Український Вільний університет

Украї́нський ві́льний університе́т (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität; UFU) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Баварія, Німеччина. Перший вищий навчальний заклад і друга наукова установа української еміграції за кордоном. Є не тільки одним із найстаріших приватних навчальних закладів Німеччини, але і єдиним у світі вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання. Університет було засновано з ініціативи українських інтелектуальних кіл у Відні, невдовзі він переїхав до Праги, а із завершенням Другої світової війни — до свого постійного місцеперебування у столиці Баварії^[⇨]. З діяльністю закладу пов'язані імена багатьох видатних українських вчених в еміграції^[⇨]. У виші здобула освіту або наукове звання ціла плеяда діячів закордонної та вітчизняної науки і культури^[⇨].

Український вільний університет
нім. Ukrainische Freie Universität УВУ (UFU)|канцлер
Нова будівля в районі Німфенбурґ
Мюнхен,  Німеччина
Тип	приватний університет
Країна	Німеччина
Розташування	Мюнхен
Гасло	Sapere aude!
Засновано	1921
День вишу	17 січня
Ректор	Марія Пришляк
Студентів	445 (2023)
Професорів	20
Факультети	Державних і економічних наук; україністики; філософський
Випускники
Адреса	Barellistr. 9a, 80638 München, Deutschland
Сайт	Офіційний сайт
Ukrainische Freie Universität у Вікісховищі

Історія

Віденський період

Університет був заснований 17 січня 1921 року у Відні, столиці Австрії, з ініціативи українських інтелектуальних кіл у складі двох факультетів — філософського та права і суспільних наук. Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської та Російської імперій, Союз письменників і журналістів, студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинилися в еміграції. В університеті від початку працювало 12 професорів і 3 доценти. Загальна кількість слухачів — 90. Першим ректором став професор Олександр Колесса, який 7 разів обирався на цю посаду.

Празький період

Проте з огляду на те, що Відень переставав бути центром українського еміграційного життя, то вже після закінчення першого семестру восени 1921 року УВУ переїхав до Праги (Чехо-Словаччина), де кипіло живе політичне, культурне й освітнє життя української студентської молоді (понад 1 тис. осіб). У Празі університет одержав щомісячну допомогу у розмірі 500 тисяч чеських крон, від , який очолив президент Томаш Масарик, а також з боку наукової громадськості республіки, зокрема керівництва Карлового університету, яким були надані приміщення для занять. Саме тоді на перший семестр вписалося понад 700 слухачів. Навчальний план було розроблено таким чином, щоб студенти могли поєднувати навчання в УВУ та Карловому університеті.

Упродовж свого існування в Празі університет розгорнув багатогранну педагогічну, науково-дослідну й видавничу діяльність, визнану в тодішній Чехо-Словацькій Республіці та поза її межами. Університет швидко став на шлях нормального функціонування як повноцінний і науково спроможний осередок поширення й поглиблення знань на зразок західноєвропейських університетів. У перші роки існування університет налічував 500 студентів. У середньому кожного семестру в ньому навчалось понад 250 студентів, повний курс навчання (4 або 8 семестрів) за період 1921—1945 років закінчили близько 3 тис. осіб, близько 150 з них отримали ступені доктора права чи філософії. Навчання велось лише на двох факультетах — філософічному, який поділявся на історико-філологічний і природописний відділи, та права і суспільних наук. На кінець празького періоду діяльності в його професорсько-викладацькому складі налічувалося 20 професорів, 10 доцентів і 3 лектори. Професорська колегія складалася з визначних учених, позбавлених окупаційними режимами своїх катедр і прав викладати у вищих навчальних закладах України: Дмитро Антонович, Леонід Білецький, Іван Горбачевський, Станіслав Дністрянський, Дмитро Дорошенко, Роман Дражньовський, Олександр Колесса, Володимир Кушнір, Іван Огієнко, Олександр Олесь, Степан Рудницький, Володимир Старосольський, Степан Смаль-Стоцький, Сергій Шелухін, Олександр Шульгін, Андрій Яковлів та ін.

