Гірський фінбош та реностервельд (ідентифікатор WWF: AT1203) — афротропічний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований в Капських горах у Південно-Африканській Республіці. Він є частиною Капського регіону, одного з найбільш біорізноманітних регіонів планети.
Чагарникові зарості фінбошу на Столовій горі | |
Екозона | Афротропіка |
---|---|
Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | AT1203 |
Межі | Низинний фінбош та реностервельд Сукулент-Кару Нама-Кару Хащі Олбані Гірські ліси Книсни та Аматоле |
Площа, км² | 45 904 |
Країни | Південно-Африканська Республіка |
Охороняється | 35,41 % |
Розташування екорегіону (оливковим) |
Географія
Екорегіон гірського фінбошу та реностервельду охоплює гірські та височинні райони Капського регіону, розташовані на висоті понад 300 м над рівнем моря. Він переважно розташований в межах Західнокапської та Східнокапської провінцій Південно-Африканської Республіки, а невелика частина на північному заході екорегіону лежить в Північнокапській провінції. На півночі екорегіон переходить у Сукулент-Кару та Нама-Кару, на сході — у хащі Олбані, а на півдні — у низинний фінбош та реностервельд та у гірські ліси Книсни та Аматоле.
Гірський фінбош та реностервельд переважно поширений в Капських горах, а також в деяких частинах Великого Уступу, зокрема у найвищих частинах [en]. Гори Капського складчастого поясу зазвичай розділяють на чотири фізико-географічні регіони:
- Західні гори простягаються на 375 км від Капського півострова на півдні до гір [af] на півночі. Основними гірськими масивами, що входять до цього субрегіону, є Столова гора, яка досягає 1086 м у висоту, гори [en] (1269 м), [en] (1590 м), [en] (1995 м), [af] (1630 м), [en] (1884 м), Скурвеберг (2071 м), [en] (1800 м), [af] (1015 м), Седерберг (2026 м), [af] (1016 м) та Боккевельд (982 м) (з півдня на північ). Опади в цих горах випадають виключно взимку, а їх кількість значно коливається, від 200 мм на кордоні з екорегіоном Сукулент-Кару на північному сході до 3000 мм на звернених до Індійського океану схилах південних гір.
- Південно-прибережні гори простягаються безперервним гірським ланцюгом довжиною понад 800 км, від [en] на заході до околиць міста Гебеха на сході. Основними гірськими масивами, що входять до цього субрегіону, є [en] (1201 mм), [en] (1654 м), [en] (964 м), Лангеберг (1710 м), [en] (1579 м), [en] (1675 м), [en] (1757 м), [af] (1758 м) та [de] (987 м) (із заходу на схід). На крайньому південному заході Прибережного поясу Капських гір опади переважно випадають взимку, а далі на схід дощі можуть йти протягом всього року. Середньорічна кількість опадів в Прибережному поясі гір коливається від 800 мм до 1500 мм, однак у північних передгір'ях цих гір, звернених до міжгірської западини [nl], вона може становити менше 400 мм.
- Внутрішній пояс Капських гір лежить на північ від басейну Малого Кару і простягається на 400 км із заходу на схід, від [en] до околиць [en]. Основними гірськими масивами, що входять до цього субрегіону, є [en] (1504 м), [en] (2325 м), Грут-Свартберг (2085 м) та [af] (1626 м) (із заходу на схід). Середньорічна кількість опадів тут коливається від 500 мм до 750 мм, однак у внутрішніх передгір'ях вона може становити лише 200 мм, а у високогір'ях — досягати 1000 мм. На крайньому заході субрегіону опади випадають переважно взимку, в а на крайньому сході — навесні та восени. У більшій частині Внутрішнього поясу опади йдуть протягом всього року.
- Комплекс інзельбергів Малого Кару охоплює кілька ізольованих гірських хребтів, розташованих у міжгірській западині Малого Кару, оточеній з півночі горами Внутрішнього поясу, а з півдня — горами Прибережного поясу. Основними гірськими масивами, що входять до цього субрегіону, є [en] (1622 м), [af] (1350 м), Таусберг (1491 м), Ройберг (1490 м), [en] (1100 м), [en] (1955 м) та Антонісберг (1720 м). Середньорічна кількість опадів тут коливається від 400 мм до 750 мм, однак у північних передгір'ях інзельбергів вона може становити лише 200 мм. Дощі йдуть протягом всього року, за винятком крайнього сходу субрегіону, де вони йдуть переважно навесні та восени.
З геологічної точки зору основу Капських гір складають ордовицько-девонські осадові породи Капської супергрупи, у якій кварцитові пісковики [en] та Віттеберзької груп чергуються з дрібнозернистими сланцями [en]. Ці породи накопичувалися у осадовому басейні разом з метаосадовими породами, що належали до груп Мальмсбері, Канго, Каайманс та Гамтоос віком один мільярд років. Рифтогенез, пов'язаний з розпадом Гондвани, оголив ці породи та призвів до формування складчастості, однак з того часу регіон залишався відносно стабільним. Протягом подальшого періоду ерозія стерла колись надзвичайно високі форми рельєфу, перетворивши їх на сучасні стійкі кварцитово-пісковикові гори, водночас призвівши до нового етапу осадонакопичення в розломних басейнах, особливо у крейдовому періоді. М'які сланці Капської супергрупи та залишки крейдових відкладів сформували низькі долини та горбисті рівнини, що примикають до стрімких гір. Внаслідок тривалого періоду ерозії Капські гори не досягають виняткових висот, проте рельєф регіону все одно вражає, оскільки гори дуже стрімко піднімаються над прилеглими низовинами. Іншою, хоча й незначною, особливістю капських ландшафтів є розкидані відслонення докембрійських гранітів, особливо вздовж передгір'їв Західного поясу.
