Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Це́рінгени (нім. Zähringer) — старовинний німецький рід із Швабії, представники якого були герцогами Каринтії й маркграфами Верони (1061—1077), герцогами Швабії (1092—1097), герцогами Церінгенськими (1097—1218), намісниками (ректорами) й герцогами Бургундії (1127—1218) й герцогами Текськими (1187—1432), а також правителями (з 1112 маркграфами, з 1803 курфюрстами, з 1806 великими герцогами) Бадена (до 1918).
| Церінгени | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Країна: | |||
| Титули: |
| ||
| Засновник: | Бертольд, граф Ортенау | ||
| Останній правитель: | |||
| Нинішній глава: | Максиміліан Баденський | ||
| Рік заснування: | XI століття | ||
Церінгени у Вікісховищі | |||
Возвеличення Церінгенів
Церінгени приписували собі походження від швабського герцога Ерхангера, якого було страчено 917 королем Конрадом I, а також від (помер після 973), графа у , нібито спільного пращура як Церінгенів, так і Габсбургів.
Першим достовірно відомим представником роду вважається Бертольд (Бецелін) (помер 15 липня 1024), граф . Засновником могутності Церінгенів був його син граф , що пред'явив, після смерті імператора Генріха III, претензії на обіцяне йому буцімто Генріхом швабське герцогство. Вдова Генріха, імператриця Агнеса, віддала цей лен Рудольфу Швабському й зробила Бертольда натомість герцогом Каринтії й маркграфом Верони (1061). Однак Бертольд не зміг закріпитись в Каринтії і перейшов на бік ворогів франконського дому, підтримавши кандидатуру на німецький престол герцога Рудольфа Швабського. За це його було позбавлено Генріхом IV каринтійського й веронського ленів (1072, остаточно 1077 року).
Зі смертю Бертольда I у 1078 рід Церінгенів розділився на дві лінії: баденську, що збереглась до сьогодення, й церінгенську, дві гілки якої згасли у чоловічому поколінні 1218 й 1439. Старший син Бертольда, (помер 25 квітня 1074), який носив титул маркграфа веронського, придбав через шлюб баденські володіння. Його син (помер 7 жовтня 1130) з 1112 йменувався маркграфом Бадена. Нащадки Германа II правили Баденом до 1918.
Молодший син Бертольда I, Бертольд II, що успадкував землі у Брейсгау, спочатку продовжував ворожу політику по відношенню до франконського дому. Він одружився 1079 року із дочкою антикороля Рудольфа, герцога Швабії, й після його смерті (1080) і його сина Бертольда I Рейнфельденського (1090) проголосив себе герцогом Швабії (1092). Тим самим він вступив у конфлікт з Фрідріхом I Гогенштауфеном, герцогом Швабії з 1079 й відданим прибічником Генріха IV. Конфлікт Церінгенів з Гогенштауфенами тривав, то розпалюючись, то затухаючи, ще майже сто років.
Герцоги Церінгенські
У 1097 році Бертольд II примирився з імператором: він відмовився від претензій на швабське герцогство, зберігши герцогський титул й володіння у Брейсгау; крім того Генріх IV дав йому звання імперського фохта у Тургау й Цюриху, а незабаром фохтська влада Церінгенів розповсюдилась на всю східну Бургундію (нинішня Швейцарія). За назвою своєї резиденції Бертольд II став йменуватись герцогом Церінгеном. Нове герцогство, хоча й виділене зі складу Швабії, не визнавалось сучасниками рівнозначним старим племінним герцогствам. писав, що Церінгени не мають справжнього герцогства й володіють лише пустим титулом, хоча в інших відношеннях не поступаються найвпливовішим родам Німеччини .
Бертольду II спадкував його син (герцог Церінген у 1111—1123 роках), що зберігав відданість імператору Генріху V. Його брат і наступник, (герцог Церінген у 1123—1152 роках) встав на бік короля Лотаря та Вельфів у боротьбі проти Гогенштауфенів. За це Конрад отримав від короля Верхню Бургундію (у подальшому Франш-Конте) і став йменуватись намісником (ректором) і герцогом Бургундії (1127); але Бургундію довелось відвойовувати у місцевих князів, а родові землі Церінгенів у Брейсгау підверглись нападу з боку Штауфенів.