Усього за цей час у закладі викладали і проводили наукову діяльність близько 100 осіб, з яких 50 мали звання професор. Чимало професорів були членами зарубіжних академій наук, наукових товариств, викладали в інших вишах за кордоном, брали участь у численних міжнародних наукових конференціях. За період 1924—1931 років вони брали участь у 28 з'їздах і конгресах, видали 27 університетських підручників, монографій, наукових збірників та сотні статей, які друкувалися різними мовами в різних країнах світу.

Університет перебував у центрі культурно-наукового життя української еміграції в Чехословаччині, відіграв, зокрема, помітну роль у заснуванні низки українських наукових і навчальних закладів Чехословаччини та інших європейських країн:

• 1923 року — Українського правничого товариства в Чехії на чолі з деканом правничого факультету Ростиславом Лащенком, Українського історично-філологічного товариства у Празі на чолі з Дмитром Антоновичем, Української студії пластичного мистецтва;
• 1924 року — Українського академічного комітету;
• 1925 року — Музею визвольної боротьби України у Празі;
• 1926 року — Українського наукового інституту в Берліні.

Під час Другої світової війни і гітлерівської окупації Чехословаччини університет був значно обмежений у правах і діяльності й підпорядкований ректорові німецького Карлового університету. Під час бойових дій у приміщення бібліотеки та архіву влучила бомба, але матеріали вціліли й були збережені. Зі вступом радянських військ до Праги навесні 1945 року майно, бібліотека й архіви віденського й празького періодів університету були частково знищені та розграбовані, частково, разом з матеріалами Музею визвольної боротьби України, вивезені до Радянського Союзу. Щоб зберегти університет, тодішній ректор Андрій Яковлів наполягав на переїзді до Німеччини, проте Августин Волошин наполягав на тому, щоб залишитися у Празі та знайти спільну мову з більшовиками. Усе ж, Яковлів із деякими професорами переїхав, а Волошин перебрав на себе повноваження ректора. У результаті його й інших членів УВУ, що лишилися у Празі, заарештували радянські спецслужби. Згодом ректор УВУ, президент Карпатської України 1939 року Августин Волошин був закатований у Бутирській в’язниці, а сам заклад був фактично ліквідований.

Мюнхенський період

Стара будівля Українського вільного університету в районі Боґенгаузен

Табличка при вході до старої будівлі

Унаслідок воєнних подій 1945 року, більшість професорів і студентів були змушені покинути Прагу та переселитися на Захід, у Баварію. У Мюнхені восени 1945 року починається третій період (після віденського та празького) існування закладу вищої освіти. Першим ректором університету мюнхенської доби його існування було обрано професора Вадима Щербаківського, деканами філософського і правничого факультетів — відповідно професорів Івана Мірчука і Льва Окіншевича. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, до університету вступали як колишні празькі студенти, так і чимало молоді з військових таборів, яка не повернулася до СРСР. Університет матеріально опирався винятково на власні сили. На обидвох факультетах 1947 року кількість викладачів доходило до 80. Серед «нової» повоєнної когорти професорів і викладачів: Юрій Бойко-Блохін, Микола Васильєв, Григорій Ващенко, Володимир Державин, Василь Доманицький, Павло Зайцев, Борис Крупницький, Володимир Кубійович, Зенон Кузеля, Олександр Кульчицький, Петро Курінний, Іван Мірчук, Олександр Оглоблин, , Юрій Панейко, Наталія Полонська-Василенко, Іван Раковський, Ярослав Рудницький, Вадим Щербаківський, Юрій Клен (Освальд Бургардт), Микола Глобенко-Оглоблин, Василь Доманицький, Борис Крупницький, Михайло Міллер, Юрій Шевельов (Шерех). Пізніше: Юрій Старосольський, Олександр Юрченко, Володимир Янів, Олекса Горбач, Ярослав Падох, Іван Кошелівець, Віктор Коптілов.

Після еміграції значної кількості професорсько-викладацького складу наприкінці 1940-х років університет зазнав кризи. Аудиторні лекції були замінені семінарами з малими групами студентів і консультаціями з ними. 1950 року уряд Баварії визнав за Українським вільним університетом право надавати наукові ступені магістра та доктора права. Досягнення університету було визнано при введенні нового баварського закону про вищу освіту, коли окремим додатком до нього від 28 червня 1978 року підтверджено право промоцій і габілітацій Українського вільного університету, тобто право надавати титули магістра, доктора та габілітованого доктора.

