Кобайр (вірм. Քոբայր;груз. ქობაირი) — середньовічний вірменський монастир. Розташований поблизу міста Туманян, провінція Лорі, Вірменія.
Монастир Кобайр | |
---|---|
41°00′18″ пн. ш. 44°38′06″ сх. д. / 41.0050611111387724° пн. ш. 44.635086111138775777° сх. д.Координати: 41°00′18″ пн. ш. 44°38′06″ сх. д. / 41.0050611111387724° пн. ш. 44.635086111138775777° сх. д. | |
Країна | Вірменія[1] |
Розташування | Туманян |
Тип | монастир і пам'ятка культури |
Стиль | вірменська архітектура |
Дата заснування | 12 століття |
Монастир Кобайр Монастир Кобайр (Вірменія) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Розташування
Храм розташований у Вірменії, кілометрів за десять на південь від міста Алаверді поблизу міста Туманян в провінція Лорі. Розташований над ущелиною річки Дебед, на схилах базальтових Лорійських гір, які абсолютно голі у своїй верхній частині, але вкриті густою рослинністю біля підніжжя..
Передісторія
У роки правління в Грузії Георгія III і його дочки Тамари, зв'язок між вірменами і грузинським державою стає ще тіснішим. Північна частина Вірменії увійшла до складу грузинського царства, де, неплативши податки, користувалася повним внутрішнім самоврядуванням. До цього періоду відноситься піднесення вірменських князів з роду , які протягом ряду поколінь займали найважливіші державні пости, будучи одними з найбільш значних і впливових діячів грузинського царства. За свою діяльність Захаридам від грузинських царів у спадкове володіння було передано ряд вірменських земель, у тому числі і відібрані у Кюрикянів Давидом Будівельником землі Ташир-Дзорагетського царства.
Історія монастиря
Монастир Кобайр був заснований наприкінці XI століття царівнами з роду Кюрикянів, в руках якого продовжував залишатися протягом всього XII століття, ймовірно, і на початку XIII століття. Ченці монастиря брали активну участь у житті вірменської церкви, так в кінці XII століття в межах вірменської церкви йшли суперечки про законність убрань та інших церковних речей. У суперечці брали участь і монахи Кобайра, про що у своєму листі до короля Левона II повідомив архієпископ Тарса Нерсес Ламбронаці, поскаржившись на те, що монахи Ані, і Кобайра критикують його.
До середини п'ятдесятих років XIII століття чоловіча лінія роду Кюрікянів перервалася, але, мабуть, ще до цього, Кобайр стає фамільним монастирем старшої гілки Захаридів.
Згідно з відомостями, що дійшли до нас, в 1261 році монголами був убитий Захарія, старший син шаханшаха. Останній, не витримавши звістки про смерть сина, помер. Поховали шаханшаха в Кобайрі. Враховуючи, що шаханшах народився в 1197 році, ймовірно, що монастир перейшов до Захаридів між 1220 і 1261 роками. З огляду на те, що шаханшах, на відміну від свого батька, амірспасалара Захарія, належав не до вірменського віросповідання, а до халкідонітського, монастир перейшовши від Кюрикянів до Захаридів реорганізується з вірменського в вірмено-халкідонітський.
З 1276 по 1282 роки, за ініціативою місцевого монаха Григорія в монастирі зводяться прибудови, а вівтар прикрашається фресками. В 1279 році за наказом Захаридів була побудована дзвіниця, яка пізніше стала їхнім родинним склепом. Через деякий час, зовсім занедбавши монастир, вірмени-халкедоніти покидають його. Кобайр, залишаючись занедбаним кілька століть, повернувшись в лоно вірменської апостольської церкви, знов відкрив свої двері в XVII-XVIII ст.
В 1971 році, радянськими вченими і реставраторами було відреставровано фрески монастиря.
Архітектура
Основні будівлі монастирського комплексу Кобайр відносяться до XII–XIV ст. Включають в себе центральний собор в один прохід, дві каплиці, дзвіницю-усипальницю, трапезну і кладовище. На стінах монастиря є написи вірменською мовою, зроблені до моменту перетворення його в халкедонитську обитель. Після того як Кобайр перейшов до вірмен-халкедонітів, написи на монастирі робляться вже грузинською мовою.
Руїни монастиря відомі передусім своїми унікальними настінними розписами — фресками, створеними традиціями вірменського, візантійського і грузинського живопису. Фрески на стінах збереглися у великих і маленьких церквах, які зв'язані головним проходом. Вони були намальовані після того, як дружина Шаханшаха передала монастир вірменам-халкедонітам. Верхній приділ церкви, можливо, було намальовано в 1282 році, коли прохід цих двох церков було пофарбовано на замовлення монаха Григорія. Згідно з проведеними дослідженнями, картини в маленькій церкві з'явилися після смерті Шаханшаха, приблизно в 1261 році. В головній церкві монастирського комплексу фрески було створено, можливо, між 1225 і 1250 рр., одразу після того, як монастир перейшов до рук вірмен-халкедонітів.
