Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тамауліпаський мескіталь ідентифікатор WWF NA0312 неарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників розташований н

Тамауліпаський мескіталь

Тамауліпаський мескіталь

Тамауліпаський мескіталь (ідентифікатор WWF: NA0312) — неарктичний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на півдні США та на північному сході Мексики.

Тамауліпаський мескіталь
imageЧагарники мескіталю в окрузі Вебб (Техас)
Екозона Неарктика
Біом Пустелі і склерофітні чагарники
Статус збереження критичний/зникаючий
 WWF NA0312
Межі Пустеля Чіуауа
Савани Едвардського плато
Ліси сходу Центрального Техасу
Прерії техаського Блекленду
Прибережні луки заходу Мексиканської затоки
Тамауліпаський матораль
Сосново-дубові ліси Східної Сьєрра-Мадре
[en]
Площа, км² 125 091
Країни Сполучені Штати Америки, Мексика
Охороняється 10 288 (8 %)
imageРозташування екорегіону (зеленим)

Географія

image
Межі біологічної провінції Тамауліпас — лінія з точок
Уступ Бордас — пунктирна лінія
A — Прибережні піщані рівнини
B — Лагуна-Мадре
C — Сьєрра-де-Сан-Карлос
D — Сьєрра-де-Пікачос
E — Сьєрра-де-Лампасос
1 — Річка Гуадалупе
2 — Річка Сан-Антоніо
3 — Річка Фріо
4 — Річка Нуесес
5 — Ріо-Гранде/ Ріо-Браво-дель-Норте
6 — Річка Саладо
7 — Річка Сан-Хуан
8 — Річка Сан-Фернандо
9 — Річка Сото-ла-Маріна

Екорегіон тамауліпаського мескіталю охоплює територію площею приблизно 125 000 км², розташовану на південному заході Техасу, північному сході Коауїли, півночі Нуево-Леону та крайній півночі Тамауліпасу. На захід від регіону простягаються гори Східної Сьєрра-Мадре, які відділяють екорегіон від більш посушливої пустелі Чіуауа. У передгір'ях Східної Сьєрра-Мадре поширені чагарники тамауліпаського маторалю. Вони утворюють перехідну зону між тамауліпаським мескіталем та екорегіонами сосново-дубових лісів Східної Сьєрра-Мадре і [en], розташованими західніше та південніше. На схід від екорегіону, на узбережжі Мексиканської затоки, поширені Прибережні луки заходу Мексиканської затоки, також відомі в Мексиці як тамауліпаський пастізаль. На північ від екорегіону тамауліпаського мескіталю поширені савани Едвардського плато, а на північний схід — ліси сходу Центрального Техасу та прерії техаського Блекленду. Враховуючи таке географічне положення, екорегіон тамауліпаського мескіталю є екологічним перехрестям між сходом та заходом, субтропіками та тропіками, Неарктикою та Неотропіками, що пояснює його високе біорізноманіття.

Екорегіон тамауліпаського мескіталю лежить у західній частині Примексиканської низовини. Уздовж східного краю екорегіону пролягає уступ Бордас, який тягнеться від південної межі регіону на північний захід до околиць міста Ріо-Гранде-Сіті в Техасі і далі на північний схід до водосховища [en]. На схід від уступу Бордас лежать низовини, що характеризуються глибокими піщаними ґрунтами. Значна частина цих рівнин, як на північ, так і на південь від американсько-мексиканського кордону, була перетворена на сільськогосподарські угіддя. На захід від уступу Бордас поширені рівнини, над якими підіймаються пологі пагорби. З геологічної точки зору тут переважає товстий шар каліче, вкритий тонким шаром ґрунту з високим вмістом кальцію. Більша частина екорегіону погано підходить для землеробства, тому переважно використовується у скотарстві, а також є місцем проживання багатьох диких тварин.

На більшій частині екорегіону залягають шари кайнозойських вапняків, пісковиків, алевролітів та аргілітів, які злегка нахилені в бік моря. У прибережних районах до них додаються четвертинні відклади, а у внутрішніх районах на крайньому заході екорегіону трапляються давні крейдові відклади та відслонення. Середня висота екорегіону переважно становить менше 300 м над рівнем моря, а біля підніжжя Східної Сьєра-Мадре та плато Едвардс вона може досягати 500 м над рівнем моря.

Над рівнинами екорегіону підіймаються кілька невеликих гірських масивів, зокрема гори [en]. Подібно до гір [en], розташованих відразу за південною межею екорегіону, ці гори не є ані частиною третинних пластів Примексиканської низовини, ані складного складчасто-розломного поясу Східної Сьєрра-Мадре, що утворився у юрському та крейдовому періодах, а натомість є плутонічними інтрузіями, масивами магматичних порід (від нефелінових сієнітів до габро), що утворилися у середині третинного періоду. Подекуди в екорегіоні також трапляються невеликі масиви, утворені [en] потоками.

Прибережна піщана рівнина, яку іноді називають "Пустелею диких коней", простягається приблизно на 100 миль вглиб континенту від [en]. На півночі вона межує із затокою [en], а на півдні — з [en]. Третинні та четвертинні морські осадові породи тут перекриті товстим шаром пісків, товщина яких у багатьох місцях перевищує 1,8 метри. Незважаючи на те, що ця частина регіону загалом рівнинна, піски утворюють численні дюни, висота яких може досягати 9 м. Вкриті рослинністю піщані дюни перемежовуються активними, нестабільними дюнами, що переміщуються вітром. Активні дюни займають площу до 100 га, переважно у східній третині прибережної піщаної рівнини. Більшу частину цієї рівнини займають луки, на яких [en] (Schizachyrium scoparium var. littorale) домінує всюди, крім найвологіших ділянок. На цих вологих ділянках зустрічаються густі гаї віргінських дубів (Quercus virginiana) та [en] (Prosopis glandulosa). Подекуди дубово-мескітові гаї сполучаються один з одиним, утворюючі несуцільні пояси, які разом займають принаймні чверть прибережної піщаної рівнини. Там, де пісок осідає та [en], утворюються численні ефемерні, безстічні водойми.

Гідрологія

image
Ресака в Державному парку Естеро-Льяно-Гранде (Техас)

Незважаючи на напівпосушливий характер екорегіону, тут присутні різноманітні водно-болотні угіддя. Біля узбережжя Мексиканської затоки лежить [en], одна з п'яти гіперсолоних прибережних лагун у світі, яка сама по собі є важливою екосистемою. Далі в глибині материка, за лагуною, лежить відносно вузька смуга розрізнених [en] (трав'яних боліт), що простягаються з півночі на південь. Рівень води у цих динамічних болотах коливається залежно від кількості опадів, тропічних штормів, вологих та сухих періодів. Ці великі та глибокі марші перемежовуються постійними та ефемерними прісноводними ставками, які підтримують популяції саламандр, черепах та мільйонів мігруючих водоплавних птахів, таких як американські попелюхи (Aythya americana).

Територію екорегіону перетинають кілька річок, всі з яких впадають до Мексиканської затоки. Багато з цих річок, звиваючись через плоску прибережну рівнину на схід від уступу Бордас, утворили незліченні стариці, [en] та рукави, оточені маршами та болотами. У залишках прибережних зон, які ще не були розчищені під сільськогосподарські угіддя, поселення та промисловість, зустрічається напрочуд пишна рослинність, що нагадує тропічні джунглі, особливо на півдні екорегіону.

Поблизу північно-східної межі екорегіону протікає річка [en], основна протока річки [en]. Серед інших великих річок, що перетинають територію екорегіону, слід відзначити Нуесес разом з притокою [en], Ріо-Гранде разом з притоками [en] та [en], річку Сан-Фернандо, також відому як Кончос, а також річку [en] разом з притоками Ріо-Сан-Карлос, Ріо-Пілон, Сан-Антоніо, Ріо-Пуріфікасьйон, Ріо-Корона та Ріо-Санта-Ана.

Найбільшою річкою в екорегіоні, що перетинає його навпіл, є Ріо-Гранде, також відома в Мексиці як Ріо-Гранде-Дель-Норте. Цей широкий та звивистий водний шлях утворює кордон між США та Мексикою. Раніше в заплавах нижньої Ріо-Гранде росли гаї [en] (Sabal minor), завдяки яким перші іспанські дослідники називали річку Ріо-де-лас-Пальмас. Наразі від цих гаїв у нижній долині Ріо-Гранде залишилася лише [en] площею 74 га.

В екорегіоні також є кілька великих водосховищ, які були побудовані у XX столітті, протягом кількох десятиліть після Другої Світової війни. До цих водосховищ належать водосховище [en] та озеро [en] на річці Нуесес в США, [en] та [en] на Ріо-Гранде, водосховище [en] в Коауїлі на річці Саладо, водосховище [en] в Нуево-Леоні та водосховище [en] в Тамауліпасі на річці Сан-Хуан, а також водосховище [en] в Тамауліпасі на річці Сото-ла-Маріна.

Клімат

В межах екорегіону домінує напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена). Літо в регіоні спекотне, навесні та восени випадає найбільше опадів, а зима сухіша за літо. Загалом на більшій частині екорегіону середньорічна кількість опадів коливається від 400 до 1000 мм. Тривалі періоди посухи є звичним явищем, але з Мексиканської затоки раптово можуть надходити вологі повітряні маси та тропічні циклони.

