Імперія
|
Історія Нагірного Карабаху | |
---|---|
(Давня історія) | |
Азоська печера | |
Велика Вірменія (Арцах) | |
Кавказька Албанія | |
(Середньовіччя) | |
Хачен | |
(Перська епоха) | |
Карабаське п'ятикнязтво | |
Карабаське ханство | |
(Російська епоха) | |
Вірменія у складі Російської імперії | |
Єлизаветпольська губернія | |
(Радянська епоха) | |
Нагірно-Карабаська автономна область | |
(Боротьба за незалежність) | |
Карабаський конфлікт | |
Мінська група | |
Нагірно-Карабаська Республіка | |
Велика Вірменія (вірм. Մեծ Հայք, трансліт. Mets Hayk;лат. Armenia Maior; дав.-гр. Μεγάλη Ἀρμενία, пехл. Buzurg Armenā, груз. დიდი სომხეთი) — стародавня і ранньосередньовічна вірменська держава на просторах Вірменського нагір'я, що існувала з 331 р. до н. е. по 428 р. н. е. Королівство було засноване Єрвандом Ⅲ, сатрапом Вірменії, який проголосив незалежність своєї держави після завоювання Александром Македонським перської імперії Ахеменідів. Рід Єрвандідів робить своєю столицею місто , засноване ще за царства Ван, та перейменовує його на Армавір. Всевірменське царство Єрвандідів занепадає близько 200 року до н. е. після її загарбання військами Селевкідів і детронації .
Після поразки Селевкідської держави у битві при Магнезії 189 року до н. е. Арташес Ⅰ був оголошений новим вірменським царем, відновивший незалежну державність. Новий цар об'єднує майже всі землі попереднього царства (крім Цопка, або Софени, де утворюється окрема держава), створює стійку і боєздатну армію, а своїм наступникам залишає економічно міцну державу. Однак піку своєї могутності Велике Вірменське царство досягає під час правління Тиграна Ⅱ Великого (95 р. до н. е.—55 р. до н. е.). Внаслідок завоювань Тиграна було створено Вірменську імперію, яка простяглася від Кавказьких гір і Кури до Синайського півострову і Червоного моря, від Каспійського моря до Східного Середземномор'я. Тигран відбирає у парфян титул «цар царів», роблячи Вірменію тодішньою найпотужнішою політичною силою в Передній Азії. Проте тривалі римсько-парфянські війни завдають вірменському пануванню значної шкоди, що призвело до занепаду держави в 1 рік н. е. незабаром по смерті Тиграна Ⅱ.
Після падіння [hy] понад півстоліття Вірменією володарювали правителі Риму та Парфії. Після кровопролитних воєн, 66 року н. е., римський імператор Нерон визнав Трдата Ⅰ, брата Вологеза Ⅰ, королем Вірменії. Як наслідок, закріплюється спадкова влада роду Аршакуні, молодшої гілки парфянських Аршакідів. Під час правління Трдата Ⅲ Великого, 301 року, Велика Вірменія першою у світі [en]. Наступного століття, цього разу за правління царя Врамшапуха, сталася ще одна епохальна подія і 405 року чернець і вчений Месроп Маштоц винайшов самобутню вірменську писемність. Однак перед цим, 387 року, Вірменське царство розділили між собою Римська республіка і Сасаніди, а вірменськими землями стали правити два окремі царі з одного ж роду Аршакуні. Після смерті Аршака Ⅲ римляни скасували західновірменське царство, перетворивши його на провінцію Мала Вірменія, тим часом як у перській частині Аршакуні продовжували правити ще до 428 року.
Становлення
Вірменські землі входили в окрему однойменну сатрапію перської держави Ахеменідів. 520 року до н. е. цар Дарій Ⅰ згадує Вірменію у Бегістунському написі. 331 року до н. е., після розгрому персів македонським царем-полководцем Александром Ⅲ Великим, Вірменську сатрапію було включено до складу його імперії, а після його смерті та розпаду його держави Вірменія стає самостійним царством зі столицею у місті . Країну поділяли на дві нерівні за розміром частини — на Велику і Малу Вірменії. Пізніше відокремився ашхар Цопк, утворивши однойменне царство. Згодом з'явилася і четверта вірменська держава Коммагена (також Куммаха, Камах). Єрванд Ⅲ став першим правителем нової незалежної держави, започаткувавши власний царський рід.
Так, цар Єрванд Ⅲ відновив незалежну вірменську державність, перервану втручанням персів-ахеменідів наприкінці Ⅵ століття до н. е. Єрвандідське царство увібрало майже усю колишню Вірменську сатрапію. Її кордони сягали від країни Коммагени до річки Кура під Кавказьким пасмом, від річки Тигр до хребта Качкар Понтійських гір, від Кордукських гір (Корчайк) до озера Урмія. Враховуючи невигідне географічне положення озера Ван і близькість до кордонів, вірменський цар переніс столицю на подалі північ, в Араратську долину. Вірменський Армавір постав на місці урартського міста , було споруджено палаци і язичницькі капища.
Єрвандідське царство брало активну участь у політичному житті Передньої Азії. Завдяки цьому колишній сатрап Аріарат Ⅰ проголосив себе царем Каппадокії. У становищі, що склалося у Передній Азії після смерті Александра Македонського, Єрванд Ⅲ симпатизував лідерам, які намагалися зберегти цілісність македонської спадщини й убезпечити держави, що стали незалежними від Ахеменідів.
Наприкінці Ⅲ століття до н. е. на злитті річок Ахурян і Аракс було засновано третю столицю Великої Вірменії — Єрвандашат. Сюди переселився вірменський двір, а також частина населення Армавіра. Будуються також інші міста: [hy], Зарішат, Самосат, Аршамашат тощо.
Вірменські царства воювали проти царства Селевкідів, утвореного після смерті Александра Македонського. 201 року до н. е. за наказом селевкіда Антіоха Ⅲ два вірменські полководці, Арташес і Зарех, захоплюють Велику Вірменію і Цопкійське царство. Під час облоги столиці Єрвандашат був убитий цар Єрванд Ⅳ, останній зі свого роду. Арташес призначається стратегом Великої Вірменії, а Зарех — стратегом Цопка. Таке положення триває десять років.
Після битви при Магнезії (де Царство Селевкідів було переможено Римською республікою) та Апамейського мирного договору Арташес і Зарех оголосили себе незалежними царями у Великій Вірменії і Цопку відповідно. Започатковується вірменський царський рід Арташесідів.
Династія Арташесідів
Арташес Ⅰ
До правління Арташеса Ⅰ сусідні країни, скориставшись ослабленням Великої Вірменії, окупували її окрайні володіння. Арташес Ⅰ і Зарех взялися за возз'єднання вірменських земель. Особливо завзятим був Арташес. Він не лише возз'єднав втрачені землі, але й зробив кроки, аби доєднати до свого царства Цопк, Коммагену і Малу Вірменію. На самому початку свого правління Арташес Ⅰ здійснив похід на схід і досяг берегів Каспійського моря. Тут він доходить до Парфії і сягає західних берегів озера Урмія у Великій Вірменії. Потім він здійснив похід на північ, на Вірк, яке завоювало давню вірменську державу Ґуґарк. Вірменський полковник Смбат Баґратуні розбив грузинське військо і взяв край. Грузинська сторона зобов'язувалася «карбувати монети із зображенням царя Арташеса» і надавати війська. На заході Арташес Ⅰ захопив та приєднав до Великої Вірменії області Карно і [hy]. Після довгих і кровопролитних боїв на півдні Арташес Ⅰ звільнив область [hy], зайняту Селевкідами.
