Василь Миколайович Пачовський | ||||
---|---|---|---|---|
Василь Пачовський | ||||
Ім'я при народженні | Василь Миколайович Пачовський | |||
Народився | 12 січня 1878 Жуличі | |||
Помер | 5 квітня 1942 (64 роки) Львів | |||
Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
Громадянство | Австро-Угорщина→ II Польська Республіка | |||
Діяльність | поет, історіософ, мислитель | |||
Alma mater | Віденський університет | |||
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка | |||
Мова творів | українська | |||
| ||||
Пачовський Василь Миколайович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Васи́ль-Сильвестр Миколайович Пачо́вський (12 січня 1878, Жуличі — 5 квітня 1942, Львів) — український поет, історіософ і мислитель. Доктор філософії з історії мистецтва.
Життєпис
Народився в селі Жуличах Золочівського повіту в родині сільського священика отця Миколи Пачовського і його дружини Марії (з роду Боярських, у якому теж було багато священників). При народженні йому дали подвійне ім'я Василь-Сильвестр. Старші брати — Іван і Ярослав.
Рідна сторона
У 1884—1889 роках навчання у Жулицькій школі. 1889 році вступив до Золочівської державної гімназії з польською мовою викладання, де вже навчався Василів старший брат Іван. У 1891 році помер батько — тому довелося часто голодувати. По закінченні 4 класу гімназії Василь у 1893 році переходить жити до найстаршого брата Ярослава, який на той час мешкає у передмісті Львова. Продовжує навчання у львівській Академічній гімназії, але через проблеми з оплатою навчання, викликані втратою роботи Ярославом Пачовським, відрахований з навчального закладу. 1895 року повернувся до Золочева, де поновив навчання в гімназії (брат Іван на той час вже закінчив навчання). Того ж року побачило світ перше оповідання, за яке отримав схвальні відгуки від Осипа Маковея. 1896 року виключений із золочівської гімназії через палку патріотичну промову на похороні свого друга, сина катехита Єзерського, якого загнали у труну «професори». Аби заробити на прожиття, дає приватні уроки синам отця Дякова. Восени 1897 року вигнаний із Золочева за організацію нелегальних зібрань гімназійної молоді на квартирі біля залізничного вокзалу. Упродовж 1897—1900 років відвідує приватні уроки у панотців Темницького, Радецького та Винницького. 31 жовтня 1898 року брав участь у літературному святі з нагоди 25-ліття письменницької праці Івана Франка. 3 липня 1899 року у IV-й львівській гімназії склав екстерном іспит на отримання атестату зрілості.
Університети
У 1899—1901 роках — перший період навчання у Львівському університеті на медичному факультеті. Початок публікації творів у львівському журналі «Молода Україна». 8 грудня 1900 року брав участь у з'їзді українських студентів вищих шкіл Австрії з нагоди заснування у Чернівцях товариства «Молода Україна». Під час святкового концерту декламує свій твір «З боротьби титанів», про який тепло відгукується газета «Буковина». Знову був палкий виступ на студентському вічі 19 листопада 1901 року, сповнений протесту проти гнобителів українського народу, і знову мусив попрощатися з цим навчальним закладом. Василь Пачовський, як один з п'яти найактивніших учасників та організаторів віча, відрахований з вишу. На знак солідарності з ним та іншими покараними товаришами університет залишили і перевелися до інших навчальних закладів Європи близько 600 студентів.
У 1901—1903 роках — навчання у Віденському університеті, під час якого перейшов з медичного на філософський факультет. 1901 року вийшла друком перша збірка поезій «Розсипані перли», на вихід якої Іван Франко, котрий тривалий час критикував модерністів, написав схвальну рецензію: «Пачовський справжній талант, поезія пливе в нього натурально, не силувана, як найпростіший вислів його чуття». 1902 року вийшла сатирична поема «Празник».
1903 року повернувся до Львова, де продовжив навчання на філософському факультеті Львівського університету, який закінчує через 2 роки. 1903 року побачила світ перша антологія української лірики другої половини XIX століття «Акорди», яку уклав Іван Франко. Василь Пачовський представлений творами «Ой щебечуть соловії…», «Як мине дитячий рай…», «Чому то як море филює…», «Ой ти соловію, золоте перо…», «Спів відлітних журавлів». Того ж року вийшов перший твір державницького змісту — драматична поема-містерія «Сон української ночі». Видавець твору — Михайло Петрицький. Автор відроджує у літературі тему козаччини, пророкує відродження незалежної Української держави, започатковує трактування творчості Тараса Шевченка як поета-державника.
З метою популяризації провідних ідей поеми «Сон української ночі» Михайло Петрицький 1903 року видав поштову листівку з портретом Василя Пачовського і словами «Від Кавказу по Сян лиш один буде лан…».
«Молода Муза»
18 вересня 1905 року Крайова шкільна рада Галичини призначає Василя Пачовського заступником учителя і скеровує до Станіславова (нині Івано-Франківськ) на однорічну педагогічну практику у державній гімназії з українською мовою навчання. 1906 року виходить друком книжка прози «Жертва штуки», а 1907 року — збірка поезій «На стоці гір», історико-філософський нарис «Українці, як народ» (друге видання у Нью-Йорку 1917 року). У 1907 році був одним з організаторів літературного угрупування «Молода муза» — гуртка українсько-галицьких поетів, які наслідували західноєвропейський модерністський напрям у літературі. Її органом було видавництво «Світ», що діяло в 1906—1909 роках.
1908 року бере участь у дискусії в галицькій пресі щодо «Історії України-Русі» Миколи Аркаса. 20 квітня 1908 року в газеті «Діло» Василь Пачовський виступає зі змістовною рецензією на підтримку цього видання і пророкує йому успіх серед широкого кола читачів. «Історія України-Русі» стає на початку ХХ століття другою за популярністю українською книжкою після Шевченкового «Кобзаря».
13 березня 1909 року на Шевченківському концерті в Руському інституті для дівчат у Перемишлі вперше звучить вокальний терцет Станіслава Людкевича на слова Василя Пачовського «Царівна млака». 25 травня 1909 року склав учительський іспит з історії та географії як головних предметів з правом навчання українською і польською мовами та став дефінітивним учителем у львівській академічній гімназії, а від 1 серпня 1917 року — дефінітивним професором цього навчального закладу. За тиждень потому, 31 травня, брав участь у січовому святі, організованому в Коломиї з нагоди 200-ліття зруйнування Запорізької Січі Петром І. Передова стаття в газеті «Хлопська Правда» і публікація тексту пісні «Січ іде…». Того ж року у коломийському видавництві «Галицька накладня Якова Оренштайна» вийшли друком брошура «В двохсотлітню річницю зруйнування Січі царем Петром за поміч в бунті гетьмана Івана Мазепи 1709 року проти Росії» та ілюстрована дитяча книжечка «Рости, читай, дрібонький читачу, най даром папір я не трачу».
Постановки драм «Сон української ночі» і «Сонце Руїни»
Від 24 вересня 1909 року й до вибуху Першої світової війни працює заступником учителя у філії львівської Академічної гімназії. 1909 року одружився з Неонілою Горницькою, дочкою священика з Рави-Руської та разом із нею відвідує Італію, по поверненню звідти пише цикл мариністичних поезій. 11 листопада 1909 року театр «Руської бесіди» здійснює у Тернополі постановку його трагедії «Сон української ночі» на музику Станіслава Людкевича. В сценічній адаптації твір отримав назву «Зоряний вінець». У березні 1911 року на крайовому конкурсі п'єса «Сонце Руїни» визнана кращим українським драматичним твором, за яку автор отримав премію у розмірі 700 крон. 1911 року драматична поема «Сонце Руїни» вийшла друком у Жовкві. Влітку того ж року чоловічий хор «Львівського Бояна» і «Бандуриста» здійснює турне за маршрутом Золочів—Теребовля—Тисмениця—Галич—Калуш. Родзинкою репертуару стає твір Станіслава Людкевича на слова Василя Пачовського «Хор підземних ковалів».
28 січня 1912 року у Львові відбулася прем'єра вистави «Сонце Руїни» у постановці режисера і директора театру «Руської бесіди» Йосипа Стадника на святкуванні 50-річного ювілею товариства «Руська Бесіда». Звучить пісня на слова Василя Пачовського «Ми лицарі без жаху і без смерти» (музика Станіслава Людкевича), яка за тридцять років стане офіційним маршем УПА-Захід. 7 грудня 1912 року виголошує в «Академічній громаді» реферат «Українська справа під теперішню хвилю»,який згодом розповсюджується нелегально на теренах Галичини. 1913 року виходить збірка поезій «Ладі і Марені терновий вогонь мій…» та наукове дослідження «Нарис історії мініатюри по рукописям».
6 лютого 1914 року до Самбора приїхав театр «Руської бесіди». Тут, на сцені самбірського «Сокола», театр ставить оновлену виставу «Сонце Руїни» у постановці режисера театру Степана Чарнецького, товариша Василя Пачовського по «Молодій музі». На прем'єрі «Сонця Руїни» у Самборі вперше звучить пісня «Ой у лузі червона калина», що невдовзі стала стрілецьким гімном і символом українського національного відродження. 29 березня 1914 року на святкування 50-літнього ювілею театру «Руської бесіди», який завітав до Стрия після перебування у Самборі і більш ніж місячних гастролей у Дрогобичі. Головний захід урочистостей — вистава «Сонце Руїни». Того ж року драматична поема «Сфінкс Європи», що пророкує збройний європейський конфлікт і боротьбу за українську державність. Постановка вистави призначена на 28 червня в межах урочистостей з нагоди 100-ліття від дня народження Тараса Шевченка, але прем'єра вистави підпадає під заборону австрійської влади, аби порушеною у творі темою не дратувати царську Росію.
У вирі Першої світової війни і національної революції
У 1915—1918 роках служба в австрійському війську. На заклик «Союзу Визволення України» Василь Пачовський як старшина австрійської армії працює у таборах з військовополоненими українцями царської армії, займається виховною, освітньою і видавничою працею в таборах у Кнітельфельді та Фрайштадті (Австрія), Вецлярі (Німеччина). Був активним учасником видань зі «стілецьким вектором» — «Вістника СВУ», «Червоної калини», «Тим, що впали». 1917 року у епіграфі до власного твору на пошану «Українським січовим стрільцям» Василь Пачовський окреслив власне місце і роль щодо стрілецької військової генерації, бажання бути в її епіцентрі: «Буду день і ніч і зранку / Духом вилітати — / На могили „тих, що впали“, / Квіти устеляти!… А на себе буде плакать/ Ревними сльозами, — / З жалю — чом я був, герої, / З вами, не між вами!».
Після розпаду Австро-угорської імперії Василь Пачовський підтримав українську національну революцію, в ході якої відстоював право українців на власну державу, що, як він вважав, мала бути зорганізована на програмових засадах лівих політичних теорій. У 1918—1919 роках — чотар Української Галицької Армії, редактор газети «Стрілець» — органу навчальної команди УГА. У 1918 році виходить драматична поема «Малий Святослав Хоробрий» та трагедія «Роман Великий». 13 квітня 1919 року Державний секретаріат освіти і віросповідань ЗУНР іменує Василя Пачовського учителем з титулом професора і призначає йому VIII-й службовий ранг, у липні того ж року, після переходу уряду ЗУНР та УГА за Збруч, робота в міністерстві преси і пропаганди в Кам'янці-Подільському. Призначений аташе надзвичайної дипломатичної місії УНР до Ватикану.
