Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Нама-Кару (ідентифікатор WWF: AT1314) — афротропічний екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в Південній Африці.
 Ландшафт Нама-Кару | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Пустелі і склерофітні чагарники |
| Статус збереження | вразливий |
| WWF | AT1314 |
| Межі | Сукулент-Кару Пустеля Наміб Савани та рідколісся Намібії Склерофітна савана Калахарі Луки Хайвельду Луки, рідколісся та ліси Драконових гір Хащі Олбані Гірський фінбош та реностервельд |
| Площа, км² | 351 894 |
| Країни | Південно-Африканська Республіка, Намібія |
| Охороняється | 4,79 % |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екорегіон Нама-Кару простягається від регіону Карас на півдні Намібії через більшу частину Північнокапської та північ Західнокапської провінції до західних районів Східнокапської провінції та південного заходу провінції Фрі-Стейт у Південно-Африканській Республіці. Рельєф регіону представлений рівнинами та плоскогір'ями, по яким місцями розкидані пагорби. Через південну частину регіону, паралельно узбережжю Індійського океану, проходять гори [af], які є частиною Великого Уступу і ділять регіон на дві нерівні частини. Більша частина, розташована на північ від цих гір, лежить на висоті від 900 до 1300 м над рівнем моря. Менша частина, відома як Велике Кару, розташована між горами Великого Уступу на півночі та Капськими горами на півдні і лежить на висоті від 550 до 900 м над рівнем моря.
З геологічної точки зору основу регіону складають пісковики та сланці Кару, над якими подекуди підіймаються плосковершинні пагорби, сформовані більш давніми, стійкими до вивітрювання долеритами. На більшій частину регіону поширені неглибокі, слаборозвинені вапнякові ґрунти.
Більша частина Нама-Кару (за винятком південної частини) лежить в басейні Оранжевої річки, однак більшість її приток, таких як річка [de] або Хартебест, є сезонними. На північному заході регіону в Оранжеву впадає річка Фіш, яка утворює величний каньйон, що поступається за розмірами лише Великому каньйону Колорадо і є найбільшим у Південній півкулі. Його довжина становить 161 км, ширина до 27 км, а глибина подекуди досягає 550 м. Зазвичай річка Фіш тече лише під час сезону дощів. Також в регіоні зустрічається багато солончаків, найбільшим з яких є комплекс Гротфлюер—[en].
На півночі Нама-Кару переходить у склерофітну савану Калахарі, на північному заході — у савани та рідколісся Намібії, а на заході — у Сукулент-Кару. На схід від регіону поширені луки Хайвельду, в Драконових горах на південному сході — луки, рідколісся та ліси Драконових гір, а в Капських горах на півдні — гірський фінбош та реностервельд.
Клімат
На заході регіону домінує суворий пустельний клімат (BWh за класифікацією кліматів Кеппена), а на сході — напівпустельний клімат (BSh за класифікацією Кеппена). Посухи є звичним явищем, а сезонні і добові температури характеризується значними коливаннями: різниця між температурою вдень та вночі може становити 25 °C. Загалом середня максимальна температура січня може перевищувати 30 °C, а середня мінімальна температура липня опускається нижче 0 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 100 до 500 мм, зменшуючись зі сходу на захід та з півночі на південь. Зі зменшенням кількості опадів їх режим стає більш мінливим. Більшість опадів випадає влітку, в період з грудня по березень.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є пустелі та напівпустелі, у яких домінують напівчагарники (хамефіти) і трави (гемікриптофіти), а також зустрічаються деякі високі сукуленти, зокрема сагайдачні дерева (Aloidendron dichotomum). Як правило, зі збільшенням посушливості, починають переважати кущі та сукуленти, а трави стають більш рідкісними, однак інтенсивний випас худоби може негативно вплинути на розвиток трав'яного компоненту. Серед поширених в регіоні кущів слід відзначити різні види [en] (Drosanthemum spp.), [en] (Eriocephalus spp.), [en] (Aizoon spp.), [en] (Pentzia spp.), [en] (Pteronia spp.) та [en] (Ruschia spp.), а серед багаторічних трав, що ростуть в пустелях регіону, — різні види [en] (Aristida spp.), пальчатки (Digitaria spp.), [en] (Enneapogon spp.) та [en] (Stipagrostis spp.). Дерева та високі деревоподібні чагарники здебільшого зустрічаються на берегах сезонних водних потоків. Серед них слід відзначити [en] (Vachellia karroo), [en] (Diospyros lycioides), [en] (Grewia robusta), [en] (Searsia lancea) та [en] (Tamarix usneoides).
Фауна
Фауністичне різноманіття Нама-Кару є відносно низьким. Справжніх ендеміків тут зустрічається мало, оскільки більшість тварин також зустрічаються в навколишніх екорегіонах. Серед ссавців ендеміками є лише златокроти Вісагі (Chrysochloris visagiei) та каруйські стрибунці (Elephantulus pilicaudus), однак в регіоні також зустрічаються майже ендемічні саванники Гранта (Aethomys granti), щури Шортріджа (Thallomys shortridgei), щіткохвості піщанки (Gerbilliscus vallinus), намібійські скельні миші (Petromyscus monticularis) та дуже рідкісні бушменські кролики (Bunolagus monticularis), які перебувають на межі зникнення внаслідок знищення їх природного середовища людьми. Раніше в напівпустелях Нама-Кару також зустрічалися майже ендемічні квагги (Equus quagga quagga), однак ці зебри з унікальним забарвленням вимерли наприкінці XIX століття внаслідок активного полювання на них.
Серед інших поширених в регіоні ссавців слід відзначити гемсбока (Oryx gazella), спрингбока (Antidorcas marsupialis), звичайного стенбока (Raphicerus campestris), звичайну канну (Taurotragus oryx), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas), капську лисицю (Vulpes chama), сервала (Leptailurus serval), звичайного каракала (Caracal caracal), чорноногого кота (Felis nigripes), капську сіру мангусту (Herpestes pulverulentus), суриката (Suricata suricatta), капського ховраха (Geosciurus inauris), капського зайця (Lepus capensis) та коротковухого стрибунця (Macroscelides proboscideus).
Серед птахів, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити ендемічних рудих алондр (Calendulauda burra) та бушменських терер (Spizocorys sclateri), а також майже ендемічних попелястих трактраків (Emarginata schlegelii), бурих альзакол (Cercotrichas coryphaeus), сіроспинних тамік (Cisticola subruficapilla) та південних приній (Phragmacia substriata). Іншими характерними представниками Нама-Кару є рідкісні руді орли (Aquila rapax), орли-бійці (Polemaetus bellicosus), степові боривітри (Falco naumanni), блакитні журавлі (Grus paradisea), африканські дрохви (Ardeotis kori), чорноголові дрохви (Neotis ludwigii) та магалі-снувальники (Philetairus socius).
Герпетофауна екорегіону включає ендемічних [en] (Bradypodion karrooicum) та капських черепах Буленджера (Chersobius boulengeri), а також близько десяти майже ендемічних видів. Багато ендеміків та інших рідкісних видів регіону є реліктами минулих посушливих епох, коли пустелі та савани Південної Африки поєднувалися з подібними біомами Північно-Східної Африки. Наявність багатьох видів з диз'юнктивними ареалами, таких як вухата лисиця (Otocyon megalotis), а також родів та родин, представники яких мешкають в цих регіонах, вказує на те, що коридори між Південною та Північно-Східною Африкою утворювалися багато разів, востаннє приблизно 180 тисяч років тому, під час останнього льодовикового періоду.
У середині та наприкінці XIX століття європейські мандрівники та колоністи стали свідками міграцій мільйонів копитних тварин через Нама-Кару. За свідченнями, стада розтягувалися на величезні відстані, й повз одне невелике містечко тварини могли безперервно йти впродовж трьох днів. Вважається, що ці міграції відбувалися між пустелями Нама-Кару та південної Калахарі, де дощі йдуть влітку, та пустелями Сукулент-Кару, де дощі йдуть переважно взимку. Найчисельнішими тваринами, що брали участь у цих міграціях, були спрингбоки (Antidorcas marsupialis), хоча блакитні гну (Connochaetes taurinus), [en] (Damaliscus pygargus phillipsi), квагги (Equus quagga quagga) та звичайні канни (Taurotragus oryx) також долучалися до міграцій. Внаслідок масштабного полювання, огороджування та кількох спалахів чуми, що відбулися наприкінці XIX століття, ці міграції повністю припинилися. Наразі спрингбоки переважно зустрічаються на огороджених пасовищах, які обмежують їх пересування на далекі відстані. На щастя, огорожі не обмежують птахів, і багато зерноїдних видів досі долають сотні кілометрів, мігруючи по пустелі в пошуках дощів.
Основним порушенням природи екорегіону є перевипас худоби, який раніше здійснювали місцеві мігруючі копитні ссавці, а наразі — свійські вівці та кози. Оскільки мала рогата худоба пасеться вибірково, порівняно з дикими тваринами, ця зміна режиму випасу спричиняє зміну видового складу флори та структури рослинного покриву, що в кінцевому підсумку впливає на функціонування екосистеми. Також в екорегіоні трапляються локальні порушення, пов'язані з давніми термітниками, відомими як [en]. Діяльність термітів робить навколишній ґрунтовий покрив більш тонким, вологим та менш вилугованим, утворюючи неоднорідний ландшафт. Таким чином, рослинні угруповання, що ростуть на пагорбах, сформованих на місці колишніх термітників, дуже відрізняються від навколишніх угруповань. Багато видів тварин можуть додатково сприяти збагаченню хойвельтьє поживними речовинами. Африканські трубкозуби (Orycteropus afer) та звичайні стенбоки (Raphicerus campestris) часто залишають там [en], а в самих пагорбах поселяються свистячі щури Бранта (Parotomys brantsii). Вівці також воліють пастися (і, отже, відкладати гній) на пагорбах хойвельтьє.
Збереження
Близько 4,79 % площі екорегіону є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: Транскордонний парк Аї-Аїс-Ріхтерсвелд, [en], [en] та [en].
Примітки
- "Nama Karoo". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Nama Karoo». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Gariep Karoo» — One Earth.
- «Nama Karoo Shrublands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nama Karu identifikator WWF AT1314 afrotropichnij ekoregion pustel i sklerofitnih chagarnikiv roztashovanij v Pivdennij Africi Nama Karu Landshaft Nama Karu Ekozona Afrotropika Biom Pusteli i sklerofitni chagarniki Status zberezhennya vrazlivij WWF AT1314 Mezhi Sukulent Karu Pustelya Namib Savani ta ridkolissya Namibiyi Sklerofitna savana Kalahari Luki Hajveldu Luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir Hashi Olbani Girskij finbosh ta renosterveld Plosha km 351 894 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Namibiya Ohoronyayetsya 4 79 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft gir Nuveveld Springboki u Nacionalnomu parku en GeografiyaEkoregion Nama Karu prostyagayetsya vid regionu Karas na pivdni Namibiyi cherez bilshu chastinu Pivnichnokapskoyi ta pivnich Zahidnokapskoyi provinciyi do zahidnih rajoniv Shidnokapskoyi provinciyi ta pivdennogo zahodu provinciyi Fri Stejt u Pivdenno Afrikanskij Respublici Relyef regionu predstavlenij rivninami ta ploskogir yami po yakim miscyami rozkidani pagorbi Cherez pivdennu chastinu regionu paralelno uzberezhzhyu Indijskogo okeanu prohodyat gori af yaki ye chastinoyu Velikogo Ustupu i dilyat region na dvi nerivni chastini Bilsha chastina roztashovana na pivnich vid cih gir lezhit na visoti vid 900 do 1300 m nad rivnem morya Mensha chastina vidoma yak Velike Karu roztashovana mizh gorami Velikogo Ustupu na pivnochi ta Kapskimi gorami na pivdni i lezhit na visoti vid 550 do 900 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu regionu skladayut piskoviki ta slanci Karu nad yakimi podekudi pidijmayutsya ploskovershinni pagorbi sformovani bilsh davnimi stijkimi do vivitryuvannya doleritami Na bilshij chastinu regionu poshireni negliboki slaborozvineni vapnyakovi grunti Bilsha chastina Nama Karu za vinyatkom pivdennoyi chastini lezhit v basejni Oranzhevoyi richki odnak bilshist yiyi pritok takih yak richka de abo Hartebest ye sezonnimi Na pivnichnomu zahodi regionu v Oranzhevu vpadaye richka Fish yaka utvoryuye velichnij kanjon sho postupayetsya za rozmirami lishe Velikomu kanjonu Kolorado i ye najbilshim u Pivdennij pivkuli Jogo dovzhina stanovit 161 km shirina do 27 km a glibina podekudi dosyagaye 550 m Zazvichaj richka Fish teche lishe pid chas sezonu doshiv Takozh v regioni zustrichayetsya bagato solonchakiv najbilshim z yakih ye kompleks Grotflyuer en Na pivnochi Nama Karu perehodit u sklerofitnu savanu Kalahari na pivnichnomu zahodi u savani ta ridkolissya Namibiyi a na zahodi u Sukulent Karu Na shid vid regionu poshireni luki Hajveldu v Drakonovih gorah na pivdennomu shodi luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir a v Kapskih gorah na pivdni girskij finbosh ta renosterveld KlimatNa zahodi regionu dominuye suvorij pustelnij klimat BWh za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a na shodi napivpustelnij klimat BSh za klasifikaciyeyu Keppena Posuhi ye zvichnim yavishem a sezonni i dobovi temperaturi harakterizuyetsya znachnimi kolivannyami riznicya mizh temperaturoyu vden ta vnochi mozhe stanoviti 25 C Zagalom serednya maksimalna temperatura sichnya mozhe perevishuvati 30 C a serednya minimalna temperatura lipnya opuskayetsya nizhche 0 C Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 100 do 500 mm zmenshuyuchis zi shodu na zahid ta z pivnochi na pivden Zi zmenshennyam kilkosti opadiv yih rezhim staye bilsh minlivim Bilshist opadiv vipadaye vlitku v period z grudnya po berezen FloraOsnovnimi roslinnimi ugrupovannyami ekoregionu ye pusteli ta napivpusteli u yakih dominuyut napivchagarniki hamefiti i travi gemikriptofiti a takozh zustrichayutsya deyaki visoki sukulenti zokrema sagajdachni dereva Aloidendron dichotomum Yak pravilo zi zbilshennyam posushlivosti pochinayut perevazhati kushi ta sukulenti a travi stayut bilsh ridkisnimi odnak intensivnij vipas hudobi mozhe negativno vplinuti na rozvitok trav yanogo komponentu Sered poshirenih v regioni kushiv slid vidznachiti rizni vidi en Drosanthemum spp en Eriocephalus spp en Aizoon spp en Pentzia spp en Pteronia spp ta en Ruschia spp a sered bagatorichnih trav sho rostut v pustelyah regionu rizni vidi en Aristida spp palchatki Digitaria spp en Enneapogon spp ta en Stipagrostis spp Dereva ta visoki derevopodibni chagarniki zdebilshogo zustrichayutsya na beregah sezonnih vodnih potokiv Sered nih slid vidznachiti en Vachellia karroo en Diospyros lycioides en Grewia robusta en Searsia lancea ta en Tamarix usneoides FaunaFaunistichne riznomanittya Nama Karu ye vidnosno nizkim Spravzhnih endemikiv tut zustrichayetsya malo oskilki bilshist tvarin takozh zustrichayutsya v navkolishnih ekoregionah Sered ssavciv endemikami ye lishe zlatokroti Visagi Chrysochloris visagiei ta karujski stribunci Elephantulus pilicaudus odnak v regioni takozh zustrichayutsya majzhe endemichni savanniki Granta Aethomys granti shuri Shortridzha Thallomys shortridgei shitkohvosti pishanki Gerbilliscus vallinus namibijski skelni mishi Petromyscus monticularis ta duzhe ridkisni bushmenski kroliki Bunolagus monticularis yaki perebuvayut na mezhi zniknennya vnaslidok znishennya yih prirodnogo seredovisha lyudmi Ranishe v napivpustelyah Nama Karu takozh zustrichalisya majzhe endemichni kvaggi Equus quagga quagga odnak ci zebri z unikalnim zabarvlennyam vimerli naprikinci XIX stolittya vnaslidok aktivnogo polyuvannya na nih Sered inshih poshirenih v regioni ssavciv slid vidznachiti gemsboka Oryx gazella springboka Antidorcas marsupialis zvichajnogo stenboka Raphicerus campestris zvichajnu kannu Taurotragus oryx cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas kapsku lisicyu Vulpes chama servala Leptailurus serval zvichajnogo karakala Caracal caracal chornonogogo kota Felis nigripes kapsku siru mangustu Herpestes pulverulentus surikata Suricata suricatta kapskogo hovraha Geosciurus inauris kapskogo zajcya Lepus capensis ta korotkovuhogo stribuncya Macroscelides proboscideus Sered ptahiv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti endemichnih rudih alondr Calendulauda burra ta bushmenskih terer Spizocorys sclateri a takozh majzhe endemichnih popelyastih traktrakiv Emarginata schlegelii burih alzakol Cercotrichas coryphaeus sirospinnih tamik Cisticola subruficapilla ta pivdennih prinij Phragmacia substriata Inshimi harakternimi predstavnikami Nama Karu ye ridkisni rudi orli Aquila rapax orli bijci Polemaetus bellicosus stepovi borivitri Falco naumanni blakitni zhuravli Grus paradisea afrikanski drohvi Ardeotis kori chornogolovi drohvi Neotis ludwigii ta magali snuvalniki Philetairus socius Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye endemichnih en Bradypodion karrooicum ta kapskih cherepah Bulendzhera Chersobius boulengeri a takozh blizko desyati majzhe endemichnih vidiv Bagato endemikiv ta inshih ridkisnih vidiv regionu ye reliktami minulih posushlivih epoh koli pusteli ta savani Pivdennoyi Afriki poyednuvalisya z podibnimi biomami Pivnichno Shidnoyi Afriki Nayavnist bagatoh vidiv z diz yunktivnimi arealami takih yak vuhata lisicya Otocyon megalotis a takozh rodiv ta rodin predstavniki yakih meshkayut v cih regionah vkazuye na te sho koridori mizh Pivdennoyu ta Pivnichno Shidnoyu Afrikoyu utvoryuvalisya bagato raziv vostannye priblizno 180 tisyach rokiv tomu pid chas ostannogo lodovikovogo periodu U seredini ta naprikinci XIX stolittya yevropejski mandrivniki ta kolonisti stali svidkami migracij miljoniv kopitnih tvarin cherez Nama Karu Za svidchennyami stada roztyaguvalisya na velichezni vidstani j povz odne nevelike mistechko tvarini mogli bezperervno jti vprodovzh troh dniv Vvazhayetsya sho ci migraciyi vidbuvalisya mizh pustelyami Nama Karu ta pivdennoyi Kalahari de doshi jdut vlitku ta pustelyami Sukulent Karu de doshi jdut perevazhno vzimku Najchiselnishimi tvarinami sho brali uchast u cih migraciyah buli springboki Antidorcas marsupialis hocha blakitni gnu Connochaetes taurinus en Damaliscus pygargus phillipsi kvaggi Equus quagga quagga ta zvichajni kanni Taurotragus oryx takozh doluchalisya do migracij Vnaslidok masshtabnogo polyuvannya ogorodzhuvannya ta kilkoh spalahiv chumi sho vidbulisya naprikinci XIX stolittya ci migraciyi povnistyu pripinilisya Narazi springboki perevazhno zustrichayutsya na ogorodzhenih pasovishah yaki obmezhuyut yih peresuvannya na daleki vidstani Na shastya ogorozhi ne obmezhuyut ptahiv i bagato zernoyidnih vidiv dosi dolayut sotni kilometriv migruyuchi po pusteli v poshukah doshiv Osnovnim porushennyam prirodi ekoregionu ye perevipas hudobi yakij ranishe zdijsnyuvali miscevi migruyuchi kopitni ssavci a narazi svijski vivci ta kozi Oskilki mala rogata hudoba pasetsya vibirkovo porivnyano z dikimi tvarinami cya zmina rezhimu vipasu sprichinyaye zminu vidovogo skladu flori ta strukturi roslinnogo pokrivu sho v kincevomu pidsumku vplivaye na funkcionuvannya ekosistemi Takozh v ekoregioni traplyayutsya lokalni porushennya pov yazani z davnimi termitnikami vidomimi yak en Diyalnist termitiv robit navkolishnij gruntovij pokriv bilsh tonkim vologim ta mensh vilugovanim utvoryuyuchi neodnoridnij landshaft Takim chinom roslinni ugrupovannya sho rostut na pagorbah sformovanih na misci kolishnih termitnikiv duzhe vidriznyayutsya vid navkolishnih ugrupovan Bagato vidiv tvarin mozhut dodatkovo spriyati zbagachennyu hojveltye pozhivnimi rechovinami Afrikanski trubkozubi Orycteropus afer ta zvichajni stenboki Raphicerus campestris chasto zalishayut tam en a v samih pagorbah poselyayutsya svistyachi shuri Branta Parotomys brantsii Vivci takozh voliyut pastisya i otzhe vidkladati gnij na pagorbah hojveltye ZberezhennyaBlizko 4 79 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Transkordonnij park Ayi Ayis Rihtersveld en en ta en Primitki Nama Karoo DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Nama Karoo Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Gariep Karoo One Earth Nama Karoo Shrublands One Earth