Гугарк (вірм. Գուգարք, лат. Gogarene) — історико-географічний регіон у Закавказзі, що розташовувався між середньою течією річки Агстев і областю Тайк. З початку II століття до н. е. до кінця IV століття н. е. — один з п'ятнадцяти ашхарів (провінцій) Великої Вірменії; пізніше, до середини VIII століття, — у складі Іберії.
Ґуґарк | |
Країна | Велика Вірменія |
---|---|
Часовий пояс | |
Координати: 41°04′00″ пн. ш. 44°25′59″ сх. д. / 41.06666667002777160178084° пн. ш. 44.43333333002777863° сх. д.
В даний час територія античного Гугарку знаходиться в межах сучасних Грузії, Туреччини і Вірменії.
Географія та топоніміка
Межі Гугарка не були суворо визначені і з часом змінювалися[]. Відповідно до «Вірменської географії» («Ашхарацуйц») VII століття, до складу Гугарка входили гавари Дзоропор, , , Ташир, , , , і .
Термін «Гугарк» відсутній у грузинських джерелах. [ru], разом з областями Таширі і Абоці входили до Самшвілдського [ru]. Гардабані і Самшвільде разом утворили провінцію Квемо Картлі (груз. ქვემო ქართლი) або Нижню Іберію. За до неї входили такі області: Тріалеті, , Гардабані, і . Як зазначає Стівен Рапп, у вірменських джерелах цей регіон також іменувалася Вірк (вірм. Վիրք, «Картлі» або «Іберія»), в іберійських — Сомхіті (груз. სომხითი, «Вірменія» або «південний край»).
Населення
Г. Мелікішвілі вважав, що Гугарк етнічно був змішаною вірмено-грузинської областю. Цю думку підтримує . «Кембриджська історія Стародавнього світу» також вважає Гугарк етнічно вірмено-грузинським. На північних територіях жили грузини, на південних — вірмени.
Історичний нарис
Античність
Найперша згадка про Гугарк (або Гогарену) міститься в «Географії» Страбона (XI, 14, 5), який стверджує, що Гогарена була відвойована Вірменією в іберів з піднесенням династії Арташесидів. К. Туманов вважав, що області Цобопор, Колбопор, Дзоропор, Ашоц і Ташир спочатку перебували у складі Вірменії, принаймні, в епоху Фарнавазідської Іберії і Ервандідської Вірменії, тобто в період від 300 до 200 років до н. е. На його думку, області Ашоц і Ташир перейшли до Фарнавазідів в міру розширення новоствореної іберійської держави. Арташесіди, мабуть, об'єднали ці землі з Кангарком, Цобопором, Дзоропором, Колбопором (можливо, також Трелком), створивши особливе намісництво, на чолі якого намісником царя поставили князя Гугарка. Страбон відносить Гугарк до сільськогосподарських регіонах Вірменії.
Гугарк був одним з чотирьох бдешхств, або військових намісництв Вірменії, які захищали державу від зовнішніх вторгнень — в даному випадку, з боку Іберії. Ці бдешхства в ієрархії панівного класу вірменської держави займали становище одразу після царя. За даними , до армії Великої Вірменії Гугарк направляв до 4,5 тис. вершників. У [en]» величина кавалерійського контингенту, що постачався на службу сюзерену, царю Вірменії, називалася найкращою ілюстрацією політичної ваги того чи іншого княжого дому країни.
На початку I століття династія Арташесидів у Вірменії припинила своє існування. В наступні десятиліття безвладдя, ймовірно, Іберія оволоділа самим бдешхством і областю Холарзене/Каларзене (Кларджеті), що не входила до нього. В цей час Ташир, Ашоц і розташовані на сході іберійські землі , і Трелк (якщо останній взагалі був у межах бдешхства в цей період), схоже, були відокремлені від бдешхства і повернулися під владу Іберії.
Після встановлення влади Аршакідів Вірменія повернула собі бдешхство: Птолемей, Агатангелос і «Бузандаран патмутюнк» однозначно зазначають, що бдешхство Гугарк (області Кангарк, Цобопор, Дзоропор, Колбопор і, безумовно, Ашоц і Ташир), повернулися до складу Вірменії.
Між 186—189 роками одзрхе, кларджеті і цунда повстали проти свого царя Амазаспа II і уклали союз з Вологезом V. Імовірно в цей період Аршакідської експансії Вірменія отримала також Манглеац Пор, Куїсапор і Хаціхе або . Як стверджується у «Вірменській географії» VII століття, останні в свій час було «вилучено у вірмен». Між складанням «Географії» Птолемея в середині II століття і IV століттям, Кларджк, імовірно, також з'єднався з бдешхством, тоді як Дзоропор і Колбопор, а пізніше також Ашоц і Ташир відкололися від нього. Згодом на цій території утворилися окремі князівські володіння, ймовірно, під керуванням молодших гілок династії Гушаридів Гугарку.
Під час остаточного розпаду Аршакідської Вірменії (363—387) бдешхство, разом з окремими князівствами (за винятком Ашоца і, мабуть, верхньої частини Ташира), знову повернулися до Іберії. Відповідно до «Вірменської географії», від Вірменії було відторгнуто дев'ять районів: Дзоропор, Колбопор, Ташир, Цобопор, Трелк, Кангарк, Верхній Джавахк, Артахан і Кларджк. Останні три було відокремлено від бдешхства приблизно в період, коли воно остаточно перейшло до Іберії, а перші три — ще раніше.
З IV століття в регіоні правили члени дому Міхранідів. Найвідомішими представниками цього сімейства були [en] і його дружина свята Шушанік.
На початку V століття Гугарк відвідав Месроп Маштоц. За Пітером Коу, його метою було поширення письменності серед вірменського населення для збереження його культурної самобутності після відторгнення області від Вірменії.
Середньовіччя
Під час [en] Гугарк залишався в межах грузинської держави, але з кінця VIII століття він увійшов до складу Тбіліського емірату, що відколовся від Халіфату. З середини IX століття західні області Гугарка були відвойовані іберійськими (грузинськими) Багратидами, а східні — вірменськими Багратидами.
Анна Елізабет Редгейт зазначає, що ще до 876 року майбутній монарх, князь князів Вірменії Ашот I, заволодів деякими областями Гугарка. Його власний домен, який простягався на схід через центральну область Айрарат до озера Севан і межі Васпуракана, був збільшений за рахунок низки територій, зокрема й Гугарка. 904 року Гугарк зазнав навали царя Абхазії Костянтина. На початку IX століття Ашот II завдав арабам низку поразок, звільнивши від них , Ширак, Гугарк, Агстевську долину.
