Т (кирилиця)

Літера Т
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄			Ӑ			Ӓ
			Ә			Ӛ
Ӕ	Ғ					Ӷ
	Ԃ	Ꚃ			Ԫ
Ӗ	Е̄				Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ
Ӡ	Ԇ	Ӣ		Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ		Ԛ	Ӆ
Ԯ					Ӎ	Ӊ
Ң		Ӈ	Ҥ			О̆
	О̄	Ӧ	Ө		Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ		Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
	Ҭ					Ӯ
Ӱ		Ӳ	Ү		Ұ
Ҳ			Һ			Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ
Ꚗ		Ҽ	Ҿ			Ӹ
Ҍ				Ӭ
					Я̄
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ
Ѿ	Ѣ		ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ		Ꙥ		Ꙩ
	Ꙭ	ꙮ		Ꚛ
Літери кирилиці

Т — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий ясенний проривний [t̪], глухий ретрофлексний проривний [ʈ̪]. Присутня в усіх кириличних абетках. У сучасній українській мові — 23-а літера абетки, позначає глухий ясенний проривний (шумний зімкнений пеплорредньоязиковий приголосний). Може бути твердим (талант) і м'яким (вість).

Звуки

• [t] (т) — глухий ясенний проривний
• [ʈ] (твердий т) — глухий ретрофлексний проривний (шведська, норвезька, індійські мови)
• [t̪] (твердий т) — глухий зубний проривний

Історія

За формою накреслення — трохи видозмінена кирилична літера, що походить з грецької.

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1058	0422	002042	00000100 00100010
	Мала	1090	0442	002102	00000100 01000010
ISO 8859-5	Велика	194	C2	302	11000010
	Мала	226	E2	342	11100010
KOI 8	Велика	244	F4	364	11110100
	Мала	212	D4	324	11010100
Windows 1251	Велика	210	D2	322	11010010
	Мала	242	F2	362	11110010

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Півторак Г. П. Т // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.

Джерела

• T // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.