu Pershij helator dlya peroralnogo zastosuvannya penicilamin buv vinajdenij 1956 roku britanskim nevrologom Dzhoshem Valshe 1982 roku Valshe zaproponuvav dlya likuvannya trientin a takozh vin buv pershim hto zaproponuvav vikoristovuvati tetratiomolibdat u klinici Likuvannya acetatom cinku bulo zapochatkovane u Niderlandah de likari Shouvink ta Hugenraad zrobili ce vpershe u 1961 ta 1970 h rokah vidpovidno ale cyu praktiku nadali rozvinuli Bryuver zi spivrobitnikami z Michiganskogo universitetu Spadkovij harakter hvorobi Vilsona ta yiyi zv yazok z mutaciyami u ATP7B buli z yasovani u 1980 h ta 1990 h rokah SpadkovistGen hvorobi Vilsona ATP7B znahoditsya u 13 hromosomi dilyanka 13q14 3 i jogo ekspresiya v osnovnomu proyavlyayetsya u pechinci nirkah ta placenti Gen koduye enzim sho transportuye kationi sho transportuye mid u zhovch i vklyuchaye yiyi do skladu ceruloplazminu Mutaciyi cogo genu mozhna viznachiti u 90 vipadkah hvorobi Bilshist z nih 60 ye gomozigotami za mutaciyeyu ATP7B dvi anormalni kopiyi i 30 mayut lishe odnu anormalnu kopiyu U desyati vidsotkiv hvorih ne vidmichayut mutacij Autosomno recesivnij tip uspadkuvannya hvorobi Vilsona Hocha opisano lishe 300 vipadkiv mutaciyi ATP7B genu vipadki hvorobi Vilsona zalezhat vid kilkosti mutacij pritamannih dlya pevnoyi populyaciyi Napriklad u zahidnih populyaciyah mutaciya H1069Q zamishennya gistidinu glutaminom u bilkovij poziciyi 1069 prisutnya u 37 63 vipadkiv prote u Kitayi cya mutaciya ye duzhe ridkisnoyu a mutaciya R778L arginin na lejcin u 778 poziciyi traplyayetsya nabagato chastishe Dostatno malo vidomo pro vpliv riznih mutacij hocha zgidno z deyakimi doslidzhennyami mutaciyi u H1069Q zazvichaj vidterminovuyut pochatok simptomiv Normalni variaciyi u geni PRNP mozhut modifikuvati perebig hvorobi shlyahom vidterminuvannya viku pochatku simptomiv ta yih tip Cej gen produkuye PRNP PRioN Protein yakij proyavlyaye aktivnist u mozku ta inshih organah a takozh bere uchast u transportuvanni midi Do rozvitku zahvoryuvannya takozh mozhe buti prichetnij gen ApoE ale doslidzhennya she ne pidtverdili cyu teoriyu Zahvoryuvannya uspadkovuyut za autosomno recesivnim tipom Dlya togo shob uspadkuvati jogo oboye batkiv mayut buti nosiyami poshkodzhenogo genu Bilshist hvorih ne vkazuyut na rodinnu istoriyu ciyeyu hvorobi Lyudej z lishe odniyeyu anormalnoyu kopiyeyu genu nazivayut nosiyami geterozigoti i u nih sposterigayut neznachni z medichnoyi tochki zoru porushennya metabolizmu midi Hvoroba Vilsona ye najposhirenishoyu z grupi spadkovih zahvoryuvan yaki sprichinyayut nakopichennya midi u pechinci Usi ci zahvoryuvannya mozhut sprichiniti ciroz she u rannomu vici Do ciyeyi grupi hvorob takozh vidnosyat indijskij dityachij ciroz IDC tirolskij endemichnij infantilnij ciroz ta idiopatichnij midnij toksikoz Ci hvorobi ne pov yazani z mutaciyami u ATP7B napriklad IDC pov yazuyut iz mutaciyami u genah KRT8 ta KRT18 PatogenezMid vikonuye bagato funkcij v organizmi V osnovnomu vona vistupaye yak kofaktor dlya deyakih fermentiv takih yak ceruloplazmin citohrom C oksidaza dofamin b gidroksilaza superoksiddismutaza i tirozinaza Struktura bilka ATP7B u geni yakogo u hvorih sposterigayut mutaciyi Mid vsmoktuyetsya z shlunkovo kishkovogo traktu Transportnij bilok na klitinah tonkoyi kishki CMT1 angl Copper Membrane Transporter 1 peremishuye mid useredinu klitin Chastina midi zv yazuyetsya z metalotioneyinom a insha peremishuyetsya do kompleksu Goldzhi za dopomogoyu transportnogo bilka ATOX1 V aparati Goldzhi u vidpovid na pidvishennya koncentraciyi midi ferment ATP7A angl Copper transporting ATPase 1 vivilnyaye cej element cherez voritnu venu u pechinku U gepatocitah bilok ATP7B zv yazuye mid z ceruloplazminom i vivilnyaye jogo u krov