У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Суботовський Кузьма Васильович Суботовський рідше Саббатовський чернеч

Батьки майбутнього владики Василь і Агафія були кріпаками Київського Софійського монастиря. Крім Кузьми було ще два старших брата — Яків та Іван. Кузьма в дитинстві пас овець, але в зимовий час ходив до сільської школи, де навчався читати та писати.

По смерті батьків старший брат Кузьми Яків віддав його до родичів — причетника в школу при Києво-Подільській церкві, де Кузьма удосконалився в читанні і письмі. Помітивши в ньому здібності та відмінні успіхи, родичі випрохали префекта Київської академії Димитрія (Устимовича), колишнього настоятеля Братського монастиря, взяти Кузьму до себе в послушники.

Архімандрит Димитрій визначив його у Києво-Могилянську академію, де він і здобув вищу освіту.

Смоленський період (1795—1816)

1 травня 1795 року Димитрія (Устимовича) призначили Смоленським єпископом. Димитрій забрав з собою Суботовського і призначив його до Смоленської духовної семінарії викладати латинську поетику, історію, географію та вищу риторику.

В Смоленську Кузьма Суботовський взяв чернечий постриг з іменем Павло.

1803 — префект Смоленської семінарії і професор філософії. Тоді ж отримав місце ігумена Смоленського Троїцького монастиря та члена Смоленської консисторії.

1809 Павла обрано ректором Смоленської духовної семінарії й висвячено на архімандрита Смоленського Аврааміївського монастиря. З 1812 — член комісії з відбудови «казенных зданій духовнаго відомства», спалених французькою армією під час війни. 1813 — цензор проповідей, які проголошувалися в Смоленському Успенському соборі.

Харківський період (1817—1826)

10 лютого 1816 року за указом Синоду Павло виїхав до Санкт-Петербурга «на чреду священнослуженія и проповіди слова Божія», де 18 лютого 1817 його висвячено на єпископа Слобідсько-Українського та Харківського.

За його наказом збудовано новий навчальний корпус Харківської духовної семінарії, архієрейський будинок, що зберігся дотепер і в братському корпусі церкву св. апостола Іоанна Богослова.

Астраханський період (1826—1832)

З 26 січня 1826 Павло — єпископ Астраханський і Кавказький, з 22 серпня 1826 — архієпископ.

З 6 квітня 1829 року іменувався архієпископом Астраханським і Єнотаєвським.

У цьому сані й помер 7 лютого 1832 року. Поховано в Астраханському Нижньому Успенському соборі.

Заповіт на будівництво церкви у Зазим'ї

Частину свого капіталу Павло Суботовський заповів на будівництво великого цегельного храму у своєму рідному селі Зазим'ї. 15 березня 1827 року він вніс до фінансового закладу «Московская сохранная казна» 12000 рублів асигнаціями, або ж 3428,57 рублів сріблом.

Воскресенську церкву було збудовано у 1863—1865 роках.

Література

Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II. — Харьков, 1905, 1912.
Строев П. М Списки иерархов… СПб., 18/7;
Сперанский И. Очерк Смоленской духовной семинарии… Смоленск, 1892.

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.