Сукулент-Кару або Склерофітні чагарники Сукулентного Кару (ідентифікатор WWF: AT1322) — афротропічний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в Південній Африці. Він вирізняється надзвичайно високим флористичним різноманіттям та рівнем ендемізму, вищим, ніж у будь-якій іншій пустелі світу. Тут зустрічається близько третини з усіх сукулентних рослин світу.
Ландшафт заповідника [en] (Північнокапська провінція, ПАР) | |
Екозона | Афротропіка |
---|---|
Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
WWF | AT1322 |
Межі | Нама-Кару Пустеля Наміб Гірський фінбош та реностервельд Низинний фінбош та реностервельд Хащі Олбані |
Площа, км² | 102 919 |
Країни | Південно-Африканська Республіка, Намібія |
Охороняється | 24,85 % |
Розташування екорегіону (червоним) |
Географія
Екорегіон Сукулент-Кару простягається вздовж атлантичного узбережжя Південної Африки, від Людерица в намібійському регіоні Карас на південь через західну частину Північнокапської провінції ПАР, після чого повертає вглиб континенту на південний схід, охоплюючи частину Західнокапської провінції та досягаючи крайнього заходу Східнокапської провінції. Таким чином, екорегіон складається з двох великих субрегіонів: Північного, або Намаквалендського, та Південного, або власне Сукулентного Кару.
Намаквалендський субрегіон охоплює регіон [en], який включає прибережну рівнину та прилеглі схили Великого Уступу. Всередині Намакваленду виділяють кілька областей: прибережну рівнину Шперргебіт, пустельний гірський регіон Ріхтерсвельд, де зустрічаються найдавніші осадові породи у світі, що мають вік понад 2,6 мільярди років, піщану прибережну рівнину Сандвельд, що простягається на південь від Оранжевої річки, гранітну височину Хардвельд, гранітний гірський масив Камісберґе, який є частиною Великого Уступу і підіймається на висоту до 1706 м над рівнем моря, а також горбисті рівнини [en], розташовані на півдні субрегіону. Прибережні рівнини Намакваленду характеризуються частими туманами, а опади в субрегіоні випадають переважно взимку.
Південне Кару розташоване переважно на території Західнокапської провінції, між горами Великого Уступу та Капськими горами. Цей субрегіон складається з трьох областей: Західного Гірського Кару, розташованого в горах [en], що складають південно-західний Кут Великого Уступу і підіймаються на висоту понад 1700 м над рівнем моря, [en], великої посушливої улоговини, що лежить між Роггевельдом і порослими фінбошем горами Седерберг, які є частиною Капських гір, на висоті від 350 до 700 м над рівнем моря, а також [nl], повністю оточеного Капськими горами: з півночі — горами [en], а з півдня — горами Лангебергу та [en]. На відміну від Намакваленду, тумани тут трапляються рідко, а опади випадають переважно навесні та восени.
Ландшафт Сукулектного Кару характеризується домінуванням невисоких сукулентних чагарників та низькою кількістю трав, високих кущів та дерев. Його легко відрізнити від навколишніх екорегіонів за кліматом, ґрунтами та флорою. На північ від Сукулент-Кару простягається пустеля Наміб, що характеризується надзвичайно низькою та мінливою кількістю опадів (менше 50 мм на рік) та дуже рідкісним рослинним покривом, в якому переважають ефемери. На схід від Сукулент-Кару лежать напівпустелі Нама-Кару, рослинний покрив яких представлений невисокими відкритими чагарниками та травами. Клімат Нама-Кару характеризується екстримальними температурами та дуже мінливим режимом опадів, більшість з яких випадають наприкінці літа. В Капських горах на південь від Сукулент-Кару поширений гірський фінбош та реностервельд. Ці вічнозелені чагарникові зарості характеризуються частими пожежами та піщаними малородючими ґрунтами. Опади в Капських горах випадають переважно взимку.
З геологічної точки зору основу Намакваленду складають граніти, гнейси та інші метаморфічні породи віком 1-2 мільярди років. Прибережна рівнина вкрита третинними та четвертинними пісками морського та еолового походження. Частиною прибережної рівнини є Кнерсвлакте, стародавня дельта палео-Оранжевої річки, вкрита кварцовим гравієм.
Основу Західного Гірського Кару складають пісковики та сланці Кару, а також інтрузивні долерити, що утворюють гірські вершини та хребти. Основу басейну Танкуа-Кару складають мезозойські осадові породи. Ґрунти тут переважно кам'янисті та неглибокі. Основу міжгірської улоговини Малого Кару, розташованої в межах Капського складчастого поясу, складають палеозойські осадові породи, передусім сланці [en], а також деякі крейдові відклади.
Через Сукулент-Кару протікає лише три великі постійні річки. Усі вони беруть початок у вологих гірських районах Південної Африки, далеко від регіону. Найбільшою річкою регіону та всієї Південної Африки є Оранжева або Гарієп, яка бере початок в горах [en], тече на захід і впадає в Атлантичний океан в регіоні Намакваленду, розділяючи його на Великий Намакваленд, що лежить в Намібії на правому березі річки, та на Малий Намакваленд, розташований на лівому березі, в ПАР. Іншою великою річкою, що протікає територією регіону та впадає в Атлантичний океан, є [en], яка разом зі своєю найбільшою притокою [en], бере початок у Капських горах. Третьою великою річкою, що протікає в межах регіону, є [en]. Ця річка утворюється при злитті [en] та [en], і разом з притокою [en] тече на південь та впадає в Індійський океан.
Постійні річки регіону утворюють важливі коридори, що характеризуються високою біологічною продуктивністю. В них ростуть [en] (Vachellia karroo) та інші дерева, що походять із віддалених саван. У минулому в долинах річок зустрічалися саванні слони (Loxodonta africana), чорні носороги (Diceros bicornis), звичайні бегемоти (Hippopotamus amphibius) та інші великі ссавці.
В регіоні Сукулент-Кару, зокрема в регіоні Намакваленду, також зустрічаються численні сезонні річки, вода в яких тече лише під час сезону дощів. Долини сезонних річок утворюють коридори для сукулентних рослин, які поширюються вздовж них від скелястого узбережжя до пагорбів та гір у внутрішній частині континенту.
Клімат
Унікальний клімат Сукулентного Кару відрізняє його від усіх інших пустель світу. Середня мінімальна температура взимку становить -4 °C, тоді як для пустелі Наміб цей показник становить 2 °C, а в Нама-Кару він коливається від 0 °C до -9°C. Загалом клімат регіону є відносно м'яким, порівняно з іншими пустельними регіонами, особливо клімат Намакваленду, де морози є надзвичайно рідкісними. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 20 мм на посушливому північному заході до понад 400 мм на схилах Великого Уступу, і в середньому становить менше 150 мм, більшість з яких випадає взимку. Режим опадів надійний та передбачуваний, а тривалі посухи трапляються рідко. Зимові дощі пов'язані з холодними атмосферними фронтами. Опади доповнюються частими росами та сильними туманами, на формування яких впливає холодна Бенгельська течія. Вона також пом'якшує літню спеку у прибережних частинах екорегіону. З центральних районів Південної Африки та Великого уступу іноді дме гарячий сухий гірський вітер, відомий як бергвінд, який призводить до підвищення температури, іноді до 40 °C.
На відміну від Намакваленду, Південне Кару характеризується більш екстримальним кліматом. Влітку тут температура часто підіймається вище 40 °C. Середньорічна кількість опадів тут коливається від 150 до 300 мм. Режим опадів є передбачуваним, хоч і менш надійним, ніж у Намакваленді. Дощі, пов'язані з пост-фронтальними кліматичними явищами, випадають переважно навесні та восени. Роса тут також виступає важливим джерелом вологи.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні пустельні, напівпустельні та чагарникові рослинні угруповання: лише в ПАР їх налічується 64 типи. Загалом рослинні угруповання регіону можна розділити на шість типів, розподіл яких залежить від клімату та ґрунтів.