a takozh vidalyaye nadlishok midi z zhovchyu Obidvi funkciyi ATP7B porushuyutsya pri hvorobi Vilsona Mid nakopichuyetsya u tkanini pechinki ceruloplazmin prodovzhuye vidilyatis ale z nestacheyu midi apoceruloplazmin shvidko rujnuyetsya u krov yanomu rusli Normalni poglinannya ta metabolizm midi Cu mid Cp ceruloplazmin zelenij pryamokutnik AP7TB sho perenosit mid Koli midi u pechinci staye bilshe nizh bilkiv sho yiyi zv yazuyut vidbuvayetsya yih okisnyuvalne poshkodzhennya za rahunok reakciyi Fentona Ce prizvodit do zapalennya pechinki yiyi fibrozu a vidtak do cirozu Takozh z pechinki u krov yane ruslo vidilyayetsya mid nezv yazana z ceruloplazminom Cya vilna mid osidaye po vsomu organizmu osoblivo v nirkah ochah i golovnomu mozku Osnovnu rol u patogenezi graye porushennya obminu midi yiyi nakopichennya u nervovij osoblivo urazhayutsya bazalni yadra nirkovij pechinkovij tkaninah i rogivci oka a takozh toksichne poshkodzhennya middyu danih organiv Porushennya metabolizmu midi virazhayetsya u porushenni sintezu i znizhenni u krovi koncentraciyi ceruloplazminu Ceruloplazmin bere uchast u procesi vivedennya midi z organizmu U pechinci formuyetsya krupnovuzlovij abo zmishanij ciroz U nirkah u pershu chergu strazhdayut proksimalni kanalci U golovnomu mozku urazhayutsya bilshoyu miroyu bazalni yadra zubchaste yadro mozochka ta chorna rechovina Vidkladennya midi v descemetovij membrani oka prizvodit do formuvannya kilec Kejzera Flajshera Gepalentikulyarna degeneraciya pochinayetsya u dityachomu abo molodomu vici i harakterizuyetsya hronichnim progresivnim perebigom U bagatoh vipadkah poyavi simptomiv urazhennya nervovoyi sistemi pereduyut visceralni rozladi u viglyadi porushennya roboti pechinki i shlunkovo kishkovih rozladiv zhovtyanicya bil u pravomu pidreber yi dispeptichni yavisha Inodi rozvivayetsya virazhenij gepato splenalnij sindrom Z boku nervovoyi sistemi na pershij plan vistupayut ekstrapiramidalni simptomi u viglyadi m yazovoyi rigidnosti giperkineziv i rozladiv psihiki Piramidni simptomi mozhlivi ale zazvichaj vidsutni Chutlivist yak pravilo ne porushuyetsya Rozpiznayut 5 form hvorobi Vilsona Cherevna forma tyazhke urazhennya pechinki sho prizvodit do smerti she do poyavi simptomiv z boku nervovoyi sistemi hvoriyut diti Yiyi trivalist kolivayetsya vid dekilkoh misyaciv do 3 5 rokiv Rigidno aritmogiperkinetichna abo rannya forma vidriznyayetsya shvidkim perebigom pochinayetsya navit u dityachomu vici U klinichnij kartini perevazhaye m yazova rigidnist sho prizvodit do kontraktur spovilnennya ruhiv horeoatetoyidnih abo torsijnih silovih ruhiv Harakternimi ye dizartriya disfagiya sudomnij smih i plach affektivni rozladi i pomirne ponizhennya intelektu Zahvoryuvannya trivaye 2 3 roki zakinchuyetsya letalno Tremtlivo rigidna forma zustrichayetsya chastishe reshti pochinayetsya v yunackomu vici perebigaye povilnishe inodi z remisiyami i raptovimi pogirshennyami sho suprovodzhuyutsya subfebrilnoyu temperaturoyu Harakterizuyetsya odnochasnim rozvitkom vazhkoyi rigidnosti j tremtinnya tremtinnya ye duzhe ritmichnim 2 8 tremtin na sekundu rizko posilyuyetsya pri statichnomu napruzhenni m yaziv ruhah chi hvilyuvanni u stani spokoyu pid chas snu znikaye Inodi mozhna viyaviti atetoyidni horeoformni silovi ruhi sposterigayutsya takozh disfagiya i dizartriya Serednya trivalist zhittya stanovit blizko shesti rokiv Tremtliva forma pochinayetsya u vici 20 30 rokiv perebigaye dosit povilno 10 15 rokiv i dovshe tremtinnya rizko perevazhaye rigidnist poyavlyayetsya lishe naprikinci hvorobi a inkoli sposterigayut gipertoniyu m yaziv vidmichayut amimiyu povilnu monotonnu movu tyazhki zmini psihiki chasto sposterigayut afektivni spalahi mozhlivi epileptiformni pripadki Ekstrapiramidno