Посилилася наукова та видавнича діяльність університету. У 1960-х роках було створено німецьке Товариство сприяння українській науці, яке взяло опіку над вишем, було поновлено аудиторне навчання впродовж двох місяців влітку, програма лекційних занять для докторантів (2 старших семестри). 1970 року вже налічувалось 50 фактичних слухачів, 12 осіб отримали докторські ступені. У цей час університет надав понад 50 почесних докторантів відомим ученим і громадсько-політичним діячам світу.

Сучасність

Український вільний університет лишається єдиним у світі приватним вищим навчальним закладом поза межами України з українською мовою навчання, своєрідним науково-освітнім місточком між Україною і Європою. Ставши осередком виховання нового покоління професійних і патріотичних кадрів для України та науково-дослідним центром українознавчих студій в Європейському Союзі, УВУ бачить свою місію як інтегратора української науки в європейському і світовому науковому просторі. Університет підтримує науково-освітні стосунки з багатьма вишами світу, зокрема України. 12 листопада 1992 року Міністерство освіти України визнало правочинність дипломів університету в Україні окремими договором.

Сьогодні УВУ дає змогу студентам із України вивчати ті предмети, які у СРСР були заборонені чи спотворені до невпізнання. Крім того, молодь із України має нагоду познайомитися з життям Центральної Європи, користуватися бібліотеками Німеччини й інших європейських країн, позаяк одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між Європейським Союзом і сучасною Україною.

Через фінансові труднощі та повіні р.Ізар університет продав своє давнє приміщення на вул. Pienzenauerstr. 15 (в найдорожчому районі Мюнхена — Боґенгаузені) у 2008 році та здійснив купівлю скромнішого, але більш функціонального приміщення на вул. Barellistr. 9a (у районі Німфенбурґу), а також створив за рахунок залишку коштів власний фонд, відсотки з якого забезпечуватимуть подальшу діяльність УВУ.

На каденцію з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2023 ректоркою УВУ обрано проф. д-рку Марію Пришляк.

2021 року Український вільний університет відзначив 100-літній ювілей свого існування та 75-ліття функціонування на території Німеччини.

Структура

Університет складається з 3 факультетів, на яких представлено 13 спеціяльностей:

• Філософський факультет. Декан — професор Лариса Дідковська. Спеціяльності: історія, філософія, порівняльне літературознавство, педагогіка, психологія, мистецтвознавство.

  Інститут педагогіки. Очолює доктор Світлана Когут.

• Факультет державних та економічних наук. Декан — професор Мирослав Кий. Спеціяльності: правознавство, організація та діяльність підприємств, політична економія, менеджмент, політологія.

  Інститут соціальної та ринкової економіки в Україні. Очолює професор Гансюрґен Досс (нім. Hansjürgen Doss).

• Факультет україністики. Декан — професор Тамара Гундорова. Спеціяльності: українська мова та література, історія України, українознавство.

Бібліотека Українського вільного університету в Мюнхені — одна з найважливіших українських культурних цінностей в Європі. Фонди бібліотеки налічують понад 35 тис. книжок і періодичних видань. 1991 року комісія Міністерства внутрішніх справ Німеччини визнала бібліотеку найважливішим джерелом україністики в німецькомовному світі. У складі університету унікальний архів загальним обсягом матеріалів понад 0,5 млн документів, що займають приблизно 300 м архівних полиць.

Ректори

• 1921—1922 — Олександр Колесса
• 1922—1923 — Станіслав Дністрянський
• 1923—1924 — Іван Горбачевський
• 1924—1925 — Федір Щербина
• 1925—1928 — Олександр Колесса
• 1928—1930 — Дмитро Антонович
• 1930—1931 — Андрій Яковлів
• 1931—1935 — Іван Горбачевський
• 1935—1937 — Олександр Колесса
• 1937—1938 — Дмитро Антонович
• 1938—1939 — Олександр Мицюк
• 1939—1940 — Іван Борковський
• 1940—1941 — Олександр Мицюк
• 1941—1943 — Іван Борковський
• 1943—1944 — Олександр Колесса
• 1944—1945 — Андрій Яковлів
• 1945 — Августин Волошин

