Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре (ідентифікатор WWF: NA0303) — неарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований на південному заході США та в центрі і на сході Мексики. Він вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму.
 Сосново-дубові ліси у Національному парку Ель-Чіко | |
| Екозона | Неарктика |
|---|---|
| Біом | Хвойні ліси помірної зони |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | NA0303 |
| Межі | Пустеля Чіуауа Матораль Мексиканського нагір'я Матораль Центральної Мексики Тамауліпаський матораль Тамауліпаський мескіталь [en] [en] Сосново-дубові ліси Трансмексиканського вулканічного поясу |
| Площа, км² | 65 192 |
| Країни | Сполучені Штати Америки, Мексика |
| Охороняється | 16 353 (25 %) |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон сосново-дубових лісів Східної Сьєрра-Мадре охоплює гори Східної Сьєрра-Мадре, також відомі як Сьєрра-Мадре-Орієнталь, які простягаються приблизно на 1000 км з півночі на південь паралельно західному узбережжю Мексиканської затоки. Ці гори оточують Мексиканське нагір'я зі сходу та є частиною Східного поясу Північноамериканських Кордильєр. На півдні вони переходять у гори Трансмексиканського вулканічного поясу, які простягаються із заходу на схід, таким чином забезпечуючи сполучення з горами Західної Сьєрра-Мадре.
На відміну від багатьох гір Мексики, які мають вулканічне походження, складчасті гори Східної Сьєрра-Мадре виникли в результаті тектонічного підняття крейдових відкладів. Ці гори характеризуються стрімким рельєфом з численними долинами, глибокими каньйонами та ущелинами. Ерозія товстих шарів крейдових вапняків призвела до появи численних карстових форм рельєфу, зокрема печер, таких як печера Ластівок, розташована в штаті Сан-Луїс-Потосі. Висота Східної Сьєрра-Мадре коливається від 1500 до 3500 м над рівнем моря. Найвищими вершинами екорегіону є гора [en] заввишки 3721 м та гора [es] заввишки 3563 м, розташовані в штаті Нуево-Леон.
В горах регіону беруть початок численні річки, зокрема [en], які переважно стікають на схід, до Мексиканської затоки Атлантичного океану. Деякі річки, що беруть початок в горах на півночі екорегіону, зокрема річка [en], впадають у Ріо-Гранде або його притоки, а деякі течуть на захід та впадають у безстічні басейни Мексиканського нагір'я.
Гірські хребти Східної Сьєрра-Мадре утворюють велику систему, що майже безперервно простягається через територію штатів Коауїла, Нуево-Леон, Тамауліпас, Сан-Луїс-Потосі та Ідальго, а також через прилеглі райони штатів Веракрус, Керетаро та Гуанахуато. На північ від міста Монтеррей, столиці Нуево-Леона, Східна Сьєрра-Мадре вже не утворює єдину систему, а натомість складається з багатьох ізольованих гірських хребтів, таких як [en] та [en], прохолодні та вологі високогір'я яких підтримують сосново-дубові ліси. Такі оточені пустелями й напівпустелями "небесні острови" простягаються через територію штатів Нуево-Леон і Коауїла, досягаючи на півночі гір [en] та [en] в регіоні [en] на південному заході Техасу, які є частиною вулканічного поля [en].
Екорегіон сосново-дубових лісів Східної Сьєрра-Мадре також включає деякі ізольовані "небесні острови", що підіймаються над пустельними рівнинами Мексиканського нагір'я. Серед складчастих гірських хребтів, що входять до екорегіону, слід, зокрема, зазначити гори Сьєрра-де-Артеага, [es], [es], Сьєрра-де-Паррас та [en], що лежать західніше основного поясу Східної Сьєрра-Мадре. Найзахіднішою частиною екорегіону є гори Сьєрра-дель-Росаріо, що лежать на захід від Торреона на південному заході Коауїли, а найпівнічнішою частиною — гори [en], [en] та [en] в Нью-Мексико та Техасі, які є частиною [en]. Крім того, анклави сосново-дубових лісів екорегіону зустрічаються також в горах, розташованих на схід від основного поясу Східної Сьєрра-Мадре, зокрема у високогір’ях гірських масивів [en] та [en], розташованих в штатах Тамауліпас та Нуево-Леон.
