Польсько-українська війна (пол. Wojna polsko-ukraińska, «польсько-українська війна») — збройний конфлікт між Польською і Західноукраїнською Народною Республіками (після Акту Злуки — ЗОУНР) на території Галичини, що вилився в широкомасштабні бойові дії з 1 листопада 1918 по 18 липня 1919 року. Водночас Польща вела війну проти Української Народної Республіки на Холмщині, Підляшші, Берестейщині й Волині.
Польсько-українська війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Українська революція | |||||||
Мапа, що позначає територію, підконтрольну ЗУНР (синій колір), прорив блокади Львова поляками (листопад 1918) і польсько-радянський кордон | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
ЗУНР | II Польська Республіка | ||||||
Командувачі | |||||||
Євген Петрушевич | Юзеф Пілсудський Юзеф Галлер | ||||||
Військові сили | |||||||
70 000—75 000 1100 800 | 190 000 4000 620 | ||||||
Втрати | |||||||
15 000 | 10 000 |
Причини і передумови
Після перетворення 1867 року Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську монархію Галичина і Буковина ввійшли до її австрійської частини, а Закарпаття — до угорської. До нового австро-угорського компромісу додався австро-польський, який розширив політичні права поляків у краї. Відтоді намісника Галичини обов'язково мали призначати з числа польської аристократії. Унаслідок непропорційності виборчої системи українські посли Галицького сейму, який розпочав роботу 1861 р., здобули лише 15 % депутатських місць, чого було недостатньо для спротиву полонізації краю. І це при тому, що населення Східної Галичини у другій половині XIX ст. майже на 2/3 складалося з українців, на 1/3 — з поляків, євреїв, німців і вірменів разом.
У листопаді 1916 р. імператор Карл І проголосив незалежність Польщі. На початку 1917 р. стало очевидним, що Галичину віддадуть до Польської держави. Серед українського населення запанувало обурення.
Революційні події 1917—1918 рр. у Наддніпрянщині справили великий вплив на населення Галичини, Буковини та Закарпаття, попри кордони, які їх розділяли. Маючи багаті традиції визвольних змагань, західні українці посилили боротьбу за національно-державне відродження краю. Досягненню їхньої віковічної мети сприяло і міжнародне становище.
Восени 1918 р. Австро-Угорщина опинилася в умовах політичного розпаду. На Галичину зазіхала новостворена Польська держава. Щоб запобігти цьому, українські військовики протягом вересня заснували у Львові таємний старшинський гурток — Центральний військовий комітет (ЦВК), який вирішив «боротися під знаменом соборної України».
16 жовтня цісар Карл I, прагнучи врятувати монархію, видав маніфест, у якому обіцяв перетворити Австрію на союз національних держав. 18 жовтня у Львові зібралася , що мала розв'язати питання державно-правового становища українських земель Австро-Угорщини. До неї входили українські депутати, представники політичних партій, греко-католицькі ієрархи. Українська конституанта проголосила себе Українською Національною Радою та 19 жовтня одноголосно ухвалила постанову про створення на українській етнографічній території в Австро-Угорщині Української держави. Того ж дня на першому засіданні Української Національної Ради було обрано президента і створено три делегації: репрезентативну і виконавчу на чолі з Євгеном Петрушевичем у Відні, буковинську під проводом Омеляна Поповича у Чернівцях і галицьку — у Львові.
Про приєднання до Польщі українських земель Галичини оголосили й поляки. 31 жовтня стало відомо, що 1 листопада Польська ліквідаційна комісія планує захоплення влади у Східній Галичині. Було очевидно, що необхідно негайно починати рішучі дії. Але керівники УНРади в той час перебували у Відні, проводячи час за безплідними переговорами з представниками Габсбурзької монархії, що конає.
Тим часом у Львові галицька делегація УНРади просила австрійського намісника передати владу в краї саме їй, а не полякам. Але у відповідь почула відмову та обіцянки. За таких обставин ініціативу перебрав ЦВК, який вустами свого керівника сотника УСС Дмитра Вітовського заявив, що до виконання військового перевороту все підготовлено і вже неможливо його відкласти, бо наступного дня українці можуть бути вже безсилі супроти польської переваги. Така рішучість і впевненість провідника майбутнього виступу змусила навіть тих учасників наради, які досі вагалися, погодитися з його аргументами. Було вирішено взяти владу в Львові та краї вночі з 31 жовтня на 1 листопада. Штаб збройного повстання очолив ЦВК, реорганізований в Українську генеральну команду (УГК).
Перебіг бойових дій
Польсько-українська війна в Галичині 1918—1919 років почалася 1 листопада 1918 р. збройним виступом проти української влади у Львові об'єднаних польських підпільних військових організацій під командуванням сотника Чеслава Мончинського. Такі ж місцевого характеру повстання підняли поляки у Дрогобичі, Самборі, Перемишлі та інших містах, переважно користуючись прихильністю комендантів місцевих австро-угорських залог, але їх ліквідували на початку листопада 1918 р. українські військові частини.
Активна військова підтримка польського повстання у Львові краківськими поляками і варшавським урядом спричинили початок війни між Польщею і ЗУНР. Військову допомогу польському повстанню до кінця 1918 р. подавала головно польська Західна Галичина, а від січня 1919 р. — уся польська держава. Перемогу Польщі в цій війні зумовили у 1919 р. дивізії генерала Юзефа Галлера, сформовані у Франції під приводом війни з більшовиками.
Битва за Перемишль
Після проголошення ЗУНР вночі на 1 листопада в Перемишлі почалися сутички польських та українських містян. Австрійський губернатор відмовився передати владу в місті українцям, натомість надав її полякам, місто формально приєднано до Польщі. Під вечір надходить із Варшави наказ генерала Тадея Розвадовського про призначення Пухальського керівником усіма польськими збройними силами в Галичині. Однак на той час вояки займалися грабуванням магазинів, а не наведенням порядку. Польська поліція відразу ж прийнялася придушувати українські мітинги, що призвело до загибелі 7 українських студентів біля залізничного вокзалу; це стало приводом до збройного виступу.
УНРада добре розуміла, що залізничний вузол Перемишль є ключем до Львова, і 500 вояків 9-го полку 1 листопада здійснили першу спробу оволодіти містом, але невдалу. Увечері 1 листопада почалися польсько-українські перемовини, у яких представниками від УНРади були Володимир Загайкевич, Іван Жолнір, Андрій Алиськевич, Андрій Сабат та Володимир Демчук; від поляків очолював Александер Скарбек. По вислідках перемовин 2 листопада підписано угоду, згідно з якою урядувати в місті мала змішана 9-членна комісія польсько-українсько-єврейська, порядком мала зайнятися така ж змішана поліція.
У ніч із 3 на 4 листопада організовані загони українських добровольців — більш як 200 охочих із сусідніх сіл, разом із 30 колишніми вояками УСС, — опанували правобережжя Перемишля. Однак загони не змогли виконати наказу про висадження в повітря перемиських мостів, що в майбутньому вельми дошкуляло в ході польсько-української війни. За спогадами учасників тих подій, спричинилася до цього нерішучість Теофіла Кормоша. Єврейську поліцію (понад 400 осіб) було здезорганізовано навмисними чутками про погром, що насувається.
10 листопада до міста підійшли 2000 польських жовнірів підполковника з австрійським бронепотягом, броньовиками та 8-ма гарматами, їм протистояли 700 українських добровольців із двома гарматами. Поляки залізницею дійшли до Журавиці, звідти пішим строєм на частину Перемишля Засяння. Польські військовики виголосили ультиматум про беззастережну здачу, який українська сторона відкинула. Бої відбувалися в Перемишлі та Селиська (Перемишльський повіт) поблизу Медики.
11 листопада в часі обіду поляки почали з-за Сяну обстріл українських позицій; тоді ж українці пустили два пустих локомотиви по невисаджених залізничних мостах для унеможливлення просування. Польський бронепоїзд прийняв удар на себе, та очистив шлях; згодом почалася атака польської піхоти одночасно двома мостами, двома понтонними переправами та власне бронепотягом. До вечора 11 листопада польські сили захопили міську управу, старе місто та укріпилися на позиціях. Уночі в єврейських кварталах, котрі розташовувалися в частині Перемишля, зайнятій польськими силами, почалися грабунки магазинів і мешканців. Перед полуднем 12 листопада бої за Перемишль закінчилися, українські сили відійшли в напрямку Хирова. Втрати з обидвох сторін були приблизно однаковими і рахувалися по 10 загиблих та 50 поранених.
Місто потрапило до рук поляків, вони змогли направити до ізольованого Львова підмогу та згодом повністю зайняти місто. Це відкривало можливість, крім того для виступу на Хирів і Любачів. Без опанування Перемишля поляки не могли б і мріяти про вдержання Львова й опанування Східної Галичини взагалі. Вже 20 листопада з Перемишля до Львова прибула бойова група польських військ Токаржевського, котра на той час зросла чисельно — 8300 солдатів та старшин, 60 скорострілів та 45 гармат.
Битва за Львів
У Львові утворилася формальна бойова лінія — поляки зайняли західну частину міста з головним залізничним вокзалом, українці утримували середню і східну частини з Високим Замком і вокзалом Львів — Підзамче.
Головними опорними точками українських військ стали казарми по вулиці Янівській, Галицький Сейм, Цитадель, Головна пошта, казарми Фердинанда й поліції на вулиці Казимирівській, вокзал Підзамче.
Співвідношення українських і польських військових сил у Львові було не на користь українців — до міста постійно прибували польські війська. Ухвалюючи рішення зайняти Львів, УНРада вважала, що українські військовики зможуть втримати місто до підходу допомоги з краю і з Української Держави. Однак допомога надходила не так швидко і не в таких обсягах, як на те потребували. Легіон УСС, який прибув до Львова з Буковини 3—4 листопада, не змінив співвідношення сил. Допомога з Києва, у вигляді Січових Стрільців (під проводом Коновальця і Мельника), які стояли в Білій Церкві, не надійшла — Український національний союз вирішив використати їх у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського.
5 листопада запеклі бої точилися за Головну пошту. Поляки безупинно атакували будинок, тримали під щільним вогнем підходи до нього, обстрілювали вікна. Того ж дня відбувався обстріл у районі казарм Фердинанда на вулиці Клепарівській, інших ділянках фронту. 6 листопада курінь після попередньої невдачі під Головним Двірцем перегруповувався у Старому Селі.
4 листопада переїхав до Львова через Снятин польовий курінь УСС поручника Багана, 2 сотні з Коша і Вижниці поручника Семенюка, 5 листопада по поновленні обмундирування рушили на Львів.
5 листопада, приступивши до виконання обов'язків, Коссак одразу взявся за здійснення операції, яка мала рішуче переломити ситуацію. Планувався наступ на центральний квартал вздовж вулиці Городецької та очищення від противника Жовківського передмістя і Замарстинова; задум був добрий, але з огляду на мізерність сил, цілком нереальний. Наступна операція провалилась. Закономірною реакцією УНРади стала заміна командувача — 9 листопада ним став комісар Золочівського військового округу полковник Гнат Стефанів. Новий командувач реалізував низку заходів: скоротив фронт, тим самим надав мобільність наявним силам, провів зміни у військовому керівництві та виставив на висотах (Високий Замок, Цитадель, Кривчиці) гаубичні батареї, які сильно дошкуляли противникові.
