Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Закарпа́ття — історична область у Східній Європі, нині в основному складає Закарпатську область на заході України.
Давня історія
На землях Закарпаття люди селилися з глибокої давнини. Тут бували і численні варварські племена, і легіони Римської імперії, які на самому початку нашої ери створили провінцію Верхня Дакія, північна межа якої проходила по річці Сомеш. У V столітті тут утворився політичний центр гунів на чолі з легендарним вождем Аттілою. Під час Великого переселення народів у Закарпатті з'явилися гепіди, вандали, бургунди, остготи, лангобарди і слов'яни.
Угорське панування
896 року почався перехід угорських кочових племен через Карпати у Середнє Подунав'я, освоєння якого тривало протягом X століття.
Однак, починаючи з XI та завершуючи XIII століттям, Закарпаття поступово увійшло до новоутвореної європейської держави — Угорського королівства і тут остаточно утвердилися угорські королі. У добу Стефана І Святого (1001-1038) тут було утворене Руське воєводство.
За часів татаро-монгольської навали 1241 року орди хана Батия перейшли Верецький перевал, захопили і зруйнували Мукачеве, Ужгород, Тячів і багато інших населених пунктів, проте влітку 1242 року вони відступили, і в країні почалося відродження життя.
1254 року угорський король Бела IV на спустошені монголами землі Закарпаття запросив італійських і німецьких виноградарів і виноробів. Деякий час частина Закарпаття входила до складу Королівства Руського очолюваного Левом I, одруженого з дочкою Бели IV — Констанцією.
У XIV—XVI століттях приблизно дві третини Закарпаття було покриті лісами і гірськими пасовищами, населення гірських районів займалося полюванням, скотарством, рибальством, а в низинних районах — ще й хліборобством, виноградарством, садівництвом. У середньовіччя в цьому регіоні існували сотні дрібних феодальних володінь, що вели між собою практично безперервні міжусобні війни[], часто починали війни супроти сусідів. Часом виникали селянські повстання проти феодального гніту[].
Незважаючи на те, що між Закарпаттям та іншими українськими землями існували державні кордони, зв'язки між ними ніколи не припинялися. В XI—XII століттях на території Південно-Західної Русі, в тому числі і на Закарпатті, почала складатися русинська (у XX століттю українська) народність.
Довгий час вся територія Закарпаття належала угорським правителям, але 1541 року центральною Угорщиною заволоділи турки, після чого вона була розділена, а Закарпаття також поділили на дві частини.
Згодом центральні і східні райони краю увійшли до Османської імперії, а західна частина потрапила під владу Габсбургів. Після 160-річного турецького панування, у кінці XVII століття ця територія, зокрема і Закарпаття, перейшла під владу Габсбургів.
Закарпаття під час турецької окупації (1526—1688)
Угорське королівство під час правління Фердинанда I було розділене на три частини. На той час королівство ділилося на 35 комітатів, у тому числі Унґ, Береґ, Уґоча і Мармарош. У 1567 році Мармарош, належав Трансильванському князівству. В 1570 році в король Максиміліан II Габсбург підписав Шпаєрський трактат, за яким Янош Сигізмунд відмовлявся від угорського королівського титулу, але Семигород, і Мармарош були збережені за ним.
В 1597—1604 роки в так званій комітат Мармарош, який тоді належав Трансильванії був майже повністю зруйнований. Війна була закінчена Житваторокським миром у 1606 році. У тому ж 1606 році був підписаний мир у Відні — між Рудольфом II і князем Іштваном Бочкаї — Бочкай отримав Трансильванію, Парціум, Уґоча та Береґ.
В 1620 році на з'їзді в Пожоні Фердинанд II обіцяв Габору Бетлену жупи Уґоча і Береґ додати до Трансильванії. Цей мирний договір був підтверджений Фердинандом II і Габором Бетленом в 1622 році.
В 1633 році Юрій I Ракоці князь Трансильванії і Фердинанд II Пряшівською угодою заклали Мукачівський замок і нерухомість на сім'ю Ракоці.