• Олександр Колесса
• Станіслав Дністрянський
• Іван Горбачевський
• Федір Щербина
• Дмитро Антонович
• Олександр Мицюк
• Андрій Яковлів

• 1946—1947 — Вадим Щербаківський
• 1947—1948 — Іван Мірчук
• 1948—1950 — Юрій Панейко
• 1950—1955 — Іван Мірчук
• 1955—1956 — Микола Васильєв
• 1956—1961 — Іван Мірчук
• 1961—1962 — Юрій Панейко
• 1963 — Олександр Кульчицький
• 1964 — Василь Орелецький
• 1965—1966 — Юрій Бойко-Блохін
• 1966—1968 — Василь Орелецький
• 1968—1986 — Володимир Янів
• 1986—1992 — Теодор-Богдан Цюцюра
• 1992—1993 —
• 1993—1995 — Роман Дражньовський
• 1995—1998 — Мирослав Лабунька
• 1998—2003 — Леонід Рудницький
• 2004—2007 — Альберт Кіпа
• 2008—2011 —
• 2012—2015 —
• 2016—2024 — Марія Пришляк
• з 2024 — Лариса Дідковська

• Августин Волошин
• Вадим Щербаківський
• Іван Мірчук
• Олександр Кульчицький
• Юрій Бойко-Блохін
• Роман Дражньовський
• Мирослав Лабунька

Визначні професори

• Географи: Степан Рудницький, Володимир Кубійович.
• Економісти: Степан Рудницький, Володимир Тимошенко, Олександр Мицюк, Євген Гловінський.
• Етнографи: Зенон Кузеля, Віктор Петров.
• Історики: Дмитро Дорошенко, Олександр Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Дмитро Антонович, Іван Борковський, Станіслав Дністрянський, Володимир Кубійович, Олександр Мицюк, Симон Наріжний, Олександр Шульгин, Вадим Щербаківський, Андрій Яковлів.
• Історики мистецтва і музикознавці: Дмитро Антонович, Володимир Залозецький, Дмитро Левитський.
• Історики церкви: Василь Біднов, Микола Чубатий, Олександр Лотоцький, отець Петро Вергун.
• Фізіологи і медики: Іван Горбачевський, Борис Матюшенко.
• Філологи: Степан Смаль-Стоцький, Олександр Колесса, Юрій Шевельов, Ярослав Рудницький, Олекса Горбач, Володимир Державин, Міхаель Мозер, Тамара Гундорова, Дмитро Чижевський, Леонід Білецький, Агенор Артимович, Іван Огієнко, Василь Сімович, Іван Панькевич.
• Філософи: Іван Мірчук, Дмитро Чижевський, Олександр Кульчицький, Володимир Янів, Августин Волошин, Олег Фешовець.
• Юристи: Станіслав Дністрянський, Отто Ейхельман, Ростислав Лащенко, Володимир Старосольський, Андрій Яковлів, Лев Окіншевич, Василь Панейко, Сергій Шелухін, Богдан Футей, Лев Ребет, Кость Лоський, Олександр Лотоцький.

Відомі випускники

Див. також:

• Емма Андієвська — художниця та поетка
• Ольгерд-Іполит Бочковський — видатний соціолог, політолог і етнолог. Габілітований доктор УВУ.
• Вікул Оксана Миколаївна — балерина.
• Ґеркен-Русова Наталія — художниця, громадська діячка.
• Горбач Олекса — мовознавець-славіст, доктор філософії, професор Франкфуртського (Франкфурт-на-Майні), Українського вільного та Українського католицького університету в Римі.
• Квіт Сергій Миронович — президент Києво-Могилянської академії (2007—2014), міністр освіти і науки України в уряді Арсенія Яценюка (2014—2016).
•  — історик, доктор філософії, керівник проєктів та програм Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету, кандидат історичних наук, експерт міжнародної аналітичної групи Фонду «Amicus Europae» Александра Кваснєвського (2012—2017). Засновник інтернет-видання «Українська освіта».
• Монолатій Іван Сергійович — історик, доктор філософії, доктор політичних наук, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.
•  — літературознавець, доктор філософії УВУ, доктор філологічних наук, професор у Любліні, Польща.
• поет Олег Ольжич,
• Ребет Лев — юрист, доктор права, громадський діяч, публіцист, один із провідників ОУН.
• Срібняк Ігор Володимирович — історик, доктор філософії, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка.
• Степовик Дмитро Власович — доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор богословсьих наук, професор Академії наук вищої школи України, професор кафедри церковної історії Київської православної богословської академії.
•  — економіст-медійник, габілітований доктор суспільно-економічних наук, професор у сфері менеджменту маскомунікацій та мультимедіа (з 2013 р.), проректор з навчальної частини (з 2020 р.) .
•  — літературознавець, доктор габілітований УВУ, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
• Шевельов Юрій Володимирович — філолог, публіцист, доктор філософії, професор Гарвардського і Колумбійського університетів, іноземний член НАН України (1991), президент УВАН (1959—1961, 1981—1986).