Основний стрижень іконографічної програми церкви і притвору монастиря — візантійський, вірменська і грузинська теми не представлені. В апсиді монастиря зображено Богоматір на троні й «Причастя», у малій церкві — «Деісус» і «Причастя».
Мотиви причастя апостолів відомі в візантійському і грузинському живописі. Це — частий мотив в сучасних візантійських фресках, і рідкісній фресці з Кобайра. Вірменські художники того часу не були цілком знайомі з цією формою мистецтва, тому для розпису своїх храмів запрошували грузинських художників. Не зважаючи на загальний підхід до розписів грузинських і вірмено-халкидонистських церков, в ті часи існувала різниця в оформленні куполів церковних споруд. Так, в грузинських церквах, зображення передають урочисту появу небесних сил. У вірменсько-халкидониських фресках тему вихваляння було зв'язано зі спогадами життя Спасителя
Галерея
-
- Руїни монастиря
- Стіна монастиря, напис грузинською мовою
Посилання
- Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- Isabelle Augé (Maître de conférences, Université Paul Valéry) "Le choix de la foi chalcédonienne chez les Arméniens" (Cahiers d’études du religieux. Recherches interdisciplinaires. 9/2011):
Cette multiplicité d’influences, arménienne, grecque, géorgienne, se retrouve dans l’art des Arméniens chalcédoniens que l’on peut apprécier surtout à travers les fresques partiellement conservées de deux monastères de Grande Arménie, celui de Kobayr et celui d’Axt‘ala. Les murs et les peintures portent des inscriptions en arménien, mais aussi en grec ou encore en géorgien. Les programmes iconographiques sont également intéressants puisque, d’après A. Lidov, ils ne peuvent être assimilés ni à des programmes géorgiens, ni à des programmes arméniens, ni à des programmes byzantins, mais combinent les trois.
- History of humanity [1]. – UNESCO, 2000. – 253 с.
- Дрампян И.П // Фрески Кобайра // Советакан грох, 1979 - стр. 6 (27)
На склонах суровых базальтовых Лорийских гор, высокой стеной замыкающих живописное ущелье реки Дебед, километрах в десяти южнее города Алаверди, находится средневековый монастырский комплекс Кобайр. Совершенно голые в своей верхней части, горы эти у подножья покрыты густой растительностью. С ней почти сливаются три базнликальных сооружения, обращенные к ущелью восточными торцами; это главная группа кобайрских памятников, датируемая XII–XIII веками. Здесь, в Большом храме и в примыкающем к нему с севера приделе, сохранились фрески XIII века, которым и посвящена настоящая книга. Крутые склоны, обеспечивавшие монастырю необходимую изолированность от окружающего мира, естественные пещеры, служившие, по-видимому, самыми ранними помещениями обители
- Дрампян И.П // Фрески Кобайра // Советакан грох, 1979 - стр. 7 (27)
В годы царствования преемников Давида II, Георгия III (1156—1184) и особенно его дочери Тамар (1184 — 1213) связь между армянами и грузинским государством становится еще более тесной. К этому периоду относится возвышение князей Захаридов. Некогда скромные владетели крепости Хожорни в Северной Армении, они становятся одними из самых значительных и влиятельных деятелей грузинского царства, в течение ряда поколений занимая важнейшие государственные посты. Наиболее блестящими представителями этого рода были амирспасалар Саргис (ум.1187) и его сыновья амирспасалар Захария (ум. 1212) и атабег3 (регент) Иванэ (ум. 1227).
Они и, в первую очередь, амирспасалар Захария сыграли исключительно важную роль в борьбе грузинского государства за освобождение грузинских и армянских земель от сельджукских захватчиков, за что и получили у грузин прозвище Долгоруких (Мхаргрдзели). За двадцать лет своего амирспасаларства Захария не проиграл ни одного сражения. В результате от сельджуков была очищена вся Северная Армения и укреплены границы грузинского царства, что обеспечило ему десятилетия мирного существования. Входя в состав грузинского государства, Северная Армения пользовалась полным внутренним самоуправлением и даже не платили налогов грузинским царям. Правителями ее были назначены Захариды, которые, кроме того, получили от грузинских царей в наследственное владение ряд армянских земель, в том числе и земли Ташир-Дзорагетского царства (отобранные у Кюрикянов еще Давидом Строителем). Столицей Северной Армении становится Ани, бывшая столица Багратидов.