Флора

image
Медовий мескіт (Prosopis glandulosa)
image
Техаська опунція (Opuntia lindheimeri)
image
Квітуча техаська опунція (Opuntia lindheimeri)
image
Мексиканський болотяний кипарис (Taxodium mucronatum) в Тамауліпасі

Основними рослинними угруповннями екорегіону є колючі напівпустельні [en] чагарники, відомі як мескіталь. Їх основу складають колючі кущі та невисокі дерева, а також злаки, різнотрав'я та сукуленти. У цьому субтропічному середовищі багато з них ростуть протягом всього року, особливо на півдні. тривалі посухи або тропічні шторми й урагани можуть значно вплинути на рослинність мескіталю, особливо на трав'яний покрив: під час посушливих років він може бути рідкісним та пемежовуватися ділянками відкритого ґрунту, а під час вологих років він може бути густим та зеленим. Як правило, колючі чагарники мескіталю стають вищими та густішими з просуванням на схід, чому сприє вологий прибережний клімат. На сході екорегіону мескіталь може утворювати непрохідні хащі, тоді як у внутрішніх районах він зазвичай нижчий та більш відкритий. На структуру мескіталю також можуть впливати ґрунти. На більшій частині екорегіону ґрунти складаються з суміші піску та глини, однак локально зустрічаються ділянки, на яких переважають майже чисто піщані або глинисті ґрунти. Піщані ґрунти екорегіону, як правило, підтримують більш відкриту рослинність, що характеризується широко розставленими деревами та кущами, тоді як глинисті ґрунти підтримують більш різноманітну та густу рослинність.

Деякі види рослин, поширених в екорегіоні, зустрічаються майже повсюдно, на більшості типів ґрунтів та у різних типах рослинності, хоча їх рівень домінування й може бути різним. До таких видів належить [en] (Prosopis glandulosa), [en] (Celtis ehrenbergiana), [en] (Cylindropuntia leptocaulis), техаська хурма (Diospyros texana), техаська опунція (Opuntia lindheimeri) та [en] (Vachellia rigidula). Серед інших поширених в регіоні дерев та кущів, які частіше зростають на глинистих ґрунтах, слід відзначити [en] (Aloysia gratissima), [sv] (Castela erecta), [en] (Condalia hookeri), [en] (Ehretia anacua), [en] (Guaiacum angustifolium), [en] (Leucophyllum frutescens), [en] (Parkinsonia aculeata), [en] (Senegalia berlandieri) та солодку акацію (Vachellia farnesiana var. farnesiana).

На пласких або пологих ділянках, де переважають піщані ґрунти, мескіталь набуває вигляду луків, по яким розкидані поодинокі дерева та кущі. На густих трав'яних луках переважають злаки, зокрема [sv] (Bouteloua rigidiseta), [en] (Schizachyrium scoparium), [en] (Sporobolus cryptandrus) тощо, а також польові квіти [en] (Cnidoscolus texanus), [en] (Salvia ballotiflora), [en] (Justicia pilosella), [ceb] (Palafoxia texana) та [en] (Wedelia acapulcensis). На невеликих ділянках, де переважають більш щільні глинисті ґрунти, зустрічаються скупчення чагарників, які можуть досягати до 6 м заввишки. Ці чагарники зазвичай представлені медовими мескітами (Prosopis glandulosa) та іншими поширеними видами.

У деяких районах мескіталь набуває вигляду рідколісь чи саван, які характеризуються добре розвиненим, хоча й розрідженим лісовим наметом, що підіймається над трав'яним підліском. Цей підлісок складається з двох шарів, один з яких складається з високих трав, таких як [en] (Chloris cucullata) та [en] (Trichloris pluriflora), а другий — з нижчих трав, таких як [en] (Hilaria belangeri) та різні види [en] (Bouteloua spp.). Подекуди замість чагарників і трав у підліску переважають густі насадження техаської опунції (Opuntia lindheimeri). Серед чагарників і дерев, що складають лісовий намет, слід відзначити медовий мескіт (Prosopis glandulosa), пустельний каркас (Celtis ehrenbergiana) та інші всюдисущі види, а також солодку акацію (Vachellia farnesiana), блакитну кондалію (Condalia hookeri), [en] (Colubrina texensis), [en] (Zanthoxylum fagara) тощо. Серед інших чагарників, що зустрічаються в рідколіссях тамауліпаського мескіталю, слід відзначити [sv] (Schaefferia cuneifolia), [en] (Forestiera angustifolia) та [en] (Ziziphus obtusifolia).

На напівпустельних кам'янистих височинах на заході екорегіону, де переважають неглибокі вапнякові ґрунти на каліче та гравійних субстратах, мескіталь набуває характерної форми чагарникових заростей висотою від півтора до двох метрів. Їх основу складають медові мескіти (Prosopis glandulosa) та інші широко поширені види, а також техаські шавлії (Leucophyllum frutescens), [en] (Senegalia berlandieri) або гуахільо, [en] (Eysenhardtia texana), [en] (Vachellia schaffneri), [en] (Yucca treculiana) та [sv] (Helietta parvifolia). На крайньому заході екорегіону поширені креозотові кущі (Larrea tridentata). Трав'яний ярус у чагарниках, що ростуть серед скельних виступів, є доволі розрідженим. Він включає різнотрав'я та різноманітні польові квіти, зокрема [sv] (Galphimia angustifolia), [en] (Acourtia runcinata), [sv] (Chamaecrista greggii), [en] (Macrosiphonia macrosiphon) та акапулькську веделію (Wedelia acapulcensis).

Після колонізації регіону європейцями внаслідок низки факторів, зокрема надмірного випасу худоби та [en], савани, рідколісся та луки регіону стали набагато більш чагарниковими. Чагарники та дерева з родини бобових (Fabaceae), які становлять третину від різноманітної місцевої деревної флори, активно використовуються селянами як паливо, корм для худоби та матеріал для будівництва. На нещодавно розчищених територіях переважають майже моновидові зарості медових мескітів (Prosopis glandulosa) та техаських опунцій (Opuntia lindheimeri), в підліску яких поширені немісцеві трави.

У внутрішніх низинних районах, на погано дренованих глинистих або суглинкових ґрунтах, зустрічаються невеликі безстічні солоні або прісні озера. Ці [en] водно-болотні угіддя можуть залишатися вологими протягом тривалого часу, однак під час посушливих років вони можуть пересихати. На дні висохлих солоних озер рослинність може бути відсутньою. Іноді тут зростають рідкісні невисокі галофіти, такі як [en] (Sporobolus airoides), [en] (Borrichia frutescens) та [en] (Batis maritima). Навколо цих озер поширені солончакові колючі чагарники [vi] (Varilla texana), [en] (Condalia spathulata), [en] (Frankenia johnstonii) та сіруваті мескіти (Prosopis cinerascens), які виростають до 5 м заввишки. На тонких гравійних ґрунтах, що вкривають шари глини, ростуть кактуси-їжаки Фітча (Echinocereus reichenbachii var. fitchii) та (Echinocactus texensis).

Загалом екорегіон тамауліпаського мескіталю багатий на різноманітні кактуси. Серед поширених в регіоні кактусів слід відзначити [de] (Sclerocactus scheeri), [en] (Acanthocereus tetragonus), зірчастий астрофітум (Astrophytum asterias), [en] (Pelecyphora macromeris), [en] (Echinocereus berlandieri), [en] (Echinocereus enneacanthus), [en] (Echinocereus papillosus), [en] (Echinocereus pentalophus), [en] (Echinocereus poselgeri), [en] (Ferocactus hamatacanthus), маммілярію Гейдера (Mammillaria heyderi), техаську маммілярію (Mammillaria prolifera), кулясту маммілярію (Mammillaria sphaerica), [en] (Thelocactus setispinus) та пейот (Lophophora williamsii). Деякі кактуси мають обмежений ареал та є ендеміками екорегіону, зокрема медузоголовий кактус (Astrophytum caput-medusae), який зустрічається лише у мексиканському штаті Нуево-Леон.

У прибережних зонах та заплавах річок, на родючих алювіальних ґрунтах, зростають пишні прибережні ліси, щільний лісовий намет яких розташований на висоті до 15 м над землею. У цих лісах переважають медові мескіти (Prosopis glandulosa) та інші широко поширені в екорегіоні види, а також інші дерева, зокрема пустельні каркаси (Celtis ehrenbergiana), [en] (Celtis laevigata), [en] (Ebenopsis ebano), паперові анакауїти (Ehretia anacua), мексиканські ясени (Fraxinus berlandieriana), [sv] (Leucaena pulverulenta) та [en] (Ulmus crassifolia). Також на берегах річок зростають такі інвазивні види, як [en] (Mimosa pigra), чорна верба (Salix nigra) та тростинний арундо (Arundo donax). Дерева у прибережних лісах вкриті численними ліанами та епіфітами, такими як [en] (Tillandsia usneoides), а також більш рідкісний [en] (Tillandsia baileyi).

Загалом різноманіття прибережних лісів зростає з півночі на південь. У долині річки Нуесес на півночі екорегіону зустрічаються гікорі-пекани (Carya illinoinensis) та техаські вічнозелені дуби (Quercus fusiformis). У нижній долині Ріо-Гранде та долинах інших південних річок зустрічаються мексиканські болотяні кипариси (Taxodium mucronatum), хоча наразі їх залишилося небагато. Історично у долині Ріо-Гранде зустрічалися гаї [en] (Sabal minor), які простягалися на 120 км від гирла вглиб суходолу. Ці пальми, що виростали до 15 м заввишки, могли домінувати у лісовому наметі, або зустрічалися разом з іншими деревами. В підліску південних прибережних лісів зростають густі чагарники та невисокі дерева, зокрема [en] (Amyris madrensis), [en] (Amyris texana), [ru] (Malpighia glabra), [ceb] (Senegalia wrightii) та [en] або коронільї (Xylosma flexuosa), які виростають до 4-5 м заввишки. Трав'яний ярус у прибережних лісах зазвичай слабо розвинений і включає [en] (Leersia monandra), [en] (Salvia coccinea) та [en] (Tamaulipa azurea). Відмерле пальмове листя може обмежувати розвиток наземного ярусу.

Фауна

Ссавці

image
Великовухий заєць (Lepus californicus)

В межах екорегіону зустрічається 90 видів ссавців. Серед ссавців, поширених в чагарниках тамауліпаського мескіталю, слід відзначити білохвостого оленя (Odocoileus virginianus), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), великовухого зайця (Lepus californicus), флоридського кролика (Sylvilagus floridanus), пустельного кролика (Sylvilagus audubonii), дев'ятипоясного броненосця (Dasypus novemcinctus), віргінського опосума (Didelphis virginiana), північноамериканську коротковуху мідицю (Cryptotis parva), пустельну сіру бурозубку (Notiosorex crawfordi), південного жовтого волохатохвоста (Lasiurus ega) та мексиканського молосика (Tadarida brasiliensis).