У цей період фортеця в Гугарку належала роду [hy]. Приблизно 972 року цар Вірменії Ашот III передав Самшвілде і Ташир-Дзорагет своєму синові Гургену. 982 року тут було утворено Ташир-Дзорагетське царство, яким правили представники молодшої гілки династії Багратидів — .
Ташир-Дзорагетське царство займало більшу частину історичного Гугарка. Подібно до інших вірменських держав цього періоду, воно перебувало у васальній залежності від Анфйського царства. До 1065 року центром царства була фортеця Самшвілде; пізніше столицю було перенесено в місто-фортецю Лорі. Найбільшого розквіту царство досягло за наступника Гургена Давида I Безземельного. Британська енциклопедія і [en]» називають Ташир-Дзорагетське царство на сході Гугарка одним з останніх осередків вірменського національно-державного устрою після завоювання країни сельджуками в середині XI століття. Проте таке становище тривало недовго. В кінці XI — початку XII століття Ташир-Дзорагетське царство було захоплене сельджуками і припинило існування.
Між 1110—1123 роками, поряд з іншими вірменськими землями, східний Гугарк був звільнений від кочівників царем Грузії Давидом IV Будівельником, який передав його грузинському роду Орбелі. Після приєднання Лорі до Грузії в титулатуру царя Давида було додано титул «цар сомехів». Ефталія Константінідес зазначає, що між 1123—1125 роками було скликано Руїс-Урбніський церковний собор, що мав своєю метою звернення до діофізитства та інтеграцію монофізитів після завоювання Північної Вірменії.
Після придушення заколоту Орбелі в 1177 році цар Грузії Георгій III передав Сомхіт разом з містом-фортецею Лорі (амірспасалару Грузії кипчацького походження), але всього через вісім років, 1185 року, цариця Тамара передала область новому амірспасалару — .
У 1236—1237 роках північні і східні частини Вірменії, які перебували під грузинської короною, були завойовані монголами. Після смерті цариці Русудан 1245 року почалося міжцарів'я, під час якого монголи розділили Кавказ на вісім провінцій або округів. Території Грузії і вірменських областей Гугарк, Айрарат, Арцах і Сюнік, відомі як , були розділені на вісім туменів. Тумен який містив східну частину Гугарка було передано під контроль .
Новий час
Внаслідок [fr] в Грузинському царстві, воно розпалося на декілька частин. Сомхіт було передано в Картлийске царство, останнє перейшло під вплив Сефевідів внаслідок миру Амасьї. І. Петрушевський зазначає, що в XVI—XVII століттях у Лорі на півночі кавказької Вірменії все ще існували місцеві вірменські володарі — меліки. На початку XVII століття при Аббасі I в прийшло тюркське плем'я борчалу, яке й дало цього регіону свою назву. 1604 року тут було створено [ru], який проіснував до XVIII століття. У 1724—1728 роках області Лорі і Агстева захопила Туреччина, однак 1735 року вони знову були повернуті Ірану. Після смерті Надер Шаха 1747 року Кахеті і Картлі набули незалежності, а 1762 року об'єдналися в єдину державу на чолі з Іраклієм II.
Сомхетія в складі Грузії відійшла до Росії 1801 року, як частина Грузинської (1801—1840), Грузино-Імеретинської (1840—1846) і Тифліської губерній (1846—1917).
Після встановлення незалежності у Вірменії і Грузії розбіжності щодо приналежності [ru] і низка інших прикордонних суперечок призвели до короткої війни між двома країнами в грудні 1918 року.
Культурно-історична спадщина
При Кюрикянах і Мхаргрдзелі-Закарянах східна частина Гугарка було одним із центрів розвитку вірменської культури і науки. У монастирях Санаїн, Ахпат, Агарцин, Нор Тік, Кобайр викладалися граматика, риторика, астрономія, музика. В Ахпаті розвивалася школа вірменської мініатюри.[] Тут розташовані видатні пам'ятки вірменської архітектури[], такі як [fr], Одзун, Макараванк, Бардзракаш. Тут само знаходяться низка монастирів. Згідно з [ru]» вірмени-халкідоніти були особливо численні в Тайку і Гугарку[]. Французький історик Ізабель Ож відзначає вплив як вірменської, так і грузинської та грецької культур у мистецтві вірмен-халкідонітів, зокрема в монастирях Ахтала і Кобайр. У східному Гугарку жили й творили видатні вірменські середньовічні вчені Ованес Саркаваг, [hy], , Мхітар Гош, Вардан Аревелці і Кіракос Гандзакеці. Промисловими центрами були Пгндзаанк і .
Один з найраніших збережених написів грузинським алфавітом (хуцурі) з церкви Болнісі Сіоні. Датується 492—493 рр.. Північний Гугарк (Болніський муніципалітет Грузії) | Вірменський монастир Одзун, VI століття. Південний Гугарк (Лорійська область Вірменії) | Вірмено-халкідонський монастир Ахтала |
Примітки
- Robert H. Hewsen. The Geography of Ananias of Širak: Ašxarhacʻoycʻ, the Long and the Short Recensions. — Reichert, 1992. — P. 200.