19 лютого 1642 році на Національних зборах в Алба-Юлія під час правління Юрія I Ракоці, його син Юрій II Ракоці був проголошений співправителем Трансильванського князівства. Він наслідував у батьківську спадщину титул князя з метою придбати польський престол. 17 січня Національна асамблея провела збори у Вишково. Притензії на польський престол закінчилися поразкою. Польські війська вторглися в Угорщину і наробили великий хаос та руйнації в Мукачеві, Берегові, Берегсентміклоші, дуже багатьох селах, серед населення. В 1670 році Ференц I Ракоці на чолі анти-Габсбурського повстання і подальшого його придушення з важкими втратами серед учасників, діяли і на Закарпаття. Багато людей були змушені переховуватися, придушення повстання привело до великої бідності і страждання серед населення.
В 1678 році почалося анти-Габсбурське повстання під проводом Імре Текелі. Леопольд I уклав в 1681 році перемир'я з нагоди звільнення князем Текелі 13 північно—західних комітатів Угорщини в тому числі комітатів Унґ, Береґ, Уґоча і Сатмар. В 1682 році в вдова Ференца Ракоці Ілона Зріні вийшла заміж за Імре Текелі. Тоді величезна спадщина Ракоці стала базою для боротьби за незалежність. В 1684 році війська Текелі зайняли замок в Ужгороді. 1688 року Ілона Зріні здала Мукачівський замок імперській армії. У 1699 році був укладений мир на Карловицькому конгресі, що призвело до заслання Імре Текелі і Ілони Зріні.
Ужгородська унія
1646 року з ініціативи єпископа Василія (Тарасовича) укладена так звана Ужгородська унія: 63 священики засвідчили єдність із Католицькою Церквою. Ужгородська унія не відразу призвела до поліпшення відносин у церковній сфері; мукачівські єпископи втратили значимість і були зведені до ролі генеральних вікаріїв латинських архієпископів Егеру. Становище покращилося, коли за захист інтересів Греко-католицької церкви на Закарпатті взялася Марія Терезія. 1771 року на її вимогу папа Климент XIV унезалежнив мукачівську єпархію від Егеру. Друга половина XVII століття заслуговує на назву «золотого століття» в церковній історії Закарпаття. В особах єпископів М. Ольшавського (1742—1767), І. Брадача (11 травня 1768 — 4 липня 1772) і зокрема А. Бачинського (1772—1809) воно мало своїх найкращих церковних і культурних діячів. До того часу відносяться такі важливі події церковного життя: перенесення осідку єпархії до Ужгорода (1780) і створення там єпархіальної семінарії (1778), виділення нової Пряшівської єпархії(1816). Зазначені єпископи дбали про піднесення матеріального і освітнього стану духовенства і про народну освіту.
У складі Австро-Угорщини
Після поразки Австрії в австро-прусській війні 1866 року, було створено двоєдину державу — Австро-Угорщину.
1867 року в монархії Габсбургів був введений дуалізм, створено незалежне Угорське королівство, в якому мадяри отримали права повних господарів.
На відміну від австрійських Галичини і Буковини, які за конституцією 1867 складали окремі автономні області зі своїми сеймами (органами місцевого законодавства і самоврядування), Закарпаття безпосередньо входило до складу Угорського королівства. Територія Закарпаття входила до складу чотирьох комітатів Угорського королівства — Береґ, Мармарош, Унґ і Угоча.
На початку XX століття населені українцями області Закарпаття були бідним сільськогосподарським регіоном, де майже не було промисловості. У горах, де було мало орної землі, селяни пасли худобу на плоскогір'ях і рубали ліс. Йшла масова еміграція до Америки.
За не зовсім надійними даними офіційної угорської статистики, в 1910 році чисельність українського населення Закарпаття становила 472 тис. осіб.
Після розпаду Австро-Угорщини у 1918—1919 роках утворилася низка держав, зокрема й Чехо-Словаччина. Мирова Конференція в Парижі санкціонувала передачу Закарпаття Чехословаччині в Сен-Жерменському договорі (10. 9. 1919), де рівночасно ґарантувався автономний статус Закарпаття.
Історія Закарпаття з 1918 по 1945 рік
У 1918—1919 роках територію Закарпаття окупували чехословацька та румунська армії, а у травні 1919 збори в Ужгороді проголосили рішення увійти до складу Чехо-Словаччини. 4 червня 1920 року за Сен-Жерменським договором під назвою «Підкарпатська Русь» (чеськ. Země Podkarpatoruská, з вересня 1938 року чеськ. Země Zakarpatskoukrajinská) увійшла до складу Чехо-Словаччини. За Чехо-Словаччини територію було розділено на 14 районів — Берегове, Великий Березний, Виноградів, Іршава, Міжгір'я, Мукачево, Мукачево-село, Перечин, Рахів, Свалява, Тячів, Ужгород, Ужгород-село, Хуст.
