Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Західноукраїнська Народна Республіка за тодішнім правописом Західно Українська Народня Република ЗУНР до 13 листопада 19

ЗУНР

ЗУНР

Західноукраїнська Народна Республіка (за тодішнім правописом: Західно-Українська Народня Република, ЗУНР, до 13 листопада 1918 — Украї́нська Держа́ва) — назва держави, що фактично проіснувала протягом 1918—1919 років на територіях заходу України зі столицею у Львові. Постала після Першої світової війни під час розпаду Австро-Угорської імперії.

Західноукраїнська Народна Республіка
image image
 1918 – 1919 ↓
image image
Прапор Герб
image
України: історичні кордони на карті
Західноукраїнська Народна Республіка в 1918 році
Столиця Львів (де-юре)
Тернопіль (де-факто)
Мостиська (де-факто)
Станиславів (де-факто)
Бучач (де-факто)
Чортків (де-факто)
Відень (у вигнанні)
Мови Українська
Форма правління республіка
Президент Євген Петрушевич
Законодавчий орган Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки
Історичний період Перша світова війна
 - Утворення 19 жовтня — 13 листопада 1918
 - Польсько-українська війна 2 листопада 1918 — 18 липня 1919
 - Румунська окупація Північної Буковини 9 листопада-2 грудня 1918
 - Злука 22 січня 1919
 - Повне завоювання 18 липня 1919
Попередник		 Наступник
image Австро-Угорщина
Українська Народна Республіка image
Польська Республіка image
Чехословацька Республіка image
Румунське королівство image
Сьогодні є частиною image Україна
image Польща
image Словаччина
image Румунія
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Західноукраїнська Народна Республіка
image
Одні з перших марок ЗУНР

19 жовтня 1918 року оголошена «Проклямація Української Національної Ради» про створення Української держави в українських етнічних землях Австро-Угорщини. 13 листопада 1918 року УНРада затвердила Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії», нова держава отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка».

ЗУНР охоплювала територію заселену українцями: Східну Галичину, Буковину й Закарпаття. 1 листопада Польща розпочала польсько-українську війну, Польщу в ній підтримували країни Антанти, насамперед Французька республіка. 22 січня 1919 року відбулася злука: ЗУНР об'єдналася з Українською Народною Республікою та отримала назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Окупована 18 липня 1919 року в ході польсько-української війни. Території ЗУНР були анексовані Польщею, Румунським королівством і Чехословацькою Республікою. 20 грудня 1919 р. Євген Петрушевич за підтримки Уряду ЗУНР у вигнанні розірвав Акт Злуки з УНР. До 15 березня 1923 року уряд ЗУНР перебував в еміграції.

Історія

image
Інтерпретація герба ЗУНР з дипломатичного паспорта Євгена Петрушевича, виданого Консулатом у Братиславі 1923 р.

Напередодні Першої світової війни велика частина українських земель — Східна Галичина, Буковина і Закарпаття — перебували у складі Австро-Угорщини. Коли в жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, і українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях.

Наприкінці вересня 1918 року у Львові було сформовано Центральний Військовий Комітет (за іншими даними, Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВК)), який розпочав роботу з підготовки збройного повстання. У жовтні 1918 р. головою комісаріату було призначено сотника Легіону Українських січових стрільців Дмитра Вітовського.

18 жовтня 1918 р. у Львові розпочалась Конституанта — представницькі збори всіх українських депутатів австрійського парламенту, коли з українських послів Галицького і Буковинських сеймів, представників політичних партій Галичини й Буковини, духівництва (близько 500 осіб) і студентства було утворено Українську Національну Раду (УНРада) — політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії.

19 жовтня 1918 р. УНРада проголосила Українську державу — початково в складі трансформованої на конфедерацію незалежних держав всіх складових націй Австрійської імперії — на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття (буковинці підтримали проголошення незалежності на Буковинському Віче). Було вирішено виробити демократичну конституцію та обрано президента Української Національної Ради, яким став Євген Петрушевич.

Та 31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії (створена 28 жовтня 1918 р. у Кракові 23 послами Райхсрату), яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною — і включити її до складу Польщі. УНРада поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. Проте австрійський намісник Галичини генерал Карл фон Гуйн відповів категоричною відмовою делегації в складі: Кость Левицький, Іван Кивелюк, о. Олександр Стефанович, Сидір Голубович, Лонгин Цегельський, Степан Баран. Тоді на вечірньому засіданні УГВК (Українського Генерального Військового Комісаріату) 31 жовтня 1918 р. було вирішено взяти владу у Львові збройним шляхом.

Листопадовий зрив

Докладніше: Листопадовий чин

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. стрілецькі частини, очолювані полковником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у місті (крім залізничного вокзалу, що стало однією з помилок і причиною втрати Львова). Формальне перебрання влади відбулось після полудня; зокрема, після підписання протоколу намісник Гуйн передав всю владу заступнику Володимиру Децикевичу, той — на основі цісарського маніфесту від 16 жовтня 1918 р. — Українській Національній Раді.

Діяльність УНРади

image
Документ «Тимчасового основного закону»

9 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, якого 13 листопада 1918 р. було перетворено на уряд — Державний секретаріат ЗУНР.

13 листопада 1918 р. УНРадою затвердила Конституційні основи новоствореної держави — «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії», згідно з яким вона отримала назву «Західноукраїнська Народна Республіка». Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. км², населення — 6 млн осіб. Затверджено опис герба держави — золотий Лев на синьому тлі, та прапор — синьо-жовтий. Національним меншинам на території ЗУНР гарантувалися рівні права з українським населенням.

Межі ЗУНР були встановлені за мапою «Етнографічна карта Австрійської монархії» (1855 р.) Карла Черніга.

image
Поштова марка ЗУНР (травень 1919)

Тимчасовий Основний закон ЗУНР був з часом доповнений цілим рядом законів: про організацію війська (13 листопада 1918 р.), тимчасову адміністрацію (15 листопада 1918 р.), тимчасову організацію судівництва (16 листопада і 21 листопада 1918 р.), державну мову (1 січня 1919 р.), шкільництво (13 лютого 1919 р.), громадянство (8 квітня 1919 р.), земельну реформу (14 квітня 1919 р.).

Початки дипломатії

1 листопада 1918 р. УНРада розпочала розсилати телеграфні ноти про утворення Української держави. Виявилося це непростою справою, оскільки засоби зв'язку західних держав відмовились вступати в будь-які контакти з урядом «неіснуючої» держави. Допоміг вирішити це питання шведський уряд і його посольства, які передали державам світу ноти президента Е. Петрушевича. 26 листопада 1918 р. було надіслано дипломатичну ноту президенту США Вудро Вільсону. Для протидії польській шовіністичній інформації наприкінці 1918 р. у «Французькому готелі» Відня розмістилася Українська пресова служба, яка невдовзі стала головним українським інформаційно-пропагандистським осередком у Європі. До червня 1919 р. його утримувало посольство ЗУНР, потім перебувало під опікою віденського посольства УНР (до осені 1920 р.).

Наслідком активної зовнішньополітичної діяльності ЗУНР стало відкриття посольств в Австрійській республіці, Угорщині і Німеччині й дипломатичних представництв у Чехословацькій республіці, Канаді, США, Бразильській республіці, Королівстві Італія та ін. Наприклад, представництво ЗУНР у м. Берлін мав очолити М. Василько, але насправді керівництво здійснював Р. Смаль-Стоцький (заступник М. Василька). У лютому 1919 р. представництво ЗУНР у Берліні об'єдналося із представництвом УНР. З червня 1920 р. місія ЗУНР знову відновила діяльність. Очолював її вже Є. Левицький, влітку 1921 р. замінений Я. Біберовичем. В березні 1923 р. представництво ЗУНР у м. Берлін припинило свою діяльність.

Польсько-українська війна

Докладніше: Польсько-українська війна (1918—1919)
image
Мапа територій, що на них претендувала ЗУНР, та сучасних кордонів (білою лінією).


2 січня 1919 р. після місячного перебування в Тернополі, центр. органи влади ЗУНР перебралися до м. Станиславів. У 3 сесіях УНРади (2–4 січня, 4–15 лютого, 3–15 квітня 1919 р.) взяло участь понад 130 делегатів, які створили 10 комісій: земельну, військову, законодавчу, технічної відбудови, фінансову, шкільну, закордонних справ, суспільної опіки, комунікаційну, адміністративну.

Тоді ж сформовано новий уряд на чолі з адвокатом С. Голубовичем.

До нової Української держави єврейське, німецькомовне та частина польського населення поставилися лояльно, інша частина поляків за підтримки Польщі розпочали воєнні дії проти української влади. Одночасно румунські війська перейшли кордони ЗУНР і, попри опір населення, 11 листопада зайняли Чернівці, а згодом й усю Північну Буковину.

image
Пам'ятна дошка, Народний Дім, Львів, осінь 2014
image
Старий Тернопіль. Майдан біля театру. Позаду - будівля держсекретаріату ЗУНР
image
Тернопільська ЗОШ № 4. У цій будівлі у листопаді-грудні 1918 року діяв уряд ЗУНР
image
Меморіальна дошка на фасаді будівлі Тернопільської ЗОШ № 4

21 листопада 1918 р. унаслідок кровопролитних боїв польські війська захопили Львів (біля м. Перемишля не змогли зруйнувати мости і польські війська приїхали на залізничний вокзал у Львові), тому уряд ЗУНР переїхав до Тернополя. З 2 січня 1919 р. УНРада і уряд ЗУНР перебували у Станиславові (нині — Івано-Франківськ).

4 січня 1919 р. сформовано новий уряд на чолі з Сидором Голубовичем і створено Виділ УНРади (складався з 9 членів) під керівництвом Є. Петрушевича.

1 грудня 1918 р. делегація УНРади і представники Директорії УНР підписали у Фастові попередню угоду про об'єднання ЗУНР і УНР та остаточно схвалену вищим органом держави 3 січня 1919 року.

21 січня 1919 р. представники Всекарпатського конгресу Степан Клочурак і Дмитро Климпуш передали уряду ЗУНР у Станиславові рішення населення краю про приєднання до України закарпатських земель.