- Robert H. Hewsen. The Geography of Ananias of Širak: Ašxarhacʻoycʻ, the Long and the Short Recensions. — Reichert, 1992.Оригінальний текст (англ.)4. Samshvilde or Gachiani (in the valley of the Berduji or Debeda River) with the added lands of Tashiri and Abotsi (Asoc'), the duchy taking its usual name, Samsvilde, from its central fortress. Gardabani/Xunani and Samsvilde/Gac'iani together formed the province of K'vemo K'art'li or Lower Iberia, sometimes called Tasiri in its broader sense {ibid., 139). The boundary between the two lay along the watershed between the Debed and the Indzha (Inja) Rivers. p. 202
- Туманов, Кирилл. Studies in Christian Caucasian history.. — Georgetown University Press, [1963?].Оригінальний текст (англ.)Lower Iberia contained the following lands: 1. Tialet'i, in the upper valley of the K'ts'ia. north-east of Javakhet'i, between the T'rialet'i range, in the north, and the Mashaveri valley, in the south. 2. Gach'iani, occupying the middle valley of the JCts'ia and that of the Mashavei (the Dbanis-valley), east of Trialet'i and Javakhet'i and south of the Cyrus valley and Tiflis. Its great fortress was Orbeti-Samshvilde, on the K'ts'ia. 3. Gardabani, east of Gach'iani, in the lower valleys of the K'ts'ia and the Debeda, bounded by the Cyrus in the north-east and possessed of the city-fortress of Khunani on the last-named iver. 4. Tashiri, occupying the plain between the upper Debeda and the Pambaki, with the city of Loi, on the former river. 5. Abots'i, between Tashiri in the east, Gach'iani in the north, and Javakhet'i and lake Palakats'io in the west. p. 440
- Rapp, Stephen H., author. The Sasanian world through Georgian eyes : Caucasia and the Iranian commonwealth in late antique Georgian literature. — , 1-317-01671-8, 978-1-317-01672-4, 1-317-01672-6, 978-1-317-01670-0, 1-317-01670-X, 978-1-315-55313-9, 1-315-55313-9.Оригінальний текст (англ.)In Armenian sources the toparchs of the Armeno-K‛art‛velian frontier are known as bdeašxes of the March of Virk‛ (Վիրք, “Iberia”, i.e., K‛art‛li), also called Gugark‛ (Գգարք; Gk. Gogarēnē, Γωγαρηνή). But from the eastern Georgian point of view, these bidaxšes administered the Armenian March, Somxit‛i (სომხითი). In Old Georgian “Armenia” – especially and then [en] – is normally designated by the nearly identical term Somxet‛i (სომხეთი). In some cases, received sources use Somxit‛i and Somxet‛i interchangeably, a situation probably arising from the confusion of later scribes and authors who no longer perceived the distinction. Both toponyms derive from samxret‛i (სამხრეთი), “south”. Thus, the K‛art‛velians called the marchlands 'Somxit‛i, the Armenia or Southern March, whereas the Armenians called the same territory the March of Virk‛ (K‛art‛li) and, alternately, Gugark‛. p.67
- , Пашуто В. Т., Черепнин Л. В. Пути развития феодализма. — Наука, Наука. — С. 35.Оригінальний текст (рос.)К началу взятого отрезка времени грузины-картвелы уже вышли к Черному морю и заселили Картли за р. Курой. Нельзя точно сказать, когда были картвелизированы Кахети, Кухети и та часть Эрэти, которая была этнически грузинской. В области Гугарк население было, по-видимому, смешанным, армянским и грузинским.
[...]
Г. А. Меликишвили полагает, что этнически Гугарк представлял смешанную армяно-грузинскую область (Г. А. Меликишвили. Указ. соч., стр.461). - John Boardman. The Cambridge ancient history. — Cambridge University Press, 2000. — P. 676.Оригінальний текст (англ.)Pro-Chalcedonian Armenians were particularly numerous in Tayk' and Gugark', where the two peoples mingled.
- Muskhelishvili David Some aspects of Georgian History in the light of Armenian historiography // The Caucasus & Globalization. 2011. № 1-2. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/some-aspects-of-georgian-history-in-the-light-of-armenian-historiography [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.] (дата обращения: 28.03.2020).
- Дэвид Лэнг «Грузины — Хранители Святынь». глава 4. «Кавказская Иберия И Колхида в античную эпоху». Оригінальний текст (рос.)Страбон пишет в своей «географии», что иберийцы, или восточные грузины, потеряли обширные земли, расположенные в верховьях реки Мтквари (Куры), прежде всего провинцию Гогаренов, в то время как мосинойки и халибы лишились большей части своих исконных земель, расположенных к югу от Трапезунда. Все эти территории перешли к набиравшему силу Армянскому царству.
- Robert H. Hewsen. The Geography of Ananias of Širak: Ašxarhacʻoycʻ, the Long and the Short Recensions. — Reichert, 1992. — P. 201.
- Ґуґарк — стаття з Ираника. M. Weiskopf
- Армения в III—IV вв. // Всемирная история / Под редакцией С. Л. Утченко (ответственный редактор), , А. И. Павловская, . — М. : Гос. изд.-во полит. лит-ры, 1956. — Т. 2. — С. 761—770.
- The Cambridge Medieval History: The Byzantine Empire / Edited by J. M. Husey. — Cambridge University Press, 1966. — P. 597.
- Ilkka Syvanne. Military History of Late Rome 284-361. — Pen and Sword, 2015.
- Cyrille Toumanoff. Studies in Christian Caucasian history. — Washington : Georgetown University Press, 1963.Оригінальний текст (англ.)During the decline of the Armenian monarchy in the first century, Cholarzene must have returned to Iberian political sphere. The Iberian historical tradition mentions this land under the control of first-century king, Aderk and Azork, until the revolt, upon an understanding with the king of Armenia, of the duke of Cholarzene and some other dukes against king amazaspes II of Iberia. This no doubt reflects reversal of the Ibero-Armenian marchlands to The Third Armenian monarchy of the Arsacids, which had revived by the end of the first century, and definitively by third century, the emire-building tradition of the Artaxiads. Accordinlgly, for Ptolemy, Cholarzene is a part of Armenia. It was after this return to Armenia that Cholarzene must have been included in the Vitaxate of Gogarene: the viceroyalty of the North which had been formed by the Artaxiads out of their Iberian acuisitions and other lands. This inclusion must be the reason why it is counted by Ananias of Siracene as a part of Gogarene. The earliest monuments of Armenian literature, documents of the Gregorian Cycle seem to know of Cholarzene as an Armenian frontier province. pp. 457-458
- . Introduction to Christian Caucasian History, II: States and Dynasties of the Formative Period. Traditio 17 (1961), p. 38.
- The Ashgate Research Companion to Byzantine Hagiography / Edited by Stephanos Efthymiadis. — Ashgate, 2019. — Vol. I. — P. 302—303.
- Muskhelishvili David Some aspects of Georgian History in the light of Armenian historiography // The Caucasus & Globalization. 2011. № 1-2. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/some-aspects-of-georgian-history-in-the-light-of-armenian-historiography [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.] (дата обращения: 28.03.2020).Оригінальний текст (англ.)It was Gugark/Gogarani, that is, the province of Kvemo (Lower) Kartli, that also remained an inviolable part of the Georgian state after the Arabs conquered Eastern Georgia in the mid-7th century. Later, when the comprehensive development of feudal relations caused the early feudal Iberian (Kartlian) state to disintegrate at the end of the 8th century into separate feudal principalities, Gugark/ Gogarani remained within the Tbilisi Arab Emirate that broke away from the Caliphate.