Після ліквідації незалежности Чехо-Словаччини 15 березня 1939 року в Закарпатті було проголошено незалежну державу — Карпатську Україну. Президентом нової держави став Августин Волошин. 18 березня 1939 року в Закарпаття було введено угорські війська, незалежність було ліквідовано, а територію анексувала Угорщина. Після окупації краю Червоною армією в жовтні 1944 року на Закарпатті було створено перехідне державне утворення Закарпатська Україна за сприяння радянської військової адміністрації. Спершу формально існувало у складі Чехословацької Республіки, а у 1945 за мирним договором між ЧСР й СРСР стало частиною Радянської України. Перший З'їзд народних комітетів Закарпатської України прийняв постанову «про возз'єднання з Радянською Україною».
Радянське Закарпаття
29 червня 1945 року в Москві було підписано угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа — Селменець (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які не були частиною Підкарпатської Русі, а були частиною словацького Земпліна (Велькекапушанського і районів). 22 січня 1946 Указом Президії Верховної ради СРСР на приєднаних землях була створена Закарпатська область УРСР. 4 квітня 1946 село Лекаровце (словац. Lekárovce) було передане Чехословаччині зі складу Закарпатської області, і на цьому обмін територіями закінчився.
Голови Закарпатської обласної державної адміністрації
- 1992—1994 рр. — Країло Михайло Іванович
- 1994—1999 рр. — Устич Сергій Іванович
- 1999—2001 рр. — Балога Віктор Іванович
- 2001—2002 рр. — Москаль Геннадій Геннадійович
- 2002—2005 рр. — Різак Іван Михайлович
- 2005—2005 рр. — Балога Віктор Іванович
- 2005—2010 рр. — Гаваші Олег Олодарович
- 2010—2014 рр. — Ледида Олександр Олександрович
- 2014—2014 рр. — Лунченко Валерій Валерійович
- 2014—2015 рр. — Губаль Василь Іванович
- 2015—2019 рр. — Москаль Геннадій Геннадійович
- 2019—2019 рр. — Бондаренко Ігор Самійлович
- 2020—2021 рр. — Петров Олексій Геннадійович
- 2020—2021 рр. — Полосков Анатолій Олександрович
- 2021— рр. — Микита Віктор Федорович
Перші секретарі Закарпатського обкому партії
- 1946—1948 рр. — Туряниця Іван Іванович
- 1948—1952 рр. — Компанець Іван Данилович
- 1952—1959 рр. — Ваш Іван Михайлович
- 1959—1962 рр. — Щербак Пилип Кузьмич
- 1962—1980 рр. — Ільницький Юрій Васильович
- 1980—1990 рр. — Бандровський Генріх Йосипович
- 1990—1991 рр. — Волощук Михайло Юрійович
- 1991—1991 рр. — Химинець Василь Васильович
Див. також
Література
- Михайло Грушевський. Історія України-Русі.
- Грушевський Михайло. Ілюстрована історія Україна. — К.: МП «Левада», 1995. — 687 с.
- Полонська-Василенко Н. Історія України. [ 6 січня 2005 у Wayback Machine.]
- Крип'якевич І. П. Історія України [ 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Mark von Hagen. Does Ukraine Have a History? — Slavic Review, Vol. 54, No. 3 (Autumn, 1995), pp. 658—673.
- Paul Robert Magocsi. A History of Ukraine. — Toronto: University of Toronto Press (1996) .
- Bidermann Н. J. Die ungarischen Ruthenen, I—II. Інсбрук 1862, 1867;
- Свєнціцький І. Матеріали з історії відродження Карпатської Русі. Л. 1906;
- Пачовський В. Іст. Підкарп. Русі, І—II. Ужгород 1920—22;
- Вірчак В. Літ. стремління Підкарп. Русі. Ужгород 1921, 2 вид. 1937;
- Гаджеґа В. Додатка до іст. русинів І руських церков … Ужгород 1922—36;
- Král J. Podkarpatská Rus. Прага 1924;
- Кондратович І. Іст. Підкарп. Русі. Ужгород 1930;
- Волощук М. М. Русь в Угорському королівстві ….. Івано-Франківськ 2014.