22 січня 1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення Акту про Злуку ЗУНР (Галичина) і УНР (Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Згідно з законом «Про форму влади в Україні», прийнятим Трудовим конгресом України, ЗУНР отримала назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗО УНР, ЗОУНР). Пізніше (4 грудня 1919 р.), тобто ще до підписання Варшавського договору 1920 року між УНР та Польщею, а надто після неї, цей Акт Злуки було денонсовано владою ЗУНР-ЗО УНР як протест проти неузгодженості дій з боку Симона Петлюри і повідомлено про це представника дипмісії УНР у Варшаві та уряд Польщі. Відтоді і, формально, до 1923 р. західноукраїнська держава існувала окремішно.

У січні—травні 1919 р., попри постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції Українська Галицька армія контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини.

У середині лютого 1919 р. УГА розпочала Вовчухівську операцію. Але наприкінці лютого 1919 р. успішний наступ української армії був припинений на вимогу Паризької мирної конференції, яка для переговорів з урядом ЗО УНР про умови перемир'я з Польщею вислала місію у складі: голова — генерал Бертелемі (Франція), члени — полковник А. Віярд (Велика Британія), професор Лорд (США) і полковник Стабіле (Італія). Місія поставила вимогу негайного припинення воєнних дій і запропонувала демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40 % Східної Галичини (Львів і ) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв, після чого воєнні дії відновились.

13 травня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти зробила нову спробу укласти перемир'я між супротивними сторонами. Цього разу пропозиції міжсоюзницької комісії, яку очолював генерал Луїс Бота, українська сторона прийняла. Проте умови перемир'я, за якими Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, відкинув польський уряд.

У цих умовах 15 травня 1919 р. на український фронт у Галичині та Волині кинули сформовану й озброєну у Франції 80-тисячну польську армію генерала Ю. Галлера, яка (у планах Антанти) призначалася лише для боротьби проти більшовиків.

Наприкінці травня уряд починає переїзд зі Станиславова через Бучач, Чортків до Заліщиків.

На початку червня 1919 року польські війська (в тому числі армія генерала Галлера, організована при сприянні Антанти) захопили майже всю Галичину, за винятком терену між Дністром і нижнім Збручем. 2 червня в монастирі василіян (Бучач) було проведено нараду. У зв'язку з надзвичайно критичним становищем ЗО УНР, коли наступ переважаючих польських військ загрозив існуванню самої галицької держави, 9 червня 1919 р. уряд Сидора Голубовича склав свої повноваження, а Виділ УНРади передав всю повноту військової та цивільної влади Є. Петрушевичу, який отримав посаду (титул) диктатора ЗО УНР. Для виконання покладених на нього функцій Є. Петрушевич створив при собі тимчасовий виконавчий орган — Раду Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. Начальним вождем УГА призначили генерала Олександра Греківа.

7—28 червня 1919 р. УГА під командуванням О. Греківа провела Чортківський наступ, внаслідок якого значна частина Галичини була зачищена від польських військ. Проте нестача зброї та боєприпасів змусила УГА протягом червня—липня 1919 р. відступити на старі позиції.

16—18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Територію ЗО УНР окупували польські війська. З липня до листопада 1919 р. місцем перебування керівництва ЗО УНР був Кам'янець-Подільський. 12 листопада 1919 в Кам'янці-Подільському відбулась остання спільна нарада урядів ЗУНР та УНР, на якій Е. Петрушевич запропонував усунути С. Петлюру від керівництва як «нефахівця від оперативних справ». Уранці 17 листопада 1919 р. частини армії Польщі зайняли за домовленістю з УНР Кам'янець-Подільський.

Еміграція керівників, діячів

Пізно ввечері 16 листопада 1919 р. Є. Петрушевич, полковник В. Вишиваний, група урядовців ЗУНР, сотня стрільців особистої охорони були змушені переїхати через Румунію до Відня, де продовжували активну міжнародну діяльність щодо захисту державних інтересів ЗУНР.

Найвища Рада Антанти 25 червня 1919 р. (за іншими даними 29 червня), побоюючись наступу більшовиків за р. Збруч, погодилась на тимчасову окупацію польськими військами Східної Галичини, залишивши юридичні права над цією територією за союзними державами.

21 листопада 1919 р. під тиском польської сторони було укладено «Договір між союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини», за яким Галичина на 25 років входила до складу Польської держави, зберігаючи статус територіальної автономії. Після закінчення цього терміну статус цих земель мав визначатися шляхом самовизначення місцевого населення.

2 грудня 1919 року представники УНР та Польщі у Варшаві підписали проєкт декларації, за яким УНР віддавала Польщі Холмщину, Полісся, Підляшшя, Західну Волинь, Східну Галичину.4 грудня 1919 року офіційна дипломатична делегація ЗУНР (С. Витвицький, А. Горбачевський, М.Новаківський) заявила посольству УНР у Варшаві та уряду Польської Республіки про денонсацію урядом ЗУНР під керівництвом президента та диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича Акту Злуки як протест проти таємних переговорів уряду УНР з урядом Польщі.

8 грудня 1919 р. Найвища Рада Антанти, визнавши східним кордоном лінію Керзона, юридично затвердила польську окупацію українських земель: Холмщини, Лемківщини, Підляшшя і Надсяння.

20 грудня 1919 року уповноважений диктатор Є. Петрушевич скликав у Відні засідання уряду ЗУНР, на якому прийняли рішення про одностороннє скасування Акту Злуки.

1 серпня 1920 у Відні сформовано закордонний (екзильний) уряд Диктатора ЗУНР, головна мета якого — домагатися відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. Є. Петрушевич склав тимчасовий уряд для Східної Галичини: секретар закордонних справ — С. Витвицький, секретар політичної пропаганди — К. Левицький, секретар внутрішніх справ, судівництво — Йосип Ганінчак, секретар фінансів і торгівлі — В. Сінгалевич. Сформовано дорадчу раду, до якої входило 7 членів Національної Ради.

Упродовж 1920–1923 рр. уряд ЗУНР і президент Євген Петрушевич постійно ставили перед Лігою Націй, Найвищою Радою і Радою Послів держав Антанти питання про ліквідацію польського окупаційного режиму на території республіки і відновлення незалежності ЗУНР. Однак лідери країн Антанти, зацікавлені в існуванні сильної Польської держави як противаги Радянській Росії, не наважувалися прийняти справедливе рішення стосовно цієї проблеми.

11 серпня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич додатково включив до складу свого уряду уповноваженого, відомого діяча УНТП Романа Перфецького — як референта краю — для керівництва соціально-політичними процесами у Галичині.

У березні 1921 р. делегація ЗУНР (Кость Левицький, Ернест Брайтер, Осип Назарук, Лука Мишуга) висловила рішучий протест проти укладення Ризького мирного договору 1921 р.

1921 року Рада Ліги Націй прийняла ухвалу про організацію в 1922 р. міжнародної конференції з проблеми міжнародно-правового статусу Галичини.

У квітні-травні 1922 р. питання про долю окупованих Польщею українських земель обговорювалось на Генуезькій конференції.

14 березня 1923 р. на засіданні Ради Послів держав Антанти були визнані фактичні кордони Польщі на Сході з умовою надання автономії для Східної Галичини. Намагаючись змінити рішення Ради Послів, з Раймоном Пуанкаре зустрічався митрополит Андрей Шептицький, але безрезультатно.

15 березня 1923 р. екзильний уряд ЗУНР припинив існування. Ця дата вважається кінцевою в новітньому існуванню західноукраїнської державності.

Устрій

image
Повіти ЗУНР

Адміністративно-територіальний устрій

Після приєднання Закарпаття, Буковини до складу ЗУНР входили 40 повітів, очолюваних державними повітовими комісарами. Спочатку їх обирали громади на повітових Національних Радах, потім це право передали Державному Секретаріату внутрішніх справ. Дорадчим органом при державних повітових комісарах були повітові Українські Національні Ради.

Державні повітові комісари керували фактично всіма цивільними організаціями і справами повіту, окрім війська, суду, залізниць, пошти, телеграфу (ці функції виконували спеціальні повітові та окружні коменданти). Були повіти, де Ради мали вирішальний і контрольний голос; розташовані у прифронтовій смузі взагалі не збирались. Державний секретаріат розробив «Закон про повітові трудові ради», за яким нова адміністрація повітів обиралася загальним голосуванням, комісари ставали їй підконтрольними (не вдалося реалізувати через наступ польських шовіністів).

Військово-адміністративний устрій

Територія країни була поділена на 3 військові області з центрами у містах Львові, Станиславові, Тернополі. Вони поділялись на 12 військових округ із центрами у містах: Львові, Перемишлі, Раві-Руській, Самборі, Станиславові, Стрию, Коломиї, Чернівцях, Тернополі, Золочеві, Чорткові, Бережанах.

№ Військова область Військова округа
1 Львівська Львівська (5 повітів)
Перемишльська (6 повітів)
Рава-Руська (4 повіти)
Самбірська (4 повіти)
2 Станиславівська Станиславівська (5 повітів)
Коломийська (4 повіти)
Стрийська (5 повітів)
Чернівецька (7 повітів)
3 Тернопільська Тернопільська (4 повіти)
Бережанська (5 повітів)
Золочівська (5 повітів)
Чортківська (5 повітів)

Громадський порядок

Докладніше: Спецслужби ЗУНР
Докладніше: Державна жандармерія ЗУНР

Забезпечувався державною жандармерією. Команду державної жандармерії з центром у Львові було сформовано у листопаді 1918 року. Перший комендант — Лев Індишевський. У лютому 1919 р. його змінив підполковник Олександр Красіцький. Команда (згодом — корпус) жандармерії підпорядковувалась безпосередньо Державному Секретаріяту військових справ. Навесні 1919 р. нараховувала 6 булавних старшин, 25 сотенних старшин і хорунжих, 1000 заводових жандармів, 4000 пробних (австрійського та українського вишколу), 3000 міліціонерів. Поряд з українцями служили поляки, німці. Територія країни була поділена на 23 відділи жандармерії: Львів, Перемишль, Ярослав, Сянік, Самбір, Рава-Руська, Городок Ягайлонський, Дрогобич, Тернопіль, Теребовля, Чортків, Бучач, Броди, Золочів, Бережани, Стрий, Долина, Станиславів, Городенка, Коломия, Заставна, Чернівці. Проблемою при формуванні особового складу була недостатня кількість фахових жандармів (діялектне шандар), формовані відділи міліції часто не виконували своєї функції, в міліціонери часто йшли особи, які не хотіли потрапити на фронт.