Більшість річок, що беруть свій початок у Капських горах, належать до чотирьох основних річкових басейнів. Найбільшою річкою регіону є [en], яка бере початок в горах Великого Свартбергу, і разом зі своєю притокою [en] тече на захід та впадає в Атлантичний океан. Річка [en] протікає південніше і впадає в затоку Святої Єлени поблизу міста [en]. Найбільшою річкою регіону, що впадає в Індійський океан, є Бріде. Вона протікає повз місто [en] та впадає в океан біля [en]. На сході екорегіону протікає річка [en], яка утворюється при злитті [en] та [en], і разом з притокою [en] тече на південь, розділяючи Малий Кару навпіл, та впадає в Індійський океан. Річки екорегіону є важливим середовищем існування для ендемічних прісноводних риб, а також важливими міграційними шляхами. Вони спряють обміну флори і фауни між прибережними та внутрішніми районами Південної Африки.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена), а на заході регіону — середземноморський клімат (Csb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 300 до 2000 мм, хоча у деяких місцевостях на південному заході вона може досягати 3000 мм. В області середземноморського клімату, західніше Голкового мису, опади випадають переважно взимку. Зимові дощі пов'язані з холодними атмосферними фронтами, що формуються в циркумполярній системі західних вітрів. На схід від області середземноморського клімату розподіл опадів менш сезонний. Постфронтальні явища, пов'язані з надходженням вологих повітряних мас з відносно теплого Індійського океану, призводять до того, що дощі йдуть протягом всього року, з піками навесні та восени. Середні температури екорегіону загалом нижчі, ніж температури навколишніх низовин. У високогір'ях часто утворюється іній, а взимку протягом кількох тижнів в горах може лежати сніг. Влітку температура рідко підіймається вище 25 °C, за винятком внутрішніх долин.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений фінбошем та [en]. Склерофільні, вічнозелені, вразливі до пожеж чагарники фінбошу розділяють на чотири типи: рестієвий, вересовий, протеєвий та геофітний. У рестієвому фінбоші переважають вічнозелені очеретоподібні рослини з родини рестієвих (Restionaceae), наявність яких є унікальною діагностичною ознакою фінбошу. У вересовому фінбоші переважають дрібнолисті чагарники з родини вересових (Ericaceae) заввишки 0,5-2 м, завдяки яким фінбош стає зовні подібним до вересових пустищ. У протеєвому фінбоші переважають представники гондванської родини протеєвих (Proteaceae), які відомі своїм ефектним цвітінням і висотою. Протеєві кущі можуть досягати 2-4 м у висоту і є найвищими рослинами фінбошу. Нарешті, у геофітному фінбоші переважають цибулинні рослини та інші геофіти. Ці рослини найбільше помітні після пожеж, а також вирізняються привабливими квітами, внаслідок чого цінуються як декоративні рослини. Фінбош процвітає серед пісковикових гірських скель, на ґрунтах, бідних на поживні речовини. У фінбоші рідко зустрічаються дерева, хоча в Капських горах ростуть гірські кипариси (Widdringtonia nodiflora), а в горах Седерберг — ендемічні [en] (Widdringtonia wallichii).
Гірський фінбош вирізняється надзвичайно високим флористичним різноманіттям, особливо вираженим на заході регіону, де значна мінливість між різними типами оселищ та вздовж географічних градієнтів призводить до формування надзвичайно складної рослинної мозаїки. Південноафриканський національний інститут біорізноманіття виділяє 30 типів угруповань гірського фінбошу, на розподіл яких впливають три основні градієнти: із заходу на схід, від узбережжя до внутрішніх районів континенту та від підніжжя до високогір'їв. Флора гірського фінбошу змінюється у відповідь на збільшення висоти та відповідно до [en] схилів. У захищених долинах зустрічаються інші рослини, ніж на відкритих схилах, а угруповання, що ростуть нижче снігової лінії помітно відрізняються від тих, що ростуть на гірських вершинах.
Біля підніжжя гір, на глибоких та родючих ґрунтах переважає протеєвий фінбош. Зі збільшенням висоти починає домінувати вересовий фінбош, який росте на вологих, дрібнозернистих, багатих на органічні речовини ґрунтах. На зігрітих сонцем північних схилах поширені неглибокі, сухі ґрунти та росте рестієвий фінбош, рослини в якому мають неглибоке коріння. На більш низьких висотах на північних схилах глибина ґрунту та довжина коріння рестієвих рослин збільшуються. З просуванням від узбережжя вглиб континенту кількість опадів зменшується, і на зміну протеєвому та вересоому фінбошу приходить рестієвий та айстровий або сухий фінбош. В сухому фінбоші домінують вересоподібні чагарники, здатні отримувати вологу з глибоких шарів ґрунту.
Реностервельд, назва якого з африкаансу означає "носороговий вельд", що вказує на нього, як на історичне середовище проживання чорних носорогів (Diceros bicornis), є другим за поширенням типом рослинності регіону. На відміну від фінбошу, у реностервельді відсутні представники родини рестієвих (Restionaceae), а протеєві (Proteaceae) зустрічаються вкрай рідко. Цей тип рослинності складається з невисокого (1-2 м заввишки) чагарникового ярусу, в якому домінують [en] (Elytropappus rhinocerotis) з родини айстрових (Asteraceae) та різноманітні чагарники з родини вересових (Ericaceae), та з трав'янистого ярусу, який складається з трав та сезонно активних геофітів. Реностервельд найбільш поширений у західних та внутрішніх гірських районах екорегіону, де середньорічна кількість опадів коливається від 250 до 650 мм. Зі збільшенням вологості реностервельд переходить у фінбош, а зі зменшенням — у чагарники сукулентного кару. В Капських горах реностервельд росте на дрібнозернистих, відносно родючих ґрунтах, пов'язаних зі сланцевими відслоненнями, міжгірськими западинами та передгір'ями. Дослідження показують, що межі поширення різних реностервельдних угруповань можуть буть [en] обумовленими.