kirkova forma zustrichayetsya ridshe reshti form Tipovi dlya hvorobi Vilsona porushennya nadali uskladnyuyutsya piramidnimi parezami epileptiformnimi pripadkami i tyazhkim slaboumstvom sposterigayut obshirni rozm yakshennya u kori velikih pivkul Trivaye 6 8 rokiv zakinchuyetsya smertyu Patologichna anatomiyaU golovnomu mozku pri gepato cerebralnij distrofiyi rozm yakshuyetsya sochevicepodibne yadro osoblivo skorlupa z utvorennyam dribnih kist Urazheni j inshi utvori hvostate yadro gliboki shari kori mozochok a zokrema zubchasti yadra pidgorbkovi yadra v inshih dilyankah golovnogo mozku zmini virazheni menshe Usi zmini podilyayut na angiotoksichni ta citotoksichni Pershi proyavlyayutsya atoniyeyu sudin osoblivo dribnih ta zminoyu yihnih stinok U rezultati vinikayut stazi poshirenij perivaskulyarnij nabryak z anoksiyeyu nervovoyi tkanini ta yiyi zagibellyu chasto sposterigayut krovovilivi ta yihni slidi u viglyadi skupchen gemosiderinu Citotoksichnij komponent polyagaye u poshirenih distrofichnih zminah makrogliyi nervovih klitin sho chasto zakinchuyetsya yih zagibellyu Harakternim ye poyava gliyi Alcgejmera sho utvoryuyetsya zi zvichajnih astrocitiv Neridko zustrichayut zmineni nervovi klitini duzhe shozhi na alcgejmersku gliyu shozhi klitini viyavlyayut takozh v pechinci i nirkah V osnovi cih klitinnih zmin lezhit faktor odnotipnogo porushennya klitinnogo obminu imovirno obminu nukleyinovih kislot Chim piznishe pochinayetsya zahvoryuvannya tim povilnishe vono perebigaye tim bilsh difuznimi ye zmini v golovnomu mozku i tim bilshe citotoksichnij komponent perevazhaye nad angiotoksichnim Yak naslidok atrofichnogo cirozu pechinka ye zmenshenoyu i gorbkuvatoyu dilyanki normalnoyi tkanini cherguyutsya z nekrotichnimi degenerativnimi dilyankami i z ostrivcyami regeneraciyi shvidke utvorennya sudin prizvodit do poyavi anastomoziv mizh gilkami voritnoyi i nizhnoyi porozhnistoyi ven Oznaki ta simptomiOsnovnimi miscyami nakopichennya midi ye pechinka ta mozok a tomu zahvoryuvannya pechinki i nejropsihiatrichni simptomi ye osnovnimi oznakami vidpovidno do yakih stavlyat diagnoz Lyudi z problemami iz pechinkoyu zazvichaj ce diti ta pidlitki zvertayutsya za medichnoyu dopomogoyu chastishe nizh ti u kogo nayavni nevrologichni ta psihiatrichni simptomi zazvichaj ce lyudi u vici 20 rokiv ta starshi U dekogo identifikuyut hvorobu lishe tomu sho yihnim rodicham postavili cej diagnoz U bagatoh paciyentiv diagnostuyut zahvoryuvannya i viyavlyayetsya sho u nih buli nayavni simptomi ale pravilnij diagnoz yim ne mogli postaviti Urazhennya pechinki Urazhennya pechinki mozhe proyavlyatis u viglyadi vtomlyuvanosti shilnosti do krovotech ta psihichnih porushen cherez pechinkovu encefalopatiyu ta portalnoyi gipertenziyi Ostannya ce stan pri yakomu tisk u voritnij veni ye znachno pidvishenim sho prizvodit do varikoziv stravohidnih ta inshih ven zbilshennya selezinki splenomegaliyi ta nakopichennya ridini u porozhnini zhivota ascitu Pri oglyadi takogo paciyenta sposterigayut taki oznaki urazhennya pechinki yak pavukopodibni angiomi mali rozduti patologichni anastomozi krovonosnih sudin zazvichaj u navkoloklyuchichnij dilyanci Hronichnij gepatit z visokim stupenem progresuvannya sprichinyuye ciroz pechinki she do poyavi simptomiv Hoch bilshist hvorih na ciroz ye v grupi pidvishenogo riziku gepatocelyulyarnoyi karcinomi puhlini pechinki u hvorih na hvorobu Vilsona cej rizik ye vidnosno nizkim Blizko 5 usih lyudej stavlyat cej diagnoz pislya viniknennya u nih gostroyi pechinkovoyi nedostatnosti chasto u konteksti gemolitichnoyi anemiyi anemiya yaka vinikaye vnaslidok rujnuvannya eritrocitiv Ce prizvodit do problem v utvorenni proteyiniv proyavlyayetsya pidvishenoyu koagulyaciyeyu ta porushen metabolizmu