Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Гікорі-пекан | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Carya illinoinensis acc. 1082-39*3 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Carya illinoinensis () | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
* Carya oliviformis (Michx.) Nutt.
| ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ѓікорі-пеќан (Carya illinoinensis); синоніми: карія іллінойська, карія пекан) — один з видів деревних рослин родини горіхових (Juglandaceae), що ростуть у південно-центральній Північній Америці, в Мексиці від Коауїла південь Халіско і Веракрус, в США від півдня штату Айова, Іллінойс, Міссурі і Індіана до Вірджинії, південно-західного штату Огайо, на південь через Джорджію, Алабаму, Міссісіпі, Луїзіану, Техас, Оклахому, Арканзас і Флориду, і на захід, в Нью-Мексико.
Дендрологічна характеристика
Гікорі-пекан серед всіх видів роду є найбільшим деревом. Досягає висоти 50-65 м і до 2,5 м в діаметрі, а максимального віку 500 років.
Стовбур дерева прямий з високо піднятою округло-конічної кроною. Кора стовбура і товстих гілок сірокоричнева, розтріскується, тріщини поздовжні або злегка звивисті, до 2 см глибини.
Деревина стовбура дуже міцна, тверда й еластична, з красивим малюнком, питома вага 0,69-0,71, вага 1 м3 повітряно-сухої деревини 736 кг. Придатна для виготовлення меблів, гнутих виробів, фанери та ін.
Пагони навесні зеленуваті, потім червонувато-бурі, злегка опушені, з численними подовженими чечевичками оранжевого забарвлення, в зимовому стані — з широкосердцеподібними листовими слідами.
Верхівкові бруньки гострояйцеподібні, до 1-1,З см довжини, сіроопушені, бічні — яйцеподібні до 6-7 мм, на коротких ножках. Листя складні, непарноперисті, 20-60 см довжини з 9-17 листочків. Листочки листя подовженоланцетні, 9-15 см довжини, і 2-6 см ширини, несиметричні зі скошеною основою і загостреною серпоподібно-загнутою вершиною, по краях пилчасті або двічіпилчасті, зелені, до темно зелених, блискучі з верхньої сторони і світло-зелені з нижньої, голі або слабоопушені. Верхівковий листок не відрізняється за величиною від бічних — за формою ланцетний, симетричний з витягнуто-загостреною вершиною. У однолітніх сіянців — листя прості, довгасто-овальні з клиноподібними основою і вершиною, по краях гостроголчасті, зелені, жорстко-сухуваті, як і листя у дорослих дерев. Жилкування листя з нижнього боку рельєфне, жовтуватого забарвлення.
Квітки у пекана роздільностатеві, але тичинкові і маточкові розміщуються на одних і тих же пагонах (однодомні), вітрозапилювані. Сережки з тичинковими квітками зібрані по 3 на одній короткій ніжці з плівчастим прицвітником. Тичинкова квітка складається з слаборозвинених покривів оцвітини, 4-6 тичинок з пиляками на коротких зв'язниках.
Маточкові суцвіття знаходяться на кінцях пагонів, в кисті по 3-11 малопомітних квіток, кожна з двома короткими розчленованими приймочками. Маточкова квітка сплюснута з боків 5-ма чашолистками, які, сильно розростаючись, закривають горбкуваті темно-зелені рильця квітки. При цвітінні рильця стають рожевими або малинового забарвлення, а горбки їх поверхні клейкими.
Дерева гікорі-пекана , одні з них , інші — .
Плід — несправжня кістянка складається з твердого мясистого перикарпу, засихає і розтріскується при дозріванні поздовжньо на 4 частки і тонкодеревянистого , в якому міститься зародок. Ядро плода складається з зародка, що має брунечку і корінець, і двох м'ясистих, наповнених поживними речовинами сім'ядоль. В кисті знаходиться від 3 до 10 плодів.
Ендокарп — від 2,5 до 6 см довжиною та 1-2,5 см шириною, довгуватої форми, з округлою основою і слабозагостреною вершинкою. Шкаралупа світло-шоколадного забарвлення, до 1 мм товщини, з темними поздовжніми плямами, гладка, розколюється легко. Усередині ендокарпа є слабкі перегородки з внутрішньої листуватої оболонки, забарвленої в колір оболонки сім'ядоль, в золотисто-коричнюватий колір. Серцевина ядра (сім'ядоль) кремово-жовтувата, дуже приємного смаку від наявності жиру, вуглеводів, вітамінів та інших речовин. Вага ендокарпа 4-6 г, ядро 45-50% від ваги ендокарпа.
До складу ядра входять такі речовини: вода — 3,4% білок — 12,1, жир 70,7, вуглеводи — 8,5, клітковина — 3,7, зола 1,6%. Крім того, до складу ядра входять безазотисті екстрактивні речовини, фосфор, кальцій, вітаміни групи В та ін. (у Криму жирність плодів пекана досягала 72-97%). Склад ядра пекана незначно відхиляється від наведених цифр у різних його сортів.
Ендокарп різних сортів пекана дуже відрізняється за формою і величиною.
Поширення в культурі. Ріст і продуктивність
Ареал природного поширення пекана займає східну і частково центральну частини США, займаючи з півночі території штатів Айова, Іллінойс, Індіана, Огайо, почасти на західному схилі Аппалачів до Джорджії і Флориди на південному сході. Західна межа ареалу пекана проходить з півночі від штату Айова на Канзас, Оклахому і через Техас в Мексику. На всій великій території свого ареалу пекан приурочений до басейну річки Міссісіпі та її приток, а також до річок, що стікають з Аппалачів в Атлантичний океан і Мексиканську затоку. У гори пекан не піднімається вище 200 м.
Корінному населенню Північної Америки та Мексики пекан відомий як харчова рослина, проте в культурі він став поширюватися, мабуть, тільки з XVIII ст.. Промислове ж розведення пекана почалося в першій половині XIX ст. і набуло широкого розмаху в США наприкінці XIX ст.: висока харчова цінність плодів, їх приємний смак, велика калорійність, необмежена термінами лежкість, просте зберігання, транспортабельність і підвищений попит послужили стимулом до широкого поширення пекана в культурі.
Культурний ареал пекана в Північній Америці давно перейшов межі природного. Процесу окультурення цієї рослини сприяли її цінні біологічні особливості: холодостійкість, посухостійкість, мала вимогливість до ґрунтових умов швидкість росту, раннє настання плодоношення та ін. У зв'язку з цим були виведені морозостійкі сорти пекана: Майор, Індіана, Монімейкер та ін; посухостійкі — Стюарт, Тексап, Брейк та високоврожайні — Куртіс, Брейк, Махан та ін. Культура пекана перемістилася на північ і захід, і найбільшими продуцентами його плодів стали штати Каліфорнія і Орегон, хоча й Техас також продовжує бути важливим продуцентом горіхів.
Загальна продукція плодів пекана в США в 1929 р. становила 12 513,6 т, а в 1952 р. — 76 257 т, тобто за чверть століття виросла більш ніж в 6 разів. Внутрішня потреба в плодах пекана в США була настільки велика, що в неврожайні роки вона задовольняється імпортом горіхів з Мексики.
У Старому Світі пекан відомий з XVIII ст., хоча культура його в Європі отримала дуже слабке поширення. Великі плантації пекана є в Іспанії, Італії (Сицилія, район Мессіни), Туреччині, де його розведення також ще не має промислового значення. Вважається, що на північ від 40-ї паралелі пекан розводити ризиковано. Три поширені в культурі сорти пекана отримали вагоме значення — Мантуров, Фротчер і Дельмас, останній визнаний найкращим.
