Низинний фінбош та реностервельд (ідентифікатор WWF: AT1202) — афротропічний екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на південному заході Південно-Африканської Республіки. Він є частиною Капського регіону, одного з найбільш біорізноманітних регіонів планети.
Фінбош на мисі Доброї Надії | |
Екозона | Афротропіка |
---|---|
Біом | Середземнорські ліси, рідколісся та чагарники |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | AT1202 |
Межі | Гірський фінбош та реностервельд Сукулент-Кару Хащі Олбані Гірські ліси Книсни та Аматоле |
Площа, км² | 32 829 |
Країни | Південно-Африканська Республіка |
Охороняється | 5,15 % |
Розташування екорегіону (оливковим) |
Географія
Екорегіон гірського фінбошу та реностервельду переважно розташований в межах Західнокапської провінції Південно-Африканської Республіки, а також на південному заході Східнокапської провінції. Він охоплює низинні райони Капського регіону, розташовані на висоті до 300 м над рівнем моря, зокрема міжгірські долини Капських гір, тоді як в самих Капських горах поширений гірський фінбош та реностервельд. Обидва екорегіони фінбошу та реностервельду легко відрізнити від сусідніх екорегіонів за кліматом, ґрунтами та рослинним покривом. Ці екосистеми, рослинний покрив яких представлений дрібнолистими вічнозеленими чагарниками, пов'язані з частими пожежами та здебільшого неродючими ґрунтами, опади в них випадають переважно взимку, а їх середньорічна кількість коливається від 250 до 2000 мм. Прилеглий екорегіон Сукулент-Кару, рослинний покрив якого представлений карликовими сукулентними чагарниками, характеризується більш посушливим кліматом, тоді як екорегіон хащів Олбані, рослинний покрив якого представлений склерофільними та напівсукулентними чагарниками, розташований у захищених від пожеж долинах на сході Капського регіону, де більшість опадів випадає влітку. Також екорегіон низинного фінбошу та реностервельду межує з екорегіоном гірських лісів Книсни та Аматоле, який розташований на півдні Капського регіону і пов'язаний з великою кількістю опадів (понад 800 мм), що йдуть протягом всього року, та з особливостями рельєфу, що забезпечують захист від пожеж.
З геологічної точки зору основу екорегіону складають ордовицько-девонські осадові породи Капської супергрупи, у якій кварцитові пісковики [en] та Віттеберзької груп чергуються з дрібнозернистими сланцями [en]. Ці породи накопичувалися у осадовому басейні разом з метаосадовими породами, що належали до груп Мальмсбері, Канго, Каайманс та Гамтоос віком один мільярд років. Рифтогенез, пов'язаний з розпадом Гондвани, оголив ці породи та призвів до формування складчастого поясу Капських гір, однак з того часу регіон залишався відносно стабільним. Протягом подальшого періоду ерозія стерла колись надзвичайно високі форми рельєфу, перетворивши їх на сучасні стійкі кварцитово-пісковикові гори, водночас призвівши до нового етапу осадонакопичення в розломних басейнах, особливо у крейдовому періоді. М'які сланці Капської супергрупи та залишки крейдових відкладів сформували низькі долини та горбисті рівнини, що примикають до стрімких гір. Основу прибережних рівнин регіону складають третинні вапняки, плейстоценові піски та голоценові дюни.
Екорегіон низинного фінбошу та реностервельду складається з дев'яти фізико-географічних регіонів:
- Західне узбережжя представлене горбистою рівниною, що лежить на висоті від 0 до 300 м над рівнем моря, і простягається від рівнини [en] до річки [en], яка утворює північну межу екорегіону. Біля узбережжя Атлантичного океану переважають кислі піщані ґрунти, еолові піски та вапняки, а у внутрішніх районах — мальмсберійські сланці. Також в субрегіоні зустрічаються відслонення інтрузивних капських гранітів. Опади випадають включно взимку, а їх кількість коливається від 200 мм на півночі до 500 мм на півдні.
- Теплий Боккевельд — невелика міжгірська улоговина з центром у місті [en], що лежить на висоті від 500 до 600 м над рівнем моря. Основу субрегіону складають капські сланці, а середньорічна кількість опадів коливається від 300 до 500 мм, які випадають переважно взимку.
- Елгінська улоговина — ще одна невелика міжгірська улоговина з центром у місті [en], що лежить на висоті від 250 до 350 м над рівнем моря. Основу субрегіону складають капські сланці, а середньорічна кількість опадів коливається від 500 до 750 мм, які випадають переважно взимку.
- Агульяська рівнина охоплює південно-західну частину прибережних низовин екорегіону, і простягається від півострова [en] на схід до річки [en]. Цей субрегіон включає мис Агульяс або Голковий, найпівденнішу точку Африки, а також інші горбисті піщані та гравійні прибережні рівнини. Його основу складають вапняки та вапнякові дюни. Середньорічна кількість опадів на Агульяській рівнині коливається від приблизно 600 мм на заході, де вони випадають переважно взимку, до менш ніж 400 мм над сході, де вони більш рівномірно розподілені протягом року.
- Долина річки Бріде з центром у місті [en] представляє собою міжгірський рифтовий басейн, що лежить на висоті від 250 до 350 м над рівнем моря. Значна частина долини вкрита алювіальними відкладами, передусім гравієм та пісками, а уздовж схилів долини зустрічаються відслонення капських сланців. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 250 до 350 мм, більшість з яких випадають взимку.
- Південне узбережжя представлене горбистою рівниною, що лежить на висоті від 150 до 400 м над рівнем моря, і простягається від [en] на заході до Мосселбая на сході. Основу рівнин субрегіону складають капські сланці, а пагорбів — [en] та [en]. Подекуди зустрічаються відслонення крейдових осадових порід та невисокі пагорби, складені з капських пісковиків. Середньорічна кількість опадів на південних прибережних рівнинах коливається від 300 до 500 мм. На заході вони випадають переважно взимку, однак на сході вони йдуть протягом всього року.
- [nl] — міжгірська улоговина, з усіх боків оточена Капськими горами. Екорегіон низинного фінбошу та реностервельду охоплює сланцеві пагорби та рівнини, розташовані на південних та східних окраїнах Малого Кару, які лежать на висоті від 400 до 1000 м над рівнем моря. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 250 до 400 мм, які випадають протягом всього року.
- [en] — міжгірська долина, розташована на південному сході Капського регіону, на висоті від 600 до 700 м над рівнем моря. Основу субрегіону складають сланці та пісковики, а середньорічна кількість опадів коливається від 400 до 650 мм, які випадають протягом всього року.
- Південно-східне узбережжя є відносно складним у топографічному плані. Воно простягається від регіону [en] на схід до міста Гебеха, що лежить на крайньому сході екорегіону. Субрегіон охоплює долини та рівнини, основу яких складають сланці та конгломерати, пісковикові гірські схили, піщані рівнини та прибережні піщані дюни. Висота південно-східних прибережних рівнин коливається від 0 до 500 м над рівнем моря, хоча більша частина субрегіону лежить на висоті від 100 до 200 м над рівнем моря. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 400 до 650 мм, які випадають протягом всього року.