Вшанування

На честь 100-річчя університету Національний банк України випустив пам'ятну медаль з нейзильберу «100 років Українському вільному університету» тиражем 10 тис. штук.

Див. також

• Таємний український університет
• Українська господарська академія
• Союз українських студентів у Німеччині

Примітки

1. Розпорядження Баварського Державного Міністерства Освіти та Віросповідань від 16 вересня 1950, № ХІ 60710.

Джерела

1. Віднянський С. В. Український вільний університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — .
2. Бондарчук П. М. Колесса Олександр Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
3. УІНП. 1921 – заснування Українського Вільного Університету. УІНП (укр.). Процитовано 14 травня 2023.
4. Віднянський С. В. Масарик Томаш-Гарріг // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
5. Віднянський С. В. Карловий університет, Празький університет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
6. Пінчук Ю. А. Антонович Дмитро Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
7. Ільницький М. М. Білецький Леонід Тимофійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
8. Усенко П. Г. Горбачевський Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
9. Ісаєвич Я. Д. Дністрянський Станіслав Северинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
10. Осташко Т. С. Дорошенко Дмитро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
11. Підкова І. З. Рудницький Степан Львович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
12. Янишин Б. М. Старосольський Володимир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
13. Добржанський О. В., Огуй О. Д. Смаль-Стоцький // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
14. Осташко Т. С. Шелухин Сергій Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
15. Даниленко О. В. Українське історично-філологічне товариство (УІФТ) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — .
16. Віднянський С. В. Український академічний комітет (УАК) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — .
17. Федорова Л. Д. Музей визвольної боротьби України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
18. Кривець Н. В. Український науковий інститут у Берліні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — .
19. «Маяк глибокого пізнання України»
20. Мюнхен. Український вільний університет : ( )[укр.] : [арх. 04.12.2020] // ukrainer.net : вебсайт. — Ukraїner, 2020. — 20 жовтня. — Дата звернення: 7 квітня 2021 року.
21. Ковальчук О. О. Мірчук Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
22. Білокінь С. І. Окіншевич Лев Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
23. Брега Г. С. Бойко-Блохин Юрій Гаврилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
24. Марочко В. І. Ващенко Григорій Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
25. Грузін Д. В. Кубійович Володимир Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
26. Ковальчук О. О., Грузін Д. В. Кузеля Зенон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
27. Ковальчук О. О. Кульчицький Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
28. Кот С. І. Курінний Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
29. Верба І. В. Оглоблин Олександр Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
30. Верба І. В. Полонська-Василенко Наталія Дмитрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
31. Ковальчук О. О., Майдан І. Г. Рудницький Ярослав-Богдан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
32. Білокінь С. І. Клен Юрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
33. Ясь О. В. Глобенко-Оглоблин Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
34. Корнієвська О. В. Доманицький Василь Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
35. Ясь О. В. Крупницький Борис Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
36. Білокінь С. І. Міллер Михайло Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
37. Масенко Л. Т. Шевельов Юрій Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
38. Герасимова Г. П. Янів Володимир-Михайло Осипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
39. Данилюк Д. Д. Мицюк Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
40. Петегирич В. М. Борковський Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
41. Боряк Т. Г., Ковальчук О. О. Наріжний Симон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
42. Осташко Т. С. Шульгин Олександр Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
43. Федорова Л. Д. Щербаківський Вадим Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
44. Осташко Т. С. Яковлів Андрій Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
45. Ульяновський В. І. Біднов Василь Олексійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
46. Швидкий В. П. Лотоцький Олександр Гнатович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
47. Осташко Т. С. Матюшенко Борис Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
48. Ясь О. В. Чижевський Дмитро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : іл. — .
49. Пінчук Ю.А., Завальнюк О.М. Огієнко Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : іл. — .
50. Луцький О. І. Сімович Василь Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — .
51. Ісаєвич Я. Д. Панькевич Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : іл. — .
52. Вегеш М. М., Від С. В. Волошин Августин Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
53. Осташко Т. С. Ейхельман Отто Оттович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
54. Усенко І. Б. Лащенко Ростислав Митрофанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
55. Гуцал П. З. Лоський Кость (Костянтин) Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
56. Лекція Ярослава Кота — Бакалаврська програма Етика Політика Економіка : ( )[укр.] // epe.ucu.edu.ua : вебсайт. — Український католицький університет, 2017. — 22 листопада. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
57. Співробітники — Срібняк Ігор Володимирович : ( )[укр.] : [арх. 08.04.2021] // iff.kubg.edu.ua : вебсайт. — Історико-філософський факультет Київського університету імені Бориса Грінченка, 2020. — 30 червня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
58. Степовик Дмитро Власович : ( )[укр.] : [арх. 08.04.2021] // nas.gov.ua : вебсайт. — Національна академія наук України, 2021. — 30 червня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
59. Діана Дуцик. Олексій Хаб’юк: «У порівнянні з показниками рекламних ринків Німеччини, Польщі та Росії Україна на дуже низькому рівні розвитку» : ( )[укр.] : [арх. 08.04.2021] / Діана Дуцик // ms.detector.media : вебсайт. — MediaSapiens, 2013. — 1 серпня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
60. В Україні випустили пам'ятну медаль «100 років Українському вільному університету» : ( )[укр.] : [арх. 15.09.2021] // Радіо Свобода : вебсайт. — 2021. — 15 вересня. — Дата звернення: 15 вересня 2021 року.

• Український вільний університет // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1957. — 1000 екз.
• Янів В. Український вільний університет // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — С. 3418-3421. — .

Література

• Universitas Libera Ucrainensis : 1921—2006 / M. Szafowal and R. Yaremko, eds. — Münch., 2011. — 828 с. — ISBN 3–928687–65–4.
• Боряк Г., Дубровіна Л. Архів Українського вільного університету в Мюнхені : попередній огляд фондів // Архіви України. — К., 2004. — № 4—6.
• Васькович Г. Український вільний університет : передісторія створення УВУ, його осяги й нові завдання // Науковий збірник Українського вільного університету. — Münch., 1992. — Т. 15.
• Від наукового товариства ім. Шевченка до Українського вільного університету. — К., 1992.
• Віднянський С. В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині : Український вільний університет (1921—1945 рр.). — К., 1994.
• Віднянський С. В. Український вільний університет у Празі — осередок міжслов’янських науково-освітніх взаємин // Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора—сьогодні—завтра). — К., 1995.
• Гаранін О. Статут Українського вільного університету в Мюнхені // Пам'ятки : археографічний щорічник / редкол.: С. Г. Кулешов (гол. ред.) та ін. — К. : Держкомархів, УНДІАСД. — Т. 11. — С. 203—214.
• Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 / Укладачі : Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Дон. : Український культурологічний центр, 2006.
• Лопушинський І. П. Український Вільний Університет (УВУ) як провідний діаспорний навчальний заклад світу // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори) : літературно-науковий збірник. — Херсон : Просвіта, 2007. — Вип. 4. — ISSN 978-966-2133-03-5. з джерела 23 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
• Мельник В. Український вільний університет як осередок українознавчих студій у Німеччині // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. — К., 1993.
• Монолатій І. С., Вишиванюк О. Мюнхенська школа історії України (1946—1991) : Історіогр. дослідж. — Коломия : Ін-т упр. природ. ресурсами навч.-наук. комплексу Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2001. — 131 с.
• Мусієнко І. В. Науково-педагогічна діяльність істориків Українського вільного університету в контексті збереження національної ідентичності українців // Поведінкові типи в українському соціокультурному середовищі: історичний досвід та аналіз тенденцій : [зб. наук. пр. за результатами міжнар. наук. конф., 25 жовтня 2007 р.]. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. — 192—198 с.
• Мушинка М. І. Музей визвольної боротьби України в Празі та доля його фондів : історико-архівні нариси. — К., 2005.
• Наріжний С. П. Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. — Прага, 1942. — 372 с.
• Полонська-Василенко Н. Д. Український вільний університет (1921—1971) // Український історик. — Нью-Йорк—Münch., 1971. — № 1—2. — С. 17-27. з джерела 6 квітня 2021.
• Сасько Тамара. Український Вільний Університет очима вчителя-словесника // Дивослово : наук.-метод. журнал. — 2006. — № 11. — С. 62-64.
• Український Вільний університет в Празі, в роках 1921—1922. — Прага : Державна друкарня, 1924. — 236 с.

