Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гірські ліси Книсни та Аматоле (ідентифікатор WWF: AT0115) — афротропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на півдні Південно-Африканської Республіки.
 Ліси Книсни поблизу Природної долини (Національний парк [en], ПАР) | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | AT0115 |
| Межі | Гірський фінбош та реностервельд Низинний фінбош та реностервельд Луки, рідколісся та ліси Драконових гір Прибережні ліси та рідколісся Мапуталенду |
| Площа, км² | 2062 |
| Країни | Південно-Африканська Республіка |
| Охороняється | 653 км² (32 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон гірських лісів Книсни та Аматоле, розташований на південному сході Західнокапської провінції та на південному заході Східнокапської провінції, є найменшим екорегіоном Південно-Африканської Республіки. Він включає дві найпівденніші ділянки афромонтанських лісів в Африці: ліси Книсни площею 568 км² та Аматольські ліси площею 405 км².
Ліси Книсни поширені в регіоні [en], на пологих південних схилах гір [en] та [en], що спускаються до узбережжя Індійського океану, на 34° пд.ш. та між 22° і 25° сх.д. Аматольські ліси поширені в горах [en], розташованих далі від узбережжя, за 400 км на схід від лісів Книсни, на 32,7° пд.ш. та 27,2° сх.д. З геологічної точки зору основу регіону Книсни складають кварцити, сланці, кристалічні сланці, конгломерати та дюнні піски, а основу гір Аматоле — сланці, пісковики, аргіліти та долерити. Ґрунти лісів регіону, як правило, кислі та бідні на поживні речовини. Ліси Книсни ростуть на висоті від 5 до 1220 м над рівнем моря, в середньому на висоті 240 м над рівнем моря, а ліси Аматоле — на висоті від 700 до 1250 м над рівнем моря, в середньому на висоті 1000 м над рівнем моря.
Ліси Книсни в Капських горах на півночі переходять у гірський фінбош та реностервельд, а в прибережних районах — у низинний фінбош та реностервельд. Аматольські ліси переважно оточені екорегіоном луків, рідколісь та лісів Драконових гір.
Клімат
В горах екорегіону переважає помірний морський клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена). Середня максимальна температура в лісах Книсни становить 23,8 °C, а середня мінімальна температура — 18,2 °C. В лісах Аматоле ці показники становлять 19,7 °C та 8,9 °C відповідно. Середньорічна кількість опадів також різниться між двома частинами регіону: в лісах Книсни вона коливається від 525 до 1220 мм, а в лісах Аматоле — від 750 до 1500 мм. Дощі в екорегіоні йдуть протягом всього року, з піками на початку та наприкінці літа. Здається, що кількість опадів є основним екологічним фактором, що обмежує площу лісів регіону, оскільки ліс не може рости в районах, де середньорічна кількість опадів становить менше 500 мм.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений високими, густими афропомірними лісами. Лісовий намет в них сформований переплетінням крон найвищих дерев, середній ярус представлений багатостовбурними деревами середнього розміру, а в підліску ростуть кущі, трав'янисті рослини та папороті. Дерева вкриті численними ліанами та епіфітами, такими як [en] (Phlegmariurus squarrosus) та різні види уснеї (Usnea spp.).
Більшість дерев в лісах регіону мають тропічне походження, хоча деякі капські види, зокрема [en] (Platylophus trifoliatus) та [en] (Cunonia capensis), також є досить поширеними. Серед найпоширеніших дерев, що складають основу лісів Книсни та Аматоле, слід відзначити [en] (Olea capensis), [en] (Ocotea bullata), звичайний афрокарпус (Afrocarpus falcatus), широколистий ногоплідник (Podocarpus latifolius), [en] (Ilex mitis), [en] (Apodytes dimidiata), [en] (Myrsine melanophloeos), [en] (Cassine peragua), [sv] (Ochna arborea), ассегаєве дерево (Curtisia dentata) та [sv] (Gonioma kamassi). В підліску цих лісів поширені [en] (Burchellia bubalina), [en] (Trichocladus crinitus), [en] (Rumohra adiantiformis) та різні види стрептокарпусів (Streptocarpus spp.).
Хоча межі поширення лісів визначаються насамперед кліматичними факторами, на їх розподіл також впливають пожежі. Лісові види часто вторгаються в сусідній фінбош, якщо фактор пожеж буде виключеним. Вважається, що окремі ділянки фінбошу у лісах Книсни утворилися внаслідок розширення лісу, яке відбулося після завершення останнього льодовикового періоду. Дослідження показало, що в лісах Книсни та Аматоле зустрічається деревне вугілля, що свідчить про те, що ці ліси іноді горять, однак режим вогню в регіоні є недостатньо дослідженим.