Гірські ліси Східної Сьєрра-Мадре та інших гірських хребтів екорегіону на низьких висотах переходять у пустелі, напівпустельні чагарники та сухі і вологі тропічні ліси. На північний схід від екорегіону поширені екорегіони тамауліпаського маторалю і тамауліпаського мескіталю, на південний схід — [en] та [en], а на захід — пустеля Чіуауа та екорегіони маторалю Мексиканського нагір'я і маторалю Центральної Мексики. В горах Трансмексиканського вулканічного поясу на півдні ліси Східної Сьєрра-Мадре переходять у екорегіон сосново-дубових лісів Трансмексиканського вулканічного поясу. Цей екорегіон також включає гори [en] — найпівденнішу частину гір Східної Сьєрра-Мадре, розташовану в штаті Пуебла. Сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре є частиною комплексу [en], поширених в горах Мексики та південного заходу США.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає вологий субтропічний клімат (Cwa або Cfa за класифікацією кліматів Кеппена) або високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів у високогір'ях Національного парку Біг-Бенд в Техасі на півночі екорегіону становить 200-300 мм, а у високогір'ях Нуево-Леону — 900-1500 мм, більшість з яких випадають влітку. Опади в екорегіоні демонструють яскраво виражену сезонність, пов'язану з [en]. Той факт, що значна частина екорегіону розташована в глибині Мексики та відділена від океану пустелями й напівпустелями, робить клімат регіону менш вологим, ніж клімат інших гірських регіонів Мексики, однак, тим не менш, найвологіші частини східної Сьєрра-Мадре, розташовані в Тамауліпасі, можуть підтримувати найпівнічніші масиви хмарних лісів у Мексиці.
Флора
Основними рослинними угрупованнями Східної Сьєрра-Мадре є сосново-дубові ліси, у яких переважають різні види сосен (Pinus spp.) та дубів (Quercus spp.), розподіл яких залежить від висоти над рівнем моря та кількості опадів. Серед найбільш поширених в екорегіоні дерев слід відзначити сосну Нельсона (Pinus nelsonii), мексиканську сосну (Pinus cembroides), гладкокору сосну (Pinus pseudostrobus) та аризонську сосну (Pinus arizonica), а також каштановий дуб (Quercus castanea) та лускатий дуб (Quercus affinis). На більш вологих східних схилах, звернених до океану, домінують мексиканські сосни (Pinus cembroides) та алігаторові яловці (Juniperus deppeana), тоді як на сухіших західних схилах частіше зустрічаються ендемічні плакучі сосни (Pinus pinceana). Іншими ендеміками екорегіону є сосни Нельсона (Pinus nelsonii), сосни Грегга (Pinus greggii) та розлогі сосни (Pinus patula). Ліси Східної Сьєрра-Мадре також є домом для багатьох інших рослин, зокрема різноманітних агав (Agave spp.), деякі з яких традиційно використовувалися місцевими жителями в їжу.
У горах Східної Сьєрра-Мадре спостерігається найбільше різноманіття дубів у всій Мексиці. Тут зростає 55 місцевих видів дубів, з яких 19 видів є ендеміками. Найбільше різноманіття дубів спостерігається серед червоних дубів з секції Lobatae, яких тут зустрічається 32 види, зокрема 14 ендеміків, та серед білих дубів з секції Quercus, яких тут зустрічається 23 види, зокрема 5 ендеміків. Серед ендемічних дубів, поширених в горах Східної Сьєрра-Мадре, слід відзначити Quercus ariifolia, Q. edwardsiae, Q. flocculenta, Q. furfuracea, Q. galeanensis, Q. hirtifolia, Q. hypoxantha, Q. miquihuanensis, Q. runcinatifolia, Q. rysophylla, Q.saltillensis та Q. verde. Ендемічні кенбійські дуби (Quercus canbyi) зустрічаються на півночі екорегіону, зокрема в горах Чісос у Техасі. Мексиканські королівські дуби (Quercus germana) та пірчастожилкуваті дуби (Quercus pinnativenulosa) є майже ендемічними представниками регіону, які також зустрічаються у північній частині гір [en]. Деякі види дубів, зокрема лаетські дуби (Quercus laeta) та халапські дуби (Quercus xalapensis), досягають північної межі свого ареалу в горах Східної Сьєрра-Мадре.
Сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре зустрічаються у високогірних "небесних островах", де панує помірний клімат. Вони оточені більш вологими екорегіонами на півдні, де панує тропічний клімат, та посушливими екорегіонами на півночі, де панує напівпустельний або пустельний клімат. Таке розташування є головним фактором, що сприяє біорізноманіттю екорегіону та високому рівню ендемізму його флори та фауни.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), барибала (Ursus americanus), койота (Canis latrans), сіру лисицю (Urocyon cinereoargenteus), руду рись (Lynx rufus), оцелота (Leopardus pardalis), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), білоносу носуху (Nasua narica), північноамериканську котофредку (Bassariscus astutus), тайру (Eira barbara), звичайного ракуна (Procyon lotor), довгохвосту ласицю (Neogale frenata), західного плямистого скунса (Spilogale gracilis), американського свинорилого скунса (Conepatus leuconotus), пустельного кролика (Sylvilagus audubonii), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), вивірку Деппе (Sciurus deppei), скельного ховраха (Otospermophilus variegatus), південну літягу (Glaucomys volans), мексиканську полівку (Microtus mexicanus), північну скельну мишу (Peromyscus nasutus), чорновуху мишу (Peromyscus melanotis), пекторалову мишу (Peromyscus pectoralis), мишу Осгуда (Peromyscus gratus), [en] (Peromyscus difficilis), мексиканського лісового хом'яка (Neotoma mexicana), віргінського опосума (Didelphis virginiana), веракруську мідицю (Sorex veraecrucis), печерну нічницю (Myotis velifer) та [en] (Corynorhinus mexicanus). Найбільшими хижаками регіону є [en] (Puma concolor couguar) та дуже рідкісні ягуари (Panthera onca).
В горах техаського Біг-Бенду, що лежать на крайній півночі екорегіону, зустрічаються пустельні чорнохвості олені (Odocoileus hemionus eremicus), товстороги (Ovis canadensis), [en] (Cervus canadensis nelsoni) та ендемічні кремезні кролики (Sylvilagus robustus). Іншими ендеміками Східної Сьєрра-Мадре є вивірки Аллена (Sciurus alleni), [en] (Neotoma angustapalata), [en] (Peromyscus ochraventer), карменські мідиці (Sorex milleri), [en] (Cryptotis obscura), сірі бурозубки Вільї (Notiosorex villai) та плоскоголові нічниці (Myotis planiceps). Майже ендемічними представниками екорегіону є вивірки Петерса (Sciurus oculatus), [en] (Neotamias durangae) та [en] (Peromyscus levipes). Раніше в горах регіону зустрічалися мексиканські вовки (Canis lupus baileyi) та [en] (Ursus arctos horribilis), однак наразі вони тут вимерли.
Орнітофауна екорегіону нараховує понад 335 видів птахів. Серед птахів, поширених в горах Східної Сьєрра-Мадре, слід відзначити великого індика (Meleagris gallopavo), мексиканську перепелицю-клоуна (Cyrtonyx montezumae), каліфорнійського голуба (Patagioenas fasciata), мексиканського дрімлюгу (Antrostomus arizonae), північного кукліло (Coccyzus americanus), беркута (Aquila chrysaetos), чорноголового яструба (Accipiter cooperii), сапсана (Falco peregrinus), [en] (Strix occidentalis), вусату сплюшку (Megascops trichopsis), [en] (Psiloscops flammeolus), гірського сичика-горобця (Glaucidium gnoma), чорноволу гілу (Melanerpes formicivorus), золотистого декола (Colaptes auratus), широкохвостого колібрі-крихітку (Selasphorus platycercus), синьогорлого колібрі-самоцвіта (Lampornis clemenciae), північного колібрі-герцога (Eugenes fulgens), мексиканського колібрі-сапфіра (Basilinna leucotis), аметистовогорлого колібрі-самоцвіта (Lampornis amethystinus), мексиканського колібрі-ельфа (Selasphorus heloisa), блакитноголову агиртрію (Saucerottia cyanocephala), зеленого ару (Ara militaris mexicanus), зеленого аратингу (Psittacara holochlorus), сонорську сойку (Aphelocoma woodhouseii), чорноголову сизойку (Cyanocitta stelleri), кордильєрського піві-малюка (Empidonax occidentalis), соснового