Ніколаєв Володимир Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ніколаєв.

Володи́мир Микола́йович Нікола́єв (19 лютого (3 березня) 1847, Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія — 11 (24) листопада 1911, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український архітектор російського походження, педагог, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Батько архітектора Іполита Ніколаєва.

Володимир Миколайович Ніколаєв
Володимир Ніколаєв
Народження	19 лютого (3 березня) 1847 Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть	11 (24) листопада 1911^[1](64 роки) Київ, Київська губернія, Російська імперія^[1]
Поховання	Аскольдова могила^[1]
Релігія	православного віросповідання
Країна (підданство)	Російська імперія
Навчання	Імператорська академія мистецтв
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Архітектурний стиль	візантійський,
Найважливіші споруди	Будівля Купецького зібрання (нині — Національна філармонія України), Трапезна церква Києво-Печерської лаври, Пам'ятник Богдану Хмельницькому, Вознесенська церква на Байковому кладовищі у Києві, Національний музей «Київська картинна галерея», будівля комітетів Верховної Ради України, лікарня Охматдит у Києві, театр Бергоньє (нині театр імені Лесі Українки) Миколаївський собор у Покровському монастирі
Автограф
Ніколаєв Володимир Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

Народився у Царському Селі під Санкт-Петербургом. У 1871 закінчив Імператорську академію мистецтв у Санкт-Петербурзі. Починаючи з травня 1872 жив і працював у Києві. Був київським міським (1873—1887) та єпархіальним (1875—1898) архітектором, архітектором Києво-Печерської лаври (1893—1899).

За майже 40-річне життя у Києві за його планами та проектами було побудовано 27 громадських будівель, 18 церков, численні притулки, навчальні заклади, промислові підприємства.

Також у доробку архітектора — 4 пам'ятники (Богдану Хмельницькому, Миколі І і Михайлу Глінці, а також пам'ятний знак Дрентельну).

Зокрема серед його робіт, такі цікаві архітектурні споруди, як будинок Купецького зібрання з чудовою концертною залою (збудований 1882 року; нині тут знаходиться Національна філармонія України), будинок на Інститутській (збудований 1894 року; не зберігся), корпуси (збудовано у 1884—1896 роках; нині є частиною Київської обласної лікарні), корпуси (збудовано у 1892—1894 роках; зараз — Інститут охорони материнства та дитинства («Охматдит»), комплекс (збудований у 1900—1902 роках), а також Трапезна церква в Печерській лаврі (збудована у 1893—1895 роках).

Ніколаєв вважається характерним представником архітектури доби еклектики. Найбільшу художню цінність у його творчості являють храми (яких він звів у Києві та Київській єпархії понад 80) та приватні особняки.

У 1876—1896 роках Ніколаєв керував спорудженням Володимирського собору, у 1898—1901 роках — Оперного театру. Брав участь у спорудженні Політехнічного інституту, масштабних роботах по реставрації Софійського, Успенського, Михайлівського соборів та Андріївської церкви.

Незважаючи на таке бурхливе творче життя, Ніколаєв встигав ще серйозно займатися громадськими справами. Починаючи з 1880 року до самої смерті незмінно обирався гласним Міської думи, у 1887—1889 роках — член міської управи. Очолював Київське літературно-артистичне товариство (саме під його керівництвом Товариство стало дієвим осередком української інтелігенції та культури), був першим головою архітектурного відділу , директором , одним із засновників та директором Київського художнього училища (1901—1911).

Ніколаєв — автор кількох публікацій з питань архітектури, реставрації, архітектурного законодавства.

Мав кількох синів, один з яких, Іполит, був київським міським архітектором у 1892—1917 роках, а інший, Леонід, став видатним піаністом і педагогом.

З 1906 р. проживав за адресою Велика Підвальна 21/20.

Скоропостижно помер 11 (24) листопада 1911 року в Києві та був похований на Аскольдовій могилі у Києві (надгробок не зберігся).

Роботи архітектора для Києва

Громадські споруди

• Пивоварний завод Київського товариства пивоваріння на Кирилівській вул., 47 (1872),
• Муровані корпуси Олександрівської міської лікарні на Шовковичній вул., 39 (1873—1874),
• Перебудова будинку Густава Ейсмана для реального училища на Великій Житомирській вул., 2 (1873),
• Цирк Бергоньє на Фундуклеївській вул. (тепер вул. Богдана Хмельницького) (1875, згодом перебудований),
• Перебудова колишньої міської думи для Третьої гімназії на Контрактовій площі (1878, доопрацювання проектів Олександра Шіле і Віктора Прохорова),
• Купецьке зібрання з концертною залою на Царській площі (1881—1882),
• Маріїнський дитячий притулок / тепер Інститут психології на Паньківській вул., 2 (1881—1889),
• Нічліжний притулок Федора Терещенка / зараз телефонна станція на вул. Нижній Вал, 49 (1881),
• Друге жіноче училище духовного відомства на Десятинній вул., 4-6 (1883—1886, перша черга будівництва),
• Нічліжний притулок Ніколи Терещенка на Басейній вул., 16 (1884, не зберігся),
• Корпуси Єврейської лікарні на Багговутівській вул., 1 (1884—1896),
• Флігель колегії Павла Ґалаґана на Фундуклеївській вул., 9 (1885),
• Лікарня очних хвороб Попових на Микільській вул. (тепер вул. Івана Мазепи), 10а (1885—1887),
• Будинок безкоштовних квартир у садибі Терещенків на вул. Нижній Вал, 49 (1886),
• Поліцейська дільниця і пожежна частина Дворцової частини міста на Олександрівській вул. (тепер вул. Михайла Грушевського) на Печерську (1887, не збереглись),
• Київська пароплавна пристань (1887, не збереглась),
• Комплекс лікарні для чорноробів на Кадетському шосе / тепер вул. В'ячеслава Чорновола, 28/1 (1892—1893), що складався з:
  • Головного корпусу,
  • Будинку адміністрації,
  • Кухні,
  • Дерев'яної каплиці,
  • Службових будівель;
• Будинок для вдів на Покровській вул., 1 (1892),
• Перший дитячий корпус Єврейської лікарні на Багговутівській вул., 1 (1893—1895),
• Кредитове товариство на Інститутській вул., 6 (1893, не збереглось),
• Амбулаторія Київського благодійного товариства на Великій Васильківській вул., 104 (1897),
• Садиба Лаврського судового двору на , 30 (1897),
• Купецька синагога на Малій Васильківській вул. (нині — кінотеатр «Кінопанорама» на вул. Шота Руставелі, 1898—1899, перебудована 1958 року на кінотеатр),
• Олександрівській дитячий притулок з домовою церквою св. Олександра Невського на розі вулиць Білоруської і Деревлянської (1899—1900),
• Казарми Тираспольського полку на Великої Дорогожицькій вул. (тепер вул. Юрія Іллєнка), 24 (1900),
• Комплекс Дегтерьовської богадільні, що включала чотири житлових корпуси, їдальню, церкву, майстерні і дитячий притулок (1900—1904) на Дегтярівській вулиці,
• Будівля Київського художнього училища на Бульварно-Кудрявській вул., 34 (1901−1902, тепер житловий будинок),
• Хірургічний корпус лікарні для чорноробів на Кадетському шосе, тепер вул. В'ячеслава Чорновола № 28/1 (1901—1903 pp.),
• Брама з адміністративним корпусом Казенного винного складу № 2 по провулку Руслана Лужевського (1897).

Храми та споруди у монастирях

• Завершував спорудження Володимирського собору (1876—1896),
• Реставрував собор св. Софії, Андріївську церкву, Успенський собор, відновив Воскресенську церкву біля лаври (1884).
• У Братському Богоявленському монастирі відремонтував будинок Київської академії, надбудував другий поверх братського корпусу / келій (1879), прибудував два крила до нового академічного корпусу (1884—1885).

В Києво-Печерській лаврі збудував:

• Трапезну палату з церквою Антонія та Феодосія (1893—1895),
• Водосвятну каплицю (корп. 95, 1896—1897),
• Водосвятний ківорій на Дальніх печерах (корп. 96, 1896—1897),
• Набиральню (корп. 14, 1897—1898),
• Келії на Ближніх печерах (корп. 43, 1898—1899),
• Галерею із входом до Дальніх печер (1898),
• Келії на Дальніх печерах (корпуси 51 і 53, 1890-ті, 1898),
• Готель для простих богомольців (1898).

Для Флорівського монастиря збудував:

• Корпус келій № 4 (1895).

У Свято-Троїцькому монастирі розширив Троїцьку (Іонинську) церкву прибудовою (1892) і збудував перший ярус дзвіниці (проект 1899 року будівлі висотою понад 100 м, не здійснений).

У Китаївській пустині спорудив житловий корпус на 3 поверхи на господарському подвір'ї (1898).

Інші храми:

• Михайлівська церква (1893—1895),
• Двоярусна дзвіниця Михайлівської церкви (1901).
• Дзвіниця Свято-Введенського монастиря на розі вулиць Рибальської і Князів Острозьких (1882—1883, відбудована),
• Стрітенська (реконструйована 1883—1884, не збереглась),
• Вознесенська церква на Байковому кладовищі (1884—1888),
• Благовіщенська на Новій Забудові,
• Введенська (1880-ті, не збереглася, в наш час — у процесі відбудови),
• Олександро-Невська (1888—1889, не збереглася; нині на цьому місці встановлено пам'ятник на могилі генерала Ватутіна),
• Каплицю на честь порятунку Олександра III на Лук'янівці (1891, не збереглася).

За ескізом великого князя Петра Миколайовича спорудив Миколаївський соборний храм у Покровському жіночому монастирі (1896—1906) і збудував там за власними проектами:

• Покровську церкву (1890),
• Терапевтичну лікарню на вул. Миколи Пимоненка, 8 (1896—1897),
• Келії.
• Спроектував церкву у Пущі-Водиці (поч. XX ст., не здійснена).

Церкви Ніколаєв проектував, як правило, у «візантійському» та стилях.

Роботи за приватними замовленнями

• Садибний будинок М. Фроммета на Бібіковському бульварі, 36 (1873—1874),
• Особняк генерала Ф. Івенсена / один поверх на Липській вул., 4 (1873, пізніше М. Закса і надбудований),
• Готель Кане на вул. Хрещатик, 40/1 (1873),
• 2 дерев'яних будинки на вул. Євгена Чикаленка, 41 (1873, 1877 pp., перебудовані),
• Житловий будинок на вул. Пирогова, 7 (1874, не зберігся),
• Житловий будинок на Глибочицькій вул., 87 (1874, не зберігся),
• Содовий завод на Подолі (1875),
• Садибний будинок Івана Толлі (проект) на вулиці Шулявській (нині вул. Гетьмана Павла Скоропадського), 9 (1875 p.),
• Особняк на Терещенківській вул., 17 (1875),
• Добудова будинку на вул. Хрещатик, 4 (1875, не зберігся),
• Житловий будинок М. Гребеня на вул. Ярославів Вал, 36 (1875—1876),
• Будинок на вул. Євгена Чикаленка, 28/9 (1875—1877, співавтор О. Грос),
• Будинок на вул. Хрещатик, 52 (1876—1878, співавтор О. Грос),
• Готель «Національ» в будинку Мара на розі Хрещатика і Бессарабської площі (1876, не зберігся),
• Садибний будинок барона Рудольфа Штейнгеля на. Бульварно-Кудрявській вул, 27 (1877 — почав роботи),
• Добудова будинку на вул. Нижній Вал, 35/15 (1877, не зберігся),
• особняк Федора Терещенка (1877—1884, разом з Андрієм Гуном; нині — Київська національна картинна галерея, Терещенківська вул., 9),
• Особняк на Терещенківській вул., 17 (1878),
• Житловий будинок М. Гребеня на вул. Ярославів Вал, 33 (1878),
• Житловий будинок на Прорізній вул., 11 (стара нумерація, 1878, не зберігся),
• Готель Ф. Чарнецького на Володимирській вул., 16 (1879),
• Житловий будинок у Михайлівському провулку, 20 (1879),
• Житловий будинок на Прорізній вул., 25 (1879),
• Будинок для готелю на вул. Хрещатик, 30/1 (1870-ті, не зберігся),
• Будинок для готелю на вул. Хрещатик, 38 (1870-ті, не зберігся),
• Будинок і флігель барона В. Ікскюль-Гільденбанда на Фундуклеївській вул., 25 (1880),
• Житловий будинок на Прорізній вул., 8 (1880, не зберігся),
• Будинок для готелю на вул. Хрещатик, 8 (1880, не зберігся),
• Житловий будинок на Терещенківській вул., 11 (1880.),
• Добудова житлового будинку Сєтових на розі Володимирської вул., 42 і Золотоворотського проїзду (1880—1881),
• Добудова житлового будинку на Андріївському узвозі, 38 (1880),
• Прибутковий будинок судді І. Мацнєва на Великій Житомирській вул., 10 (1881, пізніше надбудовано 2 поверхи),
• Будинок А. Подгаєцького на Великій Васильківській вул., 5 (1881—1882),
• Житловий будинок на вул. Хорива, 49 (1881—1882, пізніше добудований Миколою Горденіним),
• Житловий будинок на Великій Васильківській вул., 12 (1881),
• Житловий будинок на Шовковичній вул., 44 (1882, не зберігся),
• Житловий будинок Осипа Родіна на вул. Олеся Гончара, 71 (1882),
• Житловий будинок на Бібіківському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 36а (1882),
• Особняк Зайцева на Прорізній вул., 9 (за ст. нумерацією) (1883, не зберігся),
• Добудова особняка на вул. Шулявській (нині вул. Гетьмана Скоропадського), 9 (1883),
• Житловий будинок на Інститутській вул., 21/6 (1884),
• Житловий будинок на вул. Богдана Хмельницького, 12 (1884),
• Житловий будинок у провулку Тараса Шевченка, 9/2 (1884),
• Житловий будинок на Ірининській вул., 8 (1885, не зберігся),
• Особняк Якова Бернера на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Тараса Шевченка), 1 (1886),
• Житловий будинок Н. Матусовського на вул. Ярославів Вал, 38 (1886).
• Житловий будинок на Малопідвальній вул., 12 (1887),
• Житловий будинок у Михайлівському провулку, 17 (1887),
• Житловий будинок у Михайлівському провулку, 19/18 (1887—1888, співавтор Олександр Кривошеєв),
• Власний особняк на Лютеранській вул., 10 (1888),
• Прибутковий будинок А. Гольденберга на розі вулиць Фундуклеївській (тепер Богдана Хмельницького), 33/34 і Івана Франка (1888, 1895, 1899),
• Житловий будинок професора В. Антоновича на Володимирській вул., 43 (1888),
• Житловий будинок на Басейній вул., 8 (1888, не зберігся),
• Житловий будинок у Несторівському провулку, 15 (1888, не зберігся),
• Житловий будинок на Софіївській вул., 18 (1888—1889),
• Житловий будинок у Михайлівському провулку, 14 (1889),
• Житлова садиба (фасадний будинок та флігелі) на Великій Васильківській вул., 23 (1888—1893),
• (Готель Гладинюка) на Фундуклеївський вул. (нині — вул. Богдана Хмельницького, 8; 1888—1892, співавтор Олександр Кривошеєв),
• Будинок настоятеля Андріївської церкви на Андріївському узвозі, 21 (1891),
• Особняк Драгомирова на Олександрівській вулиці (тепер — вул. Михайла Грушевського, 32; 1891),
• Особняк у тилах Володимирського собору на вул. Івана Франка, 33 (1892),
• Житловий будинок на вул. Богдана Хмельницького, 84 (1892),
• Садибний будинок та флігелі у садибі худ. В. Орловського на Гоголівській вул., 28 (1892—1893),
• Прибутковий будинок Шепинського на вул. Саксаганського, 137/18 (1893),
• Житловий будинок К. Сорокіної на розі вулиць Ігорівської, 9/1 і Братської (1893),
• Добудова житлового будинку на Андріївському узвозі, 22 а (1893),
• Житловий будинок на Шовковичній вул., 4 (1893, не зберігся),
• Прибутковий будинок А. Бонадурер на вул. Саксаганського, 30 (1893—1900),
• Житловий будинок на Ігорівській вул., 7 (1894),
• Цегельня М. Ріхтера на Кирилівській вул., 35 (1894—1898),
• Будинок Літературно-артистичного товариства на Рогнідинській вул., 1/13 (1896),
• Житловий будинок на Прорізній вул., 23 (1897),
• особняк Маркуса Зайцева (1897, тепер — вул. Михайла Грушевського, 20/1 — на розі з Шовковичною вулицею);
• особняк Лібермана (1898; нині — будівля Спілки Письменників України, Банкова вулиця);
• Особняк на Інститутській вул., 28 (тепер № 8) (1898),
• Житловий будинок на Львівській вул. (тепер вул. Січових Стрільців), 14 (1898),
• Житловий будинок на Стрілецькій вул., 4/6 (1898),
• 2-й казенний винний склад на Деміївці / тепер Голосіївський просп., 6 (1899, зберігся частково),
• особняк Гальперіна (1899; нині — будинок комітетів Верховної Ради України, вул. Михайла Грушевського, 18/2 — на розі з Шовковичною вулицею),
• Житловий будинок Д. Колядіна на Великій Житомирській вул., 38 (1899—1900),
• Прибутковий будинок і 2 флігелі Л. Кучера на вул. Кузнечній (нині — вул. Антоновича), 23 (1899—1900),
• Будинок і флігель Ф. Альошина на Фундуклеївській вул. (тепер Богдана Хмельницького), 36 (1899—1900),
• Прибутковий будинок на Маріїнсько-Благовіщенській вул. (тепер вул. Саксаганського), 39 (1899—1900),
• Особняк Василя Симиренка на Десятинній вул., 9 (1899),
• Прибутковий будинок у провулку Тараса Шевченка, 13 (1899),
• Перебудова житлового будинку на Володимирській вул., 8 (1890-ті),
• Перебудова пивоварного заводу Маррів на Сирецькій вул., 27 (1890-ті),
• Перебудова особняка на Терещенківській вул., 3 (1890-ті),
• Житловий будинок на Терещенківській вул., 23 (точна дата невідома),
• Житловий будинок на Бульварно-Кудрявській вул., 5 (кін. XIX ст.),
• Житловий будинок на Мерингівській вул., 3/1 (кін. XIX ст.),
• Житловий будинок Давида Марголіна на Ігорівській вул., 7 (кін. XIX ст.),
• Прибутковий будинок на Еспланадній вул., 2 (1900),
• Прибутковий будинок на вул. Шота Руставелі, 12 (1900),
• Прибутковий будинок архітектора Михайла Іконнікова на Софіївській вул., 14/13 (1900),
• Прибутковий будинок О. Здоревської на Софіївській вул., 14/13 (1900),
• Прибутковий будинок / 4 поверхи і житловий флігель / 3 поверхи в садибі А. Терещенка на вул. Нижній Вал, 37 (1900),
• Надбудова верхнього поверху в (прибутковому будинку) на розі Володимирській вул., 18 і Рильського провулка (1900).
• Флігель цукрозаводчика Є. Штільмана / 3 поверхи на Лютеранській вул., 12 (1900—1901),
• особняк Семена Могилевцева («Шоколадний будинок», Шовковична вул., 17/2, 1900).
• Особняк барона В. Ікскюль-Гильденбрандта на Шовковичній вул., 17/2 (1901),
• Прибутковий будинок на вул. Заньковецької, 3/1 (1901),
• Будинок О. Сидорова на вул. Ярославів Вал, 21/20 (1905—1906),
• Прибутковий будинок на Великій Житомирській вул., 10 (1909),
• Прибутковий будинок на вул. Антоновича, 20 (1911).

До найцікавіших робіт Ніколаєва у «жанрі» прибуткових будинків входять готелі «Національ» та «Бель-Вю» на Хрещатику (обидва не збереглися) та споруди по сучасних:

• бульвару Тараса Шевченка, 36 (1873—1874);
• вул. Терещенківській, 17 (1875);
• вул. Володимирській, 43 (1888);
• вул. Січових Стрільців, 14-а (1898);
• вул. Великій Житомирській, 38 (1899);
• вул. Богдана Хмельницького, 33 (реконструкція 1899);
• вул. Антоновича, 23 (1900);

Загалом у Києві збереглося близько 150 храмів, громадських та житлових будинків, зведених архітектором Ніколаєвим — найбільша кількість зведених будівель з-поміж усіх архітекторів.

Роботи за межами Києва

Володимир Ніколаєв звів велику кількість храмів на Київщині, серед збережених храмів це:

• Успенський собор у місті Переяслав (1889—1896);
• Церква Різдва Богородиці у селі Березна Володарського району (1893);
• Михайлівська церква у селі Богатирка Ставищенського району (1894);
• Церква Іоана Богослова у селі Винарівка Ставищенського району (1895, руїни);
• Церква Іоана Богослова у селі Сидоровичі Іванківського району (1896);
• Розбудова церкви Св. Олександра Невського у селі Дубівка Тарщанського району (1898);
• Миколаївська церква у селі Луб'янка Бородянського району (1899);
• Свято-Троїцька церква у смт Чоповичі Малинського району (1900);
• Спасо-Преображенська церква у селі Кошів Тетіївського району (1902);
• Церква Св. Параскеви у селі Олійникова Слобода Білоцерківського району (1910)

Творіння

Найвідоміші твори, що дійшли до наших днів

Пам'ятники та храми

• Пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві, 1888
• Пам'ятник Михайлу Глинці у Києві, 1904
• Вознесенська церква на Байковому кладовищі, 1884–1888

Особняки

• Особняк Федора Терещенка (нині — Київська національна картинна галерея), 1877–1884
• Особняк Гальперіна (нині — будинок комітетів ВРУ), 1899
• Особняк Лібермана (нині — будинок Спілки Письменників України, 1898

Інші відомі будівлі

• Будинок Купецького зібрання (нині — Національна філармонія), 1882
• Будинок лікарні для чорноробів (нині — Охматдит), 1892–1894
• Будинок для вдів, 1900–1902
• Брама з адміністративним корпусом Казенного винного складу №2, 1897

Втрачені відомі твори

Храми

• Благовіщенська церква, 1885–1887
• Стрітенська церква (відбудовується)
• Церква Олександра Невського, 1888–1889
• Каплиця на честь порятунку Олександра III, 1891

Будинки

• Будівля готелю «Національ» (справа)
• Будинок Київського міського кредитового товариства, 1894

Примітки

1. метрична книга
   d:Track:Q932420d:Track:Q34544468
2. Звід пам'яток історії та культури.
3. Ворота бывшего Киевского снарядного завода (Киев) [ 10 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

• Бондаренко Р. І., Кальницький М. Б. Ніколаєв Володимир Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 400. — . [ 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Головні та міські архітектори Києва 1799—1999 : каталог виставки до двохсотріччя введення посади головного архітектора Києва / М. В. Виноградова та ін.; ред. М. М. Дьомін. — К. : НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 1999. — 36 с. : іл.
• Кальницкий М. Б. Зодчество и зодчие. — К. : Сидоренко В. Б., 2012. — 336 с. : ил. (серия «Киевские истории»). — . (рос.)
• Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.
• Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : Кий, 1997. — 374 с. — ..