- Martel R. La Ruthénie subcarpathique. Париж 1935;
- Kubijovyč V. Pastýřský život v Podkarpatské Rusi, I—II. Братислава 1935;
- Мицюк О. Нариси з соц.-госп. іст. Підкарп. Русі, І—II. Прага 1936—38;
- Mousset J. Les villes de la Russie subcarpathique. Париж 1938;
- Dami A. La Ruthenie subcarpathique. Женева 1944;
- Sthephan A. From Carpatho-Ruthenia to Carpatho-Ukraine. Нью-Йорк 1954;
- Анучин В. Географія Радянського Закарпаття. П. 1956;
- Markus V. L'incorporation de l'Ukraine subcarpathique à l'Ukraine soviétique 1944—1945. Лювен, 1956.
- Petr Štěpánek. Podkarpatská Rus v letech 1919—1939. Náchod: Konting, 2008. 168 s. .
- Нариси істрії Закарпаття. Том І.- Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пресі, 1993. — 436 с.:іл.
- Роман Н. М. Правове становище Закарпаття в складі Австро-Угорщини (1867—1918 роки): дис. … канд. юрид. наук. Ужгород, 2016. 218с.
- Фельцан І. Ю. Розвиток адвокатури на Закарпатті: ХІХ — перша половина ХХ століття (історико-правове дослідження). — На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. — Приватний вищий навчальний заклад Університет Короля Данила, Івано-Франківськ, 2021.
Посилання
- Українські сторінки. Історія національного руху України 1800—1920 рр.. [ 10 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Книжки з Історії України [ 8 липня 2010 у Wayback Machine.]
- А. Дикий неизвращенная история Украині-Руси. Нью-Йорк, 1960—1961 pp. [ 20 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Борисковський П. Й. Людина кам'яної доби на Украïні, К., 1940; Палеоліт України, М-Л., 1953; Найдавніше минуле людства, М.-Л. Від. «Українська національна держава»
- Історія Україна [ 14 серпня 2013 у Wayback Machine.] (укр.)
Примітки
- Рідний дім Адольфа Добрянського під загрозою
- Нариси історії Закарпаття (українська) . Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пресі. 1993. с. 436. ISBN .
- . resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 2 вересня 2017.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zakarpa ttya istorichna oblast u Shidnij Yevropi nini v osnovnomu skladaye Zakarpatsku oblast na zahodi Ukrayini Davnya istoriyaNa zemlyah Zakarpattya lyudi selilisya z glibokoyi davnini Tut buvali i chislenni varvarski plemena i legioni Rimskoyi imperiyi yaki na samomu pochatku nashoyi eri stvorili provinciyu Verhnya Dakiya pivnichna mezha yakoyi prohodila po richci Somesh U V stolitti tut utvorivsya politichnij centr guniv na choli z legendarnim vozhdem Attiloyu Pid chas Velikogo pereselennya narodiv u Zakarpatti z yavilisya gepidi vandali burgundi ostgoti langobardi i slov yani Ugorske panuvannya896 roku pochavsya perehid ugorskih kochovih plemen cherez Karpati u Serednye Podunav ya osvoyennya yakogo trivalo protyagom X stolittya Odnak pochinayuchi z XI ta zavershuyuchi XIII stolittyam Zakarpattya postupovo uvijshlo do novoutvorenoyi yevropejskoyi derzhavi Ugorskogo korolivstva i tut ostatochno utverdilisya ugorski koroli U dobu Stefana I Svyatogo 1001 1038 tut bulo utvorene Ruske voyevodstvo Za chasiv tataro mongolskoyi navali 1241 roku ordi hana Batiya perejshli Vereckij pereval zahopili i zrujnuvali Mukacheve Uzhgorod Tyachiv i bagato inshih naselenih punktiv prote vlitku 1242 roku voni vidstupili i v krayini pochalosya vidrodzhennya zhittya 1254 roku