В межах Капського регіону розташовані п'ять основих річкових басейнів. Усі річки, які протікають через територію екорегіону, беруть початок у Капських горах і є важливим середовищем існування для ендемічних прісноводних риб, а також важливими міграційними шляхами. Вони спряють обміну флори і фауни між прибережними та внутрішніми районами Південної Африки. На північному заході регіону, протікає річка [en], яка бере початок в горах [en], тече на захід та впадає в Атлантичний океан, формуючи північний кордон екорегіону. Більша частина екорегіону лежить в басейні річки [en], яка впадає в затоку Святої Єлени поблизу міста [en]. Найбільшою річкою регіону, що впадає в Індійський океан, є Бріде. Вона протікає повз місто [en] та впадає в океан біля [en]. Річка [en] утворюється при злитті [en] та [en] і разом з притокою [en] тече на південь, розділяючи Малий Кару навпіл, та впадає в Індійський океан. На крайньому сході екорегіону протікає річка [en], яка утворюється при злитті [en], [en] та [en] та впадає в Індійський океан.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена), а на заході регіону — середземноморський клімат (Csb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 300 до 750 мм. В області середземноморського клімату, західніше Голкового мису, опади випадають переважно взимку. Зимові дощі пов'язані з холодними атмосферними фронтами, що формуються в циркумполярній системі західних вітрів. На схід від області середземноморського клімату розподіл опадів менш сезонний. Постфронтальні явища, пов'язані з надходженням вологих повітряних мас з відносно теплого Індійського океану, призводять до того, що дощі йдуть протягом всього року, з піками навесні та восени. Середні температури екорегіону помірні: заморозки трапляються рідко, а максимальні літні температури рідко перевищують 30 °C, за винятком внутрішніх долин. Прибережні райони зазвичай вітряні, особливо влітку, коли дмуть південно-східні пасати. На західному узбережжі екорегіону, яке перебуває під впливом холодної Бенгельської течії, часто трапляються тумани.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений фінбошем та [en]. Склерофільні, вічнозелені, вразливі до пожеж чагарники фінбошу розділяють на чотири типи: рестієвий, вересовий, протеєвий та геофітний. У рестієвому фінбоші переважають вічнозелені очеретоподібні рослини з родини рестієвих (Restionaceae), наявність яких є унікальною діагностичною ознакою фінбошу. У вересовому фінбоші переважають дрібнолисті чагарники з родини вересових (Ericaceae) заввишки 0,5-2 м, завдяки яким фінбош стає зовні подібним до вересових пустищ. У протеєвому фінбоші переважають представники гондванської родини протеєвих (Proteaceae), які відомі своїм ефектним цвітінням і висотою. Протеєві кущі можуть досягати 2-4 м у висоту і є найвищими рослинами фінбошу. Нарешті, у геофітному фінбоші переважають цибулинні рослини та інші геофіти. Ці рослини найбільше помітні після пожеж, а також вирізняються привабливими квітами, внаслідок чого цінуються як декоративні рослини. Фінбош процвітає на прибережних рівнинах екорегіону, де зустрічається на вилугованих еолових пісках, на ванякових пісках та на прибережних дюнах, бідних на поживні речовини.
Реностервельд, назва якого з африкаансу означає "носороговий вельд", що вказує на нього, як на історичне середовище проживання чорних носорогів (Diceros bicornis), є другим за поширенням типом рослинності регіону. На відміну від фінбошу, у реностервельді відсутні представники родини рестієвих (Restionaceae), а протеєві (Proteaceae) зустрічаються вкрай рідко. Цей тип рослинності складається з невисокого (1-2 м заввишки) чагарникового ярусу, в якому домінують [en] (Elytropappus rhinocerotis) з родини айстрових (Asteraceae) та різноманітні чагарники з родини вересових (Ericaceae), та з трав'янистого ярусу, який складається з трав та сезонно активних геофітів. Реностервельд поширений на прибережних рівнинах та у внутрішніх долинах, де росте на дрібнозернистих ґрунтах, материнською породою для яких виступають сланці, у місцевостях, де середньорічна кількість опадів коливається від 250 до 650 мм. Зі збільшенням вологості реностервельд переходить у фінбош, а зі зменшенням — у чагарники сукулентного кару.
В межах екорегіону виділяють вісім основних рослинних угруповань:
- Піонерна дюнна рослинність є азональним угрупованням, пов'язаним з рухомими пісками, що зустрічаються в прибережних районах по всьому екорегіону. Вона представлена відкритими, розкиданими, здебільшого напівсукулентними чагарниками та травами, більшість з яких належить до широко поширених видів.
- Мозаїка фінбошу та хащів представлена сумішшю вересових та рестієвих чагарників, характерних для фінбошу, та великолистих субтропічних чагарників, зокрема [en] (Cassine spp.) та [en] (Maytenus spp.) з родини бруслинових (Celastraceae), [en] (Sideroxylon spp.) з родини сапотових (Sapotaceae) та сумахів з родини фісташкових (Anacardiaceae). Це угруповання зустрічається на вапнякових прибережних пісках по всьому екорегіону.
- Піщаний фінбош має типову для фінбошу структуру з протеєвими чагарниками, що складають верхній ярус, та з вересовими і рестієвими рослинами, що складають нижній ярус. Він поширений на еолових піщаних рівнинах Західного узбережжя та Агульяської рівнини.
- Вапняковий фінбош також має типову для фінбошу структуру. Він пов'язаний з третинними вапняками Агульяської рівнини. У вапняковому фінбоші зустрічаються численні ендемічні кальцефіли.
- Мозаїка фінбошу та реностервельду зазвичай пов'язана з ґрунтами, материнською породою для яких виступають сланці, і особливо часто зустрічається там, де в ґрунтовому профілі присутній сількретовий чи феррікретовий матеріал, та серед відповідних залишкових відслонень. Реностервельд часто розвивається в результаті деградації фінбоша через перевипас або часті пожежі, що повторюються через неприродно короткі проміжки часу. Мозаїка фінбошу та реностервельду є основним рослинним угрупованням в Елгінській улоговині та в долині річки Бріде, а також часто зустрічається на західному та південно-східному узбережжях, на Агульяській рівнині та в долині Лангклуф.
- Прибережний реностервельд, який характеризується домінуванням трав'янистого компоненту, зустрічається на західному та південно-східному узбережжях Капського регіону. Різновид прибережного реностервельду, поширений на західному узбережія, характеризується переважанням трав, що ростуть взимку, та особливо високим різноманіттям цибулинних рослин, а різновид, поширений на південно-східному узбережжі, характеризується переважанням трав, що ростуть влітку, та меншим різноманіттям геофітів.
