Макс Ліберман (нім. Max Liebermann, 20 липня 1847, Берлін — 8 лютого 1935, Берлін) — німецький художник і графік єврейського походження, вважається одним з головних представників імпресіонізму за межами Франції.
Після навчання у Ваймарі, деякий час мешкав у Парижі та Нідерландах. Спочатку Ліберман писав натуралістичні твори на соціальну тематику. Захопившись французьким імпресіонізмом, починаючи з 1880 року Ліберман перейшов до світлих тонів і енергійної техніки нанесення мазків. Його творчість ознаменувала перехід мистецтва ХІХ століття до класичного модерну часів вільгельмінізму та Ваймарської республіки. Цій трансформації художник активно сприяв, очоливши Берлінський сецесіон. З 1920 року і до своєї відставки в 1933 році, що відбулася за втручання націонал-соціалізму в політику у сфері мистецтва, Ліберман керував Прусською академією мистецтв. Останні роки життя Макс Ліберман провів на самоті в рідному Берліні.
Біографія
Юність
Макс Ліберман народився Берліні 20 липня 1847 року у сім'ї заможного єврейського промисловця Луїс Лібермана та його дружини Філіппи (уродженої Галлер). Його дід Йозеф Ліберман був відомим підприємцем-текстильником, який заклав основи фінансового благополуччя родини. Через три дні після народження Макса набуло чинності Положення про євреїв, що розширило права єврейської частини населення. У 1851 році Лібермани переїхали на вулицю Беренштрассе (нім. Behrenstraße), поруч була і початкова школа, що її, як і всі наступні, Макс зненавидів.
Після початкової школи Ліберман перейшов до реальної школи в Доротеєнштадті. Макс приділяв багато часу малюванню, його батьки ставилися до захоплення хлопчика стримано. Коли Максу виповнилося дванадцять років, його батько придбав представницький особняк на Паризькій площі. Сім'я дотримувалася ліберальної течії в юдаїзмі і все більше відходила від ортодоксального способу життя діда. Незважаючи на те, що в палаці Ліберманів було кілька салонів і спалень, троє синів Ліберманів спали в одній спільній кімнаті, де в стіні було передбачено скляне вікно, щоб батьки могли спостерігати за тим, як хлопчики роблять уроки.
1859 року Луїс Ліберман замовив портрет своєї дружини, і Макс супроводжував матір до художниці Антоні Фолькмар. Від нудьги він попросив олівця і почав малювати. Вже літня Антоні Фолькмар дуже пишалася тим, що саме вона відкрила світові відомого художника. Батьки Макса не мали особливого сентименту до живопису, але принаймні завдяки додатковим урокам малювання Макс не відмовлявся ходити до школи. Після занять у школі Макс вирушав на приватні уроки живопису до Едуарда Гольбейна та Карла Штеффека.
У знаменитій єврейській сім'ї Макс не відрізнявся особливою ерудованістю. На заняттях у школі він часто відволікався та відповідав невпопад. За це його дражнили однокласники, і Макс часто симулював хвороби, щоб не ходити до школи. Батьки ставили йому в приклад розумнішого брата Георга, що ще більше посилювало в Максі почуття інакості. Обдарованість Макса в малюванні нічого не означала для батьків: батько заборонив 13-річному Максу згадувати прізвище Ліберман на першій громадській виставці його робіт.
Навчання та рання творчість
Після закінчення школи Макс Ліберман подав документи до Берлінського університету імені Гумбольдтів. Він вибрав хімічний факультет, де успішно навчався його кузен Карл Ліберман. Проте вивчення хімії мало бути прикриттям для занять мистецтвом і дозвілля. Тому Макса Лібермана ніколи не сприймали всерйоз. Замість відвідування лекцій він катався у парку Тіргартен верхи та займався малюванням. Крім того, Макс став все частіше допомагати Карлу Штеффеку в роботі над його монументальними батальними картинами. У Штеффека Ліберман познайомився з Вільгельмом Боде, який згодом усіляко просував творчість Макса Лібермана, обіймаючи посаду директора Музею імператора Фрідріха. 22 січня 1868 року Ліберман був відрахований з берлінського університету за «відсутність старанності в навчанні». Після серйозного конфлікту з батьком із цього приводу батьки все ж таки дозволили Максу відвідувати заняття в Художній академії великого герцога у Ваймарі. Там Макс Ліберман навчався у бельгійського майстра історичного живопису Фердинанда Паувельса, який познайомив Лібермана із творчістю Рембрандта під час однієї з навчальних поїздок класу до касельського Фрідериціануму. Рембрандт справив незабутнє враження на молодого Лібермана.
Загальний патріотичний підйом, що панував у країні в 1870 році під час франко-прусської війни, не оминув і Макса Лібермана. Через невиліковний перелом руки його не взяли на регулярну військову службу, але він записався добровольцем в орден йоганнітів і служив санітаром під Мецем. Пережите на полях битв глибоко потрясло молодого художника, охолодивши його запал і захоплення війною.
Починаючи з літа 1871 року Макс Ліберман перебував у Дюссельдорфі, де вплив французького мистецтва відчувалося сильніше, ніж у Берліні. Там він познайомився з Мігаєм Мункачі, який привернув увагу Лібермана реалістичністю зображення сцен повсякденного життя, як, наприклад, у «Щипальницях вовни». На кошти свого брата Георга Макс він здійснює першу поїздку до Нідерландів, відвідавши Амстердам та Схевенінген, які захопили його своїм світлом, людьми та природою.
Перша велика робота Лібермана «Жінки, що обскубують гусей» з'явилася в перші місяці після повернення з Нідерландів. На ній у темній колірній гамі зображено неприємну та буденну роботу. Крім натуралізму Мункачі тут також видно елементи історичного живопису. Поглянувши на ще не готове полотно, вчитель Лібермана Паувельс заявив, що йому нема чому вчити свого учня. Незвичайний сюжет картини викликав огиду та шок у публіки на гамбурзькій художній виставці. Незважаючи на похвалу критиків на адресу його майстерної техніки, Макс Ліберман заробив імідж художника, який малює потворність. Попри аналогічну реакцію публіки на берлінській виставці того ж року, картину було продано залізничному магнату Бетелю Генрі Штроусбергу.
Його друга велика робота «Виробниці консервів» була заявлена на велику щорічну виставку в Антверпені, де на неї знайшлося одразу два покупці. Ліберман знайшов свій перший художній стиль: він писав людей за роботою реалістично і без зайвої сентиментальності, принизливої жалісливості та удаваної романтики, але й не впадав при цьому до надмірної соціальної критики. У своїх сюжетах він знаходив природну гідність, яка не потребувала прикрашання.
У 1873 році, спостерігаючи селян, які збирали врожай буряків у передмісті Ваймара, Ліберман вирішив зафіксувати їх на картині. Проте художник Карл Гуссов цинічно порадив йому найкраще взагалі не писати таку картину. Тож Ліберман вирішив вирушити до Відня до знаменитого історичного і салонного живописця Ганса Макарта. Врешті Макс Ліберман вирішує ВІдень і не повертатися до Німеччини, художнє життя в якій здавалося йому надто відсталим.
Париж, Барбізон та Амстердам
У грудні 1873 року Макс Ліберман вирушив до Парижа і влаштував свою майстерню на Монмартрі. У художній столиці світу він збирався познайомитися з провідними представниками реалізму та імпресіонізму. Проте французькі художники відмовилися спілкуватися з «німцем» Ліберманом. У 1874 році він заявив своїх «Жінок, що обскубують гусей» на Паризький салон. Хоча картина була прийнята на конкурс, Ліберман отримав негативні відгуки в пресі насамперед з націоналістичних причин. Літо 1874 року Ліберман провів у Барбізоні в лісі Фонтенбло. Художника серйозно цікавила творчість Мункачі, але ще більший інтерес він відчував до творчості Констана Труайона, Шарль-Франсуа Добіньї, Каміля Коро та насамперед Жан-Франсуа Мілле.
Барбізонська школа зіграла велику роль у становленні імпресіонізму: вона сформувала імпресіоністський пейзажний живопис і збагатила художні напрямки свого часу можливостями пленеру. Під впливом Барбізону Ліберман відмовився від старомодного, важкого живопису Мункачі. Його більше цікавили техніки барбізонців, ніж їхні сюжети. У Барбізоні Ліберман, згадавши про свої ескізи до «Селян на буряковому полі», почав писати свій «Збір урожаю в Барбізоні», який він закінчить лише через багато років. Ліберман намагався піти слідами Мілле і тому, на думку критиків такого часу, зробив крок назад: селяни виглядали ненатурально і здавались доданими до краєвиду в останній момент.
В 1875 році Ліберман провів три місяці в голландському Зандвоорті. У Гарлемі він працював над копіями картин Франса Галса. Вивчаючи портретний живопис Галса, Ліберман намагався знайти свій стиль. Франс Галс з його технікою енергійного та розгонистого нанесення фарби вплинув на пізню творчість Лібермана поряд із французькими імпресіоністами. У цей час сформувалася творча особливість художника Лібермана – зволікати з реалізацією ідеї великої картини. Лише після повернення восени 1875 року до Парижу та переїзду в більше ательє, Ліберман повернувся до своїх вражень і написав першу роботу, присвячену рибальським дітям, що купаються. Пізніше він знову повернувся до цього сюжету.
Влітку 1876 року Ліберман знову поїхав на кілька місяців до Нідерландів. Він продовжив вивчати творчість Галса, завдяки чому пізніше виробив власний стиль портретів. В Амстердамі Ліберман познайомився з художником- офортистом Вільямом Унгером, який у свою чергу звів його з Йозефом Ізраельсом і познайомив із гаазькою школою живопису. На своїй картині «Голландська школа шиття» Ліберман використовує світлові ефекти вже в імпресіоністській манері. Завдяки професору Августу Аллебі Ліберман прийшов у Португальську синагогу Амстердама, що привнесло в його творчість осмислення свого єврейського коріння. У цей час з'явилися перші ескізи в притулку для сиріт.
У Парижі Ліберман страждав глибокими депресіями, які пояснювалися тиском батьків та власними творчими муками. У той час з'явилося лише декілька картин. Ліберман багато разів брав участь у Паризьких салонах, які, проте, не принесли йому довгоочікуваного успіху. Художнє середовище Парижа нічого не могло дати Ліберману, навпаки відкидало його з причин шовіністичного штибу. Його творчість не змогла стати «французькою», але зазнала великого впливу голландців. Ліберман вирішив остаточно залишити Париж.
Мюнхен
У 1878 році Ліберман вперше побував в Італії. У Венеції він мріяв побачити роботи Вітторе Карпаччо та Джентілі Белліні та виробити для себе нові творчі орієнтири. Там він познайомився з групою художників з Мюнхена, зокрема і з Францем фон Ленбахом, і пробув у їхній компанії у Венеції три місяці, а потім поїхав за ними до столиці Баварії, яка завдяки мюнхенській школі живопису прославилася як центр натуралістичного мистецтва в Німеччині.
У грудні 1878 року Ліберман розпочав свою картину «Дванадцятирічний Ісус у храмі». Перші ескізи для цієї роботи він виконав ще в синагогах Амстердама та Венеції. Ніколи раніше підготовча фаза до картини не давалася йому такою працею. Поряд з ескізами в інтер'єрі синагоги Ліберман проробляв кожну фігуру спочатку в ескізах оголеного тіла, а потім зводив їх разом одягненими. Сцена була майже занурена у містичне світло, яке здається ширилося від маленького Ісуса у центрі картини.
Картина викликала хвилю обурення у всій імперії. У той час як принц Луїтпольд Баварський став на бік Лібермана, газета «Аугсбургер Альгемайне» писала, що художник «зобразив найпотворнішого і найдивнішого єврейського хлопчика, якого тільки можна вигадати». Громадськість тепер затаврувала Макса Лібермана як «осквернителя Господа». Депутат баварського ландтагу від консерваторів Даллер закликав позбавити єврея Лібермана права зображати Ісуса у такому вигляді. У Берліні придворний проповідник Адольф Штеккер на антисемітських дискусіях вів обговорення картини образливою манерою.
У той час як протести церкви та критиків ставали дедалі жорсткішими, провідні колеги-художники, зокрема Фрідріх Август фон Каульбах та Вільгельм Лейбль, стали на захист картини Лібермана. У творчій біографії Лібермана картина стала найбільшим досягненням його раннього періоду творчості.
Хоча Ліберман вже здобув популярність, у його творчості під час перебування в Голландії в 1879 настав застій. Світло на одному з пейзажів сільської вулиці, що з'явилися на той час, видається бляклим і ненатуральним. У 1880 році Ліберман знову брав участь у Паризькому салоні. Усі показані на виставці картини об'єднані схожим зображенням мирного спільного життя людей, які працюють у гармонійному суспільстві. Своїм настроєм картини зобов'язані щорічними виїздами художника в Нідерланди з підігрітого антисемітськими ідеями Мюнхена. Ліберман також їздив писати на Дахауські болота в передмісті Мюнхена, в Розенгайм та в долину Інна, де був створений його «Бранденбурзький пивний садок».
Нідерланди
Влітку 1880 року Ліберман побував у північно-брабантському селі Донген. Там з'явилися ескізи, використані згодом під час створення картини «Шевська майстерня». Після закінчення цієї роботи, перш ніж повернутися до Мюнхена, Ліберман ще раз заїхав до Амстердама, де сталося щось таке, що «вирішило його творчу долю». Він кинув погляд на сад католицького будинку для людей похилого віку, де на лавках у сонячному світлі сиділи одягнені в чорне літні чоловіки. Про цю мить Ліберман пізніше згадував: «Це було, ніби хтось, ідучи рівнинною дорогою, раптом наступає на пружину, яка підкидає його вгору». Він розпочав роботу над цим сюжетом, вперше при цьому використавши для відображення атмосфери світловий ефект сонячних променів, що проходять через крони дерев та інші перепони, згодом названий «сонячними плямами Лібермана». У роботі вже видно деякі елементи пізнішого імпресіоністського періоду творчості Лібермана.
