От (кирилиця)

Літера Ѿ
Кирилиця
А	Б	В	Г	Ґ	Д	Ѓ
Ђ	Е	Ѐ	Є	Ё	Ж	З
З́	Ѕ	И	Ѝ	І	Ї	Й
Ј	К	Л	Љ	М	Н	Њ
О	П	Р	С	С́	Т	Ћ
Ќ	У	Ў	Ф	Х	Ц	Ч
Џ	Ш	Щ	Ъ	Ы	Ь	Э
Ю	Я
Неслов'янські літери
А̄			Ӑ			Ӓ
			Ә			Ӛ
Ӕ	Ғ					Ӷ
	Ԃ	Ꚃ			Ԫ
Ӗ	Е̄				Ӂ	Җ
Ꚅ	Ӝ	Ԅ	Ҙ	Ӟ
Ӡ	Ԇ	Ӣ		Ҋ	Ӥ	Қ
Ӄ	Ҡ	Ҟ	Ҝ		Ԛ	Ӆ
Ԯ					Ӎ	Ӊ
Ң		Ӈ	Ҥ			О̆
	О̄	Ӧ	Ө		Ӫ	Ҩ
Ԥ	Ҧ		Ҏ	Ԗ	Ҫ	Ԍ
	Ҭ					Ӯ
Ӱ		Ӳ	Ү		Ұ
Ҳ			Һ			Ꚕ
Ҵ	Ꚏ	Ҷ	Ӵ	Ӌ	Ҹ
Ꚗ		Ҽ	Ҿ			Ӹ
Ҍ				Ӭ
					Я̄
Ԙ	Ԝ	Ӏ
Застарілі літери
Ꙁ	Ꙇ	Ҁ	Ѻ	Ѹ	Ѡ
Ѿ	Ѣ		ІЯ	Ѥ	Юси	Ѧ
Ѫ	Ѩ	Ѭ	Ѯ	Ѱ	Ѳ	Ѵ
Ѷ	Ꙟ	Ꙡ		Ꙥ		Ꙩ
	Ꙭ	ꙮ		Ꚛ
Літери кирилиці

Ѿ, ѿ («от») — буква старослов'янської кирилиці. Хоча вона з'явилася як лігатура букв Ѡ, ѡ («омега») і Т («твердо»), вона функціонує як окрема буква алфавіту, наступна після хіра і перед ци. Вона ввійшла до найпершого друкованого кириличного абецедарія (на ілюстрації), і продовжує використовуватися в сучасну епоху.

Сторінка з Абетки, першого російського підручника, надрукованого Іваном Федоровим в 1574 році. На цій сторінці представлений кириличний алфавіт.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: От.

От використовується в церковнослов'янській мові для позначення прийменника отъ і приставки от-. Вона не використовується для цієї послідовності букв у будь-якому іншому контексті, а також не може бути замінена послідовністю «от» в зазначених випадках. Вона використовувалася зі схожою метою в середньовічній писемності інших слов'янських мов, що використовують кирилицю. У друкованих книгах ѿ використовується з більшою перевагою, ніж ѡ҃ для позначення числа 800.

Див. також

• Список букв кирилиці

Примітки

1. Иеромонах Алипий, Грамматика церковно-славянского языка, Санкт-Петербург, 1997, С. 17