У Львові, Гусятині, Щирці, Чорткові, Станиславові, Тернополі діяли відділи єврейської міліції.

Влада

Докладніше: Державний секретаріат ЗУНР

Судова влада

21 листопада 1918 року Українська Національна Рада видала закон «Про тимчасову організацію судівництва», відповідно до якого судова система новоствореної Республіки складалася з трьох ланок: повітових судів, окружних судів і Вищого суду. Як і на східних землях, у ЗУНР законодавство колишньої метрополії діяло тільки в тому разі, якщо воно не суперечило інтересам Української держави.

Окрім загальних судів передбачалося створення органів військової юстиції, якими мали стати: окружний військовий суд, обласний військовий суд і Найвищий військовий трибунал.

Законодавством ЗУНР встановлено підвищені вимоги до осіб, які мали бажання стати суддями. Зокрема, після закінчення вищого навчального закладу вони були повинні пройти дворічне стажування, і лише після цього мали змогу стати суддями у разі успішного складання спеціального екзамену.

Населення

image
Українці (русини) в Австро-Угорщині, 1911 рік, позначені світло-зеленим кольором

Відповідно до Австро-Угорського перепису 1910 року, на території проголошеної Західноукраїнської Народної Республіки мешкало близько 5,4 мільйона осіб. Серед них 3 мільйони 291 тисяча (приблизно 60 %) українців, 1 мільйон 351 тисяча (приблизно 25 %) поляків, 660 тисяч (приблизно 12 %) євреїв. Решту становили німці, угорці, румуни, чехи, словаки, роми, вірмени та інші. У містах і містечках мешкали переважно поляки та євреї, у сільській місцевості в абсолютній більшості переважали українці. Такий розподіл місця прожиття виявився в майбутньому проблемним, тому що зокрема найбільше місто і адміністративний центр регіону Львів було наполовину заселене польським населенням та вважалось важливим центром польської культури. Конфлікт за це місто був неминучим.

Освіта

13 лютого 1919 року був прийнятий «Закон про основи шкільництва». Згідно з ним:

  • українська мова — основна у всіх державних школах
  • публічні школи оголошені державними, вчителі — держ. службовцями
  • дозволено засновувати приватні школи (за умови: власник — громадянин ЗУНР, буде виконувати Закони ЗУНР)
  • за національними меншостями (поляками, євреями) визнано «право на навчання в школі рідною мовою».

Спеціяльним законом від 14 лютого 1919 року націоналізовано:

  • українські приватні гімназії в Долині, Городенці, Копичинцях, Рогатині, Чорткові, Яворові
  • учительські жіночі семінарії в Коломиї, Львові, Тернополі.

Всього було відкрито 30 українських середніх шкіл. в тому числі 20 гімназій (Бережани, Борщів, Броди, Бучач, Городенка, Долина, Дрогобич, Золочів, Жовква, Коломия, Копичинці, Рогатин, Самбір, Сокаль, Станиславів, Стрий, Тернопіль, Товмач, Чортків, Яворів), 3 реальні школи (Станиславів, Снятин, Тернопіль), 7 учительських чоловічих і жіночих семінарій (Бережани, Заліщики, Коломия, Самбір, Сокаль, Станиславів, Тернопіль). Українізація проходила з труднощами, бракувало дипломованих вчителів (більшість була в лавах УГА), тому працювали старшокурсники університетів. Було закрито немало старших класів.

У Станиславові безперервно працювали німецька та єврейська державні гімназії. Для поляків залишили польські державні гімназії у Станиславові, Тернополі, Коломиї, Дрогобичі, але вони не діяли, бо не вистачало вчителів, які склали службову присягу.

У листопаді 1918 р. діяли школи деревного промислу у Станиславові, Коломиї, кошикарський курс у Коломиї (учням призначено невеликі стипендії). Інші школи, зокрема, машинного слюсарства у Тернополі, рільнича у Городенці, гончарська у Коломиї через пограбування під час війни не діяли. На противагу Львівському університетові у Станиславові було відкрито тимчасові правничі і філософські курси.

21-23 березня 1919 року у Станиславові відбувся з'їзд учителів середніх шкіл.

Функціонували переповнені сирітські притулки у Тернополі, Бродах (28 березня 1919 р. відвідав С. Петлюра, виділив для придбання корови, закупівель 10000 гривень), Підкамені та інших містах.

Економіка

Банкноти

ЗУНР не мала власної валюти, а використовувала банкноти австро-угорської крони. Після Акту Злуки з УНР на кронах, які перебували в обігу, надрукували номінали у гривнях.

Крім того, ще з початку Першої світової війни ряд міст (Львів, Чернівці, Мукачеве, Берегове та ін.) випускали свої місцеві сурогатні банкноти (нотгельд) з номіналом у кронах (гелерах), гривнях або польських марках, які були в обігу під час існування ЗУНР і були вилучені лише польською владою в 1920 р. Текст на них був виконаний, залежно від політики місцевої влади, німецькою, польською, українською, ідиш, угорською чи російською мовами.

Оцінки

ЗУНР постала як синтеза національно-визвольних змагань українців Галичини, Буковини, Закарпаття. Основною причиною падіння ЗУНР були надзвичайно складні міжнародні обставини, підтримка повоєнною Європою експансіоністських, загарбницьких дій щодо ЗУНР Польщі, Румунії, ЧСР, а також неорганізованість адміністративних структур, відсутність контролю над деякими районами держави і велика нестача матеріальних засобів для армії.

У таких складних обставах ЗУНР постала як демократична держава, політичний устрій якої — добра модель тогочасної європейської правової держави. ЗУНР стала прикладом можливого українського державного правопорядку, що ґрунтувався на розумному гуманізмі і поступовому затвердженні демократичних засад у суспільстві. На території ЗУНР за весь час існування не було жодного випадку виступів проти цивільного польського населення, єврейських погромів. Приклад ЗУНР наочно продемонстрував переваги австрійської правової школи над російським правовим нігілізмом.

ЗУНР створила УГА існування якої має велике історичне значення: вона відновила українську на Західних Українських Землях і змогла поширити її серед широких мас люду. Інтенсивне плекання цих традицій було головною рушійною силою відновлення збройної боротьби в лавах Української повстанської армії, Українській Національній Армії та інших українських збройних формаціях у роки Другої світової війни

Також важливим здобутком тодішньої влади було підписання 22 січня 1919 року в Києві Акту про Злуку ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Відображення у творах мистецтва, літератури

  • Короткометражний фільм Назарія Шпільчака та Святослава Федоріва «Перший день» (2015)

Див. також

Примітки

  1. З 22 січня 1919 року по 21 квітня 1920 року - Автономія у складі УНР. З 21 квітня 1920 року по 15 березня 1923 року - анексія Польщею та партизанська боротьба ЗУНР проти польської анексії. З 15 березня 1923 року - остаточна польська окупація.
  2. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню дня 13 падолиста 1918 р. // Західно-Українська народна республіка 1918—1923. Документи і матеріали. — Т.2. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. — С. 6.
  3. Добржанський О., Старик В. Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.): док. і матеріали. — Чернівці : Чернівецька обл. друк., 2009. — С. 324.
  4. Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року
  5. Відозва Української Національної Ради від 1 листопада 1918 року
  6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 28.
  7. . Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 12 травня 2012.
  8. . Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 12 травня 2012.
  9. Дїло. — 1918. — Ч. 239 (9799)[недоступне посилання з липня 2019] (20 жовтня). — С. 1.
  10. Литвин М. Польська ліквідаційна комісія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 379. — .
  11. Гуцуляк М. Перший листопад 1918 на Західних землях України. — Київ : Либідь, 1993. — іл. — С. 49. — .
  12. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 36-37.
  13. . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2014.
  14. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 120—122
  15. Цепенда І. Представництво Західно-Української Народної Республіки у м. Берлін // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 241. ISBN 978-966-2067-65-1.
  16. Цепенда, Ігор Євгенович; Кугутяк, Микола Васильович; Литвин, Микола Романович; Вітенко, Микола Дмитрович; Павлишин, Олег Йосифович; Великочий, Володимир Степанович; Соляр, Ігор Ярославович; Добржанський, Олександр Володимирович та інші, Микола Кугутяк, Микола Литвин (2019). Кугутяк М., Литвин М. Західно-Українська Народна Республіка // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. 832 с. С. 55 (Українська) . Львів: Манускрипт-Львів. с. С. 54 -64. ISBN . {{}}: |pages= має зайвий текст (); Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  17. . Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 12 травня 2012.
  18. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 140.
  19. Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 78.
  20. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 266—267.
  21. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.-Львів: Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір»,1995.-368 с., іл. с.267
  22. Полянський О. Соборність України: територіальний і ментальний аспекти // Вільне життя плюс. — 2017. — № 7 (15847) (27 січ.). — С. 4. — (Право і життя).
  23. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 140.
  24. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с.75
  25. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 88
  26. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 89
  27. Полянський О. Західна Україна у двох революціях… — С. 42.
  28. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 88 — 90
  29. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 90
  30. Лозинський М. Галичина в рр. 1918—1920/М. Лозинський. — Нью-Йорк, 1970. — С. 45-46
  31. Вісник державних законів і розпоряджень Західної області Української Народної Республіки. — 1919. — Випуск 3. — С. 12-18
  32. Ківалов С., Полянський Ю., Косюта М., Долежан В. Судоустрій України (підручник).— К.: Юрінком Інтер, 2011. — 384 с.
  33. 51,2 % в 1910 р. Водночас в порівнянні євреї та греко-католики становили відповідно 27,8 % та 19,1 %.
  34. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… С. 261—263
  35. О.Полянський. Західна Україна у двох революціях… с.49
  36. стор. 3347, том 9, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж-Нью-Йорк-Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1980–2000 р.
  37. Вийшов друком третій том енциклопедії «Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923».

Джерела

  • Бойко І. Західноукраїнська Народна Республіка та її місце в історії національного державотворення (до 100-річчя проголошення) // Право України. — 2018. — № 10. — С.165-184.
  • Головченко В. І. Дипломатія Західноукраїнської Народної Республіки // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. .
  • Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917—1922 рр. — К., 1998.
  • Діло. — 1918. — Ч. 249 (9809)[недоступне посилання з липня 2019] (1 листопада). — С. 1; Ч. 250 (9810)[недоступне посилання з липня 2019] (2 листопада). — С. 1; Ч. 261 (9821)[недоступне посилання з липня 2019] (14 листопада). — С. 1.
  • Західноукраїнська Народна Республіка. Історія і традиції // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — № 6. — Львів, 2000.
  • Західно-українська народна республіка 1918—1923. Ілюстрована енциклопедія. — Львів : Манускрипт.
  • Історія січових стрільців. — К., 1992.
  • Історія українського війська. — Львів, 1992.
  • Карпенко Ю. О. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західноукраїнських землях. // Український історичний журнал. — 1993. — № 1.
  • Красівський О. Я. ЗУНР і Польща: політичне та воєнне протиборство (листопад 1918 — липень 1919 р.). — Львів, 1999.
  • Красівський О. Я. Східна Галичина і Польща в 1918—1923 рр.: Проблеми взаємовідносин. — К., 1998.
  • Красівський О. Я. ЗУНР і Польща: політичне і воєнне противоборство (листопад 1918 — липень 1919 р.) — Л., 1998.
  • Кривава книга: про визвольну боротьбу українського народу проти польської окупації. — Дрогобич, 1994.
  • Кугутяк М. Галичина: Сторінки історії. — Івано-Франківськ, 1993.
  • Кульчицький В. С. До питання про виникнення і падіння Західноукраїнської Народної Республіки // Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. — К., 1994.
  • Лазарович М. В. Українські січові стрільці в революційних подіях у листопаді 1918 р. в Східній Галичині. // Український історичний журнал. — 1998. — № 5.
  • Литвин М. Р. Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 290. — .
  • Литвин М. Р. Західноукраїнська Народна Республіка // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 398—400. — 712 с. — .
  • Литвин М. Р. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998.
  • Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, ВКФ «Олір», 1995. — 368 с., іл. — .
  • Литвин М. Р., Рубльов О. С. Західноукраїнська Народна Республіка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 298. — .
  • Литвин С. Симон Петлюра у 1917—1926 роках. Історіографія та джерела. — К., 2000.
  • Лісна І. С. Становлення національної державності в Галичині (1918—1923 рр.). — Львів, 1998.
  • Макарчук С. А. Українська Республіка галичан. — Львів, 1997.
  • Олійник С. В. Підрозділи Української Галицької Армії на Наддніпрянщині (1919—1920 рр.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. статей. — К., 2000. — Вип. 11.
  • Павлюк О. Боротьба України за незалежність і політика США 1917—1923. — К., 1996.
  • Павлюк О. Від злуки до розриву (Взаємовідносини урядів УНР та ЗУНР у 1919 р.) // Наука і суспільство. — 1994. — № 7-8. чи // Людина і світ. — 1994. — № 7—8.
  • Полянський О. Західна Україна у двох революціях. — Тернопіль : Джура, 1998. — 52 с.; іл.
  • Проблеми соборності України в XX ст. — К., 1994.
  • Салтан А. Н. ЗУНР и УНР: брак по расчету. Часть первая. [Электронный ресурс]. — Режим доступу до статті: http://sled.net.ua/node/39743 . — Заголовок з екрану. — 6.03.18.
  • Сідак В. С. Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921 рр. — К., 1998.
  • Соляр І. Роман Перфецький. Західно-українська народна республіка. 1918—1923. Уряди. Постаті // Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. — Львів. 2009. — С. 233—243.
  • Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А. Західноукраїнська Народна Республіка. 1918—1923 pp. — Коломия, 1993.
  • Українські січові стрільці. — 1914—1920. — Львів, 1991.
  • Уряди України у XX ст. — К. : Наукова думка, 2001. — 608 с.
  • Шухевич С. Е. Спомини. — Львів : Червона калина, 1929.
  • Яневський Д. Б. Маловідомі конституційні акти України. — К., 1991.

Рекомендована література

  • Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с.
  • Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832 с.
  • Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с.
  • Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 4: Т — Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021.688 с.

Посилання

Західноукраїнська Народна Республіка
у сестринських Вікіпроєктах
image Цитати у Вікіцитатах?
image Західноукраїнська Народна Республіка у Вікісховищі?
  • Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т. А. Михайлів, Т. В. Михайлів. — Х. : Основа, 2013. — 93 с. — (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120). — С. 23—25.
  • Західноукраїнська Народна Республіка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — .
  • Мій райдужний Перший «День», № 207-208, п'ятниця, 12 листопада 2010
  • Народна війна 1917—1932, проєкт
  • Заклик Руської народної ради в Пряшеві 1918 р. до населення
  • Інститут історії України

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Zahidnoukrayinska Narodna Respublika za todishnim pravopisom Zahidno Ukrayinska Narodnya Republika ZUNR do 13 listopada 1918 Ukrayi nska Derzha va nazva derzhavi sho faktichno proisnuvala protyagom 1918 1919 rokiv na teritoriyah zahodu Ukrayini zi stoliceyu u Lvovi Postala pislya Pershoyi svitovoyi vijni pid chas rozpadu Avstro Ugorskoyi imperiyi Zahidnoukrayinska Narodna Respublika1918 1919 Prapor GerbUkrayini istorichni kordoni na kartiZahidnoukrayinska Narodna Respublika v 1918 rociStolicya Lviv de yure Ternopil de fakto Mostiska de fakto Stanislaviv de fakto Buchach de fakto Chortkiv de fakto Viden u vignanni Movi UkrayinskaForma pravlinnya respublikaPrezident Yevgen PetrushevichZakonodavchij organ Ukrayinska Nacionalna Rada Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi RespublikiIstorichnij period Persha svitova vijna Utvorennya 19 zhovtnya 13 listopada 1918 Polsko ukrayinska vijna 2 listopada 1918 18 lipnya 1919 Rumunska okupaciya Pivnichnoyi Bukovini 9 listopada 2 grudnya 1918 Zluka 22 sichnya 1919 Povne zavoyuvannya 18 lipnya 1919Poperednik NastupnikAvstro Ugorshina Ukrayinska Narodna RespublikaPolska RespublikaChehoslovacka RespublikaRumunske korolivstvoSogodni ye chastinoyu Ukrayina Polsha Slovachchina RumuniyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zahidnoukrayinska Narodna RespublikaOdni z pershih marok ZUNR 19 zhovtnya 1918 roku ogoloshena Proklyamaciya Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi pro stvorennya Ukrayinskoyi derzhavi v ukrayinskih etnichnih zemlyah Avstro Ugorshini 13 listopada 1918 roku UNRada zatverdila Konstitucijni osnovi novostvorenoyi derzhavi Timchasovij osnovnij zakon pro derzhavnu samostijnist ukrayinskih zemel buvshoyi avstro ugorskoyi monarhiyi nova derzhava otrimala nazvu Zahidnoukrayinska Narodna Respublika ZUNR ohoplyuvala teritoriyu zaselenu ukrayincyami Shidnu Galichinu Bukovinu j Zakarpattya 1 listopada Polsha rozpochala polsko ukrayinsku vijnu Polshu v nij pidtrimuvali krayini Antanti nasampered Francuzka respublika 22 sichnya 1919 roku vidbulasya zluka ZUNR ob yednalasya z Ukrayinskoyu Narodnoyu Respublikoyu ta otrimala nazvu Zahidna Oblast Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ZOUNR Okupovana 18 lipnya 1919 roku v hodi polsko ukrayinskoyi vijni Teritoriyi ZUNR buli aneksovani Polsheyu Rumunskim korolivstvom i Chehoslovackoyu Respublikoyu 20 grudnya 1919 r Yevgen Petrushevich za pidtrimki Uryadu ZUNR u vignanni rozirvav Akt Zluki z UNR Do 15 bereznya 1923 roku uryad ZUNR perebuvav v emigraciyi IstoriyaInterpretaciya gerba ZUNR z diplomatichnogo pasporta Yevgena Petrushevicha vidanogo Konsulatom u Bratislavi 1923 r Naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni velika chastina ukrayinskih zemel Shidna Galichina Bukovina i Zakarpattya perebuvali u skladi Avstro Ugorshini Koli v zhovtni 1918 roku v umovah voyennoyi porazki avstro nimeckogo bloku ta nacionalno vizvolnoyi borotbi narodiv Avstro Ugorska imperiya rozpalasya na dekilka nezalezhnih derzhav i ukrayinci pochali robiti rishuchi zahodi zi stvorennya vlasnoyi derzhavi na zahidnoukrayinskih zemlyah Naprikinci veresnya 1918 roku u Lvovi bulo sformovano Centralnij Vijskovij Komitet za inshimi danimi Ukrayinskij Generalnij Vijskovij Komisariat UGVK yakij rozpochav robotu z pidgotovki zbrojnogo povstannya U zhovtni 1918 r golovoyu komisariatu bulo priznacheno sotnika Legionu Ukrayinskih sichovih strilciv Dmitra Vitovskogo 18 zhovtnya 1918 r u Lvovi rozpochalas Konstituanta predstavnicki zbori vsih ukrayinskih deputativ avstrijskogo parlamentu koli z ukrayinskih posliv Galickogo i Bukovinskih sejmiv predstavnikiv politichnih partij Galichini j Bukovini duhivnictva blizko 500 osib i studentstva bulo utvoreno Ukrayinsku Nacionalnu Radu UNRada politichnij predstavnickij organ ukrayinskogo narodu v Avstro Ugorskij imperiyi 19 zhovtnya 1918 r UNRada progolosila Ukrayinsku derzhavu pochatkovo v skladi transformovanoyi na konfederaciyu nezalezhnih derzhav vsih skladovih nacij Avstrijskoyi imperiyi na vsij ukrayinskij etnichnij teritoriyi Galichini Bukovini i Zakarpattya bukovinci pidtrimali progoloshennya nezalezhnosti na Bukovinskomu Viche Bulo virisheno virobiti demokratichnu konstituciyu ta obrano prezidenta Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi yakim stav Yevgen Petrushevich Ta 31 zhovtnya 1918 r u Lvovi stalo vidomo pro priyizd do mista Polskoyi likvidacijnoyi komisiyi stvorena 28 zhovtnya 1918 r u Krakovi 23 poslami Rajhsratu yaka mala perebrati vid avstrijskogo namisnika vladu nad Galichinoyu i vklyuchiti yiyi do skladu Polshi UNRada postavila pered avstrijskim uryadom pitannya pro peredachu yij vsiyeyi povnoti vladi u Galichini ta Bukovini Prote avstrijskij namisnik Galichini general Karl fon Gujn vidpoviv kategorichnoyu vidmovoyu delegaciyi v skladi Kost Levickij Ivan Kivelyuk o Oleksandr Stefanovich Sidir Golubovich Longin Cegelskij Stepan Baran Todi na vechirnomu zasidanni UGVK Ukrayinskogo Generalnogo Vijskovogo Komisariatu 31 zhovtnya 1918 r bulo virisheno vzyati vladu u Lvovi zbrojnim shlyahom Listopadovij zriv Dokladnishe Listopadovij chin U nich z 31 zhovtnya na 1 listopada 1918 r strilecki chastini ocholyuvani polkovnikom Dmitrom Vitovskim zajnyali vsi najvazhlivishi uryadovi ustanovi u misti krim zaliznichnogo vokzalu sho stalo odniyeyu z pomilok i prichinoyu vtrati Lvova Formalne perebrannya vladi vidbulos pislya poludnya zokrema pislya pidpisannya protokolu namisnik Gujn peredav vsyu vladu zastupniku Volodimiru Decikevichu toj na osnovi cisarskogo manifestu vid 16 zhovtnya 1918 r Ukrayinskij Nacionalnij Radi Diyalnist UNRadi Dokument Timchasovogo osnovnogo zakonu 9 listopada 1918 r UNRada utvorila svij timchasovij vikonavchij organ yakogo 13 listopada 1918 r bulo peretvoreno na uryad Derzhavnij sekretariat ZUNR 13 listopada 1918 r UNRadoyu zatverdila Konstitucijni osnovi novostvorenoyi derzhavi Timchasovij osnovnij zakon pro derzhavnu samostijnist ukrayinskih zemel kolishnoyi Avstro Ugorskoyi monarhiyi zgidno z yakim vona otrimala nazvu Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Zakon viznachav teritoriyu ZUNR yaka vklyuchala ukrayinski etnichni zemli i ohoplyuvala Galichinu Bukovinu i Zakarpattya Teritoriya ZUNR stanovila 70 tis km naselennya 6 mln osib Zatverdzheno opis gerba derzhavi zolotij Lev na sinomu tli ta prapor sino zhovtij Nacionalnim menshinam na teritoriyi ZUNR garantuvalisya rivni prava z ukrayinskim naselennyam Mezhi ZUNR buli vstanovleni za mapoyu Etnografichna karta Avstrijskoyi monarhiyi 1855 r Karla Cherniga Poshtova marka ZUNR traven 1919 Timchasovij Osnovnij zakon ZUNR buv z chasom dopovnenij cilim ryadom zakoniv pro organizaciyu vijska 13 listopada 1918 r timchasovu administraciyu 15 listopada 1918 r timchasovu organizaciyu sudivnictva 16 listopada i 21 listopada 1918 r derzhavnu movu 1 sichnya 1919 r shkilnictvo 13 lyutogo 1919 r gromadyanstvo 8 kvitnya 1919 r zemelnu reformu 14 kvitnya 1919 r Pochatki diplomatiyi 1 listopada 1918 r UNRada rozpochala rozsilati telegrafni noti pro utvorennya Ukrayinskoyi derzhavi Viyavilosya ce neprostoyu spravoyu oskilki zasobi zv yazku zahidnih derzhav vidmovilis vstupati v bud yaki kontakti z uryadom neisnuyuchoyi derzhavi Dopomig virishiti ce pitannya shvedskij uryad i jogo posolstva yaki peredali derzhavam svitu noti prezidenta E Petrushevicha 26 listopada 1918 r bulo nadislano diplomatichnu notu prezidentu SShA Vudro Vilsonu Dlya protidiyi polskij shovinistichnij informaciyi naprikinci 1918 r u Francuzkomu goteli Vidnya rozmistilasya Ukrayinska presova sluzhba yaka nevdovzi stala golovnim ukrayinskim informacijno propagandistskim oseredkom u Yevropi Do chervnya 1919 r jogo utrimuvalo posolstvo ZUNR potim perebuvalo pid opikoyu videnskogo posolstva UNR do oseni 1920 r Naslidkom aktivnoyi zovnishnopolitichnoyi diyalnosti ZUNR stalo vidkrittya posolstv v Avstrijskij respublici Ugorshini i Nimechchini j diplomatichnih predstavnictv u Chehoslovackij respublici Kanadi SShA Brazilskij respublici Korolivstvi Italiya ta in Napriklad predstavnictvo ZUNR u m Berlin mav ocholiti M Vasilko ale naspravdi kerivnictvo zdijsnyuvav R Smal Stockij zastupnik M Vasilka U lyutomu 1919 r predstavnictvo ZUNR u Berlini ob yednalosya iz predstavnictvom UNR Z chervnya 1920 r misiya ZUNR znovu vidnovila diyalnist Ocholyuvav yiyi vzhe Ye Levickij vlitku 1921 r zaminenij Ya Biberovichem V berezni 1923 r predstavnictvo ZUNR u m Berlin pripinilo svoyu diyalnist Polsko ukrayinska vijna Dokladnishe Polsko ukrayinska vijna 1918 1919 Mapa teritorij sho na nih pretenduvala ZUNR ta suchasnih kordoniv biloyu liniyeyu 2 sichnya 1919 r pislya misyachnogo perebuvannya v Ternopoli centr organi vladi ZUNR perebralisya do m Stanislaviv U 3 sesiyah UNRadi 2 4 sichnya 4 15 lyutogo 3 15 kvitnya 1919 r vzyalo uchast ponad 130 delegativ yaki stvorili 10 komisij zemelnu vijskovu zakonodavchu tehnichnoyi vidbudovi finansovu shkilnu zakordonnih sprav suspilnoyi opiki komunikacijnu administrativnu Todi zh sformovano novij uryad na choli z advokatom S Golubovichem Do novoyi Ukrayinskoyi derzhavi yevrejske nimeckomovne ta chastina polskogo