Найпоширенішим типом рослинності регіону є невисокі або карликові чагарники вигівельду, висота яких становить 25-50 см. Основу вигівельду складають листяні сукуленти, зокрема товстолисти (Crassula spp.) та різні представники родини Аїзові (Aizoaceae). Вигівельд асоціюється з неглибокими ґрунтами і може бути додатково класифікований на підтипи залежно від типу субстрату. На кварцових полях Намакваленду ростуть різні види сріблястошкірника (Argyroderma spp.), конофітума (Conophytum spp.), [en] (Monilaria spp.) та [en] (Oophytum spp.), а на кварцових полях Малого Кару — [en] (Muiria hortenseae) та різні види [en] (Gibbaeum spp.). Серед [en] (невисоких пагорбів, що утворилися на місці давніх покинутих термітників) ростуть різні види [en] (Ruschia spp.), [en] (Drosanthemum spp.) та [en] (Cephalophyllum spp.) з родини аїзових (Aizoaceae). Основу вигівельду, що росте на корінній породі, складають різні види товстолиста (Crassula spp.), [en] (Anacampseros spp.) та [en] (Tylecodon spp.). На гравійних рівнинах Шперргебіта та Ріхтерсвельда ростуть [en] (Dracophilus spp.), [en] (Juttadinteria spp.), [en] (Psammophora spp.) та літопси (Lithops spp.), також відомі як живі камені, а на рівнинах Танкуа-Кару — [es] (Augea capensis) та різні види головолиста (Cephalophyllum spp.), товстолиста (Crassula spp.), плейоспілоса (Pleiospilos spp.) або живого граніта, [de] (Psilocaulon spp.), [en] (Hereroa spp.), [en] (Rhinephyllum spp.), рушії (Ruschia spp.) та полудниці (Mesembryanthemum spp.).
Іншим широко поширеним типом рослинності регіону є брокенвельд, який зустрічається на скелястих схилах Великого Уступу та є основним типом рослинності Малого Кару. Він складається з невисокого чагарникового ярусу, багатого на сукуленти з родин Аїзові (Aizoaceae) та Молочаєві (Euphorbiaceae), над якими підіймаються розрізнені високі кущі та невисокі дерева 2-3 м заввишки, які порушують однорідність ландшафту. У Намакваленді брокенвельд росте переважно на гранітних схилах, а у Малому Кару — серед сланцевих відслонень та на кам'янистих рівнинах. У брокенвельді Намакваленду домінантними деревами виступають [en] (Boscia foetida), [en] (Ficus ilicina), різні види [en] (Ozoroa spp.) і сумаха (Rhus spp.) та характерні сагайдачні дерева (Aloidendron dichotomum), а у брокенвельді Малого Кару — [sv] (Euclea undulata) та [en] (Pappea capensis). Серед чагарників брокенвельду зустрічаються як сукуленти, зокрема різні види товстолиста (Crassula spp.), рушії (Ruschia spp.) та тилекодона (Tylecodon spp.), так і не-сукуленти, зокрема різні види [en] (Pteronia spp.), [en] (Rhigozum spp.) та африканської ромашки (Osteospermum spp.).
На прибережних рівнинах Намакваленду, на глибоких пісках морського походження ростуть відкриті чагарникові зарості страндвельду, висота яких становить 0,5-2 м. Вони мають відносно бідний видовий склад та складаються з низьких сукулентних [ru], зокрема з різних видів головолиста (Cephalophyllum spp.), з карликових рослин, таких як ендемічні [en] (Wooleya farinosa), що переважають на скелястих ділянках, з сукулентних кущів, таких як [en] (Stoeberia spp.), рушії (Ruschia spp.) та паролисти (Zygophyllum spp.), а також з не-сукулентних кущів, таких як [en] (Eriocephalus spp.) та [en] (Hermannia spp.). Восени в странвельді яскраво цвітуть [en] (Brunsvigia spp.) та кровоцвіти (Haemanthus spp.), цибулинні рослини з родини амарилісових (Amaryllidaceae), а навесні простір між пишними багаторічними кущами заповнюється квітучими ефемерами.
На рівнинах Шперргебіту домінують невисокі вічнозелені чагарники з сукулентним листям, гілками та стеблами. Ці рослини переважно належать до родин Аїзові (Aizoaceae), Товстолистові (Crassulaceae), Лілієві (Liliaceae) та Молочаєві (Euphorbiaceae). У прибережній смузі Шперргебіту зустрічаються численні невисокі пагорби, на яких росте жорсткий здерев'янілий чагарник [ceb] (Caroxylon nollothense) та купини [sv] (Cladoraphis cyperoides), колючої пустельної трави, які утримують нанесений вітром пісок. Серед цих пагорбів розкидані численні скелясті відслонення, на яких ростуть невисокі дерев'янисті сукуленти, скривлені від постійного вітру. Серед таких видів слід відзначити [vi] (Othonna furcata), [de] (Lycium decumbens), [sv] (Drosanthemum luederitzii), [ceb] (Osteospermum crassifolium) та різні види пеларгонії (Pelargonium spp.) та курая (Salsola spp.). У прибережній смузі також зустрічаються різноманітні лишайники, що ростуть на деревах, скелях і ґрунті. Так, помаранчеві Dufourea turbinata ростуть здебільшого на мертвому кураї.
Далі вглиб континенту простягаються піщані рівнини, слабо порослі рослинністю. Тут переважають купини нари, великого колючого безлистого куща, плоди якого важать до 1 кг. На схід від піщаних рівнин поширені гравійні рівнини, які підтримують досить густі чагарникові зарості, в яких переважають різні види молочая (Euphorbia spp.) та паролиста (Zygophyllum spp.). Поширеним видом, що зустрічається на гравійних рівнинах, є [sv] (Euphorbia gummifera), сукулентний кущ заввишки 1,5 метри. Ще далі на схід простягаються невисокі гори, у яких ростуть деякі з найдивніших та найрідкісніших дерев Сукулентного Кару, зокрема [en] (Pachypodium namaquanum), сагайдачні дерева (Aloidendron dichotomum) та велетенські сагайдачні дерева (Aloidendron pillansii).
На височинах Хардвельду, Малого Кару, Ріхтерсвельду та Західного Гірського Кару, де середньорічна кількість опадів коливається від 250 до понад 400 мм, поширені густі і високі чагарникові зарості [en], в яких переважають представники родини айстрових (Asteraceae), зокрема різні види [en] (Elytropappus spp.), [en] (Euryops spp.), [en] (Didelta spp.), птеронії (Pteronia spp.), шерстоголовця (Eriocephalus spp.) та [en] (Athanasia spp.). На неродючих, рознесених вітром пісках узбережжя Намакваленду та у найвищих і найвологіших частинах Камісберґе також зустрічаються чагарникові зарості фінбошу. Загалом реностервельд та фінбош Сукулентного Кару демонструють велику подібність до рослинних угруповань сусідніх екорегіонів гірського та низинного фінбошу і реностервельду.
- [fr] (Oophytum nanum)
- [en] (Pleiospilos bolusii)
- [sv] (Drosanthemum luederitzii)
- [en] (Lithops marmorata)
- [en] (Wooleya farinosa)
- [es] (Argyroderma fissum)
- [en] (Babiana dregei)
- [sv] (Dracophilus dealbatus)
- [en] (Eriocephalus africanus)
- [en] (Pachypodium namaquanum)
- Сагайдачне дерево (Aloidendron dichotomum)
- Велетенське сагайдачне дерево (Aloidendron pillansii)
- [sv] (Antimima ventricosa)
- [en] (Arctotis fastuosa)
Екорегіон Сукулент-Кару вирізняється надзвичайно високим флористичним різноманіттям і рівнем ендемізму та є єдиною у світі пустельною гарячою точкою біорізноманіття. Безумовно, найбільш характерною рисою регіону є високе різноманіття сукулентних рослин, особливо карликових та листяних сукулентів. З 5000 видів судинних рослин, поширених в екорегіоні, близько 1700 видів є листяними сукулентами. Більшість з них належить до родин Аїзові (Aizoaceae), Товстолистові (Crassulaceae) та Асфоделові (Asphodelaceae). Территорія регіону є [en] для [en] (Ruschia spp.), яких тут налічується 136 видів, конофітумів (Conophytum spp.) — 85 видів, молочаїв (Euphorbia spp.) — 77 видів, [en] (Othonna spp.) — 61 вид та [en] (Drosanthemum spp.) — 55 видів. Тут росте близько 700 видів літопсів (Lithops spp.), конофітумів (Conophytum spp.) та інших рослин, відомих під загальною назвою "живі камені".
