Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Рі чард I Ле вове Се рце англ Richard the Lionheart 8 вересня 1157 6 квітня 1199 англійський король з 1189 року з династ

Річард I Левове Серце

Річард I Левове Серце

Рі́чард I Ле́вове Се́рце (англ. Richard the Lionheart; 8 вересня 1157 — 6 квітня 1199) — англійський король (з 1189 року) з династії Плантагенетів. Сучасники називали Річарда «Так-і-Ні» — нібито за те, що він часто змінював свою думку. Правив під титулом «король англійців, герцог норманів і аквітанців, граф Анжу». Його вважають національним героєм Англії.

Річард I Левове Серце
англ. Richard the Lionheart
окс. Ricard Còr de Leon
фр. Richard Cœur de Lion
Dei Gratia Rex Angliae, Dominus Hiberniae, Dux Normanniae, et Dux Aquitaniae
image
Річард I Левове Серце, картина Меррі-Жозеф Блонделя
Король Англії
Правління 1189-1199
Коронація 3 вересня 1189
Попередник Генріх II Короткий Плащ
Наступник Іоанн I Безземельний
Інші титули Лорд Ірландії
Герцог Нормандії
Граф Анжуйський
Герцог Аквітанії
Біографічні дані
Імена Річард Плантагенет
Релігія католицтво
Народження 8 вересня 1157(1157-09-08)
Оксфорд
Смерть 6 квітня 1199(1199-04-06) (41 рік)
Шалю
гангрена
Поховання Абатство Фонтевро, Франція
Дружина Беренгарія Наваррська
Діти [en]
Династія Плантагенети
Батько Генріх II Короткий Плащ
Мати Алієнор Аквітанська
image
image Медіафайли у Вікісховищі

Раннє життя та приєднання до Аквітанії

Дитинство

Річард народився 8 вересня 1157, ймовірно, у палаці Бомонт в Оксфорді, Англія , як син короля Англії Генріха II та Елеонори Аквітанської . Він був молодшим братом Вільяма , Генріха Молодого Короля та Матильди ; Вільям помер ще до народження Річарда. Як молодший син короля Генріха II, Річард не міг зійти на престол. У короля Генріха та королеви Елеонори народилося ще четверо дітей: Джеффрі, Елеонора, Жанна та Джон. Річард також мав двох зведених сестер від першого шлюбу його матері з Людовиком VII Французьким : Марію та .

Річарда часто зображують як улюбленого сина матері. Його батько був анжуйським норманом і правнуком Вільгельма Завойовника . Сучасний історик Ральф де Діцето провів родовід його родини від Матильди Шотландської до англосаксонських королів Англії та Альфреда Великого , а звідти легенда пов’язувала їх із Ноєм і Воденом . Відповідно до анжуйської сімейної традиції, в їхніх предках була навіть «пекельна кров», і вони походили від феї, або жінки-демона, Мелюзіни.

Поки його батько відвідував свої землі від Шотландії до Франції, Річард, ймовірно, провів дитинство в Англії. Його перший зареєстрований візит на європейський континент відбувся в травні 1165 року, коли мати взяла його до Нормандії. Його годувальницею була Годієрна з Сент-Олбансу , якій він дав щедру пенсію після того, як став королем.

Про освіту Річарда відомо небагато. Хоча він народився в Оксфорді і виховувався в Англії до восьмого року життя, невідомо, якою мірою він користувався або розумів англійську; він був освіченою людиною, складав вірші та писав мовою Лімузен ( lenga d'òc ), а також французькою.Під час свого полону англійське упередження щодо іноземців було використано в розрахований спосіб його братом Джоном, щоб допомогти знищити авторитет канцлера Річарда, Вільяма Лонгшампа , який був норманом . Одним із конкретних звинувачень, висунутих Лонгчампу прихильником Джона Г’ю Нонантом , було те, що він не міг говорити англійською. Це вказує на те, що наприкінці 12 століття від тих, хто обіймав владу в Англії, очікувалося знання англійської мови.

Кажуть, що Річард був дуже привабливим; його волосся було між рудим і світлим, він був світлооким і блідим. За словами Кліффорда Брюера, його зріст був 6 футів 5 дюймів (1,96 м), хоча це неможливо перевірити, оскільки його останки були втрачені принаймні з часів Французької революції . Джон, його молодший брат, був відомий як 5 футів 5 дюймів (1,65 м). Itinerarium peregrinorum et gesta regis Ricardi , латинська проза про Третій хрестовий похід , стверджує, що: «Він був високий, елегантної статури; колір його волосся був між рудим і золотистим; його кінцівки були гнучкими та прямими. Його довгі ноги відповідали решті тіла».

Шлюбні союзи були поширеними серед середньовічної королівської сім’ї: вони призводили до політичних альянсів і мирних договорів і дозволяли сім’ям претендувати на правонаступництво на землях одна одної. У березні 1159 року було домовлено, що Річард одружиться з однією з дочок Рамона Беренгера IV, графа Барселони ; однак ці домовленості провалилися, і шлюб так і не відбувся. 2 листопада 1160 року Генріх Молодий Король одружився з Маргаретою , дочкою Людовика VII, короля Франції. Незважаючи на цей союз між Плантагенетами та Капетингами , династією на французькому престолі, два доми іноді конфліктували. У 1168 році для досягнення перемир'я між ними знадобилося заступництво папи Олександра III . Генріх II завоював Бретань і взяв під свій контроль Гізор і Вексен , які були частиною приданого Маргарити.

На початку 1160-х років висловлювалися пропозиції, щоб Річард одружився з Еліс, графинею Вексен , четвертою дочкою Людовика VII; через суперництво між королями Англії та Франції Людовик перешкоджав шлюбу. У січні 1169 року було укладено мирний договір і підтверджено заручини Річарда з Еліс. Генріх II планував розділити свої території та території Елеонори між трьома їхніми старшими синами, що вижили: Генріх мав стати королем Англії та контролювати Анжу, Мен і Нормандію; Річард успадкував би Аквітанію та Пуатьє від своєї матері; Джеффрі став герцогом Бретані через шлюб із Констанцією , спадкоємицею Конана IV . На церемонії, де було підтверджено заручини Річарда, він віддав шану королю Франції за Аквітанію, таким чином закріпивши зв'язки васалітету між ними.

Після того як Генріх II серйозно захворів у 1170 році, він прийняв свій план поділу своїх територій, хоча він зберігав загальну владу над своїми синами та їхніми територіями. Його син Генріх був коронований як спадкоємець у червні 1170 року, а в 1171 році Річард виїхав до Аквітанії з матір'ю, і Генріх II дав йому герцогство Аквітанія на прохання Елеонори. Річард і його мати вирушили в подорож по Аквітанії в 1171 році, намагаючись заспокоїти місцевих жителів. [27] Разом вони заклали перший камінь у фундамент монастиря Святого Августина в Ліможі . У червні 1172 року, у віці 14 років, Річард був офіційно визнаний герцогом Аквітанії та графом Пуату, коли йому було надано емблеми списа та прапора його офісу; церемонія відбулася в Пуатьє і була повторена в Ліможі, де він носив перстень святої Валерії , яка була уособленням Аквітанії.

Повстання проти Генріха II

За словами Ральфа з Коггесхалла, Генріх Молодий король спровокував повстання проти Генріха II; він хотів незалежно царювати принаймні над частиною території, яку обіцяв йому батько, і позбутися своєї залежності від Генріха II, який контролював гаманці. Ходили чутки, що Елеонора могла спонукати своїх синів повстати проти батька.

Генріх Молодий Король покинув свого батька і виїхав до французького двору, шукаючи захисту Людовика VII; його брати Річард і Джеффрі незабаром пішли за ним, а п'ятирічний Джон залишився в Англії. Людовик підтримав трьох братів і навіть посвятив Річарда в лицарі, пов’язавши їх разом через васалітет. Джордан Фантосме , сучасний поет, описав повстання як «війну без любові». Брати дали клятву при французькому дворі, що не підуть на угоди з Генріхом II без згоди Людовіка VII і французьких баронів. За підтримки Людовика Генріх Молодий Король залучив багатьох баронів до своєї справи, обіцяючи землі та гроші; одним із таких баронів був Філіп I, граф Фландрії , якому було обіцяно 1000 фунтів стерлінгів і кілька замків. У братів також були прихильники, готові повстати в Англії. Роберт де Бомонт, 3-й граф Лестер , об'єднав сили з Г'ю Бігодом, 1-м графом Норфолком , Г'ю де Кевеліоком, 5-м графом Честера , і Вільгельмом I Шотландським для повстання в Саффолку. Альянс з Людовиком спочатку був успішним, і до липня 1173 року повстанці обложили Омале , Неф -Марше та Верней , а Гуго де Кевеліок захопив Дол у Бретані. Річард відправився в Пуату і підняв баронів, які були вірні йому та його матері, на повстання проти його батька. Елеонор потрапила в полон, тож Річарду залишилося самотужки вести похід проти прихильників Генріха II в Аквітанії. Він пішов, щоб взяти Ла-Рошель , але був відкинутий жителями; він відійшов до міста Сент , яке заснував як базу для своїх операцій.

Тим часом Генріх II зібрав дуже дорогу армію з понад 20 000 найманців, щоб протистояти повстанню. Він рушив на Верней, і Людовик відступив від своїх військ. Армія повернула Дол і підкорила Бретань. У цей момент Генріх II зробив пропозицію миру своїм синам; за порадою Людовика від пропозиції було відхилено. Війська Генріха II зненацька захопили Сент і захопили більшу частину його гарнізону, хоча Річард зміг втекти з невеликою групою солдатів. До кінця війни він знайшов притулок у Шато де Тейлбур. Генріх Молодий король і граф Фландрії планували висадитися в Англії, щоб допомогти повстанню під проводом графа Лестера. Передбачаючи це, Генріх II повернувся до Англії з 500 солдатами та своїми полоненими (включно з Елеонорою та дружинами та нареченими його синів), але по прибуттю виявив, що повстання вже зазнало краху. Вільгельм I Шотландський і Г'ю Бігод були захоплені 13 і 25 липня відповідно. Генріх II повернувся до Франції та зняв облогу Руана , де до Людовика VII приєднався Генріх Молодий Король після того, як він відмовився від свого плану вторгнення в Англію. Людовик зазнав поразки, і у вересні 1174 року було підписано мирну угоду, угоду Монлуї. Коли Генріх II і Людовик VII уклали перемир'я 8 вересня 1174 року, його умови конкретно виключали Річарда. Покинутий Людовиком і побоюючись зіткнутися з армією свого батька в битві, Річард 23 вересня прийшов до двору Генріха II у Пуатьє і благав прощення, плачучи та припадаючи до ніг Генріха, який поцілував Річарда мир. Через кілька днів брати Річарда приєдналися до нього в пошуках примирення зі своїм батьком. Умови, на які прийняли три брати, були менш щедрими, ніж ті, які їм пропонували раніше під час конфлікту (коли Річарду було запропоновано чотири замки в Аквітанії та половину доходу від герцогства): Річард отримав контроль над двома замки в Пуату і половина прибутку Аквітанії; Генріх Молодий король отримав два замки в Нормандії; і Джефрі було дозволено половину Бретані . Елеонора залишалася в'язнем Генріха II до його смерті, частково як гарантія хорошої поведінки Річарда.

Останні роки правління Генріха II

Після закінчення війни почався процес умиротворення провінцій, які повстали проти Генріха II. З цією метою король відправився в Анжу, а Джеффрі впорався з Бретанню. У січні 1175 року Річард був відправлений до Аквітанії, щоб покарати баронів, які воювали за нього. Історик Джон Гіллінгем зазначає, що хроніка Роджера Хоуденського є основним джерелом діяльності Річарда в цей період. Згідно з літописом, більшість замків, що належали повстанцям, мали бути повернуті до стану, в якому вони були за 15 днів до початку війни, а інші мали бути зруйновані. З огляду на те, що на той час замки були звичайними для будівництва з каменю, і що багато баронів розширили або переукріпили свої замки, це було нелегке завдання. Роджер Хауденський описує двомісячну облогу Кастійон-сюр-Ажена ; хоча замок був «відомо міцним», облогові машини Річарда змушували захисників підкорятися.

Під час цієї кампанії Річард отримав ім'я «Лев» або «Левове Серце» завдяки своєму шляхетному, сміливому та жорстокому лідерству. Він згадується як «цей наш лев» ( hic leo noster ) ще в 1187 році в Topographia Hibernica Гіральда Камбренського, тоді як псевдонім «левове серце» ( le quor de lion ) є першим записане в L' Estoire de la Guerre Sainte Амбруаза в контексті кампанії Аккона 1191 року.

Здавалося, що Генріх не хотів довіряти комусь із своїх синів ресурси, які могли б бути використані проти нього. Підозрювали, що король привласнив Алісу Французьку, наречену Річарда, як свою коханку . Це робило шлюб між Річардом і Еліс технічно неможливим в очах церкви , але Генріх ухилявся: він вважав придане Еліс , Вексен в Іль-де-Франс , цінним. Річард не хотів відмовлятися від Еліс, оскільки вона була сестрою короля Франції Філіпа II , близького союзника. [50] [51]

Після того, як йому не вдалося скинути свого батька, Річард зосередився на придушенні внутрішніх повстань знаті Аквітанії, особливо на території Гасконі . Дедалі більша жорстокість його правління призвела до великого повстання там у 1179 році. Сподіваючись скинути Річарда з престолу, повстанці звернулися за допомогою до його братів Генріха та Джефрі. Переломний момент стався в долині Шаранти навесні 1179 р. Добре захищена фортеця Тайлбур здавалася неприступною. З трьох боків замок був оточений скелею, а з четвертого — містечком із тришаровим муром. Річард спочатку знищив і пограбував ферми та землі навколо фортеці, не залишивши її захисникам жодного підкріплення чи шляхів відступу. Гарнізон вийшов із замку й напав на Річарда; він зміг підкорити військо, а потім пішов за захисниками у відкриті ворота, де легко захопив замок за два дні. Перемога Річарда під Тайлбуром утримала багатьох баронів від думки про повстання та змусила їх оголосити йому свою лояльність. У 1181–1182 роках Річард зіткнувся з повстанням через успадкування графства Ангулем . Його супротивники звернулися за підтримкою до короля Франції Філіпа II, і боротьба поширилася через Лімузен і Перігор . Ще більше ворожнечі викликала надмірна жорстокість каральних походів Річарда. [52]