Після смерті Зареха, царя Цопка, який, своєю чергою, звільнив вірменські землі на заході, Арташес спробував також приєднати Цопк до Великої Вірменії. Однак тут він зустрів завзятий опір союзниці Цопка Каппадокії, внаслідок чого анексія Цопка затяглася на невизначений строк.
Завдяки починанням Арташеса Ⅰ більшість етнічних вірменських земель було об'єднано в одну спільну державу — Велике Вірменське царство. Так, неназваний грецький історик називає його «правителем більшості земель вірменських», а інший історик, грецький географ Страбон, пише, що «Велика Вірменія виросла зусиллями Арташеса… і тут усі одномовні», тобто вірменомовні. З об'єднанням більшості вірменських земель Великовірменське царство перетворилося на поважну державу на тогочасній Передній Азії. 185 року до н. е. Арташес Ⅰ засновує столицю Арташат. Між 183—179 рр. до н. е. просторами Малої Азії спалахнули війни між Понтом і Малою Вірменією, з одного боку, та Каппадокією, Вітинією і їхніми союзниками, з іншого. Велика Вірменія залишалася нейтральною, але активно впливала на сторони з ціллю припинення воєн. У підсумку Арташеса Ⅰ також запросили як суддю для підписання мирного договору, як авторитетного і шанованого правителя. Витонченими і точними дипломатичними ходами Арташес Ⅰ зумів розширити володіння Малої Вірменії за рахунок Понту, маючи довгостроковий задум згодом приєднати споріднене царство до свого. Коли же селевкідський сатрап Марастан збунтувався і проголосив себе незалежним від персів царем, Арташес Ⅰ ізразу підтримав його, щоб послабити Селевкідів. Арташес Ⅰ залишив своїм наступникам економічно багату, плідну і потужну у воєнному відношенні спроможну країну.
Наслідником Арташеса Ⅰ став його старший син Артавазд Ⅰ, який правив мирно. Лише останніми роками царювання арташесівого сина спалахнула нетривала вірмено-парфянська війна, у якій Вірменське царство зазнало поразки. 115 року до. н. е. безнащадний Артавазд Ⅰ був змушений віддати свого племінника Тиграна в заручники парфянам.
Тигран Ⅱ Великий
Після смерті Артавазда Ⅰ царював його молодший брат Тиран (відоміший як Тигран Ⅰ, 115 до н. е. — 95 до н. е.). Наслідний принц Тигран Ⅱ пробув у полоні близько 20 років і повернувся на батьківщину після смерті свого батька Тиграна I. Увесь цей час Тигран Ⅱ жив при столичному палаці у Ктезифоні, де його навчали парфянській культурі. В обмін на свободу він поступився областю під назвою «Сімдесят долин» на південному сході Великої Вірменії, в Каспіані, парфянському царю Мітрідату Ⅱ.
По поверненню на батьківщину Тигран Ⅱ був коронований в одному із знаменитих святилищ Агдзніка, де пізніше було збудовано столицю Тигранакерт. Донька Тиграна Ⅱ (Аутома при народженні) вийшла заміж чи то за Мітрідата Ⅱ, чи то за його наступника Готарза Ⅰ, що, за припущенням сучасного історика Едуарда Домброви, відбулося незадовго до того, як він зійшов на вірменський престол, як запорука його вірності парфянам. Вірменська держава лишалася парфянським васалом до кінця 80-х років до н. е.
Тигран Ⅱ (95 рр. до н. е. — 55 рр. до н. е.) зійшов на престол у віці 45 років. Його першочерговим завданням було завершити об'єднання всіх вірменських земель в одну спільну державу. В основному іще його дід Арташес Ⅰ вирішив цю важливу задачу, зоставши тільки царвства Цопк і Мала Вірменія. Тож Тигран Ⅱ активно продовжив об'єднувальну політику свого попередника. 94 року до н. е. війська Тиграна Ⅱ увійшли в Цопк й анексували його до Великовірменського царства, а цопкського царя Єрванда Ⅴ було страчено, що обірвало рід Зарехідів. Велика Вірменія досягла берегів Євфрату, по західний берег якого простягалося царство Каппадокія.
Задля об'єднання усіх вірменських земель було потрібно також поглинути Малу Вірменію, проте вже натоді її захопило Понтійське королівство. Останнє становило одну з могутніх держав Малої Азії з добре навченою і боєздатною армією. Царем Понту був бравий полководець Мітрідат Ⅵ Євпатор. Протягом усієї своєї діяльності він вів послідовну боротьбу з Римською республікою за створення великої елліністичної держави в Малій Азії. Заради цього Мітрідат Ⅵ вирішив поєднатися з вірменами у своїй антиримській боротьбі. Водночас Тигран Ⅱ, хоча і не мав суперечностей з Римом, був прихильником зближення двох малоазійських країн, але намагався не брати безпосередньої участі у війні. Таким чином Тігран Ⅱ і Мітрідат Понтійський швидко дійшли згоди один з одним.
94 року до н. е. у вірменську столицю Арташат прибули понтійські посланці. Було підписано вірмено-понтійський договір, згідно з яким:
- Велика Вірменія отримувла свободу дій на півночі, півдні і сході, а Понтос — на заході.
- Сторони мали об'єднаними силами напасти на Каппадокію, землі якої переходили Понту, а рухоме майно і населення — Великій Вірменії.
- Задля зміцнення союзу Мітрідат Ⅵ видав свою дочку [hy] заміж за Тиграна Ⅱ.
93 року до н. е. віддані вірмено-понтійському союзу тигранові війська разом з мітрідатським вторглися в Каппадокію. Нападники скористалися місцевим невдоволенням римлянами та їхніми податками, закликавши каппадокійських підданих повстати проти іноземного впливу. Різанина близько 80 000 чоловік у римській провінції Азія стала відома як Ефеська вечірня. Спроби двох царів встановити контроль над Каппадокією і наступні масові вбивства призвели до втручання римської армії на чолі з Луцієм Корнелієм Сулла. Завдяки збройному супротиву Риму вдалося відновити Каппадокійське царство, яке, однак, опинилося сильно ослабленим, а Вірменське царство забрало із собою величезну здобич і багато бранців.
Зближення Великого Вірменського царства і Понту та войовничі дії вірмен у Каппадокії змусили Рим наблизитися до Парфії. Між ними було укладено угоду, спрямовану проти вірмено-понтійського союзу. Здійсненню завойовницьких задумів Тиграна Ⅱ особливо перешкоджала Парфія, цар якої Мітрідат Ⅱ бажав встановити гегемонію над Вірменським царством. Утім внаслідок внутрішньополітичної боротьби, що відбулася в останні роки життя Мітрідата Ⅱ, королівська влада в Парфії суттєво ослабла. І щойно Мітрідат Ⅱ помер, Тигран Ⅱ одразу напав на Парфію, насамперед повернувши собі вірменські «Сімдесят долин». Потім вірменські війська увійшли в царство Атурпаткан (Мала Мідія) у Прикаспії і без особливих зусиль захопили його. Рухаючись на південний схід, вірменська армія в лоба розбила парфянське військо і взяла в облогу Екбатану, літню резиденцію парфянських царів. Парфянський цар був змушений просити миру. За мирним договором парфяни поступилися Великій Вірменії Мідією і Північним Межиріччям, зберігши лише столицю Екбатану. Вельми важливо, що парфянський цар також відмовився від титулу «цар царів», який відтоді носили Тигран Ⅱ і його наступники. Цим парфяни фактично визнали зверхність Вірменського царства.