Іншою визначною рисою Сукулентного Кару є велике різноманіття цибулинних рослин та інших геофітів, яких тут налічується близько 630 видів. Більшість з них є однодольними рослинами з родин Холодкові (Asparagaceae), Півникові (Iridaceae), Амарилісові (Amaryllidaceae) та Асфоделові (Asphodelaceae). Серед цибулинних рослин регіону слід відзначити різні види [en] (Lachenalia spp.), [en] (Babiana spp.), [en] (Moraea spp.), рястки (Ornithogalum spp.), ламперуз (Lapeirousia spp.), [en] (Romulea spp.), [en] (Brunsvigia spp.), [en] (Hessea spp.), [en] (Strumaria spp.), [en] (Bulbine spp.) та [en] (Trachyandra spp.). Жоден інший пустельний регіон світу не вирізняється настільки різноманітною та пишною цибулинною флорою.
Незважаючи на те, що весною в Сукулентному Кару рясно цвітуть однорічні рослини, ця група рослин становить лише 8 % від загальної флори екорегіону (390 видів) і містить небагато ендеміків. В регіоні росте лише 35 видів дерев, але ця нестача компенсується наявністю харизматичних ендеміків — сагайдачного дерева (Aloidendron dichotomum), велетенського сагайдачного дерева (Aloidendron pillansii) та [en] (Pachypodium namaquanum).
Рівень рослинного ендемізму в Сукулент-Кару є наздзвичайно високим: близько 67 родів та 1940 видів є ендеміками екорегіону. Ендеміки переважно зосереджені в чотирьох центрах ендемізму, три з яких розташовані у Намакваленді, а один — у Південному Кару, однак локальні ендеміки трапляються по всьому регіону.
Гарієпський центр ендемізму охоплює Ріхтерсвельд і простягається на північ до намібійського Шперргебіту. Ця територія є домом для понад 255 ендемічних видів рослин та для трьох ендемічних родів — [en] (Juttadinteria), [en] (Dracophilus) та [ru] (Arenifera) з родини аїзових (Aizoaceae). Цей осередок ендемізму та флористичного різноманіття характеризується високим кліматичним різноманіттям, спричиненим частими прибережними туманами, локальними зонами посушливості, що виникають у дощовій тіні та поєднанням літніх та зимових опадів. У поєднанні з високою топографічною мінливістю, кліматичне різноманіття області призвело до формування широкого спектра природних умов та оселищ, та, відповідно, надзвичайно багатої ендемічної флори та фауни. До Гарієпського центру ендемізму входять лишайникові поля, що характеризуються найвищим ступенем покриття, щільністю та різноманіттям лишайників у світі. Ці химерні угруповання, що зустрічаються лише на дрібнозернистому ґрунті у кількох оповитих туманами прибережних хребтах, включають 29 видів лишайників та 41 вид судинних рослин, зокрема булаволисту фенестрарію (Fenestraria rhopalophylla), [en] (Lithops herrei) та [sv] (Euphorbia stapelioides).
Камісберзький центр ендемізму охоплює схили та вершину гірського масиву Камісберґе, вкриті фінбошем та реностервельдом. Тут зустрічається 86 ендемічних видів рослин, більшість з яких є геофітами. Серед ендеміків Камісбергу слід відзначити різні види бабуїнчиків (Babiana spp.), капських тюльпанів (Moraea spp.), ромулей (Romulea spp.) та ламперуз (Lapeirousia spp.) з родини півникових (Iridaceae), а також різні види [en] (Cheiridopsis spp.), конофітумів (Conophytum spp.), літопсів (Lithops spp.) та інших карликових сукулентів.
Ванрейнсдорпський центр ендемізму охоплює [en] та навколишні прибережні рівнини. Тут зустрічається щонайменше 150 ендемічних видів, більшість з яких є карликовими сукулентами та геофітами, і регулярно виявляються нові види. Серед ендеміків Кнерсвлакте слід відзначити всі дванадцять видів сріблястошкірників (Argyroderma spp.) та обидва види [en] (Oophytum spp.), а також кілька видів конофітумів (Conophytum spp.), [en] (Tylecodon spp.) та товстолистів (Crassula spp.). Всі ці види пов'язані виключно з кварцовими полями регіону.
Малий Кару є центром ендемізму для 200-300 видів рослин. Серед ендеміків Малого Кару слід відзначити роди [en] (Cerochlamys) та [en] (Gibbaeum) з родини аїзових (Aizoaceae). Також Малий Кару є центром видового різноманіття для язиколистів (Glottiphyllum spp.) та плейоспілосів (Pleiospilos spp.).
Рослинні угруповання Сукулент-Кару надзвичайно багаті як на локальному, так і на регіональному рівні. Загалом в регіоні на ділянці площею 1000 м² зустрічається від 32 до 115 видів рослин, в середньому 74 види. Це число майже в чотири рази перевищує кількість видів, що зустрічаються на аналогічній ділянці в пустелі Сонора, найбільш біорізноманітній пустелі Північної Америки. Надзвичайно високе флористичне різноманіття екорегіону є наслідком високого локального різноманіття (альфа-різноманіття), високої зміни видового складу рослинних угруповань вздовж [en] (бета-різноманіття) та значної зміни видового складу між еквівалентними оселищами вздовж географічних градієнтів (гамма-різноманіття).
Відносно нещодавно в екорегіоні відбулося "вибухове" видоутворення всередині родини аїзових (Aizoaceae), яке призвело по появи понад 1800 видів та близько 120 родів, зосереджених в Сукулент-Кару. Настільки масштабне видоутворення, мабуть, не має аналогів серед інших покритонасінних рослин. Подібна диверсифікація, хоча і в меншому масштабі, відбулася й серед інших сукулентиних рослин, що належать до родин Товстолистові (Crassulaceae), Асфоделові (Asphodelaceae), Барвінкові (Apocynaceae) та Молочаєві (Euphorbiaceae), зокрема серед товстолистів (Crassula spp.), тилекодонів (Tylecodon spp.), гавортій (Haworthia spp.), алое (Aloe spp.), молочаїв (Euphorbia spp.) та [en] (Stapeliinae).
Важливу роль у формуванні морфології квіток, та, відповідно, у активному видоутворенні рослин Сукулентного Кару, відіграли запилювачі, особливо комахи. Вважається, що це є наслідком обмеженої кількості запилювачів, яка є результатом несприятливих умов для активності комах під час прохолодної і вітряної зими та сезону весняного цвітіння. Яскравим прикладом запилювачів, що впливають на процес видоутворення рослин, є [sv], вид мух з родини шпилькаркових (Nemestrinidae). Ці мухи мають ротовий апарат до 50 мм завдовжки і є запилювачами 28 видів рослин з родин Журавцеві (Geraniaceae) та Півникові (Iridaceae), поширених у Намакваленді.
Фауна
В межах екорегіону зустрічається 78 видів ссавців та 226 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити гемсбока (Oryx gazella), звичайного стенбока (Raphicerus campestris), сірого ребока (Pelea capreolus), звичайного дуїкера (Sylvicapra grimmia), верветку (Chlorocebus pygerythrus) та ведмежого павіана (Papio ursinus). У Намакваленді зустрічаються спрингбоки (Antidorcas marsupialis), а в Південному Кару — звичайні канни (Taurotragus oryx), [en] (Alcelaphus buselaphus caama), капські грисбоки (Raphicerus melanotis) та [en] (Equus zebra zebra). Серед скель регіону зустрічаються антилопи-стрибуни (Oreotragus oreotragus) та капські дамани (Procavia capensis).