На Паризькому салоні 1880 саме за цю картину Ліберман як перший художник з Німеччини, був відзначений почесною згадкою. Леон Метр, видатний колекціонер імпресіонізму, придбав кілька робіт Лібермана. Підбадьорений довгоочікуваним успіхом художник повернувся до своєї ранньої теми: на основі своїх ескізів він створив композицію «Прогулянка в амстердамському сирітському притулку».
Восени Ліберман знову вирушив до Донгену, щоб на місці закінчити «Шевську майстерню». І в цьому творі виразно простежується відданість художника світловому живопису, проте в той же час Ліберман залишається вірним своїм раннім зображенням людей праці, відмовляючись від романтичного прикрашання. «Шевська мацстерня» та «Прогулянка в амстердамському сирітському притулку» були продані на Паризькому салоні 1882 року. Французька преса вшановувала Макса Лібермана, визнавши у ньому імпресіоніста. Колекціонер Ернест Гошеде захоплено писав Едуару Мане: «Якщо Ви, дорогий мій Мане, були тим, хто розкрив таємниці пленеру, то Ліберман зумів навпаки осягнути світло в закритому приміщенні».
Проте замість того, щоб приєднатися до стану імпресіоністів, Ліберман повернувся до свого улюбленого світлового живопису і у своїй роботі «Білення полотна» знову звернувся до натуралізму. Під час роботи над цією картиною Ліберман безуспішно намагався познайомитися з Вінсентом ван Гогом у Звеелоо. Повернувшись із Нідерландів, Макс Ліберман отримав своє перше замовлення від графині Мальтцана на сільський краєвид сілезського Мілича.
Повернення до Берліна
У 1884 Ліберман вирішив повернутися до Берліна, хоча розумів, що в Берліні неминуче зіткнеться з новими конфліктами. Він вважав, що рано чи пізно Берлін займе своє місце серед провідних центрів мистецького життя. Берлін займав важливе місце на художньому ринку Європи, а сам Ліберман до того ж переймався усталеними художніми традиціями Мюнхена.
У травні 1884 року Макс Ліберман заручився з сестрою дружини свого брата Мартою Марквальд. Одруження відбулося 14 вересня після закінчення переїзду з Мюнхена до Берліна. Першим будинком для сім'ї Ліберманів стала квартира біля північного кордону Тіргартена за адресою Ін-ден-Цельтен (нім. In den Zelten), 11. У весільну подорож молодята вирушили не до Італії, як було прийнято тоді, а в голландський Схевенінген через Брауншвайг та Вісбаден. Там до них приєднався Йозеф Ісраелс, разом вони побували у Ларені, де Ліберман познайомився з художником Антоном Мауве. Наступними пунктами призначення у цій поїздці стали Дельден, Гарлем та Амстердам. Скрізь Ліберман робив замальовки та збирав ідеї для своїх майбутніх робіт.
Після повернення Ліберман був обраний до Союзу берлінських художників. За Лібермана проголосував його майбутній опонент Антон фон Вернер. У серпні 1885 року народилася єдина дочка Ліберманів, яку назвали Маріанна Генрієтта Кете, проте в сім'ї її звали просто Кете. Саме тоді Ліберман повністю присвятив себе ролі батька і майже не займався творчістю.
Навпроти сім'ї Ліберман жили Карл та Феліція Бернштайни. У своїх інтелектуальних сусідів Макс Ліберман побачив картини Едуара Мане і Едгара Дега, які супроводжували його до кінця життя. Вперше він зміг відчути себе визнаним учасником берлінського співтовариства художників: Макс Клінгер, Адольф Менцель, Георг Брандес і Вільгельм фон Боде також відвідували цей дім, як і Теодор Моммзен, Ернст Курціус та [de] . Останній, як директор Гамбурзької картинної галереї, відразу побачив у Лібермані імпресіоніста. Вступ до Релігійного товариства Друзів (квакерів) також сприяв визнанню Лібермана серед вищої буржуазії.
У 1886 році після восьмирічної відсутності Ліберман знову бере участь у виставці Берлінської академії мистецтв. На виставку він заявив свої картини «Прогулянка у сирітському притулку», «Будинок для людей похилого віку в Амстердамі» та «Обідня молитва». Остання картина, де у приголомшливо темній обстановці зображено нідерландську селянську сім'ю за молитвою, з'явилася за порадою Ізраельса під час весільної подорожі. Впливовий Людвіг Піч назвав Лібермана великим талантом та видатним представником модерну.
Влітку 1886 Марта Ліберман разом з дочкою вирушив на лікування в Бад-Гомбург, що дало йому можливість виконати ескізи в Голландії. Він повернувся в Ларен, де в одній із сільських хат із льону-сирцю отримували лляні волокна. На цікавий для нього сюжет про колективну працю Ліберман виконав ескізи і перший варіант олією. У своєму ательє в Берліні він скомпонував ескізи в картину великого формату, над якою працював до весни 1887 року.
У травні 1887 картина була представлена на Паризькому салоні, де її прийняли зі стриманими оплесками. Натомість Адольф Менцель надзвичайно звалив картину і назвав Лібермана єдиним художником, який малює людей, а не моделей.
У цей час художній критик Еміль Гайльбут видав «Дослідження натуралізму та Макса Лібермана», в якому він назвав художника «найсміливішим провісником нового мистецтва в Німеччині». У березні 1888 року помер Вільгельм I, і на престол зійшов Фрідріх III. З ним пов'язувалися надії Пруссії на перехід до парламентської монархії, яким не судилося збутися, оскільки кайзер помер через 99 днів. Макс Ліберман провів весну «року трьох кайзерів» у Бад-Кезені. Приголомшений смертю Фрідріха III художник написав картину на вигаданий сюжет «Урочистість на згадку про кайзера Фрідріха III в Бад-Кезені». Незважаючи на свої ліві політичні погляди, Макс Ліберман відчував зв'язок із монархією Гогенцоллернів. Він прагнув бути вільнодумцем, але не міг позбутися пруських традицій.
1889 року на честь столітнього ювілею Французької революції в Парижі проходила Всесвітня виставка. Звістка про те, що німці Готхардт Кюль, Карл Кеппінг і Макс Ліберман були запрошені до журі, викликала у Берліні фурор. Ліберман одержав дозвіл від прусського міністра у справах релігійних культів Густава фон Госслера. Водночас газета «Ла Франс» розв'язала кампанію проти участі Пруссії у виставці загалом.
Ліберман склав план, за яким німецький живопис мають представити художники першого ряду Менцель, Лейбль, Трюбнер та фон Уде. Німецька преса закидала йому служіння революційній ідеї. І знову старий Адольф Менцель заступився за Лібермана, а перша презентація неофіційного німецького мистецтва таки відбулася на французькій землі. Завдяки Всесвітній виставці, Ліберман остаточно став публічною особою. У Парижі його нагородили почесною медаллю і прийняли до Товариства красних мистецтв (фр. Société des Beaux-Arts). Від посвяти в лицарі почесного легіону Макс Ліберман відмовився за рекомендацією прусського уряду.
В 1889 році Ліберман вирушив до голландського Катвійка, де написав «Жінку з козою», свою прощальну роботу на соціальну тематику. В 1890 році Ліберман отримав кілька замовлень з Гамбурга, якими завдячував Альфреду Ліхтварку. Крім пастелі "Церковна алея в гамбурзькому Санкт-Георге" йому вперше було замовлено портрет. Проте бургомістр Карл Фрідріх Петерзен виявився страшенно незадоволений своїм портретом, виконаним Ліберманом в манері Франса Галса: йому не сподобався натуралізм зображення разом з недбалістю історичного службового одягу. Невдалим здався портрет бургомістра й Ліхтварку. Більший успіх чекав на Лібермана з його картиною «Жінка з козою», за яку навесні 1891 року він здобув Велику золоту медаль виставки «Нового Мюнхенського художнього об'єднання».
Ліберман на чолі Берлінського сецесіону
5 лютого 1892 року у Берліні було створено «Об'єднання XI», до якого увійшли одинадцять незалежних художників. Пізніше на його основі виник Берлінський сецесіон, який очолив опозицію консервативної школи академічного живопису. На думку Ловіса Корінта вже незабаром після заснування цього об'єднання Ліберман став «таємним лідером одинадцяти анархістів» . За Вільгельма II почалося загострення реакційних тенденцій у культурній політиці імперії. Реакція художньої критики столиці на появу нового опозиційного до «офіційного напрямку» художнього руху була неоднозначною. Більшість критикувало, зокрема, Лібермана за зухвалу манеру листа, але ніхто не заперечував його місця на вершині художнього олімпу Берліна.
За кілька місяців до смерті матері, у вересні 1892 року, коли її здоров'я похитнулося, Макс Ліберман переїхав із сім'єю до батьківського особняка на Паризькій площі. Він дисципліновано дотримувався розпорядку дня: о 10-й годині ранку він виходив з дому і прямував до своєї майстерні на вулиці Августи-Вікторії (нім. Auguste-Viktoria-Straße), де працював на самоті до 18 години. «У моїх життєвих звичках я став справжнім буржуа; я їм, п'ю, сплю, ходжу гуляти і працюю з регулярністю дзигаря».
5 листопада 1892 року Союз берлінських художників організував виставку 55 картин норвезького художника Едварда Мунка. Критика з обуренням назвала його творчість «ексцесом натуралізму». Позов, поданий в екстреному порядку до камерального суду, був відхилений, друга спроба призвела до скликання загальних зборів Союзу берлінських художників, які 120 голосами проти 105 ухвалили рішення про закриття виставки Мунка. Тим самим між консервативно-реакційною школою з Антоном фон Вернером на чолі та ліберально-модерністською школою, на чолі з Максом Ліберманом, стався остаточний розрив. Під керівництвом Лібермана 60 членів Спілки, об'єдналися у «Вільне об'єднання художників».
У 1893 році Ліберман побував у Розенгаймі, де зустрівся з Йоганном Шперлем та Вільгельмом Лайблем. На виставці у Відні наступного року «Жінка з козою» здобула велику золоту медаль. Через два роки після смерті матері Лібермана у 1894 році помер його батько Луїс Ліберман. Незадовго перед тим у Макса Лібермана прокинулися пізні почуття до батька, перед якими відступили старі розбіжності між батьком та сином. Після примирення прощання з батьком далося Ліберману особливо тяжко. Поглинений цими переживаннями, він поринув у роботу над своїми картинами.
Після смерті батька Макс став одним із спадкоємців мільйонних статків. У його власність перейшов особняк на Паризькій площі. Тепер він отримав можливість переобладнати і без того розкішні апартаменти на свій смак. Він доручив архітектору Гансу Гризебаху будівництво гвинтових сходів до своєї майбутньої майстерні під дахом. Посилаючись на договір купівлі-продажу будівлі, який забороняє великі зміни будівельного фонду, управління поліції заявило на це протест, тому Ліберман вирішив залишити собі свою майстерню на вулиці Августи-Вікторії. Картини цього періоду мають імпресіоністський характер, як, наприклад, «Алея в Овервеєні». Як і раніше, своє натхнення Ліберман черпав у своїх поїздках до Нідерландів.
Знову Ліберман звернувся до портрета. У 1895 році він написав портрет пастеллю свого друга Гергарта Гауптмана, за який був нагороджений першою премією у Венеції. Ліберман ще раз повернувся до сюжету про хлопчиків, що купаються, який приваблював його складністю художнього вирішення рухомих тіл у природному освітленні. Відмовившись від консервативної картини з класичною композицією руху, Ліберман добився більшої свободи у зображенні пляжного відпочинку. Однак у імпресіоністському ключі цей сюжет з'явився пізніше.
У 1896 році Гуго фон Чуді був призначений директором Старої національної галереї. Коли Чуді вирушив за новими придбаннями для галереї в Париж, Макс Ліберман супроводжував його як консультант і зокрема відмовив директора від купівлі «Зимового саду» Мане, оскільки в Берліні того часу навіть через натуралістичну картину міг вибухнути скандал. Завдяки Чуді Ліберман познайомився у Парижі з Едгаром Дега. У цей приїзд до Парижа за згодою прусського уряду Ліберман став лицарем Почесного легіону. Ліберман також з'їздив на десять днів до Оксфорда, де його брату Феліксу Ліберману було присвоєно звання почесного доктора Оксфордського університету. У Лондоні Ліберман зустрівся з американським художником Джеймсом Мак-Нейлом Вістлером, чиї офорти в манері старих майстрів справили на Лібермана велике враження. Завдяки втручанню прусського міністра громадських робіт Карла фон Тілена поліцейське управління Берліна нарешті дало дозвіл на влаштування майстерні на горищі палацу Лібермана.
На честь 50-річчя Лібермана у 1897 році Академія мистецтв виділила під виставку його робіт цілу залу, в якій до уваги публіки було представлено 30 картин, 9 малюнків, 3 літографії та 19 офортів художника. Після невдалого святкування свого 200-річчя в 1892 році, Берлінська академія мистецтв стала поступово дослухатися сучасних тенденцій у мистецтві. Одним із свідчень цього стало вручення Максу Ліберману великої золотої медалі. Ліберман отримав звання професора академії і в 1898 році був прийнятий до її складу. Цей час став вершиною художньої кар'єри художника.
1898 року берлінському художнику Вальтеру Лейстікову було відмовлено в участі його картини у Великій берлінській художній виставці. Журі виставки очолював Антон фон Вернер. Лейстіков закликав незалежних художників об'єднатися. Президентом об'єднання сучасних вільних художників було обрано Макса Лібермана. До правління крім президента і Лейстікова увійшли художник Отто Х. Енгель, Людвіг Детман, Оскар Френцель, Курт Геррман та Фріц Клімш. Ліберман очолив нове художнє об'єднання у відповідь на прохання своїх колег. Популярність Лібермана забезпечила Берлінському сецесіону суспільний інтерес. На посаду секретарів Ліберман призначив галеристів Бруно та Пауля Кассірерів.