u pechinci Prishvidshenij metabolizm proteyiniv prizvodit do nakopichennya produktiv obminu takih yak amiak u krovonosnomu rusli Koli ce prizvodit do poshkodzhennya mozku to u lyudini rozvivayetsya hronichna pechinkova encefalopatiya psihichni rozladi koma sudomi i zhittyevo nebezpechnij nabryak mozku Nejropsihiatrichni oznaki Priblizno polovina lyudej z hvoroboyu Vilsona mayut nevrologichni ta psihiatrichni proyavi U bilshosti vidznachayut yak legki kognitivni porushennya tak i zmini v povedinci Zazvichaj z chasom viyavlyayut novi simptomi chasto u viglyadi parkinsonizmu bradikineziya ta porushennya balansu pri hodbi ye zvichajnimi oznakami parkinsonizmu ta tremoru ruk porushennya ekspresiyi na oblichchi neviraznoyi movi ataksiyi porushennya koordinaciyi chi distoniyi skruchuvan ta povtoryuvanih ruhiv pevnoyi chastini tila U deyakih hvorih sposterigayut sudomi ta migren U bagatoh lyudej prisutnij tak zvanij wing beating tremor u reshti lyudej vin vidsutnij prote jogo mozhna sprovokuvati poprosivshi hvorogo vityagnuti ruki vpered Hvoroba Vilsona takozh mozhe vplinuti na kognitivni funkciyi Kognitivni rozladi mozhut mati dvoyakij genez rozlad lobovoyi chastki mozhe proyavlyatis u viglyadi impulsivnosti apatiyi porushennyam mozhlivosti planuvati ta staviti cili ta subkortikalna demenciya mozhe proyavlyatis u viglyadi spovilnennya mislennya vtrati pam yati bez oznak afaziyi apraksiyi chi agnoziyi Ye teoriya sho ci kognitivni porushennya napryamu pov yazani z psihichnimi rozladami yaki sprichinyuye hvoroba Do psihiatrichnih problem yaki zumovlyuye hvoroba Vilsona mozhna vidnesti zmini u povedinci depresiyu trivogu ta psihoz Psihiatrichni zmini zazvichaj proyavlyayutsya razom iz nevrologichnimi simptomami i lishe u ridkisnih vipadkah bez nih Chasto ci simptomi vazhko viznachiti abo zh yim pripisuyut inshe pohodzhennya Same cherez ce ridko stavlyat diagnoz hvorobi Vilsona za prisutnosti lishe psihiatrichnih oznak Inshi sistemi organiv Taki simptomi pov yazani z akumulyaciyeyu midi pri hvorobi Vilsona Ochi kilcya Kejzera Flajshera KF kilcya patognomonichna oznaka sho proyavlyayetsya u viglyadi skupchen midi u formi kilcya navkolo rogivki u descemetovij membrani Cyu oznaku ne viyavlyayut v usih hvorih na hvorobu Vilsona Hvoroba Vilsona takozh asociyuyetsya iz sonyashnikovoyu kataraktoyu sho proyavlyayetsya u viglyadi korichnevoyi abo zelenoyi pigmentaciyi perednoyu ta zadnoyi kapsul krishtalika Ci simptomi ne prizvodyat do serjoznih problem iz zorom Kilcya Kejzera Flajshera sposterigayut u priblizno 66 vipadkiv hvorobi chastishe u hvorih z nevrologichnimi simptomami Nirki nirkovij tubulyarnij acidoz drugogo tipu defekt reabsorbciyi bikarbonativ u proksimalnih nirkovih kanalcyah sho prizvodit do nefrokalcinozu nakopichennya Kalciyu v nirkah oslablennya kistok cherez vtratu kalciyu ta fosfativ i chasom do aminoaciduriyi ekskreciya nezaminnih aminokislot potribnih dlya sintezu bilkiv z secheyu Serce kardiomiopatiya slabkist sercevogo m yazu ye ridkisnim simptomom hvorobi Vilsona vona mozhe prizvesti do sercevoyi nedostatnosti porushennya nasosnoyi funkciyi ta aritmij vklyuchen neregulyarnogo ta chi anormalno shvidkogo chi povilnogo sercebittya Gormoni gipoparatiroyidizm nedostatnist prishitopodibnih zaloz sho prizvodit do znizhennya rivnya kalciyu bezpliddya ta vikidni DiagnostikaRoztashuvannya bazalnih yader chastini mozku sho ushkodzhuyetsya hvoroboyu Vilsona Hvorobu Vilsona mozhna zapidozriti gruntuyuchis na bud yakomu z vishe pererahovanih simptomiv abo zh u vipadku koli u blizkogo rodicha diagnostovano ce zahvoryuvannya U bilshosti paciyentiv sposterigayut legku formu disfunkciyi pechinki yaku pri biohimichnomu doslidzhenni pidtverdzhuye pidvishenij riven bilirubinu