naselennya postavilisya loyalno insha chastina polyakiv za pidtrimki Polshi rozpochali voyenni diyi proti ukrayinskoyi vladi Odnochasno rumunski vijska perejshli kordoni ZUNR i popri opir naselennya 11 listopada zajnyali Chernivci a zgodom j usyu Pivnichnu Bukovinu Pam yatna doshka Narodnij Dim Lviv osin 2014Starij Ternopil Majdan bilya teatru Pozadu budivlya derzhsekretariatu ZUNRTernopilska ZOSh 4 U cij budivli u listopadi grudni 1918 roku diyav uryad ZUNRMemorialna doshka na fasadi budivli Ternopilskoyi ZOSh 4 21 listopada 1918 r unaslidok krovoprolitnih boyiv polski vijska zahopili Lviv bilya m Peremishlya ne zmogli zrujnuvati mosti i polski vijska priyihali na zaliznichnij vokzal u Lvovi tomu uryad ZUNR pereyihav do Ternopolya Z 2 sichnya 1919 r UNRada i uryad ZUNR perebuvali u Stanislavovi nini Ivano Frankivsk 4 sichnya 1919 r sformovano novij uryad na choli z Sidorom Golubovichem i stvoreno Vidil UNRadi skladavsya z 9 chleniv pid kerivnictvom Ye Petrushevicha 1 grudnya 1918 r delegaciya UNRadi i predstavniki Direktoriyi UNR pidpisali u Fastovi poperednyu ugodu pro ob yednannya ZUNR i UNR ta ostatochno shvalenu vishim organom derzhavi 3 sichnya 1919 roku 21 sichnya 1919 r predstavniki Vsekarpatskogo kongresu Stepan Klochurak i Dmitro Klimpush peredali uryadu ZUNR u Stanislavovi rishennya naselennya krayu pro priyednannya do Ukrayini zakarpatskih zemel 22 sichnya 1919 r u Kiyevi vidbulosya urochiste progoloshennya Aktu pro Zluku ZUNR Galichina i UNR Naddnipryanska Ukrayina v yedinu sobornu Ukrayinsku Narodnu Respubliku Zgidno z zakonom Pro formu vladi v Ukrayini prijnyatim Trudovim kongresom Ukrayini ZUNR otrimala nazvu Zahidna Oblast Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ZO UNR ZOUNR Piznishe 4 grudnya 1919 r tobto she do pidpisannya Varshavskogo dogovoru 1920 roku mizh UNR ta Polsheyu a nadto pislya neyi cej Akt Zluki bulo denonsovano vladoyu ZUNR ZO UNR yak protest proti neuzgodzhenosti dij z boku Simona Petlyuri i povidomleno pro ce predstavnika dipmisiyi UNR u Varshavi ta uryad Polshi Vidtodi i formalno do 1923 r zahidnoukrayinska derzhava isnuvala okremishno U sichni travni 1919 r popri postijnu nestachu zbroyi boyepripasiv i amuniciyi Ukrayinska Galicka armiya kontrolyuvala situaciyu na ukrayinsko polskomu fronti i postupovo vitisnyala polsku armiyu z teritoriyi Galichini U seredini lyutogo 1919 r UGA rozpochala Vovchuhivsku operaciyu Ale naprikinci lyutogo 1919 r uspishnij nastup ukrayinskoyi armiyi buv pripinenij na vimogu Parizkoyi mirnoyi konferenciyi yaka dlya peregovoriv z uryadom ZO UNR pro umovi peremir ya z Polsheyu vislala misiyu u skladi golova general Bertelemi Franciya chleni polkovnik A Viyard Velika Britaniya profesor Lord SShA i polkovnik Stabile Italiya Misiya postavila vimogu negajnogo pripinennya voyennih dij i zaproponuvala demarkacijnu liniyu mizh dvoma storonami na pidstavi yakoyi 40 Shidnoyi Galichini Lviv i vidhodilo do Polshi Uryad ZUNR ciyeyi propoziciyi ne prijnyav pislya chogo voyenni diyi vidnovilis 13 travnya 1919 r Najvisha Rada krayin Antanti zrobila novu sprobu uklasti peremir ya mizh suprotivnimi storonami Cogo razu propoziciyi mizhsoyuznickoyi komisiyi yaku ocholyuvav general Luyis Bota ukrayinska storona prijnyala Prote umovi peremir ya za yakimi Drogobickij basejn zalishavsya za ZUNR vidkinuv polskij uryad U cih umovah 15 travnya 1919 r na ukrayinskij front u Galichini ta Volini kinuli sformovanu j ozbroyenu u Franciyi 80 tisyachnu polsku armiyu generala Yu Gallera yaka u planah Antanti priznachalasya lishe dlya borotbi proti bilshovikiv Naprikinci travnya uryad pochinaye pereyizd zi Stanislavova cherez Buchach Chortkiv do Zalishikiv Na pochatku chervnya 1919 roku polski vijska v tomu chisli armiya generala Gallera organizovana pri spriyanni Antanti zahopili majzhe vsyu Galichinu za vinyatkom terenu mizh Dnistrom i nizhnim Zbruchem 2 chervnya v monastiri vasiliyan Buchach bulo provedeno naradu U zv yazku z nadzvichajno kritichnim stanovishem ZO UNR koli nastup perevazhayuchih polskih vijsk zagroziv isnuvannyu samoyi galickoyi derzhavi 9 chervnya 1919 r uryad Sidora Golubovicha sklav svoyi povnovazhennya a Vidil UNRadi peredav vsyu povnotu vijskovoyi ta civilnoyi vladi Ye Petrushevichu yakij otrimav posadu titul diktatora ZO UNR Dlya vikonannya pokladenih na nogo funkcij Ye Petrushevich stvoriv pri sobi timchasovij vikonavchij organ Radu Upovnovazhenih Diktatora i Vijskovu Kancelyariyu Nachalnim vozhdem UGA priznachili generala Oleksandra Grekiva 7 28 chervnya 1919 r UGA pid komanduvannyam O Grekiva provela Chortkivskij nastup vnaslidok yakogo znachna chastina Galichini bula zachishena vid polskih vijsk Prote nestacha zbroyi ta boyepripasiv zmusila UGA protyagom chervnya lipnya 1919 r vidstupiti na stari poziciyi 16 18 lipnya 1919 r UGA vidstupila za r Zbruch Teritoriyu ZO UNR okupuvali polski vijska Z lipnya do listopada 1919 r miscem perebuvannya kerivnictva ZO UNR buv Kam yanec Podilskij 12 listopada 1919 v Kam yanci Podilskomu vidbulas ostannya spilna narada uryadiv ZUNR ta UNR na yakij E Petrushevich zaproponuvav usunuti S Petlyuru vid kerivnictva yak nefahivcya vid operativnih sprav Uranci 17 listopada 1919 r chastini armiyi Polshi zajnyali za domovlenistyu z UNR Kam yanec Podilskij Emigraciya kerivnikiv diyachiv Pizno vvecheri 16 listopada 1919 r Ye Petrushevich polkovnik V Vishivanij grupa uryadovciv ZUNR sotnya strilciv osobistoyi ohoroni buli zmusheni pereyihati cherez Rumuniyu do Vidnya de prodovzhuvali aktivnu mizhnarodnu diyalnist shodo zahistu derzhavnih interesiv ZUNR Najvisha Rada Antanti 25 chervnya 1919 r za inshimi danimi 29 chervnya poboyuyuchis nastupu bilshovikiv za r Zbruch pogodilas na timchasovu okupaciyu polskimi vijskami Shidnoyi Galichini zalishivshi yuridichni prava nad ciyeyu teritoriyeyu za soyuznimi derzhavami 21 listopada 1919 r pid tiskom polskoyi storoni bulo ukladeno Dogovir mizh soyuznimi derzhavami i Polsheyu shodo Shidnoyi Galichini za yakim Galichina na 25 rokiv vhodila do skladu Polskoyi derzhavi zberigayuchi status teritorialnoyi avtonomiyi Pislya zakinchennya cogo terminu status cih zemel mav viznachatisya shlyahom samoviznachennya miscevogo naselennya 2 grudnya 1919 roku predstavniki UNR ta Polshi u Varshavi pidpisali proyekt deklaraciyi za yakim UNR viddavala Polshi Holmshinu Polissya Pidlyashshya Zahidnu Volin Shidnu Galichinu 4 grudnya 1919 roku oficijna diplomatichna delegaciya ZUNR S Vitvickij A Gorbachevskij M Novakivskij zayavila posolstvu UNR u Varshavi ta uryadu Polskoyi Respubliki pro denonsaciyu uryadom ZUNR pid kerivnictvom prezidenta ta diktatora ZUNR Yevgena Petrushevicha Aktu Zluki yak protest proti tayemnih peregovoriv uryadu UNR z uryadom Polshi 8 grudnya 1919 r Najvisha Rada Antanti viznavshi shidnim kordonom liniyu Kerzona yuridichno zatverdila polsku okupaciyu ukrayinskih zemel Holmshini Lemkivshini Pidlyashshya i Nadsyannya 20 grudnya 1919 roku upovnovazhenij diktator Ye Petrushevich sklikav u Vidni zasidannya uryadu ZUNR na yakomu prijnyali rishennya pro odnostoronnye skasuvannya Aktu Zluki 1 serpnya 1920 u Vidni sformovano zakordonnij ekzilnij uryad Diktatora ZUNR golovna meta yakogo domagatisya vidnovlennya nezalezhnosti ZUNR diplomatichnimi zasobami Ye Petrushevich sklav timchasovij uryad dlya Shidnoyi Galichini sekretar zakordonnih sprav S Vitvickij sekretar politichnoyi propagandi K Levickij sekretar vnutrishnih sprav sudivnictvo Josip Ganinchak sekretar finansiv i torgivli V Singalevich Sformovano doradchu radu do yakoyi vhodilo 7 chleniv Nacionalnoyi Radi Uprodovzh 1920 1923 rr uryad ZUNR i prezident Yevgen Petrushevich postijno stavili pered Ligoyu Nacij Najvishoyu Radoyu i Radoyu Posliv derzhav Antanti pitannya pro likvidaciyu polskogo okupacijnogo rezhimu na teritoriyi respubliki i vidnovlennya nezalezhnosti ZUNR Odnak lideri krayin Antanti zacikavleni v isnuvanni silnoyi Polskoyi derzhavi yak protivagi Radyanskij Rosiyi ne navazhuvalisya prijnyati spravedlive rishennya stosovno ciyeyi problemi 11 serpnya diktator ZUNR Yevgen Petrushevich dodatkovo vklyuchiv do skladu svogo uryadu upovnovazhenogo vidomogo diyacha UNTP Romana Perfeckogo yak referenta krayu dlya kerivnictva socialno politichnimi procesami u Galichini U berezni 1921 r delegaciya ZUNR Kost Levickij Ernest Brajter Osip Nazaruk Luka Mishuga vislovila rishuchij protest proti ukladennya Rizkogo mirnogo dogovoru 1921 r 1921 roku Rada Ligi Nacij prijnyala uhvalu pro organizaciyu v 1922 r mizhnarodnoyi konferenciyi z problemi mizhnarodno pravovogo statusu Galichini U kvitni travni 1922 r pitannya pro dolyu okupovanih Polsheyu ukrayinskih zemel obgovoryuvalos na Genuezkij konferenciyi 14 bereznya 1923 r na zasidanni Radi Posliv derzhav Antanti buli viznani faktichni kordoni Polshi na Shodi z umovoyu nadannya avtonomiyi dlya Shidnoyi Galichini Namagayuchis zminiti rishennya Radi Posliv z Rajmonom Puankare zustrichavsya mitropolit Andrej Sheptickij ale bezrezultatno 15 bereznya 1923 r ekzilnij uryad ZUNR pripiniv isnuvannya Cya data vvazhayetsya kincevoyu v novitnomu isnuvannyu zahidnoukrayinskoyi derzhavnosti UstrijPoviti ZUNRAdministrativno teritorialnij ustrij Pislya priyednannya Zakarpattya Bukovini do