Для участі у першій виставці Сецесіону у травні 1899 року Ліберман запросив художників, які брали участь у аналогічних об'єднаннях- у Мюнхені, Дармштадті та Штутгарті. У виставці також взяли участь художники з Ворпсведе, Арнольд Беклін, Ганс Тома, Макс Слефогт та Ловіс Корінт. Серед мешканців міста розгорілися палкі дискусії навколо Берлінського сецесіону, які привернули увагу громадськості до образотворчого мистецтва. Несподівано гучний успіх виставки, яку відвідало понад 1800 людей, і високі результати продажу картин були перекриті в 1900 році. Під керівництвом Лібермана берлінські виставки стали культурною подією європейського масштабу.
Поява в Берліні 1901 року Корінта та Слефогта значно змінила роль Берліна на художній сцені. Роль культурної столиці перейшла від Мюнхена до Берліна. Директор берлінської академії мистецтв Антон фон Вернер намагався гальмувати розвиток сучасних художніх напрямів.
Літо 1899 року Ліберман провів у Зандвоорті та Схевенінгені. Там він продовжив роботу над картинами з хлопчиками, що купаються, перейшовши до чисто імпресіоністського зображення елегантного пляжного відпочинку. Мотив спартанського способу життя у голландському селі відійшов на другий план. Ліберман шукав нові сюжети, які б стати основою для світлого імпресіонізму. Тому крім зображення вишуканого відпочинку на пляжі зі схематичними образами вершників і жінок, Ліберман звернувся до гри світла в пишних садах. За зразком «Будинку в Руелі» Едуара Мане він пише картину «Будинок у Гілверсумі», завдяки грі світла і тіні, що випромінює спокій і гармонію.
У 1902 році Ліберман знову побував у Гамбурзі, де на замовлення Альфреда Ліхтварка написав «Гру в поло в Єнському парку» та «Терасу ресторану „Якоб“ у Нінштедтені на Ельбі». Влітку 1902 року Ліберман побував у амстердамському зоопарку, який послужив сюжетом для його кількох картин про алею папуг. У 1903 року побачила світ перша публікація Лібермана як професора Академії мистецтв, під заголовком «Фантазія у живопису», у якій він категорично відкидав твори мистецтва, що не відображають сприйняття дійсності. У живописі сюжет немає важливого значення, головним є адекватне художнім засобам сприйняття природи. Таким чином він рішуче відкинув абстрактне мистецтво, що зароджувалося, і зокрема експресіонізм. Есе Лібермана не було памфлетом, а було лише особистим виступом на захист натуралізму та імпресіонізму. Тому поступово у авангарду експресіонізму старий образ ворога в особі реакційного академічного керівництва незабаром став набувати рис імпресіоністського керівництва Сецесіону.
У 1905 році Берлінський сецесіон переїхав з Кантштрассе у великий виставковий зал на Курфюрстендамм. У цей час Ліберман близько потоваришував з Вільгельмом Боде, директором Національної галереї. Після смерті Адольфа Менцеля Ліберман став найвідомішим представником берлінського мистецтва.
1907 року Берлінський сецесіон організував велику виставку, присвячену ювілею свого президента, яка увінчалася повним успіхом. Свій 60-й день народження Ліберман провів у Нордвейку, ховаючись від очей захопленої публіки. З 1900 року Ліберман все більше присвячує себе графіці та малюнку. 1908 року на «Чорно-білій виставці» Сецесіону було представлено 59 офортів Лібермана.
Криза Сецесіону
У 1909 році помер Вальтер Лейстіков, один із засновників та стовпів Берлінського сецесіону. Весною 1909 року погіршився стан здоров'я самого Лібермана, і він вирушив на лікування до Карлових Вар. Саме в цей час розгорівся конфлікт поколінь між імпресіоністами та експресіоністами, що тривалий час вже визрівав: у 1910 році правління Сецесіону на чолі з Ліберманом відкинуло 27 експресіоністських картин; президент підняв свою оцінку експресіонізму в ранг закону, перетворившись з бунтаря, який боровся з академізмом на виразника консервативних поглядів. З цього часу розпочався розпад сецесіоністського руху. Молодий Еміль Нольде, який очолив опозицію, писав: «Справи у старого розумного Лібермана йдуть як у деяких розумних людей до нього: він не знає своїх меж; його творчість […] розпадається та розвалюється; він шукає порятунку, нервуючи та переходячи на порожні фрази. […] Внаслідок цього сите по горло все нове покоління вже не може і не хоче бачити його робіт, розуміючи, наскільки все це натужне, слабке і позбавлене смаку. […] Він сам прискорює неминуче, ми, молоді, можемо дивитися на це холоднокровно.»
Нольде звинуватив Лібермана у принциповій ворожості до прогресу та диктатури влади всередині Сецесіону. Як мінімум перше звинувачення відповідало реальності не повністю: роботи Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Жоржа Брака та фовістів вперше були представлені на виставці у 1910 році. Правління Сецесіона стало на захист свого президента і назвало дії Нольде «кричущим лицемірством». Скликали загальні збори, і більшістю в 40 голосів із 42 проголосували за винключення Нольде зі своїх лав. Ліберман не голосував за виключення і в одній із захисних промов сказав: «Я цілком проти виключення автора, навіть незважаючи на небезпеку того, що подібні мотиви можуть призвести до так званої опозиції молодих».
Попри те, що з цієї дискусії Ліберман вийшов переможцем, Нольде досяг своєї мети: підвалини Сецесіону було розхитано. Своїми спробами реабілітувати Нольде Ліберман хотів показати свою толерантність, проте розкол у лавах Сецесіону годі було зупинити. Нольде заснував Новий сецесіон, до якого увійшли художники з групи «Міст» та «Нового Мюнхенського художнього об'єднання». Весною 1911 року Ліберман втік від кризи Сецесіону до Риму. Смерть його друга Йозефа Ізраельса також припала на цей час. Критика його стилю керівництва ставала все гучніше і вже зазвучала від його прихильників: 16 листопада 1911 Ліберман пішов у відставку з поста президента Берлінського сецесіону. Макс Бекман, Макс Слефогт та Август Гауль також подали у відставку. Загальні збори обрали Лібермана почесним президентом і передали посаду Ловісу Корінту. Це рішення зумовило кінець Сецесіону та занепад німецького імпресіонізму.
Ще 1909 року Ліберман придбав земельну ділянку на березі озера Ванзее, де за зразком патриціанських вілл в Гамбурзі архітектор Пауль Отто Август Баумгартено побудував заміський будинок. Свою віллу, де він уперше оселився у 1910 році, Ліберман називав «палацом на озері». Ліберман любив це місце, де особливу радість приносив йому великий сад, створений за спільним проектом Лібермана та Альфреда Ліхтварка та зображений у багатьох пізніх роботах художника.
Перша щорічна виставка Сецесіону без Лібермана під головуванням Корінта в 1912 успіхом не увінчалася успіхом. Літо цього року Ліберман знову провів у Нордвійці. У Гаазі королева Вільгельміна вручила Максу Ліберману придворний орден Оранських. Берлінський університет імені Гумбольдтів присвоїв художнику звання почесного доктора, і Ліберман отримав так давно очікуване запрошення в сенат Академії мистецтв. Вищі художні школи у Відні, Брюсселі, Мілані та Стокгольмі прийняли Макса Лібермана у свої члени. Свої портрети Ліберману замовляли високопоставлені та відомі берлінці.
На початку 1913 року голова Коринт разом із повним складом правління Сецесіону пішов у відставку, головою був обраний Пауль Кассірер. Почесний президент намагався запобігти призначенню на цю посаду особи, яка не є художником, але не хотів знову закривати собою пролом. Кассірер усунув від участі у щорічній виставці 1913 тих членів Сецесіону, які на загальних зборах проголосували проти його кандидатури. На їхній бік несподівано став Ловіс Корінт. Ліберман та інші засновники Сецесіону вийшли з об'єднання під час цієї повторної кризи. У лютому 1914 року було засновано , який продовжив традиції початкового Сецесіону. Символічна ворожнеча між уламками старого Сецесіону та Вільного сецесіону продовжилася між Ліберманом та Корінтом. До самої своєї смерті Корінт намагався виступити проти Лібермана і у своїй автобіографії дуже невтішно відгукнувся про свого колегу, який, залишивши художню сцену, присвятив себе своєму саду на Ванзее.
Перша світова війна
Через три тижні з початку Першої світової війни 67-річний Ліберман написав: «Я щонайспокійніше працюю далі, вважаючи, що цим найкраще послужу спільній справі». Попри такі висловлювання Ліберман перейнявся духом патріотизму. Він присвятив себе художній пропаганді війни та створював малюнки для щотижневих художніх листівок, що видавалися Паулем Кассірером. На якийсь час художник-єврей перестав почуватися аутсайдером. Після промови кайзера «До моїх дорогих євреїв» Ліберман вважав себе зобов'язаним підтримувати війну. Колишній опозиціонер Сецесіону тепер повністю став на бік кайзера. Він підтримував політику класового світу, висунуту рейхсканцлером Теобальдом фон Бетманом-Гольвегом, що намагався подолати суперечності всередині німецького суспільства. У 1917 році Макс Ліберман написав літографічний портрет райхсканцлера Бетмана-Гольвега, котрий дотримувався більш ліберальних поглядів, ніж його попередник.
Восени 1914 року Макс Ліберман опинився серед дев'яноста трьох людей, переважно професорів, письменників та художників, які підписалися під зверненням «До культурного світу!» та заперечували військові злочини Німеччини. Після війни він самокритично висловився: «На початку війни спочатку довго не роздумували. Люди відчували солідарність зі своєю країною. Я, звичайно, знаю, що соціалісти мають іншу думку. […] Я ніколи не був соціалістом, і в моєму віці вже ними не стають. Все моє виховання я отримав тут, все моє життя пройшло в цьому будинку, де мешкали мої батьки. І в моєму серці моя батьківщина Німеччина теж є недоторканним та безсмертним поняттям».
Ліберман вступив до «Німецького товариства 1914», де публічні особи під головуванням ліберально-консервативного політика Вільгельма Зольфа вели дискусії на політичні та приватні теми. Власні політичні погляди були обов'язковою умовою вступу, була потрібна лише відданість політиці класового світу, впроваджуваної канцлером Бетманом-Гольвегом. З розвитком воєнниих дій Ліберман дедалі більше йшов у своє приватне життя, у свій заміський будинок у Ванзее. Але й творчість художника обмежилася портретами військових, як, наприклад, Карла фон Бюлова. Ще до війни Ліберман вважався першим портретистом великої берлінської буржуазії. Проте за свою підтримку війни Ліберман пізніше зазнав серйозної критики.
У 1915—1917 роках Ліберман не залишав Берліна за винятком двох поїздок на курорт до Вісбадену. Влітку він не поїхав до Нідерландів, а залишився на Ванзее, а взимку жив на Паризькій площі. Його сім'я не знала поневірянь, хоча на квіткових клумбах у його заміському будинку тепер був город. У травні 1915 року 30-річна дочка Лібермана Кете вийшла за дипломата та радника Бетмана-Гольвега Курта Ріцлера.
1917 року Прусська академія мистецтв влаштувала велику ретроспективу творчості Лібермана з нагоди його 70-річчя, де демонструвалося майже 200 картин. Наступник Чуді на посаді директора Національної галереї Людвіг Юсті надав йому окрему залу. Вільгельм II схвалив виставку та нагородив Лібермана орденом Червоного орла ІІІ класу. Ювіляр був задоволений, що кайзер припинив війну з сучасним мистецтвом.
18 січня 1918 року відбулося урочисте відкриття зали Макса Лібермана у Національній галереї. На відкритті виступив міністр у справах релігійних культів Фрідріх Шмідт-Отт. Через кілька тижнів у Берліні застрайкувало 500 тисяч робітників. Коли почалася Листопадова революція, Ліберман проживав у будинку на Паризькій площі. У його будинку монархісти встановили кулемети. Ліберман переїхав до дочки. До політичних змін він ставився негативно: хоч і висловлювався за введення рівних виборчих прав у Пруссії і перехід до парламентської демократії, але для нього руйнувався весь світ.
Останні роки життя
Після закінчення війни та революції у 1920 році Лібермана було обрано президентом берлінської Академії мистецтв. Сецесіони продовжували існувати паралельно і потім непомітно розпалися. Час Сецесіону закінчився із вступом Лібермана на посаду президента Академії. Під крилом Академії він намагався об'єднати різні художні течії, зокрема й експресіонізм. Завдяки Ліберману в Академію були прийняті Макс Пехштейн, Карл Гофер, Генріх Цілле, Отто Дікс і Карл Шмідт-Ротлуф.
Попри те, що картини Лібермана вважалися старомодною класикою, він виступав за художній прогрес та політичне мистецтво. Так, ЛІберман підтримав звинувачену в тенденційності емоційну роботу Отто Дікса «Стрілковий окоп» про жахіття світової війни, яку Ліберман вважав однією з найвидатніших робіт повоєнного часу. Незважаючи на свої помірні погляди, Ліберман вступив у полеміку з Людвігом Юсті, який виставив у Національній галереї роботи експресіоністів.
У 1927 році Ліберман знову опинився в центрі уваги громадськості: художній світ вшановував Лібермана та його творчість з нагоди 80-річчя художника. Серед привітальників були Альберт Ейнштейн, Генріх та Томас Манни, а також Гуго фон Гофмансталь. У рідному місті Лібермана відбулася виставка його робіт. Колись провокаційний стиль Лібермана виглядав класикою та документом минулої епохи.
Берлін надав Ліберману звання почесного жителя міста. У день народження Пауль фон Гінденбург нагородив художника Орденом орла Німецької імперії «на знак подяки німецького народу». Міністр внутрішніх справ Вальтер фон Койдель вручив Максу Ліберману золоту державну медаль «За заслуги перед державою».
В кінці 1927 Ліберман написав портрет рейхспрезидента Гінденбурга. Незважаючи на відмінності у політичних поглядах, Ліберман охоче взявся за виконання замовлення та сприйняв його за честь. Працюючи над портретом, він відмовився від патетичних елементів, адже в постаті Гінденбурга «старійшина німецького модерну» бачив заслуженого патріота Пруссії.
У 1932 році Ліберман серйозно захворів. З цієї причини він зняв із себе повноваження президента академії, але був обраний почесним президентом. Завдяки втручанню його друга та лікаря Фердинанда Зауербруха Макс Ліберман одужав. Портрети Зауербруха є фіналом і вершиною портретної творчості художника.
