Каракал звичайний (Caracal caracal) — вид роду Каракал родини Котових. Довгий час каракала відносили до роду Рись через зовнішню схожість. Близькими родичами каракала є каракал золотий і сервал. Мешкає в саванах, пустелях і передгір'ях Африки, Аравійського півострова, Малій і Середній Азії.
Каракал звичайний | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хижі (Carnivora) |
Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
Родина: | Котові (Felidae) |
Підродина: | Малі кішки (Felinae) |
Рід: | Каракал (Caracal) |
Вид: | Каракал звичайний (C. caracal) |
Біноміальна назва | |
Caracal caracal | |
Синоніми | |
Felis caracal |
Каракали нічні тварини-одинаки. Довжина тіла сягає 65—82 см, хвоста — 25—30 см. Важить близько 11—19 кг. Народжують в середньому 2—3 дитинчат.
Назва
Родову назву каракалу дав британський натураліст Джон Едвард Ґрей в 1843 році. Місцева назва «каракал» походить від тур. kara kulak — «чорне вухо», оскільки задня сторона вух у цих «кішок» чорна. У Північній Африці каракала також називають берберійською риссю.
Опис
Зовні нагадує рись, але менший за розмірами, стрункіший і з однотонним забарвленням. Довжина тіла 65—82 см, хвоста — 25—30 см, висота в плечах близько 45 см; вага становить 11—19 кг. На кінчиках вух розташовані пучки волосся завдовжки до 5 см. На лапах розвинена щітка з жорсткого волосся, що полегшує пересування по піску. Як і в більшості котячих, у каракала добрий зір і слух, який допомагає йому під час нічного полювання.
Хутро коротке і густе, завдяки чому ці кішки витримують нічний холод. Забарвлення залежить від місця проживання. Найчастіше нагадує пуму: піщаний або червонувато-коричневий верх, білуватий низ; з боків морди чорні відмітини. Пензлики і зовнішня сторона вух — чорні. Дуже рідко зустрічаються чорні каракали-меланісти.
Хоча зовні каракал схожий на рись, за морфологічними ознаками він щонайближче до пуми. Близький каракал і до африканського сервала, з яким добре схрещується в неволі.
Розповсюдження
Мешкає в саванах, пустелях і передгір'ях Африки (за винятком Сахари й екваторіальних джунглів), в пустелях Аравійського півострова, Малій і Середній Азії. Зустрічається в пустелях південного Туркменістану, на узбережжі Каспійського моря доходить до півострова Мангишлак, на сході іноді з'являється в Бухарській області Узбекистану. Доволі рідко трапляється в Індії.
Харчування
Майже завжди каракал виходить на полювання вночі. Проте взимку й навесні він з'являється і вдень. Хоча у каракала довгі ноги, довго бігти він не може, тому полює, підкрадаючись до жертви, і наздоганяє її великими (до 4,5 м в довжину) стрибками. Під час кожної мисливської вилазки каракал обстежує дуже велику територію. Найважливішими органами чуття каракала є зір та слух. Володіючи надзвичайною швидкістю реакції і дуже гострими втяжними кігтями, каракал здатний вихопити декілька птахів зі злітаючої зграї. Проте за головні об'єкти полювання правлять піщанки, тушканчики, ховрахи, зайці-толаї, частково дрібні антилопи, в Туркменістані — джейрани. Іноді здобуває молодих страусів, їжаків, рептилій, комах, невеликих хижаків на кшталт лисиці чи мангуста. Може викрадати свійську птицю, нападати на ягнят і кіз. Рідше каракал очікує на здобич біля водопою. Він дуже добре лазить по деревах та може застрибнути на гілку, розташовану на висоті 2 м. Це допомагає йому полювати на птахів, що сплять на нижніх гілках.
Каракал здатний довгий час обходитися без води, отримуючи рідину зі з'їденої здобичі. Подібно до леопарда, каракал затягує вбиту дичину на дерево, щоб заховати її від інших хижаків.
Спосіб життя
Каракал проявляє активність переважно вночі, вдень ховається в укритті серед скель, у печерах й заростях. Проте взимку і весною з'являється і вдень. Площа території одного каракала в Африці коливається від 4 до 60 км²; особини, що живуть в азійській частині ареалу, мешкають на ділянках площею від 200 до 300 км². Території самців можуть перетинатися одна з одною, в той час як самиці ніколи не потерплять присутності іншого каракала поблизу свого житла.
Притулками йому служать міжгір'я скель і нори їжатців та лисиць; іноді вони використовують їх декілька років поспіль. Самці займають великі території, а території самиць скромніші, розташовуються на периферії. Мешкає каракал у доволі різних біоценозах: лісах, чагарниках, пустелях, кам'янистих місцинах (можуть забиратися на висоту до 3 000 м над рівнем моря). У порівнянні із сервалом, посушливий клімат каракал переносить набагато легше. Найулюбленіше місце — це територія лісового масиву, що поступово переходить в рівнину.
