Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Аверченко Ukrcenter Примітки Аркадій Тимофійович Аверченкорос

Аверченко Аркадій Тимофійович

Аверченко Аркадій Тимофійович
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Аверченко.

Аркадій Тимофійович Аверченко
рос. Аркадий Тимофеевич Аверченко
image
фото 1919 року
Псевдонім Ave[1], Волк[1], Фома Опискин[1], Медуза-Горгона[1] і Фальстаф[1]
Народився 15 (27) березня 1880[2]
Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія[3][4]
Помер 12 березня 1925(1925-03-12)[3][5][…] (44 роки)
Нове Мєсто, Прага, Чехословаччина[6]
·серцево-судинні захворювання
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство image Російська імперія
Діяльність письменник, сатирик, театральний критик, гуморист, драматург, редактор
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творів російська
Жанр гумор
Сайт: arkadiyaverchenko.ru
image Аверченко Аркадій Тимофійович у Вікісховищі
image  Висловлювання у Вікіцитатах
image  Роботи у  Вікіджерелах

Арка́дій Тимофíйович Аве́рченко (нар. 15 (27) березня 1881(18810327), Севастополь, Російська імперія — 12 березня 1925, Прага, Чехословаччина) — російський письменник-сатирик і гуморист українського походження.

Біографія

Дореволюційна життя

Народився 15 (27) березня 1881(18810327) року в Севастополі в сім'ї небагатого купця Тимофія Петровича Аверченка і Сусанни Павлівни Софронової, дочки відставного солдата з Полтавщини.

А. Т. Аверченко закінчив лише два класи гімназії, оскільки, зважаючи на поганий зір і слабке здоров'я не міг довго займатися, і до того ж у дитинстві, внаслідок нещасного випадку, дуже пошкодив око. Але недостатня освіта, за свідченням письменника М. М. Брешко-Брешковського, із часом компенсувалася природним розумом.

Працювати Аверченко почав рано, ще в 15 років. З 1896 по 1897 рр. служив молодшим писарем в транспортній конторі Севастополя. Протримався він там недовго, трохи більше року, і згодом описав цей період свого життя в іронічній «Автобіографії», а також в оповіданні «Про пароплавні гудки»

У 1897 році Аверченко їде працювати конторником на Донбас, на Брянський рудник. Там він пропрацював чотири роки, згодом написавши кілька оповідань про життя на руднику («Увечері», «Блискавка» тощо).

На початку 1900-х років він переїжджає разом з правлінням рудників в Харків, де 31 жовтня 1903 року в газеті «Южный край» з'являється його оповідання «Як мені довелося застрахувати життя» (пізніше виправлене і знову опубліковане під назвами «Лицар індустрії», «Пан Цацкін»). Сам же Аверченко вважав своїм літературним дебютом оповідання «Праведник» (1904 рік).

У 1906 - 1907 рр. він, абсолютно закинувши службу, редагує сатиричні журнали «Багнет» і «Меч», а в 1907 році ці видання стали першою постійною трибуною Аверченко, який вів майже всі розділи під численними псевдонімами. Але його звільняють з правління зі словами: «Ви хороша людина, але ні до біса НЕ придатні». Після цього, в січні 1908 року , А. Т. Аверченко їде в Санкт-Петербург. За власними словами, Аверченко їде в 1907 році з Харкова до Петербурга, не сплативши штрафу в 500 рублів за зміст 9-го номера журналу «Меч».

У столиці він стає співробітником другорядних видань, в тому числі журналу М. Г. Корнфельда , який втрачає передплатників.

У 1908 році група молодих співробітників «Стрекозы» вирішує видавати новий журнал , секретарем, а незабаром і редактором якого стає Аверченко.