Макс Ліберман не наважився ризикувати собою заради захисту культурної політики, як це зробили Кете Кольвіц та Генріх Манн. У травні 1933 року в день спалення книг Ліберман склав із себе всі свої повноваження та пояснив пресі: «Протягом мого довгого життя всіма силами я намагався служити німецькому мистецтву. На моє переконання, мистецтво не має нічого спільного ні з політикою, ні з походженням, тому я більше не можу належати до прусської академії мистецтв, оскільки моя думка більше не має значення».
Ліберман пішов із суспільної сцени, і практично жоден з його соратників не став на його бік і не зберіг йому вірність. Лише Кете Кольвіц намагалася зберегти з ним стосунки. 1934 року з'явився його останній автопортрет. Одному з останніх відвідувачів Ліберман зізнався: «Я живу виключно з ненависті. Я більше не дивлюся у вікно цієї кімнати, не хочу бачити новий світ навколо мене».
Макс Ліберман помер 8 лютого 1935 року у своєму будинку на Паризькій площі. Кете Кольвіц писала, що о сьомій годині вечора він тихо заснув. Посмертна маска художника виконана молодим скульптором Арно Брекером, творчість якого згодом набула негативного відтінку через отримане скульптором звання улюбленого художника Гітлера та прихильність до ідей націонал-соціалізму . Фотограф Шарлотта Рорбах зробила фотографії гіпсової маски.
Смерть Лібермана не фігурувала у новинах. Академія мистецтв, що стала інструментом нацистів, відмовилася вшановувати старого президента. На похороні Лібермана на Єврейському цвинтарі на Шенхаузер-алеї 11 лютого 1935 року не були присутні офіційні особи — ні від академії, ні від міста, чиїм почесним громадянином був художник. Гестапо заздалегідь заборонило участь у похороні, щоб уникнути демонстрації на захист свободи мистецтва. Проте на церемонію прийшли близько сотні друзів та родичів художника. Серед них були Кете Кольвіц, Ганс Пуррман, Конрад фон Кардорф, Отто Нагель, Фердинанд Зауербрух зі своїм сином Гансом, Бруно Кассірер, Макс Якоб Фрідлендер, Фрідріх Зарре та Адольф Гольдшмідт. У своїй жалобній промові Карл Шеффлер заявив, що похорон великого художника одночасно є символічним прощанням із цілою епохою, представником якої був Макс Ліберман.
Дружина Макса Лібермана наклала на себе руки, щоб не потрапити до концентраційного табору Терезієнштадт, прийнявши надмірну дозу барбіталу, і померла 10 березня 1943 року в Єврейській лікарні Берліна. Палац Лібермана на Паризькій площі незабаром було зруйновано.
Бібліографія
- Lothar Brauner: Max Liebermann. Berlin 1980.
- Nicole Bröhan: Max Liebermann. Berlin 2002.
- Sven Kuhrau: Der Kunstsammler im Kaiserreich. Kunst und Repräsentation in der Berliner Privatsammlerkultur. Kiel 2005.
- Bernd Küster: Max Lieberman — ein Malerleben. Ellert & Richter Verlag, Hamburg 1988.
- Nina Nedelykov, Pedro Moreira (Hrsg.): Zurück am Wannsee. Max Liebermanns Sommerhaus. Transit, Berlin 2003
- Marina Sandig: Die Liebermanns. Ein biographisches Zeit- und Kulturbild der preußisch-jüdischen Verwandtschaft von Max Liebermann. Degener, Insingen bei Rothenburg o.d.T. 2005.
- Regina Scheer: Wir sind die Liebermanns. Die Geschichte einer Familie. Propyläen, Berlin 2006.
- Bernd Schmalhausen: Ich bin doch nur ein Maler. Max und Martha Liebermann im «Dritten Reich». Olms, Hildesheim 3. Aufl. 1998.
- Annabelle Görgen, Sebastian Giesen, Wilfried Gandras: Ein Impressionismus für Hamburgs Bürgertum. Max Liebermann und Alfred Lichtwark. Ernst Barlach Haus, Hamburg 2002.
- Jenns E. Howoldt (Hrsg.): Im Garten von Max Liebermann. Hamburger Kunsthalle/Alte Nationalgalerie Berlin. Hamburg und Berlin 2004/05.
- G. Tobias Natter, Julius H. Schoeps (Hrsg.): Max Liebermann und die Impressionisten, Ausstellungskatalog Wien, DuMont, Köln 1997.
- Angelika Wesenberg (Hrsg.): Max Liebermann — Jahrhundertwende. Alte Nationalgalerie 1997. Staatliche Museen zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. Mit Beiträgen von Sigrid Achenbach. Berlin 1997.
- Angelika Wesenberg und Siegrid Achenbach (Hrsg.): Im Streit um die Moderne. Max Liebermann. Der Kaiser. Ausstllung der Nationalgalerie im Haus Liebermann am Pariser Platz. Berlin 2001.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118572695 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Max Liebermann
- Либерман Макс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- https://rkd.nl/explore/artists/49931
- Museum of Modern Art online collection
- https://www.britannica.com/biography/Max-Liebermann
- Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
- https://sammlung.staedelmuseum.de/de/person/berliner-secession
- Staff S. The Mystery of the Munich Nazi Art Trove // Der Spiegel — 2013. — ISSN 2195-1349; 0038-7452
- http://www.moma.org/collection/works/9033
- https://www.metmuseum.org/art/collection/search/436886
- https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/liebermann-max
- Bildnis Frau Margarete Oppenheim
- Reproductie van kleurenprent van Max Liebermann, met fabrieksinterieur van spinnerij — 1887.
- http://kmska.be/collection/work/data/ty6i2l
Посилання
- Бібліографія. Макс Ліберман // Німецька національна бібліотека
- Роботи про Макс Ліберман // Цифрова бібліотека Німеччини
- Max Liebermann im Internet Archive
- Professor Max Liebermann, in: Rudolf Martin: Jahrbuch des Vermögens und Einkommens der Millionäre in Preußen 1912, W. Herlet GmbH, Berlin 1912, S. 520.
- Biografie und Werk von Max Liebermann in cosmopolis.ch
- Biografie und Werke von Max Liebermann
- Max Liebermann-Gesellschaft Berlin e. V. – Товариство Макса Лібермана
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Liberman Maks Liberman nim Max Liebermann 20 lipnya 1847 Berlin 8 lyutogo 1935 Berlin nimeckij hudozhnik i grafik yevrejskogo pohodzhennya vvazhayetsya odnim z golovnih predstavnikiv impresionizmu za mezhami Franciyi Maks Libermannim Max LiebermannNarodzhennya20 lipnya 1847 1847 07 20 1 2 Berlin Nimeckij soyuz 4 5 Smert8 lyutogo 1935 1935 02 08 4 2 87 rokiv Berlin Tretij Rajh 4 5 PohovannyadKrayina Nimechchina 6 7 Zhanrportret 8 pejzazh 8 i pobutovij zhanr 8 Navchannyad 1872 9 Diyalnisthudozhnik ilyustrator hudozhnik graver kolekcioner grafik pedagog arhitekturnij kreslyar majster ofortu litograf risuvalnik unaochnyuvachNapryamokimpresionizm 8 Vchiteld 9 d 9 i d 9 Vidomi uchniIsaak IzraelsPracivnikd 9 ChlenBerlinska akademiya mistectv Berlinskij secesion 10 9 i d 9 Tvorid d d d i dBatkodU shlyubi zdDitidBrati sestrid i dRodichid d i dUchasnikfrancuzko prusska vijnaRoboti v kolekciyigalereya Belveder Shtedel d Estonskij hudozhnij muzej d Muzej Tissen Bornemissa Finska nacionalna galereya Muzej Getti Tejt Nacionalna galereya mistectv Nacionalnij muzej Shveciyi Nacionalna galereya Kanadi Muzej suchasnogo mistectva Nyu Jork 12 Muzej mistectva Metropoliten 13 Muzej vitonchenih mistectv d Centralnij muzej Utrehta d d d Muzej Izrayilyu Dallaskij muzej mistectv Nacionalna galereya Berlina Derzhavni hudozhni zibrannya Drezdena Muzej obrazotvorchih mistectv d Stara nacionalna galereya Vitoncheno mistecki muzeyi San Francisko Nacionalna galereya Muzej obrazotvorchih mistectv Muzej Kunstpalast Nacionalnij muzej u Varshavi Bavarski derzhavni kolekciyi kartin Bremenska kartinna galereya Nacionalna galereya d Slovacka nacionalna galereya Muzej Valrafa Riharca d Gamburzka kartinna galereya Detrojtskij institut mistectv d Muzej d Orse d Nacionalnij hudozhnij muzej Bilorusi Derzhavna kartinna galereya Karlsrue Nacionalnij muzej u Krakovi d Korolivski muzeyi vitonchenih mistectv 14 Miskij muzej Amsterdam 15 Garvardskij hudozhnij muzej d d d Berlinska kartinna galereya Nacionalnij muzej Yevrejskij istorichnij muzej d Muzej Bojmansa van Beningena d d d d Galereya mistectv Vokera d d d d 16 d 17 d d d Korolivskij muzej vitonchenih mistectv 18 i dNagorodid Orlinij shit Nimeckoyi imperiyi 20 lipnya 1927 Avtograf Maks Liberman u Vikishovishi Pislya navchannya u Vajmari deyakij chas meshkav u Parizhi ta Niderlandah Spochatku Liberman pisav naturalistichni tvori na socialnu tematiku Zahopivshis francuzkim impresionizmom pochinayuchi z 1880 roku Liberman perejshov do svitlih toniv i energijnoyi tehniki nanesennya mazkiv Jogo tvorchist oznamenuvala perehid mistectva HIH stolittya do klasichnogo modernu chasiv vilgelminizmu ta Vajmarskoyi respubliki Cij transformaciyi hudozhnik aktivno spriyav ocholivshi Berlinskij secesion Z 1920 roku i do svoyeyi vidstavki v 1933 roci sho vidbulasya za vtruchannya nacional socializmu v politiku u sferi mistectva Liberman keruvav Prusskoyu akademiyeyu mistectv Ostanni roki zhittya Maks Liberman proviv na samoti v ridnomu Berlini BiografiyaMaks Liberman u vici 16 rokiv mal Natanielya Zihelya Yunist Maks Liberman narodivsya Berlini 20 lipnya 1847 roku u sim yi zamozhnogo yevrejskogo promislovcya Luyis Libermana ta jogo druzhini Filippi urodzhenoyi Galler Jogo did Jozef Liberman buv vidomim pidpriyemcem tekstilnikom yakij zaklav osnovi finansovogo blagopoluchchya rodini Cherez tri dni pislya narodzhennya Maksa nabulo chinnosti Polozhennya pro yevreyiv sho rozshirilo prava yevrejskoyi chastini naselennya U 1851 roci Libermani pereyihali na vulicyu Berenshtrasse nim Behrenstrasse poruch bula i pochatkova shkola sho yiyi yak i vsi nastupni Maks znenavidiv Pislya pochatkovoyi shkoli Liberman perejshov do realnoyi shkoli v Doroteyenshtadti Maks pridilyav bagato chasu malyuvannyu jogo batki stavilisya do zahoplennya hlopchika strimano Koli Maksu vipovnilosya dvanadcyat rokiv jogo batko pridbav predstavnickij osobnyak na Parizkij ploshi Sim ya dotrimuvalasya liberalnoyi techiyi v yudayizmi i vse bilshe vidhodila vid ortodoksalnogo sposobu zhittya dida Nezvazhayuchi na te sho v palaci Libermaniv bulo kilka saloniv i spalen troye siniv Libermaniv spali v odnij spilnij kimnati de v stini bulo peredbacheno sklyane vikno shob batki mogli sposterigati za tim yak hlopchiki roblyat uroki 1859 roku Luyis Liberman zamoviv portret svoyeyi druzhini i Maks suprovodzhuvav matir do hudozhnici Antoni Folkmar Vid nudgi vin poprosiv olivcya i pochav malyuvati Vzhe litnya Antoni Folkmar duzhe pishalasya tim sho same vona vidkrila svitovi vidomogo hudozhnika Batki Maksa ne mali osoblivogo sentimentu do zhivopisu ale prinajmni zavdyaki dodatkovim urokam malyuvannya Maks ne vidmovlyavsya hoditi do shkoli Pislya zanyat u shkoli Maks virushav na privatni uroki zhivopisu do Eduarda Golbejna ta Karla Shteffeka Batki Maksa Libermana U znamenitij yevrejskij sim yi Maks ne vidriznyavsya osoblivoyu erudovanistyu Na zanyattyah u shkoli vin chasto vidvolikavsya ta vidpovidav nevpopad Za ce jogo drazhnili odnoklasniki i Maks chasto simulyuvav hvorobi shob ne hoditi do shkoli Batki stavili jomu v priklad rozumnishogo brata Georga sho she bilshe posilyuvalo v Maksi pochuttya inakosti Obdarovanist Maksa v malyuvanni nichogo ne oznachala dlya batkiv batko zaboroniv 13 richnomu Maksu zgaduvati prizvishe Liberman na pershij gromadskij vistavci jogo robit Navchannya ta rannya tvorchist Maks Liberman u 25 rokiv student Vajmarskoyi hudozhnoyi shkoli Pislya zakinchennya shkoli Maks Liberman podav dokumenti do Berlinskogo universitetu imeni Gumboldtiv Vin vibrav himichnij fakultet de uspishno navchavsya jogo kuzen Karl Liberman Prote vivchennya himiyi malo buti prikrittyam dlya zanyat mistectvom i dozvillya Tomu Maksa Libermana nikoli ne sprijmali vserjoz Zamist vidviduvannya lekcij vin katavsya u parku Tirgarten