Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Агнес де Пуатьє нім Agnes von Poitou бл 1025 14 грудня 1077 регентка Німеччини та правителька герцогства Баварія в 1055

Агнес де Пуатьє

Агнес де Пуатьє (нім. Agnes von Poitou; бл. 1025 — 14 грудня 1077) — регентка Німеччини та правителька герцогства Баварія в 1055—1061 роках.

Агнес де Пуатьє
нім. Agnes von Poitou
image
Народилася1025[1][2][…]
Пуату, Франція
Померла14 грудня 1077
Рим, Папська держава
Похованнясобор Святого Петра
Національністьаквітанка
Діяльністьсуверен
Знання мовсередньоверхньонімецька
Титулрегентша Німеччини
Посадакоролева-консорт і регент
Термін1055—1061 роки
Конфесіякатолицтво
РідРамнульфіди
Батько(Вільгельм V)
Мати(Агнес Бургундська)
Брати, сестри(Одо II), Вільгельм VI, (Вільгельм VII) і (Вільгельм VIII)
У шлюбі зГенріх III
Діти2 сина і 4 доньки
image

Життєпис

Імператриця

Походила з роду Рамнульфідів. Молодша донька (Вільгельма V), герцога Аквітанії, та (Агнес) (донька (Оттон-Вільгельма), герцога Бургундії). Народилася близько 1025 року в Пуатьє. Була освіченою і побожною дівчиною, яка мала тісні зв'язки з Клюнійським абатством, особливо (Гуго Великим).

В 1043 році в Майнці вона була коронована як королева Німеччини, а 21 листопада того ж року в імператорського палаці в Інгельгаймі відбулося її весілля з Генріхом III. Їхня коронація імператорською короною відбулася в Римі 25 грудня 1046 року. Як і її чоловік, вона не заохочувала розбещеність і розгульність придворного життя. Так, на весіллі Генріха і Агнес були скасовані звичайні в таких випадках виступи блазнів і акробатів, мандрівних фіглярів.

Агнес підтримала спроби чоловіка ввести в Німеччині звичаї Божого світу (treuga dei), припинити звичайні для країни нескінченні чвари і кровну помсту. Втім, за життя Генріха III Агнеса, яка народила шістьох дітей, відкрито не виступала на політичній сцені.

Регентша

Після смерті чоловіка 5 жовтня 1056 року Агнеса перебрала на себе регентство при малолітньому німецькому королі Генріху IV. Також вона безпосередньо стала керувати Баварським герцогством після смерті свого другого сина (Конрада II).

На початку свого правління Агнесі здобула підтримку з боку Гуго Великого, абата Клюні, та папи римського Віктора II. Основною турботою Агнеси де Пуатьє було підтримання миру в імперії. Віктор II, якому свого часу Генріх III допоміг посісти папський престол, тепер піклувався про підтримку рівноваги між володарем, знаттю і шляхтою Імперії та її єпископатом.

Водночас Агнеса намагалася зміцнити власну владу та свого сина Генріха IV, надаючи знаті значні володіння. У 1056 році вона передала герцогство Каринтію Конраду III з роду Еццонідів, в 1057 році надала Рудольфу фон Рейнфельдену герцогство Швабію, який отримав також як адміністратор в управління Бургундське королівство. 1059 року той став зятем Агнес.

Герцогство Баварія вона передала 1061 року Оттона, графу Нордгейма з Саксонії. Останньому також регентша доручила охорону кордону з Угорщиною. Оттону Нордгеймскому вдалося посадити на угорський трон (Саломона) з династії Арпадів, що одружився в 1063 році на доньці Агнес.

Завдяки цій політиці Агнеса мала в країні виняткову повагу й авторитет. Водночас усі ці земельні подарунки сприяли ослабленню центральної влади і самої Салічної династії.

У 1057 році помер папа римський Віктор II, і в політиці Агнес де Пуатьє щодо римської курії відбулися зміни. В цей час вона відійшла від підтримки клюнійської реформи. Водночас втрутилася в процес обрання папи римського, підтримавши Стефана IX проти антипапи (Бенедикта X), обраного римською знаттю. Після смерті Стефана IX регентша підтримала Ансельма, єпископа Лукки, проти Гільдебранда Сованського. Зрештою надала допомогу єпископу Флорентійському, який став папою римським Миколаєм II.

Втім Миколай II 1059 року на Латеранському соборі видав папську буллу, якою визначив новий порядок обрання пап — через голосування кардиналів — що йшло в протиріччя як з інтересами імперії, так і римського нобілітету.

Відносини між Римом і Імперією почали швидко погіршуватися, після відмови у 1060 році підтвердити інвеституру Зігфріда на посаду архієпископа Майнцького, якого підтримала регентша.

Після смерті Миколая II 19 липня 1061 року кардинали обирають новим папою римським єпископа Лукки Ансельма під іменем Олександр II. У відповідь на це Агнеса де Пуатьє висуває свого кандидата — Кадала, єпископа Парми, під іменем (Гонорія II)). Так почалася тривала схизма, що закінчилася лише на соборі в 1064 році поваленням Гонорія II. Поразка в цій релігійній боротьбі завдало імператриці вельми відчутний удар, вона також змушена була розділити провину за розкол в імперської церкви, викликаний всіма цими подіями. Вважаючи себе відповідальною за кризу в церкві й поразки в політиці, яку вона проводила щодо Риму, Агнеса відходить від активної політичної діяльності, готуючи себе до духовного життя.

Тоді помічником регента було призначено Генріха, єпископа Аугсбургу. Це призначення Генріха не знайшло підтримки в багатьох знатних людей Німеччини, які вважали, що в його основі лежить любовний зв'язок між Генріхом й імператрицею. Виховання ж юного Генріха IV міністрелями призвело до змови і відкритого виступу в 1062 році, коли юний імператор був викрадений групою аристократів на чолі з (Анно II), архієпископом Кельнським, і доставлений у дюссельдорфський бург Кайзерверті, де далі виховувався.

Після подій в Кайзерверті Агнеса веде релігійне, духовне життя. Водночас вона залишається регентшею і не наважується піти, як вона хотіла, до монастиря, оскільки була єдиним гарантом сходження сина на трон і продовження Салічної династії в імперії.

Подальше життя

1062 року Агнес зреклася влади на користь Анно II, архієпископа Кельна, Зігфріда I, архієпископа Майнцу, та Адальберга, архієпископа Бремена. Втім Агнес де Пуатьє зберегла частковий вплив, намагаючись відновити опіку над сином.

Лише після вступу Генріха IV в його суверенні права в березні 1065 року його мати змогла здійснити давно задуману нею подорож до Італії. Тут Агнес поселяється в монастирі Фруттуарія, підтримує монастирі Монтекассино і Суб'яко.

Крім того, Агнес де Пуатьє виступала радницею пап римських Олександра II і Григорія VII, захищаючи при цьому інтереси свого сина Генріха IV. Померла в 1077 році в Римі, 1078 року похована в Соборі Святого Петра.

Родина

Чоловік— Генріх III, імператор Священної Римської імперії.

Діти:

  • Аделаїда (1045—1096), абатиса Гандергейму
  • Гізела (1047—1053)
  • Матильда (1048—1060), дружина Рудольфона фон Рейнфельдена, герцога Швабії
  • Генріх (1050—1106), імператор у 1056—1106 роках
  • Конрад (1052—1055), герцог Баварії у 1054—1055 роках
  • Юдіт (1054—1092/1096), дружина 1) (Соломона Арпада), короля Угорщини; 2) Владислава I, князя Польщі

Генеалогія

Див. також

  • (Мета фон Саліс)

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118647318 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. British Museum person-institution thesaurus
    d:Track:Q18785969d:Track:Q34753751
  3. FemBio database
    d:Track:Q61356138
  4. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
    d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

Джерела

  • Mechthild Black-Veldtrup: Kaiserin Agnes (1043—1077). Quellenkritische Studien. Böhlau Verlag, Köln 1995, .
  • Joseph Rovan, Histoire de l'Allemagne, Paris, Éd. du Seuil, 1999
  • Robinson, I. S. Henry IV of Germany 1056—1106, 2000

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Agnes de Puatye nim Agnes von Poitou bl 1025 14 grudnya 1077 regentka Nimechchini ta pravitelka gercogstva Bavariya v 1055 1061 rokah Agnes de Puatyenim Agnes von PoitouNarodilasya1025 1 2 Puatu FranciyaPomerla14 grudnya 1077 Rim Papska derzhavaPohovannyasobor Svyatogo PetraNacionalnistakvitankaDiyalnistsuverenZnannya movserednoverhnonimeckaTitulregentsha NimechchiniPosadakoroleva konsort i regentTermin1055 1061 rokiKonfesiyakatolictvoRidRamnulfidiBatkoVilgelm VMatiAgnes BurgundskaBrati sestriOdo II Vilgelm VI Vilgelm VII i Vilgelm VIIIU shlyubi zGenrih IIIDiti2 sina i 4 donki Mediafajli u VikishovishiZhittyepisImperatricya Pohodila z rodu Ramnulfidiv Molodsha donka Vilgelma V gercoga Akvitaniyi ta Agnes donka Otton Vilgelma gercoga Burgundiyi Narodilasya blizko 1025 roku v Puatye Bula osvichenoyu i pobozhnoyu divchinoyu yaka mala tisni zv yazki z Klyunijskim abatstvom osoblivo Gugo Velikim V 1043 roci v Majnci vona bula koronovana yak koroleva Nimechchini a 21 listopada togo zh roku v imperatorskogo palaci v Ingelgajmi vidbulosya yiyi vesillya z Genrihom III Yihnya koronaciya imperatorskoyu koronoyu vidbulasya v Rimi 25 grudnya 1046 roku Yak i yiyi cholovik vona ne zaohochuvala rozbeshenist i rozgulnist pridvornogo zhittya Tak na vesilli Genriha i Agnes buli skasovani zvichajni v takih vipadkah vistupi blazniv i akrobativ mandrivnih figlyariv Agnes pidtrimala sprobi cholovika vvesti v Nimechchini zvichayi Bozhogo svitu treuga dei pripiniti zvichajni dlya krayini neskinchenni chvari i krovnu pomstu Vtim za zhittya Genriha III Agnesa yaka narodila shistoh ditej vidkrito ne vistupala na politichnij sceni Regentsha Pislya smerti cholovika 5 zhovtnya 1056 roku Agnesa perebrala na sebe regentstvo pri malolitnomu nimeckomu koroli Genrihu IV Takozh vona bezposeredno stala keruvati Bavarskim gercogstvom pislya smerti svogo drugogo sina Konrada II Na pochatku svogo pravlinnya Agnesi zdobula pidtrimku z boku Gugo Velikogo abata Klyuni ta papi rimskogo Viktora II Osnovnoyu turbotoyu Agnesi de Puatye bulo pidtrimannya miru v imperiyi Viktor II yakomu svogo chasu Genrih III dopomig posisti papskij prestol teper pikluvavsya pro pidtrimku rivnovagi mizh volodarem znattyu i shlyahtoyu Imperiyi ta yiyi yepiskopatom Vodnochas Agnesa namagalasya zmicniti vlasnu vladu ta svogo sina Genriha IV nadayuchi znati znachni volodinnya U 1056 roci vona peredala gercogstvo Karintiyu Konradu III z rodu Ecconidiv v 1057 roci nadala Rudolfu fon Rejnfeldenu gercogstvo Shvabiyu yakij otrimav takozh yak administrator v upravlinnya Burgundske korolivstvo 1059 roku toj stav zyatem Agnes Gercogstvo Bavariya vona peredala 1061 roku Ottona grafu Nordgejma z Saksoniyi Ostannomu takozh regentsha doruchila ohoronu kordonu z Ugorshinoyu Ottonu Nordgejmskomu vdalosya posaditi na ugorskij tron Salomona z dinastiyi Arpadiv sho odruzhivsya v 1063 roci na donci Agnes Zavdyaki cij politici Agnesa mala v krayini vinyatkovu povagu j avtoritet Vodnochas usi ci zemelni podarunki spriyali oslablennyu centralnoyi vladi i samoyi Salichnoyi dinastiyi U 1057 roci pomer papa rimskij Viktor II i v politici Agnes de Puatye shodo rimskoyi kuriyi vidbulisya zmini V cej chas vona vidijshla vid pidtrimki klyunijskoyi reformi Vodnochas vtrutilasya v proces obrannya papi rimskogo pidtrimavshi Stefana IX proti antipapi Benedikta X obranogo rimskoyu znattyu Pislya smerti Stefana IX regentsha pidtrimala Anselma yepiskopa Lukki proti Gildebranda Sovanskogo Zreshtoyu nadala dopomogu yepiskopu Florentijskomu yakij stav papoyu rimskim Mikolayem II Vtim Mikolaj II 1059 roku na Lateranskomu sobori vidav papsku bullu yakoyu viznachiv novij poryadok obrannya pap cherez golosuvannya kardinaliv sho jshlo v protirichchya yak z interesami imperiyi tak i rimskogo nobilitetu Vidnosini mizh Rimom i Imperiyeyu pochali shvidko pogirshuvatisya pislya vidmovi u 1060 roci pidtverditi investituru Zigfrida na posadu arhiyepiskopa Majnckogo yakogo pidtrimala regentsha Pislya smerti Mikolaya II 19 lipnya 1061 roku kardinali obirayut novim papoyu rimskim yepiskopa Lukki Anselma pid imenem Oleksandr II U vidpovid na ce Agnesa de Puatye visuvaye svogo kandidata Kadala yepiskopa Parmi pid imenem Gonoriya II Tak pochalasya trivala shizma sho zakinchilasya lishe na sobori v 1064 roci povalennyam Gonoriya II Porazka v cij religijnij borotbi zavdalo imperatrici velmi vidchutnij udar vona takozh zmushena bula rozdiliti provinu za rozkol v imperskoyi cerkvi viklikanij vsima cimi podiyami Vvazhayuchi sebe vidpovidalnoyu za krizu v cerkvi j porazki v politici yaku vona provodila shodo Rimu Agnesa vidhodit vid aktivnoyi politichnoyi diyalnosti gotuyuchi sebe do duhovnogo zhittya Todi pomichnikom regenta bulo priznacheno Genriha yepiskopa Augsburgu Ce priznachennya Genriha ne znajshlo pidtrimki v bagatoh znatnih lyudej Nimechchini yaki vvazhali sho v jogo osnovi lezhit lyubovnij zv yazok mizh Genrihom j imperatriceyu Vihovannya zh yunogo Genriha IV ministrelyami prizvelo do zmovi i vidkritogo vistupu v 1062 roci koli yunij imperator buv vikradenij grupoyu aristokrativ na choli z Anno II arhiyepiskopom Kelnskim i dostavlenij u dyusseldorfskij burg Kajzerverti de dali vihovuvavsya Pislya podij v Kajzerverti Agnesa vede religijne duhovne zhittya Vodnochas vona zalishayetsya regentsheyu i ne navazhuyetsya piti yak vona hotila do monastirya oskilki bula yedinim garantom shodzhennya sina na tron i prodovzhennya Salichnoyi dinastiyi v imperiyi Podalshe zhittya 1062 roku Agnes zreklasya vladi na korist Anno II arhiyepiskopa Kelna Zigfrida I arhiyepiskopa Majncu ta Adalberga arhiyepiskopa Bremena Vtim Agnes de Puatye zberegla chastkovij vpliv namagayuchis vidnoviti opiku nad sinom Lishe pislya vstupu Genriha IV v jogo suverenni prava v berezni 1065 roku jogo mati zmogla zdijsniti davno zadumanu neyu podorozh do Italiyi Tut Agnes poselyayetsya v monastiri Fruttuariya pidtrimuye monastiri Montekassino i Sub yako Krim togo Agnes de Puatye vistupala radniceyu pap rimskih Oleksandra II i Grigoriya VII zahishayuchi pri comu interesi svogo sina Genriha IV Pomerla v 1077 roci v Rimi 1078 roku pohovana v Sobori Svyatogo Petra RodinaCholovik Genrih III imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Diti Adelayida 1045 1096 abatisa Gandergejmu Gizela 1047 1053 Matilda 1048 1060 druzhina Rudolfona fon Rejnfeldena gercoga Shvabiyi Genrih 1050 1106 imperator u 1056 1106 rokah Konrad 1052 1055 gercog Bavariyi u 1054 1055 rokah Yudit 1054 1092 1096 druzhina 1 Solomona Arpada korolya Ugorshini 2 Vladislava I knyazya PolshiGenealogiyaDiv takozhMeta fon SalisPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118647318 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 British Museum person institution thesaurus d Track Q18785969d Track Q34753751 FemBio database d Track Q61356138 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570DzherelaMechthild Black Veldtrup Kaiserin Agnes 1043 1077 Quellenkritische Studien Bohlau Verlag Koln 1995 ISBN 3 412 02695 6 Joseph Rovan Histoire de l Allemagne Paris Ed du Seuil 1999 Robinson I S Henry IV of Germany 1056 1106 2000
Топ