піві-малюка (Empidonax affinis), вохристого піві-малюка (Empidonax fulvifrons), мексиканського пісняра (Oreothlypis superciliosa), пісняра-віялохвоста (Basileuterus lachrymosus), білокрилу чернітку (Myioborus pictus), бронзовокрилого солітаріо (Myadestes occidentalis), білогорлого дрозда (Turdus assimilis), західного блакитника (Sialia mexicana), короткодзьобого віреона (Vireo huttoni), дубового різжака (Campylorhynchus gularis), американського підкоришника (Certhia americana), каролінського повзика (Sitta carolinensis), повзика-крихітку (Sitta pygmaea), американську синицю (Baeolophus wollweberi), мексиканську гаїчку (Poecile sclateri), американського ополовника (Psaltriparus minimus), соснового бекарда (Pachyramphus major), великого бекарда (Pachyramphus aglaiae), сірого чубака (Ptiliogonys cinereus), рудоголового пінсона (Aimophila ruficeps), плямистого тауї (Pipilo maculatus), соснового чижа (Spinus pinus), гондураську гутураму (Chlorophonia elegantissima) та сонцеперу пірангу (Piranga flava)
Мексиканські ари (Rhynchopsitta terrisi) є ендеміками сосново-дубових лісів екорегіону, а мексиканські червоїди (Leiothlypis crissalis) гніздяться виключно у горах Східної Сьєрра-Мадре. Майже ендемічними представниками екорегіону є мексиканські перепелиці (Dendrortyx barbatus), сіроволі сойки (Aphelocoma wollweberi), чорночубі синиці (Baeolophus atricristatus), іржасті дрозди-короткозьоби (Catharus occidentalis), чорноголові дрозди-короткодзьоби (Catharus mexicanus), білощокі червонії (Cardellina rubra), жовточереві заросляки (Atlapetes pileatus), кактусові жовтогорлики (Geothlypis nelsoni), мексиканські юнко (Junco phaeonotus), мексиканські квічалі (Ridgwayia pinicola) та плямистоволі дереволази (Lepidocolaptes affinis). Раніше в лісах Східної Сьєрра-Мадре зустрічалися ендемічні [en] (Campephilus imperialis), найбільші дятли світу, однак вони не спостерігалися з 1956 року та вважаються вимерлими.
Вздовж гірських хребтів Східної Сьєрра-Мадре проходить основний шлях міграції мільйонів метеликів-монархів (Danaus plexippus). Ці одні з найвідоміших метеликів Північної Америки мігрують з США до Центральної Мексики та використовують водні потоки, які підіймають їх в атмосферу, полегшуючи політ.
Збереження
Внаслідок століть лісозаготівлі та розвитку сільського господарства сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре були майже повністю знищені. Основними загрозами для збереження природи регіону є подальша вирубка лісів, а також розвиток скотарства, полювання та будівництво доріг.
Оцінка 2017 року показала, що 16 353 км², або 25 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [es], [en], [es], [en], [en], [en], [es], [en] та [en] в Мексиці, а також Національний парк Біг-Бенд, [en], [en] та [en] в США.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
Посилання
- «Sierra Madre Oriental pine–oak forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Sierra Madre Oriental Pine-Oak Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre identifikator WWF NA0303 nearktichnij ekoregion hvojnih lisiv pomirnoyi zoni roztashovanij na pivdennomu zahodi SShA ta v centri i na shodi Meksiki 2 Vin viriznyayetsya visokim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre Sosnovo dubovi lisi u Nacionalnomu parku El Chiko Ekozona Nearktika Biom Hvojni lisi pomirnoyi zoni Status zberezhennya kritichnij znikayuchij Nazva WWF NA0303 Mezhi Pustelya Chiuaua Matoral Meksikanskogo nagir ya Matoral Centralnoyi Meksiki Tamaulipaskij matoral Tamaulipaskij meskital Girski lisi Verakrusu en Vologi lisi Verakrusu en Sosnovo dubovi lisi Transmeksikanskogo vulkanichnogo poyasu Plosha km 65 192 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Meksika Ohoronyayetsya 16 353 25 1 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Gori Shidnoyi Syerra Madre v shtati