verhi ta zajmavsya malyuvannyam Krim togo Maks stav vse chastishe dopomagati Karlu Shteffeku v roboti nad jogo monumentalnimi batalnimi kartinami U Shteffeka Liberman poznajomivsya z Vilgelmom Bode yakij zgodom usilyako prosuvav tvorchist Maksa Libermana obijmayuchi posadu direktora Muzeyu imperatora Fridriha 22 sichnya 1868 roku Liberman buv vidrahovanij z berlinskogo universitetu za vidsutnist starannosti v navchanni Pislya serjoznogo konfliktu z batkom iz cogo privodu batki vse zh taki dozvolili Maksu vidviduvati zanyattya v Hudozhnij akademiyi velikogo gercoga u Vajmari Tam Maks Liberman navchavsya u belgijskogo majstra istorichnogo zhivopisu Ferdinanda Pauvelsa yakij poznajomiv Libermana iz tvorchistyu Rembrandta pid chas odniyeyi z navchalnih poyizdok klasu do kaselskogo Fridericianumu Rembrandt spraviv nezabutnye vrazhennya na molodogo Libermana Zagalnij patriotichnij pidjom sho panuvav u krayini v 1870 roci pid chas franko prusskoyi vijni ne ominuv i Maksa Libermana Cherez nevilikovnij perelom ruki jogo ne vzyali na regulyarnu vijskovu sluzhbu ale vin zapisavsya dobrovolcem v orden jogannitiv i sluzhiv sanitarom pid Mecem Perezhite na polyah bitv gliboko potryaslo molodogo hudozhnika oholodivshi jogo zapal i zahoplennya vijnoyu Pochinayuchi z lita 1871 roku Maks Liberman perebuvav u Dyusseldorfi de vpliv francuzkogo mistectva vidchuvalosya silnishe nizh u Berlini Tam vin poznajomivsya z Migayem Munkachi yakij privernuv uvagu Libermana realistichnistyu zobrazhennya scen povsyakdennogo zhittya yak napriklad u Shipalnicyah vovni Na koshti svogo brata Georga Maks vin zdijsnyuye pershu poyizdku do Niderlandiv vidvidavshi Amsterdam ta Sheveningen yaki zahopili jogo svoyim svitlom lyudmi ta prirodoyu Zhinki yaki obskubuyut gusej 1872 Persha kartina Libermana oliyeyu z yavilasya pid vplivom Migaya Munkachi ta Rembrandta Persha velika robota Libermana Zhinki sho obskubuyut gusej z yavilasya v pershi misyaci pislya povernennya z Niderlandiv Na nij u temnij kolirnij gami zobrazheno nepriyemnu ta budennu robotu Krim naturalizmu Munkachi tut takozh vidno elementi istorichnogo zhivopisu Poglyanuvshi na she ne gotove polotno vchitel Libermana Pauvels zayaviv sho jomu nema chomu vchiti svogo uchnya Nezvichajnij syuzhet kartini viklikav ogidu ta shok u publiki na gamburzkij hudozhnij vistavci Nezvazhayuchi na pohvalu kritikiv na adresu jogo majsternoyi tehniki Maks Liberman zarobiv imidzh hudozhnika yakij malyuye potvornist Popri analogichnu reakciyu publiki na berlinskij vistavci togo zh roku kartinu bulo prodano zaliznichnomu magnatu Betelyu Genri Shtrousbergu Jogo druga velika robota Virobnici konserviv bula zayavlena na veliku shorichnu vistavku v Antverpeni de na neyi znajshlosya odrazu dva pokupci Liberman znajshov svij pershij hudozhnij stil vin pisav lyudej za robotoyu realistichno i bez zajvoyi sentimentalnosti prinizlivoyi zhalislivosti ta udavanoyi romantiki ale j ne vpadav pri comu do nadmirnoyi socialnoyi kritiki U svoyih syuzhetah vin znahodiv prirodnu gidnist yaka ne potrebuvala prikrashannya U 1873 roci sposterigayuchi selyan yaki zbirali vrozhaj buryakiv u peredmisti Vajmara Liberman virishiv zafiksuvati yih na kartini Prote hudozhnik Karl Gussov cinichno poradiv jomu najkrashe vzagali ne pisati taku kartinu Tozh Liberman virishiv virushiti do Vidnya do znamenitogo istorichnogo i salonnogo zhivopiscya Gansa Makarta Vreshti Maks Liberman virishuye VIden i ne povertatisya do Nimechchini hudozhnye zhittya v yakij zdavalosya jomu nadto vidstalim Parizh Barbizon ta Amsterdam Zbir urozhayu v Barbizoni 1874 Liberman perebuvaye pid vplivom barbizonskoyi shkoli U grudni 1873 roku Maks Liberman virushiv do Parizha i vlashtuvav svoyu majsternyu na Monmartri U hudozhnij stolici svitu vin zbiravsya poznajomitisya z providnimi predstavnikami realizmu ta impresionizmu Prote francuzki hudozhniki vidmovilisya spilkuvatisya z nimcem Libermanom U 1874 roci vin zayaviv svoyih Zhinok sho obskubuyut gusej na Parizkij salon Hocha kartina bula prijnyata na konkurs Liberman otrimav negativni vidguki v presi nasampered z nacionalistichnih prichin Lito 1874 roku Liberman proviv u Barbizoni v lisi Fontenblo Hudozhnika serjozno cikavila tvorchist Munkachi ale she bilshij interes vin vidchuvav do tvorchosti Konstana Truajona Sharl Fransua Dobinyi Kamilya Koro ta nasampered Zhan Fransua Mille Barbizonska shkola zigrala veliku rol u stanovlenni impresionizmu vona sformuvala impresionistskij pejzazhnij zhivopis i zbagatila hudozhni napryamki svogo chasu mozhlivostyami pleneru Pid vplivom Barbizonu Liberman vidmovivsya vid staromodnogo vazhkogo zhivopisu Munkachi Jogo bilshe cikavili tehniki barbizonciv nizh yihni syuzheti U Barbizoni Liberman zgadavshi pro svoyi eskizi do Selyan na buryakovomu poli pochav pisati svij Zbir urozhayu v Barbizoni yakij vin zakinchit lishe cherez bagato rokiv Liberman namagavsya piti slidami Mille i tomu na dumku kritikiv takogo chasu zrobiv krok nazad selyani viglyadali nenaturalno i zdavalis dodanimi do krayevidu v ostannij moment V 1875 roci Liberman proviv tri misyaci v gollandskomu Zandvoorti U Garlemi vin pracyuvav nad kopiyami kartin Fransa Galsa Vivchayuchi portretnij zhivopis Galsa Liberman namagavsya znajti svij stil Frans Gals z jogo tehnikoyu energijnogo ta rozgonistogo nanesennya farbi vplinuv na piznyu tvorchist Libermana poryad iz francuzkimi impresionistami U cej chas sformuvalasya tvorcha osoblivist hudozhnika Libermana zvolikati z realizaciyeyu ideyi velikoyi kartini Lishe pislya povernennya voseni 1875 roku do Parizhu ta pereyizdu v bilshe atelye Liberman povernuvsya do svoyih vrazhen i napisav pershu robotu prisvyachenu ribalskim dityam sho kupayutsya Piznishe vin znovu povernuvsya do cogo syuzhetu Gollandska shkola shittya 1876 Poyava elementiv impresionizmu Vlitku 1876 roku Liberman znovu poyihav na kilka misyaciv do Niderlandiv Vin prodovzhiv vivchati tvorchist Galsa zavdyaki chomu piznishe virobiv vlasnij stil portretiv V Amsterdami Liberman poznajomivsya z hudozhnikom ofortistom Vilyamom Ungerom yakij u svoyu chergu zviv jogo z Jozefom Izraelsom i poznajomiv iz gaazkoyu shkoloyu zhivopisu Na svoyij kartini Gollandska shkola shittya Liberman vikoristovuye svitlovi efekti vzhe v impresionistskij maneri Zavdyaki profesoru Avgustu Allebi Liberman prijshov u Portugalsku sinagogu Amsterdama sho privneslo v jogo tvorchist osmislennya svogo yevrejskogo korinnya U cej chas z yavilisya pershi eskizi v pritulku dlya sirit U Parizhi Liberman strazhdav glibokimi depresiyami yaki poyasnyuvalisya tiskom batkiv ta vlasnimi tvorchimi mukami U toj chas z yavilosya lishe dekilka kartin Liberman bagato raziv brav uchast u Parizkih salonah yaki prote ne prinesli jomu dovgoochikuvanogo uspihu Hudozhnye seredovishe Parizha nichogo ne moglo dati Libermanu navpaki vidkidalo jogo z prichin shovinistichnogo shtibu Jogo tvorchist ne zmogla stati francuzkoyu ale zaznala velikogo vplivu gollandciv Liberman virishiv ostatochno zalishiti Parizh Myunhen Dvanadcyatirichnij Isus u hrami 1879 Cej shedevr rannoyi tvorchosti Libermana uvibrav u sebe vpliv naturalizmu starih gollandciv i venecijskogo mistectva U 1878 roci Liberman vpershe pobuvav v Italiyi U Veneciyi vin mriyav pobachiti roboti Vittore Karpachcho ta Dzhentili Bellini ta virobiti dlya sebe novi tvorchi oriyentiri Tam vin poznajomivsya z grupoyu hudozhnikiv z Myunhena zokrema i z Francem fon Lenbahom i probuv u yihnij kompaniyi u Veneciyi tri misyaci a potim poyihav za nimi do stolici Bavariyi yaka zavdyaki myunhenskij shkoli zhivopisu proslavilasya yak centr naturalistichnogo mistectva v Nimechchini U grudni 1878 roku Liberman rozpochav svoyu kartinu Dvanadcyatirichnij Isus u hrami Pershi eskizi dlya ciyeyi roboti vin vikonav she v sinagogah Amsterdama ta Veneciyi Nikoli ranishe pidgotovcha faza do kartini ne davalasya jomu takoyu praceyu Poryad z eskizami v inter yeri sinagogi Liberman proroblyav kozhnu figuru spochatku v eskizah ogolenogo tila a potim zvodiv yih razom odyagnenimi Scena bula majzhe zanurena u mistichne svitlo yake zdayetsya shirilosya vid malenkogo Isusa u centri kartini Kartina viklikala hvilyu oburennya u vsij imperiyi U toj chas yak princ Luyitpold Bavarskij stav na bik Libermana gazeta Augsburger Algemajne pisala sho hudozhnik zobraziv najpotvornishogo i najdivnishogo yevrejskogo hlopchika yakogo tilki mozhna vigadati Gromadskist teper zatavruvala Maksa Libermana yak oskvernitelya Gospoda Deputat bavarskogo landtagu vid konservatoriv Daller zaklikav pozbaviti yevreya Libermana prava zobrazhati Isusa u takomu viglyadi U Berlini pridvornij propovidnik Adolf Shtekker na antisemitskih diskusiyah viv obgovorennya kartini obrazlivoyu maneroyu Maks Liberman v 35 rokiv U toj chas yak protesti cerkvi ta kritikiv stavali dedali zhorstkishimi providni kolegi hudozhniki zokrema Fridrih Avgust fon Kaulbah ta Vilgelm Lejbl stali na zahist kartini Libermana U tvorchij biografiyi Libermana kartina stala najbilshim dosyagnennyam jogo rannogo periodu tvorchosti Hocha Liberman vzhe zdobuv populyarnist u jogo tvorchosti pid chas perebuvannya v Gollandiyi v 1879 nastav zastij Svitlo na odnomu z pejzazhiv silskoyi vulici sho z yavilisya na toj chas vidayetsya blyaklim i nenaturalnim U 1880 roci Liberman znovu brav uchast u Parizkomu saloni Usi pokazani na vistavci kartini ob yednani shozhim zobrazhennyam mirnogo spilnogo zhittya lyudej yaki pracyuyut u garmonijnomu suspilstvi Svoyim nastroyem kartini zobov yazani shorichnimi viyizdami hudozhnika v Niderlandi z pidigritogo antisemitskimi ideyami Myunhena Liberman takozh yizdiv pisati na Dahauski bolota v peredmisti Myunhena v Rozengajm ta v dolinu Inna de buv stvorenij jogo Brandenburzkij pivnij sadok Niderlandi Budinok dlya litnih lyudej v Amsterdami 1880 Upershe Liberman zvernuvsya do impresionistskogo lyuminarizmu Vlitku 1880 roku Liberman pobuvav u pivnichno brabantskomu seli Dongen Tam z yavilisya eskizi vikoristani zgodom pid chas stvorennya kartini Shevska majsternya Pislya zakinchennya ciyeyi roboti persh nizh povernutisya do Myunhena Liberman she raz zayihav do Amsterdama de stalosya shos take sho virishilo jogo tvorchu dolyu Vin kinuv poglyad na sad katolickogo budinku dlya lyudej pohilogo viku de na lavkah u sonyachnomu svitli sidili odyagneni v chorne litni choloviki Pro cyu mit Liberman piznishe zgaduvav Ce bulo nibi htos iduchi rivninnoyu dorogoyu raptom nastupaye na pruzhinu yaka pidkidaye jogo vgoru Vin rozpochav robotu nad cim syuzhetom vpershe pri comu vikoristavshi dlya vidobrazhennya atmosferi svitlovij efekt sonyachnih promeniv sho prohodyat cherez kroni derev ta inshi pereponi zgodom nazvanij sonyachnimi plyamami Libermana U roboti vzhe vidno deyaki elementi piznishogo impresionistskogo periodu tvorchosti Libermana Na Parizkomu saloni 1880 same za cyu kartinu Liberman yak pershij hudozhnik z Nimechchini buv vidznachenij pochesnoyu zgadkoyu Leon Metr vidatnij kolekcioner impresionizmu pridbav kilka robit Libermana Pidbadorenij dovgoochikuvanim uspihom hudozhnik povernuvsya do svoyeyi rannoyi temi na osnovi svoyih eskiziv vin stvoriv kompoziciyu Progulyanka v amsterdamskomu siritskomu pritulku Shevska majsternya Voseni Liberman znovu virushiv do Dongenu shob na misci zakinchiti Shevsku majsternyu I v comu tvori virazno prostezhuyetsya viddanist hudozhnika svitlovomu zhivopisu prote v toj