6 листопада на всіх частинах фронту тривали запеклі позиційні бої цілий день і ніч.
7—8 листопада залога казарм Фердинанда при Городоцькій вулиці веде бої від 4-ї ранку; на Підзамче весь день точилася запекла боротьба з польськими легіонерами й бандами польського міського шумовиння.
9—11 листопада на Високому Замку з'явилася українська гарматна батарея (2 гаубиці). Спочатку там було 6 гаубиць, однак 4 з них було переведено на нову позицію, за Личаківську рогатку. Її вогонь став для поляків настільки дошкульним, що вони були змушені надіслати свої літаки, які намагалися знищити українські гармати. Невдовзі українці встановили артилерію також на Цитаделі та у Кривчицях. Ударами з боку Старого Села, Персенківки та Цитаделі українські підрозділи — до 500 стрільців — зайняли Кульпарків. 4-й гарматний полк сформували одним із перших у Галицькій армії; його зав'язком була гарматна батарея поручника Юрія Полянського, яка воювала у Львові від 6 листопада, по тому займала вогневі позиції на Високому Замку. Після залишення міста, вона дислокувалася в підміських Винниках, де до неї долучилися прибулі із Золочева батареї поручників В. Сорокевича, Володимира Галана, Андрія Бучака, а також ще дві батареї — вони зайняли позиції на підльвівському фронті в Прусах, Ляшках Мурованих і Дублянах. На прохання артилеристів полковник Степанів надіслав на Високий Замок кулеметну сотню поручника Петра Франка, ветерана легіону УСС.
Польський фронт трохи перемістився назад. Згодом зав'язався бій за один із важливих вузлів польського опору — Кадетську школу.
12 листопада поляки робили відчайдушні спроби оточити Львів та перерізати залізничне сполучення з Підзамча на схід.
13 листопада до Львова в район Замарстинова-Підзамча прибуло півсотні наддніпрянців загону імені Ґонти з Київщини під командуванням отамана Андрія Долуда.
14 листопада провадився український наступ від Підзамча на вулицю Замарстинівську, Під Дубом та Головний Двірець.
Власне на фронтовій лінії Сокільники — Солонка — Давидів у грудні діяли прибулі батарея поручника І. Тригука з Коломийського коша і так звана Козятинська поручника Б. Власенка, яку надіслав під Львів гетьман Скоропадський, хоча і невчасна була поміч.
Бої у Львові тривали зі змінним успіхом до 21 листопада 1918 р., доки поляки не досягли чисельної переваги завдяки допомозі, що надійшла їм через Перемишль. Українці відбили Перемишль 4 листопада, але вже 11 листопада втратили його знову, що дало галицьким полякам змогу тримати безпосередній зв'язок із Краковом і привозити підкріплення до Львова. Для технічної переваги поляками в майстернях було збудовано декілька панцирників. Щоб уникнути оточення, командувач українських сил полковник Гнат Стефанів наказав українським частинам у ніч проти 22 листопада 1918 р. залишити Львів. Після відступу українців польське військо почало єврейські погроми. Поза Львовом бої з поляками затяглися на західних кордонах ЗУНР. Перші місяці після виходу зі Львова Начальна Команда Галицької Армії використала для організації бойових груп, пізніше корпусів Української Галицької армії. Уже в першій половині грудня існував польсько-український фронт від Тісної до Хирова і поза Перемишль до Львова, зі Львова до Ярослава і повз Любачів і Раву-Руську до Белза і далі, на північ до Крилова на Холмщині.
Перший наступ на Львів
З грудня 1918 року Польсько-українська війна велася за володіння Львовом, який українці хотіли відбити, та на західному і північному фронтах, де поляки з початком січня здобули м. Угнів і Белз та оволоділи залізничною колією Ярослав-Рава-Руська, що їм давало базу для подальших операцій. У Ярославі, де стояв кошем один із найбільш українських полків австрійської армії — 77-й, рекрутований із Самбірщини, розпропагована більшовиками фронтова рада проголошує владу рад. Цю фронду притлумили поляки, безперечно, перебравши місто в свої руки. Довше опирався полякам Балигород, але й він перейшов до польських рук у січні 1919 року.
Стрілецька старшина, зібрана під проводом Дмитра Вітовського ранком 22 листопада в Миклашеві, вирішила організувати облогу Львова. До Стрільців приєдналися частини колишньої залоги Львова — так почали творитися облогові групи — «Схід», «Старе Село», «Щирець», інші, що незабаром об'єдналися в бригади й стали зав'язком II Осадного Корпусу. Поляки спробували одразу просунутися на схід, а їхній перший випад на Підбірці зліквідувала сотня УСС під проводом поручника Осипа Теліщака, який зайняв Чортівську Скалу (одне з найвищих піднесень в околиці Львова), переважаючи над околицею. У перших днях грудня перейшли українські частини під Львовом до наступу й витиснули противника до кільця Басівка — Солонки — Пасіки-Зубрицькі — Підбірці — Жидятичі — Грибовичі, здійснили спробу перервати залізничу лінію Львів — Перемишль, їм вдалося захопити на короткий час Городок.
12 грудня на захід від Сокаля в околиці і Долгобичів (тепер Грубешівський повіт) були позиційні бої з поляками, останні змушено відійшли. 16 грудня на північ від Сокаля сили УГА зайняли Літовиж і Біличі, на фронті Угнів — Рава був спокій. 19, 25, 26 і 31 грудня у бої з поляками вступили сотні Степана Васкана та Юрка Мельника, здобули кілька перемог.
Ранком 27 грудня почався наступ. Група «Схід», «Старе Село» Осипа Микитки, головно коломийські курені й частини УСС здобули в першому дні наступу Боднарівку — Сихів — Козільники й посунули на підльвівську Персенківку, праве крило підійшло аж під Личаків, зайняло Зубру. Ударна група «Наварія» — 4 тисячі бійців та 40 гармат — головним ударом від Пустомит у напрямку Головного вокзалу, дійшла до південно-західних околиць міста і невдовзі зайняла Скнилів і Кульпарків. Група «Схід» атакувала Кривчиці й досягла Личакова. Група «Північ» отамана Долуда через Брюховичі увірвалася до Замарстинова, Збоїщ, Голоска.
Козятинська Бригада, спробувавши наступати на Ставчани й Полянку мусила відступити з втратами через польський протинаступ. Козаки не витримали польського удару і почали відступати, заявивши при цьому, що відмовляються воювати з «братами поляками». Михайло Омелянович-Павленко був змушений відвести їх у запілля. Група Сопотницького здобула Оброшине і продерлася до Львова, де скріпила не тільки численність, а й моральну відпірність залоги. Не вдалося закріпитись і втримати зайняті північні околиці Львова і бойовим групам 1-го корпусу Віктора Курмановича. З 2-го корпусу надходили донесення про рішучі контратаки поляків і значні втрати українських частин.
Перший генеральний наступ українських сил на Львів не вдався. Виключала успіх — знаменита розвідка й оборотність противника, слаба підготовка з українського боку, а головне — брак тяжкої артилерії, без якої здобуття підміських об'єктів виявилося неможливе. Щоб зберегти сили армії для майбутніх битв, 2 січня 1919 року командування УГА ухвалило рішення операцію з визволення Львова згорнути. До початку нового 1919 року на відтинку Угнів Галицька Армія втратила трьох курінних командирів.
Другий наступ на Львів
Уряд ЗУНР вимагав терміново підготувати і повторити операцію по опануванню Львова вже у січні 1919 року.
Це було пов'язано з від'їздом української делегації на Паризьку мирну конференцію, яка відкривалася 18 січня. Визволення Львова повинно було підняти авторитет та престиж ЗУНР на міжнародній арені. Президент ЗУНР Євген Петрушевич вимагав від командування УГА негайно здійснити другий штурм Львова. Цю позицію президента підтримали Симон Петлюра і командування Армії УНР.
Другий штурм Львова розпочався за планом першої операції і з попереднім важливим завданням — звільнити столицю ЗУНР від польських військ. Головний удар завдавали бойові групи «Старе Село», «Схід» і «Щирець», які атакували південні й південно-західні околиці Львова.
З початком січня 1919 року польські частини, що до того часу обмежувалися утриманням й закріпленням здобутих позицій, перехопили ініціативу в свої руки. В околицях Рави-Руської, Угнова, Белза, Угринова з'явилася польська «Група Буг» під проводом генерала Яна Ромера, що хоч і не могла докорінно змінити ситуації, все ж-таки була осторогою для української Начальної Команди, знаменуючи період, що корінна Польща вже могла підкріпити свіжими силами східньо-галицький фронт.
Наступ на Львів 11—13 січня зліквідував можливість польського протинаступу, назначеного на 14 січня, рівночасно переконав українську Начальну Команду, що Львів є можливим здобути тільки тоді, коли буде остаточно й тривало перерваний його зв'язок з заходом і корінною Польщею взагалі. У цьому напрямі пішли подальші зусилля Начальної Команди та українських військ.
В артилерійській перестрілці та локальних фронтових зіткненнях зустрічах минула під Львовом друга половина січня й перша половина лютого. На фронті III корпусу почалася акція поляків по опануванню залізничного шляху Хирів — Самбір і самого Самбора.
Наступ 4 лютого польської групи полковника Мінкевича на Вовчу Долішню, Блажів Горішній і Чижин, відбили українські війська досить легко. Також поновилися спроби наступу на фронті І корпусу, в околицях Белзця, Угнова, Белза й Кристинополя.
Битва під Володимиром
У кінці січня 1919 року більшовицькі війська атакували війська УНР на Поліссі в районі Сарн, Коростеня та Ковеля. Цим скористалися поляки, почавши загальний наступ на північній частині всього польсько-українського фронту. Таким чином, українські частини на Волині виявилися затиснутими між двома противниками — Польщею та більшовиками. Попри це, вони змогли втриматися в цьому регіоні. У лютому командиром фронту на Волині став генерал Олександр Осецький і йому вдалося з напівпартизанських загонів створити регулярні армійські полки, які були об'єднані в Сірий корпус — близько 3 тисяч багнетів і Холмську групу — близько 5 тисяч багнетів. На польській стороні також сталися структурні зміни. Командувачем фронтом, направленим проти частин УНР, став генерал Довбор-Мусицький, а командиром основної ударної групи, що наступала на Волині (3 тисячі багнетів), став генерал Едвард Ридз-Смігли. Стягнувши всі піші та гарматні полки Січових Стрільців із технічними частинами до тилового Проскурова в кінці лютого для поновлення сил, Євген Коновалець залишив на волинському фронті лише один полк із бронепотягом «Стрілець». Наступний наступ польських військ на Волині почався 3 і завершився 8 березня. Регулярній польській армії активно допомагали місцеві жителі-поляки. Вони орудували в тилу української армії, займаючись диверсіями; у результаті польські частини взяли під контроль Володимир та кілька населених пунктів Волині, але великі міста Луцьк і Рівне, як і раніше утримувалися українцями.
19 березня Червона армія захоплює Жмеринку, Дієва Армія УНР стає розколотою на три частки — Північну, Південну та Проскурівську.
