Мангістау (півострів)

Піво́стрів Мангишла́к (каз. Маңғыстау) — півострів на східному узбережжі Каспійського моря в Казахстані. Таку ж назву має примикаюче до півострова плато, що далі на схід переходить у плато Устюрт. У східній частині Мангишлаку виділяється півострів , що омивається водами Мангишлацької затоки, а також заток Мертвий Култук і Кайдак. На заході в Каспійське море врізається півострів Тюб-Караган; південніше Мангишлаку знаходиться . На території півострова розташована Мангистауська область Казахстану.

Мангишлак
Координати: 44° пн. ш. 52° сх. д. / 44° пн. ш. 52° сх. д. / 44; 52
Країна	Казахстан
Регіон	Мангістауська область
Тип	півострів^[1]
Мангишлак Мангишлак (Казахстан)

У дореволюційній Росії і в СРСР даний регіон мав назву Мангишлак. У сучасному Казахстані з початку 1990-х використовується назва Мангистау.

Походження назви

Існує декілька версій походження назви півострова:

• В словнику Російської імперії пояснюється так: «Мангишлак — зимова кочівля або ногаїв». (Тюркське «менк» — назва одного з ногайських племен.)
• Туркменський вчений К. Аннаниязов вважає, що «Мангишлак» означає велике селище, оскільки «ман» перекладається як великий, «гишлак» — селище.

Історія

Мангишлак має насичену історію. Археологами були знайдені численні пам'ятки верхнього палеоліту. На Мангишлаку некрополі святих належать, в основному, роду і туркменським племенам. Під час середньовіччя Мангишлак і Устюрт були воротами торгово-економічного зв'язку між Сходом та Заходом. У давні часи ^[] частина печенізьких племен покинули північні території поміж Аральським та Каспійськими морями і перекочували на Мангишлак. Пізніше печенігів на Мангишлаку замістили огузи. У деяких документах їх називають туркменами. Здавна живуть в цих місцях .

Згідно з легендою, адаївці ведуть свій рід від , сина Лакбибая. При розділі спадку обділили. Йому дістались кінь та шабля. Тоді джигіт зібрав щасливців, що цінували свободу і правду та повів їх на край степу, на Мангишлак. І утворилось там нове плем'я гордих адаївців — войовничих і згуртованих. Всі знедолені находили тут захист та прихисток. Коли адаївці посварились між собою (багаті з бідними), вони попали в залежність від хівінського хана.

Мангишлацький раніше входив до складу Закаспійської області, потім почергово був під орудою Астрахані, Ашхабаду, Оренбургу, входив до складу Західноказахстанської, Гур'євської областей. Пізніше була утворена Мангишлацька область.

Впродовж 1850—1857 років на півострові в Новопетрівському укріпленні відбував своє заслання Тарас Шевченко.

Природа

Клімат різко континентальний, доволі сухий. Річок із постійним водотоком немає.

Мангишлак — унікальний природний заповідник. Тут, «як в заповідній шкатулці, зібраний весь арсенал різносторонніх проявів природи пустель» — пише професор .

Мангишлак — перспективний нафтовий район: розробляються нафтові родовища в , в Жетибаю, на . На півострові також знайшли мідь, марганець, фосфорити, гірський кришталь, рідкісні руди. Саме тут було запущено перший у світ промисловий реактор на швидких нейтронах. На сьогодні реактор відпрацював свій термін, але результати дослідів, що проводяться, важливі й досі.

Див. також

• Каспійське море

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.
   d:Track:Q1194038

Джерела

• В. М. Яцюк. Мангишлак [ 12 січня 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ

Посилання

• Мангишлак // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 58.
• Природа Мангишлаку [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• История Мангистау [ 25 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Растительный и животный мир Мангышлака [ 2 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Карта Мангистауской области [ 5 березня 2012 у Wayback Machine.]