Українська опера як самостійна національна опера виникла в останній третині XIX століття, спираючись на традиції європейського та народного музичного театру. Основоположником жанру вважається Микола Лисенко, який систематично працював в цьому жанрі.
Першою оперою українського композитора була «Демофонт» Максима Березовського на лібрето італійською мовою, прем'єра якої відбулася у 1773 р.
Розвиток української опери інтенсифікувався після створення перших професійних оперних театрів у 1920 роки, але з 1930 і до розпаду СРСР відбувався в умовах домінування соціалістичного реалізму як офіційного радянського дискурсу.
Сьогодні оперними сценами України є оперні театри Національна опера ім. Т. Шевченка у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку і Дніпро. Опери ставляться в оперних студіях при консерваторіях цих міст. Крім того, опери можуть ставитися в музичних та музично-драматичних театрах інших великих міст України.
Проникнення опери в Україну
Опера з'явилася на території сучасної України у XVIII ст. Це були італійські та французькі опери, які ставилися в маєтках багатої шляхти. Першою відомою оперою українського автора є «Демофонт» Максима Березовського, типова італійська opera seria на лібрето П'єтра Метастазіо, її прем'єра відбулася 1773 року в Ліворно.
У другій половині XVIII ст. також Дмитро Бортнянський написав три опери на італійські та три опери на французькі лібрето.
Перший державний театр на теренах сучасної України було відкрито у Львові, центрі Галичини, що входила тоді до складу монархії Габсбургів (1772). З 1774 року тут ставили німецькі опери (до 1872), а з 1780 i польські (до 1939). Особливою славою львівський театр втішався у 1873—1900 роках, коли на посаді другого, а потім першого капельмейстера працював Генрик Ярецький. 1874—1875 і 1878—1879 тут співав український баритон Гілярій Дилінський.
На поневолених російською імперією теренах України перші театри були відкрито у Харкові в 1780 році. У Києві оперні вистави ставлять з 1803 року, а 1810 було побудовано й оперний театр в Одесі (російське оперне товариство тут виникло роком раніше). Початково театри на теренах України не мали власних артистів, натомість приймали іноземних гастролерів, переважно італійські оперні трупи. Важливим центром італійської та французької опери стала Одеса, завдяки важливому міжнародному значенню як торговельного центру. Внесок до італійського репертуару зробили і місцеві композитори (Alexander Katakuzenos: Antonio Foscarini 1860, Jurjevič: Marino Faliero a Pietro di Calabria). і до початку XX століття репертуар обмежувався італійським репертуаром.
Натомість для заснування у містах постійних театрів до останньої третини XIX століття бракувало умов, і насамперед — кваліфікованих кадрів, в той час як шляхта до скасування кріпосного права у 1861 році могла дозволити собі утримувати оркестри й акторські трупи з кріпаків. І лише після скасування кріпосного права, звільнені музиканти отримали можливість працювати в театрах, першим з яких на українських теренах Російської імперії став Київський (після театрів у Петрограді і Москві. 27 жовтня 1867 року тут було поставлено оперу «Аскольдова могила» Олексія Верстовського, оркестранти були найняті переважно із числа розпущеного невільницького оркестру графа Петра Лопухіна (1788—1873), тоді як співаків привіз підприємець Фердинанд Бергер з Санкт-Петербурга. З 1874 року опери російською мовою ставили і в Харкові, де організацією справи займався Олександр Раппорт. 1886 року харківський театр занепав, але був відновлений 1890 року. У Тут диригентом працював Вацлав Сук, який презентував і власну оперу Lesův pán (1892). В Одесі російські опери почали ставити в 1873 році, і до 1910 року італійську було витіснено. Після пожежі у 1883, театр було відновлено в 1887 році. репертуар усіх трьох театрів орієнтувався на царську оперу в Петрограді (Марінський театр) і Москві (Великий театр), і лише свої твори могли представити місцеві музиканти, втім жоден з них не проявив яскравої індивідуальності. На рубежі XIX—XX століть тут ставились і вистави українською мовою, але переважно в міжсезоння, коли приміщення винаймали українські театральні товариства.
З 1877 року німецькомовний професійний театр працював у Чернівцях, спочатку під опікою міста, а з 1884 року під опікою місцевої театральної команди. Розквіт опери (і музичного життя в цілому) в Чернівцях пов'язаний з ім'ям композитора Войтєха Гржімали, який ставив тут і власні опери чеської мовою Zakletý princ і Švanda dudák.
До української тематики звертались російські композитори, серед яких Римський-Корсаков (Ніч перед Різдвом, Травнева ніч) Чайковський (Мазепа і Черевички) i Бородін (Князь Ігор). В українських колах ці опери однак сприймалися неоднозначно, бо лише віддалено передавали український дух.
Національні корені української опери
На відміну від багатьох інших національних оперних шкіл — виразна опора на народну традицію, як в музичному, так і драматургійному аспектах.
Шкільна драма
Від початку XVII століття на теренах України з'являється шкільна драма, витоки якої пов'язані з єзуїтською моделлю, опосередкованих польською католицькою культурою і надбанням православних інституцій, зокрема Києво-Могилянської академії.
Студенти шкіл розігрували драми на Різдво та Великдень (містерія), а також містерії (із життя святих), мораліте (алегорична повчальна драма) та історичні драми. Від початку вони мали виразну музичну (вокальну й інструментальну) та танцювальну складові . Шкільна драма розігрувалася на двох рівнях: серйозні акти розігрувалися на верхньому рівні, а персонажі послуговувалися іноземними мовами — церковнослов'янською, польською, російською або латинською, а між серйозними актами на нижньому рівні розігрували інтермедію, персонажами яких були прості люди. й послуговувались вони місцевою мовою. У виставах використовувалася різна музика, нерідко народна або близька до народної.
Вертеп
Також з 17 століття на теренах України заложено традицію народного театру, що отримав назву вертеп. Його драматургія подібна до шкільних драм: має дві частини релігійну (найбільше обігрують Різдво) і світську, які символічно розведені на два рівні сцени. Вертеп досягає особливого розвитку після 1765 року, коли шкільні драми в Києво-Могилянській академії заборонили. Це популярне лялькове дійство супроводжувалось живою музикою. Існував також і так званий «живий вертеп», в якому замість ляльок грали звичайні актори. Крім того, вертеп відрізнявся більшою деталізованістю «земної» частини, викристалізовувались типові персонажі та ситуації, сповнені гумору. Головним персонажем міг бути хоробрий запорозький козак, також виступав nedovtipný дідусь і сварлива баба, красуня Дарина Іванівна, легковажна шинкарка Хвася, гедоністичний дяк (капелан), а також персонажі, що уособлюють інші національності: москалів, мадярів, поляків, циган або жидів. Ці сценки нерідко включали народні обряди або ігри й містили народні пісні й танці.
Міщанський водевіль
Важливу роль у становленні українського театру відіграв Іван Петрович Котляревський. Будучи вже автором першого зразку українського сатиричного епосу — поеми Енеїда, 1819 року він написав для Полтавського народного театру дві комедії — «Наталка Полтавка» і Москаль-чарівник, 1819. Ці п'єси, дія яких відбувається в українській сільській місцевості, мають форму водевілю, містять пісні і хори, чиї наспіви Котляревський частково написав сам, але здебільшого скористався відомими міськими й сільськими піснями (авторську частину не повністю з'ясовано). У драматургії автор використовує традиції інтермедії, вертепу і свої знання українського фольклору. Найбільшої популярності свого часу набула Наталка Полтавка, яка виконувалась як аматорськими та мандрівними, так, повною мірою і професійними театрами; відомий драматург і театральний організатор Іван Карпенко-Карий назвав її «матір'ю українського національного театру».
Незабаром виникли і інші подібні вистави, авторами яких були Григорій Квітка-Основ'яненко, автор популярних комедій Сватання на Гончарівці (1835) і Шельменко-денщик, (1837), або козацький генерал Яків Кухаренко (1799/1800–1862), автор етнографічної комедії «Чорноморський побит на Кубані між 1794—1796 роками» (1836). Порівняно з іншими європейськими культурами (у тому числі російської), де цей жанр поступово вийшов з моди, український водевіль впродовж 19 століття мав велику популярність: наприклад, Покійник Опанас, Антона Янковського, «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка» Михайла Старицького або «По ревізії» Марка Кропивницького. Усі ці водевілі широко ставились в різних адаптаціях та музичних редакціях, а окремі пісні і навіть сцени, що не мали жорсткої прив'язки до сюжету — переходили від однієї вистави до іншої.
Оперета
Проміжним кроком між п'єсою зі співом і оперою в другій половині XIX століття стає оперета. Жанр оперети швидко поширився з Французького двору і на початку 60-х років вже був популярний в німецькому і польському театрах у Львові. З відкриттям у цьому місті професійного українського театру, до жанру оперети звертається Михайло Вербицький, спираючись водночас на традиції українського водевілю. Зокрема, його оперета Підгіряни (1865) придбала велику популярність, а незабаром з'явилися інші твори, наприклад, Сільські пленіпотенті (1879) на тему викупу з праці. Вже «Підгіряни» мають характерні риси української «простонародної» оперети, а українське сільське середовища і народну музику. Інший популярним автором оперет був Сидір Воробкевич, автор оперет «Гнат Приблуда», «Бідна Марта» і «Золотий Мопс».
На підросійській Україні першими зразками оперети можна вважати комічні твори Кропивницького «Пошили у дурні», (1875) і «Вій» (1895) або Володимира Александрова «За Немань іду» (1872) і «Не ходи, Грицю, на вечорниці» (1873). У творах М. Лисенка Чорноморці, Різдвяна ніч (1. версія) і «Наталка Полтавка», народнопісенна оперета наближується до жанру опери і дає поштовх розвитку оперному жанру.
Від своєї появи на початку 1860-х років оперета в українському музичному театрі розвивається впродовж наступних ста років у творчості таких композиторів як Кирило Стеценко, Олексій Рябов, Олександр Білаш, Вадим Гомоляка, Костянтин Данькевич, Вадим Іль'їн, Дмитро Клебанов, Петро Поляков, Олександр Красотов, Всеволод Рождественський, Богдан Крижанівський, Оскар Сандлер, Анатолій Кос-Анатольський, Аркадій Філіпенко, Яків Цегляр, Віталій Губаренко, Левко Колодуб та інші. Вихідцем з України був також відомий російський композитор і автор оперет Ісак Дунаєвський (1900—1955).
Український музичний театр в Російській та Австрійській імперіях
Перешкодою у розвитку опери українською мовою на той час лишалась відсутність професійного театру. Для організації постійних театрів, не бракувало української аудиторії: за винятком Полтави у великих українських містах українці були в меншості. Крім того, ставлення царського уряду до української культурної діяльності було переважно негативним. Особливо погіршилося ставлення царату до неросійських національних культур після невдалого польського повстання 1863 року, а в 1876 році Емським указом була заборонені навіть театральні постановки українською мовою (заборона діяла до 1881 року).
Центром української (музично-)театральної культури в цих обставинах став австрійський Львів, де вже в 1864 році був заснований перший постійний український театр, що працював під опікою організації Руська бесіда.
Тільки на початку 1880-х років переслідування української культури було дещо послаблено і в Російській імперії виникає перший професійний україномовний театр — кочовий театр Марка Кропивницького (1882). Театр мав успіх, і невдовзі сприяв виникненню нових кочових театральних компаній — Михайла Старицького, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого і Миколи Садовського. Останньому з них після революції 1905 року вдалося, нарешті, (в 1907 році) створити постійний український театр у Києві.