Екорегіони гірського та низинного фінбошу та реностервельду разом складають близько 80 % Капського флористичного регіону, найменшого з шести флористичних царств світу. Площа Капського регіону становить близько 90 000 км², що співставно з площею Португалії чи Малаві, однак на цій території росте понад 9000 видів рослин, з яких майже 6000 видів є ендемічними. В екорегіонах гірського та низинного фінбошу та реностервельду зустрічається близько 7000 видів рослин. Регіональне флористичне різноманіття тут є одним з найвищих в усьому світі, за винятком деяких тропічних дощових лісів.
В Капському регіоні зустрічається 526 із понад 740 видів роду Еріка (Erica) та 69 із 112 представників роду Протея (Protea). Регіон є [en] для ерік (Erica spp.), [en] (Aspalathus spp.) та ще для 11 родів, понад 100 представників кожного з яких ростуть в Капському регіоні. Співвідношення кількості видів, поширених в регіоні, до загальної кількості представників роду для цих родів становить 9,1, що є одним з найвищих показників у світі, більш типовим для острівної, ніж для континентальної флори. Також Капський регіон вирізняється надзвичайним різноманіттям геофітів: у гірському та низинному фінбоші та реностервельді зустрічається близько 1500 видів геофітних рослин, більшість з яких належать до родин Півникові (Iridaceae), Зозулинцеві (Orchidaceae), Холодкові (Asparagaceae) та Амарилісові (Amaryllidaceae).
Близько 80 % видів рослин, поширених у фінбоші та реностервельді, є ендеміками. Це вражаюче високий рівень для континентальної флори: подібні показники були зафіксовані лише для таких островів, як Мадагаскар і Нова Зеландія. Значна, хоч і точно невідома кількість цих ендеміків, є локально поширеними видами, ареал яких обмежений територією площею менше 100 км². Більшість ендемічних видів зустрічаються у фінбоші, хоча місцеві ендемічні геофіти є відносно поширеними у реностервельді, в районах з середземноморським кліматом.
Фізична географія Капських гір відіграє важливе значення у формуванні різноманітних угруповань фінбошу. Оскільки внаслідок ерозії ці гори є середньовисотними, сильний холод не був обмежувальним фактором навіть під час плейстоценових льодовикових періодів, коли середньорічні температури були приблизно на 5 °C нижчими за сучасні. Водночас збільшення кількості орографічних опадів означало, що Капські гори були важливими у компенсації наслідків посушливих періодів. Різноманітний рельєф регіону у поєднанні з едафічними та кліматичними факторами призвів до формування та збереження центрів видового різноманіття у Капських горах.
Іншим важливим фактором, який вплинув на формування високого флористичного різноманіття екорегіону, є запилювачі, особливо комахи. Як приклад можна навести метелика [en], який запилює щонайменше 15 видів високогірних геофітів з червоними квітками, що цвітуть восени. Більшість рослин, поширених у фінбоші, запилюються комахами, однак для близько 430 видів рослин, поширених в регіоні, характерне птахозапилення. Близько 75 % рослин Південної Африки, пристосованих до запилення комахами, ростуть в екорегіонах фінбошу та реностервельду. Тут також зустрічаються деякі ссавці-запилювачі, що демонструє екологічну подібність між фінбошем та квонганом, поширеним на південному заході Австралії.
Фауна
Фауна екорегіону включає низку унікальних видів, пристосованих до життя у фінбоші та реностервельді, флора яких характеризується низьким вмістом поживних речовин. Загалом в межах екорегіону зустрічається 127 видів ссавців та 288 видів птахів. Найпоширенішими видами антилоп у Капських горах є капські грисбоки (Raphicerus melanotis), звичайні дуїкери (Sylvicapra grimmia) та антилопи-стрибуни (Oreotragus oreotragus). Також в горах регіону зустрічаються сірі ребоки (Pelea capreolus), [en] (Alcelaphus buselaphus caama), звичайні канни (Taurotragus oryx) та рідкісні, майже ендемічні [en] (Equus zebra zebra). Єдиним великих хижаком, поширеним в регіоні, є африканський леопард (Panthera pardus pardus). Внаслідок того, що флора фінбошу бідна на поживні речовини, в регіоні мешкає небагато великих травоїдних тварин, на яких можуть полювати леопарди, і тому ареали проживання окремих леопардів в Капських горах є великими, іноді у десять разів більшими, ніж в савані.
Серед інших ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити ведмежого павіана (Papio ursinus), медоїда (Mellivora capensis), африканського трубкозуба (Orycteropus afer) та капського дамана (Procavia capensis). Також в Капських горах зустрічається багато дрібних травоїдних ссавців, особливо гризунів, оскільки вони живляться насінням, одним з небагатьох доступних і поживних джерел їжі у фінбоші. Насіння рослин у фінбоші характеризується високою концентрацією азоту, фосфору та калію, що гарантує його проростання у малородючому ґрунті. Іншим важливим джерелом їжі у фінбоші та реностервельді, особливо для павіанів та землекопів, виступають цибулини, бульби та зерна геофітів. Землекопи здатні поїдати токсичні цибулини [en] (Boophone spp.), амарилісів (Amaryllis spp.) та інших геофітів, зокрема цибулини отруйних [en] (Ornithogalum thyrsoides), які здатні вбити людину та худобу.
Серед майже ендемічних ссавців, поширених в екорегіоні, слід відзначити капську колючу мишу (Acomys subspinosus), капського златокрота (Chrysochloris asiatica), капського землекопа (Georychus capensis), мишу Верро (Myomyscus verreauxii) та капську піщанку (Gerbilliscus afra). Раніше в екорегіоні зустрічалися майже ендемічні блакитні шаблероги (Hippotragus leucophaeus) та квагги (Equus quagga quagga), однак внаслідок надмірного полювання антилопи вимерли до 1800 року, а квагги — у 1850-х роках.