- Внутрішній реностервельд поширений у більш посушливих внутрішніх басейнах Теплого Боккевельду та Малого Кару, на ґрунтах, материнською породою для яких виступають сланці. Трав'яний покрив тут нижчий, ніж в прибережному реностервельді, а ступінь покриття та різноманіття сукулентів вище, що свідчить про перехід до Сукулент-Кару.
У флористичному і структурному плані різниця між низинними та гірськими формами фінбоша і реностервельда слабка. У багатьох випадках спостерігається більша біологічна подібність між сусідніми низовинами та горами, ніж між віддаленими гірськими масивами або рівнинами. Існують винятки, зокрема у випадку вапнякових прибережних субстратів, коли біологічна подібність у рослинних угруповань, поширених в цих місцевостях, залишається відносно високою, незважаючи на значні географічні градієнти. Основними факторами, за яким розділяють гірські та низинні екорегіони фінбошу та реностервельду, є відміності в геологічній історії, кліматичних умовах та рівнях загроз.
Екорегіони гірського та низинного фінбошу та реностервельду разом складають близько 80 % Капського флористичного регіону, найменшого з шести флористичних царств світу. Площа Капського регіону становить близько 90 000 км², що співставно з площею Португалії чи Малаві, однак на цій території росте понад 9000 видів рослин, з яких майже 6000 видів (69 %) є ендемічними, а 1435 видів (16 %) внесені до Червоної книги ПАР. В Капському регіоні зустрічається 7 ендемічних родин та 160 ендемічних родів рослин. Вражаючою особливістю флори регіону є велика диверсифікація деяких таксонів: тут зустрічаються 526 із понад 740 видів роду Еріка (Erica) та 69 із 112 представників роду Протея (Protea). Регіон є [en] для ерік (Erica spp.), [en] (Aspalathus spp.) та ще для 11 родів, понад 100 представників кожного з яких ростуть в Капському регіоні. Співвідношення кількості видів, поширених в регіоні, до загальної кількості представників роду для цих родів становить 9,1, що є одним з найвищих показників у світі, більш типовим для ізольованої острівної біоти.
В екорегіонах гірського та низинного фінбошу та реностервельду зустрічається близько 7000 видів рослин. Регіональне флористичне різноманіття тут є одним з найвищих в усьому світі, за винятком деяких тропічних дощових лісів. Усі регіони середземноморських лісів та чагарників визнані гарячими точками біорізноманіття, однак біорізноманіття Капського регіону є у 1,7 рази вищим, ніж біорізноманіття [en], у 2,2 рази вищим, ніж біорізноманіття Середземномор'я та [en] та у 3,3 рази вищим, ніж біорізноманіття середземноморського регіону Чилі. Високе регіональне флористичне різноманіття є наслідком високої зміни видового складу рослинних угруповань вздовж [en] (бета-різноманіття) та значної зміни видового складу між еквівалентними оселищами вздовж географічних градієнтів (гамма-різноманіття). Серед характерних рис флори Капського регіону, у порівнянні з флорами інших середземноморських регіонів світу, слід відзначити надзвичайне різноманіття геофітів: у гірському та низинному фінбоші та реностервельді зустрічається близько 1500 видів геофітних рослин, більшість з яких належать до родин Півникові (Iridaceae), Зозулинцеві (Orchidaceae), Холодкові (Asparagaceae) та Амарилісові (Amaryllidaceae). Також характерною рисою капської флори є відносно низьке різноманіття однорічних рослин, які складають лише 6,8 % від загальної кількості видів, та дерев, які складають лише 2,4 % флори.
Близько 80 % видів рослин, поширених у фінбоші та реностервельді, є ендеміками. Це вражаюче високий рівень для континентальної флори: подібні показники були зафіксовані лише для таких островів, як Мадагаскар і Нова Зеландія. Значна, хоч і точно невідома кількість цих ендеміків, є локально поширеними видами, ареал яких обмежений територією площею менше 100 км². Більшість ендемічних видів зустрічаються у фінбоші, хоча місцеві ендемічні геофіти є відносно поширеними у реностервельді, в районах з середземноморським кліматом. До цих видів належать представники чотирьох ендемічних родин (Geissolomataceae, Grubbiaceae, Roridulaceae і Stilbaceae) та трьох майже ендемічних родин (Bruniaceae, Lanariaceae і [en]). В Капському регіоні спостерігається зниження видового ендемізму із заходу на схід.
Вибухове видоутворення, яке спостерігається в багатьох родах рослин, поширених у фінбоші та реностервельді, є об'єктом вивчення багатьох ботаніків. Для пояснення цього явища було запропоновано дві моделі. Перша припускає, що рушійною силою видоутворення є спричинена пожежами мінливість та фрагментація популяцій у поєднанні з [en] спеціалізацією та низькою [en] видів. Друга модель припускає, що фактором, який вплинув на формування високого флористичного різноманіття екорегіону, є запилювачі, особливо комахи. Підтвердженням цього є випадки, коли один запилювач відповідає за запилення багатьох видів рослин. Наприклад, ґедзі (Tabanidae) та мухи-шпилькарки (Nemestrinidae) з довгими хоботками є винятковими запилювачами багатьох родів однодольних рослин, а також ерік (Erica spp.) та пеларгоній (Pelargonium spp.), а метелик [en] є винятковим запилювачем філогенетично різнорідної групи геофітів з червоними квітками, що цвітуть восени.
У низинному та гірському екорегіонах фінбошу та реностервельду зустрічається 1435 видів рослин та 112 видів тварин, занесених до Червоної книги ПАР. Тільки на Капському півострові площею 471 км², де розташоване місто Кейптаун, друге за кількістю населення місто ПАР, в якому живе 4,77 мільйони людей, зустрічається 141 вид рослин та 19 видів тварин, занесених до Червоної книги. У той час, як багато з цих видів знаходяться під загрозою зникнення, оскільки вони займають надзвичайно малі ареали в природних ландшафтах, інші знаходяться під серйозною загрозою, оскільки невеликі залишки їх ареалів знаходяться в межах урбанізованих і сільськогосподарських територій. Останнє особливо стосується екорегіону низинного фінбошу і реностервельду.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається близько 100 видів ссавців та 288 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні травоїдних ссавців слід відзначити капського грисбока (Raphicerus melanotis), звичайного дуїкера (Sylvicapra grimmia), звичайну канну (Taurotragus oryx) та рідкісних, майже ендемічних [en] (Equus zebra zebra) і бонтебоків (Damaliscus pygargus pygargus). Також в фінбоші та реностервельді регіону зустрічаються ведмежі павіани (Papio ursinus), африканські трубкозуби (Orycteropus afer), капські дамани (Procavia capensis), капські зайці (Lepus capensis), медоїди (Mellivora capensis), капські лисиці (Vulpes chama) та рідкісні африканські леопарди (Panthera pardus pardus), а на морських узбережжях — капські морські котики (Arctocephalus pusillus pusillus). Майже ендемічними представниками екорегіону є миші Верро (Myomyscus verreauxii), капські колючі миші (Acomys subspinosus), капські землекопи (Bathyergus suillus) та фінбошеві златокроти (Amblysomus corriae). Раніше в екорегіоні зустрічалися майже ендемічні блакитні шаблероги (Hippotragus leucophaeus) та квагги (Equus quagga quagga), однак внаслідок надмірного полювання антилопи вимерли до 1800 року, а квагги — у 1850-х роках.
