Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Атропате́на (або Мідія Атропатена, Мала Мідія; давньоперс. Āturpatkān, перс. Āδarbāδāgān/Āδarbāyagān, грец. ᾿Ατροπατήνη, грец. Άδραβιγνων, сирійськ. Aδorbāyγān, вірм. Ատրպատական, араб. آذربایجان) — історична область і стародавня держава на північному заході сучасного Ірану. Приблизно відповідає території Іранської провінції Азербайджан. Столиця — .
| Атропатена | |
| Дата створення / заснування | 323 до н. е. |
|---|---|
| Офіційна мова | d |
| Столиця | d і Ардебіль[1] |
| Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці | Східний Азербайджан |
| Форма правління | монархія |
| Наступник | Іранський Азербайджан |
| Час/дата припинення існування | 226 |
 | |
| Офіційна релігія | зороастризм |
 Атропатена у Вікісховищі | |
Координати: 37° пн. ш. 48° сх. д. / 37° пн. ш. 48° сх. д.
Територія
Основною територією Атропатени була гірська область на схід від озера Урмія — південь сучасних останів Західний і Східний Азербайджан, а також Ардебіль, північ остану Курдистан та остан Зенджан.
Назва
Назва Ātur-patkān буквально означає «Володіння Атурпата» й утворена від імені засновника царства — Атропата (Атурпат, Āturpāt, авестійське Atərəpāta — буквально «Той, хто охороняє вогонь») за допомогою іранського суфікса *-kān, що використовується для формування топонімів. Ім'я «Атурпат» засвідчується до самої доби Сасанідів, так наприклад, у IV столітті візир і верховний жрець шаха Шапура II мав ім'я Атурпат-і-Махраспандан.
За ісламської доби ця назва трансформувалась на сучасну «آذربایجان» — «Азербайджан» (через «Адарбадган»), при зміні першої частини з трансформацією інтервокальної *t > δ на *āδar- > *āzar-, під фонетичним впливом арабської мови.
Іранська назва Атропатена — найдавніша з відомих науці назв Азербайджану, що збереглась дотепер із грецьких джерел. У подальшому вона видозмінювалась, набувши у персів форми «Адербадаган», у вірменів — «Атер-патакан» та «Атрпатакан», у арабів — «Адербайджан» та «Азербайджан», означала «країну вогню», що було пов'язано із широким поширенням там поклоніння вогню.
Столиця
Літньою столицею Атропатени було місто , середньовічний Шиз — сучасний у провінції Західний Азербайджан). Головне святилище розташовувалось за 25 км на північний схід, нині його руїни називаються . До часу арабського завоювання столиця, ймовірно, розміщувалась в Ардебілі.
Історія
Первинно територія власне Атропатени була територією стародавньої держави Манна, яку захопила Мідія. Населення останньої (кутії, луллубеї, пізніше скіфи) цілковито іранізувалось. Після захоплення Мідії персами Атропатена входила до складу Мідійської сатрапії Ахеменідської держави. До моменту завоювання Олександром Македонським (331 до н. е.) Мідією правив сатрап Атропат, який визнав Олександра царем і зберіг пост. Під час першого розділу спадщини Олександра (323 до н. е.) його було усунуто від влади (на його місце було призначено македонянина Піфона), проте зберіг владу над меншою, північною частиною країни, яка почала називатись Мідія Атропатена (букв. «Атропатська Мідія») або Мала Мідія. У подальшому слово «Мідія» в назві припинила вживатись.