Завдяки захисному кольору шерсті він майже повністю зливається з навколишнім пейзажем. Живуть каракали протягом 12—17 років.
Розмноження
Розмноження можливе протягом цілого року. Самиця може мати до трьох партнерів і на короткий час утворює шлюбну пару. Після вагітності, яка триває 78—81 діб, народжується 1—6 дитинчат (у середньому 2—3). На першому тижні кошенята не виходять з , що зазвичай міститься в дуплі, скельній ущелині або покинутій норі. Перші 10 днів кошенята сліпі й цілком залежать від матері. Дитинчата каракала мають чорні плями, які згодом зникають і в дорослому віці зостаються лише на морді.
До досягнення ними місячного віку самиця кілька разів на день переносить їх з одного лігва в інше. Коли кошенятам виповнюється 5—6 тижнів, вони починають потроху вилазити з лігва й пустувати біля входу в нього під пильним наглядом матері. У віці 2 місяців кошенята починають їсти тверду їжу. У 6 місяців молоді каракали покидають матір і оселяються в своїх володіннях. Статевозрілими стають у 16—18 місяців.
Каракал в історії, приручення
Каракали легко приручаються. У Азії (Індія, Персія) з ручними каракалами полювали на зайців, фазанів, павичів і дрібних антилоп. В давнину таке полювання було дуже популярне на Сході; у Індії каракала називають «маленьким гепардом» або «гепардом для бідних», оскільки на відміну від гепардів каракала відловлювали і тримали небагаті люди. Тепер таке полювання — рідкість.
Статус популяції і охорона
В Африці, особливо Південній, каракал досить звичайний і вважається шкідником. Існує особлива культура полювання на каракала: його підманюють приладами, що імітують крик пораненого зайця або миші, і вночі стріляють з-під фар. Крім того, в Південній Африці каракалів використовують, щоб відганяти птахів (переважно цесарок) зі злітно-посадкових смуг військових аеродромів.
Азійські підвиди каракала набагато рідкісніші і занесені до Додатку II CITES.
Підвиди
Підвиди каракала пустельного та їхнє поширення:
- Caracal caracal caracal — в Судані і Південній Африці,
- Caracal caracal algira — в Північній Африці,
- Caracal caracal damarensis — в Намібії,
- Caracal caracal limpopoensis — в Ботсвані,
- Caracal caracal lucani — в Габоні,
- Caracal caracal michaelis — в Туркменістані (вимираючий підвид, не більше 300 особин),
- Caracal caracal nubicus — в Судані і Ефіопії,
- Caracal caracal poecilictis — в Нігерії,
- Caracal caracal schmitzi — від Аравії до Передньої Індії.
Галерея
Див. також
Посилання
- Breitenmoser, C., Henschel, P. & Sogbohossou, E. (2008). Caracal caracal. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 18 January 2009. Database entry includes justification for why this species is of least concern
- Харчук, С. Огляд історії таксономії та критеріїв виду в родині котових (Felidae) // Novitates Theriologicae. — 2021. — Вип. 12. — С. 300–314.
- Pocock, R. I. (1939). The Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Mammalia. — Volume 1. Taylor and Francis Ltd., London. Pages 306—310
- Gray, J. E. (1843). List of the specimens of Mammalia in the collection of the British Museum. The Trustees of the British Museum, London.
- . Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Література
- Veals, A. M., Burnett, A. D., Morandini, M., Drouilly, M., & Koprowski, J. L. Caracal caracal (Carnivora: Felidae) // Mammalian Species. — 2020. — Вип. 52. — № 993. — С. 71–85. — DOI: . (англ.)