26 березня року в районі Ковеля та Володимира поляки розбили Ковельський загін армії УНР, перейшли річку Стохід і почали наступ, загрожуючи Луцьку.
30 березня польський керівник Юзеф Пілсудський підписує наказ про утворення Волинського фронту.
До середини травня на фронті сил УНР із Польщею тривало відносне затишшя. Польща використала його, щоб перекинути з Франції 60-тисячну польську армію генерала Юзефа Галлера на Галицький фронт, розгромити УГА і повністю зайняти Галичину й Волинь. Юзеф Пілсудський наказав польській армії завдати ударів по флангах УГА і вийти на лінію Броди — Коломия. З армії Галлера була виділена ударна група генерала Карницького (близько 5 тисяч багнетів і шабель, 19 гармат), яка разом із частинами Ридз-Сміглого повинна була ударити на Луцьк і відкинути армію УНР. На 150-кілометровому холмському фронті травнем в українських частинах рахувалися 22 тисячі багнетів, проте у фронтових з'єднаннях налічувалося не більше 8 тисяч. Перший корпус генерала Одрі (до 27 тисяч багнетів і шабель) повинен був наступати на Сокаль — Броди і, розгромивши Перший корпус УГА, вийти в тил Другому корпусу УГА.
Офензива польських військ почалася ударом 14 травня на півночі. 14 травня частини армії Галлера прогнули фронт Волинської групи армії УНР і увійшли до тилу армії УНР та Галицької армії. 15 травня 25-тисячне угруповання завдало сильного удару по обороні 3-го корпусу, 16 травня командири змушені здатися в польський полон за наказом генерала Осецького; лише у Луцьку в полон здалися близько тисячі солдатів і понад 100 офіцерів армії УНР. У перший день наступу частини корпусу Галлера прорвали фронт Першого корпусу УГА від Львова і Рави-Руської на Жовкву і Сокаль. До 16 травня фронт Першого корпусу був повністю розбитий. У полоні опинилися генерали Осецький, Ілля Мартинюк, Петро Єрошевич, штаби Холмської групи і Сірого корпусу. Залишки розгромленого фронту прагнули прорватися до Тернополя, де перебували частини УГА.
16 травня поляками був зайнятий Луцьк. Ліквідація польськими силами Північного фронту змусила уряд УНР та Директорію спішно евакуюватись із Радивилова на терени ЗУНР — до Красного, поступно до Золочева, потім Тернополя. Уже 18 травня до командування польської армії відправлена військова місія УНР, очолювана підполковником Левчуком із пропозицією про припинення бойових дій та укладення перемир'я.
Вовчухівська операція
Після двох безуспішних наступів УГА на Львів у грудні 1918 р. і на початку січня 1919 р. Начальна команда УГА вирішила знищити залізничне сполучення між Львовом і Перемишлем.
Стратегічний план Начальної Команди УГА (командант Михайло Омелянович-Павленко, начальник штабу Віктор Курманович) передбачав три етапи наступу:
- на першому — Третій Корпус УГА (командир полковник Григорій Коссак) мав оволодіти залізничною лінією Львів — Перемишль;
- на другому етапі — планувалося визволення Львова Другим корпусом УГА (командир полковник Мирон Тарнавський);
- на завершальному етапі операції українські війська мали здобути Перемишль і вийти на лінію річки Сян.
Городоцька група полковника Серди мала до 2400 вояків, 40 скорострілів і 16 гармат. Група генерала Зелінського у Судовій Вишні — близько 4 тисяч вояків і 24 гармати. На городоцькому напрямку наступали частини 7-ї Львівської бригади отамана Альфреда Бізанца — близько 2100 стрільців (5 куренів). На головному напрямі діяла група отамана Карла Гофмана з 8-ї Самбірської бригади — 1100 багнетів і 15 гармат. Напередодні операції її посилено 1-м куренем УСС поручника О. Івановича, іншими підрозділами, відтак доведено до 2500, а в ході наступу до 3 тисяч.
Польський розвідці вдалося дістати інформацію про план галичан і вивідати напрям головного удару. Тому генерал Тадеуш Розвадовський встиг посилити свої сили у Судовій Вишні та Городку. Запеклі бої розгорілись на всіх ділянках фронту. З метою посилення на початку лютого з Києва до Східної Галичини прибули два гарматні полки січових стрільців із Осадного корпусу полковника Є. Коновальця під командуванням галицьких сотників В. Зарницького і Я. Бутрима.
Вовчухівська операція розпочалася 16 лютого 1919 року обстрілом польських передових позицій по лінії Судова Вишня — Городок і у Львові. 19 лютого 1919 року армійські групи «Ширець», «Рудки», Яворівська група перейшли в наступ під Бондарівкою, Малим Любінем, Дубовою Долиною і Вовчухами. Долаючи запеклий опір противника, сотні Львівської бригади Альфреда Бізанця та Перший корпус УГА вийшли впритул до залізниці Львів — Перемишль.
Особливо впертий опір зустріли курені 7-ї Львівської бригади Бізанца під Любенем Великим. На лівому фланзі курінь Осипа Станіміра з частиною групи Гофмана вдалося просунутися вперед і зайняти Вовчухи та Бар. Курені Карла Гофмана, наступаючи на Судову Вишню, зайняли Довгомостиську, Дмитровичі, Стоянці. Яворівська група 1-го корпусу натиском з півночі зруйнувала залізничну колію біля села Заріччя, західніше Судової Вишні. Янівська група захопила село Гартфельд. Частини 2 корпусу полковника Мирона Тарнавського зайняли Збоїська, дійшли до Лисинич, оточили Богданівку західніше Львова. Оперуючи на лініях Львів — Стрий та Львів — Самбір, панцерний потяг «Ч. 2» виявився у смузі найактивніших бойових дій. Він часто підтримував бойові акції українських військ. 17 лютого «Люся» брала участь у бою, яким започатковано Вовчухівську операцію, а 26 лютого атакувала станцію Лапаївку.
Галицькі артилерійські батареї з Винників, Дублян, Лисинич безперервно обстрілювали ворожі позиції. З виходом 18 лютого війська силами 3 і 1-го корпусів на залізницю, перервався залізничний і телефонний зв'язок поляків між Львовом і Перемишлем; частини Львівського гарнізону і польське населення охопила паніка. Польське командування кинуло на оборону Львова групу генерала Вацлава Івашкевича числом до 5000. У район боїв прибула група полковника Генріха Мінкевича — понад 5000 вояків.
Отримавши значне підкріплення, ввечері 19 лютого поляки почали контрнаступ. Ударом із Городка вздовж залізничної колії на захід вони відбили Вовчухи і Бар; контратакували з Судової Вишні й зайняли Довгомостиську. 20 лютого, розвиваючи успіх, вони завдали удару з Вовчухів на Долиняни і Добряни. Але бригади Станіміра й О. Івановича зупинили і відкинули їх. 21—23 лютого частини Третього корпусу відбили атаки поляків і закріпилися на лінії Довгомостиська — Милятин — Бар, Вовчухи — Долиняни, Стаділки — Угерці.
Героями українського контрнаступу під Вовчухами, були Курінь смерті УСС під командою поручника О. Івановича й Окремий Гуцульський Пробоєвий курінь поручника Гриця Голинського. Вояки УГА тоді полонили 350 польських вояків, 22 кулемети, 6 гармат, 2 міномети, польову лічницю з цілим улаштуванням і аптекою та багато іншого воєнного майна. Втрати Гуцульського куреня були: кільканадцять убитих і 76 ранених.
Подальші бойові дії
Дальшому успіхові наступу перешкодила Військова Місія Антанти під проводом генерала Бартелемі, яка в прикрій для поляків ситуації зажадала перемир'я. 2 березня 1919 р. почалися знову воєнні дії, і 19 березня поляки вдруге опанували колію Львів-Перемишль. Нову пропозицію альянтів — Ради Чотирьох (демаркаційна лінія генерала Луїса Боти) прийняла Начальна Кватира Галицької Армії, але відкинули її поляки і, попри зобов'язання не вживати проти українців сформованої у Франції армії генерала Юзефа Галлера де Галленбурга, частину її (35 000) спрямовано на протиукраїнський фронт.
Весною 1919 року, на відміну від наддніпрянців, галичани ще не були ознайомлені зі специфікою більшовицького режиму. Той факт, що Червона Армія в районі Овруча розпочала військові дії проти ворога — Польщі, місцеве селянство й рядові стрільці сприйняли з ентузіазмом. Тоді вчинив заколот курінь Галицької армії, розквартирований у Кристинополі біля Сокаля. Під гаслами: «Хочемо злучитись із більшовиками проти поляків!», «Ми самі безсильні на фронті, тисячі загинуло, а наші пани ведуть переговори з поляками» більш як три чверті куреня вирушило в напрямку Радехова для об'єднання з Червоною Армією. 26 квітня відмовилася йти на фронт військова сотня, що була дислокована в Давидові під Львовом.
У середині травня 1919 р. поляки почали загальний наступ на українські позиції в Галичині та на Волині й дійшли 25 травня 1919 р. лінії Болехів — Ходорів — Бібрка — Буськ; деякі з'єднання УГА (1-ша гірська бригада і група «Глибока») втратили зв'язок із головними силами і були змушені перейти на Закарпаття. Тоді румунська армія захопила південно-східну територію ЗУНР. Це змусило Начальну Команду Галицької Армії відвести частини УГА в південно-східний трикутник Галичини, замкнений ріками Збруч — Дністер. Після короткого відпочинку й реорганізації українські частини під командуванням генерала Олександра Греківа, що тоді очолював УГА, 7 червня перейшли до наступу (т. зв. Чортківська офензива). Успішними боями відкинуто польські сили на лінію Дністер — Гнила Липа — Перемишляни — Підкамінь, що викликало ентузіазм серед вояцтва й спричинило відмову Начальної Квартири Галицької Армії прийняти умови перемир'я та демаркаційну лінію, так звану лінію Дельвіґа.
20—24 червня війська Галицької армії зайняли Бережани, Золочів, Рогатин, Бурштин, Ожидів і вийшли на підступи до Львова. У ході наступу до лав Галицької армії зголосилося понад 90 000 добровольців, але за браком зброї прийняли лише 15 000. Однак уже 28 червня 40-тис. польська армія, прорвавши фронт Галицької армії, перейшла в контрнаступ від Бродів до Коломиї. УГА змушена була вдруге відступати і через два тижні знову опинилася в трикутнику між Дністром і Збручем.
Цілковитий брак боєприпасів примусив українські частини відступити на вихідні позиції в трикутнику між Збручем і Дністром. Через те, що дальша боротьба з близько 110-тисячною польською армією, яку Франція забезпечила всіма модерними військово-технічними засобами, була безнадійна, УГА 16—18 липня 1919 р. відступила за Збруч на допомогу УНР у її боротьбі з більшовиками.
