Харківська єпархія — єпархія Української православної церкви (Московського патріархату). Центр єпархії, кафедральний собор і резиденція правлячого архієрея розміщені в Харкові. Об'єднує парафії і монастирі УПЦ МП на території Харківської області. Заснована в 1799 році як Слобідсько-Українська і Харківська.
Свято-Благовіщенський кафедральний собор в Харкові | ||||
Основні дані | ||||
Церква | Українська православна церква (Московського патріархату) | |||
---|---|---|---|---|
Заснована | 16 (27) жовтня 1799 | |||
Єпархіальний центр | Харків | |||
Кафедральний собор | Свято-Благовіщенський собор | |||
Благочинь | 20 (на 2011 рік) | |||
Парафій | 231 (на 2022 рік) | |||
Монастирів | 3 (на 2022 рік) | |||
Священиків | 178 (на 2022 рік) | |||
Сайт | eparchia.kharkov.ua | |||
Правлячий архієрей | ||||
Харківський і Богодухівський | ||||
Харківська єпархія УПЦ у Вікісховищі |
Історія єпархії
Православ'я з'являється на території сучасної Слобожанщини задовго до заснування міста Харкова. Ще в XI—XII століттях воно проникає сюди разом зі слов'янською колонізацією. Вплив йшов з боку сусідніх князівств — Переяславського та Чернігівського, Суздальського та Рязанського, Тмутараканського. Проте постійні татарські набіги спустошили цю землю і до XVI—XVII століть ця земля залишалася незаселеним Диким полем.
Розпочаті утиски українського населення поляками викликало цілу хвилю переселень з Правобережної та Західної України на незаселені землі Слобожанщини, де не було поляків і релігійних гонінь на православ'я.
Масовій народній колонізації передувала монастирська колонізація незаселених земель. У Дикому полі виникають такі монастирі як Святогірський, Краснокутський, Курязький, . Поруч з монастирями виникали поселення. Монастирі вабили переселенців до себе не лише бажанням жити поруч зі святою обителлю, а й міцними монастирськими стінами, за якими можна було сховатися від татарських набігів.
Слобожанщина в XVII столітті заселялася православними переселенцями з Правобережної України. На нове місце вони часто везли не тільки церковні сосуди, богослужбові книги та іншу церковну утвар, а й свої церковні традиції. Ці традиції значно відрізнялися від північноруських, московських звичаїв. Сюди входили, наприклад, вибори прихожанами священно- і церковнослужителів, організація братств, шкіл і богаділень. Перші священики часто також приїжджали разом з переселенцями.
Населення Слобожанщини з самого початку було багатонаціональним. Крім українців — переселенців, значну частину населення становили росіяни — служиві люди, що надсилаються Москвою для допомоги переселенцям.
Духовне життя була в той час однією з найважливіших сторінок в житті переселенця, тому парафіяльні храми виникали на новому місці одними з перших. Так, перших храм Харкова — Успенський, був побудований за рік — з 1657 по 1658 рр. А вже в 1659 році налічувалося 3 церкви — Успенська, Благовіщенська і Троїцька. До 1663 року з'явилося ще 2 церкви — Різдвяна і церква на честь Архангела Михаїла. Храми будувалися силами переселенців.
Більшість цих храмів виникало не на території самої Харківської фортеці, а по слободах. Харківська фортеця була невеликою за розмірами і вже не могла вміщати всього населення, яке хотіло оселитися тут. Тому поряд із самою фортецею виникають невеликі поселення — слободи. Оскільки вони знаходилися недалеко від фортеці, їхнє населення під час татарського набігу могло сховатися в самій фортеці. А фортечні стіни не заважали населенню слобод займатися сільським господарством і ремеслами.
Перші церкви будувалися з дерева і спочатку були дуже бідними. Бідність Успенської церкви викликала в московському воєводі Офросімова, який звик до пишноти храмів, величезне обурення, яке він описав у своєму повідомленні царю:
Оригінальний текст (рос.) а образовъ мѢстныхъ и деісусов нѢтъ— черкасы молятся бумажнымъ листамъ, своему литовскому письму и стѢнамъ, а книгъ и заводу никаких нѢть, и за тебя, великій государь, молить Бога не по чемъ; только лгутъ Богу и десятой части хвалы Богу не воздаютъ. НЪтъ евангелія напрестольнаго, ни служебника, ни требника, ни тріоді постной, ни трифолоя, ни апостола, ни минеи, ни октоиха, ни шестоднева, ни псалтири следованной, ни євангелія толковаго. И о томъ вели свой милостивый указъ учинить, чтобъ было по чемъ за тебя, великій государь, молить Бога. А я, видячи ихъ маловѢріе, что поклоняются бумажнымъ листамъ и стѢнкамъ, для того къ тебѢ и писалъ. И о томъ, какъ ты, великій государь, укажешь. |
Першими харківськими священиками були — священик Єремеїще, священик Василище і диякон Йосипище (як вони себе називали в чолобитною московському царю).
Бідність перших храмів змушувала клір часто звертатися до царя з проханням матеріально допомогти новим храмам і бідному кліру.
Але з ростом міста зростав і добробут церков. У 1685—1687 рр. в місті будується перший кам'яний храм, який зберігся до нашого часу — Свято-Покровський.
До 1667 року харківське церковне життя перебувало в прямому віданні Патріарха Московського і всієї Русі; з 1667 по 1799 роки територія входила до складу Бєлгородської єпархії РПЦ.
У складі Білгородської єпархії РПЦ
У цей час церковним життям у Харкові та Харківському полку керував соборний протопіп, або духовний управитель — настоятель Успенського собору. У віданні Харківського протопопа, крім Харківського, був ще й Валківський повіт і частина Вовчанського. Його правління називалося протопопією або духовним двором. Всі архієрейські розпорядження, які стосувалися церков харківського полку, йшли саме до нього. До протопопа зверталася і місцева влада щодо церковних питань. В інших полкових містах Слобожанщини були свої протопопи. В 1744 році в Харкові створюється Духовне правління, до якого крім протопопа входили ще два члени — проповідник і один учений священик. Ця реорганізація була пов'язана з тим, що один протопіп не справлявся з усіма місцевими справами і часто, навіть, найдрібніші справи відправлялися до Бєлгородської духовної консисторії, ускладнюючи її діяльність. В 1758 році на 94 церкви, які входили у відання Харківського духовного правління, було 3 протоієреї, 114 священників, 5 дияконів, 62 дячки, і 23 паламаря. Весь округ Духовного управління ділився на 5 відділень — Харківське відомство (кероване протопопом), Валківське, Нововодолазьке, Ольшанське і Золочівське намісництва, які керувалися намісниками зі старших священиків.
Духовне управління було сполучною ланкою між Бєлгородською духовною консисторією та окремими парафіяльними священиками. Воно ж розглядало і деякі дрібні справи свого округу.
Список харківських протопопів:
- Єремій
- Іван
- Захарія Филимонович
- Панкратій Филимонович
- Петро Андрєєв
- Яків Ревковскій 1707—1716
- Яків Петрович Сенютович 1719—1722
- Григорій Александров 1722—1764
- Стефан Флоринський 1764—1769
- Михайло Іванович Шванский 1769—1790
- Іван Андрійович Гільовський 1790—1795
- Андрій Семенович Прокопович з 1795
В 1726 році був заснований Харківський колегіум. Свого часу там викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.
26 лютого 1764 року був проголошений Маніфест про секуляризацію церковних володінь, за яким монастирські землі були передані у власність державі. У 1786—1788 рр. секуляризація була проведена в південних губерніях Росії і України. У цей час було розформовано безліч монастирів.
Отримання самостійності і подальша історія єпархії
16 (27) жовтня 1799 року указом Імператора Павла I була утворена Слобідсько-Українська єпархія РПЦ, виділена з до того величезної Бєлгородської єпархії РПЦ.
Першим її єпископом став Христофор (Сулима) з титулом «Слобідсько-Український і Харківський»; з 13 лютого 1836 по 5 червня 1945 титул був «Харківський і Ахтирський», а з 5 червня 1945 — «Харківський і Богодухівський».
В 1866 в єпархії було засновано Сумське вікаріатство РПЦ.
В XVII-XVIII століттях головним храмом міста був Свято-Успенський собор. Після заснування самостійної єпархії кафедральним собором став Покровський, а Успенський перетворений в «Градський собор». 1846, за синодальним указом, архієрейська кафедра була перенесена з Покровського в Успенський собор. «Градським собором» стала іменуватися Благовіщенська церква, а з 1863 — Воскресенська. В 1865 році Синод виявив повну непотрібність титулу «Градський собор» і право іменуватися собором залишилося лише у Свято-Успенського храму.
В 1800 році на території Свято-Покровського монастиря була відкрита Духовна консисторія. У 1841 році почалося впровадження нового статуту духовної консисторії, який уніфікував церковне управління на рівні єпархії. Єпархія поділялася на церковні округи — протопопії, які відповідали повітам і керувалися протопопами і духовними правліннями — відповідними колегіальними органами. Протопопії поділялися на благочинні округи, а ті — на парафії. Згодом інститут протопопії ослаб, а в 1840 році його було ліквідовано.
У 1840/41 навчальному році в Харкові була організована Духовна семінарія на базі колишнього Колегіуму.
На час заснування єпархії в Харкові налічувалося 10 церков: Покровська, Успенська, , Благовіщенська, , Різдвяна, Воскресенська, Михайлівська, Вознесенська і Мироносицька, яка була цвинтарної.
Якщо в 1799 році в єпархії було 673 церкви, то через 100 років їх налічувалося понад 1000. На початку XX століття на Харківщині було близько 800 церковно-парафіяльних шкіл і близько 20 монастирів. Всього на Харківщині на 1904 рік налічується 950 церков, 10 монастирів, 1360 священиків і дияконів. У самому місті налічувалося 42 церкви.
У 1912 році в єпархії було 952 церкви, 75 каплиць, 13 монастирів (8 чоловічих та 5 жіночих), 1 жіноча громада; духовна семінарія, 3 духовних училища, єпархіальне жіноче училище, 816 церковних шкіл; 777 бібліотек при церквах, 7 лікарень і 27 богаділень.
16 жовтня 1843 року після доповіді обер-прокурора Священного Синоду імператор Микола I затвердив прохання жителів Харкова про введення хресного ходу для перенесення ікони Озерянської Божої Матері з Курязького монастиря в Харківський Покровський кафедральний собор. Хресні ходи повинні були відбуватися 30 вересня (з Куряжа до Харкова) та 22 квітня (з Харкова до Куряж) відповідно до престольних свят Харківського Покровського собору (1 жовтня) і Курязького монастиря (23 квітня). Він став головним міським духовним святом.
У 1821—1841 рр. велося будівництво дзвіниці Успенського собору (89,5 м), яка перевершувала за висотою дзвіницю Івана "Великого" в Москві.
У другій половині XIX століття в Харкові виходить 14 духовно-просвітницьких видань російською мовою, зокрема філософсько-богословський журнал «Віра і розум», журнали «Духовний вісник», «Духовний щоденник», «Благовіст», газета «Харківські Єпархіальні Відомості», інші видання.
Харківська єпархія в XX столітті
З 14 травня 1914 по квітень 1917 року (знову обраний в серпні того ж року) Харківську кафедру займав Антоній (Храповицький), згодом перший предстоятель Російської Православної Церкви закордоном.
В 1920-ті роки в церковному житті Харківщини домінував «обновленчеський» рух Російської Церкви. Партійно-державні органи докладали зусиль щодо повної ліквідації Патріаршої Церкви («тихоновщини»). Газета «Известия» від 18 квітня 1923 повідомляла: " < …> На этих днях среди харьковского духовенства закончена ликвидация последних остатков тихоновщины. В результате арестовано 16 священников, во главе с епископом Павлом, и 2 черносотенца — Стеценко и Губиев. Черносотенные попы будут высланы из пределов Украины. "
У жовтні — грудні 1923 року в Харкові відбувся обновленський собор, який проголосив утворення Української Православної Автокефальної Церкви (УПАЦ) і обрав Синод (звідси й друга назва — «синодали»), очолюваний митрополитом Пимоном (Пеговим). На початку 1930-х років виник гострий конфлікт між УАПЦ та обновленським синодом в Москві, 20 грудня 1934 року московський обновленський синод ухвалив рішення ліквідувати УАПЦ і перевести її парафії в своє безпосереднє підпорядкування.
З 11 по 15 листопада 1924 року в Харкові засідала Всеукраїнська Передсоборна нарада («обновленська») у складі 78 делегатів: єпархіальних і вікарних єпископів і по одному клірику і мирянину від кожної єпархії. Центральний обновленський Синод був представлений митрополитом ; головував митрополит Пімен (Пегов). Головними питаннями порядку Наради були: автокефалія Української Церкви та українізація богослужіння. Нарада засудило «самосвятів-липківців» як єретиків і розкольніков. За доповіддю обновленського Київського митрополита Інокентія (Пустинського) було прийнято постанову щодо необхідності переходу Києво-Печерської лаври у відання Всеукраїнського Священного Синоду, що і відбулося 15 грудня 1924 року.
У той же період активно діяли представники монархічної громади «подгорновцев» (по імені священика Василя Підгорного — спочатку у веденні єпископа , а з березня 1928 — єпископа ). В кінці Харків також був одним з центрів , на чолі якого стояв тут єпископ Павло (Кратіров).
До 1941 року залишався лише один відкритий храм — Казанський храм у Харкові на Лисій горі. У цей період в Харкові займав архієрейську кафедру священномученик архієпископ Олександр. Він і служив в єдиному православному храмі міста.
Після окупації в жовтні 1941 року міста німецькими військами церковне життя почала відроджуватися під керівництвом митрополита Феофіла Булдовського, який влітку 1942 року прилучився до УАПЦ (полікарпівців); в його юрисдикції знаходилось близько 400 парафій.
В 1946 році Свято-Благовіщенський собор стає кафедральним собором Харківської єпархії.
В 1947 році з Покровського монастиря Харкова було перенесено мощі св. Мелетія і мощі святителя Афанасія Цареградського, Лубенського чудотворця (що до цього знаходилися в музеї) — в Благовіщенський собор міста.
Різке скорочення числа парафій спостерігалося з кінця 1950-х: храми перетворювалися на клуби, кінотеатри, склади та інші господарчі заклади. Кількість парафій на 1 січня 1979 року, скоротилася до 65, з них у Харкові залишилося 11.
До року тисячоліття Хрещення Русі в Харкові було закінчено реставрацію Успенського собору; розпочався процес повернення єпархії храмів і монастирів.
Архієрейський собор УПЦ МП 1992 року
Доленосне значення для історії УПЦ МП став Архієрейський Собор, що проходив 27-28 травня 1992 року в Харкові, в архієрейської резиденції на території Покровського монастиря. На Соборі був обраний новий предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату) — митрополит Київський і всієї України Володимир Сабодан. Собор був скликаний Митрополитом Харківським і Богодухівський Никодимом Руснаком, який і головував на ньому.
Архієреї, що брали участь у Соборі, висловили недовіру митрополиту Філаретові (Денисенку), який не з'явився на Собор і звільнили його з Київської кафедри та посади Першоієрарха УПЦ МП.
Єпархія в 1990-ті
18 вересня 1993 року в місті Харкові відкривається дворічне Духовне Училище, яке було затверджено синодом УПЦ МП 19 жовтня 1993. 12 вересня 1996 р. Харківське Духовне Училище отримало статус семінарії. Термін навчання було збільшено на два роки. Ректором став Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим. Перший випуск семінарії відбувся 21 травня 1997 року, 26 осіб отримали дипломи.
У 1994 році знову почала виходити газета «Харківські Єпархіальні Відомості», яка стала офіційним органом Харківської Єпархії УПЦ МП, а в 2000 році був відновлений вихід філософсько-релігійного журналу «Віра і розум».
22 червня 1993 року на засіданні синоду УПЦ МП всіх новомучеників Слобідського краю, які постраждали в роки більшовицького гоніння на церкву, причислили до місцевошанованих святих. Серед них — священномученик архієпископ Харківський Олександр (Петровський), тимчасово керуючий Харківської Єпархією у важкі 30-ті роки архієпископ Онуфрій (Гагалюк), митрополит Костянтин (Дьяков), архієпископ Інокентій (Летяєв), архієпископ Інокентій (Тихонов), священнослужителі та інші православні подвижники.
Активно йде повернення і будівництво нових храмів.
Сучасний стан
Керуючим єпархією є митрополит Онуфрій (з 8 травня 2012 року).
Харківське Єпархіальне Управління Української Православної Церкви знаходиться за адресою: м. Харків, 61002, вул. Університетська, 8.
Єпархіальні відділи: релігійної освіти, катехізації та місіонерства; по взаємодії зі Збройними Силами та правоохоронними установами; у справах молоді; паломницький відділ.
У Харківській єпархії налічується 313 парафій (входять до складу 20 благочинних округів), діють 1 чоловічий (Свято-Покровський монастир міста Харкова) і 1 жіночий монастир (Свято-Архістратига-Михайлівський монастир м. Лозова Харківської області).
Кафедральний собор єпархії — Свято-Благовіщенський собор в Харкові.
В Єпархії діє Духовна Семінарія (термін навчання 4 роки). При Семінарії діють регентські і педагогічні курси (для викладачів недільних шкіл), іконописна школа (термін навчання 3,5 роки).
З 2004 р. діє Церковно-історичний музей Харківської єпархії.
У листопаді 2022 року співробітники СБУ провели обшуки в приміщеннях єпархії, в результаті було виявленор сотні тисяч готівки (зокрема, російськими рублями), прокремлівську літературу та російські сухпайки.
Періодичні видання:
- Газета . Виходить щомісячно українською та російською мовами (двомовне видання). Заснована в 1867 р. Після 1917 р. видання призупинено, відновлено в 1994 році.
- Газета «Православна Харківщина». Виходить щомісяця. Заснована в 2002 році.
- Журнал «Віра і Розум». Виходить 2 рази на рік. Заснований в 1884 р. Після 1917 р. видання журналу було припинено. Відновлено в 2000 році.
Статистика Єпархії
Дата | Парафій | Монастирів | Монахів | Духовних навчальних закладів | Слухачів в них | Священнослужителів | Недільних шкіл | Періодичних видань |
01.01.2006 | 265 | 3 | 47 | 2 | 112; 72 | 254 | 97 | 2 |
01.01.2007 | 266 | 3 | 59 | 2 | 71; 72 | 267 | 95 | 3 |
01.01.2008 | 285 | 3 | 45 | 2 | 80; 86 | 280 | 105 | 3 |
01.01.2009 | 297 | 3 | 67 | 2 | 115; 87 | 280 | 110 | 3 |
01.01.2010 | 304 | 3 | 63 | 2 | 125; 106 | 296 | 110 | 3 |
01.01.2011 | 313 | 3 | 64 | 2 | 131; 105 | 305 | 110 | 5 |
Герб Єпархії
24 березня 2011 митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом був затверджений герб Харківської єпархії. У розробці брали участь: декан історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Посохов С. І., професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Куделко С. М., протодиякон Максим Талалай, головний художник м. Харкова Дуденко С. І., Мироненко Г. І.
Опис: Герб Харківської єпархії Української Православної церкви являє собою щит овальної форми, який розсічений і пересічений (четверочастний). Поле правого боку — зелене (в церковній православної символіці зелений колір нагадує про зелену мантії — один із знаків патріаршої гідності; в нашому регіоні цей колір використовується в гербах міста і області), поле лівого боку — лазурне (синє), яке символізує колір митрополичої мантії. Звужені стовп і пояс утворюють центральний хрест. Щит облямований золотою облямівкою. У першій частині щита поміщений натільний мармуровий хрест, знайдений на Донецькому городищі. У другій частині щита зображена виноградна лоза — древній християнський символ (гроно винограду містить 27 ягід, за числом районів сучасної Харківської області). У третій частині зображений білий висхідний орел (фронтально, розпростерши крила, голова повернута геральдично вправо) — символ родового герба першого єпископа Слобідсько-Українського та Харківського Христофора (Сулими; + 1813). У четвертій частині щита зображено омофор, оскільки церковно-адміністративний та історичний центр Харківської єпархії знаходиться в Свято-Покровському монастирі. Як навершя виступають архієрейська митра, а також верхні частини архієрейського жезла і запрестольного хреста. По боках від щита стоять фігури харківських святих — святителя Мелетія і священномученика Олександра, які символізують більш ніж двохсотлітню історію єпархії. На девізної стрічці пурпурного кольору є девіз «Віра і розум», а також позначення кирилицею дати — 1799 — рік заснування Харківської єпархії. Стрічка обрамляє лаврові і дубові гілки.
Список архієреїв Харківської єпархії УПЦ МП
Слобідсько-Українська і Харківська єпархія
- Христофор (Сулима), єпископ (16 жовтня 1799 — 6 лютого 1813)
- Аполлос (Терешкевич), єпископ (14 жовтня 1813 — 19 січня 1817)
- Павло (Саббатовський), єпископ (18 лютого 1817 — 26 лютого 1826)
- Віталій (Борисов-Жегачев), єпископ (28 лютого 1826 — 12 березня 1832)
- Інокентій (Александров), єпископ (19 травня 1832 — 22 червня 1835)
Харківська та Ахтирська єпархія
- Мелетій (Леонтович), архієпископ (22 червня 1835 — 29 лютого 1840)
- Смарагд (Крижанівський), архієпископ (6 квітня 1840 — 31 грудня 1841)
- Інокентій (Борисов), єпископ (31 грудня 1841 — 24 лютого 1848) (з 15 квітня 1845 архієпископ)
- Елпідіфор (Бенедиктов), єпископ (1 березня 1848 — 6 листопада 1848)
- Філарет (Гумілевський), єпископ (6 листопада 1848 — 2 травня 1859) (з 7 квітня 1857 архієпископ)
- Макарій (Булгаков), єпископ (2 травня 1859 — 10 грудня 1868) (з 8 квітня 1862 архієпископ)
- Нектарій (Надєждін), архієпископ (21 січня 1869 — 7 вересня 1874)
- Сава (Тихомиров), єпископ (7 грудня 1874 — 23 квітня 1879)
- Іустин (Охотин), єпископ (23 квітня 1879 — 15 вересня 1882)
- Амвросій (Ключарев), єпископ (22 вересня 1882 — 3 вересня 1901) (з 20 березня 1886 архієпископ)
- Флавіан (Городецький), архієпископ (10 листопада 1901 — 1 лютого 1903)
- Арсеній (Брянцев), архієпископ (8 лютого 1903 — 28 квітня 1914)
- Антоній (Храповицький), архієпископ (14 травня 1914 — 1 травня 1917; 19 серпня 1917 — 30 травня 1918) (митрополит з 29 листопада 1917)
- Георгій (Ярошевський), архієпископ (1919–1921)
- Нафанаїл (Троїцький), архієпископ (1921–1927) (з 1924 митрополит)
- Костянтин (Дьяков), т/у, єпископ Сумський (21 вересня 1924 — 12 листопада 1927), архієпископ Харківський (12 листопада 1927 — 9 липня 1934) (з 18 травня 1932 митрополит)
- Сергій (Гришин), архієпископ (9 липня — 5 листопада 1934)
- Інокентій (Летяєв), архієпископ (17 лютого 1935 — 20 липня 1936)
- Інокентій (Тихонов), архієпископ (січень 1937 — 5 квітня 1937)
- Олександр (Петровський), архієпископ (2 червня 1937 — 28 липня 1938)
Харківська та Богодухівська єпархія
- Стефан (Проценко), архієпископ (5 червня 1945 — 6 жовтня 1960) (з 12 лютого 1959 митрополит)
- Нестор (Тугай), єпископ (16 березня 1961 — 30 березня 1964)
- Леонід (Лобачов), архієпископ (30 березня 1964 — 28 липня 1967)
- Леонтій (Гудимов), єпископ (7 жовтня 1967 — 1 грудня 1970) (з 25 лютого 1968 архієпископ)
- Никодим (Руснак), архієпископ (1 грудня 1970 — 23 листопада 1983), до 28 березня 1984 т/у
- Іриней (Середній), архієпископ (28 березня 1984 — 13 вересня 1989)
- Никодим (Руснак), митрополит (13 вересня 1989 — 15 вересня 2011)
- Онуфрій (Легкий), митрополит (8 травня 2012)
Вікарні архієреї Харківської єпархії УПЦ МП
Єпископи Сумські
- Герман (Осецький) (8 січня 1867 — 24 червня 1872)
- Веніамін Платонов (30 липня 1872 — 9 квітня 1883)
- Геннадій (Левицький) (9 квітня 1883 — 29 листопада 1886)
- Петро (Лосєв) (1 листопада 1887 — 22 липня 1889)
- Володимир (Шимкович) (24 серпня 1890 — 5 грудня 1892)
- Іоанн (Кратіров) (25 квітня 1893 — 17 січня 1895)
- Петро (Другов) (17 січня 1895 — 30 травня 1899)
- Інокентій (Бєляєв) (1 серпня 1899 — 10 грудня 1901)
- Стефан (Архангельський) (27 січня 1902 — 29 квітня 1904)
- Олексій (Дородніцин) (30 травня 1904 — 18 липня 1905)
- Євген (Бережков) (27 листопада 1905 — 22 травня 1909)
- Василь (Богоявленський) (26 липня 1909 — 4 березня 1911)
- (8 травня 1911 — 14 травня 1916)
- Митрофан (Абрамов) (5 червня 1916 до грудня 1919)
- Корнилій (Попов) c 15 лютого 1921 до вересня 1922)
- Костянтин (Дьяков) (23 квітня 1924 — 12 листопада 1927)
- (23 жовтня 1934—1935)
Єпископи Старобільські
- з 14 травня 1916 до 16 жовтня 1917.
- Неофіт (Слєдніков) з 16 жовтня 1917 (з 17/30 травня 1918 тимчасово керував Харківською єпархією) до 9 листопада 1918 року.
- Павло (Кратіров) з 1921 до березня 1923 року.
- з 1923 до 1925 року.
Єпископи Вовчанські
- з 1918 до 1919 року
Єпископи Єлисаветградські
- з 1921 до 1923 року
Єпископи Ізюмські
- Онуфрій (Легкий), єпископ (з 22 квітня 2000 р.), архієпископ (з 20 травня 2007 р.)
Список монастирів Харківської єпархії РПЦвУ
Сучасність
- Харківський Свято-Покровський чоловічий монастир. Заснований в 1726 р., закритий в 1920 р., відновлений в 1991 р.
- Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир м. Лозова. Заснований в 1998 році.
Монастирі, які раніше входили до складу єпархії
- Свято-Борисоглібський жіночий монастир с. Водяне Зміївського району. Заснований в 1997 році. У 2012 році, відійшов до новоутвореної Ізюмської єпархії.
- Курязький Преображенський монастир. Заснований в 1673 році. Під час секуляризації церковних земель монастир був закритий і перетворений в лазарет і склад. У 1796 році завдяки клопотанням харківського генерал-губернатора А. Я. Левандінова монастир був знову відкритий.
- Хорошівський Вознесенський жіночий монастир. Точна дата заснування невідома. У 1656 році вже існував.
- Харківський Миколаївський жіночий монастир.
- Святогірська пустинь. Монастир заснований на правому березі Дінця на крейдяних горах. Перші відомості про Святогорську відносяться до початку XVI століття. Точна дата заснування монастиря невідома. Перші достовірні дані відносяться до 1624 року. Після секуляризації 1788 монастир був закритий.
- Охтирський Троїцький монастир. Перший дерев'яний храм монастиря — Благовіщенський був побудований в 1654 році. У 1724 році побудовано кам'яний Троїцький храм. З цього часу монастир отримав свою назву. У 1787 році монастир був закритий, а ченці були переведені в Курязький монастир. Троїцький храм був перетворений в парафіяльній, а Благовіщенський та Преображенський храми разом з огорожею були розібрані.
- Сумській Успенський монастир.
- Сумській Предтечею жіночий. Заснований біля заплави річки Псел у двох верстах від Сум в слободі Луки. Заснований полковником Герасимом Кондратович в 1687 році. У 1787 році, під час масового закриття монастирів, на деякий час залишили на проживання в ньому всіх черниць закритих монастирів Бєлгородської єпархії. Після їх смерті начиння і речі монастиря передані в Покровський монастир.
- Михайлівська Предтечева пустель. Заснована в 12 верстах від Лебедина і в одній версті від слободи Михайлівки. Ще в 1676 році тут жив монах-пустельник. У 1680—1685 роках збудовано монастирські будівлі. У 1790 році обитель закрили.
- Озерянська Богородична пустель. Заснована в 1710 р. Закрита в 1787 р.
- Зміївської Миколаївський монастир. Заснований у восьми верстах від Змієва і в п'яти верстах від гирла р. Гомільша, на правому березі Дінця. У 1668 році монастир вже існував. Закритий в 1788 році.
- Краснокутський Петропавлівський монастир. Заснований на правому березі р.. Мерло в трьох верстах від Краснокутська полковником Іваном Штепой близько 1673—1675 рр.. Закритий в 1788 році.
- Сеннянскій Покровський монастир. Заснований близько 1682 сеннянскім сотником Василем Григор'євим в семи верстах від Сінного Богодухівського повіту. Закритий в 1788 році.
- Вальковський Троїцький монастир. Заснований в 1675—1684 роках на річці Ворскліце в 6 верстах від колишнього р. Валько і в 40 верстах від Богодухова. Закрито в 1794 р.
- Аркадіева Богородична пустель. Заснована на лівому березі Дінця. У 1653 році вже існувала. У 1787 році закрита.
- Чугуївський Успенський монастир. Заснований у Чугуєві на березі Дінця в 1660 році. Закрито указом від 11 листопада 1724 року.
- Чугуївська Володимирська пустель. Заснована близько 1700 року на березі Дінця в 6 верстах від Чугуєва. Названа на честь Володимирської ікони Богоматері. Закрита в 1787 році.
- Гороховатовская Богородична пустель. Заснована на правому березі Старого Оскола у підошви Гороховатскіх скель. Дата заснування невідома, але в 1698 році вже існувала. У 1760 році перенесена від підтоплень на лівий берег Оскола (близько хутора Борового). Закрита в 1788 році.
- Светловщінскій Трьохсвятительський жіночий монастир. Заснований в 1897 році в селі Світловщина, в п'яти кілометрах від м. Лозова. Закритий в 1917 році.
- Спасів чоловічий монастир. Заснований в 1889 р. як скит Святогірського монастиря на місці чудесного порятунку Царської Сім'ї під час аварії імператорського поїзда 17 жовтня 1888. У 1906 році перетворений у самостійний монастир.
Святині
- Озерянська ікона Божої Матері — святкування 30 жовтня (12 листопада).
- Піщанська ікона Божої Матері — святкування 8 (21) липня і 22 жовтня (4 листопада).
- Ікона Спаса Нерукотворного — святкування 7 (20) липня.
- Святі єпархії:
- Святитель Афанасій Цареградський, Лубенський чудотворець, Константинопольський патріарх (мощі його з 1947 року перебувають в Благовіщенському соборі Харкова) — пам'ять 2 (15) травня;
- Святитель РПЦ Йоасаф (Горленко) — пам'ять 10 (23) грудня та 4 (17) вересня;
- Святитель РПЦ Мелетій архієпископ Харківський — пам'ять 12 (25) лютого (тезоіменитство) і 29 лютого (14 березня) або 28 лютого (13 березня — невисокосний рік);
- Священномученик Онуфрій (Гагалюк) — пам'ять 19 травня (1 червня);
- Священномученик РПЦ Олександр (Петровський) — пам'ять 9 травня (1 червня);
- Священномученик РПЦ Костянтин (Дьяков) — пам'ять 9 травня (1 червня).
Також серед місцевошанованих святих єпархії названі священномученики РПЦ Інокентій (Летяєв) і священномученик Інокентій (Тихонов), а також ще 28 новомучеників Слобідського краю, пам'ять 19 травня (1 червня).
Єпископами Харківськими були Святитель Інокентій (Борисов), причислений до лику місцевошанованих святих Одеської єпархії (пам'ять 25 травня/7 червня) і Святитель Філарет (Гумілевський), причислений до лику місцевошанованих святих Чернігівської єпархії (пам'ять 9/22 серпня).
На території Харківської єпархії народилися:
- святитель Іоанн Шанхайський і Сан-Франциський — пам'ять 19 червня (2 липня) і 29 вересня (12 жовтня) (село Адамівка)
- преподобний Іосиф Оптинський — пам'ять 9 (22) травня та 11(24) жовтня (село Городище Старобільського повіту).
З 26 липня 1909 по 4 березня 1911 вікарієм Харківської Єпархії був Священномученик Василь (Богоявленський) єпископ Сумський, пізніше — архієпископ Чернігівський і Ніжинський.
У 1924 р. посаду тимчасового керуючого Харківської Єпархією займав Священномученик Серафим (Самойлович).
З 1934 по 1935 рр. посаду тимчасового керуючого Харківської Єпархією займав Священномученик Анатолій (Грисюк).
З 1921 до березня 1923 вікарієм Єпархії був канонізований РПЦЗ Павло (Кратіров).
На засланні або ув'язненні в Харкові перебували: Священномученик , Священномученик , Священномученик , Священномученик Дамаскін (Цедрик), Священномученик , Священномученик Антоній (Панкеєв), Священномученик , Священномученик , Священномученик Амвросій (Полянський).
На території, яка в той час входила до складу Харківської єпархії, народилися: Преподобномученик архімандрит Никанор (Морозкін), Преподобномученик ієромонах Геннадій (Летюк), Преподобномученик ієромонах Косма (Магда), Преподобномученик ієромонах Феогност (Пивоваров), преподобномучениця черниця Ксенія (Черліна-Браїлівська), Мучениця Міліца Кувшинова.
На території єпархії народилися і служили: Священномученик протоієрей Яків Передерій (Передій), Священномученик священик Василь Зеленський; служили: Священномученик священик Іоанн Речкін, Священномученик священик Михайло Дейнека, Священномученик священик Симеон Кривошеєв, Священномученик диякон Йосип Сченснович, служив та перебував в ув'язненні Преподобний Варсонофій (Юрченко).
На Харківських пастирських курсах навчався Священномученик священик Олександр Єрошов. У 1936—1937 рр. на території Харківської області жив Священноісповеднік протоієрей Роман Медведь.
8 травня 2008 Священний Синод Української Православної Церкви ухвалив рішення про прославлення Собору святих отців іже у Святих Горах на Донці просіяли, куди увійшли 17 подвижників Святогірської Лаври, до 1918 р. входила до складу Харківської єпархії.
Відвідування єпархії предстоятелями інших церков
1948 р. Предстоятель РПЦ Алексій I, Патріарх Московський і всієї Русі.
1973 р. Предстоятель автономної Японської Православної Церкви Високопреосвященніший , Архієпископ Токійський, Митрополит всієї Японії.
22 жовтня 1981 р. Предстоятель Антіохійської Православної Церкви Блаженніший Ігнатій IV, Патріарх Антіохійський і всього Сходу.
27 березня 2011 р. Предстоятель Єрусалимської Православної Церкви Блаженніший Феофіл ІІІ, Патріарх Єрусалимський.
7-8 травня 2011 р. Предстоятель Руської Православної Церкви Святіший Кирил, Патріарх Московський і всієї Русі.
Неодноразово відвідував єпархію Предстоятель УПЦ МП Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України.
Також, єпархію відвідували митрополит Кутаїський Єфрем (Сідамонідзе), в 1960 році обраний Предстоятелем Грузинської Православної Церкви і митрополит Карфагенський , в 1987 році обраний Патріархом Александрійським.
Див. також
Примітки
- УПРАВЛІННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ в ЄДР. [ з першоджерела 19.05.2018.].
- Рідний край: Навчальний посібник з народознавства / За ред. І. Ф. Прокопенко. — 2-е вид., випр. і доп. — Харків: ХДПУ, 1999. — С. 488
- Історія Слободської України. — Х.: Союз, 1918.— С.233 — 308 с.:72 іл, 2 мапи. («Культурно-історична бібліотека»)
- Тихоновцы в Украине // «Известия». 18 квітня 1923, № 84, стор 5.
- Распространение движения по стране // Михаил Шкаровский. Иосифлянство. СПб., 1999.
- Протоиерей Василий Заев. История церковных расколов в Украине в XX веке[недоступне посилання]
- СБУ почала обшуки в церквах Московського патріархату в Харкові. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 грудня 2022.
- Прокремлівська література та сухпайки окупантів: СБУ завершила обшуки УПЦ МП у Харкові. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 грудня 2022.
- . Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 22 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 22 вересня 2011.
- База «Новомученики, сповідники, що за Христа постраждали в роки гонінь на Російську Православну Церкву в XX ст.»
- Светлой памяти митрополита Харьковского и Богодуховского Стефана | Харьковская епархия
- Митрополит Харьковский и Богодуховский Никодим: Безгранично люблю Церковь " Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине
- Харьков посетил Блаженнейший Иерусалимский Патриарх Феофил III | Харьковская епархия
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Карпов В. Харьковская старина. — Харьков, 1900.
- Гусев А. Харьков, его прошлое и настоящее. — Харьков, 1902.
- Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.
- Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — Харків: Основа, 1990.
- Лейбфрейд А., Полякова Ю. Харьков. От крепости до столицы. — Харьков: Фолио, 2004.
- Шкодовский Ю. Лаврентьев И. Лейбфрейд А. Полякова Ю. Харьков: вчера, сегодня, завтра. — Харьков: Фолио, 2004.
- Кеворкян К. Первая столица. Очерки, проза. — Харьков: Фолио, 2007.
Посилання
- Офіційний сайт єпархії
- Офіційний сайт єпархії (архів)
- (9 жовтня 2017). Казаки-разбойники: ЧВК на службе УПЦ МП? Часть 6. Харьковская епархия. https://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. Процитовано 8 січня 2018. (рос.)
- Священик УПЦ (МП) на джипі розтрощив з десяток могил
- Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колір Покровського собору. https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 13 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
- Добкін провів богослужіння у Харкові
- У харківському храмі УПЦ МП помітили ікону "святого" солдата РФ та Ніколая ІІ
- Прихильники УПЦ МП знову почали говорити про дружбу з Росією, - депутатка Харківської облради
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Harkivska yeparhiya yeparhiya Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu Centr yeparhiyi kafedralnij sobor i rezidenciya pravlyachogo arhiyereya rozmisheni v Harkovi Ob yednuye parafiyi i monastiri UPC MP na teritoriyi Harkivskoyi oblasti Zasnovana v 1799 roci yak Slobidsko Ukrayinska i Harkivska d Harkivska yeparhiya UPC MP Svyato Blagovishenskij kafedralnij sobor v HarkoviOsnovni daniCerkva Ukrayinska pravoslavna cerkva Moskovskogo patriarhatu Zasnovana 16 27 zhovtnya 1799Yeparhialnij centr HarkivKafedralnij sobor Svyato Blagovishenskij soborBlagochin 20 na 2011 rik Parafij 231 na 2022 rik Monastiriv 3 na 2022 rik Svyashenikiv 178 na 2022 rik Sajt eparchia kharkov uaPravlyachij arhiyerejHarkivskij i Bogoduhivskij mitropolit Onufrij Legkij Harkivska yeparhiya UPC u VikishovishiIstoriya yeparhiyiSvyatitel Joasaf yepiskop Byelgorodskij Pravoslav ya z yavlyayetsya na teritoriyi suchasnoyi Slobozhanshini zadovgo do zasnuvannya mista Harkova She v XI XII stolittyah vono pronikaye syudi razom zi slov yanskoyu kolonizaciyeyu Vpliv jshov z boku susidnih knyazivstv Pereyaslavskogo ta Chernigivskogo Suzdalskogo ta Ryazanskogo Tmutarakanskogo Prote postijni tatarski nabigi spustoshili cyu zemlyu i do XVI XVII stolit cya zemlya zalishalasya nezaselenim Dikim polem Rozpochati utiski ukrayinskogo naselennya polyakami viklikalo cilu hvilyu pereselen z Pravoberezhnoyi ta Zahidnoyi Ukrayini na nezaseleni zemli Slobozhanshini de ne bulo polyakiv i religijnih gonin na pravoslav ya Masovij narodnij kolonizaciyi pereduvala monastirska kolonizaciya nezaselenih zemel U Dikomu poli vinikayut taki monastiri yak Svyatogirskij Krasnokutskij Kuryazkij Poruch z monastiryami vinikali poselennya Monastiri vabili pereselenciv do sebe ne lishe bazhannyam zhiti poruch zi svyatoyu obitellyu a j micnimi monastirskimi stinami za yakimi mozhna bulo shovatisya vid tatarskih nabigiv Slobozhanshina v XVII stolitti zaselyalasya pravoslavnimi pereselencyami z Pravoberezhnoyi Ukrayini Na nove misce voni chasto vezli ne tilki cerkovni sosudi bogosluzhbovi knigi ta inshu cerkovnu utvar a j svoyi cerkovni tradiciyi Ci tradiciyi znachno vidriznyalisya vid pivnichnoruskih moskovskih zvichayiv Syudi vhodili napriklad vibori prihozhanami svyashenno i cerkovnosluzhiteliv organizaciya bratstv shkil i bogadilen Pershi svyasheniki chasto takozh priyizhdzhali razom z pereselencyami Naselennya Slobozhanshini z samogo pochatku bulo bagatonacionalnim Krim ukrayinciv pereselenciv znachnu chastinu naselennya stanovili rosiyani sluzhivi lyudi sho nadsilayutsya Moskvoyu dlya dopomogi pereselencyam Uspenskij sobor Pokrovskij sobor Duhovne zhittya bula v toj chas odniyeyu z najvazhlivishih storinok v zhitti pereselencya tomu parafiyalni hrami vinikali na novomu misci odnimi z pershih Tak pershih hram Harkova Uspenskij buv pobudovanij za rik z 1657 po 1658 rr A vzhe v 1659 roci nalichuvalosya 3 cerkvi Uspenska Blagovishenska i Troyicka Do 1663 roku z yavilosya she 2 cerkvi Rizdvyana i cerkva na chest Arhangela Mihayila Hrami buduvalisya silami pereselenciv Bilshist cih hramiv vinikalo ne na teritoriyi samoyi Harkivskoyi forteci a po slobodah Harkivska fortecya bula nevelikoyu za rozmirami i vzhe ne mogla vmishati vsogo naselennya yake hotilo oselitisya tut Tomu poryad iz samoyu forteceyu vinikayut neveliki poselennya slobodi Oskilki voni znahodilisya nedaleko vid forteci yihnye naselennya pid chas tatarskogo nabigu moglo shovatisya v samij forteci A fortechni stini ne zavazhali naselennyu slobod zajmatisya silskim gospodarstvom i remeslami Pershi cerkvi buduvalisya z dereva i spochatku buli duzhe bidnimi Bidnist Uspenskoyi cerkvi viklikala v moskovskomu voyevodi Ofrosimova yakij zvik do pishnoti hramiv velichezne oburennya yake vin opisav u svoyemu povidomlenni caryu a obraziv miscevih i deisusiv nemaye cherkasi molyatsya paperovim listam svogo litovskogo pisma ta stinam a knizhok i zavodu niyakih nemaye i za tebe velikij gosudar moliti Boga ne po chomu tilki breshut Bogu i desyatoyi chastini hvali Bogu ne viddayut Nemaye yevangeliya naprestolnago ni sluzhebnika ni trebnika ni triodi pisnoyi ni trifoloya ani apostola ani mineyi ni oktoyiha ni shestodneva ni arfi sliduvati ni yevangeliya tolkovogo I pro te veli svij milostivij ukaz uchiniti shob bulo po chomu za tebe velikij gosudar moliti Boga A ya bachuchi yih malovirrya sho poklonyayutsya paperovim listam i stinam dlya togo do tebe i pisav I pro te yak ti velikij gosudar vkazhesh Originalnij tekst ros a obrazov mѢstnyh i deisusov nѢt cherkasy molyatsya bumazhnym listam svoemu litovskomu pismu i stѢnam a knig i zavodu nikakih nѢt i za tebya velikij gosudar molit Boga ne po chem tolko lgut Bogu i desyatoj chasti hvaly Bogu ne vozdayut Nt evangeliya naprestolnago ni sluzhebnika ni trebnika ni triodi postnoj ni trifoloya ni apostola ni minei ni oktoiha ni shestodneva ni psaltiri sledovannoj ni yevangeliya tolkovago I o tom veli svoj milostivyj ukaz uchinit chtob bylo po chem za tebya velikij gosudar molit Boga A ya vidyachi ih malovѢrie chto poklonyayutsya bumazhnym listam i stѢnkam dlya togo k tebѢ i pisal I o tom kak ty velikij gosudar ukazhesh Pershimi harkivskimi svyashenikami buli svyashenik Yeremeyishe svyashenik Vasilishe i diyakon Josipishe yak voni sebe nazivali v cholobitnoyu moskovskomu caryu Bidnist pershih hramiv zmushuvala klir chasto zvertatisya do carya z prohannyam materialno dopomogti novim hramam i bidnomu kliru Ale z rostom mista zrostav i dobrobut cerkov U 1685 1687 rr v misti buduyetsya pershij kam yanij hram yakij zberigsya do nashogo chasu Svyato Pokrovskij Do 1667 roku harkivske cerkovne zhittya perebuvalo v pryamomu vidanni Patriarha Moskovskogo i vsiyeyi Rusi z 1667 po 1799 roki teritoriya vhodila do skladu Byelgorodskoyi yeparhiyi RPC U skladi Bilgorodskoyi yeparhiyi RPC U cej chas cerkovnim zhittyam u Harkovi ta Harkivskomu polku keruvav sobornij protopip abo duhovnij upravitel nastoyatel Uspenskogo soboru U vidanni Harkivskogo protopopa krim Harkivskogo buv she j Valkivskij povit i chastina Vovchanskogo Jogo pravlinnya nazivalosya protopopiyeyu abo duhovnim dvorom Vsi arhiyerejski rozporyadzhennya yaki stosuvalisya cerkov harkivskogo polku jshli same do nogo Do protopopa zvertalasya i misceva vlada shodo cerkovnih pitan V inshih polkovih mistah Slobozhanshini buli svoyi protopopi V 1744 roci v Harkovi stvoryuyetsya Duhovne pravlinnya do yakogo krim protopopa vhodili she dva chleni propovidnik i odin uchenij svyashenik Cya reorganizaciya bula pov yazana z tim sho odin protopip ne spravlyavsya z usima miscevimi spravami i chasto navit najdribnishi spravi vidpravlyalisya do Byelgorodskoyi duhovnoyi konsistoriyi uskladnyuyuchi yiyi diyalnist V 1758 roci na 94 cerkvi yaki vhodili u vidannya Harkivskogo duhovnogo pravlinnya bulo 3 protoiyereyi 114 svyashennikiv 5 diyakoniv 62 dyachki i 23 palamarya Ves okrug Duhovnogo upravlinnya dilivsya na 5 viddilen Harkivske vidomstvo kerovane protopopom Valkivske Novovodolazke Olshanske i Zolochivske namisnictva yaki keruvalisya namisnikami zi starshih svyashenikiv Duhovne upravlinnya bulo spoluchnoyu lankoyu mizh Byelgorodskoyu duhovnoyu konsistoriyeyu ta okremimi parafiyalnimi svyashenikami Vono zh rozglyadalo i deyaki dribni spravi svogo okrugu Spisok harkivskih protopopiv Yeremij Ivan Zahariya Filimonovich Pankratij Filimonovich Petro Andryeyev Yakiv Revkovskij 1707 1716 Yakiv Petrovich Senyutovich 1719 1722 Grigorij Aleksandrov 1722 1764 Stefan Florinskij 1764 1769 Mihajlo Ivanovich Shvanskij 1769 1790 Ivan Andrijovich Gilovskij 1790 1795 Andrij Semenovich Prokopovich z 1795 V 1726 roci buv zasnovanij Harkivskij kolegium Svogo chasu tam vikladav vidomij ukrayinskij filosof Grigorij Skovoroda 26 lyutogo 1764 roku buv progoloshenij Manifest pro sekulyarizaciyu cerkovnih volodin za yakim monastirski zemli buli peredani u vlasnist derzhavi U 1786 1788 rr sekulyarizaciya bula provedena v pivdennih guberniyah Rosiyi i Ukrayini U cej chas bulo rozformovano bezlich monastiriv Otrimannya samostijnosti i podalsha istoriya yeparhiyi 16 27 zhovtnya 1799 roku ukazom Imperatora Pavla I bula utvorena Slobidsko Ukrayinska yeparhiya RPC vidilena z do togo velicheznoyi Byelgorodskoyi yeparhiyi RPC Pershim yiyi yepiskopom stav Hristofor Sulima z titulom Slobidsko Ukrayinskij i Harkivskij z 13 lyutogo 1836 po 5 chervnya 1945 titul buv Harkivskij i Ahtirskij a z 5 chervnya 1945 Harkivskij i Bogoduhivskij Svyatitel Meletij arhiyepiskop Harkivskij V 1866 v yeparhiyi bulo zasnovano Sumske vikariatstvo RPC V XVII XVIII stolittyah golovnim hramom mista buv Svyato Uspenskij sobor Pislya zasnuvannya samostijnoyi yeparhiyi kafedralnim soborom stav Pokrovskij a Uspenskij peretvorenij v Gradskij sobor 1846 za sinodalnim ukazom arhiyerejska kafedra bula perenesena z Pokrovskogo v Uspenskij sobor Gradskim soborom stala imenuvatisya Blagovishenska cerkva a z 1863 Voskresenska V 1865 roci Sinod viyaviv povnu nepotribnist titulu Gradskij sobor i pravo imenuvatisya soborom zalishilosya lishe u Svyato Uspenskogo hramu V 1800 roci na teritoriyi Svyato Pokrovskogo monastirya bula vidkrita Duhovna konsistoriya U 1841 roci pochalosya vprovadzhennya novogo statutu duhovnoyi konsistoriyi yakij unifikuvav cerkovne upravlinnya na rivni yeparhiyi Yeparhiya podilyalasya na cerkovni okrugi protopopiyi yaki vidpovidali povitam i keruvalisya protopopami i duhovnimi pravlinnyami vidpovidnimi kolegialnimi organami Protopopiyi podilyalisya na blagochinni okrugi a ti na parafiyi Zgodom institut protopopiyi oslab a v 1840 roci jogo bulo likvidovano U 1840 41 navchalnomu roci v Harkovi bula organizovana Duhovna seminariya na bazi kolishnogo Kolegiumu Na chas zasnuvannya yeparhiyi v Harkovi nalichuvalosya 10 cerkov Pokrovska Uspenska Blagovishenska Rizdvyana Voskresenska Mihajlivska Voznesenska i Mironosicka yaka bula cvintarnoyi Yaksho v 1799 roci v yeparhiyi bulo 673 cerkvi to cherez 100 rokiv yih nalichuvalosya ponad 1000 Na pochatku XX stolittya na Harkivshini bulo blizko 800 cerkovno parafiyalnih shkil i blizko 20 monastiriv Vsogo na Harkivshini na 1904 rik nalichuyetsya 950 cerkov 10 monastiriv 1360 svyashenikiv i diyakoniv U samomu misti nalichuvalosya 42 cerkvi U 1912 roci v yeparhiyi bulo 952 cerkvi 75 kaplic 13 monastiriv 8 cholovichih ta 5 zhinochih 1 zhinocha gromada duhovna seminariya 3 duhovnih uchilisha yeparhialne zhinoche uchilishe 816 cerkovnih shkil 777 bibliotek pri cerkvah 7 likaren i 27 bogadilen 16 zhovtnya 1843 roku pislya dopovidi ober prokurora Svyashennogo Sinodu imperator Mikola I zatverdiv prohannya zhiteliv Harkova pro vvedennya hresnogo hodu dlya perenesennya ikoni Ozeryanskoyi Bozhoyi Materi z Kuryazkogo monastirya v Harkivskij Pokrovskij kafedralnij sobor Hresni hodi povinni buli vidbuvatisya 30 veresnya z Kuryazha do Harkova ta 22 kvitnya z Harkova do Kuryazh vidpovidno do prestolnih svyat Harkivskogo Pokrovskogo soboru 1 zhovtnya i Kuryazkogo monastirya 23 kvitnya Vin stav golovnim miskim duhovnim svyatom U 1821 1841 rr velosya budivnictvo dzvinici Uspenskogo soboru 89 5 m yaka perevershuvala za visotoyu dzvinicyu Ivana Velikogo v Moskvi U drugij polovini XIX stolittya v Harkovi vihodit 14 duhovno prosvitnickih vidan rosijskoyu movoyu zokrema filosofsko bogoslovskij zhurnal Vira i rozum zhurnali Duhovnij visnik Duhovnij shodennik Blagovist gazeta Harkivski Yeparhialni Vidomosti inshi vidannya Harkivska yeparhiya v XX stolitti Z 14 travnya 1914 po kviten 1917 roku znovu obranij v serpni togo zh roku Harkivsku kafedru zajmav Antonij Hrapovickij zgodom pershij predstoyatel Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi zakordonom Svyashennomuchenik Onufrij Gagalyuk Svyashennomuchenik Oleksandr Petrovskij Svyashennomuchenik Kostyantin Dyakov V 1920 ti roki v cerkovnomu zhitti Harkivshini dominuvav obnovlencheskij ruh Rosijskoyi Cerkvi Partijno derzhavni organi dokladali zusil shodo povnoyi likvidaciyi Patriarshoyi Cerkvi tihonovshini Gazeta Izvestiya vid 18 kvitnya 1923 povidomlyala lt gt Na etih dnyah sredi harkovskogo duhovenstva zakonchena likvidaciya poslednih ostatkov tihonovshiny V rezultate arestovano 16 svyashennikov vo glave s episkopom Pavlom i 2 chernosotenca Stecenko i Gubiev Chernosotennye popy budut vyslany iz predelov Ukrainy U zhovtni grudni 1923 roku v Harkovi vidbuvsya obnovlenskij sobor yakij progolosiv utvorennya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Avtokefalnoyi Cerkvi UPAC i obrav Sinod zvidsi j druga nazva sinodali ocholyuvanij mitropolitom Pimonom Pegovim Na pochatku 1930 h rokiv vinik gostrij konflikt mizh UAPC ta obnovlenskim sinodom v Moskvi 20 grudnya 1934 roku moskovskij obnovlenskij sinod uhvaliv rishennya likviduvati UAPC i perevesti yiyi parafiyi v svoye bezposerednye pidporyadkuvannya Z 11 po 15 listopada 1924 roku v Harkovi zasidala Vseukrayinska Peredsoborna narada obnovlenska u skladi 78 delegativ yeparhialnih i vikarnih yepiskopiv i po odnomu kliriku i miryaninu vid kozhnoyi yeparhiyi Centralnij obnovlenskij Sinod buv predstavlenij mitropolitom golovuvav mitropolit Pimen Pegov Golovnimi pitannyami poryadku Naradi buli avtokefaliya Ukrayinskoyi Cerkvi ta ukrayinizaciya bogosluzhinnya Narada zasudilo samosvyativ lipkivciv yak yeretikiv i rozkolnikov Za dopoviddyu obnovlenskogo Kiyivskogo mitropolita Inokentiya Pustinskogo bulo prijnyato postanovu shodo neobhidnosti perehodu Kiyevo Pecherskoyi lavri u vidannya Vseukrayinskogo Svyashennogo Sinodu sho i vidbulosya 15 grudnya 1924 roku U toj zhe period aktivno diyali predstavniki monarhichnoyi gromadi podgornovcev po imeni svyashenika Vasilya Pidgornogo spochatku u vedenni yepiskopa a z bereznya 1928 yepiskopa V kinci Harkiv takozh buv odnim z centriv na choli yakogo stoyav tut yepiskop Pavlo Kratirov Do 1941 roku zalishavsya lishe odin vidkritij hram Kazanskij hram u Harkovi na Lisij gori U cej period v Harkovi zajmav arhiyerejsku kafedru svyashennomuchenik arhiyepiskop Oleksandr Vin i sluzhiv v yedinomu pravoslavnomu hrami mista Pislya okupaciyi v zhovtni 1941 roku mista nimeckimi vijskami cerkovne zhittya pochala vidrodzhuvatisya pid kerivnictvom mitropolita Feofila Buldovskogo yakij vlitku 1942 roku priluchivsya do UAPC polikarpivciv v jogo yurisdikciyi znahodilos blizko 400 parafij V 1946 roci Svyato Blagovishenskij sobor staye kafedralnim soborom Harkivskoyi yeparhiyi V 1947 roci z Pokrovskogo monastirya Harkova bulo pereneseno moshi sv Meletiya i moshi svyatitelya Afanasiya Caregradskogo Lubenskogo chudotvorcya sho do cogo znahodilisya v muzeyi v Blagovishenskij sobor mista Rizke skorochennya chisla parafij sposterigalosya z kincya 1950 h hrami peretvoryuvalisya na klubi kinoteatri skladi ta inshi gospodarchi zakladi Kilkist parafij na 1 sichnya 1979 roku skorotilasya do 65 z nih u Harkovi zalishilosya 11 Do roku tisyacholittya Hreshennya Rusi v Harkovi bulo zakincheno restavraciyu Uspenskogo soboru rozpochavsya proces povernennya yeparhiyi hramiv i monastiriv Arhiyerejskij sobor UPC MP 1992 roku Dolenosne znachennya dlya istoriyi UPC MP stav Arhiyerejskij Sobor sho prohodiv 27 28 travnya 1992 roku v Harkovi v arhiyerejskoyi rezidenciyi na teritoriyi Pokrovskogo monastirya Na Sobori buv obranij novij predstoyatel Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Volodimir Sabodan Sobor buv sklikanij Mitropolitom Harkivskim i Bogoduhivskij Nikodimom Rusnakom yakij i golovuvav na nomu Arhiyereyi sho brali uchast u Sobori vislovili nedoviru mitropolitu Filaretovi Denisenku yakij ne z yavivsya na Sobor i zvilnili jogo z Kiyivskoyi kafedri ta posadi Pershoiyerarha UPC MP Yeparhiya v 1990 ti Mitropolit Harkivskij i Bogoduhivskij Nikodim Rusnak 18 veresnya 1993 roku v misti Harkovi vidkrivayetsya dvorichne Duhovne Uchilishe yake bulo zatverdzheno sinodom UPC MP 19 zhovtnya 1993 12 veresnya 1996 r Harkivske Duhovne Uchilishe otrimalo status seminariyi Termin navchannya bulo zbilsheno na dva roki Rektorom stav Mitropolit Harkivskij i Bogoduhivskij Nikodim Pershij vipusk seminariyi vidbuvsya 21 travnya 1997 roku 26 osib otrimali diplomi U 1994 roci znovu pochala vihoditi gazeta Harkivski Yeparhialni Vidomosti yaka stala oficijnim organom Harkivskoyi Yeparhiyi UPC MP a v 2000 roci buv vidnovlenij vihid filosofsko religijnogo zhurnalu Vira i rozum 22 chervnya 1993 roku na zasidanni sinodu UPC MP vsih novomuchenikiv Slobidskogo krayu yaki postrazhdali v roki bilshovickogo goninnya na cerkvu prichislili do miscevoshanovanih svyatih Sered nih svyashennomuchenik arhiyepiskop Harkivskij Oleksandr Petrovskij timchasovo keruyuchij Harkivskoyi Yeparhiyeyu u vazhki 30 ti roki arhiyepiskop Onufrij Gagalyuk mitropolit Kostyantin Dyakov arhiyepiskop Inokentij Letyayev arhiyepiskop Inokentij Tihonov svyashennosluzhiteli ta inshi pravoslavni podvizhniki Aktivno jde povernennya i budivnictvo novih hramiv Suchasnij stanIkona Svyati Slobidskogo krayu Keruyuchim yeparhiyeyu ye mitropolit Onufrij z 8 travnya 2012 roku Harkivske Yeparhialne Upravlinnya Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi znahoditsya za adresoyu m Harkiv 61002 vul Universitetska 8 Yeparhialni viddili religijnoyi osviti katehizaciyi ta misionerstva po vzayemodiyi zi Zbrojnimi Silami ta pravoohoronnimi ustanovami u spravah molodi palomnickij viddil U Harkivskij yeparhiyi nalichuyetsya 313 parafij vhodyat do skladu 20 blagochinnih okrugiv diyut 1 cholovichij Svyato Pokrovskij monastir mista Harkova i 1 zhinochij monastir Svyato Arhistratiga Mihajlivskij monastir m Lozova Harkivskoyi oblasti Kafedralnij sobor yeparhiyi Svyato Blagovishenskij sobor v Harkovi V Yeparhiyi diye Duhovna Seminariya termin navchannya 4 roki Pri Seminariyi diyut regentski i pedagogichni kursi dlya vikladachiv nedilnih shkil ikonopisna shkola termin navchannya 3 5 roki Z 2004 r diye Cerkovno istorichnij muzej Harkivskoyi yeparhiyi U listopadi 2022 roku spivrobitniki SBU proveli obshuki v primishennyah yeparhiyi v rezultati bulo viyavlenor sotni tisyach gotivki zokrema rosijskimi rublyami prokremlivsku literaturu ta rosijski suhpajki Periodichni vidannya Gazeta Vihodit shomisyachno ukrayinskoyu ta rosijskoyu movami dvomovne vidannya Zasnovana v 1867 r Pislya 1917 r vidannya prizupineno vidnovleno v 1994 roci Gazeta Pravoslavna Harkivshina Vihodit shomisyacya Zasnovana v 2002 roci Zhurnal Vira i Rozum Vihodit 2 razi na rik Zasnovanij v 1884 r Pislya 1917 r vidannya zhurnalu bulo pripineno Vidnovleno v 2000 roci Statistika Yeparhiyi Data Parafij Monastiriv Monahiv Duhovnih navchalnih zakladiv Sluhachiv v nih Svyashennosluzhiteliv Nedilnih shkil Periodichnih vidan 01 01 2006 265 3 47 2 112 72 254 97 2 01 01 2007 266 3 59 2 71 72 267 95 3 01 01 2008 285 3 45 2 80 86 280 105 3 01 01 2009 297 3 67 2 115 87 280 110 3 01 01 2010 304 3 63 2 125 106 296 110 3 01 01 2011 313 3 64 2 131 105 305 110 5 Gerb Yeparhiyi 24 bereznya 2011 mitropolitom Harkivskim i Bogoduhivskim Nikodimom buv zatverdzhenij gerb Harkivskoyi yeparhiyi U rozrobci brali uchast dekan istorichnogo fakultetu Harkivskogo nacionalnogo universitetu imeni V N Karazina Posohov S I profesor Harkivskogo nacionalnogo universitetu imeni V N Karazina Kudelko S M protodiyakon Maksim Talalaj golovnij hudozhnik m Harkova Dudenko S I Mironenko G I Opis Gerb Harkivskoyi yeparhiyi Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi cerkvi yavlyaye soboyu shit ovalnoyi formi yakij rozsichenij i peresichenij chetverochastnij Pole pravogo boku zelene v cerkovnij pravoslavnoyi simvolici zelenij kolir nagaduye pro zelenu mantiyi odin iz znakiv patriarshoyi gidnosti v nashomu regioni cej kolir vikoristovuyetsya v gerbah mista i oblasti pole livogo boku lazurne sinye yake simvolizuye kolir mitropolichoyi mantiyi Zvuzheni stovp i poyas utvoryuyut centralnij hrest Shit oblyamovanij zolotoyu oblyamivkoyu U pershij chastini shita pomishenij natilnij marmurovij hrest znajdenij na Doneckomu gorodishi U drugij chastini shita zobrazhena vinogradna loza drevnij hristiyanskij simvol grono vinogradu mistit 27 yagid za chislom rajoniv suchasnoyi Harkivskoyi oblasti U tretij chastini zobrazhenij bilij vishidnij orel frontalno rozprostershi krila golova povernuta geraldichno vpravo simvol rodovogo gerba pershogo yepiskopa Slobidsko Ukrayinskogo ta Harkivskogo Hristofora Sulimi 1813 U chetvertij chastini shita zobrazheno omofor oskilki cerkovno administrativnij ta istorichnij centr Harkivskoyi yeparhiyi znahoditsya v Svyato Pokrovskomu monastiri Yak navershya vistupayut arhiyerejska mitra a takozh verhni chastini arhiyerejskogo zhezla i zaprestolnogo hresta Po bokah vid shita stoyat figuri harkivskih svyatih svyatitelya Meletiya i svyashennomuchenika Oleksandra yaki simvolizuyut bilsh nizh dvohsotlitnyu istoriyu yeparhiyi Na deviznoyi strichci purpurnogo koloru ye deviz Vira i rozum a takozh poznachennya kiriliceyu dati 1799 rik zasnuvannya Harkivskoyi yeparhiyi Strichka obramlyaye lavrovi i dubovi gilki Spisok arhiyereyiv Harkivskoyi yeparhiyi UPC MPOzeryanska ikona Bozhoyi Materi golovna svyatinya Harkova Pishanska ikona Bozhoyi Materi svyatinya mista Izyumu Misceva ikona Spasa Nerukotvornogo sho chudesno obnovilas Slobidsko Ukrayinska i Harkivska yeparhiya Hristofor Sulima yepiskop 16 zhovtnya 1799 6 lyutogo 1813 Apollos Tereshkevich yepiskop 14 zhovtnya 1813 19 sichnya 1817 Pavlo Sabbatovskij yepiskop 18 lyutogo 1817 26 lyutogo 1826 Vitalij Borisov Zhegachev yepiskop 28 lyutogo 1826 12 bereznya 1832 Inokentij Aleksandrov yepiskop 19 travnya 1832 22 chervnya 1835 Harkivska ta Ahtirska yeparhiya Meletij Leontovich arhiyepiskop 22 chervnya 1835 29 lyutogo 1840 Smaragd Krizhanivskij arhiyepiskop 6 kvitnya 1840 31 grudnya 1841 Inokentij Borisov yepiskop 31 grudnya 1841 24 lyutogo 1848 z 15 kvitnya 1845 arhiyepiskop Elpidifor Benediktov yepiskop 1 bereznya 1848 6 listopada 1848 Filaret Gumilevskij yepiskop 6 listopada 1848 2 travnya 1859 z 7 kvitnya 1857 arhiyepiskop Makarij Bulgakov yepiskop 2 travnya 1859 10 grudnya 1868 z 8 kvitnya 1862 arhiyepiskop Nektarij Nadyezhdin arhiyepiskop 21 sichnya 1869 7 veresnya 1874 Sava Tihomirov yepiskop 7 grudnya 1874 23 kvitnya 1879 Iustin Ohotin yepiskop 23 kvitnya 1879 15 veresnya 1882 Amvrosij Klyucharev yepiskop 22 veresnya 1882 3 veresnya 1901 z 20 bereznya 1886 arhiyepiskop Flavian Gorodeckij arhiyepiskop 10 listopada 1901 1 lyutogo 1903 Arsenij Bryancev arhiyepiskop 8 lyutogo 1903 28 kvitnya 1914 Antonij Hrapovickij arhiyepiskop 14 travnya 1914 1 travnya 1917 19 serpnya 1917 30 travnya 1918 mitropolit z 29 listopada 1917 Georgij Yaroshevskij arhiyepiskop 1919 1921 Nafanayil Troyickij arhiyepiskop 1921 1927 z 1924 mitropolit Kostyantin Dyakov t u yepiskop Sumskij 21 veresnya 1924 12 listopada 1927 arhiyepiskop Harkivskij 12 listopada 1927 9 lipnya 1934 z 18 travnya 1932 mitropolit Sergij Grishin arhiyepiskop 9 lipnya 5 listopada 1934 Inokentij Letyayev arhiyepiskop 17 lyutogo 1935 20 lipnya 1936 Inokentij Tihonov arhiyepiskop sichen 1937 5 kvitnya 1937 Oleksandr Petrovskij arhiyepiskop 2 chervnya 1937 28 lipnya 1938 Harkivska ta Bogoduhivska yeparhiya Stefan Procenko arhiyepiskop 5 chervnya 1945 6 zhovtnya 1960 z 12 lyutogo 1959 mitropolit Nestor Tugaj yepiskop 16 bereznya 1961 30 bereznya 1964 Leonid Lobachov arhiyepiskop 30 bereznya 1964 28 lipnya 1967 Leontij Gudimov yepiskop 7 zhovtnya 1967 1 grudnya 1970 z 25 lyutogo 1968 arhiyepiskop Nikodim Rusnak arhiyepiskop 1 grudnya 1970 23 listopada 1983 do 28 bereznya 1984 t u Irinej Serednij arhiyepiskop 28 bereznya 1984 13 veresnya 1989 Nikodim Rusnak mitropolit 13 veresnya 1989 15 veresnya 2011 Onufrij Legkij mitropolit 8 travnya 2012 Vikarni arhiyereyi Harkivskoyi yeparhiyi UPC MPYepiskopi Sumski German Oseckij 8 sichnya 1867 24 chervnya 1872 Veniamin Platonov 30 lipnya 1872 9 kvitnya 1883 Gennadij Levickij 9 kvitnya 1883 29 listopada 1886 Petro Losyev 1 listopada 1887 22 lipnya 1889 Volodimir Shimkovich 24 serpnya 1890 5 grudnya 1892 Ioann Kratirov 25 kvitnya 1893 17 sichnya 1895 Petro Drugov 17 sichnya 1895 30 travnya 1899 Inokentij Byelyayev 1 serpnya 1899 10 grudnya 1901 Stefan Arhangelskij 27 sichnya 1902 29 kvitnya 1904 Oleksij Dorodnicin 30 travnya 1904 18 lipnya 1905 Yevgen Berezhkov 27 listopada 1905 22 travnya 1909 Vasil Bogoyavlenskij 26 lipnya 1909 4 bereznya 1911 8 travnya 1911 14 travnya 1916 Mitrofan Abramov 5 chervnya 1916 do grudnya 1919 Kornilij Popov c 15 lyutogo 1921 do veresnya 1922 Kostyantin Dyakov 23 kvitnya 1924 12 listopada 1927 23 zhovtnya 1934 1935 Yepiskopi Starobilski z 14 travnya 1916 do 16 zhovtnya 1917 Neofit Slyednikov z 16 zhovtnya 1917 z 17 30 travnya 1918 timchasovo keruvav Harkivskoyu yeparhiyeyu do 9 listopada 1918 roku Pavlo Kratirov z 1921 do bereznya 1923 roku z 1923 do 1925 roku Yepiskopi Vovchanski z 1918 do 1919 roku Yepiskopi Yelisavetgradski z 1921 do 1923 roku Yepiskopi Izyumski Onufrij Legkij yepiskop z 22 kvitnya 2000 r arhiyepiskop z 20 travnya 2007 r Spisok monastiriv Harkivskoyi yeparhiyi RPCvUSuchasnist Harkivskij Svyato Pokrovskij cholovichij monastir Zasnovanij v 1726 r zakritij v 1920 r vidnovlenij v 1991 r Svyato Arhangelo Mihajlivskij zhinochij monastir m Lozova Zasnovanij v 1998 roci Monastiri yaki ranishe vhodili do skladu yeparhiyi Svyato Borisoglibskij zhinochij monastir s Vodyane Zmiyivskogo rajonu Zasnovanij v 1997 roci U 2012 roci vidijshov do novoutvorenoyi Izyumskoyi yeparhiyi Kuryazkij Preobrazhenskij monastir Zasnovanij v 1673 roci Pid chas sekulyarizaciyi cerkovnih zemel monastir buv zakritij i peretvorenij v lazaret i sklad U 1796 roci zavdyaki klopotannyam harkivskogo general gubernatora A Ya Levandinova monastir buv znovu vidkritij Horoshivskij Voznesenskij zhinochij monastir Tochna data zasnuvannya nevidoma U 1656 roci vzhe isnuvav Harkivskij Mikolayivskij zhinochij monastir Svyatogirska pustin Monastir zasnovanij na pravomu berezi Dincya na krejdyanih gorah Pershi vidomosti pro Svyatogorsku vidnosyatsya do pochatku XVI stolittya Tochna data zasnuvannya monastirya nevidoma Pershi dostovirni dani vidnosyatsya do 1624 roku Pislya sekulyarizaciyi 1788 monastir buv zakritij Ohtirskij Troyickij monastir Pershij derev yanij hram monastirya Blagovishenskij buv pobudovanij v 1654 roci U 1724 roci pobudovano kam yanij Troyickij hram Z cogo chasu monastir otrimav svoyu nazvu U 1787 roci monastir buv zakritij a chenci buli perevedeni v Kuryazkij monastir Troyickij hram buv peretvorenij v parafiyalnij a Blagovishenskij ta Preobrazhenskij hrami razom z ogorozheyu buli rozibrani Sumskij Uspenskij monastir Sumskij Predtecheyu zhinochij Zasnovanij bilya zaplavi richki Psel u dvoh verstah vid Sum v slobodi Luki Zasnovanij polkovnikom Gerasimom Kondratovich v 1687 roci U 1787 roci pid chas masovogo zakrittya monastiriv na deyakij chas zalishili na prozhivannya v nomu vsih chernic zakritih monastiriv Byelgorodskoyi yeparhiyi Pislya yih smerti nachinnya i rechi monastirya peredani v Pokrovskij monastir Mihajlivska Predtecheva pustel Zasnovana v 12 verstah vid Lebedina i v odnij versti vid slobodi Mihajlivki She v 1676 roci tut zhiv monah pustelnik U 1680 1685 rokah zbudovano monastirski budivli U 1790 roci obitel zakrili Ozeryanska Bogorodichna pustel Zasnovana v 1710 r Zakrita v 1787 r Zmiyivskoyi Mikolayivskij monastir Zasnovanij u vosmi verstah vid Zmiyeva i v p yati verstah vid girla r Gomilsha na pravomu berezi Dincya U 1668 roci monastir vzhe isnuvav Zakritij v 1788 roci Krasnokutskij Petropavlivskij monastir Zasnovanij na pravomu berezi r Merlo v troh verstah vid Krasnokutska polkovnikom Ivanom Shtepoj blizko 1673 1675 rr Zakritij v 1788 roci Sennyanskij Pokrovskij monastir Zasnovanij blizko 1682 sennyanskim sotnikom Vasilem Grigor yevim v semi verstah vid Sinnogo Bogoduhivskogo povitu Zakritij v 1788 roci Valkovskij Troyickij monastir Zasnovanij v 1675 1684 rokah na richci Vorsklice v 6 verstah vid kolishnogo r Valko i v 40 verstah vid Bogoduhova Zakrito v 1794 r Arkadieva Bogorodichna pustel Zasnovana na livomu berezi Dincya U 1653 roci vzhe isnuvala U 1787 roci zakrita Chuguyivskij Uspenskij monastir Zasnovanij u Chuguyevi na berezi Dincya v 1660 roci Zakrito ukazom vid 11 listopada 1724 roku Chuguyivska Volodimirska pustel Zasnovana blizko 1700 roku na berezi Dincya v 6 verstah vid Chuguyeva Nazvana na chest Volodimirskoyi ikoni Bogomateri Zakrita v 1787 roci Gorohovatovskaya Bogorodichna pustel Zasnovana na pravomu berezi Starogo Oskola u pidoshvi Gorohovatskih skel Data zasnuvannya nevidoma ale v 1698 roci vzhe isnuvala U 1760 roci perenesena vid pidtoplen na livij bereg Oskola blizko hutora Borovogo Zakrita v 1788 roci Svetlovshinskij Trohsvyatitelskij zhinochij monastir Zasnovanij v 1897 roci v seli Svitlovshina v p yati kilometrah vid m Lozova Zakritij v 1917 roci Spasiv cholovichij monastir Zasnovanij v 1889 r yak skit Svyatogirskogo monastirya na misci chudesnogo poryatunku Carskoyi Sim yi pid chas avariyi imperatorskogo poyizda 17 zhovtnya 1888 U 1906 roci peretvorenij u samostijnij monastir SvyatiniOzeryanska ikona Bozhoyi Materi svyatkuvannya 30 zhovtnya 12 listopada Pishanska ikona Bozhoyi Materi svyatkuvannya 8 21 lipnya i 22 zhovtnya 4 listopada Ikona Spasa Nerukotvornogo svyatkuvannya 7 20 lipnya Svyati yeparhiyi Svyatitel Afanasij Caregradskij Lubenskij chudotvorec Konstantinopolskij patriarh moshi jogo z 1947 roku perebuvayut v Blagovishenskomu sobori Harkova pam yat 2 15 travnya Svyatitel RPC Joasaf Gorlenko pam yat 10 23 grudnya ta 4 17 veresnya Svyatitel RPC Meletij arhiyepiskop Harkivskij pam yat 12 25 lyutogo tezoimenitstvo i 29 lyutogo 14 bereznya abo 28 lyutogo 13 bereznya nevisokosnij rik Svyashennomuchenik Onufrij Gagalyuk pam yat 19 travnya 1 chervnya Svyashennomuchenik RPC Oleksandr Petrovskij pam yat 9 travnya 1 chervnya Svyashennomuchenik RPC Kostyantin Dyakov pam yat 9 travnya 1 chervnya Takozh sered miscevoshanovanih svyatih yeparhiyi nazvani svyashennomucheniki RPC Inokentij Letyayev i svyashennomuchenik Inokentij Tihonov a takozh she 28 novomuchenikiv Slobidskogo krayu pam yat 19 travnya 1 chervnya Yepiskopami Harkivskimi buli Svyatitel Inokentij Borisov prichislenij do liku miscevoshanovanih svyatih Odeskoyi yeparhiyi pam yat 25 travnya 7 chervnya i Svyatitel Filaret Gumilevskij prichislenij do liku miscevoshanovanih svyatih Chernigivskoyi yeparhiyi pam yat 9 22 serpnya Na teritoriyi Harkivskoyi yeparhiyi narodilisya svyatitel Ioann Shanhajskij i San Franciskij pam yat 19 chervnya 2 lipnya i 29 veresnya 12 zhovtnya selo Adamivka prepodobnij Iosif Optinskij pam yat 9 22 travnya ta 11 24 zhovtnya selo Gorodishe Starobilskogo povitu Z 26 lipnya 1909 po 4 bereznya 1911 vikariyem Harkivskoyi Yeparhiyi buv Svyashennomuchenik Vasil Bogoyavlenskij yepiskop Sumskij piznishe arhiyepiskop Chernigivskij i Nizhinskij U 1924 r posadu timchasovogo keruyuchogo Harkivskoyi Yeparhiyeyu zajmav Svyashennomuchenik Serafim Samojlovich Z 1934 po 1935 rr posadu timchasovogo keruyuchogo Harkivskoyi Yeparhiyeyu zajmav Svyashennomuchenik Anatolij Grisyuk Z 1921 do bereznya 1923 vikariyem Yeparhiyi buv kanonizovanij RPCZ Pavlo Kratirov Na zaslanni abo uv yaznenni v Harkovi perebuvali Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Damaskin Cedrik Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Antonij Pankeyev Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Svyashennomuchenik Amvrosij Polyanskij Na teritoriyi yaka v toj chas vhodila do skladu Harkivskoyi yeparhiyi narodilisya Prepodobnomuchenik arhimandrit Nikanor Morozkin Prepodobnomuchenik iyeromonah Gennadij Letyuk Prepodobnomuchenik iyeromonah Kosma Magda Prepodobnomuchenik iyeromonah Feognost Pivovarov prepodobnomuchenicya chernicya Kseniya Cherlina Brayilivska Muchenicya Milica Kuvshinova Na teritoriyi yeparhiyi narodilisya i sluzhili Svyashennomuchenik protoiyerej Yakiv Perederij Peredij Svyashennomuchenik svyashenik Vasil Zelenskij sluzhili Svyashennomuchenik svyashenik Ioann Rechkin Svyashennomuchenik svyashenik Mihajlo Dejneka Svyashennomuchenik svyashenik Simeon Krivosheyev Svyashennomuchenik diyakon Josip Schensnovich sluzhiv ta perebuvav v uv yaznenni Prepodobnij Varsonofij Yurchenko Na Harkivskih pastirskih kursah navchavsya Svyashennomuchenik svyashenik Oleksandr Yeroshov U 1936 1937 rr na teritoriyi Harkivskoyi oblasti zhiv Svyashennoispovednik protoiyerej Roman Medved 8 travnya 2008 Svyashennij Sinod Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi uhvaliv rishennya pro proslavlennya Soboru svyatih otciv izhe u Svyatih Gorah na Donci prosiyali kudi uvijshli 17 podvizhnikiv Svyatogirskoyi Lavri do 1918 r vhodila do skladu Harkivskoyi yeparhiyi Vidviduvannya yeparhiyi predstoyatelyami inshih cerkov1948 r Predstoyatel RPC Aleksij I Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi 1973 r Predstoyatel avtonomnoyi Yaponskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Visokopreosvyashennishij Arhiyepiskop Tokijskij Mitropolit vsiyeyi Yaponiyi 22 zhovtnya 1981 r Predstoyatel Antiohijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Blazhennishij Ignatij IV Patriarh Antiohijskij i vsogo Shodu 27 bereznya 2011 r Predstoyatel Yerusalimskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Blazhennishij Feofil III Patriarh Yerusalimskij 7 8 travnya 2011 r Predstoyatel Ruskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Svyatishij Kiril Patriarh Moskovskij i vsiyeyi Rusi Neodnorazovo vidviduvav yeparhiyu Predstoyatel UPC MP Blazhennishij Volodimir Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Takozh yeparhiyu vidviduvali mitropolit Kutayiskij Yefrem Sidamonidze v 1960 roci obranij Predstoyatelem Gruzinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi i mitropolit Karfagenskij v 1987 roci obranij Patriarhom Aleksandrijskim Div takozhSvyati Slobidskogo krayu Harkivska duhovna seminariyaPrimitkiUPRAVLINNYa HARKIVSKOYi YePARHIYi UKRAYiNSKOYi PRAVOSLAVNOYi CERKVI v YeDR z pershodzherela 19 05 2018 Ridnij kraj Navchalnij posibnik z narodoznavstva Za red I F Prokopenko 2 e vid vipr i dop Harkiv HDPU 1999 S 488 Istoriya Slobodskoyi Ukrayini H Soyuz 1918 S 233 308 s 72 il 2 mapi Kulturno istorichna biblioteka Tihonovcy v Ukraine Izvestiya 18 kvitnya 1923 84 stor 5 Rasprostranenie dvizheniya po strane Mihail Shkarovskij Iosiflyanstvo SPb 1999 Protoierej Vasilij Zaev Istoriya cerkovnyh raskolov v Ukraine v XX veke nedostupne posilannya SBU pochala obshuki v cerkvah Moskovskogo patriarhatu v Harkovi RBK Ukraina ukr Procitovano 11 grudnya 2022 Prokremlivska literatura ta suhpajki okupantiv SBU zavershila obshuki UPC MP u Harkovi RBK Ukraina ukr Procitovano 11 grudnya 2022 Arhiv originalu za 28 serpnya 2008 Procitovano 22 veresnya 2011 Arhiv originalu za 4 chervnya 2011 Procitovano 22 veresnya 2011 Baza Novomucheniki spovidniki sho za Hrista postrazhdali v roki gonin na Rosijsku Pravoslavnu Cerkvu v XX st Svetloj pamyati mitropolita Harkovskogo i Bogoduhovskogo Stefana Harkovskaya eparhiya Mitropolit Harkovskij i Bogoduhovskij Nikodim Bezgranichno lyublyu Cerkov Religiya v Ukrayini Vera i religiya Filosofiya i religiya v Ukraine Harkov posetil Blazhennejshij Ierusalimskij Patriarh Feofil III Harkovskaya eparhiyaLiteraturaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Karpov V Harkovskaya starina Harkov 1900 Gusev A Harkov ego proshloe i nastoyashee Harkov 1902 Bagalej D Miller D Istoriya goroda Harkova za 250 let sushestvovaniya s 1655 p tt I II Harkov 1905 1912 Bagalij D I Istoriya Slobidskoyi Ukrayini Harkiv Osnova 1990 Lejbfrejd A Polyakova Yu Harkov Ot kreposti do stolicy Harkov Folio 2004 Shkodovskij Yu Lavrentev I Lejbfrejd A Polyakova Yu Harkov vchera segodnya zavtra Harkov Folio 2004 Kevorkyan K Pervaya stolica Ocherki proza Harkov Folio 2007 PosilannyaOficijnij sajt yeparhiyi Oficijnij sajt yeparhiyi arhiv 9 zhovtnya 2017 Kazaki razbojniki ChVK na sluzhbe UPC MP Chast 6 Harkovskaya eparhiya https petrimazepa com Petro ta Mazepa Procitovano 8 sichnya 2018 ros Svyashenik UPC MP na dzhipi roztroshiv z desyatok mogil Harkiv yani vimagayut u parafiyi UPC MP vidnoviti kolir Pokrovskogo soboru https www religion in ua Religiya v Ukrayini 13 chervnya 2019 Procitovano 22 chervnya 2019 Dobkin proviv bogosluzhinnya u Harkovi U harkivskomu hrami UPC MP pomitili ikonu svyatogo soldata RF ta Nikolaya II Prihilniki UPC MP znovu pochali govoriti pro druzhbu z Rosiyeyu deputatka Harkivskoyi oblradi