Різноманіття орнітофауни в екорегіоні не дуже велике, тому що структурно однорідна рослинність фінбошу та реностервельду пропонує мало екологічних ніш та мало високоякісної їжі, такої як соковиті фрукти чи великі комахи. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити капського турача (Pternistis capensis), рудокрилого турача (Scleroptila levaillantii), чорну дрохву (Afrotis afra), кафрську дрохву (Neotis denhami), блакитного журавля (Grus paradisea), червоногруду маріку (Cinnyris afer), південну маріку (Cinnyris chalybeus), малахітову нектарку (Nectarinia famosa), капську очеретянку (Sphenoeacus afer), сіроспинну таміку (Cisticola subruficapilla), плямистогруду принію (Prinia maculosa), лучного фірлюка (Mirafra apiata), товстодзьобого вайдага (Euplectes capensis), іржастощокого ткачика (Ploceus capensis) та акацієвого щедрика (Crithagra sulphurata). На морських узбережжях зустрічаються африканські пінгвіни (Spheniscus demersus), африканські кулики-сороки (Haematopus moquini), капські баклани (Phalacrocorax capensis), намібійські баклани (Phalacrocorax coronatus) та берегові баклани (Phalacrocorax neglectus).
Майже ендемічними представниками екорегіону, які також зустрічаються у гірському фінбоші та реностервельді, є капські триперстки (Turnix hottentottus), капські бюльбюлі (Pycnonotus capensis), великі скельники (Chaetops frenatus), буроволі цукролюби (Promerops cafer), рудохвості куцокрили (Cryptillas victorini), капські нектарки (Anthobaphes violacea), світлокрилі щедрики (Crithagra leucoptera) та капські щедрики (Crithagra totta). Ці спеціалісти з фінбошу часто мають гнучку харчову поведінку, що дозволяє їм краще використовувати доступні джерела їжі. Так, капські нектарки зазвичай зустрічаються у низинному фінбоші з осені до весни, де вони харчуються нектаром протеєвих рослин, але влітку, коли на великих висотах цвітуть еріки (Erica spp.), вони мігрують в Капські гори. Приблизно третина птахів, зареєстрованих в екорегіонах фінбошу та реностервельду, не є місцевими мешканцями та жодним чином не використовують ресурси фінбошу. Ці птахи з'явилися тут протягом останніх 100 років, а багато з них — лише за останні 50 років, як результат зміни природного середовища людьми. Вони повністю залежать від змінених природних середовищ.
Капський регіон є домом для 109 видів плазунів, з яких 19 видів (17,4 %) є ендемічними. Особливо вражає високе різноманіття наземних черепах, яких в Південно-Африканській Республіці мешкає більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Незважаючи на відносно низьке різноманіття земноводних (38 видів), вони демонструють високий ендемізм: близько половини з них є ендеміками регіону. Екорегіон також є центром ендемізму для прісноводних риб, поширених у річкових системах Оліфантсу, Бергу, Бріде та Гауріцу.
Безхребетна фауна екорегіону характеризується філогенетичною давністю: багато видів, поширених тут, є реліктами Гондвани. Як приклад можна навести прісноводних ракоподібних ([en], [en] та унікальних [nl], що живуть в печерах), косариків ([en]), двокрилих ([en], Trichantha, Peringueyomina), великокрильців, вуховерток, цикадок з триби [en], волохокрильців та різноманітних жуків, зокрема представників роду [en] з родини рогачів.
Збереження
Екорегіон низинного фінбошу та реностервельду сильно постраждав від розвитку сільського господарства, поширення інвазивних рослин та урбанізації. Близько 41 % площі низинного фінбошу та 75 % низинного реностервельду були перетворені на сільськогосподарські угіддя. Глобальні зміни клімату, ймовірно, матимуть серйозний негативний вплив на біорізноманіття фінбошу, враховуючи специфічні вимоги багатьох ендемічних рослин до умов навколишнього середовища.
Близько 5,15 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], Національний парк Агульяс, [en] та [en].
Примітки
- "Lowland fynbos and renosterveld". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Lowland Fynbos and Renosterveld». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Fynbos Shrubland» — One Earth.
- «Renosterveld Shrubland» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nizinnij finbosh ta renosterveld identifikator WWF AT1202 afrotropichnij ekoregion seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv roztashovanij na pivdennomu zahodi Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Vin ye chastinoyu Kapskogo regionu odnogo z najbilsh bioriznomanitnih regioniv planeti Nizinnij finbosh ta renosterveld Finbosh na misi Dobroyi Nadiyi Ekozona Afrotropika Biom Seredzemnorski lisi ridkolissya ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1202 Mezhi Girskij finbosh ta renosterveld Sukulent Karu Hashi Olbani Girski lisi Knisni ta Amatole Plosha km 32 829 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Ohoronyayetsya 5 15 Roztashuvannya ekoregionu olivkovim Zarosti finboshu na Kapskomu pivostrovi Finbosh na uzberezhzhi poblizu mistechka en Kvituchij finbosh v Nacionalnomu parku en GeografiyaEkoregion girskogo finboshu ta renosterveldu perevazhno roztashovanij v mezhah Zahidnokapskoyi provinciyi Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki a takozh na pivdennomu zahodi Shidnokapskoyi provinciyi Vin ohoplyuye nizinni rajoni Kapskogo regionu roztashovani na visoti do 300 m nad rivnem morya zokrema mizhgirski dolini Kapskih gir todi yak v samih Kapskih gorah poshirenij girskij finbosh ta renosterveld Obidva ekoregioni finboshu ta renosterveldu legko vidrizniti vid susidnih ekoregioniv za klimatom gruntami ta roslinnim pokrivom Ci ekosistemi roslinnij pokriv yakih predstavlenij dribnolistimi vichnozelenimi chagarnikami pov yazani z chastimi pozhezhami ta zdebilshogo nerodyuchimi gruntami opadi v nih vipadayut perevazhno vzimku a yih serednorichna kilkist kolivayetsya vid 250 do 2000 mm Prileglij ekoregion Sukulent Karu roslinnij pokriv yakogo predstavlenij karlikovimi