Этот счастливый период в истории Грузии и Северной Армении был прерван в двадцатых годах XIII века нашествием монголов. К середине сороковых годов, сломив героическое сопротивление армянского народа, монголы захватили всю Армению.
Монгольское иго оказалось губительным для страны. Во время нашествий монголы беспощадно истребляли население, грабили города……..
Завладев Арменией, монголы взвалили на нее тяжкое бремя непосильных налогов, от которых жестоко страдало и трудовое население, доведенное до нищеты, и князья, постепенно лишавшиеся своих владений. И только церковь была освобождена от всякого рода обложении, в связи с чем широкое распространение получает практика крупных пожертвований со стороны крупных феодальных домов в пользу церквей и монастырей, настоятелями которых часто становятся их представители. Благодаря этому даже в монгольский период продолжается интенсивное церковное строительство.
На таком историческом фоне протекало существование Кобайрского монастыря. Основанный, как уже говорилось, в конце XI века царевнами из рода Кюрикянов, Кобайр продолжал оставаться в руках этого феодального дома в течение всего XII века, а быть может, и в начале XIII4. Известно, что к середине пятидесятых годов XIII века мужская линия рода Кюрикянов пресеклась5, но, видимо, еще до этого, Кобайр становится фамильным монастырем старшей ветви князей Долгоруких, сына ампрспасалара Захария Шаханшаха и его потомков.
В 1261 году монголами был убит Захария, старший сын Шаханшаха. «Когда печальная весть дошла до отца его в селение Одзун — сообщает историк Киракос Гандзакеци, современник событий, — тот впал в отчаяние и умер с горя. Его повезли и похоронили в Кобайре. Принимая во внимание, что Шаханшах родился в 1197 году, надо полагать, что Кобайр перешел к Захаридам между 1220 и 1261 годами, скорее всего, в двадцатых-тридцатых годах.
Здесь необходимо отметить, что с переходом монастыря от Кюрикянов к Захаридам он реорганизуется из монофиситского в халкидонитский. Дело в том, что Шаханшах, в отличие от своего отца, амирспасалара Захария, принадлежал не к национальному, армяно-григорианскому вероисповеданию, а к православному, халкидонитскому, которого придерживалась грузинская церковь. С этим связано и то обстоятельство, что надписи, высеченные Захаридами на стенах и написанные ими на фресках, сделаны на грузинском языке. Наличие грузинских надписей дало основание некоторым исследователям отнести фрески Кобайра к грузинскому искусству. В связи с этим кажется уместным привести слова Н.Я. Марра: «Выбор языка и письма определяется различными международными, политическими и экономическими условиями, и осторожность требует не полагаться целиком на их свидетельство, когда дело идет о внутренней расценке армянских национальных традиций и армянской речи, о положении их в интимной жизни правящей армянской среды, анийской родовой аристократии XIII — XIV веков» - S. La Porta // The Armenian scholia on Dionysius the Areopagite: studies on their literary and philological tradition // In aedibus Peeters, 2008 - стр.126(153) , 9789042919204
A disagreement had arisen within the Armenian Church over whether ornate vestments and other ecclesiastical accessories were legitimate. At the end of the twelfth century, in a letter to King Lewon II, Nerses Lam- bronac'i, the Archbishop of Tarsus, complained that the monks of the monasteries of Ani, Hatbat and Kobayr were unfairly criticizing him for the ornate character of his church and liturgy...
- Alexei Lidov // The mural paintings of Akhtala // Nauka Publishers, Central Dept. of Oriental Literature, 1991 г. - стр.6(129) , 9785020175693
In the Kobair Monastery the wall paintings have survived in the large and small churches which are linked by a common porch26. They were painted after the Shahanshah's wife handed the Monophysite monastery over to the Chalcedonians. Judging by the historical circumstances this could not have happened before the 1220s. The upper chronological limit should be regarded as 1282, when the porch of the two churches was painted on the orders of the monk Gregory. As a study of depictions of the donor have shown, the paintings in the small church appeared after the death of Shahanshah, about 1261 27. The murals in the main church were painted earlier, probably between 1225 and 1250, immediately after the monastery was given to the Chalcedonian Armenians.