- Nowak R. M. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 810, 811. — . (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Karakal Karakal zvichajnij Caracal caracal vid rodu Karakal rodini Kotovih Dovgij chas karakala vidnosili do rodu Ris cherez zovnishnyu shozhist Blizkimi rodichami karakala ye karakal zolotij i serval Meshkaye v savanah pustelyah i peredgir yah Afriki Aravijskogo pivostrova Malij i Serednij Aziyi Karakal zvichajnijOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Pidryad Kotovidi Feliformia Rodina Kotovi Felidae Pidrodina Mali kishki Felinae Rid Karakal Caracal Vid Karakal zvichajnij C caracal Binomialna nazvaCaracal caracal Schreber 1776 SinonimiFelis caracal Karakali nichni tvarini odinaki Dovzhina tila syagaye 65 82 sm hvosta 25 30 sm Vazhit blizko 11 19 kg Narodzhuyut v serednomu 2 3 ditinchat NazvaRodovu nazvu karakalu dav britanskij naturalist Dzhon Edvard Grej v 1843 roci Misceva nazva karakal pohodit vid tur kara kulak chorne vuho oskilki zadnya storona vuh u cih kishok chorna U Pivnichnij Africi karakala takozh nazivayut berberijskoyu rissyu OpisZovni nagaduye ris ale menshij za rozmirami strunkishij i z odnotonnim zabarvlennyam Dovzhina tila 65 82 sm hvosta 25 30 sm visota v plechah blizko 45 sm vaga stanovit 11 19 kg Na kinchikah vuh roztashovani puchki volossya zavdovzhki do 5 sm Na lapah rozvinena shitka z zhorstkogo volossya sho polegshuye peresuvannya po pisku Yak i v bilshosti kotyachih u karakala dobrij zir i sluh yakij dopomagaye jomu pid chas nichnogo polyuvannya Hutro korotke i guste zavdyaki chomu ci kishki vitrimuyut nichnij holod Zabarvlennya zalezhit vid miscya prozhivannya Najchastishe nagaduye pumu pishanij abo chervonuvato korichnevij verh biluvatij niz z bokiv mordi chorni vidmitini Penzliki i zovnishnya storona vuh chorni Duzhe ridko zustrichayutsya chorni karakali melanisti Hocha zovni karakal shozhij na ris za morfologichnimi oznakami vin shonajblizhche do pumi Blizkij karakal i do afrikanskogo servala z yakim dobre shreshuyetsya v nevoli RozpovsyudzhennyaMeshkaye v savanah pustelyah i peredgir yah Afriki za vinyatkom Sahari j ekvatorialnih dzhungliv v pustelyah Aravijskogo pivostrova Malij i Serednij Aziyi Zustrichayetsya v pustelyah pivdennogo Turkmenistanu na uzberezhzhi Kaspijskogo morya dohodit do pivostrova Mangishlak na shodi inodi z yavlyayetsya v Buharskij oblasti Uzbekistanu Dovoli ridko traplyayetsya v Indiyi HarchuvannyaMajzhe zavzhdi karakal vihodit na polyuvannya vnochi Prote vzimku j navesni vin z yavlyayetsya i vden Hocha u karakala dovgi nogi dovgo bigti vin ne mozhe tomu polyuye pidkradayuchis do zhertvi i nazdoganyaye yiyi velikimi do 4 5 m v dovzhinu stribkami Pid chas kozhnoyi mislivskoyi vilazki karakal obstezhuye duzhe veliku teritoriyu Najvazhlivishimi organami chuttya karakala ye zir ta sluh Volodiyuchi nadzvichajnoyu shvidkistyu reakciyi i duzhe gostrimi vtyazhnimi kigtyami karakal zdatnij vihopiti dekilka ptahiv zi zlitayuchoyi zgrayi Prote za golovni ob yekti polyuvannya pravlyat pishanki tushkanchiki hovrahi zajci tolayi chastkovo dribni antilopi v Turkmenistani dzhejrani Inodi zdobuvaye molodih strausiv yizhakiv reptilij komah nevelikih hizhakiv na kshtalt lisici chi mangusta Mozhe vikradati svijsku pticyu napadati na yagnyat i kiz Ridshe karakal ochikuye na zdobich bilya vodopoyu Vin duzhe dobre lazit po derevah ta mozhe zastribnuti na gilku roztashovanu na visoti 2 m Ce dopomagaye jomu polyuvati na ptahiv sho splyat na nizhnih gilkah Karakal zdatnij dovgij chas obhoditisya bez vodi otrimuyuchi ridinu zi z yidenoyi zdobichi Podibno do leoparda karakal zatyaguye vbitu dichinu na derevo shob zahovati yiyi vid inshih hizhakiv Sposib zhittyaDoroslij karakal Karakal proyavlyaye aktivnist perevazhno vnochi vden hovayetsya v ukritti sered skel u pecherah j zarostyah Prote vzimku i vesnoyu z yavlyayetsya i vden Plosha teritoriyi odnogo karakala v Africi kolivayetsya vid 4 do 60 km osobini sho zhivut v azijskij chastini arealu meshkayut na dilyankah plosheyu vid 200 do 300 km Teritoriyi samciv mozhut peretinatisya odna z odnoyu v toj chas yak samici nikoli ne poterplyat prisutnosti inshogo karakala poblizu svogo zhitla Pritulkami jomu sluzhat mizhgir ya skel i nori yizhatciv ta lisic inodi voni vikoristovuyut yih dekilka rokiv pospil Samci zajmayut veliki teritoriyi a teritoriyi samic skromnishi roztashovuyutsya na periferiyi Meshkaye karakal u dovoli riznih biocenozah lisah chagarnikah pustelyah kam yanistih miscinah mozhut zabiratisya na visotu do 3 000 m nad rivnem morya U porivnyanni iz servalom posushlivij klimat karakal perenosit nabagato legshe Najulyublenishe misce ce teritoriya lisovogo masivu sho postupovo perehodit v rivninu Zavdyaki zahisnomu koloru shersti vin majzhe povnistyu zlivayetsya z navkolishnim pejzazhem Zhivut karakali protyagom 12 17 rokiv RozmnozhennyaMolodij karakal Rozmnozhennya mozhlive protyagom cilogo roku Samicya mozhe mati do troh partneriv i na korotkij chas utvoryuye shlyubnu paru Pislya vagitnosti yaka trivaye 78 81 dib narodzhuyetsya 1 6 ditinchat u serednomu 2 3 Na pershomu tizhni koshenyata ne vihodyat z sho zazvichaj mistitsya v dupli skelnij ushelini abo pokinutij nori Pershi 10 dniv koshenyata slipi j cilkom zalezhat vid materi Ditinchata karakala mayut chorni plyami yaki zgodom znikayut i v doroslomu vici zostayutsya lishe na mordi Do dosyagnennya nimi misyachnogo viku samicya kilka raziv na den perenosit yih z odnogo ligva v inshe Koli koshenyatam vipovnyuyetsya 5 6 tizhniv voni pochinayut potrohu vilaziti z ligva j pustuvati bilya vhodu v nogo pid pilnim naglyadom materi U vici 2 misyaciv koshenyata pochinayut yisti tverdu yizhu U 6 misyaciv molodi karakali pokidayut matir i oselyayutsya v svoyih volodinnyah Statevozrilimi stayut u 16 18 misyaciv Karakal v istoriyi priruchennyaKarakali legko priruchayutsya U Aziyi Indiya Persiya z ruchnimi karakalami polyuvali na zajciv fazaniv pavichiv i dribnih antilop V davninu take polyuvannya bulo duzhe populyarne na Shodi u Indiyi karakala nazivayut malenkim gepardom abo gepardom dlya bidnih oskilki na vidminu vid gepardiv karakala vidlovlyuvali i trimali nebagati lyudi Teper take polyuvannya ridkist Status populyaciyi i ohoronaV Africi osoblivo Pivdennij karakal dosit zvichajnij i vvazhayetsya shkidnikom Isnuye osobliva kultura polyuvannya na karakala jogo pidmanyuyut priladami sho imituyut krik poranenogo zajcya abo mishi i vnochi strilyayut z pid far Krim togo v Pivdennij Africi karakaliv vikoristovuyut shob vidganyati ptahiv perevazhno cesarok zi zlitno posadkovih smug vijskovih aerodromiv Azijski pidvidi karakala nabagato ridkisnishi i zaneseni do Dodatku II CITES PidvidiPidvidi karakala pustelnogo ta yihnye poshirennya Caracal caracal caracal v Sudani i Pivdennij Africi Caracal caracal algira v Pivnichnij Africi Caracal caracal damarensis v Namibiyi Caracal caracal limpopoensis v Botsvani Caracal caracal lucani v Gaboni Caracal caracal michaelis v Turkmenistani vimirayuchij pidvid ne bilshe 300 osobin Caracal caracal nubicus v Sudani i Efiopiyi Caracal caracal poecilictis v Nigeriyi Caracal caracal schmitzi vid Araviyi do Perednoyi Indiyi GalereyaDiv takozhGibridi ssavcivPosilannyaBreitenmoser C Henschel P amp Sogbohossou E 2008 Caracal caracal 2008 Chervonij spisok Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi MSOP 2008 Pereglyanuto 18 January 2009 Database entry includes justification for why this species is of least concern Harchuk S Oglyad istoriyi taksonomiyi ta kriteriyiv vidu v rodini kotovih Felidae Novitates Theriologicae 2021 Vip 12 S 300 314 Pocock R I 1939 The Fauna of British India including Ceylon and Burma Mammalia Volume 1 Taylor and Francis Ltd London Pages 306 310 Gray J E 1843 List of the specimens of Mammalia in the collection of the British Museum The Trustees of the British Museum London Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2014 Procitovano 7 chervnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya LiteraturaVeals A M Burnett A D Morandini M Drouilly M amp Koprowski J L Caracal caracal Carnivora Felidae Mammalian Species 2020 Vip 52 993 S 71 85 DOI 10 1093 mspecies seaa006 angl Nowak R M Walker s mammals of the world JHU Press 1999 T 1 S 810 811 ISBN 0801857899 angl