У Північній Африці пекан інтродукований в 1881 р., а перша велика група дерев пекана була посаджена в Алжирі в 1929 р., на дослідній станції в Буфарік у вигляді алеї 100 м довжини. В 1941–1946 рр. урожай трьох сортів становив: Сукцес 7,6, Елізабет — 10 і Мур 19-23 кг, а у 1948–1949 роках три дерева останнього сорту дали урожай 80-90 кг. Культура пекана поширена і на інших дослідних станціях в Марокко, в передгір'ях Атлаських гір.
Культура пекана на пострадянських територіях відома з кінця XVIII століття в південних регіонах: Ленкорань, Батумі, Чаква (біля Батумі в державний (удільний) маєток) та ін.
При радянському ладі посадки саджанців пекана, отриманих з Америки, проводились на Чорноморському узбережжі Кавказу, в країнах Середньої Азії, в Криму.
Через зміни клімату та зниження рівня ґрунтових вод на Вінниччині замість всохлих дерев саджають горіх гікорі. Зараз дерев гікорі на Вінничині трохи, але через кілька десятиліть вони стануть чи не головними породами в лісі. Чи не найбільше старих дерев вже замінили у Гайсинському районі.
Культура пекану в Україні
Найраніше випробування гікорі-пекана було проведено в Нікітському ботанічному саду на початку XIX ст, але виробничого розвитку культура не отримала і не вийшла за межі дослідницьких закладів. Перша посадка пекана в Нікітському ботанічному саду була зроблена в 1824 р. Це дерево проіснувало до 1935 р. Інші чотири дорослі дерева саду були посаджені в 1896, 1928 і 1946 рр.
Станом на 1963 рік дерева перебували в такому стані:
- дерево посадки 1896 досягало 20 м висоти і 47 см в діаметрі на висоті грудей. Стовбур дерева прямий, добре очищений від сучків, перший живий сук на висоті 5 м. Крона досить густа, добре вкрита листям. Дерево квітло пізно, в середині червня сережки його з тичинковими квітками продовжували пилкувати. Плодоношення дерева хороше, плоди дрібні. Дерево було абсолютно здоровим, не мало жодних слідів хвороб чи пошкоджень шкідниками. Воно не пошкоджувалось і низькими температурами в суворі зими, які бували іноді на території саду.
- дерево 1928 року у віці 35 років досягало 16 м висоти і 17 см в діаметрі. Стовбур прямий, перший живий сук починався на висоті 7 м. Плодоносило слабо внаслідок сильного затінення іншими деревами.
- Інше дерево такого ж віку зростало у верхньому парку за альтанкою з кактусами, і досягало 13 м висоти і 15 см в діаметрі. Плодоносило також слабо, оскільки теж росло у затіненні.
- дерево посадки 1946 р. у віці 17 років досягало 9 м висоти і 10 см в діаметрі, плодоносило.
Дерева пекана в Нікітському ботанічному саду порівняно стійкі тільки до повітряної посухи, але вимагали обов'язкового і систематичного зрошення протягом усього літнього періоду, навіть на свіжих ґрунтах. Пекан в саду абсолютно зимостійкий, квітнув і плодоносив, насіння проростало.
Одиничні молоді деревця пекана росли в радгоспі «Виноградний» в Бахчисарайському районі.
Велику роботу з інтродукції пекана розгорнув у 60-х роках в Україні (П. Г. Кроткевич): було вирощено під Києвом (Голосієво) кілька тисяч сіянців пекана і закладена плантація у Феофанії на площі 1 га. Також у Феофанії в 1952 р. на ділянці площею 10 га були посіяні горіхи різних видів, у тому числі пекан. У 14-річному віці дерева його досягали 6 м висоти і 7 см в діаметрі. Приклад вирощування пекана в Голосієво показує повну можливість вирощування пекана на широті Києва, причому без особливих агротехнічних прийомів, поливу.
У Києві пекан також ріс у Центральному республіканському ботанічному саду і в дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук. У ботанічному саду росли 4 досить зимостійкі деревця (від зимових морозів страждали тільки верхівкові бруньки пагонів) пекана двох сортів: 3 дерева сорту Майор (насіння його були отримані із Середньої Азії) і одне деревце (незимостійке) з Чорноморського узбережжя Кавказу, пагони якого в зиму обмерзали до 1 м довжини. У дендрарії лісогосподарського факультету Української академії сільськогосподарських наук пекан ріс в сильному затіненні граба, дуба, ялини та інших порід.
На Красно-Тростянецькій лісовій дослідній станції Сумської області росло 2 деревця пекана, які були надіслані сюди саджанцями в 1956 р. Деревця після посадки щорічно сильно обмерзали.
Посіви насіння різних сортів пекана з Сухумі і Ташкента були проведені на створених плантаціях в 1965, 1966 і 1967 роках у трьох областях: Херсонській, Кіровоградській та Харківській на площі 18 га; були вирощені сіянці.
У Чернівецькій області існували посадки пекана в Сторожинецькому технікумі та в Хотинському лісництві (1 дерево).
У Закарпатській області пекан ріс в м. Мукачево на садибі Карпатської лісової дослідної станції (3 зимостійкі деревця, які плодоносили) і в дендрарії Мукачівського лісгоспу (невелика група).
Культура пекана на території України цілком можлива. Найпридатніші для вирощування — південні, південно-західні і західні райони країни. Гікорі-пекан є швидкорослим при періодичному поливі, однак і в неполивних умовах він зростає добре.
Розмноження
Пекан розмножується насіннєвим шляхом і вегетативно. Насіннєвий спосіб розмноження є основним при інтродукції пекана в нових умовах, відборі найкращих форм, селекції та гібридизації, виведенні і розмноженні нових сортів.
Вегетативне розмноження є основним при сортовій культурі пекана, а також при виведенні найкращих форм, їх збереження і т. д.
При насіннєвому розмноженні, насіння пекана збирають в листопаді і після очищення і просушування висівають або залишають для весняного посіву. В останньому випадку насіння стратифікується.
Примітки
- Carya illinoinensis (Wangenh.) K. Koch. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 29 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 15 жовтня 2009.
- Flora of North America: Carya illinoinensis [ 5 червня 2011 у Wayback Machine.]
- С. А. Рід і Давідсон (1958)
- . Сегодня. 12.10.2018. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 13.10.2018.
- . Вінницька область онлайн. 04.10.2018. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 13.10.2018.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zapit Gikori perenapravlyaye syudi div takozh inshi znachennya Gikori pekan Carya illinoinensis acc 1082 39 3 Biologichna klasifikaciya Carstvo Plantae Angiospermae Evdikoti Rozidi Ryad Fagales Rodina Juglandaceae Rid Gikori Carya Vid Gikori pekan C illinoinensis Binomialna nazva Carya illinoinensis Sinonimi Carya oliviformis Michx Nutt Carya pecan Marshall Engl amp Graebn Hicorius pecan Marshall Britton Juglans illinoinensis Wangenh Juglans oliviformis Michx Juglans pecan Marshall Posilannya Vikishovishe Carya illinoinensis EOL 594985 IPNI 442167 1 ITIS 19234 MSOP 62019622 NCBI 32201 Ѓikori peќan Carya illinoinensis sinonimi kariya illinojska kariya pekan odin z vidiv derevnih roslin rodini gorihovih Juglandaceae sho rostut u pivdenno centralnij Pivnichnij Americi v Meksici vid Koauyila pivden Halisko i Verakrus v SShA vid pivdnya shtatu Ajova Illinojs Missuri i Indiana do Virdzhiniyi pivdenno zahidnogo shtatu Ogajo na pivden cherez Dzhordzhiyu Alabamu Missisipi Luyizianu Tehas Oklahomu Arkanzas i Floridu i na zahid v Nyu Meksiko Dendrologichna harakteristikaGikori