Серед чагарників мескіталю зустрічається багато різноманітних гризунів, зокрема лисячі вивірки (Sciurus niger), південні кактусові хом'яки (Neotoma micropus), техаські рисові хом'яки (Oryzomys couesi), щетинясті хом'якомишки (Chaetodipus hispidus), торбомиші Мерріама (Perognathus merriami), північні байомишки (Baiomys taylori), мексиканські гетеромиші (Heteromys irroratus), білочереві коникоїдки (Onychomys leucogaster), рудуваті врожайниці (Reithrodontomys fulvescens), білоногі миші (Peromyscus leucopus), кактусові миші (Peromyscus eremicus), жовтощокі гоферики (Cratogeomys castanops) та кенгурові стрибуни Мерріама (Dipodomys merriami). На північ від Ріо-Гранде поширені щетинисті бавовняні хом'яки (Sigmodon hispidus), а на південь — [en] (Sigmodon toltecus). На берегах річок зустрічаються канадські бобри (Castor canadensis). Майже ендемічними представниками екорегіону є [en] (Ictidomys parvidens), техаські гофери (Geomys personatus) та прибережні кенгурові стрибуни (Dipodomys compactus).

Колись в екорегіоні мешкала вражаюча кількість хижих ссавців, але популяції більшості з них дуже скоротилися до середини XX століття. [en] (Canis lupus monstrabilis) були повністю винищені в регіоні, а барибали (Ursus americanus) наразі зустрічаються лише в горах [en] в Нуево-Леоні. Останні свідчення про присутність ягуара (Panthera onca) у Техасі датуються початком 1950-х років, але в мексиканській частині екорегіону цей вид все ще присутній, хоча й є дуже рідкісним та перебуває під загрозою зникнення. Оцелоти (Leopardus pardalis), маргаї (Leopardus wiedii) та [en] (Herpailurus yagouaroundi carcomitli) також перебувають під загрозою зникнення в США і Мексиці. У віддалених частинах екорегіону все ще зберігаються стабільні популяції [en] (Puma concolor couguar), білоносих носух (Nasua narica) та американських борсуків (Taxidea taxus), хоча останні вважаються в Мексиці такими, що перебувають під загрозою зникнення. Також в екорегіоні зустрічаються такі дрібні хижаки, як сірі лисиці (Urocyon cinereoargenteus), північноамериканські котофредки (Bassariscus astutus), довгохвості ласиці (Neogale frenata), смугасті скунси (Mephitis mephitis) та американські свинорилі скунси (Conepatus leuconotus). Кілька інших видів, зокрема звичайні ракуни (Procyon lotor), койоти (Canis latrans) та, меншою мірою, руді рисі (Lynx rufus), пристосувалися до людей та зустрічаються в екорегіоні у доволі великій кількості.

Птахи

image
Чорноголовий трупіал (Icterus graduacauda)

Орнітофауна екорегіону нараховує понад 340 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити великого індика (Meleagris gallopavo), віргінську перепелицю (Colinus virginianus), строкатобоку перепелицю (Callipepla squamata), східну чачалаку (Ortalis vetula), [en] (Zenaida asiatica), білолобу горличку (Leptotila verreauxi), малого ані (Crotophaga sulcirostris), каліфорнійську таязуру-подорожника (Geococcyx californianus), [en] (Melanerpes aurifrons), юкатанську амазилію (Amazilia yucatanensis), зеленого аратингу (Psittacara holochlorus), мексиканського крука (Corvus cryptoleucus), зелену паю (Cyanocorax yncas), жовточереву паю (Cyanocorax luxuosus), мексиканського тирана (Tyrannus forficatus), техаського тирана (Tyrannus couchii), північного тиранчика-тонкодзьоба (Camptostoma imberbe), [en] (Pitangus sulphuratus), [en] (Pyrocephalus obscurus), чорноголового трупіала (Icterus graduacauda), чорночубу синицю (Baeolophus atricristatus), американського сорокопуда (Lanius ludovicianus), американського ремеза (Auriparus flaviceps), кактусового різжака (Campylorhynchus brunneicapillus), підбуреника (Thryomanes bewickii), бурого тремблера (Toxostoma curvirostre), великого бекарда (Pachyramphus aglaiae), сизу комароловку (Polioptila caerulea), маскового трупіала (Icterus cucullatus), білошийого зерноїда (Sporophila morelleti), оливкову риджвею (Arremonops rufivirgatus), очеретяного чінголо (Peucaea cassinii), потюка (Chondestes grammacus), чорногорлу вівсянку-пустельницю (Amphispiza bilineata) та червоногорлого кардинала (Cardinalis sinuatus).

Серед хижих птахів, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити аргентинську каракару (Caracara plancus), [en] (Chondrohierax uncinatus), білохвостого шуліку (Elanus leucurus), білохвостого канюка (Geranoaetus albicaudatus), [en] (Buteo plagiatus), рудого сичика-горобця (Glaucidium brasilianum), а серед водоплавних та коловодних птахів, що зустрічаються на берегах водно-болотних угідь, — блакитнокрилу чирянку (Spatula discors), велику чепуру (Ardea alba), крикливого пісочника (Charadrius vociferus), американську лиску (Fulica americana), домініканську пірникозу (Tachybaptus dominicus) та неотропічного рибалочку-чубаня (Megaceryle torquata). На півдні екорегіону зустрічаються майже ендемічні зеленощокі амазони (Amazona viridigenalis), східні дрімлюги (Antrostomus salvini), мексиканські ворони (Corvus imparatus), руді тремблери (Toxostoma longirostre), мексиканські жовтогорлики (Geothlypis flavovelata) та мексиканські кардинали (Rhodothraupis celaeno).

Плазуни

image
Мексиканська молочна змія (Lampropeltis annulata)

На півночі екорегіону зустрічаються міссісіпські алігатори (Alligator mississippiensis) та червоновухі черепахи (Trachemys scripta elegans), а на півдні — центральноамериканські крокодили (Crocodylus moreletii) та месоамериканські черепахи (Trachemys venusta). Також в регіоні зустрічаються й інші черепахи, зокрема [en] (Terrapene mexicana), ріо-грандські прикрашені черепахи (Pseudemys gorzugi), колючі м'якотілі черепахи (Apalone spinifera), жовті мулові черепахи (Kinosternon flavescens) та майже ендемічні техаські черепахи (Gopherus berlandieri).

Серед поширених в екорегіоні ящірок слід відзначити [en] (Coleonyx brevis), [en] (Plestiodon tetragrammus), техаського плямистого батогохвоста (Aspidoscelis gularis), кілювату безвуху ящірку (Holbrookia propinqua), [en] (Phrynosoma cornutum), техаську колючу ігуану (Sceloporus olivaceus) та синьогорлу колючу ігуану (Sceloporus cyanogenys). Ендеміками регіону є [en] (Crotaphytus reticulatus), північні рожевочереві ігуани (Sceloporus marmoratus), південні безвухі ящірки (Holbrookia subcaudalis) та ларедські батогохвости (Aspidoscelis laredoensis). Останні цікаві тим, що їх популяція повністю складається з самиць, які розмножуються шляхом партеногенезу.

Серед змій, що зустрічаються серед чагарників тамауліпаського мескіталю, слід відзначити полоза Еморі (Pantherophis emoryi), гоферову змію (Pituophis catenifer), довгоносу змію (Rhinocheilus lecontei) та [en] (Salvadora grahamiae), а також майже ендемічних техаських гачконосих змій (Ficimia streckeri), [en] (Lampropeltis annulata) та [en] (Masticophis schotti). Деякі тропічні види змій, такі як чорносмугі змії (Coniophanes imperialis), центральноамериканські індигові змії (Drymarchon melanurus), строкаті полози (Drymobius margaritiferus) та північні котячеокі змії (Leptodeira septentrionalis), досягають тут північної межі свого ареалу. Серед поширених в екорегіоні отруйних змій слід відзначити [en] (Micrurus tener) та техаського гримучника (Crotalus atrox), а також [en] (Sistrurus tergeminus edwardsii), що зустрічається на півночі регіону, та [en] (Crotalus totonacus), поширеного на півдні регіону.

Земноводні

image
Мексиканська риюча жаба (Rhinophrynus dorsalis)

Незважаючи на напівпустельний характер екорегіону, тут є достатньо водно-болотних угідь, щоб підтримувати популяції вологолюбних хвостатих земноводних — [en] (Notophthalmus meridionalis) та середніх сиренів (Siren intermedia). Відомо, що у нижній долині Ріо-Гранде зустрічаються ще одні сирени; деякі дослідники вважають їх представниками ізольованої популяції великих сиренів (Siren lacertina), а інші — представниками іншого, неописаного виду. Серед поширених в екорегіоні жаб слід відзначити [en] (Lithobates berlandieri), [en] (Gastrophryne olivacea), [en] (Anaxyrus debilis), [en] (Anaxyrus speciosus), [en] (Incilius nebulifer) та [en] (Rhinella horribilis). Тут досягають північної межі поширення деякі тропічні види амфібій, зокрема [en] (Smilisca baudinii), [en] (Leptodactylus fragilis), [en] (Hypopachus variolosus) та незвичайні мексиканські риючі жаби (Rhinophrynus dorsalis), яких виділяють у окрему родину Rhinophrynidae.