Tamaulipas Gori Shidnoyi Syerra Madre u Nacionalnomu parku Kumbres de Monterrej Zmist 1 Geografiya 2 Klimat 3 Flora 4 Fauna 5 Zberezhennya 6 Primitki 7 PosilannyaGeografiyared Ekoregion sosnovo dubovih lisiv Shidnoyi Syerra Madre ohoplyuye gori Shidnoyi Syerra Madre takozh vidomi yak Syerra Madre Oriyental yaki prostyagayutsya priblizno na 1000 km z pivnochi na pivden paralelno zahidnomu uzberezhzhyu Meksikanskoyi zatoki Ci gori otochuyut Meksikanske nagir ya zi shodu ta ye chastinoyu Shidnogo poyasu Pivnichnoamerikanskih Kordilyer Na pivdni voni perehodyat u gori Transmeksikanskogo vulkanichnogo poyasu yaki prostyagayutsya iz zahodu na shid takim chinom zabezpechuyuchi spoluchennya z gorami Zahidnoyi Syerra Madre Na vidminu vid bagatoh gir Meksiki yaki mayut vulkanichne pohodzhennya skladchasti gori Shidnoyi Syerra Madre vinikli v rezultati tektonichnogo pidnyattya krejdovih vidkladiv Ci gori harakterizuyutsya strimkim relyefom z chislennimi dolinami glibokimi kanjonami ta ushelinami Eroziya tovstih shariv krejdovih vapnyakiv prizvela do poyavi chislennih karstovih form relyefu zokrema pecher takih yak pechera Lastivok roztashovana v shtati San Luyis Potosi Visota Shidnoyi Syerra Madre kolivayetsya vid 1500 do 3500 m nad rivnem morya Najvishimi vershinami ekoregionu ye gora El Potosi en zavvishki 3721 m ta gora Penya Nevada es zavvishki 3563 m roztashovani v shtati Nuevo Leon V gorah regionu berut pochatok chislenni richki zokrema Soto la Marina en yaki perevazhno stikayut na shid do Meksikanskoyi zatoki Atlantichnogo okeanu Deyaki richki sho berut pochatok v gorah na pivnochi ekoregionu zokrema richka San Huan en vpadayut u Rio Grande abo jogo pritoki a deyaki techut na zahid ta vpadayut u bezstichni basejni Meksikanskogo nagir ya Girski hrebti Shidnoyi Syerra Madre utvoryuyut veliku sistemu sho majzhe bezperervno prostyagayetsya cherez teritoriyu shtativ Koauyila Nuevo Leon Tamaulipas San Luyis Potosi ta Idalgo a takozh cherez prilegli rajoni shtativ Verakrus Keretaro ta Guanahuato Na pivnich vid mista Monterrej stolici Nuevo Leona Shidna Syerra Madre vzhe ne utvoryuye yedinu sistemu a natomist skladayetsya z bagatoh izolovanih girskih hrebtiv takih yak Syerra del Burro en ta Syerra del Karmen en proholodni ta vologi visokogir ya yakih pidtrimuyut sosnovo dubovi lisi Taki otocheni pustelyami j napivpustelyami nebesni ostrovi prostyagayutsya cherez teritoriyu shtativ Nuevo Leon i Koauyila dosyagayuchi na pivnochi gir Dejvis en ta Chisos en v regioni Big Bend en na pivdennomu zahodi Tehasu yaki ye chastinoyu vulkanichnogo polya Trans Pekos en Ekoregion sosnovo dubovih lisiv Shidnoyi Syerra Madre takozh vklyuchaye deyaki izolovani nebesni ostrovi sho pidijmayutsya nad pustelnimi rivninami Meksikanskogo nagir ya Sered skladchastih girskih hrebtiv sho vhodyat do ekoregionu slid zokrema zaznachiti gori Syerra de Arteaga Syerra de Sapaliname es Syerra La Konkordiya es Syerra de Parras ta Syerra de Himulko en sho lezhat zahidnishe osnovnogo poyasu Shidnoyi Syerra Madre Najzahidnishoyu chastinoyu ekoregionu ye gori Syerra del Rosario sho lezhat na zahid vid Torreona na pivdennomu zahodi Koauyili a najpivnichnishoyu chastinoyu gori Franklina en Organ en ta San Andres en v Nyu Meksiko ta Tehasi yaki ye chastinoyu riftovoyi dolini Rio Grande en Krim togo anklavi sosnovo dubovih lisiv ekoregionu zustrichayutsya takozh v gorah roztashovanih na shid vid osnovnogo poyasu Shidnoyi Syerra Madre zokrema u visokogir yah girskih masiviv Syerra de San Karlos en ta Syerra de Tamaulipas en roztashovanih v shtatah Tamaulipas ta Nuevo Leon Girski lisi Shidnoyi Syerra Madre ta inshih girskih hrebtiv ekoregionu na nizkih visotah perehodyat u pusteli napivpustelni chagarniki ta suhi i vologi tropichni lisi Na pivnichnij shid vid ekoregionu poshireni ekoregioni tamaulipaskogo matoralyu i