(герцог Церінген у 1152—1186 роках) примирився з Фрідріхом Барбароссою, взяв участь в італійських походах імператора й отримав від нього імперський бургундський лен (1152) і фогтство у Женеві, Лозанні та Сьйоні (1156). Конфлікт з Фрідріхом Барбароссою, що був потім, завершився їхнім примиренням у 1166 році. Пізніше Бертольд IV консолідував володіння Церінгенів, заснував численні міста й надбав фогтство у Цюриху (1173).
Після смерті його землі було розділено між сином, , і братом, Адальбертом (помер після 1195), що з 1187 носив титул герцога Текського.
(герцог Церінген у 1186—1218 роках) значно укріпив владу Церінгенів у Бургундії. Він назбирав величезний статок. Своєю кандидатурою на імперський престол після смерті Генріха VI Бертольд V поступився Філіпу Швабському за 11000 марок сріблом. Він почав перебудову знаменитого фрайбурзького собору, заснованого його дідом Конрадом, щоб створити усипальницю для свого роду, але собор так і лишився недобудованим, коли Бертольд V помер, не лишивши нащадків чоловічої статі. Бургундські імперські лени перейшли до імператора (при цьому Цюрих і Берн стали вільними імперськими містами), а володіння у Брейсгау, Швабії, Шварцвальді та Швейцарії — за жіночою лінією — до графів Урах й . Володіння графів Кібург були у 2-й половині XIII століття успадковані Габсбургами.
Герцоги Текські
Рід герцогів Текських розділився наприкінці XIII століття на лінії Обернсдорф та Овен. Перша з них дуже збідніла й припинилась 1363 року. Фрідріх IV (помер 1390) з лінії Овен придбав Міндельхайм (1365) і продав Обернсдорф графам (1374), а Тек — графам Вюртембергу (1381). Рід припинився зі смертю синів Фрідріха IV: Ульріха (помер 7 березня 1432), останнього герцога Текського, і Людвіга (помер 19 серпня 1439), патріарха Аквилеї.
Баденський дім
З середини XII до початку XVI століття баденські володіння Церінгенів були розділені між старшою лінією (власне Баденською) та молодшою (Хахберзькою). Маркграфи спочатку (від Генріха I) слідували союзу з Гогенштауфенами, потім були в значній мірі споріднені з французами й перебували на службі у . Ядром їхніх володінь було , успадковане у подальшому Орлеанським домом.
Глава старшої лінії, маркграф Кристоф I (1453—1527), розділив 1515 року свої володіння між синами Бернардом IV (Баден-Баден), Філіпом (Баден-Спонгейм) та Ернстом (Баден-Дурлах). У Філіпа не було спадкоємців чоловічої статі, а «бернардинська» лінія Церінгенів (нащадки Бернарда IV) згасла у 1771 році. Найближчим родичем останнього маркграфа Баден-Бадена був герцог Орлеанський, але за сімейною угодою всі володіння Церінгенів успадкував глава «ернестинської» лінії — маркграф Баден-Дурлаха, Карл Фрідріх Баденський (1728—1811).
У період Наполеонівських війн завдяки лояльності Наполеону маркграф Баденський підвищив свій титул до курфюрста (1803) й великого герцога Баденського (1806). Свого онука й наступника він одружив зі Стефанією Богарне — худорідною французькою дворянкою, що доводилась троюрідною сестрою принцу Євгенію. Цей, на перший погляд, нерівнорідний шлюб було досить неоднозначно сприйнято при європейських дворах, бо ж баденські принцеси (онучки курфюрста) до цього стали королевами-консортами Баварії й Швеції, а Луїза Марія Августа — російською імператрицею.
У Стефанії Богарне і великого герцога Карла не було нащадків чоловічої статі (хоч чутки й називають її сином загадкового Каспара Хаузера), а було три дочки — за шведським кронпринцом Густавом (сином дядька, якого було скинуто), князем Антоном Гогенцоллерн-Зигмарінгеном (батьком першого румунського короля) й 11-м герцогом Гамільтоном (бабуся князя Монако, Луї II). Баденський престол по черзі займали два молодших сина курфюрста Карла Фрідріха та їхнє потомство. З падінням Німецької імперії (1918) баденські монархи втратили корону.