pekan sered vsih vidiv rodu ye najbilshim derevom Dosyagaye visoti 50 65 m i do 2 5 m v diametri a maksimalnogo viku 500 rokiv Stovbur dereva pryamij z visoko pidnyatoyu okruglo konichnoyi kronoyu Kora stovbura i tovstih gilok sirokorichneva roztriskuyetsya trishini pozdovzhni abo zlegka zvivisti do 2 sm glibini Kora stovbura Derevina stovbura duzhe micna tverda j elastichna z krasivim malyunkom pitoma vaga 0 69 0 71 vaga 1 m3 povitryano suhoyi derevini 736 kg Pridatna dlya vigotovlennya mebliv gnutih virobiv faneri ta in Pagoni navesni zelenuvati potim chervonuvato buri zlegka opusheni z chislennimi podovzhenimi chechevichkami oranzhevogo zabarvlennya v zimovomu stani z shirokoserdcepodibnimi listovimi slidami Verhivkovi brunki gostroyajcepodibni do 1 1 Z sm dovzhini siroopusheni bichni yajcepodibni do 6 7 mm na korotkih nozhkah Listya skladni neparnoperisti 20 60 sm dovzhini z 9 17 listochkiv Listochki listya podovzhenolancetni 9 15 sm dovzhini i 2 6 sm shirini nesimetrichni zi skoshenoyu osnovoyu i zagostrenoyu serpopodibno zagnutoyu vershinoyu po krayah pilchasti abo dvichipilchasti zeleni do temno zelenih bliskuchi z verhnoyi storoni i svitlo zeleni z nizhnoyi goli abo slaboopusheni Verhivkovij listok ne vidriznyayetsya za velichinoyu vid bichnih za formoyu lancetnij simetrichnij z vityagnuto zagostrenoyu vershinoyu U odnolitnih siyanciv listya prosti dovgasto ovalni z klinopodibnimi osnovoyu i vershinoyu po krayah gostrogolchasti zeleni zhorstko suhuvati yak i listya u doroslih derev Zhilkuvannya listya z nizhnogo boku relyefne zhovtuvatogo zabarvlennya Serezhki Dostigli plodi Kvitki u pekana rozdilnostatevi ale tichinkovi i matochkovi rozmishuyutsya na odnih i tih zhe pagonah odnodomni vitrozapilyuvani Serezhki z tichinkovimi kvitkami zibrani po 3 na odnij korotkij nizhci z plivchastim pricvitnikom Tichinkova kvitka skladayetsya z slaborozvinenih pokriviv ocvitini 4 6 tichinok z pilyakami na korotkih zv yaznikah Matochkovi sucvittya znahodyatsya na kincyah pagoniv v kisti po 3 11 malopomitnih kvitok kozhna z dvoma korotkimi rozchlenovanimi prijmochkami Matochkova kvitka splyusnuta z bokiv 5 ma chasholistkami yaki silno rozrostayuchis zakrivayut gorbkuvati temno zeleni rilcya kvitki Pri cvitinni rilcya stayut rozhevimi abo malinovogo zabarvlennya a gorbki yih poverhni klejkimi Nedozrili plodi pekana Carya illinoinensis Tuluzkij muzej Dereva gikori pekana odni z nih inshi Plid nespravzhnya kistyanka skladayetsya z tverdogo myasistogo perikarpu zasihaye i roztriskuyetsya pri dozrivanni pozdovzhno na 4 chastki i tonkoderevyanistogo v yakomu mistitsya zarodok Yadro ploda skladayetsya z zarodka sho maye brunechku i korinec i dvoh m yasistih napovnenih pozhivnimi rechovinami sim yadol V kisti znahoditsya vid 3 do 10 plodiv Endokarp vid 2 5 do 6 sm dovzhinoyu ta 1 2 5 sm shirinoyu dovguvatoyi formi z okrugloyu osnovoyu i slabozagostrenoyu vershinkoyu Shkaralupa svitlo shokoladnogo zabarvlennya do 1 mm tovshini z temnimi pozdovzhnimi plyamami gladka rozkolyuyetsya legko Useredini endokarpa ye slabki peregorodki z vnutrishnoyi listuvatoyi obolonki