Наступними вірменське військо одну за одною захопило Кордуену, Адіабену, , Осроену. Завоювавши Північну Месопотамію, володіння Тиграна Ⅱ межували напряму з державою Селевкідів — їх розділяла лише річка Євфрат. Колись могутнє царство Селевкідів переживало глибоку кризу. Послідовні і постійно повторювані міжусобні війни украй послабили країну, де з'явилося 3-4 претенденти на престол. Не зумівши подолати цю кризу, рада старійшин країни вбачила вихід у прийнятті влади іноземним правителем. Зрештою, вибір зупинився на кандидатурі вірменського царя Тиграна Ⅱ, перевагою якого було володіння могутньою військовою силою.
83 року до н. е. вірменські війська увійшли до Сирії, не випустивши жодної стріли. Після кривавої боротьби Селевкідів за трон, сирійці вирішили обрати Тиграна Ⅱ захисником свого царства і запропонували йому сирійську корону. Тигран Ⅱ зійшов на селевкідській престол в Антіохії і правив тут мирно 17 років. Маґадат був призначений його намісником.
Приєднання Сирії створило можливість завоювати Коммагену та Кілікію, а потім і Фінікію. Не в змозі протистояти військам вірменського царя, Юдея та низка інших країн прийняли верховенство великого вірменина. Тільки прибережні міста Середземномор'я чинили Тиграну Ⅱ завзятий опір, останнє з котрих, Птолемаїда Фінікійська, пало лише 71 року до н. е. Тут була схоплена селівкідська цариця Селена, згодом страчена за наказом Тиграна. Так було покладено край останнім залишкам Імперії Селевкідів, хоча кілька опірних міст, схоже, визнали хлопчика Селевка Ⅶ Філометора наслідним королем у вигнанні. Багато жителів завойованих міст було відправлено до метрополії Тигранакерта.
Кордони вірменської влади досягли Єгипту, який опинився у сфері інтересу вірменського двору, та завдяки впливу царя Тиграна Ⅱ і його понтійського союзника Мітрідата Ⅵ на єгипетський престол зійшов Птолемей Ⅻ. Неважко помітити, що Тигран Ⅱ мав певні наміри на цю країну, але їм не судилося здійснитися через різку зміну політичного стану.
Завдяки завоюванням Тиграна Ⅱ Великого у Передній Азії постала нова світова держава, яка простяглася від Єгипту до Кавказьких гір та від Середземного моря до Каспійського. Країни і племена Передньої Азії, майже до Індії, прийняли його правління. До цієї держави входили Агванк (Кавказька Албанія), Вірк (Іберія), Атрпатакан (Мала Мідія), Адіабена, Осроена, Коммагена, Ассирія і Сирія, Фінікія, Кілікія та інші країни. Правління Тиграна Великого прийняли ряд інших царств: Парфія, Юдея, закаспійські скіфи та арабські племена Перської затоки. Як свідчить один грецький історик, під час правління Тиграна Ⅱ в його царстві говорили більш ніж 15 мовами.
Вірменія Тиграна Великого була елліністичною державою, що нагадувала держави Александра Македонського і Селевкідів. Вірменське царство було багатонаціональним і було сукупністю країн, що знаходилися на різному рівні розвитку. Природним ядром влади була Мец Хайк, тобто Велика Вірменія, де проживала переважна більшість вірменського народу і де розташовувалися помітні політичні й економічні осереддя царства.
Найбільш економічно розвиненою областю була Сирія із її всесвітньо відомою столицею Антіохією. Важливими осередками міжнародної транзитної торгівлі були фінікійські купецькі міста Тир, Біблос, Бейрут і Сидон. Тарс, Адана та інші міста рівнинної Кілікії також були багаті і славетні. Намісником Сирії був призначений Баґарат, близький соратник Тиграна Ⅱ, резиденцією якого стала Антіохія. Північне Межиріччя, ставше відоме як [hy], було серцем землеробства і ремесел, правителем якого був молодший брат Тиграна Ⅱ Ґурас (або Ґор). Резиденцією останнього був Мцбін. Перелічені країни мали різний статус у складі Вірменської імперії. Тигран Великий перетворив деякі з завойованих країн на підлеглі царства, як-то Сирійське царство. Інші ж країни перетворилися на провінції, керовані намісниками, призначеними особисто Тиграном Ⅱ.
Підкорені країни були зобов'язані сплачувати податки і надавати війська. Васальні царі та підвладні Великій Вірменії племена також надавали війська.
Таким чином, Тигран Ⅱ став правителем більшої частини Передньої Азії. Територія, що безпосередньо входила до володінь Вірменії та перебувала під її політичним впливом і пануванням, становила близько 3 мільйонів км², що в десять разів перевищило землі власне Великої Вірменії (300 тис. км²). Безпосереднє ядро наддержави Тиграну Ⅱ становило 1 мільйон км² суходолу, до якого входили Велика Вірменія та сусідні з нею країни Кавказу, Межиріччя і Середземномор'я.
Вірмено-римська війна
Перша фаза
На початку Ⅰ століття Римська республіка завоювала великі володіння в Малій Азії. У 80-70-х роках того ж століття, після переможних війн Риму проти Понта та завоювання Тиграном Ⅱ Кілікії, дві держави мимоволі стали сусідами. Своїми завоюваннями Тигран Ⅱ перекрив перед Римом усі дороги, що ведуть на схід. Серйозно стурбований цим Рим починає готуватися до війни проти вірменської держави. Військово-політичне становище було сприятливим. 71 року до н. е. римський полководець Лукулл у лоба розбив союзника Тиграна Ⅱ Мітрідата Ⅵ Євпатора. Останній утік у Велику Вірменію, де отримав політичний притулок. Лукулл відправив до Тиграна Ⅱ спеціального посла і вимагав видати йому Мітрідата. Вірменський цар, зрозуміло, відмовився від вимоги римлян, сказавши: «Я не віддам Мітрідата, і якщо римляни почнуть війну, то завдам їм удару у відповідь». Навесні 69 року до н. е. римські війська, перетнувши прикордонну річку Євфрат, вторглися у Велику Вірменію. Так почалася вірмено-римська війна. Війна проходила у два щабелі: з 69 по 67 роки до н. е. і відповідно 66 року до нашої ери. Вони відзначилися один від одного з погляду стратегії та досягнутих результатів.
Луцій Лукулл розробив план блискавичної війни, головними основами якої були раптовість та рішучий удар. Однак здійснити це римляни спромоглися лише частково. Вторгнення римського війська 69 року до н. е. у землі Великої Вірменії стало справді несподіваним для вірмен. Лукулл легко захопив Цопк (Софену) і швидко рушив до землі Агдзніка, аби захопити Тигранакерт. Слід зазначити, що це було складено з неправильним розрахунком можливостей протиборчих сторін, недооцінивши вірменське військо і переоцінивши римське. Задум захопити Тигранакерт раптовою атакою провалився. Залога під головуванням талановитого вірменського генерала Манкайоса (Манука) вміло боронила місто. Після провалу римської атаки Лукулл був вимушений сісти в облогу столиці. Минали місяці, а Тигранакерт продовжував чинити міцний опір — план бліскавичної війни провалився.
Тигран Ⅱ дізнався про вторгнення римського війська до столичних земель від свого генерала Мехружана, коли перебував у далекій Палестині, де було зосереджено основні ударні сили вірменської армії. Тигран Ⅱ ринув до Великої Вірменії з царським полком, а основні сили вірменського війська на чолі з генералом Баґаратом рушили за царем. Не дійшовши Тигранакерта, Тигран Ⅱ послав проти Лукулла невелике, але боєздатне військо Мехружана з 2-3 тисячами вершників. Останнє зазнало поразки під час зіткнення з переважними силами римлян, загинув і сам Мехружан.