- A. E. Redgate. The Armenians. — Oxford: Blackwell, 2000. — P. 174.
- . The Independent Kingdoms of Medieval Armenia // The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century / Edited by Richard G. Hovannisian. — St. Martin’s Press, 1997. — Vol. I. — P. 148—149.
- A. E. Redgate. The Armenians. — Oxford: Blackwell, 2000. — P. 202.
- . The Independent Kingdoms of Medieval Armenia // The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century / Edited by Richard G. Hovannisian. — St. Martin’s Press, 1997. — Vol. I. — P. 159.
- Steven Runciman. The Emperor Romanus Lecapenus and his reign: a study of tenth-century Byzantium. — Cambridge University Press, 1988. — P. 152.
- A. E. Redgate. The Armenians. — Oxford: Blackwell, 2000. — P. 204—205.
- A. E. Redgate. The Armenians. — Oxford: Blackwell, 2000. — P. 225—226.
- Большая советская энциклопедия. — 1956. — Т. 42. — С. 22.
- В. П. Степаненко. Из истории армяно-византийских отношений второй половины X—XI в. (к атрибуции монет Кюрикэ куропалата) // Античная древность и средние века. — Свердловск, 1978. — Вип. 15. — С. 44.
- Ґуґарк — стаття з Британника
- The Cambridge history of Iran. — Cambridge University Press, 1991. — Vol. 5. — P. 64.
- Bayarsaikhan Dashdondog. The Mongols and the Armenians (1220-1335). — BRILL. — 2010. — P. 33.
- Вачнадзе М., Гурули В., Бахтадзе М. История Грузии (с древнейших времён и до наших дней). — Тб., 1993.
- Efthalia C. Constantinides. Images from the Byzantine Periphery: Studies in Iconography and Style. — Alexandros Press, 2007. — P. 219.
- Bayarsaikhan Dashdondog. The Mongols and the Armenians (1220-1335). — BRILL. — 2010. — P. 55, 102.
- Dimitri Korobeĭnikov. Byzantium and the Turks in the Thirteenth Century. — Oxford University Press, 2014. — P. 174.
- Suny, Ronald Grigor. The making of the Georgian nation. — 2nd ed. — Bloomington : Indiana University Press, 1994. — xviii, 418 pages с. — , 978-0-253-35579-9, 0-253-20915-3, 978-0-253-20915-3.
- Armenian Gospel Iconography: The Tradition of the Glajor Gospel / Edited by Thomas F. Mathews. — Dumbarton Oaks, 1991. — P. 12.
- The Georgian chronicles of Kʻartʻlis Cʻxovreba (A History of Georgia) : translated and with commentary. — Tʻbilisi. — 443 pages с. — , 978-9941-445-52-1.Оригінальний текст (англ.)And the Tatars assigned chiefs for every ten thousand men, whom they called heads of a duman, and appointed mtavaris: the first was Egarslan Bak’urtsikheli, a thoughtful person, but lacking military talents. And he was charged with the troops of Hereti, K’akheti and K’ambechiani, from Tbilisi and up to the Shemakhia mountains. And Shanshe was charged with his estates and those of Avag. Varam was charged with the whole of Somkhiti, and Grigol of Surami – with Kartli; Gamrek’eli of Tori like Egarslan, because of his young age, was charged with Javakheti, Samtskhe and further up to K’arnukalaki, and Tsot’ne Dadiani and the eristavi of Rach’a – with the whole Imerian part of the Kingdom. p. 339
- . Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI - начале XIX вв. — Л., 1949. — С. 59, 126.Оригінальний текст (рос.)Наряду с этим были и владетельные мелики - армяне в следующих округах: 1) в Лори на севере кавказской Армении, на границе с Грузией; 2) в пяти округах Нагорного Карабага - Чараберд (Джраберт), Гюлистан, Хачен, Варанда и Дизак; эти пять карабагских армянских меликств обычно известны под общим именем «Хамсэй-и Карабаг» («карабагская пятерица»); 3) в Кыштаге по р. Акере к юго-западу от Карабага.
[...]
Выражение [246 - 247] «мелики и кедхуды» в значении «сельские старшины» нередко встречается в персоязычной историографии XVI-XVII вв.;9 при этом, как и в нашем документе, всегда употребляется персидская форма множественного числа «меликан», а не арабская форма множественного числа «мулюк», какую мы привыкли встречать при упоминании о меликах-феодалах; эти две формы имели различный терминологический оттенок. К тому же, в тот период армянские мелики-феодалы существовали в горных районах Лори, Карабага и Сюника (Зангезур), но не близ Еревана и Эчмиадзина. - . Архів оригіналу за 11 листопада 2013. Процитовано 18 квітня 2020.
- Isabelle Augé (Maître de conférences, Université Paul Valéry) «Le choix de la foi chalcédonienne chez les Arméniens» (Cahiers d’études du religieux. Recherches interdisciplinaires. 9/2011)Оригінальний текст (фр.)Cette multiplicité d’influences, arménienne, grecque, géorgienne, se retrouve dans l’art des Arméniens chalcédoniens que l’on peut apprécier surtout à travers les fresques partiellement conservées de deux monastères de Grande Arménie, celui de Kobayr et celui d’Axt‘ala.
- Lang, David Marshall. Landmarks in Georgian literature: an inaugural lecture delivered on 2 November 1965.. — School of Oriental and African Studies, University of London, 1966.