tamaulipaskogo meskitalyu na pivdennij shid vologi lisi Verakrusu en ta girski lisi Verakrusu en a na zahid pustelya Chiuaua ta ekoregioni matoralyu Meksikanskogo nagir ya i matoralyu Centralnoyi Meksiki V gorah Transmeksikanskogo vulkanichnogo poyasu na pivdni lisi Shidnoyi Syerra Madre perehodyat u ekoregion sosnovo dubovih lisiv Transmeksikanskogo vulkanichnogo poyasu Cej ekoregion takozh vklyuchaye gori Syerra Norte de Puebla en najpivdennishu chastinu gir Shidnoyi Syerra Madre roztashovanu v shtati Puebla Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre ye chastinoyu kompleksu Madrejskih sosnovo dubovih ridkolis en poshirenih v gorah Meksiki ta pivdennogo zahodu SShA Klimatred Na bilshij chastini ekoregionu perevazhaye vologij subtropichnij klimat Cwa abo Cfa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena abo visokogirnij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv u visokogir yah Nacionalnogo parku Big Bend v Tehasi na pivnochi ekoregionu stanovit 200 300 mm a u visokogir yah Nuevo Leonu 900 1500 mm bilshist z yakih vipadayut vlitku Opadi v ekoregioni demonstruyut yaskravo virazhenu sezonnist pov yazanu z pivnichnoamerikanskimi musonami en Toj fakt sho znachna chastina ekoregionu roztashovana v glibini Meksiki ta viddilena vid okeanu pustelyami j napivpustelyami robit klimat regionu mensh vologim nizh klimat inshih girskih regioniv Meksiki odnak tim ne mensh najvologishi chastini shidnoyi Syerra Madre roztashovani v Tamaulipasi mozhut pidtrimuvati najpivnichnishi masivi hmarnih lisiv u Meksici Florared Osnovnimi roslinnimi ugrupovannyami Shidnoyi Syerra Madre ye sosnovo dubovi lisi u yakih perevazhayut rizni vidi sosen Pinus spp ta dubiv Quercus spp rozpodil yakih zalezhit vid visoti nad rivnem morya ta kilkosti opadiv Sered najbilsh poshirenih v ekoregioni derev slid vidznachiti sosnu Nelsona Pinus nelsonii meksikansku sosnu Pinus cembroides gladkokoru sosnu Pinus pseudostrobus ta arizonsku sosnu Pinus arizonica a takozh kashtanovij dub Quercus castanea ta luskatij dub Quercus affinis Na bilsh vologih shidnih shilah zvernenih do okeanu dominuyut meksikanski sosni Pinus cembroides ta aligatorovi yalovci Juniperus deppeana todi yak na suhishih zahidnih shilah chastishe zustrichayutsya endemichni plakuchi sosni Pinus pinceana Inshimi endemikami ekoregionu ye sosni Nelsona Pinus nelsonii sosni Gregga Pinus greggii ta rozlogi sosni Pinus patula Lisi Shidnoyi Syerra Madre takozh ye domom dlya bagatoh inshih roslin zokrema riznomanitnih agav Agave spp deyaki z yakih tradicijno vikoristovuvalisya miscevimi zhitelyami v yizhu U gorah Shidnoyi Syerra Madre sposterigayetsya najbilshe riznomanittya dubiv u vsij Meksici Tut zrostaye 55 miscevih vidiv dubiv z yakih 19 vidiv ye endemikami Najbilshe riznomanittya dubiv sposterigayetsya sered chervonih dubiv z sekciyi Lobatae yakih tut zustrichayetsya 32 vidi zokrema 14 endemikiv ta sered bilih dubiv z sekciyi Quercus yakih tut zustrichayetsya 23 vidi zokrema 5 endemikiv Sered endemichnih dubiv poshirenih v gorah Shidnoyi Syerra Madre slid vidznachiti Quercus ariifolia Q edwardsiae Q flocculenta Q furfuracea Q galeanensis Q hirtifolia Q hypoxantha Q miquihuanensis Q runcinatifolia Q rysophylla Q saltillensis ta Q verde Endemichni kenbijski dubi Quercus canbyi zustrichayutsya na pivnochi ekoregionu zokrema v gorah Chisos u Tehasi Meksikanski korolivski dubi Quercus germana ta pirchastozhilkuvati dubi Quercus pinnativenulosa ye majzhe endemichnimi predstavnikami regionu yaki takozh zustrichayutsya u pivnichnij chastini gir Syerra Madre de Oahaka en Deyaki vidi dubiv zokrema laetski dubi Quercus laeta ta halapski dubi Quercus xalapensis dosyagayut pivnichnoyi mezhi svogo arealu v gorah Shidnoyi Syerra Madre Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre zustrichayutsya u visokogirnih nebesnih