Різноманіття орнітофауни в екорегіоні не дуже велике, тому що структурно однорідна рослинність фінбошу та реностервельду пропонує мало екологічних ніш та мало високоякісної їжі, такої як соковиті фрукти чи великі комахи. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити сірокрилого турача (Scleroptila afra), рудокрилого турача (Scleroptila levaillantii), саванового яструба (Accipiter minullus), бокмакірі (Telophorus zeylonus), червоногруду маріку (Cinnyris afer), південну маріку (Cinnyris chalybeus), малахітову нектарку (Nectarinia famosa), капську очеретянку (Sphenoeacus afer), акацієву синицю (Melaniparus afer), плямистогруду принію (Prinia maculosa), товстодзьобого вайдага (Euplectes capensis), іржастощокого ткачика (Ploceus capensis), акацієвого щедрика (Crithagra sulphurata) та лісового щедрика (Crithagra scotops).
Майже ендемічними представниками екорегіону, які також зустрічаються у низинному фінбоші та реностервельді, є капські триперстки (Turnix hottentottus), капські бюльбюлі (Pycnonotus capensis), великі скельники (Chaetops frenatus), буроволі цукролюби (Promerops cafer), рудохвості куцокрили (Cryptillas victorini), капські нектарки (Anthobaphes violacea), світлокрилі щедрики (Crithagra leucoptera) та капські щедрики (Crithagra totta). Ці спеціалісти з фінбошу часто мають гнучку харчову поведінку, що дозволяє їм краще використовувати доступні джерела їжі. Так, капські нектарки зазвичай зустрічаються у низинному фінбоші з осені до весни, де вони харчуються нектаром протеєвих рослин, але влітку, коли на великих висотах цвітуть еріки (Erica spp.), вони мігрують в Капські гори. Приблизно третина птахів, зареєстрованих в екорегіонах фінбошу та реностервельду, не є місцевими мешканцями та жодним чином не використовують ресурси фінбошу. Ці птахи з'явилися тут протягом останніх 100 років, а багато з них — лише за останні 50 років, як результат зміни природного середовища людьми. Вони повністю залежать від змінених природних середовищ.
Капський регіон є домом для 109 видів плазунів, з яких 19 видів (17,4 %) є ендемічними. Особливо вражає високе різноманіття наземних черепах, яких в Південно-Африканській Республіці мешкає більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Незважаючи на відносно низьке різноманіття земноводних (38 видів), вони демонструють високий ендемізм: близько половини з них є ендеміками регіону. Екорегіон також є центром ендемізму для прісноводних риб, поширених у річкових системах Оліфантсу, Бергу, Бріде та Гауріцу.
Безхребетна фауна екорегіону характеризується філогенетичною давністю: багато видів, поширених тут, є реліктами Гондвани. Як приклад можна навести прісноводних ракоподібних ([en], [en] та унікальних [nl], що живуть в печерах), косариків ([en]), двокрилих ([en], Trichantha, Peringueyomina), великокрильців, вуховерток, цикадок з триби [en], волохокрильців та різноманітних жуків, зокрема представників роду [en] з родини рогачів.
Збереження
Через свою важкодоступність та низький сільськогосподарський потенціал екорегіон гірського фінбошу та реностервельду зазнав меншого втручання людини, ніж його низинний сусід. Лише 9,1 % площі гірського фінбошу та 11,7 % площі гірського реностервельду були перетворені на сільськогосподарські угіддя та лісові насадження. Природоохоронний статус екорегіону є одним із найкращих у Південно-Африканській Республіці. Основними загрозами для збереження природи регіону є поширення інвазивних дерев та кущів, збір дикорослих рослин, таких як ройбуш (Aspalathus linearis) та медовий чай (Cyclopia), а також глобальні зміни клімату, які, ймовірно, матимуть серйозний негативний вплив на біорізноманіття фінбошу, враховуючи специфічні вимоги багатьох ендемічних рослин до умов навколишнього середовища.
Близько 35,41 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], Національний парк Столової гори, [en], [en], Природний заповідник Седерберг, [en], Гроот-Вінтерхукський природний заповідник, [en], [en] та [en].
Примітки
- "Montane fynbos and renosterveld". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Montane Fynbos and Renosterveld». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Fynbos Shrubland» — One Earth.
- «Renosterveld Shrubland» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girskij finbosh ta renosterveld identifikator WWF AT1203 afrotropichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij v Kapskih gorah u Pivdenno Afrikanskij Respublici Vin ye chastinoyu Kapskogo regionu odnogo z najbilsh bioriznomanitnih regioniv planeti Girskij finbosh ta renosterveld Chagarnikovi zarosti finboshu na Stolovij gori Ekozona Afrotropika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1203 Mezhi Nizinnij finbosh ta renosterveld Sukulent Karu Nama Karu Hashi Olbani Girski lisi Knisni ta Amatole Plosha km 45 904 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Ohoronyayetsya 35 41 Roztashuvannya ekoregionu olivkovim Finbosh u Kapskih gorah Zarosti en Elytropappus rhinocerotis u renosterveldi Renosterveld v gorah en Kvituchij finbosh na en Kapskij grisbok Raphicerus melanotis v zarostyah