ugorskij korol Bela IV na spustosheni mongolami zemli Zakarpattya zaprosiv italijskih i nimeckih vinogradariv i vinorobiv Deyakij chas chastina Zakarpattya vhodila do skladu Korolivstva Ruskogo ocholyuvanogo Levom I odruzhenogo z dochkoyu Beli IV Konstanciyeyu U XIV XVI stolittyah priblizno dvi tretini Zakarpattya bulo pokriti lisami i girskimi pasovishami naselennya girskih rajoniv zajmalosya polyuvannyam skotarstvom ribalstvom a v nizinnih rajonah she j hliborobstvom vinogradarstvom sadivnictvom U serednovichchya v comu regioni isnuvali sotni dribnih feodalnih volodin sho veli mizh soboyu praktichno bezperervni mizhusobni vijni dzherelo chasto pochinali vijni suproti susidiv Chasom vinikali selyanski povstannya proti feodalnogo gnitu dzherelo Nezvazhayuchi na te sho mizh Zakarpattyam ta inshimi ukrayinskimi zemlyami isnuvali derzhavni kordoni zv yazki mizh nimi nikoli ne pripinyalisya V XI XII stolittyah na teritoriyi Pivdenno Zahidnoyi Rusi v tomu chisli i na Zakarpatti pochala skladatisya rusinska u XX stolittyu ukrayinska narodnist Dovgij chas vsya teritoriya Zakarpattya nalezhala ugorskim pravitelyam ale 1541 roku centralnoyu Ugorshinoyu zavolodili turki pislya chogo vona bula rozdilena a Zakarpattya takozh podilili na dvi chastini Zgodom centralni i shidni rajoni krayu uvijshli do Osmanskoyi imperiyi a zahidna chastina potrapila pid vladu Gabsburgiv Pislya 160 richnogo tureckogo panuvannya u kinci XVII stolittya cya teritoriya zokrema i Zakarpattya perejshla pid vladu Gabsburgiv Zakarpattya pid chas tureckoyi okupaciyi 1526 1688 Ugorske korolivstvo pid chas pravlinnya Ferdinanda I bulo rozdilene na tri chastini Na toj chas korolivstvo dililosya na 35 komitativ u tomu chisli Ung Bereg Ugocha i Marmarosh U 1567 roci Marmarosh nalezhav Transilvanskomu knyazivstvu V 1570 roci v korol Maksimilian II Gabsburg pidpisav Shpayerskij traktat za yakim Yanosh Sigizmund vidmovlyavsya vid ugorskogo korolivskogo titulu ale Semigorod i Marmarosh buli zberezheni za nim V 1597 1604 roki v tak zvanij komitat Marmarosh yakij todi nalezhav Transilvaniyi buv majzhe povnistyu zrujnovanij Vijna bula zakinchena Zhitvatorokskim mirom u 1606 roci U tomu zh 1606 roci buv pidpisanij mir u Vidni mizh Rudolfom II i knyazem Ishtvanom Bochkayi Bochkaj otrimav Transilvaniyu Parcium Ugocha ta Bereg V 1620 roci na z yizdi v Pozhoni Ferdinand II obicyav Gaboru Betlenu zhupi Ugocha i Bereg dodati do Transilvaniyi Cej mirnij dogovir buv pidtverdzhenij Ferdinandom II i Gaborom Betlenom v 1622 roci V 1633 roci Yurij I Rakoci knyaz Transilvaniyi i Ferdinand II Pryashivskoyu ugodoyu zaklali Mukachivskij zamok i neruhomist na sim yu Rakoci 19 lyutogo 1642 roci na Nacionalnih zborah v Alba Yuliya pid chas pravlinnya Yuriya I Rakoci jogo sin Yurij II Rakoci buv progoloshenij spivpravitelem Transilvanskogo knyazivstva Vin nasliduvav u batkivsku spadshinu titul knyazya z metoyu pridbati polskij prestol 17 sichnya Nacionalna asambleya provela zbori u Vishkovo Pritenziyi na polskij prestol zakinchilisya porazkoyu Polski vijska vtorglisya v Ugorshinu i narobili velikij haos ta rujnaciyi v Mukachevi Beregovi Beregsentmikloshi duzhe bagatoh selah sered naselennya V 1670 roci Ferenc I Rakoci na choli anti Gabsburskogo povstannya i podalshogo jogo pridushennya z vazhkimi