zabarvlenoyi v kolir obolonki sim yadol v zolotisto korichnyuvatij kolir Sercevina yadra sim yadol kremovo zhovtuvata duzhe priyemnogo smaku vid nayavnosti zhiru vuglevodiv vitaminiv ta inshih rechovin Vaga endokarpa 4 6 g yadro 45 50 vid vagi endokarpa Do skladu yadra vhodyat taki rechovini voda 3 4 bilok 12 1 zhir 70 7 vuglevodi 8 5 klitkovina 3 7 zola 1 6 Krim togo do skladu yadra vhodyat bezazotisti ekstraktivni rechovini fosfor kalcij vitamini grupi V ta in u Krimu zhirnist plodiv pekana dosyagala 72 97 Sklad yadra pekana neznachno vidhilyayetsya vid navedenih cifr u riznih jogo sortiv Endokarp riznih sortiv pekana duzhe vidriznyayetsya za formoyu i velichinoyu Poshirennya v kulturi Rist i produktivnistPekan u shkaralupi j ochishenij Areal prirodnogo poshirennya pekana zajmaye shidnu i chastkovo centralnu chastini SShA zajmayuchi z pivnochi teritoriyi shtativ Ajova Illinojs Indiana Ogajo pochasti na zahidnomu shili Appalachiv do Dzhordzhiyi i Floridi na pivdennomu shodi Zahidna mezha arealu pekana prohodit z pivnochi vid shtatu Ajova na Kanzas Oklahomu i cherez Tehas v Meksiku Na vsij velikij teritoriyi svogo arealu pekan priurochenij do basejnu richki Missisipi ta yiyi pritok a takozh do richok sho stikayut z Appalachiv v Atlantichnij okean i Meksikansku zatoku U gori pekan ne pidnimayetsya vishe 200 m Korinnomu naselennyu Pivnichnoyi Ameriki ta Meksiki pekan vidomij yak harchova roslina prote v kulturi vin stav poshiryuvatisya mabut tilki z XVIII st Promislove zh rozvedennya pekana pochalosya v pershij polovini XIX st i nabulo shirokogo rozmahu v SShA naprikinci XIX st visoka harchova cinnist plodiv yih priyemnij smak velika kalorijnist neobmezhena terminami lezhkist proste zberigannya transportabelnist i pidvishenij popit posluzhili stimulom do shirokogo poshirennya pekana v kulturi Dvi polovinki yadra plodu Kulturnij areal pekana v Pivnichnij Americi davno perejshov mezhi prirodnogo Procesu okulturennya ciyeyi roslini spriyali yiyi cinni biologichni osoblivosti holodostijkist posuhostijkist mala vimoglivist do gruntovih umov shvidkist rostu rannye nastannya plodonoshennya ta in U zv yazku z cim buli vivedeni morozostijki sorti pekana Major Indiana Monimejker ta in posuhostijki Styuart Teksap Brejk ta visokovrozhajni Kurtis Brejk Mahan ta in Kultura pekana peremistilasya na pivnich i zahid i najbilshimi producentami jogo plodiv stali shtati Kaliforniya i Oregon hocha j Tehas takozh prodovzhuye buti vazhlivim producentom gorihiv Zagalna produkciya plodiv pekana v SShA v 1929 r stanovila 12 513 6 t a v 1952 r 76 257 t tobto za chvert stolittya virosla bilsh nizh v 6 raziv Vnutrishnya potreba v plodah pekana v SShA bula nastilki velika sho v nevrozhajni roki vona zadovolnyayetsya importom gorihiv z Meksiki IntrodukciyaU Staromu Sviti pekan vidomij z XVIII st hocha kultura jogo v Yevropi otrimala duzhe slabke poshirennya Veliki plantaciyi pekana ye v Ispaniyi Italiyi Siciliya rajon Messini Turechchini de jogo rozvedennya takozh she ne maye promislovogo znachennya Vvazhayetsya sho na pivnich vid 40 yi paraleli pekan rozvoditi rizikovano Tri