finboshuGeografiyaEkoregion girskogo finboshu ta renosterveldu ohoplyuye girski ta visochinni rajoni Kapskogo regionu roztashovani na visoti ponad 300 m nad rivnem morya Vin perevazhno roztashovanij v mezhah Zahidnokapskoyi ta Shidnokapskoyi provincij Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki a nevelika chastina na pivnichnomu zahodi ekoregionu lezhit v Pivnichnokapskij provinciyi Na pivnochi ekoregion perehodit u Sukulent Karu ta Nama Karu na shodi u hashi Olbani a na pivdni u nizinnij finbosh ta renosterveld ta u girski lisi Knisni ta Amatole Girskij finbosh ta renosterveld perevazhno poshirenij v Kapskih gorah a takozh v deyakih chastinah Velikogo Ustupu zokrema u najvishih chastinah en Gori Kapskogo skladchastogo poyasu zazvichaj rozdilyayut na chotiri fiziko geografichni regioni Zahidni gori prostyagayutsya na 375 km vid Kapskogo pivostrova na pivdni do gir af na pivnochi Osnovnimi girskimi masivami sho vhodyat do cogo subregionu ye Stolova gora yaka dosyagaye 1086 m u visotu gori en 1269 m en 1590 m en 1995 m af 1630 m en 1884 m Skurveberg 2071 m en 1800 m af 1015 m Sederberg 2026 m af 1016 m ta Bokkeveld 982 m z pivdnya na pivnich Opadi v cih gorah vipadayut viklyuchno vzimku a yih kilkist znachno kolivayetsya vid 200 mm na kordoni z ekoregionom Sukulent Karu na pivnichnomu shodi do 3000 mm na zvernenih do Indijskogo okeanu shilah pivdennih gir Pivdenno priberezhni gori prostyagayutsya bezperervnim girskim lancyugom dovzhinoyu ponad 800 km vid en na zahodi do okolic mista Gebeha na shodi Osnovnimi girskimi masivami sho vhodyat do cogo subregionu ye en 1201 mm en 1654 m en 964 m Langeberg 1710 m en 1579 m en 1675 m en 1757 m af 1758 m ta de 987 m iz zahodu na shid Na krajnomu pivdennomu zahodi Priberezhnogo poyasu Kapskih gir opadi perevazhno vipadayut vzimku a dali na shid doshi mozhut jti protyagom vsogo roku Serednorichna kilkist opadiv v Priberezhnomu poyasi gir kolivayetsya vid 800 mm do 1500 mm odnak u pivnichnih peredgir yah cih gir zvernenih do mizhgirskoyi zapadini nl vona mozhe stanoviti menshe 400 mm Vnutrishnij poyas Kapskih gir lezhit na pivnich vid basejnu Malogo Karu i prostyagayetsya na 400 km iz zahodu na shid vid en do okolic en Osnovnimi girskimi masivami sho vhodyat do cogo subregionu ye en 1504 m en 2325 m Grut Svartberg 2085 m ta af 1626 m iz zahodu na shid Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 500 mm do 750 mm odnak u vnutrishnih peredgir yah vona mozhe stanoviti lishe 200 mm a u visokogir yah dosyagati 1000 mm Na krajnomu zahodi subregionu opadi vipadayut perevazhno vzimku v a na krajnomu shodi navesni ta voseni U bilshij chastini Vnutrishnogo poyasu opadi jdut protyagom vsogo roku Kompleks inzelbergiv Malogo Karu ohoplyuye kilka izolovanih girskih hrebtiv roztashovanih u mizhgirskij zapadini Malogo Karu otochenij z pivnochi gorami Vnutrishnogo poyasu a z pivdnya gorami Priberezhnogo poyasu Osnovnimi girskimi masivami sho vhodyat do cogo subregionu ye en 1622 m af 1350 m Tausberg 1491 m Rojberg 1490 m en 1100 m en 1955 m ta Antonisberg 1720 m Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 400 mm do 750 mm odnak u pivnichnih peredgir yah inzelbergiv vona mozhe stanoviti lishe 200 mm Doshi jdut protyagom vsogo roku za vinyatkom krajnogo shodu subregionu de voni jdut perevazhno navesni ta voseni Z geologichnoyi tochki zoru osnovu Kapskih gir skladayut ordovicko devonski osadovi porodi Kapskoyi supergrupi u yakij kvarcitovi piskoviki en ta Vitteberzkoyi grup cherguyutsya z dribnozernistimi slancyami en Ci porodi nakopichuvalisya u osadovomu basejni razom z metaosadovimi porodami sho nalezhali do grup Malmsberi Kango Kaajmans ta Gamtoos vikom odin milyard rokiv Riftogenez pov yazanij z rozpadom Gondvani ogoliv ci porodi ta prizviv do formuvannya skladchastosti odnak z togo chasu region zalishavsya vidnosno stabilnim Protyagom podalshogo periodu eroziya sterla kolis nadzvichajno visoki formi relyefu peretvorivshi yih na suchasni stijki kvarcitovo piskovikovi gori vodnochas prizvivshi do novogo etapu osadonakopichennya v rozlomnih basejnah osoblivo u krejdovomu periodi M yaki slanci Kapskoyi supergrupi ta zalishki krejdovih vidkladiv sformuvali nizki dolini ta gorbisti rivnini sho primikayut do strimkih gir Vnaslidok trivalogo periodu eroziyi Kapski gori ne dosyagayut vinyatkovih visot prote relyef regionu vse odno vrazhaye oskilki gori duzhe strimko pidnimayutsya nad prileglimi nizovinami Inshoyu hocha j neznachnoyu osoblivistyu kapskih landshaftiv ye rozkidani vidslonennya dokembrijskih granitiv osoblivo vzdovzh peredgir yiv Zahidnogo poyasu Bilshist richok sho berut svij pochatok u Kapskih gorah nalezhat do chotiroh osnovnih richkovih basejniv Najbilshoyu richkoyu regionu ye en yaka bere pochatok v gorah Velikogo Svartbergu i razom zi svoyeyu pritokoyu en teche na zahid ta vpadaye v Atlantichnij okean Richka en protikaye pivdennishe i vpadaye v zatoku Svyatoyi Yeleni poblizu mista en Najbilshoyu richkoyu regionu sho vpadaye v Indijskij okean ye Bride Vona protikaye povz misto en ta vpadaye v okean bilya en Na shodi ekoregionu