sukulentnimi chagarnikami harakterizuyetsya bilsh posushlivim klimatom todi yak ekoregion hashiv Olbani roslinnij pokriv yakogo predstavlenij sklerofilnimi ta napivsukulentnimi chagarnikami roztashovanij u zahishenih vid pozhezh dolinah na shodi Kapskogo regionu de bilshist opadiv vipadaye vlitku Takozh ekoregion nizinnogo finboshu ta renosterveldu mezhuye z ekoregionom girskih lisiv Knisni ta Amatole yakij roztashovanij na pivdni Kapskogo regionu i pov yazanij z velikoyu kilkistyu opadiv ponad 800 mm sho jdut protyagom vsogo roku ta z osoblivostyami relyefu sho zabezpechuyut zahist vid pozhezh Z geologichnoyi tochki zoru osnovu ekoregionu skladayut ordovicko devonski osadovi porodi Kapskoyi supergrupi u yakij kvarcitovi piskoviki en ta Vitteberzkoyi grup cherguyutsya z dribnozernistimi slancyami en Ci porodi nakopichuvalisya u osadovomu basejni razom z metaosadovimi porodami sho nalezhali do grup Malmsberi Kango Kaajmans ta Gamtoos vikom odin milyard rokiv Riftogenez pov yazanij z rozpadom Gondvani ogoliv ci porodi ta prizviv do formuvannya skladchastogo poyasu Kapskih gir odnak z togo chasu region zalishavsya vidnosno stabilnim Protyagom podalshogo periodu eroziya sterla kolis nadzvichajno visoki formi relyefu peretvorivshi yih na suchasni stijki kvarcitovo piskovikovi gori vodnochas prizvivshi do novogo etapu osadonakopichennya v rozlomnih basejnah osoblivo u krejdovomu periodi M yaki slanci Kapskoyi supergrupi ta zalishki krejdovih vidkladiv sformuvali nizki dolini ta gorbisti rivnini sho primikayut do strimkih gir Osnovu priberezhnih rivnin regionu skladayut tretinni vapnyaki plejstocenovi piski ta golocenovi dyuni Ekoregion nizinnogo finboshu ta renosterveldu skladayetsya z dev yati fiziko geografichnih regioniv Zahidne uzberezhzhya predstavlene gorbistoyu rivninoyu sho lezhit na visoti vid 0 do 300 m nad rivnem morya i prostyagayetsya vid rivnini en do richki en yaka utvoryuye pivnichnu mezhu ekoregionu Bilya uzberezhzhya Atlantichnogo okeanu perevazhayut kisli pishani grunti eolovi piski ta vapnyaki a u vnutrishnih rajonah malmsberijski slanci Takozh v subregioni zustrichayutsya vidslonennya intruzivnih kapskih granitiv Opadi vipadayut vklyuchno vzimku a yih kilkist kolivayetsya vid 200 mm na pivnochi do 500 mm na pivdni Teplij Bokkeveld nevelika mizhgirska ulogovina z centrom u misti en sho lezhit na visoti vid 500 do 600 m nad rivnem morya Osnovu subregionu skladayut kapski slanci a serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 300 do 500 mm yaki vipadayut perevazhno vzimku Elginska ulogovina she odna nevelika mizhgirska ulogovina z centrom u misti en sho lezhit na visoti vid 250 do 350 m nad rivnem morya Osnovu subregionu skladayut kapski slanci a serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 500 do 750 mm yaki vipadayut perevazhno vzimku Agulyaska rivnina ohoplyuye pivdenno zahidnu chastinu priberezhnih nizovin ekoregionu i prostyagayetsya vid pivostrova en na shid do richki en Cej subregion vklyuchaye mis Agulyas abo Golkovij najpivdennishu tochku Afriki a takozh inshi gorbisti pishani ta gravijni priberezhni rivnini Jogo osnovu skladayut vapnyaki ta vapnyakovi dyuni Serednorichna kilkist opadiv na Agulyaskij rivnini kolivayetsya vid priblizno 600 mm na zahodi de voni vipadayut perevazhno vzimku do mensh nizh 400 mm nad shodi de voni bilsh rivnomirno rozpodileni protyagom roku Dolina richki Bride z centrom u misti en predstavlyaye soboyu mizhgirskij riftovij basejn sho lezhit na visoti vid 250 do 350 m nad rivnem morya Znachna chastina dolini vkrita alyuvialnimi vidkladami peredusim graviyem ta piskami a uzdovzh shiliv dolini zustrichayutsya vidslonennya kapskih slanciv Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 250 do 350 mm bilshist z yakih vipadayut vzimku Pivdenne uzberezhzhya predstavlene gorbistoyu rivninoyu sho lezhit na visoti vid 150 do 400 m nad rivnem morya i prostyagayetsya vid en na zahodi do Mosselbaya na shodi Osnovu rivnin subregionu skladayut kapski slanci a pagorbiv en ta en Podekudi zustrichayutsya vidslonennya krejdovih osadovih porid ta nevisoki pagorbi skladeni z kapskih piskovikiv Serednorichna kilkist opadiv na pivdennih priberezhnih rivninah kolivayetsya vid 300 do 500 mm Na zahodi voni vipadayut perevazhno vzimku odnak na shodi voni jdut protyagom vsogo roku nl mizhgirska ulogovina z usih bokiv otochena Kapskimi gorami Ekoregion nizinnogo finboshu ta renosterveldu ohoplyuye slancevi pagorbi ta rivnini roztashovani na pivdennih ta shidnih okrayinah Malogo Karu yaki lezhat na visoti vid 400 do 1000 m nad rivnem morya Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 250 do 400 mm yaki vipadayut protyagom vsogo roku en mizhgirska dolina roztashovana na pivdennomu shodi Kapskogo regionu na visoti vid 600 do 700 m nad rivnem morya Osnovu subregionu skladayut slanci ta piskoviki a serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 400 do 650 mm yaki vipadayut protyagom vsogo roku Pivdenno shidne uzberezhzhya ye vidnosno skladnim u topografichnomu plani Vono prostyagayetsya vid regionu en na shid do mista Gebeha sho lezhit na krajnomu shodi ekoregionu Subregion ohoplyuye dolini ta rivnini osnovu yakih skladayut slanci ta konglomerati piskovikovi girski shili pishani rivnini ta priberezhni pishani dyuni Visota pivdenno shidnih priberezhnih rivnin kolivayetsya vid 0 do 500 m nad rivnem morya hocha bilsha chastina subregionu lezhit na visoti vid 100 do 200 m nad rivnem morya Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 400 do 650 mm yaki vipadayut protyagom vsogo roku V mezhah Kapskogo regionu roztashovani p yat osnovih richkovih basejniv Usi richki yaki protikayut cherez teritoriyu ekoregionu berut pochatok u Kapskih gorah i ye vazhlivim seredovishem isnuvannya dlya endemichnih prisnovodnih rib a takozh vazhlivimi migracijnimi shlyahami Voni spryayut obminu flori