Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Вайдаг червоний | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець товстодзьобого вайдага (гірський хребет Абердер, Кенія)  Самиця товстодзьобого вайдага (Квазулу-Наталь, ПАР) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Euplectes capensis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Loxia capensis Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Вайда́г червоний (Euplectes capensis) — вид горобцеподібних птахів ткачикових (Ploceidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис
Довжина птаха становить 15 см, вага 24-37 г. Самиці є дещо меншими за самців. У самців під час сезону розмноження забарвлення майже повністю чорне. На плечах жовта пляма, нижня частина спини і надхвістя жовті, махові пера мають коричневі края. Дзьоб чорний, товстий, конічної форми, хвіст відносно короткий. У самиць і самців під час негніздового періоду мають переважно охристе забарвлення, верхня частина тіла у них чорнувата, поцяткована охристими смугами, над очима у них світлі "брови", дзьоб світлий. Самці під час негніздового періоду відрізняються від самиць тим, що плечі і надхвістя у них залишаються яскраво-жовтими.
Таксономія
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис товстодзьобого вайдага до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Мису Доброї Надії. Він використав французьку назву Le pinçon du Cap de Bonne Espérance та латинську назву Fringilla Capitis Bonae Spei. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був товстодзьобий вайдаг, для якого Лінней придумав біномінальну назву Loxia capensis. Пізніше товстодзьобого вайдага перевели до роду Вайдаг (Euplectes), введеного британським зоологом Вільямом Свенсоном у 1829 році.
Підвиди
Виділяють шість підвидів:
- E. c. phoenicomerus Gray, GR, 1862 — високогір'я Камерунської лінії (зокрема на острові Біоко);
- E. c. xanthomelas Rüppell, 1840 — Ефіопське нагір'я;
- E. c. angolensis Neunzig, 1928 — високогір'я Анголи;
- E. c. crassirostris (Ogilvie-Grant, 1907) — від Південного Судану, сходу ДР Конго, Уганди і Кенії до північного сходу ПАР і південного Мозамбіку;
- E. c. approximans (Cabanis, 1851) — Драконові гори;
- E. c. capensis (Linnaeus, 1766) — гори на заході і півдні ПАР.
Поширення і екологія
Червоні вайдаги мешкають в Камеруні, Нігерії, Екваторіальній Гвінеї, Ефіопії, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Уганді, Руанді, Бурунді, Кенії, Танзанії, Анголі, Замбії, Зімбабве, Ботсвані, Мозамбіку, Південно-Африканській Республіці, Лесото і Есватіні. Вони живуть на високогірних, вологих і сухих луках, в чагарникових заростях (зокрема в фінбоші), на полях і пасовищах. На півночі ареалу зустрічаються переважно на висоті від 1400 до 2300 м над рівнем моря, в Східній Африці на висоті до 3200 м над рівнем моря, в ПАР на рівні моря. Живуть поодинці або парами, під час негніздового періоду приєднуються до змішаних зграй птахів. Червоні вайдаги живляться насінням трав, а також комахами. Їм притаманна полігінія, коли на одного самця припадає 3-4 самиць. Гніздо має куполоподібну форму з бічним входом, робиться з трави, встелюються м'яким рослинним матеріалом. В кладці від 2 до 4 яєць. Інкубаційний період триває 13-16 днів, пташенята покидають гніздо через 14-20 днів після вилуплення.
Примітки
- BirdLife International (2016). Euplectes capensis.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 171—172, Plate 16 fig 1.
- Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
- Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 306.
- Swainson, William John (1829). Zoological illustrations, or, Original figures and descriptions of new, rare, or interesting animals. 2nd series. Т. 1. London: Baldwin, Cradock, and Joy; and W. Wood. Plate 37 text.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Old World sparrows, snowfinches, weavers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 червня 2022.
Джерела
- Sinclair, Ian; Ryan, Peter (2003). Birds of Africa south of the Sahara. Cape Town: Struik.
- Sinclair, Ian; Hockey, Phil; Tarboton, Warwick (2002). SASOL Birds of Southern Africa. Struik. ISBN .
- Stevenson, Terry; Fanshaw, John (2002). A Field Guide to the Birds of East Africa.
- Yellow Bishop - Species text in Weaver Watch.