За доби Селевкідів Мідія Атропатена існувала як самостійна держава, якою керували нащадки Атропата, проте номінально підпорядкована Селевкідам. Її історія упродовж більшої частини III століття є незрозумілою, але у 222–220 роках Полібій згадує царя Атропатени Артабазана, як володаря значної території не тільки на південь, але й на північ від Аракса та союзника повсталого сатрапа Мідії проти селевкідського царя Антіоха III. Як видно з Полібія, до 200 року до н. е. Атропатена сягнула максимального територіального розширення (Полібій навіть стверджує, що вона володіла верхів'ями Фасіса, тобто Ріоні, в чому сучасні вчені однак сумніваються); втім на початку II століття атропатенці зазнали поразки від вірменського царя Арташеса I, який відняв у них Каспіану (Пайтакаран), Басорепіду (Васпуракан) та Фавнітиду. Слідом за тим Атропатена потрапила у залежність від Парфянського царства, окрім 70-х-60-х років I століття до н. е., коли вона належала вірменському царю Тиграну II. Атропатеною тоді правив цар Дарій, якого згадують античні автори серед підвладних Тиграну царів під час його битв із римлянами.
36 до н. е. римський тріумвір Марк Антоній у союзі з вірменським царем Артаваздом (сином Тиграна) вторгся до Атропатени, але зазнав поразки; наступного року навпаки Артавазд Мідійський уклав союз із Антонієм проти парфян та Артавазда Вірменського. На початку I століття парфянський цар Артабан II зробив свого сина царем Атропатени, у подальшому всі царі країни походили з роду Аршакідів. Після падіння династії Аршакідів Атропатена увійшла до складу держави Сасанідів.
У Великдень 628 року візантійське військо на чолі з імператором Іраклієм захопило столицю Атропатени — місто Ганзак.
В середині VII століття (між 639 та 643 роками) Атропатена була завойована Арабським халіфатом, після чого стала окремою провінцією в його складі.
Згодом територія Атропатени була ядром кількох середньовічних держав: Саларідів, Саджидів (879–929), Раввадідів. У 1092–1140 роках входила до складу Сельджуцької держави. Після її розпаду на території Атропатени утворилась держава . У XII столітті ці землі входили до складу держави Хорезмшахів, потім були завойовані монголами та увійшли до складу держави Ільханів. У 1335–1432 роках там правила династія Джалаїридів.
Населення
Населення Атропатени, яке первинно складалось із іранських та автохтонних доіранських (імовірно, дагестанських на сході й хурріто-урартських на заході) племен, у подальшому цілковито іранізувалось. Страбон перелічує племена Атропатени станом на початок нашої ери: «гірські племена кадусіїв, амардів, тапірів, кіртіїв та інші кочівні та розбійницькі народності», особливо виділяючи за значенням та чисельністю кадусіїв. З них амардами (мардами) й киртіями називали взагалі іранські кочові племена, при чому від назви кіртіїв, імовірно, походить назва . Кадусії, також безсумнівно іранське плем'я зазвичай вважаються пращурами талишів. До часів Страбона в Атропатені вже існувала загальнонародна мова (мова-койне) — середньомідійська, спадкоємицею якої у Середньовіччі була мова (азарі), зникла індоєвропейська мова іранської мовної групи. У Ранньому Середньовіччі населення Атропатени/Азербайджанк цілковито спілкувалось іранською мовою азері; у XI столітті там вперше почали з'являтись тюрки, у XIII столітті, за часів монгольського завоювання, їхня кількість збільшилась, а за часів Сефевідів (XVI–XVIII століття) місцеве іранське населення остаточно перейшло на тюркську мову (тобто сучасну азербайджанську), хоч острівці, які розмовляють пов'язаними з азері іранськими мовами — таті й талиською, зберігаються дотепер.
Правителі
- Атропат (323 — бл. 300 до н. е.)
- Артабан I
- (Artabazanes) (бл. 270 — після 220 до н. е.)
- Ім'я царя невідоме
- (до 85 — бл. 66 до н. е.)
- Дарій (Dareios) (бл. 66/65 до н. е.)
- Аріобарзан I (Ariobarzanes) (бл. 65 — ? до н. е.)
- (Artavasdes) (до 36 — бл. 31 до н. е.)
- пряме підпорядкування парфянському царю
- Аріобарзан II (Ariobarzanes) (20 — бл. 6 до н. е.)
- Артабан II (Artabanos) (бл. 6 до н. е. — 4)
- Артавазд III (4—6)
- Артабан II, вдруге (6—10/11 н. е.)
