Квага Кобила квага у Лондонському зоопарку 1870 Охоронний статус Вимерлий 1883 МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еу

Квага

Кобила квага у Лондонському зоопарку, 1870

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнокопитні (Perissodactyla)
Родина:	Коневі (Equidae)
Рід:	Кінь (Equus)
Вид:	Зебра бурчеллова (Equus quagga)
Підвид:	†E. q. quagga

Триноміальна назва

†Equus quagga quagga
(Boddaert, 1785)

Former range in red

Синоніми

List

E. q. isabellinus Hamilton Smith, 1841
E. q. lorenzi Lydekker, 1902
E. q. greyi Lydekker, 1904
E. q. danielli Pocock, 1904
E. q. trouessarti Camerano, 1908

Посилання

Вікісховище:	Equus quagga quagga
EOL:	31999507
ITIS:	926245
МСОП:	7957
Fossilworks:	236287

Квага (Equus quagga quagga) — вимерлий підвид рівнинної зебри, що жив у Південній Африці. Довгий час вважалося, що це був окремий вид, але нещодавно^[] генетичні дослідження показали, що це був найпівденніший підвид зебри рівнинної. Назва походить від її вигуку, щось на кшталт «Ква-ха-ха»([ˈkwɑːxɑː])

Квага, вважають, мала близько 257 см завдовжки та 125—135 см заввишки в холці. Головна відмінність від інших зебр— обмежене поле малюнку, в основному коричневих і білих смуг, передньою частиною тіла. Задня була коричневою й без смуг, і, отже, більш конеподібна. Розподіл смуг істотно варіювався між особами. Мало що відомо про її поведінку, проте, імовірно, вони кочували стадами в 30-50 осіб. Ареал розповсюдження обмежувався тереном Карру колишніх Капської провінції й південної частин Оранжевої республіки Південної Африки.

З початку нідерландської колонізації Південної Африки на кваг сильно полювали, також вони конкурували з домашніми тваринами за пасовища. Остання квага в дикій природі загинула 1878-го. Останній у світі віслюк кваги помер у неволі в Амстердамі 12 серпня 1883-го. У 1984-му році квага була першою вимерлою твариною, аналіз ДНК якої було проведено.

Одомашнення кваги було трохи дивним — їх використовували для охорони стад інших домашніх тварин. Вони набагато раніше за інших домашніх тварин (овець, корів, кур) відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком «квах», завдяки якому й отримали свою назву.

Генетичне дослідження, опубліковане в 2005 році, підтвердило статус підвиду квага. Воно показало, що в них було достатньо невелике генетичне різноманіття, і що відокремлення від інших підвидів рівнинної зебри відбулось від 120 до 290 тисяч років тому, у плейстоцені, можливо, у час передостаннього льодовикового максимуму.

Проєкт «Квага»

У 1987 році було запущений проєкт відновлення кваг як біологічного підвиду, «Quagga Breeding Project». Проєкт організовано за участю експертів — зоологів, селекціонерів, ветеринарів, генетиків та екологів. Були виведені селекційним шляхом 9 тварин, яких помістили для спостереження в парк Етоша, Намібія, і в спеціальний табір, розташований поблизу містечка Робертсон, Cape Nature Conservancy farm Vrolijkheid.

20 січня 2005 на світ з'явився представник третього покоління кваги — огир Генрі, який настільки схожий на типову квагу, що деякі експерти впевнені;— він навіть більш схожий на квагу, ніж деякі музейні експонати цієї тварини, виготовлені з натуральних шкір. Один з родоначальників проєкту, натураліст Рейнгольд Рау, впевнений, що проєкт буде вдалим, і незабаром відновлених кваг розселятимуть на просторах Південної Африки.

У березні 2016 року проект Quagga перерахував 116 тварин у 10 місцях, деякі з яких знаходяться поблизу Кейптауна. Зі 116 тварин наразі шість особин демонструють сильно зменшений малюнок смуг. Мета полягає в тому, щоб створити популяцію приблизно з 50 таких зебр і перемістити їх на охоронювану територію в межах їхнього колишнього природного середовища існування. Нинішніх особин із смугастим малюнком, схожим на кваггу, називають Генрі, Фредді, DJ14, Ніна Дж, FD15 і Кхумба.

Примітки

Hack, M. A.; East, R.; Rubenstein, D. I. (2008). Equus quagga quagga. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 January 2008.
Max, D. T. (1 січня 2006). Can You Revive an Extinct Animal?. The New York Times. Процитовано 3 березня 2014.
. VOA. Архів оригіналу за 19 Листопада 2013. Процитовано 10 квітня 2014.
Hofreiter, Michael; Caccone, Adalgisa; Fleischer, Robert C.; Glaberman, Scott; Rohland, Nadin; Leonard, Jennifer A. (2005). A rapid loss of stripes: the evolutionary history of the extinct quagga. Biology Letters. 1 (3): 291—295. doi:10.1098/rsbl.2005.0323. ISSN 1744-9561.
Edward R. Winstead (20 жовтня 2000). (англ.). genomenewsnetwork.org. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.

Посилання

Квага у сестринських Вікіпроєктах
	Квага у Віківидах^?
	Квага у Вікісховищі^?

The Quagga Project South Africa [ 6 Травня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Вісбаденський музей: Квага (Equus quagga quagga) в Вісбаденському музеї (Збережена сторінка з Інтернет-архіву) (нім.)
Ilka Lehnen-Beyel: Як квага втратила смуги [ 17 Вересня 2008 у Wayback Machine.]; з сайту wissenschaft.de, 6 липня 2005 (нім.)
Майнцька квага — молекулярна подорож в минуле та майбутнє (Збережена сторінка з Інтернет-архіву) (нім.)

[1] Hack, M. A.; East, R.; Rubenstein, D. I. (2008). Equus quagga quagga. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 January 2008.

[Max-2] Max, D. T. (1 січня 2006). Can You Revive an Extinct Animal?. The New York Times. Процитовано 3 березня 2014.

[3] . VOA. Архів оригіналу за 19 Листопада 2013. Процитовано 10 квітня 2014.

[HofreiterCaccone2005-4] Hofreiter, Michael; Caccone, Adalgisa; Fleischer, Robert C.; Glaberman, Scott; Rohland, Nadin; Leonard, Jennifer A. (2005). A rapid loss of stripes: the evolutionary history of the extinct quagga. Biology Letters. 1 (3): 291—295. doi:10.1098/rsbl.2005.0323. ISSN 1744-9561.

[5] Edward R. Winstead (20 жовтня 2000). (англ.). genomenewsnetwork.org. Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 7 серпня 2013.