poshireni v kulturi sorti pekana otrimali vagome znachennya Manturov Frotcher i Delmas ostannij viznanij najkrashim U Pivnichnij Africi pekan introdukovanij v 1881 r a persha velika grupa derev pekana bula posadzhena v Alzhiri v 1929 r na doslidnij stanciyi v Bufarik u viglyadi aleyi 100 m dovzhini V 1941 1946 rr urozhaj troh sortiv stanoviv Sukces 7 6 Elizabet 10 i Mur 19 23 kg a u 1948 1949 rokah tri dereva ostannogo sortu dali urozhaj 80 90 kg Kultura pekana poshirena i na inshih doslidnih stanciyah v Marokko v peredgir yah Atlaskih gir Kultura pekana na postradyanskih teritoriyah vidoma z kincya XVIII stolittya v pivdennih regionah Lenkoran Batumi Chakva bilya Batumi v derzhavnij udilnij mayetok ta in Pri radyanskomu ladi posadki sadzhanciv pekana otrimanih z Ameriki provodilis na Chornomorskomu uzberezhzhi Kavkazu v krayinah Serednoyi Aziyi v Krimu Cherez zmini klimatu ta znizhennya rivnya gruntovih vod na Vinnichchini zamist vsohlih derev sadzhayut gorih gikori Zaraz derev gikori na Vinnichini trohi ale cherez kilka desyatilit voni stanut chi ne golovnimi porodami v lisi Chi ne najbilshe starih derev vzhe zaminili u Gajsinskomu rajoni Kultura pekanu v Ukrayini Najranishe viprobuvannya gikori pekana bulo provedeno v Nikitskomu botanichnomu sadu na pochatku XIX st ale virobnichogo rozvitku kultura ne otrimala i ne vijshla za mezhi doslidnickih zakladiv Persha posadka pekana v Nikitskomu botanichnomu sadu bula zroblena v 1824 r Ce derevo proisnuvalo do 1935 r Inshi chotiri dorosli dereva sadu buli posadzheni v 1896 1928 i 1946 rr Stanom na 1963 rik dereva perebuvali v takomu stani derevo posadki 1896 dosyagalo 20 m visoti i 47 sm v diametri na visoti grudej Stovbur dereva pryamij dobre ochishenij vid suchkiv pershij zhivij suk na visoti 5 m Krona dosit gusta dobre vkrita listyam Derevo kvitlo pizno v seredini chervnya serezhki jogo z tichinkovimi kvitkami prodovzhuvali pilkuvati Plodonoshennya dereva horoshe plodi dribni Derevo bulo absolyutno zdorovim ne malo zhodnih slidiv hvorob chi poshkodzhen shkidnikami Vono ne poshkodzhuvalos i nizkimi temperaturami v suvori zimi yaki buvali inodi na teritoriyi sadu derevo 1928 roku u vici 35 rokiv dosyagalo 16 m visoti i 17 sm v diametri Stovbur pryamij pershij zhivij suk pochinavsya na visoti 7 m Plodonosilo slabo vnaslidok silnogo zatinennya inshimi derevami Inshe derevo takogo zh viku zrostalo u verhnomu parku za altankoyu z kaktusami i dosyagalo 13 m visoti i 15 sm v diametri Plodonosilo takozh slabo oskilki tezh roslo u zatinenni derevo posadki 1946 r u vici 17 rokiv dosyagalo 9 m visoti i 10 sm v diametri plodonosilo Dereva pekana v Nikitskomu botanichnomu sadu porivnyano stijki tilki do povitryanoyi posuhi ale vimagali obov yazkovogo i sistematichnogo zroshennya protyagom usogo litnogo periodu navit na svizhih gruntah Pekan v sadu absolyutno zimostijkij kvitnuv i plodonosiv nasinnya prorostalo Odinichni molodi derevcya pekana rosli v radgospi Vinogradnij v Bahchisarajskomu rajoni Veliku robotu z introdukciyi pekana rozgornuv u 60 h rokah v Ukrayini P G Krotkevich bulo virosheno pid Kiyevom Golosiyevo