Діо́ніс (грец. Διώνυσος, Dionysos, Bakchos), Вакх, Ба́хус (грец. Βακχος, лат. Bacchus, епітети Елевтерій (грец. Eleutherius — визволитель); Галієй), Бромій — один із найпопулярніших богів Давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні Діоніс, Бахус або Вакх — вино і пов'язані з ним веселощі.
Діоніс дав.-гр. Διόνυσος[1] | |
---|---|
Божество в | давньогрецька релігія і давньогрецька міфологія |
Батько | Зевс |
Мати | Семела або Деметра |
Дружина | Аріадна |
Діти | Тоант, Гіменей, Акід, Телета, Стафіл, d, Енопіон, Марон, d, Евант[d], d, Фліант, Пріап, Деяніра, d, Пасітея, Харити, d, d і d |
Частина від | Олімпійські боги |
Персонаж твору | Вакханки, Hades і Діонісіака |
Медіафайли у Вікісховищі |
Діоніс у міфах
Народження і юність
В Евріпіда записано первісний грецький міф про народження Діоніса від фіванської царівни Семели й Зевса, який відвідав її в образі смертного чоловіка. Перед народженням Діоніса ревнива Гера порадила Семелі попросити Зевса, щоб він постав перед нею в усій своїй величі та блиску. Зевс виконав її прохання, але при цьому спалив свою коханку блискавками. Проте він встиг урятувати недоношеного сина, якого зашив собі в стегно, а потім, коли дитині надійшов час з'явитися на світ, віддав його на виховання німфам долини Ніси. Там, у лісових нетрях молодий бог уперше знайшов виноградну лозу, тут же зав'язалася тісна дружба з лісовими божествами — силенами, сатирами, німфами й кентаврами.
У низці інших античних авторів згадується доповнений варіант міфу. За наказом ревнивої Гери новонародженого Діоніса схопили титани. Той, хоч умів перетворюватися на різних тварин, не зміг протистояти нападникам і ті розірвали Діоніса на шматки. З пролитої при цьому крові виникло гранатове дерево, що має криваво-червоні плоди. Останки юного бога вони зварили в казані, проте Рея склала їх докупи й оживила Діоніса. Зевс доручив доглядати за ним Персефоні, котра віддала хлопчика цареві Афаманту, що сховав його у жіночій половині палацу, перевдягнувши дівчинкою. Та Гера все ж відшукала Діоніса й помстилася Афаманту та його дружині Іно, наславши на них божевілля. Цар убив свого сина Леарха, сприйнявши його за оленя.
За проханням Зевса Діоніса прихистили німфи гори Ніса. Гермес тимчасово перетворив Діоніса на ягня (чи козеня), поки той не виріс. За догляд за сином Зевс винагородив німф, помістивши їх на небі як сім зір Гіад. На схилах Ніси Діоніс винайшов виготовлення вина, чим найбільше відомий.
Подорожі Діоніса
Гера визнала змужнілого Діоніса сином Зевса, але наслала на нього безумство. В супроводі Силена, сатирів і менад Діоніс став вештатися по всьому світу. За зброю їм слугували обвиті плющем жезли, змії та трещітки, що жахало зустрічних. Опинившись у Єгипті, Діоніс переконав місцевих цариць амазонок піти війною на титанів і повернути відібране ними царство Аммона законному власнику. Похід вдався і це стало першою з перемог Діоніса, попри прокляття Гери.
Дорогою до Індії Діоніс опинився біля міста Дамаск, де його не забажали прийняти. За це бог здер з дамаського царя шкіру, з плюща й виноградної лози створив міст і, перетнувши річку Євфрат, вирушив далі. Через наступну річку (Тигр) йому допоміг перебратися тигр, посланий Зевсом. До прибуття в Індію Діоніс покоряв місцеві народи, засновував міста і навчав людей виноградарству. Також він переслідував орди амазонок, які врятувалися тільки в Ефесі, де відтоді жили їхні нащадки. Поле битви з амазонками, що не зуміли сховатися, отримало назву Пангема — «криваве». З Індії Діоніс привів слонів, але частина їх померла на шляху до Європи, а їхні кістки лишилися на місці як нагадування про подорож бога.
Коли Діоніс повернувся до Греції, у Фригії Рея (чи Кібела за іншими варіантами) очистила його від всіх скоєних убивств і посвятила в свої містерії. Після цього Діоніс напав на Фракію, але отримав несподіваний опір царя Лікурга. Той полонив усе його військо, а сам Діоніс утік, кинувшись у море, та сховався в гроті Фетіди. Рея помстилася Лікургу, зробивши божевільним його самого. Той зарубав сокирою власного сина і розрубав тіло на шматки. Через цей злочин вся фракійська земля стала безплідною. Діоніс оголосив, що земля стане родити тільки після смерті царя. Піддані Лікурга відвели царя на гору Пангей, де його вбили дикі коні.
У Беотії Діоніса з його військом прихистив цар Пенфей, але обурився його поведінкою. Він наказав взяти бога в полон, але втративши глузд закував у ланцюги бика. Діоніс же з менадами вирішив далі. Коли Панфей кинувся наздоганяти їх, сп'янілі менади розірвали його надвоє. Матір Пенфея Агава, збожеволівши, відірвала цареві голову.
У Орхомені запрошення Діоніса приєднатися до нього відкинули три доньки царя Мінія. Почувши це, Діоніс перетворився на лева, потім бика і пантеру, а доньки Мінія збожеволіли, побачивши це. Одна з них, Левкіппа, вбила свого сина Гіппаса, після чого сестри з'їли його труп. Гермес перетворив їх на птахів, або, за іншими переказами, Діоніс обернув сестер на кажанів. Для спокути злочину відтоді в Орхмені щороку святкували агріонії, коли обрані дівчата приходили до храму Діоніса, а жрець убивав першу з них, яку спіймає.
Після того як вся Беотія дізналася про Діоніса і визнала його божественість, бог вина вирушив подорожувати островами Егейського моря. В морі він потрапив до піратів, що замислили продати Діоніса в рабство, не знаючи хто він. Діоніс зробив так, щоб з палуби виросли виноградні лози, весла перетворив на змій, а сам став левом. Корабель наповнили привиди і зазвучали примарні флейти. Нажахані пірати викинулися за борт і стали дельфінами.
У Наксосі Діоніс зустрів покинуту Тесеєм Аріадну і одружився з нею. Вона народила Діонісу Енопіона, Фоанта, Стафіла, Латроміду, Еванта і Тавропола. Пізніше Діоніс помістив весільний вінець Аріадни на небо серед зірок.
Одного разу від його почту відбився сатир Сілен, якого прийняв цар Мідас. У подяку за повернення сатира Діоніс пообіцяв виконати будь-яке бажання царя. Жадібний до золота, Мідас захотів, щоб все, чого він торкнеться, ставало золотом. Однак, на золото перетворювалися окрім іншого їжа і пиття, тож Мідасові стала загрожувати голодна смерть. Він випросив у Діоніса забрати дар. Бог порадив омитися в річці Пактол. Мідас втратив свою здатність, а пісок Пактола відтоді став золотоносним.
З Наксоса Діоніс вирушив до Аргосу, де Персей напав на його прибічників. В покарання за це бог зробив жінок Аргосу божевільними і вони стали поїдати своїх дітей. Припинилося це лихо тільки тоді, коли Персей звів на честь Діоніса храм. Тепер весь світ знав про Діоніса і він піднявся на Олімп та посів своє місце серед інших богів.
Діоніс-олімпієць
Богиня-покровителька домашнього вогнища Гестія поступилася місцем Діонісу за столом богів. Той натомість постановив щоб її гостинно зустрічали в кожному грецькому місті, яке вона забажає відвідати. Після цього Діоніс спустився до Тартару, де підкупив Персефону і вивів звідти свою доти померлу матір Семелу. Але щоб інші духи померлих не забажали так само ожити, Семела змінила ім'я на Тіону.
Культ Діоніса
Розвиток
Найраніші свідчення культу Діоніса присутні на Криті. Це напис лінійним письмом Б «Амфора меду для Діоніса» (XV—XII ст. до н. е.). У грецькому пантеоні Діоніс (разом із Зевсом) поглинув роль фригійського божества Сабазія. У римському пантеоні Сабазій став альтернативним ім'ям Вакха.
Міфи про переслідування Діоніса в деяких місцевостях Еллади свідчать про те, що оргіастичний культ, який прийшов із Фракії, зустрів значний опір, перш ніж був прийнятий греками. До кінця VII — початку VI ст. до н. е. Періандр (тиран Коринфа), Клісфен (тиран Сікіона) та Пісістрат (тиран Афін) вирішили визнати культ Діоніса та встановити офіційні свята на його честь.
Орфіки вірили, що Діоніс народився двічі. Перший Діоніс (також відомий як Загрей) був сином Зевса та Персефони. Його вбили та розчленували титани, але потім він народився вдруге від Семели. Есхіл називав Загрея сином Аїда чи самим Аїдом.
Геродот зазначав, що багато греків вважали єгипетського Осіріса тим самим божеством, що й Діоніс. Діоніс-Осіріс був особливо популярний у Птолемеєвому Єгипті, оскільки династія Птолемеїв стверджувала, що походить від Діоніса, а як фараони вони претендували на родовід від Осіріса.
Британський теолог Едвард Кесслер стверджував, що діонісійський культ розвинувся в суворий монотеїзм до IV ст. н. е. Разом з мітраїзмом та іншими течіями культ утворив «язичницький монотеїзм», який прямо конкурував із раннім християнством пізньої античності. Джон Моулс вважав, що культ Діоніса вплинув на раннє християнство та його центральну постать божества-рятівника. Зокрема, Моулс стверджує, що біблійна книга про Діяння Апостолів було під сильним впливом «Вакханок» Евріпіда. Іспанський класицист Давид Ернандес де ла Фуенте пояснює паралелі в культах Діоніса та Ісуса Христа тим, що обидва розвивалися одночасно в однакових умовах Римської імперії. Обидві постаті реалізують сюжет про смерть і воскресіння чудотворця, що народився від смертної матері та безсмертного божества. Проте образ Діоніса ввібрав елементи біографії Александра Македонського з його походом на Індію. Смерть Діоніса в орфізмі протилежна за наслідком смерті Христа. Тоді як Христова смерть і воскресіння рятують людство, Діоніс/Загрей зумовлює зіпсутність людської природи, від якої потрібно очищуватися.
Британські дослідники Тімоті Фрек і Пітер Ганд висловили припущення, що християнство походить від діонісійських містерій, які практикували гностики (класично вважається, що християнство виникло перед гностицизмом). В їхньому трактуванні образ Ісуса Христа походить від Діоніса-Осіріса. Їхнє дослідження, втім, було широко критиковане як псевдонаукове.
Через три століття після правління Феодосія I, коли язичницьке поклоніння було заборонено по всій Римській імперії, 692-й собор у Константинополі визнав за необхідне застерегти християн від участі в постійному сільському поклонінні Діонісу. Рада засудила вакхічні обряди свята брумалій, «публічні жіночі танці», ритуальне переодягання, носіння діонісійських масок і закликання до імені Вакха, коли «вичавлюють вино в чавилах» або «розливають вино в глеки».
Сучасні неоязичники часто включають поклоніння Діонісу у свої традиції та практики, зокрема Вища рада етнічних еллінів. На додаток до виноробства, сучасні шанувальники Діоніса підносять богу виноградні лози, плющ і різні форми пахощів, зокрема .
Свята
Культ Діоніса в Аттиці пов'язаний з циклом народних свят. Найголовніші з них такі:
1) малі, або сільські, діонісії, що влаштовувалися по селах у грудні (при першій пробі молодого вина). Тоді проходили веселі процесії з піснями, грубуватими жартами, танцями й імпровізованими виставами мандрівних акторів. Оскільки різні міста Аттики проводили свої фестивалі в різні дні, глядачі могли відвідати кілька фестивалів. Це також була можливість для громадян Афін виїхати за межі міста, якщо вони не мали можливості зробити це протягом решти року;
2) ленеї (свято винних чанів) — відзначалися в Афінах, в останні дні січня, із забавами, процесіями і театральними виставами;
3) антестерії, що відбувались 11 — 13 антестеріона (першого місяця весни). У перший день відкривали бочки, куштували свіже вино і робили символічні заручини дружини архонта з Діонісом. На другий день, у так зване «свято джбанів» змагалися, хто більше вип'є вина; переможець одержував кубок з вином, день закінчувався веселою процесією. Третій день відзначали постом і жертвами, залишаючи застелені столи для померлих;
4) великі, або міські, діонісії — свято весни, що тривало 6 днів від 28 березня до 2 квітня. Великі діонісії, також звані міськими діонісіями, проводилися в Афінах. З них походить театралізована трагедія, ймовірно запроваджена тираном Пісістратом у 534—531 роках до н. е. як хорове співання лірики. У святах брали участь усі громадяни Афін (як жінки, так і чоловіки) та гості з усієї Греції. На діонісії проводилися змагання трьох поетів-трагіків, яких судили судді, обрані за жеребом. У 486 р. до н. е. за приз змагалися також п'ять поетів-комедіографів.
У Римі відбувалися свята вакханалії на честь Вакха, греко-римського бога вина, розгнузданості, сп'яніння та екстазу. Вони засновувалися на грецьких діонісіях і Діонісійських містеріях. Ймовірно, близько 200 року до н. е. діонісії були занесені в Італію через грецькі колонії та з Етрурії, північного сусіда Риму. Поклоніння Діонісу могли принести до Риму полонені з колишнього грецького міста Тарент у південній Італії, захопленого в 209 році до н. е.
Тіт Лівій називав Пакуллу Анію, кампанську жрицю Вакха, засновницею неофіційних вакханалій в Римі, що відбувалися в гаю Стимула, де західний схил Авентинського пагорба спускається до Тибру. Вакханалії були популярні в плебеїв. Адже місцевий бог вина та родючості Лібер, божественний покровитель плебеїв, мав давній офіційний культ у сусідньому храмі, який він ділив із Керерою та Ліберою.
У мистецтві
Античні статуї Діоніса можна поділити на два типи. Це — задрапований у пишні зборки східного царського одягу величний чоловік з довгим волоссям та густою бородою (індійський Діоніс) або вродливий оголений юнак з м'якими, майже жіночими рисами й вінком з виноградного листя на голові. Іноді зображувавсь навіть хлоп'ятком на руках у Гермеса (статуя Праксітеля). У численних статуях, барельєфах і картинах ми бачимо Діоніса молодим, гарним, свіжим, з надзвичайно делікатними, ніби випещеними рисами, у вінку з плюща або з виноградного листя, з тирсом у руках, з гроном винограду чи келихом з двома вушками (кантаром). Він відпочиває в затінку виноградної лози чи їде на колісниці, запряженій левами або тиграми. Як правило, його супроводжують пантера, леопард, тигр, і він часом схиляється до них, щоб дати їм випити вина із джбана. У жертву Діонісові приносили цапа або зайця, вино, змішане з водою.
У нову добу до сюжету міфів про Діоніса зверталися в живописі Мартен ван Гемскерк, Тіціан, Дж. Романо, А. Карраччі, Пітер Пауль Рубенс, Ніколя Пуссен (особливо популярними були сцени зустрічі Д. та Аріадни); в скульптурі — І. Г. Даннекер, Бертель Торвальдсен; у музиці — Олександр Даргомижський, Клод Дебюссі, Ріхард Штраус, Жуль Массне.
Трактування образу
У «» (1872) німецький філософ Фрідріх Ніцше припустив, що в основі розвитку грецької трагедії лежить суперечність між естетичними принципами Аполлона та Діоніса. Діоніс постає уособленням нестримно хаотичного та ірраціонального, тоді як Аполлон — впорядкованого та раціонального. Така ідея відсутня в класичних джерелах, проте здобула таку популярність, що вплинула на подальші трактування античних текстів. У праці Ніцше «По той бік добра і зла» (1886), а пізніше «Сутінки ідолів», «Антихрист» і «Ecce Homo» Діоніс розглядався як втілення нестримної волі до влади. Російський філолог і філософ В'ячеслав Іванов у книгах «Еллінська релігія Бога-страдника» (1904) і «Діоніс і раннє діонісіанство» (1921) розробляв теорію діонісіанства, простежуючи витоки літератури, і зокрема трагедії, до стародавніх діонісійських містерій.
Роберт Ґрейвс вважав, що культ Діоніса як бога вина поширився з Криту, де винайшли виноградне вино. Вживання вина поширилося по берегах Середземного моря та в Індію, витісняючи місцеві алкогольні напої, зокрема ті, що використовувалися в обрядах. У Греції його культ поширився через Фригію. Спершу Діоніс міг бути богом пива Сабазієм. Убивство Діоніса менадами може відображати звичай щорічного принесення в жертву хлопчика, коли його вбивали жриці в масках коней. Міфи про Діоніса багато в чому подібні до міфів про Загрея, що іноді постає попереднім утілення бога вина.
Див. також
Примітки
- Oxford Classical Dictionary / S. Hornblower, A. Spawforth, E. Eidinow — Oxford: OUP, 2012. —
- Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- Еврипід. Вакханки 99-102
- Ономакрит. Цит. за: Павсаній VIII.37.3; Діодор Сицилійський III.62; Орфічний гімн XIV.6; Климент Александрійський. Послання до греків 11.15 і далі.
- Аполлодор III.4.3.; Гігін. Міфи 182; Теон. Схолії до «Про небесні явища» Арата 177; Діодор Сицилійський III.68-69; Аполлоній Родоський IV.1133; Сервій. Коментарі до «Буколік» Вергілия VI. 15.
- Аполлодор III.5.1; Есхіл. Едонці, фрагмент; Діодор Сицилійський III.70- 71.
- Еврипід. Вакханки 73; Теофіл. Цит. за: Плутарх. Про річки 24; Павсаній Х.29.2; Діодор Сицилійський II.38; Страбон XI.5.5; Філострат. Жизнь Аполлонія ганського II.8 -9; Арриан. Твори про Інді. 5.
- Павсаній VII.2.4-5; Плутарх. Грецькі питання 56.
- Аполлодор III.5.1; Гомер. Іліада VI.130-140.
- Феокрит. Ідилії XXVI; Овідій. Метаморфози III.70 і далі.; Еврипід. Вакханки.
- Овідій. Метаморфози IV.1-40; 390—415; Антонін Ліберал 10; Еліан. Строкаті оповіді III.42; Плутарх. Грецькі питання 38.
- Плутарх. Грецькі питання38.
- Гомерівський гімн до Діоніса 6 і далі; Аполлодор III.5.3; Овідій. Метаморфози III.577-699.
- Схолії до Аполлонія Родоського III.996; Гесіод. Теогонія 947; Гігін. Поетична астрономія II.5.
- Овідій. Метаморфози XI. 90 и cл.; Гігін, Міфи 191; Вергілій. Буколіки VI.13 і далі.
- Аполлодор III.5.3; Павсаній II.31.2.
- Haarmann, Harald (3 вересня 2014). Roots of Ancient Greek Civilization: The Influence of Old Europe (англ.). McFarland. с. 56. ISBN .
- Taylor-Perry, Rosemarie (2003). The God who Comes: Dionysian Mysteries Revisited (англ.). Algora Publishing. с. 89. ISBN .
- Graves, Robert (28 вересня 2017). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). Penguin Books Limited. с. 27—28. ISBN .
- Hard, Robin (2004). The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's "Handbook of Greek Mythology" (англ.). Psychology Press. с. 35. ISBN .
- McClelland, Norman C. (15 жовтня 2018). Encyclopedia of Reincarnation and Karma (англ.). McFarland. с. 76—77. ISBN .
- Robarts - University of Toronto; Smyth, Herbert Weir (1930). Aeschylus, with an English translation by Herbert Weir Smyth. London Heinemann.
- Геродот. Історія. Книга 2.42
- Kampakoglou, Alexandros (2016). Danaus βουγενής: Greco-Egyptian Mythology and Ptolemaic Kingship. Greek, Roman, and Byzantine Studies (англ.). Т. 56, № 1. с. 111—139. ISSN 2159-3159. Процитовано 22 липня 2023.
- . web.archive.org. 21 квітня 2008. Архів оригіналу за 21 квітня 2008. Процитовано 22 липня 2023.
- Moles, John (2006). Jesus and Dionysus in "The Acts Of The Apostles" and early Christianity. Hermathena. № 180. с. 65—104. ISSN 0018-0750. Процитовано 22 липня 2023.
- Bernabé Pajares, Alberto, ред. (2013). Redefining Dionysos. MythosEikonPoiesis. Berlin: de Gruyter. с. 464—487. ISBN .
- Jáuregui, Miguel Herrero de (2010). Orphism and Christianity in Late Antiquity (англ.). Walter de Gruyter. с. 7. ISBN .
- Freke, Timothy; Gandy, Peter (18 грудня 2001). The Jesus Mysteries: Was the "Original Jesus" a Pagan God? (англ.). Harmony/Rodale. ISBN .
- . web.archive.org. 21 вересня 2007. Архів оригіналу за 21 вересня 2007. Процитовано 22 липня 2023.
- Ehrman, Bart D. (20 березня 2012). Did Jesus Exist?: The Historical Argument for Jesus of Nazareth (англ.). Harper Collins. с. 25—30. ISBN .
- The Jesus Mysteries Orpheus Amulet. www.bede.org.uk. Процитовано 22 липня 2023.
- Ohme, Heinz, ред. (2013). Concilivm Constantinopolitanvm A. 691/2 in Trvllo habitvm (Concilivm Qvinisextvm). Acta conciliorvm oecvmenicorvm / ed. Edvardvs Schwartz. Berlin: de Gruyter. ISBN .
- Supreme Council of Ethnikoi Hellenes. www.ysee.gr. Процитовано 22 липня 2023.
- Community, LABRYS Polytheistic; Panopoulos, Christos Pandion; Panagiotopoulos, Panagiotis; Armyras, Erymanthos (2014). Hellenic Polytheism Household Worship (англ.). LABRYS Polytheistic Community. ISBN .
- Dionysia. www.hellenicaworld.com. Процитовано 22 липня 2023.
- Great Dionysia | Theater, Drama, Tragedy | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 22 липня 2023.
- Walsh, P. G. (1996-10). Making a Drama Out of a Crisis: Livy on the Bacchanalia. Greece & Rome (англ.). Т. 43, № 2. с. 188—203. doi:10.1093/gr/43.2.188. ISSN 1477-4550. Процитовано 22 липня 2023.
- Takács, Sarolta A.; Takacs, Sarolta A. (2000). Politics and Religion in the Bacchanalian Affair of 186 B.C.E. Harvard Studies in Classical Philology. Т. 100. с. 301. doi:10.2307/3185221. Процитовано 22 липня 2023.
- Isler-Kerényi, Cornelia; Watson, Wilfred G.E. (2007). Modern Mythologies: “Dionysos” Versus “Apollo”. Dionysos in Archaic Greece. Brill. с. 235—254. doi:10.1163/j.ctt1w76w9x.13.
- Steinberg, Mark D.; Coleman, Heather J. (2007). Sacred stories: religion and spirituality in modern Russia. Indiana-Michigan series in Russian and East European studies. Bloomington (Ind.): Indiana University Press. с. 344. ISBN .
- Graves, Robert (28 вересня 2017). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). Penguin Books Limited. с. 30—32. ISBN .
Література
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діоніс |
- Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
- Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018 р. 784 p.
Посилання
- Діоніс-Бакх [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 351-352. — 1000 екз.
- Діоніс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dio nis grec Diwnysos Dionysos Bakchos Vakh Ba hus grec Bakxos lat Bacchus epiteti Elevterij grec Eleutherius vizvolitel Galiyej Bromij odin iz najpopulyarnishih bogiv Davnoyi Greciyi bog roslinnosti rodyuchosti vologi pokrovitel vinogradarstva j vinorobstva U perenosnomu rozuminni Dionis Bahus abo Vakh vino i pov yazani z nim veseloshi Dionis dav gr Dionysos 1 Bozhestvo vdavnogrecka religiya i davnogrecka mifologiyaBatkoZevsMatiSemela abo DemetraDruzhinaAriadnaDitiToant Gimenej Akid Teleta Stafil d Enopion Maron d Evant d d Fliant Priap Deyanira d Pasiteya Hariti d d i dChastina vidOlimpijski bogiPersonazh tvoruVakhanki Hades i Dionisiaka Mediafajli u VikishovishiDionis u mifahZevs ryatuye Dionisa z polum ya Gravyura 1558 roku Narodzhennya i yunist V Evripida zapisano pervisnij greckij mif pro narodzhennya Dionisa vid fivanskoyi carivni Semeli j Zevsa yakij vidvidav yiyi v obrazi smertnogo cholovika Pered narodzhennyam Dionisa revniva Gera poradila Semeli poprositi Zevsa shob vin postav pered neyu v usij svoyij velichi ta blisku Zevs vikonav yiyi prohannya ale pri comu spaliv svoyu kohanku bliskavkami Prote vin vstig uryatuvati nedonoshenogo sina yakogo zashiv sobi v stegno a potim koli ditini nadijshov chas z yavitisya na svit viddav jogo na vihovannya nimfam dolini Nisi Tam u lisovih netryah molodij bog upershe znajshov vinogradnu lozu tut zhe zav yazalasya tisna druzhba z lisovimi bozhestvami silenami satirami nimfami j kentavrami U nizci inshih antichnih avtoriv zgaduyetsya dopovnenij variant mifu Za nakazom revnivoyi Geri novonarodzhenogo Dionisa shopili titani Toj hoch umiv peretvoryuvatisya na riznih tvarin ne zmig protistoyati napadnikam i ti rozirvali Dionisa na shmatki Z prolitoyi pri comu krovi viniklo granatove derevo sho maye krivavo chervoni plodi Ostanki yunogo boga voni zvarili v kazani prote Reya sklala yih dokupi j ozhivila Dionisa Zevs doruchiv doglyadati za nim Persefoni kotra viddala hlopchika carevi Afamantu sho shovav jogo u zhinochij polovini palacu perevdyagnuvshi divchinkoyu Ta Gera vse zh vidshukala Dionisa j pomstilasya Afamantu ta jogo druzhini Ino naslavshi na nih bozhevillya Car ubiv svogo sina Learha sprijnyavshi jogo za olenya Za prohannyam Zevsa Dionisa prihistili nimfi gori Nisa Germes timchasovo peretvoriv Dionisa na yagnya chi kozenya poki toj ne viris Za doglyad za sinom Zevs vinagorodiv nimf pomistivshi yih na nebi yak sim zir Giad Na shilah Nisi Dionis vinajshov vigotovlennya vina chim najbilshe vidomij Podorozhi Dionisa Dionis zi svoyimi pribichnikami Chornofigurna chasha Dionis u chovni Eksekiya Blizko 530 r do n e Dionis i peretvoreni na delfiniv pirati Gera viznala zmuzhnilogo Dionisa sinom Zevsa ale naslala na nogo bezumstvo V suprovodi Silena satiriv i menad Dionis stav veshtatisya po vsomu svitu Za zbroyu yim sluguvali obviti plyushem zhezli zmiyi ta treshitki sho zhahalo zustrichnih Opinivshis u Yegipti Dionis perekonav miscevih caric amazonok piti vijnoyu na titaniv i povernuti vidibrane nimi carstvo Ammona zakonnomu vlasniku Pohid vdavsya i ce stalo pershoyu z peremog Dionisa popri proklyattya Geri Dorogoyu do Indiyi Dionis opinivsya bilya mista Damask de jogo ne zabazhali prijnyati Za ce bog zder z damaskogo carya shkiru z plyusha j vinogradnoyi lozi stvoriv mist i peretnuvshi richku Yevfrat virushiv dali Cherez nastupnu richku Tigr jomu dopomig perebratisya tigr poslanij Zevsom Do pributtya v Indiyu Dionis pokoryav miscevi narodi zasnovuvav mista i navchav lyudej vinogradarstvu Takozh vin peresliduvav ordi amazonok yaki vryatuvalisya tilki v Efesi de vidtodi zhili yihni nashadki Pole bitvi z amazonkami sho ne zumili shovatisya otrimalo nazvu Pangema krivave Z Indiyi Dionis priviv sloniv ale chastina yih pomerla na shlyahu do Yevropi a yihni kistki lishilisya na misci yak nagaduvannya pro podorozh boga Koli Dionis povernuvsya do Greciyi u Frigiyi Reya chi Kibela za inshimi variantami ochistila jogo vid vsih skoyenih ubivstv i posvyatila v svoyi misteriyi Pislya cogo Dionis napav na Frakiyu ale otrimav nespodivanij opir carya Likurga Toj poloniv use jogo vijsko a sam Dionis utik kinuvshis u more ta shovavsya v groti Fetidi Reya pomstilasya Likurgu zrobivshi bozhevilnim jogo samogo Toj zarubav sokiroyu vlasnogo sina i rozrubav tilo na shmatki Cherez cej zlochin vsya frakijska zemlya stala bezplidnoyu Dionis ogolosiv sho zemlya stane roditi tilki pislya smerti carya Piddani Likurga vidveli carya na goru Pangej de jogo vbili diki koni U Beotiyi Dionisa z jogo vijskom prihistiv car Penfej ale oburivsya jogo povedinkoyu Vin nakazav vzyati boga v polon ale vtrativshi gluzd zakuvav u lancyugi bika Dionis zhe z menadami virishiv dali Koli Panfej kinuvsya nazdoganyati yih sp yanili menadi rozirvali jogo nadvoye Matir Penfeya Agava zbozhevolivshi vidirvala carevi golovu U Orhomeni zaproshennya Dionisa priyednatisya do nogo vidkinuli tri donki carya Miniya Pochuvshi ce Dionis peretvorivsya na leva potim bika i panteru a donki Miniya zbozhevolili pobachivshi ce Odna z nih Levkippa vbila svogo sina Gippasa pislya chogo sestri z yili jogo trup Germes peretvoriv yih na ptahiv abo za inshimi perekazami Dionis obernuv sester na kazhaniv Dlya spokuti zlochinu vidtodi v Orhmeni shoroku svyatkuvali agrioniyi koli obrani divchata prihodili do hramu Dionisa a zhrec ubivav pershu z nih yaku spijmaye Pislya togo yak vsya Beotiya diznalasya pro Dionisa i viznala jogo bozhestvenist bog vina virushiv podorozhuvati ostrovami Egejskogo morya V mori vin potrapiv do pirativ sho zamislili prodati Dionisa v rabstvo ne znayuchi hto vin Dionis zrobiv tak shob z palubi virosli vinogradni lozi vesla peretvoriv na zmij a sam stav levom Korabel napovnili prividi i zazvuchali primarni flejti Nazhahani pirati vikinulisya za bort i stali delfinami U Naksosi Dionis zustriv pokinutu Teseyem Ariadnu i odruzhivsya z neyu Vona narodila Dionisu Enopiona Foanta Stafila Latromidu Evanta i Tavropola Piznishe Dionis pomistiv vesilnij vinec Ariadni na nebo sered zirok Odnogo razu vid jogo pochtu vidbivsya satir Silen yakogo prijnyav car Midas U podyaku za povernennya satira Dionis poobicyav vikonati bud yake bazhannya carya Zhadibnij do zolota Midas zahotiv shob vse chogo vin torknetsya stavalo zolotom Odnak na zoloto peretvoryuvalisya okrim inshogo yizha i pittya tozh Midasovi stala zagrozhuvati golodna smert Vin viprosiv u Dionisa zabrati dar Bog poradiv omitisya v richci Paktol Midas vtrativ svoyu zdatnist a pisok Paktola vidtodi stav zolotonosnim Z Naksosa Dionis virushiv do Argosu de Persej napav na jogo pribichnikiv V pokarannya za ce bog zrobiv zhinok Argosu bozhevilnimi i voni stali poyidati svoyih ditej Pripinilosya ce liho tilki todi koli Persej zviv na chest Dionisa hram Teper ves svit znav pro Dionisa i vin pidnyavsya na Olimp ta posiv svoye misce sered inshih bogiv Dionis olimpiyec Boginya pokrovitelka domashnogo vognisha Gestiya postupilasya miscem Dionisu za stolom bogiv Toj natomist postanoviv shob yiyi gostinno zustrichali v kozhnomu greckomu misti yake vona zabazhaye vidvidati Pislya cogo Dionis spustivsya do Tartaru de pidkupiv Persefonu i viviv zvidti svoyu doti pomerlu matir Semelu Ale shob inshi duhi pomerlih ne zabazhali tak samo ozhiti Semela zminila im ya na Tionu Kult DionisaDionis z panteroyu ta satirom Rozvitok Najranishi svidchennya kultu Dionisa prisutni na Kriti Ce napis linijnim pismom B Amfora medu dlya Dionisa XV XII st do n e U greckomu panteoni Dionis razom iz Zevsom poglinuv rol frigijskogo bozhestva Sabaziya U rimskomu panteoni Sabazij stav alternativnim im yam Vakha Mifi pro peresliduvannya Dionisa v deyakih miscevostyah Elladi svidchat pro te sho orgiastichnij kult yakij prijshov iz Frakiyi zustriv znachnij opir persh nizh buv prijnyatij grekami Do kincya VII pochatku VI st do n e Periandr tiran Korinfa Klisfen tiran Sikiona ta Pisistrat tiran Afin virishili viznati kult Dionisa ta vstanoviti oficijni svyata na jogo chest Orfiki virili sho Dionis narodivsya dvichi Pershij Dionis takozh vidomij yak Zagrej buv sinom Zevsa ta Persefoni Jogo vbili ta rozchlenuvali titani ale potim vin narodivsya vdruge vid Semeli Eshil nazivav Zagreya sinom Ayida chi samim Ayidom Gerodot zaznachav sho bagato grekiv vvazhali yegipetskogo Osirisa tim samim bozhestvom sho j Dionis Dionis Osiris buv osoblivo populyarnij u Ptolemeyevomu Yegipti oskilki dinastiya Ptolemeyiv stverdzhuvala sho pohodit vid Dionisa a yak faraoni voni pretenduvali na rodovid vid Osirisa Britanskij teolog Edvard Kessler stverdzhuvav sho dionisijskij kult rozvinuvsya v suvorij monoteyizm do IV st n e Razom z mitrayizmom ta inshimi techiyami kult utvoriv yazichnickij monoteyizm yakij pryamo konkuruvav iz rannim hristiyanstvom piznoyi antichnosti Dzhon Mouls vvazhav sho kult Dionisa vplinuv na rannye hristiyanstvo ta jogo centralnu postat bozhestva ryativnika Zokrema Mouls stverdzhuye sho biblijna kniga pro Diyannya Apostoliv bulo pid silnim vplivom Vakhanok Evripida Ispanskij klasicist David Ernandes de la Fuente poyasnyuye paraleli v kultah Dionisa ta Isusa Hrista tim sho obidva rozvivalisya odnochasno v odnakovih umovah Rimskoyi imperiyi Obidvi postati realizuyut syuzhet pro smert i voskresinnya chudotvorcya sho narodivsya vid smertnoyi materi ta bezsmertnogo bozhestva Prote obraz Dionisa vvibrav elementi biografiyi Aleksandra Makedonskogo z jogo pohodom na Indiyu Smert Dionisa v orfizmi protilezhna za naslidkom smerti Hrista Todi yak Hristova smert i voskresinnya ryatuyut lyudstvo Dionis Zagrej zumovlyuye zipsutnist lyudskoyi prirodi vid yakoyi potribno ochishuvatisya Britanski doslidniki Timoti Frek i Piter Gand vislovili pripushennya sho hristiyanstvo pohodit vid dionisijskih misterij yaki praktikuvali gnostiki klasichno vvazhayetsya sho hristiyanstvo viniklo pered gnosticizmom V yihnomu traktuvanni obraz Isusa Hrista pohodit vid Dionisa Osirisa Yihnye doslidzhennya vtim bulo shiroko kritikovane yak psevdonaukove Cherez tri stolittya pislya pravlinnya Feodosiya I koli yazichnicke pokloninnya bulo zaboroneno po vsij Rimskij imperiyi 692 j sobor u Konstantinopoli viznav za neobhidne zasteregti hristiyan vid uchasti v postijnomu silskomu pokloninni Dionisu Rada zasudila vakhichni obryadi svyata brumalij publichni zhinochi tanci ritualne pereodyagannya nosinnya dionisijskih masok i zaklikannya do imeni Vakha koli vichavlyuyut vino v chavilah abo rozlivayut vino v gleki Suchasni neoyazichniki chasto vklyuchayut pokloninnya Dionisu u svoyi tradiciyi ta praktiki zokrema Visha rada etnichnih elliniv Na dodatok do vinorobstva suchasni shanuvalniki Dionisa pidnosyat bogu vinogradni lozi plyush i rizni formi pahoshiv zokrema Svyata Dokladnishe Dionisiyi ta Vakhanaliyi Kult Dionisa v Attici pov yazanij z ciklom narodnih svyat Najgolovnishi z nih taki 1 mali abo silski dionisiyi sho vlashtovuvalisya po selah u grudni pri pershij probi molodogo vina Todi prohodili veseli procesiyi z pisnyami grubuvatimi zhartami tancyami j improvizovanimi vistavami mandrivnih aktoriv Oskilki rizni mista Attiki provodili svoyi festivali v rizni dni glyadachi mogli vidvidati kilka festivaliv Ce takozh bula mozhlivist dlya gromadyan Afin viyihati za mezhi mista yaksho voni ne mali mozhlivosti zrobiti ce protyagom reshti roku 2 leneyi svyato vinnih chaniv vidznachalisya v Afinah v ostanni dni sichnya iz zabavami procesiyami i teatralnimi vistavami 3 antesteriyi sho vidbuvalis 11 13 antesteriona pershogo misyacya vesni U pershij den vidkrivali bochki kushtuvali svizhe vino i robili simvolichni zaruchini druzhini arhonta z Dionisom Na drugij den u tak zvane svyato dzhbaniv zmagalisya hto bilshe vip ye vina peremozhec oderzhuvav kubok z vinom den zakinchuvavsya veseloyu procesiyeyu Tretij den vidznachali postom i zhertvami zalishayuchi zasteleni stoli dlya pomerlih 4 veliki abo miski dionisiyi svyato vesni sho trivalo 6 dniv vid 28 bereznya do 2 kvitnya Veliki dionisiyi takozh zvani miskimi dionisiyami provodilisya v Afinah Z nih pohodit teatralizovana tragediya jmovirno zaprovadzhena tiranom Pisistratom u 534 531 rokah do n e yak horove spivannya liriki U svyatah brali uchast usi gromadyani Afin yak zhinki tak i choloviki ta gosti z usiyeyi Greciyi Na dionisiyi provodilisya zmagannya troh poetiv tragikiv yakih sudili suddi obrani za zherebom U 486 r do n e za priz zmagalisya takozh p yat poetiv komediografiv U Rimi vidbuvalisya svyata vakhanaliyi na chest Vakha greko rimskogo boga vina rozgnuzdanosti sp yaninnya ta ekstazu Voni zasnovuvalisya na greckih dionisiyah i Dionisijskih misteriyah Jmovirno blizko 200 roku do n e dionisiyi buli zaneseni v Italiyu cherez grecki koloniyi ta z Etruriyi pivnichnogo susida Rimu Pokloninnya Dionisu mogli prinesti do Rimu poloneni z kolishnogo greckogo mista Tarent u pivdennij Italiyi zahoplenogo v 209 roci do n e Tit Livij nazivav Pakullu Aniyu kampansku zhricyu Vakha zasnovniceyu neoficijnih vakhanalij v Rimi sho vidbuvalisya v gayu Stimula de zahidnij shil Aventinskogo pagorba spuskayetsya do Tibru Vakhanaliyi buli populyarni v plebeyiv Adzhe miscevij bog vina ta rodyuchosti Liber bozhestvennij pokrovitel plebeyiv mav davnij oficijnij kult u susidnomu hrami yakij vin diliv iz Kereroyu ta Liberoyu U mistectviMarten van Gemskerk Triumf Vakha 1536 1537 Muzej istoriyi mistectv Viden Antichni statuyi Dionisa mozhna podiliti na dva tipi Ce zadrapovanij u pishni zborki shidnogo carskogo odyagu velichnij cholovik z dovgim volossyam ta gustoyu borodoyu indijskij Dionis abo vrodlivij ogolenij yunak z m yakimi majzhe zhinochimi risami j vinkom z vinogradnogo listya na golovi Inodi zobrazhuvavs navit hlop yatkom na rukah u Germesa statuya Praksitelya U chislennih statuyah barelyefah i kartinah mi bachimo Dionisa molodim garnim svizhim z nadzvichajno delikatnimi nibi vipeshenimi risami u vinku z plyusha abo z vinogradnogo listya z tirsom u rukah z gronom vinogradu chi kelihom z dvoma vushkami kantarom Vin vidpochivaye v zatinku vinogradnoyi lozi chi yide na kolisnici zapryazhenij levami abo tigrami Yak pravilo jogo suprovodzhuyut pantera leopard tigr i vin chasom shilyayetsya do nih shob dati yim vipiti vina iz dzhbana U zhertvu Dionisovi prinosili capa abo zajcya vino zmishane z vodoyu U novu dobu do syuzhetu mifiv pro Dionisa zvertalisya v zhivopisi Marten van Gemskerk Tician Dzh Romano A Karrachchi Piter Paul Rubens Nikolya Pussen osoblivo populyarnimi buli sceni zustrichi D ta Ariadni v skulpturi I G Danneker Bertel Torvaldsen u muzici Oleksandr Dargomizhskij Klod Debyussi Rihard Shtraus Zhul Massne Traktuvannya obrazuU 1872 nimeckij filosof Fridrih Nicshe pripustiv sho v osnovi rozvitku greckoyi tragediyi lezhit superechnist mizh estetichnimi principami Apollona ta Dionisa Dionis postaye uosoblennyam nestrimno haotichnogo ta irracionalnogo todi yak Apollon vporyadkovanogo ta racionalnogo Taka ideya vidsutnya v klasichnih dzherelah prote zdobula taku populyarnist sho vplinula na podalshi traktuvannya antichnih tekstiv U praci Nicshe Po toj bik dobra i zla 1886 a piznishe Sutinki idoliv Antihrist i Ecce Homo Dionis rozglyadavsya yak vtilennya nestrimnoyi voli do vladi Rosijskij filolog i filosof V yacheslav Ivanov u knigah Ellinska religiya Boga stradnika 1904 i Dionis i rannye dionisianstvo 1921 rozroblyav teoriyu dionisianstva prostezhuyuchi vitoki literaturi i zokrema tragediyi do starodavnih dionisijskih misterij Robert Grejvs vvazhav sho kult Dionisa yak boga vina poshirivsya z Kritu de vinajshli vinogradne vino Vzhivannya vina poshirilosya po beregah Seredzemnogo morya ta v Indiyu vitisnyayuchi miscevi alkogolni napoyi zokrema ti sho vikoristovuvalisya v obryadah U Greciyi jogo kult poshirivsya cherez Frigiyu Spershu Dionis mig buti bogom piva Sabaziyem Ubivstvo Dionisa menadami mozhe vidobrazhati zvichaj shorichnogo prinesennya v zhertvu hlopchika koli jogo vbivali zhrici v maskah konej Mifi pro Dionisa bagato v chomu podibni do mifiv pro Zagreya sho inodi postaye poperednim utilennya boga vina Div takozhIakhPrimitkiOxford Classical Dictionary S Hornblower A Spawforth E Eidinow Oxford OUP 2012 ISBN 978 0 19 173525 7 d Track Q217595d Track Q7518994d Track Q55950433d Track Q34217d Track Q47484811d Track Q69525831 Encyclopaedia Universalis Encyclopaedia Britannica d Track Q2743906d Track Q1340194 Evripid Vakhanki 99 102 Onomakrit Cit za Pavsanij VIII 37 3 Diodor Sicilijskij III 62 Orfichnij gimn XIV 6 Kliment Aleksandrijskij Poslannya do grekiv 11 15 i dali Apollodor III 4 3 Gigin Mifi 182 Teon Sholiyi do Pro nebesni yavisha Arata 177 Diodor Sicilijskij III 68 69 Apollonij Rodoskij IV 1133 Servij Komentari do Bukolik Vergiliya VI 15 Apollodor III 5 1 Eshil Edonci fragment Diodor Sicilijskij III 70 71 Evripid Vakhanki 73 Teofil Cit za Plutarh Pro richki 24 Pavsanij H 29 2 Diodor Sicilijskij II 38 Strabon XI 5 5 Filostrat Zhizn Apolloniya ganskogo II 8 9 Arrian Tvori pro Indi 5 Pavsanij VII 2 4 5 Plutarh Grecki pitannya 56 Apollodor III 5 1 Gomer Iliada VI 130 140 Feokrit Idiliyi XXVI Ovidij Metamorfozi III 70 i dali Evripid Vakhanki Ovidij Metamorfozi IV 1 40 390 415 Antonin Liberal 10 Elian Strokati opovidi III 42 Plutarh Grecki pitannya 38 Plutarh Grecki pitannya38 Gomerivskij gimn do Dionisa 6 i dali Apollodor III 5 3 Ovidij Metamorfozi III 577 699 Sholiyi do Apolloniya Rodoskogo III 996 Gesiod Teogoniya 947 Gigin Poetichna astronomiya II 5 Ovidij Metamorfozi XI 90 i cl Gigin Mifi 191 Vergilij Bukoliki VI 13 i dali Apollodor III 5 3 Pavsanij II 31 2 Haarmann Harald 3 veresnya 2014 Roots of Ancient Greek Civilization The Influence of Old Europe angl McFarland s 56 ISBN 978 0 7864 7827 9 Taylor Perry Rosemarie 2003 The God who Comes Dionysian Mysteries Revisited angl Algora Publishing s 89 ISBN 978 0 87586 230 9 Graves Robert 28 veresnya 2017 The Greek Myths The Complete and Definitive Edition angl Penguin Books Limited s 27 28 ISBN 978 0 241 98338 6 Hard Robin 2004 The Routledge Handbook of Greek Mythology Based on H J Rose s Handbook of Greek Mythology angl Psychology Press s 35 ISBN 978 0 415 18636 0 McClelland Norman C 15 zhovtnya 2018 Encyclopedia of Reincarnation and Karma angl McFarland s 76 77 ISBN 978 0 7864 5675 8 Robarts University of Toronto Smyth Herbert Weir 1930 Aeschylus with an English translation by Herbert Weir Smyth London Heinemann Gerodot Istoriya Kniga 2 42 Kampakoglou Alexandros 2016 Danaus boygenhs Greco Egyptian Mythology and Ptolemaic Kingship Greek Roman and Byzantine Studies angl T 56 1 s 111 139 ISSN 2159 3159 Procitovano 22 lipnya 2023 web archive org 21 kvitnya 2008 Arhiv originalu za 21 kvitnya 2008 Procitovano 22 lipnya 2023 Moles John 2006 Jesus and Dionysus in The Acts Of The Apostles and early Christianity Hermathena 180 s 65 104 ISSN 0018 0750 Procitovano 22 lipnya 2023 Bernabe Pajares Alberto red 2013 Redefining Dionysos MythosEikonPoiesis Berlin de Gruyter s 464 487 ISBN 978 3 11 030132 8 Jauregui Miguel Herrero de 2010 Orphism and Christianity in Late Antiquity angl Walter de Gruyter s 7 ISBN 978 3 11 020633 3 Freke Timothy Gandy Peter 18 grudnya 2001 The Jesus Mysteries Was the Original Jesus a Pagan God angl Harmony Rodale ISBN 978 0 676 80657 1 web archive org 21 veresnya 2007 Arhiv originalu za 21 veresnya 2007 Procitovano 22 lipnya 2023 Ehrman Bart D 20 bereznya 2012 Did Jesus Exist The Historical Argument for Jesus of Nazareth angl Harper Collins s 25 30 ISBN 978 0 06 208994 6 The Jesus Mysteries Orpheus Amulet www bede org uk Procitovano 22 lipnya 2023 Ohme Heinz red 2013 Concilivm Constantinopolitanvm A 691 2 in Trvllo habitvm Concilivm Qvinisextvm Acta conciliorvm oecvmenicorvm ed Edvardvs Schwartz Berlin de Gruyter ISBN 978 3 11 030853 2 Supreme Council of Ethnikoi Hellenes www ysee gr Procitovano 22 lipnya 2023 Community LABRYS Polytheistic Panopoulos Christos Pandion Panagiotopoulos Panagiotis Armyras Erymanthos 2014 Hellenic Polytheism Household Worship angl LABRYS Polytheistic Community ISBN 978 1 5031 2188 1 Dionysia www hellenicaworld com Procitovano 22 lipnya 2023 Great Dionysia Theater Drama Tragedy Britannica www britannica com angl Procitovano 22 lipnya 2023 Walsh P G 1996 10 Making a Drama Out of a Crisis Livy on the Bacchanalia Greece amp Rome angl T 43 2 s 188 203 doi 10 1093 gr 43 2 188 ISSN 1477 4550 Procitovano 22 lipnya 2023 Takacs Sarolta A Takacs Sarolta A 2000 Politics and Religion in the Bacchanalian Affair of 186 B C E Harvard Studies in Classical Philology T 100 s 301 doi 10 2307 3185221 Procitovano 22 lipnya 2023 Isler Kerenyi Cornelia Watson Wilfred G E 2007 Modern Mythologies Dionysos Versus Apollo Dionysos in Archaic Greece Brill s 235 254 doi 10 1163 j ctt1w76w9x 13 Steinberg Mark D Coleman Heather J 2007 Sacred stories religion and spirituality in modern Russia Indiana Michigan series in Russian and East European studies Bloomington Ind Indiana University Press s 344 ISBN 978 0 253 34747 3 Graves Robert 28 veresnya 2017 The Greek Myths The Complete and Definitive Edition angl Penguin Books Limited s 30 32 ISBN 978 0 241 98338 6 LiteraturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dionis Slovnik antichnoyi mitologiyi Uporyad Kozovik I Ya Ponomariv O D Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 312s Graves Robert The Greek Myths The Complete and Definitive Edition Penguin UK 2018 r 784 p PosilannyaDionis Bakh 4 travnya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 351 352 1000 ekz Dionis Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006