zhe chas Liberman zalishayetsya virnim svoyim rannim zobrazhennyam lyudej praci vidmovlyayuchis vid romantichnogo prikrashannya Shevska macsternya ta Progulyanka v amsterdamskomu siritskomu pritulku buli prodani na Parizkomu saloni 1882 roku Francuzka presa vshanovuvala Maksa Libermana viznavshi u nomu impresionista Kolekcioner Ernest Goshede zahopleno pisav Eduaru Mane Yaksho Vi dorogij mij Mane buli tim hto rozkriv tayemnici pleneru to Liberman zumiv navpaki osyagnuti svitlo v zakritomu primishenni Prote zamist togo shob priyednatisya do stanu impresionistiv Liberman povernuvsya do svogo ulyublenogo svitlovogo zhivopisu i u svoyij roboti Bilennya polotna znovu zvernuvsya do naturalizmu Pid chas roboti nad ciyeyu kartinoyu Liberman bezuspishno namagavsya poznajomitisya z Vinsentom van Gogom u Zveeloo Povernuvshis iz Niderlandiv Maks Liberman otrimav svoye pershe zamovlennya vid grafini Maltcana na silskij krayevid silezskogo Milicha Povernennya do Berlina Portret Marti Liberman roboti Andersa Corna U 1884 Liberman virishiv povernutisya do Berlina hocha rozumiv sho v Berlini neminuche zitknetsya z novimi konfliktami Vin vvazhav sho rano chi pizno Berlin zajme svoye misce sered providnih centriv misteckogo zhittya Berlin zajmav vazhlive misce na hudozhnomu rinku Yevropi a sam Liberman do togo zh perejmavsya ustalenimi hudozhnimi tradiciyami Myunhena U travni 1884 roku Maks Liberman zaruchivsya z sestroyu druzhini svogo brata Martoyu Markvald Odruzhennya vidbulosya 14 veresnya pislya zakinchennya pereyizdu z Myunhena do Berlina Pershim budinkom dlya sim yi Libermaniv stala kvartira bilya pivnichnogo kordonu Tirgartena za adresoyu In den Celten nim In den Zelten 11 U vesilnu podorozh molodyata virushili ne do Italiyi yak bulo prijnyato todi a v gollandskij Sheveningen cherez Braunshvajg ta Visbaden Tam do nih priyednavsya Jozef Israels razom voni pobuvali u Lareni de Liberman poznajomivsya z hudozhnikom Antonom Mauve Nastupnimi punktami priznachennya u cij poyizdci stali Delden Garlem ta Amsterdam Skriz Liberman robiv zamalovki ta zbirav ideyi dlya svoyih majbutnih robit Maks Liberman u 48 rokiv Pislya povernennya Liberman buv obranij do Soyuzu berlinskih hudozhnikiv Za Libermana progolosuvav jogo majbutnij oponent Anton fon Verner U serpni 1885 roku narodilasya yedina dochka Libermaniv yaku nazvali Marianna Genriyetta Kete prote v sim yi yiyi zvali prosto Kete Same todi Liberman povnistyu prisvyativ sebe roli batka i majzhe ne zajmavsya tvorchistyu Navproti sim yi Liberman zhili Karl ta Feliciya Bernshtajni U svoyih intelektualnih susidiv Maks Liberman pobachiv kartini Eduara Mane i Edgara Dega yaki suprovodzhuvali jogo do kincya zhittya Vpershe vin zmig vidchuti sebe viznanim uchasnikom berlinskogo spivtovaristva hudozhnikiv Maks Klinger Adolf Mencel Georg Brandes i Vilgelm fon Bode takozh vidviduvali cej dim yak i Teodor Mommzen Ernst Kurcius ta de Ostannij yak direktor Gamburzkoyi kartinnoyi galereyi vidrazu pobachiv u Libermani impresionista Vstup do Religijnogo tovaristva Druziv kvakeriv takozh spriyav viznannyu Libermana sered vishoyi burzhuaziyi U 1886 roci pislya vosmirichnoyi vidsutnosti Liberman znovu bere uchast u vistavci Berlinskoyi akademiyi mistectv Na vistavku vin zayaviv svoyi kartini Progulyanka u siritskomu pritulku Budinok dlya lyudej pohilogo viku v Amsterdami ta Obidnya molitva Ostannya kartina de u prigolomshlivo temnij obstanovci zobrazheno niderlandsku selyansku sim yu za molitvoyu z yavilasya za poradoyu Izraelsa pid chas vesilnoyi podorozhi Vplivovij Lyudvig Pich nazvav Libermana velikim talantom ta vidatnim predstavnikom modernu Tripalnici lonu v Lareni Syuzheti kolektivnoyi praci postijno buli prisutni u tvorchosti Maksa Libermana Vlitku 1886 Marta Liberman razom z dochkoyu virushiv na likuvannya v Bad Gomburg sho dalo jomu mozhlivist vikonati eskizi v Gollandiyi Vin povernuvsya v Laren de v odnij iz silskih hat iz lonu sircyu otrimuvali llyani volokna Na cikavij dlya nogo syuzhet pro kolektivnu pracyu Liberman vikonav eskizi i pershij variant oliyeyu U svoyemu atelye v Berlini vin skomponuvav eskizi v kartinu velikogo formatu nad yakoyu pracyuvav do vesni 1887 roku U travni 1887 kartina bula predstavlena na Parizkomu saloni de yiyi prijnyali zi strimanimi opleskami Natomist Adolf Mencel nadzvichajno zvaliv kartinu i nazvav Libermana yedinim hudozhnikom yakij malyuye lyudej a ne modelej Maks Liberman u svoyij majsterni U cej chas hudozhnij kritik Emil Gajlbut vidav Doslidzhennya naturalizmu ta Maksa Libermana v yakomu vin nazvav hudozhnika najsmilivishim provisnikom novogo mistectva v Nimechchini U berezni 1888 roku pomer Vilgelm I i na prestol zijshov Fridrih III Z nim pov yazuvalisya nadiyi Prussiyi na perehid do parlamentskoyi monarhiyi yakim ne sudilosya zbutisya oskilki kajzer pomer cherez 99 dniv Maks Liberman proviv vesnu roku troh kajzeriv u Bad Kezeni Prigolomshenij smertyu Fridriha III hudozhnik napisav kartinu na vigadanij syuzhet Urochistist na zgadku pro kajzera Fridriha III v Bad Kezeni Nezvazhayuchi na svoyi livi politichni poglyadi Maks Liberman vidchuvav zv yazok iz monarhiyeyu Gogencollerniv Vin pragnuv buti vilnodumcem ale ne mig pozbutisya pruskih tradicij 1889 roku na chest stolitnogo yuvileyu Francuzkoyi revolyuciyi v Parizhi prohodila Vsesvitnya vistavka Zvistka pro te sho nimci Gothardt Kyul Karl Kepping i Maks Liberman buli zaprosheni do zhuri viklikala u Berlini furor Liberman oderzhav dozvil vid prusskogo ministra u spravah religijnih kultiv Gustava fon Gosslera Vodnochas gazeta La Frans rozv yazala kampaniyu proti uchasti Prussiyi u vistavci zagalom Liberman sklav plan za yakim nimeckij zhivopis mayut predstaviti hudozhniki pershogo ryadu Mencel Lejbl Tryubner ta fon Ude Nimecka presa zakidala jomu sluzhinnya revolyucijnij ideyi I znovu starij Adolf Mencel zastupivsya za Libermana a persha prezentaciya neoficijnogo nimeckogo mistectva taki vidbulasya na francuzkij zemli Zavdyaki Vsesvitnij vistavci Liberman ostatochno stav publichnoyu osoboyu U Parizhi jogo nagorodili pochesnoyu medallyu i prijnyali do Tovaristva krasnih mistectv fr Societe des Beaux Arts Vid posvyati v licari pochesnogo legionu Maks Liberman vidmovivsya za rekomendaciyeyu prusskogo uryadu V 1889 roci Liberman virushiv do gollandskogo Katvijka de napisav Zhinku z kozoyu svoyu proshalnu robotu na socialnu tematiku V 1890 roci Liberman otrimav kilka zamovlen z Gamburga yakimi zavdyachuvav Alfredu Lihtvarku Krim pasteli Cerkovna aleya v gamburzkomu Sankt George jomu vpershe bulo zamovleno portret Prote burgomistr Karl Fridrih Peterzen viyavivsya strashenno nezadovolenij svoyim portretom vikonanim Libermanom v maneri Fransa Galsa jomu ne spodobavsya naturalizm zobrazhennya razom z nedbalistyu istorichnogo sluzhbovogo odyagu Nevdalim zdavsya portret burgomistra j Lihtvarku Bilshij uspih chekav na Libermana z jogo kartinoyu Zhinka z kozoyu za yaku navesni 1891 roku vin zdobuv Veliku zolotu medal vistavki Novogo Myunhenskogo hudozhnogo ob yednannya Liberman na choli Berlinskogo secesionu Palac Libermaniv na Parizkij ploshi pravoruch vid Brandenburzkih vorit 5 lyutogo 1892 roku u Berlini bulo stvoreno Ob yednannya XI do yakogo uvijshli odinadcyat nezalezhnih hudozhnikiv Piznishe na jogo osnovi vinik Berlinskij secesion yakij ocholiv opoziciyu konservativnoyi shkoli akademichnogo zhivopisu Na dumku Lovisa Korinta vzhe nezabarom pislya zasnuvannya cogo ob yednannya Liberman stav tayemnim liderom odinadcyati anarhistiv Za Vilgelma II pochalosya zagostrennya reakcijnih tendencij u kulturnij politici imperiyi Reakciya hudozhnoyi kritiki stolici na poyavu novogo opozicijnogo do oficijnogo napryamku hudozhnogo ruhu bula neodnoznachnoyu Bilshist kritikuvalo zokrema Libermana za zuhvalu maneru lista ale nihto ne zaperechuvav jogo miscya na vershini hudozhnogo olimpu Berlina Maks Liberman z molbertom Za kilka misyaciv do smerti materi u veresni 1892 roku koli yiyi zdorov ya pohitnulosya Maks Liberman pereyihav iz sim yeyu do batkivskogo osobnyaka na Parizkij ploshi Vin disciplinovano dotrimuvavsya rozporyadku dnya o 10 j godini ranku vin vihodiv z domu i pryamuvav do svoyeyi majsterni na vulici Avgusti Viktoriyi nim Auguste Viktoria Strasse de pracyuvav na samoti do 18 godini U moyih zhittyevih zvichkah ya stav spravzhnim burzhua ya yim p yu splyu hodzhu gulyati i pracyuyu z regulyarnistyu dzigarya 5 listopada 1892 roku Soyuz berlinskih hudozhnikiv organizuvav vistavku 55 kartin norvezkogo hudozhnika Edvarda Munka Kritika z oburennyam nazvala jogo tvorchist ekscesom naturalizmu Pozov podanij v ekstrenomu poryadku do kameralnogo sudu buv vidhilenij druga sproba prizvela do sklikannya zagalnih zboriv Soyuzu berlinskih hudozhnikiv yaki 120 golosami proti 105 uhvalili rishennya pro zakrittya vistavki Munka Tim samim mizh konservativno reakcijnoyu shkoloyu z Antonom fon Vernerom na choli ta liberalno modernistskoyu shkoloyu na choli z Maksom Libermanom stavsya ostatochnij rozriv Pid kerivnictvom Libermana 60 chleniv Spilki ob yednalisya u Vilne ob yednannya hudozhnikiv U 1893 roci Liberman pobuvav u Rozengajmi de zustrivsya z Jogannom Shperlem ta Vilgelmom Lajblem Na vistavci u Vidni nastupnogo roku Zhinka z kozoyu zdobula veliku zolotu medal Cherez dva roki pislya smerti materi Libermana u 1894 roci pomer jogo batko Luyis Liberman Nezadovgo pered tim u Maksa Libermana prokinulisya pizni pochuttya do batka pered yakimi vidstupili stari rozbizhnosti mizh batkom ta sinom Pislya primirennya proshannya z batkom dalosya Libermanu osoblivo tyazhko Poglinenij cimi perezhivannyami vin porinuv u robotu nad svoyimi kartinami Aleya v Overveyeni 1895 Do seredini 1890 roku Liberman znahodit svij individualnij stil v impresionizmi Pislya smerti batka Maks stav odnim iz spadkoyemciv miljonnih statkiv U jogo vlasnist perejshov osobnyak na Parizkij ploshi Teper vin otrimav mozhlivist pereobladnati i bez togo rozkishni apartamenti na svij smak Vin doruchiv arhitektoru Gansu Grizebahu budivnictvo gvintovih shodiv do svoyeyi majbutnoyi majsterni pid dahom Posilayuchis na dogovir kupivli prodazhu budivli yakij zaboronyaye veliki zmini budivelnogo fondu upravlinnya policiyi zayavilo na ce protest tomu Liberman virishiv zalishiti sobi svoyu majsternyu na vulici Avgusti Viktoriyi Kartini cogo periodu mayut impresionistskij harakter yak napriklad Aleya v Overveyeni Yak i ranishe svoye nathnennya Liberman cherpav u svoyih poyizdkah do Niderlandiv Znovu Liberman zvernuvsya do portreta U 1895 roci vin napisav portret pastellyu svogo druga Gergarta Gauptmana za yakij buv nagorodzhenij pershoyu premiyeyu u Veneciyi Liberman she raz povernuvsya do syuzhetu pro hlopchikiv sho kupayutsya yakij privablyuvav jogo skladnistyu hudozhnogo virishennya ruhomih til u prirodnomu osvitlenni Vidmovivshis vid konservativnoyi kartini z klasichnoyu kompoziciyeyu ruhu Liberman dobivsya bilshoyi svobodi u zobrazhenni plyazhnogo vidpochinku Odnak u impresionistskomu klyuchi cej syuzhet z yavivsya piznishe Portret Maksa Libermana penzlya Lovisa Korinta U 1896 roci Gugo fon Chudi buv priznachenij direktorom Staroyi nacionalnoyi galereyi Koli Chudi virushiv za novimi pridbannyami dlya galereyi v Parizh Maks Liberman suprovodzhuvav jogo yak konsultant i zokrema vidmoviv direktora vid kupivli Zimovogo sadu Mane oskilki v Berlini togo chasu navit cherez naturalistichnu