Риби

image
Техаська цихліда (Herichthys cyanoguttatus)

Серед риб, що зустрічаються у водоймах екорегіону, слід відзначити міссісіпського панцирника (Atractosteus spatula), довгоносого панцирника (Lepisosteus osseus), [en] (Herichthys cyanoguttatus), [en] (Poecilia latipinna), ріо-грандського сріблястого яльця (Hybognathus amarus), [en] (Notropis braytoni), [en] (Notropis jemezanus), [en] (Fundulus grandis) та [en] (Etheostoma grahami). Також тут зустрічаються вишукані пецилії (Poecilia formosa), популяція яких представлена виключно самицями, що розмножуються шляхом гіногенезу, однієї з форм партеногенезу. Ендеміками екорегіону є [es] (Cyprinodon bobmilleri), які зустрічаються у верхів'ях Сан-Фернандо поблизу [en] та [en] (Xiphophorus xiphidium), які зустрічаються у верхів'ях Сото-ла-Маріни в Тамауліпасі. Раніше у водоймах регіону мешкали ендемічні [en] (Notropis orca) та [en] (Notropis saladonis), однак наразі вони вважаються вимерлими.

Збереження

Значна частина тамауліпаського мескіталю була знищена внаслідок розвитку сільського господарства та випасу худоби. Близько 23 % території регіону поза межами природоохоронних територій є відносно незайманими. Основними загрозами для збереження природи регіону є надмірний випас худоби, розширення сільськогосподарських угідь і поселень та вторгнення інвазивних видів.

Оцінка 2017 року показала, що 10 288 км², або 8 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], [en], Зону управління дикою природою Лас-Паломас та [en] в США, а також [en], Природоохоронну зону Лагуни-Мадре і дельти Ріо-Браво та Заповідник Палома-де-Ала-Бланка в Мексиці.

Галерея

  • image
    Квітуча [en] (Cordia boissieri) на лузі в окрузі Джим-Хогг, Техас
  • image
    Мескітове рідколісся в заповіднику техаських пальметто в окрузі Камерон, Техас
  • image
    Ландшафт Державного парку долини Ріо-Гранде імені Бентсена в окрузі Ідальго, Техас
  • image
    Шосе в окрузі Дювал, Техас
  • image
    Чагарники мескіталю в окрузі Вебб, Техас
  • image
    Техаські пальметто в окрузі Камерон, Техас
  • image
    Чагарники мескіталю в окрузі Камерон, Техас
  • image
    Дорога через зріле колюче рідколісся у Національному заповіднику Санта-Ана в окрузі Ідальго, Техас
  • image
    Мескіталь у Національному природному заповіднику Ітуррія-Браш в окрузі Ідальго, Техас
  • image
    Ріо-Гранде в муніципалітеті [en], Тамауліпас
  • image
    Мескіталь в муніципалітеті [en], Тамауліпас
  • image
    Гори [en] в муніципалітеті [en], Тамауліпас

Примітки

  1. Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
  2. Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 01 листопада 2024.
  3. Fulbright, Timothy E., and Fred C. Bryant (2004).The Last Great Habitat. A Special Publication of the Caesar Kleberg Wildlife Research Institute, Texas A&M University-Kingsville. Special Publication No. 1, 1-32 pp.
  4. Ferrusquía-Villafranca, Ismael. 1993. Geology of Mexico: A Synopsis, pages 3-107. In. T. P. Ramamoorthy, Robert Bye, Antonio Lot, and John Fa (Eds.). Biological Diversity of Mexico: Origins and Distribution. Oxford University Press, Inc. New York.
  5. Fuibright, Timothy E., David D. Diamond, John Rappoie, and Jim Norwine. 1990. Coastal Sand Plain of Southern Texas. Rangelands 12(6): 337-340.
  6. Tunnell, Jr. John W. and Frank W. Judd. editors. (2002). The Laguna Madre of Texas and Tamaulipas. Texas A&M University Press, College Station, Texas. xxi, 346 pp.
  7. Smith, Elizabeth H. (2002). Redheads and Other Wintering Waterfowl. 169-181 pp. In Tunnell, Jr. John W. and Frank W. Judd. (editors). The Laguna Madre of Texas and Tamaulipas. Texas A&M University Press, College Station, Texas. xxi, 346 pp.
  8. Farr, William L. (2015). Herpetofauna of Tamaulipas. 101-121 pp. In. Lemos Espinal, J. A. (Editor). Amphibians and Reptiles of the US-Border States. Texas A&M University Press. College Station, Texas. x, 614 pp.
  9. Texas Water Development Board, TWDB Maps: Major Surface Water Features.
  10. Agustin Palacios Roji Grcía and Joaquin Palacios Roji Grcía. (2007). Por Las Carreteras de México. Guia Roji, S.A. de C. V. México, D. F., Mexico. 151 pp.
  11. Gooch, Anthony, and Angel García de Paredes. 1978. Cassell's Spanish-English Dictionary. Cassell Ltd. London and Macmillan Publishing Co. Inc. New York. xxv, 1109 pp.
  12. Blair, W. Frank. (1950). The Biotic Provinces of Texas. Texas Journal of Science. 2(1): 93-117.
  13. Martin, Paul S., C. Richard Robins, and William B. Heed. 1954. Birds and Biogeography of the Sierra de Tamaulipas, an Isolated Pine-Oak Habitat.The Wilson Bulletin.Vol. 66, No. 1: 38-57.
  14. Richardson, Alfred and Ken King. 2011. Plants of Deep South Texas, A Field Guide to the Woody and Flowering Species. Texas A&M University Press. College Station, Texas. xii, 457 pp.
  15. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Savanna Grassland (Accessed: 18 August 2020).
  16. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Calcareous Thornscrub (Accessed: 18 August 2020).
  17. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Mixed Deciduous Thornscrub (Accessed: 18 August 2020).
  18. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Closed Depression Wetland (Accessed: 18 August 2020).
  19. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Saline Lake (Accessed: 18 August 2020).
  20. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Saline Thornscrub (Accessed: 18 August 2020).
  21. Cram, Silke, Irene Sommer, Luis-Miguel Morales, Oralia Oropeza, Estela Carmona, and Francisco Gonzalez-Medrano. 2006. Suitability of the vegetation types in Mexico's Tamaulipas state for the siting of hazardous waste treatment plants. Journal of Environmental Management. 80 (2006): 13-24.
  22. Loflin, Brian and Shirley Loflin. (2009). Texas Cacti. Texas A&M University Press, College Station. xv, 291.
  23. Hernández, Héctor M. and Carlos Gómez-Hinostrosa. 2011. Mapping the Cacti of Mexico, Their geographical distribution and based on referenced records. DH Books, Milborne Port, England with CONABIO, Succulent Plant Research, Vol. 7: 128 pp.
  24. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Floodplain (Accessed: 18 August 2020).
  25. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Rio Grande Delta Thorn Woodland and Shrubland (Accessed: 18 August 2020).
  26. Texas Parks and Wildlife (& Nature Serve Explorer), Ecological Mapping Systems of Texas: Tamaulipan Palm Grove Riparian Forest (Accessed: 18 August 2020).
  27. Hoekstra, J. M.; Molnar, J. L.; Jennings, M.; Revenga, C.; Spalding, M. D.; Boucher, T. M.; Robertson, J. C.; Heibel, T. J.; Ellison, K. (2010). Molnar, J. L. (ред.). The Atlas of Global Conservation: Changes, Challenges, and Opportunits to Make a Difference. University of California Press. ISBN .
  28. Schmidly, D. J. (2004). The Mammals of Texas. [Sixth Edition]. University of Texas Press, Austin, Texas. xviii, 501 pp.
  29. Ceballos, G. Ed. (2014). Mammals of Mexico. Johns Hopkins University Press. Baltimore, Maryland. xiii, 957 pp.
  30. Howell, S. N. G. and S. Webb. (1995). A Guide to the Birds of Mexico and Northern Cantral America. Oxford University Press. Oxford. xvi, 851 pp.
  31. Terres, J. K. (1996). The Audubon Society Encyclopedia of North American Birds. Wings Books, a division of Random House Value Publishing, Inc.. New York. N. Y. 1109 pp.
  32. Stattersfield, A.J., M.J. Crosby, A.J. Long and D.C. Wege. (1998). Endemic Bird Areas of the World: Priorities for Biodiversity Conservation. Birdlife Conservation Series No. 7, Cambridge, UK.
  33. Lemos Espinal, J. A., Editor. (2015). Amphibians and Reptiles of the US-Mexico Border States. Texas A&M University Press. College Station, Texas. x, 614 pp.
  34. Werler, J. E. and J. R. Dixon. (2000). Texas Snakes, Identification, Distribution, and Natural History. University of Texas Press, Austin, Texas. xv, 437 pp.
  35. García de León, Francisco J., Delladira Gutiérrez Tirado, Dean A. Hendrickson, and Héctor Espinosa Pérez (2005). Fishes of the Continental Waters of Tamaulipas: Diversity and Conservation Status. In Jean-Luc E. Cartron, Gerardo Ceballos, and Richard S. Felger (eds.). Biodiversity, Ecosystems, and Conservation in Northern Mexico. Oxford University Press, Inc. New York, N. Y. xvi, 496 pp.
  36. Miller, R. R., W. L. Minckley, and S. M. Norris. (2005). Freshwater Fishes of Mexico. University of Chicago Press. Chicago, Illinois. xxv, 490 pp.
  37. Thomas, Chad, Timothy H. Bonner, & Bobby G. Whiteside. (2007). Freshwater Fishes of Texas: A Field Guide. Texas A&M University Press. College Station, Texas. xiv, 202 pp.