У середині вересня вірменська армія на чолі з Тиграном Ⅱ підійшла до обложеного Тигранакерту. Тут розташовувалися його сім'я і скарбниця. Раптовою і сміливою атакою до міста увірвався вірменський військовий загін та забрав звідти царську родину і більшу частину скарбів. Ця подія, безумовно, підняла дух обложених і вселила віру в перемогу, прибули нові військові частини вірменської армії. Згідно з греко-римським істориком Аппіаном, Тиграна Ⅱ також забезпечили військами підлеглі країни: Атрпатакан (Мала Мідія), Агванк (Кавказька Албанія), Вірк (Іберія), Кордук, Адіабена і навіть араби Перської затоки. За свідченням того ж історика, чисельність вірменської армії становила 300 тисяч осіб, що вочевидь є сильно завищеною цифрою. Інші історики говорять всього про 70-80 тисяч воїнів, тобто приблизно стільки ж, скільки воїнів римської армії разом із союзними гарнізонами.
Рано вранці 6 жовтня почалася битва під Тигранакертом на берегах річки Нікефорія. Лукулл чудово використовував стратегічні помилки вірменського командування й особливості місцевості. Обійшовши тигранове військо, Лукулл зосередив за ним значні римські сили, що й вирішило результат битви. Зазнавши двостороннього нападу і зазнавши значних втрат, вірменська армія була змушена відступити вглиб країни.
Перемога римлян вирішила і долю Тигранакерта. Грецькі найманці вірменського гарнізону, підкуплені Лукуллом, наприкінці жовтня підняли повстання і відкрили ворогові ворота міста. Новозбудоване та багате місто було зруйноване і пограбоване. Один тільки Лукулл придбав скарбів на вісім тисяч талантів. Утім битва при Тигранакерті і падіння столиці не зламали сили вірменського царя. Тигран Ⅱ знайшов у собі сили продовжити боротьбу. Цар царів не збирався миритися з грубою силою римлян. Лукулл, вважаючи бойові дії закінченими, відвів своє військо на зимівлю до теплих країв Кордука. Скориставшись цією паузою, Тигран Великий негайно почав посилено готуватися до майбутніх військових дій. У зимові місяці він перебудував вірменську армію, головною ударною силою якої стала кіннота. Економічні можливості і людські ресурси Великовірменського царства дозволили всього за півроку створити цілковиту нову армію, яка не поступалася римлянам у своїх бойових спроможностях.
Примітки
- Adontz, Nicolas (1970). The Reform of Justinian Armenia. Lisbon: Calouste Gulbenkian Foundation. с. 310.
- Г. Г. Литаврин. Комментарии к трактату Константина Багрянородного «Об управлении империей» [ 4 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Time Almanac — Page 724 by Editors of Time Magazine (Альманах Часу стор. 724).(англ.)
- The New Review — Page 208 edited by Archibald Grove, William Ernest Henley (Новий Огляд стор. 208, Арчібальд Грув, Вільям Ернест Хенлей)(англ.)
- Olbrycht, 2009, с. 165, 182 (див. примітку 57).
- Dąbrowa, 2018, с. 78.
- Olbrycht, 2009, с. 169.
- Дэвид Лэнг. «Армяне — народ-созидатель». — Центрполиграф, 2004. — С. 142—152. — .
- Appian. The Civil Wars, 1.55.(англ.)
- Litovchenko, 2015, с. 179–188.
- The House Of Seleucus V2 by Edwyn Robert Bevan.
- Տիգրան Մեծ, Տիգրան Մեծի գահակալության 2100-ամյակին նվիրված միջազգային գիտաժողովի նյութերի ժողովածու, ՀՀ Գիտությունների ազգային ակադեմիայի հրատարակչություն, Երևան, 2011 թ., էջ 30-31 և այլն(вірм.)
- Տիգրան Մեծ, Տիգրան Մեծի գահակալության 2 100-ամյակին նվիրված միջազգային գիտաժողովի նյութերի ժողովածու, ՀՀ Գիտությունների ազգային ակադեմիայի հրատարակչություն, Երևան, 2011 թ.(вірм.)
- Հայաստանի Ազգային Ատլաս, հատոր Բ, Երևան, 2008 թ.(вірм.)
- Philip Matyszak, Mithridates the Great, pp 127—128; Lee Frantatuono, Lucullus, pp 83-84; Plutarch, Life of Lucullus, XII.84.
- Keaveney, 1992, с. 106—107.
- Kurdoghlian, Mihran (1996). Պատմութիւն Հայոց [History of Armenia, Volume I] (вірм.). Athens: Council of National Education Publishing. с. 67—76.
Це незавершена стаття з історії Вірменії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Virmeniya Imperiya Velika Virmeniya virm Մեծ Հայք190 r do n e 428 r n e PraporImperiya Tigrana Velikogo chervonij kolorom vlasna teritoriya Stolicya Artashat Tigranakert VagarshapatMova i VirmenskaReligiya Do IV stolittya Virmenske yazichnictvo z 301 roku Hristiyanstvo Virmenska apostolska cerkva Plosha 69 do n e bl 3 mln km Naselennya IV V st bl 3 mln Forma pravlinnya Absolyutna monarhiyaDinastiya Artashesidi ArshakidiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Velika VirmeniyaIstoriya VirmeniyiDerzhavi ta utvorennyaAjraratske carstvo Velika Virmeniya Mala Virmeniya Copk Sofena Marzpanska Virmeniya Virmenskij emirat Anijske carstvo Syunik Vaspurakan Tashir Dzoraget Arcah Hachen Kars Carstvo Varazhnuni Kesun Kilikiya Shah Armenidi Chuhur Saad Karabah Erivanska guberniya Yelizavetpolska guberniya Persha Respublika Virmenska RSR Respublika Virmeniya NKRVijni Turechchina Gruziya Azerbajdzhan Karabah Bitvi Tigranakert Avarajr Mancikert Garni Bitlis Sardarapat KarakilisReligiyiYazichnictvo Mitrayizm Virmenska apostolska cerkva Pavlikiani KatolicizmGeografiya Zahidna Shidna Virmenske nagir ya KilikiyaGajkidi Yervandidi Artashesidi Arshakuni Arcrunidi Bagratuni Rubenidi Hetumidi Luzinyani KyurikidiArmenakan Dashnakcutyun Fidayi Cegakron ASALA MiacumTematichni stattiVirmeni Kultura Mova Virmenske pitannya Genocid Amshenci Stolici Matenadaran Virmenoznavstvo Virmenske Vidrodzhennya ShlyahtaHronologiyaPortal Virmeniya pereglyanutiobgovoritiredaguvatiIstoriya Nagirnogo KarabahuDavnya istoriyaAzoska pecheraVelika Virmeniya Arcah Kavkazka AlbaniyaSerednovichchyaHachenPerska epohaKarabaske p yatiknyaztvoKarabaske hanstvoRosijska epohaVirmeniya u skladi Rosijskoyi imperiyiYelizavetpolska guberniyaRadyanska epohaNagirno Karabaska avtonomna oblastBorotba za nezalezhnistKarabaskij konfliktMinska grupaNagirno Karabaska Respublikapereglyanutiredaguvati Velika Virmeniya virm Մեծ Հայք translit Mets Hayk lat Armenia Maior dav gr Megalh Ἀrmenia pehl Buzurg Armena gruz დიდი სომხეთი starodavnya i rannoserednovichna virmenska derzhava na prostorah Virmenskogo nagir ya sho isnuvala z 331 r do n e po 428 r n e