vtratami sered uchasnikiv diyali i na Zakarpattya Bagato lyudej buli zmusheni perehovuvatisya pridushennya povstannya privelo do velikoyi bidnosti i strazhdannya sered naselennya V 1678 roci pochalosya anti Gabsburske povstannya pid provodom Imre Tekeli Leopold I uklav v 1681 roci peremir ya z nagodi zvilnennya knyazem Tekeli 13 pivnichno zahidnih komitativ Ugorshini v tomu chisli komitativ Ung Bereg Ugocha i Satmar V 1682 roci v vdova Ferenca Rakoci Ilona Zrini vijshla zamizh za Imre Tekeli Todi velichezna spadshina Rakoci stala bazoyu dlya borotbi za nezalezhnist V 1684 roci vijska Tekeli zajnyali zamok v Uzhgorodi 1688 roku Ilona Zrini zdala Mukachivskij zamok imperskij armiyi U 1699 roci buv ukladenij mir na Karlovickomu kongresi sho prizvelo do zaslannya Imre Tekeli i Iloni Zrini Uzhgorodska uniyaDokladnishe Uzhgorodska uniya ta Mukachivska pravoslavna yeparhiya 1646 roku z iniciativi yepiskopa Vasiliya Tarasovicha ukladena tak zvana Uzhgorodska uniya 63 svyasheniki zasvidchili yednist iz Katolickoyu Cerkvoyu Uzhgorodska uniya ne vidrazu prizvela do polipshennya vidnosin u cerkovnij sferi mukachivski yepiskopi vtratili znachimist i buli zvedeni do roli generalnih vikariyiv latinskih arhiyepiskopiv Egeru Stanovishe pokrashilosya koli za zahist interesiv Greko katolickoyi cerkvi na Zakarpatti vzyalasya Mariya Tereziya 1771 roku na yiyi vimogu papa Kliment XIV unezalezhniv mukachivsku yeparhiyu vid Egeru Druga polovina XVII stolittya zaslugovuye na nazvu zolotogo stolittya v cerkovnij istoriyi Zakarpattya V osobah yepiskopiv M Olshavskogo 1742 1767 I Bradacha 11 travnya 1768 4 lipnya 1772 i zokrema A Bachinskogo 1772 1809 vono malo svoyih najkrashih cerkovnih i kulturnih diyachiv Do togo chasu vidnosyatsya taki vazhlivi podiyi cerkovnogo zhittya perenesennya osidku yeparhiyi do Uzhgoroda 1780 i stvorennya tam yeparhialnoyi seminariyi 1778 vidilennya novoyi Pryashivskoyi yeparhiyi 1816 Zaznacheni yepiskopi dbali pro pidnesennya materialnogo i osvitnogo stanu duhovenstva i pro narodnu osvitu U skladi Avstro UgorshiniDokladnishe Avstro Ugorshina Gerbi zakarpatskih komitativ Ugorshini Bereg Marmarosh Ugocha Ung Zakarpattya Etnografichna karta skladena D M Vergunom Pislya porazki Avstriyi v avstro prusskij vijni 1866 roku bulo stvoreno dvoyedinu derzhavu Avstro Ugorshinu 1867 roku v monarhiyi Gabsburgiv buv vvedenij dualizm stvoreno nezalezhne Ugorske korolivstvo v yakomu madyari otrimali prava povnih gospodariv Na vidminu vid avstrijskih Galichini i Bukovini yaki za konstituciyeyu 1867 skladali okremi avtonomni oblasti zi svoyimi sejmami organami miscevogo zakonodavstva i samovryaduvannya Zakarpattya bezposeredno vhodilo do skladu Ugorskogo korolivstva Teritoriya Zakarpattya vhodila do skladu chotiroh komitativ Ugorskogo korolivstva Bereg Marmarosh Ung i Ugocha Na pochatku XX stolittya naseleni ukrayincyami oblasti Zakarpattya buli bidnim silskogospodarskim regionom de majzhe ne bulo promislovosti U gorah de bulo malo ornoyi zemli selyani pasli hudobu na ploskogir yah i rubali lis Jshla masova emigraciya do Ameriki Za ne zovsim nadijnimi danimi oficijnoyi ugorskoyi statistiki v 1910 roci chiselnist ukrayinskogo naselennya Zakarpattya stanovila 472 tis osib Pislya rozpadu Avstro Ugorshini u 1918 1919 rokah utvorilasya nizka derzhav