Посилання
- Карта провінції [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gugark virm Գուգարք lat Gogarene istoriko geografichnij region u Zakavkazzi sho roztashovuvavsya mizh serednoyu techiyeyu richki Agstev i oblastyu Tajk Z pochatku II stolittya do n e do kincya IV stolittya n e odin z p yatnadcyati ashhariv provincij Velikoyi Virmeniyi piznishe do seredini VIII stolittya u skladi Iberiyi Gugark Krayina Velika Virmeniya Chasovij poyasUTC 4 Koordinati 41 04 00 pn sh 44 25 59 sh d 41 06666667002777160178084 pn sh 44 43333333002777863 sh d 41 06666667002777160178084 44 43333333002777863Ne plutati z Gugark selo V danij chas teritoriya antichnogo Gugarku znahoditsya v mezhah suchasnih Gruziyi Turechchini i Virmeniyi Geografiya ta toponimikaMezhi Gugarka ne buli suvoro viznacheni i z chasom zminyuvalisya dzherelo Vidpovidno do Virmenskoyi geografiyi Ashharacujc VII stolittya do skladu Gugarka vhodili gavari Dzoropor Tashir i Termin Gugark vidsutnij u gruzinskih dzherelah ru razom z oblastyami Tashiri i Aboci vhodili do Samshvildskogo ru Gardabani i Samshvilde razom utvorili provinciyu Kvemo Kartli gruz ქვემო ქართლი abo Nizhnyu Iberiyu Za do neyi vhodili taki oblasti Trialeti Gardabani i Yak zaznachaye Stiven Rapp u virmenskih dzherelah cej region takozh imenuvalasya Virk virm Վիրք Kartli abo Iberiya v iberijskih Somhiti gruz სომხითი Virmeniya abo pivdennij kraj NaselennyaG Melikishvili vvazhav sho Gugark etnichno buv zmishanoyu virmeno gruzinskoyi oblastyu Cyu dumku pidtrimuye Kembridzhska istoriya Starodavnogo svitu takozh vvazhaye Gugark etnichno virmeno gruzinskim Na pivnichnih teritoriyah zhili gruzini na pivdennih virmeni Istorichnij narisAntichnist Najpersha zgadka pro Gugark abo Gogarenu mistitsya v Geografiyi Strabona XI 14 5 yakij stverdzhuye sho Gogarena bula vidvojovana Virmeniyeyu v iberiv z pidnesennyam dinastiyi Artashesidiv K Tumanov vvazhav sho oblasti Cobopor Kolbopor Dzoropor Ashoc i Tashir spochatku perebuvali u skladi Virmeniyi prinajmni v epohu Farnavazidskoyi Iberiyi i Ervandidskoyi Virmeniyi tobto v period vid 300 do 200 rokiv do n e Na jogo dumku oblasti Ashoc i Tashir perejshli do Farnavazidiv v miru rozshirennya novostvorenoyi iberijskoyi derzhavi Artashesidi mabut ob yednali ci zemli z Kangarkom Coboporom Dzoroporom Kolboporom mozhlivo takozh Trelkom stvorivshi osoblive namisnictvo na choli yakogo namisnikom carya postavili knyazya Gugarka Strabon vidnosit Gugark do silskogospodarskih regionah Virmeniyi Gugark buv odnim z chotiroh bdeshhstv abo vijskovih namisnictv Virmeniyi yaki zahishali derzhavu vid zovnishnih vtorgnen v danomu vipadku z boku Iberiyi Ci bdeshhstva v iyerarhiyi panivnogo klasu virmenskoyi derzhavi zajmali stanovishe odrazu pislya carya Za danimi do armiyi Velikoyi Virmeniyi Gugark napravlyav do 4 5 tis vershnikiv U en velichina kavalerijskogo kontingentu sho postachavsya na sluzhbu syuzerenu caryu Virmeniyi nazivalasya najkrashoyu ilyustraciyeyu politichnoyi vagi togo chi inshogo knyazhogo domu krayini Na pochatku I stolittya dinastiya Artashesidiv u Virmeniyi pripinila svoye isnuvannya V nastupni desyatilittya bezvladdya jmovirno Iberiya ovolodila samim bdeshhstvom i oblastyu Holarzene Kalarzene Klardzheti sho ne vhodila do nogo V cej chas Tashir Ashoc i roztashovani na shodi iberijski zemli i Trelk yaksho ostannij vzagali buv u mezhah bdeshhstva v cej period shozhe buli vidokremleni vid bdeshhstva i povernulisya pid vladu Iberiyi Pislya vstanovlennya vladi Arshakidiv Virmeniya povernula sobi bdeshhstvo Ptolemej Agatangelos i Buzandaran patmutyunk odnoznachno zaznachayut sho bdeshhstvo Gugark oblasti Kangark Cobopor Dzoropor Kolbopor i bezumovno Ashoc i Tashir povernulisya do skladu Virmeniyi Mizh 186 189 rokami odzrhe klardzheti i cunda povstali proti svogo carya Amazaspa II i uklali soyuz z Vologezom V Imovirno v cej period Arshakidskoyi ekspansiyi Virmeniya otrimala takozh Mangleac Por Kuyisapor i Hacihe abo Yak stverdzhuyetsya u Virmenskij geografiyi VII stolittya ostanni v svij chas bulo vilucheno u virmen Mizh skladannyam Geografiyi Ptolemeya v seredini II stolittya i IV stolittyam Klardzhk imovirno takozh z yednavsya z bdeshhstvom todi yak Dzoropor i Kolbopor a piznishe takozh Ashoc i Tashir vidkololisya vid nogo Zgodom na cij teritoriyi utvorilisya okremi knyazivski volodinnya jmovirno pid keruvannyam molodshih gilok dinastiyi Gusharidiv Gugarku Pid chas ostatochnogo rozpadu Arshakidskoyi Virmeniyi 363 387 bdeshhstvo razom z okremimi knyazivstvami za vinyatkom Ashoca i mabut verhnoyi chastini Tashira znovu povernulisya do Iberiyi Vidpovidno do Virmenskoyi geografiyi vid Virmeniyi bulo vidtorgnuto dev yat rajoniv Dzoropor Kolbopor Tashir Cobopor Trelk Kangark Verhnij Dzhavahk Artahan i Klardzhk Ostanni tri bulo vidokremleno vid bdeshhstva priblizno v period koli vono ostatochno perejshlo do Iberiyi a pershi tri she ranishe Z IV stolittya v regioni pravili chleni domu Mihranidiv Najvidomishimi predstavnikami cogo simejstva buli en i jogo druzhina svyata Shushanik Na pochatku V stolittya Gugark vidvidav Mesrop Mashtoc Za Piterom Kou jogo metoyu bulo poshirennya pismennosti sered virmenskogo naselennya dlya zberezhennya jogo kulturnoyi samobutnosti pislya vidtorgnennya oblasti vid Virmeniyi Serednovichchya Pid chas en Gugark zalishavsya v mezhah gruzinskoyi derzhavi ale z kincya VIII stolittya vin uvijshov do skladu Tbiliskogo emiratu sho vidkolovsya vid Halifatu Z seredini IX stolittya zahidni oblasti Gugarka buli vidvojovani iberijskimi gruzinskimi Bagratidami a shidni virmenskimi Bagratidami Anna Elizabet Redgejt zaznachaye sho she do 