Фауна
У XVIII-XIX століттях прибережними рівнинами Книсни та південними схилами Капських гір бродили найпівденніші в Африці стада африканських саванних слонів (Loxodonta africana) та африканських буйволів (Syncerus caffer). Вони ховалися в лісах від полювання, знищення природного середовища та розширення ферм, однак зрештою ці стада зникли внаслідок втручання людини. Останній буйвол був застрелений у 1883 році, а з приблизно 500 [en], що жили в лісах регіону у 1860-х роках, до 1920 року залишилось лише 12. У 1970 році це число становило десять, до 1990 року залишилось лише чотири слони, а у 2019 році в регіоні залишилася лише одна стара самиця, останній представник популяції. Спроби поповнити чисельність слонів шляхом інтродукції зазнали невдачі, ймовірно, тому, що низька якість їжі в лісах змушувала прибульців покидати їх у пошуках кращого корму, часто на сусідніх фермах. Невідповідна якість лісового корму також може пояснити низьку репродуктивну здатність слонів і падіння чисельності популяції в 1970-х роках. Присутність людини в навколишньому ландшафті не дозволяла лісовим слонам сезонно мігрувати до інших місць в пошуках поживнішого корму, як це робили колись їхні предки. Викорінення слонів, безсумнівно, змінило природні процеси в екосистемі регіону, оскільки слони колись робили прогалини в лісах, знищуючи дерева певних видів.
Серед ссавців, що продовжують мешкати в лісах екорегіону, слід відзначити південного бушбока (Tragelaphus sylvaticus), блакитного дуїкера (Philantomba monticola), чагарникову свиню (Potamochoerus larvatus), ведмежого павіана (Papio ursinus), блакитну мартишку (Cercopithecus mitis), південноафриканського деревного дамана (Dendrohyrax arboreus) та велетенського златокрота (Chrysospalax trevelyani), а також майже ендемічних златокротів Даті (Chlorotalpa duthieae) та довгохвостих лісових землерийок (Myosorex longicaudatus). Найбільшим хижаком Книсни є африканський леопард (Panthera pardus pardus). Його різноманітний раціон включає як великих тварин, таких як бушбоки, павіани та свині, так і дрібних гризунів. Однак нещодавні дослідження не змогли знайти доказів існування леопардів у лісах Аматоле, що вказує на те, що вони тут, ймовірно, вимерли. Серед інших хижаків екорегіону слід відзначити звичайного каракала (Caracal caracal), медоїда (Mellivora capensis) та тигрову генету (Genetta tigrina).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити жовтогрудого дідрика (Chrysococcyx cupreus), червоноволу зозулю (Cuculus solitarius), червоногруду маріку (Cinnyris afer), попелясту мухоловку (Muscicapa caerulescens), білоокого бюльбюля (Andropadus importunus), лісового ткачика (Ploceus bicolor) та білолобу горлицю (Turtur tympanistria). Серед хижих птахів, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити вінценосного орла (Stephanoaetus coronatus), [en] (Strix woodfordii) та майже ендемічного [en] (Buteo trizonatus). Іншими майже ендемічними представниками екорегіону є турако-книсни (Tauraco corythaix), капські куцокрили (Bradypterus sylvaticus), натальські дятлики (Campethera notata), рудогузі золотокоси (Cossypha dichroa), лісові щедрики (Crithagra scotops) та капські папуги-довгокрили (Poicephalus robustus).