ostrovah de panuye pomirnij klimat Voni otocheni bilsh vologimi ekoregionami na pivdni de panuye tropichnij klimat ta posushlivimi ekoregionami na pivnochi de panuye napivpustelnij abo pustelnij klimat Take roztashuvannya ye golovnim faktorom sho spriyaye bioriznomanittyu ekoregionu ta visokomu rivnyu endemizmu jogo flori ta fauni Faunared Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus oshijnikovogo pekari Dicotyles tajacu baribala Ursus americanus kojota Canis latrans siru lisicyu Urocyon cinereoargenteus rudu ris Lynx rufus ocelota Leopardus pardalis yaguarundi Herpailurus yagouaroundi bilonosu nosuhu Nasua narica pivnichnoamerikansku kotofredku Bassariscus astutus tajru Eira barbara zvichajnogo rakuna Procyon lotor dovgohvostu lasicyu Neogale frenata zahidnogo plyamistogo skunsa Spilogale gracilis amerikanskogo svinorilogo skunsa Conepatus leuconotus pustelnogo krolika Sylvilagus audubonii floridskogo krolika Sylvilagus floridanus vivirku Deppe Sciurus deppei skelnogo hovraha Otospermophilus variegatus pivdennu lityagu Glaucomys volans meksikansku polivku Microtus mexicanus pivnichnu skelnu mishu Peromyscus nasutus chornovuhu mishu Peromyscus melanotis pektoralovu mishu Peromyscus pectoralis mishu Osguda Peromyscus gratus sakateksku olenyachu mishu en Peromyscus difficilis meksikanskogo lisovogo hom yaka Neotoma mexicana virginskogo oposuma Didelphis virginiana verakrusku midicyu Sorex veraecrucis pechernu nichnicyu Myotis velifer ta meksikanskogo velikovuha en Corynorhinus mexicanus Najbilshimi hizhakami regionu ye pivnichnoamerikanski pumi en Puma concolor couguar ta duzhe ridkisni yaguari Panthera onca V gorah tehaskogo Big Bendu sho lezhat na krajnij pivnochi ekoregionu zustrichayutsya pustelni chornohvosti oleni Odocoileus hemionus eremicus tovstorogi Ovis canadensis girski vapiti en Cervus canadensis nelsoni ta endemichni kremezni kroliki Sylvilagus robustus Inshimi endemikami Shidnoyi Syerra Madre ye vivirki Allena Sciurus alleni tamaulipaski lisovi hom yaki en Neotoma angustapalata el karrizoski olenyachi mishi en Peromyscus ochraventer karmenski midici Sorex milleri meksikanski korotkovuhi midici en Cryptotis obscura siri burozubki Vilyi Notiosorex villai ta ploskogolovi nichnici Myotis planiceps Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye vivirki Petersa Sciurus oculatus durangski burunduki en Neotamias durangae ta shvidkonogi mishi en Peromyscus levipes Ranishe v gorah regionu zustrichalisya meksikanski vovki Canis lupus baileyi ta meksikanski grizli en Ursus arctos horribilis odnak narazi voni tut vimerli Ornitofauna ekoregionu narahovuye ponad 335 vidiv ptahiv Sered ptahiv poshirenih v gorah Shidnoyi Syerra Madre slid vidznachiti velikogo indika Meleagris gallopavo meksikansku perepelicyu klouna Cyrtonyx montezumae kalifornijskogo goluba Patagioenas fasciata meksikanskogo drimlyugu Antrostomus arizonae pivnichnogo kuklilo Coccyzus americanus berkuta Aquila chrysaetos chornogolovogo yastruba Accipiter cooperii sapsana Falco peregrinus plyamistu sovu en Strix occidentalis vusatu splyushku Megascops trichopsis kanadsku splyushku en Psiloscops flammeolus girskogo sichika gorobcya Glaucidium gnoma chornovolu gilu Melanerpes formicivorus zolotistogo dekola Colaptes auratus shirokohvostogo kolibri krihitku Selasphorus platycercus sinogorlogo kolibri samocvita Lampornis clemenciae pivnichnogo kolibri gercoga Eugenes fulgens meksikanskogo kolibri sapfira Basilinna leucotis ametistovogorlogo kolibri samocvita Lampornis amethystinus meksikanskogo kolibri elfa Selasphorus heloisa blakitnogolovu agirtriyu Saucerottia cyanocephala zelenogo aru Ara militaris mexicanus zelenogo aratingu Psittacara holochlorus sonorsku sojku Aphelocoma woodhouseii chornogolovu sizojku Cyanocitta stelleri kordilyerskogo pivi malyuka Empidonax occidentalis