Після того як Річард приборкав своїх бунтівних баронів, він знову кинув виклик своєму батькові. З 1180 по 1183 роки напруга між Генріхом і Річардом зростала, оскільки король Генріх наказав Річарду віддати шану Генріху Молодому Королю, але Річард відмовився. Нарешті, в 1183 році Генріх Молодий король і Джефрі, герцог Бретані, вторглися в Аквітанію, намагаючись підкорити Річарда. Барони Річарда вступили в бійку і обернулися проти свого герцога. Однак Річарду та його армії вдалося стримати війська вторгнення, і вони стратили всіх полонених. Конфлікт ненадовго припинився в червні 1183 року, коли помер молодий король. Після смерті Генріха Молодого Короля Річард став старшим сином, що вижив, і, отже, спадкоємцем англійської корони. Король Генріх вимагав від Річарда відмовитися від Аквітанії (яку він планував передати своєму молодшому синові Іоанну у спадок). Річард відмовився, і конфлікт між ними тривав. Ця відмова зрештою змусила Генріха II вивести королеву Елеонору з в'язниці. Він відправив її до Аквітанії і вимагав, щоб Річард віддав свої землі своїй матері, яка знову мала правити цими землями. [53]

У 1187 році, щоб зміцнити свої позиції, Річард об'єднався з 22-річним Філіпом II, сином колишнього чоловіка Елеонори Людовика VII від Адели Шампанської . Роджер з Хоудена написав:

Король Англії був вражений великим подивом і задумався, що [цей союз] може означати, і, вживаючи заходів обережності на майбутнє, часто посилав гінців до Франції з метою відкликати свого сина Річарда; який, вдаючи, що він миролюбний і готовий прийти до свого батька, попрямував до Шинона і, незважаючи на особу, яка опікувалася ним, забрав більшу частину скарбів свого батька та укріпив свої замки в Пуату з тим же, відмовляючись йти до батька. [54]

Загалом Хаудена стурбовані переважно політикою стосунків між Річардом і Філіпом. Гіллінгем звернувся до теорій, які припускають, що ці політичні стосунки також були сексуально інтимними, які, на його думку, ймовірно виникли з офіційного запису, який оголосив, що, як символ єдності між двома країнами, королі Англії та Франції ночували в одному ліжку. Гіллінгем охарактеризував це як «прийнятий політичний акт, у якому немає нічого сексуального;... трохи схожий на сучасну можливість фотографування». [55]

Коли надійшла новина про битву при Хаттіні , він взяв хрест у Турі в компанії інших французьких дворян. В обмін на допомогу Філіпа проти його батька Річард віддав Філіпу шану в листопаді 1188 року. 4 липня 1189 року війська Річарда та Філіпа розбили армію Генріха під Баллансом . Генрі погодився назвати Річарда своїм спадкоємцем. Через два дні Генріх помер у Шиноні, і Річард став його наступником на посадах короля Англії, герцога Нормандії та графа Анжуйського. Роджер з Хоудена стверджував, що у присутності Річарда з трупа Генріха пішла кров з носа, що вважалося ознакою того, що Річард став причиною його смерті.

Третій хрестовий похід

image
Печатка Річарда І Левове Серце
image
Пам'ятник Річарду у Лондоні

Провів увесь час свого правління (крім 6 місяців) за кордоном.

Під час Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля сирійської фортеці Акри, Арзуфа та Аскалона (над Салах ад-Діном), але не дивлячись на дві спроби, йому не вдалося взяти Єрусалим. Перед поверненням в Європу уклав із Салах ад-Діном Яффську угоду про трирічне перемир'я і безпрешкодий доступ неозброєних християнських паломників та торгівців до Єрусалиму.

На зворотному шляху до батьківщини потрапив у підступний полон до герцога Австрії Леопольда V, з яким мав до цього тривалий конфлікт. Леопольд V передав Річарда імператору Генріху VI. Річард був його в'язнем, доки за нього не було отримано викуп у 150 тисяч марок.

Ненадовго повернувся до Англії, де замість нього правив його брат Іоанн Безземельний.

Останні роки провів на війні у Франції, де при облозі [en] був поранений в шию арбалетним болтом французьким лицарем П'єром Базілем та помер від гангрени 6 квітня 1199 року.

Трубадур

Збереглися два віршовані твори, які написав Річард: кансона, складена в полоні у Генріха VI, і сірвента, звернена до Гі, графа Овернського та до [fr], до графа Клермон і Монферра з докорами у відсутності підтримки у війні проти Філіппа-Августа (1194). Сірвента написана пуатевінським діалектом давньофранцузької мови. Крім того неодноразово Річард, як політичний противник, згадується в творах Бертрана де Борна, i як доблесний та чесний лицар у творі Вальтера Скотта «Айвенго».

Герб

image
1189-1198
image
1198-1199

Коли Річард зійшов на престол у 1189, він встановив за герб двох жовтих левів на червоному тлі, але у 1198 змінив офіційний королівський штандарт додавши третього.

Сімейне життя

З 12 років був заручений з [en], донькою Людовика VII, короля Франції. За тодішнім звичаєм наречена виховувалася у сім'ї нареченого. Цей шлюб ніколи не був укладений, незважаючи на тиск французької сторони. Середньовічні літописці свідчать про те, що Генріх II, батько Річарда, звабив Алісу, нібито у них була позашлюбна дитина. Заручини були розірвані вже після смерті Генріха II — у 1191 році.

12 травня 1191 року Річард під час Хрестового походу одружився з Беренгарією Наваррською на Кіпрі. Шлюб був бездітним.

Відомий один бастард Річарда — Філіпп де Коньяк, народжений, начебто, близько 1180 р. від невідомої матері. Батько опікувався сином, одружив його з багатою спадкоємицею. Є дві згадки про позашлюбного сина Річарда Левове Серце. Роджер Ховеденський пише про те, що Філіп, незаконнонароджений син короля Річарда Англійського, вбив віконта Адемара V Лиможского, якому належав замок Шалю-Шаброль, при облозі якого Річарда було вбито. Так він помстився за смерть батька. Ще одна згадка про Філіпа зустрічається в указах англійського королівства 1201 року. Король Іоанн Безземельний пожалував «А Філіппу, сину короля Річарда, одну марку як подарунок». Інших згадок про Філіпа немає. Вважають, що він помер приблизно на початку XIII століття.

Родовід

Примітки

  1. Gillingham, John, 'Richard the Lionheart', p. 243, Weidenfeld and Nicolson 1978 (англ.)
  2. Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook (англ.)
  3. Песни трубадуров. Сост. А. Г. Наймана. М.: Наука, с.с. 218—230

Джерела

  • (1842), The History of the Knights Templars, the Temple Church, and the Temple, London: Longman, Brown, Green, and Longmans (англ.)
  • Arnold, B (1999) [1985], German Knighthood 1050–1300, Oxford: Clarendon Press, ISBN  (англ.)
  • Allen Brown, R (1976) [1954], Allen Brown's English Castles, Woodbridge: The Boydell Press, ISBN  (англ.)
  • Brewer, Clifford (2000), The Death of Kings, London: Abson Books, ISBN  (англ.)
  • Cannon, John & Hargreaves, Anne (eds). Kings and Queens of Britain, Oxford University Press 2001, 2004, . Richard I, by John Gillingham (англ.)
  • Flori, Jean (1999), Richard the Lionheart: Knight and King, Translated by Jean Birrell, Edinburgh: Edinburgh University Press, ISBN  (англ.)
  • Flori, Jean (1999), Richard Coeur de Lion: le roi-chevalier (French) , Paris: Biographie Payot, ISBN  (фр.)
  • Gillingham, John (1979), Richard the Lionheart, New York: Times Books, ISBN  (англ.)
  • Gillingham, John (1989), Richard the Lionheart, Butler and Tanner Ltd (англ.)
  • Gillingham, John (1994), Richard Coeur De Lion: Kingship, Chivalry And War In The Twelfth Century, London (англ.)
  • Gillingham, John (2002) [1999], Richard I, London: Yale University Press, ISBN  (англ.)
  • Gillingham, John (2004), Richard I (1157–1199), king of England, Oxford Dictionary of National Biography, процитовано 22 грудня 2009 (англ.)
  • Graetz, H. Bella Löwy; Bloch, Philipp (1902), History of the Jews, Jewish Publication Society of America (англ.)
  • Harvey, John (1948), The Plantagenets, Fontana/Collins, ISBN  (англ.)
  • Leese, Thelma Anna (1996), Royal: Issue of the Kings and Queens of Medieval England, 1066–1399, Heritage Books Inc, ISBN  (англ.)
  • Longford, Elizabeth (1989), The Oxford Book of Royal Anecdotes, Oxford University Press, ISBN  (англ.)(англ.)
  • Maalouf, Amin (1984), L'impossible rencontre, у J'ai lu (ред.), Les Croisades vues par les Arabes (French) , № XI, part V, с. 318, ISBN  (фр.)
  • (2005), Crusades: The Illustrated History (вид. annotated, illustrated), University of Michigan Press, ISBN  (англ.)
  • Martin, Nicole (18 березня 2008). Richard I slept with French king 'but not gay'. The Daily Telegraph. с. 11. See also Bed-heads of state. The Daily Telegraph. 18 березня 2008. с. 25. (англ.)
  • McNeill, Tom (1992), English Heritage Book of Castles, London: English Heritage and B. T. Batsford, ISBN  (англ.)
  • (1991) [1924], A History of the Art of War in the Middle Ages, Volume Two: 1278–1485 AD, Greenhill Books (англ.)
  • Packard, Sydney (1922), King John and the Norman Church, The Harvard Theological Review, Cambridge University Press, 15 (1): 15—40, doi:10.1017/s0017816000001383 (англ.)
  • Prestwich, J.O. (2004) The Place of War in English History, 1066—1214. Boydell Press. (англ.)
  • Purser, Toby (2004), Medieval England 1042–1228 (вид. illustrated), Heinemann, ISBN  (англ.)
  • Ralph of Coggeshall, Chronicon Anglicanum (лат.)
  • Roger of Hoveden; (1853), The annals of Roger de Hoveden: comprising The history of England and of other countries of Europe from A.D. 732 to A.D. 1201, т. 2, London: H.G. Bohn (англ.)
  • Roger of Hoveden, Gesta Regis Henrici II & Gesta Regis Ricardi Benedicti Abbatis, ed. William Stubbs, 2 vols, (London, 1867), available at Gallica (лат.)
  • Roger of Hoveden, Chronica Magistri Rogeri de Houedene, ed. William Stubbs, 4 vols, (London, 1868–71), available at Gallica. (лат.)
  • Stafford, P., Nelson, J.L and Martindale, J. (2002) Law, Laity and Solidarities. Manchester University Press. (англ.)
  • Turner, Ralph (1997), Richard Lionheart and English Episcopal Elections, Albion: A Quarterly Journal Concerned with British Studies, The North American Conference on British Studies, 29 (1): 1—13, doi:10.2307/4051592 (англ.)
  • Turner, Ralph V.; Heiser, Richard R (2000), The Reign of Richard Lionheart, Ruler of the Angevin empire, 1189–1199, Harlow: Longman, ISBN  (англ.)

Посилання

image
link=[1]
У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини
Річард I Левове Серце
  • [en]
  • Дзеркало тижня: Сергій Махун. Король-лицар із серцем лева
Попередник:
Генріх II Короткий Плащ 		Король Англії
1189-1199 		Наступник:
Іоанн I Безземельний
Попередник:
Генріх II Короткий Плащ 		Лорд Ірландії
1189-1199 		Наступник:
Іоанн I Безземельний
Попередник:
Генріх II Короткий Плащ 		Герцог Аквітанії
1172-1199 		Наступник:
Іоанн I Безземельний
Попередник:
Генріх II Короткий Плащ
Генріх III Молодий 		Герцог Нормандії
1189-1199 		Наступник:
Іоанн I Безземельний

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ri chard I Le vove Se rce angl Richard the Lionheart 8 veresnya 1157 6 kvitnya 1199 anglijskij korol z 1189 roku z dinastiyi Plantagenetiv Suchasniki nazivali Richarda Tak i Ni nibito za te sho vin chasto zminyuvav svoyu dumku Praviv pid titulom korol anglijciv gercog normaniv i akvitanciv graf Anzhu Jogo vvazhayut nacionalnim geroyem Angliyi Richard I Levove Serce angl Richard the Lionheart oks Ricard Cor de Leon fr Richard Cœur de LionDei Gratia Rex Angliae Dominus Hiberniae Dux Normanniae et Dux AquitaniaeRichard I Levove Serce kartina Merri Zhozef BlondelyaKorol AngliyiPravlinnya 1189 1199Koronaciya 3 veresnya 1189Poperednik Genrih II Korotkij PlashNastupnik Ioann I BezzemelnijInshi tituli Lord Irlandiyi Gercog Normandiyi Graf Anzhujskij Gercog AkvitaniyiBiografichni daniImena Richard PlantagenetReligiya katolictvoNarodzhennya 8 veresnya 1157 1157 09 08 OksfordSmert 6 kvitnya 1199 1199 04 06 41 rik Shalyu gangrenaPohovannya Abatstvo Fontevro FranciyaDruzhina Berengariya NavarrskaDiti en Dinastiya PlantagenetiBatko Genrih II Korotkij PlashMati Aliyenor Akvitanska Mediafajli u VikishovishiRannye zhittya ta priyednannya do AkvitaniyiDitinstvo Richard narodivsya 8 veresnya 1157 jmovirno u palaci Bomont v Oksfordi Angliya yak sin korolya Angliyi Genriha II ta Eleonori Akvitanskoyi Vin buv molodshim bratom Vilyama Genriha Molodogo Korolya ta Matildi Vilyam pomer she do narodzhennya Richarda Yak molodshij sin korolya Genriha II Richard ne mig zijti na prestol U korolya Genriha ta korolevi Eleonori narodilosya she chetvero ditej Dzheffri Eleonora Zhanna ta Dzhon Richard takozh mav dvoh zvedenih sester vid pershogo shlyubu jogo materi z Lyudovikom VII Francuzkim Mariyu ta Richarda chasto zobrazhuyut yak ulyublenogo sina materi Jogo batko buv anzhujskim normanom i pravnukom Vilgelma Zavojovnika Suchasnij istorik Ralf de Diceto proviv rodovid jogo rodini vid Matildi Shotlandskoyi do anglosaksonskih koroliv Angliyi ta Alfreda Velikogo a zvidti legenda pov yazuvala yih iz Noyem i Vodenom Vidpovidno do anzhujskoyi simejnoyi tradiciyi v yihnih predkah bula navit pekelna krov i voni pohodili vid feyi abo zhinki demona Melyuzini Poki jogo batko vidviduvav svoyi zemli vid Shotlandiyi do Franciyi Richard jmovirno proviv ditinstvo v Angliyi Jogo pershij zareyestrovanij vizit na yevropejskij kontinent vidbuvsya v travni 1165 roku koli mati vzyala jogo do Normandiyi Jogo goduvalniceyu bula Godiyerna z Sent Olbansu yakij vin dav shedru pensiyu pislya togo yak stav korolem Pro osvitu Richarda vidomo nebagato Hocha vin narodivsya v Oksfordi i vihovuvavsya v Angliyi do vosmogo roku zhittya nevidomo yakoyu miroyu vin koristuvavsya abo rozumiv anglijsku vin buv osvichenoyu lyudinoyu skladav virshi ta pisav movoyu Limuzen lenga d oc a takozh francuzkoyu Pid chas svogo polonu anglijske uperedzhennya shodo inozemciv bulo vikoristano v rozrahovanij sposib jogo bratom Dzhonom shob dopomogti znishiti avtoritet kanclera Richarda Vilyama Longshampa yakij buv normanom Odnim iz konkretnih zvinuvachen visunutih Longchampu prihilnikom Dzhona G yu Nonantom bulo te sho vin ne mig govoriti anglijskoyu Ce vkazuye na te sho naprikinci 12 stolittya vid tih hto obijmav vladu v Angliyi ochikuvalosya znannya anglijskoyi movi Kazhut sho Richard buv duzhe privablivim jogo volossya bulo mizh rudim i svitlim vin buv svitlookim i blidim Za slovami Klifforda Bryuera jogo zrist buv 6 futiv 5 dyujmiv 1 96 m hocha ce nemozhlivo pereviriti oskilki jogo ostanki buli vtracheni prinajmni z chasiv Francuzkoyi revolyuciyi Dzhon jogo molodshij brat buv vidomij yak 5 futiv 5 dyujmiv 1 65 m Itinerarium peregrinorum et gesta regis Ricardi latinska proza pro Tretij hrestovij pohid stverdzhuye sho Vin buv visokij elegantnoyi staturi kolir jogo volossya buv mizh rudim i zolotistim jogo kincivki buli gnuchkimi ta pryamimi Jogo dovgi nogi vidpovidali reshti tila Shlyubni soyuzi buli poshirenimi sered serednovichnoyi korolivskoyi sim yi voni prizvodili do politichnih alyansiv i mirnih dogovoriv i dozvolyali sim yam pretenduvati na pravonastupnictvo na zemlyah odna odnoyi U berezni 1159 roku bulo domovleno sho Richard odruzhitsya z odniyeyu z dochok Ramona Berengera IV grafa Barseloni odnak ci domovlenosti provalilisya i shlyub tak i ne vidbuvsya 2 listopada 1160 roku Genrih Molodij Korol odruzhivsya z Margaretoyu dochkoyu Lyudovika VII korolya Franciyi Nezvazhayuchi na cej soyuz mizh Plantagenetami ta Kapetingami dinastiyeyu na francuzkomu prestoli dva domi inodi konfliktuvali U 1168 roci dlya dosyagnennya peremir ya mizh nimi znadobilosya zastupnictvo papi Oleksandra III Genrih II zavoyuvav Bretan i vzyav pid svij kontrol Gizor i Veksen yaki buli chastinoyu pridanogo Margariti Na pochatku 1160 h rokiv vislovlyuvalisya propoziciyi shob Richard odruzhivsya z Elis grafineyu Veksen chetvertoyu dochkoyu Lyudovika VII cherez supernictvo mizh korolyami Angliyi ta Franciyi Lyudovik pereshkodzhav shlyubu U sichni 1169 roku bulo ukladeno mirnij dogovir i pidtverdzheno zaruchini Richarda z Elis Genrih II planuvav rozdiliti svoyi teritoriyi ta teritoriyi Eleonori mizh troma yihnimi starshimi sinami sho vizhili Genrih mav stati korolem Angliyi ta kontrolyuvati Anzhu Men i Normandiyu Richard uspadkuvav bi Akvitaniyu ta Puatye vid svoyeyi materi Dzheffri stav gercogom Bretani cherez shlyub iz Konstanciyeyu spadkoyemiceyu Konana IV Na ceremoniyi de bulo pidtverdzheno zaruchini Richarda vin viddav shanu korolyu Franciyi za Akvitaniyu takim chinom zakripivshi zv yazki vasalitetu mizh nimi Pislya togo yak Genrih II serjozno zahvoriv u 1170 roci vin prijnyav svij plan podilu svoyih teritorij hocha vin zberigav zagalnu vladu nad svoyimi sinami ta yihnimi teritoriyami Jogo sin Genrih buv koronovanij yak spadkoyemec u chervni 1170 roku a v 1171 roci Richard viyihav do Akvitaniyi z matir yu i Genrih II dav jomu gercogstvo Akvitaniya na prohannya Eleonori Richard i jogo mati virushili v podorozh po Akvitaniyi v 1171 roci namagayuchis zaspokoyiti miscevih zhiteliv 27 Razom voni zaklali pershij kamin u fundament monastirya Svyatogo Avgustina v Limozhi U chervni 1172 roku u vici 14 rokiv Richard buv oficijno viznanij gercogom Akvitaniyi ta grafom Puatu koli jomu bulo nadano emblemi spisa ta prapora jogo ofisu ceremoniya vidbulasya v Puatye i bula povtorena v Limozhi de vin nosiv persten svyatoyi Valeriyi yaka bula uosoblennyam Akvitaniyi Povstannya proti Genriha II Za slovami Ralfa z Koggeshalla Genrih Molodij korol sprovokuvav povstannya proti Genriha II vin hotiv nezalezhno caryuvati prinajmni nad chastinoyu teritoriyi yaku obicyav jomu batko i pozbutisya svoyeyi zalezhnosti vid Genriha II yakij kontrolyuvav gamanci Hodili chutki sho Eleonora mogla sponukati svoyih siniv povstati proti batka Genrih Molodij Korol pokinuv svogo batka i viyihav do francuzkogo dvoru shukayuchi zahistu Lyudovika VII jogo brati Richard i Dzheffri nezabarom pishli za nim a p yatirichnij Dzhon zalishivsya v Angliyi Lyudovik pidtrimav troh brativ i navit posvyativ Richarda v licari pov yazavshi yih razom cherez vasalitet Dzhordan Fantosme suchasnij poet opisav povstannya yak vijnu bez lyubovi Brati dali klyatvu pri francuzkomu dvori sho ne pidut na ugodi z Genrihom II bez zgodi Lyudovika VII i francuzkih baroniv Za pidtrimki Lyudovika Genrih Molodij Korol zaluchiv bagatoh baroniv do svoyeyi spravi obicyayuchi zemli ta groshi odnim iz takih baroniv buv Filip I graf Flandriyi yakomu bulo obicyano 1000 funtiv sterlingiv i kilka zamkiv U brativ takozh buli prihilniki gotovi povstati v Angliyi Robert de Bomont 3 j graf Lester ob yednav sili z G yu Bigodom 1 m grafom Norfolkom G yu de Keveliokom 5 m grafom Chestera i Vilgelmom I Shotlandskim dlya povstannya v Saffolku Alyans z Lyudovikom spochatku buv uspishnim i do lipnya 1173 roku povstanci oblozhili Omale Nef Marshe ta Vernej a Gugo de Keveliok zahopiv Dol u Bretani Richard vidpravivsya v Puatu i pidnyav baroniv yaki buli virni jomu ta jogo materi na povstannya proti jogo batka Eleonor potrapila v polon tozh Richardu zalishilosya samotuzhki vesti pohid proti prihilnikiv Genriha II v Akvitaniyi Vin pishov shob vzyati La Roshel ale buv vidkinutij zhitelyami vin vidijshov do mista Sent yake zasnuvav yak bazu dlya svoyih operacij Tim chasom Genrih II zibrav duzhe dorogu armiyu z ponad 20 000 najmanciv shob protistoyati povstannyu Vin rushiv na Vernej i Lyudovik vidstupiv vid svoyih vijsk Armiya povernula Dol i pidkorila Bretan U cej moment Genrih II zrobiv propoziciyu miru svoyim sinam za poradoyu Lyudovika vid propoziciyi bulo vidhileno Vijska Genriha II znenacka zahopili Sent i zahopili bilshu chastinu jogo garnizonu hocha Richard zmig vtekti z nevelikoyu grupoyu soldativ Do kincya vijni vin znajshov pritulok u Shato de Tejlbur Genrih Molodij korol i graf Flandriyi planuvali visaditisya v Angliyi shob dopomogti povstannyu pid provodom grafa Lestera Peredbachayuchi ce Genrih II povernuvsya do Angliyi z 500 soldatami ta svoyimi polonenimi vklyuchno z Eleonoroyu ta druzhinami ta narechenimi jogo siniv ale po pributtyu viyaviv sho povstannya vzhe zaznalo krahu Vilgelm I Shotlandskij i G yu Bigod buli zahopleni 13 i 25 lipnya vidpovidno Genrih II povernuvsya do Franciyi ta znyav oblogu Ruana de do Lyudovika VII priyednavsya Genrih Molodij Korol pislya togo yak vin vidmovivsya vid svogo planu vtorgnennya v Angliyu Lyudovik zaznav porazki i u veresni 1174 roku bulo pidpisano mirnu ugodu ugodu Monluyi Koli Genrih II i Lyudovik VII uklali peremir ya 8 veresnya 1174 roku jogo umovi konkretno viklyuchali Richarda Pokinutij Lyudovikom i poboyuyuchis zitknutisya z armiyeyu svogo batka v bitvi Richard 23 veresnya prijshov do dvoru Genriha II u Puatye i blagav proshennya plachuchi ta pripadayuchi do nig Genriha yakij pociluvav Richarda mir Cherez kilka dniv brati Richarda priyednalisya do nogo v poshukah primirennya zi svoyim batkom Umovi na yaki prijnyali tri brati buli mensh shedrimi nizh ti yaki yim proponuvali ranishe pid chas konfliktu koli Richardu bulo zaproponovano chotiri zamki v Akvitaniyi ta polovinu dohodu vid gercogstva Richard otrimav kontrol nad dvoma zamki v Puatu i polovina pributku Akvitaniyi Genrih Molodij korol otrimav dva zamki v Normandiyi i Dzhefri bulo dozvoleno polovinu Bretani Eleonora zalishalasya v yaznem Genriha II do jogo smerti chastkovo yak garantiya horoshoyi povedinki Richarda Ostanni roki pravlinnya Genriha II Pislya zakinchennya vijni pochavsya proces umirotvorennya provincij yaki povstali proti Genriha II Z ciyeyu metoyu korol vidpravivsya v Anzhu a Dzheffri vporavsya z Bretannyu U sichni 1175 roku Richard buv vidpravlenij do Akvitaniyi shob pokarati baroniv yaki voyuvali za nogo Istorik Dzhon Gillingem zaznachaye sho hronika Rodzhera Houdenskogo ye osnovnim dzherelom diyalnosti Richarda v cej period Zgidno z litopisom bilshist zamkiv sho nalezhali povstancyam mali buti povernuti do stanu v yakomu voni buli za 15 dniv do pochatku vijni a inshi mali buti zrujnovani Z oglyadu na te sho na toj chas zamki buli zvichajnimi dlya budivnictva z kamenyu i sho bagato baroniv rozshirili abo pereukripili svoyi zamki ce bulo nelegke zavdannya Rodzher Haudenskij opisuye dvomisyachnu oblogu Kastijon syur Azhena hocha zamok buv vidomo micnim oblogovi mashini Richarda zmushuvali zahisnikiv pidkoryatisya Pid chas ciyeyi kampaniyi Richard otrimav im ya Lev abo Levove Serce zavdyaki svoyemu shlyahetnomu smilivomu ta zhorstokomu liderstvu Vin zgaduyetsya yak cej nash lev hic leo noster she v 1187 roci v Topographia Hibernica Giralda Kambrenskogo todi yak psevdonim levove serce le quor de lion ye pershim zapisane v L Estoire de la Guerre Sainte Ambruaza v konteksti kampaniyi Akkona 1191 roku Zdavalosya sho Genrih ne hotiv doviryati komus iz svoyih siniv resursi yaki mogli b buti vikoristani proti nogo Pidozryuvali sho korol privlasniv Alisu Francuzku narechenu Richarda yak svoyu kohanku Ce robilo shlyub mizh Richardom i Elis tehnichno nemozhlivim v ochah cerkvi ale Genrih uhilyavsya vin vvazhav pridane Elis Veksen v Il de Frans cinnim Richard ne hotiv vidmovlyatisya vid Elis oskilki vona bula sestroyu korolya Franciyi Filipa II blizkogo soyuznika 50 51 Pislya togo yak jomu ne vdalosya skinuti svogo batka Richard zoseredivsya na pridushenni vnutrishnih povstan znati Akvitaniyi osoblivo na teritoriyi Gaskoni Dedali bilsha zhorstokist jogo pravlinnya prizvela do velikogo povstannya tam u 1179 roci Spodivayuchis skinuti Richarda z prestolu povstanci zvernulisya za dopomogoyu do jogo brativ Genriha ta Dzhefri Perelomnij moment stavsya v dolini Sharanti navesni 1179 r Dobre zahishena fortecya Tajlbur zdavalasya nepristupnoyu Z troh bokiv zamok buv otochenij skeleyu a z chetvertogo mistechkom iz trisharovim murom Richard spochatku znishiv i pograbuvav fermi ta zemli navkolo forteci ne zalishivshi yiyi zahisnikam zhodnogo pidkriplennya chi shlyahiv vidstupu Garnizon vijshov iz zamku j napav na Richarda vin zmig pidkoriti vijsko a potim pishov za zahisnikami u vidkriti vorota de legko zahopiv zamok za dva dni Peremoga Richarda pid Tajlburom utrimala bagatoh baroniv vid dumki pro povstannya ta zmusila yih ogolositi jomu svoyu loyalnist U 1181 1182 rokah Richard zitknuvsya z povstannyam cherez uspadkuvannya grafstva Angulem Jogo suprotivniki zvernulisya za pidtrimkoyu do korolya Franciyi Filipa II i borotba poshirilasya cherez Limuzen i Perigor She bilshe vorozhnechi viklikala nadmirna zhorstokist karalnih pohodiv Richarda 52 Pislya togo yak Richard priborkav svoyih buntivnih baroniv vin znovu kinuv viklik svoyemu batkovi Z 1180 po 1183 roki napruga mizh Genrihom i Richardom zrostala oskilki korol Genrih nakazav Richardu viddati shanu Genrihu Molodomu Korolyu ale Richard vidmovivsya Nareshti v 1183 roci Genrih Molodij korol i Dzhefri gercog Bretani vtorglisya v Akvitaniyu namagayuchis pidkoriti Richarda Baroni Richarda vstupili v bijku i obernulisya proti svogo gercoga Odnak Richardu ta jogo armiyi vdalosya strimati vijska vtorgnennya i voni stratili vsih polonenih Konflikt nenadovgo pripinivsya v chervni 1183 roku koli pomer molodij korol Pislya smerti Genriha Molodogo Korolya Richard stav starshim sinom sho vizhiv i otzhe spadkoyemcem anglijskoyi koroni Korol Genrih vimagav vid Richarda vidmovitisya vid Akvitaniyi yaku vin planuvav peredati svoyemu molodshomu sinovi Ioannu u spadok Richard vidmovivsya i konflikt mizh nimi trivav Cya vidmova zreshtoyu zmusila Genriha II vivesti korolevu Eleonoru z v yaznici Vin vidpraviv yiyi do Akvitaniyi i vimagav shob Richard viddav svoyi zemli svoyij materi yaka znovu mala praviti cimi zemlyami 53 U 1187 roci shob zmicniti svoyi poziciyi Richard ob yednavsya z 22 richnim Filipom II sinom kolishnogo cholovika Eleonori Lyudovika VII vid Adeli Shampanskoyi Rodzher z Houdena napisav Korol Angliyi buv vrazhenij velikim podivom i zadumavsya sho cej soyuz mozhe oznachati i vzhivayuchi zahodiv oberezhnosti na majbutnye chasto posilav ginciv do Franciyi z metoyu vidklikati svogo sina Richarda yakij vdayuchi sho vin mirolyubnij i gotovij prijti do svogo batka popryamuvav do Shinona i nezvazhayuchi na osobu yaka opikuvalasya nim zabrav bilshu chastinu skarbiv svogo batka ta ukripiv svoyi zamki v Puatu z tim zhe vidmovlyayuchis jti do batka 54 Zagalom Haudena sturbovani perevazhno politikoyu stosunkiv mizh Richardom i Filipom Gillingem zvernuvsya do teorij yaki pripuskayut sho ci politichni stosunki takozh buli seksualno intimnimi yaki na jogo dumku jmovirno vinikli z oficijnogo zapisu yakij ogolosiv sho yak simvol yednosti mizh dvoma krayinami koroli Angliyi ta Franciyi nochuvali v odnomu lizhku Gillingem oharakterizuvav ce yak prijnyatij politichnij akt u yakomu nemaye nichogo seksualnogo trohi shozhij na suchasnu mozhlivist fotografuvannya 55 Koli nadijshla novina pro bitvu pri Hattini vin vzyav hrest u Turi v kompaniyi inshih francuzkih dvoryan V obmin na dopomogu Filipa proti jogo batka Richard viddav Filipu shanu v listopadi 1188 roku 4 lipnya 1189 roku vijska Richarda ta Filipa rozbili armiyu Genriha pid Ballansom Genri pogodivsya nazvati Richarda svoyim spadkoyemcem Cherez dva dni Genrih pomer u Shinoni i Richard stav jogo nastupnikom na posadah korolya Angliyi gercoga Normandiyi ta grafa Anzhujskogo Rodzher z Houdena stverdzhuvav sho u prisutnosti Richarda z trupa Genriha pishla krov z nosa sho vvazhalosya oznakoyu togo sho Richard stav prichinoyu jogo smerti Tretij hrestovij pohidPechatka Richarda I Levove SercePam yatnik Richardu u Londoni Proviv uves chas svogo pravlinnya krim 6 misyaciv za kordonom Pid chas Tretogo hrestovogo pohodu zdobuv peremogi na Kipri bilya sirijskoyi forteci Akri Arzufa ta Askalona nad Salah ad Dinom ale ne divlyachis na dvi sprobi jomu ne vdalosya vzyati Yerusalim Pered povernennyam v Yevropu uklav iz Salah ad Dinom Yaffsku ugodu pro tririchne peremir ya i bezpreshkodij dostup neozbroyenih hristiyanskih palomnikiv ta torgivciv do Yerusalimu Na zvorotnomu shlyahu do batkivshini potrapiv u pidstupnij polon do gercoga Avstriyi Leopolda V z yakim mav do cogo trivalij konflikt Leopold V peredav Richarda imperatoru Genrihu VI Richard buv jogo v yaznem doki za nogo ne bulo otrimano vikup u 150 tisyach marok Nenadovgo povernuvsya do Angliyi de zamist nogo praviv jogo brat Ioann Bezzemelnij Ostanni roki proviv na vijni u Franciyi de pri oblozi en buv poranenij v shiyu arbaletnim boltom francuzkim licarem P yerom Bazilem ta pomer vid gangreni 6 kvitnya 1199 roku TrubadurZbereglisya dva virshovani tvori yaki napisav Richard kansona skladena v poloni u Genriha VI i sirventa zvernena do Gi grafa Overnskogo ta do fr do grafa Klermon i Monferra z dokorami u vidsutnosti pidtrimki u vijni proti Filippa Avgusta 1194 Sirventa napisana puatevinskim dialektom davnofrancuzkoyi movi Krim togo neodnorazovo Richard yak politichnij protivnik zgaduyetsya v tvorah Bertrana de Borna i yak doblesnij ta chesnij licar u tvori Valtera Skotta Ajvengo Gerb1189 11981198 1199 Koli Richard zijshov na prestol u 1189 vin vstanoviv za gerb dvoh zhovtih leviv na chervonomu tli ale u 1198 zminiv oficijnij korolivskij shtandart dodavshi tretogo Simejne zhittyaZ 12 rokiv buv zaruchenij z en donkoyu Lyudovika VII korolya Franciyi Za todishnim zvichayem narechena vihovuvalasya u sim yi narechenogo Cej shlyub nikoli ne buv ukladenij nezvazhayuchi na tisk francuzkoyi storoni Serednovichni litopisci svidchat pro te sho Genrih II batko Richarda zvabiv Alisu nibito u nih bula pozashlyubna ditina Zaruchini buli rozirvani vzhe pislya smerti Genriha II u 1191 roci 12 travnya 1191 roku Richard pid chas Hrestovogo pohodu odruzhivsya z Berengariyeyu Navarrskoyu na Kipri Shlyub buv bezditnim Vidomij odin bastard Richarda Filipp de Konyak narodzhenij nachebto blizko 1180 r vid nevidomoyi materi Batko opikuvavsya sinom odruzhiv jogo z bagatoyu spadkoyemiceyu Ye dvi zgadki pro pozashlyubnogo sina Richarda Levove Serce Rodzher Hovedenskij pishe pro te sho Filip nezakonnonarodzhenij sin korolya Richarda Anglijskogo vbiv vikonta Ademara V Limozhskogo yakomu nalezhav zamok Shalyu Shabrol pri oblozi yakogo Richarda bulo vbito Tak vin pomstivsya za smert batka She odna zgadka pro Filipa zustrichayetsya v ukazah anglijskogo korolivstva 1201 roku Korol Ioann Bezzemelnij pozhaluvav A Filippu sinu korolya Richarda odnu marku yak podarunok Inshih zgadok pro Filipa nemaye Vvazhayut sho vin pomer priblizno na pochatku XIII stolittya RodovidPrimitkiGillingham John Richard the Lionheart p 243 Weidenfeld and Nicolson 1978 angl Seal Graham Encyclopedia of Folk Heroes ABC CLIO 2001 347 pages eBook ISBN 978 1576072165 angl Pesni trubadurov Sost A G Najmana M Nauka s s 218 230Dzherela 1842 The History of the Knights Templars the Temple Church and the Temple London Longman Brown Green and Longmans angl Arnold B 1999 1985 German Knighthood 1050 1300 Oxford Clarendon Press ISBN 0 19 821960 1 angl Allen Brown R 1976 1954 Allen Brown s English Castles Woodbridge The Boydell Press ISBN 1 84383 069 8 angl Brewer Clifford 2000 The Death of Kings London Abson Books ISBN 978 0 902920 99 6 angl Cannon John amp Hargreaves Anne eds Kings and Queens of Britain Oxford University Press 2001 2004 ISBN 0 19 860956 6 Richard I by John Gillingham angl Flori Jean 1999 Richard the Lionheart Knight and King Translated by Jean Birrell Edinburgh Edinburgh University Press ISBN 978 0 7486 2047 0 angl Flori Jean 1999 Richard Coeur de Lion le roi chevalier French Paris Biographie Payot ISBN 978 2 228 89272 8 fr Gillingham John 1979 Richard the Lionheart New York Times Books ISBN 0 8129 0802 3 angl Gillingham John 1989 Richard the Lionheart Butler and Tanner Ltd angl Gillingham John 1994 Richard Coeur De Lion Kingship Chivalry And War In The Twelfth Century London angl Gillingham John 2002 1999 Richard I London Yale University Press ISBN 0 300 09404 3 angl Gillingham John 2004 Richard I 1157 1199 king of England Oxford Dictionary of National Biography procitovano 22 grudnya 2009 angl Graetz H Bella Lowy Bloch Philipp 1902 History of the Jews Jewish Publication Society of America angl Harvey John 1948 The Plantagenets Fontana Collins ISBN 0 00 632949 7 angl Leese Thelma Anna 1996 Royal Issue of the Kings and Queens of Medieval England 1066 1399 Heritage Books Inc ISBN 978 0 7884 0525 9 angl Longford Elizabeth 1989 The Oxford Book of Royal Anecdotes Oxford University Press ISBN 0 19 214153 8 angl angl Maalouf Amin 1984 L impossible rencontre u J ai lu red Les Croisades vues par les Arabes French XI part V s 318 ISBN 2 290 11916 4 fr 2005 Crusades The Illustrated History vid annotated illustrated University of Michigan Press ISBN 0 472 03127 9 angl Martin Nicole 18 bereznya 2008 Richard I slept with French king but not gay The Daily Telegraph s 11 See also Bed heads of state The Daily Telegraph 18 bereznya 2008 s 25 angl McNeill Tom 1992 English Heritage Book of Castles London English Heritage and B T Batsford ISBN 0 7134 7025 9 angl 1991 1924 A History of the Art of War in the Middle Ages Volume Two 1278 1485 AD Greenhill Books angl Packard Sydney 1922 King John and the Norman Church The Harvard Theological Review Cambridge University Press 15 1 15 40 doi 10 1017 s0017816000001383 angl Prestwich J O 2004 The Place of War in English History 1066 1214 Boydell Press angl Purser Toby 2004 Medieval England 1042 1228 vid illustrated Heinemann ISBN 0 435 32760 7 angl Ralph of Coggeshall Chronicon Anglicanum lat Roger of Hoveden 1853 The annals of Roger de Hoveden comprising The history of England and of other countries of Europe from A D 732 to A D 1201 t 2 London H G Bohn angl Roger of Hoveden Gesta Regis Henrici II amp Gesta Regis Ricardi Benedicti Abbatis ed William Stubbs 2 vols London 1867 available at Gallica lat Roger of Hoveden Chronica Magistri Rogeri de Houedene ed William Stubbs 4 vols London 1868 71 available at Gallica lat Stafford P Nelson J L and Martindale J 2002 Law Laity and Solidarities Manchester University Press angl Turner Ralph 1997 Richard Lionheart and English Episcopal Elections Albion A Quarterly Journal Concerned with British Studies The North American Conference on British Studies 29 1 1 13 doi 10 2307 4051592 angl Turner Ralph V Heiser Richard R 2000 The Reign of Richard Lionheart Ruler of the Angevin empire 1189 1199 Harlow Longman ISBN 0 582 25659 3 angl Posilannyalink 1 U Rodovodi ye genealogichne derevo ciyeyi lyudini Richard I Levove Serce en Dzerkalo tizhnya Sergij Mahun Korol licar iz sercem leva Poperednik Genrih II Korotkij Plash Korol Angliyi 1189 1199 Nastupnik Ioann I Bezzemelnij Poperednik Genrih II Korotkij Plash Lord Irlandiyi 1189 1199 Nastupnik Ioann I Bezzemelnij Poperednik Genrih II Korotkij Plash Gercog Akvitaniyi 1172 1199 Nastupnik Ioann I Bezzemelnij Poperednik Genrih II Korotkij Plash Genrih III Molodij Gercog Normandiyi 1189 1199 Nastupnik Ioann I Bezzemelnij

Дата публікації:
Топ