876 roku majbutnij monarh knyaz knyaziv Virmeniyi Ashot I zavolodiv deyakimi oblastyami Gugarka Jogo vlasnij domen yakij prostyagavsya na shid cherez centralnu oblast Ajrarat do ozera Sevan i mezhi Vaspurakana buv zbilshenij za rahunok nizki teritorij zokrema j Gugarka 904 roku Gugark zaznav navali carya Abhaziyi Kostyantina Na pochatku IX stolittya Ashot II zavdav arabam nizku porazok zvilnivshi vid nih Shirak Gugark Agstevsku dolinu Tashir Dzoragetske carstvo na pochatku XI stolittya U cej period fortecya v Gugarku nalezhala rodu hy Priblizno 972 roku car Virmeniyi Ashot III peredav Samshvilde i Tashir Dzoraget svoyemu sinovi Gurgenu 982 roku tut bulo utvoreno Tashir Dzoragetske carstvo yakim pravili predstavniki molodshoyi gilki dinastiyi Bagratidiv Tashir Dzoragetske carstvo zajmalo bilshu chastinu istorichnogo Gugarka Podibno do inshih virmenskih derzhav cogo periodu vono perebuvalo u vasalnij zalezhnosti vid Anfjskogo carstva Do 1065 roku centrom carstva bula fortecya Samshvilde piznishe stolicyu bulo pereneseno v misto fortecyu Lori Najbilshogo rozkvitu carstvo dosyaglo za nastupnika Gurgena Davida I Bezzemelnogo Britanska enciklopediya i en nazivayut Tashir Dzoragetske carstvo na shodi Gugarka odnim z ostannih oseredkiv virmenskogo nacionalno derzhavnogo ustroyu pislya zavoyuvannya krayini seldzhukami v seredini XI stolittya Prote take stanovishe trivalo nedovgo V kinci XI pochatku XII stolittya Tashir Dzoragetske carstvo bulo zahoplene seldzhukami i pripinilo isnuvannya Mizh 1110 1123 rokami poryad z inshimi virmenskimi zemlyami shidnij Gugark buv zvilnenij vid kochivnikiv carem Gruziyi Davidom IV Budivelnikom yakij peredav jogo gruzinskomu rodu Orbeli Pislya priyednannya Lori do Gruziyi v titulaturu carya Davida bulo dodano titul car somehiv Eftaliya Konstantinides zaznachaye sho mizh 1123 1125 rokami bulo sklikano Ruyis Urbniskij cerkovnij sobor sho mav svoyeyu metoyu zvernennya do diofizitstva ta integraciyu monofizitiv pislya zavoyuvannya Pivnichnoyi Virmeniyi Pislya pridushennya zakolotu Orbeli v 1177 roci car Gruziyi Georgij III peredav Somhit razom z mistom forteceyu Lori amirspasalaru Gruziyi kipchackogo pohodzhennya ale vsogo cherez visim rokiv 1185 roku caricya Tamara peredala oblast novomu amirspasalaru U 1236 1237 rokah pivnichni i shidni chastini Virmeniyi yaki perebuvali pid gruzinskoyi koronoyu buli zavojovani mongolami Pislya smerti carici Rusudan 1245 roku pochalosya mizhcariv ya pid chas yakogo mongoli rozdilili Kavkaz na visim provincij abo okrugiv Teritoriyi Gruziyi i virmenskih oblastej Gugark Ajrarat Arcah i Syunik vidomi yak buli rozdileni na visim tumeniv Tumen yakij mistiv shidnu chastinu Gugarka bulo peredano pid kontrol Novij chas Kartli Kahetinske carstvo na karti Kavkazu z kordonami 1801 1813 rr Vnaslidok fr v Gruzinskomu carstvi vono rozpalosya na dekilka chastin Somhit bulo peredano v Kartlijske carstvo ostannye perejshlo pid vpliv Sefevidiv vnaslidok miru Amasyi I Petrushevskij zaznachaye sho v XVI XVII stolittyah u Lori na pivnochi kavkazkoyi Virmeniyi vse she isnuvali miscevi virmenski volodari meliki Na pochatku XVII stolittya pri Abbasi I v prijshlo tyurkske plem ya borchalu yake j dalo cogo regionu svoyu nazvu 1604 roku tut bulo stvoreno ru yakij proisnuvav do XVIII stolittya U 1724 1728 rokah oblasti Lori i Agsteva zahopila Turechchina odnak 1735 roku voni znovu buli povernuti Iranu Pislya smerti Nader Shaha 1747 roku Kaheti i Kartli nabuli nezalezhnosti a 1762 roku ob yednalisya v yedinu derzhavu na choli z Irakliyem II Somhetiya v skladi Gruziyi vidijshla do Rosiyi 1801 roku yak chastina Gruzinskoyi 1801 1840 Gruzino Imeretinskoyi 1840 1846 i Tifliskoyi gubernij 1846 1917 Pislya vstanovlennya nezalezhnosti u Virmeniyi i Gruziyi rozbizhnosti shodo prinalezhnosti ru i nizka inshih prikordonnih superechok prizveli do korotkoyi vijni mizh dvoma krayinami v grudni 1918 roku Kulturno istorichna spadshinaPri Kyurikyanah i Mhargrdzeli Zakaryanah shidna chastina Gugarka bulo odnim iz centriv rozvitku virmenskoyi kulturi i nauki U monastiryah Sanayin Ahpat Agarcin Nor Tik Kobajr vikladalisya gramatika ritorika astronomiya muzika V Ahpati rozvivalasya shkola virmenskoyi miniatyuri dzherelo Tut roztashovani vidatni pam yatki virmenskoyi arhitekturi dzherelo taki yak fr Odzun Makaravank Bardzrakash Tut samo znahodyatsya nizka monastiriv Zgidno z ru virmeni halkidoniti buli osoblivo chislenni v Tajku i Gugarku koli Francuzkij istorik Izabel Ozh vidznachaye vpliv yak virmenskoyi tak i gruzinskoyi ta greckoyi kultur u mistectvi virmen halkidonitiv zokrema v monastiryah Ahtala i Kobajr U shidnomu Gugarku zhili j tvorili vidatni virmenski serednovichni vcheni Ovanes Sarkavag hy Mhitar Gosh Vardan Arevelci i Kirakos Gandzakeci Promislovimi centrami buli Pgndzaank i Odin z najranishih zberezhenih napisiv gruzinskim alfavitom hucuri z cerkvi Bolnisi Sioni Datuyetsya 492 493 rr Pivnichnij Gugark Bolniskij municipalitet Gruziyi Virmenskij monastir Odzun VI stolittya Pivdennij Gugark Lorijska oblast Virmeniyi Virmeno halkidonskij monastir AhtalaPrimitkiRobert H Hewsen The Geography of Ananias of Sirak Asxarhacʻoycʻ the Long and the Short Recensions Reichert 1992 P 200 Robert H Hewsen The Geography of Ananias of Sirak Asxarhacʻoycʻ the Long and the Short Recensions Reichert 1992 Originalnij tekst angl 4 Samshvilde or Gachiani in the valley of the Berduji or Debeda River with the added lands of Tashiri and Abotsi Asoc the duchy taking its usual name Samsvilde from its central fortress Gardabani Xunani and Samsvilde Gac iani together formed the province of K vemo K art li or Lower Iberia sometimes called Tasiri in its broader sense ibid 139 The boundary between the two lay along the watershed between the Debed and the Indzha Inja Rivers p 202 Tumanov Kirill Studies in Christian Caucasian history Georgetown University Press 1963 Originalnij tekst angl Lower Iberia contained the following lands 1 Tialet i in the upper valley of the K ts ia north east of Javakhet i between the T rialet i range in the north and the Mashaveri valley in the south 2 Gach iani occupying the middle valley of the JCts ia and that of the Mashavei the Dbanis valley east of Trialet i and Javakhet i and south of the Cyrus valley and Tiflis Its great fortress was Orbeti Samshvilde on the K ts ia 3 Gardabani east of Gach iani in the lower valleys of the K ts ia and the Debeda bounded by the Cyrus in the north east and possessed of the city fortress of Khunani on the last named iver 4 Tashiri occupying the plain between the upper Debeda and the Pambaki with the city of Loi on the former river 5 Abots i between Tashiri in the east Gach iani in the north and Javakhet i and lake Palakats io in the west p 440 Rapp Stephen H author The Sasanian world through Georgian eyes Caucasia and the Iranian commonwealth in late antique Georgian literature ISBN 978 1 317 01671 7 1 317 01671 8 978 1 317 01672 4 1 317 01672 6 978 1 317 01670 0 1 317 01670 X 978 1 315 55313 9 1 315 55313 9 Originalnij tekst angl In Armenian sources the toparchs of the Armeno K art velian frontier are known as bdeasxes of the March of Virk Վիրք Iberia i e K art li also called Gugark Գ գարք Gk Gogarene Gwgarhnh But from the eastern Georgian point of view these bidaxses administered the Armenian March Somxit i სომხითი In Old Georgian Armenia especially and then en is normally designated by the nearly identical term Somxet i სომხეთი In some cases received sources use Somxit i and Somxet i interchangeably a situation probably arising from the confusion of later scribes and authors who no longer perceived the distinction Both toponyms derive from samxret i სამხრეთი south Thus the K art velians called the marchlands Somxit i the Armenia or Southern March whereas the Armenians called the same territory the March of Virk K art li and alternately Gugark p 67 Pashuto V T Cherepnin L V Puti razvitiya feodalizma Nauka Nauka S 35 Originalnij tekst ros K nachalu vzyatogo otrezka vremeni gruziny kartvely uzhe vyshli k Chernomu moryu i zaselili Kartli za r Kuroj Nelzya tochno skazat kogda byli kartvelizirovany Kaheti Kuheti i ta chast Ereti kotoraya byla etnicheski gruzinskoj V oblasti Gugark naselenie bylo po vidimomu smeshannym armyanskim i gruzinskim G A Melikishvili polagaet chto etnicheski Gugark predstavlyal smeshannuyu armyano gruzinskuyu oblast G A Melikishvili Ukaz soch str 461 John Boardman The Cambridge ancient history Cambridge University Press 2000 P 676 Originalnij tekst angl Pro Chalcedonian Armenians were particularly numerous in Tayk and Gugark where the two peoples mingled Muskhelishvili David Some aspects of Georgian History in the light of Armenian historiography The Caucasus amp Globalization 2011 1 2 URL https cyberleninka ru article n some aspects of georgian history in the light of armenian historiography 27 bereznya 2020 u Wayback Machine data obrasheniya 28 03 2020 Devid Leng Gruziny Hraniteli Svyatyn glava 4 Kavkazskaya Iberiya I Kolhida v antichnuyu epohu Originalnij tekst ros Strabon pishet v svoej geografii chto iberijcy ili vostochnye gruziny poteryali obshirnye zemli raspolozhennye v verhovyah reki Mtkvari Kury prezhde vsego provinciyu Gogarenov v to vremya kak mosinojki i haliby lishilis bolshej chasti svoih iskonnyh zemel raspolozhennyh k yugu ot Trapezunda Vse eti territorii pereshli k nabiravshemu silu Armyanskomu carstvu Robert H Hewsen The Geography of Ananias of Sirak Asxarhacʻoycʻ the Long and the Short Recensions Reichert 1992 P 201 Gugark stattya z Iranika M Weiskopf Armeniya v III IV vv Vsemirnaya istoriya Pod redakciej S L Utchenko otvetstvennyj redaktor A I Pavlovskaya M Gos izd vo polit lit ry 1956 T 2 S 761 770 The Cambridge Medieval History The Byzantine Empire Edited by J M Husey Cambridge University Press 1966 P 597 Ilkka Syvanne Military History of Late Rome 284 361 Pen and Sword 2015 Cyrille Toumanoff Studies in Christian Caucasian history Washington Georgetown University Press 1963 Originalnij tekst angl During the decline of the Armenian monarchy in the first century Cholarzene must have returned to Iberian political sphere The Iberian historical tradition mentions this land under the control of first century king Aderk and Azork until the revolt upon an understanding with the king of Armenia of the duke of Cholarzene and some other dukes against king amazaspes II of Iberia This no doubt reflects reversal of the Ibero Armenian marchlands to The Third Armenian monarchy of the Arsacids which had revived by the end of the first century and definitively by third century the emire building tradition of the Artaxiads Accordinlgly for Ptolemy Cholarzene is a part of Armenia It was after this return to Armenia that Cholarzene must have been included in the Vitaxate of Gogarene the viceroyalty of the North which had been formed by the Artaxiads out of their Iberian acuisitions and other lands This inclusion must be the reason why it is counted by Ananias of Siracene as a part of Gogarene The earliest monuments of Armenian literature documents of the Gregorian Cycle seem to know of Cholarzene as an Armenian frontier province pp 457 458 Introduction to Christian Caucasian History II States and Dynasties of