Герцогство Австрія (нім. Herzogtum Österreich) — держава, яка входила до складу Священної Римської імперії. Герцогство виникло 1156 року згідно з Privilegium Minus. Східна марка була відділена від Герцогства Баварія, а правитель марки — маркграф — отримав від імператора Фрідріха I Барбаросси титул герцога.
Herzogtum Österreich Герцогство Австрія | ||||
Vassal of Священна Римська імперія | ||||
| ||||
| ||||
Герцогство Австрія (помаранчевий колір) у складі Священної Римської імперії (чорна лінія) у XIV ст. | ||||
Столиця | Відень | |||
Мови | Баварський діалект | |||
Релігії | Католицтво | |||
Форма правління | монархія | |||
Герцог Австрії | ||||
- 1156—1177 (перший герцог) | Генріх II | |||
- 1230—1246 (останній Бабенберг) | Фрідріх II | |||
- 1278—1282 (перший Габсбург) | Рудольф I | |||
- 1330—13581 (останній фактичний герцог) | Альбрехт II1 | |||
- 1440—1457 (останній герцог) | Владислав Постум | |||
Історичний період | Середньовіччя | |||
- Privilegium Minus | 1156 | |||
- Ерцгерцогство Австрія | 1453 | |||
1: спільне правління з Оттоном до 1339 року. | ||||
|
Назва
Географічне положення
З моменту отримання свого нового статусу герцогства Австрія була порівняно невеликим за площею державним утворенням, займаючи територію на північному та південному березі річки Дунай, на схід від правої притоки Дунаю — річки Енс. Це приблизно відповідає території сучасної австрійської землі Нижня Австрія.
Північний кордон Герцогства Австрія з Герцогством Богемія (з 1198 року — королівство) та Моравською маркою, землями чеських Пржемисловичей, утворювали , , та інші укріплення вздовж річки Тайя, що знаходились на півночі історичних регіонів та , поділених між собою хребтом . На сході кордон Герцогства з Королівством Угорщина поступово зміщувався у бік долини річки Морава та Віденського басейну. На правому березі Дунаю по річці Лейта незмінно протягом століть проходив кордон Священної Римської Імперії і відповідно Австрії, як її прикордонної складової, з Угорщиною. На півдні Австрія межувала з землями Штирії, що отримала статус герцогства у 1180 році. За західним кордоном австрійської держави починалась територія Герцогства Баварія, від якого Австрія отримала самостійність у 1156 році.
Історія
У попередні часи на території, що займало Герцогство Австрія, спочатку була заснована приблизно 800 року Карлом Великими . Згодом різні частини марки входили до складу , а після битви при Пресбурзі в 907 році територія опинилася під владою угорців. У 955 році після перемоги Оттона I в битві на річці Лех німцям вдалося повернути собі ці землі, на яких 976 року Оттоном II Рудим була утворена Східна марка. Першим маркграфом став Леопольд I, засновник династії Бабенбергів, яка володіла Австрією до 1246 року. Австрійські маркграфи номінально залишалися васалами герцогів Баварії до 1156 року.
Privilegium Minus
Під час боротьби за німецьку корону династії Гогенштауфенів з представниками баварських Вельфів 7 березня 1138 року на престол Німеччини вступив король Конрад III Гогенштауфен. Маркграф Австрії Леопольд IV Щедрий з династії Бабенбергів був зведеним братом короля Конрада (їх матір'ю була Агнеса, донька імператора Генріха IV) і тому, як вірний прихильник дому Гогенштауфенів, Леопольд IV підтримував Конрада у боротьбі з Вельфами, на чолі яких стояв герцог Баварії Генріх X Гордий. У 1139 році король Конрад III позбавив Генріха X всіх титулів. Як винагороду за вірність Конрад III передав правління баварським герцогством своєму братові маркграфу Леопольду IV. Упродовж свого недовгого правління в Баварії Леопольд IV не припиняв боротьбу з Вельфами. 1141 року Леопольд IV, який не мав дітей, несподівано помер, залишивши Баварію в спадщину своєму молодшому братові Генріху II Язомирготту (нім. Heinrich II Jasomirgott). Генріх II на той час був пфальцграфом Рейнським, і, отримавши Баварію, він також успадкував конфлікт з Вельфами за баварський престол.
Конрад III помер 15 лютого 1152 року, і через кілька тижнів новим королем Німеччини курфюрстами був одноголосно обраний Фрідріх I Барбаросса, небіж Конрада III. Глава дому Вельфів Генріх Лев, син померлого у 1139 році Генріха X Гордого, був двоюрідним братом і прихильником короля Фрідріха I, який в той час готувався до походу в Рим з метою отримати імператорську корону від папи. Для консолідації сил імперії в італійській кампанії Фрідріх I Барбаросса прагнув мирного розв'язання конфлікту між Вельфами й Бабенбергами. Фрідріх закликав Генріха II Язомирготта на рейхстаг у Вюрцбурзі, але Генріх, передбачаючи наміри короля, не з'явився під приводом, що не був належним чином викликаний. Після декількох невдалих спроб домовитися з Бабенбергом Фрідріх виступив до Італії, де і був коронований імператором 18 червня 1155 року. Повернувшись до Німеччини, Фрідріх вирішив повернути Герцогство Баварія Генріху Леву. Імператор, нарешті, 5 червня 1156 року провів секретну зустріч з Генріхом Язомирготтом біля головного міста Баварії Регенсбурга, де були обговорені всі умови. 8 вересня в Регенсбурзі був скликаний новий рейхстаг, на якому Генріх II Язомирготт офіційно відмовився від баварського герцогства на користь Генріха Лева.
Як компенсацію Генріх II отримав 17 вересня 1156 року від імператора Фрідріха Барбаросси особливий патент про австрійські володіння Бабенбергів, відомий під назвою Privilegium Minus (в перекладі з латини — «Малі привілеї»). Згідно з цим документом маркграфство Австрія підвищувалось до статусу герцогства, та проголошувалась повна незалежність від Баварії. Патентом визнавалось, що Австрія є спадковим володінням дому Бабенбергів, причому у випадку відсутності спадкоємців чоловічої статі право володіння землями переходило до представниць жіночої лінії. Також було надано герцогу Австрії особливе право призначати свого наступника (такого права не мав жоден німецький князь). Privilegium Minus розширював права Австрії в імперії. Герцогу дозволялось не відвідувати імперські рейхстаги, окрім тих, які скликались у Баварії. Герцог був зобов'язаний надавати воєнну допомогу імператору лише тоді, коли воєнні дії мали б місце поблизу австрійських кордонів.
Імператор Фрідріх I Барбаросса уникнув пониження Генріха Язомирготта до рангу маркграфа, одночасно заручившись підтримкою від Бабенбергів у подальших свої діях. З іншого боку, розчарований Генріх Лев отримав тільки зменшене баварське герцогство. Таким чином, у 1156 році на мапі Священної Римської імперії з'явилась нова держава, а Генріх II Язомирготт став першим герцогом Австрії.
Династія Бабенбергів
Генріх II Язомирготт (1156–1177)
Генріх II Язомирготт обрав Відень столицею своїх володінь ще у 1145 році від час володіння Баварією. З його правління почався бурхливий розвиток міста. Так у 1147 році було завершено будівництво віденського собору Святого Стефана, який до сьогодення є однією з головних пам'яток столиці Австрії. Генріх Язомирготт у 1155 році у Відені заснував (нім. Schottenstift), де оселились ірландські монахи, які, на справді, прибули не з Ірландії, а перейшли з Шотландського монастиря Регенсбурга. Генріх у 1155 році поруч з Шотландським монастирем побудував для себе замок на площі Ам-Хоф, де у майбутньому з'явиться імператорський палац Гофбург.