Практично всі діючі українські театри, аматорські чи професійні, були музично-драматичними і в їх репертуарі переважали постановки з музикою (водевілі, ігри, пісні, оперети або навіть опери — зокрема популярними були опери «Галька» С. Монюшка, Продана наречена Б.Сметани і «Сільська честь» П. Масканьї). Щоправда на той час можливості цих театрів ще не дозволяли здійснювати їм повноцінні оперні постановки. Деякі театри налічували до 30–50 виконавців, оркестри були маленькими — порядку 15 виконавців, а солісти були переважно із числа акторів широкого профілю, тоді як талановиті співаки рано йшли до російських театрів. Навіть театр М. Садовського не володів більшою трупою, хоча його склад постійно оновлювався випускниками заснованої М. Лисенком музично-драматичної школи.
Кількість українських оперних постановок на підконтрольних Російській імперії теренах лишалася незначною і аж до Першої світової війни поступалася постановкам організованим львівським товариством «Руська бесіда», щоправда її плани щодо відкриття власного театру також не вдалося реалізувати.
Перші опери на україномовні лібрето
Ситуація в українській театральній справі гальмувала звернення українських композиторів до оперного жанру. Коло можливих тем опер було обмежений не тільки орієнтацією театрів у народні аудиторії, але й царською цензурою, яка толерувала смішні або сентиментальні простонародні казки, але не допускала серйозної соціальної або історичної тематики. Крім того, твори виконувались аматорськими колективами, або, пізніше, професійними акторами, а не вишколеними співаками і без великого оркестру. Внаслідок цього до 1917 року музичні твори фактично не могли потрапити на велику сцену, допоки автор не вирішував написати твір на російський текст. Таким чином, низька опер цього періоду залишились не поставленими, незакінченими або ж тільки в стадії задуму, крім того більшості українським композиторам, відповідно, бракувало володіння оркеструванням й музичною драматургією.
Такою була доля перших опер на українські тексти Петра Петровича Сокальського. Його історична опера Мазепа 1857—1859 років, зображує долю козацького гетьмана Івана Мазепи за поемою О. С. Пушкіна «Полтава», але з практичних та цензурних причин вона не виконується. Українську дійсність в цій опері показано переважно через хори, але в інших відношеннях опера зберігає орієнтацію на італійські традиції, а крім того містить певні драматургічні та композиційні недоліки. Не була поставлена й «Майська ніч», яку Сокальський писав у 1862—1876 роках за оповіданням М. Гоголя. І в цій опері переважає фрагментарність як лібрето (комбінуються тексти народних пісень, Гоголя. Т. Шевченка), так і музичного матеріалу (використовується і селянський, і міський фольклор) . У 1878 Сокальський написав чотириактну оперу на російське лібрето «Осада Дубно» за оповіданням М. Гоголя «Тарас Бульба»; клавір цієї опери було видано 1884 року, проте опера не була поставлена, і позначена еклектизмом.
Першою оперою на україномовне лібрето, що була поставлена стала Запорожець за Дунаєм Семена Гулака-Артемовського (прем'єра 1863 року в Санкт-петербурзі). Гулак-Артемовський, знаний співак царської опери, написав цю комічну оперу для санкт-петербурзького театру, і сам зіграв в ній головну роль. Велику популярність ця опера отримала після смерті композитора й була поставлена в українському у Львові (1881) та трупою Марка Кропивницького (1884), хоча ряд пісень з опери стали популярними вже в 70-х роках. Запорожець був навіть кілька разів екранізований і донині є невіддільною частиною українського репертуару. Ця опера поєднує елементи західній (особливо італійський), опери з ситуаціями та персонажами українського народного театру і ґрунтується на українському фольклорі. Такий підхід, який продовжив і Микола Лисенко, став на довгий час відправною точкою для української опери взагалі.
Микола Лисенко
Фактичним засновником української опери вважається Микола Віталійович Лисенко. Вже під час навчання в університетах у Харкові та Києві він почав знайомитися з українською музику, тоді як музичну освіту здобув у консерваторії в Лейпцигу і, пізніше, у Римького-Корсакова в Санкт-Петербурзі (1874—1875). Протягом усього життя він працював з українським фольклором і видав багато томів народних пісень в своїх обробках. Ключову роль для становлення Лисенка як оперного копмозитора зіграла його дружба з Михайлом Старицьким (1840—1904). На його, або підготовлені ним тексти Лисенко написав свої перші роботи: «Андрашіада» (1866—1877) що залишилася не поставленою, «Чорноморці» (1872) та оперету «Різдвяна ніч» (1874) на сюжет Гоголя. Остання в Санкт-Петербурзі в 1874—1875 роки була перероблена на оперу, і вперше поставлена у 1883 році, щойно після скасування Емського указу. На гоголевський сюжет була написана й наступна опера — «Втоплена». У цих творах Лисенко поступово створив модель романтико-комічної опери на теми з життя українській сільській місцевості, з простою дією, але відмітними персонажами й ситуаціями, з докладним зображенням народних звичаїв та обрядів, з розмовними діалогами, пісенними та хоровими музичними і танцювальними номерами, ґрунтованими на українській народній музиці, інколи через пряме цитування, інколи через стилізацію, але завжди у професійній музичній обробці.
Найбільшої популярності, однак, здобуло Лисенкове опрацювання водевілю Котляревського «Наталка Полтавка» (1889). Ця опера залишається найчастіше виконуваною поміж творів М. Лисенка і зараз. Пізніше М. Лисенко звертається до жанру історичної опери. «ТарасБульба» (1880—1891) стала першою українською оперою в традиціях західноєвропейської великої опери. Показово, що українського театру, що міг би її інсценувати на той час не існувало, проте компзитор відмовився надати цю оперу для професійного виконання російською мовою, оскільки був свідомий того, що в цьому випадку опера втратила би своє символічне значення, як національна опера, і стала просто черговою народнопісенною цікавинкою. Таким чином, Тарас Бульба за життя композитора так і не була інсценована. Приблизно в той же час Лисенко написав три дитячі опери («Коза-дереза», «Пан Коцький» і «Зима і Весна») для дитячих гуртів бард і на основі народних казок і мелодій; заснувавши тим самим традицію української музичної педагогіки.
У пізній період життя Лисенко шукав нові шляхи розвитку фольклорноо напрямку. У 1896—1904 роки він працював над оперою «Сапфо» на давньогрецьку тематику і з використанням давньогрецьких ладів, однак, так і не закінчив. Сатерична опера Енеїда (1910) близька до оперет Жака Оффенбаха і містить їдку пародію на самодержавство, численні фольклорні сцени (олімпійські боги танцюють гопака, а троянці — козачка). Останнім твором Лисенка став «Ноктюрн» (1912), що поетично відображає контраст старого романтичного світу, що минає, і сучасного. що надходить.
Сучасники й наступники Лисенка
Одночасно з Лисенком в кінці ХІХ і на початку ХХ століття виступав ряд інших композиторів. Надалі створюються пісенні опери з розмовними діалогами на етнографічні теми, однак поступово з'являлися й інші форми й теми, а українська народна музика, все менше цитується, але більше подається у творчій переробці. З початку ХХ століття деякі автори відмовляються від етнографічної лінії і звертаються до типових для цього часу елементів декадансу і космополітизму. Разом з відмова від українських сюжетів деякі автори з України відмовлялися і від української мови, як мови лібрето — сприяла тому і більша розвиненість російських театрів.
Тим не менш, переважали історичні та сільська теми, які композитори брали, зокрема, з творів Тараса Шевченка і М. В. Гоголя. Так, опера львівського композитора Анатоля Вахнянина «Купало» (1870—1892), що поєднує вплив західноєвропейської опери з етнографічним інтересом до західноукраїнського фольклору, вперше була поставлена лише 1929 року в харківському оперному театрі. Більше пощастило Борису Підгорецькому: його опера «Купальна іскра» була поставлена 1901 року в Києві. Натомість вже наступну свою оперу Підгорецький — «Бедная Лиза» — Підгорецький писав на російськомовне лібрето за однойменною оповіддю Миколи Карамзіна. і ця опера не була поставлена.
Долучився до написання російської опери також вихідець з України Георгій Козаченко (1858—1939), учень Римського-Корсакова. Будучи хормейстером Маріїнського театру в 1892 році, він зміг поставити там свою оперу «Князь Серебряний» на тему однойменної прози Олексія Толстого; а в 1902 — українську лірико-комічну оперу «Пан сотник» за віршем Тараса Шевченка «Сотник». Микола Тутковський (1857—1931) став автором російськомовної опери «Буйний вітер». Павло Синиця (1879—1960) написав оперу «Життя — це сон» за драмою Педро Кальдерона де ла Барка, та не закінчив оперу «Наймичка» за однойменною поемою Шевченка.
Плідною була творчість Бориса Яновського (1875—1933), який став автором десяти опер, серед них «Суламіф» (1908/1920).
Винятково українській оперній творчості присвятив себе Кирило Стеценко (1882—1922). Його дві головні опери — «Бранка» (1902—1904) і «Кармелюк» (1905—1911), а також незакінчена моноопера «Іфіґенія в Тавриді» (1907—1922) за драмою Лесі Українки. Галицький композитор Денис Січинський (1865—1909) написав на східний сюжет оперу «Роксоляна», (1908, прем'єра і після смерті композитора в 1911 року), яка за своєю екзотичною тематикою (доля дружини султана Роксоляни) та орієнтацією на велику західноєвропейську історичну оперу розширила масштаби української опери і здобула значної популярності. Ярослав Лопатинський (1871—1936) створив у 1906 році оперу «Еней на мандрівці», (прем'єра 1911) за поемою Івана Котляревського, тобто на той же сюжет, який незабаром для своєї «Енеїди» використовував і Лисенко.
Микола Аркас став автором опери «Катерина» (1890, прем'єра в 1899 році), власне лібрето за однойменним віршем Тараса Шевченка), в якій чергуються українські пісні та розмовні діалоги, а сюжет оснований на сільському житті. Втім новизна цієї опери для українського жанру — у зверненні до трагічної тематики, що дозволяє згадати, вже добре відому на той час «Гальку» Станіслава Монюшка.
Деякі з послідовників Лисенка, приділили у своїй діяльності увагу також дитячим операм: так, Володимир Сокальський (1863—1919) написав дитячу оперу «Ріпка», (1898) , а Кирило Стеценко — опери «Івасик-Телесик» і «Лисичка, котик і півник». Оперу за казкою Г. К. Андерсена «Снігова королева» («Фея снігів», 1911) створив Федір Якименко (1876—1945).
Часи Української держави та «українізації» (1917—1932)
Розпад Російської імперії та становлення Української держави відкрили нові можливості розвитку українського оперного мистецтва. Гетьманська адміністрація зайняла послідовну і конкретну позицію на ниві культурної розбудови, про що свідчить й Постанова Ради міністрів про мобілізацію літературних, наукових, артистичних і технічних сил України У серпні 1918 року були перекладені українською мовою опери: «Галька», «Фауст», «Травіата», «Черевички», «Казки Гофмана», «Богема», «Продана наречена», «Русалка», «Сільська честь», «Жидівка», «Мадам Батерфляй». Вітчизняна преса писала, що українська державна опера має всі підстави і потенціал стати одним із найкращих театрів свого часу, разом з тим застерігаючи, що «українська державна опера не повинна повторити історію петроградських державних театрів, котрі давали чужу людності й громадянству культуру…» Ними наголошувалося, що слід «організувати справу опери художньо сильної, національної і культурної». 1919 року був заснований Державний український музично-драматичному театрі в Києві, на чолі якого стояв великий авангардний режисер Лесь Курбас. Зокрема, тут ставили оперу «Утоплена» М. Лисенка.
Поразка України у війні проти Радянської Росії визначила складну долю українського музичного мистецтва, і зокрема опери у XX столітті. Позиція більшовиків щодо опери коливалася від цілковитого засудження, як буржуазного жанру (пролеткульт вважав оперу «ганьбою диктатури пролетаріату») до прагнення її наближення до робітничих мас (зокрема, Анатолій Луначарський вважав оперний театр «найбільш пролетарськішим» за суттю і найнеобхіднішим для пролетаріату Вже в 1919 році на окупованих радянською Росією територіях всі театрі були націоналізовані, а в Києві було утворено російськомовний Державний оперний театр Карла Лібкнехта. Театри організовувались хаотично в різних містах (Полтава, Житомир, Запоріжжя, кочові театри), наражаючись, однак, на значні організаційні та фінансові перешкоди, і незабаром припиняли існування.