skladu ZUNR vhodili 40 povitiv ocholyuvanih derzhavnimi povitovimi komisarami Spochatku yih obirali gromadi na povitovih Nacionalnih Radah potim ce pravo peredali Derzhavnomu Sekretariatu vnutrishnih sprav Doradchim organom pri derzhavnih povitovih komisarah buli povitovi Ukrayinski Nacionalni Radi Derzhavni povitovi komisari keruvali faktichno vsima civilnimi organizaciyami i spravami povitu okrim vijska sudu zaliznic poshti telegrafu ci funkciyi vikonuvali specialni povitovi ta okruzhni komendanti Buli poviti de Radi mali virishalnij i kontrolnij golos roztashovani u prifrontovij smuzi vzagali ne zbiralis Derzhavnij sekretariat rozrobiv Zakon pro povitovi trudovi radi za yakim nova administraciya povitiv obiralasya zagalnim golosuvannyam komisari stavali yij pidkontrolnimi ne vdalosya realizuvati cherez nastup polskih shovinistiv Vijskovo administrativnij ustrij Teritoriya krayini bula podilena na 3 vijskovi oblasti z centrami u mistah Lvovi Stanislavovi Ternopoli Voni podilyalis na 12 vijskovih okrug iz centrami u mistah Lvovi Peremishli Ravi Ruskij Sambori Stanislavovi Striyu Kolomiyi Chernivcyah Ternopoli Zolochevi Chortkovi Berezhanah Vijskova oblast Vijskova okruga1 Lvivska Lvivska 5 povitiv Peremishlska 6 povitiv Rava Ruska 4 poviti Sambirska 4 poviti 2 Stanislavivska Stanislavivska 5 povitiv Kolomijska 4 poviti Strijska 5 povitiv Chernivecka 7 povitiv 3 Ternopilska Ternopilska 4 poviti Berezhanska 5 povitiv Zolochivska 5 povitiv Chortkivska 5 povitiv Gromadskij poryadok Dokladnishe Specsluzhbi ZUNR Dokladnishe Derzhavna zhandarmeriya ZUNR Zabezpechuvavsya derzhavnoyu zhandarmeriyeyu Komandu derzhavnoyi zhandarmeriyi z centrom u Lvovi bulo sformovano u listopadi 1918 roku Pershij komendant Lev Indishevskij U lyutomu 1919 r jogo zminiv pidpolkovnik Oleksandr Krasickij Komanda zgodom korpus zhandarmeriyi pidporyadkovuvalas bezposeredno Derzhavnomu Sekretariyatu vijskovih sprav Navesni 1919 r narahovuvala 6 bulavnih starshin 25 sotennih starshin i horunzhih 1000 zavodovih zhandarmiv 4000 probnih avstrijskogo ta ukrayinskogo vishkolu 3000 milicioneriv Poryad z ukrayincyami sluzhili polyaki nimci Teritoriya krayini bula podilena na 23 viddili zhandarmeriyi Lviv Peremishl Yaroslav Syanik Sambir Rava Ruska Gorodok Yagajlonskij Drogobich Ternopil Terebovlya Chortkiv Buchach Brodi Zolochiv Berezhani Strij Dolina Stanislaviv Gorodenka Kolomiya Zastavna Chernivci Problemoyu pri formuvanni osobovogo skladu bula nedostatnya kilkist fahovih zhandarmiv diyalektne shandar formovani viddili miliciyi chasto ne vikonuvali svoyeyi funkciyi v milicioneri chasto jshli osobi yaki ne hotili potrapiti na front U Lvovi Gusyatini Shirci Chortkovi Stanislavovi Ternopoli diyali viddili yevrejskoyi miliciyi VladaDokladnishe Derzhavnij sekretariat ZUNR Sudova vlada 21 listopada 1918 roku Ukrayinska Nacionalna Rada vidala zakon Pro timchasovu organizaciyu sudivnictva vidpovidno do yakogo sudova sistema novostvorenoyi Respubliki skladalasya z troh lanok povitovih sudiv okruzhnih sudiv i Vishogo sudu Yak i na shidnih zemlyah u ZUNR zakonodavstvo kolishnoyi metropoliyi diyalo tilki v tomu razi yaksho vono ne superechilo interesam Ukrayinskoyi derzhavi Okrim zagalnih sudiv peredbachalosya stvorennya organiv vijskovoyi yusticiyi yakimi mali stati okruzhnij vijskovij sud oblasnij vijskovij sud i Najvishij vijskovij tribunal Zakonodavstvom ZUNR vstanovleno pidvisheni vimogi do osib yaki mali bazhannya stati suddyami Zokrema pislya zakinchennya vishogo navchalnogo zakladu voni buli povinni projti dvorichne stazhuvannya i lishe pislya cogo mali zmogu stati suddyami u razi uspishnogo skladannya specialnogo ekzamenu NaselennyaUkrayinci rusini v Avstro Ugorshini 1911 rik poznacheni svitlo zelenim kolorom Vidpovidno do Avstro Ugorskogo perepisu 1910 roku na teritoriyi progoloshenoyi Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki meshkalo blizko 5 4 miljona osib Sered nih 3 miljoni 291 tisyacha priblizno 60 ukrayinciv 1 miljon 351 tisyacha priblizno 25 polyakiv 660 tisyach priblizno 12 yevreyiv Reshtu stanovili nimci ugorci rumuni chehi slovaki romi virmeni ta inshi U mistah i mistechkah meshkali perevazhno polyaki ta yevreyi u silskij miscevosti v absolyutnij bilshosti perevazhali ukrayinci Takij rozpodil miscya prozhittya viyavivsya v majbutnomu problemnim tomu sho zokrema najbilshe misto i administrativnij centr regionu Lviv bulo napolovinu zaselene polskim naselennyam ta vvazhalos vazhlivim centrom polskoyi kulturi Konflikt za ce misto buv neminuchim Osvita13 lyutogo 1919 roku buv prijnyatij Zakon pro osnovi shkilnictva Zgidno z nim ukrayinska mova osnovna u vsih derzhavnih shkolah publichni shkoli ogolosheni derzhavnimi vchiteli derzh sluzhbovcyami dozvoleno zasnovuvati privatni shkoli za umovi vlasnik gromadyanin ZUNR bude vikonuvati Zakoni ZUNR za nacionalnimi menshostyami polyakami yevreyami viznano pravo na navchannya v shkoli ridnoyu movoyu Speciyalnim zakonom vid 14 lyutogo 1919 roku nacionalizovano ukrayinski privatni gimnaziyi v Dolini Gorodenci Kopichincyah Rogatini Chortkovi Yavorovi uchitelski zhinochi seminariyi v Kolomiyi Lvovi Ternopoli Vsogo bulo vidkrito 30 ukrayinskih serednih shkil v tomu chisli 20 gimnazij Berezhani Borshiv Brodi Buchach Gorodenka Dolina Drogobich Zolochiv Zhovkva Kolomiya Kopichinci Rogatin Sambir Sokal Stanislaviv Strij Ternopil Tovmach Chortkiv Yavoriv 3 realni shkoli Stanislaviv Snyatin Ternopil 7 uchitelskih cholovichih i zhinochih seminarij Berezhani Zalishiki Kolomiya Sambir Sokal Stanislaviv Ternopil Ukrayinizaciya prohodila z trudnoshami brakuvalo diplomovanih vchiteliv bilshist bula v lavah UGA tomu pracyuvali starshokursniki universitetiv Bulo zakrito nemalo starshih klasiv U Stanislavovi bezperervno pracyuvali nimecka ta yevrejska derzhavni gimnaziyi Dlya polyakiv zalishili polski derzhavni gimnaziyi u Stanislavovi Ternopoli Kolomiyi Drogobichi ale voni ne diyali bo ne vistachalo vchiteliv yaki sklali sluzhbovu prisyagu U listopadi 1918 r diyali shkoli derevnogo promislu u Stanislavovi Kolomiyi koshikarskij kurs u Kolomiyi uchnyam priznacheno neveliki stipendiyi Inshi shkoli zokrema mashinnogo slyusarstva u Ternopoli rilnicha u Gorodenci goncharska u Kolomiyi cherez pograbuvannya pid chas vijni ne diyali Na protivagu Lvivskomu universitetovi u Stanislavovi bulo vidkrito timchasovi pravnichi i filosofski kursi 21 23 bereznya 1919 roku u Stanislavovi vidbuvsya z yizd uchiteliv serednih shkil Funkcionuvali perepovneni siritski pritulki u Ternopoli Brodah 28 bereznya 1919 r vidvidav S Petlyura vidiliv dlya pridbannya korovi zakupivel 10000 griven Pidkameni ta inshih mistah EkonomikaBanknoti ZUNR ne mala vlasnoyi valyuti a vikoristovuvala banknoti avstro ugorskoyi kroni Pislya Aktu Zluki z UNR na kronah yaki perebuvali v obigu nadrukuvali nominali u grivnyah Krim togo she z pochatku Pershoyi svitovoyi vijni ryad mist Lviv Chernivci Mukacheve Beregove ta in vipuskali svoyi miscevi surogatni banknoti notgeld z nominalom u kronah gelerah grivnyah abo polskih markah yaki buli v obigu pid chas isnuvannya ZUNR i buli vilucheni lishe polskoyu vladoyu v 1920 r Tekst na nih buv vikonanij zalezhno vid politiki miscevoyi vladi nimeckoyu polskoyu ukrayinskoyu idish ugorskoyu chi rosijskoyu movami OcinkiZUNR postala yak sinteza nacionalno vizvolnih zmagan ukrayinciv Galichini Bukovini Zakarpattya Osnovnoyu prichinoyu padinnya ZUNR buli nadzvichajno skladni mizhnarodni obstavini pidtrimka povoyennoyu Yevropoyu ekspansionistskih zagarbnickih dij shodo ZUNR Polshi Rumuniyi ChSR a takozh neorganizovanist administrativnih struktur vidsutnist kontrolyu nad deyakimi rajonami derzhavi i velika nestacha materialnih zasobiv dlya armiyi U takih skladnih obstavah ZUNR postala yak demokratichna derzhava politichnij ustrij yakoyi dobra model togochasnoyi yevropejskoyi pravovoyi derzhavi ZUNR stala prikladom mozhlivogo ukrayinskogo derzhavnogo pravoporyadku sho gruntuvavsya na rozumnomu gumanizmi i postupovomu zatverdzhenni demokratichnih zasad u suspilstvi Na teritoriyi ZUNR za ves chas isnuvannya ne bulo zhodnogo vipadku vistupiv proti civilnogo polskogo naselennya yevrejskih pogromiv Priklad ZUNR naochno prodemonstruvav perevagi avstrijskoyi pravovoyi shkoli nad rosijskim pravovim nigilizmom ZUNR stvorila UGA isnuvannya yakoyi maye velike istorichne znachennya vona vidnovila ukrayinsku na Zahidnih Ukrayinskih Zemlyah i zmogla poshiriti yiyi sered shirokih mas lyudu Intensivne plekannya cih tradicij bulo golovnoyu rushijnoyu siloyu vidnovlennya zbrojnoyi borotbi v lavah Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi Ukrayinskij Nacionalnij Armiyi ta inshih ukrayinskih zbrojnih formaciyah u roki Drugoyi svitovoyi vijni Takozh vazhlivim zdobutkom todishnoyi vladi bulo pidpisannya 22 sichnya 1919 roku v Kiyevi Aktu pro Zluku ZUNR i UNR v yedinu sobornu Ukrayinsku Narodnu Respubliku Vidobrazhennya u tvorah mistectva literaturiKorotkometrazhnij film Nazariya Shpilchaka ta Svyatoslava Fedoriva Pershij den 2015 Div takozhRishennya Radi posliv derzhav Antanti shodo shidnih kordoniv Polshi vid 14 bereznya 1923 r Galichina Vozz yednannya Zakarpattya iz ZUNRPrimitkiZ 22 sichnya 1919 roku po 21 kvitnya 1920 roku Avtonomiya u skladi UNR Z 21 kvitnya 1920 roku po 15 bereznya 1923 roku aneksiya Polsheyu ta partizanska borotba ZUNR proti polskoyi aneksiyi Z 15 bereznya 1923 roku ostatochna polska okupaciya Timchasovij osnovnij zakon pro derzhavnu samostijnist ukrayinskih zemel buvshoyi avstro ugorskoyi monarhiyi uhvalenij Ukrayinskoyu Nacionalnoyu Radoyu na zasidannyu dnya 13 padolista 1918 r Zahidno Ukrayinska narodna respublika 1918 1923 Dokumenti i materiali T 2 Ivano Frankivsk Lileya NV 2003 S 6 Dobrzhanskij O Starik V Zmagannya za ukrayinsku derzhavnist na Bukovini 1914 1921 rr dok i materiali Chernivci Chernivecka obl druk 2009 S 324 Proklyamaciya Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi vid 19 zhovtnya 1918 roku Vidozva Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi vid 1 listopada 1918 roku Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 28 Arhiv originalu za 20 listopada 2011 Procitovano 12 travnya 2012 Arhiv originalu za 20 listopada 2011 Procitovano 12 travnya 2012 Dyilo 1918 Ch 239 9799 nedostupne posilannya z lipnya 2019 20 zhovtnya S 1 Litvin M Polska likvidacijna komisiya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 379 ISBN 978 966 00 1142 7 Guculyak M Pershij listopad 1918 na Zahidnih zemlyah Ukrayini Kiyiv Libid 1993 il S 49 ISBN 5 325 00302 X Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 36 37 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2014 Procitovano 12 lyutogo 2014 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 120 122 Cependa I Predstavnictvo Zahidno Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki u m Berlin Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 S 241 ISBN 978 966 2067 65 1 Cependa Igor Yevgenovich Kugutyak Mikola Vasilovich Litvin Mikola Romanovich Vitenko Mikola Dmitrovich Pavlishin Oleg Josifovich Velikochij Volodimir Stepanovich Solyar Igor Yaroslavovich Dobrzhanskij Oleksandr Volodimirovich ta inshi Mikola Kugutyak Mikola Litvin 2019 Kugutyak M Litvin M Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 2 Z O Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832 s S 55 Ukrayinska Lviv Manuskript Lviv s S 54 64 ISBN 978 966 2067 61 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka Arhiv originalu za 3 serpnya 2014 Procitovano 12 travnya 2012 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 140 Shankovskij L Buchachchina v roki vizvolnoyi vijni 1918 1920 Buchach i Buchachchina Istorichno memuarnij zbirnik red kolegiya Mihajlo Ostroverha ta inshi Nyu Jork London Parizh Sidnej Toronto NTSh Ukrayinskij arhiv 1972 T XXVII S 78 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 266 267 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NANU vidavnicha firma Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 s 267 Polyanskij O Sobornist Ukrayini teritorialnij i mentalnij aspekti Vilne zhittya plyus 2017 7 15847 27 sich S 4 Pravo i zhittya Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 140 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 75 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 88 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 89 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah S 42 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 88 90 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR s 90 Lozinskij M Galichina v rr 1918 1920 M Lozinskij Nyu Jork 1970 S 45 46 Visnik derzhavnih zakoniv i rozporyadzhen Zahidnoyi oblasti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1919 Vipusk 3 S 12 18 Kivalov S Polyanskij Yu Kosyuta M Dolezhan V Sudoustrij Ukrayini pidruchnik K Yurinkom Inter 2011 384 s 51 2 v 1910 r Vodnochas v porivnyanni yevreyi ta greko katoliki stanovili vidpovidno 27 8 ta 19 1 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 261 263 O Polyanskij Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah s 49 stor 3347 tom 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork Lviv vid Molode zhittya NTSh 1980 2000 r ISBN 5 7707 4048 5 Vijshov drukom tretij tom enciklopediyi Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 DzherelaBojko I Zahidnoukrayinska Narodna Respublika ta yiyi misce v istoriyi nacionalnogo derzhavotvorennya do 100 richchya progoloshennya Pravo Ukrayini 2018 10 S 165 184 Golovchenko V I Diplomatiya Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Derzhalyuk M S Mizhnarodne stanovishe Ukrayini ta yiyi vizvolna borotba u 1917 1922 rr K 1998 Dilo 1918 Ch 249 9809 nedostupne posilannya z lipnya 2019 1 listopada S 1 Ch 250 9810 nedostupne posilannya z lipnya 2019 2 listopada S 1 Ch 261 9821 nedostupne posilannya z lipnya 2019 14 listopada S 1 Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Istoriya i tradiciyi Ukrayina kulturna spadshina nacionalna svidomist derzhavnist 6 Lviv 2000 Zahidno ukrayinska narodna respublika 1918 1923 Ilyustrovana enciklopediya Lviv Manuskript Istoriya sichovih strilciv K 1992 Istoriya ukrayinskogo vijska Lviv 1992 Karpenko Yu O Listopadova 1918 r nacionalno demokratichna revolyuciya na zahidnoukrayinskih zemlyah Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1993 1 Krasivskij O Ya ZUNR i Polsha politichne ta voyenne protiborstvo listopad 1918 lipen 1919 r Lviv 1999 Krasivskij O Ya Shidna Galichina i Polsha v 1918 1923 rr Problemi vzayemovidnosin K 1998 Krasivskij O Ya ZUNR i Polsha politichne i voyenne protivoborstvo listopad 1918 lipen 1919 r L 1998 Krivava kniga pro vizvolnu borotbu ukrayinskogo narodu proti polskoyi okupaciyi Drogobich 1994 Kugutyak M Galichina Storinki istoriyi Ivano Frankivsk 1993 Kulchickij V S Do pitannya pro viniknennya i padinnya Zahidnoukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Problemi yuridichnoyi nauki ta pravoohoronnoyi praktiki K 1994 Lazarovich M V Ukrayinski sichovi strilci v revolyucijnih podiyah u listopadi 1918 r v Shidnij Galichini Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1998 5 Litvin M R Zahidna oblast Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ZO UNR Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 290 ISBN 966 00 0610 1 Litvin M R Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2010 T 10 Z Zor S 398 400 712 s ISBN 978 966 02 5721 4 Litvin M R Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NAN Ukrayini VKF Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 Litvin M R Rublov O S Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 298 ISBN 966 00 0610 1 Litvin S Simon Petlyura u 1917 1926 rokah Istoriografiya ta dzherela K 2000 Lisna I S Stanovlennya nacionalnoyi derzhavnosti v Galichini 1918 1923 rr Lviv 1998 Makarchuk S A Ukrayinska Respublika galichan Lviv 1997 Olijnik S V Pidrozdili Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi na Naddnipryanshini 1919 1920 rr Istoriya Ukrayini Malovidomi imena podiyi fakti Zb statej K 2000 Vip 11 Pavlyuk O Borotba Ukrayini za nezalezhnist i politika SShA 1917 1923 K 1996 Pavlyuk O Vid zluki do rozrivu Vzayemovidnosini uryadiv UNR ta ZUNR u 1919 r Nauka i suspilstvo 1994 7 8 chi Lyudina i svit 1994 7 8 Polyanskij O Zahidna Ukrayina u dvoh revolyuciyah Ternopil Dzhura 1998 52 s il Problemi sobornosti Ukrayini v XX st K 1994 Saltan A N ZUNR i UNR brak po raschetu Chast pervaya Elektronnyj resurs Rezhim dostupu do statti http sled net ua node 39743 Zagolovok z ekranu 6 03 18 Sidak V S Nacionalni specsluzhbi v period Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr K 1998 Solyar I Roman Perfeckij Zahidno ukrayinska narodna respublika 1918 1923 Uryadi Postati Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha gol red Yaroslav Isayevich uporyad Mikola Litvin Ivan Pater Igor Solyar Lviv 2009 S 233 243 Tishik B J Vivcharenko O A Zahidnoukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 pp Kolomiya 1993 Ukrayinski sichovi strilci 1914 1920 Lviv 1991 Uryadi Ukrayini u XX st K Naukova dumka 2001 608 s Shuhevich S E Spomini Lviv Chervona kalina 1929 Yanevskij D B Malovidomi konstitucijni akti Ukrayini K 1991 Rekomendovana literatura Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 1 A Zh Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2018 688 s ISBN 978 966 2067 44 6 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 2 Z O Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832 s ISBN 978 966 2067 61 3 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 576 s ISBN 978 966 2067 65 1 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 4 T Ya Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2021 688 s ISBN 978 966 2067 72 9PosilannyaZahidnoukrayinska Narodna Respublika u sestrinskih VikiproyektahCitati u Vikicitatah Zahidnoukrayinska Narodna Respublika u Vikishovishi Zahidnoukrayinska Narodna Respublika ZUNR Istoriya derzhavnosti ta pravovi pam yatki Ukrayini dovidnik T A Mihajliv T V Mihajliv H Osnova 2013 93 s Biblioteka zhurnalu Istoriya ta pravoznavstvo vip 12 120 S 23 25 Zahidnoukrayinska Narodna Respublika Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 1 A G 672 s ISBN 966 7492 00 X Mij rajduzhnij Pershij Den 207 208 p yatnicya 12 listopada 2010 Narodna vijna 1917 1932 proyekt Zaklik Ruskoyi narodnoyi radi vPryashevi 1918 r do naselennya Institut istoriyi Ukrayini

Дата публікації:
Топ