15—18 липня галицька армія й урядові структури ЗОУНР залишили свою територію і перейшли до Наддніпрянської України. Східну Галичину повністю окупувала Польща. Західно-Українська Народна Республіка проіснувала на власній території 8,5 місяців. Формування правових засад державної влади в ЗУНР, організація національних владних структур усіх рівнів базувалися на демократичних принципах (за винятком надання повноважень диктатора Є. Петрушевичеві), поважанні прав людини і національних меншин, врахуванні соціальних потреб народу. Як і провід УНР, керівництво ЗУНР розташувалося у Кам'янці-Подільському. Галицьке військо нараховувало 12 піших і одну кінну бригади чисельністю близько 50 тис. вояків, на озброєнні яких перебувало 603 кулемети і 187 гармат. Разом із тиловими частинами Галицьке військо становило близько 85 000 вояків. УГА зосередилася в районі Нова Ушиця — Проскурів. Вже в середині липня командування Галицької армії на чолі з Мироном Тарнавським розробило три варіанти подальших дій: відновити бойові дії з метою визволення Галичини; взяти участь у наступі на Київ; відступити до Одеси, Миколаєва, Херсона, налагодити зв'язок із Заходом, повернути з Італії військовополонених галичан. Над цим в Італії працювала місія УНР під проводом Олександра Севрюка. Йшли переговори про сформування в таборі Кассіно чотирьох дивізій по 12 000 стрільців кожна.
У другій половині липня почалися бої об'єднаних армій УНР за стратегічну ініціативу на протибільшовицькому фронті. Вислідком стало здобуття українськими частинами Могилева, Чорного Острова, Проскурова. У результаті територія УНР розширилася до розмірів 90 км на 300 км, створено вигідний плацдарм для розгортання наступу на Київ.
Наслідки
Наприкінці червня польська армія перейшла в наступ. Відділи УГА 16—18 липня 1919 року перейшли за Збруч, після чого територію ЗУНР окупувала Польща. Близько 10 тисяч поляків і 15 000 українців, в основному солдати, загинули під час цієї війни. Українські військовополонені утримувалися в жахливих умовах у колишніх австрійських таборах для військовополонених у Домбі (Краків), Ланьцуті, Пикуличах, Стрілкові й Вадовиці.
Жодні домовленості про автономію та демократичні принципи Польщею ніколи не виконувались, навпаки приймалась політика асиміляції українського населення, що спричинило до поглиблення конфлікту (див. Українська Військова Організація)
Після війни французи, які підтримали Польщу дипломатичним і військовим шляхом, отримали контроль над східними галицькими нафтовими родовищами на умовах, які були дуже несприятливими для Польщі.
На початку Другої світової війни більша частина регіону була захоплена Радянським Союзом і згідно з договором приєднана до Української РСР, яка в той час була однією з республік Радянського Союзу, зі встановленням кордону по лінії Молотова — практично по лінії Керзона.
У післявоєнний час відповідно до рішень Ялтинської конференції польське населення Східної Галичини (652 тис. осіб) було переселено до Польщі, а кордон СРСР був зміщений дещо на схід — до лінії Керзона, більшість території ЗУНР залишилася в радянській Україні після війни і в даний час складає західну частину України.
Спадщина
Хоча 70 до 75 тисяч осіб, які воювали в Українській Галицькій армії, програли війну, а їхня територія була приєднана до Польщі, досвід проголошення Української держави і боротьби за неї значно посилилися, поглибивши патріотичну українську орієнтацію в Галичині. Тому в період міжвоєнної епохи Галичина була центром українського націоналізму.
На думку польського публіциста польсько-українська війна була основною причиною неможливості встановлення української держави в Києві в кінці 1918 і на початку 1919 р. Протягом цього критичного часу галицькі сили, великі, добре дисципліновані і несприйнятливі до підривної діяльності комуністів, могли б схилити баланс сил на користь української держави. Замість цього, всі ресурси на початку війни вимушено були зосереджені на захист Галичини. Коли рештки західноукраїнських сил потрапили на Схід влітку 1919 року, російські сили значно зросли і вплив галичан не став вирішальним.
Після війни українські солдати, які воювали в цій війні стали предметом народних пісень, а їхні могили — місцем щорічних прощ у Західній Україні, наперекір переслідуванням з боку польської влади. Поляки впродовж окупації Східної Галичини систематично плюндрували могили бійців УГА та пам'ятні місця війни.
Див. також
Примітки
- Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006. — 415 с.
- Омелянович-Павленко 1929; Крезуб 1933; Шанковський 1974; Литвин 1998, 2019; Українсько-польська війна 1918—19 // Довідник з історії України у 3 т. / укл. І. Підкова, Р. Шуст. Львів, 2001.
- Tokarzewski-Karaszewicz Michał [ 2016-04-02 у Wayback Machine.] (пол.)
- Завершення польсько-української війни
Джерела
- Ґалан В. Перехід за Збруч. (Уривок з книжки «Батерія смерти») // Вісті Комбатанта.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с.; іл. — .
- Крезуб А. Нарис історії українсько-польської війни. Львів, 1933.
- Омелянович-Павленко, М. Українсько-польська війна 1918—1919. Прага, 1929.
- Шанковський Л. Українська Галицька армія. Вінніпег, 1974.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998.
- Литвин М. Р. Українсько-польська війна 1918—1919 // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2. Київ. Наукова думка, 2019
- Українсько-польська війна 1918—19 // Довідник з історії України: у 3 т. / укл. І. Підкова, Р. Шуст. — Львів, 2001.
- Klimecki M. Polsko-ukraińska wojna o Lwów i Wschodnią Galicę 1918—1919 r.: Aspekty polityczne і wojskowe. Warszawa, 1997.
Рекомендована література
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. — 688 с.
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 2: З–О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. — 832 с. -61
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. — 576 с. ISBN: 978-966-2067-65-1
- Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 4: Т — Я. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2021. — 688 с. ISBN: 978-966-2067-72-9
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Польсько-українська війна (1918—1919) |
- Велика історія України
- Інститут історії України [1]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dokladnishe Ukrayinsko polski vijni Polsko ukrayinska vijna pol Wojna polsko ukrainska polsko ukrayinska vijna zbrojnij konflikt mizh Polskoyu i Zahidnoukrayinskoyu Narodnoyu Respublikami pislya Aktu Zluki ZOUNR na teritoriyi Galichini sho vilivsya v shirokomasshtabni bojovi diyi z 1 listopada 1918 po 18 lipnya 1919 roku Vodnochas Polsha vela vijnu proti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na Holmshini Pidlyashshi Berestejshini j Volini Polsko ukrayinska vijna Ukrayinska revolyuciya Mapa sho poznachaye teritoriyu pidkontrolnu ZUNR sinij kolir proriv blokadi Lvova polyakami listopad 1918 i polsko radyanskij kordon Mapa sho poznachaye teritoriyu pidkontrolnu ZUNR sinij kolir proriv blokadi Lvova polyakami listopad 1918 i polsko radyanskij kordon Data 1 listopada 1918 18 lipnya 1919 Misce Galichina Zakarpattya Volin Bukovina Rezultat Peremoga Polskoyi Respubliki podil ZUNR mizh Rumuniyeyu Chehoslovachchinoyu ta Polsheyu Storoni ZUNR UNR Guculska Respublika Komanchanska Respublika II Polska Respublika Rumunske korolivstvo UDR Franciya Komanduvachi Yevgen Petrushevich Mihajlo Pavlenko Oleksandr Grekiv Simon Petlyura Yuzef Pilsudskij Yuzef Galler Edvard Ridz Smigli Vaclav Ivashkevich Ferdinand Fosh Maksim Vejgan Vijskovi sili 70 000 75 000 1100 800 190 000 4000 620 Vtrati 15 000 10 000Prichini i peredumoviOriginalna mapa Avstro Ugorshini 1911 r Pislya peretvorennya 1867 roku Avstrijskoyi imperiyi na dualistichnu Avstro Ugorsku monarhiyu Galichina i Bukovina vvijshli do yiyi avstrijskoyi chastini a Zakarpattya do ugorskoyi Do novogo avstro ugorskogo kompromisu dodavsya avstro polskij yakij rozshiriv politichni prava polyakiv u krayi Vidtodi namisnika Galichini obov yazkovo mali priznachati z chisla polskoyi aristokratiyi Unaslidok neproporcijnosti viborchoyi sistemi ukrayinski posli Galickogo sejmu yakij rozpochav robotu 1861 r zdobuli lishe 15 deputatskih misc chogo bulo nedostatno dlya sprotivu polonizaciyi krayu I ce pri tomu sho naselennya Shidnoyi Galichini u drugij polovini XIX st majzhe na 2 3 skladalosya z ukrayinciv na 1 3 z polyakiv yevreyiv nimciv i virmeniv razom U listopadi 1916 r imperator Karl I progolosiv nezalezhnist Polshi Na pochatku 1917 r stalo ochevidnim sho Galichinu viddadut do Polskoyi derzhavi Sered ukrayinskogo naselennya zapanuvalo oburennya Revolyucijni podiyi 1917 1918 rr u Naddnipryanshini spravili velikij vpliv na naselennya Galichini Bukovini ta Zakarpattya popri kordoni yaki yih rozdilyali Mayuchi bagati tradiciyi vizvolnih zmagan zahidni ukrayinci posilili borotbu za nacionalno derzhavne vidrodzhennya krayu Dosyagnennyu yihnoyi vikovichnoyi meti spriyalo i mizhnarodne stanovishe Voseni 1918 r Avstro Ugorshina opinilasya v umovah politichnogo rozpadu Na Galichinu zazihala novostvorena Polska derzhava Shob zapobigti comu ukrayinski vijskoviki protyagom veresnya zasnuvali u Lvovi tayemnij starshinskij gurtok Centralnij vijskovij komitet CVK yakij virishiv borotisya pid znamenom sobornoyi Ukrayini 16 