Korolivstvo bulo zasnovane Yervandom satrapom Virmeniyi yakij progolosiv nezalezhnist svoyeyi derzhavi pislya zavoyuvannya Aleksandrom Makedonskim perskoyi imperiyi Ahemenidiv Rid Yervandidiv robit svoyeyu stoliceyu misto zasnovane she za carstva Van ta perejmenovuye jogo na Armavir Vsevirmenske carstvo Yervandidiv zanepadaye blizko 200 roku do n e pislya yiyi zagarbannya vijskami Selevkidiv i detronaciyi Pislya porazki Selevkidskoyi derzhavi u bitvi pri Magneziyi 189 roku do n e Artashes buv ogoloshenij novim virmenskim carem vidnovivshij nezalezhnu derzhavnist Novij car ob yednuye majzhe vsi zemli poperednogo carstva krim Copka abo Sofeni de utvoryuyetsya okrema derzhava stvoryuye stijku i boyezdatnu armiyu a svoyim nastupnikam zalishaye ekonomichno micnu derzhavu Odnak piku svoyeyi mogutnosti Velike Virmenske carstvo dosyagaye pid chas pravlinnya Tigrana Velikogo 95 r do n e 55 r do n e Vnaslidok zavoyuvan Tigrana bulo stvoreno Virmensku imperiyu yaka prostyaglasya vid Kavkazkih gir i Kuri do Sinajskogo pivostrovu i Chervonogo morya vid Kaspijskogo morya do Shidnogo Seredzemnomor ya Tigran vidbiraye u parfyan titul car cariv roblyachi Virmeniyu todishnoyu najpotuzhnishoyu politichnoyu siloyu v Perednij Aziyi Prote trivali rimsko parfyanski vijni zavdayut virmenskomu panuvannyu znachnoyi shkodi sho prizvelo do zanepadu derzhavi v 1 rik n e nezabarom po smerti Tigrana Pislya padinnya hy ponad pivstolittya Virmeniyeyu volodaryuvali praviteli Rimu ta Parfiyi Pislya krovoprolitnih voyen 66 roku n e rimskij imperator Neron viznav Trdata brata Vologeza korolem Virmeniyi Yak naslidok zakriplyuyetsya spadkova vlada rodu Arshakuni molodshoyi gilki parfyanskih Arshakidiv Pid chas pravlinnya Trdata Velikogo 301 roku Velika Virmeniya pershoyu u sviti en Nastupnogo stolittya cogo razu za pravlinnya carya Vramshapuha stalasya she odna epohalna podiya i 405 roku chernec i vchenij Mesrop Mashtoc vinajshov samobutnyu virmensku pisemnist Odnak pered cim 387 roku Virmenske carstvo rozdilili mizh soboyu Rimska respublika i Sasanidi a virmenskimi zemlyami stali praviti dva okremi cari z odnogo zh rodu Arshakuni Pislya smerti Arshaka rimlyani skasuvali zahidnovirmenske carstvo peretvorivshi jogo na provinciyu Mala Virmeniya tim chasom yak u perskij chastini Arshakuni prodovzhuvali praviti she do 428 roku StanovlennyaYervandidske carstvo 570 201 do n e Dokladnishe Istoriya Virmeniyi Virmenski zemli vhodili v okremu odnojmennu satrapiyu perskoyi derzhavi Ahemenidiv 520 roku do n e car Darij zgaduye Virmeniyu u Begistunskomu napisi 331 roku do n e pislya rozgromu persiv makedonskim carem polkovodcem Aleksandrom Velikim Virmensku satrapiyu bulo vklyucheno do skladu jogo imperiyi a pislya jogo smerti ta rozpadu jogo derzhavi Virmeniya staye samostijnim carstvom zi stoliceyu u misti Krayinu podilyali na dvi nerivni za rozmirom chastini na Veliku i Malu Virmeniyi Piznishe vidokremivsya ashhar Copk utvorivshi odnojmenne carstvo Zgodom z yavilasya i chetverta virmenska derzhava Kommagena takozh Kummaha Kamah Yervand stav pershim pravitelem novoyi nezalezhnoyi derzhavi zapochatkuvavshi vlasnij carskij rid Tak car Yervand vidnoviv nezalezhnu virmensku derzhavnist perervanu vtruchannyam persiv ahemenidiv naprikinci stolittya do n e Yervandidske carstvo uvibralo majzhe usyu kolishnyu Virmensku satrapiyu Yiyi kordoni syagali vid krayini Kommageni do richki Kura pid Kavkazkim pasmom vid richki Tigr do hrebta Kachkar Pontijskih gir vid Kordukskih gir Korchajk do ozera Urmiya Vrahovuyuchi nevigidne geografichne polozhennya ozera Van i blizkist do kordoniv virmenskij car perenis stolicyu na podali pivnich v Araratsku dolinu Virmenskij Armavir postav na misci urartskogo mista bulo sporudzheno palaci i yazichnicki kapisha Yervandidske carstvo bralo aktivnu uchast u politichnomu zhitti Perednoyi Aziyi Zavdyaki comu kolishnij satrap Ariarat progolosiv sebe carem Kappadokiyi U stanovishi sho sklalosya u Perednij Aziyi pislya smerti Aleksandra Makedonskogo Yervand simpatizuvav lideram yaki namagalisya zberegti cilisnist makedonskoyi spadshini j ubezpechiti derzhavi sho stali nezalezhnimi vid Ahemenidiv Naprikinci stolittya do n e na zlitti richok Ahuryan i Araks bulo zasnovano tretyu stolicyu Velikoyi Virmeniyi Yervandashat Syudi pereselivsya virmenskij dvir a takozh chastina naselennya Armavira Buduyutsya takozh inshi mista hy Zarishat Samosat Arshamashat tosho Virmenski carstva voyuvali proti carstva Selevkidiv utvorenogo pislya smerti Aleksandra Makedonskogo 201 roku do n e za nakazom selevkida Antioha dva virmenski polkovodci Artashes i Zareh zahoplyuyut Veliku Virmeniyu i Copkijske carstvo Pid chas oblogi stolici Yervandashat buv ubitij car Yervand ostannij zi svogo rodu Artashes priznachayetsya strategom Velikoyi Virmeniyi a Zareh strategom Copka Take polozhennya trivaye desyat rokiv Pislya bitvi pri Magneziyi de Carstvo Selevkidiv bulo peremozheno Rimskoyu respublikoyu ta Apamejskogo mirnogo dogovoru Artashes i Zareh ogolosili sebe nezalezhnimi caryami u Velikij Virmeniyi i Copku vidpovidno Zapochatkovuyetsya virmenskij carskij rid Artashesidiv Dinastiya ArtashesidivDokladnishe Artashesidi ta Artashes Dokladnishe Artashes I ta Artavazd I Do pravlinnya Artashesa susidni krayini skoristavshis oslablennyam Velikoyi Virmeniyi okupuvali yiyi okrajni volodinnya Artashes i Zareh vzyalisya za vozz yednannya virmenskih zemel Osoblivo zavzyatim buv Artashes Vin ne lishe vozz yednav vtracheni zemli ale j zrobiv kroki abi doyednati do svogo carstva Copk Kommagenu i Malu Virmeniyu Na samomu pochatku svogo pravlinnya Artashes zdijsniv pohid na shid i dosyag beregiv Kaspijskogo morya Tut vin dohodit do Parfiyi i syagaye zahidnih beregiv ozera Urmiya u Velikij Virmeniyi Potim vin zdijsniv pohid na pivnich na Virk yake zavoyuvalo davnyu virmensku derzhavu Gugark Virmenskij polkovnik Smbat Bagratuni rozbiv gruzinske vijsko i vzyav kraj Gruzinska storona zobov yazuvalasya karbuvati moneti iz zobrazhennyam carya Artashesa i nadavati vijska Na