Австрійські землі процвітали завдяки вдалому розташуванню країни на Дунаї, по якому йшов торговий шлях з Кремса та вниз по річці через Відень до Угорщини та Візантійської імперії.
Помер Генріх II 13 січня 1177 року, і герцогський титул успадкував його син Леопольд V.
Леопольд V (1177–1194)
Леопольд V Доброчесний став відомий завдяки участі у Третьому хрестовому поході 1189 року, під час якого стався конфлікт між герцогом і королем Англії Річардом Левове Серце. Під час Третього хрестового походу також народилася легенда, яка давала тлумачення кольорам гербу Бабенбергів. Згідно з легендою, після битви колись біла туніка Леопольда V була повністю просочена кров'ю, і коли він зняв з себе пояс, на туніці з'явилася біла смуга. Імператор Генріх VI подарував Леопольду V привілей прийняти червоно-біло-червоні кольори як свій новий герб. Згодом ці кольори стануть національним прапором Австрії.
Головним досягненням Леопольда V стало приєднання Штирії до Австрії. 17 серпня 1186 року була укладена Санкт-Георгенберзька угода з герцогом Штирії . Згідно з угодою після смерті Отакара IV, який був бездітний і хворий на проказу, Герцогство Штирія буде об'єднано з австрійським герцогством у єдину державу на чолі з австрійським правителем. Територія тодішньої Штирії далеко виходила за межі сучасної австрійської землі Штирія і включала у себе землі сучасної Словенії та Верхньої Австрії. У 1192 році Отакар IV помер, і Штирію було передано Леопольду V у володіння. Приєднання Штирії дало поштовх до розвитку гірничої справи, металургії та торгівлі у володіннях Бабенбергів. За винятком періоду з 1194 по 1196 роки та ще декількох нетривалих періодів Штирія постійно лишалась приєднаною до Австрії. Таким чином, Санкт-Георгенберзька угода стала першим кроком на шляху утворення великої Австрійської монархії.
У 1192 році король Річард I Левове Серце, повертаючись із Палестини проїжджав через Відень, де його за наказом Леопольда V було захоплено та ув'язнено у замку Дюрнштайн. Лише 1194 року Леопольд V звільнив Річарда, отримавши від короля Англії за визволення колосальну на ті часи суму в 50 тисяч марок. Ці гроші у подальшому були використані для організації монетного двору і зведення нових міських стін у Відні та заснування на кордоні з Угорщиною міста-укріплення Вінер-Нойштадту (дослівно «Новий Відень»).
31 грудня 1194 року Леопольд V несподівано помер після падіння з коня під час лицарського турніру. Перед смертю він, порушуючи Санкт-Георгенберзьку угоду, розподілив свої володіння між синами: старший син Фрідріх I отримав Австрію, а молодший Леопольд VI — Штирію.
Фрідріх I (1194–1198)
Після смерті батька Леопольда V Фрідріх I Католик (1175–1198) у дев'ятнадцять років став герцогом Австрії, але його правління тривала недовго. У 1197 році Фрідріх I вирушив у хрестовий похід до Палестини, де захворів і помер 16 квітня 1198. Фрідріх не був одружений і не мав дітей, тому австрійський герцогський титул успадкував його молодший брат Леопольд VI, який на той час був герцогом Штирії.
Леопольд VI (1198–1230)
Леопольд VI Славний (1176–1230) у 1198 році знову об'єднав Штирію та Австрію у єдину державу. Під час правління Леопольда VI Австрійське герцогство набуло значного розквіту. В Австрії та Штирії продовжували розвиватися торгівля й ремісниче виробництво, забезпечуючи істотне зростання прибутків держави, що дозволяло герцогу вести широке будівництво в країні. Готичний стиль у будівництві дійшов до Австрії — церква Cappella Speciosa в тимчасовій резиденції герцога Клостернойбург відома як перша готична будівля в дунайському регіоні. Від герцога Леопольда VI першим на території сучасної Австрії міське право отримав у 1212 році Енс, потім Лінц, а у 1221 році — Відень.
Леопольд VI активно підтримував лицарські й жебрацькі ордени, особливо цистерціанців, та закладав нові монастирі. У 1202 році в Австрії було засновано абатство Лілієнфельд.
В країні відбувався культурний підйом. Видатні німецькі мінезингери: Вальтер фон дер Фогельвейде, , Ульріх фон Ліхтенштейн, були постійними гостями при дворі герцога. Ймовірно, що саме в Австрії було створено знамениту «Пісню про Нібелунгів».
Авторитет Бабенбергів у Німеччині підвищився після шлюбу 29 листопада 1225 року дочки Леопольда VI та принца Генріха Гогенштауфена, сина імператора Фрідріха II. Під час правління Леопольда VI держава перебувала у безпеці, окрім невдалого вторгнення чехів до Австрії 1226 року. У своїй зовнішній політиці Леопольд продовжував сімейні традиції, підтримуючи Гогенштауфенів. При цьому йому вдавалось не допускати розриву з римським папою, що дозволило Леопольду виконувати функції посередника на перемовинах імператора й папи. Леопольд прибув до Італії на Великдень 1230 року. Після тривалих переговорів 23 липня 1230 року у присутності Леопольда та інших князів папа й імператор присягнулись захищати мир Сан-Джермано. Через 5 днів після цієї події Леопольд VI помер у Сан-Джермано 28 липня 1230 року.
Фрідріх II (1230–1246)
Наступним герцогом став молодший син Леопольда VI Фрідріх II Сварливий (1211–1246), який повністю відповідав своєму прізвиську. Правління Фрідріха II пройшло у постійних війнах та повстаннях. Він конфліктував як з австрійською знаттю, так і з сусідніми державами — Богемією та Угорщиною. Фрідріх II був першим австрійським правителем, який практично не брав участі у справах Священної Римської імперії, проваджуючи незалежну політику в інтересах власної країни. Він не підпорядковувався вимогам імператора й відмовлявся брати участь у засіданнях рейхстагу, що викликало конфлікт з імператором Фрідріхом II. У 1236 році імператор оголосив опалу австрійському герцогу й конфіскував його володіння. Імператорська армія 1237 року зайняла Відень. Герцогу вдалось сховатись у Вінер-Нойштадті. Тим часом імператор оголосив Відень імперським вільним містом та надав городянам широкі права самоврядування й торгові привілеї. До 1239 року Фрідріху II вдалось відвоювати свої володіння й укласти мир з імператором. Після відновлення влади Фрідріха II в Австрії спостерігалось деяке посилення держави. У 1245 році Фрідріх II вторгся до Крайни та підкорив маркграфство своїй владі.
У 1246 році до Австрії вступили чеські й угорські війська. 15 червня 1246 року у герцог Фрідріх загинув. Битва поклала край австрійським позіханням на західні землі Угорщини. Річка Лейта залишилась кордоном між Австрією та Угорщиною до 1918 року.
Австрійська війна
Маркграфи Баденські
Зі смертю Фрідріха II закінчилася ера Бабенбергів в австрійській історії. Чоловіча лінія Бабенбергів перервалася. З Бабенбергів лишилося тільки двоє жінок: , сестра Фрідріха і вдова короля Генріха VII Гогенштауфена, і Гертруда, дочка Генріха Бабенберга, старшого брата Фрідріха II. Гертруда 1246 року стала дружиною , сина чеського короля Вацлава I. Відповідно до Privilegium Minus у випадку відсутності спадкоємців чоловічої статі престол Австрії наслідувала жіноча лінія. Владислав Моравський негайно висунув свої претензії, однак скористатися своїм правом не встиг, несподівано він помер у січні 1247 року. Імператор, порушуючи Privilegium Minus, оголосив Австрію вимороченим леном та ввів до герцогства свої війська. Гертруда зі своїми прихильниками втекла до Угорщини і просила захисту у Папи Римського Інокентія IV. Під тиском папи в 1248 році Гертруда стала дружиною Германа VI, маркграфа Баденського, якого було визнано герцогом Австрії та Штирії 14 вересня 1248 року.