i fauni mizh priberezhnimi ta vnutrishnimi rajonami Pivdennoyi Afriki Na pivnichnomu zahodi regionu protikaye richka en yaka bere pochatok v gorah en teche na zahid ta vpadaye v Atlantichnij okean formuyuchi pivnichnij kordon ekoregionu Bilsha chastina ekoregionu lezhit v basejni richki en yaka vpadaye v zatoku Svyatoyi Yeleni poblizu mista en Najbilshoyu richkoyu regionu sho vpadaye v Indijskij okean ye Bride Vona protikaye povz misto en ta vpadaye v okean bilya en Richka en utvoryuyetsya pri zlitti en ta en i razom z pritokoyu en teche na pivden rozdilyayuchi Malij Karu navpil ta vpadaye v Indijskij okean Na krajnomu shodi ekoregionu protikaye richka en yaka utvoryuyetsya pri zlitti en en ta en ta vpadaye v Indijskij okean KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye napivpustelnij klimat BSh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a na zahodi regionu seredzemnomorskij klimat Csb za klasifikaciyeyu Keppena Serednorichna kilkist opadiv v regioni kolivayetsya vid 300 do 750 mm V oblasti seredzemnomorskogo klimatu zahidnishe Golkovogo misu opadi vipadayut perevazhno vzimku Zimovi doshi pov yazani z holodnimi atmosfernimi frontami sho formuyutsya v cirkumpolyarnij sistemi zahidnih vitriv Na shid vid oblasti seredzemnomorskogo klimatu rozpodil opadiv mensh sezonnij Postfrontalni yavisha pov yazani z nadhodzhennyam vologih povitryanih mas z vidnosno teplogo Indijskogo okeanu prizvodyat do togo sho doshi jdut protyagom vsogo roku z pikami navesni ta voseni Seredni temperaturi ekoregionu pomirni zamorozki traplyayutsya ridko a maksimalni litni temperaturi ridko perevishuyut 30 C za vinyatkom vnutrishnih dolin Priberezhni rajoni zazvichaj vitryani osoblivo vlitku koli dmut pivdenno shidni pasati Na zahidnomu uzberezhzhi ekoregionu yake perebuvaye pid vplivom holodnoyi Bengelskoyi techiyi chasto traplyayutsya tumani FloraRoslinnij pokriv ekoregionu predstavlenij finboshem ta en Sklerofilni vichnozeleni vrazlivi do pozhezh chagarniki finboshu rozdilyayut na chotiri tipi restiyevij veresovij proteyevij ta geofitnij U restiyevomu finboshi perevazhayut vichnozeleni ocheretopodibni roslini z rodini restiyevih Restionaceae nayavnist yakih ye unikalnoyu diagnostichnoyu oznakoyu finboshu U veresovomu finboshi perevazhayut dribnolisti chagarniki z rodini veresovih Ericaceae zavvishki 0 5 2 m zavdyaki yakim finbosh staye zovni podibnim do veresovih pustish U proteyevomu finboshi perevazhayut predstavniki gondvanskoyi rodini proteyevih Proteaceae yaki vidomi svoyim efektnim cvitinnyam i visotoyu Proteyevi kushi mozhut dosyagati 2 4 m u visotu i ye najvishimi roslinami finboshu Nareshti u geofitnomu finboshi perevazhayut cibulinni roslini ta inshi geofiti Ci roslini najbilshe pomitni pislya pozhezh a takozh viriznyayutsya privablivimi kvitami vnaslidok chogo cinuyutsya yak dekorativni roslini Finbosh procvitaye na priberezhnih rivninah ekoregionu de zustrichayetsya na vilugovanih eolovih piskah na vanyakovih piskah ta na priberezhnih dyunah bidnih na pozhivni rechovini Renosterveld nazva yakogo z afrikaansu oznachaye nosorogovij veld sho vkazuye na nogo yak na istorichne seredovishe prozhivannya chornih nosorogiv Diceros bicornis ye drugim za poshirennyam tipom roslinnosti regionu Na vidminu vid finboshu u renosterveldi vidsutni predstavniki rodini restiyevih Restionaceae a proteyevi Proteaceae zustrichayutsya vkraj ridko Cej tip roslinnosti skladayetsya z nevisokogo 1 2 m zavvishki chagarnikovogo yarusu v yakomu dominuyut en Elytropappus rhinocerotis z rodini ajstrovih Asteraceae ta riznomanitni chagarniki z rodini veresovih Ericaceae ta z trav yanistogo yarusu yakij skladayetsya z trav ta sezonno aktivnih geofitiv Renosterveld poshirenij na priberezhnih rivninah ta u vnutrishnih dolinah de roste na dribnozernistih gruntah materinskoyu porodoyu dlya yakih vistupayut slanci u miscevostyah de serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 250 do 650 mm Zi zbilshennyam vologosti renosterveld perehodit u finbosh a zi zmenshennyam u chagarniki sukulentnogo karu V mezhah ekoregionu vidilyayut visim osnovnih roslinnih ugrupovan Pionerna dyunna roslinnist ye azonalnim ugrupovannyam pov yazanim z ruhomimi piskami sho zustrichayutsya v priberezhnih rajonah po vsomu ekoregionu Vona predstavlena vidkritimi rozkidanimi zdebilshogo napivsukulentnimi chagarnikami ta travami bilshist z yakih nalezhit do shiroko poshirenih vidiv Mozayika finboshu ta hashiv predstavlena sumishshyu veresovih ta restiyevih chagarnikiv harakternih dlya finboshu ta velikolistih subtropichnih chagarnikiv zokrema en Cassine spp ta en Maytenus spp z rodini bruslinovih Celastraceae en Sideroxylon spp z rodini sapotovih Sapotaceae ta sumahiv z rodini fistashkovih Anacardiaceae Ce ugrupovannya zustrichayetsya na vapnyakovih priberezhnih piskah po vsomu ekoregionu Pishanij finbosh maye tipovu dlya finboshu strukturu z proteyevimi chagarnikami sho skladayut verhnij yarus ta z veresovimi i restiyevimi roslinami sho skladayut nizhnij yarus Vin poshirenij na eolovih pishanih rivninah Zahidnogo uzberezhzhya ta Agulyaskoyi rivnini Vapnyakovij finbosh takozh maye tipovu dlya finboshu strukturu Vin pov yazanij z tretinnimi vapnyakami Agulyaskoyi rivnini U vapnyakovomu finboshi zustrichayutsya chislenni endemichni kalcefili Mozayika finboshu ta renosterveldu zazvichaj pov yazana z gruntami materinskoyu porodoyu dlya yakih vistupayut slanci i osoblivo chasto zustrichayetsya tam de v gruntovomu profili prisutnij silkretovij chi ferrikretovij material ta sered vidpovidnih zalishkovih vidslonen Renosterveld chasto rozvivayetsya v rezultati degradaciyi finbosha cherez perevipas abo chasti pozhezhi sho povtoryuyutsya cherez neprirodno korotki promizhki chasu Mozayika finboshu ta renosterveldu ye osnovnim roslinnim ugrupovannyam v Elginskij ulogovini ta v dolini richki Bride a takozh chasto zustrichayetsya na zahidnomu ta pivdenno shidnomu uzberezhzhyah na Agulyaskij rivnini ta v dolini Langkluf Priberezhnij renosterveld yakij harakterizuyetsya dominuvannyam trav yanistogo komponentu zustrichayetsya na zahidnomu ta pivdenno shidnomu uzberezhzhyah Kapskogo regionu Riznovid priberezhnogo renosterveldu poshirenij na zahidnomu uzberezhiya harakterizuyetsya perevazhannyam trav sho rostut vzimku ta osoblivo visokim riznomanittyam cibulinnih roslin a riznovid poshirenij na pivdenno shidnomu uzberezhzhi harakterizuyetsya perevazhannyam trav sho rostut vlitku ta menshim riznomanittyam geofitiv Vnutrishnij renosterveld poshirenij u bilsh posushlivih vnutrishnih basejnah Teplogo Bokkeveldu ta Malogo Karu na gruntah materinskoyu porodoyu dlya yakih vistupayut slanci Trav yanij pokriv tut nizhchij nizh v priberezhnomu renosterveldi a stupin pokrittya ta riznomanittya sukulentiv vishe sho svidchit pro perehid do Sukulent Karu U floristichnomu i strukturnomu plani riznicya mizh nizinnimi ta girskimi formami finbosha i renostervelda slabka U bagatoh vipadkah sposterigayetsya bilsha biologichna podibnist mizh susidnimi nizovinami ta gorami nizh mizh viddalenimi girskimi masivami abo rivninami Isnuyut vinyatki zokrema u vipadku vapnyakovih priberezhnih substrativ koli biologichna podibnist u roslinnih ugrupovan poshirenih v cih miscevostyah zalishayetsya vidnosno visokoyu nezvazhayuchi na znachni geografichni gradiyenti Osnovnimi faktorami za yakim rozdilyayut girski ta nizinni ekoregioni finboshu ta renosterveldu ye vidminosti v geologichnij istoriyi klimatichnih umovah ta rivnyah zagroz Ekoregioni girskogo ta nizinnogo finboshu ta renosterveldu razom skladayut blizko 80 Kapskogo floristichnogo regionu najmenshogo z shesti floristichnih carstv svitu Plosha Kapskogo regionu stanovit blizko 90 000 km sho spivstavno z plosheyu Portugaliyi chi Malavi odnak na cij teritoriyi roste ponad 9000 vidiv roslin z yakih majzhe 6000 vidiv 69 ye endemichnimi a 1435 vidiv 16 vneseni do Chervonoyi knigi PAR V Kapskomu regioni zustrichayetsya 7 endemichnih rodin ta 160 endemichnih rodiv roslin Vrazhayuchoyu osoblivistyu flori regionu ye velika diversifikaciya deyakih taksoniv tut zustrichayutsya 526 iz ponad 740 vidiv rodu Erika Erica ta 69 iz 112 predstavnikiv rodu Proteya Protea Region ye en dlya erik Erica spp en Aspalathus spp ta she dlya 11 rodiv ponad 100 predstavnikiv kozhnogo z yakih rostut v Kapskomu regioni Spivvidnoshennya kilkosti vidiv poshirenih v regioni do zagalnoyi kilkosti predstavnikiv rodu dlya cih rodiv stanovit 9 1 sho ye odnim z najvishih pokaznikiv u sviti bilsh tipovim dlya izolovanoyi ostrivnoyi bioti V ekoregionah girskogo ta nizinnogo finboshu ta renosterveldu zustrichayetsya blizko 7000 vidiv roslin Regionalne floristichne riznomanittya tut ye odnim z najvishih v usomu sviti za vinyatkom deyakih tropichnih doshovih lisiv Usi regioni seredzemnomorskih lisiv ta chagarnikiv viznani garyachimi tochkami bioriznomanittya odnak bioriznomanittya Kapskogo regionu ye u 1 7 razi vishim nizh bioriznomanittya en u 2 2 razi vishim nizh bioriznomanittya Seredzemnomor ya ta en ta u 3 3 razi vishim nizh bioriznomanittya seredzemnomorskogo regionu Chili Visoke regionalne floristichne riznomanittya ye naslidkom visokoyi zmini vidovogo skladu roslinnih ugrupovan vzdovzh en beta riznomanittya ta znachnoyi zmini vidovogo skladu mizh ekvivalentnimi oselishami vzdovzh geografichnih gradiyentiv gamma riznomanittya Sered harakternih ris flori Kapskogo regionu u porivnyanni z florami inshih seredzemnomorskih regioniv svitu slid vidznachiti nadzvichajne riznomanittya geofitiv u girskomu ta nizinnomu finboshi ta renosterveldi zustrichayetsya blizko 1500 vidiv geofitnih roslin bilshist z yakih nalezhat do rodin Pivnikovi Iridaceae Zozulincevi Orchidaceae Holodkovi Asparagaceae ta Amarilisovi Amaryllidaceae Takozh harakternoyu risoyu kapskoyi flori ye vidnosno nizke riznomanittya odnorichnih roslin yaki skladayut lishe 6 8 vid zagalnoyi kilkosti vidiv ta derev yaki skladayut lishe 2 4 flori Blizko 80 vidiv roslin poshirenih u finboshi ta renosterveldi ye endemikami Ce vrazhayuche visokij riven dlya kontinentalnoyi flori podibni pokazniki buli zafiksovani lishe dlya takih ostroviv yak Madagaskar i Nova Zelandiya Znachna hoch i tochno nevidoma kilkist cih endemikiv ye lokalno poshirenimi vidami areal yakih obmezhenij teritoriyeyu plosheyu menshe 100 km Bilshist endemichnih vidiv zustrichayutsya u finboshi hocha miscevi endemichni geofiti ye vidnosno poshirenimi u renosterveldi v rajonah z seredzemnomorskim klimatom Do cih vidiv nalezhat predstavniki chotiroh endemichnih rodin Geissolomataceae Grubbiaceae Roridulaceae i Stilbaceae ta troh majzhe endemichnih rodin Bruniaceae Lanariaceae i en V Kapskomu regioni sposterigayetsya znizhennya vidovogo endemizmu iz zahodu na shid Vibuhove vidoutvorennya yake sposterigayetsya v bagatoh rodah roslin poshirenih u finboshi ta renosterveldi ye ob yektom vivchennya bagatoh botanikiv Dlya poyasnennya cogo yavisha bulo zaproponovano dvi modeli Persha pripuskaye sho rushijnoyu siloyu vidoutvorennya ye sprichinena pozhezhami minlivist ta fragmentaciya populyacij u poyednanni z en specializaciyeyu ta nizkoyu en vidiv Druga model pripuskaye sho faktorom yakij vplinuv na formuvannya visokogo floristichnogo riznomanittya ekoregionu ye zapilyuvachi osoblivo komahi Pidtverdzhennyam cogo ye vipadki koli odin zapilyuvach vidpovidaye za zapilennya bagatoh vidiv roslin Napriklad gedzi Tabanidae ta muhi shpilkarki Nemestrinidae z dovgimi hobotkami ye vinyatkovimi zapilyuvachami bagatoh rodiv odnodolnih roslin a takozh erik Erica spp ta pelargonij Pelargonium spp a metelik en ye vinyatkovim zapilyuvachem filogenetichno riznoridnoyi grupi geofitiv z chervonimi kvitkami sho cvitut voseni U nizinnomu ta girskomu ekoregionah finboshu