zahodi Artashes zahopiv ta priyednav do Velikoyi Virmeniyi oblasti Karno i hy Pislya dovgih i krovoprolitnih boyiv na pivdni Artashes zvilniv oblast hy zajnyatu Selevkidami Pislya smerti Zareha carya Copka yakij svoyeyu chergoyu zvilniv virmenski zemli na zahodi Artashes sprobuvav takozh priyednati Copk do Velikoyi Virmeniyi Odnak tut vin zustriv zavzyatij opir soyuznici Copka Kappadokiyi vnaslidok chogo aneksiya Copka zatyaglasya na neviznachenij strok Zavdyaki pochinannyam Artashesa bilshist etnichnih virmenskih zemel bulo ob yednano v odnu spilnu derzhavu Velike Virmenske carstvo Tak nenazvanij greckij istorik nazivaye jogo pravitelem bilshosti zemel virmenskih a inshij istorik greckij geograf Strabon pishe sho Velika Virmeniya virosla zusillyami Artashesa i tut usi odnomovni tobto virmenomovni Z ob yednannyam bilshosti virmenskih zemel Velikovirmenske carstvo peretvorilosya na povazhnu derzhavu na togochasnij Perednij Aziyi 185 roku do n e Artashes zasnovuye stolicyu Artashat Mizh 183 179 rr do n e prostorami Maloyi Aziyi spalahnuli vijni mizh Pontom i Maloyu Virmeniyeyu z odnogo boku ta Kappadokiyeyu Vitiniyeyu i yihnimi soyuznikami z inshogo Velika Virmeniya zalishalasya nejtralnoyu ale aktivno vplivala na storoni z cillyu pripinennya voyen U pidsumku Artashesa takozh zaprosili yak suddyu dlya pidpisannya mirnogo dogovoru yak avtoritetnogo i shanovanogo pravitelya Vitonchenimi i tochnimi diplomatichnimi hodami Artashes zumiv rozshiriti volodinnya Maloyi Virmeniyi za rahunok Pontu mayuchi dovgostrokovij zadum zgodom priyednati sporidnene carstvo do svogo Koli zhe selevkidskij satrap Marastan zbuntuvavsya i progolosiv sebe nezalezhnim vid persiv carem Artashes izrazu pidtrimav jogo shob poslabiti Selevkidiv Artashes zalishiv svoyim nastupnikam ekonomichno bagatu plidnu i potuzhnu u voyennomu vidnoshenni spromozhnu krayinu Naslidnikom Artashesa stav jogo starshij sin Artavazd yakij praviv mirno Lishe ostannimi rokami caryuvannya artashesivogo sina spalahnula netrivala virmeno parfyanska vijna u yakij Virmenske carstvo zaznalo porazki 115 roku do n e beznashadnij Artavazd buv zmushenij viddati svogo pleminnika Tigrana v zaruchniki parfyanam Tigran Velikij Moneta iz zobrazhennyam Tigrana Velikogo vikarbuvana v Antiohiyi 83 69 rr do n e Dokladnishe Tigran I Yervandid ta Tigran II Pislya smerti Artavazda caryuvav jogo molodshij brat Tiran vidomishij yak Tigran 115 do n e 95 do n e Naslidnij princ Tigran probuv u poloni blizko 20 rokiv i povernuvsya na batkivshinu pislya smerti svogo batka Tigrana I Uves cej chas Tigran zhiv pri stolichnomu palaci u Ktezifoni de jogo navchali parfyanskij kulturi V obmin na svobodu vin postupivsya oblastyu pid nazvoyu Simdesyat dolin na pivdennomu shodi Velikoyi Virmeniyi v Kaspiani parfyanskomu caryu Mitridatu Po povernennyu na batkivshinu Tigran buv koronovanij v odnomu iz znamenitih svyatilish Agdznika de piznishe bulo zbudovano stolicyu Tigranakert Donka Tigrana Automa pri narodzhenni vijshla zamizh chi to za Mitridata chi to za jogo nastupnika Gotarza sho za pripushennyam suchasnogo istorika Eduarda Dombrovi vidbulosya nezadovgo do togo yak vin zijshov na virmenskij prestol yak zaporuka jogo virnosti parfyanam Virmenska derzhava lishalasya parfyanskim vasalom do kincya 80 h rokiv do n e Tigran 95 rr do n e 55 rr do n e zijshov na prestol u vici 45 rokiv Jogo pershochergovim zavdannyam bulo zavershiti ob yednannya vsih virmenskih zemel v odnu spilnu derzhavu V osnovnomu ishe jogo did Artashes virishiv cyu vazhlivu zadachu zostavshi tilki carvstva Copk i Mala Virmeniya Tozh Tigran aktivno prodovzhiv ob yednuvalnu politiku svogo poperednika 94 roku do n e vijska Tigrana uvijshli v Copk j aneksuvali jogo do Velikovirmenskogo carstva a copkskogo carya Yervanda bulo stracheno sho obirvalo rid Zarehidiv Velika Virmeniya dosyagla beregiv Yevfratu po zahidnij bereg yakogo prostyagalosya carstvo Kappadokiya Zadlya ob yednannya usih virmenskih zemel bulo potribno takozh poglinuti Malu Virmeniyu prote vzhe natodi yiyi zahopilo Pontijske korolivstvo Ostannye stanovilo odnu z mogutnih derzhav Maloyi Aziyi z dobre navchenoyu i boyezdatnoyu armiyeyu Carem Pontu buv bravij polkovodec Mitridat Yevpator Protyagom usiyeyi svoyeyi diyalnosti vin viv poslidovnu borotbu z Rimskoyu respublikoyu za stvorennya velikoyi ellinistichnoyi derzhavi v Malij Aziyi Zaradi cogo Mitridat virishiv poyednatisya z virmenami u svoyij antirimskij borotbi Vodnochas Tigran hocha i ne mav superechnostej z Rimom buv prihilnikom zblizhennya dvoh maloazijskih krayin ale namagavsya ne brati bezposerednoyi uchasti u vijni Takim chinom Tigran i Mitridat Pontijskij shvidko dijshli zgodi odin z odnim 94 roku do n e u virmensku stolicyu Artashat pribuli pontijski poslanci Bulo pidpisano virmeno pontijskij dogovir zgidno z yakim Velika Virmeniya otrimuvla svobodu dij na pivnochi pivdni i shodi a Pontos na zahodi Storoni mali ob yednanimi silami napasti na Kappadokiyu zemli yakoyi perehodili Pontu a ruhome majno i naselennya Velikij Virmeniyi Zadlya zmicnennya soyuzu Mitridat vidav svoyu dochku hy zamizh za Tigrana 93 roku do n e viddani virmeno pontijskomu soyuzu tigranovi vijska razom z mitridatskim vtorglisya v Kappadokiyu Napadniki skoristalisya miscevim nevdovolennyam rimlyanami ta yihnimi podatkami zaklikavshi kappadokijskih piddanih povstati proti inozemnogo vplivu Rizanina blizko 80 000 cholovik u rimskij provinciyi Aziya stala vidoma yak Efeska vechirnya Sprobi dvoh cariv vstanoviti kontrol nad Kappadokiyeyu i nastupni masovi vbivstva prizveli do vtruchannya rimskoyi armiyi na choli z Luciyem Korneliyem Sulla Zavdyaki zbrojnomu suprotivu Rimu vdalosya vidnoviti Kappadokijske carstvo yake odnak opinilosya silno oslablenim a Virmenske carstvo zabralo iz soboyu velicheznu zdobich i bagato branciv Zblizhennya Velikogo Virmenskogo carstva i Pontu ta vojovnichi diyi virmen u Kappadokiyi zmusili Rim nablizitisya do Parfiyi Mizh nimi bulo ukladeno ugodu spryamovanu proti virmeno pontijskogo soyuzu Zdijsnennyu