kilka tisyach siyanciv pekana i zakladena plantaciya u Feofaniyi na ploshi 1 ga Takozh u Feofaniyi v 1952 r na dilyanci plosheyu 10 ga buli posiyani gorihi riznih vidiv u tomu chisli pekan U 14 richnomu vici dereva jogo dosyagali 6 m visoti i 7 sm v diametri Priklad viroshuvannya pekana v Golosiyevo pokazuye povnu mozhlivist viroshuvannya pekana na shiroti Kiyeva prichomu bez osoblivih agrotehnichnih prijomiv polivu U Kiyevi pekan takozh ris u Centralnomu respublikanskomu botanichnomu sadu i v dendrariyi lisogospodarskogo fakultetu Ukrayinskoyi akademiyi silskogospodarskih nauk U botanichnomu sadu rosli 4 dosit zimostijki derevcya vid zimovih moroziv strazhdali tilki verhivkovi brunki pagoniv pekana dvoh sortiv 3 dereva sortu Major nasinnya jogo buli otrimani iz Serednoyi Aziyi i odne derevce nezimostijke z Chornomorskogo uzberezhzhya Kavkazu pagoni yakogo v zimu obmerzali do 1 m dovzhini U dendrariyi lisogospodarskogo fakultetu Ukrayinskoyi akademiyi silskogospodarskih nauk pekan ris v silnomu zatinenni graba duba yalini ta inshih porid Na Krasno Trostyaneckij lisovij doslidnij stanciyi Sumskoyi oblasti roslo 2 derevcya pekana yaki buli nadislani syudi sadzhancyami v 1956 r Derevcya pislya posadki shorichno silno obmerzali Posivi nasinnya riznih sortiv pekana z Suhumi i Tashkenta buli provedeni na stvorenih plantaciyah v 1965 1966 i 1967 rokah u troh oblastyah Hersonskij Kirovogradskij ta Harkivskij na ploshi 18 ga buli virosheni siyanci U Cherniveckij oblasti isnuvali posadki pekana v Storozhineckomu tehnikumi ta v Hotinskomu lisnictvi 1 derevo U Zakarpatskij oblasti pekan ris v m Mukachevo na sadibi Karpatskoyi lisovoyi doslidnoyi stanciyi 3 zimostijki derevcya yaki plodonosili i v dendrariyi Mukachivskogo lisgospu nevelika grupa Kultura pekana na teritoriyi Ukrayini cilkom mozhliva Najpridatnishi dlya viroshuvannya pivdenni pivdenno zahidni i zahidni rajoni krayini Gikori pekan ye shvidkoroslim pri periodichnomu polivi odnak i v nepolivnih umovah vin zrostaye dobre RozmnozhennyaPekan rozmnozhuyetsya nasinnyevim shlyahom i vegetativno Nasinnyevij sposib rozmnozhennya ye osnovnim pri introdukciyi pekana v novih umovah vidbori najkrashih form selekciyi ta gibridizaciyi vivedenni i rozmnozhenni novih sortiv Vegetativne rozmnozhennya ye osnovnim pri sortovij kulturi pekana a takozh pri vivedenni najkrashih form yih zberezhennya i t d Pri nasinnyevomu rozmnozhenni nasinnya pekana zbirayut v listopadi i pislya ochishennya i prosushuvannya visivayut abo zalishayut dlya vesnyanogo posivu V ostannomu vipadku nasinnya stratifikuyetsya PrimitkiCarya illinoinensis Wangenh K Koch Germplasm Resources Information Network United States Department of Agriculture 29 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 23 lipnya 2013 Procitovano 15 zhovtnya 2009 Flora of North America Carya illinoinensis 5 chervnya 2011 u Wayback Machine S A Rid i Davidson 1958 Segodnya 12 10 2018 Arhiv originalu za 31 bereznya 2019 Procitovano 13 10 2018 Vinnicka oblast onlajn 04 10 2018 Arhiv originalu za 31 bereznya 2019 Procitovano 13 10 2018 Div takozhVoloskij gorih Gorih plid