Серед великих хижих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити африканського леопарда (Panthera pardus pardus) та буру гієну (Parahyaena brunnea), а серед дрібних хижаків — звичайного каракала (Caracal caracal), капську лисицю (Vulpes chama), південноафриканського степового кота (Felis lybica cafra), чорноногого кота (Felis nigripes), капську сіру мангусту (Herpestes pulverulentus) та суриката (Suricata suricatta). Також в екорегіоні зустрічаються капські зайці (Lepus capensis), чагарникові зайці (Lepus saxatilis), коротковухі стрибунці (Macroscelides proboscideus), капські стрибунці (Elephantulus edwardii), південноафриканські їжатці (Hystrix africaeaustralis) та африканські трубкозуби (Orycteropus afer). Ендеміками екорегіону є скельні миші Барбура (Petromyscus barbouri), златокроти ван Зіла (Cryptochloris zyli) та дуже рідкісні златокроти де Вінтона (Cryptochloris wintoni), а майже ендемічними його представниками — намаквалендські землекопи (Bathyergus janetta), капські златокроти (Chrysochloris asiatica), пустельні златокроти (Eremitalpa granti), свистячі щури Бранта (Parotomys brantsii) та дуже рідкісні бушменські кролики (Bunolagus monticularis).
- Гемсбок (Oryx gazella)
- Спрингбок (Antidorcas marsupialis)
- Капський стрибунець (Elephantulus edwardii)
- Златокріт де Вінтона (Cryptochloris wintoni)
- Світлокрила дрохва (Afrotis afraoides)
- Намібійський рябок (Pterocles namaqua)
- Акацієва синиця (Melaniparus afer)
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити африканського страуса (Struthio camelus australis), капського турача (Pternistis capensis), намібійського рябка (Pterocles namaqua), світлокрилу дрохву (Afrotis afraoides), південну маріку (Cinnyris chalybeus), брунатну маріку (Cinnyris fuscus), іржастощокого ткачика (Ploceus capensis), західного жайворонка (Certhilauda subcoronata), каруську алондру (Calendulauda albescens), товстодзьобу посмітюху (Galerida magnirostris), [en] (Turdus smithi), буру альзаколу (Cercotrichas coryphoeus), південну принію (Phragmacia substriata), плямистогруду принію (Prinia maculosa) та майже ендемічну пустельну жовтобрюшку (Eremomela gregalis). На морських узбережжях Намакваленду зустрічаються африканські пінгвіни (Spheniscus demersus), африканські кулики-сороки (Haematopus moquini), капські баклани (Phalacrocorax capensis) та майже ендемічні берегові баклани (Phalacrocorax neglectus). Серед інших майже ендемічних птахів, поширених в регіоні, слід відзначити попелястого трактрака (Emarginata schlegelii), блідого трактрака (Emarginata tractrac) та криводзьобого жайворонка (Certhilauda curvirostris). Ендеміками екорегіону є криводзьобі алондри (Calendulauda barlowi), поширені на рівнинах Шперргебіту.
Герпетофауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям та рівнем ендемізму. В Сукулент-Кару зустрічається 15 видів амфібій, з яких три види — [en] (Breviceps macrops), [en] (Breviceps namaquensis) та [en] (Vandijkophrynus robinsoni), — є ендеміками регіону. Зі 115 видів плазунів, поширених в екорегіоні, 15 видів є ендемічними, а 48 видів — майже ендемічними. Серед ендеміків регіону слід відзначити прибережного безногого сцинка (Acontias litoralis), ріхтерсвельдського карликового гекона (Goggia gemmula), велетенську пустельну ящірку (Meroles ctenodactylus), західнокапського гекона (Pachydactylus labialis), намаквалендського товстопалого гекона (Pachydactylus namaquensis) та сліпого безногого сцинка Меєра (Typhlosaurus meyeri). Шперргебіт є гарячою точкою різноманіття для ендемічних рептилій, зокрема для рідкісної пустельної капської черепахи (Chersobius solus).
Окрім плазунів, високий рівень ендемізму характерний також для перетинчастокрилих комах та павукоподібних. З 50 видів скорпіонів, поширених в Сукулентному Кару, 22 види є ендемічними. Тут розташований центр різноманіття жуків-мавп (Hopliini) з підродини хрущів, які є важливими запилювачами флори. Також в Сукулент-Кару розташовані центри різноманіття та ендемізму [en] (Masarinae), [en] (Colletidae), мегахілідових (Megachilidae) та [en] (Melittidae). До меліттідових бджіл належать бджоли-[en] (Rediviva), які замість нектару збирають рослинну олію та запилюють виключно немезії (Nemesia spp.) та [en] (Diascia spp.).
Збереження
Деградація рослинного покриву менше загрожує Сукулентному Кару, ніж більшості інших гарячих точок біорізноманіття. На території регіону площею понад 100 000 км² мешкає лише близько 300 000 людей, а близько 29 % площі регіону є відносно незайманою. Найбільше страждає природа прибережних районів, оскільки ці території багаті на корисні копалини — алмази, золото, гіпс, мармур, монацит, каолін, ільменіт та титан. Значна частина екорегіону постраджала через перевипас худоби та розведення страусів. Дуже сухий клімат регіону перешкоджає розвитку землеробства, але будівництво гребель може дозволити ведення зрошуваного землеробства, що призведе до опустелювання. Також загрозою для збережжя природи регіону є незаконний збір рідкісних сукулентів колекціонерами.
Близько 24,85 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Транскордонний парк Аї-Аїс-Ріхтерсвелд, Національний парк Шперргебіт, [en], [en], [en], [en], [en], [en] та [en]. У 2007 році культурний та ботанічний ландшафт Ріхтерсвельду був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
- "Succulent Karoo". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Succulent Karoo». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Namaqualand-Richtersveld Steppe» — One Earth.
- «Succulent Karoo Xeric Shrublands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sukulent Karu abo Sklerofitni chagarniki Sukulentnogo Karu identifikator WWF AT1322 afrotropichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij v Pivdennij Africi Vin viriznyayetsya nadzvichajno visokim floristichnim riznomanittyam ta rivnem endemizmu vishim nizh u bud yakij inshij pusteli svitu Tut zustrichayetsya blizko tretini z usih sukulentnih roslin svitu Sukulent Karu Landshaft zapovidnika en Pivnichnokapska provinciya PAR Ekozona Afrotropika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1322 Mezhi Nama Karu Pustelya Namib Girskij finbosh ta renosterveld Nizinnij finbosh ta renosterveld Hashi Olbani Plosha km 102 919 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Namibiya Ohoronyayetsya 24 85 Roztashuvannya ekoregionu chervonim Kvitucha pustelya Namakvalendu zapovidnik Goegap PAR Sukulentni zarosti Namakvalendu zapovidnik Goegap PAR Sukulentni zarosti Rihtersveldu Landshaft Nacionalnogo parku en GeografiyaEkoregion Sukulent Karu prostyagayetsya vzdovzh atlantichnogo uzberezhzhya Pivdennoyi Afriki vid Lyuderica v namibijskomu regioni Karas na pivden cherez zahidnu chastinu Pivnichnokapskoyi provinciyi PAR pislya chogo povertaye vglib kontinentu na pivdennij shid ohoplyuyuchi chastinu Zahidnokapskoyi provinciyi ta dosyagayuchi krajnogo zahodu Shidnokapskoyi provinciyi Takim chinom ekoregion skladayetsya z dvoh velikih subregioniv Pivnichnogo abo Namakvalendskogo ta Pivdennogo abo vlasne Sukulentnogo Karu Namakvalendskij subregion ohoplyuye region en yakij vklyuchaye priberezhnu rivninu ta prilegli shili Velikogo Ustupu Vseredini Namakvalendu vidilyayut kilka oblastej priberezhnu rivninu Shperrgebit pustelnij girskij region Rihtersveld de zustrichayutsya najdavnishi osadovi porodi u sviti sho mayut vik ponad 2 6 milyardi rokiv pishanu priberezhnu rivninu Sandveld sho prostyagayetsya na pivden vid Oranzhevoyi richki granitnu visochinu Hardveld granitnij girskij masiv Kamisberge yakij ye chastinoyu Velikogo Ustupu i pidijmayetsya na visotu do 1706 m nad rivnem morya a takozh gorbisti rivnini en roztashovani na pivdni subregionu Priberezhni rivnini Namakvalendu harakterizuyutsya chastimi tumanami a opadi v subregioni vipadayut perevazhno vzimku Pivdenne Karu roztashovane perevazhno na teritoriyi Zahidnokapskoyi provinciyi mizh gorami Velikogo Ustupu ta Kapskimi gorami Cej subregion skladayetsya z troh oblastej Zahidnogo Girskogo Karu roztashovanogo v gorah en sho skladayut pivdenno zahidnij Kut Velikogo Ustupu i pidijmayutsya na visotu ponad 1700 m nad rivnem morya en velikoyi posushlivoyi ulogovini sho lezhit mizh Roggeveldom i poroslimi finboshem gorami Sederberg yaki ye chastinoyu Kapskih gir na visoti vid 350 do 700 m nad rivnem morya a takozh nl povnistyu otochenogo Kapskimi gorami z pivnochi gorami en a z pivdnya gorami Langebergu ta en Na vidminu vid Namakvalendu tumani tut traplyayutsya ridko a opadi vipadayut perevazhno navesni ta voseni Landshaft Sukulektnogo Karu harakterizuyetsya dominuvannyam nevisokih sukulentnih chagarnikiv ta nizkoyu kilkistyu trav visokih kushiv ta derev Jogo legko vidrizniti vid navkolishnih ekoregioniv za klimatom gruntami ta floroyu Na pivnich vid Sukulent Karu prostyagayetsya pustelya Namib sho harakterizuyetsya nadzvichajno nizkoyu ta minlivoyu kilkistyu opadiv menshe 50 mm na rik ta duzhe ridkisnim roslinnim pokrivom v yakomu perevazhayut efemeri Na shid vid Sukulent Karu lezhat napivpusteli Nama Karu roslinnij pokriv yakih predstavlenij nevisokimi vidkritimi chagarnikami ta travami Klimat Nama Karu harakterizuyetsya ekstrimalnimi temperaturami ta duzhe minlivim rezhimom opadiv bilshist z yakih vipadayut naprikinci lita V Kapskih gorah na pivden vid Sukulent Karu poshirenij girskij finbosh ta renosterveld Ci vichnozeleni chagarnikovi zarosti harakterizuyutsya chastimi pozhezhami ta pishanimi malorodyuchimi gruntami Opadi v Kapskih gorah vipadayut perevazhno vzimku Z geologichnoyi tochki zoru osnovu Namakvalendu skladayut graniti gnejsi ta inshi metamorfichni porodi vikom 1 2 milyardi rokiv Priberezhna rivnina vkrita tretinnimi ta chetvertinnimi piskami morskogo ta eolovogo pohodzhennya Chastinoyu priberezhnoyi rivnini ye Knersvlakte starodavnya delta paleo Oranzhevoyi richki vkrita kvarcovim graviyem Osnovu Zahidnogo Girskogo Karu skladayut piskoviki ta slanci Karu a takozh intruzivni doleriti sho utvoryuyut girski vershini ta hrebti Osnovu basejnu Tankua Karu skladayut mezozojski osadovi porodi Grunti tut perevazhno kam yanisti ta negliboki Osnovu mizhgirskoyi ulogovini Malogo Karu roztashovanoyi v mezhah Kapskogo skladchastogo poyasu skladayut paleozojski osadovi porodi peredusim slanci en a takozh deyaki krejdovi vidkladi Cherez Sukulent Karu protikaye lishe tri veliki postijni richki Usi voni berut pochatok u vologih girskih rajonah Pivdennoyi Afriki daleko vid regionu Najbilshoyu richkoyu regionu ta vsiyeyi Pivdennoyi Afriki ye Oranzheva abo Gariyep yaka bere pochatok v gorah en teche na zahid i vpadaye v Atlantichnij okean v regioni Namakvalendu rozdilyayuchi jogo na Velikij Namakvalend sho lezhit v Namibiyi na pravomu berezi richki ta na Malij Namakvalend roztashovanij na livomu berezi v PAR Inshoyu velikoyu richkoyu sho protikaye teritoriyeyu regionu ta vpadaye v Atlantichnij okean ye en yaka razom zi svoyeyu najbilshoyu pritokoyu en bere pochatok u Kapskih gorah Tretoyu velikoyu richkoyu sho protikaye v mezhah regionu ye en Cya richka utvoryuyetsya pri zlitti en ta en i razom z pritokoyu en teche na pivden ta vpadaye v Indijskij okean Postijni richki regionu utvoryuyut vazhlivi koridori sho harakterizuyutsya visokoyu biologichnoyu produktivnistyu V nih rostut en Vachellia karroo ta inshi dereva sho pohodyat iz viddalenih savan U minulomu v dolinah richok zustrichalisya savanni sloni Loxodonta africana chorni nosorogi Diceros bicornis zvichajni begemoti Hippopotamus amphibius ta inshi veliki ssavci V regioni Sukulent Karu zokrema v regioni Namakvalendu takozh zustrichayutsya chislenni sezonni richki voda v yakih teche lishe pid chas sezonu doshiv Dolini sezonnih richok utvoryuyut koridori dlya sukulentnih roslin yaki poshiryuyutsya vzdovzh nih vid skelyastogo uzberezhzhya do pagorbiv ta gir u vnutrishnij chastini kontinentu KlimatUnikalnij klimat Sukulentnogo Karu vidriznyaye jogo vid usih inshih pustel svitu Serednya minimalna temperatura vzimku stanovit 4 C todi yak dlya pusteli Namib cej pokaznik stanovit 2 C a v Nama Karu vin kolivayetsya vid 0 C do 9 C Zagalom klimat regionu ye vidnosno m yakim porivnyano z inshimi pustelnimi regionami osoblivo klimat Namakvalendu de morozi ye nadzvichajno ridkisnimi Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 20 mm na posushlivomu pivnichnomu zahodi do ponad 400 mm na shilah Velikogo Ustupu i v serednomu stanovit menshe 150 mm bilshist z yakih vipadaye vzimku Rezhim opadiv nadijnij ta peredbachuvanij a trivali posuhi traplyayutsya ridko Zimovi doshi pov yazani z holodnimi atmosfernimi frontami Opadi dopovnyuyutsya chastimi rosami ta silnimi tumanami na formuvannya yakih vplivaye holodna Bengelska techiya Vona takozh pom yakshuye litnyu speku u priberezhnih chastinah ekoregionu Z centralnih rajoniv Pivdennoyi Afriki ta Velikogo ustupu inodi dme garyachij suhij girskij viter vidomij yak bergvind yakij prizvodit do pidvishennya temperaturi inodi do 40 C Na vidminu vid Namakvalendu Pivdenne Karu harakterizuyetsya bilsh ekstrimalnim klimatom Vlitku tut temperatura chasto pidijmayetsya vishe 40 C Serednorichna kilkist opadiv tut kolivayetsya vid 150 do 300 mm Rezhim opadiv ye peredbachuvanim hoch i mensh nadijnim nizh u Namakvalendi Doshi pov yazani z post frontalnimi klimatichnimi yavishami vipadayut perevazhno navesni ta voseni Rosa tut takozh vistupaye vazhlivim dzherelom vologi FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni pustelni napivpustelni ta chagarnikovi roslinni ugrupovannya lishe v PAR yih nalichuyetsya 64 tipi Zagalom roslinni ugrupovannya regionu mozhna rozdiliti na shist tipiv rozpodil yakih zalezhit vid klimatu ta gruntiv Najposhirenishim tipom roslinnosti regionu ye nevisoki abo karlikovi chagarniki vigiveldu visota yakih stanovit 25 50 sm Osnovu vigiveldu skladayut listyani sukulenti zokrema tovstolisti Crassula spp ta rizni predstavniki rodini Ayizovi Aizoaceae Vigiveld asociyuyetsya z neglibokimi gruntami i mozhe buti dodatkovo klasifikovanij na pidtipi zalezhno vid tipu substratu Na kvarcovih polyah Namakvalendu rostut rizni vidi sriblyastoshkirnika Argyroderma spp konofituma Conophytum spp en Monilaria spp ta en Oophytum spp a na kvarcovih polyah Malogo Karu en Muiria hortenseae ta rizni vidi en Gibbaeum spp Sered en nevisokih pagorbiv sho utvorilisya na misci davnih pokinutih termitnikiv rostut rizni vidi en Ruschia spp en Drosanthemum spp ta en Cephalophyllum spp z rodini ayizovih Aizoaceae Osnovu vigiveldu sho roste na korinnij porodi skladayut rizni vidi tovstolista Crassula spp en Anacampseros spp ta en Tylecodon spp Na gravijnih rivninah Shperrgebita ta Rihtersvelda rostut en Dracophilus spp en Juttadinteria spp en Psammophora spp ta litopsi Lithops spp takozh vidomi yak zhivi kameni a na rivninah Tankua Karu es Augea capensis ta rizni vidi golovolista Cephalophyllum spp tovstolista Crassula spp plejospilosa Pleiospilos spp abo zhivogo granita de Psilocaulon spp en Hereroa spp en Rhinephyllum spp rushiyi Ruschia spp ta poludnici Mesembryanthemum spp Inshim shiroko poshirenim tipom roslinnosti regionu ye brokenveld yakij zustrichayetsya na skelyastih shilah Velikogo Ustupu ta ye osnovnim tipom roslinnosti Malogo Karu Vin skladayetsya z nevisokogo chagarnikovogo yarusu bagatogo na sukulenti z rodin Ayizovi Aizoaceae ta Molochayevi Euphorbiaceae nad yakimi pidijmayutsya rozrizneni visoki kushi ta nevisoki dereva 2 3 m zavvishki yaki porushuyut odnoridnist landshaftu U Namakvalendi brokenveld roste perevazhno na granitnih shilah a u Malomu Karu sered slancevih vidslonen ta na kam yanistih rivninah U brokenveldi Namakvalendu dominantnimi derevami vistupayut en Boscia foetida en Ficus ilicina rizni vidi en Ozoroa spp i sumaha Rhus spp ta harakterni sagajdachni dereva Aloidendron dichotomum a u brokenveldi Malogo Karu sv Euclea undulata ta en Pappea capensis Sered chagarnikiv brokenveldu zustrichayutsya yak sukulenti zokrema rizni vidi tovstolista Crassula spp rushiyi Ruschia spp ta tilekodona Tylecodon spp tak i ne sukulenti zokrema rizni vidi en Pteronia spp en Rhigozum spp ta afrikanskoyi romashki Osteospermum spp Na priberezhnih rivninah Namakvalendu na glibokih piskah morskogo pohodzhennya rostut vidkriti chagarnikovi zarosti strandveldu visota yakih stanovit 0 5 2 m Voni mayut vidnosno bidnij vidovij sklad ta skladayutsya z nizkih sukulentnih ru zokrema z riznih vidiv golovolista Cephalophyllum spp z karlikovih roslin takih yak endemichni en Wooleya farinosa sho perevazhayut na skelyastih dilyankah z sukulentnih kushiv takih yak en Stoeberia spp rushiyi Ruschia spp ta parolisti Zygophyllum spp a takozh z ne sukulentnih kushiv takih yak en Eriocephalus spp ta en Hermannia spp Voseni v stranveldi yaskravo cvitut en Brunsvigia spp ta krovocviti Haemanthus spp cibulinni roslini z rodini amarilisovih Amaryllidaceae a navesni prostir mizh pishnimi bagatorichnimi kushami zapovnyuyetsya kvituchimi efemerami Na rivninah Shperrgebitu dominuyut nevisoki vichnozeleni chagarniki z sukulentnim listyam gilkami ta steblami Ci roslini perevazhno nalezhat do rodin Ayizovi Aizoaceae Tovstolistovi Crassulaceae Liliyevi Liliaceae ta Molochayevi Euphorbiaceae U priberezhnij smuzi Shperrgebitu zustrichayutsya chislenni nevisoki pagorbi na yakih roste zhorstkij zderev yanilij chagarnik ceb Caroxylon nollothense ta kupini sv Cladoraphis cyperoides kolyuchoyi pustelnoyi travi yaki utrimuyut nanesenij vitrom pisok Sered cih pagorbiv rozkidani chislenni skelyasti vidslonennya na yakih rostut nevisoki derev yanisti sukulenti skrivleni vid postijnogo vitru Sered takih vidiv slid vidznachiti vi Othonna furcata de Lycium decumbens sv Drosanthemum luederitzii ceb Osteospermum crassifolium ta rizni vidi pelargoniyi Pelargonium spp ta kuraya Salsola spp U priberezhnij smuzi takozh zustrichayutsya riznomanitni lishajniki sho rostut na derevah skelyah i grunti Tak pomaranchevi Dufourea turbinata rostut zdebilshogo na mertvomu kurayi Dali vglib kontinentu prostyagayutsya pishani rivnini slabo porosli roslinnistyu Tut perevazhayut kupini nari velikogo kolyuchogo bezlistogo kusha plodi yakogo vazhat do 1 kg Na shid vid pishanih rivnin poshireni gravijni rivnini yaki pidtrimuyut dosit gusti chagarnikovi zarosti v yakih perevazhayut rizni vidi molochaya Euphorbia spp ta parolista Zygophyllum spp Poshirenim vidom sho zustrichayetsya na gravijnih rivninah ye sv Euphorbia gummifera sukulentnij kush zavvishki 1 5 metri She dali na shid prostyagayutsya nevisoki gori u yakih rostut deyaki z najdivnishih ta najridkisnishih derev Sukulentnogo Karu zokrema en Pachypodium namaquanum sagajdachni dereva Aloidendron dichotomum ta veletenski sagajdachni dereva Aloidendron pillansii Na visochinah Hardveldu Malogo Karu Rihtersveldu ta Zahidnogo Girskogo Karu de serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 250 do ponad 400 mm poshireni gusti i visoki chagarnikovi zarosti en v yakih perevazhayut predstavniki rodini ajstrovih Asteraceae zokrema rizni vidi en Elytropappus spp en Euryops spp en Didelta spp pteroniyi Pteronia spp sherstogolovcya Eriocephalus spp ta en Athanasia spp Na nerodyuchih roznesenih vitrom piskah uzberezhzhya Namakvalendu ta u najvishih i najvologishih chastinah Kamisberge takozh zustrichayutsya chagarnikovi zarosti finboshu Zagalom renosterveld ta finbosh Sukulentnogo Karu demonstruyut veliku podibnist do roslinnih ugrupovan susidnih ekoregioniv girskogo ta nizinnogo finboshu i renosterveldu fr Oophytum nanum en Pleiospilos bolusii sv Drosanthemum luederitzii en Lithops marmorata en Wooleya farinosa es Argyroderma fissum en Babiana dregei sv Dracophilus dealbatus en Eriocephalus africanus en Pachypodium namaquanum Sagajdachne derevo Aloidendron dichotomum Veletenske sagajdachne derevo Aloidendron pillansii sv Antimima ventricosa en Arctotis fastuosa Ekoregion Sukulent Karu viriznyayetsya nadzvichajno visokim floristichnim riznomanittyam i rivnem endemizmu ta ye yedinoyu u sviti pustelnoyu garyachoyu tochkoyu bioriznomanittya Bezumovno najbilsh harakternoyu risoyu regionu ye visoke riznomanittya sukulentnih roslin osoblivo karlikovih ta listyanih sukulentiv Z 5000 vidiv sudinnih roslin poshirenih v ekoregioni blizko 1700 vidiv ye listyanimi sukulentami Bilshist z nih nalezhit do rodin Ayizovi Aizoaceae Tovstolistovi Crassulaceae ta Asfodelovi Asphodelaceae Territoriya regionu ye en dlya en Ruschia spp yakih tut nalichuyetsya 136 vidiv konofitumiv Conophytum spp 85 vidiv molochayiv Euphorbia spp 77 vidiv en Othonna spp 61 vid ta en Drosanthemum spp 55 vidiv Tut roste blizko 700 vidiv litopsiv Lithops spp konofitumiv Conophytum spp ta inshih roslin vidomih pid zagalnoyu nazvoyu zhivi kameni Inshoyu viznachnoyu risoyu Sukulentnogo Karu ye velike riznomanittya cibulinnih roslin ta inshih geofitiv yakih tut nalichuyetsya blizko 630 vidiv Bilshist z nih ye odnodolnimi roslinami z rodin Holodkovi Asparagaceae Pivnikovi Iridaceae Amarilisovi Amaryllidaceae ta Asfodelovi Asphodelaceae Sered cibulinnih roslin regionu slid vidznachiti rizni vidi en Lachenalia spp en Babiana spp en Moraea spp ryastki Ornithogalum spp lamperuz Lapeirousia spp en Romulea spp en Brunsvigia spp en Hessea spp en Strumaria spp en Bulbine spp ta en Trachyandra spp Zhoden inshij pustelnij region svitu ne viriznyayetsya nastilki riznomanitnoyu ta pishnoyu cibulinnoyu floroyu Nezvazhayuchi na te sho vesnoyu v Sukulentnomu Karu ryasno cvitut odnorichni roslini cya grupa roslin stanovit lishe 8 vid zagalnoyi flori ekoregionu 390 vidiv i mistit nebagato endemikiv V regioni roste lishe 35 vidiv derev ale cya nestacha kompensuyetsya nayavnistyu harizmatichnih endemikiv sagajdachnogo dereva Aloidendron dichotomum veletenskogo sagajdachnogo dereva Aloidendron pillansii ta en Pachypodium namaquanum Riven roslinnogo endemizmu v Sukulent Karu ye nazdzvichajno visokim blizko 67 rodiv ta 1940 vidiv ye endemikami ekoregionu Endemiki perevazhno zoseredzheni v chotiroh centrah endemizmu tri z yakih roztashovani u Namakvalendi a odin u Pivdennomu Karu odnak lokalni endemiki traplyayutsya po vsomu regionu Gariyepskij centr endemizmu ohoplyuye Rihtersveld i prostyagayetsya na pivnich do namibijskogo Shperrgebitu Cya teritoriya ye domom dlya ponad 255 endemichnih vidiv roslin ta dlya troh endemichnih rodiv en Juttadinteria en Dracophilus ta ru Arenifera z rodini ayizovih Aizoaceae Cej oseredok endemizmu ta floristichnogo riznomanittya harakterizuyetsya visokim klimatichnim riznomanittyam sprichinenim chastimi priberezhnimi tumanami lokalnimi zonami posushlivosti sho vinikayut u doshovij tini ta poyednannyam litnih ta zimovih opadiv U poyednanni z visokoyu topografichnoyu minlivistyu klimatichne riznomanittya oblasti prizvelo do formuvannya shirokogo spektra prirodnih umov ta oselish ta vidpovidno nadzvichajno bagatoyi endemichnoyi flori ta fauni Do Gariyepskogo centru endemizmu vhodyat lishajnikovi polya sho harakterizuyutsya najvishim stupenem pokrittya shilnistyu ta riznomanittyam lishajnikiv u sviti Ci himerni ugrupovannya sho zustrichayutsya lishe na dribnozernistomu grunti u kilkoh opovitih tumanami priberezhnih hrebtah vklyuchayut 29 vidiv lishajnikiv ta 41 vid sudinnih roslin zokrema bulavolistu fenestrariyu Fenestraria rhopalophylla en Lithops herrei ta sv Euphorbia stapelioides Kamisberzkij centr endemizmu ohoplyuye shili ta vershinu girskogo masivu Kamisberge vkriti finboshem ta renosterveldom Tut zustrichayetsya 86 endemichnih vidiv roslin bilshist z yakih ye geofitami Sered endemikiv Kamisbergu slid vidznachiti rizni vidi babuyinchikiv Babiana spp kapskih tyulpaniv Moraea spp romulej Romulea spp ta lamperuz Lapeirousia spp z rodini pivnikovih Iridaceae a takozh rizni vidi en Cheiridopsis spp konofitumiv Conophytum spp litopsiv Lithops spp ta inshih karlikovih sukulentiv Vanrejnsdorpskij centr endemizmu ohoplyuye en ta navkolishni priberezhni rivnini Tut zustrichayetsya shonajmenshe 150 endemichnih vidiv bilshist z yakih ye karlikovimi sukulentami ta geofitami i regulyarno viyavlyayutsya novi vidi Sered endemikiv Knersvlakte slid vidznachiti vsi dvanadcyat vidiv sriblyastoshkirnikiv Argyroderma spp ta obidva vidi en Oophytum spp a takozh kilka vidiv konofitumiv Conophytum spp en Tylecodon spp ta tovstolistiv Crassula spp Vsi ci vidi pov yazani viklyuchno z kvarcovimi polyami regionu Malij Karu ye centrom endemizmu dlya 200 300 vidiv roslin Sered endemikiv Malogo Karu slid vidznachiti rodi en Cerochlamys ta en Gibbaeum z rodini ayizovih Aizoaceae Takozh Malij Karu ye centrom vidovogo riznomanittya dlya yazikolistiv Glottiphyllum spp ta plejospilosiv Pleiospilos spp Roslinni ugrupovannya Sukulent Karu nadzvichajno bagati yak na lokalnomu tak i na regionalnomu rivni Zagalom v regioni na dilyanci plosheyu 1000 m zustrichayetsya vid 32 do 115 vidiv roslin v serednomu 74 vidi Ce chislo majzhe v chotiri razi perevishuye kilkist vidiv sho zustrichayutsya na analogichnij dilyanci v pusteli Sonora najbilsh bioriznomanitnij pusteli Pivnichnoyi Ameriki Nadzvichajno visoke floristichne riznomanittya ekoregionu ye naslidkom visokogo lokalnogo riznomanittya alfa riznomanittya visokoyi zmini vidovogo skladu roslinnih ugrupovan vzdovzh en beta riznomanittya ta znachnoyi zmini vidovogo skladu mizh ekvivalentnimi oselishami vzdovzh geografichnih gradiyentiv gamma riznomanittya Vidnosno neshodavno v ekoregioni vidbulosya vibuhove vidoutvorennya vseredini rodini ayizovih Aizoaceae yake prizvelo po poyavi ponad 1800 vidiv ta blizko 120 rodiv zoseredzhenih v Sukulent Karu Nastilki masshtabne vidoutvorennya mabut ne maye analogiv sered inshih pokritonasinnih roslin Podibna diversifikaciya hocha i v menshomu masshtabi vidbulasya j sered inshih sukulentinih roslin sho nalezhat do rodin Tovstolistovi Crassulaceae Asfodelovi Asphodelaceae Barvinkovi Apocynaceae ta Molochayevi Euphorbiaceae zokrema sered tovstolistiv Crassula spp tilekodoniv Tylecodon spp gavortij Haworthia spp aloe Aloe spp molochayiv Euphorbia spp ta en Stapeliinae Vazhlivu rol u formuvanni morfologiyi kvitok ta vidpovidno u aktivnomu vidoutvorenni roslin Sukulentnogo Karu vidigrali zapilyuvachi osoblivo komahi Vvazhayetsya sho ce ye naslidkom obmezhenoyi kilkosti zapilyuvachiv yaka ye rezultatom nespriyatlivih umov dlya aktivnosti komah pid chas proholodnoyi i vitryanoyi zimi ta sezonu vesnyanogo cvitinnya Yaskravim prikladom zapilyuvachiv sho vplivayut na proces vidoutvorennya roslin ye sv vid muh z rodini shpilkarkovih Nemestrinidae Ci muhi mayut rotovij aparat do 50 mm zavdovzhki i ye zapilyuvachami 28 vidiv roslin z rodin Zhuravcevi Geraniaceae ta Pivnikovi Iridaceae poshirenih u Namakvalendi FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayetsya 78 vidiv ssavciv ta 226 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti gemsboka Oryx gazella zvichajnogo stenboka Raphicerus campestris sirogo reboka Pelea capreolus zvichajnogo duyikera Sylvicapra grimmia vervetku Chlorocebus pygerythrus ta vedmezhogo paviana Papio ursinus U Namakvalendi zustrichayutsya springboki Antidorcas marsupialis a v Pivdennomu Karu zvichajni kanni Taurotragus oryx en Alcelaphus buselaphus caama kapski grisboki Raphicerus melanotis ta en Equus zebra zebra Sered skel regionu zustrichayutsya antilopi stribuni Oreotragus oreotragus ta kapski damani Procavia capensis Sered velikih hizhih ssavciv poshirenih v regioni slid vidznachiti afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus ta buru giyenu Parahyaena brunnea a sered dribnih hizhakiv zvichajnogo karakala Caracal caracal kapsku lisicyu Vulpes chama pivdennoafrikanskogo stepovogo kota Felis lybica cafra chornonogogo kota Felis nigripes kapsku siru mangustu Herpestes pulverulentus ta surikata Suricata suricatta Takozh v ekoregioni zustrichayutsya kapski zajci Lepus capensis chagarnikovi zajci Lepus saxatilis korotkovuhi stribunci Macroscelides proboscideus kapski stribunci Elephantulus edwardii pivdennoafrikanski yizhatci Hystrix africaeaustralis ta afrikanski trubkozubi Orycteropus afer Endemikami ekoregionu ye skelni mishi Barbura Petromyscus barbouri zlatokroti van Zila Cryptochloris zyli ta duzhe ridkisni zlatokroti de Vintona Cryptochloris wintoni a majzhe endemichnimi jogo predstavnikami namakvalendski zemlekopi Bathyergus janetta kapski zlatokroti Chrysochloris asiatica pustelni zlatokroti Eremitalpa granti svistyachi shuri Branta Parotomys brantsii ta duzhe ridkisni bushmenski kroliki Bunolagus monticularis Gemsbok Oryx gazella Springbok Antidorcas marsupialis Kapskij stribunec Elephantulus edwardii Zlatokrit de Vintona Cryptochloris wintoni Svitlokrila drohva Afrotis afraoides Namibijskij ryabok Pterocles namaqua Akaciyeva sinicya Melaniparus afer Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti afrikanskogo strausa Struthio camelus australis kapskogo turacha Pternistis capensis namibijskogo ryabka Pterocles namaqua svitlokrilu drohvu Afrotis afraoides pivdennu mariku Cinnyris chalybeus brunatnu mariku Cinnyris fuscus irzhastoshokogo tkachika Ploceus capensis zahidnogo zhajvoronka Certhilauda subcoronata karusku alondru Calendulauda albescens tovstodzobu posmityuhu Galerida magnirostris en Turdus smithi buru alzakolu Cercotrichas coryphoeus pivdennu priniyu Phragmacia substriata plyamistogrudu priniyu Prinia maculosa ta majzhe endemichnu pustelnu zhovtobryushku Eremomela gregalis Na morskih uzberezhzhyah Namakvalendu zustrichayutsya afrikanski pingvini Spheniscus demersus afrikanski kuliki soroki Haematopus moquini kapski baklani Phalacrocorax capensis ta majzhe endemichni beregovi baklani Phalacrocorax neglectus Sered inshih majzhe endemichnih ptahiv poshirenih v regioni slid vidznachiti popelyastogo traktraka Emarginata schlegelii blidogo traktraka Emarginata tractrac ta krivodzobogo zhajvoronka Certhilauda curvirostris Endemikami ekoregionu ye krivodzobi alondri Calendulauda barlowi poshireni na rivninah Shperrgebitu Gerpetofauna ekoregionu viriznyayetsya visokim riznomanittyam ta rivnem endemizmu V Sukulent Karu zustrichayetsya 15 vidiv amfibij z yakih tri vidi en Breviceps macrops en Breviceps namaquensis ta en Vandijkophrynus robinsoni ye endemikami regionu Zi 115 vidiv plazuniv poshirenih v ekoregioni 15 vidiv ye endemichnimi a 48 vidiv majzhe endemichnimi Sered endemikiv regionu slid vidznachiti priberezhnogo beznogogo scinka Acontias litoralis rihtersveldskogo karlikovogo gekona Goggia gemmula veletensku pustelnu yashirku Meroles ctenodactylus zahidnokapskogo gekona Pachydactylus labialis namakvalendskogo tovstopalogo gekona Pachydactylus namaquensis ta slipogo beznogogo scinka Meyera Typhlosaurus meyeri Shperrgebit ye garyachoyu tochkoyu riznomanittya dlya endemichnih reptilij zokrema dlya ridkisnoyi pustelnoyi kapskoyi cherepahi Chersobius solus Okrim plazuniv visokij riven endemizmu harakternij takozh dlya peretinchastokrilih komah ta pavukopodibnih Z 50 vidiv skorpioniv poshirenih v Sukulentnomu Karu 22 vidi ye endemichnimi Tut roztashovanij centr riznomanittya zhukiv mavp Hopliini z pidrodini hrushiv yaki ye vazhlivimi zapilyuvachami flori Takozh v Sukulent Karu roztashovani centri riznomanittya ta endemizmu en Masarinae en Colletidae megahilidovih Megachilidae ta en Melittidae Do melittidovih bdzhil nalezhat bdzholi en Rediviva yaki zamist nektaru zbirayut roslinnu oliyu ta zapilyuyut viklyuchno nemeziyi Nemesia spp ta en Diascia spp ZberezhennyaDegradaciya roslinnogo pokrivu menshe zagrozhuye Sukulentnomu Karu nizh bilshosti inshih garyachih tochok bioriznomanittya Na teritoriyi regionu plosheyu ponad 100 000 km meshkaye lishe blizko 300 000 lyudej a blizko 29 ploshi regionu ye vidnosno nezajmanoyu Najbilshe strazhdaye priroda priberezhnih rajoniv oskilki ci teritoriyi bagati na korisni kopalini almazi zoloto gips marmur monacit kaolin ilmenit ta titan Znachna chastina ekoregionu postradzhala cherez perevipas hudobi ta rozvedennya strausiv Duzhe suhij klimat regionu pereshkodzhaye rozvitku zemlerobstva ale budivnictvo grebel mozhe dozvoliti vedennya zroshuvanogo zemlerobstva sho prizvede do opustelyuvannya Takozh zagrozoyu dlya zberezhzhya prirodi regionu ye nezakonnij zbir ridkisnih sukulentiv kolekcionerami Blizko 24 85 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Transkordonnij park Ayi Ayis Rihtersveld Nacionalnij park Shperrgebit en en en en en en ta en U 2007 roci kulturnij ta botanichnij landshaft Rihtersveldu buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO Primitki Succulent Karoo DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Succulent Karoo Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Namaqualand Richtersveld Steppe One Earth Succulent Karoo Xeric Shrublands One Earth