Степанос Сюнеці вірм Ստեփանոս Սյունեցի близько 680 21 липня 735 вірменський письменник богослов граматик перекладач поет

Степанос Сюнеці (вірм. Ստեփանոս Սյունեցի; близько 680 — 21 липня 735) — вірменський письменник, богослов, граматик, перекладач, поет і музикант. Святий Вірменської апостольської церкви, митрополит ^[ru].

Степанос Сюнеці
Народився	685 Двін
Помер	21 липня 735 Єхегнадзор
Діяльність	перекладач, поет, богослов, грамматик, письменник, композитор, теоретик музики
Посада	єпископ
Вчителі	^d

Не плутати з Степанос Сюнеці (старший).

Біографія

Про батьків Сюнеці відомо тільки те, що батько був священиком у Двіні. Початкову освіту здобув у Вагаршапаті, після — в Сюнікській семінарії в монастирі Макеняц в гаварі ^[ru], де навчався у ^[ru]. Через погляди зазнав переслідувань Смбата Багратуні, внаслідок чого близько 710 року виїхав в Афіни, де вдосконалював освіту, а приблизно в 712 році переїхав до Константинополя, де вчився грецькій і латинській мовам, вивчив богослов'я, філософію, музику тощо. Після повернення на батьківщину деякий час займався перекладами, потім був рукопокладений в єпископи .

Був убитий в містечку Єхегнадзор гавару Вайоц-Дзор рукою однієї жінки під час проповіді.

Творчість

Степанос Сюнеці, «Тлумачення граматики»: «І також /слід/ знати всі окраїнні діалекти своєї мови, котрі суть корчайский і хутский і Четвертої Вірменії та ^[ru] і ^[ru] і арцахський, а не тільки серединний і центральний, бо /і діалекти/ ці придатні для віршування, а також для історії корисні»

Є одним з найбільших представників вірменської патристики. Сюнеци автор тлумачення граматичного твору ^[ru]. Близько 715-718 роках він переклав також граматичну працю Діонісія Фракійського. Він вважає літературу першоджерелом матеріалу і опорою граматики, говорить про важливу роль граматики у створенні нових поетичних творів і критики літературних текстів, про її роль у вирішенні питань орфоепії і орфографії. У класифікації слів Сюнеці вважає необхідним врахування їхніх функцій у реченні і відстоює вербоцентричний підхід, в число займенників включає і (вказівні). Вказав на наявність багатьох діалектів вірменської мови.

Степаносу Сюнеці належать також недільні «Головні гімни» на 8 голосів, кожний з яких складається з 10 і пов'язаний з однією з біблійних пісень.

Слід зазначити, що його часто плутають з Степаносом Сюнеці I.

До нас дійшов його рукопис «Корисний аналіз визначень Давида і Порфирія», де коментуються трактати «Визначення філософії» Давида Анахта і «Вступ» Порфирія.

Примітки

Michael E. Stone. Adam and Eve in the Armenian Traditions, Fifth through Seventeenth Centuries. — Society of Biblical Lit, 2013. — P. 693. — (Early Judaism and its literature, 38).
Н. Адонц. Дионисий Фракийский и армянские толкователи. — Пг., 1915. — С. 181—219.
И. П. Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — М., 2006.
А. А. Ткаченко, А. М. Пентковский, Л. В. Мошкова, А. А. Турилов, В. М. Платонов, Диак. Михаил Желтов Гимнография. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XI. — С. 489-513. — .(рос.)

Історичні джерела

Мхітар Айріванеці, Історія святого митрополита Степаноса Сюнікського

Посилання

Степанос Сюнеці. Три фрагменти з Великих гімнів на Воскресіння Христове в автентичному виконанні Жіночого ансамблю монастиря Святої Гегард. Фільм YouTube.
Armenian House

Див. також

[Michael_E._Stone-1] Michael E. Stone. Adam and Eve in the Armenian Traditions, Fifth through Seventeenth Centuries. — Society of Biblical Lit, 2013. — P. 693. — (Early Judaism and its literature, 38).

[meknutyun-2] Н. Адонц. Дионисий Фракийский и армянские толкователи. — Пг., 1915. — С. 181—219.

[Сусов-3] И. П. Сусов. 4.5. Формирование лингвистической мысли в Армении // История языкознания. — М., 2006.

[4] А. А. Ткаченко, А. М. Пентковский, Л. В. Мошкова, А. А. Турилов, В. М. Платонов, Диак. Михаил Желтов Гимнография. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XI. — С. 489-513. — .(рос.)