v krovi visoka aktivnist aspartataminotrasferazi ta alaninaminotransferazi Pri tyazhkih ushkodzhennyah pechinki mozhna sposterigati znizhenij riven albuminu cherez nespromozhnist ushkodzhenih gepatocitiv sintezuvati cej klas bilkiv takozh protrombinovij chas test na zsidannya krovi mozhe buti podovzhenim oskilki pechinka vtrachaye zdatnist produkuvati faktori zsidannya krovi Aktivnist fermentu luzhnoyi fosfatazi ye vidnosno nizkoyu u hvorih iz pechinkovoyu nedostatnistyu yaku sprichinyuye hvoroba Vilsona Paciyentam z nevrologichnimi simptomami zazvichaj provodyat magnitno rezonansnu tomografiyu sho daye zmogu pobachiti pidvishenu aktivnist bazalnih yader za chasom Takozh MRT mozhe pokazati harakternij vizerunok oblichchya velikoyi pandi Nemaye pryamogo testu dlya diagnostuvannya hvorobi Vilsona prote riven ceruloplazminu ta midi u krovi a takozh kilkist midi sho vivoditsya z secheyu za 24 godini razom dopomagayut sklasti visnovok pro kilkist midi v organizmi Zolotim standartom chi najkrashim analizom ye biopsiya pechinki Ceruloplazmin Ceruloplazmin Riven ceruloplazminu ye anormalno nizkim lt 0 2 g l u 80 95 vipadkiv Prote vin mozhe buti u mezhah normi v lyudej iz zapalnimi procesami v organizmi oskilki ceruloplazmin ye stres bilkom Nizkij riven ceruloplazminu takozh pritamannij hvorobi Menkesa ta aceruloplazminemiyi yaki ye pov yazanimi z cim yavishem prote cya oznaka harakternisha vse taki dlya hvorobi Vilsona Poyednannya nevrologichnih simptomiv kilec Kejzera Flajshera ta nizkij riven ceruloplazminu ye chilnimi oznakami sho vkazuyut na hvorobu Vilsona U bagatoh vipadkah dlya utochnennya diagnozu potribni dodatkovi analizi Mid u krovi ta sechi Riven midi u krovi ye nizkim sho mozhe vidatis paradoksalnim oskilki hvoroba Vilsona ce zahvoryuvannya nadlishku midi Odnak 95 midi u plazmi krovi perenosit ceruloplazmin riven yakogo ye zvichajno nizkim pri hvorobi Vilsona Dlya diagnostiki takozh provodyat zabir sechi yaku zberigayut u posudini sho ne mistit u svoyemu skladi midi Za 24 godini pereviryayut riven midi vishe 100 mkg 24god 1 6 mkmol 24god pidtverdzhuye diagnoz hvorobi a riven vishe 40 mkg 24god 0 6 mkmol 24god ye zonoyu riziku viniknennya ciyeyi hvorobi Visokij riven midi v sechi ne ye unikalnoyu patognomonichnoyu oznakoyu hvorobi Vilsona natomist ce yavishe takozh sposterigayut pri avtoimunnomu gepatiti ta holestazi a takozh bud yakij inshij hvorobi sho pereshkodzhaye potraplyannyu zhovchi u dvanadcyatipalu kishku Dlya diagnostiki u ditej inkoli vikoristovuyut penicilaminovij analiz 500 miligramova doza penicilaminu ditina spozhivaye peroralno i pislya cogo provodyat zabir sechi za 24 godini Riven vishe 1600 mkg 25 mkmol svidchit na korist hvorobi Vilsona Doroslim takij test ne provodyat Biopsiya pechinki Gistohimichni metodi viznachennya rivnya midi u krovi chi sechi sami po sobi ye nenadijnimi i zavzhdi potrebuyut provedennya dodatkovih analiziv Tozh opislya pidtverdzhennya hvorobi Vilsona usima dostupnimi testami virishalnim doslidzhennyam ye zabir malenkoyi chastinki pechinkovoyi tkanini shlyahom biopsiyi pechinki Pechinkovu tkaninu doslidzhuyut patomorfologichno mikroskopichnim shlyahom na perevirku rivnya cirozu ta kilkosti akumulovanoyi midi Riven 250 mkg midi na gram znevodnenoyi tkanini pechinki pidtverdzhuye hvorobu Vilsona Zridka sposterigayut nizkij riven midi u takomu vipadku sukupnist danih biopsiyi ta inshih doslidzhen vse zh daye zmogu postaviti diagnoz gepatocerebralnoyi distrofiyi Na rannih stadiyah zahvoryuvannya biopsiya zvichajno znahodit znachnij steatoz nakopichennya lipidiv u klitini pidvishenij vmist glikogenu v gepatocitah ta dilyanki nekrozu smerti klitin U piznishih stadiyah zahvoryuvannya sposterigayut zmini shozhi zi zminami pri