- Вонон II (Vonones) (10/11 — 51)
- (51 — після 72), останній відомий цар
Значення для зороастризму
На початку нашої ери цей район набув особливого релігійного значення — з ним почали пов'язувати легенди про діяльність засновника зороастризму Заратуштри, там розташовувався один із трьох «великих» храмів вогню зороастрійців (городище ), розкопаний німецькою археологічною експедицією. Він вважався одним із трьох головних зороастрійських храмів, до того ж найвеличнішим із них, оскільки належав царській родині та стану воїнів, натомість два інших, Адур-Фарнбаг у Фарсі та Адур-Бурзснміх у Хорасані, належали, відповідно, станам магів і ремісників та землеробів. Відповідно до деяких легенд, місто Урмія вважалось батьківщиною пророка Заратуштри.
Примітки
- Професор Азербайджан та Іран. Глава 1 [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Інституту етнографії імені Міклухо-Маклая. Народи Кавказу. — Академія наук СРСР. — 1960.
- Гуго Вінклер, Карл Нібур, Генріх Шурц. Історія людства. Світова історія. Західна Азія та Африка. Переклад В. Бартольда. — С-Пб:1903. — стор. 250.
- . Архів оригіналу за 7 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2013.
- Сумбатзаде «Азербайджанці — етногенез і формування народу» Баку, Елм, 1990
- Дьяконов. Історія Мідії: Від стародавніх часів до кінця IV в. до н. е., Москва — Ленінград, 1956
- Страбон. Географія. XI, XIII, 3, 4.
- . Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 12 березня 2013.
- CADUSII [ 6 лютого 2021 у Wayback Machine.], Encyclopaedia Iranica
- Азербайджан та Іран [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 7 лютого 2013. Процитовано 12 березня 2013.
- Шнірельман В. Війни пам’яті: міфи, ідентичність і політика у Закавказзі. — М. : Академкнига, 2003. — С. 101—102.
- Історія Стародавнього світу. — М., 1983. — Т. 3. — С. 201-220.
- Професор Азербайджан та Іран. Глава 6 [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Про процеси тюркізації Атропатени/Азербайджану Історія Сходу. Т.2. Глава V [ 9 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Професор Азербайджан та Іран. Глава 7 [ 20 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Література
- Алієв І. Нарис історії Атропатени. Баку, 1989.
- Bosworth, C.E. «Azerbaijan IV: Islamic History to 1941», Encyclopaedia Iranica, vol. 3.1, London: Routledge & Kegan Paul, 1989.
- de Planhol, X. «Azerbaijan I: Geography», Encyclopaedia Iranica, vol. 3.1, London: Routledge & Kegan Paul, 1989.
- Frye R.N. The History of Ancient Iran. München, 1983.
- Schippmann, K. «Azerbaijan III: Pre-Islamic History». Encyclopaedia Iranica, vol. 3.1. London: Routledge & Kegan Paul, 1989.
- Wiesehöfer, Josef. Das antike Persien. Düsseldorf, 2005.
Посилання
- (англ.)
- Münzen des Dareios [ 27 березня 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Atropate na abo Midiya Atropatena Mala Midiya davnopers Aturpatkan pers Adarbadagan Adarbayagan grec Atropathnh grec Adrabignwn sirijsk Adorbaygan virm Ատրպատական arab آذربایجان istorichna oblast i starodavnya derzhava na pivnichnomu zahodi suchasnogo Iranu Priblizno vidpovidaye teritoriyi Iranskoyi provinciyi Azerbajdzhan Stolicya Atropatena Data stvorennya zasnuvannya323 do n e Oficijna movad Stolicyad i Ardebil 1 Roztashovuyetsya v mezhah suchasnoyi administrativnoyi odiniciShidnij Azerbajdzhan Forma pravlinnyamonarhiya NastupnikIranskij Azerbajdzhan Chas data pripinennya isnuvannya226 Oficijna religiyazoroastrizm Atropatena u Vikishovishi Koordinati 37 pn sh 48 sh d 37 pn sh 48 sh d 37 48TeritoriyaOsnovnoyu teritoriyeyu Atropateni bula girska oblast na shid vid ozera Urmiya pivden suchasnih ostaniv Zahidnij i Shidnij Azerbajdzhan a takozh Ardebil pivnich ostanu Kurdistan ta ostan Zendzhan NazvaNazva Atur patkan bukvalno oznachaye Volodinnya Aturpata j utvorena vid imeni zasnovnika carstva Atropata Aturpat Aturpat avestijske Aterepata bukvalno Toj hto ohoronyaye vogon za dopomogoyu iranskogo sufiksa kan sho vikoristovuyetsya dlya formuvannya toponimiv Im ya Aturpat zasvidchuyetsya do samoyi dobi Sasanidiv tak napriklad u IV stolitti vizir i verhovnij zhrec shaha Shapura II mav im ya Aturpat i Mahraspandan Za islamskoyi dobi cya nazva transformuvalas na suchasnu آذربایجان Azerbajdzhan cherez Adarbadgan pri zmini pershoyi chastini z transformaciyeyu intervokalnoyi t gt d na adar gt azar pid fonetichnim vplivom arabskoyi movi Iranska nazva Atropatena najdavnisha z vidomih nauci nazv Azerbajdzhanu sho zbereglas doteper iz greckih dzherel U podalshomu vona vidozminyuvalas nabuvshi u persiv formi Aderbadagan u virmeniv Ater patakan ta Atrpatakan u arabiv Aderbajdzhan ta Azerbajdzhan oznachala krayinu vognyu sho bulo pov yazano iz shirokim poshirennyam tam pokloninnya vognyu StolicyaLitnoyu stoliceyu Atropateni bulo misto serednovichnij Shiz suchasnij u provinciyi Zahidnij Azerbajdzhan Golovne svyatilishe roztashovuvalos za 25 km na pivnichnij shid nini jogo ruyini nazivayutsya Do chasu arabskogo zavoyuvannya stolicya jmovirno rozmishuvalas v Ardebili IstoriyaZakavkazzya u II I stolittyah do n e za Vsesvitnoyu Istoriyeyu t 2 vid 1956 roku Atropatena u skladi derzhavi Tigrana Velikogo Pervinno teritoriya vlasne Atropateni bula teritoriyeyu starodavnoyi derzhavi Manna yaku zahopila Midiya Naselennya ostannoyi kutiyi lullubeyi piznishe skifi cilkovito iranizuvalos Pislya zahoplennya Midiyi persami Atropatena vhodila do skladu Midijskoyi satrapiyi Ahemenidskoyi derzhavi Do momentu zavoyuvannya Oleksandrom Makedonskim 331 do n e Midiyeyu praviv satrap Atropat yakij viznav Oleksandra carem i zberig post Pid chas pershogo rozdilu spadshini Oleksandra 323 do n e jogo bulo usunuto vid vladi na jogo misce bulo priznacheno makedonyanina Pifona prote zberig vladu nad menshoyu pivnichnoyu chastinoyu krayini yaka pochala nazivatis Midiya Atropatena bukv Atropatska Midiya abo Mala Midiya U podalshomu slovo Midiya v nazvi pripinila vzhivatis Za dobi Selevkidiv Midiya Atropatena isnuvala yak samostijna derzhava yakoyu keruvali nashadki Atropata prote nominalno pidporyadkovana Selevkidam Yiyi istoriya uprodovzh bilshoyi chastini III stolittya ye nezrozumiloyu ale u 222 220 rokah Polibij zgaduye carya Atropateni Artabazana yak volodarya znachnoyi teritoriyi ne tilki na pivden ale j na pivnich vid Araksa ta soyuznika povstalogo satrapa Midiyi proti selevkidskogo carya Antioha III Yak vidno z Polibiya do 200 roku do n e Atropatena syagnula maksimalnogo teritorialnogo rozshirennya Polibij navit stverdzhuye sho vona volodila verhiv yami Fasisa tobto Rioni v chomu suchasni vcheni odnak sumnivayutsya vtim na pochatku II stolittya atropatenci zaznali porazki vid virmenskogo carya Artashesa I yakij vidnyav u nih Kaspianu Pajtakaran Basorepidu Vaspurakan ta Favnitidu Slidom za tim Atropatena potrapila u zalezhnist vid Parfyanskogo carstva okrim 70 h 60 h rokiv I stolittya do n e koli vona nalezhala virmenskomu caryu Tigranu II Atropatenoyu todi praviv car Darij yakogo zgaduyut antichni avtori sered pidvladnih Tigranu cariv pid chas jogo bitv iz rimlyanami 36 do n e rimskij triumvir Mark Antonij u soyuzi z virmenskim carem Artavazdom sinom Tigrana vtorgsya do Atropateni ale zaznav porazki nastupnogo roku navpaki Artavazd Midijskij uklav soyuz iz Antoniyem proti parfyan ta Artavazda Virmenskogo Na pochatku I stolittya parfyanskij car Artaban II zrobiv svogo sina carem Atropateni u podalshomu vsi cari krayini pohodili z rodu Arshakidiv Pislya padinnya dinastiyi Arshakidiv Atropatena uvijshla do skladu derzhavi Sasanidiv U Velikden 628 roku vizantijske vijsko na choli z imperatorom Irakliyem zahopilo stolicyu Atropateni misto Ganzak V seredini VII stolittya mizh 639 ta 643 rokami Atropatena bula zavojovana Arabskim halifatom pislya chogo stala okremoyu provinciyeyu v jogo skladi Zgodom teritoriya Atropateni bula yadrom kilkoh serednovichnih derzhav Salaridiv Sadzhidiv 879 929 Ravvadidiv U 1092 1140 rokah vhodila do skladu Seldzhuckoyi derzhavi Pislya yiyi rozpadu na teritoriyi Atropateni utvorilas derzhava U XII stolitti ci zemli vhodili do skladu derzhavi Horezmshahiv potim buli zavojovani mongolami ta uvijshli do skladu derzhavi Ilhaniv U 1335 1432 rokah tam pravila dinastiya Dzhalayiridiv NaselennyaKeramichni virobi zrobleni v Atropateni Muzej istoriyi Azerbajdzhanu Naselennya Atropateni yake pervinno skladalos iz iranskih ta avtohtonnih doiranskih imovirno dagestanskih na shodi j hurrito urartskih na zahodi plemen u podalshomu cilkovito iranizuvalos Strabon perelichuye plemena Atropateni stanom na pochatok nashoyi eri girski plemena kadusiyiv amardiv tapiriv kirtiyiv ta inshi kochivni ta rozbijnicki narodnosti osoblivo vidilyayuchi za znachennyam ta chiselnistyu kadusiyiv Z nih amardami mardami j kirtiyami nazivali vzagali iranski kochovi plemena pri chomu vid nazvi kirtiyiv imovirno pohodit nazva Kadusiyi takozh bezsumnivno iranske plem ya zazvichaj vvazhayutsya prashurami talishiv Do chasiv Strabona v Atropateni vzhe isnuvala zagalnonarodna mova mova kojne serednomidijska spadkoyemiceyu yakoyi u Serednovichchi bula mova azari znikla indoyevropejska mova iranskoyi movnoyi grupi U Rannomu Serednovichchi naselennya Atropateni Azerbajdzhank cilkovito spilkuvalos iranskoyu movoyu azeri u XI stolitti tam vpershe pochali z yavlyatis tyurki u XIII stolitti za chasiv mongolskogo zavoyuvannya yihnya