Посилання

  • «Tamaulipan mezquital». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
  • «Tamaulipan Mezquital» — One Earth.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tamaulipaskij meskital identifikator WWF NA0312 nearktichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij na pivdni SShA ta na pivnichnomu shodi Meksiki Tamaulipaskij meskital Chagarniki meskitalyu v okruzi Vebb Tehas Ekozona Nearktika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF NA0312 Mezhi Pustelya Chiuaua Savani Edvardskogo plato Lisi shodu Centralnogo Tehasu Preriyi tehaskogo Bleklendu Priberezhni luki zahodu Meksikanskoyi zatoki Tamaulipaskij matoral Sosnovo dubovi lisi Shidnoyi Syerra Madre en Plosha km 125 091 Krayini Spolucheni Shtati Ameriki Meksika Ohoronyayetsya 10 288 8 Roztashuvannya ekoregionu zelenim GeografiyaMezhi biologichnoyi provinciyi Tamaulipas liniya z tochok Ustup Bordas punktirna liniya A Priberezhni pishani rivnini B Laguna Madre C Syerra de San Karlos D Syerra de Pikachos E Syerra de Lampasos 1 Richka Guadalupe 2 Richka San Antonio 3 Richka Frio 4 Richka Nueses 5 Rio Grande Rio Bravo del Norte 6 Richka Salado 7 Richka San Huan 8 Richka San Fernando 9 Richka Soto la Marina Ekoregion tamaulipaskogo meskitalyu ohoplyuye teritoriyu plosheyu priblizno 125 000 km roztashovanu na pivdennomu zahodi Tehasu pivnichnomu shodi Koauyili pivnochi Nuevo Leonu ta krajnij pivnochi Tamaulipasu Na zahid vid regionu prostyagayutsya gori Shidnoyi Syerra Madre yaki viddilyayut ekoregion vid bilsh posushlivoyi pusteli Chiuaua U peredgir yah Shidnoyi Syerra Madre poshireni chagarniki tamaulipaskogo matoralyu Voni utvoryuyut perehidnu zonu mizh tamaulipaskim meskitalem ta ekoregionami sosnovo dubovih lisiv Shidnoyi Syerra Madre i en roztashovanimi zahidnishe ta pivdennishe Na shid vid ekoregionu na uzberezhzhi Meksikanskoyi zatoki poshireni Priberezhni luki zahodu Meksikanskoyi zatoki takozh vidomi v Meksici yak tamaulipaskij pastizal Na pivnich vid ekoregionu tamaulipaskogo meskitalyu poshireni savani Edvardskogo plato a na pivnichnij shid lisi shodu Centralnogo Tehasu ta preriyi tehaskogo Bleklendu Vrahovuyuchi take geografichne polozhennya ekoregion tamaulipaskogo meskitalyu ye ekologichnim perehrestyam mizh shodom ta zahodom subtropikami ta tropikami Nearktikoyu ta Neotropikami sho poyasnyuye jogo visoke bioriznomanittya Ekoregion tamaulipaskogo meskitalyu lezhit u zahidnij chastini Primeksikanskoyi nizovini Uzdovzh shidnogo krayu ekoregionu prolyagaye ustup Bordas yakij tyagnetsya vid pivdennoyi mezhi regionu na pivnichnij zahid do okolic mista Rio Grande Siti v Tehasi i dali na pivnichnij shid do vodoshovisha en Na shid vid ustupu Bordas lezhat nizovini sho harakterizuyutsya glibokimi pishanimi gruntami Znachna chastina cih rivnin yak na pivnich tak i na pivden vid amerikansko meksikanskogo kordonu bula peretvorena na silskogospodarski ugiddya Na zahid vid ustupu Bordas poshireni rivnini nad yakimi pidijmayutsya pologi pagorbi Z geologichnoyi tochki zoru tut perevazhaye tovstij shar kaliche vkritij tonkim sharom gruntu z visokim vmistom kalciyu Bilsha chastina ekoregionu pogano pidhodit dlya zemlerobstva tomu perevazhno vikoristovuyetsya u skotarstvi a takozh ye miscem prozhivannya bagatoh dikih tvarin Na bilshij chastini ekoregionu zalyagayut shari kajnozojskih vapnyakiv piskovikiv alevrolitiv ta argilitiv yaki zlegka nahileni v bik morya U priberezhnih rajonah do nih dodayutsya chetvertinni vidkladi a u vnutrishnih rajonah na krajnomu zahodi ekoregionu traplyayutsya davni krejdovi vidkladi ta vidslonennya Serednya visota ekoregionu perevazhno stanovit menshe 300 m nad rivnem morya a bilya pidnizhzhya Shidnoyi Syera Madre ta plato Edvards vona mozhe dosyagati 500 m nad rivnem morya Nad rivninami ekoregionu pidijmayutsya kilka nevelikih girskih masiviv zokrema gori en Podibno do gir en roztashovanih vidrazu za pivdennoyu mezheyu ekoregionu ci gori ne ye ani chastinoyu tretinnih plastiv Primeksikanskoyi nizovini ani skladnogo skladchasto rozlomnogo poyasu Shidnoyi Syerra Madre sho utvorivsya u yurskomu ta krejdovomu periodah a natomist ye plutonichnimi intruziyami masivami magmatichnih porid vid nefelinovih siyenitiv do gabro sho utvorilisya u seredini tretinnogo periodu Podekudi v ekoregioni takozh traplyayutsya neveliki masivi utvoreni en potokami Priberezhna pishana rivnina yaku inodi nazivayut Pusteleyu dikih konej prostyagayetsya priblizno na 100 mil vglib kontinentu vid en Na pivnochi vona mezhuye iz zatokoyu en a na pivdni z en Tretinni ta chetvertinni morski osadovi porodi tut perekriti tovstim sharom piskiv tovshina yakih u bagatoh miscyah perevishuye 1 8 metri Nezvazhayuchi na te sho cya chastina regionu zagalom rivninna piski utvoryuyut chislenni dyuni visota yakih mozhe dosyagati 9 m Vkriti roslinnistyu pishani dyuni peremezhovuyutsya aktivnimi nestabilnimi dyunami sho peremishuyutsya vitrom Aktivni dyuni zajmayut ploshu do 100 ga perevazhno u shidnij tretini priberezhnoyi pishanoyi rivnini Bilshu chastinu ciyeyi rivnini zajmayut luki na yakih en Schizachyrium scoparium var littorale dominuye vsyudi krim najvologishih dilyanok Na cih vologih dilyankah zustrichayutsya gusti gayi virginskih dubiv Quercus virginiana ta en Prosopis glandulosa Podekudi dubovo meskitovi gayi spoluchayutsya odin z odinim utvoryuyuchi nesucilni poyasi yaki razom zajmayut prinajmni chvert priberezhnoyi pishanoyi rivnini Tam de pisok osidaye ta en utvoryuyutsya chislenni efemerni bezstichni vodojmi Gidrologiya Resaka v Derzhavnomu parku Estero Lyano Grande Tehas Nezvazhayuchi na napivposushlivij harakter ekoregionu tut prisutni riznomanitni vodno bolotni ugiddya Bilya uzberezhzhya Meksikanskoyi zatoki lezhit en odna z p yati gipersolonih priberezhnih lagun u sviti yaka sama po sobi ye vazhlivoyu ekosistemoyu Dali v glibini materika za lagunoyu lezhit vidnosno vuzka smuga rozriznenih en trav yanih bolit sho prostyagayutsya z pivnochi na pivden Riven vodi u cih dinamichnih bolotah kolivayetsya zalezhno vid kilkosti opadiv tropichnih shtormiv vologih ta suhih periodiv Ci veliki ta gliboki marshi peremezhovuyutsya postijnimi ta efemernimi prisnovodnimi stavkami yaki pidtrimuyut populyaciyi salamandr cherepah ta miljoniv migruyuchih vodoplavnih ptahiv takih yak amerikanski popelyuhi Aythya americana Teritoriyu ekoregionu peretinayut kilka richok vsi z yakih vpadayut do Meksikanskoyi zatoki Bagato z cih richok zvivayuchis cherez plosku priberezhnu rivninu na shid vid ustupu Bordas utvorili nezlichenni starici en ta rukavi otocheni marshami ta bolotami U zalishkah priberezhnih zon yaki she ne buli rozchisheni pid silskogospodarski ugiddya poselennya ta promislovist zustrichayetsya naprochud pishna roslinnist sho nagaduye tropichni dzhungli osoblivo na pivdni ekoregionu Poblizu pivnichno shidnoyi mezhi ekoregionu protikaye richka en osnovna protoka richki en Sered inshih velikih richok sho peretinayut teritoriyu ekoregionu slid vidznachiti Nueses razom z pritokoyu en Rio Grande razom z pritokami en ta en richku San Fernando takozh vidomu yak Konchos a takozh richku en razom z pritokami Rio San Karlos Rio Pilon San Antonio Rio Purifikasjon Rio Korona ta Rio Santa Ana Najbilshoyu richkoyu v ekoregioni sho peretinaye jogo navpil ye Rio Grande takozh vidoma v Meksici yak Rio Grande Del Norte Cej shirokij ta zvivistij vodnij shlyah utvoryuye kordon mizh SShA ta Meksikoyu Ranishe v zaplavah nizhnoyi Rio Grande rosli gayi en Sabal minor zavdyaki yakim pershi ispanski doslidniki nazivali richku Rio de las Palmas Narazi vid cih gayiv u nizhnij dolini Rio Grande zalishilasya lishe en plosheyu 74 ga V ekoregioni takozh ye kilka velikih vodoshovish yaki buli pobudovani u XX stolitti protyagom kilkoh desyatilit pislya Drugoyi Svitovoyi vijni Do cih vodoshovish nalezhat vodoshovishe en ta ozero en na richci Nueses v SShA en ta en na Rio Grande vodoshovishe en v Koauyili na richci Salado vodoshovishe en v Nuevo Leoni ta vodoshovishe en v Tamaulipasi na richci San Huan a takozh vodoshovishe en v Tamaulipasi na richci Soto la Marina KlimatV mezhah ekoregionu dominuye napivpustelnij klimat BSh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Lito v regioni spekotne navesni ta voseni vipadaye najbilshe opadiv a zima suhisha za lito Zagalom na bilshij chastini ekoregionu serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 400 do 1000 mm Trivali periodi posuhi ye zvichnim yavishem ale z Meksikanskoyi zatoki raptovo mozhut nadhoditi vologi povitryani masi ta tropichni