Співець «Срібної Землі»
1920 року Василь Пачовський переїхав до Ужгорода, де розпочався закарпатський період в його житті, а саме редагування з Володимиром Бирчаком часопису «Народ». Видання шкільного підручника «Исторія Подкарпатської Руси». Від 11 жовтня 1920 року до 31 серпня 1929 року вчителює у Берегівській державній гімназії та провадить активну громадську діяльність на Закарпатті. У 1920—1921 роках виходить збірка поезій «Огні мести», яка згодом друкується у ряді періодичних видань.
У 1921—1923 роках драма «Сонце Руїни» у постановці Гната Юри представлена у репертуарі радянського Нового драматичного театру імені Івана Франка, створеного 1920 року у Вінниці.
1922 року, за сценарієм написаним Василем Пачовським та Каролем Фігдорою, на празькій кіностудії «Баррандов» чеським режисером Яном Юстом-Розводою, створений повнометражна художня стрічка «Корятович» («Чарівний перстень Карпат») — перший історичний фільм чехословацького кінематографу і перший фільм про карпатських українців. У стрічці задіяно два десятки акторів, образ головного героя — литовського князя Федора Корятовича втілив у стрічці чеський актор Теодор Піштек, а в образі Лаборця виступив корифей українського театру Микола Садовський, котрий мешкав тоді у Празі. Спонсорували виробництво кінострічки директор Ужгородської вчительської семінарії, греко-католицький священник отець Августин Волошин та директор «Підкарпатського банку» в Ужгороді, згодом губернатор Підкарпатської Русі Костянтин Грабар. Прем'єра відбулася у Празі 9 листопада 1922 року за присутності президента Чехословаччини Томаша Масарика. Станом на 1926 рік чеська влада двічі пропонувала Пачовському отримати чехословацьке громадянство, але він відмовився його прийняти.
Протягом 1923—1927 років виходять поеми «Дума про Івана Безрідного», «Князь Лаборець. Міт Срібної Землі», де Василь Пачовський утверджує створений ним поетичний образ Закарпаття у формі популярної нині назви «Срібна Земля». Пачовський став автором вступного слова до першої книги «Квіти з терням» Василя Ґренджі-Донського, який започаткував нову українську літературу на теренах Закарпаття. Серед опублікованих творів Василя Ґренджі-Донського — вірш «Пливе кача по тисині», який після збройної боротьби за Карпатську Україну у 1939 року стане народною піснею, а під час Революції Гідності — піснею-реквіємом за полеглою «Небесною Сотнею». У цей період виходять поетичні збірки «З блакитної книги» та «Розгублені звізди», що згодом публікуються в періодичних виданнях. Василь Пачовський уклав текст присяги пластунів Підкарпатської Русі, що був надрукований 1923 року у .
1 листопада 1926 року відбувся захист наукової праці «Нарис історії мініатюри по рукописям» в Українському вільному університеті у Празі та отримання Василем Пачовським наукового звання доктора філософії з історії мистецтва.
12 квітня 1927 року на шпальтах американської україномовної газети «Свобода» повідомлялося, що державний театр «Березіль» у Харкові відкриє новий театральний сезон виставою «Сонце Руїни» у постановці Леся Курбаса. Однак напередодні прем'єри виставу забороняють, бо хтось із «доброзичливців» Василя Пачовського надрукував у низці галицьких часописів декілька його поетичних творів з критикою радянської влади.
Повернення до Галичини
У вересні 1929 року повернувся із Закарпаття в Галичину, до Перемишля, де спочатку працював на посаді договірного учителя україномовної гімназії, а у 1930—1934 роках — лектором української культури (за сумісництвом) у бурсі (святого Миколая) на Засянні. 1933 року Пачовський виступив на Шевченківському святі з різким осудом тих «безхребетних» громадян, які власні інтереси ставили вище інтересів народу. За це довелося платити. І Пачовський, незважаючи на свій письменницький і педагогічний авторитет, 31 серпня 1933 року був звільнений з роботи у перемишльській гімназії та змушений був виїхати з родиною до Львова. Перед його від'їздом до Львова 1933 року у перемишльському видавництві «Краса і сила» виходить друком історіософічний твір Пачовського «Світова місія України», а згодом, там само й драматична поема «Гетьман Мазепа» та друге видання збірки «Розсипані перли».
20 березня 1934 року Український народний театр імені Івана Тобілевича представив «Сонце Руїни» на сцені Народного дому у Перемишлі. Молоді глядачі нагороджують артистів бурхливими оплесками, а автора Василя Пачовського — лавровим вінцем. У 1934—1935 роках працює службовцем при Головній управі товариства «Рідна школа». У листопаді 1935 року виступив з програмною доповіддю «Українознавство у вихованні молоді» на Першому українському педагогічному конгресі, що проходив у Львові.
Упродовж 1936—1939 років безробітний. На пропозицію Наукового товариства імені Тараса Шевченка перекладає українською мовою «Повість временних літ», а також київський та галицько-волинський літописи. 1937 року побачили світ перша частина вершинного твору Василя Пачовського — епосу «Золоті ворота», а також історичний нарис «Іван Мазепа: життя i діяльність», віршована казка «Золота гвіздка». 1938 року вийшла історична праця «Срібна Земля. Тисячоліття Карпатської України», видана з нагоди утворення української автономної держави «Карпатська Україна» у складі Чехословаччини. 1939 року опублікована «Повість временних літ» в українському перекладі Василя Пачовського — перший в історії української літератури переклад літописного твору Київської Русі.
Викладач Львівського університету і чільний представник галицьких письменників
З приходом більшовиків, від 16 жовтня 1939 року Василь Пачовський викладав українську мову у львівській середній школі № 6 (колишній (науково-виховний заклад для дівчат Софії Стшалковської)) при вулиці Зеленій, де вчителював ще до початку війни. Від 11 січня 1940 року — старший викладач кафедри українського мовознавства Львівського державного університету імені Івана Франка. Входив до президії Організаційного комітету зі створення (львівської організації Спілки радянських письменників України). У заходах, проведення яких ініціювала спілка літераторів, висвітлювалася творчість таких визначних постатей, як Петро Панч, Олекса Десняк, Павло Тичина та інших письменників.
У липні 1941 році очолив новостворену «Спілку українських письменників у Львові», робота якої в умовах німецької-радянської війни проводилася через посередництво трьох секцій: видавничої, бібліотечної та імпрезової. Друкованим органом спілки виступав літературно-мистецький місячник «Наші дні». Левова частка публікацій журналу припадала на поезію, повісті, новели, оповідання, нариси, драматичні твори, літературні інтерв'ю, репортажі, критику, дослідження з історії української літератури. Зусиллями письменницької спілки у надзвичайно складних умовах німецької окупації проводилися літературні конкурси, відбувалися літературні вечори, зустрічі відомих майстрів слова, на яких обговорювалася та оцінювалася їхня творчість, відзначалися ювілеї.
У липні 1941 року, на літературному вечорі на тему «Українська духовність на переломі» намагається закласти місток порозуміння між українськими письменниками, що представляли бандерівський та мельниківський табори ОУН. У серпні 1941 року перебував на лікуванні у Трускавці, де зустрівся з письменником Аркадієм Любченком. В листопаді 1941 року за допомогою Українського Крайового Комітету мав виїхати до Криниці аби підлікуватися, але через емфізему легень й ослаблене серце подорож була скасована. Упродовж осені 1941 — весни 1942 року працював над драмами «Святослав Хоробрий», «Володимир Великий», «Київський цар Ізяслав», «Орден Багатирів».
«О Золоті ворота! Стояти вам ще там, де ви стояли!»
Наприкінці березня 1942 року поет застудився, а 5 квітня 1942 року відійшов у засвіти, залишивши у смутку дружину Неонілу та дітей. Траурну процесію на похоронах очолював єпископ Йосиф Сліпий. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. В умовах воєнного лихоліття українське громадянство Львова зуміло зібрати кошти на гранітний пам'ятник з висіченим барельєфом архистратига Михаїла, покровителя Києва, на тлі київських Золотих воріт. Скульптор — Сергій Литвиненко, автор надгробка Івана Франка на Личаківському цвинтарі у Львові. Напис на пам'ятнику Василя Пачовського пророкував відновлення Золотих воріт і відродження української держави: «О Золоті ворота! Стояти вам ще там, де ви стояли!».
Через сорок років після смерті Поета у Києві було відновлено Золоті ворота, а напередодні п'ятдесятих роковин Україна відновила державну незалежність.
Позиція
Поет-державник: «Від Кавказу по Сян лиш один буде лан…»
Як учасник та співучасник боротьби Миколи Міхновського, В. Пачовський був передусім поетом-державником. Його драма «Сон української ночі» виховувала національно свідому інтелігенцію в Галичині на початку XX століття. Ціле життя й велику частину своїх творів присвятив для створення ідеології української державності. Він один із тих, що випередили свою епоху на довгі десятки років. Своїм поетичним словом він умів виразити почування і мрії патріотичної молоді, саме тому вона колись так захоплювалася його творами. Ось кілька рядків із вірша «Спів товпи»:
Хто живий уставай, меч у руки хапай,
На Україну трубить Богдан!
До борби, до борби кличе голос труби —
Люд стає від Кавказу по Сян!
…Від Кавказу по Сян лиш один буде лан,
Його власником — нарід цілий.
Спільна праця і край, блисне воля і рай —
України вінець золотий!
В. Пачовський ставив собі за мету виховати новий тип українця-державника, рисами якого були б передусім національна гордість і самопошана. У своїй праці, що вийшла друком у Нью-Йорку 1917 року, він писав:
«Чому нам не бути гордими за себе, за своїх героїв, за свою минувшину, коли вона така велична і сяє всіми світлотінями різних характерів і стремлінь?! Чому нам оглядатися довкола себе, що за нас скаже той або сей, і стосуватися до його ласки? Вдивімся в себе, побачмо себе, спізнаймо своє „я“, високе з природи, перебудуймо себе, перекуймо себе, перекуймо сльозаву тугу на крицеву енергію — а тоді до нас стосуватися будуть і прийдуть до нас учитись, бо в нашій душі є велике творче джерело духа, за яке ми повинні й можемо бути горді!»
У своєму історіософічному творі «Світова місія України», що надрукований у перемишльському видавництві «Краса і Сила» 1933 року, каже поет пророчим тоном:
«Амінь, амінь говорю вам, що воскресення прийде. Білим світом високих зір сходить на нашу націю дух Володимира Великого й каже моїми устами сумним в Україні: солодко й почесно є для Рідного Краю вмерти, але солодше й почесніше й для Рідного Краю жити в часі його воскресення й серед бурі й натиску життя його переперти! Тому позмивайте сонні очі ранньою весною, підкріпляйте ов'ялі руки, додавайте сили хитливим колінам, черпайте силу з праджерела нашої безсмертної культури і сійте її свідомість, аби виплекати національну гордість і самопошану, одним словом — зробіть націю, яка стане підметом, стане угольним камнем Божого храму. А тоді буде даний вам вінець замість попелу, замість плачу єлей радощів, замість сумовитого серця — одежа слова. І назвуть вас світочами нового життя, сильними в справедливості, а нашу Україну найкращою піснею в молитві світу до Бога!»
З ідеєю відродження української держави пов'язані майже всі драми Пачовського, історичні вірші та велика кількість популярних книжечок і статей.
Поет-громадянин: «Червона армія визволила нас. І нема на то ради»
Крилатий вислів «Червона армія визволила нас. І нема на то ради», що стосується реакції галицької інтелігенції на перше радянське «визволення» Західної України у 1939—1941 роках, часто пов'язують з іменем композитора Станіслава Людкевича, який начебто висловлювався так чи то на громадських, чи то на партійних зборах з нагоди першої річниці «золотого вересня» у 1940 році. Джерелом такої інформації служать насамперед спогади про літературний Львів 1939—1944 років Остапа Тарнавського.
Згідно з іншою версією, що ґрунтується на переказах родини Василя Пачовського, а також спогадах про студентське середовище міста Львова 70—80-х роках XX століття, вираз «Червона армія визволила нас. І нема на то ради» належить Василеві Пачовському.
За словами Тетяни Лебедович-Пачовської, дружина викладача Львівського університету Теоктиста Пачовського (племінника Василя Пачовського) прихід радянської влади на західноукраїнські землі Василь Пачовський сприйняв як необхідне і неминуче зло — латинською «malum necessarium». Він говорив: «Що ж, визволили нас, і нема на то ради».
Спогади Петра Панча, який в 1940 році очолював Оргкомітет зі створення Львівської організації Спілки письменників СРСР, дозволяють уточнити, що цей афористичний вислів Василь Пачовський міг вжити наприкінці квітня — початку травня 1940 року, коли у Львові відбулася зустріч з російським письменником-академіком, одним з керівників Спілки письменників СРСР Олексієм Толстим.
«Бесіда відбувалася за довгим столом, уставленим винами і фруктами. Почалась вона з тосту члена президії Оргкомітету Василя Пачовського. Він прокашлявся і голосом, подібним до рипу стільця, сказав: „Поважна громадо, мені сказано, щоб я виголосив тост за Червону Армію, яка нас визволила, а то так і є“, — і сів».
Після цих слів Василя Пачовського запала тиша. Її порушив Олексій Толстой, який голосно розсміявся і грубо штовхнув Петра Панча під бік. Мовляв, ти диви, який характерник! Однак Петро Панч «сам уже бачив, як благіє намеренія обертались у свою протилежність».
Дуже схоже, що «тост за Червону армію», яка «нас визволила», закінчувався не словами «а то так і є», а більш влучним і більш містким галицьким виразом: «і на то нема ради». Інша справа, як цей вираз зрозумів сам Петро Панч і як розтлумачив його для високого московського гостя.
Ще один резонансний вчинок Василя Пачовського мав місце після відвідин групою галицьких письменників столиці Радянської України влітку того ж 1940 р. На урочисті збори, влаштовані у Львові з нагоди повернення делегації, прибув з Києва голова республіканської письменницької організації Олександр Корнійчук і особисто вів засідання.
Учасники поїздки ділилися своїми враженнями і здебільшого вихваляли побачене. Олександр Корнійчук почав жестами запрошувати до слова Василя Пачовського, який сидів у першому ряді і помахом голови показав, що виступати не хоче. Тоді Корнійчук офіційно звернувся до Пачовського і буквально витягнув його на трибуну. Виступаючий почав говорити просто, без дипломатії:
«Що ж тут мені говорити? Я їхав в Україну, але ніякої України там не бачив. У Києві я й не чув української мови. Завели нас до школи, та й там дітвора говорила російською мовою. То де ж та Україна?…»
Олександр Корнійчук вдивлявся у Пачовського з недовір'ям і тут таки не витерпів і перервав: «Що ви таке говорите, товаришу Пачовський?» А Пачовському якби того й треба було. Він тут же обірвав свою мову і вигукнув: «Не хочете, щоб я говорив, то й не буду. Я зовсім не просився говорити».
Перекази про подібні вчинки поета-громадянина Василя Пачовського поширювалися між людьми і переростали в легенди.
Твори
На початку XXI століття Василь Пачовський призабутий, хоча він більш як 40 років плідно працював як літератор, педагог і науковець. За його життя окремими книгами і брошурами побачило світ близько 30 видань. Однак, за оцінкою професора Василя Сімовича та інших членів громадського комітету, створеного у квітні 1942 року з метою пошанування пам'яті Василя Пачовського, недрукована творча спадщина письменника виявилася значно більшою, ніж всі його видані твори разом взяті.
Поетичні збірки
- Розсипані перли. Пісні та вірші (Львів, 1901, друге видання — Перемишль, 1933);
- На стоці гір. Поезії (Львів, 1907);
- Ладі й Марені: Терновий огонь мій…: лірична драма. — Львів, 1913. — 200 с. — (Новітня бібліотека; ч. 15—18);
- «Огні мести» (1919—1921), «З блакитної книги» (1923—1927), «Розгублені звізди» (1927) — друковані поетичними циклами в періодичних виданнях.
Драми і поеми
- Сон української ночі. Трагедія (Львів, 1903);
- Сонце Руїни. Трагедія козацької України (Жовква, 1911);
- Сфінкс Європи. Драма. Музика С. Людкевича (Львів, 1914);
- Роман Великий. Трагедія (Київ — Коломия — Вінніпеґ, 1918);
- Гетьман Мазепа. Містерія воскресіння (Перемишль, 1933);
- Золоті ворота. Містичний епос. Ч. 1: Пекло України (Львів, 1937).
Історичні нариси та історіософські твори
- Наші герої і важнійші історичні події за козацьких часів. В 250 річницю смерти Богдана Хмельницького. Зладив Орлик (1907). Криптонім «Орлик» розкритий на основі «Словника українських псевдонімів» О. Дея;
- В пам'ять гетьмана Івана Мазепи і битви під Полтавою (Коломия, 1909);
- Нарис історії мініатюри по рукописям (Львів, 1913);
- Гетьман Петро Дорошенко: Борець за неподільну, вільну, незалежну Україну (Київ, 1917);
- Українці, як народ (Нью-Йорк, 1917; перше видання — Чернівці, 1907);
- Голос Галицької землі до України (Вецляр, 1918);
- Галичина і Наддніпрянська Україна (Кам'янець на Поділлю, 1919);
- Кубань і Україна (Вінниця, 1919);
- Історія Подкарпатської Руси, т. 1—2 (Ужгород, 1920—1922);
- Світова місія України (Перемишль, 1933);
- Іван Мазепа, життя й діяльність (Львів, 1937);
- Срібна земля: Тисячоліття Карпатської України: Нарис історії з мапою (Львів: Видавн. кооп. «Дружина», 1938);
- Повість временних літ. Ч. 1 (переклад, 1939).
Дитячі твори
- Рости, читай, дрібонький читачу, най дармо папір не трачу (Коломия, 1909);
- Малий Святослав Хоробрий. Діточа гра-казка (Коломия, 1918);
- Золота гвіздка. Віршована казка на 10 сурм (Жовква, 1937).
Інші твори
- Празник. Образок (1902);
- Жертва штуки (Львів, 1906);
- Щедрівка «Просвіті» (Ужгород, 1920).
Сценарії
- Чарівний перстень Карпат. На його основі у 1923 році чеською кіностудією «Баррандов» був знятий художній фільм «Корятович» (режисер Карел Юст).
Деякі посмертні видання творів
- Конструктивні ідеї державності та космічна місія української нації // Український світ". — 1945. — № 1/3.
- Історія Закарпаття. — Мюнхен : Бджілка, 1946. — 194 с.
- За Україну: Історична повість, оперта на подіях в Україні в 1664 році // Свобода. — 1946. — № 204—234.
- Зібрані твори. Том 1: Поезії. — Філадельфія—Нью-Йорк—Торонто : Об'єднання українських письменників «Слово», 1984. — 740 с.
- Зібрані твори. Том 2: Золоті ворота. — Філадельфія—Нью-Йорк—Торонто : Об'єднання українських письменників «Слово», 1984. — 419 с.
- Розсипані перли: Поети «Молодої Музи» / Упоряд., автор передм. і прим. М. М. Ільницький. — Київ : Дніпро, 1991. — 710 с.
- Кров землі: Драма. — Івано-Франківськ : Грань, 2005. — 96 с.
- Золота гвіздка: Казка. — Івано-Франківськ : Грань, 2007. — 36 с.
- Срібна Земля. Тисячоліття Карпатської України: нарис історії з мапою. — Ужгород : Мистецька Лінія, 2007. — 72 с.
- В пам'ять гетьмана Івана Мазепи і битви під Полтавою (1709 р.). — Ужгород : Мистецька Лінія, 2009. — 36 с.
- Моя Срібная Земле: Історичні дослідження, нариси та художні твори про Карпатську Україну на сторінках західноукраїнської преси 20=—30-х рр. ХХ ст. / Упорядник Василь Ґабор. — Львів: ЛА «Піраміда». — 2020. — 128 с.
Родина
1909 року одружився з Неонілою Горницькою, дочкою священика з Рави-Руської. Подружжя Пачовських мало чотирьох дітей — синів Романа, Святополка (Євгена), Бориса та дочку Звінку (Звениславу).
Вшанування пам'яті
На фасаді Берегівської української гімназії встановлено меморіальну табличку, яка сповіщає про те, що у будинку Берегівської реальної гімназії з 1920 по 1929 рік працював відомий український поет, історик доктор В. Пачовський.
Примітки
- Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. —
- Пиндус Б., Щербак Л. Пачовський Василь Миколайович… — С. 41.
- Біографія Василя Пачовського. onlyart.org.ua. Процитовано 11 квітня 2020.
- Кучеренко Д. (12 січня 2016). Гордий молодомузівець, який мріяв про українську державу. vsiknygy.net.ua. Процитовано 12 квітня 2020.
- Балла Е. Автобіографія Василя Пачовського // Науковий вісник Ужгородського університету: збірка наукових статей. Серія Філологія. Вип. 9. — Ужгород, 2004. — С. 140.
- Пасічник Р. (2 вересня 2017). Василь Пачовський і Станіслав Людкевич: на перехресті поезії та музики. ludkevytch.in.ua. Процитовано 17 квітня 2020.
- Ковач А. Педагогічна діяльність Василя Пачовського на Закарпатті у 1920-х рр. library.udpu.org.ua. Процитовано 17 квітня 2020.
- Медведик, 2012.
- Тим, що впали 1914–1916: Лїтературно-мистецький збірник. Кн. 1 / зложив Микола Голубець. — Львів : Коштом Артистичної горстки і Пресової Кватири У.С.В. в полї; З друкарнї А. Гольдмана, 1917. — С. 15.
- Офіцинський Р. (12 вересня 2014). Князь Федір Корятович у народних переказах і наукових працях. rionews.com.ua. Процитовано 11 квітня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Супруненко О. (19 січня 2019). . novzak.uz.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 17 квітня 2020.
{{}}
: Недійсний|мертвий-url=dead
() - Ребрик А. (30 жовтня 2014). Василь Сокіл: про пісню «Пливе кача по Тисині». 100krokiv.info. Процитовано 14 квітня 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Василь Пачовський Присяга пластунов Подк. Руси // . — ч. 2. — юній 1923. — рочник 1. — С. 4.
- Пачовський В. Українознавство у вихованні молоді // Український Педагогічний конгрес 1935.pdf Перший український Педагогічний Конгрес 1935: збірка. — Львів : товариства «Рідна школа», 1938. — С. 89—114.
- Василь Офіцинський. Українські фахові об'єднання // Дистрикт Галичина (1941-1944): історико-політичний нарис / В. А. Офіцинський; Ужгородський національний університет, НДІ карпатознавства. — Ужгород : МПП «Гражда», 2001. — 144 с. — .
- Боднарук І. (14 вересня 1961). Поет-державник. ukrlife.org. Українська думка. Процитовано 11 квітня 2020.
- Тарнавський О. Літературний Львів, 1939—1944: спомини. — Львів: Просвіта, 1995. — С. 13.
- Квасецький А. Розсипані перли і розгублені звізди Василя Пачовського: Нарис // Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих і літературно-художніх творів. — Чернівці: Зелена Буковина, 2013. — С. 239—240.
- Лебедович-Пачовська Т. Пачовські // Родовід Пачовських: збірник / Упоряд. А. Благітка. — Львів, 2006. — С. 9.
- Панч П. Львів, Коперника, 42 // Вітчизна. — 1960. — № 2. — С. 179.
- Тарнавський О. Літературний Львів, 1939—1944: спомини. — Львів: Просвіта, 1995. — С. 54—55.
Джерела та література
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пачовський Василь Миколайович |
- Балла Е. Книга про маловідомі сторінки життя і творчості Василя Пачовського // Науковий вісник Ужгородського університету: збірка наукових статей. Серія Філологія. Вип. 7 / Міністерство освіти і науки України, Ужгородський національний університет. — Ужгород, 2003. — С. 115—116.
- Балла Е. Василь Пачовський: про культурно-освітнього діяча та письменника // Письменники Срібної Землі. — Ужгород : Ужгородська міська друкарня, 2006. — С. 131—137.
- Барабан Л. П'єси Василя Пачовського і Антона Крушельницького // Український театр. — 2004. — № 6. — Листопад-Грудень. — С. 17—20.
- Вітенко М. Пачовський Василь-Сильвестр Миколайович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. C. 80-81.
- Василь Пачовський. Род. 1878 р. // Українська Муза: од початку до наших днів / за ред. О. Коваленка. — Київ : Друк. П. Барського, 1908. — С. 977—984.
- Голомб Л. Василь Пачовський: Закарпатські сторінки життя і творчості поета. — Ужгород : Карпати—Ґражда, 1999. — 218 с.
- Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / Упоряд., автор передмови та прим. А. Т. Квасецький. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
- Швидкий В. П. Пачовський Василь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 102. — .
Література
- Барка В. Лірик—мислитель: передрук з часопису «Українські вісті» 9 квітня 1967 р. / Василь Барка // Українське слово. — В 4 кн. Кн. 2.: хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. / упоряд., ред. та бібліогр. В. Яременка. — К.: Аконіт, 2001. — С. 208—213.
- Богдан Б. «І на нарід прийде воля…»: До 120-ї річниці від дня народження Василя Пачовського: поета, історика // Календар «Просвіти» на 1998 рік / Б. Богдан. — Ужгород : Закарпатське крайове т-во «Просвіта», 1998. — С. 44—46.
- Громлюк І. Василь Пачовський —драматург, історик, патріот та забутий син України.
- Ільницький М. Молодомузівці лишилися молодими: до 120-річчя з дня народження В. Пачовського // Новини Закарпаття. — № 5 (1410). — 13 січня 1998.
- Луців Л. Василь Пачовський. Найбільший ворог Московщини, в новішій українській літературі // Наші дні. — Львів. — 1942. — ч. 7. — С. 2.
- Марків Р. Фольклорно-міфологічні образи у драмах Василя Пачовського // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. — Львів: Світ, 1999. — Ч. 1. — С. 538.
- Мацієвська В. Типи страху в ліриці Василя Пачовського // Слово і час. — 2009. — № 1. — С. 59—67.
- Медведик П. Курбасові весняні вечори // Життя і творчість Леся Курбаса / упоряд., наук. ред. Б. Козак. — Львів-Київ-Харків : Літопис, 2012. — 656 с.
- Медицька М. Драми «Визволення» Станіслава Виспянського і «Золоті Ворота» Василя Пачовського: типологія образних алюзій та містифікацій // Сучасні проблеми мовознавства і літературознавства: збірка наукових статей. Випуск 9 Українська література в загальноєвропейському контексті: матеріали Міжнарнародної наукової конференції, Ужгород, 10—12 жовтня 2005 р / Міністерство освіти і науки України, Ужгородський національний університет. — Ужгород, 2005. — С. 219—228.
- Нахлік Є. Василь Пачовський про всесвітню місію українського духу // Український світ. — 1995. — № 1—2. — С. 31.
- Немченко І. Від Сяну до Дону засіли амеби… (Патріотичний пафос поезії В. Пачовського) // Визвольний шлях. — 2002. — Кн.9. — С. 89—103.
- Відлуння Карпат: сторінки історії. — Ужгород : Срібна Земля, 1994. — 107 с. — .
- Пачовський В. Мої три перші зустрічі з Іваном Франком в студентські часи // Спогади про Івана Франка / Упоряд., вступ. сл., прим. М. І. Гнатюка. — 2-ге вид., доп., перероб. — Львів : Каменяр, 2011. — С. 414—416.
- Пиндус Б., Щербак Л. Пачовський Василь Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 41. — .
- Роздольська І. Василь Пачовський як учасник стрілецького покоління / І. В. Роздольська // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 2018. — Вип. 67(1). — С. 230—243.
- Середняк А. Діячі «Просвіти» // Нарис історії «Просвіти» / Р. Іванчук, Т. Комаринець, І. Мельник, А. Середяк; За ред. І. Мельника. — Львів, Краків, Париж : Просвіта, 1993. — 232 с. — (Популярна енциклопедія «Просвіти») — .
- Шаян В. Василь Пачовський — віщун історії: коротка характеристика у 25-ліття з дня його смерти — 5. 4. 1942 // Визвольний шлях. — 1967. — № 4. — С. 431—437.
- Шевельов Ю. Василь Пачовський // Нова Україна. — № 21. — 28 січня. — 1943. — С. 3.
- Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення: публіцистичні та наукові тексти 1941—1943 рр. (харківський період) / Упорядкували й підготували до друку С. Вакуленко, К. Каруник; передмова К. Каруник. — Харків : Харківське історико-філологічне товариство, 2014. — С. 100—102.
Посилання
- Пачовський Василь Миколайович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 794—796.
- Пачовський Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1315. — 1000 екз.
- Pachovsky, Vasyl, 1878—1942 — книги В. Пачовського в Інтернет-архіві
- Український романс Забудь мене, поезія В. Пачовського
- Віртуальний музей Василя Пачовського
- Пачовський Василь в Електронній бібліотеці «Культура України»
- Поет геройського патосу Василь Пачовський (1878—1942)
- Василь Пачовський (1878—1942): біографія, твори
- Народився Василь Пачовський, поет і драматург, культурний діяч
- Пачовський Василь Миколайович 12 січня 1878 р. — 5 квітня 1942 р.
- Шот М. Львівщина вшанувала пам'ять Василя Пачовського
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pachovskij Primitki Vasil Mikolajovich PachovskijVasil PachovskijIm ya pri narodzhenni Vasil Mikolajovich PachovskijNarodivsya 12 sichnya 1878 1878 01 12 ZhulichiPomer 5 kvitnya 1942 1942 04 05 64 roki LvivPohovannya Lichakivskij cvintar 1 Gromadyanstvo Avstro Ugorshina II Polska RespublikaDiyalnist poet istoriosof mislitelAlma mater Videnskij universitetZaklad LNU im I FrankaMova tvoriv ukrayinska Pachovskij Vasil Mikolajovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Vasi l Silvestr Mikolajovich Pacho vskij 12 sichnya 1878 Zhulichi 5 kvitnya 1942 Lviv ukrayinskij poet istoriosof i mislitel Doktor filosofiyi z istoriyi mistectva ZhittyepisNarodivsya v seli Zhulichah Zolochivskogo povitu v rodini silskogo svyashenika otcya Mikoli Pachovskogo i jogo druzhini Mariyi z rodu Boyarskih u yakomu tezh bulo bagato svyashennikiv Pri narodzhenni jomu dali podvijne im ya Vasil Silvestr Starshi brati Ivan i Yaroslav Ridna storona U 1884 1889 rokah navchannya u Zhulickij shkoli 1889 roci vstupiv do Zolochivskoyi derzhavnoyi gimnaziyi z polskoyu movoyu vikladannya de vzhe navchavsya Vasiliv starshij brat Ivan U 1891 roci pomer batko tomu dovelosya chasto goloduvati Po zakinchenni 4 klasu gimnaziyi Vasil u 1893 roci perehodit zhiti do najstarshogo brata Yaroslava yakij na toj chas meshkaye u peredmisti Lvova Prodovzhuye navchannya u lvivskij Akademichnij gimnaziyi ale cherez problemi z oplatoyu navchannya viklikani vtratoyu roboti Yaroslavom Pachovskim vidrahovanij z navchalnogo zakladu 1895 roku povernuvsya do Zolocheva de ponoviv navchannya v gimnaziyi brat Ivan na toj chas vzhe zakinchiv navchannya Togo zh roku pobachilo svit pershe opovidannya za yake otrimav shvalni vidguki vid Osipa Makoveya 1896 roku viklyuchenij iz zolochivskoyi gimnaziyi cherez palku patriotichnu promovu na pohoroni svogo druga sina katehita Yezerskogo yakogo zagnali u trunu profesori Abi zarobiti na prozhittya daye privatni uroki sinam otcya Dyakova Voseni 1897 roku vignanij iz Zolocheva za organizaciyu nelegalnih zibran gimnazijnoyi molodi na kvartiri bilya zaliznichnogo vokzalu Uprodovzh 1897 1900 rokiv vidviduye privatni uroki u panotciv Temnickogo Radeckogo ta Vinnickogo 31 zhovtnya 1898 roku brav uchast u literaturnomu svyati z nagodi 25 littya pismennickoyi praci Ivana Franka 3 lipnya 1899 roku u IV j lvivskij gimnaziyi sklav eksternom ispit na otrimannya atestatu zrilosti Universiteti U 1899 1901 rokah pershij period navchannya u Lvivskomu universiteti na medichnomu fakulteti Pochatok publikaciyi tvoriv u lvivskomu zhurnali Moloda Ukrayina 8 grudnya 1900 roku brav uchast u z yizdi ukrayinskih studentiv vishih shkil Avstriyi z nagodi zasnuvannya u Chernivcyah tovaristva Moloda Ukrayina Pid chas svyatkovogo koncertu deklamuye svij tvir Z borotbi titaniv pro yakij teplo vidgukuyetsya gazeta Bukovina Znovu buv palkij vistup na studentskomu vichi 19 listopada 1901 roku spovnenij protestu proti gnobiteliv ukrayinskogo narodu i znovu musiv poproshatisya z cim navchalnim zakladom Vasil Pachovskij yak odin z p yati najaktivnishih uchasnikiv ta organizatoriv vicha vidrahovanij z vishu Na znak solidarnosti z nim ta inshimi pokaranimi tovarishami universitet zalishili i perevelisya do inshih navchalnih zakladiv Yevropi blizko 600 studentiv U 1901 1903 rokah navchannya u Videnskomu universiteti pid chas yakogo perejshov z medichnogo na filosofskij fakultet 1901 roku vijshla drukom persha zbirka poezij Rozsipani perli na vihid yakoyi Ivan Franko kotrij trivalij chas kritikuvav modernistiv napisav shvalnu recenziyu Pachovskij spravzhnij talant poeziya plive v nogo naturalno ne siluvana yak najprostishij visliv jogo chuttya 1902 roku vijshla satirichna poema Praznik Vasil Pachovskij na poshtovij listivci 1903 roku iz prorochimi slovami z drami Son ukrayinskoyi nochi pro vinec zolotij simvol ukrayinskoyi derzhavi 1903 roku povernuvsya do Lvova de prodovzhiv navchannya na filosofskomu fakulteti Lvivskogo universitetu yakij zakinchuye cherez 2 roki 1903 roku pobachila svit persha antologiya ukrayinskoyi liriki drugoyi polovini XIX stolittya Akordi yaku uklav Ivan Franko Vasil Pachovskij predstavlenij tvorami Oj shebechut soloviyi Yak mine dityachij raj Chomu to yak more filyuye Oj ti soloviyu zolote pero Spiv vidlitnih zhuravliv Togo zh roku vijshov pershij tvir derzhavnickogo zmistu dramatichna poema misteriya Son ukrayinskoyi nochi Vidavec tvoru Mihajlo Petrickij Avtor vidrodzhuye u literaturi temu kozachchini prorokuye vidrodzhennya nezalezhnoyi Ukrayinskoyi derzhavi zapochatkovuye traktuvannya tvorchosti Tarasa Shevchenka yak poeta derzhavnika Z metoyu populyarizaciyi providnih idej poemi Son ukrayinskoyi nochi Mihajlo Petrickij 1903 roku vidav poshtovu listivku z portretom Vasilya Pachovskogo i slovami Vid Kavkazu po Syan lish odin bude lan Moloda Muza 18 veresnya 1905 roku Krajova shkilna rada Galichini priznachaye Vasilya Pachovskogo zastupnikom uchitelya i skerovuye do Stanislavova nini Ivano Frankivsk na odnorichnu pedagogichnu praktiku u derzhavnij gimnaziyi z ukrayinskoyu movoyu navchannya 1906 roku vihodit drukom knizhka prozi Zhertva shtuki a 1907 roku zbirka poezij Na stoci gir istoriko filosofskij naris Ukrayinci yak narod druge vidannya u Nyu Jorku 1917 roku U 1907 roci buv odnim z organizatoriv literaturnogo ugrupuvannya Moloda muza gurtka ukrayinsko galickih poetiv yaki nasliduvali zahidnoyevropejskij modernistskij napryam u literaturi Yiyi organom bulo vidavnictvo Svit sho diyalo v 1906 1909 rokah 1908 roku bere uchast u diskusiyi v galickij presi shodo Istoriyi Ukrayini Rusi Mikoli Arkasa 20 kvitnya 1908 roku v gazeti Dilo Vasil Pachovskij vistupaye zi zmistovnoyu recenziyeyu na pidtrimku cogo vidannya i prorokuye jomu uspih sered shirokogo kola chitachiv Istoriya Ukrayini Rusi staye na pochatku HH stolittya drugoyu za populyarnistyu ukrayinskoyu knizhkoyu pislya Shevchenkovogo Kobzarya 13 bereznya 1909 roku na Shevchenkivskomu koncerti v Ruskomu instituti dlya divchat u Peremishli vpershe zvuchit vokalnij tercet Stanislava Lyudkevicha na slova Vasilya Pachovskogo Carivna mlaka 25 travnya 1909 roku sklav uchitelskij ispit z istoriyi ta geografiyi yak golovnih predmetiv z pravom navchannya ukrayinskoyu i polskoyu movami ta stav definitivnim uchitelem u lvivskij akademichnij gimnaziyi a vid 1 serpnya 1917 roku definitivnim profesorom cogo navchalnogo zakladu Za tizhden potomu 31 travnya brav uchast u sichovomu svyati organizovanomu v Kolomiyi z nagodi 200 littya zrujnuvannya Zaporizkoyi Sichi Petrom I Peredova stattya v gazeti Hlopska Pravda i publikaciya tekstu pisni Sich ide Togo zh roku u kolomijskomu vidavnictvi Galicka nakladnya Yakova Orenshtajna vijshli drukom broshura V dvohsotlitnyu richnicyu zrujnuvannya Sichi carem Petrom za pomich v bunti getmana Ivana Mazepi 1709 roku proti Rosiyi ta ilyustrovana dityacha knizhechka Rosti chitaj dribonkij chitachu naj darom papir ya ne trachu Postanovki dram Son ukrayinskoyi nochi i Sonce Ruyini Vid 24 veresnya 1909 roku j do vibuhu Pershoyi svitovoyi vijni pracyuye zastupnikom uchitelya u filiyi lvivskoyi Akademichnoyi gimnaziyi 1909 roku odruzhivsya z Neoniloyu Gornickoyu dochkoyu svyashenika z Ravi Ruskoyi ta razom iz neyu vidviduye Italiyu po povernennyu zvidti pishe cikl marinistichnih poezij 11 listopada 1909 roku teatr Ruskoyi besidi zdijsnyuye u Ternopoli postanovku jogo tragediyi Son ukrayinskoyi nochi na muziku Stanislava Lyudkevicha V scenichnij adaptaciyi tvir otrimav nazvu Zoryanij vinec U berezni 1911 roku na krajovomu konkursi p yesa Sonce Ruyini viznana krashim ukrayinskim dramatichnim tvorom za yaku avtor otrimav premiyu u rozmiri 700 kron 1911 roku dramatichna poema Sonce Ruyini vijshla drukom u Zhovkvi Vlitku togo zh roku cholovichij hor Lvivskogo Boyana i Bandurista zdijsnyuye turne za marshrutom Zolochiv Terebovlya Tismenicya Galich Kalush Rodzinkoyu repertuaru staye tvir Stanislava Lyudkevicha na slova Vasilya Pachovskogo Hor pidzemnih kovaliv 28 sichnya 1912 roku u Lvovi vidbulasya prem yera vistavi Sonce Ruyini u postanovci rezhisera i direktora teatru Ruskoyi besidi Josipa Stadnika na svyatkuvanni 50 richnogo yuvileyu tovaristva Ruska Besida Zvuchit pisnya na slova Vasilya Pachovskogo Mi licari bez zhahu i bez smerti muzika Stanislava Lyudkevicha yaka za tridcyat rokiv stane oficijnim marshem UPA Zahid 7 grudnya 1912 roku vigoloshuye v Akademichnij gromadi referat Ukrayinska sprava pid teperishnyu hvilyu yakij zgodom rozpovsyudzhuyetsya nelegalno na terenah Galichini 1913 roku vihodit zbirka poezij Ladi i Mareni ternovij vogon mij ta naukove doslidzhennya Naris istoriyi miniatyuri po rukopisyam 6 lyutogo 1914 roku do Sambora priyihav teatr Ruskoyi besidi Tut na sceni sambirskogo Sokola teatr stavit onovlenu vistavu Sonce Ruyini u postanovci rezhisera teatru Stepana Charneckogo tovarisha Vasilya Pachovskogo po Molodij muzi Na prem yeri Soncya Ruyini u Sambori vpershe zvuchit pisnya Oj u luzi chervona kalina sho nevdovzi stala strileckim gimnom i simvolom ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya 29 bereznya 1914 roku na svyatkuvannya 50 litnogo yuvileyu teatru Ruskoyi besidi yakij zavitav do Striya pislya perebuvannya u Sambori i bilsh nizh misyachnih gastrolej u Drogobichi Golovnij zahid urochistostej vistava Sonce Ruyini Togo zh roku dramatichna poema Sfinks Yevropi sho prorokuye zbrojnij yevropejskij konflikt i borotbu za ukrayinsku derzhavnist Postanovka vistavi priznachena na 28 chervnya v mezhah urochistostej z nagodi 100 littya vid dnya narodzhennya Tarasa Shevchenka ale prem yera vistavi pidpadaye pid zaboronu avstrijskoyi vladi abi porushenoyu u tvori temoyu ne dratuvati carsku Rosiyu U viri Pershoyi svitovoyi vijni i nacionalnoyi revolyuciyi Diyachi ZUNR u Zolochivskomu poviti 1919 Ciframi na foto poznacheni 1 o Stefan Yurik 2 Mihajlo Baltarovich 3 Gnat Dzerovich 4 Illya Cokan 5 Teodor Vano 6 Por Yurij Zhmur 7 Josafat Feshur mizh 6 i 8 Vasil Pachovskij 10 Por Miron Dolnickij 11 Oleksandr Malinovskij 12 Petro Vovk 14 ot Severin Leshij 16 sot Miroslav Yanovich 18 Kravs 19 Rudolf Firer 23 Skobelska Anna 24 Por Teodor Dackiv 25 Bilach 26 Vasil Sirko 27 Mihajlo Pavlyuk 29 sot Ivan Sitnickij 30 Olshaneckij 31 Oleksandr Shapoval 32 Mikola Kakurin 33 Grigorij Sirotenko 42 Grebenc Zliva vid 40 Parnas Yakiv U 1915 1918 rokah sluzhba v avstrijskomu vijsku Na zaklik Soyuzu Vizvolennya Ukrayini Vasil Pachovskij yak starshina avstrijskoyi armiyi pracyuye u taborah z vijskovopolonenimi ukrayincyami carskoyi armiyi zajmayetsya vihovnoyu osvitnoyu i vidavnichoyu praceyu v taborah u Knitelfeldi ta Frajshtadti Avstriya Veclyari Nimechchina Buv aktivnim uchasnikom vidan zi stileckim vektorom Vistnika SVU Chervonoyi kalini Tim sho vpali 1917 roku u epigrafi do vlasnogo tvoru na poshanu Ukrayinskim sichovim strilcyam Vasil Pachovskij okresliv vlasne misce i rol shodo strileckoyi vijskovoyi generaciyi bazhannya buti v yiyi epicentri Budu den i nich i zranku Duhom vilitati Na mogili tih sho vpali Kviti ustelyati A na sebe bude plakat Revnimi slozami Z zhalyu chom ya buv geroyi Z vami ne mizh vami Pislya rozpadu Avstro ugorskoyi imperiyi Vasil Pachovskij pidtrimav ukrayinsku nacionalnu revolyuciyu v hodi yakoyi vidstoyuvav pravo ukrayinciv na vlasnu derzhavu sho yak vin vvazhav mala buti zorganizovana na programovih zasadah livih politichnih teorij U 1918 1919 rokah chotar Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi redaktor gazeti Strilec organu navchalnoyi komandi UGA U 1918 roci vihodit dramatichna poema Malij Svyatoslav Horobrij ta tragediya Roman Velikij 13 kvitnya 1919 roku Derzhavnij sekretariat osviti i virospovidan ZUNR imenuye Vasilya Pachovskogo uchitelem z titulom profesora i priznachaye jomu VIII j sluzhbovij rang u lipni togo zh roku pislya perehodu uryadu ZUNR ta UGA za Zbruch robota v ministerstvi presi i propagandi v Kam yanci Podilskomu Priznachenij atashe nadzvichajnoyi diplomatichnoyi misiyi UNR do Vatikanu Spivec Sribnoyi Zemli 1920 roku Vasil Pachovskij pereyihav do Uzhgoroda de rozpochavsya zakarpatskij period v jogo zhitti a same redaguvannya z Volodimirom Birchakom chasopisu Narod Vidannya shkilnogo pidruchnika Istoriya Podkarpatskoyi Rusi Vid 11 zhovtnya 1920 roku do 31 serpnya 1929 roku vchitelyuye u Beregivskij derzhavnij gimnaziyi ta provadit aktivnu gromadsku diyalnist na Zakarpatti U 1920 1921 rokah vihodit zbirka poezij Ogni mesti yaka zgodom drukuyetsya u ryadi periodichnih vidan U 1921 1923 rokah drama Sonce Ruyini u postanovci Gnata Yuri predstavlena u repertuari radyanskogo Novogo dramatichnogo teatru imeni Ivana Franka stvorenogo 1920 roku u Vinnici 1922 roku za scenariyem napisanim Vasilem Pachovskim ta Karolem Figdoroyu na prazkij kinostudiyi Barrandov cheskim rezhiserom Yanom Yustom Rozvodoyu stvorenij povnometrazhna hudozhnya strichka Koryatovich Charivnij persten Karpat pershij istorichnij film chehoslovackogo kinematografu i pershij film pro karpatskih ukrayinciv U strichci zadiyano dva desyatki aktoriv obraz golovnogo geroya litovskogo knyazya Fedora Koryatovicha vtiliv u strichci cheskij aktor Teodor Pishtek a v obrazi Laborcya vistupiv korifej ukrayinskogo teatru Mikola Sadovskij kotrij meshkav todi u Prazi Sponsoruvali virobnictvo kinostrichki direktor Uzhgorodskoyi vchitelskoyi seminariyi greko katolickij svyashennik otec Avgustin Voloshin ta direktor Pidkarpatskogo banku v Uzhgorodi zgodom gubernator Pidkarpatskoyi Rusi Kostyantin Grabar Prem yera vidbulasya u Prazi 9 listopada 1922 roku za prisutnosti prezidenta Chehoslovachchini Tomasha Masarika Stanom na 1926 rik cheska vlada dvichi proponuvala Pachovskomu otrimati chehoslovacke gromadyanstvo ale vin vidmovivsya jogo prijnyati Protyagom 1923 1927 rokiv vihodyat poemi Duma pro Ivana Bezridnogo Knyaz Laborec Mit Sribnoyi Zemli de Vasil Pachovskij utverdzhuye stvorenij nim poetichnij obraz Zakarpattya u formi populyarnoyi nini nazvi Sribna Zemlya Pachovskij stav avtorom vstupnogo slova do pershoyi knigi Kviti z ternyam Vasilya Grendzhi Donskogo yakij zapochatkuvav novu ukrayinsku literaturu na terenah Zakarpattya Sered opublikovanih tvoriv Vasilya Grendzhi Donskogo virsh Plive kacha po tisini yakij pislya zbrojnoyi borotbi za Karpatsku Ukrayinu u 1939 roku stane narodnoyu pisneyu a pid chas Revolyuciyi Gidnosti pisneyu rekviyemom za polegloyu Nebesnoyu Sotneyu U cej period vihodyat poetichni zbirki Z blakitnoyi knigi ta Rozgubleni zvizdi sho zgodom publikuyutsya v periodichnih vidannyah Vasil Pachovskij uklav tekst prisyagi plastuniv Pidkarpatskoyi Rusi sho buv nadrukovanij 1923 roku u 1 listopada 1926 roku vidbuvsya zahist naukovoyi praci Naris istoriyi miniatyuri po rukopisyam v Ukrayinskomu vilnomu universiteti u Prazi ta otrimannya Vasilem Pachovskim naukovogo zvannya doktora filosofiyi z istoriyi mistectva 12 kvitnya 1927 roku na shpaltah amerikanskoyi ukrayinomovnoyi gazeti Svoboda povidomlyalosya sho derzhavnij teatr Berezil u Harkovi vidkriye novij teatralnij sezon vistavoyu Sonce Ruyini u postanovci Lesya Kurbasa Odnak naperedodni prem yeri vistavu zaboronyayut bo htos iz dobrozichlivciv Vasilya Pachovskogo nadrukuvav u nizci galickih chasopisiv dekilka jogo poetichnih tvoriv z kritikoyu radyanskoyi vladi Povernennya do Galichini U veresni 1929 roku povernuvsya iz Zakarpattya v Galichinu do Peremishlya de spochatku pracyuvav na posadi dogovirnogo uchitelya ukrayinomovnoyi gimnaziyi a u 1930 1934 rokah lektorom ukrayinskoyi kulturi za sumisnictvom u bursi svyatogo Mikolaya na Zasyanni 1933 roku Pachovskij vistupiv na Shevchenkivskomu svyati z rizkim osudom tih bezhrebetnih gromadyan yaki vlasni interesi stavili vishe interesiv narodu Za ce dovelosya platiti I Pachovskij nezvazhayuchi na svij pismennickij i pedagogichnij avtoritet 31 serpnya 1933 roku buv zvilnenij z roboti u peremishlskij gimnaziyi ta zmushenij buv viyihati z rodinoyu do Lvova Pered jogo vid yizdom do Lvova 1933 roku u peremishlskomu vidavnictvi Krasa i sila vihodit drukom istoriosofichnij tvir Pachovskogo Svitova misiya Ukrayini a zgodom tam samo j dramatichna poema Getman Mazepa ta druge vidannya zbirki Rozsipani perli 20 bereznya 1934 roku Ukrayinskij narodnij teatr imeni Ivana Tobilevicha predstaviv Sonce Ruyini na sceni Narodnogo domu u Peremishli Molodi glyadachi nagorodzhuyut artistiv burhlivimi opleskami a avtora Vasilya Pachovskogo lavrovim vincem U 1934 1935 rokah pracyuye sluzhbovcem pri Golovnij upravi tovaristva Ridna shkola U listopadi 1935 roku vistupiv z programnoyu dopoviddyu Ukrayinoznavstvo u vihovanni molodi na Pershomu ukrayinskomu pedagogichnomu kongresi sho prohodiv u Lvovi Uprodovzh 1936 1939 rokiv bezrobitnij Na propoziciyu Naukovogo tovaristva imeni Tarasa Shevchenka perekladaye ukrayinskoyu movoyu Povist vremennih lit a takozh kiyivskij ta galicko volinskij litopisi 1937 roku pobachili svit persha chastina vershinnogo tvoru Vasilya Pachovskogo eposu Zoloti vorota a takozh istorichnij naris Ivan Mazepa zhittya i diyalnist virshovana kazka Zolota gvizdka 1938 roku vijshla istorichna pracya Sribna Zemlya Tisyacholittya Karpatskoyi Ukrayini vidana z nagodi utvorennya ukrayinskoyi avtonomnoyi derzhavi Karpatska Ukrayina u skladi Chehoslovachchini 1939 roku opublikovana Povist vremennih lit v ukrayinskomu perekladi Vasilya Pachovskogo pershij v istoriyi ukrayinskoyi literaturi pereklad litopisnogo tvoru Kiyivskoyi Rusi Vikladach Lvivskogo universitetu i chilnij predstavnik galickih pismennikiv Z prihodom bilshovikiv vid 16 zhovtnya 1939 roku Vasil Pachovskij vikladav ukrayinsku movu u lvivskij serednij shkoli 6 kolishnij naukovo vihovnij zaklad dlya divchat Sofiyi Stshalkovskoyi pri vulici Zelenij de vchitelyuvav she do pochatku vijni Vid 11 sichnya 1940 roku starshij vikladach kafedri ukrayinskogo movoznavstva Lvivskogo derzhavnogo universitetu imeni Ivana Franka Vhodiv do prezidiyi Organizacijnogo komitetu zi stvorennya lvivskoyi organizaciyi Spilki radyanskih pismennikiv Ukrayini U zahodah provedennya yakih iniciyuvala spilka literatoriv visvitlyuvalasya tvorchist takih viznachnih postatej yak Petro Panch Oleksa Desnyak Pavlo Tichina ta inshih pismennikiv U lipni 1941 roci ocholiv novostvorenu Spilku ukrayinskih pismennikiv u Lvovi robota yakoyi v umovah nimeckoyi radyanskoyi vijni provodilasya cherez poserednictvo troh sekcij vidavnichoyi bibliotechnoyi ta imprezovoyi Drukovanim organom spilki vistupav literaturno misteckij misyachnik Nashi dni Levova chastka publikacij zhurnalu pripadala na poeziyu povisti noveli opovidannya narisi dramatichni tvori literaturni interv yu reportazhi kritiku doslidzhennya z istoriyi ukrayinskoyi literaturi Zusillyami pismennickoyi spilki u nadzvichajno skladnih umovah nimeckoyi okupaciyi provodilisya literaturni konkursi vidbuvalisya literaturni vechori zustrichi vidomih majstriv slova na yakih obgovoryuvalasya ta ocinyuvalasya yihnya tvorchist vidznachalisya yuvileyi U lipni 1941 roku na literaturnomu vechori na temu Ukrayinska duhovnist na perelomi namagayetsya zaklasti mistok porozuminnya mizh ukrayinskimi pismennikami sho predstavlyali banderivskij ta melnikivskij tabori OUN U serpni 1941 roku perebuvav na likuvanni u Truskavci de zustrivsya z pismennikom Arkadiyem Lyubchenkom V listopadi 1941 roku za dopomogoyu Ukrayinskogo Krajovogo Komitetu mav viyihati do Krinici abi pidlikuvatisya ale cherez emfizemu legen j oslablene serce podorozh bula skasovana Uprodovzh oseni 1941 vesni 1942 roku pracyuvav nad dramami Svyatoslav Horobrij Volodimir Velikij Kiyivskij car Izyaslav Orden Bagatiriv O Zoloti vorota Stoyati vam she tam de vi stoyali Pam yatnik na mogili Vasilya Pachovskogo na Lichakivskomu cvintari u Lvovi Naprikinci bereznya 1942 roku poet zastudivsya a 5 kvitnya 1942 roku vidijshov u zasviti zalishivshi u smutku druzhinu Neonilu ta ditej Traurnu procesiyu na pohoronah ocholyuvav yepiskop Josif Slipij Pohovanij na Lichakivskomu cvintari u Lvovi V umovah voyennogo liholittya ukrayinske gromadyanstvo Lvova zumilo zibrati koshti na granitnij pam yatnik z visichenim barelyefom arhistratiga Mihayila pokrovitelya Kiyeva na tli kiyivskih Zolotih vorit Skulptor Sergij Litvinenko avtor nadgrobka Ivana Franka na Lichakivskomu cvintari u Lvovi Napis na pam yatniku Vasilya Pachovskogo prorokuvav vidnovlennya Zolotih vorit i vidrodzhennya ukrayinskoyi derzhavi O Zoloti vorota Stoyati vam she tam de vi stoyali Cherez sorok rokiv pislya smerti Poeta u Kiyevi bulo vidnovleno Zoloti vorota a naperedodni p yatdesyatih rokovin Ukrayina vidnovila derzhavnu nezalezhnist PoziciyaPoet derzhavnik Vid Kavkazu po Syan lish odin bude lan Yak uchasnik ta spivuchasnik borotbi Mikoli Mihnovskogo V Pachovskij buv peredusim poetom derzhavnikom Jogo drama Son ukrayinskoyi nochi vihovuvala nacionalno svidomu inteligenciyu v Galichini na pochatku XX stolittya Cile zhittya j veliku chastinu svoyih tvoriv prisvyativ dlya stvorennya ideologiyi ukrayinskoyi derzhavnosti Vin odin iz tih sho viperedili svoyu epohu na dovgi desyatki rokiv Svoyim poetichnim slovom vin umiv viraziti pochuvannya i mriyi patriotichnoyi molodi same tomu vona kolis tak zahoplyuvalasya jogo tvorami Os kilka ryadkiv iz virsha Spiv tovpi Hto zhivij ustavaj mech u ruki hapaj Na Ukrayinu trubit Bogdan Do borbi do borbi kliche golos trubi Lyud staye vid Kavkazu po Syan Vid Kavkazu po Syan lish odin bude lan Jogo vlasnikom narid cilij Spilna pracya i kraj blisne volya i raj Ukrayini vinec zolotij V Pachovskij staviv sobi za metu vihovati novij tip ukrayincya derzhavnika risami yakogo buli b peredusim nacionalna gordist i samoposhana U svoyij praci sho vijshla drukom u Nyu Jorku 1917 roku vin pisav Chomu nam ne buti gordimi za sebe za svoyih geroyiv za svoyu minuvshinu koli vona taka velichna i syaye vsimi svitlotinyami riznih harakteriv i stremlin Chomu nam oglyadatisya dovkola sebe sho za nas skazhe toj abo sej i stosuvatisya do jogo laski Vdivimsya v sebe pobachmo sebe spiznajmo svoye ya visoke z prirodi perebudujmo sebe perekujmo sebe perekujmo slozavu tugu na kricevu energiyu a todi do nas stosuvatisya budut i prijdut do nas uchitis bo v nashij dushi ye velike tvorche dzherelo duha za yake mi povinni j mozhemo buti gordi U svoyemu istoriosofichnomu tvori Svitova misiya Ukrayini sho nadrukovanij u peremishlskomu vidavnictvi Krasa i Sila 1933 roku kazhe poet prorochim tonom Amin amin govoryu vam sho voskresennya prijde Bilim svitom visokih zir shodit na nashu naciyu duh Volodimira Velikogo j kazhe moyimi ustami sumnim v Ukrayini solodko j pochesno ye dlya Ridnogo Krayu vmerti ale solodshe j pochesnishe j dlya Ridnogo Krayu zhiti v chasi jogo voskresennya j sered buri j natisku zhittya jogo pereperti Tomu pozmivajte sonni ochi rannoyu vesnoyu pidkriplyajte ov yali ruki dodavajte sili hitlivim kolinam cherpajte silu z pradzherela nashoyi bezsmertnoyi kulturi i sijte yiyi svidomist abi viplekati nacionalnu gordist i samoposhanu odnim slovom zrobit naciyu yaka stane pidmetom stane ugolnim kamnem Bozhogo hramu A todi bude danij vam vinec zamist popelu zamist plachu yelej radoshiv zamist sumovitogo sercya odezha slova I nazvut vas svitochami novogo zhittya silnimi v spravedlivosti a nashu Ukrayinu najkrashoyu pisneyu v molitvi svitu do Boga Z ideyeyu vidrodzhennya ukrayinskoyi derzhavi pov yazani majzhe vsi drami Pachovskogo istorichni virshi ta velika kilkist populyarnih knizhechok i statej Poet gromadyanin Chervona armiya vizvolila nas I nema na to radi Krilatij visliv Chervona armiya vizvolila nas I nema na to radi sho stosuyetsya reakciyi galickoyi inteligenciyi na pershe radyanske vizvolennya Zahidnoyi Ukrayini u 1939 1941 rokah chasto pov yazuyut z imenem kompozitora Stanislava Lyudkevicha yakij nachebto vislovlyuvavsya tak chi to na gromadskih chi to na partijnih zborah z nagodi pershoyi richnici zolotogo veresnya u 1940 roci Dzherelom takoyi informaciyi sluzhat nasampered spogadi pro literaturnij Lviv 1939 1944 rokiv Ostapa Tarnavskogo Zgidno z inshoyu versiyeyu sho gruntuyetsya na perekazah rodini Vasilya Pachovskogo a takozh spogadah pro studentske seredovishe mista Lvova 70 80 h rokah XX stolittya viraz Chervona armiya vizvolila nas I nema na to radi nalezhit Vasilevi Pachovskomu Za slovami Tetyani Lebedovich Pachovskoyi druzhina vikladacha Lvivskogo universitetu Teoktista Pachovskogo pleminnika Vasilya Pachovskogo prihid radyanskoyi vladi na zahidnoukrayinski zemli Vasil Pachovskij sprijnyav yak neobhidne i neminuche zlo latinskoyu malum necessarium Vin govoriv Sho zh vizvolili nas i nema na to radi Spogadi Petra Pancha yakij v 1940 roci ocholyuvav Orgkomitet zi stvorennya Lvivskoyi organizaciyi Spilki pismennikiv SRSR dozvolyayut utochniti sho cej aforistichnij visliv Vasil Pachovskij mig vzhiti naprikinci kvitnya pochatku travnya 1940 roku koli u Lvovi vidbulasya zustrich z rosijskim pismennikom akademikom odnim z kerivnikiv Spilki pismennikiv SRSR Oleksiyem Tolstim Besida vidbuvalasya za dovgim stolom ustavlenim vinami i fruktami Pochalas vona z tostu chlena prezidiyi Orgkomitetu Vasilya Pachovskogo Vin prokashlyavsya i golosom podibnim do ripu stilcya skazav Povazhna gromado meni skazano shob ya vigolosiv tost za Chervonu Armiyu yaka nas vizvolila a to tak i ye i siv Pislya cih sliv Vasilya Pachovskogo zapala tisha Yiyi porushiv Oleksij Tolstoj yakij golosno rozsmiyavsya i grubo shtovhnuv Petra Pancha pid bik Movlyav ti divi yakij harakternik Odnak Petro Panch sam uzhe bachiv yak blagiye namereniya obertalis u svoyu protilezhnist Duzhe shozhe sho tost za Chervonu armiyu yaka nas vizvolila zakinchuvavsya ne slovami a to tak i ye a bilsh vluchnim i bilsh mistkim galickim virazom i na to nema radi Insha sprava yak cej viraz zrozumiv sam Petro Panch i yak roztlumachiv jogo dlya visokogo moskovskogo gostya She odin rezonansnij vchinok Vasilya Pachovskogo mav misce pislya vidvidin grupoyu galickih pismennikiv stolici Radyanskoyi Ukrayini vlitku togo zh 1940 r Na urochisti zbori vlashtovani u Lvovi z nagodi povernennya delegaciyi pribuv z Kiyeva golova respublikanskoyi pismennickoyi organizaciyi Oleksandr Kornijchuk i osobisto viv zasidannya Uchasniki poyizdki dililisya svoyimi vrazhennyami i zdebilshogo vihvalyali pobachene Oleksandr Kornijchuk pochav zhestami zaproshuvati do slova Vasilya Pachovskogo yakij sidiv u pershomu ryadi i pomahom golovi pokazav sho vistupati ne hoche Todi Kornijchuk oficijno zvernuvsya do Pachovskogo i bukvalno vityagnuv jogo na tribunu Vistupayuchij pochav govoriti prosto bez diplomatiyi Sho zh tut meni govoriti Ya yihav v Ukrayinu ale niyakoyi Ukrayini tam ne bachiv U Kiyevi ya j ne chuv ukrayinskoyi movi Zaveli nas do shkoli ta j tam ditvora govorila rosijskoyu movoyu To de zh ta Ukrayina Oleksandr Kornijchuk vdivlyavsya u Pachovskogo z nedovir yam i tut taki ne viterpiv i perervav Sho vi take govorite tovarishu Pachovskij A Pachovskomu yakbi togo j treba bulo Vin tut zhe obirvav svoyu movu i viguknuv Ne hochete shob ya govoriv to j ne budu Ya zovsim ne prosivsya govoriti Perekazi pro podibni vchinki poeta gromadyanina Vasilya Pachovskogo poshiryuvalisya mizh lyudmi i pererostali v legendi TvoriNa pochatku XXI stolittya Vasil Pachovskij prizabutij hocha vin bilsh yak 40 rokiv plidno pracyuvav yak literator pedagog i naukovec Za jogo zhittya okremimi knigami i broshurami pobachilo svit blizko 30 vidan Odnak za ocinkoyu profesora Vasilya Simovicha ta inshih chleniv gromadskogo komitetu stvorenogo u kvitni 1942 roku z metoyu poshanuvannya pam yati Vasilya Pachovskogo nedrukovana tvorcha spadshina pismennika viyavilasya znachno bilshoyu nizh vsi jogo vidani tvori razom vzyati Poetichni zbirki Rozsipani perli Pisni ta virshi Lviv 1901 druge vidannya Peremishl 1933 Na stoci gir Poeziyi Lviv 1907 Ladi j Mareni Ternovij ogon mij lirichna drama Lviv 1913 200 s Novitnya biblioteka ch 15 18 Ogni mesti 1919 1921 Z blakitnoyi knigi 1923 1927 Rozgubleni zvizdi 1927 drukovani poetichnimi ciklami v periodichnih vidannyah Drami i poemi Son ukrayinskoyi nochi Tragediya Lviv 1903 Sonce Ruyini Tragediya kozackoyi Ukrayini Zhovkva 1911 Sfinks Yevropi Drama Muzika S Lyudkevicha Lviv 1914 Roman Velikij Tragediya Kiyiv Kolomiya Vinnipeg 1918 Getman Mazepa Misteriya voskresinnya Peremishl 1933 Zoloti vorota Mistichnij epos Ch 1 Peklo Ukrayini Lviv 1937 Istorichni narisi ta istoriosofski tvori Nashi geroyi i vazhnijshi istorichni podiyi za kozackih chasiv V 250 richnicyu smerti Bogdana Hmelnickogo Zladiv Orlik 1907 Kriptonim Orlik rozkritij na osnovi Slovnika ukrayinskih psevdonimiv O Deya V pam yat getmana Ivana Mazepi i bitvi pid Poltavoyu Kolomiya 1909 Naris istoriyi miniatyuri po rukopisyam Lviv 1913 Getman Petro Doroshenko Borec za nepodilnu vilnu nezalezhnu Ukrayinu Kiyiv 1917 Ukrayinci yak narod Nyu Jork 1917 pershe vidannya Chernivci 1907 Golos Galickoyi zemli do Ukrayini Veclyar 1918 Galichina i Naddnipryanska Ukrayina Kam yanec na Podillyu 1919 Kuban i Ukrayina Vinnicya 1919 Istoriya Podkarpatskoyi Rusi t 1 2 Uzhgorod 1920 1922 Svitova misiya Ukrayini Peremishl 1933 Ivan Mazepa zhittya j diyalnist Lviv 1937 Sribna zemlya Tisyacholittya Karpatskoyi Ukrayini Naris istoriyi z mapoyu Lviv Vidavn koop Druzhina 1938 Povist vremennih lit Ch 1 pereklad 1939 Dityachi tvori Rosti chitaj dribonkij chitachu naj darmo papir ne trachu Kolomiya 1909 Malij Svyatoslav Horobrij Ditocha gra kazka Kolomiya 1918 Zolota gvizdka Virshovana kazka na 10 surm Zhovkva 1937 Inshi tvori Praznik Obrazok 1902 Zhertva shtuki Lviv 1906 Shedrivka Prosviti Uzhgorod 1920 Scenariyi Charivnij persten Karpat Na jogo osnovi u 1923 roci cheskoyu kinostudiyeyu Barrandov buv znyatij hudozhnij film Koryatovich rezhiser Karel Yust Memorialna tablicya Vasilya Pachovskogo v Beregovomu Deyaki posmertni vidannya tvoriv Konstruktivni ideyi derzhavnosti ta kosmichna misiya ukrayinskoyi naciyi Ukrayinskij svit 1945 1 3 Istoriya Zakarpattya Myunhen Bdzhilka 1946 194 s Za Ukrayinu Istorichna povist operta na podiyah v Ukrayini v 1664 roci Svoboda 1946 204 234 Zibrani tvori Tom 1 Poeziyi Filadelfiya Nyu Jork Toronto Ob yednannya ukrayinskih pismennikiv Slovo 1984 740 s Zibrani tvori Tom 2 Zoloti vorota Filadelfiya Nyu Jork Toronto Ob yednannya ukrayinskih pismennikiv Slovo 1984 419 s Rozsipani perli Poeti Molodoyi Muzi Uporyad avtor peredm i prim M M Ilnickij Kiyiv Dnipro 1991 710 s Krov zemli Drama Ivano Frankivsk Gran 2005 96 s Zolota gvizdka Kazka Ivano Frankivsk Gran 2007 36 s Sribna Zemlya Tisyacholittya Karpatskoyi Ukrayini naris istoriyi z mapoyu Uzhgorod Mistecka Liniya 2007 72 s V pam yat getmana Ivana Mazepi i bitvi pid Poltavoyu 1709 r Uzhgorod Mistecka Liniya 2009 36 s Moya Sribnaya Zemle Istorichni doslidzhennya narisi ta hudozhni tvori pro Karpatsku Ukrayinu na storinkah zahidnoukrayinskoyi presi 20 30 h rr HH st Uporyadnik Vasil Gabor Lviv LA Piramida 2020 128 s Rodina1909 roku odruzhivsya z Neoniloyu Gornickoyu dochkoyu svyashenika z Ravi Ruskoyi Podruzhzhya Pachovskih malo chotiroh ditej siniv Romana Svyatopolka Yevgena Borisa ta dochku Zvinku Zvenislavu Vshanuvannya pam yatiNa fasadi Beregivskoyi ukrayinskoyi gimnaziyi vstanovleno memorialnu tablichku yaka spovishaye pro te sho u budinku Beregivskoyi realnoyi gimnaziyi z 1920 po 1929 rik pracyuvav vidomij ukrayinskij poet istorik doktor V Pachovskij PrimitkiStepanovich K L Lichakivskij nekropol 2006 S 101 ISBN 978 966 8955 00 5 d Track Q62416080d Track Q116966495 Pindus B Sherbak L Pachovskij Vasil Mikolajovich S 41 Biografiya Vasilya Pachovskogo onlyart org ua Procitovano 11 kvitnya 2020 Kucherenko D 12 sichnya 2016 Gordij molodomuzivec yakij mriyav pro ukrayinsku derzhavu vsiknygy net ua Procitovano 12 kvitnya 2020 Balla E Avtobiografiya Vasilya Pachovskogo Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu zbirka naukovih statej Seriya Filologiya Vip 9 Uzhgorod 2004 S 140 Pasichnik R 2 veresnya 2017 Vasil Pachovskij i Stanislav Lyudkevich na perehresti poeziyi ta muziki ludkevytch in ua Procitovano 17 kvitnya 2020 Kovach A Pedagogichna diyalnist Vasilya Pachovskogo na Zakarpatti u 1920 h rr library udpu org ua Procitovano 17 kvitnya 2020 Medvedik 2012 Tim sho vpali 1914 1916 Lyiteraturno misteckij zbirnik Kn 1 zlozhiv Mikola Golubec Lviv Koshtom Artistichnoyi gorstki i Presovoyi Kvatiri U S V v polyi Z drukarnyi A Goldmana 1917 S 15 Oficinskij R 12 veresnya 2014 Knyaz Fedir Koryatovich u narodnih perekazah i naukovih pracyah rionews com ua Procitovano 11 kvitnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Suprunenko O 19 sichnya 2019 novzak uz ua Arhiv originalu za 17 lyutogo 2020 Procitovano 17 kvitnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nedijsnij mertvij url dead dovidka Rebrik A 30 zhovtnya 2014 Vasil Sokil pro pisnyu Plive kacha po Tisini 100krokiv info Procitovano 14 kvitnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vasil Pachovskij Prisyaga plastunov Podk Rusi ch 2 yunij 1923 rochnik 1 S 4 Pachovskij V Ukrayinoznavstvo u vihovanni molodi Ukrayinskij Pedagogichnij kongres 1935 pdf Pershij ukrayinskij Pedagogichnij Kongres 1935 zbirka Lviv tovaristva Ridna shkola 1938 S 89 114 Vasil Oficinskij Ukrayinski fahovi ob yednannya Distrikt Galichina 1941 1944 istoriko politichnij naris V A Oficinskij Uzhgorodskij nacionalnij universitet NDI karpatoznavstva Uzhgorod MPP Grazhda 2001 144 s ISBN 966 7112 06 3 Bodnaruk I 14 veresnya 1961 Poet derzhavnik ukrlife org Ukrayinska dumka Procitovano 11 kvitnya 2020 Tarnavskij O Literaturnij Lviv 1939 1944 spomini Lviv Prosvita 1995 S 13 Kvaseckij A Rozsipani perli i rozgubleni zvizdi Vasilya Pachovskogo Naris Zhulichi Vasil Pachovskij Zbirnik istoriko krayeznavchih i literaturno hudozhnih tvoriv Chernivci Zelena Bukovina 2013 S 239 240 Lebedovich Pachovska T Pachovski Rodovid Pachovskih zbirnik Uporyad A Blagitka Lviv 2006 S 9 Panch P Lviv Kopernika 42 Vitchizna 1960 2 S 179 Tarnavskij O Literaturnij Lviv 1939 1944 spomini Lviv Prosvita 1995 S 54 55 Dzherela ta literaturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Pachovskij Vasil Mikolajovich Balla E Kniga pro malovidomi storinki zhittya i tvorchosti Vasilya Pachovskogo Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu zbirka naukovih statej Seriya Filologiya Vip 7 Ministerstvo osviti i nauki Ukrayini Uzhgorodskij nacionalnij universitet Uzhgorod 2003 S 115 116 Balla E Vasil Pachovskij pro kulturno osvitnogo diyacha ta pismennika Pismenniki Sribnoyi Zemli Uzhgorod Uzhgorodska miska drukarnya 2006 S 131 137 Baraban L P yesi Vasilya Pachovskogo i Antona Krushelnickogo Ukrayinskij teatr 2004 6 Listopad Gruden S 17 20 Vitenko M Pachovskij Vasil Silvestr Mikolajovich Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 576 s ISBN 978 966 2067 65 1 C 80 81 Vasil Pachovskij Rod 1878 r Ukrayinska Muza od pochatku do nashih dniv za red O Kovalenka Kiyiv Druk P Barskogo 1908 S 977 984 Golomb L Vasil Pachovskij Zakarpatski storinki zhittya i tvorchosti poeta Uzhgorod Karpati Grazhda 1999 218 s Zhulichi Vasil Pachovskij Zbirnik istoriko krayeznavchih prac i literaturno hudozhnih tvoriv Uporyad avtor peredmovi ta prim A T Kvaseckij Chernivci Zelena Bukovina 2013 398 s Shvidkij V P Pachovskij Vasil Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 102 ISBN 978 966 00 1142 7 Literatura Barka V Lirik mislitel peredruk z chasopisu Ukrayinski visti 9 kvitnya 1967 r Vasil Barka Ukrayinske slovo V 4 kn Kn 2 hrestomatiya ukrayinskoyi literaturi ta literaturnoyi kritiki HH st uporyad red ta bibliogr V Yaremenka K Akonit 2001 S 208 213 Bogdan B I na narid prijde volya Do 120 yi richnici vid dnya narodzhennya Vasilya Pachovskogo poeta istorika Kalendar Prosviti na 1998 rik B Bogdan Uzhgorod Zakarpatske krajove t vo Prosvita 1998 S 44 46 Gromlyuk I Vasil Pachovskij dramaturg istorik patriot ta zabutij sin Ukrayini Ilnickij M Molodomuzivci lishilisya molodimi do 120 richchya z dnya narodzhennya V Pachovskogo Novini Zakarpattya 5 1410 13 sichnya 1998 Luciv L Vasil Pachovskij Najbilshij vorog Moskovshini v novishij ukrayinskij literaturi Nashi dni Lviv 1942 ch 7 S 2 Markiv R Folklorno mifologichni obrazi u dramah Vasilya Pachovskogo Ukrayinska filologiya shkoli postati problemi Zbirnik naukovih prac Mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi prisvyachenoyi 150 richchyu vid dnya zasnuvannya kafedri ukrayinskoyi slovesnosti u Lvivskomu universiteti Lviv Svit 1999 Ch 1 S 538 Maciyevska V Tipi strahu v lirici Vasilya Pachovskogo Slovo i chas 2009 1 S 59 67 Medvedik P Kurbasovi vesnyani vechori Zhittya i tvorchist Lesya Kurbasa uporyad nauk red B Kozak Lviv Kiyiv Harkiv Litopis 2012 656 s Medicka M Drami Vizvolennya Stanislava Vispyanskogo i Zoloti Vorota Vasilya Pachovskogo tipologiya obraznih alyuzij ta mistifikacij Suchasni problemi movoznavstva i literaturoznavstva zbirka naukovih statej Vipusk 9 Ukrayinska literatura v zagalnoyevropejskomu konteksti materiali Mizhnarnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Uzhgorod 10 12 zhovtnya 2005 r Ministerstvo osviti i nauki Ukrayini Uzhgorodskij nacionalnij universitet Uzhgorod 2005 S 219 228 Nahlik Ye Vasil Pachovskij pro vsesvitnyu misiyu ukrayinskogo duhu Ukrayinskij svit 1995 1 2 S 31 Nemchenko I Vid Syanu do Donu zasili amebi Patriotichnij pafos poeziyi V Pachovskogo Vizvolnij shlyah 2002 Kn 9 S 89 103 Vidlunnya Karpat storinki istoriyi Uzhgorod Sribna Zemlya 1994 107 s ISBN 5 7707 5832 5 Pachovskij V Moyi tri pershi zustrichi z Ivanom Frankom v studentski chasi Spogadi pro Ivana Franka Uporyad vstup sl prim M I Gnatyuka 2 ge vid dop pererob Lviv Kamenyar 2011 S 414 416 Pindus B Sherbak L Pachovskij Vasil Mikolajovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 41 ISBN 978 966 528 279 2 Rozdolska I Vasil Pachovskij yak uchasnik strileckogo pokolinnya I V Rozdolska Visnik Lvivskogo universitetu Seriya filologichna 2018 Vip 67 1 S 230 243 Serednyak A Diyachi Prosviti Naris istoriyi Prosviti R Ivanchuk T Komarinec I Melnik A Seredyak Za red I Melnika Lviv Krakiv Parizh Prosvita 1993 232 s Populyarna enciklopediya Prosviti ISBN 5 7707 0643 0 Shayan V Vasil Pachovskij vishun istoriyi korotka harakteristika u 25 littya z dnya jogo smerti 5 4 1942 Vizvolnij shlyah 1967 4 S 431 437 Shevelov Yu Vasil Pachovskij Nova Ukrayina 21 28 sichnya 1943 S 3 Shevelov Yu Dorogoyu vidradyanshennya publicistichni ta naukovi teksti 1941 1943 rr harkivskij period Uporyadkuvali j pidgotuvali do druku S Vakulenko K Karunik peredmova K Karunik Harkiv Harkivske istoriko filologichne tovaristvo 2014 S 100 102 PosilannyaPachovskij Vasil Mikolajovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 794 796 Pachovskij Vasil Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn X Literi Ol Per S 1315 1000 ekz Pachovsky Vasyl 1878 1942 knigi V Pachovskogo v Internet arhivi Ukrayinskij romans Zabud mene poeziya V Pachovskogo Virtualnij muzej Vasilya Pachovskogo Pachovskij Vasil v Elektronnij biblioteci Kultura Ukrayini Poet gerojskogo patosu Vasil Pachovskij 1878 1942 Vasil Pachovskij 1878 1942 biografiya tvori Narodivsya Vasil Pachovskij poet i dramaturg kulturnij diyach Pachovskij Vasil Mikolajovich 12 sichnya 1878 r 5 kvitnya 1942 r Shot M Lvivshina vshanuvala pam yat Vasilya Pachovskogo