- Patrick Donabédian et Jean-Michel Thierry // Les arts arméniens // Éditions Mazenod, Paris, 1987 (), p. 547
À la fin du XIIe s., ces territoires passèrent aux mains des Zakarides ; le monastère devint au XIIIe s. le domaine spirituel de la famille de Šahnšah Zak’arean (enterré ici en 1261), d'obédience chalcédonienne. Les inscriptions, désormais en géorgien, rapportent les travaux entrepris par deux de ses fils : en 1276, le moine Giorgi fit restaurer le haut des murs et paver l'église, son porche et la cour ; en 1282, il fit orner le porche de peintures ; en 1279 Mxargrjel et sa femme Vaneni firent construire le clocher mausolée où ils furent enterrés. Après plusieurs siècles d'abandon, K’obayr reprit vie aux XVIIe-XVIIIe s., revenant dans le giron arménien grégorien. Les peintures ont été restaurées en 1971.
- Josef Guter // monasteri cristiani. Guida storica ai più importanti edifici monastici del mondo // Вид-во Edizioni Arkeios, 2008 р. стор. 167(367) , 9788886495936
- Эпиграфика Востока, Том 13 // Изд-во Наука, 1960 г. - стр. 135
В нашей работе „Кобер и его армянские и грузинские надписи" опубликованы армянские надписи монастыря Кобер, или Кобайр (в Лори) XII в., т.е. до момента превращения его в халкедонитскую обитель, а также Пгндзахаика-Ахталы
- Заруи Акопян // Особенности иконографии армяно-халкидонитских памятников (X–XIII вв.) [2] [ 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Nira Stone // The Kaffa lives of the Desert Fathers:a study in Armenian manuscript illumination [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] //In aedibus Peeters 1997, p.73( 216) , 9782877233019
A similar iconography and presentation of four or more figures receiving a blessing or communion from a fifth is known in Byzantine and Georgian art (“The Communion of the Apostles”). It is a frequent motif of contemporary Byzantine frescoes and in the rare fresco from Armenia, in the Church of Kobayr. This fresco was painted by a Georgian fresco artist after the ban on images was lifted in the twelfth century (Thierry-Donabédian [1989], 207). Armenian artist were not completely familiar with this form of art, so Georgian artists were imported.
- Alexei Lidov // The mural paintings of Akhtala // Nauka Publishers, Central Dept. of Oriental Literature, 1991 г. - стр.24(129) , 9785020175693
While they share a common approach to the main theme, there were distinctions in the way the cupola frescoes were interpreted in 13th-century Georgian and Armenian-Chalcedonian churches. At the Georgian churches of Kintsvissi and Timothesoubani the archangels are depicted full face in imperial garments as the guard of the King of Heaven and located under the cross in the mandorla3. The composition is emphatically pictorial and dates back in its basic features to models from the pre-Iconoclast era. Over a long period of time they enjoyed great popularity in Georgia thanks to the national cult of the Cross4. The resulting image-symbol conveys the triumphant appearance of the heavenly hosts. In Armenian-Chalcedonian frescoes the theme of praise was linked with remembrance of the central event in the history of salvation. Christ in the mandorla formed an organic part of the Ascension" composition and simultaneously recalled the culmination of His earthly life, His presence in heaven and His coming again
Ресурси Інтернету
- Фотографии монастыря [ 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Лори - Потерянная Грузия в Армении // Канал ПИК [ 17 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Неопределенность статуса пяти монастырей на границе Грузии и Армении создает напряженность между странами [ 26 січня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kobajr virm Քոբայր gruz ქობაირი serednovichnij virmenskij monastir Roztashovanij poblizu mista Tumanyan provinciya Lori Virmeniya Monastir Kobajr41 00 18 pn sh 44 38 06 sh d 41 0050611111387724 pn sh 44 635086111138775777 sh d 41 0050611111387724 44 635086111138775777 Koordinati 41 00 18 pn sh 44 38 06 sh d 41 0050611111387724 pn sh 44 635086111138775777 sh d 41 0050611111387724 44 635086111138775777Krayina Virmeniya 1 