the Formative Period Traditio 17 1961 p 38 The Ashgate Research Companion to Byzantine Hagiography Edited by Stephanos Efthymiadis Ashgate 2019 Vol I P 302 303 Muskhelishvili David Some aspects of Georgian History in the light of Armenian historiography The Caucasus amp Globalization 2011 1 2 URL https cyberleninka ru article n some aspects of georgian history in the light of armenian historiography 27 bereznya 2020 u Wayback Machine data obrasheniya 28 03 2020 Originalnij tekst angl It was Gugark Gogarani that is the province of Kvemo Lower Kartli that also remained an inviolable part of the Georgian state after the Arabs conquered Eastern Georgia in the mid 7th century Later when the comprehensive development of feudal relations caused the early feudal Iberian Kartlian state to disintegrate at the end of the 8th century into separate feudal principalities Gugark Gogarani remained within the Tbilisi Arab Emirate that broke away from the Caliphate A E Redgate The Armenians Oxford Blackwell 2000 P 174 The Independent Kingdoms of Medieval Armenia The Armenian People From Ancient to Modern Times The Dynastic Periods From Antiquity to the Fourteenth Century Edited by Richard G Hovannisian St Martin s Press 1997 Vol I P 148 149 A E Redgate The Armenians Oxford Blackwell 2000 P 202 The Independent Kingdoms of Medieval Armenia The Armenian People From Ancient to Modern Times The Dynastic Periods From Antiquity to the Fourteenth Century Edited by Richard G Hovannisian St Martin s Press 1997 Vol I P 159 Steven Runciman The Emperor Romanus Lecapenus and his reign a study of tenth century Byzantium Cambridge University Press 1988 P 152 A E Redgate The Armenians Oxford Blackwell 2000 P 204 205 A E Redgate The Armenians Oxford Blackwell 2000 P 225 226 Bolshaya sovetskaya enciklopediya 1956 T 42 S 22 V P Stepanenko Iz istorii armyano vizantijskih otnoshenij vtoroj poloviny X XI v k atribucii monet Kyurike kuropalata Antichnaya drevnost i srednie veka Sverdlovsk 1978 Vip 15 S 44 Gugark stattya z Britannika The Cambridge history of Iran Cambridge University Press 1991 Vol 5 P 64 Bayarsaikhan Dashdondog The Mongols and the Armenians 1220 1335 BRILL 2010 P 33 Vachnadze M Guruli V Bahtadze M Istoriya Gruzii s drevnejshih vremyon i do nashih dnej Tb 1993 Efthalia C Constantinides Images from the Byzantine Periphery Studies in Iconography and Style Alexandros Press 2007 P 219 Bayarsaikhan Dashdondog The Mongols and the Armenians 1220 1335 BRILL 2010 P 55 102 Dimitri Korobeĭnikov Byzantium and the Turks in the Thirteenth Century Oxford University Press 2014 P 174 Suny Ronald Grigor The making of the Georgian nation 2nd ed Bloomington Indiana University Press 1994 xviii 418 pages s ISBN 0 253 35579 6 978 0 253 35579 9 0 253 20915 3 978 0 253 20915 3 Armenian Gospel Iconography The Tradition of the Glajor Gospel Edited by Thomas F Mathews Dumbarton Oaks 1991 P 12 The Georgian chronicles of Kʻartʻlis Cʻxovreba A History of Georgia translated and with commentary Tʻbilisi 443 pages s ISBN 9941 445 52 4 978 9941 445 52 1 Originalnij tekst angl And the Tatars assigned chiefs for every ten thousand men whom they called heads of a duman and appointed mtavaris the first was Egarslan Bak urtsikheli a thoughtful person but lacking military talents And he was charged with the troops of Hereti K akheti and K ambechiani from Tbilisi and up to the Shemakhia mountains And Shanshe was charged with his estates and those of Avag Varam was charged with the whole of Somkhiti and Grigol of Surami with Kartli Gamrek eli of Tori like Egarslan because of his young age was charged with Javakheti Samtskhe and further up to K arnukalaki and Tsot ne Dadiani and the eristavi of Rach a with the whole Imerian part of the Kingdom p 339 Ocherki po istorii feodalnyh otnoshenij v Azerbajdzhane i Armenii v XVI nachale XIX vv L 1949 S 59 126 Originalnij tekst ros Naryadu s etim byli i vladetelnye meliki armyane v sleduyushih okrugah 1 v Lori na severe kavkazskoj Armenii na granice s Gruziej 2 v pyati okrugah Nagornogo Karabaga Charaberd Dzhrabert Gyulistan Hachen Varanda i Dizak eti pyat karabagskih armyanskih melikstv obychno izvestny pod obshim imenem Hamsej i Karabag karabagskaya pyaterica 3 v Kyshtage po r Akere k yugo zapadu ot Karabaga Vyrazhenie 246 247 meliki i kedhudy v znachenii selskie starshiny neredko vstrechaetsya v persoyazychnoj istoriografii XVI XVII vv 9 pri etom kak i v nashem dokumente vsegda upotreblyaetsya persidskaya forma mnozhestvennogo chisla melikan a ne arabskaya forma mnozhestvennogo chisla mulyuk kakuyu my privykli vstrechat pri upominanii o melikah feodalah eti dve formy imeli razlichnyj terminologicheskij ottenok K tomu zhe v tot period armyanskie meliki feodaly sushestvovali v gornyh rajonah Lori Karabaga i Syunika Zangezur no ne bliz Erevana i Echmiadzina Arhiv originalu za 11 listopada 2013 Procitovano 18 kvitnya 2020 Isabelle Auge Maitre de conferences Universite Paul Valery Le choix de la foi chalcedonienne chez les Armeniens Cahiers d etudes du religieux Recherches interdisciplinaires 9 2011 Originalnij tekst fr Cette multiplicite d influences armenienne grecque georgienne se retrouve dans l art des Armeniens chalcedoniens que l on peut apprecier surtout a travers les fresques partiellement conservees de deux monasteres de Grande Armenie celui de Kobayr et celui d Axt ala Lang David Marshall Landmarks in Georgian literature an inaugural lecture delivered on 2 November 1965 School of Oriental and African Studies University of London 1966 PosilannyaKarta provinciyi 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine