Історія театрального мистецтва в Києві
Перші прояви елементів театрального мистецтва в Києві прийнято відносити до епохи Київської Русі, такими проявами називають виступи скоморохів. В часи середньовіччя елементи театру були присутні в народних обрядових іграх, церковних «дійствах» — містеріях, що проводились під час релігійних свят.
XVII–XVIII ст
Перші відомості про театральні виступи в сучасному розумінні відносяться до другої третини XVII — початку XVIII ст., коли головним навчальним закладом міста був , який з 1701 року отримав статус академії. Тут був шкільний театр, що виступав в будівлі колегіуму / академії, а в літній час на відкритих майданчиках. Одна з найбільш ранніх згадок про шкільний театр Київського колегіуму міститься в листі архієпископа Лазаря Барановича Мелетію Дзику від 1676 року. У цьому листі Лазар пригадує про власну акторську участь у виставах (в студентські роки, очевидно, у 1630-і), разом з ним у постановці трагедії брав участь Феодосій Сафонович. За свідченням митрополита Євгенія Болховитинова, літні виступи часто проходили на схилах гори Щекавиці, поблизу урочища річки Глибочиці. Шкільні драми писалися викладачами поетики і риторики, існувала традиція щорічно писати нові тексти, тому з часом з'явилося багато варіантів цих п'єс. Вони створювалися у формі мораліте, міраклів, діалогів, різдвяних і великодніх циклів. Одним з найбільш популярних був твір, написаний невідомим автором в 1673 році і вперше поставлений у 1674 — «Олексій, чоловік божий». Це була драма з агіографічним сюжетом, що включала образи античної міфології. Студенти також писали невеликі комічні інтермедії на народні теми, які ставилися між актами великих «професорських» драм, іноді вони були сюжетно пов'язані з основною драмою і доповнювали її (інтермедія «Іграння весілля» до п'єси «Олексій, чоловік божий»). З 1650-х років поширився жанр вертепної драми, що створювався також студентами Київського колегіуму.
До другої половини XVIII століття театральне життя міста залишалася майже виключно пов'язаним з Київською академією. У репертуар шкільного театру входили такі твори, як трагікомедії Феофана Прокоповича «Володимир» (вона вважалася зразком шкільної драми на історичні сюжети), «Милість божа» невідомого автора за сюжетами історичних пісень і фольклору, «Трагікомедія» Сильвестра Ляскоронського, різдвяне «Комічне дійство» Митрофана Довгалевського, «Воскресіння мертвих» Григорія Кониського. У XVIII столітті в розпорядженні театру Київської академії були складні декорації, використовувалися спеціальні зорові, світлові та звукові ефекти.
Поряд зі шкільним театром, в XVIII столітті популярними в Києві почали ставати виступи народних балаганних артистів (лицедіїв) і . Вистави останніх проходили в приватних будинках, в яких «театр» влаштовували у великій кімнаті. З 1789 року для проведення театральних вистав було відведено флігель Маріїнського палацу, також в кінці століття вистави проходили в одному з будинків на Печерську, який називали «Редутою».
XIX ст
Перший та другий Міські театри
Особливе значення для історії театру в Києві має переведення в місто Дубненських контрактових ярмарків у 1797 році. На київські контрактові ярмарки крім купців і ділових людей з'їжджалися артисти. Тут виступали польські, російські й українські трупи, балет з Іспанії, італійська опера. Тоді з'явилася необхідність в споруді постійного театрального приміщення. Перший київський Міський театр був побудований А. І. Меленським в 1804–1806 роках на площі, що називалася в той час Кінною. (Після будівлі театру вона стала Театральна, сучасна назва — Європейська). У 1834 році був побудований перший у Києві літній театр в Маріїнському парку. Пізніше літні театри відкрилися в парку Шато-де-Фльор (у 1864 році), в парку «Ермітаж» на Трухановому острові (в 1890-і роки) і в Купецькому саду (Літній театр Купецького зібрання, 1901 рік). Концертно-театральний зал був також у Контрактовому будинку на Подолі, побудованому В. Гесте і А. І. Меленським у 1815–1817 роках. У 1850 році затверджено проект будівництва нового міського театру на розі вулиць Володимирської та Кадетської. До того часу дерев'яна будівля першого театру почала руйнуватися й у 1851 році її було знесено.
Кам'яний другий Міський театр (архітектор І. В. Штром) відкрився тільки у 1856 році, і п'ять років Київ залишався без постійного театрального будинку. На цей період київські артисти заснували невелике театральне товариство й орендували приватні приміщення — в садибі генеральші Брінк на Хрещатику, в будинку спадкоємців генерала Білогородського на Липках; також як тимчасовий театр використовувалась будівля колишньої етапної в'язниці на Подолі.
До останньої чверті XIX століття київський театр не мав власної постійної трупи і був універсальним — в його репертуарі були як п'єси драматичного та комедійного жанру, так і опера, балет, оперета. До того ж і трупи того часу часто не мали чіткої спеціалізації за видами сценічного мистецтва, навіть одні й ті ж артисти могли виступати як співаки або драматичні актори. Вважається, що сезон 1806 року у першому міському театрі відкрила кріпосна трупа відставного полковника Дмитра Івановича Ширая, власника маєтку Чернігівської губернії (тепер у Брянській області Росії). У 1805 році Д. І. Ширай придбав ділянку на схилі гори навпроти театру, облаштував тут садибу, в головному корпусі якої також працював театр. У трупі Д. Ширая брали участь близько 200 артистів і музикантів, серед яких були як кріпаки, так і вільні.
У Міських театрах виступали польські, польсько-українські та російсько-українські трупи — А. Ленкавського, Лотоцького, Жолкевського, П. Рекановского, І. Ф. Штейна, Л. Ю. Млотковського. Вони давали спектаклі зазвичай польською мовою, рідше російською або українською. Спектаклі ставилися за класичними творами Шекспіра, Шиллера, Мольєра, Вольтера, гралися опери Россіні, Керубіні. Але часто давалися постановки далеко не найкращих творів, глядача намагалися залучити «жахливими» назвами цих низькопробних п'єс, такими, як «Жахлива тінь Рінальдо, або Фантом», «Аббеліно, або Жахливий бандит венеціанський». Другого березня 1823 року трупою Ленкавського вперше була поставлена українська опера «Українка, або Чарівний замок», в тому ж році йшла драма українською мовою «Олена, або Розбійники на Україні».
Часто відбувалися гастролі, на яких виступали видатні актори — М. С. Щепкін (1820-і і 1840-і роки), П. С. Мочалов (1837–1838), Л. І. Млотковська, О. Є. Мартинов, К. Т. Соленик (1845), . Відгук про акторську майстерність Щепкіна залишив Т. Г. Шевченко, а пізніше поет присвятив йому вірш «Заворожи мені, волхве» та поему «Неофіти». Великі театральні сезони в Києві пройшли у 1821, 1829–1830, 1837–1838, 1840, 1843 роках. У 1823 році в Києві гастролювали оперні співаки львівського театру, а в 1835 — паризька драматична трупа з відомим австрійським актором Йосифом Скала. З 1840-х років Київ починає славитися як театральне місто. У 1841–1842 роках тут знову гастролює драматичний театр з Франції — на чолі з , в Контрактовому будинку виступали балет з Іспанії, оперні трупи з Італії та Польщі.