Серед поширених в екорегіоні плазунів слід відзначити африканського бумсланга (Dispholidus typus), звичайну буру водяну змію (Lycodonomorphus rufulus), оливкову хатню змію (Lycodonomorphus inornatus) та ендемічного [en] (Bradypodion damaranum). Ендеміками екорегіону також є кілька видів амфібій. В лісах Книсни мешкають ендемічні [en] (Afrixalus knysnae), [en] (Heleophryne regis) та [en] (Breviceps fuscus), а в лісах Аматоле — [en] (Vandijkophrynus amatolicus) та хогсбекські жаби (Anhydrophryne rattrayi).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 653 км², або 32 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Knysna–Amatole montane forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Knysna-Amatole Montane Forests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Girski lisi Knisni ta Amatole identifikator WWF AT0115 afrotropichnij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij na pivdni Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Girski lisi Knisni ta Amatole Lisi Knisni poblizu Prirodnoyi dolini Nacionalnij park en PAR Ekozona AfrotropikaBiom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisiStatus zberezhennya vrazlivij WWF AT0115Mezhi Girskij finbosh ta renosterveld Nizinnij finbosh ta renosterveld Luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir Priberezhni lisi ta ridkolissya MaputalenduPlosha km 2062Krayini Pivdenno Afrikanska RespublikaOhoronyayetsya 653 km 32 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Lisi KnisniGeografiyaEkoregion girskih lisiv Knisni ta Amatole roztashovanij na pivdennomu shodi Zahidnokapskoyi provinciyi ta na pivdennomu zahodi Shidnokapskoyi provinciyi ye najmenshim ekoregionom Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Vin vklyuchaye dvi najpivdennishi dilyanki afromontanskih lisiv v Africi lisi Knisni plosheyu 568 km ta Amatolski lisi plosheyu 405 km Lisi Knisni poshireni v regioni en na pologih pivdennih shilah gir en ta en sho spuskayutsya do uzberezhzhya Indijskogo okeanu na 34 pd sh ta mizh 22 i 25 sh d Amatolski lisi poshireni v gorah en roztashovanih dali vid uzberezhzhya za 400 km na shid vid lisiv Knisni na 32 7 pd sh ta 27 2 sh d Z geologichnoyi tochki zoru osnovu regionu Knisni skladayut kvarciti slanci kristalichni slanci konglomerati ta dyunni piski a osnovu gir Amatole slanci piskoviki argiliti ta doleriti Grunti lisiv regionu yak pravilo kisli ta bidni na pozhivni rechovini Lisi Knisni rostut na visoti vid 5 do 1220 m nad rivnem morya v serednomu na visoti 240 m nad rivnem morya a lisi Amatole na visoti vid 700 do 1250 m nad rivnem morya v serednomu na visoti 1000 m nad rivnem morya Lisi Knisni v Kapskih gorah na pivnochi perehodyat u girskij finbosh ta renosterveld a v priberezhnih rajonah u nizinnij finbosh ta renosterveld Amatolski lisi perevazhno otocheni ekoregionom lukiv ridkolis ta lisiv Drakonovih gir KlimatV gorah ekoregionu perevazhaye pomirnij morskij klimat Cfb za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Serednya maksimalna temperatura v lisah Knisni stanovit 23 8 C a serednya minimalna temperatura 18 2 C V lisah Amatole ci pokazniki stanovlyat 19 7 C ta 8 9 C vidpovidno Serednorichna kilkist opadiv takozh riznitsya mizh dvoma chastinami regionu v lisah Knisni vona kolivayetsya vid 525 do 1220 mm a v lisah Amatole vid 750 do 1500 mm Doshi v ekoregioni jdut protyagom vsogo roku z pikami na pochatku ta naprikinci lita Zdayetsya sho kilkist opadiv ye osnovnim ekologichnim faktorom sho obmezhuye ploshu lisiv regionu oskilki lis ne mozhe rosti v rajonah de serednorichna kilkist opadiv stanovit menshe 500 mm FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij visokimi gustimi afropomirnimi lisami Lisovij namet v nih sformovanij perepletinnyam kron najvishih derev serednij yarus predstavlenij bagatostovburnimi derevami serednogo rozmiru a v pidlisku rostut kushi trav yanisti roslini ta paporoti Dereva vkriti chislennimi lianami ta epifitami takimi yak en Phlegmariurus squarrosus ta rizni vidi usneyi Usnea spp Bilshist derev v lisah regionu mayut tropichne pohodzhennya hocha deyaki kapski vidi zokrema en Platylophus trifoliatus ta en Cunonia capensis takozh ye dosit poshirenimi Sered najposhirenishih derev sho skladayut osnovu lisiv Knisni ta Amatole slid vidznachiti en Olea capensis en Ocotea bullata zvichajnij afrokarpus Afrocarpus falcatus shirokolistij nogoplidnik Podocarpus latifolius en Ilex mitis en Apodytes dimidiata en Myrsine melanophloeos en Cassine peragua sv Ochna arborea assegayeve derevo Curtisia dentata ta sv Gonioma kamassi V pidlisku cih lisiv poshireni en Burchellia bubalina en Trichocladus crinitus en Rumohra adiantiformis ta rizni vidi streptokarpusiv Streptocarpus spp Hocha mezhi poshirennya lisiv viznachayutsya nasampered klimatichnimi faktorami na yih rozpodil takozh vplivayut pozhezhi Lisovi vidi chasto vtorgayutsya v susidnij finbosh yaksho faktor pozhezh bude viklyuchenim Vvazhayetsya sho okremi dilyanki finboshu u lisah Knisni utvorilisya vnaslidok rozshirennya lisu yake vidbulosya pislya zavershennya ostannogo lodovikovogo periodu Doslidzhennya pokazalo sho v lisah Knisni ta Amatole zustrichayetsya derevne vugillya sho svidchit pro te sho ci lisi inodi goryat odnak rezhim vognyu v regioni ye nedostatno doslidzhenim FaunaU XVIII XIX stolittyah priberezhnimi rivninami Knisni ta pivdennimi shilami Kapskih gir brodili najpivdennishi v Africi stada afrikanskih savannih sloniv Loxodonta africana ta afrikanskih bujvoliv Syncerus caffer Voni hovalisya v lisah vid polyuvannya znishennya prirodnogo seredovisha ta rozshirennya ferm odnak zreshtoyu ci stada znikli vnaslidok vtruchannya lyudini Ostannij bujvol buv zastrelenij u 1883 roci a z priblizno 500 en sho zhili v lisah regionu u 1860 h rokah do 1920 roku zalishilos lishe 12 U 1970 roci ce chislo stanovilo desyat do 1990 roku zalishilos lishe chotiri sloni a u 2019 roci v regioni zalishilasya lishe odna stara samicya ostannij predstavnik populyaciyi Sprobi popovniti chiselnist sloniv shlyahom introdukciyi zaznali nevdachi jmovirno tomu sho nizka yakist yizhi v lisah zmushuvala pribulciv pokidati yih u poshukah krashogo kormu chasto na susidnih fermah Nevidpovidna yakist lisovogo kormu takozh mozhe poyasniti nizku reproduktivnu zdatnist sloniv i padinnya chiselnosti populyaciyi v 1970 h rokah Prisutnist lyudini v navkolishnomu landshafti ne dozvolyala lisovim slonam sezonno migruvati do inshih misc v poshukah pozhivnishogo kormu yak ce robili kolis yihni predki Vikorinennya sloniv bezsumnivno zminilo prirodni procesi v ekosistemi regionu oskilki sloni kolis robili progalini v lisah znishuyuchi dereva pevnih vidiv Sered ssavciv sho prodovzhuyut meshkati v lisah ekoregionu slid vidznachiti pivdennogo bushboka Tragelaphus sylvaticus blakitnogo duyikera Philantomba monticola chagarnikovu svinyu Potamochoerus larvatus vedmezhogo paviana Papio ursinus blakitnu martishku Cercopithecus mitis pivdennoafrikanskogo derevnogo damana Dendrohyrax arboreus ta veletenskogo zlatokrota Chrysospalax trevelyani a takozh majzhe endemichnih zlatokrotiv Dati Chlorotalpa duthieae ta dovgohvostih lisovih zemlerijok Myosorex longicaudatus Najbilshim hizhakom Knisni ye afrikanskij leopard Panthera pardus pardus Jogo riznomanitnij racion vklyuchaye yak velikih tvarin takih yak bushboki paviani ta svini tak i dribnih grizuniv Odnak neshodavni doslidzhennya ne zmogli znajti dokaziv isnuvannya leopardiv u lisah Amatole sho vkazuye na te sho voni tut jmovirno vimerli Sered inshih hizhakiv ekoregionu slid vidznachiti zvichajnogo karakala Caracal caracal medoyida Mellivora capensis ta tigrovu genetu Genetta tigrina Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti zhovtogrudogo didrika Chrysococcyx cupreus chervonovolu zozulyu Cuculus solitarius chervonogrudu mariku Cinnyris afer popelyastu muholovku Muscicapa caerulescens bilookogo byulbyulya Andropadus importunus lisovogo tkachika Ploceus bicolor ta bilolobu gorlicyu Turtur tympanistria Sered hizhih ptahiv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti vincenosnogo orla Stephanoaetus coronatus en Strix woodfordii ta majzhe endemichnogo en Buteo trizonatus Inshimi majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye turako knisni Tauraco corythaix kapski kucokrili Bradypterus sylvaticus natalski dyatliki Campethera notata rudoguzi zolotokosi Cossypha dichroa lisovi shedriki Crithagra scotops ta kapski papugi dovgokrili Poicephalus robustus Sered poshirenih v ekoregioni plazuniv slid vidznachiti afrikanskogo bumslanga Dispholidus typus zvichajnu buru vodyanu zmiyu Lycodonomorphus rufulus olivkovu hatnyu zmiyu Lycodonomorphus inornatus ta endemichnogo en Bradypodion damaranum Endemikami ekoregionu takozh ye kilka vidiv amfibij V lisah Knisni meshkayut endemichni en Afrixalus knysnae en Heleophryne regis ta en Breviceps fuscus a v lisah Amatole en Vandijkophrynus amatolicus ta hogsbekski zhabi Anhydrophryne rattrayi ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 653 km abo 32 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en ta en PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Knysna Amatole montane forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Knysna Amatole Montane Forests One Earth