zhovtnya cisar Karl I pragnuchi vryatuvati monarhiyu vidav manifest u yakomu obicyav peretvoriti Avstriyu na soyuz nacionalnih derzhav 18 zhovtnya u Lvovi zibralasya sho mala rozv yazati pitannya derzhavno pravovogo stanovisha ukrayinskih zemel Avstro Ugorshini Do neyi vhodili ukrayinski deputati predstavniki politichnih partij greko katolicki iyerarhi Ukrayinska konstituanta progolosila sebe Ukrayinskoyu Nacionalnoyu Radoyu ta 19 zhovtnya odnogolosno uhvalila postanovu pro stvorennya na ukrayinskij etnografichnij teritoriyi v Avstro Ugorshini Ukrayinskoyi derzhavi Togo zh dnya na pershomu zasidanni Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi bulo obrano prezidenta i stvoreno tri delegaciyi reprezentativnu i vikonavchu na choli z Yevgenom Petrushevichem u Vidni bukovinsku pid provodom Omelyana Popovicha u Chernivcyah i galicku u Lvovi Pro priyednannya do Polshi ukrayinskih zemel Galichini ogolosili j polyaki 31 zhovtnya stalo vidomo sho 1 listopada Polska likvidacijna komisiya planuye zahoplennya vladi u Shidnij Galichini Bulo ochevidno sho neobhidno negajno pochinati rishuchi diyi Ale kerivniki UNRadi v toj chas perebuvali u Vidni provodyachi chas za bezplidnimi peregovorami z predstavnikami Gabsburzkoyi monarhiyi sho konaye Tim chasom u Lvovi galicka delegaciya UNRadi prosila avstrijskogo namisnika peredati vladu v krayi same yij a ne polyakam Ale u vidpovid pochula vidmovu ta obicyanki Za takih obstavin iniciativu perebrav CVK yakij vustami svogo kerivnika sotnika USS Dmitra Vitovskogo zayaviv sho do vikonannya vijskovogo perevorotu vse pidgotovleno i vzhe nemozhlivo jogo vidklasti bo nastupnogo dnya ukrayinci mozhut buti vzhe bezsili suproti polskoyi perevagi Taka rishuchist i vpevnenist providnika majbutnogo vistupu zmusila navit tih uchasnikiv naradi yaki dosi vagalisya pogoditisya z jogo argumentami Bulo virisheno vzyati vladu v Lvovi ta krayi vnochi z 31 zhovtnya na 1 listopada Shtab zbrojnogo povstannya ocholiv CVK reorganizovanij v Ukrayinsku generalnu komandu UGK Perebig bojovih dijPerebig bojovih dij na pochatku 1919 r Polsko ukrayinska vijna v Galichini 1918 1919 rokiv pochalasya 1 listopada 1918 r zbrojnim vistupom proti ukrayinskoyi vladi u Lvovi ob yednanih polskih pidpilnih vijskovih organizacij pid komanduvannyam sotnika Cheslava Monchinskogo Taki zh miscevogo harakteru povstannya pidnyali polyaki u Drogobichi Sambori Peremishli ta inshih mistah perevazhno koristuyuchis prihilnistyu komendantiv miscevih avstro ugorskih zalog ale yih likviduvali na pochatku listopada 1918 r ukrayinski vijskovi chastini Aktivna vijskova pidtrimka polskogo povstannya u Lvovi krakivskimi polyakami i varshavskim uryadom sprichinili pochatok vijni mizh Polsheyu i ZUNR Vijskovu dopomogu polskomu povstannyu do kincya 1918 r podavala golovno polska Zahidna Galichina a vid sichnya 1919 r usya polska derzhava Peremogu Polshi v cij vijni zumovili u 1919 r diviziyi generala Yuzefa Gallera sformovani u Franciyi pid privodom vijni z bilshovikami Bitva za Peremishl Dokladnishe Bitva za Peremishl Pislya progoloshennya ZUNR vnochi na 1 listopada v Peremishli pochalisya sutichki polskih ta ukrayinskih mistyan Avstrijskij gubernator vidmovivsya peredati vladu v misti ukrayincyam natomist nadav yiyi polyakam misto formalno priyednano do Polshi Pid vechir nadhodit iz Varshavi nakaz generala Tadeya Rozvadovskogo pro priznachennya Puhalskogo kerivnikom usima polskimi zbrojnimi silami v Galichini Odnak na toj chas voyaki zajmalisya grabuvannyam magaziniv a ne navedennyam poryadku Polska policiya vidrazu zh prijnyalasya pridushuvati ukrayinski mitingi sho prizvelo do zagibeli 7 ukrayinskih studentiv bilya zaliznichnogo vokzalu ce stalo privodom do zbrojnogo vistupu UNRada dobre rozumila sho zaliznichnij vuzol Peremishl ye klyuchem do Lvova i 500 voyakiv 9 go polku 1 listopada zdijsnili pershu sprobu ovoloditi mistom ale nevdalu Uvecheri 1 listopada pochalisya polsko ukrayinski peremovini u yakih predstavnikami vid UNRadi buli Volodimir Zagajkevich Ivan Zholnir Andrij Aliskevich Andrij Sabat ta Volodimir Demchuk vid polyakiv ocholyuvav Aleksander Skarbek Po vislidkah peremovin 2 listopada pidpisano ugodu zgidno z yakoyu uryaduvati v misti mala zmishana 9 chlenna komisiya polsko ukrayinsko yevrejska poryadkom mala zajnyatisya taka zh zmishana policiya U nich iz 3 na 4 listopada organizovani zagoni ukrayinskih dobrovolciv bilsh yak 200 ohochih iz susidnih sil razom iz 30 kolishnimi voyakami USS opanuvali pravoberezhzhya Peremishlya Odnak zagoni ne zmogli vikonati nakazu pro visadzhennya v povitrya peremiskih mostiv sho v majbutnomu velmi doshkulyalo v hodi polsko ukrayinskoyi vijni Za spogadami uchasnikiv tih podij sprichinilasya do cogo nerishuchist Teofila Kormosha Yevrejsku policiyu ponad 400 osib bulo zdezorganizovano navmisnimi chutkami pro pogrom sho nasuvayetsya 10 listopada do mista pidijshli 2000 polskih zhovniriv pidpolkovnika z avstrijskim bronepotyagom bronovikami ta 8 ma garmatami yim protistoyali 700 ukrayinskih dobrovolciv iz dvoma garmatami Polyaki zalizniceyu dijshli do Zhuravici zvidti pishim stroyem na chastinu Peremishlya Zasyannya Polski vijskoviki vigolosili ultimatum pro bezzasterezhnu zdachu yakij ukrayinska storona vidkinula Boyi vidbuvalisya v Peremishli ta Seliska Peremishlskij povit poblizu Mediki 11 listopada v chasi obidu polyaki pochali z za Syanu obstril ukrayinskih pozicij todi zh ukrayinci pustili dva pustih lokomotivi po nevisadzhenih zaliznichnih mostah dlya unemozhlivlennya prosuvannya Polskij bronepoyizd prijnyav udar na sebe ta ochistiv shlyah zgodom pochalasya ataka polskoyi pihoti odnochasno dvoma mostami dvoma pontonnimi perepravami ta vlasne bronepotyagom Do vechora 11 listopada polski sili zahopili misku upravu stare misto ta ukripilisya na poziciyah Unochi v yevrejskih kvartalah kotri roztashovuvalisya v chastini Peremishlya zajnyatij polskimi silami pochalisya grabunki magaziniv i meshkanciv Pered poludnem 12 listopada boyi za Peremishl zakinchilisya ukrayinski sili vidijshli v napryamku Hirova Vtrati z obidvoh storin buli priblizno odnakovimi i rahuvalisya po 10 zagiblih ta 50 poranenih Misto potrapilo do ruk polyakiv voni zmogli napraviti do izolovanogo Lvova pidmogu ta zgodom povnistyu zajnyati misto Ce vidkrivalo mozhlivist krim togo dlya vistupu na Hiriv i Lyubachiv Bez opanuvannya Peremishlya polyaki ne mogli b i mriyati pro vderzhannya Lvova j opanuvannya Shidnoyi Galichini vzagali Vzhe 20 listopada z Peremishlya do Lvova pribula bojova grupa polskih vijsk Tokarzhevskogo kotra na toj chas zrosla chiselno 8300 soldativ ta starshin 60 skorostriliv ta 45 garmat Bitva za Lviv Dokladnishe Zimovij nastup v Ukrayini 1918 1919 U Lvovi utvorilasya formalna bojova liniya polyaki zajnyali zahidnu chastinu mista z golovnim zaliznichnim vokzalom ukrayinci utrimuvali serednyu i shidnu chastini z Visokim Zamkom i vokzalom Lviv Pidzamche Golovnimi opornimi tochkami ukrayinskih vijsk stali kazarmi po vulici Yanivskij Galickij Sejm Citadel Golovna poshta kazarmi Ferdinanda j policiyi na vulici Kazimirivskij vokzal Pidzamche Spivvidnoshennya ukrayinskih i polskih vijskovih sil u Lvovi bulo ne na korist ukrayinciv do mista postijno pribuvali polski vijska Uhvalyuyuchi rishennya zajnyati Lviv UNRada vvazhala sho ukrayinski vijskoviki zmozhut vtrimati misto do pidhodu dopomogi z krayu i z Ukrayinskoyi Derzhavi Odnak dopomoga nadhodila ne tak shvidko i ne v takih obsyagah yak na te potrebuvali Legion USS yakij pribuv do Lvova z Bukovini 3 4 listopada ne zminiv spivvidnoshennya sil Dopomoga z Kiyeva u viglyadi Sichovih Strilciv pid provodom Konovalcya i Melnika yaki stoyali v Bilij Cerkvi ne nadijshla Ukrayinskij nacionalnij soyuz virishiv vikoristati yih u povstanni proti getmana Pavla Skoropadskogo 5 listopada zapekli boyi tochilisya za Golovnu poshtu Polyaki bezupinno atakuvali budinok trimali pid shilnim vognem pidhodi do nogo obstrilyuvali vikna Togo zh dnya vidbuvavsya obstril u rajoni kazarm Ferdinanda na vulici Kleparivskij inshih dilyankah frontu 6 listopada kurin pislya poperednoyi nevdachi pid Golovnim Dvircem peregrupovuvavsya u Staromu Seli 4 listopada pereyihav do Lvova cherez Snyatin polovij kurin USS poruchnika Bagana 2 sotni z Kosha i Vizhnici poruchnika Semenyuka 5 listopada po ponovlenni obmundiruvannya rushili na Lviv Improvizovanij polskij pancernik pidbitij voyakami UGA 5 listopada pristupivshi do vikonannya obov yazkiv Kossak odrazu vzyavsya za zdijsnennya operaciyi yaka mala rishuche perelomiti situaciyu Planuvavsya nastup na centralnij kvartal vzdovzh vulici Gorodeckoyi ta ochishennya vid protivnika Zhovkivskogo peredmistya i Zamarstinova zadum buv dobrij ale z oglyadu na mizernist sil cilkom nerealnij Nastupna operaciya provalilas Zakonomirnoyu reakciyeyu UNRadi stala zamina komanduvacha 9 listopada nim stav komisar Zolochivskogo vijskovogo okrugu polkovnik Gnat Stefaniv Novij komanduvach realizuvav nizku zahodiv skorotiv front tim samim nadav mobilnist nayavnim silam proviv zmini u vijskovomu kerivnictvi ta vistaviv na visotah Visokij Zamok Citadel Krivchici gaubichni batareyi yaki silno doshkulyali protivnikovi 6 listopada na vsih chastinah frontu trivali zapekli pozicijni boyi cilij den i nich 7 8 listopada