Герман VI поїхав до Відня, залишивши свої родові володіння брату Рудольфу. Правління Германа в Австрії було невдалим. Герман мав могутнього суперника в особі чеського принца Пржемисла Отакара, сина чеського короля Вацлава I. Австрійське дворянство не підтримувало Германа, віддаючи перевагу Отакарові. 4 жовтня 1250 року Герман VI помер, лишивши по собі однорічного сина Фрідріха.
13 грудня 1250 року помер імператор Фрідріх II, у наслідок чого в Німеччині за відсутності сильної імператорської влади на декілька десятиліть запанувала анархія. Цим скористались австрійські сусіди — Баварія, Чехія та Угорщина, які висували свої претензії до герцогства. Влада Фрідріха Баденського практично не мала опори на австрійську аристократію. У 1250 році принц Пржемисл Отакар з потужним військом при підтримці місцевої знатті зайняв Відень, і маленький Фрідріх Баденський був вимушений разом з матір'ю Гертрудою втікати спочатку в Штирію, а потім у Каринтію.
Пржемисл Отакар II
Пржемисл Отакар 6 грудня 1250 року був проголошений герцогом Австрії та Штирії. Отакар вважав, що має деякі династичні права на австрійський престол, оскільки Гертруда, племінниця останнього австрійського герцога, була у першому шлюбі з його братом Владиславом, що помер 1247 року. У 1252 році Отакар одружився з бездітною Маргарет, сестрою останнього герцога з роду Бабенбергів Фрідріха II, щоб узаконити свої претензії на австрійський престол згідно з Privilegium Minus. В цей же час у 1252 році Гертруда, яка також мала права на австрійський престол, стала дружиною Романа, сина Данила Галицького, якого підтримував угорський король. В результаті почалась війна за австрійський престол між Чехією й Угорщиною. Згодом у 1254 році між Чехією й Угорщиною було укладено мирну угоду, що передбачала визнання герцогом Австрії Отакара II, який вже на той час став королем Богемії. За угодою Штирія переходила до Угорщині.
Маргарет була безплідна та ще старіша за чоловіка на 29 років, тому Отакар розлучився з нею у 1260 році, одружившись з молодшою Кунегундою Галицькою.
1260 року у Штирії розпочалось повстання проти угорської влади, чим скористався король Отакар II. Він розбив угорську армію 12 липня 1260 року у битві під Кресенбрунном і приєднав Штирію до своїх володінь.
Колишня дружина Отакара II Маргарет померла у 1267 році, і знову її спадкоємицею повинна була стати Гертруда. Але Отакар зберіг за собою Австрію та Штирію, стверджуючи, що його право на спадкоємство було зафіксовано при розлученні з Маргарет.
У 1269 році після смерті герцога Каринтії і Крайни Ульріха III, який заповідав свої володіння Отакару, останній став правителем цих герцогств. На початку 1270-х років територія держави Пржемисла Оттокара II стала охоплювати величезну територію від Судет до Адріатики.
Після «Великого міжцарів'я» (1254–1273) королем Німеччини у 1273 році було обрано графа Рудольфа Габсбурга, який почав проводити політику відродження імперії. Одним з перших супротивників Рудольфа I став Пржемисл Отакар II, який сам мріяв стати римським королем. У 1274 році Рудольф вимагав від Отакара II присяги у вірності та повернення імперських ленів Австрії та Штирії, незаконно зайнятих чеським королем. Відмова Отакара II присягнути призвела до оголошення його у 1275 році зрадником. Імперська армія вторглась на територію Австрії та Штирії. Отакар II змушений був укласти 1276 року мир, згідно з яким він відмовлявся від усіх своїх володінь, окрім Богемії та Моравії. Наступного року Отакар спробував повернути втрачені землі. 26 серпня 1278 року у вирішільній битві на Моравському полі чеські війська були розбиті армією Рудольфа I. Під час битви король Пржемисл Отакар II загинув.
Смерть Отакара II призвела до заміни чеського домінування в регіоні на австрійське. Наступні роки до кінця свого існування Герцогство Австрія незмінно було під владою династії Габсбургів.
Династія Габсбургів
Отримавши владу над Австрією та прилеглими герцогствами, Рудольф I зайнявся перетворенням цих територій на спадкові володіння Габсбургів. У 1282 році король Рудольф I офіційно передав Австрію і Штирію у спадкове володіння своїм синам Альбрехту I та Рудольфу II.
У 1283 році Рудольф II був змушений відмовитись від австрійського престолу на користь Альбрехта I, за що йому було обіцяно територіальну компенсацію в майбутньому. Однак Альбрехт I так ніколи й не передав своєму брату будь-які істотні земельні володіння. Сам Рудольф II у 1290 році несподівано помер. Його єдиний син Йоганн Швабський у 1308 році помстився за позбавлення батька спадщини, убивши Альбрехта I.
Фрідріх I Красивий, майбутній німецький король під ім'ям Фрідріх III, після убивства свого батька Альбрехта I успадкував престол Австрії та Штирії, розділивши владу зі своїм молодшим братом Леопольдом I. На початку правління Леопольд I зіткнувся з повстанням австрійського дворянства проти влади Габсбургів. Придушивши виступ, Леопольд I був змушений дещо пом'якшити централізаторську політику свого батька.
У 1330 році, після смерті свого старшого брата Фрідріха I, Альбрехт II успадкував престол Австрії, розділивши владу з молодшим братом Оттоном, а після смерті брата став правити одноосібно. Будучи одруженим зі спадкоємицею ельзаського графства Пфірт, Альбрехт II приєднав цю область до володінь Габсбургів. У 1335 році, після смерті останнього представника Горицько-Тірольської династії, до складу австрійських володінь увійшло герцогство Каринтія.
У 1355 році Альбрехт II затвердив «Правило Альбертинського дому» (нім. Albertinische Hausordnung), яким встановив правила успадкування на землях Габсбургів у відповідності з принципом первородства і заборонив розподіл володінь.
Рудольф IV успадкував престол Австрії після смерті свого батька Альбрехта II Мудрого у 1358 році й, хоча формально вважався лише одним зі співправителів, фактично одноосібно управляв державою, оскільки його брати були ще дітьми.
Центральним моментом політики Рудольфа була боротьба за підвищення статусу Австрії та її незалежність від Священної Римської імперії. Рудольф IV 1358 року опублікував так званий Privilegium Maius, збірку фальшивих указів попередніх імператорів, що нібито надавали особливі права Австрії та її правителям і робили Австрійську державу фактично незалежною від імперії.
Згідно з Privilegium Maius австрійські монархи отримували титул ерцгерцога, що ставив їх у феодальній ієрархії одразу за королями та курфюрстами й вище герцогів. Всі землі Габсбургів були оголошені нероздільним доменом, що наслідується як чоловічою, так і жіночою лінією.
В липні 1365 року Рудольф IV у віці двадцяти шести років несподівано помер від чуми в Мілані, не залишивши потомства.
Альбрехт III був третім сином австрійського герцога Альбрехта II. У 1365 році, після смерті старшого брата Рудольфа IV, Альбрехт разом зі своїм молодшим братом Леопольдом III успадкували престол Австрії. Спочатку, відповідно до законів Альбрехта II і Рудольфа IV, брати правили спільно. У цей період розширення володінь Габсбургів продовжилось — до Австрії було долучено внутрішню Істрію, що забезпечило державі вихід до Адріатичного моря, а 1375 року до складу монархії було включено більшу частину Форарльбергу.