Посилання

• Офіційний сайт Українського вільного університету. [ 6 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Фундація Українського вільного університету в Нью-Йорку. [ 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Кириленко О., Яценко О. Архів Українського Вільного університету в Мюнхені : Попередній огляд фондів : ( )[укр.] : [арх. 19.01.2019] / Кириленко О., Яценко О. // archives.gov.ua : вебсайт. — Державна архівна служба України. — Дата звернення: 6 квітня 2021 року.
• Періодичні видання української еміграції (Німеччина) періоду 1945—1955 рр. [ 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] у бібліотеці й архіві Українського вільного університету.

Публікації у ЗМІ

• Лубківський Роман, Погрібний Анатолій. Український Вільний Університет. Чи потрібен він Україні? Однозначно: так! // Урядовий кур'єр. — 2006. — 4 листопада.
• У Мюнхені продали Український Вільний Університет? : ( )[укр.] : [арх. 27.02.2014] // Радіо Свобода : вебсайт. — 2008. — 26 серпня. — Дата звернення: 6 квітня 2021 року.
• ' Український Вільний Університет продовжить роботу за кордоном : ( )[укр.] : [арх. 18.01.2009] // tsn.ua : вебсайт. — ТСН, 2008. — 9 грудня. — Дата звернення: 18 січня 2009 року.
• Український університет у центрі Європи : ( )[укр.] : [арх. 23.10.2020] / Христина Бондарєва // День : газета. — 2013. — 27 серпня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Українському Вільному Університетові — 90 років : ( )[укр.] : [арх. 06.04.2021] / Мигул І. // Радіо Свобода : вебсайт. — 2011. — 29 січня. — Дата звернення: 6 квітня 2021 року.
• Школа свободи: Український вільний університет створив умови для наукового життя українців в еміграції : ( )[укр.] : [арх. 01.12.2016] / Олена Бетлій // Український тиждень : часопис. — 2011. — 10 лютого. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Український Вільний Університет: науковий міст між світом діяспори і сучасною Україною : ( )[укр.] : [арх. 31.05.2017] / Марічка Галабурда-Чигрин // Вікна : вебсайт. — 2012. — 7 грудня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Український вільний університет: європейський диплом, легендарне минуле : ( )[укр.] : [арх. 08.04.2021] / Ганна Власюк // Deutsche Welle : вебсайт. — 2014. — 14 січня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• УВУ: забуті свої серед чужих : ( )[укр.] : [арх. 09.11.2017] / Шовкун Л., Лиховій Д. // Україна молода : газета. — 2012. — 20 грудня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• «Вічний двигун» української ідеї : ( )[укр.] : [арх. 08.04.2021] / Присяжний М. // День : газета. — 2013. — 9 серпня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Український Вільний Університет — це європейська інституція, яка формує майбутніх лідерів інтеграції україни в Європу : ( )[укр.] : [арх. 02.10.2017] / Пришляк М. // Універсум : вебсайт. — 2017. — 30 червня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Український Вільний Університет: місія і виклики : ( )[укр.] : [арх. 26.10.2020] // Дзеркало тижня : вебсайт. — 2019. — 26 липня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Вільний університет у Мюнхені, яким має пишатися Україна : ( )[укр.] : [арх. 23.04.2020] / Михайло Сорока // Укрінформ : вебсайт. — 2020. — 23 квітня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.
• Український вільний університет: місія українства протягом 100 років : ( )[укр.] : [арх. 19.01.2021] / Галина Терещук // Радіо Свобода : вебсайт. — 2021. — 17 січня. — Дата звернення: 8 квітня 2021 року.