RoztashuvannyaTumanyanTipmonastir i pam yatka kulturiStilvirmenska arhitekturaData zasnuvannya12 stolittyaMonastir KobajrMonastir Kobajr Virmeniya Mediafajli u VikishovishiRoztashuvannyaHram roztashovanij u Virmeniyi kilometriv za desyat na pivden vid mista Alaverdi poblizu mista Tumanyan v provinciya Lori Roztashovanij nad ushelinoyu richki Debed na shilah bazaltovih Lorijskih gir yaki absolyutno goli u svoyij verhnij chastini ale vkriti gustoyu roslinnistyu bilya pidnizhzhya PeredistoriyaU roki pravlinnya v Gruziyi Georgiya III i jogo dochki Tamari zv yazok mizh virmenami i gruzinskim derzhavoyu staye she tisnishim Pivnichna chastina Virmeniyi uvijshla do skladu gruzinskogo carstva de neplativshi podatki koristuvalasya povnim vnutrishnim samovryaduvannyam Do cogo periodu vidnositsya pidnesennya virmenskih knyaziv z rodu yaki protyagom ryadu pokolin zajmali najvazhlivishi derzhavni posti buduchi odnimi z najbilsh znachnih i vplivovih diyachiv gruzinskogo carstva Za svoyu diyalnist Zaharidam vid gruzinskih cariv u spadkove volodinnya bulo peredano ryad virmenskih zemel u tomu chisli i vidibrani u Kyurikyaniv Davidom Budivelnikom zemli Tashir Dzoragetskogo carstva Istoriya monastiryaStina Kobajra Monastir Kobajr buv zasnovanij naprikinci XI stolittya carivnami z rodu Kyurikyaniv v rukah yakogo prodovzhuvav zalishatisya protyagom vsogo XII stolittya jmovirno i na pochatku XIII stolittya Chenci monastirya brali aktivnu uchast u zhitti virmenskoyi cerkvi tak v kinci XII stolittya v mezhah virmenskoyi cerkvi jshli superechki pro zakonnist ubran ta inshih cerkovnih rechej U superechci brali uchast i monahi Kobajra pro sho u svoyemu listi do korolya Levona II povidomiv arhiyepiskop Tarsa Nerses Lambronaci poskarzhivshis na te sho monahi Ani i Kobajra kritikuyut jogo Do seredini p yatdesyatih rokiv XIII stolittya cholovicha liniya rodu Kyurikyaniv perervalasya ale mabut she do cogo Kobajr staye familnim monastirem starshoyi gilki Zaharidiv Zgidno z vidomostyami sho dijshli do nas v 1261 roci mongolami buv ubitij Zahariya starshij sin shahanshaha Ostannij ne vitrimavshi zvistki pro smert sina pomer Pohovali shahanshaha v Kobajri Vrahovuyuchi sho shahanshah narodivsya v 1197 roci jmovirno sho monastir perejshov do Zaharidiv mizh 1220 i 1261 rokami Z oglyadu na te sho shahanshah na vidminu vid svogo batka amirspasalara Zahariya nalezhav ne do virmenskogo virospovidannya a do halkidonitskogo monastir perejshovshi vid Kyurikyaniv do Zaharidiv reorganizuyetsya z virmenskogo v virmeno halkidonitskij Hristos na fresci monastirya Z 1276 po 1282 roki za iniciativoyu miscevogo monaha Grigoriya v monastiri zvodyatsya pribudovi a vivtar prikrashayetsya freskami V 1279 roci za nakazom Zaharidiv bula pobudovana dzvinicya yaka piznishe stala yihnim rodinnim sklepom Cherez deyakij chas zovsim zanedbavshi monastir virmeni halkedoniti pokidayut jogo Kobajr zalishayuchis zanedbanim kilka stolit povernuvshis v lono virmenskoyi apostolskoyi cerkvi znov vidkriv svoyi dveri v XVII XVIII st V 1971 roci radyanskimi vchenimi i restavratorami bulo vidrestavrovano freski monastirya ArhitekturaGolovnij prohid monastirya Osnovni budivli monastirskogo kompleksu Kobajr vidnosyatsya do XII XIV st Vklyuchayut v sebe centralnij sobor v odin prohid dvi kaplici dzvinicyu usipalnicyu trapeznu i kladovishe Na stinah monastirya ye napisi virmenskoyu movoyu zrobleni do momentu peretvorennya jogo v halkedonitsku obitel Pislya togo yak Kobajr perejshov do virmen halkedonitiv napisi na monastiri roblyatsya vzhe gruzinskoyu movoyu Ruyini monastirya vidomi peredusim svoyimi unikalnimi nastinnimi rozpisami freskami stvorenimi tradiciyami virmenskogo vizantijskogo i gruzinskogo zhivopisu Freski na stinah zbereglisya u velikih i malenkih cerkvah yaki zv yazani golovnim prohodom Voni buli namalovani pislya togo yak druzhina Shahanshaha peredala monastir virmenam halkedonitam Verhnij pridil cerkvi mozhlivo bulo namalovano v 1282 roci koli prohid cih dvoh cerkov bulo pofarbovano na zamovlennya monaha Grigoriya Zgidno z provedenimi doslidzhennyami kartini v malenkij cerkvi z yavilisya pislya smerti Shahanshaha priblizno v 1261 roci