kartinu mig vibuhnuti skandal Zavdyaki Chudi Liberman poznajomivsya u Parizhi z Edgarom Dega U cej priyizd do Parizha za zgodoyu prusskogo uryadu Liberman stav licarem Pochesnogo legionu Liberman takozh z yizdiv na desyat dniv do Oksforda de jogo bratu Feliksu Libermanu bulo prisvoyeno zvannya pochesnogo doktora Oksfordskogo universitetu U Londoni Liberman zustrivsya z amerikanskim hudozhnikom Dzhejmsom Mak Nejlom Vistlerom chiyi oforti v maneri starih majstriv spravili na Libermana velike vrazhennya Zavdyaki vtruchannyu prusskogo ministra gromadskih robit Karla fon Tilena policejske upravlinnya Berlina nareshti dalo dozvil na vlashtuvannya majsterni na gorishi palacu Libermana Maks Liberman u svoyij majsterni na Avgusta Viktoriya Shtrasse pered kartinoyu Doroga do shkoli v Lareni 1898 Na chest 50 richchya Libermana u 1897 roci Akademiya mistectv vidilila pid vistavku jogo robit cilu zalu v yakij do uvagi publiki bulo predstavleno 30 kartin 9 malyunkiv 3 litografiyi ta 19 ofortiv hudozhnika Pislya nevdalogo svyatkuvannya svogo 200 richchya v 1892 roci Berlinska akademiya mistectv stala postupovo dosluhatisya suchasnih tendencij u mistectvi Odnim iz svidchen cogo stalo vruchennya Maksu Libermanu velikoyi zolotoyi medali Liberman otrimav zvannya profesora akademiyi i v 1898 roci buv prijnyatij do yiyi skladu Cej chas stav vershinoyu hudozhnoyi kar yeri hudozhnika 1898 roku berlinskomu hudozhniku Valteru Lejstikovu bulo vidmovleno v uchasti jogo kartini u Velikij berlinskij hudozhnij vistavci Zhuri vistavki ocholyuvav Anton fon Verner Lejstikov zaklikav nezalezhnih hudozhnikiv ob yednatisya Prezidentom ob yednannya suchasnih vilnih hudozhnikiv bulo obrano Maksa Libermana Do pravlinnya krim prezidenta i Lejstikova uvijshli hudozhnik Otto H Engel Lyudvig Detman Oskar Frencel Kurt Gerrman ta Fric Klimsh Liberman ocholiv nove hudozhnye ob yednannya u vidpovid na prohannya svoyih koleg Populyarnist Libermana zabezpechila Berlinskomu secesionu suspilnij interes Na posadu sekretariv Liberman priznachiv galeristiv Bruno ta Paulya Kassireriv Pravlinnya Berlinskogo secesionu na drugij vistavci Secesionu 1900 roku Maks Liberman drugij pravoruch Dlya uchasti u pershij vistavci Secesionu u travni 1899 roku Liberman zaprosiv hudozhnikiv yaki brali uchast u analogichnih ob yednannyah u Myunheni Darmshtadti ta Shtutgarti U vistavci takozh vzyali uchast hudozhniki z Vorpsvede Arnold Beklin Gans Toma Maks Slefogt ta Lovis Korint Sered meshkanciv mista rozgorilisya palki diskusiyi navkolo Berlinskogo secesionu yaki privernuli uvagu gromadskosti do obrazotvorchogo mistectva Nespodivano guchnij uspih vistavki yaku vidvidalo ponad 1800 lyudej i visoki rezultati prodazhu kartin buli perekriti v 1900 roci Pid kerivnictvom Libermana berlinski vistavki stali kulturnoyu podiyeyu yevropejskogo masshtabu Poyava v Berlini 1901 roku Korinta ta Slefogta znachno zminila rol Berlina na hudozhnij sceni Rol kulturnoyi stolici perejshla vid Myunhena do Berlina Direktor berlinskoyi akademiyi mistectv Anton fon Verner namagavsya galmuvati rozvitok suchasnih hudozhnih napryamiv Silskij budinok u Gilversyumi 1901 Liberman znajshov suto impresionistskij syuzhet zobrazhennya sadu Lito 1899 roku Liberman proviv u Zandvoorti ta Sheveningeni Tam vin prodovzhiv robotu nad kartinami z hlopchikami sho kupayutsya perejshovshi do chisto impresionistskogo zobrazhennya elegantnogo plyazhnogo vidpochinku Motiv spartanskogo sposobu zhittya u gollandskomu seli vidijshov na drugij plan Liberman shukav novi syuzheti yaki b stati osnovoyu dlya svitlogo impresionizmu Tomu krim zobrazhennya vishukanogo vidpochinku na plyazhi zi shematichnimi obrazami vershnikiv i zhinok Liberman zvernuvsya do gri svitla v pishnih sadah Za zrazkom Budinku v Rueli Eduara Mane vin pishe kartinu Budinok u Gilversumi zavdyaki gri svitla i tini sho viprominyuye spokij i garmoniyu Aleya papug 1902 U 1902 roci Liberman znovu pobuvav u Gamburzi de na zamovlennya Alfreda Lihtvarka napisav Gru v polo v Yenskomu parku ta Terasu restoranu Yakob u Ninshtedteni na Elbi Vlitku 1902 roku Liberman pobuvav u amsterdamskomu zooparku yakij posluzhiv syuzhetom dlya jogo kilkoh kartin pro aleyu papug U 1903 roku pobachila svit persha publikaciya Libermana yak profesora Akademiyi mistectv pid zagolovkom Fantaziya u zhivopisu u yakij vin kategorichno vidkidav tvori mistectva sho ne vidobrazhayut sprijnyattya dijsnosti U zhivopisi syuzhet nemaye vazhlivogo znachennya golovnim ye adekvatne hudozhnim zasobam sprijnyattya prirodi Takim chinom vin rishuche vidkinuv abstraktne mistectvo sho zarodzhuvalosya i zokrema ekspresionizm Ese Libermana ne bulo pamfletom a bulo lishe osobistim vistupom na zahist naturalizmu ta impresionizmu Tomu postupovo u avangardu ekspresionizmu starij obraz voroga v osobi reakcijnogo akademichnogo kerivnictva nezabarom stav nabuvati ris impresionistskogo kerivnictva Secesionu Majsternya hudozhnika U majsterni na gorishi palacu Libermana panuvala elegantno nevimushena atmosfera U 1905 roci Berlinskij secesion pereyihav z Kantshtrasse u velikij vistavkovij zal na Kurfyurstendamm U cej chas Liberman blizko potovarishuvav z Vilgelmom Bode direktorom Nacionalnoyi galereyi Pislya smerti Adolfa Mencelya Liberman stav najvidomishim predstavnikom berlinskogo mistectva 1907 roku Berlinskij secesion organizuvav veliku vistavku prisvyachenu yuvileyu svogo prezidenta yaka uvinchalasya povnim uspihom Svij 60 j den narodzhennya Liberman proviv u Nordvejku hovayuchis vid ochej zahoplenoyi publiki Z 1900 roku Liberman vse bilshe prisvyachuye sebe grafici ta malyunku 1908 roku na Chorno bilij vistavci Secesionu bulo predstavleno 59 ofortiv Libermana Kriza Secesionu Maks Liberman despot Berlinskogo secesionu Karikatura U 1909 roci pomer Valter Lejstikov odin iz zasnovnikiv ta stovpiv Berlinskogo secesionu Vesnoyu 1909 roku pogirshivsya stan zdorov ya samogo Libermana i vin virushiv na likuvannya do Karlovih Var Same v cej chas rozgorivsya konflikt pokolin mizh impresionistami ta ekspresionistami sho trivalij chas vzhe vizrivav u 1910 roci pravlinnya Secesionu na choli z Libermanom vidkinulo 27 ekspresionistskih kartin prezident pidnyav svoyu ocinku ekspresionizmu v rang zakonu peretvorivshis z buntarya yakij borovsya z akademizmom na viraznika konservativnih poglyadiv Z cogo chasu rozpochavsya rozpad secesionistskogo ruhu Molodij Emil Nolde yakij ocholiv opoziciyu pisav Spravi u starogo rozumnogo Libermana jdut yak u deyakih rozumnih lyudej do nogo vin ne znaye svoyih mezh jogo tvorchist rozpadayetsya ta rozvalyuyetsya vin shukaye poryatunku nervuyuchi ta perehodyachi na porozhni frazi Vnaslidok cogo site po gorlo vse nove pokolinnya vzhe ne mozhe i ne hoche bachiti jogo robit rozumiyuchi naskilki vse ce natuzhne slabke i pozbavlene smaku Vin sam priskoryuye neminuche mi molodi mozhemo divitisya na ce holodnokrovno Nolde zvinuvativ Libermana u principovij vorozhosti do progresu ta diktaturi vladi vseredini Secesionu Yak minimum pershe zvinuvachennya vidpovidalo realnosti ne povnistyu roboti Pablo Pikasso Anri Matissa Zhorzha Braka ta fovistiv vpershe buli predstavleni na vistavci u 1910 roci Pravlinnya Secesiona stalo na zahist svogo prezidenta i nazvalo diyi Nolde krichushim licemirstvom Sklikali zagalni zbori i bilshistyu v 40 golosiv iz 42 progolosuvali za vinklyuchennya Nolde zi svoyih lav Liberman ne golosuvav za viklyuchennya i v odnij iz zahisnih promov skazav Ya cilkom proti viklyuchennya avtora navit nezvazhayuchi na nebezpeku togo sho podibni motivi mozhut prizvesti do tak zvanoyi opoziciyi molodih Popri te sho z ciyeyi diskusiyi Liberman vijshov peremozhcem Nolde dosyag svoyeyi meti pidvalini Secesionu bulo rozhitano Svoyimi sprobami reabilituvati Nolde Liberman hotiv pokazati svoyu tolerantnist prote rozkol u lavah Secesionu godi bulo zupiniti Nolde zasnuvav Novij secesion do yakogo uvijshli hudozhniki z grupi Mist ta Novogo Myunhenskogo hudozhnogo ob yednannya Vesnoyu 1911 roku Liberman vtik vid krizi Secesionu do Rimu Smert jogo druga Jozefa Izraelsa takozh pripala na cej chas Kritika jogo stilyu kerivnictva stavala vse guchnishe i vzhe zazvuchala vid jogo prihilnikiv 16 listopada 1911 Liberman pishov u vidstavku z posta prezidenta Berlinskogo secesionu Maks Bekman Maks Slefogt ta Avgust Gaul takozh podali u vidstavku Zagalni zbori obrali Libermana pochesnim prezidentom i peredali posadu Lovisu Korintu Ce rishennya zumovilo kinec Secesionu ta zanepad nimeckogo impresionizmu Villa Libermana na Vanzee She 1909 roku Liberman pridbav zemelnu dilyanku na berezi ozera Vanzee de za zrazkom patricianskih vill v Gamburzi arhitektor Paul Otto Avgust Baumgarteno pobuduvav zamiskij budinok Svoyu villu de vin upershe oselivsya u 1910 roci Liberman nazivav palacom na ozeri Liberman lyubiv ce misce de osoblivu radist prinosiv jomu velikij sad stvorenij za spilnim proektom Libermana ta Alfreda Lihtvarka ta zobrazhenij u bagatoh piznih robotah hudozhnika Persha shorichna vistavka Secesionu bez Libermana pid golovuvannyam Korinta v 1912 uspihom ne uvinchalasya uspihom Lito cogo roku Liberman znovu proviv u Nordvijci U Gaazi koroleva Vilgelmina vruchila Maksu Libermanu pridvornij orden Oranskih Berlinskij universitet imeni Gumboldtiv prisvoyiv hudozhniku zvannya pochesnogo doktora i Liberman otrimav tak davno ochikuvane zaproshennya v senat Akademiyi mistectv Vishi hudozhni shkoli u Vidni Bryusseli Milani ta Stokgolmi prijnyali Maksa Libermana u svoyi chleni Svoyi portreti Libermanu zamovlyali visokopostavleni ta vidomi berlinci Na pochatku 1913 roku golova Korint razom iz povnim skladom pravlinnya Secesionu pishov u vidstavku golovoyu buv obranij Paul Kassirer Pochesnij prezident namagavsya zapobigti priznachennyu na cyu posadu osobi yaka ne ye hudozhnikom ale ne hotiv znovu zakrivati soboyu prolom Kassirer usunuv vid uchasti u shorichnij vistavci 1913 tih chleniv Secesionu yaki na zagalnih zborah progolosuvali proti jogo kandidaturi Na yihnij bik nespodivano stav Lovis Korint Liberman ta inshi zasnovniki Secesionu vijshli z ob yednannya pid chas ciyeyi povtornoyi krizi U lyutomu 1914 roku bulo zasnovano yakij prodovzhiv tradiciyi pochatkovogo Secesionu Simvolichna vorozhnecha mizh ulamkami starogo Secesionu ta Vilnogo secesionu prodovzhilasya mizh Libermanom ta Korintom Do samoyi svoyeyi smerti Korint namagavsya vistupiti proti Libermana i u svoyij avtobiografiyi duzhe nevtishno vidguknuvsya pro svogo kolegu yakij zalishivshi hudozhnyu scenu prisvyativ sebe svoyemu sadu na Vanzee Persha svitova vijna Cherez tri tizhni z pochatku Pershoyi svitovoyi vijni 67 richnij Liberman napisav Ya shonajspokijnishe pracyuyu dali vvazhayuchi sho cim najkrashe posluzhu spilnij spravi Popri taki vislovlyuvannya Liberman perejnyavsya duhom patriotizmu Vin prisvyativ sebe hudozhnij propagandi vijni ta stvoryuvav malyunki dlya shotizhnevih hudozhnih listivok sho vidavalisya Paulem Kassirerom Na yakijs chas hudozhnik yevrej perestav pochuvatisya autsajderom Pislya promovi kajzera Do moyih dorogih yevreyiv Liberman vvazhav sebe zobov yazanim pidtrimuvati vijnu Kolishnij opozicioner Secesionu teper povnistyu stav na bik kajzera Vin pidtrimuvav politiku klasovogo svitu visunutu rejhskanclerom Teobaldom fon Betmanom Golvegom sho namagavsya podolati superechnosti vseredini nimeckogo suspilstva U 1917 roci Maks Liberman napisav litografichnij portret rajhskanclera Betmana Golvega kotrij dotrimuvavsya bilsh liberalnih poglyadiv nizh jogo poperednik Voseni 1914 roku Maks Liberman opinivsya sered dev yanosta troh lyudej perevazhno profesoriv pismennikiv ta hudozhnikiv yaki pidpisalisya pid zvernennyam Do kulturnogo svitu ta zaperechuvali vijskovi zlochini Nimechchini Pislya vijni vin samokritichno vislovivsya Na pochatku vijni spochatku dovgo ne rozdumuvali Lyudi vidchuvali solidarnist zi svoyeyu krayinoyu Ya zvichajno znayu sho socialisti mayut inshu dumku Ya nikoli ne buv socialistom i v moyemu vici vzhe nimi ne stayut Vse moye vihovannya ya otrimav tut vse moye zhittya projshlo v comu budinku de meshkali moyi batki I v moyemu serci moya batkivshina Nimechchina tezh ye nedotorkannim ta bezsmertnim ponyattyam Maks Liberman Avtoportret 1916 Liberman vstupiv do Nimeckogo tovaristva 1914 de publichni osobi pid golovuvannyam liberalno konservativnogo politika Vilgelma Zolfa veli diskusiyi na politichni ta privatni temi Vlasni politichni poglyadi buli obov yazkovoyu umovoyu vstupu bula potribna lishe viddanist politici klasovogo svitu vprovadzhuvanoyi kanclerom Betmanom Golvegom Z rozvitkom voyenniih dij Liberman dedali bilshe jshov u svoye privatne zhittya u svij zamiskij budinok u Vanzee Ale j tvorchist hudozhnika obmezhilasya portretami vijskovih yak napriklad Karla fon Byulova She do vijni Liberman vvazhavsya pershim portretistom velikoyi berlinskoyi burzhuaziyi Prote za svoyu pidtrimku vijni Liberman piznishe zaznav serjoznoyi kritiki U 1915 1917 rokah Liberman ne zalishav Berlina za vinyatkom dvoh poyizdok na kurort do Visbadenu Vlitku vin ne poyihav do Niderlandiv a zalishivsya na Vanzee a vzimku zhiv na Parizkij ploshi Jogo sim ya ne znala poneviryan hocha na kvitkovih klumbah u jogo zamiskomu budinku teper buv gorod U travni 1915 roku 30 richna dochka Libermana Kete vijshla za diplomata ta radnika Betmana Golvega Kurta Riclera Kvitkovi terasi v sadu Vanzee 1919 1917 roku Prusska akademiya mistectv vlashtuvala veliku retrospektivu tvorchosti Libermana z nagodi jogo 70 richchya de demonstruvalosya majzhe 200 kartin Nastupnik Chudi na posadi direktora Nacionalnoyi galereyi Lyudvig Yusti nadav jomu okremu zalu Vilgelm II shvaliv vistavku ta nagorodiv Libermana ordenom Chervonogo orla III klasu Yuvilyar buv zadovolenij sho kajzer pripiniv vijnu z suchasnim mistectvom 18 sichnya 1918 roku vidbulosya urochiste vidkrittya zali Maksa Libermana u Nacionalnij galereyi Na vidkritti vistupiv ministr u spravah religijnih kultiv Fridrih Shmidt Ott Cherez kilka tizhniv u Berlini zastrajkuvalo 500 tisyach robitnikiv Koli pochalasya Listopadova revolyuciya Liberman prozhivav u budinku na Parizkij ploshi U jogo budinku monarhisti vstanovili kulemeti Liberman pereyihav do dochki Do politichnih zmin vin stavivsya negativno hoch i vislovlyuvavsya za vvedennya rivnih viborchih prav u Prussiyi i perehid do parlamentskoyi demokratiyi ale dlya nogo rujnuvavsya ves svit Ostanni roki zhittya Maks Liberman Avtoportret 1925 Pislya zakinchennya vijni ta revolyuciyi u 1920 roci Libermana bulo obrano prezidentom berlinskoyi Akademiyi mistectv Secesioni prodovzhuvali isnuvati paralelno i potim nepomitno rozpalisya Chas Secesionu zakinchivsya iz vstupom Libermana na posadu prezidenta Akademiyi Pid krilom Akademiyi vin namagavsya ob yednati rizni hudozhni techiyi zokrema j ekspresionizm Zavdyaki Libermanu v Akademiyu buli prijnyati Maks Pehshtejn Karl Gofer Genrih Cille Otto Diks i Karl Shmidt Rotluf Sad u Vanzee 1926 Popri te sho kartini Libermana vvazhalisya staromodnoyu klasikoyu vin vistupav za hudozhnij progres ta politichne mistectvo Tak LIberman pidtrimav zvinuvachenu v tendencijnosti emocijnu robotu Otto Diksa Strilkovij okop pro zhahittya svitovoyi vijni yaku Liberman vvazhav odniyeyu z najvidatnishih robit povoyennogo chasu Nezvazhayuchi na svoyi pomirni poglyadi Liberman vstupiv u polemiku z Lyudvigom Yusti yakij vistaviv u Nacionalnij galereyi roboti ekspresionistiv Genrih Cille i jogo seredovishe vitayut Maksa Libermana Litografiya Genriha Cille 1927 U 1927 roci Liberman znovu opinivsya v centri uvagi gromadskosti hudozhnij svit vshanovuvav Libermana ta jogo tvorchist z nagodi 80 richchya hudozhnika Sered privitalnikiv buli Albert Ejnshtejn Genrih ta Tomas Manni a takozh Gugo fon Gofmanstal U ridnomu misti Libermana vidbulasya vistavka jogo robit Kolis provokacijnij stil Libermana viglyadav klasikoyu ta dokumentom minuloyi epohi Berlin nadav Libermanu zvannya pochesnogo zhitelya mista U den narodzhennya Paul fon Gindenburg nagorodiv hudozhnika Ordenom orla Nimeckoyi imperiyi na znak podyaki nimeckogo narodu Ministr vnutrishnih sprav Valter fon Kojdel vruchiv Maksu Libermanu zolotu derzhavnu medal Za zaslugi pered derzhavoyu Maks Liberman pered portretom Paulya fon Gindenburga 1927 V kinci 1927 Liberman napisav portret rejhsprezidenta Gindenburga Nezvazhayuchi na vidminnosti u politichnih poglyadah Liberman ohoche vzyavsya za vikonannya zamovlennya ta sprijnyav jogo za chest Pracyuyuchi nad portretom vin vidmovivsya vid patetichnih elementiv adzhe v postati Gindenburga starijshina nimeckogo modernu bachiv zasluzhenogo patriota Prussiyi U 1932 roci Liberman serjozno zahvoriv Z ciyeyi prichini vin znyav iz sebe povnovazhennya prezidenta akademiyi ale buv obranij pochesnim prezidentom Zavdyaki vtruchannyu jogo druga ta likarya Ferdinanda Zauerbruha Maks Liberman oduzhav Portreti Zauerbruha ye finalom i vershinoyu portretnoyi tvorchosti hudozhnika Maks Liberman ne navazhivsya rizikuvati soboyu zaradi zahistu kulturnoyi politiki yak ce zrobili Kete Kolvic ta Genrih Mann U travni 1933 roku v den spalennya knig Liberman sklav iz sebe vsi svoyi povnovazhennya ta poyasniv presi Protyagom mogo dovgogo zhittya vsima silami ya namagavsya sluzhiti nimeckomu mistectvu Na moye perekonannya mistectvo ne maye nichogo spilnogo ni z politikoyu ni z pohodzhennyam tomu ya bilshe ne mozhu nalezhati do prusskoyi akademiyi mistectv oskilki moya dumka bilshe ne maye znachennya Liberman pishov iz suspilnoyi sceni i praktichno zhoden z jogo soratnikiv ne stav na jogo bik i ne zberig jomu virnist Lishe Kete Kolvic namagalasya zberegti z nim stosunki 1934 roku z yavivsya jogo ostannij avtoportret Odnomu z ostannih vidviduvachiv Liberman ziznavsya Ya zhivu viklyuchno z nenavisti Ya bilshe ne divlyusya u vikno ciyeyi kimnati ne hochu bachiti novij svit navkolo mene Maks Liberman pomer 8 lyutogo 1935 roku u svoyemu budinku na Parizkij ploshi Kete Kolvic pisala sho o somij godini vechora vin tiho zasnuv Posmertna maska hudozhnika vikonana molodim skulptorom Arno Brekerom tvorchist yakogo zgodom nabula negativnogo vidtinku cherez otrimane skulptorom zvannya ulyublenogo hudozhnika Gitlera ta prihilnist do idej nacional socializmu Fotograf Sharlotta Rorbah zrobila fotografiyi gipsovoyi maski Smert Libermana ne figuruvala u novinah Akademiya mistectv sho stala instrumentom nacistiv vidmovilasya vshanovuvati starogo prezidenta Na pohoroni Libermana na Yevrejskomu cvintari na Shenhauzer aleyi 11 lyutogo 1935 roku ne buli prisutni oficijni osobi ni vid akademiyi ni vid mista chiyim pochesnim gromadyaninom buv hudozhnik Gestapo zazdalegid zaboronilo uchast u pohoroni shob uniknuti demonstraciyi na zahist svobodi mistectva Prote na ceremoniyu prijshli blizko sotni druziv ta rodichiv hudozhnika Sered nih buli Kete Kolvic Gans Purrman Konrad fon Kardorf Otto Nagel Ferdinand Zauerbruh zi svoyim sinom Gansom Bruno Kassirer Maks Yakob Fridlender Fridrih Zarre ta Adolf Goldshmidt U svoyij zhalobnij promovi Karl Sheffler zayaviv sho pohoron velikogo hudozhnika odnochasno ye simvolichnim proshannyam iz ciloyu epohoyu predstavnikom yakoyi buv Maks Liberman Druzhina Maksa Libermana naklala na sebe ruki shob ne potrapiti do koncentracijnogo taboru Tereziyenshtadt prijnyavshi nadmirnu dozu barbitalu i pomerla 10 bereznya 1943 roku v Yevrejskij likarni Berlina Palac Libermana na Parizkij ploshi nezabarom bulo zrujnovano BibliografiyaMogila Maksa Libermana na Yevrejskomu cvintari na Shenhauzer AlleeLothar Brauner Max Liebermann Berlin 1980 Nicole Brohan Max Liebermann Berlin 2002 Sven Kuhrau Der Kunstsammler im Kaiserreich Kunst und Reprasentation in der Berliner Privatsammlerkultur Kiel 2005 Bernd Kuster Max Lieberman ein Malerleben Ellert amp Richter Verlag Hamburg 1988 Nina Nedelykov Pedro Moreira Hrsg Zuruck am Wannsee Max Liebermanns Sommerhaus Transit Berlin 2003 ISBN 3 88747 181 4 Marina Sandig Die Liebermanns Ein biographisches Zeit und Kulturbild der preussisch judischen Verwandtschaft von Max Liebermann Degener Insingen bei Rothenburg o d T 2005 ISBN 3 7686 5190 8 Regina Scheer Wir sind die Liebermanns Die Geschichte einer Familie Propylaen Berlin 2006 ISBN 3 549 07288 0 Bernd Schmalhausen Ich bin doch nur ein Maler Max und Martha Liebermann im Dritten Reich Olms Hildesheim 3 Aufl 1998 ISBN 3 487 09911 X Annabelle Gorgen Sebastian Giesen Wilfried Gandras Ein Impressionismus fur Hamburgs Burgertum Max Liebermann und Alfred Lichtwark Ernst Barlach Haus Hamburg 2002 ISBN 3 935549 31 8 Jenns E Howoldt Hrsg Im Garten von Max Liebermann Hamburger Kunsthalle Alte Nationalgalerie Berlin Hamburg und Berlin 2004 05 ISBN 3 89479 180 2 G Tobias Natter Julius H Schoeps Hrsg Max Liebermann und die Impressionisten Ausstellungskatalog Wien DuMont Koln 1997 ISBN 3 7701 4294 2 Angelika Wesenberg Hrsg Max Liebermann Jahrhundertwende Alte Nationalgalerie 1997 Staatliche Museen zu Berlin Preussischer Kulturbesitz Mit Beitragen von Sigrid Achenbach Berlin 1997 ISBN 3 87584 978 7 Angelika Wesenberg und Siegrid Achenbach Hrsg Im Streit um die Moderne Max Liebermann Der Kaiser Ausstllung der Nationalgalerie im Haus Liebermann am Pariser Platz Berlin 2001 ISBN 3 87584 102 6PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118572695 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Max Liebermann d Track Q17299517 Liberman Maks Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 https rkd nl explore artists 49931 artist list of the National Museum of Sweden 2016 d Track Q16323066d Track Q22681075 Museum of Modern Art online collection d Track Q73268604 https www britannica com biography Max Liebermann Thieme U Becker F Vollmer H Thieme Becker Vollmer Hrsg U Thieme F Becker H Vollmer et al E A Seemann d Track Q1273447d Track Q109174d Track Q19997516d Track Q102869d Track Q96122d Track Q1361256 https sammlung staedelmuseum de de person berliner secession Staff S The Mystery of the Munich Nazi Art Trove Der Spiegel 2013 ISSN 2195 1349 0038 7452 d Track Q278151d Track Q115395455 http www moma org collection works 9033 https www metmuseum org art collection search 436886 https www fine arts museum be nl de collectie artist liebermann max Bildnis Frau Margarete Oppenheim Reproductie van kleurenprent van Max Liebermann met fabrieksinterieur van spinnerij 1887 http kmska be collection work data ty6i2lPosilannyaBibliografiya Maks Liberman Nimecka nacionalna biblioteka Roboti pro Maks Liberman Cifrova biblioteka Nimechchini Max Liebermann im Internet Archive Professor Max Liebermann in Rudolf Martin Jahrbuch des Vermogens und Einkommens der Millionare in Preussen 1912 W Herlet GmbH Berlin 1912 S 520 Biografie und Werk von Max Liebermann in cosmopolis ch Biografie und Werke von Max Liebermann Max Liebermann Gesellschaft Berlin e V Tovaristvo Maksa Libermana