zaloga kazarm Ferdinanda pri Gorodockij vulici vede boyi vid 4 yi ranku na Pidzamche ves den tochilasya zapekla borotba z polskimi legionerami j bandami polskogo miskogo shumovinnya 9 11 listopada na Visokomu Zamku z yavilasya ukrayinska garmatna batareya 2 gaubici Spochatku tam bulo 6 gaubic odnak 4 z nih bulo perevedeno na novu poziciyu za Lichakivsku rogatku Yiyi vogon stav dlya polyakiv nastilki doshkulnim sho voni buli zmusheni nadislati svoyi litaki yaki namagalisya znishiti ukrayinski garmati Nevdovzi ukrayinci vstanovili artileriyu takozh na Citadeli ta u Krivchicyah Udarami z boku Starogo Sela Persenkivki ta Citadeli ukrayinski pidrozdili do 500 strilciv zajnyali Kulparkiv 4 j garmatnij polk sformuvali odnim iz pershih u Galickij armiyi jogo zav yazkom bula garmatna batareya poruchnika Yuriya Polyanskogo yaka voyuvala u Lvovi vid 6 listopada po tomu zajmala vognevi poziciyi na Visokomu Zamku Pislya zalishennya mista vona dislokuvalasya v pidmiskih Vinnikah de do neyi doluchilisya pribuli iz Zolocheva batareyi poruchnikiv V Sorokevicha Volodimira Galana Andriya Buchaka a takozh she dvi batareyi voni zajnyali poziciyi na pidlvivskomu fronti v Prusah Lyashkah Murovanih i Dublyanah Na prohannya artileristiv polkovnik Stepaniv nadislav na Visokij Zamok kulemetnu sotnyu poruchnika Petra Franka veterana legionu USS Polskij front trohi peremistivsya nazad Zgodom zav yazavsya bij za odin iz vazhlivih vuzliv polskogo oporu Kadetsku shkolu 12 listopada polyaki robili vidchajdushni sprobi otochiti Lviv ta pererizati zaliznichne spoluchennya z Pidzamcha na shid 13 listopada do Lvova v rajon Zamarstinova Pidzamcha pribulo pivsotni naddnipryanciv zagonu imeni Gonti z Kiyivshini pid komanduvannyam otamana Andriya Doluda 14 listopada provadivsya ukrayinskij nastup vid Pidzamcha na vulicyu Zamarstinivsku Pid Dubom ta Golovnij Dvirec Vlasne na frontovij liniyi Sokilniki Solonka Davidiv u grudni diyali pribuli batareya poruchnika I Triguka z Kolomijskogo kosha i tak zvana Kozyatinska poruchnika B Vlasenka yaku nadislav pid Lviv getman Skoropadskij hocha i nevchasna bula pomich Boyi u Lvovi trivali zi zminnim uspihom do 21 listopada 1918 r doki polyaki ne dosyagli chiselnoyi perevagi zavdyaki dopomozi sho nadijshla yim cherez Peremishl Ukrayinci vidbili Peremishl 4 listopada ale vzhe 11 listopada vtratili jogo znovu sho dalo galickim polyakam zmogu trimati bezposerednij zv yazok iz Krakovom i privoziti pidkriplennya do Lvova Dlya tehnichnoyi perevagi polyakami v majsternyah bulo zbudovano dekilka pancirnikiv Shob uniknuti otochennya komanduvach ukrayinskih sil polkovnik Gnat Stefaniv nakazav ukrayinskim chastinam u nich proti 22 listopada 1918 r zalishiti Lviv Pislya vidstupu ukrayinciv polske vijsko pochalo yevrejski pogromi Poza Lvovom boyi z polyakami zatyaglisya na zahidnih kordonah ZUNR Pershi misyaci pislya vihodu zi Lvova Nachalna Komanda Galickoyi Armiyi vikoristala dlya organizaciyi bojovih grup piznishe korpusiv Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi Uzhe v pershij polovini grudnya isnuvav polsko ukrayinskij front vid Tisnoyi do Hirova i poza Peremishl do Lvova zi Lvova do Yaroslava i povz Lyubachiv i Ravu Rusku do Belza i dali na pivnich do Krilova na Holmshini Pershij nastup na Lviv Dokladnishe Grudnevij nastup na Lviv 1918 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko Z grudnya 1918 roku Polsko ukrayinska vijna velasya za volodinnya Lvovom yakij ukrayinci hotili vidbiti ta na zahidnomu i pivnichnomu frontah de polyaki z pochatkom sichnya zdobuli m Ugniv i Belz ta ovolodili zaliznichnoyu koliyeyu Yaroslav Rava Ruska sho yim davalo bazu dlya podalshih operacij U Yaroslavi de stoyav koshem odin iz najbilsh ukrayinskih polkiv avstrijskoyi armiyi 77 j rekrutovanij iz Sambirshini rozpropagovana bilshovikami frontova rada progoloshuye vladu rad Cyu frondu pritlumili polyaki bezperechno perebravshi misto v svoyi ruki Dovshe opiravsya polyakam Baligorod ale j vin perejshov do polskih ruk u sichni 1919 roku Strilecka starshina zibrana pid provodom Dmitra Vitovskogo rankom 22 listopada v Miklashevi virishila organizuvati oblogu Lvova Do Strilciv priyednalisya chastini kolishnoyi zalogi Lvova tak pochali tvoritisya oblogovi grupi Shid Stare Selo Shirec inshi sho nezabarom ob yednalisya v brigadi j stali zav yazkom II Osadnogo Korpusu Polyaki sprobuvali odrazu prosunutisya na shid a yihnij pershij vipad na Pidbirci zlikviduvala sotnya USS pid provodom poruchnika Osipa Telishaka yakij zajnyav Chortivsku Skalu odne z najvishih pidnesen v okolici Lvova perevazhayuchi nad okoliceyu U pershih dnyah grudnya perejshli ukrayinski chastini pid Lvovom do nastupu j vitisnuli protivnika do kilcya Basivka Solonki Pasiki Zubricki Pidbirci Zhidyatichi Gribovichi zdijsnili sprobu perervati zaliznichu liniyu Lviv Peremishl yim vdalosya zahopiti na korotkij chas Gorodok 12 grudnya na zahid vid Sokalya v okolici i Dolgobichiv teper Grubeshivskij povit buli pozicijni boyi z polyakami ostanni zmusheno vidijshli 16 grudnya na pivnich vid Sokalya sili UGA zajnyali Litovizh i Bilichi na fronti Ugniv Rava buv spokij 19 25 26 i 31 grudnya u boyi z polyakami vstupili sotni Stepana Vaskana ta Yurka Melnika zdobuli kilka peremog Rankom 27 grudnya pochavsya nastup Grupa Shid Stare Selo Osipa Mikitki golovno kolomijski kureni j chastini USS zdobuli v pershomu dni nastupu Bodnarivku Sihiv Kozilniki j posunuli na pidlvivsku Persenkivku prave krilo pidijshlo azh pid Lichakiv zajnyalo Zubru Udarna grupa Navariya 4 tisyachi bijciv ta 40 garmat golovnim udarom vid Pustomit u napryamku Golovnogo vokzalu dijshla do pivdenno zahidnih okolic mista i nevdovzi zajnyala Skniliv i Kulparkiv Grupa Shid atakuvala Krivchici j dosyagla Lichakova Grupa Pivnich otamana Doluda cherez Bryuhovichi uvirvalasya do Zamarstinova Zboyish Goloska Kozyatinska Brigada sprobuvavshi nastupati na Stavchani j Polyanku musila vidstupiti z vtratami cherez polskij protinastup Kozaki ne vitrimali polskogo udaru i pochali vidstupati zayavivshi pri comu sho vidmovlyayutsya voyuvati z bratami polyakami Mihajlo Omelyanovich Pavlenko buv zmushenij vidvesti yih u zapillya Grupa Sopotnickogo zdobula Obroshine i proderlasya do Lvova de skripila ne tilki chislennist a j moralnu vidpirnist zalogi Ne vdalosya zakripitis i vtrimati zajnyati pivnichni okolici Lvova i bojovim grupam 1 go korpusu Viktora Kurmanovicha Z 2 go korpusu nadhodili donesennya pro rishuchi kontrataki polyakiv i znachni vtrati ukrayinskih chastin Pershij generalnij nastup ukrayinskih sil na Lviv ne vdavsya Viklyuchala uspih znamenita rozvidka j oborotnist protivnika slaba pidgotovka z ukrayinskogo boku a golovne brak tyazhkoyi artileriyi bez yakoyi zdobuttya pidmiskih ob yektiv viyavilosya nemozhlive Shob zberegti sili armiyi dlya majbutnih bitv 2 sichnya 1919 roku komanduvannya UGA uhvalilo rishennya operaciyu z vizvolennya Lvova zgornuti Do pochatku novogo 1919 roku na vidtinku Ugniv Galicka Armiya vtratila troh kurinnih komandiriv Drugij nastup na Lviv Dokladnishe Sichnevij nastup na Lviv 1919 Nerozirvanij ukrayinskij snaryad sho zastryag u stini Preobrazhenskoyi cerkvi u Lvovi Uryad ZUNR vimagav terminovo pidgotuvati i povtoriti operaciyu po opanuvannyu Lvova vzhe u sichni 1919 roku Ce bulo pov yazano z vid yizdom ukrayinskoyi delegaciyi na Parizku mirnu konferenciyu yaka vidkrivalasya 18 sichnya Vizvolennya Lvova povinno bulo pidnyati avtoritet ta prestizh ZUNR na mizhnarodnij areni Prezident ZUNR Yevgen Petrushevich vimagav vid komanduvannya UGA negajno zdijsniti drugij shturm Lvova Cyu poziciyu prezidenta pidtrimali Simon Petlyura i komanduvannya Armiyi UNR Drugij shturm Lvova rozpochavsya za planom pershoyi operaciyi i z poperednim vazhlivim zavdannyam zvilniti stolicyu ZUNR vid polskih vijsk Golovnij udar zavdavali bojovi grupi Stare Selo Shid i Shirec yaki atakuvali pivdenni j pivdenno zahidni okolici Lvova Z pochatkom sichnya 1919 roku polski chastini sho do togo chasu obmezhuvalisya utrimannyam j zakriplennyam zdobutih pozicij perehopili iniciativu v svoyi ruki V okolicyah Ravi Ruskoyi Ugnova Belza Ugrinova z yavilasya polska Grupa Bug pid provodom generala Yana Romera sho hoch i ne mogla dokorinno zminiti situaciyi vse zh taki bula ostorogoyu dlya ukrayinskoyi Nachalnoyi Komandi znamenuyuchi period sho korinna Polsha vzhe mogla pidkripiti svizhimi silami shidno galickij front Nastup na Lviv 11 13 sichnya zlikviduvav mozhlivist polskogo protinastupu naznachenogo na 14 sichnya rivnochasno perekonav ukrayinsku Nachalnu Komandu sho Lviv ye mozhlivim zdobuti tilki todi koli bude ostatochno j trivalo perervanij jogo zv yazok z zahodom i korinnoyu Polsheyu vzagali U comu napryami pishli podalshi zusillya Nachalnoyi Komandi ta ukrayinskih vijsk V artilerijskij perestrilci ta lokalnih frontovih zitknennyah zustrichah minula pid Lvovom druga polovina sichnya j persha polovina lyutogo Na fronti III korpusu pochalasya akciya polyakiv po opanuvannyu zaliznichnogo shlyahu Hiriv Sambir i samogo Sambora Nastup 4 lyutogo polskoyi grupi polkovnika Minkevicha na Vovchu Dolishnyu Blazhiv Gorishnij i Chizhin vidbili ukrayinski vijska dosit legko Takozh ponovilisya sprobi nastupu na fronti I korpusu v okolicyah Belzcya Ugnova Belza j Kristinopolya Bitva pid Volodimirom Dokladnishe Bij za Volodimir sichen 1919 Oleksandr Oseckij Edvard Ridz Smigli U kinci sichnya 1919 roku bilshovicki vijska atakuvali vijska UNR na Polissi v rajoni Sarn Korostenya ta Kovelya Cim skoristalisya polyaki pochavshi zagalnij nastup na pivnichnij chastini vsogo polsko ukrayinskogo frontu Takim chinom ukrayinski chastini na Volini viyavilisya zatisnutimi mizh dvoma protivnikami Polsheyu ta bilshovikami Popri ce voni zmogli vtrimatisya v comu regioni U lyutomu komandirom frontu na Volini stav general Oleksandr Oseckij i jomu vdalosya z napivpartizanskih zagoniv stvoriti regulyarni armijski polki yaki buli ob yednani v Sirij korpus blizko 3 tisyach bagnetiv i Holmsku grupu blizko 5 tisyach bagnetiv Na polskij storoni takozh stalisya strukturni zmini Komanduvachem frontom napravlenim proti chastin UNR stav general Dovbor Musickij a komandirom osnovnoyi udarnoyi grupi sho nastupala na Volini 3 tisyachi bagnetiv stav general Edvard Ridz Smigli Styagnuvshi vsi pishi ta garmatni polki Sichovih Strilciv iz tehnichnimi chastinami do tilovogo Proskurova v kinci lyutogo dlya ponovlennya sil Yevgen Konovalec zalishiv na volinskomu fronti lishe odin polk iz bronepotyagom Strilec Nastupnij nastup polskih vijsk na Volini pochavsya 3 i zavershivsya 8 bereznya Regulyarnij polskij armiyi aktivno dopomagali miscevi zhiteli polyaki Voni oruduvali v tilu ukrayinskoyi armiyi zajmayuchis diversiyami u rezultati polski chastini vzyali pid kontrol Volodimir ta kilka naselenih punktiv Volini ale veliki mista Luck i Rivne yak i ranishe utrimuvalisya ukrayincyami 19 bereznya Chervona armiya zahoplyuye Zhmerinku Diyeva Armiya UNR staye rozkolotoyu na tri chastki Pivnichnu Pivdennu ta Proskurivsku 26 bereznya roku v rajoni Kovelya ta Volodimira polyaki rozbili Kovelskij zagin armiyi UNR perejshli richku Stohid i pochali nastup zagrozhuyuchi Lucku 30 bereznya polskij kerivnik Yuzef Pilsudskij pidpisuye nakaz pro utvorennya Volinskogo frontu Do seredini travnya na fronti sil UNR iz Polsheyu trivalo vidnosne zatishshya Polsha vikoristala jogo shob perekinuti z Franciyi 60 tisyachnu polsku armiyu generala Yuzefa Gallera na Galickij front rozgromiti UGA i povnistyu zajnyati Galichinu j Volin Yuzef Pilsudskij nakazav polskij armiyi zavdati udariv po flangah UGA i vijti na liniyu Brodi Kolomiya Z armiyi Gallera bula vidilena udarna grupa generala Karnickogo blizko 5 tisyach bagnetiv i shabel 19 garmat yaka razom iz chastinami Ridz Smiglogo povinna bula udariti na Luck i vidkinuti armiyu UNR Na 150 kilometrovomu holmskomu fronti travnem v ukrayinskih chastinah rahuvalisya 22 tisyachi bagnetiv prote u frontovih z yednannyah nalichuvalosya ne bilshe 8 tisyach Pershij korpus generala Odri do 27 tisyach bagnetiv i shabel povinen buv nastupati na Sokal Brodi i rozgromivshi Pershij korpus UGA vijti v til Drugomu korpusu UGA Ofenziva polskih vijsk pochalasya udarom 14 travnya na pivnochi 14 travnya chastini armiyi Gallera prognuli front Volinskoyi grupi armiyi UNR i uvijshli do tilu armiyi UNR ta Galickoyi armiyi 15 travnya 25 tisyachne ugrupovannya zavdalo silnogo udaru po oboroni 3 go korpusu 16 travnya komandiri zmusheni zdatisya v polskij polon za nakazom generala Oseckogo lishe u Lucku v polon zdalisya blizko tisyachi soldativ i ponad 100 oficeriv armiyi UNR U pershij den nastupu chastini korpusu Gallera prorvali front Pershogo korpusu UGA vid Lvova i Ravi Ruskoyi na Zhovkvu i Sokal Do 16 travnya front Pershogo korpusu buv povnistyu rozbitij U poloni opinilisya generali Oseckij Illya Martinyuk Petro Yeroshevich shtabi Holmskoyi grupi i Sirogo korpusu Zalishki rozgromlenogo frontu pragnuli prorvatisya do Ternopolya de perebuvali chastini UGA 16 travnya polyakami buv zajnyatij Luck Likvidaciya polskimi silami Pivnichnogo frontu zmusila uryad UNR ta Direktoriyu spishno evakuyuvatis iz Radivilova na tereni ZUNR do Krasnogo postupno do Zolocheva potim Ternopolya Uzhe 18 travnya do komanduvannya polskoyi armiyi vidpravlena vijskova misiya UNR ocholyuvana pidpolkovnikom Levchukom iz propoziciyeyu pro pripinennya bojovih dij ta ukladennya peremir ya Vovchuhivska operaciya Dokladnishe Vovchuhivska operaciya Miron Tarnavskij Tadeush Rozvadovskij Pislya dvoh bezuspishnih nastupiv UGA na Lviv u grudni 1918 r i na pochatku sichnya 1919 r Nachalna komanda UGA virishila znishiti zaliznichne spoluchennya mizh Lvovom i Peremishlem Strategichnij plan Nachalnoyi Komandi UGA komandant Mihajlo Omelyanovich Pavlenko nachalnik shtabu Viktor Kurmanovich peredbachav tri etapi nastupu na pershomu Tretij Korpus UGA komandir polkovnik Grigorij Kossak mav ovoloditi zaliznichnoyu liniyeyu Lviv Peremishl na drugomu etapi planuvalosya vizvolennya Lvova Drugim korpusom UGA komandir polkovnik Miron Tarnavskij na zavershalnomu etapi operaciyi ukrayinski vijska mali zdobuti Peremishl i vijti na liniyu richki Syan Gorodocka grupa polkovnika Serdi mala do 2400 voyakiv 40 skorostriliv i 16 garmat Grupa generala Zelinskogo u Sudovij Vishni blizko 4 tisyach voyakiv i 24 garmati Na gorodockomu napryamku nastupali chastini 7 yi Lvivskoyi brigadi otamana Alfreda Bizanca blizko 2100 strilciv 5 kureniv Na golovnomu napryami diyala grupa otamana Karla Gofmana z 8 yi Sambirskoyi brigadi 1100 bagnetiv i 15 garmat Naperedodni operaciyi yiyi posileno 1 m kurenem USS poruchnika O Ivanovicha inshimi pidrozdilami vidtak dovedeno do 2500 a v hodi nastupu do 3 tisyach Polskij rozvidci vdalosya distati informaciyu pro plan galichan i vividati napryam golovnogo udaru Tomu general Tadeush Rozvadovskij vstig posiliti svoyi sili u Sudovij Vishni ta Gorodku Zapekli boyi rozgorilis na vsih dilyankah frontu Z metoyu posilennya na pochatku lyutogo z Kiyeva do Shidnoyi Galichini pribuli dva garmatni polki sichovih strilciv iz Osadnogo korpusu polkovnika Ye Konovalcya pid komanduvannyam galickih sotnikiv V Zarnickogo i Ya Butrima Vovchuhivska operaciya rozpochalasya 16 lyutogo 1919 roku obstrilom polskih peredovih pozicij po liniyi Sudova Vishnya Gorodok i u Lvovi 19 lyutogo 1919 roku armijski grupi Shirec Rudki Yavorivska grupa perejshli v nastup pid Bondarivkoyu Malim Lyubinem Dubovoyu Dolinoyu i Vovchuhami Dolayuchi zapeklij opir protivnika sotni Lvivskoyi brigadi Alfreda Bizancya ta Pershij korpus UGA vijshli vpritul do zaliznici Lviv Peremishl Osoblivo vpertij opir zustrili kureni 7 yi Lvivskoyi brigadi Bizanca pid Lyubenem Velikim Na livomu flanzi kurin Osipa Stanimira z chastinoyu grupi Gofmana vdalosya prosunutisya vpered i zajnyati Vovchuhi ta Bar Kureni Karla Gofmana nastupayuchi na Sudovu Vishnyu zajnyali Dovgomostisku Dmitrovichi Stoyanci Yavorivska grupa 1 go korpusu natiskom z pivnochi zrujnuvala zaliznichnu koliyu bilya sela Zarichchya zahidnishe Sudovoyi Vishni Yanivska grupa zahopila selo Gartfeld Chastini 2 korpusu polkovnika Mirona Tarnavskogo zajnyali Zboyiska dijshli do Lisinich otochili Bogdanivku zahidnishe Lvova Operuyuchi na liniyah Lviv Strij ta Lviv Sambir pancernij potyag Ch 2 viyavivsya u smuzi najaktivnishih bojovih dij Vin chasto pidtrimuvav bojovi akciyi ukrayinskih vijsk 17 lyutogo Lyusya brala uchast u boyu yakim zapochatkovano Vovchuhivsku operaciyu a 26 lyutogo atakuvala stanciyu Lapayivku Galicki artilerijski batareyi z Vinnikiv Dublyan Lisinich bezperervno obstrilyuvali vorozhi poziciyi Z vihodom 18 lyutogo vijska silami 3 i 1 go korpusiv na zaliznicyu perervavsya zaliznichnij i telefonnij zv yazok polyakiv mizh Lvovom i Peremishlem chastini Lvivskogo garnizonu i polske naselennya ohopila panika Polske komanduvannya kinulo na oboronu Lvova grupu generala Vaclava Ivashkevicha chislom do 5000 U rajon boyiv pribula grupa polkovnika Genriha Minkevicha ponad 5000 voyakiv Otrimavshi znachne pidkriplennya vvecheri 19 lyutogo polyaki pochali kontrnastup Udarom iz Gorodka vzdovzh zaliznichnoyi koliyi na zahid voni vidbili Vovchuhi i Bar kontratakuvali z Sudovoyi Vishni j zajnyali Dovgomostisku 20 lyutogo rozvivayuchi uspih voni zavdali udaru z Vovchuhiv na Dolinyani i Dobryani Ale brigadi Stanimira j O Ivanovicha zupinili i vidkinuli yih 21 23 lyutogo chastini Tretogo korpusu vidbili ataki polyakiv i zakripilisya na liniyi Dovgomostiska Milyatin Bar Vovchuhi Dolinyani Stadilki Ugerci Geroyami ukrayinskogo kontrnastupu pid Vovchuhami buli Kurin smerti USS pid komandoyu poruchnika O Ivanovicha j Okremij Guculskij Proboyevij kurin poruchnika Gricya Golinskogo Voyaki UGA todi polonili 350 polskih voyakiv 22 kulemeti 6 garmat 2 minometi polovu lichnicyu z cilim ulashtuvannyam i aptekoyu ta bagato inshogo voyennogo majna Vtrati Guculskogo kurenya buli kilkanadcyat ubitih i 76 ranenih Podalshi bojovi diyi Oleksandr Grekiv Yuzef Galler Dalshomu uspihovi nastupu pereshkodila Vijskova Misiya Antanti pid provodom generala Bartelemi yaka v prikrij dlya polyakiv situaciyi zazhadala peremir ya 2 bereznya 1919 r pochalisya znovu voyenni diyi i 19 bereznya polyaki vdruge opanuvali koliyu Lviv Peremishl Novu propoziciyu alyantiv Radi Chotiroh demarkacijna liniya generala Luyisa Boti prijnyala Nachalna Kvatira Galickoyi Armiyi ale vidkinuli yiyi polyaki i popri zobov yazannya ne vzhivati proti ukrayinciv sformovanoyi u Franciyi armiyi generala Yuzefa Gallera de Gallenburga chastinu yiyi 35 000 spryamovano na protiukrayinskij front Vesnoyu 1919 roku na vidminu vid naddnipryanciv galichani she ne buli oznajomleni zi specifikoyu bilshovickogo rezhimu Toj fakt sho Chervona Armiya v rajoni Ovrucha rozpochala vijskovi diyi proti voroga Polshi misceve selyanstvo j ryadovi strilci sprijnyali z entuziazmom Todi vchiniv zakolot kurin Galickoyi armiyi rozkvartirovanij u Kristinopoli bilya Sokalya Pid gaslami Hochemo zluchitis iz bilshovikami proti polyakiv Mi sami bezsilni na fronti tisyachi zaginulo a nashi pani vedut peregovori z polyakami bilsh yak tri chverti kurenya virushilo v napryamku Radehova dlya ob yednannya z Chervonoyu Armiyeyu 26 kvitnya vidmovilasya jti na front vijskova sotnya sho bula dislokovana v Davidovi pid Lvovom U seredini travnya 1919 r polyaki pochali zagalnij nastup na ukrayinski poziciyi v Galichini ta na Volini j dijshli 25 travnya 1919 r liniyi Bolehiv Hodoriv Bibrka Busk deyaki z yednannya UGA 1 sha girska brigada i grupa Gliboka vtratili zv yazok iz golovnimi silami i buli zmusheni perejti na Zakarpattya Todi rumunska armiya zahopila pivdenno shidnu teritoriyu ZUNR Ce zmusilo Nachalnu Komandu Galickoyi Armiyi vidvesti chastini UGA v pivdenno shidnij trikutnik Galichini zamknenij rikami Zbruch Dnister Pislya korotkogo vidpochinku j reorganizaciyi ukrayinski chastini pid komanduvannyam generala Oleksandra Grekiva sho todi ocholyuvav UGA 7 chervnya perejshli do nastupu t zv Chortkivska ofenziva Uspishnimi boyami vidkinuto polski sili na liniyu Dnister Gnila Lipa Peremishlyani Pidkamin sho viklikalo entuziazm sered voyactva j sprichinilo vidmovu Nachalnoyi Kvartiri Galickoyi Armiyi prijnyati umovi peremir ya ta demarkacijnu liniyu tak zvanu liniyu Delviga Perebig bojovih dij traven lipen 1919 r 20 24 chervnya vijska Galickoyi armiyi zajnyali Berezhani Zolochiv Rogatin Burshtin Ozhidiv i vijshli na pidstupi do Lvova U hodi nastupu do lav Galickoyi armiyi zgolosilosya ponad 90 000 dobrovolciv ale za brakom zbroyi prijnyali lishe 15 000 Odnak uzhe 28 chervnya 40 tis polska armiya prorvavshi front Galickoyi armiyi perejshla v kontrnastup vid Brodiv do Kolomiyi UGA zmushena bula vdruge vidstupati i cherez dva tizhni znovu opinilasya v trikutniku mizh Dnistrom i Zbruchem Cilkovitij brak boyepripasiv primusiv ukrayinski chastini vidstupiti na vihidni poziciyi v trikutniku mizh Zbruchem i Dnistrom Cherez te sho dalsha borotba z blizko 110 tisyachnoyu polskoyu armiyeyu yaku Franciya zabezpechila vsima modernimi vijskovo tehnichnimi zasobami bula beznadijna UGA 16 18 lipnya 1919 r vidstupila za Zbruch na dopomogu UNR u yiyi borotbi z bilshovikami 15 18 lipnya galicka armiya j uryadovi strukturi ZOUNR zalishili svoyu teritoriyu i perejshli do Naddnipryanskoyi Ukrayini Shidnu Galichinu povnistyu okupuvala Polsha Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika proisnuvala na vlasnij teritoriyi 8 5 misyaciv Formuvannya pravovih zasad derzhavnoyi vladi v ZUNR organizaciya nacionalnih vladnih struktur usih rivniv bazuvalisya na demokratichnih principah za vinyatkom nadannya povnovazhen diktatora Ye Petrushevichevi povazhanni prav lyudini i nacionalnih menshin vrahuvanni socialnih potreb narodu Yak i provid UNR kerivnictvo ZUNR roztashuvalosya u Kam yanci Podilskomu Galicke vijsko narahovuvalo 12 pishih i odnu kinnu brigadi chiselnistyu blizko 50 tis voyakiv na ozbroyenni yakih perebuvalo 603 kulemeti i 187 garmat Razom iz tilovimi chastinami Galicke vijsko stanovilo blizko 85 000 voyakiv UGA zoseredilasya v rajoni Nova Ushicya Proskuriv Vzhe v seredini lipnya komanduvannya Galickoyi armiyi na choli z Mironom Tarnavskim rozrobilo tri varianti podalshih dij vidnoviti bojovi diyi z metoyu vizvolennya Galichini vzyati uchast u nastupi na Kiyiv vidstupiti do Odesi Mikolayeva Hersona nalagoditi zv yazok iz Zahodom povernuti z Italiyi vijskovopolonenih galichan Nad cim v Italiyi pracyuvala misiya UNR pid provodom Oleksandra Sevryuka Jshli peregovori pro sformuvannya v tabori Kassino chotiroh divizij po 12 000 strilciv kozhna U drugij polovini lipnya pochalisya boyi ob yednanih armij UNR za strategichnu iniciativu na protibilshovickomu fronti Vislidkom stalo zdobuttya ukrayinskimi chastinami Mogileva Chornogo Ostrova Proskurova U rezultati teritoriya UNR rozshirilasya do rozmiriv 90 km na 300 km stvoreno vigidnij placdarm dlya rozgortannya nastupu na Kiyiv NaslidkiNaprikinci chervnya polska armiya perejshla v nastup Viddili UGA 16 18 lipnya 1919 roku perejshli za Zbruch pislya chogo teritoriyu ZUNR okupuvala Polsha Blizko 10 tisyach polyakiv i 15 000 ukrayinciv v osnovnomu soldati zaginuli pid chas ciyeyi vijni Ukrayinski vijskovopoloneni utrimuvalisya v zhahlivih umovah u kolishnih avstrijskih taborah dlya vijskovopolonenih u Dombi Krakiv Lancuti Pikulichah Strilkovi j Vadovici Zhodni domovlenosti pro avtonomiyu ta demokratichni principi Polsheyu nikoli ne vikonuvalis navpaki prijmalas politika asimilyaciyi ukrayinskogo naselennya sho sprichinilo do pogliblennya konfliktu div Ukrayinska Vijskova Organizaciya Pislya vijni francuzi yaki pidtrimali Polshu diplomatichnim i vijskovim shlyahom otrimali kontrol nad shidnimi galickimi naftovimi rodovishami na umovah yaki buli duzhe nespriyatlivimi dlya Polshi Na pochatku Drugoyi svitovoyi vijni bilsha chastina regionu bula zahoplena Radyanskim Soyuzom i zgidno z dogovorom priyednana do Ukrayinskoyi RSR yaka v toj chas bula odniyeyu z respublik Radyanskogo Soyuzu zi vstanovlennyam kordonu po liniyi Molotova praktichno po liniyi Kerzona Dokladnishe Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel U pislyavoyennij chas vidpovidno do rishen Yaltinskoyi konferenciyi polske naselennya Shidnoyi Galichini 652 tis osib bulo pereseleno do Polshi a kordon SRSR buv zmishenij desho na shid do liniyi Kerzona bilshist teritoriyi ZUNR zalishilasya v radyanskij Ukrayini pislya vijni i v danij chas skladaye zahidnu chastinu Ukrayini SpadshinaHocha 70 do 75 tisyach osib yaki voyuvali v Ukrayinskij Galickij armiyi prograli vijnu a yihnya teritoriya bula priyednana do Polshi dosvid progoloshennya Ukrayinskoyi derzhavi i borotbi za neyi znachno posililisya poglibivshi patriotichnu ukrayinsku oriyentaciyu v Galichini Tomu v period mizhvoyennoyi epohi Galichina bula centrom ukrayinskogo nacionalizmu Na dumku polskogo publicista polsko ukrayinska vijna bula osnovnoyu prichinoyu nemozhlivosti vstanovlennya ukrayinskoyi derzhavi v Kiyevi v kinci 1918 i na pochatku 1919 r Protyagom cogo kritichnogo chasu galicki sili veliki dobre disciplinovani i nesprijnyatlivi do pidrivnoyi diyalnosti komunistiv mogli b shiliti balans sil na korist ukrayinskoyi derzhavi Zamist cogo vsi resursi na pochatku vijni vimusheno buli zoseredzheni na zahist Galichini Koli reshtki zahidnoukrayinskih sil potrapili na Shid vlitku 1919 roku rosijski sili znachno zrosli i vpliv galichan ne stav virishalnim Pislya vijni ukrayinski soldati yaki voyuvali v cij vijni stali predmetom narodnih pisen a yihni mogili miscem shorichnih prosh u Zahidnij Ukrayini naperekir peresliduvannyam z boku polskoyi vladi Polyaki vprodovzh okupaciyi Shidnoyi Galichini sistematichno plyundruvali mogili bijciv UGA ta pam yatni miscya vijni Div takozhUkrayinska galicka armiya Zimovij nastup v Ukrayini 1918 1919 Aneksiya Bukovini RumuniyeyuPrimitkiSavchenko V A Dvenadcat vojn za Ukrainu Harkov Folio 2006 415 s Omelyanovich Pavlenko 1929 Krezub 1933 Shankovskij 1974 Litvin 1998 2019 Ukrayinsko polska vijna 1918 19 Dovidnik z istoriyi Ukrayini u 3 t ukl I Pidkova R Shust Lviv 2001 Tokarzewski Karaszewicz Michal 2016 04 02 u Wayback Machine pol Zavershennya polsko ukrayinskoyi vijniDzherelaGalan V Perehid za Zbruch Urivok z knizhki Bateriya smerti Visti Kombatanta Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR Lviv Institut ukrayinoznavstva NANU vidavnicha firma Olir 1995 368 s il ISBN 5 7707 7867 9 Krezub A Naris istoriyi ukrayinsko polskoyi vijni Lviv 1933 Omelyanovich Pavlenko M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 Praga 1929 Shankovskij L Ukrayinska Galicka armiya Vinnipeg 1974 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 Litvin M R Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 Enciklopediya istoriyi Ukrayini Ukrayina Ukrayinci Kn 2 Kiyiv Naukova dumka 2019 Ukrayinsko polska vijna 1918 19 Dovidnik z istoriyi Ukrayini u 3 t ukl I Pidkova R Shust Lviv 2001 Klimecki M Polsko ukrainska wojna o Lwow i Wschodnia Galice 1918 1919 r Aspekty polityczne i wojskowe Warszawa 1997 Rekomendovana literatura Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 1 A Zh Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2018 688 s ISBN 978 966 2067 44 6 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 2 Z O Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2019 832 s ISBN 978 966 2067 61 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 3 P S Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2020 576 s ISBN 978 966 2067 65 1 Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika 1918 1923 Enciklopediya T 4 T Ya Ivano Frankivsk Manuskript Lviv 2021 688 s ISBN 978 966 2067 72 9PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Polsko ukrayinska vijna 1918 1919 Velika istoriya Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini 1