Аверченко багато років з успіхом працює в колективі журналу з відомими людьми - Теффі, Сашком Чорним, , (Ре-ми) тощо. Саме там з'явилися його найблискучіші гумористичні оповідання. За час роботи Аверченка в «Сатириконі» цей журнал став надзвичайно популярним, за мотивами його оповідань ставилися п'єси в багатьох театрах країни (, , « Кажані»). Для Аверченко робота в цьому виданні стала центральною віхою у творчій біографії. Тривають розпочаті в Харкові пошуки власних тем, стилю, жанру. За гостру політичну спрямованість деяких матеріалів Аверченко піддавався судовому переслідуванню, але популярність від цього не зменшилася. Окрім журналу було налагоджене видання : за 1908—1913 роки вийшло друком близько ста назв книжок загальним накладом більше двох мільйонів екземплярів. Серед них була перша збірка оповідань А. Аверченка, що від 1910 до 1917 року мала 24 видання.

У 1911—1912 рр. Аверченко двічі їздить у подорожі по Європі зі своїми друзями-сатириконцями — художниками А. А. Радаковим і Ремізовим. Ці подорожі послужили Аверченко багатим матеріалом для творчості: в 1912 році вийшла його популярна книга «Експедиція сатириконців в Західну Європу». Після розколу у редакції (1913), Аверченко до 1918 року редагує вже .

А. Т. Аверченко писав також численні театральні рецензії під псевдонімами Ave, Вовк, Фома Опискин, Медуза-Горгона, Фальстаф тощо.

Після Жовтневого перевороту все різко змінилося. У липні 1918 року більшовики закрили «Новий Сатирикон» разом з іншими опозиційними виданнями. Аверченко і весь колектив журналу зайняли негативну позицію до радянської влади. Щоб повернутися до себе в рідній Севастополь (в Крим , зайнятий білими), Аверченку довелося пройти через численні халепи, пробираючись через Росію і окуповану німцями територію України до Криму.

З липня 1919 року Аверченко працював в газеті «Юг» (згодом «Південь Росії»), агітуючи за допомогу Добровольчій армії.

У жовтні 1920 війська Врангеля потрапили у скрутне становище, а 15 листопада 1920 року Севастополь був узятий червоними. За кілька днів до цього Аверченко на одному з останніх пароплавів відплив у Константинополь.

В еміграції

У Константинополі Аверченко відчув себе більш-менш затишно, оскільки там на той час знаходилася величезна кількість біженців із Росії, таких же як і він.

13 квітня 1922 року Аверченко переїжджає до Софії, а потім до Белграда. У жодному з цих міст Аверченко надовго не залишався, і 17 червня 1922 року перебрався до Праги на постійне місце проживання.

1923 року виходить його перша збірка емігрантських розповідей «Записки Простодушного». Того ж року виходить друком книжка «Дванадцять портретів», де фігурують персонажі «Мадамъ Ленина», «Мадамъ Троцкая», «Феликсъ Дзержинскій», «Петерсъ», «Максимъ Горькій», «Θедор Шаляпинъ», «Мартовъ и Абрамовичъ», три портрети Керенського, «Балтійскій матрос», «Совѣтский учитель», «Артистка образца 1922 года», тобто висміяні усі «радянські авторитети». Більшовицьким лідером В. Ульяновим (Леніним) була помічена його збірка оповідань «13 ножей в спину революции» (Париж, 1921).

Життя далеко від Батьківщини, від рідної мови було дуже важким для Аверченка; цьому було присвячено багато його творів, зокрема, розповідь «Трагедія російського письменника».

У Чехії Аверченко відразу набув популярності; його творчі вечори користувалися надзвичайним успіхом, а багато розповідей було перекладено чеською. Працюючи у відомій газеті «Prager Presse» (що виходила німецькою), Аркадій Тимофійович написав багато іскрометних і дотепних розповідей, в яких просліджувались його ностальгія за дореволюційною Росією.

1925 року Аркадій Аверченко серйозно захворів. 28 січня його в майже несвідомому стані поклали до клініки при Празькій міській лікарні з діагнозом «ослаблення серцевого м'яза, розширення аорти і склероз нирок». Врятувати його не змогли, і вранці 12 березня 1925 року він помер.

Примітки

  1. Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
    d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244
  2. ПроДетЛит — 2019.
    d:Track:Q124821483
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #119167808 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  4. Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
    d:Track:Q1768199d:Track:Q649d:Track:Q5061737
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  6. Archiv hl. m. Prahy, Matrika zemřelých české pravoslavné církve u sv. Mikuláše, sign. ČPRAV Z2, s. 27 — Т. ČPRAV Z2. — С. 27.
    d:Track:Q105319160

Джерела та література

Література

Аверченко Аркадій Тимофійович
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Цитати у Вікіцитатах?
image Теми у Вікіджерелах?
image Генеалогія на Родоводі?
image Проєкт
image Аверченко Аркадій Тимофійович у Вікісховищі?
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Алексеев А. Д. А. Т. Аверченко: Автобиография. В кн.: Ежегодник рукописного отдела Пушкинского дома на 1973 год. — Л., 1976.
  • Спиридонова Л. А. Аверченко. В кн.: Русские писатели. Ч. 1. — М., 1990.
  • Сергеев О. Белые мысли Аркадия Аверченко. В кн.: Аверченко А. Записки Простодушного. — М., 1992.
  • Николаенко Н. В. Он покорял. В кн.: Крымский альбом. Феодосия. — М., 1997.
  • Левицкий Д. А. Жизнь и творческий путь Аркадия Аверченко. — М., 1999.

Посилання

  • Аверченко, Аркадій Тимофійович // ВУЕ
  • «Самогубство» — одноактна комічна опера Христо Цанов (2007) переклад лібрето: українська мова — Ольга Сорока, а французькі Надежда Николова.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Averchenko Ukrcenter Primitki Arkadij Timofijovich Averchenkoros Arkadij Timofeevich Averchenkofoto 1919 rokuPsevdonim Ave 1 Volk 1 Foma Opiskin 1 Meduza Gorgona 1 i Falstaf 1 Narodivsya 15 27 bereznya 1880 2 Sevastopol Tavrijska guberniya Rosijska imperiya 3 4 Pomer 12 bereznya 1925 1925 03 12 3 5 44 roki Nove Myesto Praga Chehoslovachchina 6 sercevo sudinni zahvoryuvannyaPohovannya Olshanskij cvintarGromadyanstvo Rosijska imperiyaDiyalnist pismennik satirik teatralnij kritik gumorist dramaturg redaktorAlma mater Dniprovskij nacionalnij universitet imeni Olesya GoncharaMova tvoriv rosijskaZhanr gumorSajt arkadiyaverchenko ru Averchenko Arkadij Timofijovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Arka dij Timofijovich Ave rchenko nar 15 27 bereznya 1881 18810327 Sevastopol Rosijska imperiya 12 bereznya 1925 Praga Chehoslovachchina rosijskij pismennik satirik i gumorist ukrayinskogo pohodzhennya BiografiyaDorevolyucijna zhittya Narodivsya 15 27 bereznya 1881 18810327 roku v Sevastopoli v sim yi nebagatogo kupcya Timofiya Petrovicha Averchenka i Susanni Pavlivni Sofronovoyi dochki vidstavnogo soldata z Poltavshini A T Averchenko zakinchiv lishe dva klasi gimnaziyi oskilki zvazhayuchi na poganij zir i slabke zdorov ya ne mig dovgo zajmatisya i do togo zh u ditinstvi vnaslidok neshasnogo vipadku duzhe poshkodiv oko Ale nedostatnya osvita za svidchennyam pismennika M M Breshko Breshkovskogo iz chasom kompensuvalasya prirodnim rozumom Pracyuvati Averchenko pochav rano she v 15 rokiv Z 1896 po 1897 rr sluzhiv molodshim pisarem v transportnij kontori Sevastopolya Protrimavsya vin tam nedovgo trohi bilshe roku i zgodom opisav cej period svogo zhittya v ironichnij Avtobiografiyi a takozh v opovidanni Pro paroplavni gudki U 1897 roci Averchenko yide pracyuvati kontornikom na Donbas na Bryanskij rudnik Tam vin propracyuvav chotiri roki zgodom napisavshi kilka opovidan pro zhittya na rudniku Uvecheri Bliskavka tosho Na pochatku 1900 h rokiv vin pereyizhdzhaye razom z pravlinnyam rudnikiv v Harkiv de 31 zhovtnya 1903 roku v gazeti Yuzhnyj kraj z yavlyayetsya jogo opovidannya Yak meni dovelosya zastrahuvati zhittya piznishe vipravlene i znovu opublikovane pid nazvami Licar industriyi Pan Cackin Sam zhe Averchenko vvazhav svoyim literaturnim debyutom opovidannya Pravednik 1904 rik U 1906 1907 rr vin absolyutno zakinuvshi sluzhbu redaguye satirichni zhurnali Bagnet i Mech a v 1907 roci ci vidannya stali pershoyu postijnoyu tribunoyu Averchenko yakij viv majzhe vsi rozdili pid chislennimi psevdonimami Ale jogo zvilnyayut z pravlinnya zi slovami Vi horosha lyudina ale ni do bisa NE pridatni Pislya cogo v sichni 1908 roku A T Averchenko yide v Sankt Peterburg Za vlasnimi slovami Averchenko yide v 1907 roci z Harkova do Peterburga ne splativshi shtrafu v 500 rubliv za zmist 9 go nomera zhurnalu Mech U stolici vin staye spivrobitnikom drugoryadnih vidan v tomu chisli zhurnalu M G Kornfelda yakij vtrachaye peredplatnikiv U 1908 roci grupa molodih spivrobitnikiv Strekozy virishuye vidavati novij zhurnal sekretarem a nezabarom i redaktorom yakogo staye Averchenko Averchenko bagato rokiv z uspihom pracyuye v kolektivi zhurnalu z vidomimi lyudmi Teffi Sashkom Chornim Re mi tosho Same tam z yavilisya jogo najbliskuchishi gumoristichni opovidannya Za chas roboti Averchenka v Satirikoni cej zhurnal stav nadzvichajno populyarnim za motivami jogo opovidan stavilisya p yesi v bagatoh teatrah krayini Kazhani Dlya Averchenko robota v comu vidanni stala centralnoyu vihoyu u tvorchij biografiyi Trivayut rozpochati v Harkovi poshuki vlasnih tem stilyu zhanru Za gostru politichnu spryamovanist deyakih materialiv Averchenko piddavavsya sudovomu peresliduvannyu ale populyarnist vid cogo ne zmenshilasya Okrim zhurnalu bulo nalagodzhene vidannya za 1908 1913 roki vijshlo drukom blizko sta nazv knizhok zagalnim nakladom bilshe dvoh miljoniv ekzemplyariv Sered nih bula persha zbirka opovidan A Averchenka sho vid 1910 do 1917 roku mala 24 vidannya U 1911 1912 rr Averchenko dvichi yizdit u podorozhi po Yevropi zi svoyimi druzyami satirikoncyami hudozhnikami A A Radakovim i Remizovim Ci podorozhi posluzhili Averchenko bagatim materialom dlya tvorchosti v 1912 roci vijshla jogo populyarna kniga Ekspediciya satirikonciv v Zahidnu Yevropu Pislya rozkolu u redakciyi 1913 Averchenko do 1918 roku redaguye vzhe A T Averchenko pisav takozh chislenni teatralni recenziyi pid psevdonimami Ave Vovk Foma Opiskin Meduza Gorgona Falstaf tosho Pislya Zhovtnevogo perevorotu vse rizko zminilosya U lipni 1918 roku bilshoviki zakrili Novij Satirikon razom z inshimi opozicijnimi vidannyami Averchenko i ves kolektiv zhurnalu zajnyali negativnu poziciyu do radyanskoyi vladi Shob povernutisya do sebe v ridnij Sevastopol v Krim zajnyatij bilimi Averchenku dovelosya projti cherez chislenni halepi probirayuchis cherez Rosiyu i okupovanu nimcyami teritoriyu Ukrayini do Krimu Z lipnya 1919 roku Averchenko pracyuvav v gazeti Yug zgodom Pivden Rosiyi agituyuchi za dopomogu Dobrovolchij armiyi U zhovtni 1920 vijska Vrangelya potrapili u skrutne stanovishe a 15 listopada 1920 roku Sevastopol buv uzyatij chervonimi Za kilka dniv do cogo Averchenko na odnomu z ostannih paroplaviv vidpliv u Konstantinopol V emigraciyi U Konstantinopoli Averchenko vidchuv sebe bilsh mensh zatishno oskilki tam na toj chas znahodilasya velichezna kilkist bizhenciv iz Rosiyi takih zhe yak i vin 13 kvitnya 1922 roku Averchenko pereyizhdzhaye do Sofiyi a potim do Belgrada U zhodnomu z cih mist Averchenko nadovgo ne zalishavsya i 17 chervnya 1922 roku perebravsya do Pragi na postijne misce prozhivannya 1923 roku vihodit jogo persha zbirka emigrantskih rozpovidej Zapiski Prostodushnogo Togo zh roku vihodit drukom knizhka Dvanadcyat portretiv de figuruyut personazhi Madam Lenina Madam Trockaya Feliks Dzerzhinskij Peters Maksim Gorkij 8edor Shalyapin Martov i Abramovich tri portreti Kerenskogo Baltijskij matros Sovѣtskij uchitel Artistka obrazca 1922 goda tobto vismiyani usi radyanski avtoriteti Bilshovickim liderom V Ulyanovim Leninim bula pomichena jogo zbirka opovidan 13 nozhej v spinu revolyucii Parizh 1921 Zhittya daleko vid Batkivshini vid ridnoyi movi bulo duzhe vazhkim dlya Averchenka comu bulo prisvyacheno bagato jogo tvoriv zokrema rozpovid Tragediya rosijskogo pismennika U Chehiyi Averchenko vidrazu nabuv populyarnosti jogo tvorchi vechori koristuvalisya nadzvichajnim uspihom a bagato rozpovidej bulo perekladeno cheskoyu Pracyuyuchi u vidomij gazeti Prager Presse sho vihodila nimeckoyu Arkadij Timofijovich napisav bagato iskrometnih i dotepnih rozpovidej v yakih proslidzhuvalis jogo nostalgiya za dorevolyucijnoyu Rosiyeyu 1925 roku Arkadij Averchenko serjozno zahvoriv 28 sichnya jogo v majzhe nesvidomomu stani poklali do kliniki pri Prazkij miskij likarni z diagnozom oslablennya sercevogo m yaza rozshirennya aorti i skleroz nirok Vryatuvati jogo ne zmogli i vranci 12 bereznya 1925 roku vin pomer PrimitkiLiteratory Sankt Peterburga HH vek pod red O V Bogdanova d Track Q124670547d Track Q108611244 ProDetLit 2019 d Track Q124821483 Deutsche Nationalbibliothek Record 119167808 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bolshaya rossijskaya enciklopediya Moskva Bolshaya rossijskaya enciklopediya 2004 d Track Q1768199d Track Q649d Track Q5061737 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Archiv hl m Prahy Matrika zemrelych ceske pravoslavne cirkve u sv Mikulase sign CPRAV Z2 s 27 T CPRAV Z2 S 27 d Track Q105319160Dzherela ta literaturaUsenko P G Averchenko Arkadij Timofijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 15 ISBN 966 00 0734 5 Literatura Averchenko Arkadij Timofijovich u sestrinskih Vikiproyektah Portal Sevastopol Citati u Vikicitatah Temi u Vikidzherelah Genealogiya na Rodovodi Proyekt Sevastopol Averchenko Arkadij Timofijovich u Vikishovishi Vitalij Ablicov Galaktika Ukrayina Ukrayinska diaspora vidatni postati K KIT 2007 436 s Alekseev A D A T Averchenko Avtobiografiya V kn Ezhegodnik rukopisnogo otdela Pushkinskogo doma na 1973 god L 1976 Spiridonova L A Averchenko V kn Russkie pisateli Ch 1 M 1990 Sergeev O Belye mysli Arkadiya Averchenko V kn Averchenko A Zapiski Prostodushnogo M 1992 Nikolaenko N V On pokoryal V kn Krymskij albom Feodosiya M 1997 Levickij D A Zhizn i tvorcheskij put Arkadiya Averchenko M 1999 PosilannyaAverchenko Arkadij Timofijovich VUE Samogubstvo odnoaktna komichna opera Hristo Canov 2007 pereklad libreto ukrayinska mova Olga Soroka a francuzki Nadezhda Nikolova

Дата публікації:
Топ