Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ця стаття містить правописні лексичні граматичні стилістичні або інші мовні помилки які треба виправити Ви можете допомо

Вірменська народна музика

Вірменська народна музика
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними . (травень 2020)
image
Культура Вірменії
Література
Архітектура
Музика
Театр
Килимарство
Мініатюра
Міфологія
Філософія
Кулінарія

Вірменська народна музика — музичний фольклор вірменського народу.

Поряд з іншими атрибутивними компонентами соціокультурного побутування вірменського етносу, самобутня вірменська народна музика становить основу національної самосвідомості й визначає соціокультурну ідентичність вірменського народу.

Є однією з найдавніших, володіючи яскраво висловленою своєрідністю, мелодичним багатством і композиційним благородством, вірменська народна музика мала значний вплив на розвиток всієї світової музичної культури.

Історія виникнення

Вірменська народна музика бере свій початок у глибокій давнині.

Її історія, що науково простежується, налічує понад три тисячоліття. Процес цей почав зароджуватися вже у XX— XVIII століттях до нашої ери.

На території Вірменського нагір'я (географічному і цивілізаційно-культурному ареалі, в межах якого протікав етногенез вірменської нації) знайдено безліч артефактів, які свідчать про те, що музичне мистецтво тут процвітало вже принаймні з другого тисячоліття до нашої ери.

Подібними артефактами є і знайдені археологами старовинні музичні інструменти, і різні зображення (в тому числі — петрогліфи) музикантів, і стародавні письмові (в основному — клинописні) пам'ятки, що розповідають про ті чи інші події, церемонії і дійства, які супроводжувалися музикою.

Самобутні риси вірменської народної музики формувалися завдяки постійному взаємовпливу балканських і західно-анатолійських музичних традицій з музичними традиціями таких стародавніх культур Близького Сходу, як хеттська, арамейська, ассиро-вавилонська і перська, а також в результаті повної асиміляції з нею передової для свого часу культури держави Урарту.

Серед основних (вокальних, інструментальних, змішаних) жанрів і видів стародавньої вірменської народної музики за характером їх прикладних функцій (культовому і соціальному призначенню) можна виділити обрядові, трудові, весільні, військові, епічні, танцювальні, застільні, лірико-любовні, колискові, побутові, похоронні тощо..

Особливе місце у вірменській народній музиці займають селянські пісні, які охоплюють орні «оровели», а також пісні блукачів («пандухтів»), що належать до жанру «антуни».

Етапи розвитку вірменської народної музики

image
Музикант. Середньовічний рукопис.
image
Гусан виконує пісню на весіллі. Мініатюра XVI століття.

З глибини століть до нас доходять відомості про вірменських народних співаків (рапсодів) — гусанів, творчість яких, своєю чергою, сходить до ще більш ранньої музичної традиції віпасанів — народних співаків-оповідачів епічних поем стародавньої Вірменії.

Зокрема, про гусанські пісні повідомляють вірменські автори V століття: Агатангелос, Фавстос Бузанда, Мовсес Хоренаци, Єгіше та інші.

Спочатку «гусанами» називали служителів в храмі бога Гісане, а в епоху еллінізму — учасників фарсових і сатиричних вистав.

Гусани співали пісні, що супроводжувалися грою на музичних інструментах, переважно на бенкетах, весіллях, похоронах. Виконували вони також пісні блукачів-безхатченків («гарібі»), епічні пісні, міфічні оповіді тощо.

Специфіка вірменської народної музики

image
Фанос Терлемезян Фанос Погосович, Портрет Комітаса, 1913 рік.
image
Рукопис вірменського поета-Гуса XV-XVI ст. Ованеса Тлкуранці.

Дослідженням естетичних особливостей вірменської народної та духовної музики з давніх часів так чи інакше займалися багато вірменських істориків, літераторів, філософів, музикознавців та теоретиків музики: Месроп Маштоц, Саак Партев, Іоанн Мандакуні, Степанос Сюнеці (старший), Комітас Ахцеці, Барсегов Тчон, Саак Дзорапореці, Степанос Сюнеці, Давид Анахт, Давид Керакан, Акоп Санахнеці, Григор Нарекаці, Хачатур Таронаці, Нерсес Шноралі, Ованес Імастасер, Ованес Ерзнкаці, Аракел Сюнеці, Акоп Кримець, Фрік, Ованес Тлкуранці, Мкртич Нагаш, Мінас Тохатеці, Петрос Капанці, Багдасар Дпір, Аракел Сюнеці, Матеос Двугаеці, Григор Хлатеці, Аракел Багішеці, Аветік Пагтасарян, Зенне-Погосов, Хачатур Ерзрумці, Мхітар Себастаци, Григор дпір Гапаскалян (автор 4-х музикознавчих трактатів) та інші.

Велику колекцію зразків вірменської народної та духовної музики зібрали такі відомі вірменські композитори та фольклористи XIX— XX століть, як М. Г. Екмалян, С. А. Мелікян, Г. М. Сюні, Н. Ф. Тигранян, Х. М. Кара-Мурза.

Та найбільша заслуга у справі систематизації, вивчення і глибокого естетичного осмислення вірменського музичного фольклору належить засновнику національної школи наукової фольклористики Комітасу, якому вдалося зібрати, обробити та підготувати до видання понад 2000 народних пісень.

Спочатку вірменська народна музика мала монодійний склад, але збагачений різними елементами поліфонії (протяжними тонами, використанням деяких видів антифонного співу тощо).

Комітас виявив тетрахордну будову основоположного звукоряду вірменської народної музики.

Музикознавчі дослідження Комітаса були продовжені , який визначив основний діатонічний звукоряд вірменської музики як об'єднання трьох сплетених між собою серій чистих кварт (міксолідійської, еолійської і локрійської), роз'яснив методи створення хроматичного звукоряду вірменської народної музики та дав детальну характеристику всієї сукупності відносин тонів, що виникають на даній сонорній базі.