ta renosterveldu zustrichayetsya 1435 vidiv roslin ta 112 vidiv tvarin zanesenih do Chervonoyi knigi PAR Tilki na Kapskomu pivostrovi plosheyu 471 km de roztashovane misto Kejptaun druge za kilkistyu naselennya misto PAR v yakomu zhive 4 77 miljoni lyudej zustrichayetsya 141 vid roslin ta 19 vidiv tvarin zanesenih do Chervonoyi knigi U toj chas yak bagato z cih vidiv znahodyatsya pid zagrozoyu zniknennya oskilki voni zajmayut nadzvichajno mali areali v prirodnih landshaftah inshi znahodyatsya pid serjoznoyu zagrozoyu oskilki neveliki zalishki yih arealiv znahodyatsya v mezhah urbanizovanih i silskogospodarskih teritorij Ostannye osoblivo stosuyetsya ekoregionu nizinnogo finboshu i renosterveldu FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya blizko 100 vidiv ssavciv ta 288 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni travoyidnih ssavciv slid vidznachiti kapskogo grisboka Raphicerus melanotis zvichajnogo duyikera Sylvicapra grimmia zvichajnu kannu Taurotragus oryx ta ridkisnih majzhe endemichnih en Equus zebra zebra i bontebokiv Damaliscus pygargus pygargus Takozh v finboshi ta renosterveldi regionu zustrichayutsya vedmezhi paviani Papio ursinus afrikanski trubkozubi Orycteropus afer kapski damani Procavia capensis kapski zajci Lepus capensis medoyidi Mellivora capensis kapski lisici Vulpes chama ta ridkisni afrikanski leopardi Panthera pardus pardus a na morskih uzberezhzhyah kapski morski kotiki Arctocephalus pusillus pusillus Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye mishi Verro Myomyscus verreauxii kapski kolyuchi mishi Acomys subspinosus kapski zemlekopi Bathyergus suillus ta finboshevi zlatokroti Amblysomus corriae Ranishe v ekoregioni zustrichalisya majzhe endemichni blakitni shablerogi Hippotragus leucophaeus ta kvaggi Equus quagga quagga odnak vnaslidok nadmirnogo polyuvannya antilopi vimerli do 1800 roku a kvaggi u 1850 h rokah Riznomanittya ornitofauni v ekoregioni ne duzhe velike tomu sho strukturno odnoridna roslinnist finboshu ta renosterveldu proponuye malo ekologichnih nish ta malo visokoyakisnoyi yizhi takoyi yak sokoviti frukti chi veliki komahi Sered poshirenih v regioni ptahiv slid vidznachiti kapskogo turacha Pternistis capensis rudokrilogo turacha Scleroptila levaillantii chornu drohvu Afrotis afra kafrsku drohvu Neotis denhami blakitnogo zhuravlya Grus paradisea chervonogrudu mariku Cinnyris afer pivdennu mariku Cinnyris chalybeus malahitovu nektarku Nectarinia famosa kapsku ocheretyanku Sphenoeacus afer sirospinnu tamiku Cisticola subruficapilla plyamistogrudu priniyu Prinia maculosa luchnogo firlyuka Mirafra apiata tovstodzobogo vajdaga Euplectes capensis irzhastoshokogo tkachika Ploceus capensis ta akaciyevogo shedrika Crithagra sulphurata Na morskih uzberezhzhyah zustrichayutsya afrikanski pingvini Spheniscus demersus afrikanski kuliki soroki Haematopus moquini kapski baklani Phalacrocorax capensis namibijski baklani Phalacrocorax coronatus ta beregovi baklani Phalacrocorax neglectus Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu yaki takozh zustrichayutsya u girskomu finboshi ta renosterveldi ye kapski triperstki Turnix hottentottus kapski byulbyuli Pycnonotus capensis veliki skelniki Chaetops frenatus burovoli cukrolyubi Promerops cafer rudohvosti kucokrili Cryptillas victorini kapski nektarki Anthobaphes violacea svitlokrili shedriki Crithagra leucoptera ta kapski shedriki Crithagra totta Ci specialisti z finboshu chasto mayut gnuchku harchovu povedinku sho dozvolyaye yim krashe vikoristovuvati dostupni dzherela yizhi Tak kapski nektarki zazvichaj zustrichayutsya u nizinnomu finboshi z oseni do vesni de voni harchuyutsya nektarom proteyevih roslin ale vlitku koli na velikih visotah cvitut eriki Erica spp voni migruyut v Kapski gori Priblizno tretina ptahiv zareyestrovanih v ekoregionah finboshu ta renosterveldu ne ye miscevimi meshkancyami ta zhodnim chinom ne vikoristovuyut resursi finboshu Ci ptahi z yavilisya tut protyagom ostannih 100 rokiv a bagato z nih lishe za ostanni 50 rokiv yak rezultat zmini prirodnogo seredovisha lyudmi Voni povnistyu zalezhat vid zminenih prirodnih seredovish Kapskij region ye domom dlya 109 vidiv plazuniv z yakih 19 vidiv 17 4 ye endemichnimi Osoblivo vrazhaye visoke riznomanittya nazemnih cherepah yakih v Pivdenno Afrikanskij Respublici meshkaye bilshe nizh u bud yakij inshij krayini svitu Nezvazhayuchi na vidnosno nizke riznomanittya zemnovodnih 38 vidiv voni demonstruyut visokij endemizm blizko polovini z nih ye endemikami regionu Ekoregion takozh ye centrom endemizmu dlya prisnovodnih rib poshirenih u richkovih sistemah Olifantsu Bergu Bride ta Gauricu Bezhrebetna fauna ekoregionu harakterizuyetsya filogenetichnoyu davnistyu bagato vidiv poshirenih tut ye reliktami Gondvani Yak priklad mozhna navesti prisnovodnih rakopodibnih en en ta unikalnih nl sho zhivut v pecherah kosarikiv en dvokrilih en Trichantha Peringueyomina velikokrilciv vuhovertok cikadok z tribi en volohokrilciv ta riznomanitnih zhukiv zokrema predstavnikiv rodu en z rodini rogachiv ZberezhennyaEkoregion nizinnogo finboshu ta renosterveldu silno postrazhdav vid rozvitku silskogo gospodarstva poshirennya invazivnih roslin ta urbanizaciyi Blizko 41 ploshi nizinnogo finboshu ta 75 nizinnogo renosterveldu buli peretvoreni na silskogospodarski ugiddya Globalni zmini klimatu jmovirno matimut serjoznij negativnij vpliv na bioriznomanittya finboshu vrahovuyuchi specifichni vimogi bagatoh endemichnih roslin do umov navkolishnogo seredovisha Blizko 5 15 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en Nacionalnij park Agulyas en ta en Primitki Lowland fynbos and renosterveld DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Lowland Fynbos and Renosterveld Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Fynbos Shrubland One Earth Renosterveld Shrubland One Earth