Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Високогірні луки та рідколісся Драконових гір (ідентифікатор WWF: AT1003) — афротропічний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований в горах Південно-Африканської Республіки та Лесото.
 Ущедина Тугела у Національному парку [en] | |
| Екозона | Афротропіка |
|---|---|
| Біом | Гірські луки та чагарники |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | AT1003 |
| Межі | Луки, рідколісся та ліси Драконових гір Луки Хайвельду |
| Площа, км² | 11 934 |
| Країни | Південно-Африканська Республіка, Лесото |
| Охороняється | 7 % |
 Розташування екорегіону (зеленим) | |
Географія
Екорегіон високогірних луків та рідколісь Драконових гір охоплює високогір'я Драконових гір або Дракенсбергу, які підіймаються на висоту понад 2500 м над рівнем моря та оточують [en] напівколом зі сходу та півдня. Найвищою вершиною Дракенсбергу є гора Табана-Нтленьяна висотою 3482 м, розташована в масиві [en] на сході Лесото. Вона є найвищою вершиною Південної Африки та найвищою горою в Африці на південь від Кіліманджаро. Також в регіоні розташована гора [en] висотою 3446,1 м, найвища гора Південно-Африканської Республіки.
Річки, що стікають з Драконових гір на захід і північ, належать до басейну Атлантичного океану, а ті, що стікають по стрімких, майже вертикальних південних і східних схилах, — до басейну Індійського океану. Річка Тугела бере початок на плато [en] і стікає на схід, при цьому падаючи на 2000 м та утворюючи водоспад Тугела, другий за висотою водоспад світу. На Лесотському нагір'ї також бере початок Оранжева, найбільша річка Південної Африки, яка тече на захід, утворюючи природний кордон між Намібією та ПАР, і зрештою впадає в Атлантичний океан. З геологічної точки зору основу регіону складають нижньоюрські [en] базальти, які утворюють плато та стрімкі схили з численними терасами. Найбільш поширеним типом ґрунтів є неглибокі, кислі [en]. На більш низьких висотах екорегіон переходить у луки, рідколісся та ліси Драконових гір та у луки Хайвельду.
Клімат
На більшій частині екорегіону переважає гірський субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена), а на найвищих вершинах Драконових гір — субарктичний клімат (Dwc за класифікацією Кеппена) або тундровий клімат (ET за класифікацією Кеппена). Температура протягом року може коливатися від 32 °C до -8 °C і в середньому становить 13 °C. Взимку часто трапляються морози, але навіть у теплі та сонячні дні температура вночі опускається нижче 0 °C. На найвищих гірських вершинах температура іноді може досягати -20 °C. Середньорічна кількість опадів становить близько 1000 мм.
Флора
Гірський ландшафт регіону, що характеризується скелястими гірськими вершинами, стрімкими схилами та невеликими плато, призвів до формування різноманітних рослинних угруповань, розподіл яких залежить від клімату та висоти над рівнем моря. На більш низьких висотах поширені трав'янисті луки, на яких переважає [sv] (Bromus speciosus), [sv] (Festuca costata), [sv] (Pentaschistis tysonii) та тритичинкова темеда (Themeda triandra). У високогірному афроальпійському поясі поширені [en], на яких переважають різноманітні злаки, а серед скель ростуть [ru] та [en] та карликові чагарники з родини вересових (Ericaceae). Серед трав, що ростуть на високогірних плато регіону, слід відзначити дворядну тенаксію (Tenaxia disticha), дракенсберзьку дантонію (Danthonia drakensbergensis), [en] (Festuca caprina), [sv] (Eragrostis caesia), [sv] (Poa binata), [ceb] (Pentameris galpinii), [fr] (Carex clavata), [ceb] (Dracoscirpoides falsa), [vi] (Helichrysum flanaganii), [vi] (Helichrysum trilineatum), [vi] (Helichrysum witbergense) та [sv] (Erica frigida), а також різні види мітлиці (Agrostis spp.), щучника (Deschampsia spp.), костриці (Festuca spp.), кипця (Koeleria spp.), тонконога (Poa spp.) та [en] (Pentameris spp.).
Драконові гори є найпівденнішим елементом Афромонтанського архіпелагу, групи високогірних регіонів Африки, деякі з яких відділені один від одного сотнями кілометрів. Хоча вони не є настільки високими, як Кіліманджаро та деякі інші гори Східної Африки, це компенсується тим, що Дракенсберг лежить на більш високих широтах.
Флора екорегіону вирізняється високим ендемізмом; тут розташовані одні з найстаріших центрів рослинного ендемізму в Африці. Найвищі рівні ендемізму спостерігаються у високогір'ях. Серед ендеміків екорегіону слід відзначити [vi] (Helichrysum palustre), [vi] (Helichrysum bellum), [vi] (Helichrysum qathlambanum), [sv] (Hypoxis ludwigii), стебельчасту кніфофію (Kniphofia caulescens), [en] (Strobilopsis wrightii), [en] (Aponogeton ranunculiflorus), [sv] (Gladiolus microcarpus), [sv] (Erica thodei), [sv] (Disa sankeyi), [sv] (Crocosmia pearsei) та [sv] (Brachystelma alpinum). Також у високогір'ях Драконових гір ростуть деякі рідкісні види, які також зустрічаються у прилеглих низькогірних регіонах. Серед таких видів слід відзначити [en] (Protea nubigena) та дракенсберзький саговник (Encephalartos ghellinckii). Вражаюче багатолисте алое (Aloe polyphylla) є ендеміком Лесото і зустрічається лише на висоті понад 2000 м над рівнем моря.
У високогір'ях Драконових гір росте лише близько 20 видів судинних рослин, які також зустрічаються у афроальпійських районах Східної та Північно-Східної Африки, зокрема, тут відсутні лобелії (Lobelia spp.) та [en] (Dendrosenecio spp.). Це пояснюється сезонністю клімату та іншими унікальними екологічними умовами, відмінними від тих, що зустрічаються в інших високогірних районах Африки.
Фауна
Серед ссавців, що зустрічаються у високогірних районах Драконових гір, слід відзначити антилопу-стрибуна (Oreotragus oreotragus), гірську редунку (Redunca fulvorufula), звичайну канну (Taurotragus oryx), капського дамана (Procavia capensis), чепрачного шакала (Lupulella mesomelas) та капську видру (Aonyx capensis). Майже ендемічними представниками регіону є скельні кролики Х'юїтта (Pronolagus saundersiae) та отомиші Слоггета (Myotomys sloggetti).
Орнітофауна екорегіону нараховує близько 250 видів птахів. Серед рідкісних птахів, що зустрічаються в регіоні, слід відзначити південних ібісів-лисоголовів (Geronticus calvus), [en] (Gyps coprotheres) та зимуючих степових боривітрів (Falco naumanni). Майже ендемічними представниками регіону є сірокрилі турачі (Scleroptila afra), блакитні корхаани (Eupodotis caerulescens), східні скельники (Chaetops aurantius), синьошиї скеляри (Monticola explorator), бронзовокрилі скеляри (Monticola rupestris), скельні щеврики (Anthus crenatus), жовті єрники (Anthus chloris) та натальські щедрики (Crithagra symonsi). Ендеміками екорегіону є дракенберзькі щеврики (Anthus hoeschi).
На берегах стрімких гірських річок та струмків регіону живуть майже ендемічні [en] (Amietia delalandii), [en] (Amietia hymenopus), [en] (Amietia vertebralis) та кремовоплямисті гірські змії (Montaspis gilvomaculata). Також на високогірних пустищах регіону живуть майже ендемічні [en] (Tetradactylus breyeri), хайвельдські скельні ящірки (Pseudocordylus melanotus), пласкі гекони Холла (Afroedura halli) та дракенсберзькі скельні гекони (Afroedura nivaria). Ендеміками регіону є поясохвости Ланга (Pseudocordylus langi), гірські ящірки Коттрела (Tropidosaura cottrelli) та гірські ящірки Ессекса (Tropidosaura essexi).
Збереження
Близько 7 % площі екорегіону є заповідними територіями. Основною природоохоронною територією регіону є транскордонний парк [en], утворений у 2001 році внаслідок об'єднання [en] (ПАР) з Національним парком Сеглабатгебе (Лесото). У 2013 році парк Малоті-Дракенсберг був внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Іншими природоохоронними територіями, що лежать в межах регіону, є Національний парк Ґолден-Ґейт-Гайлендс, [en] та [en] в ПАР, а також [en] в Лесото.
Примітки
- "Drakensberg alti-montane grasslands and woodlands". DOPA Explorer. [1]
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 березня 2024.
Посилання
- «Drakensberg alti-montane grasslands and woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Drakensberg Grasslands» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Visokogirni luki ta ridkolissya Drakonovih gir identifikator WWF AT1003 afrotropichnij ekoregion girskih lukiv ta chagarnikiv roztashovanij v gorah Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki ta Lesoto Visokogirni luki ta ridkolissya Drakonovih gir Ushedina Tugela u Nacionalnomu parku en Ekozona Afrotropika Biom Girski luki ta chagarniki Status zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF AT1003 Mezhi Luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir Luki Hajveldu Plosha km 11 934 Krayini Pivdenno Afrikanska Respublika Lesoto Ohoronyayetsya 7 Roztashuvannya ekoregionu zelenim Visokogir ya Drakonovih gir u Nacionalnomu parku Seglabatgebe Lesoto Girske plato v Drakonovih gorah Nacionalnij park Seglabatgebe GeografiyaEkoregion visokogirnih lukiv ta ridkolis Drakonovih gir ohoplyuye visokogir ya Drakonovih gir abo Drakensbergu yaki pidijmayutsya na visotu ponad 2500 m nad rivnem morya ta otochuyut en napivkolom zi shodu ta pivdnya Najvishoyu vershinoyu Drakensbergu ye gora Tabana Ntlenyana visotoyu 3482 m roztashovana v masivi en na shodi Lesoto Vona ye najvishoyu vershinoyu Pivdennoyi Afriki ta najvishoyu goroyu v Africi na pivden vid Kilimandzharo Takozh v regioni roztashovana gora en visotoyu 3446 1 m najvisha gora Pivdenno Afrikanskoyi Respubliki Richki sho stikayut z Drakonovih gir na zahid i pivnich nalezhat do basejnu Atlantichnogo okeanu a ti sho stikayut po strimkih majzhe vertikalnih pivdennih i shidnih shilah do basejnu Indijskogo okeanu Richka Tugela bere pochatok na plato en i stikaye na shid pri comu padayuchi na 2000 m ta utvoryuyuchi vodospad Tugela drugij za visotoyu vodospad svitu Na Lesotskomu nagir yi takozh bere pochatok Oranzheva najbilsha richka Pivdennoyi Afriki yaka teche na zahid utvoryuyuchi prirodnij kordon mizh Namibiyeyu ta PAR i zreshtoyu vpadaye v Atlantichnij okean Z geologichnoyi tochki zoru osnovu regionu skladayut nizhnoyurski en bazalti yaki utvoryuyut plato ta strimki shili z chislennimi terasami Najbilsh poshirenim tipom gruntiv ye negliboki kisli en Na bilsh nizkih visotah ekoregion perehodit u luki ridkolissya ta lisi Drakonovih gir ta u luki Hajveldu KlimatNa bilshij chastini ekoregionu perevazhaye girskij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena a na najvishih vershinah Drakonovih gir subarktichnij klimat Dwc za klasifikaciyeyu Keppena abo tundrovij klimat ET za klasifikaciyeyu Keppena Temperatura protyagom roku mozhe kolivatisya vid 32 C do 8 C i v serednomu stanovit 13 C Vzimku chasto traplyayutsya morozi ale navit u tepli ta sonyachni dni temperatura vnochi opuskayetsya nizhche 0 C Na najvishih girskih vershinah temperatura inodi mozhe dosyagati 20 C Serednorichna kilkist opadiv stanovit blizko 1000 mm FloraGirskij landshaft regionu sho harakterizuyetsya skelyastimi girskimi vershinami strimkimi shilami ta nevelikimi plato prizviv do formuvannya riznomanitnih roslinnih ugrupovan rozpodil yakih zalezhit vid klimatu ta visoti nad rivnem morya Na bilsh nizkih visotah poshireni trav yanisti luki na yakih perevazhaye sv Bromus speciosus sv Festuca costata sv Pentaschistis tysonii ta tritichinkova temeda Themeda triandra U visokogirnomu afroalpijskomu poyasi poshireni en na yakih perevazhayut riznomanitni zlaki a sered skel rostut ru ta en ta karlikovi chagarniki z rodini veresovih Ericaceae Sered trav sho rostut na visokogirnih plato regionu slid vidznachiti dvoryadnu tenaksiyu Tenaxia disticha drakensberzku dantoniyu Danthonia drakensbergensis en Festuca caprina sv Eragrostis caesia sv Poa binata ceb Pentameris galpinii fr Carex clavata ceb Dracoscirpoides falsa vi Helichrysum flanaganii vi Helichrysum trilineatum vi Helichrysum witbergense ta sv Erica frigida a takozh rizni vidi mitlici Agrostis spp shuchnika Deschampsia spp kostrici Festuca spp kipcya Koeleria spp tonkonoga Poa spp ta en Pentameris spp Drakonovi gori ye najpivdennishim elementom Afromontanskogo arhipelagu grupi visokogirnih regioniv Afriki deyaki z yakih viddileni odin vid odnogo sotnyami kilometriv Hocha voni ne ye nastilki visokimi yak Kilimandzharo ta deyaki inshi gori Shidnoyi Afriki ce kompensuyetsya tim sho Drakensberg lezhit na bilsh visokih shirotah Flora ekoregionu viriznyayetsya visokim endemizmom tut roztashovani odni z najstarishih centriv roslinnogo endemizmu v Africi Najvishi rivni endemizmu sposterigayutsya u visokogir yah Sered endemikiv ekoregionu slid vidznachiti vi Helichrysum palustre vi Helichrysum bellum vi Helichrysum qathlambanum sv Hypoxis ludwigii stebelchastu knifofiyu Kniphofia caulescens en Strobilopsis wrightii en Aponogeton ranunculiflorus sv Gladiolus microcarpus sv Erica thodei sv Disa sankeyi sv Crocosmia pearsei ta sv Brachystelma alpinum Takozh u visokogir yah Drakonovih gir rostut deyaki ridkisni vidi yaki takozh zustrichayutsya u prileglih nizkogirnih regionah Sered takih vidiv slid vidznachiti en Protea nubigena ta drakensberzkij sagovnik Encephalartos ghellinckii Vrazhayuche bagatoliste aloe Aloe polyphylla ye endemikom Lesoto i zustrichayetsya lishe na visoti ponad 2000 m nad rivnem morya U visokogir yah Drakonovih gir roste lishe blizko 20 vidiv sudinnih roslin yaki takozh zustrichayutsya u afroalpijskih rajonah Shidnoyi ta Pivnichno Shidnoyi Afriki zokrema tut vidsutni lobeliyi Lobelia spp ta en Dendrosenecio spp Ce poyasnyuyetsya sezonnistyu klimatu ta inshimi unikalnimi ekologichnimi umovami vidminnimi vid tih sho zustrichayutsya v inshih visokogirnih rajonah Afriki FaunaSered ssavciv sho zustrichayutsya u visokogirnih rajonah Drakonovih gir slid vidznachiti antilopu stribuna Oreotragus oreotragus girsku redunku Redunca fulvorufula zvichajnu kannu Taurotragus oryx kapskogo damana Procavia capensis cheprachnogo shakala Lupulella mesomelas ta kapsku vidru Aonyx capensis Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye skelni kroliki H yuyitta Pronolagus saundersiae ta otomishi Sloggeta Myotomys sloggetti Ornitofauna ekoregionu narahovuye blizko 250 vidiv ptahiv Sered ridkisnih ptahiv sho zustrichayutsya v regioni slid vidznachiti pivdennih ibisiv lisogoloviv Geronticus calvus en Gyps coprotheres ta zimuyuchih stepovih borivitriv Falco naumanni Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye sirokrili turachi Scleroptila afra blakitni korhaani Eupodotis caerulescens shidni skelniki Chaetops aurantius sinoshiyi skelyari Monticola explorator bronzovokrili skelyari Monticola rupestris skelni shevriki Anthus crenatus zhovti yerniki Anthus chloris ta natalski shedriki Crithagra symonsi Endemikami ekoregionu ye drakenberzki shevriki Anthus hoeschi Na beregah strimkih girskih richok ta strumkiv regionu zhivut majzhe endemichni en Amietia delalandii en Amietia hymenopus en Amietia vertebralis ta kremovoplyamisti girski zmiyi Montaspis gilvomaculata Takozh na visokogirnih pustishah regionu zhivut majzhe endemichni en Tetradactylus breyeri hajveldski skelni yashirki Pseudocordylus melanotus plaski gekoni Holla Afroedura halli ta drakensberzki skelni gekoni Afroedura nivaria Endemikami regionu ye poyasohvosti Langa Pseudocordylus langi girski yashirki Kottrela Tropidosaura cottrelli ta girski yashirki Esseksa Tropidosaura essexi ZberezhennyaBlizko 7 ploshi ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Osnovnoyu prirodoohoronnoyu teritoriyeyu regionu ye transkordonnij park en utvorenij u 2001 roci vnaslidok ob yednannya en PAR z Nacionalnim parkom Seglabatgebe Lesoto U 2013 roci park Maloti Drakensberg buv vnesenij do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO Inshimi prirodoohoronnimi teritoriyami sho lezhat v mezhah regionu ye Nacionalnij park Golden Gejt Gajlends en ta en v PAR a takozh en v Lesoto Primitki Drakensberg alti montane grasslands and woodlands DOPA Explorer 1 Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 bereznya 2024 Posilannya Drakensberg alti montane grasslands and woodlands Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Drakensberg Grasslands One Earth