Сучасні представники роду займають не блискучі резиденції пращурів у Карлсруе й , а секуляризоване . Нинішній глава Баденського дому, (народився 1933), — близький родич грецького й британського монархів. Його дружина походить з тосканської гілки дому Габсбургів-Лотаринзьких.
 |  |  | ||
| Генріх Ліль. Портрет Георга Августа Баден-Баденського (1760) | Володимир Боровиковський. Портрет імператриці Єлизавети Олексіївни (ур. Луїзи Баденської) | Ганс Бальдунг. Портрет маркграфа (1515) |
Міста, засновані Церінгенами
Церінгенами було засновано багато монастирів, сіл та міст, розташованих у теперішніх Німеччині (Баден — Вюртемберг) і Швейцарії, серед них Фрайбург у Брейсгау (1120) та Берн (1191). Геральдичний орел Церінгенів прикрашає герб швейцарського міста Невшатель, яким молодші Церінгени володіли у XV—XVI століттях.
Див. також
- 421 Церінгія — астероїд, названий на честь роду.
Джерела
- Християнські династії Європи, І. С. Семенов, М., Олма-Пресс, 2002. (рос.)
- Lexikon der Deutschen Geschichte, Stuttgart: Kröner, 1998 (нім.)
Примітки
- «Діяння Фрідріха Барбаросси», I, 9
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ce ringeni nim Zahringer starovinnij nimeckij rid iz Shvabiyi predstavniki yakogo buli gercogami Karintiyi j markgrafami Veroni 1061 1077 gercogami Shvabiyi 1092 1097 gercogami Ceringenskimi 1097 1218 namisnikami rektorami j gercogami Burgundiyi 1127 1218 j gercogami Tekskimi 1187 1432 a takozh pravitelyami z 1112 markgrafami z 1803 kurfyurstami z 1806 velikimi gercogami Badena do 1918 Ceringeni Krayina Nimechchina Tituli gercogi Karintiyi j markgrafi Veroni 1061 1077 gercogi Shvabiyi 1092 1097 gercogi Ceringen 1097 1218 gercogi Burgundiyi 1127 1218 gercogi Tekski 1187 1432 markgrafi z 1112 kurfyursti z 1803 veliki gercogi Badena 1806 1918 Zasnovnik Bertold graf Ortenau Ostannij pravitel Ninishnij glava Maksimilian Badenskij Rik zasnuvannya XI stolittya Ceringeni u VikishovishiVozvelichennya CeringenivCeringeni pripisuvali sobi pohodzhennya vid shvabskogo gercoga Erhangera yakogo bulo stracheno 917 korolem Konradom I a takozh vid pomer pislya 973 grafa u nibito spilnogo prashura yak Ceringeniv tak i Gabsburgiv Pershim dostovirno vidomim predstavnikom rodu vvazhayetsya Bertold Becelin pomer 15 lipnya 1024 graf Zasnovnikom mogutnosti Ceringeniv buv jogo sin graf sho pred yaviv pislya smerti imperatora Genriha III pretenziyi na obicyane jomu bucimto Genrihom shvabske gercogstvo Vdova Genriha imperatricya Agnesa viddala cej len Rudolfu Shvabskomu j zrobila Bertolda natomist gercogom Karintiyi j markgrafom Veroni 1061 Odnak Bertold ne zmig zakripitis v Karintiyi i perejshov na bik vorogiv frankonskogo domu pidtrimavshi kandidaturu na nimeckij prestol gercoga Rudolfa Shvabskogo Za ce jogo bulo pozbavleno Genrihom IV karintijskogo j veronskogo leniv 1072 ostatochno 1077 roku Zi smertyu Bertolda I u 1078 rid Ceringeniv rozdilivsya na dvi liniyi badensku sho zbereglas do sogodennya j ceringensku dvi gilki yakoyi zgasli u cholovichomu pokolinni 1218 j 1439 Starshij sin Bertolda pomer 25 kvitnya 1074 yakij nosiv titul markgrafa veronskogo pridbav cherez shlyub badenski volodinnya Jogo sin pomer 7 zhovtnya 1130 z 1112 jmenuvavsya markgrafom Badena Nashadki Germana II pravili Badenom do 1918 Molodshij sin Bertolda I Bertold II sho uspadkuvav zemli u Brejsgau spochatku prodovzhuvav vorozhu politiku po vidnoshennyu do frankonskogo domu Vin odruzhivsya 1079 roku iz dochkoyu antikorolya Rudolfa gercoga Shvabiyi j pislya jogo smerti 1080 i jogo sina Bertolda I Rejnfeldenskogo 1090 progolosiv sebe gercogom Shvabiyi 1092 Tim samim vin vstupiv u konflikt z Fridrihom I Gogenshtaufenom gercogom Shvabiyi z 1079 j viddanim pribichnikom Genriha IV Konflikt Ceringeniv z Gogenshtaufenami trivav to rozpalyuyuchis to zatuhayuchi she majzhe sto rokiv Gercogi CeringenskiBernskij fontan Ceringeniv iz statuyeyu Bertolda V U 1097 roci Bertold II primirivsya z imperatorom vin vidmovivsya vid pretenzij na shvabske gercogstvo zberigshi gercogskij titul j volodinnya u Brejsgau krim togo Genrih IV dav jomu zvannya imperskogo fohta u Turgau j Cyurihu a nezabarom fohtska vlada Ceringeniv rozpovsyudilas na vsyu shidnu Burgundiyu ninishnya Shvejcariya Za nazvoyu svoyeyi rezidenciyi Bertold II stav jmenuvatis gercogom Ceringenom Nove gercogstvo hocha j vidilene zi skladu Shvabiyi ne viznavalos suchasnikami rivnoznachnim starim pleminnim gercogstvam pisav sho Ceringeni ne mayut spravzhnogo gercogstva j volodiyut lishe pustim titulom hocha v inshih vidnoshennyah ne postupayutsya najvplivovishim rodam Nimechchini Bertoldu II spadkuvav jogo sin gercog Ceringen u 1111 1123 rokah sho zberigav viddanist imperatoru Genrihu V Jogo brat i nastupnik gercog Ceringen u 1123 1152 rokah vstav na bik korolya Lotarya ta Velfiv u borotbi proti Gogenshtaufeniv Za ce Konrad otrimav vid korolya Verhnyu Burgundiyu u podalshomu Fransh Konte i stav jmenuvatis namisnikom rektorom i gercogom Burgundiyi 1127 ale Burgundiyu dovelos vidvojovuvati u miscevih knyaziv a rodovi zemli Ceringeniv u Brejsgau pidverglis napadu z boku Shtaufeniv gercog Ceringen u 1152 1186 rokah primirivsya z Fridrihom Barbarossoyu vzyav uchast v italijskih pohodah imperatora j otrimav vid nogo imperskij burgundskij len 1152 i fogtstvo u Zhenevi Lozanni ta Sjoni 1156 Konflikt z Fridrihom Barbarossoyu sho buv potim zavershivsya yihnim primirennyam u 1166 roci Piznishe Bertold IV konsoliduvav volodinnya Ceringeniv zasnuvav chislenni mista j nadbav fogtstvo u Cyurihu 1173 Pislya smerti jogo zemli bulo rozdileno mizh sinom i bratom Adalbertom pomer pislya 1195 sho z 1187 nosiv titul gercoga Tekskogo gercog Ceringen u 1186 1218 rokah znachno ukripiv vladu Ceringeniv u Burgundiyi Vin nazbirav velicheznij statok Svoyeyu kandidaturoyu na imperskij prestol pislya smerti Genriha VI Bertold V postupivsya Filipu Shvabskomu za 11000 marok sriblom Vin pochav perebudovu znamenitogo frajburzkogo soboru zasnovanogo jogo didom Konradom shob stvoriti usipalnicyu dlya svogo rodu ale sobor tak i lishivsya nedobudovanim koli Bertold V pomer ne lishivshi nashadkiv cholovichoyi stati Burgundski imperski leni perejshli do imperatora pri comu Cyurih i Bern stali vilnimi imperskimi mistami a volodinnya u Brejsgau Shvabiyi Shvarcvaldi ta Shvejcariyi za zhinochoyu liniyeyu do grafiv Urah j Volodinnya grafiv Kiburg buli u 2 j polovini XIII stolittya uspadkovani Gabsburgami Gercogi TekskiRid gercogiv Tekskih rozdilivsya naprikinci XIII stolittya na liniyi Obernsdorf ta Oven Persha z nih duzhe zbidnila j pripinilas 1363 roku Fridrih IV pomer 1390 z liniyi Oven pridbav Mindelhajm 1365 i prodav Obernsdorf grafam 1374 a Tek grafam Vyurtembergu 1381 Rid pripinivsya zi smertyu siniv Fridriha IV Ulriha pomer 7 bereznya 1432 ostannogo gercoga Tekskogo i Lyudviga pomer 19 serpnya 1439 patriarha Akvileyi Badenskij dimDokladnishe Z seredini XII do pochatku XVI stolittya badenski volodinnya Ceringeniv buli rozdileni mizh starshoyu liniyeyu vlasne Badenskoyu ta molodshoyu Hahberzkoyu Markgrafi spochatku vid Genriha I sliduvali soyuzu z Gogenshtaufenami potim buli v znachnij miri sporidneni z francuzami j perebuvali na sluzhbi u Yadrom yihnih volodin bulo uspadkovane u podalshomu Orleanskim domom Rezidenciya markgrafiv Baden Badenskih u Rashtatti Rezidenciya markgrafiv Baden Durlahskih u Karlsrue Glava starshoyi liniyi markgraf Kristof I 1453 1527 rozdiliv 1515 roku svoyi volodinnya mizh sinami Bernardom IV Baden Baden Filipom Baden Spongejm ta Ernstom Baden Durlah U Filipa ne bulo spadkoyemciv cholovichoyi stati a bernardinska liniya Ceringeniv nashadki Bernarda IV zgasla u 1771 roci Najblizhchim rodichem ostannogo markgrafa Baden Badena buv gercog Orleanskij ale za simejnoyu ugodoyu vsi volodinnya Ceringeniv uspadkuvav glava ernestinskoyi liniyi markgraf Baden Durlaha Karl Fridrih Badenskij 1728 1811 U period Napoleonivskih vijn zavdyaki loyalnosti Napoleonu markgraf Badenskij pidvishiv svij titul do kurfyursta 1803 j velikogo gercoga Badenskogo 1806 Svogo onuka j nastupnika vin odruzhiv zi Stefaniyeyu Bogarne hudoridnoyu francuzkoyu dvoryankoyu sho dovodilas troyuridnoyu sestroyu princu Yevgeniyu Cej na pershij poglyad nerivnoridnij shlyub bulo dosit neodnoznachno sprijnyato pri yevropejskih dvorah bo zh badenski princesi onuchki kurfyursta do cogo stali korolevami konsortami Bavariyi j Shveciyi a Luyiza Mariya Avgusta rosijskoyu imperatriceyu U Stefaniyi Bogarne i velikogo gercoga Karla ne bulo nashadkiv cholovichoyi stati hoch chutki j nazivayut yiyi sinom zagadkovogo Kaspara Hauzera a bulo tri dochki za shvedskim kronprincom Gustavom sinom dyadka yakogo bulo skinuto knyazem Antonom Gogencollern Zigmaringenom batkom pershogo rumunskogo korolya j 11 m gercogom Gamiltonom babusya knyazya Monako Luyi II Badenskij prestol po cherzi zajmali dva molodshih sina kurfyursta Karla Fridriha ta yihnye potomstvo Z padinnyam Nimeckoyi imperiyi 1918 badenski monarhi vtratili koronu Suchasni predstavniki rodu zajmayut ne bliskuchi rezidenciyi prashuriv u Karlsrue j a sekulyarizovane Ninishnij glava Badenskogo domu narodivsya 1933 blizkij rodich greckogo j britanskogo monarhiv Jogo druzhina pohodit z toskanskoyi gilki domu Gabsburgiv Lotarinzkih Genrih Lil Portret Georga Avgusta Baden Badenskogo 1760 Volodimir Borovikovskij Portret imperatrici Yelizaveti Oleksiyivni ur Luyizi Badenskoyi Gans Baldung Portret markgrafa 1515 Mista zasnovani CeringenamiCeringenami bulo zasnovano bagato monastiriv sil ta mist roztashovanih u teperishnih Nimechchini Baden Vyurtemberg i Shvejcariyi sered nih Frajburg u Brejsgau 1120 ta Bern 1191 Geraldichnij orel Ceringeniv prikrashaye gerb shvejcarskogo mista Nevshatel yakim molodshi Ceringeni volodili u XV XVI stolittyah Div takozh421 Ceringiya asteroyid nazvanij na chest rodu DzherelaHristiyanski dinastiyi Yevropi I S Semenov M Olma Press 2002 ros Lexikon der Deutschen Geschichte Stuttgart Kroner 1998 nim Primitki Diyannya Fridriha Barbarossi I 9 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3