cikloni FloraMedovij meskit Prosopis glandulosa Tehaska opunciya Opuntia lindheimeri Kvitucha tehaska opunciya Opuntia lindheimeri Meksikanskij bolotyanij kiparis Taxodium mucronatum v Tamaulipasi Osnovnimi roslinnimi ugrupovnnyami ekoregionu ye kolyuchi napivpustelni en chagarniki vidomi yak meskital Yih osnovu skladayut kolyuchi kushi ta nevisoki dereva a takozh zlaki riznotrav ya ta sukulenti U comu subtropichnomu seredovishi bagato z nih rostut protyagom vsogo roku osoblivo na pivdni trivali posuhi abo tropichni shtormi j uragani mozhut znachno vplinuti na roslinnist meskitalyu osoblivo na trav yanij pokriv pid chas posushlivih rokiv vin mozhe buti ridkisnim ta pemezhovuvatisya dilyankami vidkritogo gruntu a pid chas vologih rokiv vin mozhe buti gustim ta zelenim Yak pravilo kolyuchi chagarniki meskitalyu stayut vishimi ta gustishimi z prosuvannyam na shid chomu spriye vologij priberezhnij klimat Na shodi ekoregionu meskital mozhe utvoryuvati neprohidni hashi todi yak u vnutrishnih rajonah vin zazvichaj nizhchij ta bilsh vidkritij Na strukturu meskitalyu takozh mozhut vplivati grunti Na bilshij chastini ekoregionu grunti skladayutsya z sumishi pisku ta glini odnak lokalno zustrichayutsya dilyanki na yakih perevazhayut majzhe chisto pishani abo glinisti grunti Pishani grunti ekoregionu yak pravilo pidtrimuyut bilsh vidkritu roslinnist sho harakterizuyetsya shiroko rozstavlenimi derevami ta kushami todi yak glinisti grunti pidtrimuyut bilsh riznomanitnu ta gustu roslinnist Deyaki vidi roslin poshirenih v ekoregioni zustrichayutsya majzhe povsyudno na bilshosti tipiv gruntiv ta u riznih tipah roslinnosti hocha yih riven dominuvannya j mozhe buti riznim Do takih vidiv nalezhit en Prosopis glandulosa en Celtis ehrenbergiana en Cylindropuntia leptocaulis tehaska hurma Diospyros texana tehaska opunciya Opuntia lindheimeri ta en Vachellia rigidula Sered inshih poshirenih v regioni derev ta kushiv yaki chastishe zrostayut na glinistih gruntah slid vidznachiti en Aloysia gratissima sv Castela erecta en Condalia hookeri en Ehretia anacua en Guaiacum angustifolium en Leucophyllum frutescens en Parkinsonia aculeata en Senegalia berlandieri ta solodku akaciyu Vachellia farnesiana var farnesiana Na plaskih abo pologih dilyankah de perevazhayut pishani grunti meskital nabuvaye viglyadu lukiv po yakim rozkidani poodinoki dereva ta kushi Na gustih trav yanih lukah perevazhayut zlaki zokrema sv Bouteloua rigidiseta en Schizachyrium scoparium en Sporobolus cryptandrus tosho a takozh polovi kviti en Cnidoscolus texanus en Salvia ballotiflora en Justicia pilosella ceb Palafoxia texana ta en Wedelia acapulcensis Na nevelikih dilyankah de perevazhayut bilsh shilni glinisti grunti zustrichayutsya skupchennya chagarnikiv yaki mozhut dosyagati do 6 m zavvishki Ci chagarniki zazvichaj predstavleni medovimi meskitami Prosopis glandulosa ta inshimi poshirenimi vidami U deyakih rajonah meskital nabuvaye viglyadu ridkolis chi savan yaki harakterizuyutsya dobre rozvinenim hocha j rozridzhenim lisovim nametom sho pidijmayetsya nad trav yanim pidliskom Cej pidlisok skladayetsya z dvoh shariv odin z yakih skladayetsya z visokih trav takih yak en Chloris cucullata ta en Trichloris pluriflora a drugij z nizhchih trav takih yak en Hilaria belangeri ta rizni vidi en Bouteloua spp Podekudi zamist chagarnikiv i trav u pidlisku perevazhayut gusti nasadzhennya tehaskoyi opunciyi Opuntia lindheimeri Sered chagarnikiv i derev sho skladayut lisovij namet slid vidznachiti medovij meskit Prosopis glandulosa pustelnij karkas Celtis ehrenbergiana ta inshi vsyudisushi vidi a takozh solodku akaciyu Vachellia farnesiana blakitnu kondaliyu Condalia hookeri en Colubrina texensis en Zanthoxylum fagara tosho Sered inshih chagarnikiv sho zustrichayutsya v ridkolissyah tamaulipaskogo meskitalyu slid vidznachiti sv Schaefferia cuneifolia en Forestiera angustifolia ta en Ziziphus obtusifolia Na napivpustelnih kam yanistih visochinah na zahodi ekoregionu de perevazhayut negliboki vapnyakovi grunti na kaliche ta gravijnih substratah meskital nabuvaye harakternoyi formi chagarnikovih zarostej visotoyu vid pivtora do dvoh metriv Yih osnovu skladayut medovi meskiti Prosopis glandulosa ta inshi shiroko poshireni vidi a takozh tehaski shavliyi Leucophyllum frutescens en Senegalia berlandieri abo guahilo en Eysenhardtia texana en Vachellia schaffneri en Yucca treculiana ta sv Helietta parvifolia Na krajnomu zahodi ekoregionu poshireni kreozotovi kushi Larrea tridentata Trav yanij yarus u chagarnikah sho rostut sered skelnih vistupiv ye dovoli rozridzhenim Vin vklyuchaye riznotrav ya ta riznomanitni polovi kviti zokrema sv Galphimia angustifolia en Acourtia runcinata sv Chamaecrista greggii en Macrosiphonia macrosiphon ta akapulksku vedeliyu Wedelia acapulcensis Pislya kolonizaciyi regionu yevropejcyami vnaslidok nizki faktoriv zokrema nadmirnogo vipasu hudobi ta en savani ridkolissya ta luki regionu stali nabagato bilsh chagarnikovimi Chagarniki ta dereva z rodini bobovih Fabaceae yaki stanovlyat tretinu vid riznomanitnoyi miscevoyi derevnoyi flori aktivno vikoristovuyutsya selyanami yak palivo korm dlya hudobi ta material dlya budivnictva Na neshodavno rozchishenih teritoriyah perevazhayut majzhe monovidovi zarosti medovih meskitiv Prosopis glandulosa ta tehaskih opuncij Opuntia lindheimeri v pidlisku yakih poshireni nemiscevi travi U vnutrishnih nizinnih rajonah na pogano drenovanih glinistih abo suglinkovih gruntah zustrichayutsya neveliki bezstichni soloni abo prisni ozera Ci en vodno bolotni ugiddya mozhut zalishatisya vologimi protyagom trivalogo chasu odnak pid chas posushlivih rokiv voni mozhut peresihati Na dni visohlih solonih ozer roslinnist mozhe buti vidsutnoyu Inodi tut zrostayut ridkisni nevisoki galofiti taki yak en Sporobolus airoides en Borrichia frutescens ta en Batis maritima Navkolo cih ozer poshireni solonchakovi kolyuchi chagarniki vi Varilla texana en Condalia spathulata en Frankenia johnstonii ta siruvati meskiti Prosopis cinerascens yaki virostayut do 5 m zavvishki Na tonkih gravijnih gruntah sho vkrivayut shari glini rostut kaktusi yizhaki Fitcha Echinocereus reichenbachii var fitchii ta Echinocactus texensis Zagalom ekoregion tamaulipaskogo meskitalyu bagatij na riznomanitni kaktusi Sered poshirenih v regioni kaktusiv slid vidznachiti de Sclerocactus scheeri en Acanthocereus tetragonus zirchastij astrofitum Astrophytum asterias en Pelecyphora macromeris en Echinocereus berlandieri en Echinocereus enneacanthus en Echinocereus papillosus en Echinocereus pentalophus en Echinocereus poselgeri en Ferocactus hamatacanthus mammilyariyu Gejdera Mammillaria heyderi tehasku mammilyariyu Mammillaria prolifera kulyastu mammilyariyu Mammillaria sphaerica en Thelocactus setispinus ta pejot Lophophora williamsii Deyaki kaktusi mayut obmezhenij areal ta ye endemikami ekoregionu zokrema meduzogolovij kaktus Astrophytum caput medusae yakij zustrichayetsya lishe u meksikanskomu shtati Nuevo Leon U priberezhnih zonah ta zaplavah richok na rodyuchih alyuvialnih gruntah zrostayut pishni priberezhni lisi shilnij lisovij namet yakih roztashovanij na visoti do 15 m nad zemleyu U cih lisah perevazhayut medovi meskiti Prosopis glandulosa ta inshi shiroko poshireni v ekoregioni vidi a takozh inshi dereva zokrema pustelni karkasi Celtis ehrenbergiana en Celtis laevigata en Ebenopsis ebano paperovi anakauyiti Ehretia anacua meksikanski yaseni Fraxinus berlandieriana sv Leucaena pulverulenta ta en Ulmus crassifolia Takozh na beregah richok zrostayut taki invazivni vidi yak en Mimosa pigra chorna verba Salix nigra ta trostinnij arundo Arundo donax Dereva u priberezhnih lisah vkriti chislennimi lianami ta epifitami takimi yak en Tillandsia usneoides a takozh bilsh ridkisnij en Tillandsia baileyi Zagalom riznomanittya priberezhnih lisiv zrostaye z pivnochi na pivden U dolini richki Nueses na pivnochi ekoregionu zustrichayutsya gikori pekani Carya illinoinensis ta tehaski vichnozeleni dubi Quercus fusiformis U nizhnij dolini Rio Grande ta dolinah inshih pivdennih richok zustrichayutsya meksikanski bolotyani kiparisi Taxodium mucronatum hocha narazi yih zalishilosya nebagato Istorichno u dolini Rio Grande zustrichalisya gayi en Sabal minor yaki prostyagalisya na 120 km vid girla vglib suhodolu Ci palmi sho virostali do 15 m zavvishki mogli dominuvati u lisovomu nameti abo zustrichalisya razom z inshimi derevami V pidlisku pivdennih priberezhnih lisiv zrostayut gusti chagarniki ta nevisoki dereva zokrema en