zokrema j Cheho Slovachchina Mirova Konferenciya v Parizhi sankcionuvala peredachu Zakarpattya Chehoslovachchini v Sen Zhermenskomu dogovori 10 9 1919 de rivnochasno garantuvavsya avtonomnij status Zakarpattya Istoriya Zakarpattya z 1918 po 1945 rikU 1918 1919 rokah teritoriyu Zakarpattya okupuvali chehoslovacka ta rumunska armiyi a u travni 1919 zbori v Uzhgorodi progolosili rishennya uvijti do skladu Cheho Slovachchini 4 chervnya 1920 roku za Sen Zhermenskim dogovorom pid nazvoyu Pidkarpatska Rus chesk Zeme Podkarpatoruska z veresnya 1938 roku chesk Zeme Zakarpatskoukrajinska uvijshla do skladu Cheho Slovachchini Za Cheho Slovachchini teritoriyu bulo rozdileno na 14 rajoniv Beregove Velikij Bereznij Vinogradiv Irshava Mizhgir ya Mukachevo Mukachevo selo Perechin Rahiv Svalyava Tyachiv Uzhgorod Uzhgorod selo Hust Pislya likvidaciyi nezalezhnosti Cheho Slovachchini 15 bereznya 1939 roku v Zakarpatti bulo progolosheno nezalezhnu derzhavu Karpatsku Ukrayinu Prezidentom novoyi derzhavi stav Avgustin Voloshin 18 bereznya 1939 roku v Zakarpattya bulo vvedeno ugorski vijska nezalezhnist bulo likvidovano a teritoriyu aneksuvala Ugorshina Pislya okupaciyi krayu Chervonoyu armiyeyu v zhovtni 1944 roku na Zakarpatti bulo stvoreno perehidne derzhavne utvorennya Zakarpatska Ukrayina za spriyannya radyanskoyi vijskovoyi administraciyi Spershu formalno isnuvalo u skladi Chehoslovackoyi Respubliki a u 1945 za mirnim dogovorom mizh ChSR j SRSR stalo chastinoyu Radyanskoyi Ukrayini Pershij Z yizd narodnih komitetiv Zakarpatskoyi Ukrayini prijnyav postanovu pro vozz yednannya z Radyanskoyu Ukrayinoyu Radyanske Zakarpattya29 chervnya 1945 roku v Moskvi bulo pidpisano ugodu pro vhodzhennya kolishnoyi Pidkarpatskoyi Rusi do skladu URSR ugoda 186 1946 Sb Chehoslovackogo zakonnika Ugoda bula ostatochno ratifikovana chehoslovackim parlamentom 22 listopada 1945 roku Krim togo Chehoslovachchina pogodilasya peredati SRSR blizko 250 km teritoriyi v okolicyah Chopa Selmenec Batfa Galoch Mali Selmenci Palad Komarivci Pallo Rativci Solomonovo Syurte Tisaashvan Tijglash Chop yaki ne buli chastinoyu Pidkarpatskoyi Rusi a buli chastinoyu slovackogo Zemplina Velkekapushanskogo i rajoniv 22 sichnya 1946 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi radi SRSR na priyednanih zemlyah bula stvorena Zakarpatska oblast URSR 4 kvitnya 1946 selo Lekarovce slovac Lekarovce bulo peredane Chehoslovachchini zi skladu Zakarpatskoyi oblasti i na comu obmin teritoriyami zakinchivsya Golovi Zakarpatskoyi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi 1992 1994 rr Krayilo Mihajlo Ivanovich 1994 1999 rr Ustich Sergij Ivanovich 1999 2001 rr Baloga Viktor Ivanovich 2001 2002 rr Moskal Gennadij Gennadijovich 2002 2005 rr Rizak Ivan Mihajlovich 2005 2005 rr Baloga Viktor Ivanovich 2005 2010 rr Gavashi Oleg Olodarovich 2010 2014 rr Ledida Oleksandr Oleksandrovich 2014 2014 rr Lunchenko Valerij Valerijovich 2014 2015 rr Gubal Vasil Ivanovich 2015 2019 rr Moskal Gennadij Gennadijovich 2019 2019 rr Bondarenko Igor Samijlovich 2020 2021 rr Petrov Oleksij Gennadijovich 2020 2021 rr Poloskov Anatolij Oleksandrovich 2021 rr Mikita Viktor Fedorovich Pershi sekretari Zakarpatskogo obkomu partiyi 1946 1948 rr Turyanicya Ivan Ivanovich 1948 1952 rr Kompanec Ivan Danilovich 1952 1959 rr Vash Ivan Mihajlovich 1959 1962 rr Sherbak Pilip Kuzmich 1962 1980 rr Ilnickij Yurij Vasilovich 1980 1990 rr Bandrovskij Genrih Josipovich 1990 1991 rr Voloshuk Mihajlo Yurijovich 1991 1991 rr Himinec Vasil VasilovichDiv takozhZakarpatski gramotiLiteraturaMihajlo Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Grushevskij Mihajlo Ilyustrovana istoriya Ukrayina K MP Levada 1995 687 s Polonska Vasilenko N Istoriya Ukrayini 6 sichnya 2005 u Wayback Machine Krip yakevich I P Istoriya Ukrayini 16 travnya 2008 u Wayback Machine Mark von Hagen Does Ukraine Have a History Slavic Review Vol 54 No 3 Autumn 1995 pp 658 673 Paul Robert Magocsi A History of Ukraine Toronto University of Toronto Press 1996 ISBN 0 8020 0830 5 Bidermann N J Die ungarischen Ruthenen I II Insbruk 1862 1867 Svyencickij I Materiali z istoriyi vidrodzhennya Karpatskoyi Rusi L 1906 Pachovskij V Ist Pidkarp Rusi I II Uzhgorod 1920 22 Virchak V Lit stremlinnya Pidkarp Rusi Uzhgorod 1921 2 vid 1937 Gadzhega V Dodatka do ist rusiniv I ruskih cerkov Uzhgorod 1922 36 Kral J Podkarpatska Rus Praga 1924 Kondratovich I Ist Pidkarp Rusi Uzhgorod 1930 Voloshuk M M Rus v Ugorskomu korolivstvi Ivano Frankivsk 2014 Martel R La Ruthenie subcarpathique Parizh 1935 Kubijovyc V Pastyrsky zivot v Podkarpatske Rusi I II Bratislava 1935 Micyuk O Narisi z soc gosp ist Pidkarp Rusi I II Praga 1936 38 Mousset J Les villes de la Russie subcarpathique Parizh 1938 Dami A La Ruthenie subcarpathique Zheneva 1944 Sthephan A From Carpatho Ruthenia to Carpatho Ukraine Nyu Jork 1954 Anuchin V Geografiya Radyanskogo Zakarpattya P 1956 Markus V L incorporation de l Ukraine subcarpathique a l Ukraine sovietique 1944 1945 Lyuven 1956 Petr Stepanek Podkarpatska Rus v letech 1919 1939 Nachod Konting 2008 168 s ISBN 978 80 9033 082 5 Narisi istriyi Zakarpattya Tom I Uzhgorod Gosprozrahunkovij redakcijno vidavnichij viddil Zakarpatskogo oblasnogo upravlinnya po presi 1993 436 s il ISBN 5 7707 3585 6 Roman N M Pravove stanovishe Zakarpattya v skladi Avstro Ugorshini 1867 1918 roki dis kand yurid nauk Uzhgorod 2016 218s Felcan I Yu Rozvitok advokaturi na Zakarpatti HIH persha polovina HH stolittya istoriko pravove doslidzhennya Na pravah rukopisu Disertaciya na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata yuridichnih nauk za specialnistyu 12 00 01 teoriya ta istoriya derzhavi i prava istoriya politichnih i pravovih uchen Privatnij vishij navchalnij zaklad Universitet Korolya Danila Ivano Frankivsk 2021 PosilannyaUkrayinski storinki Istoriya nacionalnogo ruhu Ukrayini 1800 1920 rr 10 travnya 2011 u Wayback Machine Knizhki z Istoriyi Ukrayini 8 lipnya 2010 u Wayback Machine A Dikij neizvrashennaya istoriya Ukraini Rusi Nyu Jork 1960 1961 pp 20 serpnya 2011 u Wayback Machine Boriskovskij P J Lyudina kam yanoyi dobi na Ukraini K 1940 Paleolit Ukrayini M L 1953 Najdavnishe minule lyudstva M L Vid Ukrayinska nacionalna derzhava Istoriya Ukrayina 14 serpnya 2013 u Wayback Machine ukr PrimitkiRidnij dim Adolfa Dobryanskogo pid zagrozoyu Narisi istoriyi Zakarpattya ukrayinska Uzhgorod Gosprozrahunkovij redakcijno vidavnichij viddil Zakarpatskogo oblasnogo upravlinnya po presi 1993 s 436 ISBN 5 7707 3585 6 resource history org ua Arhiv originalu za 30 lipnya 2020 Procitovano 2 veresnya 2017