kilkist zbilshilas a za chasiv Sefevidiv XVI XVIII stolittya misceve iranske naselennya ostatochno perejshlo na tyurksku movu tobto suchasnu azerbajdzhansku hoch ostrivci yaki rozmovlyayut pov yazanimi z azeri iranskimi movami tati j taliskoyu zberigayutsya doteper PraviteliAtropatena za chasiv Arabskogo Halifatu Atropat 323 bl 300 do n e Artaban I Artabazanes bl 270 pislya 220 do n e Im ya carya nevidome do 85 bl 66 do n e Darij Dareios bl 66 65 do n e Ariobarzan I Ariobarzanes bl 65 do n e Artavasdes do 36 bl 31 do n e pryame pidporyadkuvannya parfyanskomu caryu Ariobarzan II Ariobarzanes 20 bl 6 do n e Arshakidi Artaban II Artabanos bl 6 do n e 4 Artavazd III 4 6 Arshakidi Artaban II vdruge 6 10 11 n e Vonon II Vonones 10 11 51 51 pislya 72 ostannij vidomij carZnachennya dlya zoroastrizmuNa pochatku nashoyi eri cej rajon nabuv osoblivogo religijnogo znachennya z nim pochali pov yazuvati legendi pro diyalnist zasnovnika zoroastrizmu Zaratushtri tam roztashovuvavsya odin iz troh velikih hramiv vognyu zoroastrijciv gorodishe rozkopanij nimeckoyu arheologichnoyu ekspediciyeyu Vin vvazhavsya odnim iz troh golovnih zoroastrijskih hramiv do togo zh najvelichnishim iz nih oskilki nalezhav carskij rodini ta stanu voyiniv natomist dva inshih Adur Farnbag u Farsi ta Adur Burzsnmih u Horasani nalezhali vidpovidno stanam magiv i remisnikiv ta zemlerobiv Vidpovidno do deyakih legend misto Urmiya vvazhalos batkivshinoyu proroka Zaratushtri PrimitkiProfesor Azerbajdzhan ta Iran Glava 1 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine Institutu etnografiyi imeni Mikluho Maklaya Narodi Kavkazu Akademiya nauk SRSR 1960 Gugo Vinkler Karl Nibur Genrih Shurc Istoriya lyudstva Svitova istoriya Zahidna Aziya ta Afrika Pereklad V Bartolda S Pb 1903 stor 250 Arhiv originalu za 7 lyutogo 2013 Procitovano 12 bereznya 2013 Sumbatzade Azerbajdzhanci etnogenez i formuvannya narodu Baku Elm 1990 Dyakonov Istoriya Midiyi Vid starodavnih chasiv do kincya IV v do n e Moskva Leningrad 1956 Strabon Geografiya XI XIII 3 4 Arhiv originalu za 8 kvitnya 2014 Procitovano 12 bereznya 2013 CADUSII 6 lyutogo 2021 u Wayback Machine Encyclopaedia Iranica Azerbajdzhan ta Iran 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine Arhiv originalu za 7 lyutogo 2013 Procitovano 12 bereznya 2013 Shnirelman V Vijni pam yati mifi identichnist i politika u Zakavkazzi M Akademkniga 2003 S 101 102 Istoriya Starodavnogo svitu M 1983 T 3 S 201 220 Profesor Azerbajdzhan ta Iran Glava 6 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine Pro procesi tyurkizaciyi Atropateni Azerbajdzhanu Istoriya Shodu T 2 Glava V 9 bereznya 2009 u Wayback Machine Profesor Azerbajdzhan ta Iran Glava 7 20 kvitnya 2013 u Wayback Machine LiteraturaAliyev I Naris istoriyi Atropateni Baku 1989 Bosworth C E Azerbaijan IV Islamic History to 1941 Encyclopaedia Iranica vol 3 1 London Routledge amp Kegan Paul 1989 de Planhol X Azerbaijan I Geography Encyclopaedia Iranica vol 3 1 London Routledge amp Kegan Paul 1989 Frye R N The History of Ancient Iran Munchen 1983 Schippmann K Azerbaijan III Pre Islamic History Encyclopaedia Iranica vol 3 1 London Routledge amp Kegan Paul 1989 Wiesehofer Josef Das antike Persien Dusseldorf 2005 Posilannya angl Munzen des Dareios 27 bereznya 2013 u Wayback Machine nim