У 1920-ті роки під контролем держави оновлюються оперні театри в Києві, Одесі та Харкові. У репертуарі — класичні твори, що виконуються російською мовою. Кращою якістю і новизною постановок відрізнявся Одеський театр, де працював режисер В. А. Лоський (1919—1920). Натомість український музичний театр, який припинив свою діяльність із захопленням Києва військами Денікіна так і не відновив роботи. Не були зреалізовані й плани створити українську оперу в Харкові — тодішній столиці української республіки. Постановки деяких творів українською мовою («Галька» і «Сільська честь» в Києві, «Галька» і «Травнева ніч» в Одесі, «Катерина» і «Галька» в Харкові) спочатку не мали значного успіху: бракувало власне українських творів, придатних для великої сцени, а також якісних перекладів.
У середині 1920-х років в СРСР розпочинається політика коренізації. В Україні ця політика здійснювалася під керівництвом Миколи Скрипника, і українізація оперних театрів стала невід'ємною її частиною. Знаковою подією стала прем'єра у Харкові опера М. Лисенка Тарас Бульба 3 жовтня 1924 року. Завдяки успіху цієї постановки, 23 квітня 1925 року Рада народних комісарів СРСР ухвалила рішення про створення Державного українського оперного театру в Харкові, який було відкрито 3 жовтня 1925 оперою, щоправда, російського композитора М. Мусоргського Сорочинський ярмарок. Вже в наступному році були реорганізовані і «українізовані» також оперні театри у Києві й Одесі.
На рубежі 20-х і 30-х років мережу державних театрів доповнили кочові театри: державні колективи, завданням яких була давати оперні спектаклі по невеликих містах. 1928 року був створений у Полтаві Державний робітничий оперний театр (ДРОТ), проте у 1931 році цей театр переселився до Дніпропетровська. 1929 року, було створено Державний український правобережний театр з базою у Вінниці. Нарешті, з 1930-х роках виникла Кочова українська опера з базою в Херсоні і Державний український лівобережний театр з базою в Полтаві.
Постановки раннього радянського театру характеризувались експериментальними та авангардними технологіями, властивими експресіонізму або конструктивізму; вони знайшли велике застосування і в українських оперних сценах. Значний вплив на оперну естетики тоді справив драматичний режисер Лесь Курбас і його театр «Березіль», який заперечував дореволюційний сентименталізм і поверхневий реалізм.
Новий репертуар
Перешкодою для швидкого розвитку українського оперного театру була бідність вітчизняного репертуару. При цьому деякі опери, як наприклад «Тарас Бульба» Лисенка або «Купало» Вахнянина, які неможливо було інсценувати у передреволюційні роки, у новій соціальній ситуації виглядали застарілими (так, композитор Борис Яновський назвав оперу «Тарас Бульба» «старомодною, блідою музикою»).. В той же час такі композитори як Людкевич, Стеценко, Ярославенко і надалі працювали в старому, лірико-психологічної стилі. Радянське керівництво, однак, вимагало «більшовизації» і «пролетаризації» мистецтва, «тотальної ідеологізації мистецького життя країни», а митців розглядало «працівниками ідеологічного фронту». Комуністична партія, вимагаючи від художніх творів, насамперед, відображення класової боротьби і зосередження на масовому, а не індивідуальному. Психологічні та філософські розвідки мали поступитися єдино правильному оптимістичному світогляду. Окремі дискусії 1920-х років щодо пристосування до нових вимог часу спонукали митців до ряду експериментів, і, навіть до появи серйозних та новаторських опер, проте з початку 1930-х років почала переважати стереотипність і шаблонність як лібрето, так і музики.
Партійне керівництво намагалося мотивувати композиторів примножували репертуар творами, що відповідали би ідейному завданню, спираючись на радянську сучасність та окремі епізодів національного минулого. Стимулом для авторів було те, що нові опери ставилися одразу ж, і часто кількома театрами. Про культурну політику країни свідчать плани державних закупівель харківського оперного театру, що включали й роботи українських літературних класиків (Шевченка, Франка, Лесі Українки).
Першими, й досить невдалими зразками опер на сучасні революційні теми стали «Іскри» Розентура і «Вибух» Бориса Яновського, поставлені в 1927 році в Києві і Харкові. В ліричному дусі була вирішена опера «Яблуневий полон» О. Чишка (1931). Опери на теми соціалістичного будівництва писав молодий В. Йориш (1899—1945): «Бур'ян» і «Поема про сталь», (1932); проявляється в них присутні сп'яніння «музикою машин». Спільною рисою цього репертуару був швидкий, калейдоскопічний сюжет, натхнений кінематографічною манерою оповіді (іноді фільми безпосередньо включались до постановки). Драматургічний акцент був зроблений на колективного героя, що передбачало істотну роль хору, тоді як головним персонажам приділялося відносно небагато уваги на користь численних побічних персонажів. Від співаків замість «бельканто» вимагалася, перш за все, акторська гра.
Кращі роботи цього типу написав Володимир Фемеліді (1905—1931). Його опера «Розлом», на тему Кронштадтського повстання (прем'єра 1929 року в Одесі) — це музична драма, заснована на декламованих діалогах і стилізаціях, які тонко передають тон тогочасної революційної риторики. Для характеристики окремих шарів автор використовують різні музичні стилі — від фольклору через салонний міський романс до революційної масової пісні. Фемеліді помер перед завершенням своєї другої опери «Цезар і Клеопатра» за Бернардом Шоу.
На історичні теми були створені такі опери, як наприклад, «Кармелюк» (1930) Віктора Косенка (1896—1938) та однойменна опера В. Йориша, про що оповідає про лідера селянського повстання на Поділлі у першій третині XIX століття. В.Золотарьов у своїй одноактній опери-думи «Хвесько Андибер» (1927) вперше ужив українські думи і звернувся козацького середовища. Тим же шляхом і з більшим розмахом пішов Б. Яновський у своїй опері «Дума Чорноморська» (1928), дія якої відбувається у часи турецького полону козаків, але на відміну від знаменитого Запорожця за Дунаєм вирішена в серйозному ключі, музичний стиль спирається на традиції російської класики та Джузеппе Верді, якому партитуру присвячено.
Найяскравішим взірцем української історичної опери стала опера Бориса Лятошинського Золотий обруч (1930) за повістю Івана Франка. Лібрето поєднує історичну та соціальну тематику з міфологією, таке поєднання знаходить своє втілення і в музичній мові, що органічно сполучає сучасні на той момент засоби виразності музичної з архаїкою українського фольклору. Опера побудована як музична драма, має розгорнуту систему Лейтмотивів. В історії української опери є Золотий обруч також першим характеристичним представником «симфонічної опери», тобто опери з багатим використанням оркестрових засобів. Ця опера постала наприкінці епохи творчих експериментів, проте наступ на свободу творчості в епоху сталінізму зумовив її коротке сценічне життя.
Доба Незалежності
З 1990-х років український оперний театр працює в умовах тиску ринкової економіки, і з цієї причини концентрується на популярному світовому репертуарі і лише обмеженому колі класичних українських творів XIX століття. З вітчизняних творів радянської епохи в репертуарі збереглося лише кілька творів на історичну тематику: «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Богдан Хмельницький» К. Данькевича, і «Вкрадене щастя» Ю. Мейтуса. Творчість сучасних композиторів, натомість, на оперній сцені представлена лише камерними операми. Так, були поставлені опери В. Губаренка «Згадайте, братія моя!…» (1992, на слова Т. Шевченка), «Самотність» (1994, за П. Меріме) і «Монологи Джульєтти», (1998, за В. Шекспіром),, опери Кармели Цепколенко «Портрет Доріана Грея» (1990) і «Між двох вогнів» (1994), камерна опера Олександра Козаренка «Година покаяння» (1997), опера Л. Колодуба «Поет» (написана в 1988 році, прем'єра 2001, про Т. Шевченка) та «Сільська опера» Є. Станковича, вперше поставлена 2011 року у Тюмені.
В концертному виконанні у 2011 році відбулася прем'єра опери Євгена Станковича «Коли цвіте папороть», заборонена у 1978 році цензурою. Сценічну постановку твору здійснив Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької у 2017 році. Концертною прем'єрою обмежились при виконанні єдиної опери В. Бібіка — «Біг» за однойменною п'єсою М.Булгакова (1972/1984). В концертному виконанні була представлена і нова «опера-драма» В. Кирейка «Бояриня» (написано 2003, прем'єра 2008 року) за однойменною драмою Лесі Українки. У Сполучених штатах працює Вірко Балей (нар. 1938), який написав оперу «Голодомор» (1985—2022) про трагічні події історії України. Концертна прем'єра камерної версії опери відбулася в Лас-Вегасі в лютому 2013 року і того ж таки року представлена в Києві. В 2011 році в Харківському театрі опери та балету була поставлена опера Олександра Щетинського «Бестіарій». У 2015 у Відні силами солістів віденських театрів і Ансамблю Вінер Колаж була поставлена опера Щетинського «Перерваний лист» за творами Т. Шевченка.
Опера «Мойсей» Мирослава Скорика написана з нагоди візиту папи римського Іоанна Павла II до України в 2003 році. Ця опера була інсценована на двох оперних сценах — у Львові та в Києві і залишається репертуарі. Ця постановка стала можливою завдяки тому, що більшу частину витрат взяв на себе безпосередньо Ватикан.
У 2021 помітними подіями стали постановки опери Івана Небесного «Лис Микита» у Львівській національній опері і опери Алли Загайкевич «Вишиваний. Король України» у Харківській національній опері.
Оперні театри України
У даний час діє в Україні сім оперних театрів:
- Національна опера України імені Тараса Шевченка в Києві. Перший міський театр був побудований у 1804—1806 роки, будівля була замінена новою спорудою 1856 р., і поточна будівля (після пожежі 1896 року) у 1898—1900 роки.
- Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка. Сучасна постмодерністська будівля 1991—1992 років, в історичній будівлі (1884—1885) розташовується Харківська філармонія.
- Одеський національний академічний театр опери та балету. Перший міський театр був побудований 1810 року. Сучасна будівля зведена у 1884—1887 роках після того, як перша згоріла у 1873 році.
- Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької діє у будівлі колишнього польського оперного театру, зведеного в 1897—1900 роки. Будівля колишнього міського театру, побудована 1842 року графом Станіславом Скарбеком, тепер функціонує під назвою Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької.
- Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка. Розташований в будівлі, зведеній 1941 року. З 2014 р. через російське вторгнення в Україну знаходиться на тимчасово окупованих територіях.
- Дніпропетровський академічний театр опери та балету (Дніпро). Відкритий у 1974 році і розташований у сучасній будівлі.
- Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва. Заснований у 1982 році.
Примітки
- NEEF, Sigrid.
- Serf theater.
- Гордийчук, М.
- KUZMA, Marika.
- Історія української музики, 1 том Музичний театр, s. 257—261.
- GUZY-PASIAKOWA, Jolanta; BALEY, Virko.
- BULAT, Т.
- Neef, s. 85.
- BALEY, Virko.
- Charkovskij těatr opery i baleta (heslo).
- BALEY, Virko.
- Ukrainskij těatr opery i baleta (heslo).
- BALEY, Virko.
- Історія української музики, 2 том
- SEEGER, Horst.
- GORDEJČUK, N. M; GRICA, S. I. Ukrainska muzyka (heslo).
- ZAHAJKEVYČ, M. P; KALENYČENKO, A. P; SEMENENKO, N. F, a kol.
- STANIŠEVSKYJ, Jurij Aleksandrovyč.
- Історія української музики, 2 том
- Історія української музики, 2 том
- GLIBOVYTSKIJ, Igor.
- YEKELCHYK, Serhy.
- Історія української музики, 3 том uzyčno-teatralna tvorčisť (Mucha А. І.), s. 140.
- SERDJUK, O. V; UMANEC, О.
- School drama.
- Intermede.
- Serdjuk a kol., část I, oddíl 3.
- Neef, s. 83–84.
- K vertepu podrobně FEDAS, Josyp Juchymovyč.
- Vertep.
- K vertepu blíže Історія української музики, 1 том
- PETRENKO, Pavlo.
- Історія української музики, 1 том
- STANISHEVSKY, Yuri.
- Історія української музики, 3 том
- KOSHELIVETS, Ivan.
- Kukharenko, Yakiv.
- Serdjuk a kol., část ІІ, oddíl 3, 3.6.1.
- Історія української музики, 3 том
- Serdjuk a kol., část ІІ, oddíl 2, 2.3.
- Operetta.
- Ukrajinska muzyčna kultura, passim.
- SCHNEIDEREIT, Otto.
- REVUTSKY, Valerian.
- Історія української музики, 3 том
- Sokalskij, Sokolskij Pjotr Petrovič (heslo).
- SPENCER, Jennifer.
- BALEY, Virko.
- JAVORSKA, L. M. Opera «Zaporožec za Dunajem»: perša ukrainska nacionalna opera [online]. Čerkassy: Čerkaske muzyčne učylyšče im.
- Neef, s. 202—204.
- K Záporožci podrobně Історія української музики, 2 том
- BRANBERGER, Jan.
- HOSTOMSKÁ, Anna.
- KALINA, Petr Ch..
- Yekelchyk, The Nation's Clothes, s. 237.
- Історія української музики, 2 том Музика в театрі, s. 168—168.
- SPENCER, Jennifer.
- Lysenko Nikolaj Vitaljevič (heslo).
- Neef, s. 239.
- Neef, s. 85–86.
- Vachnjanin Anatol (Natal) Klimenťjevič (heslo).
- PARCHOMENKO, L. O; LYTVYNOVA, О.
- Sičinskij Děnis Vladimirovič (heslo).
- BALEY, Virko.
- Arkas Nikolaj Nikolajevič (heslo).
- . Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
- . Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 12 червня 2016.
- Історія української музики, 4 том
- Станішевський, с. 28.
- Станішевський, с. 23.
- Історія української музики, 4 том
- Станішевський, с. 26–28.
- Станішевський, с. 29–30.
- Станішевський, с. 24–26.
- Станішевський, с. 30–33.
- Історія української музики, 4 том
- Станішевський, с. 33–36.
- Станішевський, с. 37.
- Станішевський, с. 43–45.
- Станішевський, с. 50–51.
- Станішевський, с. 33–80, zejm. 51-52, 78.
- Příkladem jsou inscenace Ljatošynského Zlaté obruče' roku 1930 (VESELOVSKA, Hanna. Žyttja sceničnoho tvoru: Z istoriji peršovtilennja opera B. Ljatošynskoho «Zolotyj obruč» za povistju І.
- Історія української музики, 4 том
- VESELOVSKA, Hanna. Žyttja sceničnoho tvoru: Z istoriji peršovtilennja opera B. Ljatošynskoho «Zolotyj obruč» za povistju І.
- Станішевський, с. 64.
- Станішевський, с. 48, 65–67.
- Станішевський, с. 70–71.
- Serdjuk a kol., část ІІ, oddíl 3, 3.3.
- Станішевський, с. 71.
- Станішевський, с. 62–63.
- Станішевський, с. 67–70.
- BALEY, Virko.
- Станішевський, с. 73–74.
- Станішевський, с. 72–73.
- Branberger, c. d., s. 266—268.
- BALEY, Virko.
- Станішевський, с. 74–77.
- HNATJUK, Larysa Anastasijivna.
- Serdjuk a kol., Zaključennja.
- KOSKIN, Vladimir.
- BENTIA, Yulia.
- HRABOVSKYJ, Serhj.
- DRAHANČUK, V. Obraz Oksany v operi V.Kyrejka «Bojarynja»: Vidčuttja pryrodnoji.
- Holodomor.
- POLIŠUK, Tetjana.
- Nacionalna opera Ukrajiny imeni Tarasa Ševčenka — Repertuar [online].
- Lvivska opera — Repertuar teatru [online].
- MCLELLAN, Joe.
- Oděsskij těatr opery i baleta (heslo).
- Lvovskij těatr opery i baleta (heslo).
- , Гергель В. П. Полная история Донецка. — Донецк : Апекс, 2008. — С. 333-335. — .
- Istorija těatra [online].
- Istorija teatru [online].
Посилання
- «Молода опера» // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 462-463.
Література
- Гордійчук, М. М. Історія української музики в 6-ти томах. Київ : Наукова думка (Академія наук УРСР / Академія наук України), (1,2) 1989, (3) 1990, (4) 1992, (5) 2004. .
- Сердюк О.Б; Уманець О. В; Слюсаренко Т. О. Українська музична культура: Від джерел до сьогодення. Харків: Основа, 2002. 400 с. Dostupné online. [ 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] .
- Станішевський, Юрій Олександрович. Оперний театр радянської України. Київ: Музична Україна, 1988. 248 s. .
- Корній, Лідія Пилипівна; Сюта, Бондан Омелянович. Історія української музичної культури. Київ: НМАУ ім. П.І Чайковського, 2011. 719 s. .
- Корній, Лідія Пилипівна. Історія української музики. Київ, Харків, Нью Йорк: НМАУ ім. П.І Чайковського, (1) 1996, (2) 1998, (3) 2001. 3 томи ((1) 315, (2) 387, (3) 479 s.) .
- NEEF, Sigrid. Handbuch der russischen und sowjetischen Oper. Berlin: Henschelverlag Kunst und Gesellschaft, 1985. 760 с. . (нім.)
- Муха, Антон Іванович. Композитори України та української діаспори: Довідник. Київ: Музична Україна, 2004. 352 с. .
- The New Grove Dictionary of Opera.London: Oxford University Press, 2007. (англ.)
- Келдиш, Юрій Веводолович. Музьікальная єнциклопедия. Москва : Советская єнциклопедия: Советский композитор, (1) 1973, (2) 1974, (3) 1976, (4) 1978, (5) 1981, (6) 1982. 6 томів Dostupné online. [ 16 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinska opera yak samostijna nacionalna opera vinikla v ostannij tretini XIX stolittya spirayuchis na tradiciyi yevropejskogo ta narodnogo muzichnogo teatru Osnovopolozhnikom zhanru vvazhayetsya Mikola Lisenko yakij sistematichno pracyuvav v comu zhanri Nacionalna opera Ukrayini im Tarasa Shevchenka na perednomu plani pam yatnik osnovopolozhniku ukrayinskoyi operi Mikoli Lisenku Pershoyu operoyu ukrayinskogo kompozitora bula Demofont Maksima Berezovskogo na libreto italijskoyu movoyu prem yera yakoyi vidbulasya u 1773 r Rozvitok ukrayinskoyi operi intensifikuvavsya pislya stvorennya pershih profesijnih opernih teatriv u 1920 roki ale z 1930 i do rozpadu SRSR vidbuvavsya v umovah dominuvannya socialistichnogo realizmu yak oficijnogo radyanskogo diskursu Sogodni opernimi scenami Ukrayini ye operni teatri Nacionalna opera im T Shevchenka u Kiyevi Harkovi Odesi Lvovi Donecku i Dnipro Operi stavlyatsya v opernih studiyah pri konservatoriyah cih mist Krim togo operi mozhut stavitisya v muzichnih ta muzichno dramatichnih teatrah inshih velikih mist Ukrayini Proniknennya operi v UkrayinuDmitro Bortnyanskij Opera z yavilasya na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini u XVIII st Ce buli italijski ta francuzki operi yaki stavilisya v mayetkah bagatoyi shlyahti Pershoyu vidomoyu operoyu ukrayinskogo avtora ye Demofont Maksima Berezovskogo tipova italijska opera seria na libreto P yetra Metastazio yiyi prem yera vidbulasya 1773 roku v Livorno U drugij polovini XVIII st takozh Dmitro Bortnyanskij napisav tri operi na italijski ta tri operi na francuzki libreto Pershij derzhavnij teatr na terenah suchasnoyi Ukrayini bulo vidkrito u Lvovi centri Galichini sho vhodila todi do skladu monarhiyi Gabsburgiv 1772 Z 1774 roku tut stavili nimecki operi do 1872 a z 1780 i polski do 1939 Osoblivoyu slavoyu lvivskij teatr vtishavsya u 1873 1900 rokah koli na posadi drugogo a potim pershogo kapelmejstera pracyuvav Genrik Yareckij 1874 1875 i 1878 1879 tut spivav ukrayinskij bariton Gilyarij Dilinskij Budivlya teatru Skarbeka u Lvovi 1900 r Na ponevolenih rosijskoyu imperiyeyu terenah Ukrayini pershi teatri buli vidkrito u Harkovi v 1780 roci U Kiyevi operni vistavi stavlyat z 1803 roku a 1810 bulo pobudovano j opernij teatr v Odesi rosijske operne tovaristvo tut viniklo rokom ranishe Pochatkovo teatri na terenah Ukrayini ne mali vlasnih artistiv natomist prijmali inozemnih gastroleriv perevazhno italijski operni trupi Vazhlivim centrom italijskoyi ta francuzkoyi operi stala Odesa zavdyaki vazhlivomu mizhnarodnomu znachennyu yak torgovelnogo centru Vnesok do italijskogo repertuaru zrobili i miscevi kompozitori Alexander Katakuzenos Antonio Foscarini 1860 Jurjevic Marino Faliero a Pietro di Calabria i do pochatku XX stolittya repertuar obmezhuvavsya italijskim repertuarom Natomist dlya zasnuvannya u mistah postijnih teatriv do ostannoyi tretini XIX stolittya brakuvalo umov i nasampered kvalifikovanih kadriv v toj chas yak shlyahta do skasuvannya kriposnogo prava u 1861 roci mogla dozvoliti sobi utrimuvati orkestri j aktorski trupi z kripakiv I lishe pislya skasuvannya kriposnogo prava zvilneni muzikanti otrimali mozhlivist pracyuvati v teatrah pershim z yakih na ukrayinskih terenah Rosijskoyi imperiyi stav Kiyivskij pislya teatriv u Petrogradi i Moskvi 27 zhovtnya 1867 roku tut bulo postavleno operu Askoldova mogila Oleksiya Verstovskogo orkestranti buli najnyati perevazhno iz chisla rozpushenogo nevilnickogo orkestru grafa Petra Lopuhina 1788 1873 todi yak spivakiv priviz pidpriyemec Ferdinand Berger z Sankt Peterburga Z 1874 roku operi rosijskoyu movoyu stavili i v Harkovi de organizaciyeyu spravi zajmavsya Oleksandr Rapport 1886 roku harkivskij teatr zanepav ale buv vidnovlenij 1890 roku U Tut dirigentom pracyuvav Vaclav Suk yakij prezentuvav i vlasnu operu Lesuv pan 1892 V Odesi rosijski operi pochali staviti v 1873 roci i do 1910 roku italijsku bulo vitisneno Pislya pozhezhi u 1883 teatr bulo vidnovleno v 1887 roci repertuar usih troh teatriv oriyentuvavsya na carsku operu v Petrogradi Marinskij teatr i Moskvi Velikij teatr i lishe svoyi tvori mogli predstaviti miscevi muzikanti vtim zhoden z nih ne proyaviv yaskravoyi individualnosti Na rubezhi XIX XX stolit tut stavilis i vistavi ukrayinskoyu movoyu ale perevazhno v mizhsezonnya koli primishennya vinajmali ukrayinski teatralni tovaristva Z 1877 roku nimeckomovnij profesijnij teatr pracyuvav u Chernivcyah spochatku pid opikoyu mista a z 1884 roku pid opikoyu miscevoyi teatralnoyi komandi Rozkvit operi i muzichnogo zhittya v cilomu v Chernivcyah pov yazanij z im yam kompozitora Vojtyeha Grzhimali yakij staviv tut i vlasni operi cheskoyi movoyu Zaklety princ i Svanda dudak Do ukrayinskoyi tematiki zvertalis rosijski kompozitori sered yakih Rimskij Korsakov Nich pered Rizdvom Travneva nich Chajkovskij Mazepa i Cherevichki i Borodin Knyaz Igor V ukrayinskih kolah ci operi odnak sprijmalisya neodnoznachno bo lishe viddaleno peredavali ukrayinskij duh Nacionalni koreni ukrayinskoyi operiNa vidminu vid bagatoh inshih nacionalnih opernih shkil virazna opora na narodnu tradiciyu yak v muzichnomu tak i dramaturgijnomu aspektah Shkilna drama Vid pochatku XVII stolittya na terenah Ukrayini z yavlyayetsya shkilna drama vitoki yakoyi pov yazani z yezuyitskoyu modellyu oposeredkovanih polskoyu katolickoyu kulturoyu i nadbannyam pravoslavnih institucij zokrema Kiyevo Mogilyanskoyi akademiyi Studenti shkil rozigruvali drami na Rizdvo ta Velikden misteriya a takozh misteriyi iz zhittya svyatih moralite alegorichna povchalna drama ta istorichni drami Vid pochatku voni mali viraznu muzichnu vokalnu j instrumentalnu ta tancyuvalnu skladovi Shkilna drama rozigruvalasya na dvoh rivnyah serjozni akti rozigruvalisya na verhnomu rivni a personazhi poslugovuvalisya inozemnimi movami cerkovnoslov yanskoyu polskoyu rosijskoyu abo latinskoyu a mizh serjoznimi aktami na nizhnomu rivni rozigruvali intermediyu personazhami yakih buli prosti lyudi j poslugovuvalis voni miscevoyu movoyu U vistavah vikoristovuvalasya rizna muzika neridko narodna abo blizka do narodnoyi Vertep Takozh z 17 stolittya na terenah Ukrayini zalozheno tradiciyu narodnogo teatru sho otrimav nazvu vertep Jogo dramaturgiya podibna do shkilnih dram maye dvi chastini religijnu najbilshe obigruyut Rizdvo i svitsku yaki simvolichno rozvedeni na dva rivni sceni Vertep dosyagaye osoblivogo rozvitku pislya 1765 roku koli shkilni drami v Kiyevo Mogilyanskij akademiyi zaboronili Ce populyarne lyalkove dijstvo suprovodzhuvalos zhivoyu muzikoyu Isnuvav takozh i tak zvanij zhivij vertep v yakomu zamist lyalok grali zvichajni aktori Krim togo vertep vidriznyavsya bilshoyu detalizovanistyu zemnoyi chastini vikristalizovuvalis tipovi personazhi ta situaciyi spovneni gumoru Golovnim personazhem mig buti horobrij zaporozkij kozak takozh vistupav nedovtipny didus i svarliva baba krasunya Darina Ivanivna legkovazhna shinkarka Hvasya gedonistichnij dyak kapelan a takozh personazhi sho uosoblyuyut inshi nacionalnosti moskaliv madyariv polyakiv cigan abo zhidiv Ci scenki neridko vklyuchali narodni obryadi abo igri j mistili narodni pisni j tanci Mishanskij vodevil Vazhlivu rol u stanovlenni ukrayinskogo teatru vidigrav Ivan Petrovich Kotlyarevskij Buduchi vzhe avtorom pershogo zrazku ukrayinskogo satirichnogo eposu poemi Eneyida 1819 roku vin napisav dlya Poltavskogo narodnogo teatru dvi komediyi Natalka Poltavka i Moskal charivnik 1819 Ci p yesi diya yakih vidbuvayetsya v ukrayinskij silskij miscevosti mayut formu vodevilyu mistyat pisni i hori chiyi naspivi Kotlyarevskij chastkovo napisav sam ale zdebilshogo skoristavsya vidomimi miskimi j silskimi pisnyami avtorsku chastinu ne povnistyu z yasovano U dramaturgiyi avtor vikoristovuye tradiciyi intermediyi vertepu i svoyi znannya ukrayinskogo folkloru Najbilshoyi populyarnosti svogo chasu nabula Natalka Poltavka yaka vikonuvalas yak amatorskimi ta mandrivnimi tak povnoyu miroyu i profesijnimi teatrami vidomij dramaturg i teatralnij organizator Ivan Karpenko Karij nazvav yiyi matir yu ukrayinskogo nacionalnogo teatru Nezabarom vinikli i inshi podibni vistavi avtorami yakih buli Grigorij Kvitka Osnov yanenko avtor populyarnih komedij Svatannya na Goncharivci 1835 i Shelmenko denshik 1837 abo kozackij general Yakiv Kuharenko 1799 1800 1862 avtor etnografichnoyi komediyi Chornomorskij pobit na Kubani mizh 1794 1796 rokami 1836 Porivnyano z inshimi yevropejskimi kulturami u tomu chisli rosijskoyi de cej zhanr postupovo vijshov z modi ukrayinskij vodevil vprodovzh 19 stolittya mav veliku populyarnist napriklad Pokijnik Opanas Antona Yankovskogo Yak kovbasa ta charka to minetsya j svarka Mihajla Starickogo abo Po reviziyi Marka Kropivnickogo Usi ci vodevili shiroko stavilis v riznih adaptaciyah ta muzichnih redakciyah a okremi pisni i navit sceni sho ne mali zhorstkoyi priv yazki do syuzhetu perehodili vid odniyeyi vistavi do inshoyi Opereta Promizhnim krokom mizh p yesoyu zi spivom i operoyu v drugij polovini XIX stolittya staye opereta Zhanr opereti shvidko poshirivsya z Francuzkogo dvoru i na pochatku 60 h rokiv vzhe buv populyarnij v nimeckomu i polskomu teatrah u Lvovi Z vidkrittyam u comu misti profesijnogo ukrayinskogo teatru do zhanru opereti zvertayetsya Mihajlo Verbickij spirayuchis vodnochas na tradiciyi ukrayinskogo vodevilyu Zokrema jogo opereta Pidgiryani 1865 pridbala veliku populyarnist a nezabarom z yavilisya inshi tvori napriklad Silski plenipotenti 1879 na temu vikupu z praci Vzhe Pidgiryani mayut harakterni risi ukrayinskoyi prostonarodnoyi opereti a ukrayinske silske seredovisha i narodnu muziku Inshij populyarnim avtorom operet buv Sidir Vorobkevich avtor operet Gnat Pribluda Bidna Marta i Zolotij Mops Na pidrosijskij Ukrayini pershimi zrazkami opereti mozhna vvazhati komichni tvori Kropivnickogo Poshili u durni 1875 i Vij 1895 abo Volodimira Aleksandrova Za Neman idu 1872 i Ne hodi Gricyu na vechornici 1873 U tvorah M Lisenka Chornomorci Rizdvyana nich 1 versiya i Natalka Poltavka narodnopisenna opereta nablizhuyetsya do zhanru operi i daye poshtovh rozvitku opernomu zhanru Vid svoyeyi poyavi na pochatku 1860 h rokiv opereta v ukrayinskomu muzichnomu teatri rozvivayetsya vprodovzh nastupnih sta rokiv u tvorchosti takih kompozitoriv yak Kirilo Stecenko Oleksij Ryabov Oleksandr Bilash Vadim Gomolyaka Kostyantin Dankevich Vadim Il yin Dmitro Klebanov Petro Polyakov Oleksandr Krasotov Vsevolod Rozhdestvenskij Bogdan Krizhanivskij Oskar Sandler Anatolij Kos Anatolskij Arkadij Filipenko Yakiv Ceglyar Vitalij Gubarenko Levko Kolodub ta inshi Vihidcem z Ukrayini buv takozh vidomij rosijskij kompozitor i avtor operet Isak Dunayevskij 1900 1955 Ukrayinskij muzichnij teatr v Rosijskij ta Avstrijskij imperiyahScena z mandrivnogo teatru Marka Kropivnickogo 1885 Pereshkodoyu u rozvitku operi ukrayinskoyu movoyu na toj chas lishalas vidsutnist profesijnogo teatru Dlya organizaciyi postijnih teatriv ne brakuvalo ukrayinskoyi auditoriyi za vinyatkom Poltavi u velikih ukrayinskih mistah ukrayinci buli v menshosti Krim togo stavlennya carskogo uryadu do ukrayinskoyi kulturnoyi diyalnosti bulo perevazhno negativnim Osoblivo pogirshilosya stavlennya caratu do nerosijskih nacionalnih kultur pislya nevdalogo polskogo povstannya 1863 roku a v 1876 roci Emskim ukazom bula zaboroneni navit teatralni postanovki ukrayinskoyu movoyu zaborona diyala do 1881 roku Centrom ukrayinskoyi muzichno teatralnoyi kulturi v cih obstavinah stav avstrijskij Lviv de vzhe v 1864 roci buv zasnovanij pershij postijnij ukrayinskij teatr sho pracyuvav pid opikoyu organizaciyi Ruska besida Tilki na pochatku 1880 h rokiv peresliduvannya ukrayinskoyi kulturi bulo desho poslableno i v Rosijskij imperiyi vinikaye pershij profesijnij ukrayinomovnij teatr kochovij teatr Marka Kropivnickogo 1882 Teatr mav uspih i nevdovzi spriyav viniknennyu novih kochovih teatralnih kompanij Mihajla Starickogo Panasa Saksaganskogo Ivana Karpenka Karogo i Mikoli Sadovskogo Ostannomu z nih pislya revolyuciyi 1905 roku vdalosya nareshti v 1907 roci stvoriti postijnij ukrayinskij teatr u Kiyevi Praktichno vsi diyuchi ukrayinski teatri amatorski chi profesijni buli muzichno dramatichnimi i v yih repertuari perevazhali postanovki z muzikoyu vodevili igri pisni opereti abo navit operi zokrema populyarnimi buli operi Galka S Monyushka Prodana narechena B Smetani i Silska chest P Maskanyi Shopravda na toj chas mozhlivosti cih teatriv she ne dozvolyali zdijsnyuvati yim povnocinni operni postanovki Deyaki teatri nalichuvali do 30 50 vikonavciv orkestri buli malenkimi poryadku 15 vikonavciv a solisti buli perevazhno iz chisla aktoriv shirokogo profilyu todi yak talanoviti spivaki rano jshli do rosijskih teatriv Navit teatr M Sadovskogo ne volodiv bilshoyu trupoyu hocha jogo sklad postijno onovlyuvavsya vipusknikami zasnovanoyi M Lisenkom muzichno dramatichnoyi shkoli Kilkist ukrayinskih opernih postanovok na pidkontrolnih Rosijskij imperiyi terenah lishalasya neznachnoyu i azh do Pershoyi svitovoyi vijni postupalasya postanovkam organizovanim lvivskim tovaristvom Ruska besida shopravda yiyi plani shodo vidkrittya vlasnogo teatru takozh ne vdalosya realizuvati Pershi operi na ukrayinomovni libretoPetro Sokalskij Situaciya v ukrayinskij teatralnij spravi galmuvala zvernennya ukrayinskih kompozitoriv do opernogo zhanru Kolo mozhlivih tem oper bulo obmezhenij ne tilki oriyentaciyeyu teatriv u narodni auditoriyi ale j carskoyu cenzuroyu yaka toleruvala smishni abo sentimentalni prostonarodni kazki ale ne dopuskala serjoznoyi socialnoyi abo istorichnoyi tematiki Krim togo tvori vikonuvalis amatorskimi kolektivami abo piznishe profesijnimi aktorami a ne vishkolenimi spivakami i bez velikogo orkestru Vnaslidok cogo do 1917 roku muzichni tvori faktichno ne mogli potrapiti na veliku scenu dopoki avtor ne virishuvav napisati tvir na rosijskij tekst Takim chinom nizka oper cogo periodu zalishilis ne postavlenimi nezakinchenimi abo zh tilki v stadiyi zadumu krim togo bilshosti ukrayinskim kompozitoram vidpovidno brakuvalo volodinnya orkestruvannyam j muzichnoyu dramaturgiyeyu Takoyu bula dolya pershih oper na ukrayinski teksti Petra Petrovicha Sokalskogo Jogo istorichna opera Mazepa 1857 1859 rokiv zobrazhuye dolyu kozackogo getmana Ivana Mazepi za poemoyu O S Pushkina Poltava ale z praktichnih ta cenzurnih prichin vona ne vikonuyetsya Ukrayinsku dijsnist v cij operi pokazano perevazhno cherez hori ale v inshih vidnoshennyah opera zberigaye oriyentaciyu na italijski tradiciyi a krim togo mistit pevni dramaturgichni ta kompozicijni nedoliki Ne bula postavlena j Majska nich yaku Sokalskij pisav u 1862 1876 rokah za opovidannyam M Gogolya I v cij operi perevazhaye fragmentarnist yak libreto kombinuyutsya teksti narodnih pisen Gogolya T Shevchenka tak i muzichnogo materialu vikoristovuyetsya i selyanskij i miskij folklor U 1878 Sokalskij napisav chotiriaktnu operu na rosijske libreto Osada Dubno za opovidannyam M Gogolya Taras Bulba klavir ciyeyi operi bulo vidano 1884 roku prote opera ne bula postavlena i poznachena eklektizmom Poshtova marka z portretom Semena Gulaka Artemovskogo i scenoyu iz Zaporozhcya za Dunayem Pershoyu operoyu na ukrayinomovne libreto sho bula postavlena stala Zaporozhec za Dunayem Semena Gulaka Artemovskogo prem yera 1863 roku v Sankt peterburzi Gulak Artemovskij znanij spivak carskoyi operi napisav cyu komichnu operu dlya sankt peterburzkogo teatru i sam zigrav v nij golovnu rol Veliku populyarnist cya opera otrimala pislya smerti kompozitora j bula postavlena v ukrayinskomu u Lvovi 1881 ta trupoyu Marka Kropivnickogo 1884 hocha ryad pisen z operi stali populyarnimi vzhe v 70 h rokah Zaporozhecbuv navit kilka raziv ekranizovanij i donini ye neviddilnoyu chastinoyu ukrayinskogo repertuaru Cya opera poyednuye elementi zahidnij osoblivo italijskij operi z situaciyami ta personazhami ukrayinskogo narodnogo teatru i gruntuyetsya na ukrayinskomu folklori Takij pidhid yakij prodovzhiv i Mikola Lisenko stav na dovgij chas vidpravnoyu tochkoyu dlya ukrayinskoyi operi vzagali Mikola LisenkoMikola Lisenko v 1865 roci Faktichnim zasnovnikom ukrayinskoyi operi vvazhayetsya Mikola Vitalijovich Lisenko Vzhe pid chas navchannya v universitetah u Harkovi ta Kiyevi vin pochav znajomitisya z ukrayinskoyu muziku todi yak muzichnu osvitu zdobuv u konservatoriyi v Lejpcigu i piznishe u Rimkogo Korsakova v Sankt Peterburzi 1874 1875 Protyagom usogo zhittya vin pracyuvav z ukrayinskim folklorom i vidav bagato tomiv narodnih pisen v svoyih obrobkah Klyuchovu rol dlya stanovlennya Lisenka yak opernogo kopmozitora zigrala jogo druzhba z Mihajlom Starickim 1840 1904 Na jogo abo pidgotovleni nim teksti Lisenko napisav svoyi pershi roboti Andrashiada 1866 1877 sho zalishilasya ne postavlenoyu Chornomorci 1872 ta operetu Rizdvyana nich 1874 na syuzhet Gogolya Ostannya v Sankt Peterburzi v 1874 1875 roki bula pereroblena na operu i vpershe postavlena u 1883 roci shojno pislya skasuvannya Emskogo ukazu Na gogolevskij syuzhet bula napisana j nastupna opera Vtoplena U cih tvorah Lisenko postupovo stvoriv model romantiko komichnoyi operi na temi z zhittya ukrayinskij silskij miscevosti z prostoyu diyeyu ale vidmitnimi personazhami j situaciyami z dokladnim zobrazhennyam narodnih zvichayiv ta obryadiv z rozmovnimi dialogami pisennimi ta horovimi muzichnimi i tancyuvalnimi nomerami gruntovanimi na ukrayinskij narodnij muzici inkoli cherez pryame cituvannya inkoli cherez stilizaciyu ale zavzhdi u profesijnij muzichnij obrobci Najbilshoyi populyarnosti odnak zdobulo Lisenkove opracyuvannya vodevilyu Kotlyarevskogo Natalka Poltavka 1889 Cya opera zalishayetsya najchastishe vikonuvanoyu pomizh tvoriv M Lisenka i zaraz Piznishe M Lisenko zvertayetsya do zhanru istorichnoyi operi TarasBulba 1880 1891 stala pershoyu ukrayinskoyu operoyu v tradiciyah zahidnoyevropejskoyi velikoyi operi Pokazovo sho ukrayinskogo teatru sho mig bi yiyi inscenuvati na toj chas ne isnuvalo prote kompzitor vidmovivsya nadati cyu operu dlya profesijnogo vikonannya rosijskoyu movoyu oskilki buv svidomij togo sho v comu vipadku opera vtratila bi svoye simvolichne znachennya yak nacionalna opera i stala prosto chergovoyu narodnopisennoyu cikavinkoyu Takim chinom Taras Bulbaza zhittya kompozitora tak i ne bula inscenovana Priblizno v toj zhe chas Lisenko napisav tri dityachi operi Koza dereza Pan Kockij i Zima i Vesna dlya dityachih gurtiv bard i na osnovi narodnih kazok i melodij zasnuvavshi tim samim tradiciyu ukrayinskoyi muzichnoyi pedagogiki U piznij period zhittya Lisenko shukav novi shlyahi rozvitku folklornoo napryamku U 1896 1904 roki vin pracyuvav nad operoyu Sapfo na davnogrecku tematiku i z vikoristannyam davnogreckih ladiv odnak tak i ne zakinchiv Saterichna opera Eneyida 1910 blizka do operet Zhaka Offenbaha i mistit yidku parodiyu na samoderzhavstvo chislenni folklorni sceni olimpijski bogi tancyuyut gopaka a troyanci kozachka Ostannim tvorom Lisenka stav Noktyurn 1912 sho poetichno vidobrazhaye kontrast starogo romantichnogo svitu sho minaye i suchasnogo sho nadhodit Suchasniki j nastupniki LisenkaMikola Arkas Odnochasno z Lisenkom v kinci HIH i na pochatku HH stolittya vistupav ryad inshih kompozitoriv Nadali stvoryuyutsya pisenni operi z rozmovnimi dialogami na etnografichni temi odnak postupovo z yavlyalisya j inshi formi j temi a ukrayinska narodna muzika vse menshe cituyetsya ale bilshe podayetsya u tvorchij pererobci Z pochatku HH stolittya deyaki avtori vidmovlyayutsya vid etnografichnoyi liniyi i zvertayutsya do tipovih dlya cogo chasu elementiv dekadansu i kosmopolitizmu Razom z vidmova vid ukrayinskih syuzhetiv deyaki avtori z Ukrayini vidmovlyalisya i vid ukrayinskoyi movi yak movi libreto spriyala tomu i bilsha rozvinenist rosijskih teatriv Tim ne mensh perevazhali istorichni ta silska temi yaki kompozitori brali zokrema z tvoriv Tarasa Shevchenka i M V Gogolya Tak opera lvivskogo kompozitora Anatolya Vahnyanina Kupalo 1870 1892 sho poyednuye vpliv zahidnoyevropejskoyi operi z etnografichnim interesom do zahidnoukrayinskogo folkloru vpershe bula postavlena lishe 1929 roku v harkivskomu opernomu teatri Bilshe poshastilo Borisu Pidgoreckomu jogo opera Kupalna iskra bula postavlena 1901 roku v Kiyevi Natomist vzhe nastupnu svoyu operu Pidgoreckij Bednaya Liza Pidgoreckij pisav na rosijskomovne libreto za odnojmennoyu opoviddyu Mikoli Karamzina i cya opera ne bula postavlena Doluchivsya do napisannya rosijskoyi operi takozh vihidec z Ukrayini Georgij Kozachenko 1858 1939 uchen Rimskogo Korsakova Buduchi hormejsterom Mariyinskogo teatru v 1892 roci vin zmig postaviti tam svoyu operu Knyaz Serebryanij na temu odnojmennoyi prozi Oleksiya Tolstogo a v 1902 ukrayinsku liriko komichnu operu Pan sotnik za virshem Tarasa Shevchenka Sotnik Mikola Tutkovskij 1857 1931 stav avtorom rosijskomovnoyi operi Bujnij viter Pavlo Sinicya 1879 1960 napisav operu Zhittya ce son za dramoyu Pedro Kalderona de la Barka ta ne zakinchiv operu Najmichka za odnojmennoyu poemoyu Shevchenka Plidnoyu bula tvorchist Borisa Yanovskogo 1875 1933 yakij stav avtorom desyati oper sered nih Sulamif 1908 1920 Vinyatkovo ukrayinskij opernij tvorchosti prisvyativ sebe Kirilo Stecenko 1882 1922 Jogo dvi golovni operi Branka 1902 1904 i Karmelyuk 1905 1911 a takozh nezakinchena monoopera Ifigeniya v Tavridi 1907 1922 za dramoyu Lesi Ukrayinki Galickij kompozitor Denis Sichinskij 1865 1909 napisav na shidnij syuzhet operu Roksolyana 1908 prem yera i pislya smerti kompozitora v 1911 roku yaka za svoyeyu ekzotichnoyu tematikoyu dolya druzhini sultana Roksolyani ta oriyentaciyeyu na veliku zahidnoyevropejsku istorichnu operu rozshirila masshtabi ukrayinskoyi operi i zdobula znachnoyi populyarnosti Yaroslav Lopatinskij 1871 1936 stvoriv u 1906 roci operu Enej na mandrivci prem yera 1911 za poemoyu Ivana Kotlyarevskogo tobto na toj zhe syuzhet yakij nezabarom dlya svoyeyi Eneyidi vikoristovuvav i Lisenko Mikola Arkas stav avtorom operi Katerina 1890 prem yera v 1899 roci vlasne libreto za odnojmennim virshem Tarasa Shevchenka v yakij cherguyutsya ukrayinski pisni ta rozmovni dialogi a syuzhet osnovanij na silskomu zhitti Vtim novizna ciyeyi operi dlya ukrayinskogo zhanru u zvernenni do tragichnoyi tematiki sho dozvolyaye zgadati vzhe dobre vidomu na toj chas Galku Stanislava Monyushka Deyaki z poslidovnikiv Lisenka pridilili u svoyij diyalnosti uvagu takozh dityachim operam tak Volodimir Sokalskij 1863 1919 napisav dityachu operu Ripka 1898 a Kirilo Stecenko operi Ivasik Telesik i Lisichka kotik i pivnik Operu za kazkoyu G K Andersena Snigova koroleva Feya snigiv 1911 stvoriv Fedir Yakimenko 1876 1945 Chasi Ukrayinskoyi derzhavi ta ukrayinizaciyi 1917 1932 Rozpad Rosijskoyi imperiyi ta stanovlennya Ukrayinskoyi derzhavi vidkrili novi mozhlivosti rozvitku ukrayinskogo opernogo mistectva Getmanska administraciya zajnyala poslidovnu i konkretnu poziciyu na nivi kulturnoyi rozbudovi pro sho svidchit j Postanova Radi ministriv pro mobilizaciyu literaturnih naukovih artistichnih i tehnichnih sil Ukrayini U serpni 1918 roku buli perekladeni ukrayinskoyu movoyu operi Galka Faust Traviata Cherevichki Kazki Gofmana Bogema Prodana narechena Rusalka Silska chest Zhidivka Madam Baterflyaj Vitchiznyana presa pisala sho ukrayinska derzhavna opera maye vsi pidstavi i potencial stati odnim iz najkrashih teatriv svogo chasu razom z tim zasterigayuchi sho ukrayinska derzhavna opera ne povinna povtoriti istoriyu petrogradskih derzhavnih teatriv kotri davali chuzhu lyudnosti j gromadyanstvu kulturu Nimi nagoloshuvalosya sho slid organizuvati spravu operi hudozhno silnoyi nacionalnoyi i kulturnoyi 1919 roku buv zasnovanij Derzhavnij ukrayinskij muzichno dramatichnomu teatri v Kiyevi na choli yakogo stoyav velikij avangardnij rezhiser Les Kurbas Zokrema tut stavili operu Utoplena M Lisenka Porazka Ukrayini u vijni proti Radyanskoyi Rosiyi viznachila skladnu dolyu ukrayinskogo muzichnogo mistectva i zokrema operi u XX stolitti Poziciya bilshovikiv shodo operi kolivalasya vid cilkovitogo zasudzhennya yak burzhuaznogo zhanru proletkult vvazhav operu ganboyu diktaturi proletariatu do pragnennya yiyi nablizhennya do robitnichih mas zokrema Anatolij Lunacharskij vvazhav opernij teatr najbilsh proletarskishim za suttyu i najneobhidnishim dlya proletariatu Vzhe v 1919 roci na okupovanih radyanskoyu Rosiyeyu teritoriyah vsi teatri buli nacionalizovani a v Kiyevi bulo utvoreno rosijskomovnij Derzhavnij opernij teatr Karla Libknehta Teatri organizovuvalis haotichno v riznih mistah Poltava Zhitomir Zaporizhzhya kochovi teatri narazhayuchis odnak na znachni organizacijni ta finansovi pereshkodi i nezabarom pripinyali isnuvannya Mikola Skripnik iniciator ukrayinizaciyi kulturi v radyanskij Ukrayini U 1920 ti roki pid kontrolem derzhavi onovlyuyutsya operni teatri v Kiyevi Odesi ta Harkovi U repertuari klasichni tvori sho vikonuyutsya rosijskoyu movoyu Krashoyu yakistyu i noviznoyu postanovok vidriznyavsya Odeskij teatr de pracyuvav rezhiser V A Loskij 1919 1920 Natomist ukrayinskij muzichnij teatr yakij pripiniv svoyu diyalnist iz zahoplennyam Kiyeva vijskami Denikina tak i ne vidnoviv roboti Ne buli zrealizovani j plani stvoriti ukrayinsku operu v Harkovi todishnij stolici ukrayinskoyi respubliki Postanovki deyakih tvoriv ukrayinskoyu movoyu Galka i Silska chest v Kiyevi Galka i Travneva nich v Odesi Katerina i Galka v Harkovi spochatku ne mali znachnogo uspihu brakuvalo vlasne ukrayinskih tvoriv pridatnih dlya velikoyi sceni a takozh yakisnih perekladiv U seredini 1920 h rokiv v SRSR rozpochinayetsya politika korenizaciyi V Ukrayini cya politika zdijsnyuvalasya pid kerivnictvom Mikoli Skripnika i ukrayinizaciya opernih teatriv stala nevid yemnoyu yiyi chastinoyu Znakovoyu podiyeyu stala prem yera u Harkovi opera M Lisenka Taras Bulba 3 zhovtnya 1924 roku Zavdyaki uspihu ciyeyi postanovki 23 kvitnya 1925 roku Rada narodnih komisariv SRSR uhvalila rishennya pro stvorennya Derzhavnogo ukrayinskogo opernogo teatru v Harkovi yakij bulo vidkrito 3 zhovtnya 1925 operoyu shopravda rosijskogo kompozitora M Musorgskogo Sorochinskij yarmarok Vzhe v nastupnomu roci buli reorganizovani i ukrayinizovani takozh operni teatri u Kiyevi j Odesi Na rubezhi 20 h i 30 h rokiv merezhu derzhavnih teatriv dopovnili kochovi teatri derzhavni kolektivi zavdannyam yakih bula davati operni spektakli po nevelikih mistah 1928 roku buv stvorenij u Poltavi Derzhavnij robitnichij opernij teatr DROT prote u 1931 roci cej teatr pereselivsya do Dnipropetrovska 1929 roku bulo stvoreno Derzhavnij ukrayinskij pravoberezhnij teatr z bazoyu u Vinnici Nareshti z 1930 h rokah vinikla Kochova ukrayinska opera z bazoyu v Hersoni i Derzhavnij ukrayinskij livoberezhnij teatr z bazoyu v Poltavi Postanovki rannogo radyanskogo teatru harakterizuvalis eksperimentalnimi ta avangardnimi tehnologiyami vlastivimi ekspresionizmu abo konstruktivizmu voni znajshli velike zastosuvannya i v ukrayinskih opernih scenah Znachnij vpliv na opernu estetiki todi spraviv dramatichnij rezhiser Les Kurbas i jogo teatr Berezil yakij zaperechuvav dorevolyucijnij sentimentalizm i poverhnevij realizm Novij repertuar Pereshkodoyu dlya shvidkogo rozvitku ukrayinskogo opernogo teatru bula bidnist vitchiznyanogo repertuaru Pri comu deyaki operi yak napriklad Taras Bulba Lisenka abo Kupalo Vahnyanina yaki nemozhlivo bulo inscenuvati u peredrevolyucijni roki u novij socialnij situaciyi viglyadali zastarilimi tak kompozitor Boris Yanovskij nazvav operu Taras Bulba staromodnoyu blidoyu muzikoyu V toj zhe chas taki kompozitori yak Lyudkevich Stecenko Yaroslavenko i nadali pracyuvali v staromu liriko psihologichnoyi stili Radyanske kerivnictvo odnak vimagalo bilshovizaciyi i proletarizaciyi mistectva totalnoyi ideologizaciyi misteckogo zhittya krayini a mitciv rozglyadalo pracivnikami ideologichnogo frontu Komunistichna partiya vimagayuchi vid hudozhnih tvoriv nasampered vidobrazhennya klasovoyi borotbi i zoseredzhennya na masovomu a ne individualnomu Psihologichni ta filosofski rozvidki mali postupitisya yedino pravilnomu optimistichnomu svitoglyadu Okremi diskusiyi 1920 h rokiv shodo pristosuvannya do novih vimog chasu sponukali mitciv do ryadu eksperimentiv i navit do poyavi serjoznih ta novatorskih oper prote z pochatku 1930 h rokiv pochala perevazhati stereotipnist i shablonnist yak libreto tak i muziki Partijne kerivnictvo namagalosya motivuvati kompozitoriv primnozhuvali repertuar tvorami sho vidpovidali bi idejnomu zavdannyu spirayuchis na radyansku suchasnist ta okremi epizodiv nacionalnogo minulogo Stimulom dlya avtoriv bulo te sho novi operi stavilisya odrazu zh i chasto kilkoma teatrami Pro kulturnu politiku krayini svidchat plani derzhavnih zakupivel harkivskogo opernogo teatru sho vklyuchali j roboti ukrayinskih literaturnih klasikiv Shevchenka Franka Lesi Ukrayinki Pershimi j dosit nevdalimi zrazkami oper na suchasni revolyucijni temi stali Iskri Rozentura i Vibuh Borisa Yanovskogo postavleni v 1927 roci v Kiyevi i Harkovi V lirichnomu dusi bula virishena opera Yablunevij polon O Chishka 1931 Operi na temi socialistichnogo budivnictva pisav molodij V Jorish 1899 1945 Bur yan i Poema pro stal 1932 proyavlyayetsya v nih prisutni sp yaninnya muzikoyu mashin Spilnoyu risoyu cogo repertuaru buv shvidkij kalejdoskopichnij syuzhet nathnenij kinematografichnoyu maneroyu opovidi inodi filmi bezposeredno vklyuchalis do postanovki Dramaturgichnij akcent buv zroblenij na kolektivnogo geroya sho peredbachalo istotnu rol horu todi yak golovnim personazham pridilyalosya vidnosno nebagato uvagi na korist chislennih pobichnih personazhiv Vid spivakiv zamist belkanto vimagalasya persh za vse aktorska gra Krashi roboti cogo tipu napisav Volodimir Femelidi 1905 1931 Jogo opera Rozlom na temu Kronshtadtskogo povstannya prem yera 1929 roku v Odesi ce muzichna drama zasnovana na deklamovanih dialogah i stilizaciyah yaki tonko peredayut ton togochasnoyi revolyucijnoyi ritoriki Dlya harakteristiki okremih shariv avtor vikoristovuyut rizni muzichni stili vid folkloru cherez salonnij miskij romans do revolyucijnoyi masovoyi pisni Femelidi pomer pered zavershennyam svoyeyi drugoyi operi Cezar i Kleopatra za Bernardom Shou Pam yatnik Borisu Lyatoshinskomu v jogo ridnomu Zhitomiri Na istorichni temi buli stvoreni taki operi yak napriklad Karmelyuk 1930 Viktora Kosenka 1896 1938 ta odnojmenna opera V Jorisha pro sho opovidaye pro lidera selyanskogo povstannya na Podilli u pershij tretini XIX stolittya V Zolotarov u svoyij odnoaktnij operi dumi Hvesko Andiber 1927 vpershe uzhiv ukrayinski dumi i zvernuvsya kozackogo seredovisha Tim zhe shlyahom i z bilshim rozmahom pishov B Yanovskij u svoyij operi Duma Chornomorska 1928 diya yakoyi vidbuvayetsya u chasi tureckogo polonu kozakiv ale na vidminu vid znamenitogo Zaporozhcya za Dunayem virishena v serjoznomu klyuchi muzichnij stil spirayetsya na tradiciyi rosijskoyi klasiki ta Dzhuzeppe Verdi yakomu partituru prisvyacheno Najyaskravishim vzircem ukrayinskoyi istorichnoyi operi stala opera Borisa Lyatoshinskogo Zolotij obruch 1930 za povistyu Ivana Franka Libreto poyednuye istorichnu ta socialnu tematiku z mifologiyeyu take poyednannya znahodit svoye vtilennya i v muzichnij movi sho organichno spoluchaye suchasni na toj moment zasobi viraznosti muzichnoyi z arhayikoyu ukrayinskogo folkloru Opera pobudovana yak muzichna drama maye rozgornutu sistemu Lejtmotiviv V istoriyi ukrayinskoyi operi ye Zolotij obruch takozh pershim harakteristichnim predstavnikom simfonichnoyi operi tobto operi z bagatim vikoristannyam orkestrovih zasobiv Cya opera postala naprikinci epohi tvorchih eksperimentiv prote nastup na svobodu tvorchosti v epohu stalinizmu zumoviv yiyi korotke scenichne zhittya Doba NezalezhnostiZ 1990 h rokiv ukrayinskij opernij teatr pracyuye v umovah tisku rinkovoyi ekonomiki i z ciyeyi prichini koncentruyetsya na populyarnomu svitovomu repertuari i lishe obmezhenomu koli klasichnih ukrayinskih tvoriv XIX stolittya Z vitchiznyanih tvoriv radyanskoyi epohi v repertuari zbereglosya lishe kilka tvoriv na istorichnu tematiku Yaroslav Mudrij G Majborodi Bogdan Hmelnickij K Dankevicha i Vkradene shastya Yu Mejtusa Tvorchist suchasnih kompozitoriv natomist na opernij sceni predstavlena lishe kamernimi operami Tak buli postavleni operi V Gubarenka Zgadajte bratiya moya 1992 na slova T Shevchenka Samotnist 1994 za P Merime i Monologi Dzhulyetti 1998 za V Shekspirom operi Karmeli Cepkolenko Portret Doriana Greya 1990 i Mizh dvoh vogniv 1994 kamerna opera Oleksandra Kozarenka Godina pokayannya 1997 opera L Koloduba Poet napisana v 1988 roci prem yera 2001 pro T Shevchenka ta Silska opera Ye Stankovicha vpershe postavlena 2011 roku u Tyumeni Miroslav Skorik V koncertnomu vikonanni u 2011 roci vidbulasya prem yera operi Yevgena Stankovicha Koli cvite paporot zaboronena u 1978 roci cenzuroyu Scenichnu postanovku tvoru zdijsniv Lvivskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu imeni Solomiyi Krushelnickoyi u 2017 roci Koncertnoyu prem yeroyu obmezhilis pri vikonanni yedinoyi operi V Bibika Big za odnojmennoyu p yesoyu M Bulgakova 1972 1984 V koncertnomu vikonanni bula predstavlena i nova opera drama V Kirejka Boyarinya napisano 2003 prem yera 2008 roku za odnojmennoyu dramoyu Lesi Ukrayinki U Spoluchenih shtatah pracyuye Virko Balej nar 1938 yakij napisav operu Golodomor 1985 2022 pro tragichni podiyi istoriyi Ukrayini Koncertna prem yera kamernoyi versiyi operi vidbulasya v Las Vegasi v lyutomu 2013 roku i togo zh taki roku predstavlena v Kiyevi V 2011 roci v Harkivskomu teatri operi ta baletu bula postavlena opera Oleksandra Shetinskogo Bestiarij U 2015 u Vidni silami solistiv videnskih teatriv i Ansamblyu Viner Kolazh bula postavlena opera Shetinskogo Perervanij list za tvorami T Shevchenka Opera Mojsej Miroslava Skorika napisana z nagodi vizitu papi rimskogo Ioanna Pavla II do Ukrayini v 2003 roci Cya opera bula inscenovana na dvoh opernih scenah u Lvovi ta v Kiyevi i zalishayetsya repertuari Cya postanovka stala mozhlivoyu zavdyaki tomu sho bilshu chastinu vitrat vzyav na sebe bezposeredno Vatikan U 2021 pomitnimi podiyami stali postanovki operi Ivana Nebesnogo Lis Mikita u Lvivskij nacionalnij operi i operi Alli Zagajkevich Vishivanij Korol Ukrayini u Harkivskij nacionalnij operi Operni teatri UkrayiniU danij chas diye v Ukrayini sim opernih teatriv Nacionalna opera Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka v Kiyevi Pershij miskij teatr buv pobudovanij u 1804 1806 roki budivlya bula zaminena novoyu sporudoyu 1856 r i potochna budivlya pislya pozhezhi 1896 roku u 1898 1900 roki Harkivskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu imeni Mikoli Lisenka Suchasna postmodernistska budivlya 1991 1992 rokiv v istorichnij budivli 1884 1885 roztashovuyetsya Harkivska filarmoniya Odeskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu Pershij miskij teatr buv pobudovanij 1810 roku Suchasna budivlya zvedena u 1884 1887 rokah pislya togo yak persha zgorila u 1873 roci Lvivskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu imeni Solomiyi Krushelnickoyi diye u budivli kolishnogo polskogo opernogo teatru zvedenogo v 1897 1900 roki Budivlya kolishnogo miskogo teatru pobudovana 1842 roku grafom Stanislavom Skarbekom teper funkcionuye pid nazvoyu Nacionalnij akademichnij ukrayinskij dramatichnij teatr imeni Mariyi Zankoveckoyi Doneckij akademichnij derzhavnij teatr operi ta baletu imeni Anatoliya Solov yanenka Roztashovanij v budivli zvedenij 1941 roku Z 2014 r cherez rosijske vtorgnennya v Ukrayinu znahoditsya na timchasovo okupovanih teritoriyah Dnipropetrovskij akademichnij teatr operi ta baletu Dnipro Vidkritij u 1974 roci i roztashovanij u suchasnij budivli Kiyivskij municipalnij akademichnij teatr operi ta baletu dlya ditej ta yunactva Zasnovanij u 1982 roci Nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Kiyivskij municipalnij akademichnij teatr operi ta baletu dlya ditej ta yunactva Harkivskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu imeni Mikoli Lisenka Odeskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu Lvivskij nacionalnij akademichnij teatr operi ta baletu imeni Solomiyi Krushelnickoyi Doneckij akademichnij derzhavnij teatr operi ta baletu imeni Anatoliya Solov yanenka Dnipropetrovskij akademichnij teatr operi ta baletuPrimitkiNEEF Sigrid Serf theater Gordijchuk M KUZMA Marika Istoriya ukrayinskoyi muziki 1 tom Muzichnij teatr s 257 261 GUZY PASIAKOWA Jolanta BALEY Virko BULAT T Neef s 85 BALEY Virko Charkovskij teatr opery i baleta heslo BALEY Virko Ukrainskij teatr opery i baleta heslo BALEY Virko Istoriya ukrayinskoyi muziki 2 tom SEEGER Horst GORDEJCUK N M GRICA S I Ukrainska muzyka heslo ZAHAJKEVYC M P KALENYCENKO A P SEMENENKO N F a kol STANISEVSKYJ Jurij Aleksandrovyc Istoriya ukrayinskoyi muziki 2 tom Istoriya ukrayinskoyi muziki 2 tom GLIBOVYTSKIJ Igor YEKELCHYK Serhy Istoriya ukrayinskoyi muziki 3 tom uzycno teatralna tvorcist Mucha A I s 140 SERDJUK O V UMANEC O School drama Intermede Serdjuk a kol cast I oddil 3 Neef s 83 84 K vertepu podrobne FEDAS Josyp Juchymovyc Vertep K vertepu blize Istoriya ukrayinskoyi muziki 1 tom PETRENKO Pavlo Istoriya ukrayinskoyi muziki 1 tom STANISHEVSKY Yuri Istoriya ukrayinskoyi muziki 3 tom KOSHELIVETS Ivan Kukharenko Yakiv Serdjuk a kol cast II oddil 3 3 6 1 Istoriya ukrayinskoyi muziki 3 tom Serdjuk a kol cast II oddil 2 2 3 Operetta Ukrajinska muzycna kultura passim SCHNEIDEREIT Otto REVUTSKY Valerian Istoriya ukrayinskoyi muziki 3 tom Sokalskij Sokolskij Pjotr Petrovic heslo SPENCER Jennifer BALEY Virko JAVORSKA L M Opera Zaporozec za Dunajem persa ukrainska nacionalna opera online Cerkassy Cerkaske muzycne ucylysce im Neef s 202 204 K Zaporozci podrobne Istoriya ukrayinskoyi muziki 2 tom BRANBERGER Jan HOSTOMSKA Anna KALINA Petr Ch Yekelchyk The Nation s Clothes s 237 Istoriya ukrayinskoyi muziki 2 tom Muzika v teatri s 168 168 SPENCER Jennifer Lysenko Nikolaj Vitaljevic heslo Neef s 239 Neef s 85 86 Vachnjanin Anatol Natal Klimentjevic heslo PARCHOMENKO L O LYTVYNOVA O Sicinskij Denis Vladimirovic heslo BALEY Virko Arkas Nikolaj Nikolajevic heslo Arhiv originalu za 24 kvitnya 2016 Procitovano 12 chervnya 2016 Arhiv originalu za 11 listopada 2012 Procitovano 12 chervnya 2016 Istoriya ukrayinskoyi muziki 4 tom Stanishevskij s 28 Stanishevskij s 23 Istoriya ukrayinskoyi muziki 4 tom Stanishevskij s 26 28 Stanishevskij s 29 30 Stanishevskij s 24 26 Stanishevskij s 30 33 Istoriya ukrayinskoyi muziki 4 tom Stanishevskij s 33 36 Stanishevskij s 37 Stanishevskij s 43 45 Stanishevskij s 50 51 Stanishevskij s 33 80 zejm 51 52 78 Prikladem jsou inscenace Ljatosynskeho Zlate obruce roku 1930 VESELOVSKA Hanna Zyttja scenicnoho tvoru Z istoriji persovtilennja opera B Ljatosynskoho Zolotyj obruc za povistju I Istoriya ukrayinskoyi muziki 4 tom VESELOVSKA Hanna Zyttja scenicnoho tvoru Z istoriji persovtilennja opera B Ljatosynskoho Zolotyj obruc za povistju I Stanishevskij s 64 Stanishevskij s 48 65 67 Stanishevskij s 70 71 Serdjuk a kol cast II oddil 3 3 3 Stanishevskij s 71 Stanishevskij s 62 63 Stanishevskij s 67 70 BALEY Virko Stanishevskij s 73 74 Stanishevskij s 72 73 Branberger c d s 266 268 BALEY Virko Stanishevskij s 74 77 HNATJUK Larysa Anastasijivna Serdjuk a kol Zakljucennja KOSKIN Vladimir BENTIA Yulia HRABOVSKYJ Serhj DRAHANCUK V Obraz Oksany v operi V Kyrejka Bojarynja Vidcuttja pryrodnoji Holodomor POLISUK Tetjana Nacionalna opera Ukrajiny imeni Tarasa Sevcenka Repertuar online Lvivska opera Repertuar teatru online MCLELLAN Joe Odesskij teatr opery i baleta heslo Lvovskij teatr opery i baleta heslo Gergel V P Polnaya istoriya Donecka Doneck Apeks 2008 S 333 335 ISBN 978 966 8242 69 4 Istorija teatra online Istorija teatru online Posilannya Moloda opera Ukrayinska muzichna enciklopediya Gol redkol G Skripnik Kiyiv IMFE NANU 2011 T 3 L M S 462 463 LiteraturaGordijchuk M M Istoriya ukrayinskoyi muziki v 6 ti tomah Kiyiv Naukova dumka Akademiya nauk URSR Akademiya nauk Ukrayini 1 2 1989 3 1990 4 1992 5 2004 ISBN 5 12 009267 5 Serdyuk O B Umanec O V Slyusarenko T O Ukrayinska muzichna kultura Vid dzherel do sogodennya Harkiv Osnova 2002 400 s Dostupne online 8 veresnya 2014 u Wayback Machine ISBN 5 7768 0708 5 Stanishevskij Yurij Oleksandrovich Opernij teatr radyanskoyi Ukrayini Kiyiv Muzichna Ukrayina 1988 248 s ISBN 5 88510 020 9 Kornij Lidiya Pilipivna Syuta Bondan Omelyanovich Istoriya ukrayinskoyi muzichnoyi kulturi Kiyiv NMAU im P I Chajkovskogo 2011 719 s ISBN 978 966 7357 58 0 Kornij Lidiya Pilipivna Istoriya ukrayinskoyi muziki Kiyiv Harkiv Nyu Jork NMAU im P I Chajkovskogo 1 1996 2 1998 3 2001 3 tomi 1 315 2 387 3 479 s ISBN 966 7714 79 9 NEEF Sigrid Handbuch der russischen und sowjetischen Oper Berlin Henschelverlag Kunst und Gesellschaft 1985 760 s ISBN 978 3761809259 nim Muha Anton Ivanovich Kompozitori Ukrayini ta ukrayinskoyi diaspori Dovidnik Kiyiv Muzichna Ukrayina 2004 352 s ISBN 966 8259 08 4 The New Grove Dictionary of Opera London Oxford University Press 2007 angl Keldish Yurij Vevodolovich Muzikalnaya yenciklopediya Moskva Sovetskaya yenciklopediya Sovetskij kompozitor 1 1973 2 1974 3 1976 4 1978 5 1981 6 1982 6 tomiv Dostupne online 16 chervnya 2013 u Wayback Machine ros