Лігату ра в типографії лат ligatura від лат ligo зв язую об єднання знаків двох літер в один друкований символ для гармо

Лігату́ра в типографії (лат. ligatura від лат. ligo — зв'язую) — об'єднання знаків двох літер в один друкований символ для гармонійнішого вигляду шрифта в наборі.

Форма і відбиток лігатури, що складається з літер s (старий, «довгий» варіант літери) та i, шрифт Garamond, 12-й кегль

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лігатура.

Найпоширенішими лігатурами латинської абетки є ﬂ (fl), ﬁ (fi).

Знак амперсанда «&» також є видозміненою лігатурою символів «e» і «t» (від лат. et — і), що помітніше в курсивних варіантах цього символу.

У кирилиці лігатури використовують менше, зокрема в українській мові — лише в окремих жирних шрифтах для символів «ії» та «її». У сербській та македонській абетках існують літери Љ та Њ, які є лігатурами Л з Ь та Н з Ь відповідно.

Лігатура як художній прийом є дуже поширеним в логотипах.

Коли лігатурою двох окремих літер стало позначається певний звук, таку лігатуру називають диграфом чи диграммою. Наприклад, у французькій мові, часто вживається диграф œ.

Див. також

Примітки

Порівняйте написання слів offside (без лігатури) і oﬀside (лігатура ﬀ)

Джерела

[Текст]: навч. посіб. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин; за ред. О. В. Мельникова; рец.: О. М. Величко, М. С. Антоник, Ю. Ц. Жидецький. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. — 272 с. — 300 пр. — .

Посилання

Лігатура // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 298. — .
Лігатура // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 556.

[1] Порівняйте написання слів offside (без лігатури) і oﬀside (лігатура ﬀ)