sosnovogo pivi malyuka Empidonax affinis vohristogo pivi malyuka Empidonax fulvifrons meksikanskogo pisnyara Oreothlypis superciliosa pisnyara viyalohvosta Basileuterus lachrymosus bilokrilu chernitku Myioborus pictus bronzovokrilogo solitario Myadestes occidentalis bilogorlogo drozda Turdus assimilis zahidnogo blakitnika Sialia mexicana korotkodzobogo vireona Vireo huttoni dubovogo rizzhaka Campylorhynchus gularis amerikanskogo pidkorishnika Certhia americana karolinskogo povzika Sitta carolinensis povzika krihitku Sitta pygmaea amerikansku sinicyu Baeolophus wollweberi meksikansku gayichku Poecile sclateri amerikanskogo opolovnika Psaltriparus minimus sosnovogo bekarda Pachyramphus major velikogo bekarda Pachyramphus aglaiae sirogo chubaka Ptiliogonys cinereus rudogolovogo pinsona Aimophila ruficeps plyamistogo tauyi Pipilo maculatus sosnovogo chizha Spinus pinus gondurasku guturamu Chlorophonia elegantissima ta sonceperu pirangu Piranga flava Meksikanski ari Rhynchopsitta terrisi ye endemikami sosnovo dubovih lisiv ekoregionu a meksikanski chervoyidi Leiothlypis crissalis gnizdyatsya viklyuchno u gorah Shidnoyi Syerra Madre Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye meksikanski perepelici Dendrortyx barbatus sirovoli sojki Aphelocoma wollweberi chornochubi sinici Baeolophus atricristatus irzhasti drozdi korotkozobi Catharus occidentalis chornogolovi drozdi korotkodzobi Catharus mexicanus biloshoki chervoniyi Cardellina rubra zhovtocherevi zaroslyaki Atlapetes pileatus kaktusovi zhovtogorliki Geothlypis nelsoni meksikanski yunko Junco phaeonotus meksikanski kvichali Ridgwayia pinicola ta plyamistovoli derevolazi Lepidocolaptes affinis Ranishe v lisah Shidnoyi Syerra Madre zustrichalisya endemichni meksikanski dyatli kardinali en Campephilus imperialis najbilshi dyatli svitu odnak voni ne sposterigalisya z 1956 roku ta vvazhayutsya vimerlimi Vzdovzh girskih hrebtiv Shidnoyi Syerra Madre prohodit osnovnij shlyah migraciyi miljoniv metelikiv monarhiv Danaus plexippus Ci odni z najvidomishih metelikiv Pivnichnoyi Ameriki migruyut z SShA do Centralnoyi Meksiki ta vikoristovuyut vodni potoki yaki pidijmayut yih v atmosferu polegshuyuchi polit Zberezhennyared Vnaslidok stolit lisozagotivli ta rozvitku silskogo gospodarstva sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre buli majzhe povnistyu znisheni Osnovnimi zagrozami dlya zberezhennya prirodi regionu ye podalsha virubka lisiv a takozh rozvitok skotarstva polyuvannya ta budivnictvo dorig Ocinka 2017 roku pokazala sho 16 353 km abo 25 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami 1 Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park El Chiko en Nacionalnij park El Potosi en Nacionalnij park Kumbres de Monterrej en Nacionalnij park Los Marmoles en Nacionalnu pam yatku Serro de la Silya en Biosfernij zapovidnik El Syelo en Biosfernij zapovidnik Syerra de Tamaulipas en Biosfernij zapovidnik Syerra Gorda es Biosfernij zapovidnik Syerra Gorda de Guanahuato en Biosfernij zapovidnik Barranka de Mectitlan es Biosfernij zapovidnik Maderas del Karmen en Zapovidnu zonu flori i fauni Kanjon Santa Elena en Zapovidnu zonu flori i fauni Syerra de Alvares en Zonu ekologichnogo zahistu Syerra de Sapaliname es Zapovidnik Kuenka Alimentadora del Distrikto Nasjonal de Riyego 026 en ta Zapovidnik Kuenka Alimentadora del Distrikto Nasjonal de Riyego 004 en v Meksici a takozh Nacionalnij park Big Bend Derzhavnij park gir Dejvis en Nacionalnij prirodnij zapovidnik San Andres en ta Nacionalnij lis Linkoln en v SShA Primitkired a b Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Posilannyared Sierra Madre Oriental pine oak forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Sierra Madre Oriental Pine Oak Forests One Earth Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre amp oldid 43990240