Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Максим Вейган (фр. Maxime Weygand; 21 січня 1867, Брюссель — 28 січня 1965, Париж) — французький воєначальник часів Першої та Другої світових воєн, армійський генерал (1923), начальник Генерального штабу Франції (1940), (1930—1931). Генерал-губернатор Алжиру (1940). Кавалер Великого Хреста ордену Почесного легіону (1932), учасник Першої та Другої світових війн.
| Максим Вейган | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Maxime Weygand | ||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 21 січня 1867 Брюссель | |||||||||||||||||||||
| Смерть | 28 січня 1965 (98 років) Париж | |||||||||||||||||||||
| Поховання | Морле | |||||||||||||||||||||
| Країна | Франція Режим Віші | |||||||||||||||||||||
| Приналежність | Французька армія | |||||||||||||||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||||||||||||||
| Освіта | Особлива військова школа Сен-Сір | |||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1887–1935 1939–1942 | |||||||||||||||||||||
| Член | Французька академія, d, d, d, d і d | |||||||||||||||||||||
| Звання |  Армійський генерал | |||||||||||||||||||||
| Командування | начальник Генерального штабу | |||||||||||||||||||||
| Війни / битви | ||||||||||||||||||||||
| Діти | d | |||||||||||||||||||||
| Автограф |  | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||
 Максим Вейган у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||
Біографія
Походження
Максим Вейган народився 21 січня 1867 року у Брюсселі, але до цього часу походження майбутнього французького генерала залишається невідомим. За часів його народження поширювалися плитки, що він позашлюбний син імператриці Шарлотти Бельгійської та генерала Альфреда Ван дер Сміссена, або навіть велелюбного бельгійського короля Леопольда II та його коханки польського походження. На погляд більшості істориків, що виявили разючу схожість між Максимом та бельгійським генералом, все ж таки батьком був Альфред Ван дер Сміссен.
Незважаючи не це, Вейган до кінця свого життя так і не узнав, хто його справжні батьки. У дитинстві його відправили до Марселя, де вихованням малюка зайнялася вдова Вірджинія Саге. У віці 6 років його перевели на виховання до сефарда Девіда Коена де Леона — фінансиста й близького друга бельгійського короля. По досягненню повноліття, юнак був визнаний сином Франсуа-Жозефа Вейгана, бухгалтера де Леона, що в такій спосіб надало йому можливість отримати французьке громадянство.
Військова служба
Поступив на навчання до Особливої військової школи Сен-Сір під ім'ям Максим де Німель, як іноземний (бельгійський) кадет. 1887 році закінчив навчання, отримав призначення до кавалерійського полку. Після заміни прізвища на Вейган і отримання громадянства Франції, продовжив службу у лавах кінноти, ставши інструктором у Сомюрі. Вейган прагнув розірвати всі свої зв'язки з , яка його виховала, і з того часу був відомий як затятий антисеміт. Під час справи Дрейфуса зайняв принципову жорстку позицію проти цього офіцера і підтримував сім'ю полковника Анрі, який покінчив життя самогубством після того як викрилося, що він фальсифікував справу проти капітана єврейського походження.
Проходив службу на різних командних та штабних посадах. У травні 1912 року підполковник кінноти. 1913 році став кавалером ордена Почесного легіону. На початок Першої світової війни служив командиром 5-го гусарського полку в Нансі. На чолі своєї частини бився в боях на Західному фронті, за Моранж. Але вже 28 серпня генерал Ф.Фош забрав до себе в штаб талановитого офіцера, а 21 вересня 1914 року Вейган начальником штабу 9-ї французької армії з одночасним присвоєнням звання полковник. 8 серпня 1916 року присвоєне звання бригадний генерал. Брав участь у розробці плану англо-французького наступу на Соммі.
7 листопада 1917 року була створена Вища воєнна рада Антанти, до французької частки якої включили М.Вейгана, наймолодшого серед усіх представників французького генералітету. Весною 1918 року генерал Ф. Фош став верховним головнокомандувачем усіх сил союзників, а Вейгану, як начальнику штабу при головнокомандувачі, що очолював групу з 25-30 старших та вищих офіцерів, присвоїли звання дивізійного генерала.
Молодий генерал особисто відповідав за організацію взаємодії між усіма силами союзників, працював з Гейґом, Петеном та Першингом. Під його керівництвом та за його участі розроблялися плани другої битви на Марні, наступ американців під Сен-Мієлєм, . Після перемоги М.Вейган входив до складу делегації Франції, що вела переговори з Німеччиною за умови капітуляції в Комп'єні.
Післявоєнний час
За часів радянсько-польської війни Максим Вейган входив до Міжнародної місії в Польщі, що допомагала молодій державі відбудовувати свою армію. Надавав допомогу Другій Польській республіці у боротьбі з більшовиками, в тому числі під час битви за Варшаву. І хоча стосунки між польськими воєначальниками, зокрема Юзефом Пілсудським і Тадеушем Розвадовським, та французьким генералом були надзвичайно напруженими та складними, у серпні 1920 року, коли Вейган повертався до Франції, його нагородили орденом «Віртуті Мілітарі» 2-го класу. У Парижі Вейган був зустрінутий на Східному вокзалі столиці президентом Франції Александром Мільєраном, який вручив йому найвищу французьку нагороду — Великий Хрест ордена Почесного легіону.
1923 році Максима Вейгана призначили командувачем французьких сил у Леванті, мандату Франції в Лівані та Сирії. 1925 він повернувся до Парижу, де став директором центру вищої військової освіти французьких збройних сил. У січні 1930 року його призначили , а 9 лютого 1931 року Вейган став віце-президентом Вищої воєнної ради Франції та інспектором сухопутних військ. 1935 році у віці 68 років звільнився з військової служби.
Друга світова війна
У серпні 1939 року через загострення політичної обстановки в Європі, прем'єр-міністр Едуар Даладьє викликав досвідченого генерала із запасу та призначив командувачем Східного театру операцій. У середині травня 1940 року, коли над Францією нависла загроза повного розгрому, керівництво країною ухвалило рішення замінити політично-нейтрального Моріса Гамелена на прибічника ультра-правих генерала М.Вейгана, якого викликали з Сирії до Парижа. 17 травня він прибув і відразу прийняв справи головнокомандувача французьких збройних сил. Перше що він зробив, це скасував запланований попередником контрнаступ у фланг танковим полчищам вермахту, що прорвалися через Арденни до Франції. Це викликало втрату двох дорогоцінних днів, чим скористалися німці, й врешті-решт Вейган віддав наказ розпочати операцію, але було вже занадто пізно. Німецькі війська встигли зміцнити свої фланги, посилити ударне угруповання піхотними з'єднаннями, отже удар французьких сил провалився.
Завершилося це топтання на місці тим, що левова частина французьких та британських військ опинилася в оточенні під Дюнкерком, а наступ німців на Париж, що розпочався згодом, поставив Францію на край катастрофи.
Починаючи з кінця травня разом з маршалом Петеном почав виступати за перемир'я з Німеччиною і проти плану Рейно і про здачу Парижа і продовження боротьби в Бретані, в південній частині метрополії та в її колоніях як «ганьбу для армії».
5 червня німецький вермахт розпочав другу частину вторгнення за планом «Рот». 11 червня 1940 року брав участь у зустрічі в місті Бріар в 140 км на південь від Парижа з Черчиллем й Іденом. Де Голль і Черчилль відмітили настрої Максима Вейгана, як «англофобські» і «пораженські».
Режим Віші
Після нищівної поразки союзників у Франції залишився в уряді Петена, до вересня 1940 року був міністром оборони, а потім був генеральним делегатом північно-африканських колоній. Проводив політику підтримки про-нацистської влади, депортував супротивників режиму Віші в концентраційні табори в Південному Алжирі і Марокко. Він також заарештував іноземних добровольців Французького легіону, іноземних біженців, які легально перебували у Франції, але були без роботи та інших. Він застосував дуже жорстко закони Віші проти євреїв, за власною ініціативою запровадив розпорядження про вимоги до освітніх установ, відповідно до якого стали виганяти з коледжів та початкових шкіл більшість єврейських учнів, включаючи маленьких дітей у віці від 5 до 11 років.
2 серпня 1940 року особисто скликав військовий трибунал, який заочно засудив де Голля, що перебував у Лондоні, до смертної кари.
Водночас, виконанню деяких заходів уряду Віші Максим Вейган чинив опір у міру своїх можливостей. Так, на підписаний адміралом Франсуа Дарланом протокол від 28 травня 1941 року, який надавав право флотам країн Осі використовувати французькі військові бази в Алеппо, Сирія, Бізерті, Туніс та Дакарі, Сенегал, і передбачав значне розширення військового співробітництва з країнами Осі стосовно протидії союзникам, старий генерал піддав критиці та яро протестував проти його імплементації.
Опір Вейгана розміщенню німецьких баз на французькій території не був прагненням допомогти союзникам або навіть залишитися нейтральними, а скоріше диктувався його бажанням зберегти цілісність Французької колоніальної імперії і посилити свій престиж в очах тубільців. Отже, з іншого боку генерал сприяв обмеженому співробітництву з Німеччиною. Так, під його керівництвом 1 200 французьких вантажівок та інших французьких військових транспортних засобів, а також важкі артилерійські системи з 1 000 снарядами на кожну одиницю артилерії було поставлено німецькому Африканському корпусу Ервіна Роммеля.
Однак Адольф Гітлер вимагав повної безумовної співпраці і в листопаді 1941 року змусив уряд Віші звільнити Вейгана з посади. Через рік, у листопаді 1942 року, після вторгнення союзників до Північної Африки, старого генерала було заарештовано й відправлено під вартою спочатку до Німеччині, а згодом до у разом з генералом Гамеленом і кількома іншими високопосадовцями Третьої французької республіки. В полоні Максим Вейган перебував аж до травня 1945 року, доки не був звільнений американськими військами після .
Після війни
Після повернення до Франції, генерал Максим Вейган заарештований та у травні 1946 року засуджений трибуналом у Валь-де-Ґрас за звинуваченнями у колабораціонізмі. Однак, у 1948 році по завершенню слідства визнав відставного генерала невинним у скоєнні злочинів у роки Другої світової війни та Вейгана звільнили з-під варти.
28 січня 1968 року армійський генерал Максим Вейган помер у Парижі у віці 98 років.
Див. також
Примітки
- Джерела
- Виноски
Література
- Greenhalgh, Elizabeth (2005). Victory Through Coalition. Cambridge University Press. .
- Yves Maxime Danan, La vie politique à Alger de 1940 à 1944, Librairie générale de Droit et de Jurisprudence, Paris, 1963.
- Bernard Destremau, Weygand, Perrin, Paris, 1989.
- Залесский К. А. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники СССР. — М.: АСТ, 2004. — Т. 1. (рос.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Максим Вейган |
- Maxime Weygand [ 2 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Maxime Weygand 1867—1965 [ 28 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Maxime Weygand [ 26 січня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Максим Вейган [ 8 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Максим Вейган /Maxim Weygand [ 8 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Weygand, Maxime [ 9 червня 2019 у Wayback Machine.] — нагороди армійського генерала Вейгана (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Maksim Vejgan fr Maxime Weygand 21 sichnya 1867 Bryussel 28 sichnya 1965 Parizh francuzkij voyenachalnik chasiv Pershoyi ta Drugoyi svitovih voyen armijskij general 1923 nachalnik Generalnogo shtabu Franciyi 1940 1930 1931 General gubernator Alzhiru 1940 Kavaler Velikogo Hresta ordenu Pochesnogo legionu 1932 uchasnik Pershoyi ta Drugoyi svitovih vijn Maksim VejganMaxime WeygandNarodzhennya 21 sichnya 1867 1867 01 21 BryusselSmert 28 sichnya 1965 1965 01 28 98 rokiv ParizhPohovannya MorleKrayina Franciya Rezhim VishiPrinalezhnist Francuzka armiyaRid vijsk pihotaOsvita Osobliva vijskova shkola Sen SirRoki sluzhbi 1887 1935 1939 1942Chlen Francuzka akademiya d d d d i dZvannya Armijskij generalKomanduvannya nachalnik Generalnogo shtabuVijni bitvi Persha svitova vijna Zahidnij front Bitva na Marni Bitva na Sommi Polsko radyanska vijna Oborona Zamostya Druga svitova vijna Zahidnij front Francuzka kampaniya 1940 Belgijska kampaniya Bitva za DyunkerkDiti dAvtografNagorodi Velikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Velikij oficer ordena Pochesnogo legionu Komandor ordena Pochesnogo legionu Oficer ordena Pochesnogo legionu Kavaler ordena Pochesnogo legionu Vijskova Medal Francuzka Respublika Medal Peremogi Velikobritaniya Voyennij hrest Belgiya Hrest Svobodi 1 klasu 1 stupenya Orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya Medal Za vidatni zaslugi armiyi SShA Kavaler Vijskovogo ordena Lachplesisa Hrest Horobrih Polsha Virtuti Militari Sribnij Hrest Maksim Vejgan u Vikishovishi Pidpisannya Komp yenskogo peremir ya marshal F Fosh stoyit za stolom divizijnij general M Vejgan sidit pravoruch na kartini Listopad 1918BiografiyaPohodzhennya Maksim Vejgan narodivsya 21 sichnya 1867 roku u Bryusseli ale do cogo chasu pohodzhennya majbutnogo francuzkogo generala zalishayetsya nevidomim Za chasiv jogo narodzhennya poshiryuvalisya plitki sho vin pozashlyubnij sin imperatrici Sharlotti Belgijskoyi ta generala Alfreda Van der Smissena abo navit velelyubnogo belgijskogo korolya Leopolda II ta jogo kohanki polskogo pohodzhennya Na poglyad bilshosti istorikiv sho viyavili razyuchu shozhist mizh Maksimom ta belgijskim generalom vse zh taki batkom buv Alfred Van der Smissen Nezvazhayuchi ne ce Vejgan do kincya svogo zhittya tak i ne uznav hto jogo spravzhni batki U ditinstvi jogo vidpravili do Marselya de vihovannyam malyuka zajnyalasya vdova Virdzhiniya Sage U vici 6 rokiv jogo pereveli na vihovannya do sefarda Devida Koena de Leona finansista j blizkogo druga belgijskogo korolya Po dosyagnennyu povnolittya yunak buv viznanij sinom Fransua Zhozefa Vejgana buhgaltera de Leona sho v takij sposib nadalo jomu mozhlivist otrimati francuzke gromadyanstvo Vijskova sluzhba Postupiv na navchannya do Osoblivoyi vijskovoyi shkoli Sen Sir pid im yam Maksim de Nimel yak inozemnij belgijskij kadet 1887 roci zakinchiv navchannya otrimav priznachennya do kavalerijskogo polku Pislya zamini prizvisha na Vejgan i otrimannya gromadyanstva Franciyi prodovzhiv sluzhbu u lavah kinnoti stavshi instruktorom u Somyuri Vejgan pragnuv rozirvati vsi svoyi zv yazki z yaka jogo vihovala i z togo chasu buv vidomij yak zatyatij antisemit Pid chas spravi Drejfusa zajnyav principovu zhorstku poziciyu proti cogo oficera i pidtrimuvav sim yu polkovnika Anri yakij pokinchiv zhittya samogubstvom pislya togo yak vikrilosya sho vin falsifikuvav spravu proti kapitana yevrejskogo pohodzhennya Prohodiv sluzhbu na riznih komandnih ta shtabnih posadah U travni 1912 roku pidpolkovnik kinnoti 1913 roci stav kavalerom ordena Pochesnogo legionu Na pochatok Pershoyi svitovoyi vijni sluzhiv komandirom 5 go gusarskogo polku v Nansi Na choli svoyeyi chastini bivsya v boyah na Zahidnomu fronti za Moranzh Ale vzhe 28 serpnya general F Fosh zabrav do sebe v shtab talanovitogo oficera a 21 veresnya 1914 roku Vejgan nachalnikom shtabu 9 yi francuzkoyi armiyi z odnochasnim prisvoyennyam zvannya polkovnik 8 serpnya 1916 roku prisvoyene zvannya brigadnij general Brav uchast u rozrobci planu anglo francuzkogo nastupu na Sommi 7 listopada 1917 roku bula stvorena Visha voyenna rada Antanti do francuzkoyi chastki yakoyi vklyuchili M Vejgana najmolodshogo sered usih predstavnikiv francuzkogo generalitetu Vesnoyu 1918 roku general F Fosh stav verhovnim golovnokomanduvachem usih sil soyuznikiv a Vejganu yak nachalniku shtabu pri golovnokomanduvachi sho ocholyuvav grupu z 25 30 starshih ta vishih oficeriv prisvoyili zvannya divizijnogo generala Molodij general osobisto vidpovidav za organizaciyu vzayemodiyi mizh usima silami soyuznikiv pracyuvav z Gejgom Petenom ta Pershingom Pid jogo kerivnictvom ta za jogo uchasti rozroblyalisya plani drugoyi bitvi na Marni nastup amerikanciv pid Sen Miyelyem Pislya peremogi M Vejgan vhodiv do skladu delegaciyi Franciyi sho vela peregovori z Nimechchinoyu za umovi kapitulyaciyi v Komp yeni General M Vejgan na inspekciyi francuzkoyi aviacijnoyi chastini z generalom j admiralom Pislyavoyennij chas Za chasiv radyansko polskoyi vijni Maksim Vejgan vhodiv do Mizhnarodnoyi misiyi v Polshi sho dopomagala molodij derzhavi vidbudovuvati svoyu armiyu Nadavav dopomogu Drugij Polskij respublici u borotbi z bilshovikami v tomu chisli pid chas bitvi za Varshavu I hocha stosunki mizh polskimi voyenachalnikami zokrema Yuzefom Pilsudskim i Tadeushem Rozvadovskim ta francuzkim generalom buli nadzvichajno napruzhenimi ta skladnimi u serpni 1920 roku koli Vejgan povertavsya do Franciyi jogo nagorodili ordenom Virtuti Militari 2 go klasu U Parizhi Vejgan buv zustrinutij na Shidnomu vokzali stolici prezidentom Franciyi Aleksandrom Milyeranom yakij vruchiv jomu najvishu francuzku nagorodu Velikij Hrest ordena Pochesnogo legionu 1923 roci Maksima Vejgana priznachili komanduvachem francuzkih sil u Levanti mandatu Franciyi v Livani ta Siriyi 1925 vin povernuvsya do Parizhu de stav direktorom centru vishoyi vijskovoyi osviti francuzkih zbrojnih sil U sichni 1930 roku jogo priznachili a 9 lyutogo 1931 roku Vejgan stav vice prezidentom Vishoyi voyennoyi radi Franciyi ta inspektorom suhoputnih vijsk 1935 roci u vici 68 rokiv zvilnivsya z vijskovoyi sluzhbi Druga svitova vijna U serpni 1939 roku cherez zagostrennya politichnoyi obstanovki v Yevropi prem yer ministr Eduar Daladye viklikav dosvidchenogo generala iz zapasu ta priznachiv komanduvachem Shidnogo teatru operacij U seredini travnya 1940 roku koli nad Franciyeyu navisla zagroza povnogo rozgromu kerivnictvo krayinoyu uhvalilo rishennya zaminiti politichno nejtralnogo Morisa Gamelena na pribichnika ultra pravih generala M Vejgana yakogo viklikali z Siriyi do Parizha 17 travnya vin pribuv i vidrazu prijnyav spravi golovnokomanduvacha francuzkih zbrojnih sil Pershe sho vin zrobiv ce skasuvav zaplanovanij poperednikom kontrnastup u flang tankovim polchisham vermahtu sho prorvalisya cherez Ardenni do Franciyi Ce viklikalo vtratu dvoh dorogocinnih dniv chim skoristalisya nimci j vreshti resht Vejgan viddav nakaz rozpochati operaciyu ale bulo vzhe zanadto pizno Nimecki vijska vstigli zmicniti svoyi flangi posiliti udarne ugrupovannya pihotnimi z yednannyami otzhe udar francuzkih sil provalivsya Zavershilosya ce toptannya na misci tim sho levova chastina francuzkih ta britanskih vijsk opinilasya v otochenni pid Dyunkerkom a nastup nimciv na Parizh sho rozpochavsya zgodom postaviv Franciyu na kraj katastrofi Pochinayuchi z kincya travnya razom z marshalom Petenom pochav vistupati za peremir ya z Nimechchinoyu i proti planu Rejno i pro zdachu Parizha i prodovzhennya borotbi v Bretani v pivdennij chastini metropoliyi ta v yiyi koloniyah yak ganbu dlya armiyi 5 chervnya nimeckij vermaht rozpochav drugu chastinu vtorgnennya za planom Rot 11 chervnya 1940 roku brav uchast u zustrichi v misti Briar v 140 km na pivden vid Parizha z Cherchillem j Idenom De Goll i Cherchill vidmitili nastroyi Maksima Vejgana yak anglofobski i porazhenski Rezhim Vishi Pislya nishivnoyi porazki soyuznikiv u Franciyi zalishivsya v uryadi Petena do veresnya 1940 roku buv ministrom oboroni a potim buv generalnim delegatom pivnichno afrikanskih kolonij Provodiv politiku pidtrimki pro nacistskoyi vladi deportuvav suprotivnikiv rezhimu Vishi v koncentracijni tabori v Pivdennomu Alzhiri i Marokko Vin takozh zaareshtuvav inozemnih dobrovolciv Francuzkogo legionu inozemnih bizhenciv yaki legalno perebuvali u Franciyi ale buli bez roboti ta inshih Vin zastosuvav duzhe zhorstko zakoni Vishi proti yevreyiv za vlasnoyu iniciativoyu zaprovadiv rozporyadzhennya pro vimogi do osvitnih ustanov vidpovidno do yakogo stali viganyati z koledzhiv ta pochatkovih shkil bilshist yevrejskih uchniv vklyuchayuchi malenkih ditej u vici vid 5 do 11 rokiv 2 serpnya 1940 roku osobisto sklikav vijskovij tribunal yakij zaochno zasudiv de Gollya sho perebuvav u Londoni do smertnoyi kari Vodnochas vikonannyu deyakih zahodiv uryadu Vishi Maksim Vejgan chiniv opir u miru svoyih mozhlivostej Tak na pidpisanij admiralom Fransua Darlanom protokol vid 28 travnya 1941 roku yakij nadavav pravo flotam krayin Osi vikoristovuvati francuzki vijskovi bazi v Aleppo Siriya Bizerti Tunis ta Dakari Senegal i peredbachav znachne rozshirennya vijskovogo spivrobitnictva z krayinami Osi stosovno protidiyi soyuznikam starij general piddav kritici ta yaro protestuvav proti jogo implementaciyi Opir Vejgana rozmishennyu nimeckih baz na francuzkij teritoriyi ne buv pragnennyam dopomogti soyuznikam abo navit zalishitisya nejtralnimi a skorishe diktuvavsya jogo bazhannyam zberegti cilisnist Francuzkoyi kolonialnoyi imperiyi i posiliti svij prestizh v ochah tubilciv Otzhe z inshogo boku general spriyav obmezhenomu spivrobitnictvu z Nimechchinoyu Tak pid jogo kerivnictvom 1 200 francuzkih vantazhivok ta inshih francuzkih vijskovih transportnih zasobiv a takozh vazhki artilerijski sistemi z 1 000 snaryadami na kozhnu odinicyu artileriyi bulo postavleno nimeckomu Afrikanskomu korpusu Ervina Rommelya Odnak Adolf Gitler vimagav povnoyi bezumovnoyi spivpraci i v listopadi 1941 roku zmusiv uryad Vishi zvilniti Vejgana z posadi Cherez rik u listopadi 1942 roku pislya vtorgnennya soyuznikiv do Pivnichnoyi Afriki starogo generala bulo zaareshtovano j vidpravleno pid vartoyu spochatku do Nimechchini a zgodom do u razom z generalom Gamelenom i kilkoma inshimi visokoposadovcyami Tretoyi francuzkoyi respubliki V poloni Maksim Vejgan perebuvav azh do travnya 1945 roku doki ne buv zvilnenij amerikanskimi vijskami pislya Pislya vijni Pislya povernennya do Franciyi general Maksim Vejgan zaareshtovanij ta u travni 1946 roku zasudzhenij tribunalom u Val de Gras za zvinuvachennyami u kolaboracionizmi Odnak u 1948 roci po zavershennyu slidstva viznav vidstavnogo generala nevinnim u skoyenni zlochiniv u roki Drugoyi svitovoyi vijni ta Vejgana zvilnili z pid varti 28 sichnya 1968 roku armijskij general Maksim Vejgan pomer u Parizhi u vici 98 rokiv Div takozhAnri Zhiro Duglas Gejg Zhan Mari de Latr de Tassinyi Mari P yer KenigPrimitkiDzherela VinoskiLiteraturaGreenhalgh Elizabeth 2005 Victory Through Coalition Cambridge University Press ISBN 978 0 521 09629 4 Yves Maxime Danan La vie politique a Alger de 1940 a 1944 Librairie generale de Droit et de Jurisprudence Paris 1963 Bernard Destremau Weygand Perrin Paris 1989 Zalesskij K A Kto byl kto vo Vtoroj mirovoj vojne Soyuzniki SSSR M AST 2004 T 1 ISBN 5 17 025106 8 ros PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Maksim Vejgan Maxime Weygand 2 lipnya 2019 u Wayback Machine angl Maxime Weygand 1867 1965 28 lyutogo 2021 u Wayback Machine angl Maxime Weygand 26 sichnya 2020 u Wayback Machine angl Maksim Vejgan 8 chervnya 2019 u Wayback Machine ros Maksim Vejgan Maxim Weygand 8 lyutogo 2019 u Wayback Machine ros Weygand Maxime 9 chervnya 2019 u Wayback Machine nagorodi armijskogo generala Vejgana angl Mizhnarodne viznannya ta nagorodi Poperednik Forello La Guardia SShA Lyudina tizhnya zhurnalu Tajm 30 zhovtnya 1933 Nastupnik SShA Komanduvannya vijskovimi formuvannyami ustanovami Franciyi Poperednik armijskij general Mari Ezhen Debeni 2 sichnya 1930 9 lyutogo 1931 Nastupnik armijskij general Moris Gamelen Poperednik armijskij general Moris Gamelen Nachalnik Generalnogo shtabu 18 travnya 11 lipnya 1940 Nastupnik armijskij general Poperednik Pol Rejno ministr oboroni Franciyi 16 chervnya 6 veresnya 1940 Nastupnik armijskij general