V golovnij cerkvi monastirskogo kompleksu freski bulo stvoreno mozhlivo mizh 1225 i 1250 rr odrazu pislya togo yak monastir perejshov do ruk virmen halkedonitiv Stina monastirya napis gruzinskoyu movoyu Osnovnij strizhen ikonografichnoyi programi cerkvi i pritvoru monastirya vizantijskij virmenska i gruzinska temi ne predstavleni V apsidi monastirya zobrazheno Bogomatir na troni j Prichastya u malij cerkvi Deisus i Prichastya Motivi prichastya apostoliv vidomi v vizantijskomu i gruzinskomu zhivopisi Ce chastij motiv v suchasnih vizantijskih freskah i ridkisnij fresci z Kobajra Virmenski hudozhniki togo chasu ne buli cilkom znajomi z ciyeyu formoyu mistectva tomu dlya rozpisu svoyih hramiv zaproshuvali gruzinskih hudozhnikiv Ne zvazhayuchi na zagalnij pidhid do rozpisiv gruzinskih i virmeno halkidonistskih cerkov v ti chasi isnuvala riznicya v oformlenni kupoliv cerkovnih sporud Tak v gruzinskih cerkvah zobrazhennya peredayut urochistu poyavu nebesnih sil U virmensko halkidoniskih freskah temu vihvalyannya bulo zv yazano zi spogadami zhittya SpasitelyaGalereyawidths 140px Ruyini monastirya Stina monastirya napis gruzinskoyu movoyuPosilannyaWiki Loves Monuments monuments database 2017 d Track Q28563569d Track Q4580425 Isabelle Auge Maitre de conferences Universite Paul Valery Le choix de la foi chalcedonienne chez les Armeniens Cahiers d etudes du religieux Recherches interdisciplinaires 9 2011 Cette multiplicite d influences armenienne grecque georgienne se retrouve dans l art des Armeniens chalcedoniens que l on peut apprecier surtout a travers les fresques partiellement conservees de deux monasteres de Grande Armenie celui de Kobayr et celui d Axt ala Les murs et les peintures portent des inscriptions en armenien mais aussi en grec ou encore en georgien Les programmes iconographiques sont egalement interessants puisque d apres A Lidov ils ne peuvent etre assimiles ni a des programmes georgiens ni a des programmes armeniens ni a des programmes byzantins mais combinent les trois History of humanity 1 UNESCO 2000 253 s Drampyan I P Freski Kobajra Sovetakan groh 1979 str 6 27 Na sklonah surovyh bazaltovyh Lorijskih gor vysokoj stenoj zamykayushih zhivopisnoe ushele reki Debed kilometrah v desyati yuzhnee goroda Alaverdi nahoditsya srednevekovyj monastyrskij kompleks Kobajr Sovershenno golye v svoej verhnej chasti gory eti u podnozhya pokryty gustoj rastitelnostyu S nej pochti slivayutsya tri baznlikalnyh sooruzheniya obrashennye k ushelyu vostochnymi torcami eto glavnaya gruppa kobajrskih pamyatnikov datiruemaya XII XIII vekami Zdes v Bolshom hrame i v primykayushem k nemu s severa pridele sohranilis freski XIII veka kotorym i posvyashena nastoyashaya kniga Krutye sklony obespechivavshie monastyryu neobhodimuyu izolirovannost ot okruzhayushego mira estestvennye peshery sluzhivshie po vidimomu samymi rannimi pomesheniyami obiteli Drampyan I P Freski Kobajra Sovetakan groh 1979 str 7 27 V gody carstvovaniya preemnikov Davida II Georgiya III 1156 1184 i osobenno ego docheri Tamar 1184 1213 svyaz mezhdu armyanami i gruzinskim gosudarstvom stanovitsya eshe bolee tesnoj K etomu periodu otnositsya vozvyshenie knyazej Zaharidov Nekogda skromnye vladeteli kreposti Hozhorni v Severnoj Armenii oni stanovyatsya odnimi iz samyh znachitelnyh i vliyatelnyh deyatelej gruzinskogo carstva v techenie ryada pokolenij zanimaya vazhnejshie gosudarstvennye posty Naibolee blestyashimi predstavitelyami etogo roda byli amirspasalar Sargis um 1187 i ego synovya amirspasalar Zahariya um 1212 i atabeg3 regent Ivane um 1227 Oni i v pervuyu ochered amirspasalar Zahariya sygrali isklyuchitelno vazhnuyu rol v borbe gruzinskogo gosudarstva za osvobozhdenie gruzinskih i armyanskih zemel ot seldzhukskih zahvatchikov za chto i poluchili u gruzin prozvishe Dolgorukih Mhargrdzeli Za dvadcat let svoego amirspasalarstva Zahariya ne proigral ni odnogo srazheniya V rezultate ot seldzhukov byla ochishena vsya Severnaya Armeniya i ukrepleny granicy gruzinskogo carstva chto obespechilo emu desyatiletiya mirnogo sushestvovaniya Vhodya v sostav gruzinskogo gosudarstva Severnaya Armeniya polzovalas polnym vnutrennim