У другій половині XIX століття театр займає важливе місце не лише в культурному, а й у суспільно-політичному житті міста. У 1860-х роках у Києві працювала постійна російська драматична трупа . Вона ставила п'єси російських класиків — М. В. Гоголя, О. М. Островського, М. Є. Салтикова-Щедріна; твори низькопробного змісту поступово витіснялися з репертуару. З кінця 1860-х років складанням високохудожнього репертуару займався спеціально створений громадський комітет. Гастролі найкращих російських акторів, знаменитих зарубіжних театрів стали регулярними. У 1860-і — 1890-і роки в Київ приїжджали зірки Москви й Петербурга — , В. В. Самойлов, , , М. Г. Савіна, , Г. М. Федотова, М. Н. Єрмолова, кияни побачили гру європейських і американських майстрів — , С. Бернар, , Е. Дузе, А. Олдріджа. У 1863–1865 роках у Києві виступала італійська опера, артисти якої стали добре відомі в Росії — , , А. Рене, хормейстер С. Сабателлі. Антрепренер цієї трупи у 1867 році заснував першу в Україні . Датою народження київського оперного театру вважається 27 жовтня 1867 року, коли на офіційному відкритті Російської опери було поставлено "Аскольдову могилу" О. М. Верстовського. З 1870-х років у Києві жив і працював композитор М. В. Лисенко, творець української оперної класики. Його перші опери «Чорноморці» та «Різдвяна ніч» в 1872–1873 роках ставилися аматорськими колективами і мали великий успіх, а з 1874 року опери Лисенка йшли в Міському театрі. Київську оперу неодноразово відвідував П. І. Чайковський, він залишив позитивні відгуки як про майстерність акторів і музикантів, так і про художнє оформлення спектаклів. У 1890 році композитор сам керував постановкою в Києві своєї опери «Пікова дама». У 1890-і роки було здійснено постановку «Снігуроньки» М. А. Римського-Корсакова, на якій був присутній автор, а С. В. Рахманінов диригував власною оперою «Алеко».
Театри Бергоньє та Соловцова
У 1878 році в Києві з'явився другий постійний театр. Підприємець Огюст Бергоньє перетворив на театральне приміщення власний стаціонарний цирк-театр «Альказар», побудований 6 1875 році за проектом В. М. Ніколаєва на розі вулиць Фундуклеївської і Ново-Єлизаветинської. Після цієї реконструкції будівля стала відомою як театр Бергоньє.
Українська театральна культура з середини XIX століття піддавалася жорстким цензурним обмеженням з боку царської влади (див. Валуєвський циркуляр, Емський указ). Проти такої дискримінації виступали не тільки українські, але й російські театральні діячі. Наприклад, у 1877 році, через рік після виходу Емського указу, в бенефіс Г. Федотової була поставлена драма Т. Шевченка «Назар Стодоля». Вчинок актриси мав великий суспільно-політичний резонанс. У 1882–1883 роках в театрі Бергоньє відбулися гастролі перших українських професійних труп — Г. А. Ашкаренка, М. Л. Кропивницького, М. П. Старицького. Вистави Кропивницького швидко набули популярності, особливо серед молоді, і це сильно стривожило владу. Незабаром київські гастролі українських театрів наказом генерал-губернатора О. Р. Дрентельна були заборонені. Після заборони тільки у 1893 році трупа М. К. Садовського змогла з'явитися в Києві, і з того часу українські театри виступали в місті щорічно, але під ще більш посиленим контролем царської цензури. В інформаційній записці, складеній провідними діячами української театральної культури до першого Всеросійського з'їзду сценічних діячів (1897 рік) українські п'єси тих років названі «одноманітними» і «зовсім нецікавими для народу», що стало наслідком посилення цензури. Лише після революції 1905 року і виходу , що надавав громадянські права і свободи, тиск цензури послабшав.
З кінця 1880-х років в Міському театрі і театрі Бергоньє регулярно відбувалися гастролі російських драматичних колективів. Керівником однієї з таких труп М. М. Соловцовим (Федоровим) в 1891 році засновано Київське драматичне товариство, яке у 1893 році отримало назву «Драматичний театр „Соловцов“». Це був перший київський постійний драматичний колектив. Після пожежі, що знищила у 1896 році Міський театр, Соловцов організував будівництво власного театрального будинку (за проектом Г. П. Шлейфера і Е. П. Брадтмана, 1898), на місці ж згорілого Міського до 1901 року за проектом В. О. Шретера побудований новий Оперний театр. Театр «Соловцов» працював до 1919 року, а потім був націоналізований і перетворений у , який існував до 1924 року. Соловцов і наступні керівники театру (після смерті засновника у 1901 році) з великою увагою ставилися до складу трупи та підбору репертуара, театр славився зразковою сценічною культурою. У 1894–1905 роках сцена «Соловцова» щорічно надавалася для виступів українських театрів М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського і П. К. Саксаганського, Д. А. Гайдамаки, О. Л. Суходольського, О. П. Ратмирової.
Поява театрів оперети
З сезону 1869–1870 років в Києві почали гастролювати театри оперети. На різних сценах, в тому числі літніх театрів, оперету ставили трупи (1875), (Славича) (1878 — 79, театр Бергоньє), Й. Я. Сєтова (1886 — 89, театр Бергоньє), Киселевича та Владикіна (1894), петербурзька Російська опереткова трупа (1899). У 1890–1918 роках виступали зарубіжні театри оперети, першим з яких був театр мадам Ласаль з Франції. Київ відвідували французькі трупи , де Монклера, Бокур та Шарле, Рене Дебре; австрійські — та , трупи Г. Целлера, В. Н. Шульца, Ю. Штільмана, Л. Бендіндера. Надзвичайно популярною в Києві стала оперета «Гейша», яка одразу після прем'єри була надрукована , мелодії з неї стали виконуватися багатьма оркестрами, вуличними артистами. У 1906 році «Гейшу» поставив театр Д. А. Гайдамаки у вільному перекладі на українську мову.
Початок XX ст
Оперета на вершині популярності
У 1901–1912 роках у Києві щорічно бував петербурзький театр С. Н. Новикова «Пасаж». З театром Новикова виступали зірки того часу, приїзд яких до Києва ставав справжньою сенсацією — (Мітіна-Буйницька), , Ю. С. Морфессі, , . У 1909 році вперше Київ відвідав антрепренер М. П. Лівський (Лівенсон) зі своєї петербурзькою трупою. Він очолював кілька опереткових труп в різних містах Росії. У 1910 році гастролювала його одеська трупа, а в 1912–1913 — «Руська оперета». У 1912 році Лівський орендував приміщення на вул. Миколаївській, де розміщувався «Скетінг-Ринг» — заклад для катання на роликових ковзанах. Трупи Лівського перші почали виконувати в Києві оперети І. Кальмана — «Осінні маневри» (1910, у гол. ролі — ) та «Маленький король» (1913, головний виконавець — О. М. Феона). У 1915 році Лівський знову з'явився у Києві і переобладнав «Скетінг-Ринг» на театр. Тут працював, хоча і не довго — близько півроку, перший в Києві стаціонарний театр оперети. Колишній «Скетінг-Ринг» згодом отримав назву (будівля не збереглася). У 1915 році у Києві гастролював у повному складі петербурзький , артисти якого раніше вже відвідували місто. У листопаді 1911 року в будівлі на вул. Мерингівській, 8 (будівля не збереглася, див. Театр Геймана) відкрився так званий «Новий театр» В. М. Дагмарова, який здавався в оренду різним колективам. З відкриття і до 1914 року тут гастролював московський , один з найвідоміших театрів оперети в Росії. У лютому — квітні 1916 року в театрі Лівського з великим успіхом пройшли гастролі театру «Фарс» — фарсової групи Одеського російського театру. Провідними акторами «Фарсу» були В. М. Вронський і його дружина М. С. Стосіна. Бенефіси Вронського і Стосіної настільки сподобалися глядачам, що були повторені. Ще одні успішні гастролі пройшли восени 1916 року в театрі Лівського — гастролі московського театру . Цей театр, що належав підприємцю , мав сильний акторський склад і якісний репертуар. «Зон» виконував оперети Ж. Оффенбаха, Ф. Легара, І. Кальмана, , , К. Целлера та інших авторів; відомі актори, які виступали в театрі — , Т. А. Тамара-Грузинська, , М. Тумашев.
Народні будинки, театр Садовського, «Малий театр»
У 1902 році в Києві відкрилися два — Лук'янівський та Троїцький, із залами для глядачів на 550 і 1000 чоловік відповідно. Зали здавалися в оренду театральним антрепренерам. У Троїцькому народному будинку в 1902–1907 роках виступала оперна трупа М. М. Бородая, в 1905–1910 роках зал орендувала антреприза І. Е. Дуван-Торцова. З Троїцьким народним домом пов'язаний важливий етап у розвитку української театральної культури — в 1907–1917 роках тут працював перший український постійний професійний театр М. К. Садовського. Завдяки новаторству керівника та вмілому використанню переваг постійної сцени і політичної ситуації, цей театр зміг у своїй діяльності втілити прогресивні ідеї сценічного мистецтва.
За даними адресного довідника за 1907 рік, в Києві на той момент існувало сім постійних театральних сцен — театри Соловцова, Бергоньє, оперний, два народних будинки, театр у Контрактовому будинку і «Малий театр» О. М. Крамського. У 1906 році Крамськой, який вважався одним з найкращих театральних адміністраторів Росії, організував свій театр в орендованому приміщенні на Хрещатику, в будинку, побудованому в 1877 році В. І. Сичуговим та О. Я. Шіле (не збереглося). «Малий театр» не мав власної трупи, його сцена надавалася різним колективам і сольним виконавцям. Тут виступали українські колективи — Д. А. Гайдамаки (1906–1907), єврейські — М. Л. Генфера (1907, 1908), польські — В. Яршевської, варшавський театр «Новини» («Nowości»), «Малий театр» М. Гавалевича, оперети Ю. Мишковського й С. Богуцького та інші. Ставилися спектаклі різних жанрів — драматичні, опера, оперета, а також відбувалися циркові виступи, чемпіонати борців, лекції, благодійні заходи. У 1910 році театр Крамського перетворений на кабаре «Сатирикон».
А. М. Кручинін та театри малих форм
У 1909 році за сприяння О. М. Крамського в приміщенні Бергоньє відкрився «Драматичний театр А. Кручиніна». Це був другий після «Соловцова» російський драматичний театр, але існував він недовго, в 1912 році його керівник А. М. Кручинін перетворив його на «Художній театр мініатюр».
Перші роки серйозна драма приносила Кручиніну лише збитки. Але після того, як він перейшов на мініатюри, почав отримувати великі прибутки. У Києві, де було шість труп мініатюр, Кручинін переміг усіх конкурентів, забезпечуючи в театрі С. В. Брикіна повні збори.
У 1915 році, вже після смерті засновника (1914), театр знову був реорганізований і отримав назву «Художній театр Кручиніна». З 1917 року він зайняв приміщення театру Лівського, і з тих пір колишній «Скетінг-Ринг» стали називати «театром Лівського і Кручиніна».
У 1911 році в Києві почали відкриватися — кабаре, , мюзик-холи (вар'єте). За свідченням журналу «Київська рампа» за жовтень 1912 року, інтерес публіки до цих закладів спочатку швидко згас і їх залишилося всього два — «Перший театр мініатюр» і «Художній театр мініатюр», але незабаром мода на них повернулася і у 1912 році стався справжній бум театрів мініатюр. У цей рік з'явилися театри «Фіглікі» (Хрещатик, 7), «Палас» П. Л. Скуратова (в «Скетінг-Рингу»), «Малий театр мініатюр» (Хрещатик, 36), «Одеон» (В. Васильківська, 14), Дитячий театр мініатюр Є. Л. Зоріна, виступали пересувний театр «Мікст» А. Е. Нехлюдова (в Комерційному зібранні, Хрещатик, 1, будинок не зберігся), петербурзький театр-кабаре «Бі-Ба-Бо» (в «Гранд-готелі» на Хрещатику). У грудні 1914 року за адресою Хрещатик, 43 (будівля не збереглася) відкрився , створений О. Й. Дейчем та М. М. Фореггером, тоді ще студентами Київського університету. «Інтимний театр» проіснував понад 5 років — до червня 1920 року (з перервами), це був рекордний термін для дореволюційних театрів малих форм. На початку, як і «Малий театр» Крамського, «Інтимний» був тільки приміщенням, яке надавалося запрошеним артистам, а пізніше у нього з'явився і власний колектив. Тут виступали Н. І. Тамара, В. В. Кавецька, М. Ленська (1915), І. Я. Кремер, Ю. С. Морфессі, І. Д. Юр'єва (1917), (1917), перша жінка-конферансьє , О. М. Вертинський (1918), Л. І. Утьосов (1918), Н. В. Плевицька (1918—1919). Ще один театр малих форм — «Пел-Мел», з 1917 року «Театр легкої комедії та оперети» — працював у 1916—1920 роках на розі Хрещатика і Лютеранської вулиці в літньому приміщенні Дворянського клубу (будівля не збереглася), де був глядацький зал на 400 місць. У репертуарі його були переважно одноактні комедії, фарси, скетчі, сольні виступи. Серед артистів, що тут виступали — пародистка , балерина А. С. Легат, режисер і актор А. Ф. Лундін, майбутня народна артистка РРФСР , В. М. Вронський (1918), А. Т. Аверченко (1918), прима віденської оперети (1918). 1918 року у Києві (Хрещатик, 36) діяв театр малих форм «Дім інтермедій» — театральна трупа, очолювана Михайлом Бонч-Томашевським.
Освітні заклади
У 1904 році М. В. Лисенко відкрив Музично-драматичну школу. Театральні предмети в ній вели М. М. Старицька, Г. Гаєвський (сценічне мистецтво), В. М. Перетц (історія драми). У 1913 році школі присвоєно ім'я М. В. Лисенка, а в 1918 її перетворили на Музично-драматичний інститут (нині Університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого). У 1918 році Г. К. Крижицьким та Є. П. Дерев'янко-Просвєтовим засновано Драматичну консерваторію, але незабаром її закрили.
В роки громадянської війни
У 1917–1920 роках політична ситуація в Києві відрізнялася особливою нестабільністю, влада в місті за цей період змінювалася не менше 10 разів. У 1918 році Київ став притулком для великої кількості біженців з радянської Росії. За даними газети «Столичний голос» від 25 (12) січня 1919 року, населення міста протягом 1918 року збільшилась з 467 703 чоловік до приблизно 600 тисяч. Значну частину біженців складали представники творчої інтелігенції, зокрема, діячі театру. У місті сконцентрувалися режисери, керівники, артисти і цілі театральні колективи, найбільше їх приїжджало з Москви і Петрограда, Київ 1918 року навіть отримав жартівливі прізвиська «Москвокиїв» і «Петромоскв». Продовжували працювати Оперний і «Соловцов», в колишньому приміщенні Лівського і Кручиніна відкрився «Німецький театр», що давав вистави німецькою мовою. У театрі Бергоньє, «окраїнних» театрах (таких, як Лук'янівський народний будинок) виступали численні театри мініатюр, оперети, під театри пристосовувалися приміщення в кафе, готелях. Театр Садовського навесні 1917 року дав останню виставу в Троїцькому народному домі, а потім виступав у парку Шато-де-Фльор. У січні 1919 року, побоюючись закриття більшовиками, цей театр виїхав до Кам'янця-Подільського, потім до Вінниці, а через рік розпався, оскільки більшість акторів повернулось до Києва. У Троїцькому народному домі 24 квітня 1917 засновано комітет Українського національного театру, а восени почав працювати створений ним «Національний зразковий театр», з серпня 1918 року він працював під управлінням П. К. Саксаганського як , а з січня 1923 — як театр ім. М. Заньковецької (у лютому 1923 року він виїхав з Києва, з 1944 року перебуває у Львові).
Розміщенням і працевлаштуванням артистів займалися правління (КЛАК), Союз сценічних діячів і Союз київських антрепренерів. КЛАК організовував безкоштовні обіди для безробітних акторів, кошти на які надавали антрепренери. До Києва приїхали петроградський театр «Бі-Ба-Бо» під керівництвом , московський , засновники театру і , брати Зон розмістили на Хрещатику кабаре під назвою «Куточок Москви», пізніше «Підвал москвичів». Група артистів «Бі-Ба-Бо» на чолі з Агнівцевим в грудні 1918 року заснували театр естради і мініатюр , він відкрився в кафе «Франсуа» на розі Фундуклеївської та Володимирської. Це був один з дуже небагатьох театрів мініатюр, які отримали у 1919 році позитивні відгуки більшовицької преси. У Києві він перебував до вересня 1919 року. У січні 1919 року в зв'язку з наступом військ М. О. Щорса почався масовий від'їзд російських біженців. 15 березня 1919 року більшовицька влада видала декрет «Про націоналізацію театрів». На основі вже існуючих колективів були створені перші радянські театри, «Соловцов» став Другим театром Української Радянської Республіки ім. В. І. Леніна, Державний драматичний театр, заснований у 1918 році — Першим театром УРР ім. Т. Г. Шевченка. Працювали театри Червоної армії (в театрі Бергоньє) і Першого комуністичного полку (в театрі Геймана). Після захоплення Києва денікінцями, з вересня 1919 року, радянські театри знову стали приватними і продовжували працювати. З весни і до кінця 1919 року (при владі більшовиків, а потім денікінців) діяло кооперативне «Товариство соборної творчості „Взыскующие града“», яке займалося розвитком театру, кіно, літератури і журналістики. Товариство створило Театральну академію (засновники — Г. К. Крижицький, В. В. Сладкопєвцев), в якій викладали відомі діячі культури — О. Й. Дейч, О. С. Вознесенський-Бродський, С. С. Мокульський.
Радянські часи
Сучасні театри
Український малий драматичний театр.
Український малий драматичний театр створено у Києві в квітні 1989 р. Створила театр актриса та театрознавець народна артистка України Валентина Кімберська, яка очолює його і по сьогоднішній день.
На сцені Українського малого драматичного театру поставлено твори відомих авторів — Лесі Українки, Івана Франка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Івана Карпенка-Карого, Олександра Олеся, Михайла Старицького, Володимира Самійленка, Володимира Канівця, Вадима Бойка, Спиридона Черкасенка, Анатолія Крима, Тетяни Іващенко і т. д. Наряду з творами українських драматургів театр здійснив постановки вистав зарубіжних авторів: Габрієли Запольської, Анрі де Мантона, Ференца Карінті. Вистави театру йдуть українською мовою.
Офіційний сайт театру: Український малий драматичний театр
Примітки
- Коментарі
- М. О. Рибаков (1997) згадує й іншу версію, згідно з якою театральний сезон 1806 року було відкрито польською трупою Лотоцького. Були поставлені фантастична комедія «Зівака на місяці» польською мовою і водевіль О. О. Шаховського «Казак-стихотворец» російською.
- Інша назва — «Людомила — королева чар, або Українка», автор невідомий. Сюжет за мотивами «Дунайської русалки» (див. Рубаха О. О. Становлення нових видовищних форм в українській художній культурі першої половини XIX ст.. — С. 37. з джерела 9 травня 2013. Процитовано 2012-09-01.)
- Театр Євелінова і Потопчиної почав виступати в Києві ще навесні 1911 року, в театрі парку Шато-де-Фльор
- Посилання на літературу
- Київ: Енциклопедичний довідник, с. 590
- Рибаков, 1997, с. 260
- История Киева, т. 1, с. 333
- История Киева, т. 2 с. 46
- История Киева, т. 2, с. 103–104
- Рибаков, 1997, с. 261
- В. Ковалинский. Площадь первого театра // Еженедельник 2000. — К., 2011. — Вип. 37 (573).
- Рибаков, 1997, с. 264
- Рибаков, 1997, с. 266
- Київ: Енциклопедичний довідник, с. 306–307
- Рибаков, 1997, с. 265
- Рибаков, 1997, с. 262
- История Киева, с. 167–169
- Рибаков, 1997, с. 263
- История Киева, т. 2, с. 284–292
- Рибаков, 1997, с. 270
- Київ: Енциклопедичний словник, с. 236
- Київ: Енциклопедичний словник, с. 529
- Рибаков, 1997, с. 167–268
- Київ: енциклопедичний довідник, 1981, с. 559
- Рибаков, 2007, с. 47—63
- Рибаков, 2007, с. 102–128
- ЗПІКУ, с. 1944
- Рибаков, 1977, с. 271
- Рибаков, 2003, с. 335
- Рибаков, 2003, с. 210–225
- Журнал «Музы» (Київ), № 7, 5 квітня 1914 року. — С. 17 (фото на стор. 13)
- Рибаков, 2007, с. 162
- Рибаков, 2003, с. 226—227
- Рибаков, 2003, с. 226—253
- Рибаков, 2003, с. 254—263
- Київ: енциклопедичний довідник, 1981, с. 408
- Київ: енциклопедичний довідник, 1981, с. 176
- Рибаков, 2003, с. 279
- Рибаков, 2007, с. 165-174
- Рибаков, 2003, с. 270-280
- ЗПІКУ, с. 1951
- Рибаков, 2007, с. 151
- Київ: енциклопедичний довідник, 1981, с. 588
Література
- Київ: енциклопедичний довідник. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981.
- История Киева (в трёх томах, четырёх книгах) / гл. ред. Ю. Ю. Кондуфор. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1. Древний и средневековый Киев.
- История Киева (в трёх томах, четырёх книгах) / гл. ред. Ю. Ю. Кондуфор. — К. : Наукова думка, 1984. — Т. 2. Киев периода позднего феодализма и капитализма.
- М. О. Рибаков. З історії київських драматичних театрів, або адреси київської мельпомени // Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : Кий, 1997. — .
- М. О. Рибаков. Вулиця Архітектора Городецького. — К. : Фенікс, 2007. — .
- М. О. Рибаков. Хрещатик відомий і невідомий. — К. : Кий, 2003. — .
- Звід пам'яток історії та культури України: У 28 томах. — К. : «Українська енциклопедія», 2011. — Т. Київ. Кн. I ч. III / гол. ред. В. Смолій. — . (ЗПІКУ)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Istoriya teatralnogo mistectva v Kiyevi Pershi proyavi elementiv teatralnogo mistectva v Kiyevi prijnyato vidnositi do epohi Kiyivskoyi Rusi takimi proyavami nazivayut vistupi skomorohiv V chasi serednovichchya elementi teatru buli prisutni v narodnih obryadovih igrah cerkovnih dijstvah misteriyah sho provodilis pid chas religijnih svyat XVII XVIII stPershi vidomosti pro teatralni vistupi v suchasnomu rozuminni vidnosyatsya do drugoyi tretini XVII pochatku XVIII st koli golovnim navchalnim zakladom mista buv yakij z 1701 roku otrimav status akademiyi Tut buv shkilnij teatr sho vistupav v budivli kolegiumu akademiyi a v litnij chas na vidkritih majdanchikah Odna z najbilsh rannih zgadok pro shkilnij teatr Kiyivskogo kolegiumu mistitsya v listi arhiyepiskopa Lazarya Baranovicha Meletiyu Dziku vid 1676 roku U comu listi Lazar prigaduye pro vlasnu aktorsku uchast u vistavah v studentski roki ochevidno u 1630 i razom z nim u postanovci tragediyi brav uchast Feodosij Safonovich Za svidchennyam mitropolita Yevgeniya Bolhovitinova litni vistupi chasto prohodili na shilah gori Shekavici poblizu urochisha richki Glibochici Shkilni drami pisalisya vikladachami poetiki i ritoriki isnuvala tradiciya shorichno pisati novi teksti tomu z chasom z yavilosya bagato variantiv cih p yes Voni stvoryuvalisya u formi moralite mirakliv dialogiv rizdvyanih i velikodnih cikliv Odnim z najbilsh populyarnih buv tvir napisanij nevidomim avtorom v 1673 roci i vpershe postavlenij u 1674 Oleksij cholovik bozhij Ce bula drama z agiografichnim syuzhetom sho vklyuchala obrazi antichnoyi mifologiyi Studenti takozh pisali neveliki komichni intermediyi na narodni temi yaki stavilisya mizh aktami velikih profesorskih dram inodi voni buli syuzhetno pov yazani z osnovnoyu dramoyu i dopovnyuvali yiyi intermediya Igrannya vesillya do p yesi Oleksij cholovik bozhij Z 1650 h rokiv poshirivsya zhanr vertepnoyi drami sho stvoryuvavsya takozh studentami Kiyivskogo kolegiumu Do drugoyi polovini XVIII stolittya teatralne zhittya mista zalishalasya majzhe viklyuchno pov yazanim z Kiyivskoyu akademiyeyu U repertuar shkilnogo teatru vhodili taki tvori yak tragikomediyi Feofana Prokopovicha Volodimir vona vvazhalasya zrazkom shkilnoyi drami na istorichni syuzheti Milist bozha nevidomogo avtora za syuzhetami istorichnih pisen i folkloru Tragikomediya Silvestra Lyaskoronskogo rizdvyane Komichne dijstvo Mitrofana Dovgalevskogo Voskresinnya mertvih Grigoriya Koniskogo U XVIII stolitti v rozporyadzhenni teatru Kiyivskoyi akademiyi buli skladni dekoraciyi vikoristovuvalisya specialni zorovi svitlovi ta zvukovi efekti Poryad zi shkilnim teatrom v XVIII stolitti populyarnimi v Kiyevi pochali stavati vistupi narodnih balagannih artistiv licediyiv i Vistavi ostannih prohodili v privatnih budinkah v yakih teatr vlashtovuvali u velikij kimnati Z 1789 roku dlya provedennya teatralnih vistav bulo vidvedeno fligel Mariyinskogo palacu takozh v kinci stolittya vistavi prohodili v odnomu z budinkiv na Pechersku yakij nazivali Redutoyu XIX stPershij ta drugij Miski teatri Pershij Miskij teatr 1806 1851 Malyunok M V Zakrevskogo Osoblive znachennya dlya istoriyi teatru v Kiyevi maye perevedennya v misto Dubnenskih kontraktovih yarmarkiv u 1797 roci Na kiyivski kontraktovi yarmarki krim kupciv i dilovih lyudej z yizhdzhalisya artisti Tut vistupali polski rosijski j ukrayinski trupi balet z Ispaniyi italijska opera Todi z yavilasya neobhidnist v sporudi postijnogo teatralnogo primishennya Pershij kiyivskij Miskij teatr buv pobudovanij A I Melenskim v 1804 1806 rokah na ploshi sho nazivalasya v toj chas Kinnoyu Pislya budivli teatru vona stala Teatralna suchasna nazva Yevropejska U 1834 roci buv pobudovanij pershij u Kiyevi litnij teatr v Mariyinskomu parku Piznishe litni teatri vidkrilisya v parku Shato de Flor u 1864 roci v parku Ermitazh na Truhanovomu ostrovi v 1890 i roki i v Kupeckomu sadu Litnij teatr Kupeckogo zibrannya 1901 rik Koncertno teatralnij zal buv takozh u Kontraktovomu budinku na Podoli pobudovanomu V Geste i A I Melenskim u 1815 1817 rokah U 1850 roci zatverdzheno proekt budivnictva novogo miskogo teatru na rozi vulic Volodimirskoyi ta Kadetskoyi Do togo chasu derev yana budivlya pershogo teatru pochala rujnuvatisya j u 1851 roci yiyi bulo zneseno Drugij Miskij teatr 1856 1896 Malyunok 1856 roku Kam yanij drugij Miskij teatr arhitektor I V Shtrom vidkrivsya tilki u 1856 roci i p yat rokiv Kiyiv zalishavsya bez postijnogo teatralnogo budinku Na cej period kiyivski artisti zasnuvali nevelike teatralne tovaristvo j orenduvali privatni primishennya v sadibi generalshi Brink na Hreshatiku v budinku spadkoyemciv generala Bilogorodskogo na Lipkah takozh yak timchasovij teatr vikoristovuvalas budivlya kolishnoyi etapnoyi v yaznici na Podoli Do ostannoyi chverti XIX stolittya kiyivskij teatr ne mav vlasnoyi postijnoyi trupi i buv universalnim v jogo repertuari buli yak p yesi dramatichnogo ta komedijnogo zhanru tak i opera balet opereta Do togo zh i trupi togo chasu chasto ne mali chitkoyi specializaciyi za vidami scenichnogo mistectva navit odni j ti zh artisti mogli vistupati yak spivaki abo dramatichni aktori Vvazhayetsya sho sezon 1806 roku u pershomu miskomu teatri vidkrila kriposna trupa vidstavnogo polkovnika Dmitra Ivanovicha Shiraya vlasnika mayetku Chernigivskoyi guberniyi teper u Bryanskij oblasti Rosiyi U 1805 roci D I Shiraj pridbav dilyanku na shili gori navproti teatru oblashtuvav tut sadibu v golovnomu korpusi yakoyi takozh pracyuvav teatr U trupi D Shiraya brali uchast blizko 200 artistiv i muzikantiv sered yakih buli yak kripaki tak i vilni U Miskih teatrah vistupali polski polsko ukrayinski ta rosijsko ukrayinski trupi A Lenkavskogo Lotockogo Zholkevskogo P Rekanovskogo I F Shtejna L Yu Mlotkovskogo Voni davali spektakli zazvichaj polskoyu movoyu ridshe rosijskoyu abo ukrayinskoyu Spektakli stavilisya za klasichnimi tvorami Shekspira Shillera Molyera Voltera gralisya operi Rossini Kerubini Ale chasto davalisya postanovki daleko ne najkrashih tvoriv glyadacha namagalisya zaluchiti zhahlivimi nazvami cih nizkoprobnih p yes takimi yak Zhahliva tin Rinaldo abo Fantom Abbelino abo Zhahlivij bandit venecianskij Drugogo bereznya 1823 roku trupoyu Lenkavskogo vpershe bula postavlena ukrayinska opera Ukrayinka abo Charivnij zamok v tomu zh roci jshla drama ukrayinskoyu movoyu Olena abo Rozbijniki na Ukrayini Chasto vidbuvalisya gastroli na yakih vistupali vidatni aktori M S Shepkin 1820 i i 1840 i roki P S Mochalov 1837 1838 L I Mlotkovska O Ye Martinov K T Solenik 1845 Vidguk pro aktorsku majsternist Shepkina zalishiv T G Shevchenko a piznishe poet prisvyativ jomu virsh Zavorozhi meni volhve ta poemu Neofiti Veliki teatralni sezoni v Kiyevi projshli u 1821 1829 1830 1837 1838 1840 1843 rokah U 1823 roci v Kiyevi gastrolyuvali operni spivaki lvivskogo teatru a v 1835 parizka dramatichna trupa z vidomim avstrijskim aktorom Josifom Skala Z 1840 h rokiv Kiyiv pochinaye slavitisya yak teatralne misto U 1841 1842 rokah tut znovu gastrolyuye dramatichnij teatr z Franciyi na choli z v Kontraktovomu budinku vistupali balet z Ispaniyi operni trupi z Italiyi ta Polshi U drugij polovini XIX stolittya teatr zajmaye vazhlive misce ne lishe v kulturnomu a j u suspilno politichnomu zhitti mista U 1860 h rokah u Kiyevi pracyuvala postijna rosijska dramatichna trupa Vona stavila p yesi rosijskih klasikiv M V Gogolya O M Ostrovskogo M Ye Saltikova Shedrina tvori nizkoprobnogo zmistu postupovo vitisnyalisya z repertuaru Z kincya 1860 h rokiv skladannyam visokohudozhnogo repertuaru zajmavsya specialno stvorenij gromadskij komitet Gastroli najkrashih rosijskih aktoriv znamenitih zarubizhnih teatriv stali regulyarnimi U 1860 i 1890 i roki v Kiyiv priyizhdzhali zirki Moskvi j Peterburga V V Samojlov M G Savina G M Fedotova M N Yermolova kiyani pobachili gru yevropejskih i amerikanskih majstriv S Bernar E Duze A Oldridzha U 1863 1865 rokah u Kiyevi vistupala italijska opera artisti yakoyi stali dobre vidomi v Rosiyi A Rene hormejster S Sabatelli Antreprener ciyeyi trupi u 1867 roci zasnuvav pershu v Ukrayini Datoyu narodzhennya kiyivskogo opernogo teatru vvazhayetsya 27 zhovtnya 1867 roku koli na oficijnomu vidkritti Rosijskoyi operi bulo postavleno Askoldovu mogilu O M Verstovskogo Z 1870 h rokiv u Kiyevi zhiv i pracyuvav kompozitor M V Lisenko tvorec ukrayinskoyi opernoyi klasiki Jogo pershi operi Chornomorci ta Rizdvyana nich v 1872 1873 rokah stavilisya amatorskimi kolektivami i mali velikij uspih a z 1874 roku operi Lisenka jshli v Miskomu teatri Kiyivsku operu neodnorazovo vidviduvav P I Chajkovskij vin zalishiv pozitivni vidguki yak pro majsternist aktoriv i muzikantiv tak i pro hudozhnye oformlennya spektakliv U 1890 roci kompozitor sam keruvav postanovkoyu v Kiyevi svoyeyi operi Pikova dama U 1890 i roki bulo zdijsneno postanovku Sniguronki M A Rimskogo Korsakova na yakij buv prisutnij avtor a S V Rahmaninov diriguvav vlasnoyu operoyu Aleko Teatri Bergonye ta Solovcova Teatr Bergonye foto 1910 h rokiv Teper Teatr rosijskoyi drami imeni Lesi Ukrayinki U 1878 roci v Kiyevi z yavivsya drugij postijnij teatr Pidpriyemec Ogyust Bergonye peretvoriv na teatralne primishennya vlasnij stacionarnij cirk teatr Alkazar pobudovanij 6 1875 roci za proektom V M Nikolayeva na rozi vulic Fundukleyivskoyi i Novo Yelizavetinskoyi Pislya ciyeyi rekonstrukciyi budivlya stala vidomoyu yak teatr Bergonye Ukrayinska teatralna kultura z seredini XIX stolittya piddavalasya zhorstkim cenzurnim obmezhennyam z boku carskoyi vladi div Valuyevskij cirkulyar Emskij ukaz Proti takoyi diskriminaciyi vistupali ne tilki ukrayinski ale j rosijski teatralni diyachi Napriklad u 1877 roci cherez rik pislya vihodu Emskogo ukazu v benefis G Fedotovoyi bula postavlena drama T Shevchenka Nazar Stodolya Vchinok aktrisi mav velikij suspilno politichnij rezonans U 1882 1883 rokah v teatri Bergonye vidbulisya gastroli pershih ukrayinskih profesijnih trup G A Ashkarenka M L Kropivnickogo M P Starickogo Vistavi Kropivnickogo shvidko nabuli populyarnosti osoblivo sered molodi i ce silno strivozhilo vladu Nezabarom kiyivski gastroli ukrayinskih teatriv nakazom general gubernatora O R Drentelna buli zaboroneni Pislya zaboroni tilki u 1893 roci trupa M K Sadovskogo zmogla z yavitisya v Kiyevi i z togo chasu ukrayinski teatri vistupali v misti shorichno ale pid she bilsh posilenim kontrolem carskoyi cenzuri V informacijnij zapisci skladenij providnimi diyachami ukrayinskoyi teatralnoyi kulturi do pershogo Vserosijskogo z yizdu scenichnih diyachiv 1897 rik ukrayinski p yesi tih rokiv nazvani odnomanitnimi i zovsim necikavimi dlya narodu sho stalo naslidkom posilennya cenzuri Lishe pislya revolyuciyi 1905 roku i vihodu sho nadavav gromadyanski prava i svobodi tisk cenzuri poslabshav Teatr Solovcova u 1910 i roki Teper Dramatichnij teatr imeni Ivana Franka Z kincya 1880 h rokiv v Miskomu teatri i teatri Bergonye regulyarno vidbuvalisya gastroli rosijskih dramatichnih kolektiviv Kerivnikom odniyeyi z takih trup M M Solovcovim Fedorovim v 1891 roci zasnovano Kiyivske dramatichne tovaristvo yake u 1893 roci otrimalo nazvu Dramatichnij teatr Solovcov Ce buv pershij kiyivskij postijnij dramatichnij kolektiv Pislya pozhezhi sho znishila u 1896 roci Miskij teatr Solovcov organizuvav budivnictvo vlasnogo teatralnogo budinku za proektom G P Shlejfera i E P Bradtmana 1898 na misci zh zgorilogo Miskogo do 1901 roku za proektom V O Shretera pobudovanij novij Opernij teatr Teatr Solovcov pracyuvav do 1919 roku a potim buv nacionalizovanij i peretvorenij u yakij isnuvav do 1924 roku Solovcov i nastupni kerivniki teatru pislya smerti zasnovnika u 1901 roci z velikoyu uvagoyu stavilisya do skladu trupi ta pidboru repertuara teatr slavivsya zrazkovoyu scenichnoyu kulturoyu U 1894 1905 rokah scena Solovcova shorichno nadavalasya dlya vistupiv ukrayinskih teatriv M L Kropivnickogo M K Sadovskogo i P K Saksaganskogo D A Gajdamaki O L Suhodolskogo O P Ratmirovoyi Poyava teatriv opereti Z sezonu 1869 1870 rokiv v Kiyevi pochali gastrolyuvati teatri opereti Na riznih scenah v tomu chisli litnih teatriv operetu stavili trupi 1875 Slavicha 1878 79 teatr Bergonye J Ya Syetova 1886 89 teatr Bergonye Kiselevicha ta Vladikina 1894 peterburzka Rosijska operetkova trupa 1899 U 1890 1918 rokah vistupali zarubizhni teatri opereti pershim z yakih buv teatr madam Lasal z Franciyi Kiyiv vidviduvali francuzki trupi de Monklera Bokur ta Sharle Rene Debre avstrijski ta trupi G Cellera V N Shulca Yu Shtilmana L Bendindera Nadzvichajno populyarnoyu v Kiyevi stala opereta Gejsha yaka odrazu pislya prem yeri bula nadrukovana melodiyi z neyi stali vikonuvatisya bagatma orkestrami vulichnimi artistami U 1906 roci Gejshu postaviv teatr D A Gajdamaki u vilnomu perekladi na ukrayinsku movu Pochatok XX stOpereta na vershini populyarnosti U 1901 1912 rokah u Kiyevi shorichno buvav peterburzkij teatr S N Novikova Pasazh Z teatrom Novikova vistupali zirki togo chasu priyizd yakih do Kiyeva stavav spravzhnoyu sensaciyeyu Mitina Bujnicka Yu S Morfessi U 1909 roci vpershe Kiyiv vidvidav antreprener M P Livskij Livenson zi svoyeyi peterburzkoyu trupoyu Vin ocholyuvav kilka operetkovih trup v riznih mistah Rosiyi U 1910 roci gastrolyuvala jogo odeska trupa a v 1912 1913 Ruska opereta U 1912 roci Livskij orenduvav primishennya na vul Mikolayivskij de rozmishuvavsya Sketing Ring zaklad dlya katannya na rolikovih kovzanah Trupi Livskogo pershi pochali vikonuvati v Kiyevi opereti I Kalmana Osinni manevri 1910 u gol roli ta Malenkij korol 1913 golovnij vikonavec O M Feona U 1915 roci Livskij znovu z yavivsya u Kiyevi i pereobladnav Sketing Ring na teatr Tut pracyuvav hocha i ne dovgo blizko pivroku pershij v Kiyevi stacionarnij teatr opereti Kolishnij Sketing Ring zgodom otrimav nazvu budivlya ne zbereglasya U 1915 roci u Kiyevi gastrolyuvav u povnomu skladi peterburzkij artisti yakogo ranishe vzhe vidviduvali misto U listopadi 1911 roku v budivli na vul Meringivskij 8 budivlya ne zbereglasya div Teatr Gejmana vidkrivsya tak zvanij Novij teatr V M Dagmarova yakij zdavavsya v orendu riznim kolektivam Z vidkrittya i do 1914 roku tut gastrolyuvav moskovskij odin z najvidomishih teatriv opereti v Rosiyi U lyutomu kvitni 1916 roku v teatri Livskogo z velikim uspihom projshli gastroli teatru Fars farsovoyi grupi Odeskogo rosijskogo teatru Providnimi aktorami Farsu buli V M Vronskij i jogo druzhina M S Stosina Benefisi Vronskogo i Stosinoyi nastilki spodobalisya glyadacham sho buli povtoreni She odni uspishni gastroli projshli voseni 1916 roku v teatri Livskogo gastroli moskovskogo teatru Cej teatr sho nalezhav pidpriyemcyu mav silnij aktorskij sklad i yakisnij repertuar Zon vikonuvav opereti Zh Offenbaha F Legara I Kalmana K Cellera ta inshih avtoriv vidomi aktori yaki vistupali v teatri T A Tamara Gruzinska M Tumashev Narodni budinki teatr Sadovskogo Malij teatr U 1902 roci v Kiyevi vidkrilisya dva Luk yanivskij ta Troyickij iz zalami dlya glyadachiv na 550 i 1000 cholovik vidpovidno Zali zdavalisya v orendu teatralnim antrepreneram U Troyickomu narodnomu budinku v 1902 1907 rokah vistupala operna trupa M M Borodaya v 1905 1910 rokah zal orenduvala antrepriza I E Duvan Torcova Z Troyickim narodnim domom pov yazanij vazhlivij etap u rozvitku ukrayinskoyi teatralnoyi kulturi v 1907 1917 rokah tut pracyuvav pershij ukrayinskij postijnij profesijnij teatr M K Sadovskogo Zavdyaki novatorstvu kerivnika ta vmilomu vikoristannyu perevag postijnoyi sceni i politichnoyi situaciyi cej teatr zmig u svoyij diyalnosti vtiliti progresivni ideyi scenichnogo mistectva Za danimi adresnogo dovidnika za 1907 rik v Kiyevi na toj moment isnuvalo sim postijnih teatralnih scen teatri Solovcova Bergonye opernij dva narodnih budinki teatr u Kontraktovomu budinku i Malij teatr O M Kramskogo U 1906 roci Kramskoj yakij vvazhavsya odnim z najkrashih teatralnih administratoriv Rosiyi organizuvav svij teatr v orendovanomu primishenni na Hreshatiku v budinku pobudovanomu v 1877 roci V I Sichugovim ta O Ya Shile ne zbereglosya Malij teatr ne mav vlasnoyi trupi jogo scena nadavalasya riznim kolektivam i solnim vikonavcyam Tut vistupali ukrayinski kolektivi D A Gajdamaki 1906 1907 yevrejski M L Genfera 1907 1908 polski V Yarshevskoyi varshavskij teatr Novini Nowosci Malij teatr M Gavalevicha opereti Yu Mishkovskogo j S Boguckogo ta inshi Stavilisya spektakli riznih zhanriv dramatichni opera opereta a takozh vidbuvalisya cirkovi vistupi chempionati borciv lekciyi blagodijni zahodi U 1910 roci teatr Kramskogo peretvorenij na kabare Satirikon A M Kruchinin ta teatri malih form U 1909 roci za spriyannya O M Kramskogo v primishenni Bergonye vidkrivsya Dramatichnij teatr A Kruchinina Ce buv drugij pislya Solovcova rosijskij dramatichnij teatr ale isnuvav vin nedovgo v 1912 roci jogo kerivnik A M Kruchinin peretvoriv jogo na Hudozhnij teatr miniatyur Pershi roki serjozna drama prinosila Kruchininu lishe zbitki Ale pislya togo yak vin perejshov na miniatyuri pochav otrimuvati veliki pributki U Kiyevi de bulo shist trup miniatyur Kruchinin peremig usih konkurentiv zabezpechuyuchi v teatri S V Brikina povni zbori U 1915 roci vzhe pislya smerti zasnovnika 1914 teatr znovu buv reorganizovanij i otrimav nazvu Hudozhnij teatr Kruchinina Z 1917 roku vin zajnyav primishennya teatru Livskogo i z tih pir kolishnij Sketing Ring stali nazivati teatrom Livskogo i Kruchinina U 1911 roci v Kiyevi pochali vidkrivatisya kabare myuzik holi var yete Za svidchennyam zhurnalu Kiyivska rampa za zhovten 1912 roku interes publiki do cih zakladiv spochatku shvidko zgas i yih zalishilosya vsogo dva Pershij teatr miniatyur i Hudozhnij teatr miniatyur ale nezabarom moda na nih povernulasya i u 1912 roci stavsya spravzhnij bum teatriv miniatyur U cej rik z yavilisya teatri Figliki Hreshatik 7 Palas P L Skuratova v Sketing Ringu Malij teatr miniatyur Hreshatik 36 Odeon V Vasilkivska 14 Dityachij teatr miniatyur Ye L Zorina vistupali peresuvnij teatr Mikst A E Nehlyudova v Komercijnomu zibranni Hreshatik 1 budinok ne zberigsya peterburzkij teatr kabare Bi Ba Bo v Grand goteli na Hreshatiku U grudni 1914 roku za adresoyu Hreshatik 43 budivlya ne zbereglasya vidkrivsya stvorenij O J Dejchem ta M M Foreggerom todi she studentami Kiyivskogo universitetu Intimnij teatr proisnuvav ponad 5 rokiv do chervnya 1920 roku z perervami ce buv rekordnij termin dlya dorevolyucijnih teatriv malih form Na pochatku yak i Malij teatr Kramskogo Intimnij buv tilki primishennyam yake nadavalosya zaproshenim artistam a piznishe u nogo z yavivsya i vlasnij kolektiv Tut vistupali N I Tamara V V Kavecka M Lenska 1915 I Ya Kremer Yu S Morfessi I D Yur yeva 1917 1917 persha zhinka konferansye O M Vertinskij 1918 L I Utosov 1918 N V Plevicka 1918 1919 She odin teatr malih form Pel Mel z 1917 roku Teatr legkoyi komediyi ta opereti pracyuvav u 1916 1920 rokah na rozi Hreshatika i Lyuteranskoyi vulici v litnomu primishenni Dvoryanskogo klubu budivlya ne zbereglasya de buv glyadackij zal na 400 misc U repertuari jogo buli perevazhno odnoaktni komediyi farsi sketchi solni vistupi Sered artistiv sho tut vistupali parodistka balerina A S Legat rezhiser i aktor A F Lundin majbutnya narodna artistka RRFSR V M Vronskij 1918 A T Averchenko 1918 prima videnskoyi opereti 1918 1918 roku u Kiyevi Hreshatik 36 diyav teatr malih form Dim intermedij teatralna trupa ocholyuvana Mihajlom Bonch Tomashevskim Osvitni zakladi U 1904 roci M V Lisenko vidkriv Muzichno dramatichnu shkolu Teatralni predmeti v nij veli M M Staricka G Gayevskij scenichne mistectvo V M Peretc istoriya drami U 1913 roci shkoli prisvoyeno im ya M V Lisenka a v 1918 yiyi peretvorili na Muzichno dramatichnij institut nini Universitet teatru kino i telebachennya im I K Karpenka Karogo U 1918 roci G K Krizhickim ta Ye P Derev yanko Prosvyetovim zasnovano Dramatichnu konservatoriyu ale nezabarom yiyi zakrili V roki gromadyanskoyi vijniU 1917 1920 rokah politichna situaciya v Kiyevi vidriznyalasya osoblivoyu nestabilnistyu vlada v misti za cej period zminyuvalasya ne menshe 10 raziv U 1918 roci Kiyiv stav pritulkom dlya velikoyi kilkosti bizhenciv z radyanskoyi Rosiyi Za danimi gazeti Stolichnij golos vid 25 12 sichnya 1919 roku naselennya mista protyagom 1918 roku zbilshilas z 467 703 cholovik do priblizno 600 tisyach Znachnu chastinu bizhenciv skladali predstavniki tvorchoyi inteligenciyi zokrema diyachi teatru U misti skoncentruvalisya rezhiseri kerivniki artisti i cili teatralni kolektivi najbilshe yih priyizhdzhalo z Moskvi i Petrograda Kiyiv 1918 roku navit otrimav zhartivlivi prizviska Moskvokiyiv i Petromoskv Prodovzhuvali pracyuvati Opernij i Solovcov v kolishnomu primishenni Livskogo i Kruchinina vidkrivsya Nimeckij teatr sho davav vistavi nimeckoyu movoyu U teatri Bergonye okrayinnih teatrah takih yak Luk yanivskij narodnij budinok vistupali chislenni teatri miniatyur opereti pid teatri pristosovuvalisya primishennya v kafe gotelyah Teatr Sadovskogo navesni 1917 roku dav ostannyu vistavu v Troyickomu narodnomu domi a potim vistupav u parku Shato de Flor U sichni 1919 roku poboyuyuchis zakrittya bilshovikami cej teatr viyihav do Kam yancya Podilskogo potim do Vinnici a cherez rik rozpavsya oskilki bilshist aktoriv povernulos do Kiyeva U Troyickomu narodnomu domi 24 kvitnya 1917 zasnovano komitet Ukrayinskogo nacionalnogo teatru a voseni pochav pracyuvati stvorenij nim Nacionalnij zrazkovij teatr z serpnya 1918 roku vin pracyuvav pid upravlinnyam P K Saksaganskogo yak a z sichnya 1923 yak teatr im M Zankoveckoyi u lyutomu 1923 roku vin viyihav z Kiyeva z 1944 roku perebuvaye u Lvovi Rozmishennyam i pracevlashtuvannyam artistiv zajmalisya pravlinnya KLAK Soyuz scenichnih diyachiv i Soyuz kiyivskih antrepreneriv KLAK organizovuvav bezkoshtovni obidi dlya bezrobitnih aktoriv koshti na yaki nadavali antrepreneri Do Kiyeva priyihali petrogradskij teatr Bi Ba Bo pid kerivnictvom moskovskij zasnovniki teatru i brati Zon rozmistili na Hreshatiku kabare pid nazvoyu Kutochok Moskvi piznishe Pidval moskvichiv Grupa artistiv Bi Ba Bo na choli z Agnivcevim v grudni 1918 roku zasnuvali teatr estradi i miniatyur vin vidkrivsya v kafe Fransua na rozi Fundukleyivskoyi ta Volodimirskoyi Ce buv odin z duzhe nebagatoh teatriv miniatyur yaki otrimali u 1919 roci pozitivni vidguki bilshovickoyi presi U Kiyevi vin perebuvav do veresnya 1919 roku U sichni 1919 roku v zv yazku z nastupom vijsk M O Shorsa pochavsya masovij vid yizd rosijskih bizhenciv 15 bereznya 1919 roku bilshovicka vlada vidala dekret Pro nacionalizaciyu teatriv Na osnovi vzhe isnuyuchih kolektiviv buli stvoreni pershi radyanski teatri Solovcov stav Drugim teatrom Ukrayinskoyi Radyanskoyi Respubliki im V I Lenina Derzhavnij dramatichnij teatr zasnovanij u 1918 roci Pershim teatrom URR im T G Shevchenka Pracyuvali teatri Chervonoyi armiyi v teatri Bergonye i Pershogo komunistichnogo polku v teatri Gejmana Pislya zahoplennya Kiyeva denikincyami z veresnya 1919 roku radyanski teatri znovu stali privatnimi i prodovzhuvali pracyuvati Z vesni i do kincya 1919 roku pri vladi bilshovikiv a potim denikinciv diyalo kooperativne Tovaristvo sobornoyi tvorchosti Vzyskuyushie grada yake zajmalosya rozvitkom teatru kino literaturi i zhurnalistiki Tovaristvo stvorilo Teatralnu akademiyu zasnovniki G K Krizhickij V V Sladkopyevcev v yakij vikladali vidomi diyachi kulturi O J Dejch O S Voznesenskij Brodskij S S Mokulskij Radyanski chasiSuchasni teatriUkrayinskij malij dramatichnij teatr Ukrayinskij malij dramatichnij teatr stvoreno u Kiyevi v kvitni 1989 r Stvorila teatr aktrisa ta teatroznavec narodna artistka Ukrayini Valentina Kimberska yaka ocholyuye jogo i po sogodnishnij den Na sceni Ukrayinskogo malogo dramatichnogo teatru postavleno tvori vidomih avtoriv Lesi Ukrayinki Ivana Franka Grigoriya Kvitki Osnov yanenka Ivana Karpenka Karogo Oleksandra Olesya Mihajla Starickogo Volodimira Samijlenka Volodimira Kanivcya Vadima Bojka Spiridona Cherkasenka Anatoliya Krima Tetyani Ivashenko i t d Naryadu z tvorami ukrayinskih dramaturgiv teatr zdijsniv postanovki vistav zarubizhnih avtoriv Gabriyeli Zapolskoyi Anri de Mantona Ferenca Karinti Vistavi teatru jdut ukrayinskoyu movoyu Oficijnij sajt teatru Ukrayinskij malij dramatichnij teatrPrimitkiKomentariM O Ribakov 1997 zgaduye j inshu versiyu zgidno z yakoyu teatralnij sezon 1806 roku bulo vidkrito polskoyu trupoyu Lotockogo Buli postavleni fantastichna komediya Zivaka na misyaci polskoyu movoyu i vodevil O O Shahovskogo Kazak stihotvorec rosijskoyu Insha nazva Lyudomila koroleva char abo Ukrayinka avtor nevidomij Syuzhet za motivami Dunajskoyi rusalki div Rubaha O O Stanovlennya novih vidovishnih form v ukrayinskij hudozhnij kulturi pershoyi polovini XIX st S 37 z dzherela 9 travnya 2013 Procitovano 2012 09 01 Teatr Yevelinova i Potopchinoyi pochav vistupati v Kiyevi she navesni 1911 roku v teatri parku Shato de Flor Posilannya na literaturuKiyiv Enciklopedichnij dovidnik s 590 Ribakov 1997 s 260 Istoriya Kieva t 1 s 333 Istoriya Kieva t 2 s 46 Istoriya Kieva t 2 s 103 104 Ribakov 1997 s 261 V Kovalinskij Ploshad pervogo teatra Ezhenedelnik 2000 K 2011 Vip 37 573 Ribakov 1997 s 264 Ribakov 1997 s 266 Kiyiv Enciklopedichnij dovidnik s 306 307 Ribakov 1997 s 265 Ribakov 1997 s 262 Istoriya Kieva s 167 169 Ribakov 1997 s 263 Istoriya Kieva t 2 s 284 292 Ribakov 1997 s 270 Kiyiv Enciklopedichnij slovnik s 236 Kiyiv Enciklopedichnij slovnik s 529 Ribakov 1997 s 167 268 Kiyiv enciklopedichnij dovidnik 1981 s 559 Ribakov 2007 s 47 63 Ribakov 2007 s 102 128 ZPIKU s 1944 Ribakov 1977 s 271 Ribakov 2003 s 335 Ribakov 2003 s 210 225 Zhurnal Muzy Kiyiv 7 5 kvitnya 1914 roku S 17 foto na stor 13 Ribakov 2007 s 162 Ribakov 2003 s 226 227 Ribakov 2003 s 226 253 Ribakov 2003 s 254 263 Kiyiv enciklopedichnij dovidnik 1981 s 408 Kiyiv enciklopedichnij dovidnik 1981 s 176 Ribakov 2003 s 279 Ribakov 2007 s 165 174 Ribakov 2003 s 270 280 ZPIKU s 1951 Ribakov 2007 s 151 Kiyiv enciklopedichnij dovidnik 1981 s 588LiteraturaKiyiv enciklopedichnij dovidnik K Golovna redakciya URE 1981 Istoriya Kieva v tryoh tomah chetyryoh knigah gl red Yu Yu Kondufor K Naukova dumka 1982 T 1 Drevnij i srednevekovyj Kiev Istoriya Kieva v tryoh tomah chetyryoh knigah gl red Yu Yu Kondufor K Naukova dumka 1984 T 2 Kiev perioda pozdnego feodalizma i kapitalizma M O Ribakov Z istoriyi kiyivskih dramatichnih teatriv abo adresi kiyivskoyi melpomeni Nevidomi ta malovidomi storinki istoriyi Kiyeva K Kij 1997 ISBN 966 7161 15 3 M O Ribakov Vulicya Arhitektora Gorodeckogo K Feniks 2007 ISBN 978 966 651 499 1 M O Ribakov Hreshatik vidomij i nevidomij K Kij 2003 ISBN 966 7161 50 1 Zvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini U 28 tomah K Ukrayinska enciklopediya 2011 T Kiyiv Kn I ch III gol red V Smolij ISBN 966 95478 2 2 ZPIKU