zavojovnickih zadumiv Tigrana osoblivo pereshkodzhala Parfiya car yakoyi Mitridat bazhav vstanoviti gegemoniyu nad Virmenskim carstvom Utim vnaslidok vnutrishnopolitichnoyi borotbi sho vidbulasya v ostanni roki zhittya Mitridata korolivska vlada v Parfiyi suttyevo oslabla I shojno Mitridat pomer Tigran odrazu napav na Parfiyu nasampered povernuvshi sobi virmenski Simdesyat dolin Potim virmenski vijska uvijshli v carstvo Aturpatkan Mala Midiya u Prikaspiyi i bez osoblivih zusil zahopili jogo Ruhayuchis na pivdennij shid virmenska armiya v loba rozbila parfyanske vijsko i vzyala v oblogu Ekbatanu litnyu rezidenciyu parfyanskih cariv Parfyanskij car buv zmushenij prositi miru Za mirnim dogovorom parfyani postupilisya Velikij Virmeniyi Midiyeyu i Pivnichnim Mezhirichchyam zberigshi lishe stolicyu Ekbatanu Velmi vazhlivo sho parfyanskij car takozh vidmovivsya vid titulu car cariv yakij vidtodi nosili Tigran i jogo nastupniki Cim parfyani faktichno viznali zverhnist Virmenskogo carstva Nastupnimi virmenske vijsko odnu za odnoyu zahopilo Korduenu Adiabenu Osroenu Zavoyuvavshi Pivnichnu Mesopotamiyu volodinnya Tigrana mezhuvali napryamu z derzhavoyu Selevkidiv yih rozdilyala lishe richka Yevfrat Kolis mogutnye carstvo Selevkidiv perezhivalo gliboku krizu Poslidovni i postijno povtoryuvani mizhusobni vijni ukraj poslabili krayinu de z yavilosya 3 4 pretendenti na prestol Ne zumivshi podolati cyu krizu rada starijshin krayini vbachila vihid u prijnyatti vladi inozemnim pravitelem Zreshtoyu vibir zupinivsya na kandidaturi virmenskogo carya Tigrana perevagoyu yakogo bulo volodinnya mogutnoyu vijskovoyu siloyu 83 roku do n e virmenski vijska uvijshli do Siriyi ne vipustivshi zhodnoyi strili Pislya krivavoyi borotbi Selevkidiv za tron sirijci virishili obrati Tigrana zahisnikom svogo carstva i zaproponuvali jomu sirijsku koronu Tigran zijshov na selevkidskij prestol v Antiohiyi i praviv tut mirno 17 rokiv Magadat buv priznachenij jogo namisnikom Mapa Virmenskoyi imperiyi Tigrana Velikogo Priyednannya Siriyi stvorilo mozhlivist zavoyuvati Kommagenu ta Kilikiyu a potim i Finikiyu Ne v zmozi protistoyati vijskam virmenskogo carya Yudeya ta nizka inshih krayin prijnyali verhovenstvo velikogo virmenina Tilki priberezhni mista Seredzemnomor ya chinili Tigranu zavzyatij opir ostannye z kotrih Ptolemayida Finikijska palo lishe 71 roku do n e Tut bula shoplena selivkidska caricya Selena zgodom strachena za nakazom Tigrana Tak bulo pokladeno kraj ostannim zalishkam Imperiyi Selevkidiv hocha kilka opirnih mist shozhe viznali hlopchika Selevka Filometora naslidnim korolem u vignanni Bagato zhiteliv zavojovanih mist bulo vidpravleno do metropoliyi Tigranakerta Kordoni virmenskoyi vladi dosyagli Yegiptu yakij opinivsya u sferi interesu virmenskogo dvoru ta zavdyaki vplivu carya Tigrana i jogo pontijskogo soyuznika Mitridata na yegipetskij prestol zijshov Ptolemej Nevazhko pomititi sho Tigran mav pevni namiri na cyu krayinu ale yim ne sudilosya zdijsnitisya cherez rizku zminu politichnogo stanu Zavdyaki zavoyuvannyam Tigrana Velikogo u Perednij Aziyi postala nova svitova derzhava yaka prostyaglasya vid Yegiptu do Kavkazkih gir ta vid Seredzemnogo morya do Kaspijskogo Krayini i plemena Perednoyi Aziyi majzhe do Indiyi prijnyali jogo pravlinnya Do ciyeyi derzhavi vhodili Agvank Kavkazka Albaniya Virk Iberiya Atrpatakan Mala Midiya Adiabena Osroena Kommagena Assiriya i Siriya Finikiya Kilikiya ta inshi krayini Pravlinnya Tigrana Velikogo prijnyali ryad inshih carstv Parfiya Yudeya zakaspijski skifi ta arabski plemena Perskoyi zatoki Yak svidchit odin greckij istorik pid chas pravlinnya Tigrana v jogo carstvi govorili bilsh nizh 15 movami Virmeniya Tigrana Velikogo bula ellinistichnoyu derzhavoyu sho nagaduvala derzhavi Aleksandra Makedonskogo i Selevkidiv Virmenske carstvo bulo bagatonacionalnim i bulo sukupnistyu krayin sho znahodilisya na riznomu rivni rozvitku Prirodnim yadrom vladi bula Mec Hajk tobto Velika Virmeniya de prozhivala perevazhna bilshist virmenskogo narodu i de roztashovuvalisya pomitni politichni j ekonomichni osereddya carstva Najbilsh ekonomichno rozvinenoyu oblastyu bula Siriya iz yiyi vsesvitno vidomoyu stoliceyu Antiohiyeyu Vazhlivimi oseredkami mizhnarodnoyi tranzitnoyi torgivli buli finikijski kupecki mista Tir Biblos Bejrut i Sidon Tars Adana ta inshi mista rivninnoyi Kilikiyi takozh buli bagati i slavetni Namisnikom Siriyi buv priznachenij Bagarat blizkij soratnik Tigrana rezidenciyeyu yakogo stala Antiohiya Pivnichne Mezhirichchya stavshe vidome yak hy bulo sercem zemlerobstva i remesel pravitelem yakogo buv molodshij brat Tigrana Guras abo Gor Rezidenciyeyu ostannogo buv Mcbin Perelicheni krayini mali riznij status u skladi Virmenskoyi imperiyi Tigran Velikij peretvoriv deyaki z zavojovanih krayin na pidlegli carstva yak to Sirijske carstvo Inshi zh krayini peretvorilisya na provinciyi kerovani namisnikami priznachenimi osobisto Tigranom Pidkoreni krayini buli zobov yazani splachuvati podatki i nadavati vijska Vasalni cari ta pidvladni Velikij Virmeniyi plemena takozh nadavali vijska Takim chinom Tigran stav pravitelem bilshoyi chastini Perednoyi Aziyi Teritoriya sho bezposeredno vhodila do volodin Virmeniyi ta perebuvala pid yiyi politichnim vplivom i panuvannyam stanovila blizko 3 miljoniv km sho v desyat raziv perevishilo zemli vlasne Velikoyi Virmeniyi 300 tis km Bezposerednye yadro nadderzhavi Tigranu stanovilo 1 miljon km suhodolu do yakogo vhodili Velika Virmeniya ta susidni z neyu krayini Kavkazu Mezhirichchya i Seredzemnomor ya Virmeno rimska vijna Persha faza Dokladnishe Bitva pri Tigranakerti ta Lucij Licinij Lukull Komanduvach rimskoyi armiyi Lucij Licinij Lukull Na pochatku stolittya Rimska respublika zavoyuvala veliki volodinnya v Malij Aziyi U 80 70 h rokah togo zh stolittya pislya peremozhnih vijn Rimu proti Ponta ta zavoyuvannya Tigranom Kilikiyi dvi derzhavi mimovoli stali susidami Svoyimi zavoyuvannyami Tigran perekriv pered Rimom usi dorogi sho vedut na shid Serjozno sturbovanij cim Rim pochinaye gotuvatisya do vijni proti virmenskoyi derzhavi Vijskovo politichne stanovishe bulo spriyatlivim 71 roku do n e rimskij polkovodec Lukull u loba rozbiv soyuznika Tigrana Mitridata Yevpatora Ostannij utik u Veliku Virmeniyu de otrimav politichnij pritulok Lukull vidpraviv do Tigrana specialnogo posla i vimagav vidati jomu Mitridata Virmenskij car zrozumilo vidmovivsya vid vimogi rimlyan skazavshi Ya ne viddam Mitridata i yaksho rimlyani pochnut vijnu to zavdam yim udaru u vidpovid Navesni 69 roku do n e rimski vijska peretnuvshi prikordonnu richku Yevfrat vtorglisya u Veliku Virmeniyu Tak pochalasya virmeno rimska vijna Vijna prohodila u dva shabeli z 69 po 67 roki do n e i vidpovidno 66 roku do nashoyi eri Voni vidznachilisya odin vid odnogo z poglyadu strategiyi ta dosyagnutih rezultativ Lucij Lukull rozrobiv plan bliskavichnoyi vijni golovnimi osnovami yakoyi buli raptovist ta rishuchij udar Odnak zdijsniti ce rimlyani spromoglisya lishe chastkovo Vtorgnennya rimskogo vijska 69 roku do n e u zemli Velikoyi Virmeniyi stalo spravdi nespodivanim dlya virmen Lukull legko zahopiv Copk Sofenu i shvidko rushiv do zemli Agdznika abi zahopiti Tigranakert Slid zaznachiti sho ce bulo skladeno z nepravilnim rozrahunkom mozhlivostej protiborchih storin nedoocinivshi virmenske vijsko i pereocinivshi rimske Zadum zahopiti Tigranakert raptovoyu atakoyu provalivsya Zaloga pid golovuvannyam talanovitogo virmenskogo generala Mankajosa Manuka vmilo boronila misto Pislya provalu rimskoyi ataki Lukull buv vimushenij sisti v oblogu stolici Minali misyaci a Tigranakert prodovzhuvav chiniti micnij opir plan bliskavichnoyi vijni provalivsya Tigran diznavsya pro vtorgnennya rimskogo vijska do stolichnih zemel vid svogo generala Mehruzhana koli perebuvav u dalekij Palestini de bulo zoseredzheno osnovni udarni sili virmenskoyi armiyi Tigran rinuv do Velikoyi Virmeniyi z carskim polkom a osnovni sili virmenskogo vijska na choli z generalom Bagaratom rushili za carem Ne dijshovshi Tigranakerta Tigran poslav proti Lukulla nevelike ale boyezdatne vijsko Mehruzhana z 2 3 tisyachami vershnikiv Ostannye zaznalo porazki pid chas zitknennya z perevazhnimi silami rimlyan zaginuv i sam Mehruzhan Mapa bitvi pri Tigranakerti angl U seredini veresnya virmenska armiya na choli z Tigranom pidijshla do oblozhenogo Tigranakertu Tut roztashovuvalisya jogo sim ya i skarbnicya Raptovoyu i smilivoyu atakoyu do mista uvirvavsya virmenskij vijskovij zagin ta zabrav zvidti carsku rodinu i bilshu chastinu skarbiv Cya podiya bezumovno pidnyala duh oblozhenih i vselila viru v peremogu pribuli novi vijskovi chastini virmenskoyi armiyi Zgidno z greko rimskim istorikom Appianom Tigrana takozh zabezpechili vijskami pidlegli krayini Atrpatakan Mala Midiya Agvank Kavkazka Albaniya Virk Iberiya Korduk Adiabena i navit arabi Perskoyi zatoki Za svidchennyam togo zh istorika chiselnist virmenskoyi armiyi stanovila 300 tisyach osib sho vochevid ye silno zavishenoyu cifroyu Inshi istoriki govoryat vsogo pro 70 80 tisyach voyiniv tobto priblizno stilki zh skilki voyiniv rimskoyi armiyi razom iz soyuznimi garnizonami Rano vranci 6 zhovtnya pochalasya bitva pid Tigranakertom na beregah richki Nikeforiya Lukull chudovo vikoristovuvav strategichni pomilki virmenskogo komanduvannya j osoblivosti miscevosti Obijshovshi tigranove vijsko Lukull zoserediv za nim znachni rimski sili sho j virishilo rezultat bitvi Zaznavshi dvostoronnogo napadu i zaznavshi znachnih vtrat virmenska armiya bula zmushena vidstupiti vglib krayini Peremoga rimlyan virishila i dolyu Tigranakerta Grecki najmanci virmenskogo garnizonu pidkupleni Lukullom naprikinci zhovtnya pidnyali povstannya i vidkrili vorogovi vorota mista Novozbudovane ta bagate misto bulo zrujnovane i pograbovane Odin tilki Lukull pridbav skarbiv na visim tisyach talantiv Utim bitva pri Tigranakerti i padinnya stolici ne zlamali sili virmenskogo carya Tigran znajshov u sobi sili prodovzhiti borotbu Car cariv ne zbiravsya miritisya z gruboyu siloyu rimlyan Lukull vvazhayuchi bojovi diyi zakinchenimi vidviv svoye vijsko na zimivlyu do teplih krayiv Korduka Skoristavshis ciyeyu pauzoyu Tigran Velikij negajno pochav posileno gotuvatisya do majbutnih vijskovih dij U zimovi misyaci vin perebuduvav virmensku armiyu golovnoyu udarnoyu siloyu yakoyi stala kinnota Ekonomichni mozhlivosti i lyudski resursi Velikovirmenskogo carstva dozvolili vsogo za pivroku stvoriti cilkovitu novu armiyu yaka ne postupalasya rimlyanam u svoyih bojovih spromozhnostyah PrimitkiAdontz Nicolas 1970 The Reform of Justinian Armenia Lisbon Calouste Gulbenkian Foundation s 310 G G Litavrin Kommentarii k traktatu Konstantina Bagryanorodnogo Ob upravlenii imperiej 4 listopada 2011 u Wayback Machine ros Time Almanac Page 724 by Editors of Time Magazine Almanah Chasu stor 724 angl The New Review Page 208 edited by Archibald Grove William Ernest Henley Novij Oglyad stor 208 Archibald Gruv Vilyam Ernest Henlej angl Olbrycht 2009 s 165 182 div primitku 57 Dabrowa 2018 s 78 Olbrycht 2009 s 169 Devid Leng Armyane narod sozidatel Centrpoligraf 2004 S 142 152 ISBN 5 9524 0954 7 Appian The Civil Wars 1 55 angl Litovchenko 2015 s 179 188 The House Of Seleucus V2 by Edwyn Robert Bevan Տիգրան Մեծ Տիգրան Մեծի գահակալության 2100 ամյակին նվիրված միջազգային գիտաժողովի նյութերի ժողովածու ՀՀ Գիտությունների ազգային ակադեմիայի հրատարակչություն Երևան 2011 թ էջ 30 31 և այլն virm Տիգրան Մեծ Տիգրան Մեծի գահակալության 2 100 ամյակին նվիրված միջազգային գիտաժողովի նյութերի ժողովածու ՀՀ Գիտությունների ազգային ակադեմիայի հրատարակչություն Երևան 2011 թ virm Հայաստանի Ազգային Ատլաս հատոր Բ Երևան 2008 թ virm Philip Matyszak Mithridates the Great pp 127 128 Lee Frantatuono Lucullus pp 83 84 Plutarch Life of Lucullus XII 84 Keaveney 1992 s 106 107 Kurdoghlian Mihran 1996 Պատմութիւն Հայոց History of Armenia Volume I virm Athens Council of National Education Publishing s 67 76 Ce nezavershena stattya z istoriyi Virmeniyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi