Чо́тові ске́лі (також Чо́ртові або Чатові) — група скель, а також пагорб і пам'ятка природи місцевого значення. Розташовані біля південної околиці села Лисиничі (Пустомитівський район, Львівська область), між містами Львовом та Винниками, в межах Винниківського лісопарку. Уся скельна група дуже мальовнича і через легкодоступність та близькість до Львова є улюбленим місцем відпочинку львів'ян.
Чотові скелі | ||||
49°49′44″ пн. ш. 24°07′02″ сх. д. / 49.82889° пн. ш. 24.11722° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
---|---|---|---|---|
Розташування | на південь від с. Лисиничі, між Львовом та Винниками | |||
Система | Давидівське пасмо | |||
Тип | геологічна пам'ятка природи | |||
Висота | 414 м (за іншими даними — 401,4 м) | |||
Вік | міоцен | |||
Чотові скелі Чотові скелі (Львівська область) | ||||
Чотові скелі у Вікісховищі |
До скель можна піднятися з села Лисиничі або з автодороги Львів — Винники (від зупинки «Винниківське озеро», бл. 2 км). Головне йти весь час догори, а лісові стежки виведуть до скелі. Можна йти і залізницею, полотно якої тягнеться до дріжджового заводу, а його залишки — аж до мосту біля Винниківського озера. До Другої світової війни цією залізницею можна було проїхати через Винники, Перемишляни, Дунаїв, Підгайці до Заліщиків.
Назва
Частіше Чотові скелі (або Чотову скелю) називають Чортовими скелями. Навіть з'явилася легенда про те, як чорт ніс цю скелю, щоб знищити християнський храм у Львові. Але чимало істориків погоджується, що скелі насправді називаються Чотовими. Назва, очевидно, пов'язана зі словом чоти (чати, чатувати, стояти на чатах), і свідчить про давнє призначення скель як сторожового поста на східних підступах до Львова.
Природа
Висота 414 м над р. м. Належить до ландшафту Давидівського пасма. Є найвищою вершиною в околицях Львова. Максимальна висота скель — до 20 м. Плосковершинний ерозійний останець гори увінчаний оригінальними (химерними) формами вивітрювання пісковиків верхньої частини баденського регіоярусу (середній міоцен, кайзервальдські верстви, 14 млн p.). У карбонатних пісковиках різної щільності чітко виражена скісна шаруватість. Типовий приклад ерозійних останців. На схилах гори трапляються суфозійні та зсуви. Гори є об’єктом туристичного відпочинку та тренувань з техніки скелелазіння. Чортові скелі колись були більшими та вищими. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та мощення доріг. Центральна скеля, що розташована на самій вершині пагорба, невисока, при своєму підніжжі має невеликий грот (очевидно рукотворний). Деякі інші скелі використовуються альпіністами для тренувань.
Археологія
Львівська обласна експедиція Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України у 1973 році відкрила та обстежила багато пам'яток. Найзначніші роботи проведені на пункті Львів VII в урочищі Чортова (Чатова) скеля у межах навісу Романа і майданчика перед ним. У верхньому горизонті зафіксовані матеріали XVIII—XX століть, а також фрагменти посуду доби раннього заліза (скіфський період) та численні кістки тварин, зокрема одомашнених. У горизонті II на глибинах від 50—65 см до 135—140 см виявлені рештки тільки диких тварин (оленя благородного і північного, лисиці, борсука, птахів тощо) і крем'яні вироби, скребки та ножі. Датування за С14 цих знахідок — 8 500 років від наших днів. У горизонті III (від 135—140 до 200—205 см від поверхні) знайдені рештки мамонта, північного оленя, птахів, інших тварин, а з крем'яних виробів — скребки, різці та ножі (13 500 років тому). У горизонті IV виявлені кістки мамонта, північного оленя, первісного коня та інших тварин, а з кам'яних і кістяних виробів — скребло, ножі та проколки. Комплекс датований пізнім палеолітом (27 200 років тому).
На думку археологів, під скелею було найдавніше поселення на території Львова — мисливський табір. Він існував раніше, ніж Кирилівська стоянка у Києві (19 тисяч років тому) та поселення на вулиці Спажистій у Кракові (25 тисяч років тому). Давні мисливці полювали на території нинішнього Львова на мамонтів, печерних ведмедів та левів. У верхніх відкладах у навісі Львів VII виявлено також рештки матеріальної культури часів короля Данила та його сина Лева.
Історія
На території Чотової скелі археологи знайшли залишки культури часів короля Данила. Хоча назва скелі «Чортова» — сучасна. Раніше скелю називали «Чатова», тому що місцеві мешканці з неї чатували за підходом татар. Привертають увагу історичні події, пов'язані зі скелею: Високий Замок, Лиса гора, а також Чортова (Чатова) скеля були спостережними пунктами, на яких перебували княжі чати, що стерегли підступи до давнього Львова. Поширена в Галичині легенда про «чортівські назви» не оминула й скелі. У середині XIX століття дослідник історії Галицько-Волинського князівства Ізидор Шараневич стверджував, що первісний Львів повинен був лежати на Чотовій скелі, бо це найвище місце, звідки можна було побачити сяйво палаючого Холма в 1256 році. Цю сенсаційну гіпотезу Шараневича не підтримали сучасники. Однак нещодавні археологічні розкопки, проведені на території Чотової скелі фахівцями Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, відкрили найдавніший мисливський табір-поселення на теренах сучасного Львова, знайшли залишки матеріальної культури часів короля Данила. Тепер, у зв'язку з виявленням давньосередньовічної кераміки, варто повернутися до такого припущення.
Львівський історик Людвік Зелінський у XIX столітті, досліджуючи територію Чотових скель, у журналі «Львовянин» писав про знайдені там руїни поганського замку, побудованого у VIII столітті. У XVII столітті львівська монахиня, а в кінці XVIII століття якась міщанка Гертруда, розповіли, що вони особисто бачили на скелі руїни стародавніх мурів і замку (залишки валів можна побачити біля скель також нині).
У народі щодо цього є кілька переказів. Один із них — на скелі був замок якогось боярина Ігоря, названий Орлиним. Може, саме тому одна із скель, найвища, має назву «Орлине гніздо». За часів Австрії скелю перетворили на каменоломню. Цікаву властивість приписують винниківці скелі, вважаючи, що вона береже місто від граду та бурі. Однак як тільки хмари закриють верхівку дерев,— значить до тривалої негоди. «Закурив чорт файку»,— жартують винниківці. Старожили стверджують, що у час війни німці хотіли підірвати скелю і прокласти пряму дорогу до Львова, однак геодезисти дослідили, що глибоко під скелею є підземне озеро, і тільки це врятувало її від знищення. Чотова скеля й ліс були власністю родини Сапоровських, які подарували їх львівським монашкам-бенедиктинкам. Одна монахиня з кінця XVII століття оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,— вістка не дуже певна. Звалища скель займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX століття Чотова скеля притягала до себе численні прогулянки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї — про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні.
Чотовою скелею опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун. Вона провела на скалу східці з поруччям, а на верху виставила альтану з гострим дахом і верандою. Цю будову називала святинею Аполлона або Муз. Сама ігуменя описала Чотову скелю й околиці міста у збірці віршів «Lembergs schotie Umgebungen» («Гарні околиці Львова», 1834). Йосифу Кун австрійська влада підозрювали в участі у революційних гуртках і вивезли зі Львова до Стирії. У другій половині XIX століття, у 1881 році (за іншими даними — 1904—1906 рр.), монашки збудували під скелею монастир, де мешкали влітку, а згодом добудували костел. Цікаво, що у краєзнавчих джерелах є згадка про перший монастир, збудований 1595 року сестрами Шариповськими з Коломиї, які поміняли свої землі у Коломиї на Чотову скелю і Лисиничі.
У часи воєн Чортова (Чатова) скеля ставала справді Чатовою, бо біля її підніжжя не раз відбувалися битви: з турками — 1672 року, з татарами — 1695 року, з більшовиками — 1920 року.
Восени 1648 року визвольна козацько-селянська армія під проводом Богдана Хмельницького підійшла до Львова. Основні її загони були біля Чотової скелі. Сам гетьман з її вершини дивився на Львів і спостерігав розташування свого табору між селами Лисиничі й Кривчиці, від чого в народі це урочище й досі називають Таборами. У 1655 році біля Чотової скелі знову проходили українсько-московські війська під час другої облоги Львова.
У 1672 році з турецько-татарською навалою на Львів частина селян навколишніх сіл і деякі передміщани переховувалися зі своїми сім'ями та майном у лісах біля Чотової скелі. Під час останньої навали татар на Львів у 1695 році кілька ночей на Чотовій скелі за дорученням захисників міста розвідник спостерігав за пересуванням татарських орд, пильно стежив, звідки буде їхній наступ на львівську фортецю.
Після проголошення ЗУНР з кінця листопада 1918 року на території Лисиничів точилися бої за Львів між УГА та польською армією. Коли у листопаді 1918 року галицьке українське військо залишило Львів, Чотова скеля ще кілька місяців перебувала в руках УГА. В околицях скелі воювали взимку 1918—1919 років частини групи «Схід», відтоді, напевно, залишились окопи, що прорізали ліс. А на самій скелі перебував спостережний пункт для коригування артилерійського вогню.
Культура
З кінця XVIII століття до Лисиничів на Чотову скелю почали поступово приїжджати на відпочинок городяни Львова, а на початку і в середині XIX століття скеля стала улюбленим місцем багатьох львів'ян. Горою стали цікавитися історики, краєзнавці, туристи. Приблизно тоді ж на одній зі скель був облаштований оглядовий майданчик (зберігся донині) з альтанкою, звідки відкривались чудові краєвиди на Надбужанську котловину.
У XIX та на початку XX століття на Чотовій скелі бували діячі культури і науки: відомі галицькі просвітителі, учасники «Руської Трійці» Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, художники Корнило Устиянович, Артур Ґроттґер, письменники Іван Франко, Михайло Павлик, Марія Конопницька, Наталія Кобринська, Василь Стефаник, історики Денис Зубрицький, Ізидор Шараневич, Юліан Целевич. Часто відпочивали біля підніжжя скелі художники Олекса Новаківський, Іван Труш, Осип Курилас, Олена Кульчицька, композитори Анатоль Вахнянин, Філарет Колесса, співачка Соломія Крушельницька, етнографи Володимир Гнатюк, Володимир Шухевич та багато інших.
Із Чортовою скелею пов'язана історія побудови першого пам'ятника Тарасові Шевченку на західноукраїнських землях. На початку XX століття селяни Лисиничів вирішили спорудити пам'ятник Кобзареві. Кошти було зібрано за допомогою добровільних пожертвувань місцевих жителів. Згідно з проектом, пам'ятник складався зі скелі у вигляді піраміди. Виникла потреба в каміннях. Жителі вирішили звести каміння з Чотової гори. Закипіла робота. Вечорами селяни нарубали багато кам'яних брил і возами дорогою, званою кляшторною, завезли в село. Із цього каміння було виготовлено пам'ятник Кобзареві. 13 вересня 1911 року, до 50-ліття від дня смерті поета, в урочистій обстановці був відкритий пам'ятник Тарасу Шевченкові в селі Лисиничах. Шматочок скелі волею трудового селянства перетворився на пам'ятник народному поетові.
Легенди
За переказами, чорти розсипали великі камені, і один з них впав у Винниківському лісі, один біля села Пеняків, ще один біля Підкаменя. Тому скелю у лісі Жупан і назвали у народі Чортовою (Чортівською).
Друга легенда розповідає, що колись чорти заповзялися знищити собор Святого Юра. А ви, певно, знаєте, що нечиста сила має міць до першої ночі, бо вже як о першій півні заспівають, то чортівня відразу слабне. Ото вони зібралися й вирішили на собор кинути цілу скелю. За Винниками якраз така скеля стояла, і чорти дійшли думки, що вона б цілком могла розчавити собор. Вибрали вони таку ніч, коли зірок на небі майже не було, обхопили ту скелю руками і знялись у повітря. Та не пролетіли й сотні кроків, як мусили спуститися на землю і в долоні поплювати. Клята скеля була така важезна, що обривала руки. Так вони то летіли, то віддихувалися, аж от коли були напівдорозі між Винниками і Львовом, півні заспівали, а на Ратуші бамкнув дзиґар. Враз уся сила, яка в чортів була, змаліла, скеля вислизнула з рук і гупнула серед лісу на пагорбі. Там вона і досі стоїть. А коли уважно придивитися, то можна помітити сліди чортячих пазурів.
Третя легенда ще цікавіша. Ніхто не знав, звідки прилетів дракон, що оселився піді Львовом на Чортових скелях. В погідну днину вигрівав своє могутнє тіло на скелях, ліниво мружачи дрімливі очі. Коли надходив вечір і тіні високих сосен лягали на землю, дракон оживав — спочатку з хрумкотом потягувався, розправляючи могутні лапи, далі шкробав гострими кігтями по камінню, аж іскри летіли, а вкінці розривав повітря голосним гарчанням. Від його рику стрясалися дерева, гуркотіло каміння, аж луна котилася і страхом напоювала місто. Був час, коли дракон убивав для самої лише розваги. Годі було потрапити зі Львова до Винник, бо страховище чаїлося в лісі на пагорбах і тільки й чекало на необачного подорожнього.
Та от урешті уклали львів'яни зі змієм таку угоду, що будуть йому приганяти худобу на поживу. А крім того, щомісяця молоду панну приводити. Того чорного дня всі дівчата вкладали до шапки папірчики зі своїми іменами, а посланці з шапкою ішли до самої драконячої печери й ставили шапку перед чудовиськом. Змій якусь хвилю обнюхував папірці, а тоді як дмухне — всі вони, мов пелюстки, вгору злітали. Лише один папірчик залишався. Посланці поверталися назад, несучи в шапці для когось горе, а для міста спасіння.
І так тривало понад рік, аж поки не випала черга на доньку коваля Ярину. Звістку їй принесли якраз у переддень шлюбу. Родина вся залилася слізьми, та що мали робити – мусили споряджати ковалівну на смерть таки того вечора.
Її наречений був мисливцем і відчайдухом таким, що не раз з самою лише рогатиною йшов на ведмедя. Але дракон — не ведмідь. Може б його вдалося забити, але ж він не підпустить до себе, змете гарячим полум'ям.
— Знаєте що, — сказав мисливець до коваля: — Я піду замість Ярини. — Що ти говориш? — здивувався той. — Дракон чекає панну. Тобою він не вдовольниться.
— Він і дістане панну,— усміхнувся мисливець. — Я буду тією панною.
І по тих словах парубок хутенько зголив собі вуса, натер щоки буряком, вбрався в Яринину шлюбну сукню — чим не панна? От тільки на голову ще лляного прядива накласти й віночок вчепити.
— Боже мій! – жахнувся посланець, який мав відпровадити офіру до змія. — Та ж дракон усіх тоді заб'є, коли викриє обман! — Не вспіє викрити,— сказав юнак. — Ходімо.
І пішли вони удвох з посланцем до Чортових скель. Посланець усю дорогу трусився й молитви шепотів, а мисливець стискав меча, захованого в складках широкої сукні. Дракон уже чекав. Ані тіні підозри не мигнуло в його очах. Бачив перед собою струнку вродливу панну з буйним хвилястим волоссям, котре падало на дещо заширокі плечі. Посланець уклонився і поспішив покинути жахливу місцину, а юнак сміливо рушив до змія. Той лежав собі, ліниво муркочучи під ніс, і жер жадібним поглядом улюблений смаколик. Зараз він насолодиться ніжним дівочим м'ясцем. З цією п'янливою думкою дракон підвів голову з лап і пащеку розкрив. Але що це?! Раптом панна зробила різкий рух і в повітрі зблиснув гострий меч. На мить дракон закляк від несподіванки. У його не надто розумній голові виникла підозра, що панна не може володіти такою силою, щоб вимахувати двосічним мечем, як веретеном. Але це була його остання думка, бо в наступну мить з розсіченої драконової шиї бухнула чорна паруюча кров і, мов смола, заклекотіла по камінні. Ще один удар — і голова змія покотилася до підніжжя скель.
Так ото настав кінець лютому драконові. Голову його забрав зі собою хоробрий мисливець, а тіло розшарпали лісові звірі та птахи. Але ще й досі можна побачити на скелях сліди драконових пазурів.
Четверта легенда про ключ від скарбу під Чортовою скелею. Довго полювала міська сторожа на розбійника Федька Чугая, та врешті-решт схопили і заточили до тортурні. Кат впродовж кількох днів намагався вибити з в'язня бодай щось про його товаришів та їхні криївки, але все намарне.
Лежачи змордований без клаптика живого місця на тілі, Федько марив про своїх друзів і про те, як вони на прудких конях увірвуться на Ринок і врятують його від страти. Аж ось нарешті надійшов його останній день. Раннім ранком вивели Федька з катівні. Мав на шиї зашморг, кінець якого тримав у руці кат. Сторожа, озброєна галябардами і флінтами, оточила їх з усіх боків.
Шибениця вже чекала під Ратушею. Федько кидав довкола неспокійними очима, намагаючись упізнати своїх кумплів у юрбі цікавих. Не міг він знати, що частина його розбійницького загону загинула день перед тим під час облави, а решта розпорошилася і рятувалася на віддалених хуторах. Коли врешті збагнув, що порятунку не буде, зі смутком і байдужістю пропустив повз вуха вирок смерті. Так само механічно поцілував хреста священикові й висповідався. І тільки зійшовши за катом на драбину, мовби знову на світ народився. Поглянув на тлум людей і гукнув:
— Гей, люди! Біля Чортової скелі під смерекою закопав я золоті і срібні гроші! Сховані вони в залізній скрині, а ото ключ від неї.
Із тими словами скинув з шиї металевого хреста і простягнув на руці. Кат щойно зараз помітив, що хрест має зазубрини, такі, як у ключі. Аж очі йому на лоба полізли, що раніше про те не здогадався, бо був би зі шкіри виліз, а видобув би з Федька його скарб. Але ніхто з юрби не рушив з місця за тим ключем, і тоді кат простяг було руку за ним, але Федько змахнув правицею і ключ полетів людям під ноги. Може б хтось і підняв, але в одну мить невідь звідки об'явився чорний пес, схопив ключа до писка і, заки хто-небудь отямився, зник безслідно.
П'ята легенда. У 1648 році в околицях села Лисиничі був розташований табір військ Богдана Хмельницького. На Чатових скелях (як вони тоді називалися) був сторожовий пункт, з якого було видно всі околиці. Козаки захопили його без особливих зусиль і утримували навіть тоді, коли основні війська Богдана Хмельницького змушені були відступити від Львова через зраду кримськотатарського хана. Польські війська все-таки здобули цей важливий стратегічний пункт на підступах до Львова, але ціною дуже великих втрат. Хтось із них сказав тоді, що це справжні Чортові скелі, а не Чатові. Так ця назва і закріпилася за скелями. Сучасні любителі перейменувань хочуть повернути скелям колишню назву «Чатові», бо назву «Чортові», мовляв, дали поляки. Все так. Тільки чому дали таку назву? Та тому, що козаки їх затято боронили, тобто в назві відображено героїзм козацьких військ.
Див. також
Примітки
- Винники туристичні, 2016.
- Байцар Андрій Винники. Унікальна Чортова (Чатова) скеля [ 11 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Станіслав Черніков (18 жовтня 2021). Що приховують Чортові скелі?. leopolis.name. Leopolis. оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.}
Джерела
- Байцар Андрій.Щодо походження назви скель у Винниківському лісі: «Чортові» чи «Чатові»? https://baitsar.blogspot.com/2021/05/blog-post_29.html
- Байцар Андрій.З історії Чортової скелі. Каменоломня та тріангуляційна вежа https://baitsar.blogspot.com/2021/04/blog-post_16.html
- Байцар Андрій. Гори Львова й Винник (Розточчя; Давидівське пасмо) https://baitsar.blogspot.com/2021/04/blog-post.html
- Байцар Андрій. Винники — «Мала Швейцарія» https://baitsar.blogspot.com/2017/10/blog-post_93.html
- Байцар Андрій (10 червня 2017). Винники. Унікальна Чортова (Чатова) скеля. baitsar.blogspot.com. оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- Байцар Андрій (4 грудня 2012). Природа Винник і околиць. plus.lviv.ua. Інформаційно-розважальний портал «Винники Plus». оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій Чортова скеля: дім легенд і загадка історії // Винниківський вісник.— 2012. — Лют.–берез.
- Крип'якевич І. Личаків // Історичні проходи по Львові / авт. передм. Я. Д. Ісаєвич; упоряд., текстолог. опрац. і примітки Б. З. Якимовича; Упоряд. іл. матеріалу Р. І. Крип'якевича; Худож. В. М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 101—102. — ISBN 5-7745-0316-Х.
- Лаба Василь. Історія села Лисиничі від найдавніших часів до 1939 р. — Львів, 2004. — С. 84.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чотові скелі |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cho tovi ske li takozh Cho rtovi abo Chatovi grupa skel a takozh pagorb i pam yatka prirodi miscevogo znachennya Roztashovani bilya pivdennoyi okolici sela Lisinichi Pustomitivskij rajon Lvivska oblast mizh mistami Lvovom ta Vinnikami v mezhah Vinnikivskogo lisoparku Usya skelna grupa duzhe malovnicha i cherez legkodostupnist ta blizkist do Lvova ye ulyublenim miscem vidpochinku lviv yan Chotovi skeliChotovi skeli49 49 44 pn sh 24 07 02 sh d 49 82889 pn sh 24 11722 sh d 49 82889 24 11722Krayina UkrayinaRoztashuvannya na pivden vid s Lisinichi mizh Lvovom ta VinnikamiSistema Davidivske pasmoTip geologichna pam yatka prirodiVisota 414 m za inshimi danimi 401 4 m Vik miocenChotovi skeliChotovi skeli Lvivska oblast Chotovi skeli u Vikishovishi Do skel mozhna pidnyatisya z sela Lisinichi abo z avtodorogi Lviv Vinniki vid zupinki Vinnikivske ozero bl 2 km Golovne jti ves chas dogori a lisovi stezhki vivedut do skeli Mozhna jti i zalizniceyu polotno yakoyi tyagnetsya do drizhdzhovogo zavodu a jogo zalishki azh do mostu bilya Vinnikivskogo ozera Do Drugoyi svitovoyi vijni ciyeyu zalizniceyu mozhna bulo proyihati cherez Vinniki Peremishlyani Dunayiv Pidgajci do Zalishikiv NazvaChastishe Chotovi skeli abo Chotovu skelyu nazivayut Chortovimi skelyami Navit z yavilasya legenda pro te yak chort nis cyu skelyu shob znishiti hristiyanskij hram u Lvovi Ale chimalo istorikiv pogodzhuyetsya sho skeli naspravdi nazivayutsya Chotovimi Nazva ochevidno pov yazana zi slovom choti chati chatuvati stoyati na chatah i svidchit pro davnye priznachennya skel yak storozhovogo posta na shidnih pidstupah do Lvova PrirodaVisota 414 m nad r m Nalezhit do landshaftu Davidivskogo pasma Ye najvishoyu vershinoyu v okolicyah Lvova Maksimalna visota skel do 20 m Ploskovershinnij erozijnij ostanec gori uvinchanij originalnimi himernimi formami vivitryuvannya piskovikiv verhnoyi chastini badenskogo regioyarusu serednij miocen kajzervaldski verstvi 14 mln p U karbonatnih piskovikah riznoyi shilnosti chitko virazhena skisna sharuvatist Tipovij priklad erozijnih ostanciv Na shilah gori traplyayutsya sufozijni ta zsuvi Gori ye ob yektom turistichnogo vidpochinku ta trenuvan z tehniki skelelazinnya Chortovi skeli kolis buli bilshimi ta vishimi Ale protyagom ostannih stolit zvidsi vidobuvali kaminnya dlya budivnictva ta moshennya dorig Centralna skelya sho roztashovana na samij vershini pagorba nevisoka pri svoyemu pidnizhzhi maye nevelikij grot ochevidno rukotvornij Deyaki inshi skeli vikoristovuyutsya alpinistami dlya trenuvan ArheologiyaLvivska oblasna ekspediciya Institutu ukrayinoznavstva imeni Ivana Krip yakevicha NAN Ukrayini u 1973 roci vidkrila ta obstezhila bagato pam yatok Najznachnishi roboti provedeni na punkti Lviv VII v urochishi Chortova Chatova skelya u mezhah navisu Romana i majdanchika pered nim U verhnomu gorizonti zafiksovani materiali XVIII XX stolit a takozh fragmenti posudu dobi rannogo zaliza skifskij period ta chislenni kistki tvarin zokrema odomashnenih U gorizonti II na glibinah vid 50 65 sm do 135 140 sm viyavleni reshtki tilki dikih tvarin olenya blagorodnogo i pivnichnogo lisici borsuka ptahiv tosho i krem yani virobi skrebki ta nozhi Datuvannya za S14 cih znahidok 8 500 rokiv vid nashih dniv U gorizonti III vid 135 140 do 200 205 sm vid poverhni znajdeni reshtki mamonta pivnichnogo olenya ptahiv inshih tvarin a z krem yanih virobiv skrebki rizci ta nozhi 13 500 rokiv tomu U gorizonti IV viyavleni kistki mamonta pivnichnogo olenya pervisnogo konya ta inshih tvarin a z kam yanih i kistyanih virobiv skreblo nozhi ta prokolki Kompleks datovanij piznim paleolitom 27 200 rokiv tomu Na dumku arheologiv pid skeleyu bulo najdavnishe poselennya na teritoriyi Lvova mislivskij tabir Vin isnuvav ranishe nizh Kirilivska stoyanka u Kiyevi 19 tisyach rokiv tomu ta poselennya na vulici Spazhistij u Krakovi 25 tisyach rokiv tomu Davni mislivci polyuvali na teritoriyi ninishnogo Lvova na mamontiv pechernih vedmediv ta leviv U verhnih vidkladah u navisi Lviv VII viyavleno takozh reshtki materialnoyi kulturi chasiv korolya Danila ta jogo sina Leva IstoriyaPri pidnizhzhi odniyeyi zi skel Na teritoriyi Chotovoyi skeli arheologi znajshli zalishki kulturi chasiv korolya Danila Hocha nazva skeli Chortova suchasna Ranishe skelyu nazivali Chatova tomu sho miscevi meshkanci z neyi chatuvali za pidhodom tatar Privertayut uvagu istorichni podiyi pov yazani zi skeleyu Visokij Zamok Lisa gora a takozh Chortova Chatova skelya buli sposterezhnimi punktami na yakih perebuvali knyazhi chati sho steregli pidstupi do davnogo Lvova Poshirena v Galichini legenda pro chortivski nazvi ne ominula j skeli U seredini XIX stolittya doslidnik istoriyi Galicko Volinskogo knyazivstva Izidor Sharanevich stverdzhuvav sho pervisnij Lviv povinen buv lezhati na Chotovij skeli bo ce najvishe misce zvidki mozhna bulo pobachiti syajvo palayuchogo Holma v 1256 roci Cyu sensacijnu gipotezu Sharanevicha ne pidtrimali suchasniki Odnak neshodavni arheologichni rozkopki provedeni na teritoriyi Chotovoyi skeli fahivcyami Institutu ukrayinoznavstva imeni I Krip yakevicha NAN Ukrayini vidkrili najdavnishij mislivskij tabir poselennya na terenah suchasnogo Lvova znajshli zalishki materialnoyi kulturi chasiv korolya Danila Teper u zv yazku z viyavlennyam davnoserednovichnoyi keramiki varto povernutisya do takogo pripushennya Skelya Vinniki Lvivskij istorik Lyudvik Zelinskij u XIX stolitti doslidzhuyuchi teritoriyu Chotovih skel u zhurnali Lvovyanin pisav pro znajdeni tam ruyini poganskogo zamku pobudovanogo u VIII stolitti U XVII stolitti lvivska monahinya a v kinci XVIII stolittya yakas mishanka Gertruda rozpovili sho voni osobisto bachili na skeli ruyini starodavnih muriv i zamku zalishki valiv mozhna pobachiti bilya skel takozh nini U narodi shodo cogo ye kilka perekaziv Odin iz nih na skeli buv zamok yakogos boyarina Igorya nazvanij Orlinim Mozhe same tomu odna iz skel najvisha maye nazvu Orline gnizdo Za chasiv Avstriyi skelyu peretvorili na kamenolomnyu Cikavu vlastivist pripisuyut vinnikivci skeli vvazhayuchi sho vona berezhe misto vid gradu ta buri Odnak yak tilki hmari zakriyut verhivku derev znachit do trivaloyi negodi Zakuriv chort fajku zhartuyut vinnikivci Starozhili stverdzhuyut sho u chas vijni nimci hotili pidirvati skelyu i proklasti pryamu dorogu do Lvova odnak geodezisti doslidili sho gliboko pid skeleyu ye pidzemne ozero i tilki ce vryatuvalo yiyi vid znishennya Chotova skelya j lis buli vlasnistyu rodini Saporovskih yaki podaruvali yih lvivskim monashkam benediktinkam Odna monahinya z kincya XVII stolittya opovidala sho bachila tut zalishki muriv i zvalisha yakogos zamku vistka ne duzhe pevna Zvalisha skel zajmali kolis znachno shirshij prostir nizh teper piznishe yih vinisheno na kaminnya Vid pershoyi polovini XIX stolittya Chotova skelya prityagala do sebe chislenni progulyanki zi Lvova Todi ospivuvano yiyi v poeziyah ta skladano pro neyi fantastichni epopeyi pro knyazya Igorya sho tut mav svij zamok voyuvav z bratom Volodarem i hotiv vidibrati jomu zhinku Adelyu pro Bonna j Vudislavu i podibni Chotovoyu skeleyu opikuvalasya pilno igumenya konventu benediktinok Josifa Kun Vona provela na skalu shidci z poruchchyam a na verhu vistavila altanu z gostrim dahom i verandoyu Cyu budovu nazivala svyatineyu Apollona abo Muz Sama igumenya opisala Chotovu skelyu j okolici mista u zbirci virshiv Lembergs schotie Umgebungen Garni okolici Lvova 1834 Josifu Kun avstrijska vlada pidozryuvali v uchasti u revolyucijnih gurtkah i vivezli zi Lvova do Stiriyi U drugij polovini XIX stolittya u 1881 roci za inshimi danimi 1904 1906 rr monashki zbuduvali pid skeleyu monastir de meshkali vlitku a zgodom dobuduvali kostel Cikavo sho u krayeznavchih dzherelah ye zgadka pro pershij monastir zbudovanij 1595 roku sestrami Sharipovskimi z Kolomiyi yaki pominyali svoyi zemli u Kolomiyi na Chotovu skelyu i Lisinichi U chasi voyen Chortova Chatova skelya stavala spravdi Chatovoyu bo bilya yiyi pidnizhzhya ne raz vidbuvalisya bitvi z turkami 1672 roku z tatarami 1695 roku z bilshovikami 1920 roku Voseni 1648 roku vizvolna kozacko selyanska armiya pid provodom Bogdana Hmelnickogo pidijshla do Lvova Osnovni yiyi zagoni buli bilya Chotovoyi skeli Sam getman z yiyi vershini divivsya na Lviv i sposterigav roztashuvannya svogo taboru mizh selami Lisinichi j Krivchici vid chogo v narodi ce urochishe j dosi nazivayut Taborami U 1655 roci bilya Chotovoyi skeli znovu prohodili ukrayinsko moskovski vijska pid chas drugoyi oblogi Lvova Chortova Skelya Foto Ch Pavlovskogo z podorozhi Akademichnogo Klubu Turistichnogo Putivnik po Galiciyi 1914 r U 1672 roci z turecko tatarskoyu navaloyu na Lviv chastina selyan navkolishnih sil i deyaki peredmishani perehovuvalisya zi svoyimi sim yami ta majnom u lisah bilya Chotovoyi skeli Pid chas ostannoyi navali tatar na Lviv u 1695 roci kilka nochej na Chotovij skeli za doruchennyam zahisnikiv mista rozvidnik sposterigav za peresuvannyam tatarskih ord pilno stezhiv zvidki bude yihnij nastup na lvivsku fortecyu Pislya progoloshennya ZUNR z kincya listopada 1918 roku na teritoriyi Lisinichiv tochilisya boyi za Lviv mizh UGA ta polskoyu armiyeyu Koli u listopadi 1918 roku galicke ukrayinske vijsko zalishilo Lviv Chotova skelya she kilka misyaciv perebuvala v rukah UGA V okolicyah skeli voyuvali vzimku 1918 1919 rokiv chastini grupi Shid vidtodi napevno zalishilis okopi sho prorizali lis A na samij skeli perebuvav sposterezhnij punkt dlya koriguvannya artilerijskogo vognyu KulturaZ kincya XVIII stolittya do Lisinichiv na Chotovu skelyu pochali postupovo priyizhdzhati na vidpochinok gorodyani Lvova a na pochatku i v seredini XIX stolittya skelya stala ulyublenim miscem bagatoh lviv yan Goroyu stali cikavitisya istoriki krayeznavci turisti Priblizno todi zh na odnij zi skel buv oblashtovanij oglyadovij majdanchik zberigsya donini z altankoyu zvidki vidkrivalis chudovi krayevidi na Nadbuzhansku kotlovinu U XIX ta na pochatku XX stolittya na Chotovij skeli buvali diyachi kulturi i nauki vidomi galicki prosvititeli uchasniki Ruskoyi Trijci Markiyan Shashkevich Ivan Vagilevich Yakiv Golovackij hudozhniki Kornilo Ustiyanovich Artur Grottger pismenniki Ivan Franko Mihajlo Pavlik Mariya Konopnicka Nataliya Kobrinska Vasil Stefanik istoriki Denis Zubrickij Izidor Sharanevich Yulian Celevich Chasto vidpochivali bilya pidnizhzhya skeli hudozhniki Oleksa Novakivskij Ivan Trush Osip Kurilas Olena Kulchicka kompozitori Anatol Vahnyanin Filaret Kolessa spivachka Solomiya Krushelnicka etnografi Volodimir Gnatyuk Volodimir Shuhevich ta bagato inshih Iz Chortovoyu skeleyu pov yazana istoriya pobudovi pershogo pam yatnika Tarasovi Shevchenku na zahidnoukrayinskih zemlyah Na pochatku XX stolittya selyani Lisinichiv virishili sporuditi pam yatnik Kobzarevi Koshti bulo zibrano za dopomogoyu dobrovilnih pozhertvuvan miscevih zhiteliv Zgidno z proektom pam yatnik skladavsya zi skeli u viglyadi piramidi Vinikla potreba v kaminnyah Zhiteli virishili zvesti kaminnya z Chotovoyi gori Zakipila robota Vechorami selyani narubali bagato kam yanih bril i vozami dorogoyu zvanoyu klyashtornoyu zavezli v selo Iz cogo kaminnya bulo vigotovleno pam yatnik Kobzarevi 13 veresnya 1911 roku do 50 littya vid dnya smerti poeta v urochistij obstanovci buv vidkritij pam yatnik Tarasu Shevchenkovi v seli Lisinichah Shmatochok skeli voleyu trudovogo selyanstva peretvorivsya na pam yatnik narodnomu poetovi Viglyad z oglyadovogo majdanchika na Nadbuzhansku kotlovinuLegendiZa perekazami chorti rozsipali veliki kameni i odin z nih vpav u Vinnikivskomu lisi odin bilya sela Penyakiv she odin bilya Pidkamenya Tomu skelyu u lisi Zhupan i nazvali u narodi Chortovoyu Chortivskoyu Druga legenda rozpovidaye sho kolis chorti zapovzyalisya znishiti sobor Svyatogo Yura A vi pevno znayete sho nechista sila maye mic do pershoyi nochi bo vzhe yak o pershij pivni zaspivayut to chortivnya vidrazu slabne Oto voni zibralisya j virishili na sobor kinuti cilu skelyu Za Vinnikami yakraz taka skelya stoyala i chorti dijshli dumki sho vona b cilkom mogla rozchaviti sobor Vibrali voni taku nich koli zirok na nebi majzhe ne bulo obhopili tu skelyu rukami i znyalis u povitrya Ta ne proletili j sotni krokiv yak musili spustitisya na zemlyu i v doloni poplyuvati Klyata skelya bula taka vazhezna sho obrivala ruki Tak voni to letili to viddihuvalisya azh ot koli buli napivdorozi mizh Vinnikami i Lvovom pivni zaspivali a na Ratushi bamknuv dzigar Vraz usya sila yaka v chortiv bula zmalila skelya visliznula z ruk i gupnula sered lisu na pagorbi Tam vona i dosi stoyit A koli uvazhno pridivitisya to mozhna pomititi slidi chortyachih pazuriv Tretya legenda she cikavisha Nihto ne znav zvidki priletiv drakon sho oselivsya pidi Lvovom na Chortovih skelyah V pogidnu dninu vigrivav svoye mogutnye tilo na skelyah linivo mruzhachi drimlivi ochi Koli nadhodiv vechir i tini visokih sosen lyagali na zemlyu drakon ozhivav spochatku z hrumkotom potyaguvavsya rozpravlyayuchi mogutni lapi dali shkrobav gostrimi kigtyami po kaminnyu azh iskri letili a vkinci rozrivav povitrya golosnim garchannyam Vid jogo riku stryasalisya dereva gurkotilo kaminnya azh luna kotilasya i strahom napoyuvala misto Buv chas koli drakon ubivav dlya samoyi lishe rozvagi Godi bulo potrapiti zi Lvova do Vinnik bo strahovishe chayilosya v lisi na pagorbah i tilki j chekalo na neobachnogo podorozhnogo Ta ot ureshti uklali lviv yani zi zmiyem taku ugodu sho budut jomu priganyati hudobu na pozhivu A krim togo shomisyacya molodu pannu privoditi Togo chornogo dnya vsi divchata vkladali do shapki papirchiki zi svoyimi imenami a poslanci z shapkoyu ishli do samoyi drakonyachoyi pecheri j stavili shapku pered chudoviskom Zmij yakus hvilyu obnyuhuvav papirci a todi yak dmuhne vsi voni mov pelyustki vgoru zlitali Lishe odin papirchik zalishavsya Poslanci povertalisya nazad nesuchi v shapci dlya kogos gore a dlya mista spasinnya I tak trivalo ponad rik azh poki ne vipala cherga na donku kovalya Yarinu Zvistku yij prinesli yakraz u peredden shlyubu Rodina vsya zalilasya slizmi ta sho mali robiti musili sporyadzhati kovalivnu na smert taki togo vechora Yiyi narechenij buv mislivcem i vidchajduhom takim sho ne raz z samoyu lishe rogatinoyu jshov na vedmedya Ale drakon ne vedmid Mozhe b jogo vdalosya zabiti ale zh vin ne pidpustit do sebe zmete garyachim polum yam Znayete sho skazav mislivec do kovalya Ya pidu zamist Yarini Sho ti govorish zdivuvavsya toj Drakon chekaye pannu Toboyu vin ne vdovolnitsya Vin i distane pannu usmihnuvsya mislivec Ya budu tiyeyu pannoyu I po tih slovah parubok hutenko zgoliv sobi vusa nater shoki buryakom vbravsya v Yarininu shlyubnu suknyu chim ne panna Ot tilki na golovu she llyanogo pryadiva naklasti j vinochok vchepiti Bozhe mij zhahnuvsya poslanec yakij mav vidprovaditi ofiru do zmiya Ta zh drakon usih todi zab ye koli vikriye obman Ne vspiye vikriti skazav yunak Hodimo I pishli voni udvoh z poslancem do Chortovih skel Poslanec usyu dorogu trusivsya j molitvi shepotiv a mislivec stiskav mecha zahovanogo v skladkah shirokoyi sukni Drakon uzhe chekav Ani tini pidozri ne mignulo v jogo ochah Bachiv pered soboyu strunku vrodlivu pannu z bujnim hvilyastim volossyam kotre padalo na desho zashiroki plechi Poslanec uklonivsya i pospishiv pokinuti zhahlivu miscinu a yunak smilivo rushiv do zmiya Toj lezhav sobi linivo murkochuchi pid nis i zher zhadibnim poglyadom ulyublenij smakolik Zaraz vin nasoloditsya nizhnim divochim m yascem Z ciyeyu p yanlivoyu dumkoyu drakon pidviv golovu z lap i pasheku rozkriv Ale sho ce Raptom panna zrobila rizkij ruh i v povitri zblisnuv gostrij mech Na mit drakon zaklyak vid nespodivanki U jogo ne nadto rozumnij golovi vinikla pidozra sho panna ne mozhe voloditi takoyu siloyu shob vimahuvati dvosichnim mechem yak veretenom Ale ce bula jogo ostannya dumka bo v nastupnu mit z rozsichenoyi drakonovoyi shiyi buhnula chorna paruyucha krov i mov smola zaklekotila po kaminni She odin udar i golova zmiya pokotilasya do pidnizhzhya skel Tak oto nastav kinec lyutomu drakonovi Golovu jogo zabrav zi soboyu horobrij mislivec a tilo rozsharpali lisovi zviri ta ptahi Ale she j dosi mozhna pobachiti na skelyah slidi drakonovih pazuriv Chetverta legenda pro klyuch vid skarbu pid Chortovoyu skeleyu Dovgo polyuvala miska storozha na rozbijnika Fedka Chugaya ta vreshti resht shopili i zatochili do torturni Kat vprodovzh kilkoh dniv namagavsya vibiti z v yaznya bodaj shos pro jogo tovarishiv ta yihni kriyivki ale vse namarne Lezhachi zmordovanij bez klaptika zhivogo miscya na tili Fedko mariv pro svoyih druziv i pro te yak voni na prudkih konyah uvirvutsya na Rinok i vryatuyut jogo vid strati Azh os nareshti nadijshov jogo ostannij den Rannim rankom viveli Fedka z kativni Mav na shiyi zashmorg kinec yakogo trimav u ruci kat Storozha ozbroyena galyabardami i flintami otochila yih z usih bokiv Shibenicya vzhe chekala pid Ratusheyu Fedko kidav dovkola nespokijnimi ochima namagayuchis upiznati svoyih kumpliv u yurbi cikavih Ne mig vin znati sho chastina jogo rozbijnickogo zagonu zaginula den pered tim pid chas oblavi a reshta rozporoshilasya i ryatuvalasya na viddalenih hutorah Koli vreshti zbagnuv sho poryatunku ne bude zi smutkom i bajduzhistyu propustiv povz vuha virok smerti Tak samo mehanichno pociluvav hresta svyashenikovi j vispovidavsya I tilki zijshovshi za katom na drabinu movbi znovu na svit narodivsya Poglyanuv na tlum lyudej i guknuv Gej lyudi Bilya Chortovoyi skeli pid smerekoyu zakopav ya zoloti i sribni groshi Shovani voni v zaliznij skrini a oto klyuch vid neyi Iz timi slovami skinuv z shiyi metalevogo hresta i prostyagnuv na ruci Kat shojno zaraz pomitiv sho hrest maye zazubrini taki yak u klyuchi Azh ochi jomu na loba polizli sho ranishe pro te ne zdogadavsya bo buv bi zi shkiri viliz a vidobuv bi z Fedka jogo skarb Ale nihto z yurbi ne rushiv z miscya za tim klyuchem i todi kat prostyag bulo ruku za nim ale Fedko zmahnuv praviceyu i klyuch poletiv lyudyam pid nogi Mozhe b htos i pidnyav ale v odnu mit nevid zvidki ob yavivsya chornij pes shopiv klyucha do piska i zaki hto nebud otyamivsya znik bezslidno P yata legenda U 1648 roci v okolicyah sela Lisinichi buv roztashovanij tabir vijsk Bogdana Hmelnickogo Na Chatovih skelyah yak voni todi nazivalisya buv storozhovij punkt z yakogo bulo vidno vsi okolici Kozaki zahopili jogo bez osoblivih zusil i utrimuvali navit todi koli osnovni vijska Bogdana Hmelnickogo zmusheni buli vidstupiti vid Lvova cherez zradu krimskotatarskogo hana Polski vijska vse taki zdobuli cej vazhlivij strategichnij punkt na pidstupah do Lvova ale cinoyu duzhe velikih vtrat Htos iz nih skazav todi sho ce spravzhni Chortovi skeli a ne Chatovi Tak cya nazva i zakripilasya za skelyami Suchasni lyubiteli perejmenuvan hochut povernuti skelyam kolishnyu nazvu Chatovi bo nazvu Chortovi movlyav dali polyaki Vse tak Tilki chomu dali taku nazvu Ta tomu sho kozaki yih zatyato boronili tobto v nazvi vidobrazheno geroyizm kozackih vijsk Div takozhChortova Skelya zakaznik PrimitkiVinniki turistichni 2016 Bajcar Andrij Vinniki Unikalna Chortova Chatova skelya 11 listopada 2018 u Wayback Machine Stanislav Chernikov 18 zhovtnya 2021 Sho prihovuyut Chortovi skeli leopolis name Leopolis originalu za 29 zhovtnya 2021 Procitovano 29 zhovtnya 2021 DzherelaBajcar Andrij Shodo pohodzhennya nazvi skel u Vinnikivskomu lisi Chortovi chi Chatovi https baitsar blogspot com 2021 05 blog post 29 html Bajcar Andrij Z istoriyi Chortovoyi skeli Kamenolomnya ta triangulyacijna vezha https baitsar blogspot com 2021 04 blog post 16 html Bajcar Andrij Gori Lvova j Vinnik Roztochchya Davidivske pasmo https baitsar blogspot com 2021 04 blog post html Bajcar Andrij Vinniki Mala Shvejcariya https baitsar blogspot com 2017 10 blog post 93 html Bajcar Andrij 10 chervnya 2017 Vinniki Unikalna Chortova Chatova skelya baitsar blogspot com originalu za 14 listopada 2021 Procitovano 8 listopada 2021 Bajcar Andrij 4 grudnya 2012 Priroda Vinnik i okolic plus lviv ua Informacijno rozvazhalnij portal Vinniki Plus originalu za 8 listopada 2021 Procitovano 8 listopada 2021 Bajcar Andrij Vinniki turistichni Naukovo krayeznavche vidannya A L Bajcar Vinniki Drukservis 2016 312 s Bajcar Andrij Chortova skelya dim legend i zagadka istoriyi Vinnikivskij visnik 2012 Lyut berez Krip yakevich I Lichakiv Istorichni prohodi po Lvovi avt peredm Ya D Isayevich uporyad tekstolog oprac i primitki B Z Yakimovicha Uporyad il materialu R I Krip yakevicha Hudozh V M Pavlik Lviv Kamenyar 1991 S 101 102 ISBN 5 7745 0316 H Laba Vasil Istoriya sela Lisinichi vid najdavnishih chasiv do 1939 r Lviv 2004 S 84 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Chotovi skeli