Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Луки, рідколісся та ліси Драконових гір (ідентифікатор WWF: AT1004) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований в горах Південної Африки.
 Ландшафт Драконових гір | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| WWF | AT1009 |
| Межі | Високогірні луки та рідколісся Драконових гір Нама-Кару Луки Хайвельду Південноафриканський бушвельд Мопанові рідколісся Замбезії Прибережні ліси та рідколісся Мапуталенду Квазулу-Капські прибережні ліси Чагарники та хащі Мапуталенду та Пондоленду Гірські ліси Книсни та Аматоле Хащі Олбані |
| Площа, км² | 202 664 |
| Країни | Південно-Африканська Республіка, Лесото, Есватіні |
| Охороняється | 5,98 % |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон луків, рідколісь та лісів Драконових гір простягається від крайнього сходу Західнокапської провінції в ПАР через більшу частину Східнокапської провінції та провінції Квазулу-Наталь до центральних районів Мпумаланги та північних районів Лімпопо, а також включає більшу частину Лесото та захід Есватіні. Він охоплює середні висоти Драконових гір або Дракенсбергу, а також [en] та деякі інші гірські масиви Великого Уступу, зокрема гори [en], Саутпансберг та [en].
Висота екорегіону коливається від 1800 до 2500 м над рівнем моря. З геологічної точки зору основу гір регіону складають пісковики та сланці Кару та інтрузивні долерити. На відносно пологих північних схилах Драконових гір луки та ліси регіону переходять у савани Бушвельду, луки Хайвельду та напівпустелі Нама-Кару, а на більш стрімких південних схилах — у чагарники та хащі Мапуталенду та Пондоленду та у гірські ліси Книсни та Аматоле. На найвищих гірських вершинах Дракенсбергу поширені високогірні луки та рідколісся Драконових гір.
Клімат
В межах екорегіону переважає гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена) або вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Температура протягом року коливається від 40 °C до -13 °C і в середньому становить 15 °C. Взимку часто трапляються морози, хоча сніг випадає рідко. Середньорічна кількість опадів коливається від 450 мм на південному заході до понад 1100 мм над південному сході, а на найвищих вершинах регіону вона може становити близько 1900 мм. Загалом регіон характеризується прохолодними та вологими кліматичними умовами, за винятком Лесотського нагір'я, що лежить у дощовій тіні.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні рослинні угруповання, розподіл яких залежить від клімату та висоти над рівнем моря. На відкритих вологих схилах переважають гірські луки, а в долинах ростуть гірські ліси. Зі зниженням висоти гірські ландшафти переходять у чагарникові хащі та ліси, а далі — у луки та савани. Загалом Драконові гори є центром Афромонтанського регіону в Південній Африці. На відміну від гір, що лежать далі на північ, і де афромонтанські угруповання зустрічаються лише на висоті понад 2000 м над рівнем моря, тут широта компенсує висоту, що дозволяє гірським рослинним угрупованням зустрічатися майже на рівні моря.
Серед трав, що домінують на луках Дракенсбергу, слід відзначити [sv] (Monocymbium ceresiiforme), [sv] (Diheteropogon filifolius), [sv] (Sporobolus centrifugus), [en] (Harpochloa falx), [sv] (Microchloa altera), [sv] (Cymbopogon dieterlenii) та [sv] (Eulalia villosa). Найчастіше вони ростуть на вилугованих, кам'янистих, неглибоких ґрунтах, характерних для вологих, прохолодних і стрімких гірських схилів. Серед інших трав, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити [vi] (Helichrysum cerastioides), [vi] (Helichrysum oreophilum), [vi] (Helichrysum spiralepis), [sv] (Searsia discolor), [sv] (Selago galpinii), [vi] (Clutia monticola) та [sv] (Sebaea sedoides). На нижніх схилах Драконових гір росте однорічний тонконіг (Poa annua), волосиста гіпарренія (Hyparrhenia hirta), [sv] (Aristida diffusa) та [sv] (Trachypogon spicatus), а в трав'янистому підліску лісів регіону — [sv] (Elionurus muticus), [en] (Exotheca abyssinica), [en] (Loudetia simplex), вишневий моноцимбій (Monocymbium ceresiiforme), тритичинкова темеда (Themeda triandra) та різні види [en] (Andropogon spp.), [en] (Brachiaria spp.), пальчатки (Digitaria spp.), [en] (Hyparrhenia spp.), перлового проса (Pennisetum spp.) та мишія (Setaria spp.). Серед поширених в регіоні кущів слід відзначити [en] (Searsia dentata) та [en] (Leucosidea sericea).
У Драконових горах ростуть одні з найбільших масивів хвойних лісів в Африці, основу яких складають [sv] (Gymnosporia peduncularis), широколисті ногоплідники (Podocarpus latifolius), [en] (Pterocelastrus echinatus), [en] (Olinia emarginata) та [en] (Scolopia mundii), а також різні види ногоплідників (Podocarpus) та віддрінгтоній (Widdringtonia). Існують свідчення, що подокарпові ліси були більш поширеними в провінції Квазулу-Наталь до останнього льодовикового максимуму.
Флора екорегіону вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму. Тільки на півдні Квазулу-Наталя зареєстровано понад 1261 вид рослин, з яких близько 30 % є ендемічними для Драконових гір. Найвищий рівень ендемізму спостерігається серед трав'янистих рослин, що ростуть на середніх висотах гір, на висоті від 1500 до 2500 м над рівнем моря. Серед ендеміків Дракенсбергу слід відзначити [af] (Pauridia verna), [en] (Hypoxis baurii), [es] (Gladiolus saundersii), [sv] (Glumicalyx nutans), [sv] (Craterocapsa montana), а також [sv] (Disa fragrans), [sv] (Disperis wealei) та кілька видів [en] (Brownleea spp.) та інших орхідей. Ендеміками Лесото є [sv] (Glumicalyx lesuticus) та [en] (Dianthus basuticus var. basuticus). Близько 100 ендемічних видів рослин зустрічаються серед кварцитових та доломітових скель в ізольованих гірських масивах Саутпансберг та Блуберг на крайньому північному сході регіону.
Фауна
В межах екорегіону зустрічаються одні з найбільших в ПАР популяцій копитних тварин, зокрема звичайних канн (Taurotragus oryx), великих редунок (Redunca arundinum), гірських редунок (Redunca fulvorufula), сірих ребоків (Pelea capreolus) та чорних гну (Connochaetes gnou). Також на луках Драконових гір зустрічаються [en] (Equus zebra zebra), орібі (Ourebia ourebia), [en] (Damaliscus pygargus phillipsi), спрингбоки (Antidorcas marsupialis), звичайні стенбоки (Raphicerus campestris), [en] (Alcelaphus buselaphus caama), африканські бородавочники (Phacochoerus africanus), верветки (Chlorocebus pygerythrus), ведмежі павіани (Papio ursinus), південноафриканські їжатці (Hystrix africaeaustralis) та капські дамани (Procavia capensis).
Серед хижих ссаців, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити африканського леопарда (Panthera pardus pardus), звичайного каракала (Caracal caracal), сервала (Leptailurus serval), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas), африканську цивету (Civettictis civetta), африканську смугасту ласицю (Poecilogale albinucha) та медоїда (Mellivora capensis). Ендеміками екорегіону є дрібні мишоподібні землерийки (Myosorex tenuis) та златокроти Ганнінга (Neamblysomus gunningi), а майже ендемічними його представниками — скельні кролики Х'юїтта (Pronolagus saundersiae) та отомиші Слоггета (Myotomys sloggetti).
Орнітофауна екорегіону вирізняється високим різноманіттям. Майже ендемічними представниками регіону є блакитні корхаани (Eupodotis caerulescens), турако-книсни (Tauraco corythaix), чагарникові баблери (Sylvia nigricapillus), лісові щедрики (Crithagra scotops), натальські щедрики (Crithagra symonsi), рудогузі золотокоси (Cossypha dichroa), жовті єрники (Anthus chloris), чорнощокі трав'янки (Campicoloides bifasciatus), синьошиї скеляри (Monticola explorator), жовтогруді принії (Prinia hypoxantha), червоногруді маріки (Cinnyris afer) та скельні щеврики (Anthus crenatus). Також в горах регіону живуть рідкісні південні ібіси-лисоголови (Geronticus calvus), ягнятники (Gypaetus barbatus) і [en] (Geocolaptes olivaceus) та ендемічні південні шпорці (Heteromirafra ruddi).
Серед усіх груп тварин ендемізм найбільш виражений серед плазунів. Серед поширених в екорегіоні плазунів близько 40 % є майже ендемічними, а 24 види плазунів, зокрема саутпансберзькі скельні ящірки (Vhembelacerta rupicola), волькберзькі безногі сцинки (Acontias rieppeli) та саутпансберзькі карликові гекони (Lygodactylus soutpansbergensis), є ендеміками регіону. Майже ендемічними представниками регіону є кілька видів амфібій, зокрема [en] (Leptopelis xenodactylus), [en] (Breviceps verrucosus), [en] (Cacosternum poyntoni) та [en] (Amietia delalandii), а [en] (Breviceps sylvestris) є ендеміками регіону.
Збереження
Значною загрозою для збереження природи регіону є його фрагментація, спричинена розвитком сільського господарства. Від 32 % до 42 % площі екорегіону було перетворено на пасовища, поля та інші сільськогосподарські угіддя. Також природі регіону загрожує ерозія ґрунту, перевипас худоби та поширення інвазивних видів рослин.
Близько 5,98 % площі екорегіону є заповідними територіями. На крайньому південному сході екорегіону розташований парк [en], найстаріший природний заповідник в Африці. В ньому живуть значні популяції саванних слонів (Loxodonta africana), левів (Panthera leo), чорних носорогів (Diceros bicornis), білих носорогів (Ceratotherium simum simum), африканських буйволів (Syncerus caffer), африканських леопардів (Panthera pardus pardus), [en] (Acinonyx jubatus jubatus), гієнових собак (Lycaon pictus) та інших великих ссавців. Цей парк відіграв значну роль у відновленні популяції білого носорога, який майже вимер наприкінці XIX століття. Сьогодні практично кожен південний білий носоріг у світі походить з цього заповідника. Тут живе близько 18 % білих носорогів ПАР та 17 % чорних носорогів Африки. Частина екорегіону лежить в межах транскордонного парку [en], який у 2013 році був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки
- "Drakensberg montane grasslands, woodlands and forests". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Drakensberg Montane Grassland, Woodland, and Forest». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Drakensberg Grasslands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir identifikator WWF AT1004 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij v gorah Pivdennoyi Afriki Luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir Landshaft Drakonovih gir Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya kritichnij znikayuchij WWF AT1009 Mezhi Visokogirni luki ta ridkolissya Drakonovih gir Nama Karu Luki Hajveldu Pivdennoafrikanskij bushveld Mopanovi ridkolissya Zambeziyi Priberezhni lisi ta ridkolissya Maputalendu Kvazulu Kapski priberezhni lisi Chagarniki ta hashi Maputalendu ta Pondolendu Girski lisi Knisni ta Amatole Hashi Olbani Plosha km 202 664 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Lesoto Esvatini Ohoronyayetsya 5 98 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Landshaft SautpansberguGeografiyaEkoregion lukiv ridkolis ta lisiv Drakonovih gir prostyagayetsya vid krajnogo shodu Zahidnokapskoyi provinciyi v PAR cherez bilshu chastinu Shidnokapskoyi provinciyi ta provinciyi Kvazulu Natal do centralnih rajoniv Mpumalangi ta pivnichnih rajoniv Limpopo a takozh vklyuchaye bilshu chastinu Lesoto ta zahid Esvatini Vin ohoplyuye seredni visoti Drakonovih gir abo Drakensbergu a takozh en ta deyaki inshi girski masivi Velikogo Ustupu zokrema gori en Sautpansberg ta en Visota ekoregionu kolivayetsya vid 1800 do 2500 m nad rivnem morya Z geologichnoyi tochki zoru osnovu gir regionu skladayut piskoviki ta slanci Karu ta intruzivni doleriti Na vidnosno pologih pivnichnih shilah Drakonovih gir luki ta lisi regionu perehodyat u savani Bushveldu luki Hajveldu ta napivpusteli Nama Karu a na bilsh strimkih pivdennih shilah u chagarniki ta hashi Maputalendu ta Pondolendu ta u girski lisi Knisni ta Amatole Na najvishih girskih vershinah Drakensbergu poshireni visokogirni luki ta ridkolissya Drakonovih gir KlimatV mezhah ekoregionu perevazhaye girskij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena abo vologij subtropichnij klimat Cwa za klasifikaciyeyu Keppena Temperatura protyagom roku kolivayetsya vid 40 C do 13 C i v serednomu stanovit 15 C Vzimku chasto traplyayutsya morozi hocha snig vipadaye ridko Serednorichna kilkist opadiv kolivayetsya vid 450 mm na pivdennomu zahodi do ponad 1100 mm nad pivdennomu shodi a na najvishih vershinah regionu vona mozhe stanoviti blizko 1900 mm Zagalom region harakterizuyetsya proholodnimi ta vologimi klimatichnimi umovami za vinyatkom Lesotskogo nagir ya sho lezhit u doshovij tini FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni roslinni ugrupovannya rozpodil yakih zalezhit vid klimatu ta visoti nad rivnem morya Na vidkritih vologih shilah perevazhayut girski luki a v dolinah rostut girski lisi Zi znizhennyam visoti girski landshafti perehodyat u chagarnikovi hashi ta lisi a dali u luki ta savani Zagalom Drakonovi gori ye centrom Afromontanskogo regionu v Pivdennij Africi Na vidminu vid gir sho lezhat dali na pivnich i de afromontanski ugrupovannya zustrichayutsya lishe na visoti ponad 2000 m nad rivnem morya tut shirota kompensuye visotu sho dozvolyaye girskim roslinnim ugrupovannyam zustrichatisya majzhe na rivni morya Sered trav sho dominuyut na lukah Drakensbergu slid vidznachiti sv Monocymbium ceresiiforme sv Diheteropogon filifolius sv Sporobolus centrifugus en Harpochloa falx sv Microchloa altera sv Cymbopogon dieterlenii ta sv Eulalia villosa Najchastishe voni rostut na vilugovanih kam yanistih neglibokih gruntah harakternih dlya vologih proholodnih i strimkih girskih shiliv Sered inshih trav sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti vi Helichrysum cerastioides vi Helichrysum oreophilum vi Helichrysum spiralepis sv Searsia discolor sv Selago galpinii vi Clutia monticola ta sv Sebaea sedoides Na nizhnih shilah Drakonovih gir roste odnorichnij tonkonig Poa annua volosista giparreniya Hyparrhenia hirta sv Aristida diffusa ta sv Trachypogon spicatus a v trav yanistomu pidlisku lisiv regionu sv Elionurus muticus en Exotheca abyssinica en Loudetia simplex vishnevij monocimbij Monocymbium ceresiiforme tritichinkova temeda Themeda triandra ta rizni vidi en Andropogon spp en Brachiaria spp palchatki Digitaria spp en Hyparrhenia spp perlovogo prosa Pennisetum spp ta mishiya Setaria spp Sered poshirenih v regioni kushiv slid vidznachiti en Searsia dentata ta en Leucosidea sericea U Drakonovih gorah rostut odni z najbilshih masiviv hvojnih lisiv v Africi osnovu yakih skladayut sv Gymnosporia peduncularis shirokolisti nogoplidniki Podocarpus latifolius en Pterocelastrus echinatus en Olinia emarginata ta en Scolopia mundii a takozh rizni vidi nogoplidnikiv Podocarpus ta viddringtonij Widdringtonia Isnuyut svidchennya sho podokarpovi lisi buli bilsh poshirenimi v provinciyi Kvazulu Natal do ostannogo lodovikovogo maksimumu Flora ekoregionu viriznyayetsya visokim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Tilki na pivdni Kvazulu Natalya zareyestrovano ponad 1261 vid roslin z yakih blizko 30 ye endemichnimi dlya Drakonovih gir Najvishij riven endemizmu sposterigayetsya sered trav yanistih roslin sho rostut na serednih visotah gir na visoti vid 1500 do 2500 m nad rivnem morya Sered endemikiv Drakensbergu slid vidznachiti af Pauridia verna en Hypoxis baurii es Gladiolus saundersii sv Glumicalyx nutans sv Craterocapsa montana a takozh sv Disa fragrans sv Disperis wealei ta kilka vidiv en Brownleea spp ta inshih orhidej Endemikami Lesoto ye sv Glumicalyx lesuticus ta en Dianthus basuticus var basuticus Blizko 100 endemichnih vidiv roslin zustrichayutsya sered kvarcitovih ta dolomitovih skel v izolovanih girskih masivah Sautpansberg ta Bluberg na krajnomu pivnichnomu shodi regionu FaunaV mezhah ekoregionu zustrichayutsya odni z najbilshih v PAR populyacij kopitnih tvarin zokrema zvichajnih kann Taurotragus oryx velikih redunok Redunca arundinum girskih redunok Redunca fulvorufula sirih rebokiv Pelea capreolus ta chornih gnu Connochaetes gnou Takozh na lukah Drakonovih gir zustrichayutsya en Equus zebra zebra oribi Ourebia ourebia en Damaliscus pygargus phillipsi springboki Antidorcas marsupialis zvichajni stenboki Raphicerus campestris en Alcelaphus buselaphus caama afrikanski borodavochniki Phacochoerus africanus vervetki Chlorocebus pygerythrus vedmezhi paviani Papio ursinus pivdennoafrikanski yizhatci Hystrix africaeaustralis ta kapski damani Procavia capensis Sered hizhih ssaciv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti afrikanskogo leoparda Panthera pardus pardus zvichajnogo karakala Caracal caracal servala Leptailurus serval cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas afrikansku civetu Civettictis civetta afrikansku smugastu lasicyu Poecilogale albinucha ta medoyida Mellivora capensis Endemikami ekoregionu ye dribni mishopodibni zemlerijki Myosorex tenuis ta zlatokroti Ganninga Neamblysomus gunningi a majzhe endemichnimi jogo predstavnikami skelni kroliki H yuyitta Pronolagus saundersiae ta otomishi Sloggeta Myotomys sloggetti Ornitofauna ekoregionu viriznyayetsya visokim riznomanittyam Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye blakitni korhaani Eupodotis caerulescens turako knisni Tauraco corythaix chagarnikovi bableri Sylvia nigricapillus lisovi shedriki Crithagra scotops natalski shedriki Crithagra symonsi rudoguzi zolotokosi Cossypha dichroa zhovti yerniki Anthus chloris chornoshoki trav yanki Campicoloides bifasciatus sinoshiyi skelyari Monticola explorator zhovtogrudi priniyi Prinia hypoxantha chervonogrudi mariki Cinnyris afer ta skelni shevriki Anthus crenatus Takozh v gorah regionu zhivut ridkisni pivdenni ibisi lisogolovi Geronticus calvus yagnyatniki Gypaetus barbatus i en Geocolaptes olivaceus ta endemichni pivdenni shporci Heteromirafra ruddi Sered usih grup tvarin endemizm najbilsh virazhenij sered plazuniv Sered poshirenih v ekoregioni plazuniv blizko 40 ye majzhe endemichnimi a 24 vidi plazuniv zokrema sautpansberzki skelni yashirki Vhembelacerta rupicola volkberzki beznogi scinki Acontias rieppeli ta sautpansberzki karlikovi gekoni Lygodactylus soutpansbergensis ye endemikami regionu Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye kilka vidiv amfibij zokrema en Leptopelis xenodactylus en Breviceps verrucosus en Cacosternum poyntoni ta en Amietia delalandii a en Breviceps sylvestris ye endemikami regionu ZberezhennyaZnachnoyu zagrozoyu dlya zberezhennya prirodi regionu ye jogo fragmentaciya sprichinena rozvitkom silskogo gospodarstva Vid 32 do 42 ploshi ekoregionu bulo peretvoreno na pasovisha polya ta inshi silskogospodarski ugiddya Takozh prirodi regionu zagrozhuye eroziya gruntu perevipas hudobi ta poshirennya invazivnih vidiv roslin Blizko 5 98 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Na krajnomu pivdennomu shodi ekoregionu roztashovanij park en najstarishij prirodnij zapovidnik v Africi V nomu zhivut znachni populyaciyi savannih sloniv Loxodonta africana leviv Panthera leo chornih nosorogiv Diceros bicornis bilih nosorogiv Ceratotherium simum simum afrikanskih bujvoliv Syncerus caffer afrikanskih leopardiv Panthera pardus pardus en Acinonyx jubatus jubatus giyenovih sobak Lycaon pictus ta inshih velikih ssavciv Cej park vidigrav znachnu rol u vidnovlenni populyaciyi bilogo nosoroga yakij majzhe vimer naprikinci XIX stolittya Sogodni praktichno kozhen pivdennij bilij nosorig u sviti pohodit z cogo zapovidnika Tut zhive blizko 18 bilih nosorogiv PAR ta 17 chornih nosorogiv Afriki Chastina ekoregionu lezhit v mezhah transkordonnogo parku en yakij u 2013 roci buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO Primitki Drakensberg montane grasslands woodlands and forests DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Drakensberg Montane Grassland Woodland and Forest Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Drakensberg Grasslands One Earth