Колібрі ельф мексиканський Самець мексиканського колібрі ельфа Самиця мексиканського колібрі ельфа Охоронний статус Найм

Колібрі-ельф мексиканський

Самець мексиканського колібрі-ельфа

Самиця мексиканського колібрі-ельфа

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Колібрієві (Trochilidae)
Підродина:	Колібрині (Trochilinae)
Триба:	Mellisugini
Рід:	Колібрі-крихітка (Selasphorus)
Вид:	Колібрі-ельф мексиканський

Біноміальна назва

Selasphorus heloisa
(Lesson & , 1839)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Ornismya heloisa Lesson, RP & Delattre, 1839
Atthis heloisa (Lesson, RP & Delattre, 1839)

Посилання

Вікісховище:	Selasphorus heloisa
Віківиди:	Selasphorus heloisa
ITIS:	178045
МСОП:	22688235
NCBI:	240703

Колі́брі-ельф мексиканський (Selasphorus heloisa) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Ендемік Мексики.

Опис

Довжина птаха становить 5,9-7,5 см, вага 2-2,7 г. У самців номінативного підвиду верхня частина тіла бронзово-зелена з металевим відблиском або золотисто-бронзова, за очима невеликі білі плямки. На горлі у них широкий металево-пурпуровий або синьо-фіолетовий "комір", пера з його країв виступають за межі горла. Боки світло-коричнюваті з бронзовим відтінком, решта нижньої частини тіла тьмяно-біла або сірувато-біла. Центральна пара стернових пер бронзово-зелена, біля основи рудувато-коричнева. Наступна пара мають рудувато-коричневу верхню половину і чорну нижню, часто вони є розділені бронзово-зеленою смугою. Решта стернових пер мають подібне забарвлення, однак на кінці у них помітні білі плямки. Дзьоб короткий, прямий, чорнуватий.

У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців. Підборіддя і горло у них білі, сильно поцятковані дрібними бронзовими плямками, боки руді, решта нижньої частини тіла тьмяно-біла або сірувато-біла, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Рудувато-коричневй відтінок в оперенні хвоста менш поширений і більш тьмяний, натомість чорний відтінок більш поширений, а кінчики стернових пер білуваті.

Представники підвиду S. h. margarethae є меншими, ніж представники номінативного підвиду. У самців цього підвиду горло темно-аметистово-фіолетове, решта нижньої частини тіла біла, а боки світло-охристі. У самиць цього підвиду блискучих плямок на горлі менше, боки і нижні покривні пера хвоста світло-охристі, а кінчики стернових пер білі.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

S. h. margarethae (Moore, RT, 1937) — гори Західної і Південної Сьєрра-Мадре (від Тамауліпаса до Герреро і Оахаки);
S. h. heloisa (Lesson, RP & Delattre, 1839) — гори Східної Сьєрра-Мадре і Трансмексиканського вулканічного пояса (від Сіналоа і Чіуауа до Халіско).

Поширення і екологія

Мексиканські колібрі-ельфи є ендеміками гір Мексики. Два бродячих птаха у 1896 році також спостерігалися в горах ^[en] в Аризоні. Мексиканські колібрі-ельфи живуть у вологих і напіввологих гірських дубових і соснових лісах, у вічнозелених і хмарних тропічних лісах, на узліссях і галявинах та у вологих чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1500 до 300 м над рівнем моря. Є свідчення того, що птахи здійснюють сезонні висотні міграції між сосново-дубовими і хмарними лісами .

Мексиканські колібрі-ельфи живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, яких шукають в нижньому і середньому ярусах лісу, а також дрібними безхребетними. Коли птахи живляться нектаром, вони зависають в повітрі над квітками, направивши хвіст догори. Вони віддають перевагу нектару з високим вмістом сахарози. Самці виконують демонастраційні польоти перед самицями, демонструючи їх райдужне оперення горла. Гніздо чашоподібне, робиться з моху і лишайників, розміщується на гілці дерева, на висоті 10 м над землею.

Примітки

BirdLife International (2016). Selasphorus heloisa: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 жовтня 2022.
Christopher W. Swarth. The Bumblebee Hummingbirds (Atthis heloisa) of Ramsey Canyon Revisited. „Western Birds”. 49 (4), ss. 270–276, 2018.
Ortega-Álvarez, Rubén; Benítez, Esteban Berrones; Mena, Israel Medina; Cano, Leonel Valdez; Bautista, Leonel Bautista; Calderón-Parra, Rafael (September 2018). Notes on the breeding behavior of the Bumblebee Hummingbird (Atthis heloisa), an endemic species of Mexico: nest, courtship displays, and altitudinal movements. The Wilson Journal of Ornithology. 130 (3): 800—805. doi:10.1676/17-067.1. ISSN 1559-4491.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Selasphorus heloisa: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 жовтня 2022.

[swarth-4] Christopher W. Swarth. The Bumblebee Hummingbirds (Atthis heloisa) of Ramsey Canyon Revisited. „Western Birds”. 49 (4), ss. 270–276, 2018.

[Ortega-5] Ortega-Álvarez, Rubén; Benítez, Esteban Berrones; Mena, Israel Medina; Cano, Leonel Valdez; Bautista, Leonel Bautista; Calderón-Parra, Rafael (September 2018). Notes on the breeding behavior of the Bumblebee Hummingbird (Atthis heloisa), an endemic species of Mexico: nest, courtship displays, and altitudinal movements. The Wilson Journal of Ornithology. 130 (3): 800—805. doi:10.1676/17-067.1. ISSN 1559-4491.