- (Yellow bishop = ) Yellow-rumped widow - Species text in The Atlas of Southern African Birds
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vajdag chervonij Samec tovstodzobogo vajdaga girskij hrebet Aberder Keniya Samicya tovstodzobogo vajdaga Kvazulu Natal PAR Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Tkachikovi Ploceidae Pidrodina Tkachichni Ploceinae Rid Vajdag Euplectes Vid Vajdag chervonij Binomialna nazva Euplectes capensis Linnaeus 1766 Pidvidi Div tekst Sinonimi Loxia capensis Linnaeus 1766 Posilannya Vikishovishe Euplectes capensis Vikividi Euplectes capensis ITIS 560039 MSOP 22719200 NCBI 441675 Vajda g chervonij Euplectes capensis vid gorobcepodibnih ptahiv tkachikovih Ploceidae Meshkaye v Africi na pivden vid Sahari OpisDovzhina ptaha stanovit 15 sm vaga 24 37 g Samici ye desho menshimi za samciv U samciv pid chas sezonu rozmnozhennya zabarvlennya majzhe povnistyu chorne Na plechah zhovta plyama nizhnya chastina spini i nadhvistya zhovti mahovi pera mayut korichnevi kraya Dzob chornij tovstij konichnoyi formi hvist vidnosno korotkij U samic i samciv pid chas negnizdovogo periodu mayut perevazhno ohriste zabarvlennya verhnya chastina tila u nih chornuvata pocyatkovana ohristimi smugami nad ochima u nih svitli brovi dzob svitlij Samci pid chas negnizdovogo periodu vidriznyayutsya vid samic tim sho plechi i nadhvistya u nih zalishayutsya yaskravo zhovtimi TaksonomiyaV 1760 roci francuzkij zoolog Matyuren Zhak Brisson vklyuchiv opis tovstodzobogo vajdaga do svoyeyi knigi Ornithologie opisavshi ptaha za zrazkom iz Misu Dobroyi Nadiyi Vin vikoristav francuzku nazvu Le pincon du Cap de Bonne Esperance ta latinsku nazvu Fringilla Capitis Bonae Spei Odnak hoch Brisson i naviv latinsku nazvu vona ne bula naukovoyu tobto ne vidpovidaye binominalnij nomenklaturi i ne viznana Mizhnarodnoyu komisiyeyu iz zoologichnoyi nomenklaturi Koli v 1766 roci shvedskij naturalist Karl Linnej vipustiv dvanadcyate vidannya svoyeyi Systema Naturae vin dopovniv knigu opisom 240 vidiv ranishe opisanih Brissonom Odnim z cih vidiv buv tovstodzobij vajdag dlya yakogo Linnej pridumav binominalnu nazvu Loxia capensis Piznishe tovstodzobogo vajdaga pereveli do rodu Vajdag Euplectes vvedenogo britanskim zoologom Vilyamom Svensonom u 1829 roci Pidvidi Vidilyayut shist pidvidiv E c phoenicomerus Gray GR 1862 visokogir ya Kamerunskoyi liniyi zokrema na ostrovi Bioko E c xanthomelas Ruppell 1840 Efiopske nagir ya E c angolensis Neunzig 1928 visokogir ya Angoli E c crassirostris Ogilvie Grant 1907 vid Pivdennogo Sudanu shodu DR Kongo Ugandi i Keniyi do pivnichnogo shodu PAR i pivdennogo Mozambiku E c approximans Cabanis 1851 Drakonovi gori E c capensis Linnaeus 1766 gori na zahodi i pivdni PAR Poshirennya i ekologiyaChervoni vajdagi meshkayut v Kameruni Nigeriyi Ekvatorialnij Gvineyi Efiopiyi Pivdennomu Sudani Demokratichnij Respublici Kongo Ugandi Ruandi Burundi Keniyi Tanzaniyi Angoli Zambiyi Zimbabve Botsvani Mozambiku Pivdenno Afrikanskij Respublici Lesoto i Esvatini Voni zhivut na visokogirnih vologih i suhih lukah v chagarnikovih zarostyah zokrema v finboshi na polyah i pasovishah Na pivnochi arealu zustrichayutsya perevazhno na visoti vid 1400 do 2300 m nad rivnem morya v Shidnij Africi na visoti do 3200 m nad rivnem morya v PAR na rivni morya Zhivut poodinci abo parami pid chas negnizdovogo periodu priyednuyutsya do zmishanih zgraj ptahiv Chervoni vajdagi zhivlyatsya nasinnyam trav a takozh komahami Yim pritamanna poliginiya koli na odnogo samcya pripadaye 3 4 samic Gnizdo maye kupolopodibnu formu z bichnim vhodom robitsya z travi vstelyuyutsya m yakim roslinnim materialom V kladci vid 2 do 4 yayec Inkubacijnij period trivaye 13 16 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 14 20 dniv pislya viluplennya PrimitkiBirdLife International 2016 Euplectes capensis Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Brisson Mathurin Jacques 1760 Ornithologie ou Methode contenant la division des oiseaux en ordres sections genres especes amp leurs varietes fr lat T 3 Paris Jean Baptiste Bauche s 171 172 Plate 16 fig 1 Allen J A 1910 Collation of Brisson s genera of birds with those of Linnaeus Bulletin of the American Museum of Natural History 28 317 335 Linnaeus Carl 1766 Systema naturae per regna tria natura secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis lat T 1 Part 1 vid 12th Holmiae Stockholm Laurentii Salvii s 306 Swainson William John 1829 Zoological illustrations or Original figures and descriptions of new rare or interesting animals 2nd series T 1 London Baldwin Cradock and Joy and W Wood Plate 37 text Gill Frank Donsker David red 2022 Old World sparrows snowfinches weavers World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Procitovano 14 chervnya 2022 DzherelaSinclair Ian Ryan Peter 2003 Birds of Africa south of the Sahara Cape Town Struik Sinclair Ian Hockey Phil Tarboton Warwick 2002 SASOL Birds of Southern Africa Struik ISBN 1 86872 721 1 Stevenson Terry Fanshaw John 2002 A Field Guide to the Birds of East Africa Yellow Bishop Species text in Weaver Watch Yellow bishop Yellow rumped widow Species text in The Atlas of Southern African Birds Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi