Вулиця Юрія Іллєнка (Київ)

Вулиця Юрія Іллєнка — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Дорогожичі. Пролягає від вулиці Січових Стрільців та Лук'янівської площі до вулиці Олени Теліги.

Вулиця Юрія Іллєнка Київ
Вулиця Юрія Іллєнка поблизу телецентру
Місцевість	Лук'янівка, Дорогожичі
Район	Шевченківський район
Назва на честь	українського кінорежисера Юрія Іллєнка
Колишні назви
Житомирська, Дорогожицька, Велика Дорогожицька, імені Ювенарія Дмитровича Мельникова, Мельника, Ювеналія Мельникова
Загальні відомості
Протяжність	3 км
Координати початку	50°27′40″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461167° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461167; 30.483861Координати: 50°27′40″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461167° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461167; 30.483861
Координати кінця	50°28′24″ пн. ш. 30°26′53″ сх. д. / 50.473361° пн. ш. 30.448250° сх. д. / 50.473361; 30.448250
поштові індекси	04050, 04119
Транспорт
Найближчі станції метро	«Лук'янівська»,   «Дорогожичі»
Автобуси	А  № 50, 31, 47
Тролейбуси	Тр № 6, 16, 18, 19, 19Д, 23, 28, 31, 33
Маршрутні таксі	Мт  № 166, 179, 181, 410, 439, 496, 499, 558, 586, 598
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади	5-й корпус Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Парки	парк Котляревського
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11037
У проєкті OpenStreetMap	r1745224
Мапа
Вулиця Юрія Іллєнка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Юрія Іллєнка.

Прилучаються вулиці: Митрофана Довнар-Запольського, Герцена, Деревлянська, Академіка Ромоданова, Дорогожицька, Ґарета Джонса та Праведників.

Історія

Вулиця виникла у першій половині XIX століття на давньому Житомирському шляху, разом із теперішньою вулицею Січових Стрільців складала частину Житомирської вулиці. Первісно вулиця впиралася у відгалуження Бабиного Яру. У 1950-ті роки подовжена до сучасної вулиці Олени Теліги.

З 1869 року вулиця мала назву Дорогожицька (також Велика Дорогожицька, наприкінці XIX — початку XX століть), від літописної місцини Дорогожичі.

У 1896—1917 роках вулицею пролягала «Лагерна трамвайна лінія», яка сполучала Лук'янівку та Сирець.

У 1923 році отримала назву вулиця імені Ювенарія Димитровича Мельникова, на честь Ювеналія Мельникова — одного з перших у Києві пропагандистів соціал-демократичних поглядів, який утримував на цій вулиці школу-майстерню, що була фактично марксистським гуртком. Фактично ж одночасно у 1920—1960-х роках використовувалися назви вулиця Мельникова й вулиця Мельника. У 1928 році назва вулиці була уточнена — вулиця Ювеналія Мельникова.

З 1944 року знову мала назву Дорогожицька. З 1957 року — вулиця Мельникова.

24 травня 1997 року на тодішній вулиці Мельникова, буд. 3 був відкритий перший в Києві та в Україні ресторан «McDonald's».

Сучасна назва на честь українського кінорежисера Юрія Іллєнка — з 2018 року.

Забудова

Платан Кащенка — єдине вціліле дерево знищеного Акліматизаційного саду, вік якого становить близько 120 років, висота — 25 м, обхват — 3 м. За даними Київського еколого-культурного центру, який у 1997 році взяв дерево під охорону, це найстаріший та найбільший платан у Києві

Забудова вулиці почалася у другій половині XIX століття. Серед невеликих житлових будинків виділялися значні громадські споруди: гімназія № 6, Тираспольські казарми, притулок для дітей військових тощо. Нинішня забудова склалася переважно за радянського часу.

• буд. № 8 (колишня — Велика Дорогожицька, 44) — двоповерховий особняк у стилі розвиненого модерну, так званий «Будинок з ірисами». Споруджений у 1911 році за проєктом цивільного інженера Володимира Безсмертного на замовлення голови Київського окружного суду Миколи Степановича Грабаря. Із встановленням радянської влади в націоналізованому особняку було влаштовано дитячий будинок № 22, де з весни 1921 року вихователем і завідувачем був український письменник Степан Васильченко. У 1922—1925 роках в особняку функціонувала трудова школа № 61 імені Івана Франка, де Васильченко був учителем і після того, як школу 1925 році перевели в приміщення колишньої київської 6-ї гімназії по вул. Мельникова, 81. В особняку ж залишався дитячий будинок до 1934 року, коли тут містилося Українське відділення Всесоюзного товариства культурних зв'язків із закордоном, яке займало особняк до 1940 року. З середини 1940-х років в особняку були різні установи.
• буд. № 14 (колишня — Велика Дорогожицька, 50) — колишній приватний будинок, зведений у 1907 році (за деякими джерелами — у 1905 році) для київського купця Бернарда Себастьяновича Міллера, під керівництвом архітектора Олександра Кривошеєва. Відразу після закінчення будівництва особняк орендувала Земська фельдшерсько-акушерська школа. При школі діяла амбулаторія, де викладачі приймали пацієнтів, а учні їм допомагали. У роки Першої світової війни тут знаходився земський шпиталь, на базі якого було сформовано санітарний ешелон, про що нагадує меморіальна дошка на фасаді будинку.
• буд. № 16 — особняк, що належав генералові Пишенкову, потім його спадкоємцям. У 1908 році будинок орендувала новостворена Шоста чоловіча гімназія, яка потім переїхала у власне приміщення за адресою вул. Мельникова, 81. У радянські часи особняк надбудували.
• буд. № 20 — двоповерховий особняк був зведений на початку XX століття для власниці ділянки Євфросинії Семенкевич. Наприкінці XX століття будинок за проектом архітектора Ірини Клименко перебудували під районний Будинок дитячої технічної творчості. Наразі тут знаходиться Київський міський центр по роботі з жінками.
• буд. № 22 — п'ятиповерховий будинок («сталінка») був зведений в середині XX століття. Нині — житловий будинок з офісами в деяких квартирах. До прибудинкової території входить двір з парковкою для транспорту, великий спортивний майданчик та футбольне поле, збудоване 2004 року. Поруч з будинком знаходиться парк Котляревського з дитячим майданчиком та фонтанами.
• буд. № 24 (колишня — Велика Дорогожицька, 68) — будинок, зведений на міські кошти, для розміщення бійців 131-го піхотного Тираспольського полку, дислокованого в Києві, архітектори Іполит Ніколаєв, Михайло Бобрусов. Прямо на вулицю виходило приміщення штабу полку, а в глибині подвір'я були казарми та плац. У 2020 році розпочато реконструкцію та надбудову пам'ятки для потреб Центру дитячої кардіології та кардіохірургії.
• буд. № 24 (у дворі) — у грудні 2010 року споруджено другий корпус Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України.
• буд. № 26 — двоповерховий особняк, зведений на початку ХХ століття. У радянський час був резиденцією командувача Київського військового округу, нині тут міститься посольство Казахстану в Україні.
• буд. № 28 — особняк, що належав провізору Вікентію Владиславовичу-Едуардовичу Керекешу, збудований на початку XX століття. Зруйнований у 2013 році заради зведення двоповерхової будівлі ресторану.
• буд. № 30 — Особняк Баккалинського, збудований у 1899—1901 роках. Належав учасникові російсько-турецької війни Пилипові Баккалинському (1835—1908). Останній збережений зразок одноповерхової житлової забудови вулиці. Нині будинок відселений, за даними ЗМІ, готується його знесення.
• буд. № 31 — гуртожиток будівельного технікуму. Будинок в глибині кварталу, межує з ділянкою школи № 33 1930-х років, за розмірами узгоджується з навколишньою забудовою. Споруджений 1952 за проєктом архітектора Анатолія Добровольського.
• буд. № 32 — зведений перед самою німецько-радянською війною для особового складу Дніпровської військової флотилії.
• буд. № 36 — зведений у 1980-ті роки за проектом Ігоря Шпари, тут містилася Київська вища партійна школа при ЦК КПУ (зараз тут розташовані Інститут міжнародних відносин та Інститут журналістики). Для будівництва було знищено Акліматизаційний сад, заснований академіком Миколою Кащенком у 1913 році.
• У 1973 році було завершено монтаж найвищої споруди в Україні — Київської телевежі. У той же час у буд. № 42 розпочав споруджуватися апаратно-студійний комплекс Республіканського телецентру (нині — будинок Національної телекомпанії України).
• буд. № 51 — особняк Згорської, знесений у 2011 році.
• буд. № 75 — будинок на розі сучасної Деревлянської вулиці, побудований у 1930-х роках для працівників НКВС.
• буд. № 81 (колишня — вул. Велика Дорогожицька, 75) — містяться одразу декілька давніх будинків. Один з них — будинок Шостої чоловічої гімназії, зведений у 1912—1913 роках за проєктом Олександра Кобелєва. При гімназії була 7-ма земська лікарня. За тією ж адресою містився будинок Олексіївського притулку для дітей військових (вул. Іллєнка № 81/2), побудований у 1901—1902 роках архітектором за проєктом Ієроніма Кітнера, одного з авторів комплексу Політехнічного інституту. З 1953 по 1999 рік будівлі належали Київському ВІРТУ ППО.

• Житлові комплекси
• «Парус» (буд. № 12-Б)
• «Лук'янівський» (буд. № 51)

Особистості

• буд. № 45 — жив і працював академік Микола Кащенко, будинок не зберігся.
• буд.№ 81 — у 1923—1932 роках жив і працював письменник Степан Васильченко.

Пам'ятники та меморіальні дошки

• буд. № 2/10 — меморіальна дошка Василю Власову. Барельєф, виготовлений з бронзи; скульптор С. І. Гайдар.
• буд. № 2-А — пам'ятний знак велосипедистам, що загинули на дорогах. Встановлений 13 грудня 2008 року.
• буд. № 14 — меморіальна дошка на честь формування санітарного поїзда № 1078. Граніт, архітектор І. П. Прокопенко (відкрита у листопаді 1973 року).
• буд. № 20 (орієнтовно) — у сквері встановлено пам'ятник Івану Котляревському.
• буд. № 32 — меморіальна дошка на честь Ювеналія Мельникова, на честь якого свого часу була названа вулиця.
• буд. № 39 — пам'ятник Вільгельму Габсбургу (Василь Вишиваний)
• буд. № 45 — меморіальна дошка Миколі Кащенку. Мармур; архітектор І. І. Макушенко. Встановлена 29 березня 1954 року (наразі втрачена).
• буд. № 81 — меморіальна дошка Степанові Васильченку. Не збереглася.
• буд. № 83-Д (орієнтовно) — меморіальний знак місцю, де починалася дорога євреїв до Бабиного Яру. Влітку 2018 року Ініціативна група «Місто мрії» відновлила стан меморіалу.

• Пам'ятники
• Іванові Котляревському в парку його імені
• Велосипедистам, що загинули на дорогах

• Меморіальні дошки
• Анотаційна дошка з колишньою назвою вулиці (демонтована 2019 року), буд. № 32
• Василю Власову
• Формуванню санітарного поїзда № 1078
• КВІРТУ
• Степанові Васильченку (зникла під час реконструкції будинку № 79 у 2003 році)

Установи та заклади

Дитяча лікарня № 8 (буд. № 18)

• буд. № 2/10 — Державна акціонерна холдингова компанія «Артем»
• буд. № 14 — Перший київський медичний коледж
• буд. № 18 — Дитяча клінічна лікарня № 8 Шевченківського району
• буд. № 20 — Київський міський центр роботи з жінками (1998)
• буд. № 24 (у дворі) — Центр дитячої кардіології та кардіохірургії
• буд. № 26 — Посольство Казахстану в Україні
• буд. № 31 — офіс енергокомпанії YASNO
• буд. № 36/1 — Інститут журналістики Київського національного університету та Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• буд. № 38, 40 — Державний архів Київської області
• буд. № 39 — Загальноосвітня школа № 61 (1935)
• буд. № 42 — Київський телецентр (UA: Перший та «1+1») та Музей телебачення НСТУ
• буд. № 44 — колишня контора Лук'янівського єврейського кладовища
• буд. № 48 — Спорткомплекс «Авангард»
• буд. № 53 — Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології НАМН України
• буд. № 63 — Видавництва «Веселка» та «Мистецтво»
• буд. № 69-А — Дитяча стоматологічна клініка № 2 Шевченківського району
• буд. № 81 — Галузевий державний архів Державного департаменту України з питань виконання покарань
• буд. № 81-А — 5-й корпус Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
• буд. № 83-Д — Посольство Грузії в Україні

Примітки

1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
2. Протокол заседания Президиума Киевского губисполкома от 3 марта 1923 г. № 23, п. 366 «Об обеспечении семьи т. Ювенария Мельникова» // Державний архів Київської області. Ф. Р-111. Оп. 1. Спр. 375. Арк. 17, 20. (рос.) [Архівовано з першоджерела 13 червня 2015.]
3. Протокол засідання Президії Київської Міської Ради ІХ скликання від 28 березня 1928 року Ч. 40, п. 628 «Про виправлення назви вул. „Мельника“ (кол. В. Дорогожицька)» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 237, 240зв. [Архівовано з першоджерела 2 листопада 2015.]
4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
5. Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України і виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2193 «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям і державним установам м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 926. Арк. 577–578. [Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.]
6. Рішення Київської міської ради від 11 жовтня 2018 року № 1876/5940 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 121 (5172). — 7 листопада. — С. 13. [ з першоджерела 23 січня 2022.]
7. Кальницкий, 2008.
8. . Архів оригіналу за 14 червня 2015. Процитовано 7 січня 2011.
9. . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 22 квітня 2021.
10. Житловий будинок, початок 1910-х років // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 3. — Київ. — 608 с.
11. Марія Чадюк. Довгий шлях до вшанування // День. — 2021. — 10 лютого [ 21 травня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

• Мельникова вулиця // Веб-енциклопедія Києва.
• Мельникова вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 186.

• Мельникова вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 106.

• Мельникова вулиця // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 136. — .
• Вул. Мельникова // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — .
• Мельникова улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого  — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — С. 385. (рос.)

• Мельникова вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 157. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Іллєнка Юрія вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».
• Карты и схемы Киева // Вебсайт «Памяти киевских трамваев» (рос.)(англ.)

Посилання

• В. Леонтович. Архитекторы, инженеры-строители и скульпторы, работавшие в Киеве в период с 1855–1925 гг. (рос.) [ 25 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Михайло Кальницький, Дмитро Малаков. Головні та міські архітектори Києва [ 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник [ 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• М. Б. Кальницкий. Главная Лукьяновская // Газета по-киевски. — 2008. — 11 октября. (рос.) [ 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]