Теорія музики у Вірменії завжди була нерозривно пов'язана з музичною естетикою, так що вже з давніх часів мелодійне багатство вірменської народної музики в суто музикознавчому відношенні пояснювалося тим фактом, що вона володіє широкою системою діатонічних ладів (в тому числі — неоктавних гіполадів з серединним становищем тоніки, з наявністю на різних щаблях побічної опори, із застосуванням різних альтерацій тощо), а також надзвичайно багатою (часто змінної, асиметричною, синкопованою) ритмікою, що використовує всілякі (в тому числі — змішані) метри та розміри.

Всі форми вірменської народної музики, що історично еволюціонували від простих селянських пісень, мелодій віпасанів, гусанів і вардзаків до шараканів, тагов і творчості ашугів, засновані на широкому використанні різних способів інтонаційно-тематичного розвитку, що відрізняється мелодійною ясністю, благородною врівноваженістю і зовнішньою фактурною стриманістю у використанні різних музично-виразних засобів при великій внутрішній експресії її глибинно-композиційної структури.

Видатні представники вірменської народної музики минулого

image
Sayat-Nova (Арутюн Саядян)
image
Гусан Шерам на поштовій марці Вірменії.

Відомі поети-гусани XV—XVI століття :

  • Григір Хлатеці
  • Наапет Кучак — автор творів відомих як «айрени».

Серед видатних вірменських гусанів XVII-XVIII століття :

Чудові зразки вірменської народної музики створили гусани й ашуги XIX—XX століть : Авасі, Шерам, Джівані, Ашуг Хайат, Гусан Ашот, Гусан Шаен, Гусан Геворг, Гусан Аваг, Гусан Смбат, Гусан Ерванд, Гусан Овсеп (Нікогосян), Чтіганос, Лункіанос Карнеці, Азбар-Адам, Ширін (Ованес Карапетян), Джамалі (Мкртич Талянц), Пайцаре (Варшам Трдатян) та інші.

До початку XX століття відноситься творчість віртуозного кеманчіста Саші Оганезашвілі (Олександра Аршаковича Оганяна) та інших талановитих музикантів-інструменталістів.

Вірменська народна музика сьогодні

image
Дживан Гаспарян у 2009 році.
image
Ансамбль Народного Танцю
Вірменії «Берд».

Сучасна панорама вірменської народної музики багата і різноманітна.

Всесвітню популярність отримав майстер гри на вірменському народному інструменті дудук Дживан Гаспарян, а сама музика вірменського дудука у 2005 році була визнана ЮНЕСКО шедевром усної та нематеріальної культурної спадщини людства.

До числа інших відомих дудукістів можна віднести Маргара Маргаряна, Левона Мадояна, Саро Данієляна, Ваче Овсепяна, Геворга Дабагяна, Єгіше Манукяна та інших.

Серед авторів-гусанів, а також музикантів, що віртуозно грають на кеманче, шві та інших народних музичних інструментах, популярність здобули Арменак Шахмурадян, Вагаршак Саакян та інші.

Розвиваються жанри міської народної пісні та інструментальної музики, які також мають давні традиції. Багато міських пісень, які стали народними, створені на слова відомих вірменських поетів: Г. Алішана, А. Ісаакяна, О. Туманяна, Р. Патканяна, Г. Агаяна, М. Бешигташляна, О. Ованісяна, С. Шахазіз та інших.

Найвідоміші вокалісти — виконавці творів вірменського музичного фольклору: Араксія Гюльзадян, Норайр Мнацаканян, Вагаршак Саакян, Рубен Матевосян, Айрік Мурадян, Раффі Ованесян, Папін Погосян, Офелія Амбарцумян, Вардуі Хачатрян, Валя Самвелян, Рима Сарибекян, Сусанна Сафарян, Манік Григорян, Флора Мартиросян, Аліна Авагян, Сатенік Саргсян, Армен Давтян, Севак Амроян, Нарек Погосян, Олександр Погосян, Едгар Хачатрян та інші.

У 1938 році у Вірменії був організований Державний ансамбль вірменської народної пісні і танцю, якому потім було присвоєно ім'я його засновника Татула Алтуняна. Цей колектив з великим успіхом виступає по всьому світу і сьогодні.

При Інституті мистецтв АН Вірменії вже протягом багатьох десятиліть активно функціонує відділ народної музичної творчості.

Вплив вірменської народної музики на національну духовну та класичну музику

image
Тигран Чухаджян
image

Дослідження багатьох відомих музикознавців свідчать, що вірменська духовна музика запозичила інтонаційний лад вірменської селянської пісні.

Перші шаракани відзначені лаконічністю форми і ясністю змісту, їх мелодії, на відміну від традиційних псалмів, де панує речитатив, відрізняються яскраво вираженою народною співучістю.

Безпосередній зв'язок трьох гілок вірменської національної музики (селянської, гусано-ашугської та духовної) з великою переконливістю показав Комітас.

Вірменська християнська музика, поряд з арамейськоїю і греко-каппадокійською, лежить в основі всієї загальнохристиянської музичної культури та становить великий інтерес для вивчення як музична культура країни, що раніше за всіх (у самому початку IV століття) прийняла християнство як державну релігію.

Дослідження вірменських, російських та зарубіжних музикознавців, в першу чергу Комітаса і Х. С. Кушнарьова, дають підставу розглядати розвиток вірменської ранньохристиянської музичної естетики як цілком самостійного та самобутнього явища національної культури.

Багаті традиції народної музики мали великий вплив на розвиток національної класичної музики, що дозволило видатному вірменському композитору Тіграну Чухаджяну стати автором епохального твору («Аршак II», 1868 рік) — першої національної опери в історії музичної культури не тільки вірменського, але й інших народів Сходу.

Т. Г. Чухаджян став також автором перших на Сході національних оперет і симфонічних творів, в яких були органічно синтезовані досягнення передових композиторських шкіл Європи з кращими традиціями вірменської народної та духовної музики.

Яскравим колоритом вірменської народної музики відзначені також симфонічні твори вірменських композиторів наступних поколінь: А. Спендіарова, А. Тер-Гевондяна, К. Закаряна, А. Степаняна, С. Баласаняна, А. Хачатуряна, Т. Тер-Мартиросяна, Г. Єгіазаряна , Л. Сарьяна, А. Арутюняна, А. Бабаджаняна, Е. Мірзояна, Е. Оганесяна, Е. Хагагортян, А. Тертеряна та інших.

Вірменські народні музичні інструменти

image
Вірменський дудук з вісьмома ігровими отворами на лицьовій стороні.

Дудук — один із символів Вірменії. Виготовляють вірменський дудук виключно з абрикосового дерева, яке володіє унікальними властивостями та характеристиками резонування.

В інших країнах модифікації дудука виготовляють з різних матеріалів (сливове дерево, горіхове дерево тощо), але, як стверджують фахівці, для такого дудука характерний досить різкий, гугнявий звук, в той час, як вірменський дудук відрізняється м'яким звучанням, що нагадує живий людський голос.

image
Дхол

Язичок дудука виготовляється з двох шматків очерету, який росте по берегах річки Аракс. На відміну від інших дерев'яних духових музичних інструментів з подвійним язичком, тростина у дудука досить широка, що надає інструменту його неповторного сумного звучання.

У 1920—30-x роках вірменський дудук був удосконалений майстром музичних інструментів B. Г. Буні, який, зберігши в основному початкову конструкцію народного інструменту, створив 3 різновиди дудука різних регістрів. Останній з них, що має найбільш низький (баритональний) регістр звучання, відомий по імені свого конструктора — «буніфон».

Дхол — вірменський ударний музичний інструмент, рід двостороннього барабана, що має форму циліндра, покритого однією або двома мембранами.

Виникнення дхола належить до язичницького періоду історії Вірменії. Цей інструмент застосовувався вірменами під час військових походів, а також використовується в ансамблі із зурнами при музичному супроводі різних танців, урочистих церемоній, святкових маніфестацій тощо.

Для гри на дхолі можуть бути задіяні дві палички, зроблені з бамбука або очерету: товста — «копав» та тонка — «тчіпот», але більш популярною є техніка гри пальцями і долонями обох рук.

Бамбір, кемане, кеман — вірменські смичкові народні музичні інструменти.

Бамбір має 4 струни, налаштовується на кварту або квінту, діапазон від ля малої октави до ля другої октави.

На бамбіре грають сидячи, тримаючи інструмент між колінами. Можна одночасно грати на 2-х або 3-х струнах.

Батьківщиною бамбіра є північна частина історичної Вірменії: Джавахеті, Чорноморське узбережжя.

Перші відомості про бамбір сягають IX століття. Під час розкопок однієї зі столиць Вірменії — Двіна, була виявлена плита із зображенням музиканта, який тримав на плечі інструмент, схожий на скрипку, різновидом якої є бамбір.

Смичковий інструмент кеман є родичем понтійської ліри. Кеман відрізняється від бамбіра розміром (55-70 см. в довжину) і кількістю основних струн (від чотирьох до семи). Крім основних струн, як у гадулке, кеман має чотири резонансні, або так звані симпатичні струни, що створюють при грі на інструменті постійне фонове звучання.

Кеман був поширений в Каппадокії, а також в містах і селах Понта: Трабзоні, Атапазаре, Орду, Гіресуні. Вірменське населення Понта використовує кеман частіше за інші видів смичкових інструментів.

У Вірменії на кемані грав відомий ашуг Дживані.

У своїх пізніх версіях (XX століття) кемані має вже кілька реєстрових модифікацій.

Галерея

Примітки

  1. Вопросы изучения музыкального наследия в Армянской ССР // Музыковедение и музыкальная критика в республиках Закавказья. М., 1956. — С. 9.
  2. . Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  3. , Армянская музыка от зарождения до XIX века, Ереван, 1963. — С. 29.
  4. , Essays on Armenian Music, London, 1978. — С. 25.
  5. , Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. Музыкальное искусство древнейшего периода, С. 18 -19
  6. „запутанный музыкально-стилевой «клубок» армянской народной музыки восходит к древнейшим пластам архаической музыкальной культуры Месопотамии и Средиземноморья.“ , Очерки об Армении. М., 1958.— С. 22.
  7. Барсамян А., Арутюнян М., История армянской музыки. — Ереван, 1968. С. 13 — 14
  8. , Армянская крестьянская музыка, Париж, 1938 — C. 19-20.
  9. , Очерк истории армянской музыки. Ер., 1963. — С. 17.
  10. Eva-Maria Barwart. Armenische Volksmusik. Tradition einer christlichen Minderheit im Wandel der Zeit. — 2009. — С. 82
  11. Как об этом свидетельствуют исследования многих крупных музыковедов, армянская духовная музыка заимствовала интонационный строй армянской крестьянской песни, см. , Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. С 153 — 155
  12. , Armenian music, Yerevan, 2005, P. 98-99, , С — 13
  13. , Армянская крестьянская музыка, Париж, 1938 — C. 23-25.
  14. Мовсес Хоренаци, «Истории Армении» [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.], кн. III, гл.54
  15. Ken Parry. The Blackwell Companion to Eastern Christianity. — John Wiley and Sons, 2010. — С. 33.
  16. , Теория музыки в древней Армении. С. 31
  17. Don Michael Randel. The Harvard dictionary of music. — 4th edition. — Harvard University Press, 2003. — С. 51.
  18. Ataian R., Komitas (Creative portrait of the composer). New York, 1969. — 42.
  19. . Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  20. Комитас — собиратель и исследователь армянской народной песни (VII Международный конгресс антропологических и этнографических наук). М., 1952 (на рус. и франц. яз.)
  21. , Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. Музыкальное искусство древнейшего периода, С. 548 — 554
  22. Музыкальная эстетика стран Востока, Л., 1967. С — 58.
  23. Komitas К. V., La musique rustique armenienne, "Mercure musical et Bulletin franзais de la Societe Internationale de musique", Paris., 1907, No 5 — 21
  24. , «Очерк истории армянской музыки с древнейших времен до Октябрьской революции», Эривань — 1935 — С. 27.
  25. , Die armenische Messe und ihre Musik, «JbP», Lpz., 1921 — С. 19 — 23.
  26. Komitas К. V., La lyre armenienne (Recueil des chansons rustiques), Paris., 1906 — 36
  27. Les chants des maitres armeniens du moyen age: Musica antiqua, II. Bydgoszcz, 1969 — С. 45.
  28. Les chants des maitres armeniens du moyen age: Musica antiqua, II. Bydgoszcz, 1969 — С. 49.
  29. Кавказская музыка. — Тифлис, 1900. С. 34—37.
  30. Оганезашвили С. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1976.
  31. http://www.unesco.org/culture/intangible-heritage/03eur_uk.htm [ 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
  32. . Архів оригіналу за 24 січня 2014. Процитовано 30 травня 2020.
  33. , Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. С 153 — 155
  34. , Die armenische Kirchenmusik, в кн.: Adler G., Handbuch der Musikgeschichte, В., 1930
  35. Ataian R., Komitas (creative portrait of the composer in English). New York, 1969 — 57.
  36. , Byzantine Music (in Proceedings of the Musical Association, 1932, vol. I)
  37. Willi Apel. Harvard dictionary of music. — 2-е изд. — Harvard University Press, 1969. — С. 54.:
  38. , Вопросы истории и теории армянской монодической музыки, Государственное музыкальное издательство, Ленинград, 1958. Музыкальное искусство древнейшего периода, С. 163 — 165
  39. Donald Jay Grout, Hermine Weigel Williams. A short history of opera. — 4-е изд. — New York : Columbia University Press, 2003. — С. 529.
  40. , The life and work of Dikran Tchouhadjian. — Los Angeles: Drazark Press, 2001 — 77
  41. George Grove, Stanley Sadie. . — 1980. — С. 213.
  42. , Встречи со Спендиаровым, в сб.: Дружба, 1956 — С. 27.
  43. Музыкальная культура Армянской ССР: Сборник статей / Сост. М. Берко. М.: Музыка, 1985. — 398 с.
  44. , «Творчество мое принадлежит моей Родине»: Из писем композитора / Публ., вступ. статья и коммент. В. Юзефовича // Сов. музыка. 1983.-№7.-С. 58-66.
  45. Арутюнов Д. А., Хачатурян и музыка Советского Востока: Язык. Стиль. Традиции. М., 1983 — С. 75
  46. Музыка Советской Армении. Сб. статей, М., 1958 — С. 32
  47. Савенко С., Авет Тертерян: путь к глубинам звука. // Сб. «Музыка из бывшего СССР», вып.2. — М., 1996 — С 123 — 124.
  48. Степанян Р., Авет Тертерян // Композиторы союзных республик. Вып. 3 М., 1980 — С. 43
  49. . Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 30 травня 2020.
  50. Duduk.com [ 10 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  51. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 травня 2020.
  52. . Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  53. . Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  54. Кеман [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)(гр.)
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami traven 2020 Kultura Virmeniyi Literatura Arhitektura Muzika Teatr Kilimarstvo Miniatyura Mifologiya Filosofiya Kulinariya Virmenska narodna muzika muzichnij folklor virmenskogo narodu Poryad z inshimi atributivnimi komponentami sociokulturnogo pobutuvannya virmenskogo etnosu samobutnya virmenska narodna muzika stanovit osnovu nacionalnoyi samosvidomosti j viznachaye sociokulturnu identichnist virmenskogo narodu Ye odniyeyu z najdavnishih volodiyuchi yaskravo vislovlenoyu svoyeridnistyu melodichnim bagatstvom i kompozicijnim blagorodstvom virmenska narodna muzika mala znachnij vpliv na rozvitok vsiyeyi svitovoyi muzichnoyi kulturi Istoriya viniknennyaVirmenska narodna muzika bere svij pochatok u glibokij davnini Yiyi istoriya sho naukovo prostezhuyetsya nalichuye ponad tri tisyacholittya Proces cej pochav zarodzhuvatisya vzhe u XX XVIII stolittyah do nashoyi eri Na teritoriyi Virmenskogo nagir ya geografichnomu i civilizacijno kulturnomu areali v mezhah yakogo protikav etnogenez virmenskoyi naciyi znajdeno bezlich artefaktiv yaki svidchat pro te sho muzichne mistectvo tut procvitalo vzhe prinajmni z drugogo tisyacholittya do nashoyi eri Podibnimi artefaktami ye i znajdeni arheologami starovinni muzichni instrumenti i rizni zobrazhennya v tomu chisli petroglifi muzikantiv i starodavni pismovi v osnovnomu klinopisni pam yatki sho rozpovidayut pro ti chi inshi podiyi ceremoniyi i dijstva yaki suprovodzhuvalisya muzikoyu Samobutni risi virmenskoyi narodnoyi muziki formuvalisya zavdyaki postijnomu vzayemovplivu balkanskih i zahidno anatolijskih muzichnih tradicij z muzichnimi tradiciyami takih starodavnih kultur Blizkogo Shodu yak hettska aramejska assiro vavilonska i perska a takozh v rezultati povnoyi asimilyaciyi z neyu peredovoyi dlya svogo chasu kulturi derzhavi Urartu Sered osnovnih vokalnih instrumentalnih zmishanih zhanriv i vidiv starodavnoyi virmenskoyi narodnoyi muziki za harakterom yih prikladnih funkcij kultovomu i socialnomu priznachennyu mozhna vidiliti obryadovi trudovi vesilni vijskovi epichni tancyuvalni zastilni liriko lyubovni koliskovi pobutovi pohoronni tosho Osoblive misce u virmenskij narodnij muzici zajmayut selyanski pisni yaki ohoplyuyut orni oroveli a takozh pisni blukachiv panduhtiv sho nalezhat do zhanru antuni Etapi rozvitku virmenskoyi narodnoyi muzikiMuzikant Serednovichnij rukopis Gusan vikonuye pisnyu na vesilli Miniatyura XVI stolittya Z glibini stolit do nas dohodyat vidomosti pro virmenskih narodnih spivakiv rapsodiv gusaniv tvorchist yakih svoyeyu chergoyu shodit do she bilsh rannoyi muzichnoyi tradiciyi vipasaniv narodnih spivakiv opovidachiv epichnih poem starodavnoyi Virmeniyi Zokrema pro gusanski pisni povidomlyayut virmenski avtori V stolittya Agatangelos Favstos Buzanda Movses Horenaci Yegishe ta inshi Spochatku gusanami nazivali sluzhiteliv v hrami boga Gisane a v epohu ellinizmu uchasnikiv farsovih i satirichnih vistav Gusani spivali pisni sho suprovodzhuvalisya groyu na muzichnih instrumentah perevazhno na benketah vesillyah pohoronah Vikonuvali voni takozh pisni blukachiv bezhatchenkiv garibi epichni pisni mifichni opovidi tosho Specifika virmenskoyi narodnoyi muzikiFanos Terlemezyan Fanos Pogosovich Portret Komitasa 1913 rik Rukopis virmenskogo poeta Gusa XV XVI st Ovanesa Tlkuranci Doslidzhennyam estetichnih osoblivostej virmenskoyi narodnoyi ta duhovnoyi muziki z davnih chasiv tak chi inakshe zajmalisya bagato virmenskih istorikiv literatoriv filosofiv muzikoznavciv ta teoretikiv muziki Mesrop Mashtoc Saak Partev Ioann Mandakuni Stepanos Syuneci starshij Komitas Ahceci Barsegov Tchon Saak Dzoraporeci Stepanos Syuneci David Anaht David Kerakan Akop Sanahneci Grigor Narekaci Hachatur Taronaci Nerses Shnorali Ovanes Imastaser Ovanes Erznkaci Arakel Syuneci Akop Krimec Frik Ovanes Tlkuranci Mkrtich Nagash Minas Tohateci Petros Kapanci Bagdasar Dpir Arakel Syuneci Mateos Dvugaeci Grigor Hlateci Arakel Bagisheci Avetik Pagtasaryan Zenne Pogosov Hachatur Erzrumci Mhitar Sebastaci Grigor dpir Gapaskalyan avtor 4 h muzikoznavchih traktativ ta inshi Veliku kolekciyu zrazkiv virmenskoyi narodnoyi ta duhovnoyi muziki zibrali taki vidomi virmenski kompozitori ta folkloristi XIX XX stolit yak M G Ekmalyan S A Melikyan G M Syuni N F Tigranyan H M Kara Murza Ta najbilsha zasluga u spravi sistematizaciyi vivchennya i glibokogo estetichnogo osmislennya virmenskogo muzichnogo folkloru nalezhit zasnovniku nacionalnoyi shkoli naukovoyi folkloristiki Komitasu yakomu vdalosya zibrati obrobiti ta pidgotuvati do vidannya ponad 2000 narodnih pisen Spochatku virmenska narodna muzika mala monodijnij sklad ale zbagachenij riznimi elementami polifoniyi protyazhnimi tonami vikoristannyam deyakih vidiv antifonnogo spivu tosho Komitas viyaviv tetrahordnu budovu osnovopolozhnogo zvukoryadu virmenskoyi narodnoyi muziki Muzikoznavchi doslidzhennya Komitasa buli prodovzheni yakij viznachiv osnovnij diatonichnij zvukoryad virmenskoyi muziki yak ob yednannya troh spletenih mizh soboyu serij chistih kvart miksolidijskoyi eolijskoyi i lokrijskoyi roz yasniv metodi stvorennya hromatichnogo zvukoryadu virmenskoyi narodnoyi muziki ta dav detalnu harakteristiku vsiyeyi sukupnosti vidnosin toniv sho vinikayut na danij sonornij bazi Teoriya muziki u Virmeniyi zavzhdi bula nerozrivno pov yazana z muzichnoyu estetikoyu tak sho vzhe z davnih chasiv melodijne bagatstvo virmenskoyi narodnoyi muziki v suto muzikoznavchomu vidnoshenni poyasnyuvalosya tim faktom sho vona volodiye shirokoyu sistemoyu diatonichnih ladiv v tomu chisli neoktavnih gipoladiv z seredinnim stanovishem toniki z nayavnistyu na riznih shablyah pobichnoyi opori iz zastosuvannyam riznih alteracij tosho a takozh nadzvichajno bagatoyu chasto zminnoyi asimetrichnoyu sinkopovanoyu ritmikoyu sho vikoristovuye vsilyaki v tomu chisli zmishani metri ta rozmiri Vsi formi virmenskoyi narodnoyi muziki sho istorichno evolyucionuvali vid prostih selyanskih pisen melodij vipasaniv gusaniv i vardzakiv do sharakaniv tagov i tvorchosti ashugiv zasnovani na shirokomu vikoristanni riznih sposobiv intonacijno tematichnogo rozvitku sho vidriznyayetsya melodijnoyu yasnistyu blagorodnoyu vrivnovazhenistyu i zovnishnoyu fakturnoyu strimanistyu u vikoristanni riznih muzichno viraznih zasobiv pri velikij vnutrishnij ekspresiyi yiyi glibinno kompozicijnoyi strukturi Vidatni predstavniki virmenskoyi narodnoyi muziki minulogoSayat Nova Arutyun Sayadyan Gusan Sheram na poshtovij marci Virmeniyi Vidomi poeti gusani XV XVI stolittya Grigir Hlateci Naapet Kuchak avtor tvoriv vidomih yak ajreni Sered vidatnih virmenskih gusaniv XVII XVIII stolittya Sayat Nova Ovnatan Nagash Bagdasar Dpir vin zhe avtor tagiv Egaz Gul Arutin Bager sin Lazarya ta inshi Chudovi zrazki virmenskoyi narodnoyi muziki stvorili gusani j ashugi XIX XX stolit Avasi Sheram Dzhivani Ashug Hajat Gusan Ashot Gusan Shaen Gusan Gevorg Gusan Avag Gusan Smbat Gusan Ervand Gusan Ovsep Nikogosyan Chtiganos Lunkianos Karneci Azbar Adam Shirin Ovanes Karapetyan Dzhamali Mkrtich Talyanc Pajcare Varsham Trdatyan ta inshi Do pochatku XX stolittya vidnositsya tvorchist virtuoznogo kemanchista Sashi Oganezashvili Oleksandra Arshakovicha Oganyana ta inshih talanovitih muzikantiv instrumentalistiv Virmenska narodna muzika sogodniDzhivan Gasparyan u 2009 roci Ansambl Narodnogo Tancyu Virmeniyi Berd Suchasna panorama virmenskoyi narodnoyi muziki bagata i riznomanitna Vsesvitnyu populyarnist otrimav majster gri na virmenskomu narodnomu instrumenti duduk Dzhivan Gasparyan a sama muzika virmenskogo duduka u 2005 roci bula viznana YuNESKO shedevrom usnoyi ta nematerialnoyi kulturnoyi spadshini lyudstva Do chisla inshih vidomih dudukistiv mozhna vidnesti Margara Margaryana Levona Madoyana Saro Daniyelyana Vache Ovsepyana Gevorga Dabagyana Yegishe Manukyana ta inshih Sered avtoriv gusaniv a takozh muzikantiv sho virtuozno grayut na kemanche shvi ta inshih narodnih muzichnih instrumentah populyarnist zdobuli Armenak Shahmuradyan Vagarshak Saakyan ta inshi Rozvivayutsya zhanri miskoyi narodnoyi pisni ta instrumentalnoyi muziki yaki takozh mayut davni tradiciyi Bagato miskih pisen yaki stali narodnimi stvoreni na slova vidomih virmenskih poetiv G Alishana A Isaakyana O Tumanyana R Patkanyana G Agayana M Beshigtashlyana O Ovanisyana S Shahaziz ta inshih Najvidomishi vokalisti vikonavci tvoriv virmenskogo muzichnogo folkloru Araksiya Gyulzadyan Norajr Mnacakanyan Vagarshak Saakyan Ruben Matevosyan Ajrik Muradyan Raffi Ovanesyan Papin Pogosyan Ofeliya Ambarcumyan Vardui Hachatryan Valya Samvelyan Rima Saribekyan Susanna Safaryan Manik Grigoryan Flora Martirosyan Alina Avagyan Satenik Sargsyan Armen Davtyan Sevak Amroyan Narek Pogosyan Oleksandr Pogosyan Edgar Hachatryan ta inshi U 1938 roci u Virmeniyi buv organizovanij Derzhavnij ansambl virmenskoyi narodnoyi pisni i tancyu yakomu potim bulo prisvoyeno im ya jogo zasnovnika Tatula Altunyana Cej kolektiv z velikim uspihom vistupaye po vsomu svitu i sogodni Pri Instituti mistectv AN Virmeniyi vzhe protyagom bagatoh desyatilit aktivno funkcionuye viddil narodnoyi muzichnoyi tvorchosti Vpliv virmenskoyi narodnoyi muziki na nacionalnu duhovnu ta klasichnu muzikuTigran Chuhadzhyan Doslidzhennya bagatoh vidomih muzikoznavciv svidchat sho virmenska duhovna muzika zapozichila intonacijnij lad virmenskoyi selyanskoyi pisni Pershi sharakani vidznacheni lakonichnistyu formi i yasnistyu zmistu yih melodiyi na vidminu vid tradicijnih psalmiv de panuye rechitativ vidriznyayutsya yaskravo virazhenoyu narodnoyu spivuchistyu Bezposerednij zv yazok troh gilok virmenskoyi nacionalnoyi muziki selyanskoyi gusano ashugskoyi ta duhovnoyi z velikoyu perekonlivistyu pokazav Komitas Virmenska hristiyanska muzika poryad z aramejskoyiyu i greko kappadokijskoyu lezhit v osnovi vsiyeyi zagalnohristiyanskoyi muzichnoyi kulturi ta stanovit velikij interes dlya vivchennya yak muzichna kultura krayini sho ranishe za vsih u samomu pochatku IV stolittya prijnyala hristiyanstvo yak derzhavnu religiyu Doslidzhennya virmenskih rosijskih ta zarubizhnih muzikoznavciv v pershu chergu Komitasa i H S Kushnarova dayut pidstavu rozglyadati rozvitok virmenskoyi rannohristiyanskoyi muzichnoyi estetiki yak cilkom samostijnogo ta samobutnogo yavisha nacionalnoyi kulturi Bagati tradiciyi narodnoyi muziki mali velikij vpliv na rozvitok nacionalnoyi klasichnoyi muziki sho dozvolilo vidatnomu virmenskomu kompozitoru Tigranu Chuhadzhyanu stati avtorom epohalnogo tvoru Arshak II 1868 rik pershoyi nacionalnoyi operi v istoriyi muzichnoyi kulturi ne tilki virmenskogo ale j inshih narodiv Shodu T G Chuhadzhyan stav takozh avtorom pershih na Shodi nacionalnih operet i simfonichnih tvoriv v yakih buli organichno sintezovani dosyagnennya peredovih kompozitorskih shkil Yevropi z krashimi tradiciyami virmenskoyi narodnoyi ta duhovnoyi muziki Yaskravim koloritom virmenskoyi narodnoyi muziki vidznacheni takozh simfonichni tvori virmenskih kompozitoriv nastupnih pokolin A Spendiarova A Ter Gevondyana K Zakaryana A Stepanyana S Balasanyana A Hachaturyana T Ter Martirosyana G Yegiazaryana L Saryana A Arutyunyana A Babadzhanyana E Mirzoyana E Oganesyana E Hagagortyan A Terteryana ta inshih Virmenski narodni muzichni instrumentiVirmenskij duduk z vismoma igrovimi otvorami na licovij storoni Duduk odin iz simvoliv Virmeniyi Vigotovlyayut virmenskij duduk viklyuchno z abrikosovogo dereva yake volodiye unikalnimi vlastivostyami ta harakteristikami rezonuvannya V inshih krayinah modifikaciyi duduka vigotovlyayut z riznih materialiv slivove derevo gorihove derevo tosho ale yak stverdzhuyut fahivci dlya takogo duduka harakternij dosit rizkij gugnyavij zvuk v toj chas yak virmenskij duduk vidriznyayetsya m yakim zvuchannyam sho nagaduye zhivij lyudskij golos Dhol Yazichok duduka vigotovlyayetsya z dvoh shmatkiv ocheretu yakij roste po beregah richki Araks Na vidminu vid inshih derev yanih duhovih muzichnih instrumentiv z podvijnim yazichkom trostina u duduka dosit shiroka sho nadaye instrumentu jogo nepovtornogo sumnogo zvuchannya U 1920 30 x rokah virmenskij duduk buv udoskonalenij majstrom muzichnih instrumentiv B G Buni yakij zberigshi v osnovnomu pochatkovu konstrukciyu narodnogo instrumentu stvoriv 3 riznovidi duduka riznih registriv Ostannij z nih sho maye najbilsh nizkij baritonalnij registr zvuchannya vidomij po imeni svogo konstruktora bunifon Dhol virmenskij udarnij muzichnij instrument rid dvostoronnogo barabana sho maye formu cilindra pokritogo odniyeyu abo dvoma membranami Viniknennya dhola nalezhit do yazichnickogo periodu istoriyi Virmeniyi Cej instrument zastosovuvavsya virmenami pid chas vijskovih pohodiv a takozh vikoristovuyetsya v ansambli iz zurnami pri muzichnomu suprovodi riznih tanciv urochistih ceremonij svyatkovih manifestacij tosho Dlya gri na dholi mozhut buti zadiyani dvi palichki zrobleni z bambuka abo ocheretu tovsta kopav ta tonka tchipot ale bilsh populyarnoyu ye tehnika gri palcyami i dolonyami oboh ruk Bambir kemane keman virmenski smichkovi narodni muzichni instrumenti Bambir maye 4 struni nalashtovuyetsya na kvartu abo kvintu diapazon vid lya maloyi oktavi do lya drugoyi oktavi Na bambire grayut sidyachi trimayuchi instrument mizh kolinami Mozhna odnochasno grati na 2 h abo 3 h strunah Batkivshinoyu bambira ye pivnichna chastina istorichnoyi Virmeniyi Dzhavaheti Chornomorske uzberezhzhya Pershi vidomosti pro bambir syagayut IX stolittya Pid chas rozkopok odniyeyi zi stolic Virmeniyi Dvina bula viyavlena plita iz zobrazhennyam muzikanta yakij trimav na plechi instrument shozhij na skripku riznovidom yakoyi ye bambir Smichkovij instrument keman ye rodichem pontijskoyi liri Keman vidriznyayetsya vid bambira rozmirom 55 70 sm v dovzhinu i kilkistyu osnovnih strun vid chotiroh do semi Krim osnovnih strun yak u gadulke keman maye chotiri rezonansni abo tak zvani simpatichni struni sho stvoryuyut pri gri na instrumenti postijne fonove zvuchannya Keman buv poshirenij v Kappadokiyi a takozh v mistah i selah Ponta Trabzoni Atapazare Ordu Giresuni Virmenske naselennya Ponta vikoristovuye keman chastishe za inshi vidiv smichkovih instrumentiv U Virmeniyi na kemani grav vidomij ashug Dzhivani U svoyih piznih versiyah XX stolittya kemani maye vzhe kilka reyestrovih modifikacij GalereyaDuduk Zurna Kav Tar Kanun SanturPrimitkiVoprosy izucheniya muzykalnogo naslediya v Armyanskoj SSR Muzykovedenie i muzykalnaya kritika v respublikah Zakavkazya M 1956 S 9 Arhiv originalu za 5 listopada 2012 Procitovano 30 travnya 2020 Armyanskaya muzyka ot zarozhdeniya do XIX veka Erevan 1963 S 29 Essays on Armenian Music London 1978 S 25 Voprosy istorii i teorii armyanskoj monodicheskoj muzyki Gosudarstvennoe muzykalnoe izdatelstvo Leningrad 1958 Muzykalnoe iskusstvo drevnejshego perioda S 18 19 zaputannyj muzykalno stilevoj klubok armyanskoj narodnoj muzyki voshodit k drevnejshim plastam arhaicheskoj muzykalnoj kultury Mesopotamii i Sredizemnomorya Ocherki ob Armenii M 1958 S 22 Barsamyan A Arutyunyan M Istoriya armyanskoj muzyki Erevan 1968 S 13 14 Armyanskaya krestyanskaya muzyka Parizh 1938 C 19 20 Ocherk istorii armyanskoj muzyki Er 1963 S 17 Eva Maria Barwart Armenische Volksmusik Tradition einer christlichen Minderheit im Wandel der Zeit 2009 S 82 Kak ob etom svidetelstvuyut issledovaniya mnogih krupnyh muzykovedov armyanskaya duhovnaya muzyka zaimstvovala intonacionnyj stroj armyanskoj krestyanskoj pesni sm Voprosy istorii i teorii armyanskoj monodicheskoj muzyki Gosudarstvennoe muzykalnoe izdatelstvo Leningrad 1958 S 153 155 Armenian music Yerevan 2005 P 98 99 ISBN 99930 60 59 3 S 13 Armyanskaya krestyanskaya muzyka Parizh 1938 C 23 25 Movses Horenaci Istorii Armenii 19 zhovtnya 2021 u Wayback Machine kn III gl 54 Ken Parry The Blackwell Companion to Eastern Christianity John Wiley and Sons 2010 S 33 Teoriya muzyki v drevnej Armenii S 31 Don Michael Randel The Harvard dictionary of music 4th edition Harvard University Press 2003 S 51 Ataian R Komitas Creative portrait of the composer New York 1969 42 Arhiv originalu za 5 listopada 2012 Procitovano 30 travnya 2020 Komitas sobiratel i issledovatel armyanskoj narodnoj pesni VII Mezhdunarodnyj kongress antropologicheskih i etnograficheskih nauk M 1952 na rus i franc yaz Voprosy istorii i teorii armyanskoj monodicheskoj muzyki Gosudarstvennoe muzykalnoe izdatelstvo Leningrad 1958 Muzykalnoe iskusstvo drevnejshego perioda S 548 554 Muzykalnaya estetika stran Vostoka L 1967 S 58 Komitas K V La musique rustique armenienne Mercure musical et Bulletin franzais de la Societe Internationale de musique Paris 1907 No 5 21 Ocherk istorii armyanskoj muzyki s drevnejshih vremen do Oktyabrskoj revolyucii Erivan 1935 S 27 Die armenische Messe und ihre Musik JbP Lpz 1921 S 19 23 Komitas K V La lyre armenienne Recueil des chansons rustiques Paris 1906 36 Les chants des maitres armeniens du moyen age Musica antiqua II Bydgoszcz 1969 S 45 Les chants des maitres armeniens du moyen age Musica antiqua II Bydgoszcz 1969 S 49 Kavkazskaya muzyka Tiflis 1900 S 34 37 Oganezashvili S Muzykalnaya enciklopediya pod red Yu V Keldysha M Sovetskaya enciklopediya Sovetskij kompozitor 1976 http www unesco org culture intangible heritage 03eur uk htm 25 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Arhiv originalu za 24 sichnya 2014 Procitovano 30 travnya 2020 Voprosy istorii i teorii armyanskoj monodicheskoj muzyki Gosudarstvennoe muzykalnoe izdatelstvo Leningrad 1958 S 153 155 Die armenische Kirchenmusik v kn Adler G Handbuch der Musikgeschichte V 1930 Ataian R Komitas creative portrait of the composer in English New York 1969 57 Byzantine Music in Proceedings of the Musical Association 1932 vol I Willi Apel Harvard dictionary of music 2 e izd Harvard University Press 1969 S 54 Voprosy istorii i teorii armyanskoj monodicheskoj muzyki Gosudarstvennoe muzykalnoe izdatelstvo Leningrad 1958 Muzykalnoe iskusstvo drevnejshego perioda S 163 165 Donald Jay Grout Hermine Weigel Williams A short history of opera 4 e izd New York Columbia University Press 2003 S 529 The life and work of Dikran Tchouhadjian Los Angeles Drazark Press 2001 77 George Grove Stanley Sadie 1980 S 213 Vstrechi so Spendiarovym v sb Druzhba 1956 S 27 Muzykalnaya kultura Armyanskoj SSR Sbornik statej Sost M Berko M Muzyka 1985 398 s Tvorchestvo moe prinadlezhit moej Rodine Iz pisem kompozitora Publ vstup statya i komment V Yuzefovicha Sov muzyka 1983 7 S 58 66 Arutyunov D A Hachaturyan i muzyka Sovetskogo Vostoka Yazyk Stil Tradicii M 1983 S 75 Muzyka Sovetskoj Armenii Sb statej M 1958 S 32 Savenko S Avet Terteryan put k glubinam zvuka Sb Muzyka iz byvshego SSSR vyp 2 M 1996 S 123 124 Stepanyan R Avet Terteryan Kompozitory soyuznyh respublik Vyp 3 M 1980 S 43 Arhiv originalu za 8 lipnya 2013 Procitovano 30 travnya 2020 Duduk com 10 lyutogo 2021 u Wayback Machine angl Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 30 travnya 2020 Arhiv originalu za 6 sichnya 2012 Procitovano 30 travnya 2020 Arhiv originalu za 16 lyutogo 2012 Procitovano 30 travnya 2020 Keman 3 grudnya 2013 u Wayback Machine angl gr Na cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij

Дата публікації:
Топ