Amyris madrensis en Amyris texana ru Malpighia glabra ceb Senegalia wrightii ta en abo koronilyi Xylosma flexuosa yaki virostayut do 4 5 m zavvishki Trav yanij yarus u priberezhnih lisah zazvichaj slabo rozvinenij i vklyuchaye en Leersia monandra en Salvia coccinea ta en Tamaulipa azurea Vidmerle palmove listya mozhe obmezhuvati rozvitok nazemnogo yarusu FaunaSsavci Velikovuhij zayec Lepus californicus V mezhah ekoregionu zustrichayetsya 90 vidiv ssavciv Sered ssavciv poshirenih v chagarnikah tamaulipaskogo meskitalyu slid vidznachiti bilohvostogo olenya Odocoileus virginianus oshijnikovogo pekari Dicotyles tajacu velikovuhogo zajcya Lepus californicus floridskogo krolika Sylvilagus floridanus pustelnogo krolika Sylvilagus audubonii dev yatipoyasnogo bronenoscya Dasypus novemcinctus virginskogo oposuma Didelphis virginiana pivnichnoamerikansku korotkovuhu midicyu Cryptotis parva pustelnu siru burozubku Notiosorex crawfordi pivdennogo zhovtogo volohatohvosta Lasiurus ega ta meksikanskogo molosika Tadarida brasiliensis Sered chagarnikiv meskitalyu zustrichayetsya bagato riznomanitnih grizuniv zokrema lisyachi vivirki Sciurus niger pivdenni kaktusovi hom yaki Neotoma micropus tehaski risovi hom yaki Oryzomys couesi shetinyasti hom yakomishki Chaetodipus hispidus torbomishi Merriama Perognathus merriami pivnichni bajomishki Baiomys taylori meksikanski geteromishi Heteromys irroratus bilocherevi konikoyidki Onychomys leucogaster ruduvati vrozhajnici Reithrodontomys fulvescens bilonogi mishi Peromyscus leucopus kaktusovi mishi Peromyscus eremicus zhovtoshoki goferiki Cratogeomys castanops ta kengurovi stribuni Merriama Dipodomys merriami Na pivnich vid Rio Grande poshireni shetinisti bavovnyani hom yaki Sigmodon hispidus a na pivden en Sigmodon toltecus Na beregah richok zustrichayutsya kanadski bobri Castor canadensis Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye en Ictidomys parvidens tehaski goferi Geomys personatus ta priberezhni kengurovi stribuni Dipodomys compactus Kolis v ekoregioni meshkala vrazhayucha kilkist hizhih ssavciv ale populyaciyi bilshosti z nih duzhe skorotilisya do seredini XX stolittya en Canis lupus monstrabilis buli povnistyu vinisheni v regioni a baribali Ursus americanus narazi zustrichayutsya lishe v gorah en v Nuevo Leoni Ostanni svidchennya pro prisutnist yaguara Panthera onca u Tehasi datuyutsya pochatkom 1950 h rokiv ale v meksikanskij chastini ekoregionu cej vid vse she prisutnij hocha j ye duzhe ridkisnim ta perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya Oceloti Leopardus pardalis margayi Leopardus wiedii ta en Herpailurus yagouaroundi carcomitli takozh perebuvayut pid zagrozoyu zniknennya v SShA i Meksici U viddalenih chastinah ekoregionu vse she zberigayutsya stabilni populyaciyi en Puma concolor couguar bilonosih nosuh Nasua narica ta amerikanskih borsukiv Taxidea taxus hocha ostanni vvazhayutsya v Meksici takimi sho perebuvayut pid zagrozoyu zniknennya Takozh v ekoregioni zustrichayutsya taki dribni hizhaki yak siri lisici Urocyon cinereoargenteus pivnichnoamerikanski kotofredki Bassariscus astutus dovgohvosti lasici Neogale frenata smugasti skunsi Mephitis mephitis ta amerikanski svinorili skunsi Conepatus leuconotus Kilka inshih vidiv zokrema zvichajni rakuni Procyon lotor kojoti Canis latrans ta menshoyu miroyu rudi risi Lynx rufus pristosuvalisya do lyudej ta zustrichayutsya v ekoregioni u dovoli velikij kilkosti Ptahi Chornogolovij trupial Icterus graduacauda Ornitofauna ekoregionu narahovuye ponad 340 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti velikogo indika Meleagris gallopavo virginsku perepelicyu Colinus virginianus strokatoboku perepelicyu Callipepla squamata shidnu chachalaku Ortalis vetula en Zenaida asiatica bilolobu gorlichku Leptotila verreauxi malogo ani Crotophaga sulcirostris kalifornijsku tayazuru podorozhnika Geococcyx californianus en Melanerpes aurifrons yukatansku amaziliyu Amazilia yucatanensis zelenogo aratingu Psittacara holochlorus meksikanskogo kruka Corvus cryptoleucus zelenu payu Cyanocorax yncas zhovtocherevu payu Cyanocorax luxuosus meksikanskogo tirana Tyrannus forficatus tehaskogo tirana Tyrannus couchii pivnichnogo tiranchika tonkodzoba Camptostoma imberbe en Pitangus sulphuratus en Pyrocephalus obscurus chornogolovogo trupiala Icterus graduacauda chornochubu sinicyu Baeolophus atricristatus amerikanskogo sorokopuda Lanius ludovicianus amerikanskogo remeza Auriparus flaviceps kaktusovogo rizzhaka Campylorhynchus brunneicapillus pidburenika Thryomanes bewickii burogo tremblera Toxostoma curvirostre velikogo bekarda Pachyramphus aglaiae sizu komarolovku Polioptila caerulea maskovogo trupiala Icterus cucullatus biloshijogo zernoyida Sporophila morelleti olivkovu ridzhveyu Arremonops rufivirgatus ocheretyanogo chingolo Peucaea cassinii potyuka Chondestes grammacus chornogorlu vivsyanku pustelnicyu Amphispiza bilineata ta chervonogorlogo kardinala Cardinalis sinuatus Sered hizhih ptahiv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti argentinsku karakaru Caracara plancus en Chondrohierax uncinatus bilohvostogo shuliku Elanus leucurus bilohvostogo kanyuka Geranoaetus albicaudatus en Buteo plagiatus rudogo sichika gorobcya Glaucidium brasilianum a sered vodoplavnih ta kolovodnih ptahiv sho zustrichayutsya na beregah vodno bolotnih ugid blakitnokrilu chiryanku Spatula discors veliku chepuru Ardea alba kriklivogo pisochnika Charadrius vociferus amerikansku lisku Fulica americana dominikansku pirnikozu Tachybaptus dominicus ta neotropichnogo ribalochku chubanya Megaceryle torquata Na pivdni ekoregionu zustrichayutsya majzhe endemichni zelenoshoki amazoni Amazona viridigenalis shidni drimlyugi Antrostomus salvini meksikanski voroni Corvus imparatus rudi trembleri Toxostoma longirostre meksikanski zhovtogorliki Geothlypis flavovelata ta meksikanski kardinali Rhodothraupis celaeno Plazuni Meksikanska molochna zmiya Lampropeltis annulata Na pivnochi ekoregionu zustrichayutsya missisipski aligatori Alligator mississippiensis ta chervonovuhi cherepahi Trachemys scripta elegans a na pivdni centralnoamerikanski krokodili Crocodylus moreletii ta mesoamerikanski cherepahi Trachemys venusta Takozh v regioni zustrichayutsya j inshi cherepahi zokrema en Terrapene mexicana rio grandski prikrasheni cherepahi Pseudemys gorzugi kolyuchi m yakotili cherepahi Apalone spinifera zhovti mulovi cherepahi Kinosternon flavescens ta majzhe endemichni tehaski cherepahi Gopherus berlandieri Sered poshirenih v ekoregioni yashirok slid vidznachiti en Coleonyx brevis en Plestiodon tetragrammus tehaskogo plyamistogo batogohvosta Aspidoscelis gularis kilyuvatu bezvuhu yashirku Holbrookia propinqua en Phrynosoma cornutum tehasku kolyuchu iguanu Sceloporus olivaceus ta sinogorlu kolyuchu iguanu Sceloporus cyanogenys Endemikami regionu ye en Crotaphytus reticulatus pivnichni rozhevocherevi iguani Sceloporus marmoratus pivdenni bezvuhi yashirki Holbrookia subcaudalis ta laredski batogohvosti Aspidoscelis laredoensis Ostanni cikavi tim sho yih populyaciya povnistyu skladayetsya z samic yaki rozmnozhuyutsya shlyahom partenogenezu Sered zmij sho zustrichayutsya sered chagarnikiv tamaulipaskogo meskitalyu slid vidznachiti poloza Emori Pantherophis emoryi goferovu zmiyu Pituophis catenifer dovgonosu zmiyu Rhinocheilus lecontei ta en Salvadora grahamiae a takozh majzhe endemichnih tehaskih gachkonosih zmij Ficimia streckeri en Lampropeltis annulata ta en Masticophis schotti Deyaki tropichni vidi zmij taki yak chornosmugi zmiyi Coniophanes imperialis centralnoamerikanski indigovi zmiyi Drymarchon melanurus strokati polozi Drymobius margaritiferus ta pivnichni kotyacheoki zmiyi Leptodeira septentrionalis dosyagayut tut pivnichnoyi mezhi svogo arealu Sered poshirenih v ekoregioni otrujnih zmij slid vidznachiti en Micrurus tener ta tehaskogo grimuchnika Crotalus atrox a takozh en Sistrurus tergeminus edwardsii sho zustrichayetsya na pivnochi regionu ta en Crotalus totonacus poshirenogo na pivdni regionu Zemnovodni Meksikanska riyucha zhaba Rhinophrynus dorsalis Nezvazhayuchi na napivpustelnij harakter ekoregionu tut ye dostatno vodno bolotnih ugid shob pidtrimuvati populyaciyi vologolyubnih hvostatih zemnovodnih en Notophthalmus meridionalis ta serednih sireniv Siren intermedia Vidomo sho u nizhnij dolini Rio Grande zustrichayutsya she odni sireni deyaki doslidniki vvazhayut yih predstavnikami izolovanoyi populyaciyi velikih sireniv Siren lacertina a inshi predstavnikami inshogo neopisanogo vidu Sered poshirenih v ekoregioni zhab slid vidznachiti en Lithobates berlandieri en Gastrophryne olivacea en Anaxyrus debilis en Anaxyrus speciosus en Incilius nebulifer ta en Rhinella horribilis Tut dosyagayut pivnichnoyi mezhi poshirennya deyaki tropichni vidi amfibij zokrema en Smilisca baudinii en Leptodactylus fragilis en Hypopachus variolosus ta nezvichajni meksikanski riyuchi zhabi Rhinophrynus dorsalis yakih vidilyayut u okremu rodinu Rhinophrynidae Ribi Tehaska cihlida Herichthys cyanoguttatus Sered rib sho zustrichayutsya u vodojmah ekoregionu slid vidznachiti missisipskogo pancirnika Atractosteus spatula dovgonosogo pancirnika Lepisosteus osseus en Herichthys cyanoguttatus en Poecilia latipinna rio grandskogo sriblyastogo yalcya Hybognathus amarus en Notropis braytoni en Notropis jemezanus en Fundulus grandis ta en Etheostoma grahami Takozh tut zustrichayutsya vishukani peciliyi Poecilia formosa populyaciya yakih predstavlena viklyuchno samicyami sho rozmnozhuyutsya shlyahom ginogenezu odniyeyi z form partenogenezu Endemikami ekoregionu ye es Cyprinodon bobmilleri yaki zustrichayutsya u verhiv yah San Fernando poblizu en ta en Xiphophorus xiphidium yaki zustrichayutsya u verhiv yah Soto la Marini v Tamaulipasi Ranishe u vodojmah regionu meshkali endemichni en Notropis orca ta en Notropis saladonis odnak narazi voni vvazhayutsya vimerlimi ZberezhennyaZnachna chastina tamaulipaskogo meskitalyu bula znishena vnaslidok rozvitku silskogo gospodarstva ta vipasu hudobi Blizko 23 teritoriyi regionu poza mezhami prirodoohoronnih teritorij ye vidnosno nezajmanimi Osnovnimi zagrozami dlya zberezhennya prirodi regionu ye nadmirnij vipas hudobi rozshirennya silskogospodarskih ugid i poselen ta vtorgnennya invazivnih vidiv Ocinka 2017 roku pokazala sho 10 288 km abo 8 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en en en en en en en Zonu upravlinnya dikoyu prirodoyu Las Palomas ta en v SShA a takozh en Prirodoohoronnu zonu Laguni Madre i delti Rio Bravo ta Zapovidnik Paloma de Ala Blanka v Meksici GalereyaKvitucha en Cordia boissieri na luzi v okruzi Dzhim Hogg Tehas Meskitove ridkolissya v zapovidniku tehaskih palmetto v okruzi Kameron Tehas Landshaft Derzhavnogo parku dolini Rio Grande imeni Bentsena v okruzi Idalgo Tehas Shose v okruzi Dyuval Tehas Chagarniki meskitalyu v okruzi Vebb Tehas Tehaski palmetto v okruzi Kameron Tehas Chagarniki meskitalyu v okruzi Kameron Tehas Doroga cherez zrile kolyuche ridkolissya u Nacionalnomu zapovidniku Santa Ana v okruzi Idalgo Tehas Meskital u Nacionalnomu prirodnomu zapovidniku Iturriya Brash v okruzi Idalgo Tehas Rio Grande v municipaliteti en Tamaulipas Meskital v municipaliteti en Tamaulipas Gori en v municipaliteti en TamaulipasPrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 01 listopada 2024 Fulbright Timothy E and Fred C Bryant 2004 The Last Great Habitat A Special Publication of the Caesar Kleberg Wildlife Research Institute Texas A amp M University Kingsville Special Publication No 1 1 32 pp Ferrusquia Villafranca Ismael 1993 Geology of Mexico A Synopsis pages 3 107 In T P Ramamoorthy Robert Bye Antonio Lot and John Fa Eds Biological Diversity of Mexico Origins and Distribution Oxford University Press Inc New York ISBN 0 19 506674 X Fuibright Timothy E David D Diamond John Rappoie and Jim Norwine 1990 Coastal Sand Plain of Southern Texas Rangelands 12 6 337 340 Tunnell Jr John W and Frank W Judd editors 2002 The Laguna Madre of Texas and Tamaulipas Texas A amp M University Press College Station Texas xxi 346 pp ISBN 1 58544 133 3 Smith Elizabeth H 2002 Redheads and Other Wintering Waterfowl 169 181 pp In Tunnell Jr John W and Frank W Judd editors The Laguna Madre of Texas and Tamaulipas Texas A amp M University Press College Station Texas xxi 346 pp ISBN 1 58544 133 3 Farr William L 2015 Herpetofauna of Tamaulipas 101 121 pp In Lemos Espinal J A Editor Amphibians and Reptiles of the US Border States Texas A amp M University Press College Station Texas x 614 pp ISBN 978 1 62349 306 6 Texas Water Development Board TWDB Maps Major Surface Water Features Agustin Palacios Roji Grcia and Joaquin Palacios Roji Grcia 2007 Por Las Carreteras de Mexico Guia Roji S A de C V Mexico D F Mexico 151 pp ISBN 970 621 492 5 Gooch Anthony and Angel Garcia de Paredes 1978 Cassell s Spanish English Dictionary Cassell Ltd London and Macmillan Publishing Co Inc New York xxv 1109 pp ISBN 0 02 522910 9 Blair W Frank 1950 The Biotic Provinces of Texas Texas Journal of Science 2 1 93 117 Martin Paul S C Richard Robins and William B Heed 1954 Birds and Biogeography of the Sierra de Tamaulipas an Isolated Pine Oak Habitat The Wilson Bulletin Vol 66 No 1 38 57 Richardson Alfred and Ken King 2011 Plants of Deep South Texas A Field Guide to the Woody and Flowering Species Texas A amp M University Press College Station Texas xii 457 pp Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Savanna Grassland Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Calcareous Thornscrub Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Mixed Deciduous Thornscrub Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Closed Depression Wetland Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Saline Lake Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Saline Thornscrub Accessed 18 August 2020 Cram Silke Irene Sommer Luis Miguel Morales Oralia Oropeza Estela Carmona and Francisco Gonzalez Medrano 2006 Suitability of the vegetation types in Mexico s Tamaulipas state for the siting of hazardous waste treatment plants Journal of Environmental Management 80 2006 13 24 Loflin Brian and Shirley Loflin 2009 Texas Cacti Texas A amp M University Press College Station xv 291 ISBN 978 1 60344 108 7 Hernandez Hector M and Carlos Gomez Hinostrosa 2011 Mapping the Cacti of Mexico Their geographical distribution and based on referenced records DH Books Milborne Port England with CONABIO Succulent Plant Research Vol 7 128 pp ISBN 978 0 9538134 8 3 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Floodplain Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Rio Grande Delta Thorn Woodland and Shrubland Accessed 18 August 2020 Texas Parks and Wildlife amp Nature Serve Explorer Ecological Mapping Systems of Texas Tamaulipan Palm Grove Riparian Forest Accessed 18 August 2020 Hoekstra J M Molnar J L Jennings M Revenga C Spalding M D Boucher T M Robertson J C Heibel T J Ellison K 2010 Molnar J L red The Atlas of Global Conservation Changes Challenges and Opportunits to Make a Difference University of California Press ISBN 978 0 520 26256 0 Schmidly D J 2004 The Mammals of Texas Sixth Edition University of Texas Press Austin Texas xviii 501 pp ISBN 0 292 70241 8 Ceballos G Ed 2014 Mammals of Mexico Johns Hopkins University Press Baltimore Maryland xiii 957 pp ISBN 1 4214 0843 0 Howell S N G and S Webb 1995 A Guide to the Birds of Mexico and Northern Cantral America Oxford University Press Oxford xvi 851 pp ISBN 0 19 854012 4 Terres J K 1996 The Audubon Society Encyclopedia of North American Birds Wings Books a division of Random House Value Publishing Inc New York N Y 1109 pp ISBN 0 517 03288 0 Stattersfield A J M J Crosby A J Long and D C Wege 1998 Endemic Bird Areas of the World Priorities for Biodiversity Conservation Birdlife Conservation Series No 7 Cambridge UK Lemos Espinal J A Editor 2015 Amphibians and Reptiles of the US Mexico Border States Texas A amp M University Press College Station Texas x 614 pp ISBN 978 1 62349 306 6 Werler J E and J R Dixon 2000 Texas Snakes Identification Distribution and Natural History University of Texas Press Austin Texas xv 437 pp ISBN 0 292 79130 5 Garcia de Leon Francisco J Delladira Gutierrez Tirado Dean A Hendrickson and Hector Espinosa Perez 2005 Fishes of the Continental Waters of Tamaulipas Diversity and Conservation Status In Jean Luc E Cartron Gerardo Ceballos and Richard S Felger eds Biodiversity Ecosystems and Conservation in Northern Mexico Oxford University Press Inc New York N Y xvi 496 pp ISBN 0 19 515672 2 Miller R R W L Minckley and S M Norris 2005 Freshwater Fishes of Mexico University of Chicago Press Chicago Illinois xxv 490 pp ISBN 0 226 52604 6 Thomas Chad Timothy H Bonner amp Bobby G Whiteside 2007 Freshwater Fishes of Texas A Field Guide Texas A amp M University Press College Station Texas xiv 202 pp ISBN 978 1 58544 570 7Posilannya Tamaulipan mezquital Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Tamaulipan Mezquital One Earth

Дата публікації:
Топ