samoupravleniem i dazhe ne platili nalogov gruzinskim caryam Pravitelyami ee byli naznacheny Zaharidy kotorye krome togo poluchili ot gruzinskih carej v nasledstvennoe vladenie ryad armyanskih zemel v tom chisle i zemli Tashir Dzoragetskogo carstva otobrannye u Kyurikyanov eshe Davidom Stroitelem Stolicej Severnoj Armenii stanovitsya Ani byvshaya stolica Bagratidov Etot schastlivyj period v istorii Gruzii i Severnoj Armenii byl prervan v dvadcatyh godah XIII veka nashestviem mongolov K seredine sorokovyh godov slomiv geroicheskoe soprotivlenie armyanskogo naroda mongoly zahvatili vsyu Armeniyu Mongolskoe igo okazalos gubitelnym dlya strany Vo vremya nashestvij mongoly besposhadno istreblyali naselenie grabili goroda Zavladev Armeniej mongoly vzvalili na nee tyazhkoe bremya neposilnyh nalogov ot kotoryh zhestoko stradalo i trudovoe naselenie dovedennoe do nishety i knyazya postepenno lishavshiesya svoih vladenij I tolko cerkov byla osvobozhdena ot vsyakogo roda oblozhenii v svyazi s chem shirokoe rasprostranenie poluchaet praktika krupnyh pozhertvovanij so storony krupnyh feodalnyh domov v polzu cerkvej i monastyrej nastoyatelyami kotoryh chasto stanovyatsya ih predstaviteli Blagodarya etomu dazhe v mongolskij period prodolzhaetsya intensivnoe cerkovnoe stroitelstvo Na takom istoricheskom fone protekalo sushestvovanie Kobajrskogo monastyrya Osnovannyj kak uzhe govorilos v konce XI veka carevnami iz roda Kyurikyanov Kobajr prodolzhal ostavatsya v rukah etogo feodalnogo doma v techenie vsego XII veka a byt mozhet i v nachale XIII4 Izvestno chto k seredine pyatidesyatyh godov XIII veka muzhskaya liniya roda Kyurikyanov preseklas5 no vidimo eshe do etogo Kobajr stanovitsya familnym monastyrem starshej vetvi knyazej Dolgorukih syna amprspasalara Zahariya Shahanshaha i ego potomkov V 1261 godu mongolami byl ubit Zahariya starshij syn Shahanshaha Kogda pechalnaya vest doshla do otca ego v selenie Odzun soobshaet istorik Kirakos Gandzakeci sovremennik sobytij tot vpal v otchayanie i umer s gorya Ego povezli i pohoronili v Kobajre Prinimaya vo vnimanie chto Shahanshah rodilsya v 1197 godu nado polagat chto Kobajr pereshel k Zaharidam mezhdu 1220 i 1261 godami skoree vsego v dvadcatyh tridcatyh godah Zdes neobhodimo otmetit chto s perehodom monastyrya ot Kyurikyanov k Zaharidam on reorganizuetsya iz monofisitskogo v halkidonitskij Delo v tom chto Shahanshah v otlichie ot svoego otca amirspasalara Zahariya prinadlezhal ne k nacionalnomu armyano grigorianskomu veroispovedaniyu a k pravoslavnomu halkidonitskomu kotorogo priderzhivalas gruzinskaya cerkov S etim svyazano i to obstoyatelstvo chto nadpisi vysechennye Zaharidami na stenah i napisannye imi na freskah sdelany na gruzinskom yazyke Nalichie gruzinskih nadpisej dalo osnovanie nekotorym issledovatelyam otnesti freski Kobajra k gruzinskomu iskusstvu V svyazi s etim kazhetsya umestnym privesti slova N Ya Marra Vybor yazyka i pisma opredelyaetsya razlichnymi mezhdunarodnymi politicheskimi i ekonomicheskimi usloviyami i ostorozhnost trebuet ne polagatsya celikom na ih svidetelstvo kogda delo idet o vnutrennej rascenke armyanskih nacionalnyh tradicij i armyanskoj rechi o polozhenii ih v intimnoj zhizni pravyashej armyanskoj sredy anijskoj rodovoj aristokratii XIII XIV vekov S La Porta The Armenian scholia on Dionysius the Areopagite studies on their literary and philological tradition In aedibus Peeters 2008 str 126 153 ISBN 9042919205 9789042919204A disagreement had arisen within the Armenian Church over whether ornate vestments and other ecclesiastical accessories were legitimate At the end of the twelfth century in a letter to King Lewon II Nerses Lam bronac i the Archbishop of Tarsus complained that the monks of the monasteries of Ani Hatbat and Kobayr were unfairly criticizing him for the ornate character of his church and liturgy Alexei Lidov The mural paintings of Akhtala Nauka Publishers Central Dept of Oriental Literature 1991 g str 6 129 ISBN 5020175692 9785020175693In the Kobair Monastery the wall paintings have survived in the large and small churches which are linked by a common porch26 They were painted after the Shahanshah s wife handed the Monophysite monastery over to the Chalcedonians Judging by the historical circumstances this could not have happened before the 1220s The upper chronological limit should be regarded as 1282 when the porch of the two churches was painted on the orders of the monk Gregory As a study of depictions of the donor have shown the paintings in the small church appeared after the death of Shahanshah about 1261 27 The murals in the main church were painted earlier probably between 1225 and 1250 immediately after the monastery was given to the Chalcedonian Armenians Patrick Donabedian et Jean Michel Thierry Les arts armeniens Editions Mazenod Paris 1987 ISBN 2 85088 017 5 p 547A la fin du XIIe s ces territoires passerent aux mains des Zakarides le monastere devint au XIIIe s le domaine spirituel de la famille de Sahnsah Zak arean enterre ici en 1261 d obedience chalcedonienne Les inscriptions desormais en georgien rapportent les travaux entrepris par deux de ses fils en 1276 le moine Giorgi fit restaurer le haut des murs et paver l eglise son porche et la cour en 1282 il fit orner le porche de peintures en 1279 Mxargrjel et sa femme Vaneni firent construire le clocher mausolee ou ils furent enterres Apres plusieurs siecles d abandon K obayr reprit vie aux XVIIe XVIIIe s revenant dans le giron armenien gregorien Les peintures ont ete restaurees en 1971 Josef Guter monasteri cristiani Guida storica ai piu importanti edifici monastici del mondo Vid vo Edizioni Arkeios 2008 r stor 167 367 ISBN 8886495935 9788886495936 Epigrafika Vostoka Tom 13 Izd vo Nauka 1960 g str 135V nashej rabote Kober i ego armyanskie i gruzinskie nadpisi opublikovany armyanskie nadpisi monastyrya Kober ili Kobajr v Lori XII v t e do momenta prevrasheniya ego v halkedonitskuyu obitel a takzhe Pgndzahaika Ahtaly Zarui Akopyan Osobennosti ikonografii armyano halkidonitskih pamyatnikov X XIII vv 2 26 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Nira Stone The Kaffa lives of the Desert Fathers a study in Armenian manuscript illumination 9 bereznya 2016 u Wayback Machine In aedibus Peeters 1997 p 73 216 ISBN 2877233014 9782877233019A similar iconography and presentation of four or more figures receiving a blessing or communion from a fifth is known in Byzantine and Georgian art The Communion of the Apostles It is a frequent motif of contemporary Byzantine frescoes and in the rare fresco from Armenia in the Church of Kobayr This fresco was painted by a Georgian fresco artist after the ban on images was lifted in the twelfth century Thierry Donabedian 1989 207 Armenian artist were not completely familiar with this form of art so Georgian artists were imported Alexei Lidov The mural paintings of Akhtala Nauka Publishers Central Dept of Oriental Literature 1991 g str 24 129 ISBN 5020175692 9785020175693While they share a common approach to the main theme there were distinctions in the way the cupola frescoes were interpreted in 13th century Georgian and Armenian Chalcedonian churches At the Georgian churches of Kintsvissi and Timothesoubani the archangels are depicted full face in imperial garments as the guard of the King of Heaven and located under the cross in the mandorla3 The composition is emphatically pictorial and dates back in its basic features to models from the pre Iconoclast era Over a long period of time they enjoyed great popularity in Georgia thanks to the national cult of the Cross4 The resulting image symbol conveys the triumphant appearance of the heavenly hosts In Armenian Chalcedonian frescoes the theme of praise was linked with remembrance of the central event in the history of salvation Christ in the mandorla formed an organic part of the Ascension composition and simultaneously recalled the culmination of His earthly life His presence in heaven and His coming againResursi InternetuFotografii monastyrya 18 lyutogo 2012 u Wayback Machine Lori Poteryannaya Gruziya v Armenii Kanal PIK 17 listopada 2017 u Wayback Machine Neopredelennost statusa pyati monastyrej na granice Gruzii i Armenii sozdaet napryazhennost mezhdu stranami 26 sichnya 2012 u Wayback Machine