1379 року брати уклали між собою Нойберзьку угоду, згідно з якою вони розділили спадкові володіння. Альбрехт III отримав власне Австрійське герцогство, а Леопольд III став правителем Штирії, Каринтії, Крайни, Істрії, Тіролю й Передньої Австрії. Таким чином володіння Габсбургів було розділено між Альбертинською та Леопольдинською лініями. Нойберзька угода поклала початок періоду роздробленості у Австрійській монархії, що тривав майже століття й сильно послабив позиції Габсбургів у Німеччині.
Альбрехт IV був єдиним сином австрійського герцога Альбрехта III. Після смерті батька 29 серпня 1395 року Альбрехт IV успадкував престол Австрії. До складу його володінь входило тільки власне герцогство Австрія, а також Крайна.
Альбрехт V був сином австрійського герцога Альбрехта IV. Коли після смерті батька в 1404 році він успадкував престол Австрії, Альбрехту було всього сім років. Опіку над малим герцогом оспорювали його дядьки з Леопольдинської лінії династії Габсбургів, поки в 1406 році вони не прийшли до угоди про призначення опікуном Леопольда IV, старшого в роді.
Проте усобиці поновилися 1407 року, між Леопольдом IV та Ернстом почалася війна. Перемогу врешті-решт отримав Леопольд IV, проте в 1411 році він помер, і кермо влади Австрійським герцогством узяв на себе Альбрехт V.
Владислав був сином австрійського герцога і короля Німеччини, Чехії й Угорщини Альбрехта V. Він народився у 1440 році через чотири місяці після несподіваної смерті свого батька від дизентерії (прізвисько Владислава — «Постум» — латиною означає «Посмертний»), і, як єдиний син Альбрехта V, успадкував престол герцогства Австрії. Опікуном юного герцога став його двоюрідний дядько Фрідріх III, герцог Внутрішньої Австрії.
У листопаді 1457 року Владислав несподівано захворів й за три дні помер. Владіслав Постум не був одружений і дітей не мав. З його смертю згасла Альбертинська лінія дому Габсбургів.Його спадкоємцем в Австрії став його двоюрідний дядько Фрідріх V, що знову возз'єднав всі землі Габсбургів. Також Фрідріх III офіційно затвердив новий статус Австрії як ерцгерцогства у 1453 році.
Герцоги Австрії
Див. також
Література
- Шимов Я. Австро-венгерская империя. — М.: Эксмо, 2003. — 608 с.
- Петров Е. В. Австрийское государство в X—XIV вв. Формирование территориальной власти. М., 1999.
- Kann, Robert A. A History of the Habsburg Empire, 1526—1918. — 2nd ed. — 1980.
- Prof. Walter Kleindel. Die Chronik Österreichs. Chronik Verlag.
- Erich Zöllner. Geschichte Österreichs. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Verlag für Geschichte und Politik, .
- Karl Vocelka. Geschichte Österreichs (Kultur — Gesellschaft — Politik). Verlag Styria, Graz/Wien/Köln 2002, .
- Wilhelm Erben. Das Privilegium Friedrich I. für das Herzogtum Österreich. Wien 1902
- Heinrich Fichtenau. Von der Mark zum Herzogtum. Grundlagen und Sinn des «Privilegium minus» für Österreich. München 1958
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Австрія (герцогство)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Avstriya znachennya Gercogstvo Avstriya nim Herzogtum Osterreich derzhava yaka vhodila do skladu Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Gercogstvo viniklo 1156 roku zgidno z Privilegium Minus Shidna marka bula viddilena vid Gercogstva Bavariya a pravitel marki markgraf otrimav vid imperatora Fridriha I Barbarossi titul gercoga Herzogtum Osterreich Gercogstvo Avstriya Vassal of Svyashenna Rimska imperiya 1156 1453 Gerb Avstriya istorichni kordoni na kartiGercogstvo Avstriya pomaranchevij kolir u skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi chorna liniya u XIV st Stolicya Viden Movi Bavarskij dialekt Religiyi Katolictvo Forma pravlinnya monarhiya Gercog Avstriyi 1156 1177 pershij gercog Genrih II 1230 1246 ostannij Babenberg Fridrih II 1278 1282 pershij Gabsburg Rudolf I 1330 13581 ostannij faktichnij gercog Albreht II1 1440 1457 ostannij gercog Vladislav Postum Istorichnij period Serednovichchya Privilegium Minus 1156 Ercgercogstvo Avstriya 1453 1 spilne pravlinnya z Ottonom do 1339 roku Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Avstriya gercogstvo Istoriya AvstriyiGallshtattska kulturaRimski provinciyi Norik Reciya KarantaniyaShidna markaGercogstvo AvstriyaErcgercogstvo AvstriyaSvyashenna Rimska imperiya Gabsburzka monarhiya Avstrijska imperiyaAvstro Ugorshina Cislejtaniya Nimecka AvstriyaPersha Avstrijska RespublikaFederativna derzhava AvstriyaAnshlyusAvstriya u chasi nacional socializmuOkupaciya Avstriyi soyuznikamiAvstrijska RespublikaPortal Avstriya pereglyanutiredaguvatiNazvaGercogstvo Avstriya abo Avstrijske gercogstvo nim Herzogtum Osterreich nimecka nazva Avstriya nim Osterreich korotka nazva Geografichne polozhennyaZ momentu otrimannya svogo novogo statusu gercogstva Avstriya bula porivnyano nevelikim za plosheyu derzhavnim utvorennyam zajmayuchi teritoriyu na pivnichnomu ta pivdennomu berezi richki Dunaj na shid vid pravoyi pritoki Dunayu richki Ens Ce priblizno vidpovidaye teritoriyi suchasnoyi avstrijskoyi zemli Nizhnya Avstriya Pivnichnij kordon Gercogstva Avstriya z Gercogstvom Bogemiya z 1198 roku korolivstvo ta Moravskoyu markoyu zemlyami cheskih Przhemislovichej utvoryuvali ta inshi ukriplennya vzdovzh richki Tajya sho znahodilis na pivnochi istorichnih regioniv ta podilenih mizh soboyu hrebtom Na shodi kordon Gercogstva z Korolivstvom Ugorshina postupovo zmishuvavsya u bik dolini richki Morava ta Videnskogo basejnu Na pravomu berezi Dunayu po richci Lejta nezminno protyagom stolit prohodiv kordon Svyashennoyi Rimskoyi Imperiyi i vidpovidno Avstriyi yak yiyi prikordonnoyi skladovoyi z Ugorshinoyu Na pivdni Avstriya mezhuvala z zemlyami Shtiriyi sho otrimala status gercogstva u 1180 roci Za zahidnim kordonom avstrijskoyi derzhavi pochinalas teritoriya Gercogstva Bavariya vid yakogo Avstriya otrimala samostijnist u 1156 roci IstoriyaU poperedni chasi na teritoriyi sho zajmalo Gercogstvo Avstriya spochatku bula zasnovana priblizno 800 roku Karlom Velikimi Zgodom rizni chastini marki vhodili do skladu a pislya bitvi pri Presburzi v 907 roci teritoriya opinilasya pid vladoyu ugorciv U 955 roci pislya peremogi Ottona I v bitvi na richci Leh nimcyam vdalosya povernuti sobi ci zemli na yakih 976 roku Ottonom II Rudim bula utvorena Shidna marka Pershim markgrafom stav Leopold I zasnovnik dinastiyi Babenbergiv yaka volodila Avstriyeyu do 1246 roku Avstrijski markgrafi nominalno zalishalisya vasalami gercogiv Bavariyi do 1156 roku Privilegium Minus Pid chas borotbi za nimecku koronu dinastiyi Gogenshtaufeniv z predstavnikami bavarskih Velfiv 7 bereznya 1138 roku na prestol Nimechchini vstupiv korol Konrad III Gogenshtaufen Markgraf Avstriyi Leopold IV Shedrij z dinastiyi Babenbergiv buv zvedenim bratom korolya Konrada yih matir yu bula Agnesa donka imperatora Genriha IV i tomu yak virnij prihilnik domu Gogenshtaufeniv Leopold IV pidtrimuvav Konrada u borotbi z Velfami na choli yakih stoyav gercog Bavariyi Genrih X Gordij U 1139 roci korol Konrad III pozbaviv Genriha X vsih tituliv Yak vinagorodu za virnist Konrad III peredav pravlinnya bavarskim gercogstvom svoyemu bratovi markgrafu Leopoldu IV Uprodovzh svogo nedovgogo pravlinnya v Bavariyi Leopold IV ne pripinyav borotbu z Velfami 1141 roku Leopold IV yakij ne mav ditej nespodivano pomer zalishivshi Bavariyu v spadshinu svoyemu molodshomu bratovi Genrihu II Yazomirgottu nim Heinrich II Jasomirgott Genrih II na toj chas buv pfalcgrafom Rejnskim i otrimavshi Bavariyu vin takozh uspadkuvav konflikt z Velfami za bavarskij prestol Konrad III pomer 15 lyutogo 1152 roku i cherez kilka tizhniv novim korolem Nimechchini kurfyurstami buv odnogolosno obranij Fridrih I Barbarossa nebizh Konrada III Glava domu Velfiv Genrih Lev sin pomerlogo u 1139 roci Genriha X Gordogo buv dvoyuridnim bratom i prihilnikom korolya Fridriha I yakij v toj chas gotuvavsya do pohodu v Rim z metoyu otrimati imperatorsku koronu vid papi Dlya konsolidaciyi sil imperiyi v italijskij kampaniyi Fridrih I Barbarossa pragnuv mirnogo rozv yazannya konfliktu mizh Velfami j Babenbergami Fridrih zaklikav Genriha II Yazomirgotta na rejhstag u Vyurcburzi ale Genrih peredbachayuchi namiri korolya ne z yavivsya pid privodom sho ne buv nalezhnim chinom viklikanij Pislya dekilkoh nevdalih sprob domovitisya z Babenbergom Fridrih vistupiv do Italiyi de i buv koronovanij imperatorom 18 chervnya 1155 roku Povernuvshis do Nimechchini Fridrih virishiv povernuti Gercogstvo Bavariya Genrihu Levu Imperator nareshti 5 chervnya 1156 roku proviv sekretnu zustrich z Genrihom Yazomirgottom bilya golovnogo mista Bavariyi Regensburga de buli obgovoreni vsi umovi 8 veresnya v Regensburzi buv sklikanij novij rejhstag na yakomu Genrih II Yazomirgott oficijno vidmovivsya vid bavarskogo gercogstva na korist Genriha Leva Yak kompensaciyu Genrih II otrimav 17 veresnya 1156 roku vid imperatora Fridriha Barbarossi osoblivij patent pro avstrijski volodinnya Babenbergiv vidomij pid nazvoyu Privilegium Minus v perekladi z latini Mali privileyi Zgidno z cim dokumentom markgrafstvo Avstriya pidvishuvalos do statusu gercogstva ta progoloshuvalas povna nezalezhnist vid Bavariyi Patentom viznavalos sho Avstriya ye spadkovim volodinnyam domu Babenbergiv prichomu u vipadku vidsutnosti spadkoyemciv cholovichoyi stati pravo volodinnya zemlyami perehodilo do predstavnic zhinochoyi liniyi Takozh bulo nadano gercogu Avstriyi osoblive pravo priznachati svogo nastupnika takogo prava ne mav zhoden nimeckij knyaz Privilegium Minus rozshiryuvav prava Avstriyi v imperiyi Gercogu dozvolyalos ne vidviduvati imperski rejhstagi okrim tih yaki sklikalis u Bavariyi Gercog buv zobov yazanij nadavati voyennu dopomogu imperatoru lishe todi koli voyenni diyi mali b misce poblizu avstrijskih kordoniv Imperator Fridrih I Barbarossa uniknuv ponizhennya Genriha Yazomirgotta do rangu markgrafa odnochasno zaruchivshis pidtrimkoyu vid Babenbergiv u podalshih svoyi diyah Z inshogo boku rozcharovanij Genrih Lev otrimav tilki zmenshene bavarske gercogstvo Takim chinom u 1156 roci na mapi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi z yavilas nova derzhava a Genrih II Yazomirgott stav pershim gercogom Avstriyi Dinastiya Babenbergiv Genrih II Yazomirgott 1156 1177 Genrih II Yazomirgott obrav Viden stoliceyu svoyih volodin she u 1145 roci vid chas volodinnya Bavariyeyu Z jogo pravlinnya pochavsya burhlivij rozvitok mista Tak u 1147 roci bulo zaversheno budivnictvo videnskogo soboru Svyatogo Stefana yakij do sogodennya ye odniyeyu z golovnih pam yatok stolici Avstriyi Genrih Yazomirgott u 1155 roci u Videni zasnuvav nim Schottenstift de oselilis irlandski monahi yaki na spravdi pribuli ne z Irlandiyi a perejshli z Shotlandskogo monastirya Regensburga Genrih u 1155 roci poruch z Shotlandskim monastirem pobuduvav dlya sebe zamok na ploshi Am Hof de u majbutnomu z yavitsya imperatorskij palac Gofburg Avstrijski zemli procvitali zavdyaki vdalomu roztashuvannyu krayini na Dunayi po yakomu jshov torgovij shlyah z Kremsa ta vniz po richci cherez Viden do Ugorshini ta Vizantijskoyi imperiyi Pomer Genrih II 13 sichnya 1177 roku i gercogskij titul uspadkuvav jogo sin Leopold V Leopold V 1177 1194 Leopold V Dobrochesnij otrimuye znameno vid Imperatora Genriha VI 1489 1492 Leopold V Dobrochesnij stav vidomij zavdyaki uchasti u Tretomu hrestovomu pohodi 1189 roku pid chas yakogo stavsya konflikt mizh gercogom i korolem Angliyi Richardom Levove Serce Pid chas Tretogo hrestovogo pohodu takozh narodilasya legenda yaka davala tlumachennya koloram gerbu Babenbergiv Zgidno z legendoyu pislya bitvi kolis bila tunika Leopolda V bula povnistyu prosochena krov yu i koli vin znyav z sebe poyas na tunici z yavilasya bila smuga Imperator Genrih VI podaruvav Leopoldu V privilej prijnyati chervono bilo chervoni kolori yak svij novij gerb Zgodom ci kolori stanut nacionalnim praporom Avstriyi Golovnim dosyagnennyam Leopolda V stalo priyednannya Shtiriyi do Avstriyi 17 serpnya 1186 roku bula ukladena Sankt Georgenberzka ugoda z gercogom Shtiriyi Zgidno z ugodoyu pislya smerti Otakara IV yakij buv bezditnij i hvorij na prokazu Gercogstvo Shtiriya bude ob yednano z avstrijskim gercogstvom u yedinu derzhavu na choli z avstrijskim pravitelem Teritoriya todishnoyi Shtiriyi daleko vihodila za mezhi suchasnoyi avstrijskoyi zemli Shtiriya i vklyuchala u sebe zemli suchasnoyi Sloveniyi ta Verhnoyi Avstriyi U 1192 roci Otakar IV pomer i Shtiriyu bulo peredano Leopoldu V u volodinnya Priyednannya Shtiriyi dalo poshtovh do rozvitku girnichoyi spravi metalurgiyi ta torgivli u volodinnyah Babenbergiv Za vinyatkom periodu z 1194 po 1196 roki ta she dekilkoh netrivalih periodiv Shtiriya postijno lishalas priyednanoyu do Avstriyi Takim chinom Sankt Georgenberzka ugoda stala pershim krokom na shlyahu utvorennya velikoyi Avstrijskoyi monarhiyi U 1192 roci korol Richard I Levove Serce povertayuchis iz Palestini proyizhdzhav cherez Viden de jogo za nakazom Leopolda V bulo zahopleno ta uv yazneno u zamku Dyurnshtajn Lishe 1194 roku Leopold V zvilniv Richarda otrimavshi vid korolya Angliyi za vizvolennya kolosalnu na ti chasi sumu v 50 tisyach marok Ci groshi u podalshomu buli vikoristani dlya organizaciyi monetnogo dvoru i zvedennya novih miskih stin u Vidni ta zasnuvannya na kordoni z Ugorshinoyu mista ukriplennya Viner Nojshtadtu doslivno Novij Viden 31 grudnya 1194 roku Leopold V nespodivano pomer pislya padinnya z konya pid chas licarskogo turniru Pered smertyu vin porushuyuchi Sankt Georgenberzku ugodu rozpodiliv svoyi volodinnya mizh sinami starshij sin Fridrih I otrimav Avstriyu a molodshij Leopold VI Shtiriyu Fridrih I 1194 1198 Pislya smerti batka Leopolda V Fridrih I Katolik 1175 1198 u dev yatnadcyat rokiv stav gercogom Avstriyi ale jogo pravlinnya trivala nedovgo U 1197 roci Fridrih I virushiv u hrestovij pohid do Palestini de zahvoriv i pomer 16 kvitnya 1198 Fridrih ne buv odruzhenij i ne mav ditej tomu avstrijskij gercogskij titul uspadkuvav jogo molodshij brat Leopold VI yakij na toj chas buv gercogom Shtiriyi Leopold VI 1198 1230 Leopold VI Slavnij poserednik mizh papoyu ta imperatorom 1489 1492 Leopold VI Slavnij 1176 1230 u 1198 roci znovu ob yednav Shtiriyu ta Avstriyu u yedinu derzhavu Pid chas pravlinnya Leopolda VI Avstrijske gercogstvo nabulo znachnogo rozkvitu V Avstriyi ta Shtiriyi prodovzhuvali rozvivatisya torgivlya j remisniche virobnictvo zabezpechuyuchi istotne zrostannya pributkiv derzhavi sho dozvolyalo gercogu vesti shiroke budivnictvo v krayini Gotichnij stil u budivnictvi dijshov do Avstriyi cerkva Cappella Speciosa v timchasovij rezidenciyi gercoga Klosternojburg vidoma yak persha gotichna budivlya v dunajskomu regioni Vid gercoga Leopolda VI pershim na teritoriyi suchasnoyi Avstriyi miske pravo otrimav u 1212 roci Ens potim Linc a u 1221 roci Viden Leopold VI aktivno pidtrimuvav licarski j zhebracki ordeni osoblivo cistercianciv ta zakladav novi monastiri U 1202 roci v Avstriyi bulo zasnovano abatstvo Liliyenfeld V krayini vidbuvavsya kulturnij pidjom Vidatni nimecki minezingeri Valter fon der Fogelvejde Ulrih fon Lihtenshtejn buli postijnimi gostyami pri dvori gercoga Jmovirno sho same v Avstriyi bulo stvoreno znamenitu Pisnyu pro Nibelungiv Avtoritet Babenbergiv u Nimechchini pidvishivsya pislya shlyubu 29 listopada 1225 roku dochki Leopolda VI ta princa Genriha Gogenshtaufena sina imperatora Fridriha II Pid chas pravlinnya Leopolda VI derzhava perebuvala u bezpeci okrim nevdalogo vtorgnennya chehiv do Avstriyi 1226 roku U svoyij zovnishnij politici Leopold prodovzhuvav simejni tradiciyi pidtrimuyuchi Gogenshtaufeniv Pri comu jomu vdavalos ne dopuskati rozrivu z rimskim papoyu sho dozvolilo Leopoldu vikonuvati funkciyi poserednika na peremovinah imperatora j papi Leopold pribuv do Italiyi na Velikden 1230 roku Pislya trivalih peregovoriv 23 lipnya 1230 roku u prisutnosti Leopolda ta inshih knyaziv papa j imperator prisyagnulis zahishati mir San Dzhermano Cherez 5 dniv pislya ciyeyi podiyi Leopold VI pomer u San Dzhermano 28 lipnya 1230 roku Fridrih II 1230 1246 Nastupnim gercogom stav molodshij sin Leopolda VI Fridrih II Svarlivij 1211 1246 yakij povnistyu vidpovidav svoyemu prizvisku Pravlinnya Fridriha II projshlo u postijnih vijnah ta povstannyah Vin konfliktuvav yak z avstrijskoyu znattyu tak i z susidnimi derzhavami Bogemiyeyu ta Ugorshinoyu Fridrih II buv pershim avstrijskim pravitelem yakij praktichno ne brav uchasti u spravah Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi provadzhuyuchi nezalezhnu politiku v interesah vlasnoyi krayini Vin ne pidporyadkovuvavsya vimogam imperatora j vidmovlyavsya brati uchast u zasidannyah rejhstagu sho viklikalo konflikt z imperatorom Fridrihom II U 1236 roci imperator ogolosiv opalu avstrijskomu gercogu j konfiskuvav jogo volodinnya Imperatorska armiya 1237 roku zajnyala Viden Gercogu vdalos shovatis u Viner Nojshtadti Tim chasom imperator ogolosiv Viden imperskim vilnim mistom ta nadav gorodyanam shiroki prava samovryaduvannya j torgovi privileyi Do 1239 roku Fridrihu II vdalos vidvoyuvati svoyi volodinnya j uklasti mir z imperatorom Pislya vidnovlennya vladi Fridriha II v Avstriyi sposterigalos deyake posilennya derzhavi U 1245 roci Fridrih II vtorgsya do Krajni ta pidkoriv markgrafstvo svoyij vladi U 1246 roci do Avstriyi vstupili cheski j ugorski vijska 15 chervnya 1246 roku u gercog Fridrih zaginuv Bitva poklala kraj avstrijskim pozihannyam na zahidni zemli Ugorshini Richka Lejta zalishilas kordonom mizh Avstriyeyu ta Ugorshinoyu do 1918 roku Avstrijska vijna Dokladnishe Avstrijska vijna 1246 1278 Markgrafi Badenski Zi smertyu Fridriha II zakinchilasya era Babenbergiv v avstrijskij istoriyi Cholovicha liniya Babenbergiv perervalasya Z Babenbergiv lishilosya tilki dvoye zhinok sestra Fridriha i vdova korolya Genriha VII Gogenshtaufena i Gertruda dochka Genriha Babenberga starshogo brata Fridriha II Gertruda 1246 roku stala druzhinoyu sina cheskogo korolya Vaclava I Vidpovidno do Privilegium Minus u vipadku vidsutnosti spadkoyemciv cholovichoyi stati prestol Avstriyi nasliduvala zhinocha liniya Vladislav Moravskij negajno visunuv svoyi pretenziyi odnak skoristatisya svoyim pravom ne vstig nespodivano vin pomer u sichni 1247 roku Imperator porushuyuchi Privilegium Minus ogolosiv Avstriyu vimorochenim lenom ta vviv do gercogstva svoyi vijska Gertruda zi svoyimi prihilnikami vtekla do Ugorshini i prosila zahistu u Papi Rimskogo Inokentiya IV Pid tiskom papi v 1248 roci Gertruda stala druzhinoyu Germana VI markgrafa Badenskogo yakogo bulo viznano gercogom Avstriyi ta Shtiriyi 14 veresnya 1248 roku German VI poyihav do Vidnya zalishivshi svoyi rodovi volodinnya bratu Rudolfu Pravlinnya Germana v Avstriyi bulo nevdalim German mav mogutnogo supernika v osobi cheskogo princa Przhemisla Otakara sina cheskogo korolya Vaclava I Avstrijske dvoryanstvo ne pidtrimuvalo Germana viddayuchi perevagu Otakarovi 4 zhovtnya 1250 roku German VI pomer lishivshi po sobi odnorichnogo sina Fridriha 13 grudnya 1250 roku pomer imperator Fridrih II u naslidok chogo v Nimechchini za vidsutnosti silnoyi imperatorskoyi vladi na dekilka desyatilit zapanuvala anarhiya Cim skoristalis avstrijski susidi Bavariya Chehiya ta Ugorshina yaki visuvali svoyi pretenziyi do gercogstva Vlada Fridriha Badenskogo praktichno ne mala opori na avstrijsku aristokratiyu U 1250 roci princ Przhemisl Otakar z potuzhnim vijskom pri pidtrimci miscevoyi znatti zajnyav Viden i malenkij Fridrih Badenskij buv vimushenij razom z matir yu Gertrudoyu vtikati spochatku v Shtiriyu a potim u Karintiyu Przhemisl Otakar II Otakar II korol Bogemiyi Volodinnya Otakara II na mapi z kordonami krayin suchasnoyi Yevropi Volodinnya Otakara II u 1253 1271 rr na mapi Yevropi togo chasu Przhemisl Otakar 6 grudnya 1250 roku buv progoloshenij gercogom Avstriyi ta Shtiriyi Otakar vvazhav sho maye deyaki dinastichni prava na avstrijskij prestol oskilki Gertruda pleminnicya ostannogo avstrijskogo gercoga bula u pershomu shlyubi z jogo bratom Vladislavom sho pomer 1247 roku U 1252 roci Otakar odruzhivsya z bezditnoyu Margaret sestroyu ostannogo gercoga z rodu Babenbergiv Fridriha II shob uzakoniti svoyi pretenziyi na avstrijskij prestol zgidno z Privilegium Minus V cej zhe chas u 1252 roci Gertruda yaka takozh mala prava na avstrijskij prestol stala druzhinoyu Romana sina Danila Galickogo yakogo pidtrimuvav ugorskij korol V rezultati pochalas vijna za avstrijskij prestol mizh Chehiyeyu j Ugorshinoyu Zgodom u 1254 roci mizh Chehiyeyu j Ugorshinoyu bulo ukladeno mirnu ugodu sho peredbachala viznannya gercogom Avstriyi Otakara II yakij vzhe na toj chas stav korolem Bogemiyi Za ugodoyu Shtiriya perehodila do Ugorshini Margaret bula bezplidna ta she starisha za cholovika na 29 rokiv tomu Otakar rozluchivsya z neyu u 1260 roci odruzhivshis z molodshoyu Kunegundoyu Galickoyu 1260 roku u Shtiriyi rozpochalos povstannya proti ugorskoyi vladi chim skoristavsya korol Otakar II Vin rozbiv ugorsku armiyu 12 lipnya 1260 roku u bitvi pid Kresenbrunnom i priyednav Shtiriyu do svoyih volodin Kolishnya druzhina Otakara II Margaret pomerla u 1267 roci i znovu yiyi spadkoyemiceyu povinna bula stati Gertruda Ale Otakar zberig za soboyu Avstriyu ta Shtiriyu stverdzhuyuchi sho jogo pravo na spadkoyemstvo bulo zafiksovano pri rozluchenni z Margaret U 1269 roci pislya smerti gercoga Karintiyi i Krajni Ulriha III yakij zapovidav svoyi volodinnya Otakaru ostannij stav pravitelem cih gercogstv Na pochatku 1270 h rokiv teritoriya derzhavi Przhemisla Ottokara II stala ohoplyuvati velicheznu teritoriyu vid Sudet do Adriatiki Pislya Velikogo mizhcariv ya 1254 1273 korolem Nimechchini u 1273 roci bulo obrano grafa Rudolfa Gabsburga yakij pochav provoditi politiku vidrodzhennya imperiyi Odnim z pershih suprotivnikiv Rudolfa I stav Przhemisl Otakar II yakij sam mriyav stati rimskim korolem U 1274 roci Rudolf vimagav vid Otakara II prisyagi u virnosti ta povernennya imperskih leniv Avstriyi ta Shtiriyi nezakonno zajnyatih cheskim korolem Vidmova Otakara II prisyagnuti prizvela do ogoloshennya jogo u 1275 roci zradnikom Imperska armiya vtorglas na teritoriyu Avstriyi ta Shtiriyi Otakar II zmushenij buv uklasti 1276 roku mir zgidno z yakim vin vidmovlyavsya vid usih svoyih volodin okrim Bogemiyi ta Moraviyi Nastupnogo roku Otakar sprobuvav povernuti vtracheni zemli 26 serpnya 1278 roku u virishilnij bitvi na Moravskomu poli cheski vijska buli rozbiti armiyeyu Rudolfa I Pid chas bitvi korol Przhemisl Otakar II zaginuv Smert Otakara II prizvela do zamini cheskogo dominuvannya v regioni na avstrijske Nastupni roki do kincya svogo isnuvannya Gercogstvo Avstriya nezminno bulo pid vladoyu dinastiyi Gabsburgiv Dinastiya Gabsburgiv Otrimavshi vladu nad Avstriyeyu ta prileglimi gercogstvami Rudolf I zajnyavsya peretvorennyam cih teritorij na spadkovi volodinnya Gabsburgiv U 1282 roci korol Rudolf I oficijno peredav Avstriyu i Shtiriyu u spadkove volodinnya svoyim sinam Albrehtu I ta Rudolfu II U 1283 roci Rudolf II buv zmushenij vidmovitis vid avstrijskogo prestolu na korist Albrehta I za sho jomu bulo obicyano teritorialnu kompensaciyu v majbutnomu Odnak Albreht I tak nikoli j ne peredav svoyemu bratu bud yaki istotni zemelni volodinnya Sam Rudolf II u 1290 roci nespodivano pomer Jogo yedinij sin Jogann Shvabskij u 1308 roci pomstivsya za pozbavlennya batka spadshini ubivshi Albrehta I Fridrih I Krasivij majbutnij nimeckij korol pid im yam Fridrih III pislya ubivstva svogo batka Albrehta I uspadkuvav prestol Avstriyi ta Shtiriyi rozdilivshi vladu zi svoyim molodshim bratom Leopoldom I Na pochatku pravlinnya Leopold I zitknuvsya z povstannyam avstrijskogo dvoryanstva proti vladi Gabsburgiv Pridushivshi vistup Leopold I buv zmushenij desho pom yakshiti centralizatorsku politiku svogo batka U 1330 roci pislya smerti svogo starshogo brata Fridriha I Albreht II uspadkuvav prestol Avstriyi rozdilivshi vladu z molodshim bratom Ottonom a pislya smerti brata stav praviti odnoosibno Buduchi odruzhenim zi spadkoyemiceyu elzaskogo grafstva Pfirt Albreht II priyednav cyu oblast do volodin Gabsburgiv U 1335 roci pislya smerti ostannogo predstavnika Goricko Tirolskoyi dinastiyi do skladu avstrijskih volodin uvijshlo gercogstvo Karintiya U 1355 roci Albreht II zatverdiv Pravilo Albertinskogo domu nim Albertinische Hausordnung yakim vstanoviv pravila uspadkuvannya na zemlyah Gabsburgiv u vidpovidnosti z principom pervorodstva i zaboroniv rozpodil volodin Rudolf IV uspadkuvav prestol Avstriyi pislya smerti svogo batka Albrehta II Mudrogo u 1358 roci j hocha formalno vvazhavsya lishe odnim zi spivpraviteliv faktichno odnoosibno upravlyav derzhavoyu oskilki jogo brati buli she ditmi Centralnim momentom politiki Rudolfa bula borotba za pidvishennya statusu Avstriyi ta yiyi nezalezhnist vid Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Rudolf IV 1358 roku opublikuvav tak zvanij Privilegium Maius zbirku falshivih ukaziv poperednih imperatoriv sho nibito nadavali osoblivi prava Avstriyi ta yiyi pravitelyam i robili Avstrijsku derzhavu faktichno nezalezhnoyu vid imperiyi Zgidno z Privilegium Maius avstrijski monarhi otrimuvali titul ercgercoga sho staviv yih u feodalnij iyerarhiyi odrazu za korolyami ta kurfyurstami j vishe gercogiv Vsi zemli Gabsburgiv buli ogolosheni nerozdilnim domenom sho nasliduyetsya yak cholovichoyu tak i zhinochoyu liniyeyu V lipni 1365 roku Rudolf IV u vici dvadcyati shesti rokiv nespodivano pomer vid chumi v Milani ne zalishivshi potomstva Albreht III buv tretim sinom avstrijskogo gercoga Albrehta II U 1365 roci pislya smerti starshogo brata Rudolfa IV Albreht razom zi svoyim molodshim bratom Leopoldom III uspadkuvali prestol Avstriyi Spochatku vidpovidno do zakoniv Albrehta II i Rudolfa IV brati pravili spilno U cej period rozshirennya volodin Gabsburgiv prodovzhilos do Avstriyi bulo dolucheno vnutrishnyu Istriyu sho zabezpechilo derzhavi vihid do Adriatichnogo morya a 1375 roku do skladu monarhiyi bulo vklyucheno bilshu chastinu Forarlbergu 1379 roku brati uklali mizh soboyu Nojberzku ugodu zgidno z yakoyu voni rozdilili spadkovi volodinnya Albreht III otrimav vlasne Avstrijske gercogstvo a Leopold III stav pravitelem Shtiriyi Karintiyi Krajni Istriyi Tirolyu j Perednoyi Avstriyi Takim chinom volodinnya Gabsburgiv bulo rozdileno mizh Albertinskoyu ta Leopoldinskoyu liniyami Nojberzka ugoda poklala pochatok periodu rozdroblenosti u Avstrijskij monarhiyi sho trivav majzhe stolittya j silno poslabiv poziciyi Gabsburgiv u Nimechchini Albreht IV buv yedinim sinom avstrijskogo gercoga Albrehta III Pislya smerti batka 29 serpnya 1395 roku Albreht IV uspadkuvav prestol Avstriyi Do skladu jogo volodin vhodilo tilki vlasne gercogstvo Avstriya a takozh Krajna Albreht V buv sinom avstrijskogo gercoga Albrehta IV Koli pislya smerti batka v 1404 roci vin uspadkuvav prestol Avstriyi Albrehtu bulo vsogo sim rokiv Opiku nad malim gercogom osporyuvali jogo dyadki z Leopoldinskoyi liniyi dinastiyi Gabsburgiv poki v 1406 roci voni ne prijshli do ugodi pro priznachennya opikunom Leopolda IV starshogo v rodi Prote usobici ponovilisya 1407 roku mizh Leopoldom IV ta Ernstom pochalasya vijna Peremogu vreshti resht otrimav Leopold IV prote v 1411 roci vin pomer i kermo vladi Avstrijskim gercogstvom uzyav na sebe Albreht V Vladislav buv sinom avstrijskogo gercoga i korolya Nimechchini Chehiyi j Ugorshini Albrehta V Vin narodivsya u 1440 roci cherez chotiri misyaci pislya nespodivanoyi smerti svogo batka vid dizenteriyi prizvisko Vladislava Postum latinoyu oznachaye Posmertnij i yak yedinij sin Albrehta V uspadkuvav prestol gercogstva Avstriyi Opikunom yunogo gercoga stav jogo dvoyuridnij dyadko Fridrih III gercog Vnutrishnoyi Avstriyi U listopadi 1457 roku Vladislav nespodivano zahvoriv j za tri dni pomer Vladislav Postum ne buv odruzhenij i ditej ne mav Z jogo smertyu zgasla Albertinska liniya domu Gabsburgiv Jogo spadkoyemcem v Avstriyi stav jogo dvoyuridnij dyadko Fridrih V sho znovu vozz yednav vsi zemli Gabsburgiv Takozh Fridrih III oficijno zatverdiv novij status Avstriyi yak ercgercogstva u 1453 roci Gercogi AvstriyiGercog Dinastiya Narodivsya Roki pravlinnya Pomer 1 Genrih II Yazomirgott Babenbergi 1107 1156 1177 1177 13 sichnya 2 Leopold V Dobrochesnij Babenbergi 1157 1177 1194 1194 31 grudnya 3 Fridrih I Katolik Babenbergi 1175 1194 1198 1198 16 kvitnya 4 Leopold VI Slavnij Babenbergi 1176 1198 1230 1230 28 lipnya 5 Fridrih II Svarlivij Babenbergi 1211 1230 1246 1246 15 chervnya 6 German VI Badenskij Ceringeni 1225 1248 1250 1250 4 zhovtnya 7 Fridrih Badenskij Ceringeni 1249 1250 1251 1268 29 zhovtnya 8 Otakar II Przhemislovichi 1233 1250 1276 1278 26 serpnya 9 Rudolf I Gabsburgi 1218 1278 1282 1291 15 lipnya 10 Rudolf II Dobrodushnij Gabsburgi 1271 1282 1283 1290 10 travnya 11 Albreht I Avstrijskij Gabsburgi 1255 1282 1308 1308 1 travnya 11 Fridrih I Krasivij Gabsburgi 1289 1308 1330 1330 13 sichnya 12 Leopold I Gabsburgi 1290 1308 1326 1326 28 sichnya 13 Albreht II Mudrij Gabsburgi 1298 1330 1358 1358 16 serpnya Otton Veselij Gabsburgi 1301 1330 1339 1339 17 lyutogo 14 Rudolf IV Velikodushnij Gabsburgi 1339 1358 1365 1365 27 lipnya Fridrih III Gabsburgi 1347 1358 1362 1362 15 Albreht III Gabsburgi 1349 1365 1395 1395 29 serpnya Leopold III Gabsburgi 1351 1365 1386 1386 9 lipnya 16 Albreht IV Terplyachij Gabsburgi 1377 1395 1404 1404 14 veresnya 17 Albreht II V Gabsburgi 1397 1404 1439 1439 27 zhovtnya 18 Vladislav Postum Gabsburgi 1440 1440 1457 1457 23 listopadaDiv takozhIstoriya Avstriyi Babenbergi GabsburgiLiteraturaShimov Ya Avstro vengerskaya imperiya M Eksmo 2003 608 s ISBN 5 699 01891 3 Petrov E V Avstrijskoe gosudarstvo v X XIV vv Formirovanie territorialnoj vlasti M 1999 Kann Robert A A History of the Habsburg Empire 1526 1918 2nd ed 1980 Prof Walter Kleindel Die Chronik Osterreichs Chronik Verlag Erich Zollner Geschichte Osterreichs Von den Anfangen bis zur Gegenwart Verlag fur Geschichte und Politik ISBN 3 7028 0222 3 Karl Vocelka Geschichte Osterreichs Kultur Gesellschaft Politik Verlag Styria Graz Wien Koln 2002 ISBN 3 453 21622 9 Wilhelm Erben Das Privilegium Friedrich I fur das Herzogtum Osterreich Wien 1902 Heinrich Fichtenau Von der Mark zum Herzogtum Grundlagen und Sinn des Privilegium minus fur Osterreich Munchen 1958PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Avstriya gercogstvo