protikaye richka en yaka utvoryuyetsya pri zlitti en ta en i razom z pritokoyu en teche na pivden rozdilyayuchi Malij Karu navpil ta vpadaye v Indijskij okean Richki ekoregionu ye vazhlivim seredovishem isnuvannya dlya endemichnih prisnovodnih rib a takozh vazhlivimi migracijnimi shlyahami Voni spryayut obminu flori i fauni mizh priberezhnimi ta vnutrishnimi rajonami Pivdennoyi Afriki KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye napivpustelnij klimat BSh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a na zahodi regionu seredzemnomorskij klimat Csb za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv v regioni kolivayetsya vid 300 do 2000 mm hocha u deyakih miscevostyah na pivdennomu zahodi vona mozhe dosyagati 3000 mm V oblasti seredzemnomorskogo klimatu zahidnishe Golkovogo misu opadi vipadayut perevazhno vzimku Zimovi doshi pov yazani z holodnimi atmosfernimi frontami sho formuyutsya v cirkumpolyarnij sistemi zahidnih vitriv Na shid vid oblasti seredzemnomorskogo klimatu rozpodil opadiv mensh sezonnij Postfrontalni yavisha pov yazani z nadhodzhennyam vologih povitryanih mas z vidnosno teplogo Indijskogo okeanu prizvodyat do togo sho doshi jdut protyagom vsogo roku z pikami navesni ta voseni Seredni temperaturi ekoregionu zagalom nizhchi nizh temperaturi navkolishnih nizovin U visokogir yah chasto utvoryuyetsya inij a vzimku protyagom kilkoh tizhniv v gorah mozhe lezhati snig Vlitku temperatura ridko pidijmayetsya vishe 25 C za vinyatkom vnutrishnih dolin FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij finboshem ta en Sklerofilni vichnozeleni vrazlivi do pozhezh chagarniki finboshu rozdilyayut na chotiri tipi restiyevij veresovij proteyevij ta geofitnij U restiyevomu finboshi perevazhayut vichnozeleni ocheretopodibni roslini z rodini restiyevih Restionaceae nayavnist yakih ye unikalnoyu diagnostichnoyu oznakoyu finboshu U veresovomu finboshi perevazhayut dribnolisti chagarniki z rodini veresovih Ericaceae zavvishki 0 5 2 m zavdyaki yakim finbosh staye zovni podibnim do veresovih pustish U proteyevomu finboshi perevazhayut predstavniki gondvanskoyi rodini proteyevih Proteaceae yaki vidomi svoyim efektnim cvitinnyam i visotoyu Proteyevi kushi mozhut dosyagati 2 4 m u visotu i ye najvishimi roslinami finboshu Nareshti u geofitnomu finboshi perevazhayut cibulinni roslini ta inshi geofiti Ci roslini najbilshe pomitni pislya pozhezh a takozh viriznyayutsya privablivimi kvitami vnaslidok chogo cinuyutsya yak dekorativni roslini Finbosh procvitaye sered piskovikovih girskih skel na gruntah bidnih na pozhivni rechovini U finboshi ridko zustrichayutsya dereva hocha v Kapskih gorah rostut girski kiparisi Widdringtonia nodiflora a v gorah Sederberg endemichni en Widdringtonia wallichii Girskij finbosh viriznyayetsya nadzvichajno visokim floristichnim riznomanittyam osoblivo virazhenim na zahodi regionu de znachna minlivist mizh riznimi tipami oselish ta vzdovzh geografichnih gradiyentiv prizvodit do formuvannya nadzvichajno skladnoyi roslinnoyi mozayiki Pivdennoafrikanskij nacionalnij institut bioriznomanittya vidilyaye 30 tipiv ugrupovan girskogo finboshu na rozpodil yakih vplivayut tri osnovni gradiyenti iz zahodu na shid vid uzberezhzhya do vnutrishnih rajoniv kontinentu ta vid pidnizhzhya do visokogir yiv Flora girskogo finboshu zminyuyetsya u vidpovid na zbilshennya visoti ta vidpovidno do en shiliv U zahishenih dolinah zustrichayutsya inshi roslini nizh na vidkritih shilah a ugrupovannya sho rostut nizhche snigovoyi liniyi pomitno vidriznyayutsya vid tih sho rostut na girskih vershinah Bilya pidnizhzhya gir na glibokih ta rodyuchih gruntah perevazhaye proteyevij finbosh Zi zbilshennyam visoti pochinaye dominuvati veresovij finbosh yakij roste na vologih dribnozernistih bagatih na organichni rechovini gruntah Na zigritih soncem pivnichnih shilah poshireni negliboki suhi grunti ta roste restiyevij finbosh roslini v yakomu mayut negliboke korinnya Na bilsh nizkih visotah na pivnichnih shilah glibina gruntu ta dovzhina korinnya restiyevih roslin zbilshuyutsya Z prosuvannyam vid uzberezhzhya vglib kontinentu kilkist opadiv zmenshuyetsya i na zminu proteyevomu ta veresoomu finboshu prihodit restiyevij ta ajstrovij abo suhij finbosh V suhomu finboshi dominuyut veresopodibni chagarniki zdatni otrimuvati vologu z glibokih shariv gruntu Renosterveld nazva yakogo z afrikaansu oznachaye nosorogovij veld sho vkazuye na nogo yak na istorichne seredovishe prozhivannya chornih nosorogiv Diceros bicornis ye drugim za poshirennyam tipom roslinnosti regionu Na vidminu vid finboshu u renosterveldi vidsutni predstavniki rodini restiyevih Restionaceae a proteyevi Proteaceae zustrichayutsya vkraj ridko Cej tip roslinnosti skladayetsya z nevisokogo 1 2 m zavvishki chagarnikovogo yarusu v yakomu dominuyut en Elytropappus rhinocerotis z rodini ajstrovih Asteraceae ta riznomanitni chagarniki z rodini veresovih Ericaceae ta z trav yanistogo yarusu yakij skladayetsya z trav ta sezonno aktivnih geofitiv Renosterveld najbilsh poshirenij u zahidnih ta vnutrishnih girskih rajonah ekoregionu de serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 250 do 650 mm Zi zbilshennyam vologosti renosterveld perehodit u finbosh a zi zmenshennyam u chagarniki sukulentnogo karu V Kapskih gorah renosterveld roste na dribnozernistih vidnosno rodyuchih gruntah pov yazanih zi slancevimi vidslonennyami mizhgirskimi zapadinami ta peredgir yami Doslidzhennya pokazuyut sho mezhi poshirennya riznih renosterveldnih ugrupovan mozhut but en obumovlenimi Ekoregioni girskogo ta nizinnogo finboshu ta renosterveldu razom skladayut blizko 80 Kapskogo floristichnogo regionu najmenshogo z shesti floristichnih carstv svitu Plosha Kapskogo regionu stanovit blizko 90 000 km sho spivstavno z plosheyu Portugaliyi chi Malavi odnak na cij teritoriyi roste ponad 9000 vidiv roslin z yakih majzhe 6000 vidiv ye endemichnimi V ekoregionah girskogo ta nizinnogo finboshu ta renosterveldu zustrichayetsya blizko 7000 vidiv roslin Regionalne floristichne riznomanittya tut ye odnim z najvishih v usomu sviti za vinyatkom deyakih tropichnih doshovih lisiv V Kapskomu regioni zustrichayetsya 526 iz ponad 740 vidiv rodu Erika Erica ta 69 iz 112 predstavnikiv rodu Proteya Protea Region ye en dlya erik Erica spp en Aspalathus spp ta she dlya 11 rodiv ponad 100 predstavnikiv kozhnogo z yakih rostut v Kapskomu regioni Spivvidnoshennya kilkosti vidiv poshirenih v regioni do zagalnoyi kilkosti predstavnikiv rodu dlya cih rodiv stanovit 9 1 sho ye odnim z najvishih pokaznikiv u sviti bilsh tipovim dlya ostrivnoyi nizh dlya kontinentalnoyi flori Takozh Kapskij region viriznyayetsya nadzvichajnim riznomanittyam geofitiv u girskomu ta nizinnomu finboshi ta renosterveldi zustrichayetsya blizko 1500 vidiv geofitnih roslin bilshist z yakih nalezhat do rodin Pivnikovi Iridaceae Zozulincevi Orchidaceae Holodkovi Asparagaceae ta Amarilisovi Amaryllidaceae Blizko 80 vidiv roslin poshirenih u finboshi ta renosterveldi ye endemikami Ce vrazhayuche visokij riven dlya kontinentalnoyi flori podibni pokazniki buli zafiksovani lishe dlya takih ostroviv yak Madagaskar i Nova Zelandiya Znachna hoch i tochno nevidoma kilkist cih endemikiv ye lokalno poshirenimi vidami areal yakih obmezhenij teritoriyeyu plosheyu menshe 100 km Bilshist endemichnih vidiv zustrichayutsya u finboshi hocha miscevi endemichni geofiti ye vidnosno poshirenimi u renosterveldi v rajonah z seredzemnomorskim klimatom Fizichna geografiya Kapskih gir vidigraye vazhlive znachennya u formuvanni riznomanitnih ugrupovan finboshu Oskilki vnaslidok eroziyi ci gori ye serednovisotnimi silnij holod ne buv obmezhuvalnim faktorom navit pid chas plejstocenovih lodovikovih periodiv koli serednorichni temperaturi buli priblizno na 5 C nizhchimi za suchasni Vodnochas zbilshennya kilkosti orografichnih opadiv oznachalo sho Kapski gori buli vazhlivimi u kompensaciyi naslidkiv posushlivih periodiv Riznomanitnij relyef regionu u poyednanni z edafichnimi ta klimatichnimi faktorami prizviv do formuvannya ta zberezhennya centriv vidovogo riznomanittya u Kapskih gorah Inshim vazhlivim faktorom yakij vplinuv na formuvannya visokogo floristichnogo riznomanittya ekoregionu ye zapilyuvachi osoblivo komahi Yak priklad mozhna navesti metelika en yakij zapilyuye shonajmenshe 15 vidiv visokogirnih geofitiv z chervonimi kvitkami sho cvitut voseni Bilshist roslin poshirenih u finboshi zapilyuyutsya komahami odnak dlya blizko 430 vidiv roslin poshirenih v regioni harakterne ptahozapilennya Blizko 75 roslin Pivdennoyi Afriki pristosovanih do zapilennya komahami rostut v ekoregionah finboshu ta renosterveldu Tut takozh zustrichayutsya deyaki ssavci zapilyuvachi sho demonstruye ekologichnu podibnist mizh finboshem ta kvonganom poshirenim na pivdennomu zahodi Avstraliyi FaunaFauna ekoregionu vklyuchaye nizku unikalnih vidiv pristosovanih do zhittya u finboshi ta renosterveldi flora yakih harakterizuyetsya nizkim vmistom pozhivnih rechovin Zagalom v mezhah ekoregionu zustrichayetsya 127 vidiv ssavciv ta 288 vidiv ptahiv Najposhirenishimi vidami antilop u Kapskih gorah ye kapski grisboki Raphicerus melanotis zvichajni duyikeri Sylvicapra grimmia ta antilopi stribuni Oreotragus oreotragus Takozh v gorah regionu zustrichayutsya siri reboki Pelea capreolus en Alcelaphus buselaphus caama zvichajni kanni Taurotragus oryx ta ridkisni majzhe endemichni en Equus zebra zebra Yedinim velikih hizhakom poshirenim v regioni ye afrikanskij leopard Panthera pardus pardus Vnaslidok togo sho flora finboshu bidna na pozhivni rechovini v regioni meshkaye nebagato velikih travoyidnih tvarin na yakih mozhut polyuvati leopardi i tomu areali prozhivannya okremih leopardiv v Kapskih gorah ye velikimi inodi u desyat raziv bilshimi nizh v savani Sered inshih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti vedmezhogo paviana Papio ursinus medoyida Mellivora capensis afrikanskogo trubkozuba Orycteropus afer ta kapskogo damana Procavia capensis Takozh v Kapskih gorah zustrichayetsya bagato dribnih travoyidnih ssavciv osoblivo grizuniv oskilki voni zhivlyatsya nasinnyam odnim z nebagatoh dostupnih i pozhivnih dzherel yizhi u finboshi Nasinnya roslin u finboshi harakterizuyetsya visokoyu koncentraciyeyu azotu fosforu ta kaliyu sho garantuye jogo prorostannya u malorodyuchomu grunti Inshim vazhlivim dzherelom yizhi u finboshi ta renosterveldi osoblivo dlya pavianiv ta zemlekopiv vistupayut cibulini bulbi ta zerna geofitiv Zemlekopi zdatni poyidati toksichni cibulini en Boophone spp amarilisiv Amaryllis spp ta inshih geofitiv zokrema cibulini otrujnih en Ornithogalum thyrsoides yaki zdatni vbiti lyudinu ta hudobu Sered majzhe endemichnih ssavciv poshirenih v ekoregioni slid vidznachiti kapsku kolyuchu mishu Acomys subspinosus kapskogo zlatokrota Chrysochloris asiatica kapskogo zemlekopa Georychus capensis mishu Verro Myomyscus verreauxii ta kapsku pishanku Gerbilliscus afra Ranishe v ekoregioni zustrichalisya majzhe endemichni blakitni shablerogi Hippotragus leucophaeus ta kvaggi Equus quagga quagga odnak vnaslidok nadmirnogo polyuvannya antilopi vimerli do 1800 roku a kvaggi u 1850 h rokah Riznomanittya ornitofauni v ekoregioni ne duzhe velike tomu sho strukturno odnoridna roslinnist finboshu ta renosterveldu proponuye malo ekologichnih nish ta malo visokoyakisnoyi yizhi takoyi yak sokoviti frukti chi veliki komahi Sered poshirenih v regioni ptahiv slid vidznachiti sirokrilogo turacha Scleroptila afra rudokrilogo turacha Scleroptila levaillantii savanovogo yastruba Accipiter minullus bokmakiri Telophorus zeylonus chervonogrudu mariku Cinnyris afer pivdennu mariku Cinnyris chalybeus malahitovu nektarku Nectarinia famosa kapsku ocheretyanku Sphenoeacus afer akaciyevu sinicyu Melaniparus afer plyamistogrudu priniyu Prinia maculosa tovstodzobogo vajdaga Euplectes capensis irzhastoshokogo tkachika Ploceus capensis akaciyevogo shedrika Crithagra sulphurata ta lisovogo shedrika Crithagra scotops Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu yaki takozh zustrichayutsya u nizinnomu finboshi ta renosterveldi ye kapski triperstki Turnix hottentottus kapski byulbyuli Pycnonotus capensis veliki skelniki Chaetops frenatus burovoli cukrolyubi Promerops cafer rudohvosti kucokrili Cryptillas victorini kapski nektarki Anthobaphes violacea svitlokrili shedriki Crithagra leucoptera ta kapski shedriki Crithagra totta Ci specialisti z finboshu chasto mayut gnuchku harchovu povedinku sho dozvolyaye yim krashe vikoristovuvati dostupni dzherela yizhi Tak kapski nektarki zazvichaj zustrichayutsya u nizinnomu finboshi z oseni do vesni de voni harchuyutsya nektarom proteyevih roslin ale vlitku koli na velikih visotah cvitut eriki Erica spp voni migruyut v Kapski gori Priblizno tretina ptahiv zareyestrovanih v ekoregionah finboshu ta renosterveldu ne ye miscevimi meshkancyami ta zhodnim chinom ne vikoristovuyut resursi finboshu Ci ptahi z yavilisya tut protyagom ostannih 100 rokiv a bagato z nih lishe za ostanni 50 rokiv yak rezultat zmini prirodnogo seredovisha lyudmi Voni povnistyu zalezhat vid zminenih prirodnih seredovish Kapskij region ye domom dlya 109 vidiv plazuniv z yakih 19 vidiv 17 4 ye endemichnimi Osoblivo vrazhaye visoke riznomanittya nazemnih cherepah yakih v Pivdenno Afrikanskij Respublici meshkaye bilshe nizh u bud yakij inshij krayini svitu Nezvazhayuchi na vidnosno nizke riznomanittya zemnovodnih 38 vidiv voni demonstruyut visokij endemizm blizko polovini z nih ye endemikami regionu Ekoregion takozh ye centrom endemizmu dlya prisnovodnih rib poshirenih u richkovih sistemah Olifantsu Bergu Bride ta Gauricu Bezhrebetna fauna ekoregionu harakterizuyetsya filogenetichnoyu davnistyu bagato vidiv poshirenih tut ye reliktami Gondvani Yak priklad mozhna navesti prisnovodnih rakopodibnih en en ta unikalnih nl sho zhivut v pecherah kosarikiv en dvokrilih en Trichantha Peringueyomina velikokrilciv vuhovertok cikadok z tribi en volohokrilciv ta riznomanitnih zhukiv zokrema predstavnikiv rodu en z rodini rogachiv ZberezhennyaCherez svoyu vazhkodostupnist ta nizkij silskogospodarskij potencial ekoregion girskogo finboshu ta renosterveldu zaznav menshogo vtruchannya lyudini nizh jogo nizinnij susid Lishe 9 1 ploshi girskogo finboshu ta 11 7 ploshi girskogo renosterveldu buli peretvoreni na silskogospodarski ugiddya ta lisovi nasadzhennya Prirodoohoronnij status ekoregionu ye odnim iz najkrashih u Pivdenno Afrikanskij Respublici Osnovnimi zagrozami dlya zberezhennya prirodi regionu ye poshirennya invazivnih derev ta kushiv zbir dikoroslih roslin takih yak rojbush Aspalathus linearis ta medovij chaj Cyclopia a takozh globalni zmini klimatu yaki jmovirno matimut serjoznij negativnij vpliv na bioriznomanittya finboshu vrahovuyuchi specifichni vimogi bagatoh endemichnih roslin do umov navkolishnogo seredovisha Blizko 35 41 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Nacionalnij park Stolovoyi gori en en Prirodnij zapovidnik Sederberg en Groot Vinterhukskij prirodnij zapovidnik en en ta en Primitki Montane fynbos and renosterveld DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Montane Fynbos and Renosterveld Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Fynbos Shrubland One Earth Renosterveld Shrubland One Earth