avtoimunnomu gepatiti infiltraciya zapalenimi klitinami chastkovij nekroz ta fibroz Na ostannih stadiyah zahvoryuvannya yak pravilo biopsiya viyavlyaye ciroz Genetichnij analiz Analiz mutaciyi genu ATP7B ta reshti geniv pov yazanih z nakopichennyam midi v pechinci ye variativnim pri diagnostici zahvoryuvannya U vipadku pidtverdzhennya mutaciyi varto pereviriti blizkih rodichiv hvorogo yak minimum pokolinnya probanda na prisutnist prihovanogo zahvoryuvannya Vazhlivim faktorom pri analizi genomu ye riznicya u poshirenni geniv hvorobi Vilsona za regionami planeti Tak u krayinah Zahidnogo svitu takih yak Spolucheni Shtati ta Velika Britaniya provedennya genetichnogo analizu mozhe buti zatrudnenim oskilki v cih krayinah populyaciyi ye dosit zmishanimi LikuvannyaZauvazhte Vikipediya ne daye medichnih porad Yaksho u vas vinikli problemi zi zdorov yam zvernitsya do likarya Diyeta Zagalom rekomenduyut harchuvatis yizheyu z nizkim vmistom midi unikati spozhivannya gribiv gorihiv shokoladu suhofruktiv pechinki ta molyuskiv Liki Liki vid hvorobi Vilsona diyut za dvoma osnovnimi mehanizmami odni pidvishuyut ekskreciyu midi z organizmu a inshi natomist zmenshuyut vsmoktuvannya midi z produktiv harchuvannya u kishci Formula molekuli D penicilaminu Veduchimi likami ye penicilamin Vin zv yazuye helatuye mid sho prizvodit do vivedennya yiyi z secheyu Takim chinom monitoring kilkosti midi v sechi mozhe buti korisnim dlya perevirki efektivnosti likuvalnogo procesu Prote u 20 vipadkiv vzhivannya penicilaminu vidznachayut pobichni efekti taki yak medikamentoznij vovchak sho sprichinyuye bil u suglobah ta visip na shkiri chi miasteniyu nervovij rozlad sho porodzhuye m yazovu slabkist U hvorih z nevrologichnoyu formoyu zahvoryuvannya u polovini vipadkiv sposterigayut paradoksalne pogirshennya simptomiv Hocha cej fenomen harakternij i dlya inshih zasobiv likuvannya hvorobi Vilsona u comu vipadku zupinyayut prijom penicilaminu i priznachayut inshi preparati Hvorim zi stijkistyu do penicilaminu chasto priznachayut trientinu gidrohlorid yakij tezh maye helativni vlastivosti Bagato likariv rekomenduyut trientin yak osnovnij preparat prote vikoristannya penicilaminu vse zh ye shirshim Inshim likarskim zasobom sho zv yazuye mid u kishechniku ye tetraetilmolibdat prote jogo vikoristannya ye she na etapi eksperimentalnogo doslidzhennya ale deyaki doslidniki vzhe povidomlyayut pro jogo pozitivnij efekt Formula molekuli trietiltetraaminu trientinu Pislya povernennya usih pokaznikiv do normi hvorim priznachayut Cink zazvichaj u viglyadi preparatu acetatu cinku na zaminu helatoram dlya zabezpechennya stalogo rivnya midi v organizmi Cink stimulyuye metalotioneyin bilok enterocitiv sho zv yazuye mid ta zapobigaye yiyi vsmoktuvannyu i vidpovidno transportu do pechinki Cinkovu terapiyu provodyat dopoki ne recidivuyut simptomi hvorobi abo riven midi v sechi ne pidvishitsya U ridkisnih vipadkah tyazhkoyi nevrologichnoyi formi zahvoryuvannya koli liki dlya peroralnogo zastosuvannya ne ye efektivnimi vikoristovuyut preparat dimerkaptol Jogo vvodyat vnutrishnom yazovo shodekilka tizhniv Dimerkaptol maye nizku nepriyemnih pobichnih efektiv zokrema takih yak bil u misci in yekciyi Lyudyam z latentnoyu formoyu hvorobi napriklad tim komu diagnostuvali hvorobu cherez te sho yihnij rodich zahvoriv provodyat zagalnij kurs likuvannya oskilki nakopichennya midi mozhe prinesti shkodu organizmu u dovgostrokovij perspektivi Prote ne ye do kincya zrozumilim yakomu preparatu potribno nadavati perevagu v likuvanni takih hvorih penicilaminu chi acetatu cinku Fizioterapiya Fizioterapiya ye korisnoyu dlya paciyentiv z nevrologichnoyu formoyu zahvoryuvannya Likuvannya helatorami midi mozhe zajnyati do shesti misyaciv do pochatku otrimannya efektu a fizioterapiya mozhe dopomogti borotis z ataksiyeyu distoniyeyu ta tremorom a takozh zapobigti rozvitku kontraktur sho mozhut perejti u distoniyu Transplantaciya Transplantaciya pechinki ye efektivnim zasobom dlya likuvannya hvorobi Vilsona prote vikoristovuyut yiyi lishe v okremih vipadkah sho pov yazano z rizikom danoyi proceduri Yak pravilo yiyi provodyat lyudyam iz gostroyu pechinkovoyu nedostatnistyu sho ne piddayetsya medikamentoznomu likuvannyu abo lyudyam iz rozvinenoyu hronichnoyu pechinkovoyu nedostatnistyu Transplantaciyu pechinki ne provodyat paciyentam iz tyazhkimi nejropsihiatrichnimi zahvoryuvannyami pri yakih cya operaciya ne dast vagomoyi koristi zdorov yu PrognozZa vidsutnosti efektivnogo likuvannya hvoroba Vilsona shvidko progresuye i zreshtoyu prizvodit do smerti Yaksho vdayetsya vchasno diagnostuvati zahvoryuvannya ta rozpochati likuvannya to u bilshosti hvorih ne zminyuyetsya yih yakist zhittya i voni mayut zmogu prodovzhuvati zhiti povnoyu miroyu U tvarinSpadkovi nakopichennya midi bulo opisano u bedlington ter yeriv u yakih vin vplivaye yak pravilo tilki na pechinku Ce pov yazano z mutaciyami u genah COMMD1 abo MURR1 Pri nevilsonivskih zahvoryuvannyah pov yazanih z nakopichennyam midi napriklad pri dityachomu indianskomu cirozi ne sposterigayut mutaciyi u geni COMMD1 tozh genetichnij genez cih zahvoryuvan poki sho nemozhlivo viznachiti Div takozhSindrom Badda KiariPrimitkiNDF RT d Track Q21008030 Drug Indications Extracted from FAERS doi 10 5281 ZENODO 1435999 d Track Q56863002 Inxight Drugs Database d Track Q57664317 Terapiya hvorobi Vilsona Medicina svitu 2006 mdovidka com Arhiv originalu za 27 sichnya 2016 Procitovano 14 sichnya 2016 www thelancet com Arhiv originalu za 31 sichnya 2010 Procitovano 11 sichnya 2016 Wilson S a Kinnier 1 bereznya 1912 Brain angl T 34 4 s 295 507 doi 10 1093 brain 34 4 295 ISSN 0006 8950 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 11 sichnya 2016 WIlson s disease Archives of Neurology T 57 2 1 lyutogo 2000 s 276 277 doi 10 1001 archneur 57 2 276 ISSN 0003 9942 Procitovano 12 sichnya 2016 Cumings J N 1 grudnya 1948 Brain angl T 71 4 s 410 415 doi 10 1093 brain 71 4 410 ISSN 0006 8950 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 McIntyre N Clink H M Levi A J Cumings J N Sherlock Sheila 23 lyutogo 1967 Hemolytic Anemia in Wilson s Disease New England Journal of Medicine T 276 8 s 439 444 doi 10 1056 NEJM196702232760804 ISSN 0028 4793 PMID 6018274 Procitovano 12 sichnya 2016 Cumings J N 1 bereznya 1951 Brain angl T 74 1 s 10 22 doi 10 1093 brain 74 1 10 ISSN 0006 8950 PMID 14830662 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 Denny Brown D Porter Huntington 13 grudnya 1951 The Effect of BAL 2 3 Dimercaptopropanol on Hepatolenticular Degeneration Wilson s Disease New England Journal of Medicine T 245 24 s 917 925 doi 10 1056 NEJM195112132452401 ISSN 0028 4793 PMID 14882450 Procitovano 12 sichnya 2016 Vilensky Joel A Robertson Wendy M Gilman Sid 24 veresnya 2002 Denny Brown Wilson s disease and BAL British antilewisite 2 3 dimercaptopropanol Neurology angl T 59 6 s 914 916 doi 10 1212 WNL 59 6 914 ISSN 0028 3878 PMID 12297577 Procitovano 12 sichnya 2016 WILSON S DISEASE The Lancet www thelancet com Procitovano 12 sichnya 2016 TREATMENT OF WILSON S DISEASE WITH TRIENTINE TRIETHYLENE TETRAMINE DIHYDROCHLORIDE The Lancet www thelancet com Procitovano 12 sichnya 2016 Harper P L Walshe J M 1 grudnya 1986 British Journal of Haematology angl T 64 4 s 851 853 doi 10 1111 j 1365 2141 1986 tb02250 x ISSN 1365 2141 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 Walshe J M 1 lipnya 1996 QJM angl T 89 7 s 553 556 doi 10 1093 qjmed 89 7 553 ISSN 1460 2725 PMID 8759497 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 Bull Peter C Thomas Gordon R Rommens Johanna M Forbes John R Cox Diane Wilson 1 grudnya 1993 Nature Genetics angl T 5 4 s 327 337 doi 10 1038 ng1293 327 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 Tanzi R E Petrukhin K Chernov I Pellequer J L Wasco W Ross B Romano D M Parano E Pavone L 1 grudnya 1993 Nature Genetics angl T 5 4 s 344 350 doi 10 1038 ng1293 344 Arhiv originalu za 1 sichnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 doi 10 1136 gut 2005 087262 PMC 1856673 PMID 16709660 Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 11 sichnya 2016 Arhiv originalu za 25 kvitnya 2017 Prion protein gene codon 129 modulates clinical course of neurological Wilson disease Roberts Eve A Schilsky Michael L 1 chervnya 2003 Hepatology angl T 37 6 s 1475 1492 doi 10 1053 jhep 2003 50252 ISSN 1527 3350 Arhiv originalu za 17 serpnya 2016 Procitovano 11 sichnya 2016 Ivanova Smolenskaya I 2006 Bolezn Vilsona Konovalova Gusev E I Konovalov A N Geht A B Nevrologiya nacionalnoe rukovodstvo Moskva GEOTAR Media 2014 S 553 ISBN 978 5 9704 2890 0 Lorincz Matthew T 1 sichnya 2010 Annals of the New York Academy of Sciences angl T 1184 1 s 173 187 doi 10 1111 j 1749 6632 2009 05109 x ISSN 1749 6632 Arhiv originalu za 17 serpnya 2016 Procitovano 12 sichnya 2016 ukrhealth net Arhiv originalu za 8 grudnya 2016 Procitovano 14 sichnya 2016 Pagonabarraga J 2012 Practical neurology Philadelphia s 282 ISBN 1451142633 Yanoff Myron 2008 Ophthalmology Edinburgh s 411 ISBN 978 0323057516 Das Shyamal K Ray Kunal 1 sichnya 2006 Nature Clinical Practice Neurology angl T 2 9 s 482 493 doi 10 1038 ncpneuro0291 Arhiv originalu za 11 sichnya 2010 Procitovano 12 sichnya 2016 Ferenci Peter 22 chervnya 2006 Arhiv originalu za 30 veresnya 2015 Walshe J M 1 lipnya 1996 QJM An International Journal of Medicine angl T 89 7 s 553 556 doi 10 1093 qjmed 89 7 553 ISSN 1460 2725 PMID 8759497 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 14 sichnya 2016 Wilson s disease clinical management and therapy Journal of Hepatology www journal of hepatology eu Procitovano 13 sichnya 2016 Sternlieb I Twedt D C Johnson G F Gilbertson S Korotkin E Quintana N Scheinberg I H 1 sichnya 1977 Proceedings of the Royal Society of Medicine T 70 Suppl 3 s 8 9 ISSN 0035 9157 PMC 1543595 PMID 122681 Arhiv originalu za 9 bereznya 2021 Procitovano 12 sichnya 2016 Sluis Bart van de Rothuizen Jan Pearson Peter L Oost Bernard A van Wijmenga Cisca 15 sichnya 2002 Identification of a new copper metabolism gene by positional cloning in a purebred dog population Human Molecular Genetics angl T 11 2 s 165 173 doi 10 1093 hmg 11 2 165 ISSN 0964 6906 PMID 11809725 Procitovano 12 sichnya 2016 The canine copper toxicosis gene MURR1 does not cause non Wilsonian hepatic copper toxicosis Journal of Hepatology www journal of hepatology eu Procitovano 12 sichnya 2016 DzherelaRichard K Gilroy Rahil Shah Michael H Piper Wilson Disease Updated Jan 11 2016 Medscape Pediatrics Neurology amp Neurosurgery Chief Editor Julian Katz 1 24 sichnya 2016 u Wayback Machine MOZU NAKAZ vid 26 lipnya 2016 roku N 769 Pro zatverdzhennya ta vprovadzhennya mediko tehnologichnih dokumentiv zi standartizaciyi medichnoyi dopomogi pri hvorobi Vilsona El dzherelo 10 sichnya 2021 u Wayback Machine PosilannyaMizhnarodna asociaciya shodo hvorobi Vilsona 22 travnya 2012 u Wayback Machine Hvoroba Vilsona UK 17 travnya 2008 u Wayback Machine Reyestr vipadkiv hvorobi Vilsona 26 kvitnya 2012 u Wayback Machine Organizaciya genomu lyudini Hvoroba Vilsona na sajti mdovidka 27 sichnya 2016 u Wayback Machine Hvoroba Vilsona na sajti ukrhealth net 8 grudnya 2016 u Wayback Machine Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